Правове регулювання співробітництва України і Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання співробітництва України і Європейського Союзу

12.00.11 - міжнародне право

Костюченко Ярослав Миколайович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор МУРАВЙОВ Віктор Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри порівняльного і європейського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ТИМЧЕНКО Леонід Дмитрович, Національний університет Державної податкової служби України, начальник відділу вивчення міжнародного досвіду у сфері оподаткування Науково-дослідного центру з проблем оподаткування, професор кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент МАЦКО Анатолій Степанович, Київський університет права Національної академії наук України, завідувач відділення міжнародного права, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства.

Захист дисертації відбудеться “8” червня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розіслано 4 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.О. Медведєва

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес інтеграції країн Європи на сьогодні досяг рівня координації внутрішньої та зовнішньої політики держав - членів Європейського Союзу (Євросоюз). Тенденції розвитку права Євросоюзу, зміна міжнародно-правового статусу Євросоюзу на засадах Лісабонських договорів про Євросоюз та про функціонування Євросоюзу впливають на відносини об'єднання з третіми країнами, зокрема з Україною. Приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ) створило умови для запровадження зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

Особливе геополітичне становище України зумовлює необхідність поглиблення відносин з Євросоюзом в економічній, торговельній, соціальній, транспортній, енергетичній сферах. Безпосередній зовнішній кордон Євросоюзу з Україною передбачає запровадження управління кордонами і здійснення спільних міграційної та візової політик. Підписання угоди про асоціацію приведе до залучення України до правової системи Євросоюзу і поглиблення участі нашої держави в інтеграційних процесах.

Для України розгляд правових механізмів співпраці з Євросоюзом є важливим з точки зору вироблення ефективних та оптимальних форм такої співпраці в різних сферах суспільного життя. Вивчення даного питання набуває особливої актуальності в контексті необхідності приведення українського законодавства у відповідність до права Євросоюзу.

Українська наука міжнародного права лише з 90-х років минулого століття почала досліджувати правові проблеми, пов'язані з функціонуванням європейських інтеграційних об'єднань, у тому числі Євросоюзу. З-поміж робіт вітчизняних науковців, які досліджували особливості правового регулювання європейської інтеграції, слід виділити праці І. Березовської, М. Буроменського, В. Буткевича, В. Василенка, М. Гнатовського, В. Денисова, А. Дмитрієва, В. Євінтова, О. Задорожнього, Л. Луць, А. Мацка, М. Микієвича, В. Муравйова, Р. Петрова, К. Смирнової, О. Шпакович тощо та ін. Роботи цих авторів торкаються питань відносин України з міжнародними організаціями, у тому числі з Євросоюзом, проблем співвідношення права Євросоюзу з внутрішнім правом держав-членів, питань наднаціонального характеру Євросоюзу, гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу.

Проте динамічний розвиток Євросоюзу спричинив появу нових правових інструментів співпраці з Україною, які доповнюють договірні механізми. Співпраця сторін у цьому контексті ґрунтується на цілому спектрі правових інструментів, у тому числі механізмах політик Євросоюзу щодо України, секторальних угодах, планах дій, що спонукають Україну до інтеграції з Євросоюзом.

Праці, присвячені дослідженню нових правових інструментів співробітництва України з Євросоюзом, відсутні. Поза межами досліджень українських учених залишилися також питання ролі актів двостороннього співробітництва в процесі європейської інтеграції, висвітлення нових форм співпраці, таких як участь України в агентствах та програмах Євросоюзу.

Серед зарубіжних учених, які зосереджують свою увагу на питаннях зовнішніх зносин Євросоюзу, слід виділити таких, як Б. Баласса, М. Гердеген, А. Еванс, В. Кернз, Б. Колер-Кох, М. Кремона, Р. Леал-Аркас, А. Марчетті, Дж. Муір, Н. Мусис, М. Сміт, А. Татам, Дж. Тіллотсон, Т. Хартлі, К. Хілліон, М. Яхтенфукс тощо та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» №06БФ048-01 у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного ґрунтовного та системного аналізу правових механізмів регулювання відносин України з Європейським Союзом, визначення правових передумов переходу відносин від партнерства до асоціації. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішити такі завдання:

- вивчити соціально-економічні, правові й політичні передумови процесів європейської інтеграції та проаналізувати її етапи;

- розглянути основні доктрини, що характеризують особливості правової природи Євросоюзу, дослідити механізм «проникнення» (spill-over) та його вплив на процеси європейської інтеграції;

- дослідити передумови становлення правовідносин України з Європейським Союзом та виокремити їхні етапи;

- проаналізувати чинні інституційний та договірний механізми співробітництва між Україною і Євросоюзом;

- розглянути механізми вирішення спорів, що існують у рамках інституційного механізму співпраці, і провести його порівняльний аналіз стосовно інших аналогічних механізмів;

- виокремити еволюцію організаційно-правових механізмів співпраці України з Євросоюзом і дослідити правові передумови вироблення правових інструментів політики Євросоюзу щодо України;

- визначити правові наслідки Східного партнерства для правопорядку України;

- проаналізувати правові передумови запровадження асоціації між Україною і Євросоюзом;

- комплексно проаналізувати основні напрямки співробітництва між Україною і Європейським Союзом, у тому числі у сферах спільної зовнішньої політики та політики безпеки й охорони порядку і правосуддя;

- визначити правові механізми участі України в діяльності агентств та програм Євросоюзу;

- дослідити процес гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу у світлі зближення України з європейським інтеграційним об'єднанням.

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс правових відносин України з Європейським Союзом у світлі встановлення та еволюції договірного й інституційного механізмів співпраці.

Предметом даного дослідження є право Євросоюзу; міжнародні угоди, укладені європейським інтеграційним об'єднанням із третіми країнами, у тому числі з Україною; акти органів співробітництва, створених на основі міжнародних угод, укладених із третіми країнами; зарубіжна та національна доктрини міжнародного і європейського права.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації полягає в застосуванні в процесі дослідження цілого комплексу наукових методів та підходів, властивих науці правознавства загалом і науці міжнародного права - зокрема. Дослідження побудоване на використанні широкого спектра методів та підходів до вивчення проблем правового регулювання економічного співробітництва між Євросоюзом і третіми країнами. Обґрунтовуючи теоретичні висновки дисертації, здобувач керувався положеннями загальної теорії права і теорії та практики міжнародного права. При встановленні основних етапів розвитку відносин України з Євросоюзом в основу покладено історичний підхід. Аналіз правових актів, що регулюють відносини в межах Європейського Союзу та економічне співробітництво європейських інтеграційних організацій із третіми країнами, базувався на широкому використанні формально-юридичного, порівняльно-правового, герменевтичного методів дослідження. У процесі розробки пропозицій щодо вдосконалення співпраці України і Євросоюзу було застосовано також методи моделювання, прогнозування та абстрагування. У роботі використано й інші спеціальні методи пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертаційна робота є комплексним дослідженням правових відносин України з європейським інтеграційним об'єднанням у контексті переходу до інтеграції у Євросоюз. Дисертація є однією з перших у вітчизняній правовій доктрині спроб дослідження еволюції правових засад відносин України з Євросоюзом через призму доктринальних підходів до процесів європейської інтеграції та порівняння з відносинами Євросоюзу з іншими третіми країнами.

У межах здійсненого автором дослідження отримано такі результати й сформульовано та розкрито положення, що мають наукову новизну:

У дисертації вперше:

- досліджено динаміку розвитку двосторонніх відносин України з Євросоюзом у світлі поділу процесу економічної інтеграції на рівні (від зони вільної торгівлі до політичного союзу), кожен з яких має відповідні ознаки і передбачає подальше її поглиблення і поширення на нові сфери. Доведено, що інтеграція третьої країни до Євросоюзу починається зі створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) в рамках угоди про асоціацію. Визначено, що для України етап підготовки до інтеграції практично завершився після виконання Угоди про партнерство та співробітництво (УПС). Комплекс правових документів, які прийнято з метою підготовки третьої країни до процесів європейської інтеграції, слід розглядати як «передінтеграційний»;

- комплексно досліджено правові механізми підготовки до заснування асоціації між Україною і Євросоюзом. З'ясовано, що органи інституційного механізму, створені на основі УПС, на практиці наділені повноваженнями запровадження нових правових механізмів, які становитимуть основу угоди про асоціацію. Рекомендаційний характер Порядку денного асоціації 2009 року (ПДА), що є актом Ради з питань співробітництва, зумовлює набуття його нормами характеру м'якого права (soft law), яке в практиці Євросоюзу широко використовується у внутрішній і особливо _ у зовнішній сферах;

- доведено, що із заснуванням асоціації між Україною і Євросоюзом повноваження органів співробітництва приймати обов'язкові рішення замінять повноваження приймати рішення рекомендаційні. Визначено, що до повноважень органів інституційного механізму, створеного на основі угоди про асоціацію, належить прийняття рішення про перехід до наступних рівнів європейської інтеграції. Зміна правової природи актів двосторонньої співпраці відповідно до угоди про асоціацію позначиться і на механізмі вирішення спорів та наділення цих органів «квазісудовими» повноваженнями;

- досліджено правові інструменти і принципи Європейської політики сусідства (ЄПС) і Східного партнерства (СхП) та правовий зв'язок їх з іншими політиками Євросоюзу щодо третіх країн. Доведено, що ЄПС побудована на принципах диференціації та умовності, які передбачають перехід до наступної фази інтеграції після виконання попередньої. СхП побудоване на принципі «політичної асоціації та економічної інтеграції», який є новим у зовнішньополітичній практиці Євросоюзу. Правовим інструментом ЄПС є диференційовані плани дій, інструментами СхП виступають угоди про асоціацію, в основі яких лежить створення ЗВТ;

- новий правовий механізм залучення України до процесів європейської інтеграції полягає в започаткуванні участі України в агентствах і програмах Євросоюзу. Доведено необхідність укладання рамкової угоди з Євросоюзом про участь у його програмах, яка дає змогу брати спільну участь у найважливіших сферах Євросоюзу _ транспортній, освітній, енергетичній, митній, податковій. Зазначено, що участь державних органів влади України в агентствах Євросоюзу зумовить пришвидшення процесів європейської інтеграції в Україні та наблизить останню до інституційного механізму Євросоюзу.

Дістали подальший розвиток:

- обґрунтування доктрини ефекту «проникнення», його стадій та форм, що проявляється у його впливі на відносини Євросоюзу з третіми країнами. Визначено, що такий ефект притаманний не тільки процесам інтеграції у Євросоюзі, а й поширюється на його відносини з третіми країнами;

- передумови запровадження Європейської політики сусідства та її логічного продовження _ «Посиленої ЄПС», Східного партнерства у світлі здійснення інших політик Євросоюзу, таких як Чорноморська синергія і Північний вимір;

- передумови та правові інструменти становлення відносин України з Євросоюзом у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки й у сфері охорони порядку і правосуддя;

- дослідження нормативно-правової бази України стосовно гармонізації внутрішнього законодавства зі «спільним доробком» (acquis), відповідно до якого запроваджується механізм перекладу актів, надання їм офіційного статусу та оприлюднення; визначено недоліки та прогалини у внутрішньому праві України.

Удосконалено:

- періодизацію історії становлення та розвитку відносин України з Євросоюзом, починаючи з укладеної угоди з колишнім СРСР 1989 року до схвалення ПДА 2009 року;

- визначення термінів «асоціація» та «зона вільної торгівлі» у праві Євросоюзу та праві СОТ на основі доктрини та судової практики як передумови участі третіх країн у системі Євросоюзу.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та висновки дисертації можуть бути використані в діяльності державних органів України, які займаються питаннями правового регулювання відносин України та Євросоюзу, а також питаннями гармонізації законодавства України із законодавством Євросоюзу. Основні положення дисертації можуть бути враховані Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ, Державним департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України тощо. Отримані результати також можуть бути використані в процесі вироблення та здійснення договірних зобов'язань України перед Європейським Союзом, уточнення зовнішньополітичного курсу країни, пов'язаного з її інтеграцію у європейський політичний та економічний простір.

Теоретичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні положення дисертаційного дослідження можуть сприяти подальшій розробці у вітчизняній науці міжнародного права проблем теорії та практики права Євросоюзу, зокрема - відповідності законодавства України до законодавства Євросоюзу й визначенню ролі та місця останнього у правовому регулюванні співробітництва з третіми країнами. Тому ці результати можуть бути використані для підготовки та перепідготовки фахівців, які займаються питаннями правового регулювання відносин України з європейськими інтеграційними об'єднаннями; для написання й викладання курсів та спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів - «Міжнародне публічне право», «Вступ до права Європейського Союзу», «Право зовнішніх зносин Європейського Союзу», «Інституційне право Європейського Союзу».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дослідження, викладені в дисертації, презентувалися в рамках п'яти науково-практичних конференцій: конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (м. Київ, 12 жовтня 2007 року); Шостої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку» (м. Київ, 21 березня 2008 року); Сьомої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку» (м. Київ, 26 березня 2009 року); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (м. Київ, 21 жовтня 2009 року).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано п'ять наукових праць у фахових виданнях.

Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена специфікою мети, завдань та предмета дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінок, з них 31 сторінка - список використаних джерел із 294 найменувань.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, охарактеризовано стан розробки цієї теми в науковій літературі, показано зв'язок дослідження з науковими програмами; сформульовано мету і завдання дослідження, об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано використані методи, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, форми апробації, подано відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі _ «Передумови інтеграції України у Європейський Союз» _ розкрито сутність процесу європейської інтеграції та досліджено теорії її рівнів (підрозділ 1.1); проаналізовано історичні етапи становлення відносин України з Європейським Союзом (підрозділ 1.2); досліджено чинний договірний та інституційний механізми регулювання таких відносин (підрозділ 1.3).

Існуючі в доктрині теорії європейської економічної інтеграції підтверджують історичну хронологію розвитку інтеграційних процесів в рамках Євросоюзу _ від зони вільної торгівлі через митні, економічні та валютні союзи до політичного союзу. У дисертаційному дослідженні доведено, що ефект «проникнення» мав велике значення у процесах європейської інтеграції. У результаті розгляду теоретичних концепцій етапів європейської економічної інтеграції дисертант проілюстрував, що процеси економічної інтеграції постійно проникають у різні сектори економіки, розширюючи сферу компетенції європейського інтеграційного об'єднання і зміцнюючи його інституційну структуру. Внаслідок механізму «взаємопроникнення» процеси європейської інтеграції впливають на відносини Євросоюзу з третіми країнами та міжнародними організаціями. Цей самий механізм впливає і на підготовку третіх країн у процесі залучення до європейської економічної інтеграції на її різних етапах. Автором запропоновано тезу про те, що треті країни мають підготуватися перед першим етапом європейської інтеграції - заснуванням зони вільної торгівлі _ через запровадження правового механізму гармонізації внутрішнього законодавства та поступову лібералізацію торгівлі. Такий попередній етап можна охарактеризувати як «передінтеграційний».

Історія становлення правових відносин України з Євросоюзом свідчить про еволюційний характер співпраці з цим інтеграційним об'єднанням. Автором запропоновано періодизацію етапів розвитку відносин України з Євросоюзом. Основним критерієм визначення таких етапів стало прийняття базових правових документів, що мають різну правову природу. Початковий етап відносин України з Євросоюзом характеризувався Угодою між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Європейським економічним співтовариством і Євратомом про торгівлю та комерційне та економічне співробітництво 1989 року; наступний етап пов'язаний з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво 1994 року. У цьому зв'язку проаналізовано Спільну стратегію Євросоюзу щодо України 1999 року, яка визначила послідовність зовнішньої політики ЄС та його держав-членів стосовно України. Дисертантом доведено, що вступ України до СОТ, імплементація двосторонніх документів є передумовою до переходу до «передінтеграційного» рівня, який розпочався зі схваленням Порядку денного асоціації 2009 року (ПДА). «Передінтеграційний» етап третіх країн здійснюється в різних умовах за допомогою різних правових інструментів. Порядок денний асоціації 2009 року закладає принципи запровадження асоціації між Україною і Євросоюзом. Положення ПДА є правовим засобом імплементації угоди про асоціацію, і на практиці ПДА замінює УПС, оскільки детально регламентує сфери співпраці, за винятком ЗВТ.

У дисертації доводиться, що теорію рівнів європейської економічної інтеграції Б. Баласси може бути доповнено додатковим рівнем _ «передінтеграційним». Для України документом «передінтеграційного» етапу слугує Порядок денний асоціації 2009 року, що є новим документом для практики Євросоюзу. У відносинах Євросоюзу з третіми країнами на цьому етапі використовувалися інші правові інструменти, які аналізуються в роботі. З підписанням угоди про асоціацію Україна опиниться на першому рівні європейської економічної інтеграції - рівні зони вільної торгівлі.

Дисертантом проведено комплексний аналіз договірного та інституційного механізмів, які формуються на основі Угоди про партнерство та співробітництво 1994 року. На сьогодні положення УПС є застарілими у зв'язку з набуттям Україною у 2008 році повноправного членства в СОТ. У цілому торговельні відносини між Україною, Євросоюзом і державами-членами нині регулюються переважно правом СОТ.

Незважаючи на те, що норми УПС виконано, створені на її основі органи співробітництва забезпечують регулярний політичний діалог між Євросоюзом і представниками законодавчої та виконавчої влади України. У процесі аналізу повноважень та компетенції органів співробітництва між Україною і Євросоюзом було виявлено закономірність «рекомендаційності» їхніх рішень, яка полягає в тому, що положення останніх можна віднести до м'якого права. Застосування останнього є найбільш характерним для регулювання насамперед політичних відносин як усередині Союзу, так і у його стосунках з третіми країнами. На відміну від угод про асоціацію, де передбачається, що спільні органи можуть наділятися повноваженнями приймати обов'язкові до виконання рішення, інституційний механізм, створений на основі УПС, не є таким дієвим та ефективним з огляду на рекомендаційний характер рішень. Характерною відмінною рисою органів співробітництва, створених у межах угод про асоціацію, є зобов'язальний характер рішень органів з урегулювання спорів. Процедури врегулювання міжнародних торговельних спорів у рамках СОТ також нагадують механізми врегулювання спорів у рамках угод про асоціацію, однак ще з однією відмінністю _ можливістю оскарження рішень до Апеляційного органу.

Аналізуючи матеріальний зміст норм УПС, дисертант зазначає, що положення Угоди не поширюються на торгівлю певними товарами й тому норми двосторонніх угод у цій сфері є спеціальними нормами (lex specialis). Система секторальних угод в економічній, науковій, соціальній сферах, у сфері свободи, безпеки та юстиції формує договірний механізм співпраці України з Євросоюзом.

Другий розділ дисертації _ «Організаційно-правові механізми співпраці України і Європейського Союзу» _ присвячений аналізу ролі Європейської політики сусідства (підрозділ 2.1) та Східного партнерства (підрозділ 2.2) в регулюванні відносин України з Євросоюзом та дослідженню правових передумов запровадження асоціації між сторонами (підрозділ 2.3).

Процес розширення Євросоюзу зумовлює видозміну правового регулювання відносин із країнами, що безпосередньо межують з ЄС після його широкомасштабного розширення. Європейська політика сусідства (ЄПС), запроваджена Повідомленням Комісії ЄС 2004 року, встановила нові принципи співпраці Євросоюзу з третіми країнами, що полягають у диференційованому підході до встановлення умов інтеграції. Процес розробки і впровадження ЄПС передбачав три складові: спільний аналіз імплементації заходів до запровадження ЄПС; схвалення правового інструменту реалізації ЄПС; щорічну оцінку виконання двосторонніх документів. Правовим інструментом реалізації ЄПС щодо України слугував План дій Україна _ Євросоюз, затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва 21 лютого 2005 року терміном на три роки, що був пролонгований із внесеними до нього змінами до березня 2009 року. Шляхом одностороннього моніторингу виконання інструментів ЄПС сторонами та схвалення Комісією ЄС спільного звіту щодо виконання Плану дій Євросоюз формував поступову стратегію поширення процесів європейської інтеграції на Україну, яку було поставлено в залежність від повноти виконання нею попередніх умов інтеграції.

Починаючи з 2006 року, ЄС почав приділяти особливу увагу розвиткові східного напрямку ЄПС. Євросоюз зосередився на секторальному співробітництві, включаючи впровадження таких нових інструментів ЄПС, як секторальна угода, тематичний діалог і можливість приєднання країн ЄПС до програм і агентств Євросоюзу.

Нова політика Східного партнерства (СхП), відповідно до Повідомлення Комісії від 3 грудня 2008 року, передбачає подальше спрощення візового режиму та поступовий рух до його лібералізації; створення поглиблених зон вільної торгівлі; підтримку процесу адаптації законодавства та зміцнення інституційного механізму країн-партнерів; сприяння регіональному розвиткові на основі політики регіонального вимірювання ЄС; створення інтегрованої системи управління кордонами; співпрацю у сфері енергетичної безпеки.

СхП є новою ініціативою Євросоюзу не тільки з огляду на таку назву, а й за своїм змістом, оскільки в жодному іншому регіоні не існує подібного формату. Автор наводить у дисертації спільні та відмінні риси Східного партнерства і ЄПС та інших регіональних програм Євросоюзу, таких як Чорноморська синергія та Північний вимір; доведено, що вони взаємодоповнюють одне одного.

Правовим інструментом політики Східного партнерства виступають угоди про асоціацію із заснуванням зони вільної торгівлі. Першим рамковим документом, що запроваджує новий інституційний механізм, є Порядок денний асоціації (ПДА), ухвалений 8 червня 2009 року на засіданні Ради з питань співробітництва. Слід особливо зазначити, що ПДА, на відміну від Плану дій, не є інструментом реалізації ані Європейської політики сусідства, ані Східного партнерства. Він набуває характеру «підготовчого» документа до запровадження асоціації. Основним завданням ПДА є забезпечення підготовки та реалізації майбутньої угоди про асоціацію до набрання нею чинності. Важливою особливістю ПДА є те, що, хоча він не містить положень про можливе членство України у Євросоюзі, за своєю суттю цей документ спрямований на підготовку країни до виконання Копенгагенських критеріїв вступу до Євросоюзу - політичних, економічних і правових. Відсутність у ПДА положень щодо терміну його дії свідчить про те, що його норми діятимуть незалежно від набрання чинності тимчасовою угодою про торгівлю і угодою про асоціацію. Таким чином, можна констатувати автономність положень ПДА.

Порядок денний асоціації чітко визначає правові підстави щодо укладання угоди про асоціацію (ст. 217 Договору про функціонування Євросоюзу). Цим документом закріплено також принцип політичної асоціації та економічної інтеграції, що був уперше відображений у політиці Східного партнерства.

На виконання завдань, викладених у ПДА, створюється власний інституційний механізм його імплементації. Цей інституційний механізм складається зі Спільного комітету на рівні вищих посадових осіб сторін (розд. 1 та розд. 9 ч. ІІІ ПДА). Документом визначено, що Спільний комітет, засідаючи на регулярній основі, мінімум один раз на рік, визначає подальші пріоритети виконання ПДА та уповноважений вносити зміни до даного документа.

У результаті дослідження правових засад відносин України з Євросоюзом дисертант доходить висновку, що виконання положень УПС та перехід до реалізації умов Порядку денного асоціації 2009 року є імплементацією «передінтеграційного» етапу. З підписанням тимчасової угоди з торгівлі до набрання чинності угодою про асоціацію Україна вийде на перший рівень європейської економічної інтеграції.

У третьому розділі дисертаційного дослідження _ «Основні напрями співпраці України з Європейським Союзом» _ автором здійснено комплексний аналіз співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя (підрозділ 3.1), зовнішньої політики і політики безпеки (підрозділ 3.2), участі України в діяльності агентств та програм Євросоюзу (підрозділ 3.3). Досліджується гармонізація українського законодавства з правом Євросоюзу як передумова зближення України з європейським інтеграційним об'єднанням (підрозділ 3.4).

Співробітництво між Україною і Євросоюзом у сфері юстиції, свободи та безпеки (ЮСБ) базується на широкомасштабній Угоді про партнерство та співробітництво, що доповнюється Планом дій Євросоюзу у сфері ЮСБ, схваленим 18 червня 2007 року на 11-му засіданні Ради з питань співробітництва. Механізмом імплементації даного Плану дій, його моніторингу та визначення щорічних пріоритетів є План-графік його виконання. Крім цього, до договірного механізму співпраці України з Євросоюзом у сфері ЮСБ належать детально досліджувані в роботі Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз та Угода про реадмісію осіб, підписані 18 червня 2007 року. Ці угоди створюють власний інституційний механізм їх реалізації, у рамках якого органи співробітництва приймають рішення щодо імплементаційних заходів. Так, у рамках Угоди про реадімісю осіб створено Спільний комітет з питань реадмісії, а в рамках Угоди про спрощення оформлення віз - Спільний комітет. У сфері ЮСБ міжнародно-правовими засобами регулювання відносин України з Євросоюзом є угоди про місцевий прикордонний рух, укладені Україною з Угорщиною 18 вересня 2007 року, з Польщею 28 березня 2008 року, зі Словаччиною 30 травня 2008 року.

Східне партнерство передбачає укладання нового типу договору з країнами-партнерами _ про мобільність і безпеку. Передбачається, що такий договір стане новим рамковим документом для регулювання відносин України з Євросоюзом у сфері міграції та імміграції, надання притулку і замінить відповідний План дій 2007 року.

Міжнародно-правовою основою співпраці України з Євросоюзом у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗППБ) є УПС, Угода щодо участі України у Поліцейській Місії Євросоюзу у Боснії і Герцеговині 2002 року, Угода щодо участі України у Поліцейській Місії Євросоюзу у колишній Югославській Республіці Македонія 2004 року, Угода про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом 2005 року, Угода про визначення загальної схеми участі України в операціях Євросоюзу із врегулювання криз 2008 року. Ще одним механізмом політичного діалогу між Україною і Євросоюзом є приєднання до політичних заяв та ухвалення політичних домовленостей. Так, станом на липень 2009 року Україна приєдналася майже до 90% політичних заяв Євросоюзу. Дані документи та інструменти детально розглядаються в дисертаційному дослідженні. європейський співробітництво україна законодавство

Співпраця України з Євросоюзом у сфері енергетики здійснюється відповідно до підписаного 1 грудня 2005 року Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі. З 18 грудня 2009 року Україна стала повноправним членом Енергетичного співтовариства. Договором про заснування Енергетичного співтовариства визначено зобов'язання членів цієї організації впроваджувати acquis Євросоюзу в галузі енергетики, що складається з чітко визначених нормативно-правових актів Євросоюзу у цій сфері.

У рамках політики Східного партнерства передбачається поглиблення політичної співпраці з Євросоюзом на двосторонній та багатосторонній основах. Так, СхП запроваджує нову форму політичної співпраці - багатостороннє співробітництво. Крім цього, основу для багатосторонньої співпраці в рамках СхП становлять зони вільної торгівлі, що у довгостроковій перспективі приведе до заснування Економічного співтовариства сусідства на кшталт Європейського економічного простору (ЄЕП), угоду про створення якого було підписано у травні 1992 року між Європейським співтовариством, його державами-членами і країнами _ членами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) Норвегією, Ісландією та Ліхтенштейном.

Перед Україною стоїть ще одне актуальне завдання _ участь в агентствах та програмах Євросоюзу. Такі агентства є незалежними інституціями, створюваними відповідно до актів Ради ЄС для забезпечення ефективної реалізації політик Євросоюзу та допомоги в регулюванні діяльності в окремих секторах, тобто вони мають право брати участь у розробці його політик. Програми Євросоюзу, на відміну від агентств, не мають власної інституційної структури, а координуються відповідними директоратами Комісії ЄС, створені на основі рішень Ради ЄС та Європарламенту і реалізують свою діяльність через проекти. Спеціальним документом щодо участі третіх країн у відкритих для такої участі агентствах та програмах Євросоюзу є Повідомлення Комісії ЄС до Ради ЄС та Європарламенту 2006 року. Документом було запропоновано два підходи до залучення третіх країн до діяльності агентств Євросоюзу та участі в спеціальних програмах. Співпраця або участь в агентствах Євросоюзу можливі за умови укладання окремої двосторонньої угоди. Такі угоди мають містити питання щодо правових та адміністративних передумов участі (наприклад, гармонізація законодавства з відповідним acquis); перелік привілеїв та імунітетів офіційних осіб агентства під час їх перебування в третій країні; положення стосовно доступу громадян третьої країни до працевлаштування в агентстві; механізми фінансового контролю тощо. Правові передумови участі країни у програмах Євросоюзу базуються на рамковому принципі, запозиченій і подовженій mutatis mutandis практиці з урегулювання відносин з країнами-кандидатами. Умови участі України в спеціальних програмах Євросоюзу мають бути передбачені в спеціально укладеній рамковій угоді, а вже участь у відповідній програмі є предметом окремої двосторонньої угоди з Комісією ЄС. У Порядку денному асоціації 2009 року визначається, що одним із пріоритетів до набрання чинності угодою про асоціацію є укладення рамкової угоди про участь України в програмах Євросоюзу.

Передумовою наближення України до процесів європейської інтеграції є здійснення гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу. Автором проведено аналіз стадій та етапів гармонізації. Дисертант дійшов висновку про еволюційність такого процесу в Україні. Пройшовши етапи від добровільної до організованої гармонізації, що характеризувалися, відповідно, Тимчасовою угодою про торгівлю 1995 року, УПС 1994 року, процес гармонізації на сьогодні наближається до свого третього етапу, пов'язаного з підписанням тимчасової угоди про торгівлю, і така гармонізація матиме характер обов'язкової. У процесі порівняльного дослідження УПС, Плану дій Україна _ Євросоюз 2005 року і ПДА 2009 року було виявлено закономірність конкретизації вимог щодо гармонізації законодавства - від загального до спеціального. ПДА 2009 року, висновки засідання створеного на основі ПДА Спільного комітету від 26 січня 2010 року містять конкретні вимоги щодо проведення гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу в політичній, економічній, торговельній, митній, енергетичній сферах, у галузях інтелектуальної власності, управління кордонами тощо. Автором надано рекомендації з удосконалення процесу гармонізації українського законодавства, запропоновано зміцнити внутрішній інституційний механізм проведення гармонізації, визначено шляхи та інструменти, за допомогою яких статус гармонізації українського законодавства може бути підвищений до юридично обов'язкового зобов'язання.

Висновки

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження, наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в проведенні різностороннього аналізу міжнародно-правових основ співпраці України з Євросоюзом і аналізу правових механізмів запровадження асоціації між сторонами. До найважливіших узагальнених результатів дослідження відносяться наступні.

Метою створення Європейського Союзу напочатку було задоволення спільних економічних інтересів держав _ членів об'єднання. Процеси європейської інтеграції являють собою якісно нове явище порівняно не тільки з внутрішньодержавними, а й з усіма попередніми видами взаємодії національних держав - міжурядовим співробітництвом, конфедерацією і федерацією. Завдяки ефекту «проникнення», що був запропонований неофункціоналістами, інтеграція змінює не лише форму європейського об'єднання, а й зміст правових відносин. Процеси європейської інтеграції постійно проникають у різні сектори економіки, розширюючи сферу компетенції Євросоюзу і зміцнюючи його інституційну структуру. Механізм «проникнення» впливає і на підготовку третіх країн у процесі їх залучення до європейської економічної інтеграції, яка починається зі створення зони вільної торгівлі, переходить до митного союзу, економічного і валютного союзів, спільного ринку і політичного союзу. Тим самим ефект «проникнення» дістає відображення в поступовій заміні «співробітництва» з третіми країнами на «інтеграцію». У цьому контексті запровадження асоціації між Україною і Євросоюзом означатиме входження України в першу стадію європейської інтеграції - зону вільної торгівлі.

Угода про партнерство та співробітництво, що слугувала базисом для формування відносин України з Євросоюзом на широкомасштабній основі, за своїм характером є змішаною угодою. Виконання норм УПС, вступ України до СОТ, імплементація двосторонніх документів співпраці слугують передумовою запровадження нового, «передінтеграційного», етапу формування відносин України з Євросоюзом. Попри застарілий характер норм УПС, органи співробітництва, створені на її основі, є дієвими і використовують свої повноваження щодо ухвалення двосторонніх документів. Рекомендаційний характер актів цих органів (зокрема, Ради з питань співробітництва) зумовлює належність їхніх норм до м'якого права.

Порівняльний аналіз механізмів вирішення спорів на основі УПС та угод про асоціацію показав, що інституційний механізм УПС та угод про асоціацію схожий за своєю структурою, однак органи співробітництва, створені на основі угод про асоціацію, наділені набагато ширшими повноваженнями. Натомість ці органи мають право приймати обов'язкові для виконання рішення, включно з можливістю прийняття рішення про перехід до наступних етапів європейської інтеграції. Крім того, процедури врегулювання міжнародних торговельних спорів у рамках СОТ нагадують аналогічний механізм у рамках угод про асоціацію, однак додатково передбачають процедуру оскарження рішень.

Таким чином, Порядок денний асоціації, що був схвалений Радою з питань співробітництва 8 червня 2009 року, має характер м'якого права, однак його принципи слугують основою для угоди про асоціацію. Спільний комітет, створений на основі ПДА, уповноважений приймати рішення про визначення пріоритетів Порядку денного асоціації, схваленого 26 січня 2010 року. У зв'язку з тим, що ПДА не має терміну дії, його положення набувають автономного характеру для імплементації угоди про асоціацію і тимчасової угоди про торгівлю.

Еволюція спільної зовнішньої політики Євросоюзу щодо України свідчить про заміну правових інструментів цієї політики і принципів її реалізації. Інструменти Європейської політики сусідства і, згодом, Східного партнерства замінили спільні стратегії і передбачають визначення «колективних» пріоритетів у регіоні шляхом видання актів sui generis, таких як Повідомлення Комісії ЄС.

Елементи реалізації ЄПС було запозичено із Середземноморської політики ЄС, проголошеної в середині 1990-х років. Принцип диференціації, що лежить в основі ЄПС, відображений у планах дій, що ухвалювалися з кожною країною окремо залежно від специфіки її політичної, економічної та соціальної ситуації, і відображає її відносини з Євросоюзом. Принцип умовності, яким доповнено диференційовану ЄПС, полягає в поетапному виконанні визначених умов для переходу на новий етап відносин. Правовим інструментом реалізації ЄПС щодо України був План дій Україна _ Євросоюз, ухвалений та підписаний 21 лютого 2005 року Радою з питань співробітництва. Правовими інструментами реалізації наступної політики Східного партнерства стають угоди про асоціацію разом із запровадженою зоною вільної торгівлі.

Порядок денний асоціації 2009 року не є інструментом ані ЄПС, ані СхП, однак механізми Східного партнерства можуть використовуватися в процесі реалізації ПДА. Порядок денний асоціації 2009 року підтверджує запропонований в СхП принцип «економічної інтеграції і політичної асоціації», який є новим у зовнішньополітичній практиці Євросоюзу. Важливою особливістю ПДА є те, що, хоча він і не містить положень про можливе членство України у ЄС, за своєю суттю цей документ спрямований на підготовку країни до виконання Копенгагенських критеріїв вступу до Євросоюзу - політичних, економічних і правових.

Договірний механізм співпраці України з Євросоюзом на сьогодні вже виходить за рамки УПС і включає в себе міжнародні двосторонні документи, що регулюють відносини у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки та у сфері свободи, безпеки і правосуддя. Вступ України до Енергетичного співтовариства в грудні 2009 року і виконання умов, передбачених установчим договором останнього, сприятимуть створенню зони вільної торгівлі енергетичними продуктами та матеріалами між Україною і Євросоюзом, заснованої на недискримінаційних ринкових механізмах, без митних зборів та податків, яка буде прогнозованою та прозорою і не матиме обмежень та внутрішніх кордонів.

Новий правовий механізм залучення третіх країн до процесів європейської інтеграції через механізм їхньої участі в діяльності агентств та програмах Євросоюзу був запропонований у рамках Європейської політики сусідства, розвинений політикою Східного партнерства та вдосконалений у двосторонніх документах.

Формами співпраці України з агентствами є: повна участь у них без права голосу; співробітництво в рамках документа про співпрацю (меморандум про взаєморозуміння, угода про співпрацю, робоча домовленість, адміністративна угода тощо); співпраця для виконання разових проектів або спільні дії в рамках окремих заходів. Угодою про співпрацю щодо глобальної навігаційної супутникової системи, підписаною 2005 року, передбачається участь України в Наглядовому органі глобальної цивільної супутникової навігаційної системи. Робочою домовленістю 2007 року регулюється оперативна співпраця Державної прикордонної служби України з Європейським Агентством з управління оперативною співпрацею на зовнішніх кордонах держав - членів (Фронтекс). З 2005 року тривають переговори щодо укладення угоди з Європейською поліцейською службою (Європолом) про стратегічну співпрацю. Участь України в діяльності агентств Євросоюзу є інструментом ефективної гармонізації законодавства нашої держави у відповідних сферах. Порядок денний асоціації 2009 року містить положення про необхідність укладення рамкової угоди про участь України в програмах Євросоюзу, що являє собою механізм залучення до програм, а вже участь України у відповідній програмі є предметом окремої двосторонньої угоди з Комісією ЄС. Паралельно з угодою про асоціацію мають укладатися додаткові секторальні угоди, такі як угода про оцінку відповідності та прийняття промислових товарів (ACAA), переговори щодо якої очікується завершити до кінця 2011 року; рамкова угода про участь у програмах Євросоюзу; угода про спільний повітряний простір тощо.

Список опублікованих праць

1. Костюченко Я. М. Стан та перспективи правового регулювання відносин України з Європейським Союзом / Я. М. Костюченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук.праць. - Вип. 76. _ Ч. ІІ . _ 2008. _ С. 220_222.

2. Костюченко Я. М. Правові форми співпраці України з Європейським Союзом _ стан та перспективи розвитку / Я. М. Костюченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 77. - Ч. І. - 2008. - С. 97_99.

3. Костюченко Я. М. Механізми захисту прав фізичних і юридичних осіб у контексті європейської економічної інтеграції України / Я. М. Костюченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - К. : Видавн.-поліграф. центр «Київський університет». - Вип. 37. - 2009. _ С. 70_72.

4. Костюченко Я. М. Правова регламентація участі України у діяльності агентств Євросоюзу / Я. М. Костюченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 83. _ Ч.ІІ . _ 2009. _ С. 107_110.

5. Костюченко Я. М. Історія становлення договірно-правових відносин України з Європейським Союзом / Я. М. Костюченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 84. _ Ч.ІІ . _ 2009. _ С. 198_203.

Анотація

Костюченко Я. М. Правове регулювання співробітництва України і Європейського Союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена правовому аналізові співробітництва України з Європейським Союзом. Автором виокремлено історичні етапи становлення відносин України з європейським інтеграційним об'єднанням. Проаналізовано договірний механізм співпраці, проведено порівняльний аналіз інституційного механізму, створеного на основі УПС, і угод про асоціацію.

Висвітлено основні правові інструменти політики Європейського Союзу щодо України, які випливають з Європейської політики сусідства та Східного партнерства. Автором запропоновано виділити «передінтеграційний» рівень, який характеризується комплексом підготовчих актів до запровадження асоціації між Україною і Євросоюзом. Уперше досліджуються правова природа, принципи, механізм імплементації Порядку денного асоціації 2009 року.

Автором виокремлено додатковий механізм залучення України до процесів інтеграції - участь в агентствах і програмах Євросоюзу.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська інтеграція, договірний механізм, інституційний механізм, асоціація, гармонізація.

Аннотация

Костюченко Я.М. Правовое регулирование сотрудничества Украины и Европейского Союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена правовому анализу сотрудничества Украины с Европейским Союзом. В работе исследуются теоретические основы европейской интеграции и смоделированы ее уровни. В диссертации освещается вопрос о роли эффекта «проникновения» на европейскую интеграцию в рамках государств-членов, а также его влияния на отношения Евросоюза с третьими странами.

Определено в работе, что первым этапом интеграции третьей страны в Евросоюз является создание зоны свободной торговли. Комплекс правовых документов, принимающихся с целью подготовки третьей страны к процессам европейской интеграции, предложено рассматривать в качестве «перединтеграционных», которые носят индивидуальный характер.

Автором выделены исторические этапы становления отношений Украины с европейским интеграционным объединением. Проанализирован договорной механизм двустороннего сотрудничества, который базируется на Соглашении о партнерстве и сотрудничестве, и дополняется комплексом секторальных международных соглашений. Проведен сравнительный анализ институционального механизма, созданного на основе СПС, и соглашений об ассоциации. Рекомендательный характер решений органов сотрудничества, действующих в рамках СПС, является главной отличительной чертой органов, которые действуют в рамках соглашений об ассоциации. В работе проанализированы механизмы разрешения споров между сторонами в сравнительном аспекте с правом ВТО.

Определены основные правовые инструменты политики Европейского Союза по отношению к Украине, которые вытекают из Европейской политики соседства и Восточного партнерства, принятые актами sui generis. Выделены основные принципы общих политик Евросоюза по отношению к Украине, которые заключаются в дифференциации, условности, общности прав и обязанностей. Также автором анализируется принцип «политической ассоциации и экономической интеграции», который является новым во внешнеполитической практике Евросоюза.

Автором предложено выделить «прединтеграционный» уровень, который характеризуется комплексом подготовительных действий и актов до установления ассоциации между Украиной и Евросоюзом. Впервые в доктрине исследуются правовая природа, принципы, механизм имплементации Повестки дня ассоциации 2009 года. Выведен вывод, что нормы Повестки дня ассоциации 2009 года приобретают характер мягкого права, которое широко используется в практике Евросоюза. Органы сотрудничества в рамках институционального механизма, действующего на основе устаревшего СПС, согласовали и приняли документ «прединтеграционного» характера. Доказано, что Повестка дня ассоциации 2009 года служит инструментом реализации соглашения об ассоциации.

В работе комплексно исследуются направления сотрудничества Украины с Европейским Союзом: в сфере охраны правопорядка и правосудия; общей внешней политики и политики безопасности. Автором выделен дополнительный механизм привлечения Украины к процессам интеграции - через установление рамочных отношений с целью участия в агентствах и программах Евросоюза. Проведен анализ эволюции норм двухсторонних документов, касающихся проведения гармонизации украинского законодательства с правом Евросоюза. Доказана постепенная конкретизация таких норм, особенно с принятием Повестки дня ассоциации 2009 года. С вступлением Украины в Энергетическое сообщество процесс гармонизации законодательства в сфере энергетики приобретает обязательный характер.