Правове регулювання трудової діяльності працівників прокуратури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

УДК: 349.22

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання трудової діяльності працівників прокуратури України

Шевцов Олександр Олексійович

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Іншин Микола Іванович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ;

- кандидат юридичних наук, доцент Обушенко Олександр Миколайович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

Захист відбудеться "29" квітня 2010 р. о "13" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий "27" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина.

Анотація

Шевцов О.О. Правове регулювання трудової діяльності працівників прокуратури України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010.

• Дисертацію присвячено особливостям і проблемам правового регулювання трудової діяльності працівників прокурати як суб'єктів трудового права. Аргументується потреба комплексної регламентації службово-трудових правовідносин з наголосом на розширення загальних трудових принципів і гарантій на працівників прокуратури України.

Обґрунтовано необхідність визнання трудового договору єдиною підставою виникнення службово-трудових відносин. Його укладення з кандидатом на посаду в органи прокуратури є угодою, за якою кандидат зобов'язується виконувати покладені на нього функції відповідно до визначеної державної посади з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а державний орган - виплачувати йому заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, законодавством про державну службу, спеціальним законодавством з питань служби в органах прокуратури, колективним договором та угодою сторін. Специфіка трудового договору в системі органів прокуратури полягає у звуженні компетенції сторін щодо встановлення і зміни умов праці за індивідуальною угодою.

Ключові слова: право на працю, працівник прокуратури, суб'єкт трудового права, правове регулювання, трудовий договір.

Аннотация

Шевцов А.А. Правовое регулирование трудовой деятельности работников прокуратуры Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

Диссертация посвящена особенностям и проблемам правового регулирования трудовой деятельности работников прокуратуры как субъектов трудового права. Аргументируется потребность комплексного регламентирования служебно-трудовых правоотношений с акцентом на распространение общих трудовых принципов и гарантий на работников прокуратуры Украины.

Доказано, что правоотношения государственной службы - это правоотношения государственного служащего, с одной стороны, относительно работодателя по поводу применения труда (внутренняя сфера), а с другой - относительно граждан, государственных органов, предприятий, учреждений и организаций, органов местного и регионального самоуправления по поводу осуществления управленческой деятельности (внешняя сфера). Первая группа правоотношений является предметом регулирования трудового права, а вторая - административного.

Обоснована необходимость признания трудового договора единственным основанием возникновения служебно-трудовых отношений. Его заключение с кандидатом на должность в органы прокуратуры является соглашением, по которому кандидат обязуется выполнять возложенные на него функции в соответствии с определенной государственной должностью с подчинением правилам внутреннего трудового распорядка, а государственный орган - выплачивать ему заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, законодательством о государственной службе, специальным законодательством по вопросам службы в органах прокуратуры, коллективным договором и соглашением сторон. Специфика трудового договора в системе органов прокуратуры заключается в сужении компетенции сторон относительно установления и изменения условий труда по индивидуальному соглашению.

Трудовой договор является основным фактором в определении момента получения гражданином полного объема трудовых прав, обязанностей и ответственности. Акт назначения на должность указывает на момент приобретения гражданином статуса должностного лица, т.е. должностных прав и обязанностей, вместе с приобретением которых работник, как специальный субъект несет ответственность за совершение неправомерных действий, таких, к примеру, как коррупция, злоупотребление служебным положением.

Присягу работника прокуратуры гражданин должен принимать до назначения на должность: в период с момента принятия на работу (заключение трудового договора) до приобретения статуса должностного лица (издание акта назначения на должность). Отказ в принятии присяги следует признать основанием прекращения с работником трудовых отношений.

Определяется современное состояние нормативно-правового обеспечения служебной деятельности работников прокуратуры. Аргументируются конкретные предложения по усовершенствованию действующего законодательства и правоприменительной практики.

Ключевые слова: право на труд, работник прокуратуры, субъект трудового права право, правовое регулирование, трудовой договор.

Annotation

Shevtsov O.О. Legal Regulation of Public Prosecutor's Officers' Labour Activity. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.05 - Labour law; social security law / Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Lugansk, 2010.

Dissertation is devoted to peculiarities and issues of legal regulation of public prosecutor's officers' labour activity as subjects of Labour law. The work give reasons for complex regulation of service-labour relationship aimed on expending general labour principles and guarantees on public prosecutor's officers.

The dissertation provides arguments for recognition of labour contract as the only ground for execution of service-labour relationship. Labour contract with a candidate for position in public prosecutor's office is an agreement according to which the candidate undertakes responsibility to fulfil functions according to certain public position in compliance with office regulations, and a public organ undertakes responsibility to pay salary and provide work conditions, necessary for fulfilment of tasks and according to norms provided in Labour law legislature, legislature on state service regulations, special legislature on service in public prosecutor's office, collective agreement and agreement of the parties. The specificity of labour contract in the system of public prosecutor's organs lays in decrease of parties' competence in establishment and change of labour condition by individual agreement.

Key words: right to work, public prosecutor's officer, subject of labour law, legal regulation, labour contract.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку України характеризуються низкою перетворень у всіх царинах суспільного життя, які активно впливають на реформування всіх систем та апаратів державної діяльності. У рамках адміністративної реформи відбуваються зміни у сфері державної служби шляхом розроблення відповідного нормативного її забезпечення й поступової інституалізації окремих державних органів, у тому числі й прокуратури. Згідно з Резолюцією 1244 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи Україна взяла на себе зобов'язання посилити роль і функції прокуратури шляхом перетворення цього інституту на орган, який відповідатиме європейським стандартам. Окремі питання стосуються організації й діяльності цієї структури як цілісної системи з урахуванням специфіки виконуваних прокурорсько-слідчими працівниками як державними службовцями своїх трудових функцій.

Незважаючи на численні зміни до Закону України "Про прокуратуру", що так і не викликали відчутних зрушень, цей інститут залишається нереформованим стосовно його конституційних функцій. На це, зокрема, звернено увагу у висновках Венеціанської комісії та в коментарях експертів Ради Європи щодо ролі й завдань прокуратури.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що у ньому враховуються міжнародні стандарти й підходи до меж дії норм трудового права й поширення їх на всіх працюючих, включаючи й працівників прокуратури. На даний час серед правознавців немає єдності в поглядах на визначення правової природи відносин, що складаються між державою і громадянином України у зв'язку з реалізацією ним права на працю в системі органів прокуратури. Цим пояснюється велике значення дослідження галузевої належності норм, що регулюють трудову діяльність працівників прокуратури й питання віднесення останніх до кола суб'єктів трудового права.

Виконання прокурорсько-слідчими працівниками окреслених на законодавчому рівні завдань і функцій від імені держави зумовлює певні особливості застосування щодо них норм трудового законодавства. При цьому специфіка трудових відносин працівників прокуратури не повинна звужувати коло їх трудових прав порівняно з працюючими в інших галузях господарства.

Теоретичною базою дослідження послужили наукові праці таких учених-правознавців як М.Г. Александров, Б.К. Бєгічев, В.С. Венедиктов, С.Х. Джіоєв, В.А. Глозман, Ю.П. Дмитренко, М.І. Іншин, О.В. Лавриненко, В.В. Лазор, В.І. Нікітинський, Ю.П. Орловський, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, О.В. Смирнов, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на значний інтерес науковців до проблем правового регулювання трудової діяльності працівників прокуратури України, у науці трудового права спостерігається недостатнє її опрацювання, має місце суперечність нормативно-правових актів у цій царині, що й зумовило вибір теми даного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в визначенні правового регулювання трудової діяльності працівників прокуратури України, обґрунтуванні особливостей правового статусу працівника прокуратури як суб'єкта трудового права та внесенні пропозицій по вдосконаленню відповідного нормативно-правового забезпечення у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети в дисертації ставляться такі завдання:

- визначити, що працівники прокуратури України належать до суб'єктів трудового права;

- окреслити предмет, методи та принципи правового регулювання діяльності працівників прокуратури як суб'єктів трудового права і трудових правовідносин;

- виявити співвідношення принципів трудового права з принципами організації й діяльності прокуратури України;

- визначити підстави й умови виникнення трудових відносин працівників прокуратури;

- висвітлити вимоги до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру на посади прокурорів і слідчих,

- окреслити основні проблеми правового регулювання обмежень і заборон у діяльності працівника прокуратури;

- сформулювати пропозиції по вдосконаленню законодавства у сфері регламентації трудової діяльності працівників прокуратури України.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у зв'язку з реалізацією громадянами права на працю в системі органів прокуратури України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання службово-трудової діяльності прокурорсько-слідчих працівників, її нормативно-правове забезпечення й правозастосовна практика.

Методи дослідження. Методологічні підвалини дисертації становить сукупність загальнонаукових і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, що застосовуються в комплексі з метою всебічного й повного вивчення об'єкта і предмета дослідження. Діалектичний і системний методи пізнання дозволили дослідити стан національного законодавства з питань реалізації права на працю в органах прокуратури України, визначити співвідношення принципів трудового права з принципами організації й діяльності прокуратури України (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою методу класифікації диференціюються принципи організації й діяльності прокуратури України, обмеження й заборони, що стосуються функцій її працівників (підрозділи 1.2, 2.3). Системно-структурний, формально-логічний і порівняльно-правовий методи застосовувались у процесі визначення розбіжностей методів регулювання в трудовому й адміністративному праві, ефективності шляхів заміщення прокурорсько-слідчих посад, а також детальному аналізу юридичних норм з метою встановлення відповідності трудового законодавства України міжнародним стандартам (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Оперування структурно-логічним методом і методом моделювання стало в нагоді для підготовки пропозицій з удосконалення чинного законодавства щодо трудової діяльності працівників прокуратури України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).

Нормативним підґрунтям для написання дисертаційної роботи послужили Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, Генерального прокурора України, а також міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто працівників прокуратури України як суб'єктів трудового права, а також виявлено особливості правового регулювання службово-трудової діяльності зазначеної категорії працівників. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни.

Основні з них:

вперше:

- узагальнено наукові погляди щодо правової природи відносин, що складаються між державою і громадянином України у зв'язку з реалізацією ним права на працю в системі органів прокуратури. Зроблено висновок про віднесення працівників прокуратури до суб'єктів трудового права;

- висвітлено співвідношення принципів трудового права з принципами організації й діяльності прокуратури України. Установлено, що сфера дії принципів трудового права обмежується регулюванням трудової діяльності працівників прокуратури й визначається з урахуванням особливостей, зумовлених специфікою завдань і функцій прокуратури;

- запропоновано законодавчо обмежити можливість працівникам прокуратури одразу після звільнення представляти інтереси або захищати осіб у суді, надавати юридичні консультації тощо, якщо це безпосередньо пов'язано з функціями, які виконувалися ними раніше, коли вони перебували на відповідній посаді в органах прокуратури;

удосконалено:

- поняття і класифікацію умов і підстав прийняття на службу в органи прокуратури;

- визначення поняття обмежень і заборон у діяльності прокурорсько-слідчого працівника, запропоновано їх класифікацію. Доведена доцільність включення в Закон України "Про прокуратуру" окремої статті, присвяченої обмеженням і заборонам, пов'язаним з проходженням служби працівниками прокуратури;

дістали подальшого розвитку:

- наукова позиція, згідно з якою вимоги до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру, не є дискримінацією і відповідають принципу рівного доступу громадян до державної служби;

- наукове обґрунтування необхідності затвердження Присяги працівника прокуратури. Запропоновано її текст;

- пропозиції щодо уточнення чинних і розробки нових нормативно-правових актів з метою належного правової регламентації трудової діяльності працівників прокуратури.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції й рекомендації зроблені в результаті комплексного дослідження питань реалізації права на працю в органах прокуратури України, можуть використовуватись:

- у науково-дослідницькій діяльності - для подальших загальних і спеціальних наукових пошуків реалізації права на працю у сфері державної служби та окремих її видів;

- у правотворчості - при розробленні й прийнятті нового Трудового кодексу України, підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства щодо регулювання службово-трудової діяльності працівників прокуратури;

- у правозастосуванні - під час втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин за участю прокурорсько-слідчих працівників;

- у навчальному процесі - при вивченні учбової дисципліни "Трудове право України" у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також при опрацюванні окремих глав підручників, науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення й висновки знайшли відбиття в наукових публікаціях, а також у тезах доповідей та наукових повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: "Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах" (Харків, 2008) та "Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні" (Харків, 2009).

Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалось на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права й науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях з юридичних наук, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові, а також у збірниках тез виступів на 2 вказаних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 2-х розділів‚ які об'єднують 5 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 182 сторінки. Список використаної літератури складається із 216 найменувань і займає 21 сторінку.

2. Основний зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, характеризується стан її наукового розроблення, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет і методологічні засади дослідження, формулюються його наукова новизна, отримані теоретичні та практичні результати.

• Розділ 1. "Працівник прокуратури як суб'єкт трудового права" містить 2 підрозділи, присвячені визначенню предмета, методу, принципів правового регулювання трудової діяльності працівників прокуратури як суб'єктів трудового права.
• У підрозділі 1.1. "Предмет і метод правового регулювання трудової діяльності працівників прокуратури" доведено, що при регламентуванні правовідносин за участю працівників прокуратури слід застосовувати комплексний підхід з огляду на те, що ці відносини впорядковуються адміністративно-правовими й трудо-правовими нормами. При цьому перші окреслюють правовий статус працівника прокуратури як суб'єкта управлінської діяльності, здійснюваної від імені держави, другі - як учасника трудових правовідносин.
• Вирішено питання галузевої належності норм, регулюючих трудову діяльність указаних працівників. Визначено, що ці особи входять до кола суб'єктів трудового права, бо трудова діяльність працівників прокуратури України є різновидом суспільної трудової діяльності.
• Трудова діяльність працівників прокуратури регламентується методом, що поєднує в собі централізоване й децентралізоване управління, причому поняття "централізоване управління", яким оперують у трудовому праві, відрізняється від того, яке застосовується в праві адміністративному, бо в першому випадку субординація виникає на підставі договору між сторонами.
• Обстоюється думка, що без правовідносин трудових не можуть виникнути управлінські, чим пояснюється використання правової категорії "службово-трудові правовідносини". Цей термін найповніше висвітлює юридичну природу правовідносин державної служби й підкреслює комплексність відповідної сфери правового регулювання. Отже, правовий статус працівника прокуратури має комплексний характер, акумулюючи й адміністративний, і трудовий. Особливості правової регламентації трудової діяльності цих працівників обумовлені завданнями і функціями прокуратури, які здійснюються від імені держави.
• У рамках реформування нормативно-правової бази трудового законодавства України необхідно враховувати міжнародні стандарти й підходи до сфери дії норм трудового права й поширення її на всіх працівників, включаючи працівників прокуратури. У рамках інтеграції нашої держави до ЄС і гармонізації національного й міжнародного законодавства найближчим часом важливо розглянути питання щодо ратифікації Україною Конвенції Міжнародної організації праці №151 "Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі" (1978 р.).
• Висловлюється думка, що Закон України "Про державну службу" слід доповнити статтею, яка визначала б законодавство, що регулює відносини державної служби, до якого є сенс віднести Конституцію України, вказаний Закон, інші закони й нормативно-правові акти держави. Варто також зазначити, що на державних службовців поширюються норми законодавства про працю в тій частині, яка не врегульована спеціальними нормами.

Підрозділ 1.2. "Співвідношення принципів трудового права з принципами організації й діяльності прокуратури України" досліджується система принципів трудового права з огляду на належність працівників прокуратури України до суб'єктів останнього. Зроблено висновок, що специфіка трудових відносин працівників прокуратури не повинна звужувати кола їх трудових прав порівняно з працівниками інших галузей господарства.

У ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" названі принципи організації й діяльності прокуратури, серед яких є не тільки ті, що притаманні регламентації правовідносин лише в системі прокуратури, а й такі, що поширюються на всіх державних службовців або навіть усіх суб'єктів трудового права. Приміром, такі принципи, як єдність, централізація, незалежність, характеризують діяльність системи органів прокуратури. У той же час на таких принципах, як законність і гласність, засновані норми, що регулюють правовідносини не тільки стосовно державної служби в цілому, а й інших інститутів і галузей. Обґрунтовується недоцільність відбиття (дублювання) загально-правових принципів у Законі України "Про прокуратуру", бо достатньо їх закріплення в Конституції й Законі України "Про державну службу" та в інших нормативно-правових актах загальної дії.

Під системою принципів організації й діяльності прокуратури слід розуміти сукупність об'єктивно зумовлених принципів, пов'язаних між собою єдиним об'єктом регулювання. До спеціальних принципів, які обов'язково повинні знайти віддзеркалення в Законі України "Про прокуратуру", слід віднести єдність, централізацію й незалежність. До тих, що діють не тільки в системі прокуратури і які мають знайти відбиття в Законі України "Про державну службу", належать принципи: (а) професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; (б) персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; (в) дотримання прав та законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування; (г) дотримання прав підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян; (д) безпартійність. До загальних принципів права, які повинні мати обов'язкове відображення в Конституції України і які входять до системи принципів організації й діяльності прокуратури, треба віднести: (а) поєднання інтересів громадянина й держави на підставі пріоритету прав людини і громадянина; (б) верховенство закону й законність; (в) свобода об'єднання; (г) невідчужуваність, непорушність, рівність і гарантованість прав усіх людей; (д) неможливість обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина.

До системи принципів організації й діяльності прокуратури входить низка принципів трудового права з огляду на те, що працівники прокуратури є суб'єктами останнього. Ці принципи знайшли своє відбиття в законодавстві про працю й конкретизуються в нормах, якими регламентується праця державних службовців. Сфера дії принципів трудового права обмежується регулюванням тільки трудової діяльності працівників прокуратури як відносин найманої праці, де роботодавцем виступає державний орган, а найманою стороною є громадянин, який набуває статусу працівника.

Визначальними для впорядкування трудової діяльності працівників прокуратури є принципи: (а) забезпечення єдності й диференціації правового регулювання; (б) недопущення дискримінації й дотримання рівності трудових прав громадян; (в) договірного характеру праці; (г) конкретності трудової функції; (д) матеріальної заінтересованості в результатах праці; (д) стабільності трудових відносин та ін.

Розділ 2. "Правове регулювання діяльності працівника прокуратури як суб'єкта трудового права" складається із 3-х підрозділів, присвячених проблемним питанням правового регулювання виникнення службово-трудових правовідносин працівника прокуратури, його правосуб'єктності, обмежень і заборон, пов'язаних зі здійсненням трудової діяльності.

У підрозділі 2.1. "Юридичні факти - підстави для прийняття на службу в органи прокуратури України" аргументується, що з кандидатами на посаду в органи прокуратури України необхідно укладати безстроковий трудовий договір у письмовій формі. Цьому має передувати конкурсний відбір, що провадиться в 2 етапи - підготовчий етап та іспит. За їх результатами рішенням конкурсної комісії відбираються найбільш гідні кандидати, з якими (а) укладається трудовий договір у письмовій формі на вакантні місця, (б) у разі неможливості призначення на посаду з об'єктивних причин за бажанням громадян проходить зарахування їх кандидатур до кадрового резерву.

Можливості громадян самостійно обирати спеціальність, час і місце роботи є тими умовами, що найчастіше визначаються за допомогою трудового договору. Позаяк останній виступає гарантією реалізації права на працю на загальновизнаних принципах, покликаних захищати інтереси працівників, при прийнятті на роботу в органи прокуратури України слід дотримуватись укладання трудового договору в письмовій формі з указанням дати, з якої особі належить приступити до виконання обов'язків за посадою. Акт призначення на посаду не є підставою виникнення трудових правовідносин, а означає набуття громадянином статусу посадовця.

Умови прийняття на службу в органи прокуратури України - це закріплені в нормативно-правових актах об'єктивні вимоги до осіб, які мають бажання реалізувати свої здібності до праці в указаній системі. Відсутність же або невідповідність останніх є підставою невизнання особи кандидатом на посаду й відмовою у прийнятті на службу. Відповідність необхідних рис і властивостей такої особи нормативно окресленим вимогам є передумовою виникнення службово-трудових відносин на підставі трудового договору. Умови й підстави прийняття на службу в органи прокуратури України - це правові категорії, що несуть різне результативне навантаження: дотримання умов не викликає виникнення правовідносин порівняно з підставами, наявність яких безпосередньо тягне за собою їх появу.

До умов прийняття на службу в органи прокуратури України належать: а) вимога громадянства України; б) певний віковий ценз і наявність відповідного стажу для зайняття посади; в) належний стан здоров'я; г) володіння українською мовою; д) рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження стажування претендентом на посаду в органах прокуратури.

Підстави виникнення трудових правовідносин включають проходження кандидатом на посаду конкурсного відбору, за результатами якого приймається рішення про укладення трудового договору. Після цього особа складає Присягу й призначається на посаду шляхом видання необхідного акта. працівник прокуратура трудовий право

У підрозділ 2.2. "Вимоги-умови до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру на посади прокурорів і слідчих" обстоюється позиція, що вимоги до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру на посади прокурорів і слідчих, закріплені на законодавчому рівні, не є дискримінацією і відповідають принципу рівного доступу громадян до державної служби. Установлення цих вимог сприяє покращанню ефективності вирішення кадрового питання в органах прокуратури України й забезпечує продуктивний відбір найбільш гідних із кандидатів. Окрім існуючих вимог щодо громадянства, освіти, ділових і моральних якостей, віку вбачається необхідним закріплення положень щодо здоров'я кандидатів, мовного рівня, досягнення громадянином вісімнадцятирічного віку на момент виникнення службово-трудових відносин. Доводиться, зокрема, що кандидати на службу в органи прокуратури України мають відповідати їй не тільки інтелектуально, а й за станом фізичного і психічного здоров'я. Цю вимогу рекомендується передбачити в Законі України "Про прокуратуру". Її реалізація повинна відбуватися шляхом проведення комплексного медичного обстеження, порядок якого визначить Міністерство охорони здоров'я, а висновки мають указувати на придатність чи непридатність громадянина до служби в органах прокуратури.

Обов'язок володіння і використання державної мови працівниками прокуратури належить закріпити в зазначеному Законі, оскільки при здійсненні службових обов'язків це повинно стати важливим кроком у реформуванні державної служби й має на меті підвищення авторитету державних службовців. Строк вивчення мови в разі її незнання кандидатом повинен співпадати зі строком стажування й випробування. Їх закінчення поряд із висновком стосовно природності останнього до практичної діяльності має тягти перевірку рівня знання й володіння державною мовою.

Обґрунтовується думка, що обмеження віку перебування на державній службі не завжди є доцільним з огляду на можливість продовження виконання трудової функції за фізичним і психологічним станом здоров'я тими працівниками, які досягли граничного віку перебування на державній службі.

Присягу працівника прокуратури громадянин повинен приймати до призначення на посаду: в період з прийняття на роботу (укладення трудового договору) до набуття статусу посадовця (видання акта призначення на посаду). Неприйняття присяги слід визнати підставою припинення трудових відносин з прокурорсько-слідчим працівником, оскільки в ній лаконічно сформульовано комплекс тих рис і якостей, якими має володіти прокурор чи слідчий прокуратури, й визначено обов'язки, які він зобов'язується сумлінно й чесно виконувати. Особа, яка з будь-яких причин відмовляється прийняти присягу вважається негідною таких посад, як помічник прокурора, прокурор управління, відділу, слідчий прокуратури, й не повинна допускатися до здійснення посадових обов'язків.

У підрозділі 2.3. "Правове регулювання обмежень і заборон у діяльності працівника прокуратури" з'ясовано, що існування об'єктивно необхідних вимог до кандидатів на посади прокурорсько-слідчих працівників і законодавче закріплення певних правовообмежень не тільки не суперечить принципу рівності у правах, а й виступає однією з основних засад ефективного функціонування прокуратури в рамках закону. Це зумовлено 3-ма причинами: (а) попередження зловживань, (б) забезпечення незалежності і (в) підвищення ефективності діяльності цих працівників.

Установлення певних обмежень і заборон підкреслює підвищений рівень відповідальності працівників прокуратури порівняно з іншими категоріями працюючих при здійсненні ними службових повноважень, дозволяє їм виконувати цю діяльність, уникаючи стороннього впливу на прийняття рішень і присвячуючи весь час основній роботі.

Досліджено розбіжності понять "обмеження" і "заборони" щодо діяльності працівника прокуратури. Аргументовано, що заборони мають абсолютний характер на весь період служби, а обмеження пов'язуються з деякими умовами, настання або відсутність яких тягне за собою зміну поведінки працівника прокуратури на активні дії стосовно реалізації тих чи інших прав. Розмежування цих понять провадиться насамперед на підставі потенційної шкоди від їх порушення.

Обмеження й заборони в діяльності працівника прокуратури тлумачаться як система законодавчо закріплених правил поведінки особи, яка набула відповідного статусу, що виражаються в неможливості реалізації нею певних прав у зв'язку зі здійсненням службової діяльності з метою ефективного, незалежного виконання службових завдань і функцій на законних підставах.

Обґрунтована можливість умовного поділу обмежень і заборон на 2 групи. Перша стосується реалізації права на працю в органах прокуратури України в аспекті виникнення трудових відносин і обмежує право на службу встановленням об'єктивно необхідних вимог для ефективності останньої на професійній основі; друга - проходження служби, коли громадянин уже набув статусу державного службовця - працівника прокуратури, посадової особи. Вбачається доцільним цей поділ закріпити на законодавчому рівні, виділивши вимоги до осіб при прийнятті на службу в органи прокуратури й обмеження та заборони, пов'язані вже з проходженням ними служби. До переліку обмежень і заборон першої групи, окреслених чинним законодавством, слід додати визнання громадянина обмежено дієздатним, що має бути визначено й законодавчо закріплено підставою відмови в прийнятті на службу в органи прокуратури.

Доводиться необхідність законодавчого обмеження для працівників прокуратури можливості одразу після звільнення представляти інтереси або захищати осіб у суді, надавати юридичні консультації тощо з метою запобігання випадків відтоку цінної інформації, професійних знань, уникнення відповідальності правопорушників за рахунок розбіжностей і прогалин у законодавстві.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння й удосконалення правового регулювання діяльності працівників прокуратури. Основні з них наводимо нижче:

1. Працівники прокуратури належать до суб'єктів трудового права, оскільки їх діяльність є різновидом суспільної трудової діяльності. При правовому регламентуванні відносин за участю прокурорсько-слідчих працівників слід застосовувати комплексний підхід з огляду на те, що ці відносини регулюються як адміністративно-правовими, так і трудово-правовими нормами. Перші визначають правовий статус працівника прокуратури як суб'єкта управлінської діяльності, здійснюваної від імені держави, а другі - як учасника трудових відносин.

2. Працівник прокуратури стає суб'єктом трудових правовідносин шляхом укладення трудового договору, який передує призначенню на посаду. Без трудових не можуть виникнути управлінські правовідносини, що зумовлює використання поняття "службово-трудові правовідносини", яке віддзеркалює юридичну природу відносин за участю працівників прокуратури і враховує комплексний характер їх правового регулювання.

3. Умови прийняття на службу в органи прокуратури України - це закріплені в нормативно-правових актах об'єктивні вимоги до осіб, які виявили бажання реалізувати свої здібності до праці у вказаній системі, відсутність або невідповідність яких є підставою для невизнання особи кандидатом на службу й відмови їй у прийнятті на роботу. Відповідність необхідних рис і властивостей кандидата на посаду прокурорсько-слідчого працівника законодавчо встановленим вимогам є передумовою виникнення службово-трудових відносин на підставі трудового договору.

До юридичних умов виникнення трудових правовідносин з працівником прокуратури належать: а) вимога громадянства України; б) певний віковий ценз і наявність відповідного стажу для зайняття посади; в) належний стан здоров'я; г) володіння українською мовою; д) рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження стажування претендентом на посаду в органах прокуратури. Підстави виникнення трудових правовідносин включають проходження кандидатом на посаду конкурсного відбору.

4. Назву ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" пропонується змінити на "Вимоги до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру на посади прокурорів і слідчих". Рекомендується також внести деякі зміни до її тексту статті, замінивши слова "призначаються на посаду" словами "приймаються на службу в прокуратуру". Це вважаємо доцільним не тільки з огляду на розмежування моментів набуття трудо-правового й адміністративно-правового статусів, а й указуватиме на договірний характер відносин, що виникають згідно з принципами трудового права.

5. Трудовий договір з кандидатами на посаду в органи прокуратури належить укладати, як правило, безстроково, виключно в письмовій формі, з означенням дати, з якої працівник повинен приступити до виконання своїх обов'язків за посадою. Акт призначення на посаду не є підставою виникнення трудових правовідносин, а означає момент набуття громадянином статусу посадової особи.

6. Вимоги до осіб, які приймаються на службу в прокуратуру на посади прокурорів і слідчих, закріплені на законодавчому рівні, що не є дискримінацією, бо вони відповідають принципу рівного доступу громадян до державної служби. Установлення цих вимог сприяє покращанню ефективності вирішення кадрового питання в органах прокуратури й забезпечує продуктивний відбір найбільш гідних із кандидатів. Поряд з існуючими вимогами щодо громадянства, освіти, ділових і моральних якостей, віку тощо вбачається необхідним закріпити в Законі України "Про прокуратуру" положення щодо стану здоров'я кандидатів на прокурорсько-слідчі посади і процедуру перевірки рівня їх знання української мови.

7. Доцільним є законодавче надання можливості найбільш компетентним прокурорсько-слідчим працівникам здійснювати трудову діяльність і після досягненням граничного віку шляхом скасування відповідної підстави припинення служби в органах прокуратури.

8. Нагальним є затвердження тексту Присяги працівника прокуратури. Вважаємо неможливим правомірне здійснення працівниками прокуратури визначених законом повноважень без юридичного факту прийняття ними присяги, оскільки це сприяє зловживанням при виконанні працівниками прокуратури, своїх повноважень, викликає порушення прав людини і громадянина в державі, створюючи соціальну напругу в суспільстві. Громадяни України, ставлячи під сумнів легітимність діяльності працівників органів прокуратури України, вважають, що ті не мають морального права здійснювати свої владні повноваження без прийнятої ними присяги на вірність народу України.

Неприйняття присяги особою, яка вперше призначається на таку посаду, як помічник прокурора, прокурор управління, відділу, слідчий прокуратури, належить визнати підставою для розірвання з ним трудового договору.

Пропонується текст Присяги працівника прокуратури.

9. Необхідним є обмеження можливості працівникам прокуратури одразу після звільнення представляти інтереси або захищати осіб у суді, надавати юридичні консультації тощо з метою запобігання випадків відтоку цінної інформації, професійних знань, уникнення правопорушниками відповідальності за рахунок розбіжностей і прогалин у законодавстві.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шевцов О.О. Працівник прокуратури як суб'єкт трудового права / О.О. Шевцов // Форум права. - 2008. - №2. - С.476-479, Електронний ресурс - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08soostp/pdf/.

2. Шевцов О.О. Щодо питання законодавчого визначення і розмежування обмежень і заборон при реалізації права на працю в органах прокуратури України / О.О. Шевцов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №3. - С. 134-138.

3. Шевцов О.О. Щодо питання підстав виникнення службово-трудових правовідносин з кандидатами на службу в органи прокуратури України / О.О. Шевцов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №4. - С. 141-145.

4. Шевцов О.А. Особливості принципів трудового права в системі організації діяльності прокуратури / О.А. Шевцов // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2010. - випуск №13. - С. 476-480.

5. Шевцов О.О. Щодо питання вдосконалення процедури відбору на посади в органи прокуратури України / О.О. Шевцов // Науковий журнал "Наука і правоохорона" ДНДИ МВС України. Київ. - 2010. - №1. - С. 87-92.

6. Шевцов О.О. Принципи трудового права в системі організації діяльності прокуратури / О.О. Шевцов // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 27 листопада 2008 р. - Харків: Харківській національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 356-362.

7. Шевцов О.О. Принципи трудового права в системі принципів організації і діяльності прокуратури України / О.О. Шевцов // Науково-практична конференція "Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні". м. Харків, 5-6 червня 2009. - Харків: Харківській національний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 319-322.

Размещено на Allbest.ru