Релігійні підходи до праворозуміння: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.121+340.111

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

РЕЛІГІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПРАВОРОЗУМІННЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

ШТУРМАК НАТАЛІЯ ЛЕОНІДІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор Тихомиров Олександр Деонисович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Інститут повітряного і космічного права та масових комунікацій, завідувач кафедри повітряного, космічного та екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент Цельєв Олексій Вікторович Національний університет "Києво-Могилянська академія", доцент кафедри державно-правових наук правничого факультету

Захист відбудеться «28» жовтня 2010 р. о «14» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий «22» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Н.О.Щербак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вплив релігії на право і праворозуміння відчувається вже з початку виникнення цивілізацій (західна, конфуціанська, японська, ісламська, індуська, слов'янська православна, латиноамериканська і африканська та їхні підвиди), проходить через усю історію розвитку суспільства, спричинюючи релігійно-правові конфлікти і відчуваючи на собі відбиток сьогодення. Ці суперечки породжені посиленням сучасного відродження релігійності в країнах Східної Європи, Африки, Латинської Америки, підвищенням ролі конфесій як важливого фактора соціальної регуляції; цивілізаційного конфлікту християнського Заходу з ісламським світом за сфери впливу і їх поширення як двох найбільших світових релігій, а також суперечності між ісламським світом і єврейською, індуською та іншими цивілізаціями; виникненням внутрішньоцивілізаційних конфліктів, зумовлених розходженнями релігійних положень та догм, тощо. Всі ці фактори і зумовили необхідність дослідження релігійних підходів до інтерпретації права.

Окремі аспекти релігійного праворозуміння вивчали і аналізували при розгляді проблем релігієзнавства, міжнародного права, філософії права, теорії держави і права тощо вітчизняні та зарубіжні автори, зокрема:

- філософським, теоретичним та методологічним засадам релігійного праворозуміння присвятили свої праці М.І. Байтін, О.В. Буткевич, М.Н. Марченко, В.С. Нерсесянц, Ю.Н. Оборотов, П.А. Оль, М.В. Палій та інші;

- шляхи становлення та розвитку релігійного праворозуміння (в правових сім'ях або інших правових явищах, при порівняльній характеристиці) досліджувались у роботах Н.М. Азаркіна, Г.Дж. Бермана, Р. Давида, Х. Кетца, Л.А. Луць, А.Х. Саїдова, О.Ф. Скакун, К. Цвайгерта та інших;

- окремі положення християнського підходу до праворозуміння та його динаміка розроблені у наукових працях Д.Д. Борового, М.Ю. Варьяса, В.Н. Гордєєва, Л. Джерози, А.В. Журавського, В.А. Ципіна та інших;

- аспекти мусульманської інтерпретації права осмислювалися Х. Бехрузом, М.В. Лубською, М.І. Садагаром, Л.Р. Сюкіяйніним, Р. Шарлем та іншими;

- окремі моменти індуського трактування права досліджували вчені Р.П. Джаясвал, Л. Дюмонт, Н.А. Крашеннікова, М.К. Кудрявцев, К.Є. Ліванцев, М. Мюллер, С.Ш. Субрамуніясвамі, Д. Фризоренко, Ш. Чінмой та інші;

- стан релігійного праворозуміння в Україні частково розглядали такі автори: І. Валеріан, А. Єременко, В.М. Козленко, М.В. Палій, Р.А. Папаян та інші.

Проте досліджувалися лише окремі аспекти релігійного праворозуміння. Сьогодні ще не здійснено жодного комплексного всеохоплюючого аналізу релігійної інтерпретації права, а тому існуючі прогалини приводять до висновку про необхідність детального дослідження релігійного трактування права через історичний, типізаційний, цивілізаційний, міжнародний та інші фактори.

Отримані результати дисертаційного дослідження сприятимуть науковому осмисленню проблем релігійної інтерпретації права в умовах плюралізму релігій і релігійних течій, розвитку загальної теорії права, філософії права, міжнародного права (зокрема, уточненню та розширенню знань з питань праворозуміння, особливості трактування права в правових сім'ях в межах релігії через їх географію тощо).

Зазначене вище свідчить про актуальність обраної теми дисертації та необхідність подальших порівняльно-правових досліджень теоретичних, методологічних і праксеологічних аспектів релігійного праворозуміння.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр., затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 р. № 1433; Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 рр., затвердженої наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.; планів проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2007-2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виокремлення релігійних підходів до праворозуміння в контексті основних світових релігій: християнства, ісламу, індуїзму; з'ясування їх загальних, особливих та унікальних характеристик, а також визначення значення і ролі релігійного праворозуміння в правових сім'ях сучасних держав та України в умовах глобалізації та диференціації правового і релігійного розвитку світу.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:

- розкрити ґенезу релігійного праворозуміння в поглядах мислителів різних епох, виявити його основні етапи розвитку в розрізі еволюції релігій на прикладі християнства, ісламу, індуїзму; висвітлити їх основний зміст;

- визначити філософські і теоретичні засади та методологічні підходи до дослідження релігійного праворозуміння та виокремити особливості і методологічні можливості типізації та порівняльно-правового аналізу в дослідженні релігійної інтерпретації права;

- охарактеризувати сучасний стан релігійного праворозуміння та його подальшу динаміку;

- виявити особливості праворозуміння крізь призму християнства, ісламу, індуїзму, провести їх типізацію;

- здійснити порівняльний аналіз підходів та класифікацій релігійного праворозуміння;

- визначити особливості, ознаки і сучасний стан релігійного праворозуміння на міжнародній арені крізь призму національних правових систем країн світу та географії релігій;

- визначити релігійні підходи до інтерпретації права в Україні, охарактеризувати їх зміст та значення в процесах інтеграції у європейський та світовий простір.

Об'єктом дослідження є релігійне праворозуміння як феномен правової реальності, його призначення та роль у релігійних і правових процесах світу.

Предметом дослідження є релігійні підходи до праворозуміння та їх порівняльний аналіз.

Методи дослідження зумовлені специфікою предмета, мети та завдань, які торкаються як проблем загальної теорії держави та права, так і галузевих юридичних наук, філософії права, релігієзнавства та міжнародного права.

Для забезпечення комплексності, обґрунтованості і достовірності наукових результатів дослідження використано різні загальні методи пізнання, загальнонаукові, конкретно-наукові та спеціальні наукові методи. Одним з основних методів, що використовувався протягом усього дослідження, є компаративний, зокрема, при висвітленні ґенези й динаміки розвитку релігійного праворозуміння, його особливостей впливу на формування правових систем світу, зіставлення класифікації типів на релігійне праворозуміння, при дослідженні особливостей географії релігійної інтерпретації права тощо. Діалектичний метод використаний при формулюванні вихідних понять, що стосуються релігійного праворозуміння, його суб'єктів, предмета, об'єкта та інших категорій; герменевтичний підхід спрямовувався на аналіз та інтерпретацію релігійно-правових текстів та джерел права. За допомогою системного методу розглядалися основні підходи і типізація релігійної інтерпретації права, його основні положення, а також міжгалузевий аналіз, що дозволяє паралельно розглядати право і релігію, з одного боку, як самостійні суспільні явища, з іншого - як неподільно і взаємозумовлений феномен. Історико-правовий метод застосовувався для розкриття генези та тенденцій розвитку підходів і напрямків розвитку релігійного праворозуміння. Системний та синергетичний методи забезпечили дослідження релігійного трактування права як системи, що має як внутрішню побудову (суб'єкт, об'єкт, рівні, типи тощо), так і є підсистемою праворозуміння в цілому. Функціональний метод використовувався для вивчення призначення, напрямків впливу релігійної інтерпретації права на інші соціальні і правові явища та навпаки. Класифікаційний метод спрямовувався на виокремлення та обґрунтування критеріїв диференціації релігійного праворозуміння на певні типи. Прогностичний метод застосовувався для виокремлення напрямків та умов подальшого розвитку релігійної інтерпретації в інтегруючому світі.

Емпіричною базою дослідження є результати анкетування, яке було спрямоване на визначення ставлення співробітників міліції та пересічних громадян до релігійного праворозуміння, його місця у сучасному суспільстві, державі та в релігійно-правових процесах. У результаті даного опитування (200 чоловік) було виявлено, що 74% громадян вважають, що релігійні норми охоплені діючим законодавством; 53% - відповіли про вплив релігійного трактування права на праворозуміння в цілому, а 75% висловилися, що релігійна інтерпретація права поширює свій вплив на суспільні відносини у сучасному світі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це одне з перших в Україні комплексних досліджень, в якому висвітлено особливості релігійного праворозуміння як окремого виду трактування права через призму градації релігії та правових сімей, показано можливості і шляхи вдосконалення інтерпретації права в межах релігій з метою підвищення рівня правової свідомості і правової культури та поліпшення ефективності діяльності правового регулювання і правореалізації для сучасних держав і України, зокрема:

вперше:

– здійснено аналіз та узагальнення бібліографії з проблематики релігійного праворозуміння християнства, ісламу та індуїзму, проведено історичну періодизацію з окресленням особливостей динаміки релігійної інтерпретації права навколо загальноприйнятої історичної класифікації епох (Античність, Середньовіччя, Відродження та Реформація, Новий та Новітній часи), зокрема, доведено про існування в часи Античності і Середньовіччя в понятті релігійної інтерпретації права неподільно поєднаних релігійних, філософських, теоретичних положень з домінуванням перших, які визначали його зміст та подальший розвиток; для епохи Відродження та Реформації характерним було привілеювання в релігійному праворозумінні природно-правових принципів, у Новий і Новітні часи превалюють наукові принципи, що слугувало підґрунтям для відродження релігійного трактування права і дослідження його за напрямками історичності, взаємозв'язку з державним правом, моральністю, релігією, як регулятора суспільних відносин тощо;

– здійснено типізацію релігійних підходів до праворозуміння на прикладі трьох найчисленніших релігій - християнства, ісламу, індуїзму з урахуванням історичних, релігійних, правових, соціальних та інших характеристик, а саме: поділ на два класи (широкий і вузький), які диференціюються за типами (відношення та зв'язку права та релігії, позитивістсько-нормативістський, відношення сучасного і традиційного права, спеціальне, з позиції соціуму) та підтипами (з позиції джерела сучасного права, божественного походження або трактування права у сенсі позитивного права, як сукупність релігійно-правових приписів, як регулятор суспільних відносин, общинне право, суб'єктивне право та інші);

– проведено компаративний аналіз між християнською, мусульманською та індуською типізаціями релігійної інтерпретації права на основі названої класифікації, визначено загальні та особливі ознаки, встановлено причинні зв'язки впливу на зміни, що відбуваються у правових системах, зокрема, наближення правових сімей релігійної спрямованості до романо-германської або англо-саксонської, що сприяло набуванню ними форми змішаного типу; визначено, що міжнародне релігійне праворозуміння діє за трьома основними напрямками: цивілізаційним, який характеризується конфліктами та суперечностями, що виникають між релігійними цивілізаціями; правовим, який пов'язаний з типізацією правових сімей за релігійним і нерелігійним принципом, а також визначенням їх ознак, правовим та організаційним забезпеченням релігійної і релігійно-правової діяльності; релігійним, спричиненим наслідковим збільшенням релігійних послідовників та зростанням населення Землі, а також виникненням великої кількості нових релігій і релігійних течій;

удосконалено:

– положення про те, що методологія порівняльно-правового дослідження релігійного праворозуміння та його типів залежить від його спрямованості на з'ясування загального чи особливого або унікального в її організації та функціонуванні в правових системах різних країн світу, географії релігій та домінуючих підходів до праворозуміння;

– положення про те, що релігійне трактування права є невід'ємним елементом теорії праворозуміння і може виступати як у поєднанні з філософським і природно-правовим типом, так і існувати як окремий незалежний підхід до інтерпретації права;

дістало подальшого розвитку:

– дослідження поняття, суб'єкта, об'єкта, рівнів і змісту праворозуміння, що дозволило дійти висновку про необхідність розгляду даного питання з урахуванням не тільки предмета науки загальної теорії держави та права, а також філософії права, релігієзнавства, соціології, політології, міжнародного права, історії політичних і правових учень;

– характеристика класифікації правових сімей, яка використовується при порівняльному аналізі релігійного праворозуміння в призмі поширення релігій, що дозволило виявити домінуючий тип інтерпретації права в сучасних державах та зробити висновок, що від привілеювання релігійного або правового в суспільстві прямо залежить домінування того чи іншого типу інтерпретації права.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки і пропозиції, які можуть сприяти осмисленню, оцінці, удосконаленню та запозиченню досвіду щодо релігійного праворозуміння зарубіжних країн, а саме: християнського, мусульманського, індуського спрямування у вітчизняній правовій практиці та юридичній науці.

Наукові висновки, положення та рекомендації, представлені та обґрунтовані в дослідженні, можуть бути використані:

– у науково-дослідній сфері для подальших теоретичних, компаративних, галузевих ш прикладних досліджень релігійної інтерпретації права та праворозуміння в цілому;

– у сфері правотворчості і правореалізації для удосконалення організації та правового регулювання різних галузей права шляхом підвищення правової культури, правової ідеології та правової психології (окремі наукові положення використані у практичній діяльності Конституційного суду України (Акт впровадження від 15 травня 2009 року);

– у навчальному процесі для розробки навчально-методичних матеріалів із курсів теорії держави та права, філософії права, релігієзнавства, міжнародного права, порівняльного правознавства, а також у процесі правового виховання та при викладанні (у Київському національному університеті внутрішніх справ при викладанні курсів: «Теорія держави та права», «Юридична деонтологія» (Акт впровадження від 21 лютого 2009 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на: науково-практичній конференції «Юриспруденція XXI століття: теорія і практика» (м. Дніпропетровськ, 14 листопада 2007 рік); Міжнародній науковій конференції «Верховенство права в адвокатській діяльності» (м. Київ, 14-15 грудня 2007 рік); Міжвузівській науково-теоретичній конференції «Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам'яті професора В.В. Копєйчикова)» (м. Київ, 26 грудня 2008 рік); Науково-практичній конференції студентів «Право і наука в умовах сучасного державотворення» (м. Суми, 1 березня 2009 рік); V Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку», (м. Луцьк, 20-21 березня 2009 року); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспектива» (м. Луганськ, 29 травня 2009 рік); ІХ Науково-практичній конференції «Людина і соціум в умовах глобалізаційної кризи: погляд крізь призму суспільствознавства та богослов'я» (м. Київ, 21 травня 2009 рік); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківська обл., 27-31 січня 2009 рік).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 11 публікаціях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах науково-практичних конференцій, у тому числі 5 - у фахових журналах та збірниках наукових праць, переліки яких затверджено ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінку, з яких список використаних джерел займає 35 сторінок і охоплює 388 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, його зв'язок з науковими напрямками досліджень кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, розкривається ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено дані щодо апробації результатів дослідження, структури і обсягу дисертації.

Перший розділ «Історіографія і теоретико-методологічні основи аналізу релігійного праворозуміння» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. «Історіографія досліджень релігійних підходів до праворозуміння як передумова становлення сучасних типів релігійної інтерпретації права» здійснюється аналіз загальнотеоретичних і міжнародно-правових наукових джерел за темою дисертації та виокремлюються основні підходи або позиції на релігійне праворозуміння через історичну типізацію Античності, Середньовіччя, Відродження та Реформації, Нового і Новітнього часів, які характеризували напрямки, сторони і течії релігійної інтерпретації права: розгляд співвідношення права і закону через божественну сутність, поділ законів на види: божественні (божественне право), природні (природне право) і людські (позитивне право) та виокремлення їх особливостей і порівняння, божественне походження права, ототожнення та співвідношення божественного, природного і позитивного права, роль релігії і релігійного праворозуміння в державі, класифікація законів за юридичною силою у вигляді піраміди, де перше місце займає божественний закон, виокремлення джерел божественного права і праворозуміння, критика релігійного праворозуміння та релігії в цілому, протиріччя думок про корисність релігії у суспільному житті, органічного поєднання правових і релігійних норм як певного регулятора суспільних відносин, виокремлення історичного підходу до праворозуміння, визначення релігійної інтерпретації права через типізацію праворозуміння, взаємозв'язок права і релігії, поєднання релігійного права з моральністю, роль і місце сучасного релігійного праворозуміння на міжнародній арені, розгляд релігійної інтерпретації права через географію релігій та географію правових сімей тощо.

У дисертації акцентується увага на тому, що в даний час важливого значення набуває новий тип праворозуміння - релігійний, який не досліджувався в юридичній літературі як окремий вид. Звертається увага на виявлення і визначення поняття, структури, елементів релігійного праворозуміння як нового явища, зокрема в географічному і цивілізаційному розрізі через призму християнства, ісламу та індуїзму.

У підрозділі 1.2. «Методологічна основа та понятійно-категоріальний апарат» висвітлюються методологічні засади дослідження релігійного праворозуміння, характеризуються його основні методи, обґрунтовується доцільність їх в даному дослідженні.

Основне місце в методологічному арсеналі дослідження займає поняттєво-категоріальний апарат: праворозуміння, інтерпретація, трактування, правова система, релігія, географія релігій та правових систем, порівняння тощо та метод загальної теорії права, хоча особливого пізнавального значення набувають категорії і методи системного та порівняльного аналізу.У дисертації зазначається, що базовим у такому апараті є поняття «релігійне праворозуміння», під яким слід розуміти сукупність вищих, постійно діючих, незалежних від держави норм і принципів, умов, які охоплюють право, справедливість, об'єктивний порядок цінностей, мудрість Бога, що є директивами для законодавця.

Акцентується увага на тому, що саме у процесі дослідження об'єкт виступає як сукупність, певний конгломерат, який виявляється як множина підходів через плюралізм релігій і релігійних течій на прикладі християнства, ісламу та індуїзму. Цей конгломерат утворює незалежну складову типу праворозуміння в цілому, тим самим виступаючи індивідуальним підходом до трактування права. Особливістю даної сукупності є те, що кожний різновид релігійного право розуміння, в свою чергу, містить підвиди, підтипи тощо, створюючи при цьому складну будову підходів до релігійної інтерпретації права.

У підрозділі 1.3. «Сучасне релігійне праворозуміння та його місце серед інших типів трактування права» праворозуміння розглядається як цілеспрямована розумова діяльність людини, яка охоплює пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного явища. Воно невіддільне від ціннісного підходу суб'єкта праворозуміння, безпосередньо пов'язане як з когнітивним моментом, так і з ідеологічним (оціночним). Суб'єктом в даному випадку може виступати людина, яка відмежовується в залежності від рівня знань про право і правові явища: громадянин, який наділений мінімальним правовим світоглядом та стикається з проблемою права взагалі; юрист-практик, який має достатній багаж знань про право, спроможний застосовувати і тлумачити правові норми; вчений - людина з абстрактним мисленням, що займається вивченням права, наділений комплексом історичних і сучасних знань, спроможний здійснити інтерпретацію не тільки норм, а й принципів права, володіє відповідною методологією дослідження. В залежності від кількості суб'єктів праворозуміння, виокремлюють інтерпретацію права одного індивіда, соціальних груп, народу, нації та інших спільнот людей.

Аналіз існуючих підходів до праворозуміння спричинив необхідність їхнього розгляду в контексті правових сімей, в яких в тій чи іншій мірі переважає дія релігійного права (в більшій мірі через релігійні правові сім'ї), з метою з'ясування причинних зв'язків між такими поняттями як «релігія» і «право», їх вплив на становлення і формування одне одного, співвідношення і взаємозалежність через релігійну інтерпретацію.

Другий розділ «Особливості, типізація та модернізація релігійного праворозуміння в умовах сучасного розвитку християнства, ісламу і індуїзму: порівняльний аналіз» містить чотири підрозділи. У підрозділі 2.1. «Християнське праворозуміння сьогодення: основні підходи і види» зазначається, що на сучасному етапі розвитку людства в результаті історичних, релігійних, територіальних і глобалізаційних особливостей християнство об'єднало найбільшу кількість віруючих, ставши першою світовою релігією з множиною течій та гілок. В результаті значного поширення воно чинило постійний вплив на формування правових сімей країн своєї дії, утворивши тим самим власну специфіку в релігійній інтерпретації права та праворозумінні в цілому.

У роботі в межах існуючої моделі релігійного праворозуміння створено і виокремлено нову класифікацію, яка складається з двох основних класів - широкого і вузького, які, в свою чергу, поділяються на ряд типів: як вид або конгломерат правових систем, зв'язку та співвідношення права і релігії, позитивістсько-нормативістського, співвідношення сучасного і традиційного права, спеціального, релігійного трактування права з позиції соціуму тощо. Ці типи породжують своєрідні підтипи у християнському розумінні права, наприклад, тип зв'язку і співвідношення права і релігії поділяється на інтерпретацію права через релігійні джерела або божественне походження права. Таким чином, посилаючись на дану модель та комплекс, а також враховуючи географію релігій і правових сімей, створюється певна світова сукупність переваги того чи іншого типу християнського праворозуміння в сучасних прохристиянських країнах, що дозволяє виокремити особливості динаміки правових процесів та явищ, а також їх співвідношення з релігійними християнськими змінами сьогодення.

Особливість християнського праворозуміння дозволяє побудувати за аналогічним принципом ісламське та індуське праворозуміння.

У підрозділі 2.2. «Мусульманське трактування права та його основні підходи» аналізуються умови функціонування, кількість віруючих, посилення ролі мусульманських країн, зростання значення мусульманського релігійного праворозуміння, яке, ґрунтуючись на основних положеннях релігії - ісламі (друга світова релігія), сформувало на основі християнської моделі праворозуміння своє бачення релігійної інтерпретації права. Мусульманське праворозуміння не виокремлює, як це робить християнське праворозуміння, поняття «природне право», «державне право» та «божественне», а розглядає його в комплексі.

Основна особливість мусульманського праворозуміння випливає з неподільного поєднання і функціонування релігійного і правового у суспільному житті, праві і правовідносинах сьогодення. Таке тісне переплетіння зумовило виникнення окремого підвиду широкого класу праворозуміння, а саме: трактування мусульманського права як особливої правової системи або сім'ї.

Подальше дослідження мусульманського праворозуміння дозволило виокремити серед типу зв'язків і співвідношень права і релігії особливого підвиду - трактування мусульманського права у безпосередньому зв'язку з фікхом і шаріатом, які також створюють інтерпретацію ісламського права у поєднанні з його джерелами, до яких належать: Коран, Суна, іджма, кияс, фетва, істіхсан, істісхад, істіслах, дарура, ас-сахаба й інші.

Трактування з позиції соціуму визначає мусульманське право як право общини, а не Церкви чи Вселенських Зборів, як у християнському, набуваючи при цьому ознаки екстериторіальності та статичності в регулюванні життя мусульман.

У підрозділі 2.3. «Індуська інтерпретація права у сучасному світі» аналізується градація індуського праворозуміння і його сучасний стан через основну типологізацію (широкий і вузький класи з їхніми типами і підтипами).

У ході дослідження зазначається, що індуська інтерпретація права серед широкого класу зосередила основні два типи: як специфічну систему права та конгломерат правових систем. У першому випадку індуське праворозуміння розкриває свою сутність через загальне - за аналогією з мусульманським трактуванням права, та особливе - в розрізі територіального права. У другому випадку виникає новий за своєю суттю тип, що не притаманний ні християнському, ні мусульманському трактуванню права і виражається у поєднанні трьох правових сімей (систем): мусульманського права, індуського права та англо-саксонської правової сім'ї. Його ознака полісистемності спричинює неточність і невизначеність індуської інтерпретації права, створюючи тим самим ідеальні умови для багатозначності та необхідності звернення для деталізації змісту до інших типів і підтипів індуського розуміння права.

Індуське праворозуміння зосередило в собі й інші особливості типів: зв'язків і співвідношень права і релігії та спеціального виду. Перший тип вносить свою новизну саме з позиції Багатобожжя, безлічі відповідних законів і категорій, пов'язаних з ними, та доповнюється неупередженістю релігійно-правових джерел, які, з одного боку, виступають як релігійно-правові, а з іншого - епічно-філософські. Другий тип праворозуміння виражається через особливості релігії та різноманіття її гілок, найпопулярнішими з яких є: вайшнавізм (вішнуїзм), шиваїзм, шактизм, які будують свої особливості навколо окремого Бога: Вішну, Шиви, Шакті.

У підрозділі 2.4. «Компаративний аналіз християнського, мусульманського та індуського типів праворозуміння» співставляється основна побудована модель типізації підходів до релігійного праворозуміння в країнах християнської, мусульманської та індуської направленості у співвідношенні з їх правовою системою на основі змін правових явищ і процесів під дією релігій. Порівняльна характеристика знаходить свій вираз через планову консидерацію виникаючої полісистемності підходів, зумовлених особливістю та унікальністю релігії, правових сімей кожної з країн християнського, мусульманського і індуського спрямування, правових процесів і явищ внутрішньодержавного та міждержавного характеру тощо, що спричиняють появу синкретичного комплексу типізацій у релігійному праворозумінні.

Під час дослідження виокремлено основні відмінності побудови моделей праворозуміння, починаючи з трьохкатегоріального поділу в праві на природне, позитивне і божественне. Це розмежування сформувало специфіку побудови саме християнської форми інтерпретації права, в якій на першому вимірі знаходиться релігійне праворозуміння з позиції цих категорій і лише в подальшому розкривається його сутність через умовну структуру комплексної побудови, застосованої при аналізуванні мусульманського та індуського трактування права.

В результаті виникає трьохбазова побудова релігійного праворозуміння, на основі трьох найбільших за кількістю віруючих релігій, що займають домінуюче релігійне становище: християнство - більше ніж у 94 країнах, іслам - в понад 46 державах, індуїзм - приблизно в 3 країнах, але має своїх прихильників серед великої кількості держав. Релігійно-правова ситуація в розрізі правових систем має вигляд в першому випадку: 62% - романо-германської, 5% - англо-саксонської, 33% - змішаного типу; у другому: 15% - романо-германської, 76% - змішаної, 9% - релігійної (мусульманської); у третьому: 100% - змішаних правових сімей, впливаючи тим самим на хід правових процесів у світі та на міжнародні правовідносини.

Розділ третій «Міжнародне релігійне праворозуміння в сучасному світі та релігійні глобалізаційні процеси» складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. «Релігія і праворозуміння в умовах глобалізації і конвергенції» виявлені основні причини, які породжують необхідність розгляду релігійного праворозуміння в міжнародному просторі: 1) існування поділу країн на певні правові системи або сім'ї, що характеризуються специфікою існування і поєднання своїх елементів; 2) внутрішньодержавні та міждержавні релігійні конфлікти; 3) вплив релігії на правову свідомість і правову культуру громадян; 4) поширення ролі релігійних установ та їх місця у розв'язанні суперечностей і непорозумінь світового характеру; 5) збільшення кількості віруючих і поширення нових релігій та релігійних сект тощо.

Набуває розвитку нова наука, яка входить до галузі сучасного міжнародного публічного права - міжнародне релігійне право. У зв'язку з недослідженістю даної галузі вона об'єднує в собі лише три групи відносин, що стосуються: 1) формування міжнародних стандартів в галузі свободи релігії або переконань; 2) забезпечення держави і моніторингу конвенційними органами ООН прав на свободу релігії і переконань; 3) взаємовідносин різних релігійних об'єднань. Всі інші релігійно-правові явища поки що не розглядалися з наукової точки зору.

Виокремлюється необхідність створення релігійно-правового простору з єдиним галузевим координаційним органом (структурно організованою системою контролюючих і регулюючих органів) або вдосконалення існуючих, які виражались у розмежуванні повноважень залежно від релігійної спрямованості та правової системи країн, виявляли причини появи прогалин у релігійно-правовій діяльності (в тому числі і в праворозумінні) з метою усунення конфліктів і суперечностей, розвитку та динаміки суспільства в цілому.

У підрозділі 3.2. «Особливості релігійного праворозуміння в Україні та її роль в світових релігійно-правових процесах» дається аналіз виявлених основних типів праворозуміння в Україні на основі існуючих релігій і релігійних течій у поєднанні з її інституційною, функційною та нормативною особливостями романо-германської правової системи. Зазначено про відсутність чітко визначеного або офіційно закріпленого існування релігійно-правової інтерпретації права (як у працях українських науковців, так і в нормативному обгрунтуванні), яка має місце лише серед духовного кола суспільства: священиків, отців церкви, архієпископів тощо.

Доведено, що релігійна інтерпретація права в Україні може мати місце в організаційно-релігійних його проявах: закріпленням відносин між інститутом релігії церквою та державою, свободи релігії або переконань, забороною окремих порушень стосовно власності церкви або її функціонування тощо. В більшості випадків релігійне праворозуміння набуває форми опосередкованого морально-психологічного механізму впливу або регулятора, що продовжує діяти без підтримки держави та його апарату.

Здобувач стверджує, що в Україні створено демократичні умови для існування та дії будь-яких релігій та релігійних течій, тому відбувається їх локальна та регіональна прополітизація з метою підвищення суб'єктивного популяризаційного фактора.

релігійний світовий інтерпретація право

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та тлумачення релігійних підходів до праворозуміння, досліджено їх становлення та функціонування через призму географії релігій та правових систем як різновиду нового типу інтерпретації права, що має світовий характер. В прикладному плані запропонована здобувачем конструкція типізації підходів до релігійного трактування права може використовуватись при детальному дослідженні правових систем світу, зокрема з урахуванням релігійних процесів і явищ в кожній країні відповідно до її релігійної направленості.

У висновках сформульовані загальні підсумки дослідження, визначені основні положення, які становлять зміст дисертаційної роботи:

1. Проведено систематизацію, узагальнення і аналіз праць теологів, теоретиків, філософів і науковців, які так чи інакше торкалися питань релігійного трактування права. В період Античності і Середньовіччя воно виражалося в таких основних положеннях: ототожненні поняття права і закону та класифікації його як людського, природного і божественного, також їх тлумаченні через теологічну характеристику; проведенні порівняльної характеристики між цими видами права у поєднанні з визначенням їх юридичної сили; визнанні божої волі як джерела божественного закону; ототожненні божественного і природного права; наданні божественному праву статусу загальнообов'язковості; виокремленні святого письма як джерела релігійного праворозуміння. В період Відродження та Реформації виявлено суттєві зміни в ідеях релігійної інтерпретації права, яка, втрачаючи свої провідні позиції, набула пантеїстично-позитивістську спрямованість: суперечності з приводу походження права від Бога чи правителя; класифікація законодавства за ступенем вираженості божественної волі; відбувається визнання суспільної корисності релігії; проводиться порівняльна характеристика між видами законів щодо відповідності їх один одному. В епоху Нового - першій половині Новітнього часів - взаємозв'язок та взаємозалежність позитивного і релігійного права; співвідношення релігійного права з моральністю; критика релігійного праворозуміння і релігії загалом; окреме місце в суспільстві і державі або сепаративно-суспільна течія; історичний підхід, що розкривається через дію релігійного праворозуміння тільки на певній стадії розвитку суспільства; релігійно-нормативного регулятора суспільних відносин.

2. З'ясовано, що всебічне дослідження підходів до релігійного праворозуміння побудоване на методах декількох наук, таких як теорія держави і права, соціальна філософія, філософія, соціологія, філософія права, філософія релігії, релігієзнавство, міжнародне право, які допомагають охарактеризувати специфічність даної проблеми.

3. Розглянуто поняття «релігійне праворозуміння», яке виступає як окреме явище, що має релігійно-правовий характер. В ході дослідження встановлено, що воно має філософсько-правову природу. Надається нове тлумачення даного поняття в рамках суб'єктивно-об'єктивних ознак, як категорії, що має історичний характер, нерозривно пов'язана з духовно-правовим життям суспільства та складається з елементів: суб'єкта - окремої людини або соціуму в цілому, об'єкта - пізнання права, його сприйняття (оцінку), поняття і відношення до нього як до цілісного явища, та результату - сукупності інтерпретованих правових знань про право, отриманих в результаті цілеспрямованої розумової діяльності даних суб'єктів.

4. Визначено авторську диференціацію підходів до релігійного трактування права, яка складається з структуралізованої класифікації і поділяється на класи: широкий і вузький. Вузький клас розгалужується на типи: зв'язку та взаємодії права і релігії (джерела сучасного права, божественне походження або трактування права, підтипи релігійних законів); позитивістсько-нормативістський (розуміння релігійного права як позитивного права, як сукупність релігійно-нормативних приписів або норм, як регулятор або частковий регулятор суспільних відносин); співвідношення інтерпретації традиційного і сучасного права; спеціальний (в залежності від поділу релігії за релігійними течіями); в призмі соціуму (в розрізі общини (общинне право) та суб'єкта (суб'єктивне право). Широкий клас поділяється за напрямками: релігійної інтерпретації права як релігійно-правової сім'ї або системи чи конгломерату правових систем. Типи широкого та вузького класів, у свою чергу, поділяються на ряд підвидів і мають складну структуровану систему. Дана повнота підходів породжує універсальність побудови загальної моделі, що диференціює і характеризує всі сторони і прояви релігійної інтерпретації на прикладі християнського, мусульманського та індуського трактувань.

5. Визначено особливості підходів християнського, мусульманського та індуського праворозуміння, основні відмінності яких полягають: у першому - дуалізмом категорій «канонічне право» та «церковне право», беззаперечною поєднаністю з соціально-релігійним інститутом - церквою, а також відмежованістю світського (позитивістського) від теологічного в результаті секуляризації релігії; у другому - невід'ємним поєднанням правового, релігійного і морального змісту, суспільною всепроникливістю, яка породжена особливістю першої ознаки, відсутністю чіткості і конкретизації у змісті та формі, сучасною актуальністю та широкою дією, побудовою змісту на обов'язках, а не на правах, формальним закріпленням та визнанням тощо; у третьому - вузьким поширенням та дією, нерозмежованістю правового і морально-релігійного в інтерпретації, множинністю, спричиненою плюралізмом щодо основного об'єкта віри - Бога, відсутністю рівноправності та однозначності в змісті релігійного трактування права до кожного суб'єкта, зумовленого кастовою характеристикою тощо.

6. В ході компаративного аналізу з'ясовано основні ознаки, притаманні підходам релігійної інтерпретації права на основі компаративного дослідження трьох релігій: неповторність та специфічність кожного типу; екстериторіальність; географічну розгалуженість; релігійну особливість, породжену ґенезою його явищ і суспільно-історичними процесами; впливовість релігійного фактора; імплементацію з сучасним правом країн певного релігійного спрямування; витоки релігійного права та праворозуміння в релігійні системи держав.

7. Визначено основні причини необхідності розгляду релігійного праворозуміння у міжнародній інтерпретації, а саме: 1) існування поділу країн на певні правові системи або сім'ї, що характеризуються специфікою існування і поєднання своїх елементів; 2) виникнення внутрішньодержавних та міждержавних релігійних конфліктів; 3) вплив релігії на правову свідомість і правову культуру громадян; 4) поширення ролі релігійних установ та їх місця у розв'язанні суперечностей та спорів світового характеру; 5) збільшення кількості віруючих і поширення нових релігій та релігійних сект тощо; з метою становлення релігійно-правового простору функціонування та дії спеціально уповноважених органів, що визначають релігійно-правову політику в світі; 6) існування кризи в науковому обґрунтуванні і дослідженні релігійної інтерпретації права, що створює перешкоди у розгляді релігійного трактування права з релігійно-правової позиції.

8. З'ясовано зміни у релігійній інтерпретації права в Україні, в якій відбувається широке застосування положень та настанов сучасних релігій в релігійно-правовому житті населення країни та похідність української правової системи і праворозуміння від канонічного права й християнської інтерпретації.

СПИСОК ОПублікОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Штурмак Н. Л. Релігійне праворозуміння в епоху Античності і Середньовіччя / Н. Л. Штурмак // Іменем закону. Науковий вісник. - 2008. - № 3 (7). - С. 57-59.

2. Штурмак Н. Л. Історичний аспект християнського праворозуміння / Н. Л. Штурмак // Іменем закону. Науковий вісник. - 2008. - № 1 (5). - С. 45-48.

3. Штурмак Н. Л. Компаративний аналіз християнського, мусульманського та індуського типів праворозуміння / Н. Л. Штурмак // Юриспруденція: теорія і практика. - 2009. - № 7 - С. 59-64.

4. Штурмак Н. Л. Особливості релігійного праворозуміння в Україні та її роль у світових релігійно-правових процесах / Н. Л. Штурмак // Юриспруденція: теорія і практика. - 2009. - № 8. - С. 37-44.

5. Штурмак Н. Л. Мусульманське праворозуміння та ісламська доктрина в сучасних країнах: їх диференціація / Н. Л. Штурмак // Право України. - 2009. - № 7. - С. 112-117.

6. Штурмак Н. Л. Релігійне праворозуміння як окремий вид інтерпретації права / Н. Л. Штурмак // матеріали Міжнародної наукової конференції [«Верховенство права в адвокатській діяльності»], (Київ, 14-15 груд. 2007 р.) / Академія адвокатури. - К: Академія адвокатури України, 2008. - С. 31-33.

7. Штурмак Н. Л. Релігійне праворозуміння в епоху Античності і Середньовіччя / Н. Л. Штурмак // матеріали науково-практичної конференції [«Юриспруденція XXI століття: теорія і практика»], (Дніпропетровськ, 2008 р.) / МВС України, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 41-46.

8. Штурмак Н. Л. Широкий клас інтерпретації мусульманського права та його місце серед інших типів праворозуміння / Н. Л. Штурмак // матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку»], (Косів, Івано-Франківська обл., 27-31 січ. 2008 р.) / Київський університет права НАН України. - К: Київський університет права НАН України, 2009. - С. 269-270.

9. Штурмак Н. Л. Періодизація розвитку мусульманського права у безпосередньому поєднанні з еволюцією ісламу / Н. Л. Штурмак // матеріали Міжвузівської науково-теоретичної конференції [«Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави (пам'яті професора В.В. Копейчикова)»], (Київ, 26 груд. 2008 р.), / МВС України, Київський національний університет внутрішніх справ. - К: КНУВС, 2009. - С. 163-164.

10. Штурмак Н. Л. Періодизація розвитку індуїзму та індуського права / Н. Л. Штурмак // матеріали Науково-практичної конференції студентів [«Право і наука в умовах сучасного державотворення»], (Суми, 1 бер. 2009 р.) / МВС України, Харківський національний університет внутрішніх справ, Сумська філія. - К: ХНУВС Сумська філія, 2009. - С. 133-135.

11. Штурмак Н. Л. Основні концепції виникнення християнства і християнського праворозуміння / Н. Л. Штурмак // матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених [«Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку»], (Луцьк, 20-21 бер. 2009 р.) / МОН України, Волинський національний університет ім. Лесі Українки. - К.: Національний університет ім. Лесі Українки, 2009. - С. 69-71.

АНОТАЦІЇ

Штурмак Н.Л. Релігійні підходи до праворозуміння: порівняльний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню проблем релігійного праворозуміння, його ґенези, формування, періодизації динаміки, сучасного стану та перспектив розвитку. В роботі розкривається типізація релігійної інтерпретації права в рамках трьох релігій (християнства, ісламу, індуїзму) та їх вплив на правові системи країн певної релігійної направленості, проводиться порівняльна характеристика за принципом дії правової сім'ї за ознаками географії релігій та правових систем; аналізуються міжнародні релігійно-правові процеси в умовах глобалізації правових систем та релігії в цілому, роль України та її участь у здійсненні світової релігійно-правової політики тощо.

Ключові слова: релігійне праворозуміння, географія релігії і правових сімей, типи релігійної інтерпретації права, міжнародне релігійне трактування права, релігійно-правовий стан України.

Штурмак Н.Л. Религиозные подходы к правопониманию: сравнительный анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию проблем религиозного правопонимания, исследованию его генезиса в рамках исторических эпох Античности, Средневековья, Возрождения, Реформации, Нового и Новейшего времен, формирования, периодизации динамики, современного состояния и перспектив развития. В рамках данных эпох осуществляется детальное описание динамики религиозного правопонимания во взглядах теологов, философов, теоретиков, ученых и т.д.; его изменение и преобразование.

Изложено состояние религиозной интерпретации права в составе современных типов правопонимания, в частности философского и естественно-правового.

В работе использовался понятийно-категориальный аппарат религиозной интерпретации права: субъект, объект, правопонимание, типы правовой интерпретации права, уровни и т.д. и его основные подходы: раскрывается типизация религиозной интерпретации права в пределах трех религий (христианство, ислам, индуизм) и особой модели, включающей в себя широкий и узкий классы, а также множественность типов и подтипов религиозного правопонимания.

Характеризуется также взаимодействие религиозного трактования права с правовыми системами, состояние определенной религиозной направленности, проводится сравнительная характеристика данной типизации по принципу действия правовой семьи. Определено влияние и взаимозависимость религиозной характеристики на формирование права и его интерпретацию.

В диссертации определяется география религий и правовых систем, установлено взаимовлияние на их формирование и функционирование. В связи с этим анализируется также международное религиозное правопонимание через географию религий, цивилизационную, субъективную, правовую и другие характеристики в условиях глобализации правовых систем и религии в целом, их непосредственное влияние на формирование и действие международных процессов и отношений, а также религиозное правопонимание Украины, ее роль и участие в осуществлении мировой религиозно-правовой политики, ее отношение к взаимодействию религии и права при формировании правового сознания и правовой культуры граждан к регулированию общественных отношений, правоприменению, правореализации и т.д.

Ключевые слова: религиозное правопонимание, география религий и правовых семей, типы религиозной интерпретации права, международное религиозное толкование права, религиозно-правовое состояние Украины.

Shturmak N.L. Religion approaches of law interpretation: comparative analysis. - Manuscript.

Dissertation for receiving doctoral degree of candidate of legal science majoring in - 12.00.01 - The Theory and History of State and Law; The History of Political and Legal Indoctrination. - Kiev National University of Internal Affairs. - Kiev, 2010.

The Dissertation devoted to research of common theoretical matter in religious understanding of law, to investigate its genesis, development, staged evolution, current situation and perspectives. There was described the classification of religion interpretation of law on the basis of three religions (Christianity, Islam, Hindu) and its integration with legal systems of countries that have certain religious orientation. It has provided comparable characteristic of mentioned classification by the principle of legal family system; has also been described international religious and legal processes in terms of globalization of legal systems and religions, Ukrainian role and its participation in performance of international religious and legal policy etc.

Key words: religious understanding of law, religious geography and geography of legal families, types of religious interpretation of law, internal religious description of law, religious and legal situation in Ukraine.