Регулювання валютного контролю в Україні: фінансово-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Регулювання валютного контролю в Україні: фінансово-правовий аспект

Шевчик Олександр Сергійович

Харків - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фінансовий правовий валютний контроль

Актуальність теми. Проблема вдосконалення правового регулювання валютних відносин останнім часом (через поступовий перехід нашої країни до ринкової економіки) стала однією з найбільш актуальних. Цей процес логічно обумовлений, по-перше, підвищенням ролі правових норм у всіх сферах суспільного життя в результаті відходу від командно-адміністративних методів керування господарством країни, що особливо яскраво проявилося в зовнішньоекономічній сфері, а по-друге, об'єктивною необхідністю створення нормативної бази для ефективного регулювання економічної системи. Через наявність в СРСР адміністративно-розподільчої системи господарювання існувала абсолютна централізація зовнішньоекономічної діяльності й наявність державної валютної монополії. У подібних умовах валютні правовідносини обмежувалися відносинами між державою й вузьким колом спеціалізованих державних підприємств із приводу перерозподілу коштів в іноземній валюті. У сфері зовнішньоторговельних операцій діяла дозвільна система, а коло їх можливих учасників було жорстко обмежено.

Із проголошенням незалежності України почався процес зростання кількості експортно-імпортних операцій, з`явилася можливість виходу на зовнішній ринок для будь-якого господарюючого суб'єкта, відкрився валютний ринок для фізичних осіб. Такі обставини обумовили необхідність належного правового врегулювання відносин з приводу використання валютних цінностей, результатом чого стало поступове розширення кола нормативних правових актів у валютній сфері. На жаль, необхідність оперативного вирішення великої кількості тактичних завдань у зазначеній сфері й значний обсяг нормативного матеріалу послужили причиною орієнтації наукових досліджень у валютно-правовій області на коментування чинних норм законодавства замість теоретичної розробці концептуальних проблем.

Системний підхід до дослідження валютного законодавства, який застосовується в дисертаційній роботі, дозволяє не обмежуватися аналізом фінансово-правових норм, що формують основу валютного регулювання та контролю, а розглядати їх у комплексі з нормами цивільного, адміністративного, міжнародного, кримінального й інших галузей права. Такий підхід до дослідження валютного контролю дає можливість уточнити місце валютного законодавства в системі законодавства України, сформувати теоретичну базу для подальшого розвитку валютного законодавства, уточнити шляхи його розвитку з урахуванням новітніх наукових досягнень у різних галузях права.

Одним із визначальних чинників вибору теми дисертаційного дослідження стала відсутність спеціальних наукових праць, присвячених правовому регулюванню валютного контролю. В дисертації зроблено спробу шляхом всебічного аналізу валютних правовідносин, їх суб`єктного складу, форм та методів валютного контролю створити цілісне і комплексне наукове уявлення про природу валютного контролю, його призначення в процесі проведення суб`єктами господарювання та фізичними особами валютних операцій.

Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці українських та зарубіжних вчених. Низка положень спирається на висновки провідних фахівців в галузі права, які працювали на межі ХІХ-ХХ сторіччя: П.П. Гензеля, С.І. Іловайського, І.Х. Озерова, В.О. Лебедєва, Г.Ф. Шершеневича, І.І.Янжула. Значну увагу в роботі приділено також працям дослідників радянської доби: О.С. Йоффе, Л.А. Лунца, М.І. Піскотіна, Ю.А. Ровинського, Р.Й. Халфіну. В той же час найбільша увага приділялася дослідженням сучасного етапу розвитку фінансово-правової науки, який представлений працями як українських, так і російських вчених. При цьому, ми маємо виділити праці В.Б. Авер`янова, Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Н.В. Воротіної, В.М. Гаращука, О.М. Горбунову, О.Ю. Грачеву, Н.Ю. Пришви, Г.В. Россіхіної, Л.А. Савченко, І.Є. Криницького, М.П. Кучерявенка, О.М. Козиріна, О.А. Лукашева, А.О. Мухатаєва, О.М. Олейника, Н.В. Сапожнікова, Н.І. Химічеву тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» (номер державної реєстрації №0106u002285).

Тему кандидатської дисертації «Регулювання валютного контролю в Україні: фінансово-правовий аспект» затверджено на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 6 від 16.12.2005).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення правової природи валютного контролю, форм його реалізації, суб`єктного складу валютних правовідносин та підстав їх виникнення, зміни й припинення, обґрунтування правових конструкцій та методів, що використовуються в процесі здійснення валютного контролю уповноваженими органами.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

- визначення правової природи фінансового контролю та валютного контролю, як різновиду фінансового;

- аналіз правових відносин між органами державної влади та суб`єктами, що здійснюють валютні операції, вироблення певних шляхів удосконалення ефективності цих процесів;

- виявлення закономірностей та тенденцій правового регулювання валютного контролю у зв`язку із налагодженням відносин у сфері міжнародного співробітництва;

- аналіз позитивного досвіду країн колишнього Радянського Союзу та європейських країн у регулюванні процесів здійснення операцій з валютними цінностями та реалізації контрольних функцій уповноваженими державними органами;

- визначення ефективності та значення проведення валютного контролю по окремих операціях з валютними цінностями як в Україні, так і за кордоном;

- дослідження ефективності окремих форм здійснення валютного контролю, виявлення їх позитивних та негативних рис і вироблення пропозицій щодо підвищення їх ефективності;

- розроблення конкретних пропозицій з удосконалення законодавства України, яке стосується сфери валютного регулювання та контролю, обґрунтування низки змін до чинних нормативних актів, що регулюють ці відносини.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступають фінансові правовідносини, які виникають у сфері валютного контролю при проведенні валютних операцій національними та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності, а також фізичними особами.

Предметом дослідження є фінансово-правовий аспект регулювання валютного контролю в Україні.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження проблем валютного контролю виявилась сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Серед них необхідно виокремити наступні. Головним в цій системі є загальнонауковий діалектичний метод, використовуючи який в роботі питання та проблеми розглядались та вирішувались в єдності соціального змісту та юридичної форми. Порівняльно-правовий метод виступив як певне продовження та деталізація в правовій площині діалектичного методу. Правова характеристика валютного контролю здійснювалась як у динамічному порівнянні щодо розвитку норм законодавства, яке регулює положення, що увійшли до дисертаційного дослідження, так і у аспекті виділення спільних рис та відмінностей чинного українського законодавства та законодавств інших держав. Безумовним доповненням до нього виявився метод системного аналізу, завдяки якому характеристика валютного контролю здійснювалась в системі засобів публічного регулювання в цілому. Історико-правовий метод застосовувався в двох аспектах: при порівнянні поглядів сучасних фахівців та класиків фінансово-правової науки минулих століть; при аналізі становлення і розвитку законодавства України щодо проведення валютного контролю. Застосування формально-логічного методу обумовило визначення та характеристику правової природи валютного контролю як різновиду контролю фінансового, виокремлення його суттєвих рис. Завдяки використанню цих методів у дисертаційному дослідженні склалися умови вирішення теоретичних та практичних завдань, що обумовлені метою роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням фінансово-правового аспекту регулювання валютного контролю в Україні. Наукова новизна знайшла своє відображення в таких положеннях:

вперше:

- доведено подвійну природу контролю, який, з одного боку є невід'ємним елементом при реалізації функції державного управління, а з іншого боку, є самостійною, функціонально відособленою, об'єктивно необхідною діяльністю, що отримує вираження у вольових, цілеспрямованих, позитивних організуючих діях уповноважених органів;

- обґрунтовано доцільність виділення в сфері валютного контролю родового об'єкту (сукупності суспільних відносин з приводу обігу валюти та валютних цінностей), опосередкованого об'єкту (суспільних відносин з приводу проведення окремих видів валютних операцій), та безпосереднього предмету (валюти та валютних цінностей);

- наведено визначення терміну «агент валютного контролю», під яким слід розуміти суб'єктів, які відповідно до чинного законодавства здійснюють функції валютного контролю, що не обумовлено метою створення чи існування самого суб'єкту, а є наслідком доручення або зобов'язання внаслідок отримання генеральної ліцензії від Національного банку України на проведення даними суб'єктами валютних операцій, та діяльність яких обмежується виключно проведенням контролю за дотриманням валютного законодавства з боку резидентів та нерезидентів, що проводять валютні операції через установи даного суб'єкта;

удосконалено:

- визначення завдань, які необхідно вирішувати для досягнення загальної мети валютного контролю, до кола яких відносяться: визначення відповідності проведених валютних операцій чинному законодавству, наявності необхідних для них ліцензій і дозволів; перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті; перевірка переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України; перевірка повноти та об'єктивності обліку і документації стосовно валютних операцій;

- визначення валютних правовідносин, під якими слід розуміти урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в сфері обігу валюти та валютних цінностей, які існують при безумовній участі уповноважених державою органів валютного регулювання та валютного контролю, що реалізують валютну політику держави;

- визначення валютного правочину не просто як дії фізичних та юридичних осіб, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків у рамках яких здійснюється одна чи декілька валютних операцій, що складають безпосередній об'єкт чи засіб платежу, але і як фактичного наслідку укладання угоди або виконання вимог нормативно-правових чи індивідуально-правових актів;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо подолання протирічь в процедурах встановлення офіційних курсів валют, коли вони встановлюються службовими розпорядженями замість нормативних актів, шляхом закріплення в Законі України «Про Національний банк України» чітких критеріїв до змісту документів Національного Банку України, якими регламентується визначення курсу валют;

- аналіз недоліків режиму обігу цінних паперів та подолання цього шляхом встановлення на законодавчому рівні вичерпного переліку цінних паперів і платіжних документів, які відносяться до валютних цінностей та відносити до цієї категорії лише ті цінні папери, що посвідчують грошові права (облігації, векселя, депозитні сертифікати тощо), і, відповідно, застосовувати режим валютного регулювання та валютного контролю до їх обігу;

- підхід щодо доцільності віднесення до валютних цінностей валюти України (гривні) та доведено можливість включення її до предмету валютного контролю лише у випадках здійснення операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з валютою України між нерезидентами на її території.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові висновки та пропозиції, що отримані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані з метою вдосконалення чинного законодавства України; послужити основою для подальших наукових висновків у сфері міжнародного фінансового і міжнародного податкового права; сприяти практичній діяльності установ та організацій, на яких покладено обов'язок забезпечувати контроль за надходженням податків і зборів; а також застосовуватись у навчальному процесі.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення, сформульовані в дисертації, викладено в наукових публікаціях дисертанта. Результати роботи доповідалися у виступах на конференції «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 2006 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); «Соціальна безпека і гуманітарний захист в Україні на початку ХХІ сторіччя: проблеми теорії і практики» (м. Чернігів, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано три наукові статті у збірниках, що входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, та тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що вміщують шість підрозділів, висновків і переліку використаних джерел, що складає 204 найменування. Загальній обсяг дисертації становить 193 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір та актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами та планами, визначаються ступінь її наукової розробки, об'єкт, предмет, мета та задачі дослідження, аргументується його наукова новизна, відзначається теоретичне та практичне значення положень роботи, які виносяться на захист, наводяться інформація щодо апробації основних положень роботи та публікації результатів дослідження.

Розділ перший «Теоретичні основи правового регулювання валютного контролю» складається із трьох підрозділів та присвячений основним, базовим проблемам валютного контролю. У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика валютних правовідносин» робиться спроба узагальнити існуючи знання, погляди та концепції, що стосуються валютних правовідносин, надати їх загальну характеристику. Вагомий акцент при цьому робиться на специфіці валютних правовідносин.

Наголошується, що валютні правовідносини є специфічним видом фінансових правовідносин і регулюють, з одного боку, здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності операцій на міжнародному валютному ринку, а з іншої - діяльність держави та її уповноважених органів по створенню та використанню валютних фондів. При цьому валютним відносинам притаманні всі риси фінансових, що дозволяє стверджувати, що вони у своїй сукупності охоплюють відносини, на які спрямований вплив одного з інститутів фінансового права і безпосередньо стосуються предмету фінансового права.

Окрема увага звертається на комплексний характер законодавчого регулювання валютних відносин. Зазначається, що воно здійснюється шляхом закріплення відповідних норм не лише у сфері обігу валюти і валютних цінностей, а також законодавчими актами інших галузей (цивільним, адміністративним, банківським, та ін.). Разом із тим, незважаючи на те, що валютні відносини регулюються нормами, що відносяться до різних галузей права, фінансово-правові норми в регулюванні валютних правовідносин мають пріоритетне значення.

В підрозділі 1.2. «Поняття та особливості валютного контролю» провадиться аналіз різних підходів до визначення поняття валютного контролю, виокремлюються його суттєві риси, що дозволяють виділити валютний контроль серед інших різновидів державного контролю, звертається увага на походження цього механізму. При цьому підкреслюється важливість здійснення валютного контролю для належного функціонування держави та виконання нею своїх завдань.

З метою детального аналізу валютного контролю та виявлення його особливостей, у роботі досліджено сутність категорії «контроль» взагалі. Його призначення полягає у виявленні реального стану справ у різних сферах життєдіяльності суспільства, отриманні інформації, обробка якої дає можливість віднайти необхідні вирішення різноманітних питань розвитку суспільства та держави.

Для з'ясування місця валютного контролю серед інших різновидів контролю проаналізовано сутність державного та фінансового контролю. Метою державного контролю являється охорона конституційного строю, забезпечення прав та свобод людини і громадянина, підвищення ефективності державного управління, підтримка стабільності державного устрою, забезпечення законності та правопорядку в цілому. Власне фінансовий контроль - це діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих публічних грошових фондів з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку.

В роботі валютний контроль розглядається як в широкому, так і вузькому значенні. В широкому сенсі він характеризується як вид фінансового контролю у сфері обігу валютних цінностей, який реалізується шляхом діяльності контролюючих органів спеціальної компетенції та агентів валютного контролю щодо забезпечення учасниками валютних правовідносин встановлених правил поведінки. У вузькому значенні, валютний контроль охоплює діяльність спеціальних контролюючих суб'єктів в галузі валютного контролю, спрямовану на забезпечення дотримання встановлених правил поведінки учасниками валютних правовідносин.

Серед суб`єктів валютного контролю виокремлюються підконтрольні та контролюючі суб'єкти. Підконтрольними суб'єктами виступають реальні учасники валютних правовідносин, діяльність яких виступає об'єктом валютного контролю (юридичні та фізичні особи - як резиденти так і нерезиденти, та агенти валютного контролю). До контролюючих суб'єктів в галузі валютного контролю відносяться органи валютного контролю, агенти валютного контролю. При цьому наголошується на певній подвійності статусу агентів валютного контролю, які, з одного боку, мають виконувати окремі контрольні функції по відношенню до підконтрольних суб`єктів, а з іншого - їх діяльність перевіряється уповноваженими державними органами валютного контролю (Національним банком України, Державною податковою адміністрацією України, Державним митним комітетом України).

Вагомим напрямком діяльності держави виступає валютна політика, що реалізується шляхом проведення валютного регулювання та подальшого застосування валютного контролю. Цій категорії присвячено підрозділ 1.3. «Валютний контроль як юридична форма реалізації валютної політики», в якому провадиться дослідження валютної політики держави як суспільного явища, її цілей, мети та форм. Наголошується, що валютна політика виражає собою зв'язок економіки, політики та права як ланок взаємопов'язаних процесів. Вона обумовлена наявністю загальної мети, передбачає погодження та поєднання засобів державного регулювання валютних операцій - як тих, що здійснюються на території держави, так і валютних операцій, пов'язаних з зовнішньоекономічною діяльністю.

Окрема увага звертається на режими валютної політики з метою виділення не лише специфічних рис її для кожного з обраних режимів, а й шляхом оформлення у відповідних нормативно-правових актах специфічних рис валютного контролю, які він отримує при проведенні валютної політики. На підставі аналізу існуючих та існувавших раніше напрямків валютної політики провадиться класифікація різних її курсів, серед яких основна увага звертається на режим валютної монополії та валютного регулювання. Перший характеризується повною ізольованістю внутрішнього товарного та грошового ринку від світових ринків товарів, послуг і капіталів та забороною володіння та обігу валютних цінностей в межах країни, обмеженням кола безпосередніх учасників як зовнішньоекономічної діяльності, так і валютних відносин. Другий режим притаманний для держав з перехідною та ринковою економікою й відрізняється можливістю користування валютними цінностями фізичними та юридичними особами, наявністю ринку валютних цінностей, системи органів валютного контролю тощо.

Другий розділ дисертаційної роботи «Особливості правового регулювання валютного контролю» присвячено комплексному аналізу правового регулювання валютного контролю в Україні. У підрозділі 2.1. «Валютні цінності як предмет валютного контролю» головна увага приділяється правовому регулюванню обігу валютних цінностей та особливостям здійснення при цьому валютного контролю. Нормативне визначення понять «валюта» та «валютні цінності» має безпосереднє значення в процесі організації системи валютного регулювання та контролю в державі. Особливий акцент зроблено на з'ясуванні визначення змісту понять «валюти» на «валютних цінностей» саме в розрізі валютного контролю. Саме через ці поняття законодавець визначає перелік валютних операцій, порядок проведення яких регламентовано нормативно-правовими актами валютного законодавства.

Пропонується власне визначення терміну «валютні цінності», під яким слід розуміти коло предметів матеріального світу, по відношенню до яких встановлено особливий обмежувальний режим обігу на території держави, та які фактично можуть виконувати роль міжнародного еквівалента та функції міри вартості, засобу обігу, розрахунків та накопичування. При цьому звертається увага на відсутність нормативного визначення поняття «валютні цінності» в українському законодавстві та наявність формального підходу: визначено лише перелік видів майна, що відносяться до валютних цінностей. В роботі виділяються декілька різновидів валютних цінностей: а) іноземна валюта; б) національна валюта при операціях з іноземним суб`єктом; в) банківські метали; г) цінні папери в іноземній валюті; д) монети із дорогоцінних металів тощо. При цьому надається характеристика кожної з цих категорій, досліджуюється правове регулювання їх обігу.

Підрозділ 2.2. «Валютні операції як об'єкт валютного контролю» присвячено аналізу такої складової об`єкту валютного контролю, як валютні операції, які є ключовим поняттям національного валютного законодавства. Такого значення вони набувають у зв'язку з тим, що при їх здійснені будь-які особи, як резиденти, так і нерезиденти, набувають статусу суб'єктів валютних правовідносин та, відповідно, їх дії підпадають під сферу валютного регулювання й контролю. При цьому звертається увага на відсутність нормативно-закріпленого родового поняття «валютна операція» та формалізований підхід законодавця до його визначення шляхом встановлення вичерпного переліку дій, які ним охоплюються.

Пропонується авторське визначення терміну «валютні операції», під яким розуміються врегульовані нормами національного законодавства або міжнародними угодами дії фізичних і юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), спрямовані на встановлення, зміну, припинення та реалізацію прав і обов'язків стосовно предметів, віднесених до валютних цінностей, а також дії з їх використання в якості засобу платежу або при транскордонному переміщенні валютних цінностей.

Аргументується доцільність розмежування суміжних, але не тотожних за значенням понять «валютна операція», «валютна угода», «валютний правочин». Під терміном «валютний правочин» доречно визначати дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у рамках яких здійснюється одна чи декілька валютних операцій та які мають у якості безпосереднього об'єкту, чи засобу платежу валютні цінності. Поняття «валютна угода» є вужчим за «валютний правочин», оскільки останній може включати як «валютні угоди», так і операції суб'єктів, що є наслідком виконання вимог нормативно-правових чи індивідуально-правових актів.

В підрозділі 2.3. «Організаційно-правові засади здійснення валютного контролю» досліджуються форми та методи валютного контролю. Підкреслюється, що правова форма контролю в сфері обігу валютних цінностей виступає однією з гарантій дотримання встановлених правил обігу валютних цінностей та виконання зобов'язання щодо дотримання валютних обмежень. При цьому будь-яка конкретна форма контрольної діяльності суб'єктів валютного контролю завжди матиме правовий характер та буде частиною правової форми валютного контролю в цілому.

Вироблено авторське визначення форми валютного контролю, під якою розуміється сукупність конкретних способів і методів організації здійснення контрольних дій суб'єктів валютних правовідносин, застосування яких обумовлюється компетенцією контролюючого суб'єкту в галузі валютного контролю при здійсненні повноважень, що делеговані йому державою. В залежності від контролюючого суб`єкту виокремлюються такі його форми: валютний контроль Національного банку України, валютний контроль митних органів, валютний контроль агентів валютного контролю та загальний валютний контроль.

Ефективність валютного контролю значною мірою визначається конкретними діями та процедурами, на здійснення яких органи та агенти валютного контролю, які наділені повноваженнями при реалізації своєї контрольної діяльності. При цьому, методи валютного контролю, виступають як конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій відповідними суб'єктами. В роботі досліджено проблематику визначення суттєвих рис методів валютного контролю й запропоновано авторське визначення даної категорії. Під методами валютного контролю слід розуміти систему способів (прийомів), які застосовуються контролюючими суб'єктами з метою виконання завдань та функцій валютного контролю. Також зазначається, що самі методи валютного контролю відрізняються певним різноманіттям, а їх застосування залежать від конкретного об'єкта контролю та повноважень контролюючих суб'єктів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні місця й ролі валютного контролю, виявленні закономірностей й тенденцій у сфері правового регулювання валютного контролю, виокремленні суттєвих рис, що відокремлюють його від інших різновидів державного контролю. При аналізі правового регулювання існуючих нормативно-закріплених механізмів проведення валютного контролю по окремих операціях зроблено акцент на існуванні специфічного комплексу методів та засобів його проведення, співвідношенні компетенції органів, що здійснюють валютний контроль, дослідженні ефективності окремих форм здійснення валютного контролю, виявленні їх позитивних та негативних рис. У висновках формулюються найсуттєвіші результати проведеного дослідження, виносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання валютного контролю в Україні. У ході дослідження було вирішено низку завдань, що дозволило дійти певних висновків:

1. Визначено сутність контролю, яка полягає в тому, що уповноважені на те органи та їх посадові особи, здійснюють організаційно-правові заходи та з'ясовують чи відповідає діяльність фізичних і юридичних осіб приписам нормативно-правових актів; аналізують результати впливу суб'єктів регулювання на об'єкти, відхилення від поставлених цілей та засобів їх досягнення; приймають міри по їх попередженню та притягнення до відповідальності винних осіб.

2. Система валютного контролю поряд із своїм основним призначенням факультативно забезпечує реалізацію низки завдань, наприклад, контроль за легалізацією доходів, набутих злочинним шляхом, а саме тих, що отримані від незаконного обігу наркотичних засобів та інших видів злочинної діяльності, оскільки значна частина доходів від цієї діяльності легалізується за допомогою обміну національної валюти на іноземну і переказу за кордон.

3. Однією з функцій будь-якої держави є визначення цілей та завдань фінансової політики держави, що ґрунтується на грошово-кредитну політику держави на конкретний проміжок часу її існування. В свою чергу невід'ємною частиною грошово-кредитної політики виступає валютна політика, що реалізується шляхом проведення валютного регулювання та подальшого застосування валютного контролю. Валютна політика, виступаючи складовою частиною грошово-кредитної політики держави направлена на стабілізацію валютно-фінансового становища країни, підтримку на високому рівні її платоспроможності та кредитоспроможності, забезпечення надходження валюти з-за кордону за зовнішньоекономічними операціями та протидії при цьому витоку капіталу за кордон, залучення іноземного капіталу, укріплення національної грошової одиниці, тощо.

4. Як засіб реалізації здійснення валютної політики держави при режимі валютної монополії валютний контроль має певні специфічні риси: він набуває домінуючого значення; основним його завданням є контроль за виконанням встановленої заборони на володіння валютним цінностями будь-якими суб'єктами, окрім держави та відповідно до заборони будь-якого обігу валютних цінностей в межах країни, окрім обігу, обумовленого планово-управлінською діяльністю держави; відсутність юридично виваженої системи органів валютного контролю; відсутність розподілу між конкретними учасниками валютних правовідносин та контролюючими суб'єктами; повноваження щодо здійснення контролю зосереджені виключно серед державних органів; застування до порушників встановлених правил проведення валютних операцій надзвичайно суворих санкції кримінально-правового характеру.

5. Метою застосування адміністративних заходів щодо реалізації валютного регулювання є не просто правова регламентація валютних відносин, а врегулювання їх з метою підтримання стабільності національної грошової одиниці та захисту загальнодержавних інтересів, певне обмеження прав суб'єктів валютних операцій, заборона деяких з них тощо.

6. Валютний контроль фактично виступає як невід'ємна складова адміністративних методів валютного регулювання, оскільки без виваженої системи валютного контролю фактично не можливо реалізувати виконання застосованих методу встановлення порядку здійснення валютних операцій і правил обігу валютних цінностей та методу введення валютних обмежень на окремі валютні операції.

7. Серед специфічних рис валютного контролю при режимі валютного регулювання можна виділити: а) валютний контроль виступає невід'ємною складовою адміністративних засобів валютного регулювання та виступає як стадія управлінської діяльності, що забезпечує реалізацію виконання інших засобів валютного регулювання - встановлення порядку здійснення валютних операцій та правил обігу валютних цінностей, дотримання валютних обмежень на окремі валютні операції; б) валютний контроль не розглядається як пріоритетний засіб регулювання валютного обігу - метою його застосування є не допустити порушень встановленого порядку здійснення валютних операцій та нормативно визначених валютних обмежень; в) існує об'єктивна потреба в юридично виваженій системі органів валютного контролю; г) здійснюється чіткий розподіл між конкретними учасниками валютних правовідносин (підконтрольними) та контролюючими суб'єктами; д) повноваженнями щодо здійснення контролю наділені як державні органи, так і уповноважені державою суб'єкти, що не відносяться до адміністративного апарату державної влади (агенти валютного контролю); е) права й обов'язки підконтрольних суб`єктів та права й обов'язки контролюючих органів встановлено державою на нормативному рівні; є) санкцій за порушення правил проведення валютних операцій носять переважно майновий характер.

8. Органи внутрішніх справ, Служба безпеки України, органи Державної прикордонної служби України, органи податкової міліції займають особливе місце в системі валютного контролю. Його специфіка полягає в тому, що вони, будучи наділеними повноваженнями по здійсненню контролю за дотриманням законності та правопорядку в сфері обігу валютних цінностей не є ні спеціальними органами валютного контролю, ні агентами валютного контролю. На нашу думку, правоохоронні органи в системі валютного контролю слід відносити до окремої категорії контролюючих суб'єктів - органів валютного контролю загальної компетенції.

9. До Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потрібно внести низку уточнень. По-перше, оскільки, бони, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, відповідно до чинного законодавства цінними паперами не являються, потрібно усунути розбіжність щодо встановлення кола паперів, які визнаються в якості цінних нормами Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». По-друге, слід на законодавчому рівні встановити вичерпний перелік цінних паперів та платіжних документів, які відносяться до валютних цінностей (обіг яких підпадає під сферу застосування валютного контролю). По-третє, до переліку валютних цінностей, слід відносити лише ті цінні папери, що посвідчують грошові права (облігації, векселя, депозитний сертифікат тощо), а відповідно до їх обігу застосовувати режим валютного регулювання та валютного контролю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шевчик О.С. Про деякі проблеми правового статусу органів, що здійснюють валютний контроль в Україні / Шевчик О.С. // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 85. - С. 110-115.

2. Шевчик О.С. Про деякі проблеми правового режиму обігу цінних паперів як складової категорії «Валютні цінності» / Шевчик О.С. // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління та права). - 2008. - №3. - С. 233-236.

3. Шевчик О.С. До деяких проблем правового статусу правоохоронних органів в системі валютного контролю / Шевчик О.С. // Форум права. [Електронний ресурс]. - 2008. - №2. - С. 480-485. - Режим доступу до журн.: http://nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08sossvk.pdf.

4. Шевчик О.С. Агенти валютного контролю та їх співвідношення з органами, що реалізують інтереси у галузі обігу валютних цінностей // Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. проф. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С. 223-226.

5. Шевчик О.С. До питання розмежування повноважень органів у галузі валютного контролю // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів / За заг. ред. проф. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 51-54.

Размещено на Allbest.ru