Політичні стратегії як засіб удосконалення управління охороною здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.77:328.18

ПОЛІТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ'Я

Спеціальність 25.00.01 - теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Дейниховська Катерина Анатоліївна

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат наук з державного управління, доцент СОЛОВИХ Віталій Павлович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президенті України, доцент кафедри політології та філософії

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент КАРАМИШЕВ Дмитро Васильович, Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров'я України, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування;

кандидат наук з державного управління, доцент ЄВТУШЕНКО Ольга Анатоліївна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри менеджменту у невиробничій сфері

Захист відбудеться “15” квітня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75 (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75).

Автореферат розісланий ”14” березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни в економічному, соціальному та політичному середовищі України передбачають забезпечення подальшого розвитку суспільства як складної, організованої, динамічної соціальної системи, важливою складовою якої є сфера охорони здоров'я. Збереження здоров'я нації - одне з пріоритетних завдань держави та органів влади. Проте, лише сама держава не здатна створити сприятливі умови для забезпечення належних стандартів охороноздоровчих послуг. У демократичній державі до цього процесу залучаються не тільки медичні заклади, органи державного управління та органи місцевого самоврядування, але і інституції громадянського суспільства та безпосередньо громадяни. Узгодження діяльності акторів цього процесу є головним завданням політичної стратегії держави. Тому нагальним стає питання дослідження політичних стратегій у сфері управління охороною здоров'я, оскільки їх впровадження створює можливості урахування інтересів кожної людини при формуванні охороноздоровчої політики.

Стан наукової розробки проблеми. Окремі аспекти проблеми формування стратегії розвитку державної політики у сфері охорони здоров'я знаходять певне відображення в наукових публікаціях. Загальнотеоретичним питаннями дослідження стратегії та стратегічного управління присвячено роботи В. Єфремова, Г. Ліддела, П. Мільгрома, Г. Мінцберга, Г. Почепцова та ін. Актуальні наукові розвідки щодо дослідження державного управління містять праці сучасних дослідників Б. Гаєвського, М. Говлета, А. Дєгтяра, В. Дзюндзюка, В. Корженка, Ю. Куца, В. Мартиненка, В. Солових, В. Ребкала, та ін. Принципи та методи державного управління сферою охорони здоров'я аналізують Б. Волос, О. Галацан, З. Гладун, О. Євтушенко, Д. Карамишев, В. Москаленко, А. Немченко, Я. Радиш, В. Скуратівський, І. Солоненко та ін. Специфічні особливості розвитку підприємництва та впровадження у сферу охорони здоров'я ринкових відносин досліджують Л. Жаліло, З. Надюк, А. Падієв, О. Приходський, В. Рудень, а також зарубіжні дослідники Ф. Дуіч, Д. Хантлер, Р. Шеффлер та ін. Проте залишається майже недослідженим питання щодо місця і ролі політичних стратегій у процесі управління охороною здоров'я.

Таким чином, актуальність обраної теми визначається необхідністю розробки методів та інструментів формування політичних стратегій у сфері управління охороною здоров'я, що сприятиме підвищенню рівня медичного обслуговування населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту. Дисертаційне дослідження виконане згідно з Комплексним науковим проектом «Державне управління і місцеве самоврядування» в межах науково-дослідних робіт кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Політика та адміністрування в системі державного управління» (державний реєстраційний номер 0109U004873) та «Політика територіальних органів влади в умовах трансформації українського суспільства» (державний реєстраційний номер 0106U012322). Внесок здобувача полягає у визначенні взаємозв'язків між державною політикою та стратегією державного управління сферою охорони здоров'я.

Мета і завдання дослідження полягають в теоретичному обґрунтуванні сучасних політичних стратегій у сфері управління охороною здоров'я в Україні та їх практичної реалізації.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації визначені наступні завдання:

- з'ясувати зміст політичної стратегії розвитку сфери охорони здоров'я та її специфіку стосовно України;

- виявити взаємозв'язок між державною політикою та стратегією державного управління галуззю;

- визначити основні напрямки формування політичних стратегій у сфері охорони здоров'я в європейських країнах;

- узагальнити суттєві принципи реформування системи охорони здоров'я в розвинутих соціальних практиках;

- оцінити сучасний стан вітчизняної системи охорони здоров'я та особливості впливу суб'єктів державної політики на формування відповідних політичних стратегій;

- обґрунтувати шляхи удосконалення державного управління системою охорони здоров'я з урахуванням політичних стратегій.

Об'єкт дослідження - державне управління розвитком охорони здоров'я. державний управління політичний здоров'я

Предмет дослідження - процес формування політичних стратегій у сфері державного управління охороною здоров'я.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використані як загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, єдності історичного та логічного), так і окремі методологічні підходи міждисциплінарного змісту, а саме: системний, компаративний та структурно-функціональний. Так, метод аналізу і синтезу дозволив дослідити теоретичні здобутки українських та закордонних науковців щодо удосконалення державного управління сферою охорони здоров'я та з'ясувати специфіку політичних стратегій розвитку цієї галузі; метод єдності історичного та логічного надав можливість визначити історичні особливості становлення сфери охорони здоров'я в Україні; за допомогою системного підходу з'ясовано структуру та складові системи охорони здоров'я; компаративного - визначено специфіку організації та функціонування сфери охорони здоров'я європейських країн; структурно-функціонального - обґрунтовано функціональне навантаження кожного структурного елемента системи державного управління охороною здоров'я щодо формування та реалізації політичних стратегій.

Наукова новизна одержаних результатів Відмінність отриманих результатів від існуючих наукових розробок полягає в теоретичному обґрунтуванні сучасних політичних стратегій «держав добробуту» (соціальних держав) щодо розвитку сфери охорони здоров'я та реальних можливостей їх використання в державному управлінні процесами реалізації охороноздоровчої політики в Україні. Новизна наукових результатів конкретизуються у таких положеннях:

уперше:

- визначено структуру політичної стратегії державного управління сферою охорони здоров'я, яка включає економічну (методи та способи, за допомогою яких здійснюється ресурсне забезпечення сфери охорони здоров'я), нормативну (принципи організації сфери охорони здоров'я), соціальну (індивіди та їх об'єднання, інтереси яких перетинаються у процесі формування певної стратегії), структурно-управлінську (організація сфери охорони здоров'я та методи і способи управління нею), комунікативну (процедури обміну інформацією між акторами сфери охорони здоров'я) складові у їх взаємозалежності та взаємодії, що дозволяє забезпечити конструктивний діалог між суб'єктами та об'єктами цього процесу, оцінити якість медичних послуг споживачами, розширити можливості задоволення потреб усіх зацікавлених сторін у реформуванні галузі;

удосконалено:

- визначення пріоритетних напрямків розвитку системи управління сферою охорони здоров'я України з урахуванням європейського досвіду, що концептуалізується у запровадженні чотирьохрівневої системи ресурсного забезпечення сфери охорони здоров'я та вимагає перерозподілу повноважень щодо управління галуззю;

- класифікацію взаємозв'язків між державною політикою та стратегією державного управління сферою охорони здоров'я, що розкривається у необхідності налагодження діалогової взаємодії між державою та суспільством не тільки у процесі формування стратегії державного управління галуззю, а і під час її реалізації;

дістало подальший розвиток:

- визначення поняття «політична стратегія» у контексті управління сферою охороною здоров'я, зміст якого пов'язаний з необхідністю урахування інтересів населення у процесі формування охороноздоровчої політики та залучення до цього інститутів громадянського суспільства;

- уточнення характеристик основних принципів стратегії реформування системи охорони здоров'я європейських країн, що стосується політичного діалогу між учасниками процесу реформування, технологій досягнення компромісу між суб'єктами і об'єктами діяльності тощо.

Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні здобутків світової та вітчизняної теорії і практики функціонування сфери охорони здоров'я, розробці конкретних пропозицій стосовно запровадження політичних стратегій в державне управління галуззю, що відповідало б європейським демократичним стандартам.

Результати дисертаційної роботи (а саме: методику врахування суспільно-значущих інтересів у процесі формування державної охороноздоровчої політики) використано Міністерством охорони здоров'я України (довідка про впровадження № 1.02/115 від 30 жовтня 2009 р.), Управлінням охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області (довідка про впровадження від 20 жовтня 2010 р.) та Управлінням охорони здоров'я Департаменту охорони здоров'я та соціальних питань Харківської міської ради (довідка про впровадження № 1069/0/57-09 від 30 грудня 2009 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Висновки та результати сформульовані здобувачем особисто. У дисертації не використовуються ідеї та розробки, які належать співвиконавцям науково-дослідних робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 7 науково-комунікативних заходах, у т.ч.: VII, VIII та ІХ міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2008 р.; м. Харків, 2009 р.), науково-практичних конференціях міжнародного і регіонального рівнів «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (м. Львів, 2008 р.), «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2008 р.), «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (м. Полтава, 2008 р.)

Публікації. Результати дисертаційного дослідження та його основні ідеї знайшли своє відображення у 8 наукових працях, три з яких опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі державного управління.

Структура і обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків (на 4 стор.) і списку використаних джерел, який містить 193 назви (на 19 стор.), у т. ч. 69 - іноземною мовою. Повний обсяг дисертації - 228 сторінок, у т.ч. рисунків - 3 (на 2 стор.), таблиць - 6 (на 4 стор.).

основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, відображено його зв'язок з науковими програмами, планами та темами установи, визначаються мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, наведена загальна характеристика наукових методів дослідження, сформульована наукова новизна отриманих результатів та їх наукове і практичне значення, наводяться відомості про апробацію роботи та публікації.

У першому розділі - «Теоретичні засади формування політичних стратегій в державному управлінні охороною здоров'я» - розглянуто теоретичні підходи щодо аналізу стратегічного управління та політики як стратегії управління державою, формування політичної стратегії управління охороною здоров'я як соціально-значущої сфери суспільства. Стратегічним управлінням є цілеспрямована діяльність його суб'єктів з розробки місії, визначення цілей організації і способів їх досягнення, що забезпечують розвиток певної галузі у нестабільному зовнішньому середовищі шляхом зміни самої організації, її пристосування до зовнішнього середовища та посилення впливу на нього. Стратегічне управління - це безперервний процес вибору і реалізації цілей і стратегій організації, який можна представити як логічну послідовність дій: діагноз (оцінка) - прогноз - стратегія - стратегічний план - програма - проект - оцінка результатів (останній результат замикає ланцюжок з першим результатом, утворюючи зворотний зв'язок), а змістовними результатами стратегічного управління є стратегія організації, її стратегічний потенціал і організаційна структура.

Питання стратегічного управління розвитком державного сектора в Україні залишаються недостатньо опрацьованими, що пов'язується із складністю пропонування в умовах політичної та економічної нестабільності довгострокової стратегії державного управління. Проте, з поступовим розгортанням процесу розбудови держави, організаційно-правового відособлення структур управління, удосконалення змісту повноважень органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування створюються реальні умови для переведення систем управління на якісно новий рівень.

Застосування методів державного управління для формування політичної стратегії можливе лише частково, бо між стратегічним управлінням корпорацією та стратегічним управлінням державою існують суттєві відмінності. По-перше, стратегічні цілі держави мають сенсоутворюючу роль, бо породжують життєві стратегії громадян, дозволяють їм облаштовувати свою діяльність з вірою в очікуване майбутнє, з орієнтацією на певні перспективи щодо стабільного розвитку держави. Стратегічне планування в державі безпосередньо пов'язане як з ідеологією, що включає суспільні цінності, так і з перспективними цілями і пріоритетними завданнями державної політики, що будуються на суспільних інтересах. По-друге, перед державою стоїть завдання не тільки якісної зміни соціального середовища, але й створення сприятливих умов для відповідних трансформацій. По-третє, перехід від поточного планування і адміністрування до стратегічного управління пов'язаний з політичною волею національної еліти, з ухваленням обґрунтованих і таких, що спираються на управлінські знання, рішень. По-четверте, стратегічне управління державою передбачає чітке розмежування загальної і організаційної стратегії розвитку. Державне стратегічне управління є системою заходів по реалізації інтересів населення, що виникають внаслідок змін цільових настанов і змісту індивідуальної і колективної діяльності.

Формування стратегії державного управління сферою охорони здоров'я не можливе без чіткого усвідомлення змісту основних категорій цього процесу, а саме: здоров'я людини, охорона здоров'я. Поняття «здоров'я людини» охоплює не тільки суто біологічні, а й соціальні характеристики людини. Тому, коли йдеться про здоров'я людини, то мається на увазі дослідження не тільки фізичного стану окремої людини, а і її соціального середовища. Під охороною здоров'я розуміється система соціально-економічних та медичних заходів, спрямованих на збереження й підвищення рівня здоров'я кожної людини і населення в цілому.

Політична стратегія представляє собою принципи, засоби та методи, за допомогою яких суб'єкти певного процесу задовольняють свої інтереси та розв'язують конкретні проблеми. Виходячи із суспільної значущості сфери охорони здоров'я, політичну стратегію у цій сфері можна розглядати як процес стратегічного планування та управління на основі інтересів усіх соціальних груп населення. Політична стратегія має забезпечувати баланс між економічною ефективністю та соціальністю сфери охорони здоров'я.

В дисертації визначаються й аналізуються найважливіші складові політичної стратегії: економічна, нормативна, соціальна, структурно-управлінська та комунікативна. Зокрема, економічна складова - це методи та способи, за допомогою яких здійснюється ресурсне забезпечення галузі; нормативна - принципи організації сфери охорони здоров'я; соціальна - індивіди та їх об'єднання, інтереси яких перетинаються у процесі охорони здоров'я; структурно-управлінська - організація певного сектора охорони здоров'я та методи і способи управління нею; комунікативна - процедури обміну інформацією між акторами певної сфери.

Таким чином, для з'ясування змісту політичної стратегії розвитку охорони здоров'я необхідно визначити специфіку організації цих складових та основні напрямки їхнього удосконалення.

У другому розділі дисертації - «Досвід формування політичної стратегії у сфері охорони здоров'я» - аналізуються напрямки, форми та методи формування політичних стратегій у європейських державах та особливості системи управління сферою охорони здоров'я в Україні. Узагальнено досвід Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії та Бельгії, де вже реалізовано різні моделі фінансування сфери охорони здоров'я: у Великій Британії - бюджетна модель фінансування, у Франції - змішана модель і т.д. Ці країни, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, мають найкращі у світі системи охорони здоров'я (Франція, наприклад, посідає перше місце серед країн світу за рівнем та результативністю медичного обслуговування, де останнім часом здійснено низку реформ, які можуть бути корисними для України як держави, що прагне інтегруватися у Європейський Союз).

Незважаючи на відмінності в організації систем охороною здоров'я у зазначених країнах, можна стверджувати, що організація державного управління має загальні характерні риси щодо політичної стратегії. Система управління сферою охорони здоров'я має трирівневий тип організації (загальнодержавний, регіональний та місцевий). На загальнодержавному рівні здійснюється національна стратегія розвитку галузі, розробляються стандарти медичного забезпечення та здійснюється контроль за їхньою реалізацією, встановлюється різна фінансова та управлінська відповідальність органів влади на різних рівнях. Органи регіонального рівня відповідають за структуру забезпечення якісного сервісу на підвідомчій території (тут формується регіональний план охорони здоров'я і оцінюється дієздатність місцевого сервісу); місцевого рівня - являють собою оперативну частину системи, що знаходиться під контролем муніципалітетів, які реалізують програми охорони здоров'я.

Поліпшення ситуації в галузі охорони здоров'я не можливе без подальшого соціально-економічного розвитку, підвищенням рівня освіти, збалансованості харчування і т. ін. Міністерства охорони здоров'я і уряди більшості європейських країн переходять від виконання функції управління, безпосередньо пов'язаних з наданням послуг, до здійснення стратегічного контролю з використанням стимулів і різних інструментів політики. Важливого значення при формуванні стратегії розвитку сфери охороною здоров'я набувають такі принципи, як солідарність у відносинах між окремими громадянами і в рамках всього суспільства в цілому, справедливість, залучення пацієнтів і громадян до процесів ухвалення рішень з питань особистого здоров'я.

Формування стратегії розвитку сфери охорони здоров'я у європейських країнах базується на здійсненні наступних кроків: з'ясування перспектив розвитку галузі; визначення ролі державного і приватного секторів, добровільних організацій і громадянського суспільства в розвитку сфери охорони здоров'я.

Стратегічне управління прагне до забезпечення належного балансу правових, нормативних і політичних інструментів поліпшення діяльності систем охорони здоров'я, що означає: забезпечення дотримання законів і вимог нормативно-правових актів усіма суб'єктами у сфері охорони здоров'я; досягнення адекватної рівноваги владних механізмів, стимулів керівництва, передового досвіду, санкцій; узгодження стимулів розвитку системи охорони здоров'я для досягнення цілей політики, що проводиться урядом.

У дисертаційній роботі доведено, що ефективна управлінська структура має забезпечувати належне урядування (на основі етичних принципів і цінностей) і сприяти досягненню його цілей шляхом визначення суспільством системи загальних цінностей і етичних принципів як основи зміцнення здоров'я; забезпечення підзвітності і прозорості функціонування всієї системи, а також чіткого визначення ролей і обов'язків учасників в рамках процесу охорони здоров'я; забезпечення відповідності між стратегією і структурою управління, скорочення випадків дублювання і фрагментації функцій; надання пріоритетної уваги питанням захисту інтересів споживачів. Поліпшення керівництва системою охорони здоров'я можна досягнути, наприклад, шляхом розширення участі громадян в ухваленні рішень.

Основними суб'єктами формування державної політики у сфері охорони здоров'я є центральні органи державної влади, а саме: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Президент України. При цьому основні функції щодо фінансування, регулювання та контролю у сфері охорони здоров'я покладено лише на один орган - Міністерство охорони здоров'я України. Що стосується інститутів громадянського суспільства, то вони тільки опосередковано впливають на процеси формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Така ситуація є джерелом розвитку негативних явищ в управлінні галуззю і суперечить позитивному сприйняттю більшістю населення ініціатив державної влади з приводу її розвитку, що потребує певного поглиблення наукових досліджень із зазначеної проблематики.

У третьому розділі - «Напрямки запровадження політичних стратегій у сферу охорони здоров'я в Україні» - аналізується діяльність суб'єктів формування державної політики у сфері охорони здоров'я в Україні, а також визначаються шляхи удосконалення управління системою охорони здоров'я з урахуванням політичних стратегій.

Вирішення проблем у сфері охорони здоров'я потребує формування виваженої охороноздоровчої політики та її цілеспрямованої реалізації. Для цього лише волевиявлення держави недостатньо, необхідна активна участь у цих процесах громадян як рушійної сили державотворення. Сфера охорони здоров'я є специфічним простором суспільних відносин, від стану і розвитку якої залежить здоров'я нації і безпека держави. Саме цим і визначається необхідність залучення до розробки й реалізації державної охороноздоровчої політики широкої громадськості. Центральною фігурою в соціальній, демократичній державі виступає пересічний громадянин, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека якого визнаються в Україні найвищою цінністю.

Важливою ланкою ефективного реформування системи охорони здоров'я є політичний діалог, який надає можливість прискорити перетворення сфери охорони здоров'я у напрямку повного задоволення потреб населення у медичних послугах. Базою для його налагодження є загальне розуміння важливості використання інформаційних систем в інтересах реформи сфери охорони здоров'я та децентралізація управління її розвитком, впровадження інновацій, розширення первинної медичної допомоги населенню, автономії стаціонарів та посилення приватного сектора у сфері охорони здоров'я і ін.

Одним із пріоритетних напрямків удосконалення системи охорони здоров'я пропонується реформа системи її фінансування. В роботі обґрунтовуються пропозиції щодо виокремлення чотирьох джерел фінансування:

- державний та місцевий бюджети, кошти з яких спрямовуються на оплату страхових медичних внесків малозабезпечених верств населення; пряме фінансування (або дофінансування) лікування соціальних хвороб; оплату наддорогих технологій і методик і утримання соціально значущих медичних закладів - у сільській місцевості, туберкульозних і онкологічних диспансерів та ін.;

- страхові внески фізичних і юридичних осіб, розміри яких мають узгоджуватись з урядом;

- пряма оплата вартості послуг, що надаються при небажанні особи страхуватись, та послуг, які безпосередньо не впливають на здоров'я чи не входять до страхового полісу;

- благодійні внески, які надходять від спеціальних фондів, і які спрямовуються на фінансування розвитку нових технологій і випадків, непередбачених законодавством і страховкою.

Реформування галузі, змінюючи характер суспільних відносин, ставить на порядок денний необхідність залучення до цього процесу не тільки безпосередньо медичні установи, а й структури громадянського суспільства, що актуалізує значущість політичних стратегій як засобу удосконалення управління охороною здоров'я.

Висновки

У сукупності отримані результати дослідження дозволили розв'язати важливе наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування формування політичних стратегій розвитку сфери охорони здоров'я і їх використання в державному управлінні процесами реалізації охороноздоровчої політики в Україні, що дозволяє запропонувати такі положення, узагальнення та рекомендації:

1. Політична стратегія розвитку сфери охорони здоров'я - це сукупність принципів, засобів та інструментів забезпечення реалізації охороноздоровчої політики. В сучасній практиці використовується три типи політичних стратегій, що визначають специфіку організації, функціонування та розвитку системи охорони здоров'я: ліберальна (передбачає максимальну індивідуальну відповідальність громадянина за власне здоров'я, спираючись на домінування ринкових відносин в організації та фінансуванні галузі), консервативна (відповідальність за охорону здоров'я покладається на колектив, індивід несе лише часткове ресурсне навантаження за рахунок корпоративних кас), соціал-демократична (визначає державу як основного суб'єкта, що забезпечує охорону здоров'я).

Усі ці три типи політичних стратегій є ідеальними, мають як переваги, так і недоліки, а тому на практиці використовуються позитивні моменти кожної з них.

2. Політична стратегія реалізується через публічну політику, однією з вимог якої є залучення до її формування широкої громадськості, що відповідає демократичним стандартам функціонування держави - основної структурної складової політики.

Формування ефективної політичної стратегії державного управління сферою охорони здоров'я можливе не лише за умов забезпечення балансу між її економічною та соціальною складовими, а й потребує урахування інтересів усіх зацікавлених сторін. Враховуючи те, що охорона здоров'я торкається кожної людини, нагальним є включення до механізмів формування державної охороноздоровчої політики інститутів громадянського суспільства та поглиблення їх співпраці з державними органами влади. При цьому інститути громадянського суспільства функціонально забезпечують запити на можливі напрямки формування стратегії держави, а державні органи влади перетворюють ці запити на конкретні заходи та здійснюють їх реалізацію.

3. Незважаючи на певні відмінності в організації систем охорони здоров'я в європейських країнах можна стверджувати, що управління сферою охорони здоров'я здійснюються на загальних засадах, зокрема:

- основу стратегії розвитку сфери охороною здоров'я складають такі принципи, як солідарність у відносинах між окремими громадянами і суспільством в цілому, справедливість при наданні медичних послуг, залучення громадян до процесів ухвалення рішень з питань якості охорони здоров'я, дотримання етичних і ціннісних правил, які забезпечують баланс між правовими, економічними і політичними інструментами, необхідними для поліпшення функціонування систем охорони здоров'я;

- економічна ефективність реалізації стратегії та соціальна справедливість в суспільстві забезпечується шляхом посилення солідарної відповідальності за утримання сфери охорони здоров'я та створенням конкурентного середовища серед постачальників медичних послуг;

- стан сфери охорони здоров'я обумовлюється рівнем соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, рівнем освіти, якістю харчування і житлових умов громадян, а тому соціальна складова політичної стратегії обов'язково включає інтереси усіх зацікавлених сторін та забезпечує координацію діяльності з іншими партнерами.

4. Специфіка організації системи державного управління сферою охорони здоров'я України полягає в тому, що на центральному рівні сконцентровано функції стратегічного і оперативного управління, що призводить до розпорошеності пріоритетів у довгостроковому розвитку галузі та обмеженню діяльності органів центрального рівня лише поточним управлінням справами. Тому державна політика в Україні в галузі охорони здоров'я повинна виокремлювати такі пріоритети, як: стратегія забезпечення доступності медичної допомоги для всіх верств населення; підвищення якості медичної освіти і удосконалення кваліфікації медичних кадрів; наукове забезпечення розвитку медичної допомоги; запровадження новітніх технологій лікування; реорганізація форм медичної допомоги.

5. Виходячи з того, що здоров'я людини - це не лише її фізичний стан, а охорона здоров'я - не лише надання медичних послуг, до процесу державного управління охороною здоров'я та формування стратегії її розвитку доцільно окрім Міністерства охорони здоров'я України залучити міністерства, що впливають на соціальний, економічний і фізичний стан людини: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство екології та природних ресурсів України та Міністерство соціальної політики України.

6. Реалізація системних перетворень у сфері управління охорони здоров'я має пройти певні етапи, а саме:

- 1-й етап (1,5 - 2 роки) - створення законодавчої та нормативної бази; перегляд структури міністерств; формування комітету з етики, підвищення ролі спілок медичних працівників; реорганізація управлінських структур на місцях; зміна адміністративної структури медичних закладів; роз'яснювальна робота серед населення, пов'язана з обговоренням змін у сфері охорони здоров'я громадян;

- 2-й етап (2 роки) - початок реформи фінансового забезпечення галузі: держава зберігає за собою пряме фінансування медичних закладів (частина коштів визначається величиною закладу і його значущістю, а частина - за рахунок страхування соціально вразливих категорій населення через систему державного забезпечення);

- 3-й етап (5 років) - держава зберігає пряме фінансування лише сфери охорони материнства і дитинства, онкодиспансерів, тубдиспансерів, наддорогих програм (кардіохірургія, трансплантація тощо), соціальних хосписів, відділень невідкладної допомоги, полегшуючи умови оподаткування закладів у сільській місцевості і забезпечуючи їх додаткове фінансування;

- 4-й етап (кінцевий) - пряме «дофінансування» наддорогих технологій, і соціально значущих проектів, повне фінансування державою медичних закладів Міністерства надзвичайних ситуацій України, оплата державою страхових полісів для соціально вразливих верств населення.

7. Поетапне реформування системи управління сферою охорони здоров'я в Україні дозволить створити медичні заклади, самостійні у фінансовому та адміністративному відношенні, сформувати конкурентне середовище у сфері охорони здоров'я. При цьому, страхові компанії будуть акумулювати і розподіляти кошти з урахуванням ефективності роботи медичних закладів, відстоювати права своїх клієнтів. А тому доцільним є запровадження додаткових вимог до діяльності цих компаній: наявність їх представництв у всіх регіонах України, пропорційна система страхування, яка включає соціальне страхування і страхування мешканців в сільській місцевості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дейниховська К.А. Полiтика як стратегiя чи стратегiя полiтики / К.А. Дейниховська // Актуальнi проблеми державного управлiння: зб. наук. праць. Х: Вид-во ХарРI НАДУ «Магiстр», 2007. № 2(32). С. 140-147.

2. Дейниховська К.А. Європейські принципи та методи функціонування системи охорони здоров'я (на прикладі Франції та Іспанії) / К.А. Дейниховська // Державне будівництво [Електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України]. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. № 2. Режим доступу: http://www.kbiapa.kharkov.ua.

3. Дейниховська К.А. Організаційно-правові особливості урахування політичних стратегій у процесі державного управління сферою охорони здоров'я в Україні / К.А. Дейниховська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2009. № 3 (46). С. 155-162.

4. Дейниховська К.А. Досвід європейських країн щодо запровадження системи медичного страхування // Демократичні стандарти врядування й публічного адімінстрування: зб. матер. наук.-практ. конфер за міжнародною участю. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. № 1. С. 438-440.

5. Дейниховська К.А. Стратегічне управління як методологія удосконалення діяльності органів державної влади // Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір: зб. матер. V міжнар. конфер. Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. С. 105-106.

6. Дейниховська К.А. Публічна політика як засіб реалізації демократичного врядування на регіональному рівні // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: зб. матер. наук.-практ. конфер. за міжнар. участю. Одеса: ОРІ НАДУ, 2008. С. 114-116.

7. Дейниховська К.А. Стратегічне планування як інструмент модернізації управління сферою охорони здоров'я на регіональному рівні // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: матер. ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конфер. за міжнар. участю. Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. Ч. 2. С. 240-243.

8. Дейниховська К.А. Фінансові механізми забезпечення діяльності системи охорони здоров'я: світовий досвід // Державне управління та місцеве самоврядування: тези ІХ міжнар. наук. конгресу. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. С. 354-355.

Анотація

Дейниховська К.А. Політичні стратегії як засіб удосконалення управління охороною здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата з наук державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2011 р.

У дисертації розглядаються актуальні теоретичні та практичні питання удосконалення державного управління сферою охорони здоров'я в Україні, аналізуються концептуальні підходи сучасних зарубіжних та вітчизняних вчених до з'ясування сутності і змісту формування та реалізації політичних стратегій як засобу ефективного розвитку галузі.

Дослідження обґрунтовує перспективні напрямки реформування сфери охорони здоров'я на основі запровадження політичних стратегій, узгодження інтересів окремих груп населення і держави у процесі формування державної охороноздоровчої політики.

На прикладі Франції, Великої Британії, Німеччини та інших розвинених країн описуються сучасні моделі управління розвитком галузі, що можуть бути адаптовані до умов України.

В роботі пропонуються шляхи реформування системи охорони здоров'я в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду. Передусім, це стосується запровадження практичних заходів щодо підвищення ролі інститутів громадянського суспільства в управлінні сферою охорони здоров'я, удосконалення системи фінансування галузі та ін.

Ключові слова: теорія та історія державного управління, державна охороноздоровча політика, політична стратегія, система охорони здоров'я, стратегічне планування, стратегічне управління, стратегія, громадянське суспільство, баланс інтересів, взаємодія влади і громадськості.

Аннотация

Дейниховская Е.А. Политические стратегии как средство совершенствования управления здравохранением. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2011 г.

В диссертации рассматриваются актуальные теоретические и практические вопросы совершенствования государственного управления сферой здравоохранения в Украине, анализируются концептуальные подходы современных зарубежных и отечественных ученых к выяснению сущности и содержания формирования и реализации политических стратегий как инструментов эффективного развития отрасли.

Исследование обосновывает перспективные направления реформирования сферы здравоохранения на базе внедрения политических стратегий, согласования интересов отдельных групп населения в процессе формирования государственной политики здравоохранения.

На примере Франции, Великобритании, Германии, Италии и других развитых стран описываются современные модели управления развитием отрасли, которые могут быть адаптированы к условиям Украины. Предлагаются пути реформирования системы здравоохранения в Украине с учетом зарубежного опыта. Прежде всего, это касается внедрения практических мероприятий по повышению роли институтов гражданского общества в управлении сферой здравоохранения, совершенствования системы финансирования отрасли.

Описание механизмов государственного управления сопровождается уточнением роли и места субъектов управления здравоохранением (Верховной Рады Украины, Президента Украины, Кабинета Министров Украины и институтов гражданского общества). Показано, что в процессе реализации стратегии развития системы здравоохранения доминирующую роль играют органы государственной власти, не полностью используется потенциал институтов гражданского общества, что обусловливает низкий уровень поддержки населением Украины государственной политики в сфере здравоохранения. Для устранения этих недостатков предлагаются пути реформирования системы здравоохранения в Украине. Прежде всего, это внедрение практических мероприятий по повышению роли институтов гражданского общества в управлении развитием сферы здравоохранения, внедрения новой системы финансирования отрасли и др.

Ключевые слова: теория и история государственного управления, государственная политика здравоохранения, политическая стратегия, система здравоохранения, стратегическое планирование, стратегическое управление, гражданское общество, баланс интересов, взаимодействие власти и общественности.

Summary

Deynikhovska K.A. Political strategies as mean of improvement of management of health a guard. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate from sciences of state administration after speciality 25.00.01 is a theory and history of state administration. Kharkiv regional institute of state administration of the National academy of state administration at President of Ukraine. - Kharkiv, 2011.

The pressing theoretical and practical questions of management of health protection a sphere are examined in dissertation. Conceptual approaches of modern foreign and domestic scientific literature are thoroughly analysed in relation to essence and maintenance of forming and realization of political strategies in the field of health protection.

In-process the offered directions of reformation of sphere of health protection, that is based on the account of political strategies as to the mean of concordance of interests of task forces in the process of forming of public policy in relation to a health protection. It is analysed, on the example of France, Large Britain, Germany and Italy, system of health protection. On the basis of comparison of the systems of these countries found out general principles of forming of strategy of management of health protection a sphere. The ways of reformation of the system of health protection are offered in Ukraine. Foremost, practical measures on the increase of role of constituents of civil company in activity of public authorities in relation to the management of health protection, introduction of the new system of financing of the system of health protection a sphere.

Key words: theory and history of public administration, public health policy, political strategy, the health system, strategic planning, strategic management, civil society, вalance of interests, the interaction of government and the public.

Размещено на Allbest.ru