Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів i природокористування України

УДК: 342.98

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Собовий Олександр Михайлович

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування громадянського суспільства та його інститутів, гарантованість прав і свобод людини можливо лише через становлення правової держави. Одним із важливих критеріїв сучасної правової демократичної держави є наявність незалежної судової влади. Україна, ратифікувавши в 1997 році Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, прийняла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні способи правового захисту. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Судова практика останніх років свідчить про зростання таких звернень громадян до суду.

Одним з напрямків діяльності судді по здійсненню правосуддя є розгляд справ про адміністративні правопорушення. Останнім часом відмічається тенденція зростання кількості справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких порушуються права та законні інтереси громадян незаконними діями та рішеннями різноманітних суб'єктів адміністративної юрисдикції, які уповноважені розглядати такі та накладати адміністративні стягнення. Серед публічних органів, їх посадових осіб суд (суддя) посідає особливе місце, оскільки він спеціально створений для вирішення суперечок, в той час як для інших юрисдикційних суб'єктів діяльність по розгляду справ про адміністративні проступки є другорядною. Тому важливим завданням є встановлення характерних особливостей, які відрізняють суддю як суб'єкта адміністративної юрисдикції від інших суб'єктів владних повноважень, уповноважених розглядати адміністративно-деліктні справи. Аналіз адміністративно-процесуального статусу судді в провадженні у справах про адміністративні правопорушення сприятиме не лише ефективному удосконаленню адміністративно-процесуального законодавства України, а також вирішенню теоретичних проблем адміністративного процесу, спрямованих на забезпечення прав та законних інтересів осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. Саме зараз необхідний принципово новий підхід до визначення поняття, структури і змісту правового статусу судді, його реалізації в адміністративно-деліктному провадженні.

У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі питанням діяльності суддів та провадженню в справах про адміністративні правопорушення в цілому або окремим його елементам в різні часи приділяли увагу такі фахівці як В. Б. Авер'янов, О.П. Альохін, А.М. Бандурка, Д.Н. Бахрах, Ю.П.Битяк, І. П.Голосніченко, С. Т.Гончарук, А.А. Дьомін, Е.Ф. Демський, Є. В. Додін, С. В. Ківалов, Ю.М. Козлов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Є. В. Ламонов, О. Є. Луньов, В. Т. Маляренко, М. Я. Масленников , І.Є. Марочкін, С. М. Махіна, Л.М. Москвич, О. І. Остапенко, І.В. Панова, В. Г. Перепелюк, Н. Г. Салищева, Н.В. Сібільова, В. Д. Сорокин, Ю. М. Старилов, М. Ф. Стахурський, В.С. Стефанюк, Ю. О. Тихомиров, Н.М. Тищенко, О.М. Толочко, Н. В. Хорощак, А. П. Шергін, С. Г. Штогун, О. Ю. Якимов та інші. Більш детально увага цим питанням була приділена в роботах Скавроніка В.М., в яких розглядалась адміністративно-юрисдикційна діяльність суду, акцентувалась увага на процесуальних аспектах відповідних проваджень.

Таким чином, можна констатувати відсутність у вітчизняній науці комплексних наукових досліджень, присвячених адміністративно-правового статусу судді в провадженні у справах про адміністративні проступки.

Наведені фактори зумовлюють актуальність і важливість обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного та фінансового права і у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан правосуддя в Україні від 27.06.2007 р. №1245- V, Указу Президента України від 10.05.2006 р. №361/2006, яким схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних питань правового статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавчої бази у цій сфері.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні завдання:

- дослідити поняття судова влада та її місце у здійсненні правосуддя в справах про адміністративні проступки;

- з'ясувати сутність та стадії адміністративно-деліктного провадження;

- визначити поняття, особливості та принципи діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні;

- проаналізувати сутність та елементи адміністративно-процесуального статусу судді в провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

- розкрити зміст адміністративно-процесуальної діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні;

- визначити проблеми реалізації норм процесуального права при перегляді справ про адміністративні проступки;

- дослідити зарубіжний досвід правового регулювання адміністративно-процесуального статусу судді в провадженні в справах про адміністративні правопорушення;

- виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-процесуального статусу судді та законодавства, що регулює порядок здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при провадженні в справах про адміністративні проступки та законодавство, що визначає правовий статус судді як суб'єкта адміністративної юрисдикції.

Предметом дослідження виступають чинне законодавство України, що закріплює правовий статус судді, та практика його реалізації в адміністративно-деліктному провадженні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування ґрунтується на системному підході, що дає можливість досліджувати розглядувані проблеми всебічно, виходячи зі змісту її предмету. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: діалектичний і структурно-функціональний - при визначені місця і ролі судової влади серед інших гілок державної влади, місця адміністративно-деліктного провадження в структурі адміністративного процесу (підрозділ 1.1), системного аналізу - для співставлення розшарованого адміністративного деліктного законодавства з метою з'ясування його впливу на статус судді в адміністративно-деліктному провадженні (підрозділ 1.3), логіко-семантичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2). Використання порівняльно-правового методу дозволило з'ясувати принципи та засоби правового регулювання діяльності суддів в адміністративному процесі в зарубіжних країнах (підрозділ 2.4), класифікації та групування - для визначення складових адміністративно-процесуального статусу судді (підрозділи 2.2), статистичного - для з'ясування сучасного стану розгляду справ про адміністративні проступки суддями (підрозділ 2.3). В досліджені також використовувались методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших.

Нормативну базу дисертації складають Конституція України, інші закони України та підзаконні акти. У процесі виконання дисертації, враховуючи комплексний характер досліджуваної проблеми, використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального права, а також статті публіцистичного характеру в друкованих засобах масової інформації. Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, практика суддів по розгляду справ про адміністративні проступки. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів буде полягати в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним дослідженням проблем правового статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні. Дослідження діючих норм права, нових поглядів та тенденцій розвитку суспільних відносин в цій сфері дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій із зазначенням напрямів удосконалення законодавства. Зокрема:

вперше:

розкрито зміст адміністративно-процесуального статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні та наведено авторську дефініцію цього статусу як сукупність процесуальних прав, гарантій, обов'язків судді, спрямованих на реалізацію завдань адміністративно-деліктного провадження, а також юридична відповідальність у передбачених законом випадках;

визначено особливості діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні, що відрізняють його від інших суб'єктів, наділених правом розглядати відповідні справи та виносити по ним рішення, та пропонується поняття такої діяльності;

сформульовано поняття фактичних підстав перегляду постанови по справі про адміністративне правопорушення, під якими розуміють певні дії суб'єкта публічної адміністрації, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, що здійснюються ним в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також винесенні ним у справі рішення (постанови, ухвали), котрі на погляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників, захисника порушують права і законні інтереси останніх або, на думку прокурора є незаконними чи необґрунтованими;

удосконалено законодавство України щодо визначення:

· обставин, які виключають можливість здійснення розгляду справи суддею;

· підстав для скасування або зміни постанови;

· видів рішень, що виносяться суддею при підготовці справи до розгляду;

уточнено поняття судової влади та її функцій; поняття компетенції та її складових елементів;

дістали подальшого розвитку положення про поняття та структуру адміністративного процесу, зміст конфліктних проваджень, поняття адміністративно-деліктного провадження, принципів діяльності судді в провадженні в справах про адміністративні проступки, складові частини (елементи) адміністративно-юрисдикційної компетенції судді тощо;

запропоновано нові зміни та доповнення до діючого адміністративного деліктного законодавства, спрямовані на удосконалення адміністративно-деліктного провадження за участю суддів та інших суб'єктів публічної адміністрації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов'язаних із вдосконаленням провадження в справах про адміністративні проступки, адміністративно-процесуального статусу судді та інших органів публічної адміністрації в ньому.

Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані:

– у науково-дослідній роботі - для поглиблення теорії адміністративного процесу, здійснення адміністративно-деліктного провадження;

– у правотворчій діяльності - при розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що регулюють порядок провадження в справах про адміністративні проступки;

– у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративний процес» - при висвітлені питань, що стосуються адміністративно-деліктного провадження, суб'єктів його здійснення, реалізації їх адміністративно-процесуального статусу, «Адміністративно-деліктне право» - при розгляді питань накладення адміністративних стягнень, розмежування компетенції органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Одержані результати дисертаційного дослідження в певних випадках носять міжгалузевий характер і можуть бути використані в адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному та інших галузях права;

– у практичній діяльності публічної адміністрації - при безпосередньому розгляді справ про адміністративні проступки, накладенні адміністративних стягнень, перегляді постанов про накладення адміністративних стягнень.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України. Результати і висновки проведеного дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року.

Публікації. Основні результати дисертації знайшли своє відображення у трьох наукових статтях, які надруковані у фахових наукових журналах та збірнику, затверджених ВАК України та збірнику тез доповідей наукової конференції.

Структура дисертації. Дисертація включає в себе вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок, з них список використаних джерел, який складається із 202 найменувань, займає 18 сторінок. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.

Основний зміст роботи

У вступі подається коротка анотація дисертаційного дослідження, характеризується актуальність теми дослідження, зазначаються зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його методологічні й методичні основи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації.

У розділі першому «Судова влада та діяльність судді в адміністративно-деліктному провадженні», що складається із трьох підрозділів, розглядаються загальнотеоретичні та прикладні питання щодо сутності судової влади, її функцій, звертається увага на сутність адміністративного процесу як сфери об'єктивізації діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні, визначається й аналізується проблемна ситуація щодо порядку адміністративного процесу та його структури, висвітлюються поняття та стадії адміністративно-деліктного провадження, визначаються особливості та принципи діяльності судді у ньому.

У підрозділі 1.1 «Судова влада й адміністративний процес: поняття, зміст й співвідношення» визначається зміст, призначення та функції судової влади, зазначається місце суду (судді) у її реалізації, аналізуються теоретичні погляди вчених на поняття та межі адміністративного процесу, розкривається його структура.

Ґрунтуючись на аналізі нормативно-правових актів, юридичної літератури, автор дійшов висновку, що судову владу характеризують ознаки, що властивими всім галузям влади (влада розподіляється між різними органами, жоден з яких не здатний самостійно її реалізувати; реалізація державної влади забезпечується службовцями, які не можуть одночасно перебувати на службі у різних державних органах; відсутність переваг однієї гілки влади над іншою; самостійність та незалежність органів законодавчої, виконавчої й судової влади в здійсненні спеціальних повноважень), а також ті, що характеризують судову владу як самостійне утворення (її самостійність та незалежність; здійснення виключно спеціальними державними органами - судами, які складають єдину судову систему, представлену судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України; суди при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону (переважно процесуальному); основним її призначенням є здійснення правосуддя, при якому застосовують норми матеріального права різних галузей до конкретної ситуації, що стала предметом розгляду тощо).

Характерними особливостями судової влади можна назвати: 1) наявність особливого джерела формування і, як наслідок, - самостійність та незалежність від законодавчої й виконавчої галузей влади; 2) формування для вирішення спеціальних завдань і здійснення особливих державних функцій (правосуддя, контроль та ін.); 3) структура її являє собою певну організаційну систему юрисдикційних органів, що мають необхідні владні примусові повноваження, які дають можливість виконувати ухвалені рішення; 4) здійснення у відповідних процесуальних формах і з використанням спеціальних процедур; 5) особливий статус і режим діяльності суддів.

На основі аналізу ознак та особливостей судової влади під останньою пропонується розуміти самостійну та незалежну частину державної влади, яка реалізується уповноваженими на те органами (судами) шляхом вирішення спорів про право (правосуддя), здійснення у встановлених законом межах, процесуальних формах та порядку контролю за іншими галузями влади, забезпечуючи законність та правовий режим їх діяльності.

Правосуддя, як основна функція судової влади, реалізується судами загальної юрисдикції під час розгляду і вирішення цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення. При розгляді справ про адміністративні проступки суддя реалізує свій правовий статус в адміністративному процесі. Автор роботи підтримує широку концепцію поняття адміністративний процес як урегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації щодо реалізації владних повноважень, закріплених матеріальними нормами адміністративного та інших галузей права, та не заперечуємо його дуалістичну природу. При цьому зазначається, що поділ адміністративного процесу на юрисдикційний та неюрисдикційний не відповідає сучасному баченню терміну юрисдикція в юридичній літературі та законодавстві, де відбувається поступове зміщення акцентів від діяльності компетентних органів щодо розгляду суперечок і винесення по ним рішень до вирішення також тих справ, що мають неконфліктний характер. У зв'язку з цим, адміністративну юрисдикцію слід розглядати у широкому розумінні як визначене законом право уповноваженого суб'єкта здійснювати свої функції щодо об'єктів, структур, сфер, а також у вузькому розумінні як підвідомчість (підсудність) справ, що розглядаються публічною адміністрацією.

У зв'язку з цим, автор підтримує позиції науковців, які вважають, що адміністративний процес складається з конфліктних та неконфліктних проваджень. Діяльність судді по розгляду справ про адміністративні делікти відноситься до конфліктного провадження, під яким слід розуміти урегульовану адміністративно-процесуальними нормами та здійснювану в адміністративно-процесуальній формі діяльність судів та публічної адміністрації щодо розгляду та вирішення адміністративно-правових конфліктів, застосування заходів адміністративного примусу з метою попередження та припинення правопорушень, забезпечення провадження у справах, покарання правопорушника, виконання прийнятого рішення, а в певних випадках поновлення права, порушеного незаконними діяннями суб'єктів владних повноважень.

Підрозділ 1.2 «Адміністративно-деліктне провадження: поняття та стадії» присвячено дослідженню питань про поняття адміністративно-деліктного провадження, стадій та етапів його здійснення. При цьому зазначається, що, що в діючому законодавстві України та науці адміністративного права як правило використовується термін «провадження в справах про адміністративні правопорушення (рідше проступки)». Проте, враховуючи зміст сучасних наукових доробок відомих вчених-адміністративістів, в дослідженні використовується саме термін «адміністративно-деліктне провадження» як синонім «провадження в справах про адміністративні правопорушення». Під ним розуміється регламентована адміністративно-процесуальними нормами й здійснювана в адміністративно-процесуальній формі діяльність уповноважених суб'єктів (судді, колегіального органа, посадової особи) по розгляду й вирішення справ про адміністративні проступки, застосуванню в необхідних випадках адміністративних стягнень.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення поділяється на стадії та етапи. У зв'язку з відсутністю законодавчо визначеного поділу адміністративно-деліктного провадження на стадії, в юридичній літературі існує багато думок з цього приводу, проте принципових відмінності вони не мають. Аналіз деліктного законодавства ( Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу, інших законів) дозволив виділити чотири стадії адміністративно-деліктного провадження: 1) адміністративне розслідування; 2) розгляд справи про адміністративний проступок та прийняття по ній рішення; 3) перегляд прийнятого рішення; 4) виконання рішення прийнятого по справі про адміністративний проступок. При цьому проводиться аналіз зазначених стадій, виділяються відповідні етапи їх проходження, акцентується увага на потребі оновлення адміністративно-деліктного законодавства і, зокрема, процесуальної частини Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У підрозділі 1.3 «Діяльність судді в адміністративно-деліктному провадженні: поняття, особливості та принципи» здійснюється порівняльний аналіз діяльності судді та інших суб'єктів, наділених правом розглядати справи про адміністративні проступки та приймати по ним рішення, на підставі якого виділяються особливості, що відрізняють суддю від інших суб'єктів адміністративної юрисдикції в адміністративно-деліктному провадженні. До них відносяться: вимоги до кандидатів на посаду судді; місце та призначення судів в системі публічної влади; здійснення по адміністративно-деліктних справах правосуддя; виключне право застосовувати окремі види адміністративних санкцій та інші заходи адміністративної відповідальності; предметна компетенція (підвідомчість справ про адміністративні правопорушення); територіальна підвідомчість справ; строки накладення адміністративного стягнення; ширше право розсуду при призначенні покарання; можливість поєднання розгляду справи про адміністративний проступок з вимогами про відшкодування заподіяної майнової шкоди; порядок оскарження рішення у справі; відповідальність за невиконання рішень судді.

Крім цього, виявлено тенденцію в розвитку законодавства України про адміністративні проступки, що полягає в збільшенні ролі суду (правосуддя) щодо інших форм владного адміністративного правозастосування в сфері деліктних правовідносин.

З урахуванням викладеного, пропонується визначення поняття «діяльність судді в адміністративно-деліктному провадженні». Це врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність судді, як посадової особи з особливим статусом та винятковою компетенцією, по розгляду справ про адміністративні проступки, що мають високий рівень суспільної небезпеки та посягають на найбільш важливе та широке коло охоронюваних суспільних відносини, яка полягає у можливості застосування до винних осіб найбільш суворих адміністративних покарань у встановлених законом формах та порядку, вихованні правопорушників, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню ними адміністративних проступків.

Аналіз принципів діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, суворе дотримання кожного з них буде сприяти винесенню об'єктивного, законного й обґрунтованої рішення по справі, дотриманню прав і виконанню обов'язків учасників адміністративно-деліктного провадження, ефективній протидії адміністративним проступкам. По-друге, на відміну від інших суб'єктів адміністративної юрисдикції, судді мають найбільш гарантовану незалежність, самостійність у прийнятті рішень, що дозволяє їм неупереджено й справедливо здійснювати правосуддя, забезпечувати реалізацію прав і свобод інших суб'єктів, досягати цілей адміністративного правосуддя. Тому, логічною, на наш погляд, буде практика продовження розширення кількості справ про адміністративні делікти, рішення по яким приймали б суди.

У другому розділі «Адміністративно-процесуальний статус судді в адміністративно-деліктному провадженні», що складається з трьох підрозділів, на основі аналізу норм чинного законодавства, практики діяльності суддів по розгляду справ про адміністративні проступки та наукових доробок вчених, проводиться дослідження, які прогалини, суперечності або практично не вивірені норми чинного законодавства стримують процес повної реалізації адміністративно-процесуального статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-процесуальний статус судді: його сутність та проблеми визначення» проводиться аналіз змісту понять «правовий статус», «адміністративно-правовий статус», «компетенція». Відзначається наявність різних наукових підходів до їх визначення, структурних елементів, що у своїй сукупності складають правовий статус суб'єкта. правовий статус суддя

Проведене дослідження дало можливість дати наступне визначення адміністративно-процесуального статусу судді у адміністративно-деліктному провадженні -- це сукупність процесуальних прав, гарантій, обов'язків судді, спрямованих на реалізацію завдань адміністративно-деліктного провадження, а також юридична відповідальність у передбачених законом випадках.

Всі елементи адміністративно-процесуального статусу судді можна поділити на загальні та спеціальні. Загальний статус судді, як суб'єкта адміністративної юрисдикції, визначається Конституцією України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, інших законів, що стосуються загальних правил здійснення адміністративно-деліктного провадження. Спеціальний статус судді характеризується тим, що він уповноважений розглядати і вирішувати чітко визначені категорії справ про адміністративні проступки; має виключну компетенцію щодо застосування певних видів адміністративних стягнень; наділений правом щодо перегляду і можливості скасування рішень у адміністративно-деліктних справах, винесених іншими владними суб'єктами адміністративної юрисдикції.

У підрозділі 2.2 «Зміст адміністративно-процесуальної діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні» з урахуванням теоретичних положень науки адміністративного права щодо визначення поняття провадження в справах про адміністративні правопорушення, його стадійності та етапів і процедур з яких складаються стадії, а також, змісту адміністративно-процесуального статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні та норм діючого адміністративно-деліктного законодавства, констатується, що суддя реалізує свої повноваження переважно на стадії розгляду і вирішення справи та на стадії перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення. В той же час, відповідно до діючого законодавства, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення, покладається безпосередньо на орган, котрий виніс постанову у справі, та інші органи державної влади, а отже виникає необхідність закріпити на законодавчому рівні положення щодо здійснення суддями контролюючих функцій на такій стадії адміністративно-деліктного провадження як виконання постанови по справі.

На основі аналізу процесу реалізації матеріальних та процесуальних норм адміністративного права визначаюся недоліки та прогалини нормативно-правового регулювання здійснення адміністративно-деліктного провадження за участю суддів та інших суб'єктів владних повноважень та пропонуються відповідні зміни та доповнення до деліктного законодавства, спрямовані на його удосконалення, що стосуються підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення; обставин, які виключають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженими органами, посадовими особами; ухвал та постанов, які виносяться при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення та інші.

У підрозділі 2.3 «Перегляд судових рішень у адміністративно-деліктному проваджені» відзначається, що стадія перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення порушується за наявності фактичних підстав, під якими розуміють певні дії суб'єкта публічної адміністрації, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, що здійснюються ним в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також при винесенні ним у справі рішення (постанови, ухвали), які, на погляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників, захисника, порушують права і законні інтереси останніх або на думку прокурора є незаконними чи необґрунтованими.

При цьому становище судді, як суб'єкта владних повноважень на стадії перегляду постанови у справі, має певні особливості:

- по-перше, він виступає як суб'єкт, наділений правом накладення адміністративного стягнення, тобто винесення рішення у справі, що може бути оскаржене зацікавленими особами в порядку, встановленому законодавством України про адміністративну відповідальність;

- по-друге, він виступає як суб'єкт, наділений правом перегляду постанов у справі про адміністративні правопорушення, винесених іншими уповноваженими органами чи їх посадовими особами.

У результаті апеляційного перегляду справи суддею постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути скасована або змінена. У зв'язку з цим, пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею, яка б визначала підстави для скасування або зміни постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Зазначається, що перегляд справи суддею - це частина його адміністративно-процесуальної діяльності, що здійснюється в межах стадії адміністративно-деліктного провадження, зміст якої полягає у перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови про притягнення особи, яка вчинила адміністративний проступок до адміністративної відповідальності та, у передбачених законом випадках, можливості скасування, зміни або залишення її без змін.

Третій розділ «Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання участі судді в адміністративно-деліктному провадженні: зарубіжний досвід та основні перспективи розвитку законодавства України» присвячений нормотворчій діяльності зарубіжних держав щодо регламентації діяльності судді у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Узагальнений аналіз існуючих наукових, нормативних джерел свідчить, що на даний момент чітко виокремлюються два альтернативні напрямки формування адміністративно-деліктного законодавства: європейський (вивчення та запозичення досвіду, насамперед Франції й Німеччини) та пострадянський (Російська Федерація, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан). Ретельному аналізу, з урахуванням реальної можливості запозичення досвіду, піддається саме другий підхід. Позитивним і цілком логічним вбачається для вітчизняного законодавця врахування досвіду держав, які з метою приведення у відповідність до вимог сучасності, реформували інститут адміністративної відповідальності в частині деталізації адміністративно-процесуального статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні та конкретизації процедури розгляду останнім справ про адміністративні правопорушення.

Проведений комплексний аналіз відповідного чинного законодавства України щодо діяльності судді у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, яка, в першу чергу, має бути спрямована на забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів учасників адміністративно-деліктного провадження та виконання завдань такого провадження, передбачених статтею 245 КУпАП, практики його застосування, дозволяє зробити висновок про недостатньо ефективний рівень законодавчого регулювання зазначеного питання та необхідність його реформування.

Концептуально вдосконалення законодавства в сфері діяльності судді в провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися шляхом прийняття відповідних законодавчих положень, які б встановлювали перелік обставин, що виключають можливість розгляду суддею справи про адміністративне правопорушення; визначали види судових рішень, що приймаються у справах про адміністративні правопорушення, з урахуванням рішень, що виносяться при підготовці справи до розгляду, з чітким визначенням їх змісту підстав та прийняття; закріплювали обов'язковість ведення протоколу судового засідання; передбачали можливість оскарження рішень, що набрали законної сили.

Аналіз доктринальних положень щодо реформування адміністративного права, зокрема його процесуальної частини, свідчить про наявність різних думок, поглядів та концепцій з цього питання. Акцентується увага на те, що вдосконалення адміністративно-правового статусу судді та його діяльність у провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися у рамках майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту, до складу якого має входити і процесуальна частина, однак досить деталізована.

Висновки

У висновках наведено підсумки проведеного дослідження, викладено найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації. Основні з них наступні:

1. Суддя в адміністративно-деліктному провадженні, будучи наділеним особливий статусом, здійснює одну із трьох галузей державної влади - судову. Судова влада це самостійна та незалежна частину державної влади, яка реалізується уповноваженими на те органами (судами) шляхом вирішення спорів про право (правосуддя), контролю за іншими галузями влади, здійснювана у встановлених законом межах, процесуальних формах та порядку, з метою забезпечення законності та правового режиму їх діяльності.

При розгляді справ про адміністративні проступки суддя реалізує свій правовий статус в адміністративному процесі, а саме -- конфліктному провадженні.

2. Під конфліктним провадженням слід розуміти вид адміністративного процесу, урегульовану адміністративно-процесуальними нормами та здійснювану в адміністративно-процесуальній формі діяльність суддів, інших органів публічної адміністрації щодо розгляду та вирішення адміністративно-правових конфліктів, застосування заходів адміністративного примусу з метою попередження та припинення правопорушень, забезпечення провадження у справах, покарання правопорушника, виконання прийнятого рішення, а в певних випадках поновлення права, порушеного незаконними діяннями суб'єктів владних повноважень.

Поділ адміністративного процесу на юрисдикційний та неюрисдикційний не відповідає сучасному баченню терміну юрисдикція. Сьогодні в юридичній літературі та законодавстві відбувається поступове зміщення акцентів у понятті юрисдикція - від діяльності компетентних органів щодо розгляду суперечок і винесення по ним рішень, застосування заходів примусу до вирішення також тих справ, що не пов'язані з притягненням до відповідальності, і мають позитивний (неконфліктний) характер. У зв'язку з цим, адміністративну юрисдикцію слід розглядати у широкому розумінні як визначене законом право уповноваженого суб'єкта здійснювати свої функції щодо об'єктів, структур, сфер, а також у вузькому розумінні як підвідомчість (підсудність) справ, що розглядаються публічною адміністрацією.

3. Діяльність судді в адміністративно-деліктному провадженні - це врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність судді, як посадової особи з особливим статусом та винятковою компетенцією, по розгляду справ про адміністративні проступки, що мають високий рівень суспільної небезпеки та посягають на найбільш важливе та широке коло охоронюваних суспільних відносини, яка полягає у можливості застосування до винних осіб найбільш суворих адміністративних покарань у встановлених законом формах та порядку, вихованні правопорушників, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню ними адміністративних проступків.

Суддю від інших суб'єктів адміністративної юрисдикції в адміністративно-деліктному провадженні відрізняють:

1) здійснення в такому провадженні правосуддя;

2) місце та призначення в системі публічної влади;

3) вимоги до кандидатів на посаду судді;

4) виключне право застосовувати окремі види адміністративних санкцій та інші заходи адміністративної відповідальності;

5) предметна компетенція (підвідомчість справ про адміністративні правопорушення);

6) територіальна підвідомчість справ;

7) строки накладення адміністративного стягнення;

8) ширше право розсуду при призначенні покарання;

9) можливість поєднання розгляду справи про адміністративний проступок з вимогами про відшкодування заподіяної майнової шкоди;

10) порядок оскарження його рішення по справі;

11) відповідальність за невиконання прийнятого рішення.

Виявлено тенденцію в розвитку законодавства України про адміністративні проступки, що полягає в збільшенні ролі суду (правосуддя) щодо інших форм владного адміністративного правозастосування в сфері деліктних правовідносин.

5. Аналіз принципів діяльності судді в адміністративно-деліктному провадженні дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, суворе дотримання кожного з них буде сприяти винесенню об'єктивного, законного й обґрунтованого рішення по справі, дотриманню прав і виконанню обов'язків учасниками адміністративно-деліктного провадження, ефективній протидії адміністративним проступкам. По-друге, на відміну від інших суб'єктів адміністративної юрисдикції, судді мають найбільш гарантовану незалежність, самостійність у прийнятті рішень, що дозволяє їм неупереджено й справедливо здійснювати правосуддя, забезпечувати реалізацію прав і свобод інших суб'єктів, досягати цілей адміністративного правосуддя. Тому, логічною, на наш погляд, буде практика продовження розширення кількості справ про адміністративні делікти, рішення по яким приймали б суди.

6. Адміністративно-процесуальний статус судді у адміністративно-деліктному провадженні - це сукупність процесуальних прав, гарантій, обов'язків судді, спрямованих на реалізацію завдань адміністративно-деліктного провадження, а також юридична відповідальність у передбачених законом випадках.

Усі елементи адміністративно-процесуального статусу судді можна поділити на загальні та спеціальні. Загальний статус судді, як суб'єкта адміністративної юрисдикції, визначається Конституцією України, а також нормами Кодексу про адміністративні правопорушення, Митного кодексу інших законів України, що стосуються загальних правил здійснення адміністративно-деліктного провадження. Спеціальний статус судді характеризується тим, що він уповноважений розглядати і вирішувати чітко визначені категорії справ про адміністративні проступки; має виключну компетенцію щодо застосування певних видів адміністративних стягнень; наділений правом щодо перегляду і можливості скасування рішень у адміністративно-деліктних справах, винесених іншими владними суб'єктами адміністративної юрисдикції.

Основною складовою статусу судді, як суб'єкта владних повноважень адміністративно-деліктного провадження, є його компетенція - законодавчо закріплена сукупність прав і обов'язків (повноважень) судді у адміністративно-деліктному провадженні щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення відповідного рішення. Можна виділити чотири основні складові частини (елементи) адміністративно-юрисдикційної компетенції судді: функціональну, предметну, територіальну та процесуальну.

7. У нормотворчій діяльності зарубіжних держав щодо регламентації діяльності судді у провадженні у справах про адміністративні правопорушення приділяється більше уваги. Позитивним і цілком логічним вбачається для вітчизняного законодавця врахування досвіду держав, які з метою приведення у відповідність до вимог сучасності, реформували інститут адміністративної відповідальності в частині деталізації адміністративно-процесуального статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні та конкретизації процедури розгляду останнім справ про адміністративні правопорушення.

Концептуально вдосконалення законодавства в сфері діяльності судді в провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися шляхом прийняття відповідних законодавчих положень, які б встановлювали перелік обставин, що виключають можливість розгляду суддею справи про адміністративне правопорушення; визначали види судових рішень, що приймаються у справах про адміністративні правопорушення, з урахуванням рішень, що виносяться при підготовці справи до розгляду, з чітким визначенням їх змісту підстав та прийняття; закріплювали обов'язковість ведення протоколу судового засідання; передбачали можливість оскарження рішень, що набрали законної сили.

8. Для правильного і однакового застосування норм законодавства України про адміністративну відповідальність при здійсненні адміністративно-процесуальної діяльності суддею, а також усунення неточностей і протиріч, необхідно внести до КУпАП наступні зміни та доповнення:

-- статтю 221 доповнити наступними положеннями:

«Справи про адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними, розглядаються місцевими військовими судами гарнізонів.

Справи про адміністративні правопорушення, вчинені іноземними громадянами, які тягнуть за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді видворення за межі України»;

-- статтю 278 викласти у новій редакції доповнивши перелік обставин, що повинні бути з'ясовані при підготовці адміністративно-деліктної справи до розгляду.

«Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи є обставини, які виключають можливість здійснення провадження уповноваженим органом, посадовою особою у справі;

3) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

4) чи є обставини, які виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення;

5) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

6) чи є відводи і клопотання від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і захисника»;

-- для забезпечення об'єктивного неупередженого розгляду справи доповнити КУпАП нормою, яка б виключала, за наявності певних обставин, можливість розгляду справи суб'єктом публічної адміністрації.

«Стаття 278-1. Обставини, які виключають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженими органами, посадовими особами

Суддя, орган (посадова особа), яким на розгляд було передано справу про адміністративне правопорушення, не можуть розглядати дану справу у випадку, якщо така особа:

1) є родичем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників, захисника;

2) особисто, безпосередньо чи побічно заінтересовані у вирішенні справи;

3) встановлено інші обставини, що викликають сумнів у їх безсторонності.

За наявності обставин, передбачених частиною першою даної статті особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, їх законні представники, захисник чи прокурор можуть заявити відвід судді, органу (посадовій особі), яким на розгляд було передано справу про адміністративне правопорушення.

За наявності обставин, передбачених частиною першою даної статті суддя, орган (посадова особа), яким на розгляд було передано справу про адміністративне правопорушення зобов'язані заявити самовідвід.

За результатами розгляду заяви про самовідвід або відвід судді, органу (посадовій особі), які розглядають справу про адміністративне правопорушення виноситься ухвала про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Заява про самовідвід подається голові відповідного суду, до вищестоящого органу (посадової особи). Заява про відвід розглядається суддею, органом (посадовою особою), у провадженні яких знаходиться справа про адміністративне правопорушення.

Стаття 278-2. Ухвали та постанови, які виносяться при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішуються наступні питання, з яких, у разі необхідності виноситься ухвала:

1) про призначення дати і місця розгляду справи і повідомлення про це учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення;

2) про відкладення розгляду справи;

3) про повернення протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи на додаткове розслідування до органу (посадової особи), у разі оформлення матеріалів справи з порушенням законодавства, якщо ці порушення не можуть бути усуненні під час розгляду справи у суді;

4) про передачу протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи на розгляд за підвідомчістю, у разі якщо розгляд справи не належить до компетенції судді чи іншого органу (посадової особи), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

5) про передачу протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи на розгляд за підвідомчістю, у разі винесення рішення про відвід судді чи іншого органу (посадової особи), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) про привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, у разі неявки їх на розгляд справи без поважної причини, якщо їх відсутність перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи;

7) про зупинення провадження в справі про адміністративне правопорушення у разі призначення судово-медичної (психічної) експертизи.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 247цього Кодексу, виноситься постанова про припинення провадження в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи.

Стаття 294-1 Підстави для скасування або зміни постанови по справі про адміністративне правопорушення

Підставами для скасування або зміни постанови по справі про адміністративне правопорушення є:

1) винесення постанови неправомочною особою;

2) однобічність або неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи;

3) невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи;

4) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи;

5) невідповідність призначеного покарання тяжкості протиправного діяння та особі, яка притягалась до адміністративної відповідальності.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення можуть бути визнані й інші, визначені законом обставини».

Список опублікованих автором праць

1. Собовий О.М. Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі / О.М.Собовий // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №11. - С. 149 - 152.

2. Собовий О.М. Особливості діяльності судді у провадженні в справах про адміністративні проступки / О.М. Собовий// Держава і право: Зб. наук. праць. Серія: Юридичні і політичні науки. - 2009. - Вип. 46. - С. 277 - 283.

3. Собовий О.М. Принципи діяльності суду у провадженні у справах про адміністративні проступки / О.М. Собовий // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №12. - С. 58 - 62.

4. Собовий О.М. Про поняття та структуру адміністративно-юрисдикційних проваджень / О.М.Собовий // Актуальні проблеми юридичної науки: Зб. тез. міжнар. Науково-практ. конф. «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року: у 4-х частинах. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2009. - Ч.2. - С. 180-181.

Анотація

Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2010.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням і присвячена теоретичним і практичним питанням реалізації правового статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні. Проаналізовані поняття, ознаки та функції судової влади, визначається її співвідношення з адміністративним процесом. Розкривається структура адміністративного процесу та місце у ньому адміністративно-деліктного провадження. Визначені поняття, особливості та принципи діяльності судді в провадженні в справах про адміністративні проступки. Аналізується зміст понять «правовий статус», «адміністративно-правовий статус», «компетенція». Досліджуються порядок реалізації статусу судді на відповідних стадіях адміністративно-деліктного провадження, можливість запозичення досвіду правового регулювання діяльності судді в зарубіжних країнах.

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового статусу судді в адміністративно-деліктному провадженні.

Ключові слова: адміністративний процес, адміністративно-деліктне провадження, адміністративно-процесуальний статус, компетенція, правовий статус, судова влада, суддя.

Аннотация

Правовой статус судьи в административно-деликтном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет биоресрсов и природопользования Украины. - Киев, 2010.

Диссертация является комплексным монографическим исследованием проблем реализации правового статуса судьи в административно-деликтном производстве.

В работе определяются понятие, признаки и функции судебной власти, отмечается место суда (судьи) в ее реализации, анализируются теоретические взгляды ученых на понятие и границы административного процесса, раскрывается его структура. В частности, отмечается, что при рассмотрении дел об административных проступках судья реализует свой правовой статус в административном процессе. В работе поддерживается широкая концепция понятия административный процесс как урегулированная административно-процессуальными нормами деятельность публичной администрации относительно реализации властных полномочий, закрепленных материальными нормами административного и других отраслей права.

В исследовании осуществляется сравнительный анализ деятельности судьи и других субъектов, наделенных правом рассматривать дела об административных проступках и принимать по ним решение, на основании которого выделяются особенности, которые отличают судью от других субъектов административной юрисдикции в административно-деликтном производстве. К ним относятся: требования к кандидатам на должность судьи; место и назначения в системе публичной власти; исключительное право применять отдельные виды административных санкций и другие меры административной ответственности; сроки наложения административного взыскания; более широкое право усмотрения при назначении наказания; возможность объединения рассмотрения дела об административном проступке с требованиями о возмещении причиненного имущественного вреда; порядок обжалование его решения по делу и другие. С учетом изложенного, предлагается определение понятия «деятельность судьи в административно-деликтном проведении» как урегулированная административно-правовыми нормами деятельность судьи, как должностного лица с особым статусом и исключительной компетенцией, по рассмотрению дел об административных проступках, которые имеют высокий уровень общественной опасности и посягают на наиболее важный и широкий круг охраняемое общественное отношение, которая состоит в возможности применения к виновным лицам наиболее суровых административных наказаний в установленных законом формах и порядке, воспитании правонарушителей, выявлении причин и условий, которые способствуют совершению ними административных проступков.

...