Формування і реалізація державної промислової політики на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Формування і реалізація державної промислової політики на регіональному рівні

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Андрієвський Дмитро Йосипович

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (м. Київ).

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Корецький Микола Христофорович,

ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”,

учений секретар, завідувач науково-організаційного відділу.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

Пісьмаченко Людмила Миколаївна,

Академія митної служби України,

професор кафедри обліку і аудиту;

кандидат наук з державного управління

Пушкар Ірина Володимирівна,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри обліку і аудиту.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Промислова політика є одним із основних напрямів економічної діяльності держави, в т.ч. й на регіональному рівні, що являє собою систему заходів, спрямованих на якісні й кількісні перетворення промислового сектора та пов'язаних з ним секторів. Реформування і модернізація галузей промисловості спрямовані на розвиток промислового комплексу країни, на створення таких видів виробництва, які сприяли б переходу промисловості на нову технологічну основу. Вирішення такого роду завдань можливе лише за умови нарощування промислового потенціалу регіонів і формування регіональних промислових комплексів в умовах розвитку інтеграційних відносин. Саме ці цілі мають бути покладені в основу розробки державної промислової політики на регіональному рівні, перш за все, орієнтованої на стратегічні пріоритети промислового розвитку і стимулювання галузей з мультиплікаційним ефектом зростання виробництва і зайнятості. Чинниками, що визначають необхідність ефективної державної промислової політики на регіональному рівні, є: наявність проблем у виробничій сфері, вирішення яких можливе в рамках науково обґрунтованої державної та регіональної промислової політики, постійний розвиток інтеграційних відносин у промисловості тощо.

Таким чином, актуальність теми дисертаційної роботи обґрунтована необхідністю формування адекватних механізмів державної промислової політики на регіональному рівні.

Проблеми формування та реалізації державної промислової політики в економічній літературі опрацьовано досить широко у працях О. Алимова, М. Бутка, В. Геєця, О. Кондрашова, М. Корецького, В. Новицького, А. Никифорова та ін.; проблеми регіональної промислової політики досліджено у працях О. Амоші, З. Варналія, М. Долішнього, С. Ішук, М. Чумаченка та ін. Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо удосконалення системи управління промисловістю на регіональному рівні розроблені такими зарубіжними вченими, як І. Ансофф, В. Александров, П. Друкер, М. Кондратьєв, І.А. Родіонова, Ф. Котлер, Р. Коулз.

Однак, не дивлячись на певну увагу до проблем розвитку промисловості на рівні регіону, рівень дослідження проблем формування та реалізації регіональної промислової політики в сучасній вітчизняній науці державного управління є занизьким. Проведено дослідження питання формування та реалізації ефективної промислової політики на рівні держави. Актуальність теоретичної розробки проблем державної промислової політики на регіональному рівні, необхідність пошуку нових підходів до вироблення стратегії і тактики промислового розвитку України в умовах розвитку міжрегіональних відносин визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, завдання та структурно-логічну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад державної промислової політики на регіональному рівні.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо удосконалення системи формування та реалізації державної промислової політики на регіональному рівні. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:

- проаналізувати відомі та розробити нові методичні підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні;

- розвинути світовий досвід державної промислової політики та визначити напрями його можливої адаптації до потреб України;

- проаналізувати пряму державну промислову політику України на державному та регіональному рівнях, визначити напрями її вдосконалення;

- запропонувати нові методичні підходи до формування промислової політики в Україні;

- удосконалити механізми реалізації державної промислової політики на регіональному рівні;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення системи управління державною промисловою політикою на регіональному рівні;

- розробити пріоритетні пропозиції щодо розвитку державної промислової політики на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є державна промислова політика України.

Предметом дослідження є формування і реалізація державної промислової політики на регіональному рівні.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний, зокрема прийоми аналогії, зіставлення, індукції, дедукції (узагальнення теоретичних засад щодо сутності державного регулювання, сформульовано загальні висновки та висновки до розділів). При аналізі сучасних тенденцій державного регулювання промислової політики використано статистико-економічний метод (аналіз сучасного стану соціально-економічного розвитку регіону), експериментальний (розробка основних напрямів регулювання та заходів державної підтримки промисловості регіонів України); синергетичного аналізу, компаративного, системного, розрахунково-конструктивний (вдосконалення напрямів державної політики інвестиційного розвитку регіону). Для дослідження напрямів зростання ефективності регулювання промисловості використовувалися методи причинно-наслідкових та функціональних зв'язків, а також метод системного аналізу, синтезу та інші.

Інформаційно-аналітичну базу склали нормативно-правова база України, офіційні матеріали Держкомстату України та його органів, міністерств та відомств України щодо розвитку промисловості, періодичні видання, матеріали наукових конференцій, публікації вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Конкретний особистий внесок полягає в розробці наукових засад державної промислової політики на регіональному рівні в умовах наближення України до структури промисловості технологічно розвинених країн світу, що дозволяє моделювати розвиток системи владних інституційних заходів регулювання з метою створення умов для забезпечення стратегічних пріоритетів розвитку промислового комплексу.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:

вдосконаленоУ

- підходи до формування державної промислової політики на основі стратегії відходу від існуючої, неконкурентної на світових ринках, сировинної структури вітчизняної промисловості, побудови сучасної моделі, наближеної до структури промисловості технологічно розвинених країн світу, формування територій перспективного розвитку з упровадженням відповідних умов господарської діяльності з реалізації інвестиційних проектів;

- підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні, шляхом формування концептуальних засад за такими її етапами: ретроспективний аналіз внутрішніх закономірностей формування промислового комплексу регіону; аналіз його структури, виявлення існуючих чинників; аналіз зовнішніх факторів, що визначають його перспективний розвиток; розроблення мети та стратегічних пріоритетів розвитку промислового комплексу;

- механізм реалізації державної промислової політики на регіональному рівні через створення промислових кластерів, де в якості установи, що керує процесом взаємодії підприємств, виступає обласна державна адміністрація з функціями аналізу існуючих каналів збуту та створення нових, контролю за діяльністю місцевих кластерів;

- формування державної промислової політики на регіональному рівні, базується на таких засадах: управління здійснюється єдиним комплексом; у єдиному органі зосереджуються функції з управління оперативними фінансовими та інвестиційними ресурсами для реалізації заходів розвитку, а також аналітична функція реалізації поточної державної промислової політики та її стратегічних напрямів, програм реформування і фінансового оздоровлення промислових підприємств;

набули подальшого розвиткуУ

- понятійно-категорійний апарат державного управління, що передбачає тлумачення поняття “державна промислова політика на регіональному рівні” як узгоджений на державному та регіональному рівнях план дій з промислового розвитку регіону (регіонів) на певний середньостроковий період (термін);

- напрями реалізації державної промислової політики регіону, а саме: вдосконалення фіскальних інструментів порядку оподаткування; забезпечення порядку організації роботи щодо зміни термінів сплати податків і зборів до бюджету регіону; створення системи регіональних гарантій; інтеграція різних проектів регіону в єдиний структурний список з урахуванням форми участі регіону в здійсненні інвестицій і підтримки інвестиційної діяльності; перехід всіх учасників на використання єдиного програмного продукту; просування інформації про промисловий потенціал регіону шляхом проведення презентацій, виставок; проведення навчання і консультування щодо правових аспектів діяльності підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дослідження доведені до стадії конкретних рекомендацій і можуть виступати науковим підґрунтям для удосконалення процесу формування державної промислової політики на регіональному рівні. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування України для підвищення ефективності регулювання механізмів формування державної промислової політикина регіональному рівні. Також вони можуть використовуватися у процесі викладання цілого ряду навчальних дисциплін у ВНЗ та у подальших наукових дослідженнях.

Підготовлені рекомендації Міністерству промислової політики України для вдосконалення напрямів реалізації державних цільових програм щодо промислового розвитку регіону (дов. № 04-78/285 від 8.09.2010 р.), а також використані в роботі Київській обласній державній адміністрації щодо вдосконалення механізмів державної промислової політики розвитку регіону (дов. № 15/01-46 від 13.01.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Місцеве самоврядування” (дов. № 3/331 від 15.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, яка містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення державної промислової політики на регіональному рівні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010), “Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2010), “Стратегія розвитку фінансово-економічних та соуіальних відносин: регіональний аспект” (м. Харків, 2010), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,8 обл.вид.арк., у тому числі 5 статтей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 189 сторінок, у тому числі 10 таблиць - на 7 с., 32 рисунки - на 12 с., 3 додатки - на 5 с. Список використаних джерел містить 199 найменувань на 18 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано сутність і стан проблеми, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв`язок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади формування державної промислової політики на регіональному рівні» - обгрунтовано наукові підходи до формування і реалізації державної промислової політики на регіональному рівні; розроблено методичні підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні; обгрунтовано світовий досвід у державній промисловій політиці.

Було проведене дослідження наукових праць з визначення участі та ролі держави у формуванні й реалізації державної промислової політики на регіональному рівні, яке свідчить про необхідність чіткого визначення сутності і змісту державної діяльності у суспільному виробництві. Розглянуто різні наукові підходи щодо сутності державної промислової політики на регіональному рівні та визначено, що здебільшого її характеризують діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування у формуванні й досягненні перспективних цілей соціально-економічного розвитку регіону за допомогою використання певних форм і методів впливу на промисловий комплекс адміністративно-теріторіальних утворень. Ряд авторів трактує державну промислову політику на регіональному рівні як невід'ємну частину структурної політики модернізації економіки, що представляє частину політичних заходів, пов'язаних з розвитком регіональної промисловості, орієнтованих на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, підвищення ефективності виробництва й удосконалення його структури. Інші під державною промисловою політикою на регіональному рівні розуміють «систему правових, економічних і організаційних заходів, спрямованих на підвищення роботи промисловості, яка здійснюються органами державної влади й посадовими особами регіону, виходячи з його соціально-економічних інтересів». В більшості наукових праць, присвячених формуванню й реалізації державної промислової політики, це поняття сприймається як заздалегідь дане й просто не розшифровується, хоча в окремих випадках приводяться склад і структура промислової політики, які дозволяють зрозуміти, що мають на увазі автори під самою промисловою політикою.

Встановлено, що головна мета формування промислової політики полягає у створенні сучасного, інтегрованого у світове виробництво, здатного до саморозвитку, промислового комплексу, який відповідає аналогічним утворенням розвинутих держав світу.

Визначено, що існує державноорієнтована й ринковоорієнтована промислові політики. Перша має переважно вертикальний характер - уряд безпосередньо не втручається в розробку, фінансування і організацію виробництва. Виявлено, що в секторах, де держава бере активну участь у функціонуванні ринку як покупець і постачальник або регулює природні монополії, промислова політика, як правило, є успішною (до таких галузей можна віднести електроенергетику, телекомунікації, оборонні галузі). У тих же галузях, де ринок уже поділений між його учасниками й конкуренція досить значна, промислова політика, як правило, буває недієвою (до таких галузей можна віднести текстильну промисловість, суднобудування та ін.). Ринковоорієнтована політика є горизонтальною і спрямована на створення сприятливого ринкового середовища як для діючих, так і для нових підприємств.

Встановлено, що після визначення об'єктів державної промислової політики на регіональному рівні слід перейти до створення послідовності робіт з формування й реалізації концепції державної промислової політики на регіональному рівні як основи впливу на промисловий комплекс з боку регіональних органів влади. Визначено, що промисловий комплекс як об'єкт дослідження розглядається як сукупність галузей виробництва, розміщених на даній території, розглянутих як єдине ціле, й найважливіший компонент економіки регіону. На наш погляд, у якості визначення можна прийняти поняття регіонального промислового комплексу як територіально-виробничої сукупності промислових підприємств і об'єктивно інтегрованих з ними стійкими господарськими зв'язками інших об'єктів матеріального виробництва й невиробничої сфери, які забезпечують ефективне функціонування комплексу в цілому. Розвиток промислового комплексу припускає облік при вирішенні проблем формування і реалізації державної промислової політики на регіональному рівні, що в сутності являє собою структурну перебудову промислового комплексу регіону, інтересів різних суб'єктів управління і господарювання. Говорячи про розробку концепції державної промислової політики на регіональному рівні, необхідно мати на увазі структурну перебудову промислового комплексу на регіональному рівні. Визначено, що структура промислового комплексу трактується як сукупність галузей промисловості й технологічно пов'язаних з ними галузей, розміщених на території регіону, що характеризується складом і змістом, пропорціями й зв'язками всіх видів діяльності, які здійснюється у рамках цієї сукупності галузей.

Розроблено послідовність робіт з формування й реалізації Концепції державної промислової політики на регіональному рівні (рис. 1), методичні підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні, основою яких є формування концептуальних засад за етапами: ретроспективний аналіз внутрішніх закономірностей формування промислового комплексу регіону; аналіз його структури, виявлення існуючих чинників; аналіз зовнішніх факторів, що визначають його перспективний розвиток; розроблення стратегічних пріоритетів, мети розвитку промислового комплексу.

Державна промислова політика в розвинених країнах використовується для реалізації таких цілей, як оптимізація структури промисловості, зміцнення конкурентних позицій національної промисловості, стимулювання розвитку НДДКР, сприяння злиттю промислових компаній з метою підвищення їх конкурентоспроможності. У промислово розвинених країнах розробляється сукупність програм розвитку з урахуванням довгострокових перспектив розвитку промисловості й економіки країни в цілому, формування взаємозв'язків на національному й міжнародному рівнях. Особливе значення при цьому надається розвитку нових перспективних галузей, здатних підвищити конкурентоспроможність країни.

Доведено, що за кордоном питанням державної промислової політики приділяється досить велика увага, враховуючи, що промисловість - не тільки основа, але й рушійна сила розвитку економіки будь-якої країни. При цьому обов'язковим є облік ринкових факторів з акцентом на наданні промисловим структурам адаптивного характеру до навколишнього середовища й наданні державної підтримки тим галузям промисловості, у яких відсутні стимули й відповідно імпульси до розвитку. Динаміку росту японської економіки, її структурну раціональність визначає система державного регулювання, яка склалася в Японії. В основі Концепції формування й реалізації державної промислової політики Японії лежить сукупність наступних принципів: підтримка національного промислового капіталу в підвищенні його ефективності й конкурентоспроможності; підтримка високотехнологічних галузей, що є основою підвищення продуктивності праці, доходів і зайнятості, тобто економічного росту в цілому; спрямованість на забезпечення високої конкурентоспроможності економіки країни не тільки в поточний період, але й у перспективі.

Розглянуто закордонний досвід формування державної промислової політики на регіональному рівні та відзначено, що в індустріально розвинених (насамперед, європейських) країнах в останні роки виявилася принципова зміна у ставленні до регіонального рівня економічного розвитку. Даний рівень став розглядатися в якості важливого фактора загального економічного росту. Помітними тенденціями стали наступні: розширення активності місцевих органів влади в сфері економічної й господарської діяльності, наділення їх більш широкими можливостями для сприяння залученню приватного підприємництва до вирішення регіональних проблем; відбиття форм і методів роботи місцевих органів влади із промислово-підприємницькою сферою в законодавстві; більш повне використання кредитно-грошових і фінансово-бюджетних важелів впливу місцевої влади на підприємницьку сферу, включаючи заходи прямого й непрямого стимулювання участі підприємств території у вирішенні регіональних проблем; одержання органами місцевої влади додаткових можливостей для участі в підприємницькій діяльності, продажу регіонального майна, заключенню контрактів з товаровиробниками, створення «підприємницьких зон».

Визначено об'єктивну необхідність державного регулювання промислового копплексу та формування державної промислової політики, спрямованої на сталий розвиток промислового комплексу за умов соціально-орієнтованої економіки.

У другому розділі - «Особливості реалізації державної промислової політики на регіональному рівні» - проаналізовано сучасний стан державної промислової політики України та на рівні регіону; розроблено методичні підходи до формування нової промислової політики;удосконалено методичні підходи до формування нової промислової політики.

Встановлено, що головною ідеєю сучасної промислової політики є створення конкурентоспроможного комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати стратегічні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави. Вклад промислового комплексу в економіку, досягнення нашою країною рівня технологічно розвинених країн визначає провідну роль та місце промисловості у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави. Особливості промисловості регіону як об'єкта державного регулювання визначаються: різноманітністю і неоднорідністю зв'язків (концентрація та спеціалізація виробництва); відкритістю економічної системи регіону; особливостями історичного розвитку; регіональними пропорціями; завершеністю виробничого циклу; природними умовами та географічним положенням.

У зв'язку з фінансовою кризою у 2009 році відбулося зниження індексів виробництва продукції промисловості порівняно з 2008 роком. Позитивні тенденції спостерігалися у січні-листопаді 2010 року, про що свідчить приріст промислового виробництва практично в усіх регіонах, крім Івано-Франківської, Сумської, Херсонської та Чернігівської областей.

Проаналізовано питому вагу галузей промисловості в загальному обсязі промислового виробництва м. Києва.

Протягом 1990-2010 років галузева структура промисловості м. Києва зазнала суттєвих змін. Якщо 1990 році провідними галузями промисловості були машинобудування і харчова промисловість (40% загального обсягу промислового виробництва), у 2000 році - електроенергетика (25,8%), харчова (24,2%), хімічна та нафтохімічна промисловість (17,8%), то у 2010 році 22,1% виробництва промислової продукції припадає на харчову промисловість, 25,4% - на електроенергетику і 12,2% - на машинобудування.

Визначено, що формування промислової структури м. Києва відбувалось протягом всього періоду реформування економічних відносин під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів можна віднести високий рівень конкуренції з боку імпортних товарів, брак обігових коштів у матеріаломістких і наукомістких галузях, низьку купівельну спроможність на внутрішньому ринку, підвищення цін на енергоресурси, неефективну систему менеджменту і маркетингу тощо. Одним із суб'єктивних факторів зміни галузевої структури промисловості є недостатній вплив органів державної влади на економічні процеси в регіоні.

Визначено, що важкий стан економіки України вимагає невідкладного і відвертого обговорення проблем у сфері формування і реалізації національної промислової політики. За останні роки вони не лише набули системного характеру, але і зумовлюють виникнення реальних погроз національній безпеці й обороні. У концентрованому вигляді основні напрями і завдання державної промислової політики викладені в Державній програмі розвитку промисловості на 2003-2011 роки. Визначено, що аналіз основних показників діяльності промисловості за минулий час свідчить, що мета цієї Програми не досягнута, а основні її завдання не виконані. Так, реальні темпи зростання обсягів промислового виробництва менші в чотири рази, а в машинобудуванні - в 2-2,5 рази, ніж заплановано. Починаючи з 2006 року, Україна має негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами. Обсяги експорту й імпорту товарів за 2009 рік впали відповідно до 50,6 і 46,2% від обсягів аналогічного періоду попереднього року. Низькою залишається частка продукції машинобудування в структурі експорту продукції (на рівні 10%). Україна не наблизилася за ефективністю праці до провідних країн світу. Почасова оплата праці в Україні менша в 1,75 рази, ніж в Болгарії, в 5 - ніж у словаків, в 6,25 рази - ніж в Польщі і в 37,5 рази - ніж в Німеччині і Франції. За останні роки лише 4,5% загальної кількості підприємств випускали високотехнологічну продукцію. Майже 45% підприємств переробної промисловості використовують технології, вік яких складає до десяти років, а 37% - від 11 до 30 років. Більшість підприємств, що застосовують технологічні процеси, середній вік яких не перевищує п'яти років (23,9% загальної кількості таких підприємств), працюють у сфері виробництва харчових продуктів і напоїв. У результаті в рейтингу використання технологій і інновацій серед країн світу Україна зайняла 83 місце, а за здатністю адаптувати нові технології шляхом залучення прямих іноземних інвестицій - лише 97. Слабкою залишається інвестиційна підтримка промисловості. Частка інвестицій в основний капітал за рахунок засобів державного бюджету і засобів іноземних інвесторів у середньому складає 4-6%. Реальна більша половини загального обсягу інвестицій здійснюється підприємствами з власних засобів.

Про розбалансованість державної промислової політики свідчить і той факт, що в 2009 році обсяги фінансування діяльності підприємств у сфері стандартизації, сертифікації і метрології удвічі перевищують обсяги фінансування заходів Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємких технологій. Вони були навіть порівнянні з обсягами фінансування Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки і перевищували 60% обсягів фінансування Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки. Все це свідчить про відсутність у державі системи обгрунтованих пріоритетів промислової політики.

Ліквідація структурної незбалансованості промисловості й усунення погроз для національних інтересів і безпеки вимагають впровадження нової структури державного управління. По-перше, це поєднання функцій державного управління у сфері промисловості й торгівлі, по-друге, це створення такої системи державного управління, яка забезпечила б системний підхід до реалізації заходів і завдань промислової, військово-технічної і воєнно-промислової політики держави. З цією метою необхідно розширити повноваження існуючого Міністерства промислової політики України шляхом передачі йому частини функцій державного управління у сфері торгівлі від Міністерства економіки України і перетворення його в Міністерство промисловості й торгівлі України. Головним його завданням повинна стати розробка документів стратегічного прогнозування, планування і програмування розвитку промисловості, актів з інституційних перетворень в галузях промисловості, а також підготовка пропозицій до проекту держбюджету. Міністерство повинне також виступати державним замовником державних цільових програм.

У третьому розділі - «Напрями вдосконалення державної промислової політики на регіональному рівні» - визначено механізми реалізації державної промислової політики на регіональному рівні; обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення системи управління державної промислової політики на регіональному рівні; розроблено напрями реалізації державної промислової політики регіону.

Визначено необхідність створення на регіональному рівні промислових кластерів, у формуванні та роботі яких активну роль відіграє керуюча установа для управління процесом взаємодії підприємств. В її ролі повинна виступити обласна державна адміністрація (на початковій стадії кластерного розвитку). Вона сприятиме залученню нових компаній, співробітництву та партнерству. Попит на продукцію визначає діяльність ефективно функціонуючого кластера. Одним з ключових обов'язків обласної державної адміністрації є створення відповідного ринкового середовища, а саме: постійна діагностика і сегментація ринку за територіальним розташуванням, споживачами, продуктами, аналіз місцевої економіки - існуючих каналів збуту і створення нових, визначення місцевих кластерів, якщо такі є, якщо ні - представлення доцільності кластерного підходу.

Щодо проведення кластером промислової політики, то доцільно звернути увагу на такі заходи: розроблення середньо- та довгострокових планів модернізації існуючих технологій даної галузі, вивчення передових світових технологій виробництва промислової продукції, спільна діяльність з іноземними партнерами та ін.

До обов'язків обласної державної адміністрації також входять вивчення поточної ситуації кластера, визначення основних питань щодо діяльності кластера, розробка довгострокового плану дій із обов'язковим зазначенням короткострокових цілей кластера, організація членів кластера до спільної діяльності, а саме - до інформаційної, маркетингової, виробничої, збутової діяльності, спільного навчання. Обласна державна адміністрація не дає гарантії розквіту кластера. Саме наявність довіри між членами кластера дає можливість їм брати на себе спільні обов'язки, хоча неформальні зв'язки повинні бути все ж таки мінімізовані. Коли кластер розширюється і стає зрілим, повинна сформуватися формальна структура, тому що до кластера залучаються інвестиційні проекти зі значними фінансовими потоками. Функція обласної державної адміністрації полягає у налагодженні комунікаційних каналів між кластером та іншими установами регіону, а отже, у сприянні співробітництву між підприємствами. Варто звернути увагу на ще один ключовий момент - це популяризація кластера та його продукції серед підприємців, навчальних та науково-дослідницьких закладів, населення з метою зміцнення іміджу сформованої структури. Економічними заходами обласної державної адміністрації в кластерному розвитку можна вважати, по-перше, забезпечення ресурсами (кадровими, матеріальними та ін.); по-друге, фінансову підтримку інноваційної діяльності (насамперед, новим членам кластера); по-третє, інвестування в науково-дослідні роботи кластера (страхування ризиків, регулювання інноваційних процесів та ін.); по-четверте, податкове регулювання підприємств у кластері.

Виявлено, що виробничих кластерів, конкурентоспроможних у глобальному масштабі, практично немає. При цьому їхня поява виступає умовою підвищення довгострокової конкурентоспроможності України, а, отже стимулювання виникнення економічних кластерів повинно належати до числа пріоритетів державної промислової політики. Крім того, територіальні виробничі кластери повинні стати формою інтеграції та підтримки малого і середнього бізнесу. Тобто традиційні макроекономічні й галузеві підходи до розвитку малого і середнього бізнесу необхідно доповнити регіональним, що проявляється у формуванні територіальних виробничих кластерів.

Показано що кардинальне реформування організації і управління регіональною економікою на основі ринкових принципів і механізмів вимагає системної державної політики на державному, особливо на регіональному рівні. Головним принципом такого реформування виступає самоокупність регіону, хоча б за поточними витратами консолідованого бюджету. Для проведення рішучої послідовної стратегії реформування промислового комплексу потрібна жорсткіша централізація, управлінська вертикаль і відповідні функції органів управління промисловістю. Органи місцевого самоврядування повинні займати активнішу ринкову позицію в питанні формування доходів місцевого бюджету, не сподіватися тільки на даткові джерела, а мати нагоду одержувати доходи від комерційної діяльності через уповноважені структури. Можливими варіантами реалізації цієї задачі можуть бути: часткова націоналізація підприємств базових галузей і відновлення в них галузевого принципу управління, що дозволить скоординувати державну інвестиційну політику з єдиною промисловою політикою в базових галузях; створення управлінських компанії, через які можна інвестувати в капітали приватних корпорацій, або створення інтегрованих регіональних корпорацій із змішаним контролем. Недоліки існуючої системи управління промисловістю регіону зводяться до наступних моментів: управління здійснюється не комплексно, структурно та ієрархічно розрізненими органами; відсутня структура, яка здійснювала б аналіз стану промислового виробництва, тендецій його розвитку як єдиного сектора економіки регіону, вироблення напрямів промислової політики і управлінських рішень щодо її реалізації.

Визначено, що державна промислова політика регіону є складовою частиною соціально-економічної політики держави, яка проводиться державними і регіональними органами влади з урахуванням стратегічного плану розвитку регіону на перспективу. У структурному плані вона, перш за все, повинна визначати: пріоритетні напрями промислової діяльності в м. Києві; пріоритетні види продукції; об'єкти регіональної підтримки і державного регулювання; способи підтримки суб'єктів промислової діяльності; джерела фінансування. Формування державної промислової політики на регіональному рівні повинне полягати не в посиленні оперативного втручання в економіку регіону і виробничо-господарську діяльність підприємств, а в завданні стратегічних орієнтирів для формування сприятливих умов розвитку регіону.

Встановлено, що державна промислова політика регіону грунтується на принципах: створення умов для розвитку і збільшення промислового і інтелектуального потенціалу регіону, які дозволяють суб'єктам промислової діяльності активно адаптуватися до тих вимог внутрішнього і зовнішнього ринків, які динамічно змінюються; поетапного підвищення ефективності промислової діяльності в регіоні, орієнтованої на створення високих і наукоємних технологій, що забезпечують виробництво конкурентоздатної продукції; пріоритетності розвитку ресурсозберігаючого, безпечного і екологічно чистого виробництва; забезпечення зайнятості населення регіону; сприяння підготовці й перепідготовці кадрів; сприяння розвитку коопераційних й інтеграційних зв'язків з іншими регіонами України, країнами СНД і далекого зарубіжжя; рівність прав і відповідальності всіх суб'єктів промислової діяльності; розширення бази оподаткування і збільшення доходів від використання власності регіону; регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів; конкурсної основи надання підтримки суб'єктам промислової діяльності за рахунок ресурсів регіону.

У рамках державної промислової політики регіону пріоритет повинен бути відданий переходу до ресурсозберігаючих, безвідходних, з повним циклом обробки технологій, організації екологічно чистих і безпечних виробництв, проектам, які стимулюють розвиток суміжних і споріднених виробництв, забезпечення ефективної зайнятості населення, підвищення його добробуту. На наш погляд, методами управління державною промисловою політикою регіону можна вважати пріоритетні напрями при вирішенні її задач. Визначено напрями формування державної промислової політики регіону: ті, що сприятимуть проведенню диверсифікації існуючих виробництв; підтримка підприємництва, яка сприяє розвитку нових перспективних промислових виробництв; залучення інвестицій в економіку регіону; формування сприятливих умов для конкурентоспроможності місцевих товарів; використання договірних відносин в діяльності адміністрації з підприємствами промислового комплексу; створення цілісної інноваційної системи регіону.

Важливим моментом для розвитку промисловості є створення інноваційної системи. Потенціал розвитку інноваційної системи регіону повинен бути орієнтований на інновації і формування такої системи взаємовідносин між наукою, промисловістю і суспільством, за якої інновації стануть основою розвитку промисловості і суспільства. Державна промислова політика повинна розроблятися і застосовуватися системно. Перш ніж проводити реструктуризацію, вкладати інвестиції, нарощувати обсяги виробництва, проводити організаційні поліпшення, треба врахувати всі чинники як з боку попиту, так і з боку пропозиції. Координатором цього процесу повинні виступати органи місцевого самоврядування. Таким чином, визначення пріоритетних напрямів формування і реалізації державної промислової політики регіону може розглядатися як основний інструмент, що впливає на зростання промислового виробництва і стабілізацію соціально-економічного положення в регіоні в цілому.

Висновки

У дисертації наведено вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи формування державної промислової політики на регіональному рівні. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані наступні висновки.

1. Визначено, що у науковій літературі поняття державної промислової політики на регіональному рівні трактується як система правових, економічних і організаційних заходів, спрямованих на підвищення роботи промисловості, що здійснюються органами державної влади й посадовими особами регіону, виходячи з його соціально-економічних інтересів. На підставі аналізу основних теоретичних підходів до визначення поняття “промислова політика” розкрито сутність поняття “державна промислова політика на регіональному рівні”, що, на відміну від існуючих, розглядається як діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування з формування й досягнення перспективних цілей соціально-економічного розвитку регіону за допомогою використання певних форм і методів впливу на промисловий комплекс адміністративно-теріторіальних утворень.

2. Розроблено нові методичні підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні, основою яких є формування концептуальних засад за етапами: ретроспективний аналіз внутрішніх закономірностей формування промислового комплексу регіону; аналіз його структури, виявлення існуючих чинників; аналіз зовнішніх факторів, що визначають його перспективний розвиток; розроблення стратегічних пріоритетів, мети розвитку промислового комплексу. Такі підходи сприятимуть покращенню профільної структури; галузевої структури; товарної структури; експортно-імпортної структури; просторової структури промислового комплексу; разробці основних напрямів досягнення намічених цілей структурних перетворень у промисловому комплексі регіону.

3. Доведено, що державна промислова політика різних країн світу має певні відмінності, однак ключові її елементи мають типовий характер - облік ринкового фактора як стимулюючої й перетворювальної сили, акцент на наданні промисловим структурам адаптивного характеру до навколишнього середовища, наданні допомоги промисловості в областях і сферах, де вона не має прямих спонукальних імпульсів до розвитку. В основному державна промислова політика спрямована на розробку й здійснення таких заходів, які найбільш повно сприяли б підвищенню конкурентоспроможності національної промисловості, а самеУ розроблення сукупності програм розвитку з урахуванням довгострокових перспектив покращення промисловості й економіки країни в цілому, формування взаємозв'язків на національному й міжнародному рівнях; підвищення конкурентоспроможності товарів виробництва; спрощення й оптимізація режиму оподатковування підприємств; надання фінансової допомоги галузям, які найбільше піддаються впливу зовнішньої конкуренції.

4. Виявлено, що в регіоні існує значна диференціація технологічної й технічної підготовки виробництва окремих галузей та підприємств промисловості. Повільні темпи впровадження нових технологічних процесів, освоєння нових видів техніки в галузях промисловості та на окремих підприємствах призводять до зростання розриву в рівнях технічної підготовки виробництва і впливають на його конкурентоспроможність. У галузевому розрізі впровадження нових техніки та технологій найбільш інтенсивно здійснюється на підприємствах харчової та легкої промисловості. Натомість рівень технічної підготовки таких галузей, як транспортне машинобудування, виробництво електричного та електронного устаткування, значно відстає від середніх показників по промисловості м. Києва.

5. Розроблено нові методичні підходи до формування промислової політики України, в основу якої покладена стратегія відходу від існуючої неконкурентної на світових ринках сировинної структури вітчизняної промисловості й побудови сучасної моделі, наближеної до структури промисловості технологічно розвинених країн світу. Основними передумовами цього є активна регулююча роль держави, створення умов для розвитку внутрішнього ринку і вдосконалення механізмів державно-приватного партнерства. Досліджено основні тенденції у промисловості м. Києва, які свідчать про зумовленість основних проблем промислового сектора системними недоліками господарського середовища в регіоні та в країні в цілому. Визначено, що розв'язання існуючих проблем можливе шляхом системної реалізації державної промислової політики, використання ресурсів держави, регіонів і бізнесу з метою розвитку промисловості. Державна промислова політика має бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку пріоритетних галузей і виробництва із позицій інтересів всієї національної економіки.

6. Визначено необхідність створення на регіональному рівні промислових кластерів, де в якості керуючої установи процесом взаємодії підприємств виступає обласна державна адміністрація з функціями дослідження, аналізу і контролю. При кластерному аналізі передбачається, що кожна конкретна галузь повинна розвиватися усередині кластера вертикально і горизонтально взаємозв'язано. Визначено, що становлення базової галузі ініціює розвиток галузей-постачальників і галузей-споживачів, а також сегментів послуг, що належать до кластера.

7. Розроблено пропозиції щодо удосконалення системи управління державної промислової політики на регіональному рівні: управління промисловістю повинне здійснюватися єдиним комплексом, що включає всі галузі промислового виробництва; у єдиному органі управління промисловістю необхідно зосередити оперативні фінансові й інвестиційні ресурси для реалізації стратегічних і поточних заходів підтримки промислових підприємств; адміністрації регіону сумісно з промисловими підприємствами створити структуру, що виконує аналітичну функцію здійснення заходів щодо реалізації державної промислової політики і її стратегічних напрямів, розроблення спільними підприємствами програм їх реформування і фінансового оздоровлення, здійснення контролю за їх виконанням. промисловий політика державний управління

8. Розроблено пріоритетні пропозиції щодо розвитку державної промислової політики на регіональному рівні, зокрема: удосконалення фіскальних інструментів порядку оподаткування; забезпечення порядку організації роботи щодо зміни термінів сплати податків і зборів до бюджету регіону; створення системи регіональних гарантій; інтеграція різних проектів регіону в єдиний структурний список з урахуванням форми участі регіону в здійсненні інвестицій і підтримки інвестиційної діяльності; перехід всіх учасників на використання єдиного програмного продукту; просування інформації про промисловий потенціал регіону шляхом проведення презентації, виставок; проведення навчання і консультування з правових аспектів діяльності підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андрієвський Д. Й. Формування механізму здійснення промислової політики в сучасних умовах на регіональному рівні // [Електронний ресурс] / Д. Й. Андрієвський // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №4. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

2. Андрієвський Д. Й. Аналіз ефективності впливу органів влади держави і регіонів для успішного структурного розвитку промисловості / Д. Й. Андрієвський // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 23. - С. 142-145.

3. Андрієвський Д. Й. Державна економічна політика сприяння надходженню в промисловість інвестицій на національному та регіональному рівнях / Д. Й. Андрієвський // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 24. - С. 125-128.

4. Андрієвський Д. Й. Система заходів державної підтримки реструктуризації промисловості / Д. Й. Андрієвський // Економіка та держава. - 2011.- № 1 - С. 154-156.

5. Андрієвський Д. Й. Методи державного регулювання структурного розвитку промисловості на регіональному рівні / Д. Й. Андрієвський // Науковий вісник Академії муніципального управління / за. заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2011. - С. 377-384. - (Серія «Управління»: вип. 1(11): Державне управління та місцеве самоврядування).

6. Андрієвський Д. Й. Стимулюючий і дестимулюючий вплив державної промислової політики на формування структури промисловості / Д. Й. Андрієвський // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 7-8 жовт. 2010 р.: матер. допов.: 3 т., Т. 2. - Д. : Біла К. О., 2010. - С. 7-9.

7. Андрієвський Д. Й. Державна підтримка залучення у вітчизняну промисловість новітніх розробок / Д. Й. Андрієвський // Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів // міжнар. наук.-практ. конф., 29 жовт. 2010 р. - К. : РВПС України НАН України, 2010. - С. 11-13.

8. Андрієвський Д. Й. Форми державного регулювання промислового виробництва / Д. Й. Андрієвський // Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення: міжнар. наук. практ. конф., 1-2 жовт. 2010 р. - Д.: ДРІДУ НАДУ. 2010. - С. 116-118.

9. Андрієвський Д. Й. Підхід до побудови систем державного регулювання структурного розвитку промисловості / Д. Й. Андрієвський // Стратегія розвитку фінансово-економічних та соуіальних відносин: регіональний аспект: 3 сімпозіум, 11-12 листоп. 2010 р. - Харків: ХІФ, 2010. - С. 39-41.

10. Андрієвський Д. Й. Теоретичні концепції сутності державної промислової політики / Д. Й. Андрієвський // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Всеукр наук.-практ. інтернет конф., 18-22 листопад. 2010 р.: матер. допов.: 2 т., Т. 2. - Харків: ХНТУСГ, 2010. - С. 86-89.

АНОТАЦІЇ

Андрієвський Д.Й. Формування і реалізація державної промислової політики на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо удосконалення системи формування і реалізації державної промислової політики на регіональному рівні.

Проаналізовано відомі та розроблено нові методичні підходи до реалізації державної промислової політики на регіональному рівні. Досліджено світовий досвід державної промислової політики та визначено напрями його можливої адаптації до потреб України. Розроблено нові методичні підходи до формування промислової політики в Україні. Проаналізовано пряму державну промисловоу політику України на державному та регіональному рівнях та визначено напрями її вдосконалення. Удосконалено механізми реалізації державної промислової політики на регіональному рівні. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення системи управління державною промисловою політикою на регіональному рівні. Розроблено пріоритетні пропозиції щодо розвитку державної промислової політики на регіональному рівні.

Ключові словаУ промислова політика, регіон, механізм, інноваційний розвиток, державне регулювання.

Андриевский Д.Й. Формирование и реализация государственной промышленной политики на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методических основ и разработке практических предложений по совершенствованию системы формирования и реализации государственной промышленной политики на региональном уровне. В работе определен понятийно-категорийный аппарат государственного управления, предусматривающей толкование понятия "государственная промышленная политика на региональном уровне" как согласованный на государственном и региональном уровнях план действий по промышленному развитию региона (регионов) на определенный среднесрочный период (срок).