Размещено на http://www.allbest.ru/

ДонецЬкИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 353:332.1

РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВЛАСНІСТЮ В РЕГІОНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

СПАСЬКИХ ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Черкаському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економіки, професор Ліманський Анджей, Катовіцький університет, м. Катовіце (Польща), ректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Устименко Володимир Анатолійович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), заступник директора з наукової роботи;

кандидат наук з державного управління Ободець Роман Васильович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри менеджменту невиробничої сфери.

Захист відбудеться “14” грудня 2010 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий “12” листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування економіки України протягом останніх років привело до формування нового економічного середовища, основою якого є коло власників, що здійснюють економічну діяльність в умовах конкурентної боротьби. Сучасні умови розвитку національної економіки обумовлюють необхідність визначення основних закономірностей становлення відносин власності в регіонах і найбільш значущих проблем у сфері державного регулювання. У світлі трансформаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній економіці, важливість теоретичного осмислення проблеми державного управління власністю стає усе очевиднішою, оскільки саме вона відіграє вирішальну роль у перетворенні економічної системи.

Актуалізація дослідження державного управління власністю в регіонах України потребує звернення до світових і вітчизняних наукових досліджень, де категорія власності знаходить висвітлення протягом тривалого періоду часу. В епоху античності осмислення власності можна зустріти у Аристотеля, Демокрита, Платона, Цицерона, у середньовіччі ? у Т. Гоббса, Ф. Кене, Дж. Локка, У. Петті, Д. Рікардо, А. Сміта, й ін. Економічне розуміння власності формується в XIX столітті й пов'язане з роботами П.-Ж. Прудона, а пізніше ? К. Маркса.

Проблематиці державного управління власністю присвячено роботи ряду вітчизняних учених, які відображають неоінституціональний, правовий, функціональний підходи до дослідження категорії „власність”, зокрема, Н. Гончарука, О. Денисюка, М. Камишанської, В. Черноіванова, М. Чечетова та ін. В наукових працях вони розглядають власність як структурний елемент і основу економічної системи, головну увагу концентруючи на вивченні впливу власності на економічні відносини управління нею. Дослідженню інституціональних аспектів відносин власності присвятили свої праці А. Алексеєв, В. Безгубенко, П. Борщевський, В. Будкін, М. Корецький, О. Корнієнков, Л. Ларінова, С. Ледомська, Л. Малік, М. Павліченко, А. Пасюта, Г. Пронська, В. Россоха, та інші. В роботах зазначених вчених проаналізовано особливості трансформації власності з позиції структури та функцій, а також досліджено систему управління приватизованими і неприватизованими об'єктами з позицій забезпечення ефективних результатів їхньої діяльності.

В умовах актуалізації тенденцій регіоналізації і набуття регіоном особливого статусу посилена увага приділяється державному управлінню власністю на регіональному рівні, що залучає дослідників до питань державного регулювання в умовах різноманіття форм власності. У цьому плані заслуговують на увагу наукові праці Т. Андреєва, В. Бєлєнцева, О. Бондаря, Т. Бреяна, В. Буреги, О. Головіна, Л. Грузінова, Н. Діденко, В. Дорофієнка, М. Кришталя, О. Коротич, О. Лепіхова, А. Ліманського, В. Лобаса, О. Мельнікової, Р. Ободця, І. Петенка, В. Павлішенка, В. Пеньківського, С. Поважного, В. Поліщука, І. Рожкової, О. Рябченка, В. Селіванова, С. Тичини, І. Турського, В. Устименка, Ф. Фрідмана, Г. Харченка, О. Черниш, М. Шкільняка, Б. Язвінюка та інших.

Питання трансформації відносин власності розглядаються у великій кількості робіт, однак дослідження у сфері державного управління власністю на регіональному рівні з урахуванням умов сучасної економіки потребують використання інноваційних підходів, формування відповідних рекомендацій в сфері державної економічної політики. Таким чином, у нинішніх умовах постає питання про забезпечення ефективності державного управління власністю на основі розробки нових механізмів управління, адекватних об'єктивним історичним умовам і сучасним соціально-економічним процесам.

Актуальність, теоретична і практична значущість проблеми, а також її недостатня розробленість у літературі обумовили вибір теми дослідження, визначили її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено автором, є складовою частиною комплексних робіт, що виконувались в рамках науково-дослідних тематик Черкаського державного технологічного університету: „Теорія та методологія формування потенціалу розвитку національної економіки” (державний реєстраційний № 0100U004422, 2007 рік), „Теорія та методологія формування економічної моделі України в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0103U003684, 2008 рік), „Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності і їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону” (номер державної реєстрації 0106U004488, 2010 рік). Участь автора в їх виконанні полягає у розробці концептуальних засад формування механізму ефективного державного управління власністю на регіональному рівні.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці механізму ефективного державного управління власністю на рівні регіону та технологій його практичної реалізації в умовах трансформації економіки України.

Для досягнення мети в роботі поставлені наступні завдання:

визначити сутність і зміст понять „власність”, „регіональна власність”, „державне управління власністю” на основі дослідження і узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду;

доповнити класифікацію власності за сукупністю ознак: ступенем усуспільнення; масштабами; суб'єктами власності; рівнями управління; об'єктами; ступенем реалізації прав власності, що дає можливість детальнішого розгляду питань державного управління власністю;

удосконалити систему принципів побудови ефективної системи державного управління власністю;

розробити рекомендації з формування методологічних і науково-методичних основ оцінки результатів впливу ефективного державного управління власністю на соціально-економічний розвиток на основі ідентифікації атрактора регіонального розвитку;

розробити модель державного управління власністю на регіональному рівні, яка полягає в побудові оптимальної структури управління власністю;

удосконалити механізм та інноваційні інструменти державного управління власністю в регіоні, які засновані на приватно-державному партнерстві. державний управління власність регіон

Об'єктом дослідження є процеси формування відносин власності та державного управління нею в трансформаційній економіці.

Предметом дослідження є методологічні, методичні й прикладні основи державного управління власністю в регіонах України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення механізму державного управління власністю сприятиме підвищенню ефективності функціонування об'єктів регіональної власності, генеруванню прогресивної соціально-економічної динаміки розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичними й методичними основами дисертаційної роботи слугували фундаментальні концепції та методичні розробки, представлені в сучасних працях вітчизняних і закордонних вчених, нормативно-правові документи органів державної влади та місцевого самоврядування, матеріали наукових і науково-практичних конференцій.

Багаторівневість і динамічність категорії „власність” обумовлює використання адекватної концептуальної основи. Для вирішення поставлених завдань використано комплексний, системний, відтворювальний, формаційний, функціональний підходи, а також концепції, що відображають особливості формування і розвитку сучасної економіки, теорію інституціональних матриць. Конвергенція наукових підходів дозволила досліджувати зазначену категорію у всьому різноманітті її прояву.

Для вирішення поставлених завдань використовувались методи динамічного, структурно-логічного, системного аналізу - при оцінці впливу державного управління власністю на соціально-економічний розвиток регіону. Інструментами дослідження є методи економічного аналізу, графічного представлення даних, інтегральних оцінок, індексний метод. Особливістю роботи є застосування інструментів кількісного економіко-статистичного аналізу: кластерного й регресійного.

Емпіричною базою дослідження є закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчої й виконавчої влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, інших міністерств і відомств, матеріали досліджень науково-дослідних організацій, а також публікації у вітчизняних й закордонних періодичних виданнях. Використання великого масиву статистичних та інформаційних даних забезпечило репрезентативність і надійність вихідних даних, обґрунтованість отриманих висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в науковому обґрунтуванні запропонованих напрямів удосконалення механізмів державного управління власністю в регіоні. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну, є такі:

вперше

розроблено модель управління державною власністю на регіональному рівні, яка полягає в побудові оптимальної структури управління державною власністю, що відповідає принципам горизонтального і вертикального поділу функцій та цільової орієнтації й означає відповідність будь-якої виконавчої структури, яка виступає інструментом реалізації управлінських рішень, цілям і завданням, поставленим перед органом управління;

удосконалено

систему принципів побудови ефективної системи державного управління власністю шляхом доповнення їх специфічними принципами: цілепокладання; відповідності обсягу й характеру повноважень видам управлінських впливів; відповідності форм і методів діяльності органу державної влади завданням та мотиваціям, що визначать певні критерії побудови системи управління державною власністю;

теоретичні підходи до визначення основних дефініцій, таких як „власність”, „регіональна власність”, „державне управління власністю” у контексті трансформації характеру відносин власності на основі конвергенції різних підходів. Визначено регіональну власність як вторинний рівень державної власності в контексті власності усіх господарюючих суб'єктів, у тому числі суб'єктів державної власності, розташованих на певній території, що формують основу територіально-господарського комплексу;

механізм й інноваційні інструменти управління власністю в регіоні, засновані на державному регулюванні й приватно-державному партнерстві, що забезпечують ефективне використання і розвиток виробничого, інноваційного й інвестиційного потенціалів регіону;

дістало подальшого розвитку

класифікація власності, яка, на відміну від існуючих, включає виділення видів власності за ознаками: ступенем усуспільнення (державна і приватна); масштабами (індивідуальна і загальна); суб'єктами власності (індивідуально-приватна, колективна, корпоративна, державна); рівнями управління (державна, регіональна, комунальна); об'єктами (матеріальні й нематеріальні активи); ступенем реалізації прав власності (повна і неповна) та дає можливість детальнішого розгляду питань державного управління власністю;

методичні положення щодо оцінки результатів впливу державного управління власністю на соціально-економічний розвиток регіону на основі ідентифікації атрактора регіонального розвитку, що дозволяє визначити місце і роль регіональної власності в цьому процесі, а також оцінити ефективність управління різними формами власності в регіоні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці конкретних методичних рекомендацій ефективного державного управління регіональною власністю. Отримані результати дослідження використовуються при формуванні й реалізації регіональної економічної політики.

Результати й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані фрагментарно при реалізації як прогнозно-аналітичних, так і стратегічних розробок. Виявлені тенденції державного управління регіональною власністю можуть знайти застосування як вихідні дані при плануванні й прогнозуванні динаміки економічної системи регіону. Результати оцінки ефективності управління підприємствами різних форм власності, отримані на основі економічного та регресійного аналізу, можуть активно використовуватися при формуванні інвестиційної політики регіональних органів влади та сприятимуть максимізації ключових показників господарської діяльності регіону.

Теоретичні положення, які захищаються в дисертації, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій та створюють об'єктивну основу для подальшого розвитку відносин власності в Черкаському регіоні (довідка Черкаської обласної держадміністрації № 1079/2 від 04.11.2009 року).

Висновки, отримані в ході дослідження, можуть бути використані науковцями, педагогами вищої школи, органами державної влади й місцевого самоврядування. Необхідно особливо відзначити можливість використання результатів для прийняття управлінських рішень у сфері управління власністю органами державної влади, при розробці нормативно-правових актів і програмних документів. Пропонований автором механізм державного управління власністю, в основу якого покладено інноваційні інститути приватно-державного партнерства, був практично реалізований в діяльності місцевих органів влади м. Катовіце (Польща), що дало змогу обґрунтовано зробити висновки про високу ефективність та екстраполювати результати апробації на територію України.

Ряд положень дисертаційного дослідження щодо удосконалення механізму державного управління регіональною власністю використовується в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при викладанні курсів „Державне регулювання економіки”, „Розміщення продуктивних сил і регіоналістика”, „Економічна теорія” (довідка № 1657/01-11.02 від 04.11.2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо удосконалення механізму державного управління регіональною власністю, а опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором і відображають його конкретний внесок у розвиток сучасної економічної науки і зокрема у теорію державного управління.

Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Конкретний внесок у роботи в співавторстві подано у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 8 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції” (Форос, 5-11 липня 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Региональные аспекты развития в условиях европейского выбора” (Симферополь, 13-16 сентября 2007 г.) [„Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору” (Сімферополь, 13?16 вересня 2007 р.)], VІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 26-28 жовтня, 2007 р.), ІХ науково-практичній конференції „Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку”, (Дніпропетровськ, 30 листопада 2007 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих учених та науковців „Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки” (Кременчук, 14?16 квітня 2008 р.), V міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 16-18 квітня 2008 р.), ІХ міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 24-26 вересня 2008 р.), „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції” (м. Черкаси, 12-14 липня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 12 опублікованих працях, 4 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 5,0 др. арк., у тому числі 4,3 др. арк. належить особисто автору, з них 7 - у збірниках наукових праць та 5 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 224 стор. тексту, який включає 38 таблиць на 39 сторінках і 26 рисунків на 25 сторінках. Із загальної кількості таблиць і рисунків 6 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел налічує 189 найменувань і викладений на 17 стор., 2 додатки - на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методологічні аспекти формування та регулювання відносин власності в регіоні” розглянуто економічний зміст державного управління регіональною формою власності, науково обґрунтовано класифікаційні ознаки, які характеризують поняття „власність”, розроблено методичні підходи до оцінювання результатів впливу державного управління власністю на регіональний розвиток.

На сьогоднішній день можна констатувати наявність декількох еволюційно сформованих підходів, що розглядають різні аспекти власності та її перетворення в рамках розвитку економічних систем. Новітні підходи до визначення поняття „власність” наведені на рис. 1. У будь-якому суспільстві, державі наявність державної власності, зміна її питомої ваги має циклічний характер. Закономірності суспільного розвитку пов'язані саме з такими періодичними змінами ролі і значення державної власності, основна мета яких у кінцевому рахунку полягає у вирішенні протиріч між функцією (змістом) і формою приватної власності.

Різноманіття підходів та певна невизначеність у визначенні поняття „власність” зумовлюють необхідність авторського формулювання зазначеної дефініції як складно побудованої системи, що формується в конкретно-історичній формі між різного роду суб'єктами економічних відносин шляхом присвоєння і відчуження засобів виробництва. Така система органічно поєднує у своїй структурі володіння і користування як форми присвоєння, які одночасно є середовищем і засобом існування, що реалізується через процес суспільного відтворення.

Визначено, що однією з головних функцій державного управління власністю є координація взаємовідносин між її суб'єктами. Для ефективної організації державного управління власністю як єдиною системою слід передбачати необхідний рівень координації діяльності органів, які управляють майном від імені власників.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Новітні підходи до визначення поняття „власність”

Відповідно до цього виділено певні критерії побудови системи управління державною власністю: забезпечення комплексності й внутрішньої координації діяльності всіх структурних підрозділів (державних і регіональних); забезпечення процесу формування і виконання управлінських рішень на всіх етапах управлінського циклу; забезпечення завершеності і поступальності розвитку.

Удосконалено систему принципів побудови ефективної системи державного управління власністю шляхом доповнення специфічними принципами: цілепокладання; відповідності обсягу і характеру повноважень видам управлінських впливів; відповідності форм і методів діяльності органу державної влади завданням і мотиваціям, що визначать певні критерії побудови системи управління державною власністю.

Для забезпечення детальнішого розгляду питань управління власністю в роботі доповнено її класифікацію за ознаками: ступенем усуспільнення (державна і приватна); масштабами (індивідуальна і загальна); суб'єктами власності (індивідуально-приватна, колективна, корпоративна, державна); рівнями управління (державна, регіональна, комунальна); об'єктами (матеріальні і нематеріальні активи); ступенем реалізації прав власності (повна і неповна).

У рамках поданої класифікації виправданим є визначити регіональну власність як вторинний рівень державної власності, якому властиві наступні характерні риси: істотно велика, у порівнянні з приватним сектором, орієнтація на вирішення соціальних питань; перевага в структурі випуску послуг першої необхідності, низька частка товарів у структурі сукупної пропозиції; суспільний характер власності через перевагу спільного присвоєння результатів функціонування об'єктів власності і, як наслідок, неподільність об'єктів власності; орієнтація на безпосереднє задоволення потреб населення; використання прибутку для розвитку й удосконалювання об'єктів власності.

Встановлено, що максимізація добробуту суспільства в умовах забезпечення повної зайнятості, стабільності цін, економічного зростання можлива при умові створення оптимальної структури власності, яка покликана забезпечити збалансованість економічної системи.

Під оптимальною структурою власності в умовах ринкової економіки слід розуміти таку структуру, яка забезпечує повноцінну реалізацію функцій, покладених на державу з метою здійснення державного регулювання економіки, підтримки обороноздатності, виконання соціальних функцій, а також сприяє задоволенню потреб суспільства, ефективному використанню виробничих ресурсів, здійсненню розширеного відтворення, впровадженню інновацій і зміцненню економічної безпеки країни.

Встановлено, що відносини власності в регіоні повинні розглядатися не з позицій оптимальної структури власності, а з погляду ефективного її використання, що, безумовно, залежить від функціональних характеристик регіональної соціально-економічної системи. Ефект масштабу проявляється для певної частки тієї чи іншої категорії власників. Однак регіональний розвиток формує умови, що приводять до структурного коректування, яке покликане створювати нові переваги. Ці структурні коректування можуть реалізовуватися як у вигляді трансформації секторів, так і в зміцненні зв'язків між секторами, що визначають атрактор регіонального розвитку - множину точок у фазовому просторі, до якої збігаються фазові траєкторії дисипативної регіональної системи. Таким чином, зроблено висновок про те, що незалежно від розміру, регіони диференційовані за функціональним призначенням регіональної власності.

В другому розділі „Дослідження основних тенденцій і особливостей державного управління власністю” аналізуються процеси ринкової трансформації секторів економіки України, здійснено оцінку ефективності управління регіональною власністю та результатів впливу державного управління власністю на регіональний розвиток.

Забезпечення ефективного управління власністю в регіоні потребує глибокої всебічної оцінки поточної ситуації в цій сфері, а також виявлення особливостей, що впливають на вирішення проблеми трансформації відносин власності в регіоні. Основна мета приватизаційного процесу повинна полягати не лише в зміні власників майна, а в підвищенні соціально-економічної ефективності об'єктів власності за рахунок зміни якості державного управління. Втрата функцій держави щодо управління власністю призвела до появи цих же функцій інших суб'єктів регіонального розвитку, при цьому зміна функцій супроводжувалась їхніми якісними змінами.

В більшості регіонів державний сектор порівняно менш ефективний, ніж приватний або комунальний. Застосування методів економічного аналізу дало змогу встановити, що порівняльна економічна ефективність підприємств, що перебувають у державній власності, є нижчою за показниками обсягу виготовленої продукції, оптового і роздрібного товарообороту, інвестицій в основний капітал тощо, ніж в підприємств інших форм власності. Поряд з низькою ефективністю управління державною власністю в регіоні спостерігається зниження питомої ваги державного сектора у всіх галузях промислового виробництва. Цей факт негативно позначається на регіональному розвитку, що визначає необхідність оцінки впливу на нього з боку управління власністю. Виявлена проблема нерівномірності розподілу результатів державного управління власністю за регіонами України. Посилення диференціації власності й промислового виробництва як результату управління власністю породжує проблему концентрації власності, яка характеризується зіткненням інтересів різних груп власників і створює основу для феномена, описуваного як захоплення держави.

Однією з важливих характеристик ефективного розподілу власності є внесок підприємств усіх форм власності у валовий регіональний продукт. Найбільш адекватною з доступних характеристик участі підприємств у ВРП є обсяг інвестицій в основний капітал за відповідний період часу. Необхідно виявити, наскільки інвестиції в основний капітал кожного сектору економіки впливають на ВРП. Кількісну оцінку такої залежності можна отримати, використовуючи інструментарій регресійного аналізу. Так, передбачається, що існує фактична кількісна залежність між обсягом ВРП і капітальними вкладеннями з боку підприємств різних форм власності: державною, комунальною, приватною. Для того, щоб усунути вплив інвестиційних можливостей підприємств різних форм власності, необхідно привести коефіцієнти рівняння регресії до стандартизованого вигляду - розрахувати бета-коефіцієнти (табл. 1).

Таблиця 1

Значення регресійних коефіцієнтів і бета-коефіцієнтів для залежності ВРП (І_д, І_к, І_п) (а_і, Я_і)*

Змінна	Ід	Ік	Іп
аі	3,49	3,58	3,51
Яі ? бета-коефіцієнт	0,12	0,19	0,51

^*Джерело: складено і розраховано автором

а₀+382,5а₁+57,5а₂+1606,4а₃=10957

382,5а₀+146306,25а₁+21993,7а₂+614448а₃ = 4191052,5

57,5а₀+3306,25а₁+21993,7а₂+92368а₃ = 630027,5

1606,4а₀+2580520,9а₁+614448а₂+92368а₃ = 17601324,

Де , , , ? параметри рівняння множинної регресії;

І - обсяг інвестицій в основний капітал в необхідному секторі.

Отримане рівняння регресії представлене формулою:

Коефіцієнти рівняння показують кількісну дію кожного чинника на результуючий показник при незмінності інших. У цьому випадку можна дати наступну інтерпретацію отриманому рівнянню: ВРП збільшується на 3,49 грн при збільшенні інвестицій державних підприємств в основний капітал на 1 грн; на 3,58 грн із збільшенням комунальних інвестицій на 1 грн і т.д.

Таким чином, отримане рівняння регресії дає змогу оцінити рівень ВРП в регіоні при певному співвідношенні обсягів інвестицій в основний капітал з боку підприємств різних форм власності за умови рівності інших інвестиційних можливостей. Насправді інвестиційні можливості регіонів і підприємств різних форм власності різні, тому ВРП, розрахований для Черкаської області з використанням отриманого рівняння (10953, 91 млн. грн.), дещо відрізняється від реально досягнутого ВРП (10957 млн. грн.). Для того, щоб розрахувати чутливість ВРП Черкаської області до змін обсягу інвестицій в основний капітал з боку підприємств різних форм власності, обчислено коефіцієнти еластичності, тобто процентна зміна ВРП при послідовній зміні інвестицій в основний капітал по кожній формі власності на 1 % при інших рівних умовах (табл. 2).

З наведеної таблиці видно, що найвідчутніший вплив на величину ВРП мають інвестиції державного сектора, збільшення яких на 1 % приводить до зростання ВРП на 0,62 % при незмінному рівні інвестицій інших секторів. Також суттєвим є вплив інвестицій приватного сектора, зокрема, при зміні на 1 % інвестицій ВРП збільшиться на 0,58 %. Найменший вплив на значення ВРП мають інвестиції комунального сектора.

Для графічного представлення отриманих результатів була побудована діаграма чутливості, подана на рис. 2.

Таблиця 2

Аналіз чутливості ВРП Черкаської області до змін інвестицій в основний капітал по формах власності*

Показник	Значення	Зміна ВРП при 1% зміні показника, %
ВРП фактичний, млн. грн.	10957	-
Інвестиції в основний капітал по формах власності, млн. грн.
державна	382,5	0,62
комунальна	57,5	0,03
приватна	1606,4	0,58
ВРП розрахунковий, млн. грн.	10953,1	-
Відхилення розрахункового ВРП від фактичного, млн. грн.	-3,9	-
Відхилення розрахункового ВРП від фактичного, %	-0,036	-

Так, для збільшення ВРП в Черкаській області необхідно підвищувати ефективність інвестицій в основний капітал з боку підприємств комунальної власності. Область ефективного управління власністю представлена на графіку вище за вісь абсцис.

Рис. 2 Діаграма чутливості ВРП Черкаської області до змін об'ємів інвестицій в основний капітал за формами власності

Побудована математична модель дозволяє зробити висновок про те, що в Черкаській області необхідно підвищувати якість державного управління власністю з метою підвищення ефективності об'єктів регіональної економіки й успішної реалізації основних функцій держави на основі використання адекватних механізмів регулювання.

У третьому розділі „Напрями вдосконалення механізму державного управління власністю в регіоні” розглядаються проблеми формування цілісного механізму ефективного державного управління власністю регіону, який представлено системою логічно пов'язаних між собою елементів, котрі всебічно відображають різні аспекти теоретичних, методологічних, методичних положень та прикладних питань щодо їх реалізації на практиці.

Реструктуризація власності в Україні здійснювалася через процес приватизації як один з головних елементів нової економічної політики та засіб оздоровлення економіки. Приватизація стала наріжним каменем інституційних реформ, що заклало базу для функціонування багатоукладної економіки, тобто вона стала елементом системних перетворень. Такий підхід до розуміння приватизації дав змогу розробити цілісну систему її сутнісних характеристик, що включають як технічні, так і системні трактування цього процесу.

Розроблено методичні підходи до оцінки ефективності приватизації, які, на відміну від існуючих, дозволяють порівняти ефект від різних варіантів приватизації, привести в зіставний вигляд доходи від приватизації, розділені значним часовим інтервалом, і пов'язати фінансові показники роботи підприємства та його ціни як об'єкта власності. В результаті проведених розрахунків отримані величини внутрішньої норми прибутку від приватизації можна порівнювати не тільки між собою, але й, наприклад, з прибутковістю різних інвестиційних проектів при визначенні пріоритетності вкладення державних фінансових ресурсів.

Аналіз існуючої системи державного управління власністю регіону показав, що вона не відповідає вимогам сучасного етапу розвитку економіки. Перш за все, потрібно встановити чіткіший порядок оформлення прав на об'єкти нерухомості, переглянути систему відповідальності за результати управління майном і ступінь наповнення бюджету.

Зроблено висновок, що державне управління власністю в регіоні стає ефективним, якщо реалізується системно, тобто за участю всіх суб'єктів із застосуванням комплексу заходів, які створюють систему управління власністю в регіоні. В основі системи державного управління власністю в регіоні лежить теорія управління. Крім того, характер системи визначають специфічні особливості, обумовлені функціонуванням держави як власника: на відміну від приватного власника, орієнтованого на максимізацію прибутку, держава в окремих випадках може орієнтуватися на реалізацію соціальних або оборонних завдань.

Визначено, що систему державного управління власністю в регіоні формують наступні елементи: об'єкти управління, суб'єкти управління, цілі управління, блок організації процесів управління, інфраструктура управління, блок контролю за процесом управління. Названі елементи формують основу системи державного управління власністю в регіоні і взаємопов'язані між собою, як подано на схемі, зображеній на рис. 3.

Першочергові заходи із підвищення ефективності державного управління власністю в регіоні повинні включати такі напрями впливу: підвищення неподаткових доходів до бюджету від використання регіональної власності, особливо орендних платежів за користування регіональним майном; вдосконалення обліку, планування і звітності об'єктів державної власності; підвищення ефективності участі представників держави в управлінні акціонерними товариствами.

Рис. 3 Система державного управління власністю в регіоні

Встановлено, що у питанні управління власністю взаємодія влади й бізнесу є однією з найважливіших умов успішного соціально-економічного розвитку нашої країни в цілому і регіонів зокрема.

Отже, в процесі оцінки ефективності державного управління власністю в регіоні власність слід розглядати не як загальноекономічну категорію, а як ендогенний чинник, що детермінує розвиток регіональної економічної системи. Це потребує дослідження питань управління регіональною власністю в контексті проблематики регіоналізації, ідентифікації вектора регіонального розвитку і адекватності процесів управління власністю цьому вектору.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічні доробки дисертаційного дослідження дозволили визначити шляхи і напрями підвищення ефективності державного управління власністю на рівні регіону. В процесі розробки механізму ефективного державного управління власністю на рівні регіону та технологій його практичної реалізації в умовах трансформації економіки України були отримані наступні основні результати:

1. За результатами проведеного дослідження виявлено, що процес реформування економіки України, який супроводжувався трансформацією відносин власності, залишив невирішеними багато питань, зокрема, чи існувала об'єктивна необхідність у приватизації, які фактори зіграли вирішальну роль: ендогенні протиріччя планово-економічної системи чи зовнішні впливи з боку світового співтовариства; чи можна констатувати цільову спрямованість або навпаки, хаотичність трансформаційних процесів у відносинах власності; наскільки різноспрямованим є трансформаційний процес на регіональному рівні, не чи підсилює він міжрегіональну диференціацію, дезінтеграцію. Однак, попри численні невизначеності, які мають місце, об'єктивно можна констатувати факт неефективності реформування відносин власності, оскільки цей процес не супроводжувався позитивними тенденціями у розвитку країни та її регіонів. Проблема державного управління власністю є однією із найактуальніших, оскільки, як свідчить наявний досвід реформування, стихійність і неконтрольованість цього процесу призвела до негативних наслідків для соціально-економічного розвитку країни.

2. Опрацювання теоретичних підходів до визначення основних дефініцій досліджуваної тематики, таких як „власність”, „регіональна власність”, „управління власністю” дало змогу провести систематизацію наукових поглядів на сутність і зміст виділених понять та дати авторське трактування регіональної власності. На основі конвергенції різних підходів запропоновано розглядати регіональну власність як вторинний рівень державної власності, у тому числі суб'єктів державної власності, розташованих на визначеній території і формуючих основу територіально-господарського комплексу, якому притаманні такі характерні риси: значно більша, у порівнянні з приватним сектором, орієнтація на вирішення соціальних питань; перевага в структурі випуску послуг першої необхідності, низька частка товарів у структурі сукупної пропозиції; суспільний характер власності через перевагу спільного присвоєння результатів функціонування об'єктів власності і, як наслідок, неподільність об'єктів власності; орієнтація на безпосереднє задоволення потреб населення; використання прибутку для розвитку й удосконалювання об'єктів власності.

3. З метою подальшого розвитку відносин власності та забезпечення ефективності управління ними набула подальшого розвитку класифікація власності, яка, на відміну від існуючих, включає виділення видів власності за ознаками: ступенем усуспільнення (державна і приватна); масштабами (індивідуальна і загальна); суб'єктами власності (індивідуально-приватна, колективна, корпоративна, державна); рівнями управління (державна, регіональна, комунальна); об'єктами (матеріальні і нематеріальні активи); ступенем реалізації прав власності (повна і неповна).

4. Закладено концептуальні засади формування механізму ефективного державного управління власністю, зокрема доповнено систему принципів його побудови шляхом доповнення її специфічними принципами: цілепокладання; відповідності обсягу і характеру повноважень видам управлінських впливів; відповідності форм і методів діяльності органу державної влади завданням і мотиваціям, що визначать певні критерії побудови системи управління державною власністю. З цією метою виділено параметри оптимізації і критерії оптимальності. Встановлено, що під оптимальною структурою власності в умовах ринкової економіки слід розуміти таку структуру, яка забезпечує повноцінну реалізацію функцій, покладених на державу з метою здійснення регулювання економіки, підтримки обороноздатності країни, виконання соціальних функцій, а також сприяє задоволенню потреб суспільства, ефективному використанню виробничих ресурсів, здійсненню розширеного відтворення, впровадженню інновацій і зміцненню економічної безпеки країни.

5. Вирішено проблеми державного управління власністю в регіоні застосуванням розширеного методичного інструментарію формування методологічних і науково-методичних основ оцінки результатів впливу ефективного державного управління власністю на соціально-економічний розвиток на основі ідентифікації атрактора регіонального розвитку, що обумовлено комплексністю і багатоплановістю проблем. Застосування різних способів їх вирішення ґрунтується на адекватній інформаційній системі та сучасних прогнозно-аналітичних розробках, а також урахуванні регіональної специфіки, яка може проявлятися в інших проблемних площинах в результаті застосування певних методів. Апробація запропонованої методики дала змогу окреслити проблему нерівномірності розподілу результатів управління власністю в регіонах України. Побудовані криві Лоренца за такими показниками, як чисельність населення, обсяг промислового виробництва й площа територій засвідчили нерівномірність міжрегіонального розподілу названих факторів. Посилення диференціації власності й промислового виробництва як результату управління власністю визначає проблему концентрації власності, яка характеризується зіткненням інтересів різних груп власників.

6. Моделювання впливу управління власністю на регіональний розвиток з використанням показників ВРП і обсягу інвестицій в основний капітал показало, що найбільший вплив на ВРП, відповідно до побудованої регресійної моделі, здійснюють інвестиції в основний капітал з боку підприємств, що перебувають у державній власності, найменший - у комунальній. Ситуація, що нині має місце, вказує на недостатню ефективність управління власністю в державному секторі, а це актуалізує проблему неспроможності держави виконувати функцію центру економічного розвитку, що генерує прогресивну соціально-економічну динаміку. Побудована модель доводить те, що в Черкаській області необхідно підвищувати якість управління з метою підвищення соціально-економічної ефективності об'єктів регіональної власності й успішної реалізації основних функцій держави на основі використання адекватних механізмів впливу.

7. Державне управління власністю в регіоні стає ефективним, якщо реалізується системно, тобто за участю всіх суб'єктів із застосуванням комплексу заходів, які створюють систему управління власністю в регіоні. Удосконалено механізм державного управління власністю в регіоні шляхом доповнення його інноваційним інструментарієм. Акцентовано увагу на необхідності формування рівних партнерських відносин між державою і бізнесом в управлінні відносинами власності в регіоні, а також на необхідності ширшого розуміння сфер взаємодії бізнесу і держави в рамках державно-приватного партнерства як основи для ефективної реалізації комплексних регіональних програм соціально-економічного розвитку із залучення довгострокових інвестицій. Успішна реалізація проектів у сфері державно-приватного партнерства сприятиме зміцненню довіри між державою і бізнесом, що є дуже важливим моментом, оскільки ця довіра є фундаментом ефективного розвитку економіки як регіонів, так і країни в цілому.

Систематизація знань про відносини власності та механізм управління ними дає можливість визначити комплексні економічні протиріччя, що сформувалися у цій сфері, та визначити дієві шляхи їхнього вирішення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Спаських О.Ю. Сучасні проблеми державного управління власністю в регіоні /О.Ю. Спаських// Держава та регіони. 2009. № 2, серія „Державне управління”. С. 23-26.

2. Спаських О.Ю. Удосконалення механізму державного регулювання власністю /О.Ю. Спаських// Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк: ДонДУУ, 2009. Вип. 177, серія „Державне управління”. С. 12-16.

3. Спаських О.Ю. Оцінка впливу державної власності на регіональний соціально-економічний розвиток /О.Ю. Спаських// Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк: ДонДУУ, 2009. Вип. 132, серія „Державне управління”. С. 176-183.

4. Спаських О.Ю. Методичні підходи щодо оцінки результатів впливу державного управління власністю на соціально-економічний розвиток регіону / О.Ю. Спаських// Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць ДонДУУ. Донецьк: ДонДУУ, 2010. Т 11. Вип. 164, серія „Державне управління”. С. 3-12.

Друковані праці в інших виданнях та наукові конференції:

5. Спаських О.Ю. Трансформація відносин власності /О. Ю. Спаських// Зб. наук. праць Кіровоградського національного технічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 12. Ч. 2. Кіровоград: КНТУ, 2007. С. 339-344.

6. Спаських О.Ю. Новітні тенденції в розвитку відносин власності: регіональний аспект /О. Ю. Спаських, М. А. Кришталь// Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 19. Ч. 2. Черкаси: ЧДТУ, 2008. С. 61-64.

Особистий внесок здобувача: виявлено новітні тенденції в розвитку відносин власності та сформовані критерії формування оптимальної структури власності в Україні.

7. Спаських О.Ю. Механізм ефективного управління власністю в регіоні /О. Ю. Спаських// Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 22. Черкаси: ЧДТУ, 2009. С. 233-240.

8. Спаських О.Ю. Ідентифікація місця і ролі власності в регіональному розвитку. /О. Ю. Спаських// Материалы междунар. науч.-практ. конф. [„Региональные аспекты развития в условиях европейского выбора”]. (Симферополь, 13-16 сентября 2007 г.). Симферополь, 2007. С. 74-77.

9. Спаських О.Ю. Підходи до формування регіональної форми власності в Україні. /О. Ю. Спаських// Матеріали VІІІ міжнар. наук.-практ. конф. [„Теорія і практика сучасної економіки”]. (Черкаси, 26-28 жовтня 2007 р.). Черкаси: ЧДТУ, 2007. С. 221-223.

10. Спаських О.Ю. Визначення і оптимальна структура власності в умовах ринкової економіки /О. Ю. Спаських// Зб. тез ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. аспірантів, молодих учених та науковців. [“Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки”] (Кременчук, 14-16 квітня 2008 р.). Кременчук: КІ ДУЕП, 2008. С. 5-7.

11. Спаських О.Ю. Оцінка елементів права власності /О. Ю. Спаських// Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. [“Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції”]. (Форос, 5-11 липня 2007 р.). Черкаси - Форос: ЧДТУ, 2008. С. 90-94.

12. Спаських О.Ю. Алгоритм ефективного управління власністю в регіоні /О.Ю. Спаських// Матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. [“Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції”]. (Форос, 12-14 липня 2009 р.). Черкаси - Форос: ЧДТУ, 2009. С. 69-74.

Анотація

Спаських О.Ю. Розробка механізму ефективного державного управління власністю в регіоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління, Донецьк, 2010.

Дисертація є рукописом, в якому досліджено механізм ефективного державного управління власністю на рівні регіону та технології його практичної реалізації в умовах трансформації економіки України. Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності і змісту понять „власність”, „регіональна власність” і „державне управління власністю” у контексті трансформації характеру відносин власності на основі конвергенції різних підходів.

Здійснено оцінку ефективності державного управління власністю, визначено особливості розвитку відносин власності в Черкаському регіоні.

Розроблено модель державного управління власністю на регіональному рівні, яка полягає в побудові оптимальної структури управління власністю; удосконалено механізм інноваційних інструментів державного управління власністю в регіоні, заснований на державному управлінні і приватно-державному партнерстві.

Ключові слова: власність, державне управління власністю, регіональна власність, приватизація, відносини власності, структура власності.

АННОТАЦИЯ

Спасских О.Ю. Разработка механизма эффективного государственного управления собственностью в регионе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления, Донецк, 2010.

Диссертация является рукописью, в которой исследован механизм эффективного государственного управления собственностью на уровне региона и технологии его практической реализации в условиях трансформации экономики Украины. Исследованы теоретические подходы к определению сущности и содержания понятий „собственность”, „региональная собственность” и „государственное управление собственностью” в контексте трансформации характера отношений собственности на основе конвергенции разных подходов. Региональная собственность определена как вторичный уровень государственной собственности в контексте собственности всех хозяйствующих субъектов, в том числе субъектов государственной собственности, расположенных на определенной территории и формирующих основу территориально-хозяйственного комплекса.

Дополнена классификация собственности за следующими признаками: степени общественности (государственная и частная); масштабами (индивидуальная и общественная); субъектами собственности (индивидуально-частная, коллективная, корпоративная, государственная); уровнями управления (государственная, региональная, коммунальная); объектами (материальные и нематериальные активы); степенью реализации прав собственности (полная и неполная). Усовершенствована система принципов построения эффективной системы государственного управления собственностью путем дополнения ее специфическими доминантами.

Разработаны рекомендации по формированию методологических и научно-методических основ оценки результатов влияния эффективного государственного управления собственностью на основе идентификации аттрактора регионального развития. Проведена апробация разработанных методических подходов, что дало возможность определить зависимость уровня управления собственностью на развитие экономики региона.

...