Публічне адміністрування заохочень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Публічне адміністрування заохочень

Чернецький Є.Є.

12.00.07 - адміністративне право і процес

Київ - 2011

Вступ

Актуальність теми. На початку ХХI ст. осмислення шляхів подальшого розвитку людства та пошук кожною країною власної стратегії розвитку набуває особливої актуальності. Повною мірою це стосується й України, що перебуває на стадії трансформації як громадянського суспільства, так й економічної системи, що будується на ринкових засадах. Розвиток демократичної держави потребує запровадження європейських стандартів, у яких головною функцією держави стає забезпечення публічно-правових інтересів, змінюються форми реалізації владних повноважень публічної адміністрації. Переважною основою діяльності зазначених органів стає саме державне регулюванням як одна з форм публічного адміністрування. Водночас низка повноважень публічної адміністрації (стягнення податків, зборів (обов'язкових платежів), застосування заходів адміністративного примусу) хоча й сприяє реалізації управлінського впливу, однак не містить ознак прямого публічного адміністрування. Тобто в характері сучасних адміністративно-правових відносин виокремлюються не управлінські ознаки, а ознаки, так званої, "сервісної" діяльності публічної адміністрації, заснованої на засадах верховенства права, визнання безперечного пріоритету загальнолюдських цінностей над державними. Визначальною складовою цієї системи стає людина, яка становить для держави найвищу соціальну цінність, і саме на неї спрямовано існуючі правові засоби, що допомагають задовольнити її публічні інтереси та суспільства загалом.

Використання державою соціальних засобів дає можливість цілеспрямовано розвивати й удосконалювати галузеву та функціональну сфери, а також той чи інший напрям діяльності публічної адміністрації, що спрямований на реалізацію публічно-правових цінностей. Водночас існують засоби, що призначені та використовуються для покращення виконання адміністративно-правових та громадських обов'язків.

Одним з таких адміністративно-правових засобів є заохочення, яке дає поштовх на творчу соціально корисну поведінку. В основу цього процесу покладено заздалегідь обіцяні привабливі перспективи та заманливі наслідки. Так, під час проведення інтерв'ювання 87,0 % респондентів зазначили, що наявність різних видів стимулюючих засобів спонукає до перевиконання поставлених завдань, і лише 4,8 % ставиться байдуже до будь-яких мотиваційних засобів.

Адміністративно-правове заохочення як якісний спосіб впливу на суспільні відносини є відображенням соціально-економічних, політичних, духовних й інших потреб суспільства. Еволюція форм заохочення, їх трансформація і порядок застосування завжди похідні від стану базисних та соціально-культурних відносин і відображають цілі та завдання держави й суспільства на визначеному ступені їх розвитку.

Сьогодні цілком обґрунтованим є твердження про те, що заохочення має самостійну цінність як ефективний юридичний засіб, тому його активне впровадження та розвиток дасть можливість підвищити рівень соціально-економічної активності суспільства, виробництва.

Протягом останнього двадцятиріччя теоретичні проблеми адміністративно-правового заохочення досліджували С.В. Венедіктов, З.С. Гладун, Н.О. Гущина, М.О. Дей, О.М. Караваєва, І.М. Луценко, С.В. Мірошник, О.Г. Стрельченко та ін.

При підготовці дисертаційного дослідження також було використано праці видатних учених у галузі права, зокрема: В.Б. Авер'янова, В.М. Баранова, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченка, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, С.А. Комарова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.В. Малька, М.Я. Масленнікова, Н.Р. Нижник, І.В. Панової, П.П. Сергуна, Ю.М. Старілова, С.Г. Стеценка, Ю.О. Тихомирова та ін.

Проте проблеми призначення та застосування адміністративно-правових заохочень спеціально не вивчалися, в існуючих наукових працях ці питання було досліджено фрагментарно або у вузькогалузевих межах, без відповідного комплексного підходу. У науці адміністративного права комплексний аналіз питань публічного адміністрування заохочення залишився поза належної уваги. Комплексного дослідження питань щодо публічного адміністрування заохочень не проводилося, а окремі статті, розділи навчальних посібників мають загальний описовий характер.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження питань публічного адміністрування заохочення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників дає змогу зорієнтуватись з окреслених питань.

У зв'язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються публічного адміністрування заохочень, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в аспекті його застосування.

Результати юридичного аналізу заохочень, розробки основних понять і термінів, що визначають зміст адміністративно-правових заохочень, можуть бути використані при розробленні проекту Державної концепції Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні й інших нормативно-правових актів, що сприятиме підвищенню ефективності застосування адміністративно-правових заохочень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Програми відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги на 2011-2013 роки; Програми стимулювання експорту продукції (розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 498-р); розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції реформування податкової системи" від 19 лютого 2007 р. № 56-р; Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" від 9 лютого 1999 р. № 145; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347); плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 р.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності, змісту й особливостей публічного адміністрування заохочення і на цій основі виробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання заохочення і підвищення ефективності його практичної реалізації.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- дослідити зміст та особливості адміністративно-правових заохочень;

- розглянути заслугу як головну підставу адміністративно-правового заохочення;

- визначити мету та функції адміністративно-правових заохочень;

- виокремити види адміністративно-правових заохочень;

- з'ясувати зміст поняття публічного адміністрування заохочень та його особливості;

- здійснити аналіз правового адміністрування заохочень;

- проаналізувати особливості суб'єктів публічного адміністрування заохочень;

- провести аналіз заохочувального провадження;

- виокремити та дослідити стадії заохочувального провадження;

- виробити рекомендації щодо удосконалення публічного адміністрування заохочень та конкретні пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у результаті застосування заохочень.

Предмет дослідження - публічне адміністрування заохочення.

Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано різні наукові методи, зокрема: логіко-семантичний використано для розкриття понятійного апарату щодо публічного адміністрування заохочення (запропоновано дефініції "публічне адміністрування заохочення", "функції публічного адміністрування", "нагорода як складова частина заохочення", "видатні заслуги", "адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу" "правове адміністрування заохочення") (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); історико-правовий використано для дослідження процесів становлення нагороджуваного права (підрозділ 1.1); класифікація та групування використано для класифікації адміністративно-правових заохочень та стадій заохочувальних проваджень (підрозділ 1.4, 3.2); системно-структурний, структурно-функціональний - застосовано для дослідження особливостей нормативно-правового регулювання публічного адміністрування заохочення (підрозділ 2.1); порівняльно-правовий - використано для виокремлення детермінантних характеристик державної політики щодо публічного адміністрування заохочення (підрозділ 1.2, 1.3); структурно-логічний - використано для дослідження основоположних ідей, що покладено в основу призначення та застосування адміністративно-правового заохочення, видів форм та методів діяльності публічної адміністрації (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3); моделювання - при вироблені конкретних змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів при з'ясуванні факторів, що впливають на ефективність публічного адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3); компаративний - використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється публічне адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); соціологічний - при анкетуванні посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочення, а також пересічних громадян щодо застосування заохочень (984 осіб), а також при аналізі його результатів (підрозділ 2.3); статистичний - для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження (розділ 3).

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за 2010-2011 рр.; б) статистичні дані Міністерства соціальної політики та Державної інспекції України з питань праці у період 2008-2010 рр.; в) результати анкетування 984 осіб, у тому числі посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочень, державних службовців, працівників приватного сектора та безробітних, а також 150 військовослужбовців військових частин №№ 3027 та 3030; г) узагальнення практичного застосування адміністративно-правового заохочення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питань про публічне адміністрування заохочення. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень про публічне адміністрування заохочення полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:

вперше:

- запропоновано дефініції "публічне адміністрування заохочення", "функції публічного адміністрування", "нагорода як складова частина заохочення", "видатні заслуги", "адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу", "правове адміністрування заохочення";

- здійснено класифікацію адміністративно-правових заохочень: залежно від кола осіб; залежно від статусу суб'єктів публічної влади, які здійснюють заохочувальну діяльність; залежно від субординації; залежно від структури адміністративно-правової заохочувальної норми; залежно від грошового вираження; залежно від галузі права, у якій застосовують адміністративно-правове заохочення; залежно від сфери застосування заохочення; залежно від видів державних нагород;

- виокремлено види функцій публічного адміністрування: контролюючу, мотиваційну, комунікативну, гарантуючу, розподільну, виховну, оцінювальну, стимулюючу, правозабезпечувальну та функцію узгодження інтересів;

- визначено особливості адміністративно-правового заохочення;

- виділено особливості правового адміністрування заохочення, доведено доцільність його розгляду за галузевим принципом;

- визначено видові групи адміністративного процесу: адміністративно-процедурний; адміністративно-деліктний; адміністративно-судовий; доведено, що заохочувальне провадження належить до адміністративно-процедурної групи;

- сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, законів України "Про розвиток автомобільної промисловості України", "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні", "Про державну підтримку сільського господарства України";

- запропоновано проект Державної концепція Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні;

удосконалено:

- дефініції "адміністративно-правове заохочення", "нагорода", "заслуга", "мета адміністративно-правового заохочення", "публічне адміністрування", "правове адміністрування", "методи публічного адміністрування", "державне регулювання", "заохочувальне провадження", "предмет адміністративного процесу";

- визначено стадії, етапи та дії (залежно від виду заохочення) заохочувального провадження;

дістали подальший розвиток:

- система суб'єктів публічного адміністрування;

- ознаки адміністративно-правового заохочення;

- порядок (правила) адміністративно-правового заохочення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й рекомендації використовуються у:

правозастосовній діяльності - сформульовано низку пропозицій пов'язаних із публічним адмініструванням заохочення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Міністерства праці та соціальної політики України від 19 листопада 2010 р. № 12694/0/14);

навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій під час викладання навчальних дисциплін "Адміністративне право", "Адміністративна відповідальність" та "Адміністративний процес" (акт впровадження КНУВС від 24 травня 2009 р.);

правоохоронній діяльності (акт впровадження Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України від 10 червня 2009 р. № 87).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення питань загалом, окремі їх аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом у формі доповідей на: міжвузівських науково-практичних конференціях "Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів" (Сімферополь, 11-12 грудня 2008 р.) і "Права людини та механізм їх забезпечення в Україні" (у рамках загальноукраїнського тижня права в Україні) (Київ, 4 грудня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У науковій статті "Історичний розвиток адміністративно-правового заохочення", підготовленій у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в шести наукових працях, чотири з яких надруковано у наукових фахових виданнях України, а дві - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (318 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 188 сторінок.

1. Основний зміст

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми дослідження; характеризується ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета та завдання дослідження; визначаються об'єкт, предмет і методологія дослідження; формулюється наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; наводяться дані про апробацію та публікації автора за темою дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1 "Природа адміністративно-правових заохочень" складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Поняття та ознаки адміністративно-правових заохочень" зазначається, що заохочення як соціально-правове явище державної реальності можна представити в трьох іпостасях: правова категорія, міра індивідуального стимулювання й управлінський процес, кожну з яких детально розкрито та охарактеризовано на сторінках дисертаційного дослідження.

Заохочення у процесі публічного адміністрування реалізується через юридичну діяльність уповноважених суб'єктів, через виникнення і розвиток відповідних правовідносин, включає в себе видання нормативних актів і, як правило, завершується ухваленням індивідуального акта про призначення конкретного виду заохочення. Суть заохочення полягає, по-перше, у тому, що воно завжди виражається в додаткових матеріальних і моральних благах та відрізняється від інших видів стимулів, насамперед, тим, що його завжди надають за досконалу суспільно корисну дію. Водночас гарантії і компенсації надають усім людям, які мають право на їх отримання, незалежно від їх ставлення до виконання своїх обов'язків. У цьому разі, як правило, не відбувається, суспільної оцінки діяльності, крім того, вона й не передбачається. По-друге, заохочення завжди здатне підштовхнути, стимулювати на здійснення схвалюваного суспільством вчинку необмежену кількість осіб, а самого заохочуваного - на повторення вчинку. Це не стосується привілей, які не можуть такого зробити, оскільки привілеї здатні породити заздрість, ненависть, презирство - що завгодно, але вони майже ніколи не зможуть сприяти досягненню іншою людиною вищих результатів діяльності. Незаслужені привілеї завдають значного збитку суспільній свідомості, водночас як і незаслужені заохочення. При проведенні анкетування серед пересічних громадян було з'ясовано, що 85,0 % осіб вважають привілеї окремих осіб невдалим засобом стимулювання, які породжують корупційні схеми, а 90,0 % - пропонують скасувати будь-які форми привілей. Окрім схвалення, соціальне значення заохочення визначається тим, що воно звертає увагу інших осіб на приклади, гідні наслідування. Таким чином, виникає соціально-психологічний механізм відтворення схвалюваних державою суспільно корисних дій та результатів. Але цей самий механізм може провокувати й негідну, з етичної точки зору, поведінку, мотивовану виключно прагненням до заохочення. Тому етичне заохочення полягає у схваленні, що враховує не тільки результати дії, а і його мотиви (моральна оцінка). По-третє, заохочення - це завжди взаємне благо: і для суспільства (воно тільки визнає цим актом корисність уже зробленого), і для заохочуваного, який таким чином отримує щось "понад норму". У разі відсутності взаємного інтересу заохочення приречене на бездіяльність. Інші види стимулів можуть і не бути взаємними хоч би вже тому, що можуть бути отримані навіть без урахування кількості та якості вкладеної праці (наприклад, компенсації).

Розкривши зміст заохочень, слід зазначити, що ознаками адміністративно-правового заохочення є: формування правомірної поведінки суб'єкта; спонукання до суспільно корисної та суспільно активної діяльності; наявність свідомо-вольового характеру отримання додаткових результатів від суспільно корисної діяльності; винагородження заслуженої поведінки суб'єкта; задоволення публічних та власних інтересів; забезпечення мотивації правомірної поведінки; оприлюднення визнання діяння про отримання додаткових якісних результатів від суспільно корисної діяльності; результативність засобу впливу на поведінку особи з боку суб'єктів, які заохочують.

Отже, заохочення - це особливий засіб позитивного соціально-правового регулювання поведінки людей з метою породження і підтримки суспільно-значущої активності, у результаті застосування якого винагороджується заслужена поведінка суб'єкта й реалізується взаємний інтерес особи, суспільства й держави.

У підрозділі 1.2. "Заслуга як основна підстава адміністративно-правового заохочення" головну увагу приділено поняттю "заслуга", під яким слід розуміти нормативно встановлений рівень суспільно корисної поведінки, що має юридично значущий характер та становить основу змісту заохочення.

Зазначено, що проблема заслуги набуває особливої актуальності, наукового та практичного значення у зв'язку з тим, що вона є найбільш ефективним юридичним засобом впливу на суспільство і все частіше використовується на практиці. Істотним моментом у правовій дії заохочення є його спрямованість на регулювання соціально-активної заслуженої поведінки. У зв'язку з цим, цілком очевидна необхідність дослідження категорії заслуги як підстави для адміністративно-правового заохочення, що виступає прийомом формування суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників заохочувальних правовідносин.

Заслуга - це завжди вияв додаткових зусиль людини. Кожному рівню заслуги відповідає свій ступінь нагороди - від вираження її в усній подяці до присвоєння державних нагород. Норми, що закріплюють ступінь заслуги, повинні ґрунтуватися на наявних у суспільстві уявленнях про заслугу та нагороду. Нагороди можна класифікувати за можливості їх отримання особою: неминучі (премії за умовами трудового договору) і вірогідні (державні премії).

Заслуга й нагорода виступають як своєрідні еквіваленти. Їх матеріальний зміст тотожний. Заслуга виступає як причина, нагорода - як наслідок. Вони різняться за часовими рамками. Іншими словами, заслуга передує нагороді. Навпаки бути просто не може. Але заслуга не передбачає нагороду. Адміністративно-правові заохочення містять лише публічну можливість особи отримати нагороду.

Під нагородою розуміють позитивний наслідок відзначення заслуг особами, як фізичними, так і юридичними, та відзначення їх позитивних індивідуальних і колективних якостей.

Адміністративно-правове заохочення встановлюється за певні досягнення - заслуги (новаторство у праці, професійна майстерність) у здійсненні пропонованої моделі поведінки, за особливий внесок, за мужність і відвагу, за видатні відкриття в різних галузях знань, за перевиконання необхідних стандартів, параметрів, показників.

Заслуги можуть виступати своєрідною оцінювальною шкалою, за допомогою якої визначаються конкретна форма і ступінь вживаних заохочень. Характер і ступінь заслуг визначають вид заохочення. За ступенем заслуг, які беруть за основу заохочувальних засобів, можна скласти уявлення і про рівень цивілізованості даного суспільства, його культури, у тому числі й правовий рівень.

Досить важливими в характеристиці заслуги є її дійсність, що має на увазі реальну значущість для заохочуємого суб'єкта, а також відповідність витрачених зусиль оцінюваним заслугам. Отже, під час дослідження цілком виразно позначилися такі ознаки заслуги: взаємозв'язок із соціально-активною, добровільною поведінкою; обумовленість заслуженої поведінки позитивними мотивами і цілями конкретної особи, що характеризують її суб'єктивне ставлення до своїх дій; поєднання об'єктивного й суб'єктивного моментів у процесі застосування конкретних заходів впливу; реальність і значущість юридичного закріплення заслуги, заснована на принципі справедливості.

У підрозділі 1.3. "Мета та функції адміністративно-правових заохочень" визначено, що для всестороннього дослідження мети адміністративно-правового заохочення важливо умовно відобразити її у вигляді системи, що містить безпосередню (найближчу), загальну і перспективну мету. Безпосередня мета знаходить своє закріплення в самій заохочувальній нормі або нормативному акті шляхом встановлення тих результатів, показників, умов, досягнення яких заохочується державою. До загальної мети адміністративно-правових заохочень належать: а) спонукання особи або організації виконати схвалювану державою дію, що іноді перевершує звичайні вимоги; б) стимулювання нових корисних дій з боку заохочуваної особи; в) стимулювання схвалюваних державою дій з боку інших осіб та колективів. Перспективна мета адміністративно-правових заохочень - це ті більш менш віддалені результати, які має бути досягнуто внаслідок реалізації певного адміністративно-правового заохочення.

Мету адміністративно-правових заохочень не можна розглядати окремо від їх функцій, оскільки останні є головними напрямами правового впливу, що містять його специфічні властивості, обумовлені якісною самостійністю заохочення як особливого юридичного феномена. Метою адміністративно-правового заохочення є об'єктивне формування правомірної поведінки суб'єкта за допомогою заохочувальних засобів, що сприяє досягненню бажаних для суб'єкта результатів, пов'язаних із задоволенням загальної та перспективної мети.

Окрім мети, визначальними категоріями в теорії адміністративно-правового заохочення, що обумовлюють сутність та зміст заохочувального впливу права на суспільні відносини, є функції.

Функції адміністративно-правових заохочень виражають як їх здатність регулювати суспільні відносини, так і їх соціально-правову роль у суспільстві. Вони не можуть бути зведені до суто юридичних напрямів його впливу на суспільні відносини. Можна виокремити такі функції адміністративно-правового заохочення: контролюючу, мотиваційну, комунікативну, гарантуючу, розподільну, виховну, орієнтаційну, оцінювальну, стимулюючу, правозабезпечувальну та функцію узгодження інтересів.

У підрозділі 1.4. "Види адміністративно-правових заохочень" зазначено, що адміністративно-правові заохочення як засіб реалізації цінності права можна класифікувати за різними критеріями: залежно від кола осіб: а) загальні; б) відомчі; в) регіональні; г) локальні; залежно від статусу суб'єктів публічної влади, які здійснюють заохочувальну діяльність: а) централізовані (ті, що застосовують Президент України, центральні органи виконавчої влади); б) децентралізовані заохочення; залежно від субординації: а) регіональні; б) муніципальні; в) локальні; г) змішані; залежно від структури адміністративно-правової заохочувальної норми: а) звичайні; б) складні; залежно від грошового вираження: а) матеріально-оплатні (до яких належать заробітна плата, премії, доплати, надбавки); б) матеріально-безоплатні (цінні подарунки, путівки, надання житла, надання місць у дитячих дошкільних закладах, встановлення домашніх телефонів, надання права вступу до квартирних, гаражних та інших кооперативів, вибір зручного часу відпустки та ін.); залежно від галузі права, у якій застосовують адміністративно-правові заохочення: а) адміністративні; б) конституційні; в) трудові; г) кримінальні; залежно від сфери застосування заохочення: а) в економічній сфері;

б) в адміністративно-політичній сфері; в) у соціально-культурній сфері;

г) у підприємницькій діяльності; залежно від видів державних нагород: а) звання Герой України; б) орден; в) медаль; г) відзнака "Іменна вогнепальна зброя"; д) почесне звання України; ж) Державна премія України; з) президентська відзнака.

Розділ 2 "Особливості публічного адміністрування заохочень" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Поняття публічного адміністрування заохочень" визначено, що в сучасних умовах розвитку демократичної держави, в якій запроваджуються європейські стандарти в основу державних пріоритетів покладається забезпечення публічно-правових інтересів, змінюються форми реалізації владних повноважень публічної адміністрації. Публічна адміністрація в адміністративному праві європейських країн здебільшого визначається як сукупність органів та установ, що реалізують публічну владу шляхом виконання закону, підзаконних актів та вчинення інших дій у публічних інтересах. Таке її розуміння є актуальним і для української правової системи. Переважною основою діяльності зазначених органів стає саме державне регулюванням як одна з форм публічного адміністрування. У цьому контексті зазначимо, що в системі реалізації законодавчої та судової влади, а також решти державних органів (органів прокуратури, Рахункової палати, Вищої ради юстиції) здійснення публічного адміністрування має допоміжне значення щодо їх головних завдань і функцій, оскільки обмежується суто внутрішньо організаційними рамками. Стосовно цих структур публічного адміністрування має похідний, певною мірою обслуговуючий характер. Водночас низка повноважень публічної адміністрації (надання адміністративних послуг, справляння податків та інших обов'язкових зборів, застосування заходів адміністративного примусу (адміністративних стягнень до правопорушників) хоча й сприяє реалізації управлінського впливу, однак не містить ознак прямого публічного адміністрування.

Тобто, в характері сучасних адміністративно-правових відносин виокремлюються не управлінські ознаки, а ознаки так званої "публічно-сервісної" діяльності публічної адміністрації, спрямовані на забезпечення прав і законних інтересів суспільства загалом.

Отже, публічне адміністрування - це діяльність публічної адміністрації із реалізації покладених на неї обов'язків та задоволення загальних публічних інтересів. Публічне адміністрування здійснюється в рамках правового регулювання та спрямовано на реалізацію завдань, що покладені на публічну адміністрацію. Система завдань має різноплановий характер, одним з таких завдань є сприяння сумлінному виконанню покладених на фізичну чи юридичну особу обов'язків, що спонукають до вчинення ними корисних дій, які перевищують встановлені державою звичайні нормативи. Зазначене завдання виконується завдяки застосуванню заохочувальних засобів морального та матеріального характеру. Заохочення є публічним виявом пошани за зразкове виконання покладених обов'язків, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, новаторство та інші досягнення в суспільному житті, що виявляються у формах, які визначаються та дозволяються нормою права.

Так, публічне адміністрування заохочення є регламентована правовими нормами діяльність публічної адміністрації із застосування заходів заохочення до осіб, які вчиняють корисні дії, що перевищують встановлені державою звичайні нормативи.

У підрозділі 2.2. "Правове адміністрування заохочень" наголошено, що під правовими засадами будь-якої діяльності треба розуміти систему правових настанов (юридичних норм), що містяться в актах різної юридичної сили й визначають параметри належної поведінки суб'єктів цієї діяльності.

Правове адміністрування заохочення становить систему юридичних норм, за допомогою яких держава зміцнює правосвідомість громадян, виховує в кожного почуття громадського обов'язку, підвищення дисципліни та організованості.

Додержання правил поведінки у правовій державі здійснюється свідомо й добровільно, оскільки втілює в собі волю народу, його норми є загальнообов'язковими, ґрунтуються на підтримці держави та громадській думці.

Особливостями правового адміністрування заохочення відповідно до галузевих принципів є: правове адміністрування у сфері економіки; правове адміністрування в адміністративно-політичній сфері (оборона, безпека України; адміністрування закордонних справ; адміністрування юстицією; адміністрування внутрішніми справами); правове адміністрування соціально-культурної сфери (охорони здоров'я; освіти; культури).

Запропоновано доповнити закони України "Про розвиток автомобільної промисловості України", "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні", "Про державну підтримку сільського господарства України" розділом, що стосується заохочення трудових колективів та працівників, оскільки для усіх галузей необхідні висококваліфіковані працівники, а найкращих з них слід заохочувати, щоб інші також прагнули досягнути вищих результатів у своїй професійній діяльності, що сприятиме підвищенню рівня господарювання, покращанню якості виробництва.

У підрозділі 2.3. "Суб'єкти публічного адміністрування заохочень" зазначено, що особливості правового регулювання у сфері публічного адміністрування зумовлюють специфіку суб'єктів, до яких може бути застосовано різні види заохочень. На основі норм адміністративного права може бути заохочено колективних та індивідуальних суб'єктів. До індивідуальних суб'єктів належать: державні службовці; інші працівники державних організацій; громадяни України; іноземні громадяни та особи без громадянства. До колективних суб'єктів належать: підприємства; структурні підрозділи державних та недержавних організацій; установи; військові частини; складні організації: залізні дороги, пароплавства. У сучасних умовах практика заохочень таких суб'єктів обмежена. Існує незначна кількість нормативно-правових актів, що регламентують заохочення вищезазначених суб'єктів. Як суб'єкти заохочення можуть виступати: Президент України; Уряд України; центральні органи виконавчої влади; інші державні органи України (прокуратура, Центральна виборча комісія); місцеві органи виконавчої влади. Винятковою компетенцією Президента України є нагородження державними нагородами, присудження державних премій. Формою нагородження є видання спеціального указу Президента України. Адміністративно-правові заохочувальні норми не лише передбачають основу та систему заохочення, а й регулюють заохочувальне провадження.

Відомчі заохочувальні відзнаки можуть встановлюватись у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот, вітальних листів. Вони не можуть відтворювати державні нагороди України. Треба відзначити, що лише у 2010 р. було нагороджено державними нагородами 1875 осіб, що на 25,0 % більше, ніж у попередній рік Статистичний щорічник України за 2010 рік. / за ред. О. Г. Осауленко - К. : Видавництво «Консультант», 2010. - с. 154..

Розділ 3 "Порядок реалізації адміністративно-правових заохочень" складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Загальна характеристика заохочувальних проваджень" зазначено, що адміністративний процес - це послідовна діяльність, регламентована адміністративно-процесуальними нормами, щодо вирішення індивідуальних адміністративних справ публічно-правового характеру. Головним структурним елементом адміністративного процесу є адміністративне провадження. У сфері публічного адміністрування утворена велика кількість проваджень, які можна умовно об'єднати у видові групи: процедурний; адміністративно-деліктний; адміністративно-судовий.

Процедурний - це врегульоване адміністративно-процесуальними нормами публічне адміністрування щодо регламентації встановленої правововими нормами компетенції, що має правові наслідки. Адміністративно-деліктний - це врегульоване адміністративно-процесуальними нормами публічне адміністрування щодо розслідування, розгляду, прийняття рішень та винесення постанов, їх виконання в адміністративних справах деліктного характеру. Адміністративно-судовий - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції з вирішення публічно-правових спорів публічно-правового характеру.

Заохочення як метод публічного адміністрування реалізується шляхом заохочувального провадження. Неактивне застосування заохочень є наслідком послабленої уваги посадових осіб до оформлення заохочувальних матеріалів відповідно до встановлених вимог, а також зниження вимог до підлеглих та відсутності відповідного контролю за організацією цієї роботи. Цей вид провадження належить до процедурної групи, оскільки не має на меті вирішення публічно-правового конфлікту.

Отже, успішне й добросовісне виконання своїх посадових обов'язків, а також довготривала праця не можуть бути підставами для заохочення (нагородження), оскільки вони не є заслугами, а входять до кола обов'язків посадових осіб.

Позитивна оцінка суспільством соціально активної правомірної поведінки суб'єкта відображає значення заохочуваного вчинку, як для самого суб'єкта, так і для суспільства. Корисність вчинку відображає взаємовигідність сторін заохочувальних правовідносин. Застосування заохочення впливає на багато аспектів професійної діяльності, зокрема, сприяє професійному зростанню працівника, формує його авторитет і престиж професії, а отже, підвищується відповідальність цього працівника.

Так, за даними Державного комітету статистики України, 2010 р. звання "Герой України" отримали 5,0 %, ордена та медалі - 27,0 %, відзнаку "Іменна вогнепальна зброя" - 3,0 %, почесне звання України - 10 %, Державну премію України - 6,0 % та президентську відзнаку - 12,0 %, що на 25,0 % більше за попередній рік Статистичний щорічник України за 2010 рік. / за ред. О. Г. Осауленко - К. : Видавництво «Консультант», 2010. - с.156..

Підставами для порушення заохочувального провадження можуть бути різні обставини. Наприклад: підсумки роботи колективу за певний період; клопотання прямих, безпосередніх начальників; висновки за наслідками атестації; пропозиції комісії із завершення перевірки; здійснення медичним працівником вчинку, пов'язаного з ризиком для його життя і здоров'я; звернення громадян; публікації в засобах масової інформації.

Таким чином, можна стверджувати, що заохочувальне провадження - це структурна частина адміністративного процесу, якою охоплюється послідовна діяльність публічної адміністрації щодо реалізації конкретної адміністративної справи, спрямована на визнання та заохочення дій індивідуальних і колективних суб'єктів, пов'язаних із сумлінним виконанням посадових обов'язків.

У підрозділі 3.2. "Стадії заохочувальних проваджень" визначено, що на першій стадії провадження "публічне оцінювання матеріалів про заохочення та порушення клопотання про заохочення" можна виокремити такі етапи: 1) оцінювання дій, які підтверджують суспільно корисну діяльність; 2) підготовка документів, що підтверджують суспільно-значущу активність; 3) вибір визначеного заохочення стосовно індивідуального чи колективного суб'єкта заслуженої поведінки; 4) оформлення відповідного подання до заохочення.

На другій стадії зазначеного провадження "оформлення та узгодження подання про заохочення" передбачено такі етапи: 1) погодження подання до заохочення з відповідними посадовими особами (зокрема, у трудовому колективі на профспілкових зборах) щодо виду заохочення; 2) аналіз відповідності досконалого вчинку певному виду заохочення; 3) підготовка необхідних заохочувальних матеріалів; 4) оформлення заохочувальних документів і відповідність передбаченим стандартам; 5) представлення інших документів, що прямо або побічно стосуються кандидата на заохочення.

На третій стадії "підтвердження подання про заохочення та прийняття попереднього рішення щодо застосування заохочення" можна виділити такі етапи: 1) обговорення подання про заохочення; 2) підтвердження підстав заохочення; 3) правова регламентація конкретного виду заохочення; 4) визначення кваліфікаційних вимог щодо цього заохочення про повноваження посадових осіб, стосовно порушення заохочувального провадження; 5) визначення порядку проходження заохочувального подання.

Четвертою є стадія "прийняття підсумкового рішення компетентною посадовою особою та видання відповідного правового документа", що передбачає такі етапи: 1) вирішальне узгодження виду заохочення з посадовими особами або уповноваженими на те особами; 2) проведення консультаційних та інших організаційних заходів, які пов'язані з подальшим поданням до заохоченням; 3) оформлення подання до заохочення.

П'ятою є стадія "здійснення рішення про заохочення та практична реалізація заохочення", що характеризується такими етапами: 1) опрацювання подання до заохочення компетентними на це органами; 2) передача висновку (наказу) про підтвердження (узгодження) подання компетентними органами на місця; 3) видання відповідного наказу про застосування заохочення індивідуальних чи колективних суб'єктів та призначення заохочення; 4) складання документа (Протоколу вручення державних нагород) про вручення нагороди та його підписання; 5) урочисте вручення заохочувальних відзнак та підтверджуючих документів; 6) внесення даних про вручення нагород до облікових карток нагородженого.

адміністративний правовий заохочувальний законодавство

Висновки

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань, що виявляється у правовому аналізі заходів адміністративно-правового заохочення як методу публічного адміністрування та формуванні низки пропозицій, висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення системи адміністративно-правових заохочень. Найбільш важливими є такі висновки:

1. Адміністративно-правове заохочення - це закріплений у нормі права засіб правового впливу через інтереси та свідомість на поведінку особи, спрямований на спонукання її до суспільно корисного і соціально активного правомірного діяння, яке має свідомо-вольовий характер і застосовується з метою отримання додаткових якісних результатів від соціально корисної діяльності для задоволення загальних потреб та інтересів соціуму.

2. Ознаками адміністративно-правового заохочення є: формування правомірної поведінки суб'єкта; спонукання до суспільно корисної та суспільно активної діяльності; наявність свідомо-вольового характеру отримання додаткових результатів від суспільно корисної діяльності; винагородження заслуженої поведінки суб'єкта; задоволення публічних та власних інтересів; забезпечення мотивації правомірної поведінки; оприлюднення визнання діяння про отримання додаткових якісних результатів від суспільно корисної діяльності; результативність засобу впливу на поведінку особи з боку суб'єктів, які заохочують.

3. Головною підставою адміністративно-правових заохочень є заслуга. Заслуга є реальною мірою справедливості цієї категорії. Справедливість і заслуга співвідносяться як загальне і частина, при цьому ширшим, родовим поняттям є справедливість, заслуга - це видове поняття. Так, заслуга є головною ознакою заохочення, під якою розуміють нормативно встановлений рівень суспільно корисної поведінки, що мають юридично значущий характер та становлять основу змісту заохочення.

4. Нагорода як складова частина заохочення - це позитивний наслідок відзначення заслуг особами, як фізичними, так і юридичними, та відзначення їх позитивних індивідуальних і колективних якостей. Так, за проведеним інтер'юванням серед пересічних громадян 36,0 % аргументують те, що нагорода як складова частина заохочення це обов'язково є позитивний наслідок відзначення заслуг, а 10,0 % опитаних не погоджуються із цим тлумаченням.

5. Метою адміністративно-правового заохочення є об'єктивне формування правомірної поведінки суб'єкта, який заохочує, у результаті чого досягаються додаткові якісні результати від соціально корисної діяльності для задоволення загальної та перспективної мети.

6. Функціями публічного адміністрування заохочення є види управлінської діяльності суб'єкта, спрямовані на вирішення конкретних завдань для отримання додаткових якісних результатів від соціально корисної діяльності, пов'язані з його впливом на об'єкти. Виокремлено такі функції адміністративно-правового заохочення: контролюючу, мотиваційну, комунікативну, гарантуючу, розподільну, виховну, орієнтаційну, оцінюючу, стимулюючу, правозабезпечувальну та функцію узгодження інтересів.

7. Заохочувальне провадження - це структурна частина адміністративного процесу, якою охоплюється послідовна діяльність публічної адміністрації щодо реалізації конкретної адміністративної справи, спрямована на визнання та заохочення дій індивідуальних і колективних суб'єктів, пов'язаних із сумлінним виконанням посадових обов'язків.

8. Обґрунтовано прийняття певного уніфікованого нормативно-правого акта, яким би могла стати, зокрема, Державна концепція Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні.

9. На основі проведеного аналізу правової бази встановлено відповідні прогалини та колізії. З метою їх усунення запропоновано внести зміни та доповнення до законів України, зокрема: "Про державні нагороди" (ст. 1, 7); "Про розвиток автомобільної промисловості України", "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні", "Про державну підтримку сільського господарства України" (які варто доповнити розділом "Система заохочення"); Указу Президента, яким затверджено Статут ордена "За доблесну шахтарську працю" (п.п. 1, 9).

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Чернецький Є. Є. Історичний розвиток адміністративно-правового заохочення / Є. Є. Чернецький, О. В. Кузьменко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 5 (66). - С. 203-216.

2. Чернецький Є. Є. Детермінація адміністративно-правових заохочень / Є. Є. Чернецький // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип. 4 (65). - С. 9-13.

3. Чернецький Є. Є. Характеристика заслуги як основної підстави адміністративно-правового заохочення / Є. Є. Чернецький // Держава і право - 2009. - Вип. 46. - С. 261-267.

4. Чернецький Є. Є. Загальна природа заохочувальних проваджень / Є. Є. Чернецький // Вісник вищого адміністративного суду України. - 2009. - № 4. - С. 77-87.

5. Чернецький Є. Є. Природа заохочувального провадження / Є.Є. Чернецький // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. (Сімферополь, 11-12 грудня 2008 р.). - 2008. - Кн. 1. - С. 214-215.

6. Чернецький Є. Є. Заслуга як основний чинник реалізації прав людини на працю та стимулювання праці / Є. Є. Чернецький // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні : матеріали міжвуз. наук.-теорет. конф. (у рамках загальноукраїнського тижня права в Україні) (Київ, 4 грудня 2009 р.). - 2009. - Кн. 1. - С. 15.

Размещено на Allbest.ru