Реалізація принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

УДК 343.8 : 343.26 : 165.742(042.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Реалізація принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Рудник Тетяна Вікторівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент КОРЧИНСЬКИЙ Володимир Олексійович, Навчально-науковий інститут права і психології Київського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри кримінально-правових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор БОГАТИРЬОВ Іван Григорович, Поліцейська фінансово-правова академія, ректор;

кандидат юридичних наук, доцент ФАРЕНЮК Сергій Якович, Навчально-науковий інститут права і психології Київського національного університету внутрішніх справ, декан юридичного факультету

Захист відбудеться «12» жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий «8» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розбудова демократичної, соціальної, правової держави є важливим завданням сучасного українського суспільства. Гуманізм як один з основних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань та реформування кримінально-виконавчої системи є важливою складовою демократичних змін у суспільстві, що орієнтується на цивілізовані міжнародні стандарти. Необхідність дослідження реалізації принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві зумовлена тим, що проблема гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі в сучасній науці кримінально-виконавчого права після прийняття Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) комплексно на дисертаційному рівні не розглядалася, що не може не викликати теоретичного і практичного інтересу.

Проблематика інституту покарання, гуманізації практики його призначення та виконання завжди привертала і продовжує привертати увагу науковців. Окремі аспекти цих проблем досліджувались у наукових працях таких учених, як М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, І.Л. Близнюка, Л.В. Багрій-Шахматова, І.Г. Богатирьова, В.О. Глушкова, О.М. Джужі, Т.А. Денисової, М.Й. Коржанського, В.О. Корчинського, В.Н. Кудрявцева, В.А. Льовочкіна, О.В. Масліхіна, М.П. Мелентьєва, О.С. Міхліна, П.П. Михайленка, А.А. Музики, О.Є. Наташева, О.Б. Пташинського, Г.О. Радова, О.Л. Ременсона, В.І. Рудника, В.М. Синьова, А.Х. Степанюка, М.О. Стручкова, С.Я. Фаренюка, І.В. Шмарова, І.С. Яковець та інших. Однак, незважаючи на вагомі здобутки науковців, принцип гуманізму в кримінально-виконавчому праві з прийняттям КВК України та євроінтеграції України потребує подальшого дослідження, особливо це стосується норм, які регулюють виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими. Здійснені наукою кримінально-виконавчого права дослідження принципу гуманізму не повною мірою відповідають сучасним потребам теорії та практики. Немає єдиної точки зору щодо поняття принципу гуманізму, не вироблено наукового підходу до його змісту, існують проблеми реалізації принципу гуманізму в діяльності установ виконання покарань.

В сучасних умовах не доводиться говорити про дотримання принципу гуманізму при виконанні і відбуванні покарання у виді позбавлення волі та поводженні із засудженими, декларованого в КВК України. В місцях позбавлення волі зосереджено велику кількість засуджених. За даними Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП) кримінально-виконавча система України станом на 1 січня 2010 р. нараховувала 184 установи виконання покарань, у яких трималося 147,7 тис. осіб Довідка ДДУПВП про чисельність спецконтингенту в установах кримінально-виконавчої системи, станом на 1 січня 2010 р..

За кількістю засуджених до позбавлення волі Україна, незважаючи на приєднання до міжнародних актів з прав людини, проголошення курсу на гуманізацію судочинства та кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, залишається одним із світових лідерів. Практика виконання покарань засвідчує, що існують значні проблеми з дотриманням прав людини, засудженої до позбавлення волі. Щорічно до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, правозахисних організацій надходять більше тисячі звернень з приводу катувань, жорстокого поводження чи покарання.

Саме тому дослідження реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі є актуальним і становить особливий науковий інтерес.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає основним положенням Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту на 2006-2010 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1090, Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України від 25 квітня 2008 р. № 401/2008, що визначає основні напрями розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України на період до 2017 р. і спрямована на створення сучасної пенітенціарної системи європейського типу з урахуванням необхідності безумовного дотримання прав людини, принципів кримінально-виконавчого законодавства, міжнародних актів у цій сфері. Дослідження виконано в межах Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2004-2009 рр., затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. № 755.

Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ 27 лютого 2007 р. (протокол № 2) і зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України в 2007 р. № 593. Роботу виконано згідно з Планами науково-дослідних і конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних положень принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві, стану його реалізації при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі, чинного законодавства України, міжнародних норм і стандартів з прав людини і поводження з в'язнями розробити науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства і практики його застосування.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:

– розкрити поняття та зміст принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві;

- провести історико-правовий аналіз розвитку ідей гуманізму, закріплення в правових нормах щодо виконання і відбування покарання у виді

позбавлення волі та їх практичної реалізації;

- виконати порівняльний аналіз міжнародних стандартів з прав людини і поводження з в'язнями та вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства на їх відповідність;

- вивчити сучасний стан реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі;

- розробити нові гуманістичні підходи до виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі і поводження із засудженими;

- обґрунтувати розбудову оптимальних моделей установ виконання покарань та приведення їх у відповідність до європейських стандартів;

- розробити пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінально-виконавчого законодавства України з метою подальшої гуманізації виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Предметом дослідження є реалізація принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань та обумовлено особливостями об'єкта і предмета. Дослідження проводилось із застосуванням наукових методів: діалектичного пізнання, за допомогою якого розглянуто сутність принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві, поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 2.1., 3.2.); системного аналізу й синтезу - всебічне дослідження норм кримінально-виконавчого законодавства, міжнародно-правових стандартів з прав людини і поводження з в'язнями (підрозділи 1.3., 3.1.); формально-логічного як універсального способу аргументування, послідовності, визначеності, логіко-правового - розроблення і пропонування шляхів удосконалення правового регулювання порядку виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі (підрозділи 2.2., 3.1., 3.2., 3.3.); порівняльно-правового - порівняння положень ВТК і КВК України, а також міжнародних стандартів з прав людини та вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства (підрозділи 1.3., 2.2., 3.1.); історико-правового - використано для вивчення етапів закріплення і розвитку принципу гуманізму в законодавстві (підрозділ. 1.2.); моделювання - при розробці проекту закону «Про громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань». Використано конкретно-соціологічні та статистичні методи: анкетування засуджених до позбавлення волі, працівників кримінально-виконавчих установ та громадян України; аналіз документів про діяльність кримінально-виконавчих установ та громадських організацій; аналіз національного законодавства, міжнародних актів з прав людини і поводження із засудженими; вивчення статистичних даних.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали та інші дані довідкового характеру, що безпосередньо стосуються застосування покарання у виді позбавлення волі в Україні та поводження із засудженими, матеріали вивчення особових справ і анкетування 300 засуджених до позбавлення волі на певний строк та 279 працівників кримінально-виконавчих установ Київської, Чернігівської, Дніпропетровської та Львівської областей, а також результати опитування 500 громадян України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це одне з перших комплексних досліджень реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі на певний строк в сучасній науці кримінально-виконавчого права після прийняття КВК України.

У роботі сформульовано низку висновків і пропозицій, які є новими в теоретичному аспекті й важливими для практики виконання покарання у виді позбавлення волі. Зокрема, наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

уперше:

- систематизовано нормативно-правові акти, які закріплюють ідеї гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі та історичний досвід їх практичної реалізації за радянських часів та після проголошення незалежності України;

- визначено поняття «гуманізації виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі» як процесу втілення в законодавство і практику щодо виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими ідей про визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, ставлення до засудженого з повагою до його гідності;

- запропоновано визначення поняття «гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі» як цільової адресної безоплатної допомоги засудженим до позбавлення волі та звільненим із місць позбавлення волі в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомоги у вигляді виконання робіт, послуг, що надаються іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів;

-розроблено систему основних кримінально-виконавчих заходів гуманізації діяльності установ виконання покарань щодо: управління кримінально-виконавчою системою; виконання покарання; матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі; праці засуджених до позбавлення волі; виховного впливу; гуманітарної, матеріальної, соціальної і правової допомоги засудженим, звільненим з місць позбавлення волі;

удосконалено:

- порядок здійснення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарання у виді позбавлення волі, пропонується прийняти Закон України «Про громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань», розроблено відповідний проект;

-заходи модернізації установ виконання покарань та приведення їх у відповідність до європейських стандартів, зокрема пропонується перейти на камерне тримання засуджених до позбавлення волі, створити умови для тримання засуджених в нічний та вільний від роботи час в камерах;

-норми чинного законодавства України, які регулюють порядок виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі, зокрема, що стосуються: Загальної частини КВК України (статті 2, 5, 24); гуманізації умов відбування покарання у виді позбавлення волі (статті 101, 107, 111, 138, 139 КВК України); виховного впливу на засуджених до позбавлення волі (ст. 130 КВК України); умов відбування покарання засудженими жінками і неповнолітніми (статті 141, 143 КВК України); ст. 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»; ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу»; пп. 29 і 43 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

дістало подальшого розвитку:

- поняття принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві в частині доповнення, що це ідеї, засновані на світоглядних положеннях людяності, поваги до гідності людини, обумовлені міжнародно-правовими актами з прав людини і поводження із правопорушниками; а в законодавстві - це вимоги, що спрямовані на захист громадян і суспільства, покликані сприяти виправленню і ресоціалізації засуджених, суворому дотриманню їх правового статусу, реалізації права на гуманне поводження і поважання їх гідності, захисту від тортур, насилля чи іншого жорстокого чи такого, що принижує гідність поводження;

- категорія кримінально-виконавчого права «поводження із засудженими до позбавлення волі», під якою слід розуміти ставлення, спосіб чи характер застосування до засуджених різних заходів впливу, обходження з ними відповідно до загальноприйнятих правил, принципу гуманізму, надання допомоги з метою їх виправлення і ресоціалізації;

- пропозиції щодо створення пенітенціарної системи європейського зразка в частині забезпечення умов для усамітнення та каяття засудженим до позбавлення волі в камері; зміцнення співпраці установ з релігійними конфесіями, громадськими організаціями.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

-у науково-дослідній роботі - сформульовані та викладені положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і практичне значення для науки кримінально-виконавчого права, а також для проведення подальших досліджень принципів кримінально-виконавчого права і законодавства, проблем гуманізації виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими;

- у нормотворчій роботі - для удосконалення кримінально-виконавчого законодавства (лист Комітету Верховної Ради України з питань забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-1250 від 28 квітня 2009 р.; лист Міністерства юстиції України № 15-52/189 від 16 грудня 2009 р.);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить удосконалити управлінську діяльність державних органів щодо виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі; подальшого вдосконалення кримінально-виконавчої діяльності (акт впровадження ДДУПВП № 5-2659/ Ін від 9 квітня 2010 р.);

-у навчальному процесі - при проведенні занять з дисциплін кримінального та кримінально-виконавчого права (акт впровадження Національного авіаційного університету № 2339/13 від 29 жовтня 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ, а також на Міжнародній науково-практичній конференції «Європейські орієнтири муніципального управління» (м. Київ, 14 березня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Сучасна юридична наукова думка» (м. Тернопіль, 9 грудня 2008 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Україна у світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи (економіка, фінанси та право)» (м. Київ, 27 березня 2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у дев'яти наукових працях, п'ять з яких опубліковані в фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 253 сторінки, з яких основний текст дисертації - 191 сторінка, додатків - 40 сторінок, список використаних джерел - 22 сторінки (190 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан наукової розробки проблеми, з'ясовано його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

Розділ 1 «Гуманізм як принцип кримінально-виконавчого права» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу.

У підрозділі 1.1. «Поняття та зміст принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві» розглянуто теоретичні та правові засади принципу гуманізму, його сутність, закріплення в нормах кримінально-виконавчого права. Проаналізувавши різні наукові погляди, автор пропонує власне визначення поняття принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві і законодавстві.

Зазначається, що гуманізм, як принцип кримінально-виконавчого права, досить суперечливий. Доводиться необхідність ставлення до засудженого з повагою до його гідності і прав, оскільки саме таким чином реалізується принцип гуманізму та захищається людина як найвища соціальна цінність. Встановлено, що зміст принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві тісно пов'язаний з положеннями Конституції України та міжнародно-правових актів з прав людини та поводження з в'язнями і включає такі елементи: заборону катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання; повагу й охорону прав, свобод та законних інтересів засуджених; ставлення працівників установ виконання покарань до засуджених з повагою до їх гідності; належні умови тримання засуджених; соціальну і правову захищеність засуджених; особисту безпеку засуджених; відповідальність за катування, інше жорстоке поводження із засудженими.

Вказано, що незважаючи на спірні точки зору, принцип гуманізму знайшов своє закріплення в кримінально-виконавчому законодавстві. Проте залишаються проблеми його практичної реалізації в діяльності установ виконання покарань. Важливо, щоб з принципом гуманізму були узгоджені та пов'язані усі положення КВК України та інших нормативно-правових актів у сфері виконання кримінальних покарань.

У підрозділі 1.2. «Еволюція ідей гуманізації виконання покарання в Україні» аналізується становлення та розвиток ідей гуманізму в правових нормах щодо виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі. Автор досліджує два основні етапи еволюції ідей гуманізму в Україні: перший етап - реалізація принципу гуманізму при виконанні покарання у виді позбавлення волі у радянську добу (ХХ ст.); другий етап - реалізація принципу гуманізму при виконанні покарання у виді позбавлення волі в незалежній Україні.

Дослідження показало, що гуманізм неоднаково розуміли в різні історичні періоди і це вплинуло на його практичну реалізацію. Розуміння гуманізму в суспільстві змінюється залежно від домінування тих чи інших політичних, моральних поглядів, економічної ситуації, обраних засобів протидії злочинності. Історія радянської держави засвідчила, що порушення принципу гуманізму у правотворчій і правозастосовній діяльності призвело до тяжких для суспільства наслідків. Адміністративно-командні методи управління місцями позбавлення волі, які ґрунтувалися на жорстокому поводженні із засудженими, не сприяли утвердженню гуманізму. Не дотримувались міжнародно-правові акти з прав людини і поводження з в'язнями.

Значна увага в підрозділі приділена аналізу нормативно-правових актів у сфері виконання покарання у виді позбавлення волі. Зазначено, що еволюція ідей гуманізму виконання покарання у вітчизняному праві здійснювалась у напрямі поступової гуманізації цієї сфери, що вплинуло на утвердження сучасних гуманістичних поглядів на проблеми виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. У сучасних умовах залишається теоретична і практична необхідність удосконалення кримінально-виконавчого законодавства. Україна має враховувати і вчитися на досвіді минулого, коли в різні історичні періоди допускалися політичні репресивні заходи, тортури, катування, тобто відхилення від принципу гуманізму при виконанні покарання у виді позбавлення волі.

У підрозділі 1.3. «Принцип гуманізму в міжнародних стандартах з прав людини і поводження з в'язнями та проблеми їх реалізації в Україні» досліджуються міжнародні стандарти і національне кримінально-виконавче законодавство щодо поводження із засудженими до позбавлення волі (порівняльно-правовий аналіз). Констатується, що фактична ситуація щодо поводження із засудженими до позбавлення волі в Україні ще не повною мірою відповідає положенням міжнародних стандартів, існує розбіжність між фактичною ситуацією щодо поводження із засудженими до позбавлення волі і положеннями міжнародних стандартів та національного законодавства з цих питань.

Дослідження показало, що норми кримінально-виконавчого законодавства України, умови тримання засуджених до позбавлення волі ще не відповідають вимогам Мінімальних стандартних правил ООН поводження з в'язнями та Європейських в'язничних правил. Це негативно позначається на міжнародному авторитеті України, практиці виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводженні із засудженими.

Підкреслюється, що міжнародно-правові стандарти закріплюють мінімальні правила поводження з в'язнями, що забезпечують загальновизнані гуманні умови тримання таких осіб і повагу до їх гідності, покликані забезпечувати захист в'язнів від неналежного поводження, тому вони є стандартами рівня, нижче від якого не може бути встановлено, бо це призводитиме до порушення прав засуджених, принципу гуманізму. Доводиться, що необхідно орієнтуватися на гуманістичний (пенолого-соціологічний) підхід до застосування ув'язнення і поєднання його із належним поводженням із засудженими, який зменшує негативні наслідки застосування покарання.

Акцентовано увагу на тому, що система виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні має бути пенітенціарною і відповідати європейському рівню. Це підтвердили результати дослідження: 64% опитаних засуджених підтримали подальшу гуманізацію кримінально-виконавчої системи, шляхом приведення її у відповідність до європейських стандартів, і тільки 15% - не підтримали. Подальшу гуманізацію кримінально-виконавчої системи і приведення її до європейських стандартів підтримують також 31% опитаних працівників кримінально-виконавчих установ і 62% опитаних громадян.

Розділі 2 «Гуманізація виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі в Україні» складається з двох підрозділів і висновків до розділу, аналізується сучасний стан реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі, засади реформування кримінально-виконавчої системи.

У підрозділі 2.1. «Стан гуманізації виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі» проаналізовано практику застосування покарання у виді позбавлення волі, статистичні дані, результати анкетного опитування з питань гуманізації виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі.

У роботі доведено, що практика виконання покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими в Україні залишається складною і неоднозначною. Реалізація принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі ускладнюється, в першу чергу, через перенаповнення місць позбавлення волі, недостатнє фінансування, неналежне матеріально-побутове забезпечення засуджених, кадрові проблеми. Поводження працівників установ виконання покарань із засудженими іноді буває негуманним, навіть жорстоким, що є порушенням прав людини. Існуючий порядок виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі, його негативні наслідки часто призводять до втрати засудженими соціальних зв'язків, сім'ї. Складна ситуація зі збереженням життя та здоров'я засуджених до позбавлення волі, високі показники захворюваності і смертності, оскільки умови тримання у місцях позбавлення волі залишаються тяжкими і загрозливими для життя. Сучасні установи виконання покарань неспроможні достатньою мірою виконати завдання щодо виправлення і ресоціалізації засуджених, оскільки ще не створено для цього належних умов їх тримання.

Подано авторське формулювання поняття «гуманізація виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі» - це процес втілення в законодавство і практику щодо виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими ідей про визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, ставлення до засудженого з повагою до його гідності. Звертається увага на те, що в сучасному кримінально-виконавчому законодавстві відсутнє визначення терміна «поводження із засудженими», хоча він закріплений в ч.1 ст.1 КВК України. Наголошено, що визначення цього поняття сприятиме зміні уявлення про сутність процесу виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі, підкреслить його соціальну спрямованість.

У підрозділі 2.2. «Гуманістичні засади реформування кримінально-виконавчої системи» констатується, що однією з ключових проблем розбудови демократичної, соціальної і правової держави є визначення концептуальних засад реалізації політики у сфері виконання покарань, гуманістичних засад реформування сучасної кримінально-виконавчої системи.

Акцентується увага на тому, що найбільш актуальним завданням кримінально-виконавчої політики на сучасному етапі є подальша гуманізація, всебічне сприяння соціальному, духовному, релігійному розвитку засудженого до позбавлення волі.

До основних гуманістичних засад реформування кримінально-виконавчої системи віднесено: зміни в кримінально-виконавчій політиці, підтримання і розширення реформ; орієнтація на найкращі європейські стандарти; реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, більш повне втілення принципу гуманізму у нормах кримінально-виконавчого законодавства; наукове забезпечення реформ кримінально-виконавчої системи; створення в'язничної системи пенітенціарного типу; підготовка кадрів; створення умов в установах виконання покарань, які б були наближеними до життя на волі, сприяли відкритому спілкуванню з рідними, священнослужителями, іншими суб'єктами громадянського суспільства.

Розділі 3 «Основні напрями гуманізації виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі» об'єднує три підрозділи та містить висновки до розділу.

Підрозділ 3.1. «Удосконалення правових основ гуманізації виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі», у якому доведено, що реалізація принципу гуманізму при виконані і відбуванні покарання у виді позбавлення волі в чинному законодавстві не є послідовною; принцип гуманізму, що міститься в одних нормах, знецінюється в інших; недостатньо уваги приділяється гуманному поводженню із засудженими, що не сприяє гуманізації кримінально-виконавчого законодавства і практики виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Це стосується, зокрема умов тримання, заходів виховного характеру, праці.

Дисертантом вноситься низка пропозицій щодо удосконалення КВК України, інших законів України та підзаконних актів у сфері виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі з метою їх подальшої гуманізації. Доведено, що необхідно скасувати обмеження короткострокових побачень для засуджених до позбавлення волі на певний строк і збільшити максимально допустиму кількість тривалих побачень. Обмеження цього права необґрунтоване, а лише посилює покарання та не сприяє підтриманню корисних зв'язків засуджених із зовнішнім світом. Пропонується передбачити і гарантувати право на відпустку неповнолітнім засудженим, які працюють у виховних колоніях.

Підрозділ 3.2. «Організаційні засади гуманізації діяльності установ виконання покарань» присвячено удосконаленню підходів до організації процесу виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, забезпечення належних умов тримання засуджених.

Автор виділяє і досліджує систему основних кримінально-виконавчих заходів гуманізації діяльності установ виконання покарань щодо: управління кримінально-виконавчою системою; виконання покарання (ізоляція, забезпечення належної охорони, нагляду, контролю, безпеки); матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі; праці засуджених; виховного впливу; гуманітарної, матеріальної, соціальної і правової допомоги засудженим, звільненим з місць позбавлення волі. Пропонуються заходи модернізації кримінально-виконавчої системи з наголосом на гуманне поводження з ув'язненими; перехід до в'язничної системи, що існує в більшості країн світу; реформування управління системою виконання кримінальних покарань у складі Міністерства юстиції України.

Беручи до уваги кризові умови і те, що засуджені до позбавлення волі є соціально незахищеними, матеріально незабезпеченими, частина їх хворіють на туберкульоз та інші захворювання, автором пропонується: визначити на законодавчому рівні поняття гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі, передбачити положення, які б регулювали порядок організації надання і отримання гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі, посилити співпрацю установ виконання покарань з фондами гуманітарної допомоги, створити при виправних колоніях цільові фонди гуманітарної допомоги засудженим та особам, звільненим з місць позбавлення волі.

У підрозділі 3.3. «Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання покарання у виді позбавлення волі» стверджується, що проблемою реформ кримінально-виконавчої системи є відсутність дієвого громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань.

Зазначено, що правове регулювання громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарання у виді позбавлення волі є недостатнім і потребує удосконалення.

Акцентовано увагу на тому, що актуальною проблемою в сфері виконання кримінальних покарань, пов'язаною з участю громадськості, залишається відкритість діяльності кримінально-виконавчої системи, взаємодія органів і установ виконання покарань і громадських організацій.

З метою сприяння широкому впровадженню громадського контролю, створення чіткого механізму його здійснення, спрощення процедури доступу громадськості до установ виконання покарань дисертант пропонує: прийняти Закон України «Про громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань»; передбачити відповідальність посадових осіб за створення перешкод громадському контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарання у виді позбавлення волі, ненадання або надання недостовірної, несвоєчасної інформації, що стосується кримінально-виконавчої системи; передбачити в КВК України обов'язок органів і установ виконання покарань щорічно звітувати перед суспільством про свою діяльність; закріпити за кожною установою виконання покарань постійно діючі органи громадського контролю і гуманітарної допомоги.

гуманізм покарання кримінальний європейський

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових завдань, що стосуються реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Розроблено науково-обгрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства і практики його застосування.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Запропоновано авторську дефініцію принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві та законодавстві:

- під принципом гуманізму в кримінально-виконавчому праві слід розуміти, засновані на світоглядних положеннях людяності, поваги до гідності людини, основні засади, керівні ідеї, які визначають стратегію і напрями розвитку інститутів та норм цієї галузі права, законотворчу і правозастосовну діяльність, спрямовані на вирішення завдань кримінально-виконавчого права, обумовлені міжнародно-правовими актами з прав людини і поводження із правопорушниками, Конституцією України, в яких закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, а також повагу до гідності засудженого;

- принцип гуманізму кримінально-виконавчого законодавства - це основні засади, керівні ідеї, що закріплені в нормах кримінально-виконавчого законодавства і є вимогами, які визначають, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, спрямовані на захист громадян і суспільства, покликані сприяти виправленню і ресоціалізації засуджених, суворому дотриманню їх правового статусу, реалізації права на гуманне поводження і поважання їх гідності, захисту від тортур, насилля чи іншого жорстокого чи такого, що принижує гідність поводження.

2. Систематизовано нормативно-правові акти, які закріплюють ідеї гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі та історичний досвід їх практичної реалізації за радянських часів та після проголошення незалежності України. Гуманізм неоднаково розуміється і реалізується в різні історичні періоди. Еволюція ідей гуманізму виконання покарання в Україні здійснювалась в напрямі поступової гуманізації.

3. Обґрунтовано висновок про недостатнє втілення положень міжнародно-правових актів з прав людини і поводження із засудженими до позбавлення волі у законодавстві України та практичній діяльності. Для поліпшення цієї ситуації внесено ряд пропозицій, а саме:

- проводити подальшу гуманізацію, більше уваги приділяти гуманному поводженню із засудженими, якісній і дієвій підготовці їх до звільнення та адаптації до життя на волі; орієнтуватися на гуманістичний (пенолого-соціологічний) підхід до застосування ув'язнення і поєднання його з належним поводженням із засудженими;

- Мінімальні стандартні правила ООН поводження з в'язнями та Європейські в'язничні правила закріплюють мінімальні правила поводження з в'язнями, що забезпечують загальновизнані гуманні умови тримання таких осіб і повагу до їх гідності, покликані забезпечувати захист ув'язнених від жорстокого поводження з ними, вони є стандартами рівня, нижче від якого не може бути встановлено.

4. Розроблено визначення поняття «гуманізація виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі» - це процес втілення в законодавство і практику щодо виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими ідей про визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, ставлення до засудженого з повагою до його гідності.

5. Доповнено основні критерії оцінювання ефективності діяльності органів і установ виконання покарань з боку контролюючих органів поряд з показниками: переповнення установ виконання покарань, стану соціально-виховної роботи із засудженими та професійно-технічного і загальноосвітнього навчання засуджених, організації виробничо-господарської діяльності та залучення засуджених до праці, харчування, речового, комунально-побутового забезпечення та охорони здоров'я таким критерієм, як наявність чи відсутність випадків катувань, тортур, невиправданого чи незаконного фізичного і психічного насильства, інших видів приниження гідності.

6. Внесено пропозиції щодо всебічного залучення громадських організацій, релігійних конфесій до надання гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі; прийняття Закону України «Про громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань»; встановлення відповідальності посадових осіб за створення перешкод громадському контролю, ненадання або надання недостовірної, несвоєчасної інформації про діяльність установ виконання покарань, закріплення за кожною установою виконання покарань постійно діючих органів громадського недержавного контролю і гуманітарної допомоги.

7. Визначено поняття такої категорії кримінально-виконавчого права, як «поводження із засудженими до позбавлення волі», під яким слід розуміти ставлення, спосіб чи характер застосування до засуджених різних заходів впливу, обходження з ними відповідно до загальноприйнятих правил, принципу гуманізму, надання допомоги з метою їх виправлення і ресоціалізації.

8. Запропоновано шляхи гуманізації виконання-відбування покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими: створення в'язничної системи пенітенціарного типу, умов для усамітнення засуджених до позбавлення волі у нічний і вільний від роботи час як в одиночних камерах, так і в загальних по 2 або 4 особи з дотриманням мінімальних міжнародних стандартів камерної площі.

9. Визначено поняття гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі як цільової адресної безоплатної допомоги засудженим до позбавлення волі та звільненим із місць позбавлення волі в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомоги у вигляді виконання робіт, послуг, що надаються іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів; досліджено заходи щодо організації гуманітарної допомоги засудженим до позбавлення волі, вказано на їх значущість, особливо в кризовий період; запропоновано створити цільовий фонд гуманітарної допомоги засудженим та особам, звільненим з місць позбавлення волі.

10. Розроблено систему основних кримінально-виконавчих заходів гуманізації діяльності установ виконання покарань щодо: управління кримінально-виконавчою системою; виконання покарання (ізоляція, забезпечення належної охорони, нагляду, контролю, безпеки); матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі; праці засуджених; виховного впливу; гуманітарної, матеріальної, соціальної і правової допомоги засудженим, звільненим з місць позбавлення волі.

11. Запропоновано проводити подальші наукові дослідження по вивченню особливостей кримінологічних, кримінально-правових, кримінально-виконавчих та соціальних проблем запобігання захворюваності та смертності в місцях позбавлення волі.

12. Проведене дослідження дає змогу запропонувати зміни і доповнення до низки нормативно-правових актів, а саме:

1) Статтю 2 КВК України «Кримінально-виконавче законодавство України» викласти у такій редакції:

«1. Основу кримінально-виконавчого законодавства України становить Конституція України. Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших законів України та підзаконних актів.

2. Кримінально-виконавче законодавство і практика його застосування ґрунтується на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права та міжнародних договорах України, які є частиною національного кримінально-виконавчого законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила виконання покарань і поводження із засудженими, ніж ті, що встановлені відповідним актом кримінально-виконавчого законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України».

2) Назву статті 5 КВК України доповнити словосполученням «та поводження із засудженими» і викласти її так:

Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань та поводження із засудженими

«Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах гуманізму, демократизму, справедливості, законності, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, невідворотності виконання і відбування покарань, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань».

3) Для нормативного визначення принципу гуманізму кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань та поводження із засудженими ст. 5 КВК України пропонується доповнити ч. 2 такого змісту:

«Усі особи, засуджені до кримінального покарання, мають право на гуманне поводження і поважання гідності, властивої людській особі. Навіть виключні обставини не можуть бути підставою для виправдання тортур та інших жорстоких або таких, що принижують гідність людини, видів поводження або покарання. Кримінально-виконавче законодавство регулює виконання кримінального покарання і гуманне поводження і не має за мету спричинення фізичних страждань чи приниження людської гідності; ґрунтується на суворому дотриманні правового статусу засуджених, захисту їх від тортур, насилля або іншого жорстокого чи такого, що принижує людську гідність поводження».

4) Внести зміни до ч. 1 ст. 24 КВК України, доповнивши її абзацом 7:

- члени Громадської ради з питань дотримання прав людини в установах виконання покарань.

5) Абзац 1 ч. 1 ст. 101 КВК України викласти у такій редакції:

засуджені, які стають на шлях виправлення, повинні бути переведені - далі за текстом;

6) Ч. 1 ст. 107 КВК України пропонується доповнити положеннями:

- на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

- харчування засуджених до позбавлення волі забезпечує нормальну життєздатність організму;

7) Внести зміни до ч. 4 ст. 111 КВК України, викласти її у такій редакції:

Засуджені, які працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виховних колоніях, мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних днів.

8) Змінити абзац 7 ч. 1 ст. 130 КВК України, викласти у такій редакції:

надати додаткове тривале побачення.

9) Внести зміни до ч. 1 ст. 138; ч.1 ст. 139; ч.1 ст. 143 КВК України і викласти їх у таких редакціях:

- абзац 3 ч. 1 ст. 138: «одержувати короткострокові побачення без обмежень і один раз на місяць тривале побачення»;

- абзац 3 ч. 1 ст. 139: «одержувати короткострокові побачення без обмежень і один раз на два місяці тривале побачення»;

- абзац 3 ч. 1 ст. 143: «одержувати короткострокові побачення без обмежень і один раз на місяць тривале побачення».

10) Внести зміни до ч. 5 ст. 141 КВК України, викласти її у такій редакції:

Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини повинно бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері - далі за текстом.

11) Внести зміни до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» і викласти у такій редакції:

«1. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань утворюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань підпорядкований Міністерству юстиції України - далі за текстом».

12) Доповнити ст. 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу» положенням:

гуманітарна допомога засудженим до позбавлення волі незалежно від виду, в тому числі підакцизні товари (транспортні засоби, шоколад, меблі, медико-соціальне обладнання та оснащення, аудіо- та відеотехніка, аудіо- та відеоматеріали з навчальними, соціальними, реабілітаційними програмами, інформацією з фізичної культури та спорту, програмами для формування здорового способу життя), звільняється від оподаткування.

13) Норми КВК України та підзаконних актів щодо прав і гарантій засуджених часто суперечать один одному, зокрема необхідно привести у відповідність КВК України Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 р. З цією метою пропонується:

1) доповнити п. 29 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань положеннями:

- на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

- харчування засуджених до позбавлення волі, забезпечує нормальну життєздатність організму;

2) абзац 6 п. 43 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань - виключити.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рудник Т. В. Гуманізм як принцип кримінально-виконавчого права / Т. В. Рудник // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 11. - С. 142-145.

2. Рудник Т. В. Принцип гуманізму в міжнародних стандартах і в поводженні із засудженими до позбавлення волі в Україні / Т. В. Рудник // Держава і право : Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - С. 561-567.

3.Рудник Т. В. Реалізація принципу гуманізму при виконанні покарання у виді позбавлення волі у радянську добу в Україні / Т. В. Рудник // Бюлетень Міністерства юстиції України - 2009. - № 2 (88). - С. 128-136.

4. Рудник Т. В. Щодо питання підпорядкування органів і установ виконання покарань Державного департаменту з питань виконання покарань Міністерству юстиції України / Т. В. Рудник // Держава і право : Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 44. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - С. 582-587.

5. Рудник Т. В. Гуманістичне спрямування реформ у сфері виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі і поводження із засудженими / Т. В. Рудник // Судова апеляція. - 2009. - № 1 (14). - С. 65-70.

6. Рудник Т. В. Шляхи гуманізації кримінально-виконавчої системи на сучасному етапі / Т. В. Рудник // Європейські орієнтири муніципального управління: матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю (14 березня 2008 р.) / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової. - К. : Видавничо-поліграф. Центр Академія муніципального управління, у 2-х частинах, Ч.1, 2008. - С. 259-262.

7. Рудник Т. В. Пенітенціарна концепція як основний напрям реформування виконання покарання у виді позбавлення волі / Т. В. Рудник // Актуальні проблеми юридичної науки : Зб. тез міжнар. наук. конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (28-29 листопада 2008 р) : У 4-х частинах. - Ч. четверта : «Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес. Криміналістика. Судова експертиза.». - Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. - С. 109-111.

8. Рудник Т. В. Відповідність норм кримінально-виконавчого законодавства України міжнародним стандартам з прав людини і поводження із засудженими / Т. В. Рудник // Сучасна юридична наукова думка : матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції, 9 грудня 2008 р. - Ч. ІІ. - Тернопіль, 2008. - С. 35-38. - Режим доступу : http://www.lexline.com.-ua/?go=full_article&id=376. - Назва з екрану.

9. Рудник Т. В. Щодо реалізації європейських стандартів у сфері виконання покарання у виді позбавлення волі / Т. В. Рудник // Зб. матеріалів ІХ міжнар. наук.-практ. конф. молодих науковців «Україна у світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи (економіка, фінанси та право)» (Київ, 27 бер. 2009 р.). - К. : УДУФМТ, 2009. - С. 301-303.

Анотація

Рудник Т. В. Реалізація принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Академія адвокатури України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі на певний строк у сучасній науці кримінально-виконавчого права України після прийняття Кримінально-виконавчого кодексу України.

В роботі розкривається сутність принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві, систематизуються нормативно-правові акти, які закріплюють ідеї гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі та історичний досвід їх практичної реалізації. Досліджується сучасний стан і проблеми реалізації принципу гуманізму при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Проводиться порівняльний аналіз міжнародних стандартів з прав людини і поводження з в'язнями та вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства. Запропоновано нові гуманістичні підходи до виконання покарання у виді позбавлення волі і поводження із засудженими. Визначається поняття та заходи по організації гуманітарної допомоги засудженим. З метою подальшої гуманізації виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі формулюються пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінально-виконавчого законодавства України. Запропоновано систему організаційно-правових заходів щодо гуманізації даної сфери.

...