Удосконалення механізмів Державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України

- напрями державного управління, зокрема в організаційному та правовому вимірах з метою вдосконалення правової бази держави та системи органів державного управління зовнішніми міграціями, механізмів державного регулювання та соціального захисту громадян України за кордоном, спрямованих на скорочення обсягів відпливу населення за кордон, стимулювання повернення мігрантів, заохочення імміграції в Україну на основі визнаних преференцій;

- конкретні управлінські рішення стосовно зменшення негативних наслідків та використання позитивних результатів міграції, зокрема щодо залучення інтелектуального, матеріального потенціалу, фінансового капіталу української діаспори до розбудови української держави, а також рішення, спрямовані на посилення співробітництва України із країнами ЄС та СНД щодо регулювання зовнішньої міграції та вироблення спільних заходів для запобігання незаконній (нелегальній) міграції.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки й рекомендації, запропоновані в дисертації, можуть бути використані для розробки положень державної міграційної політики України, інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів у даній сфері діяльності органів державної влади, в тому числі й щодо створення органу виконавчої влади, відповідального за формування міграційної політики в державі; для подальшого наукового дослідження окремих аспектів проблеми державного управління в сфері трудової міграції громадян України; для вдосконалення нормативно-правової бази в Україні щодо законодавчого забезпечення її діяльності, вдосконалення структури органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на регіональному рівні; для процесу підготовки фахівців з державного й регіонального управління.Наукові висновки, положення й рекомендації можуть стати основою при підготовці лекційних курсів і семінарських занять з відповідних питань державного управління; як дидактичний матеріал при викладанні дисциплін, спеціальних курсів з підготовки фахівців у галузі державного управління.

Матеріали дослідження використано: у діяльності Управління МВС України в Рівненській області (Акт про впровадження від 06.01.2010 р.); у навчальному процесі Національного університету водного господарства та природокористування (Акт про впровадження від 06.01.2010 р.); у діяльності Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (Акт про впровадження від 14.01.2010 р.); у діяльності Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України (лист від 22.10.2010 р. за № 04 - 28 / 14 - 831 (213751)).

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Принципові ідеї, ключові положення дисертаційного дослідження та його висновки було викладено в доповідях на 5-ти наукових конференціях: Третій міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 2006 р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008 р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Актуальні проблеми водного господарства та природокористування” (Рівне, 2009 р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в одинадцяти наукових публікаціях загальним обсягом 5,41 д.а., чотири з яких є статтями, опублікованими у фахових виданнях із державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 1 рисунка, 4 таблиць, 14 додатків, списку використаних джерел та літератури (451 позиція). Загальний обсяг дисертації - 295 сторінок, у т.ч. основного тексту - 194 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методологію дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження, публікації за темою, а також структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічна основа удосконалення механізмів державного управління трудовою міграцією” - досліджено поняття і зміст державного управління в даній галузі, стан наукової розробки, проаналізовано наявну джерельну базу за тематикою дослідження, а також методологічні засади дослідження.

Із величезної кількості публікацій, які відображають різні аспекти трудової міграції та формування окремих положень міграційної політики України, необхідно виділити роботи О. Бабенка, О. Бандурки, І. Гайдоша, І. Лапшиної, Д. Лук'яненка, І. Майданік, М. Мокляка, С. Мосьондза, Н. Нижник, В. Новіка, Н. Оніщенко, О. Пелех, Я. Петрової, О. Піскуна, Я. Полянської, А. Поручника, І. Прибиткової, Л. Рибаковського, Ю. Римаренка, М. Романюка, О. Хомри, С. Чеховича, О. Шиманської, М. Шульги та інших, а також дисертаційні дослідження з державного управління М. Бублія, О. Малиновської, А. Попка. Проте серед широкого контексту піднятих проблем, у вищевказаних роботах не розроблявся проект Концепції державної міграційної політики України, а також пакет супровідних документів для проходження процедури затвердження цього проекту Верховною Радою України. державний міграція соціальний захист

Що стосується історичних підвалин наукової розробки феномену міграції, то лаври першості в цьому належать англійському вченому ХІХ століття Е. Рейвенстейну. Він на основі комплексного аналізу статистичних даних встановив основні залежності між інтенсивністю й основними напрямками міграції. В його концепції чітко простежується обумовленість міграційних процесів економічною зацікавленістю мігрантів.

У роботі досліджувалась сутність понять “міграція”, “трудова міграція”, “міжнародна трудова міграція”, “трудівник-мігрант”, “політика”, “міграційна політика”, “держарвна міграційна політика”, “механізм управління”, “механізм державного управління”.

З цією метою проаналізовано цілу низку наукових праць українських та зарубіжних науковців, а також міжнародних конвенцій, дво- та багатосторонніх угод у сфері трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, а також низку законопроектів щодо основних засад державної міграційної політики України, які в різний час подавались до Верховної Ради України різними суб'єктами законодавчої ініціативи та які містять визначення цих понять.

Узагальнюючи проведені вищевказані дослідження, автором дисертації запропоновано власні визначення понять, а саме:

1) міжнародна трудова міграція (міжнародна міграція робочої сили; міжнародна міграція трудових ресурсів) є одним із видів міграції, що здійснюється працездатними фізичними особами до країн-реципієнтів з метою працевлаштування і пов'язане зі зміною постійного місця проживання (або без такого) та може мати постійний або тимчасовий характер;

2) трудівником-мігрантом є іноземець (або особа без громадянства), який (яка) отримав (ла) в установленому порядку дозвіл на проживання на території держави-реципієнта для виконання оплачуваної роботи. Інструментом реалізації мети, яка лежить в основі трудової міграції, є праця за відповідну грошову або натуральну винагороду;

3) під державним управлінням у сфері міграції розуміється такий вид діяльності держави, суттю якого є здійснення управлінського організуючого впливу на цю сферу шляхом використання повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного впливу на дану сферу, а також забезпечення реалізації державної міграційної політики;

4) державна міграційна політика - це система правових, фінансових, адміністративних і організаційних заходів, які здійснюються державними органами щодо регулювання міграційних процесів, яка спрямована на забезпечення національних інтересів, засад національної безпеки та територіальної цілісності держави, усталеного соціально-економічного, демографічного, науково-освітнього розвитку, раціонального розміщення населення по території країни, реалізацію освітнього і кваліфікаційного потенціалу мігрантів, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

У розділі розглянуто методологічну основу дослідження зовнішньої трудової міграції. Основу методології становить системний підхід, якого вимагає комплексний характер дисертаційного дослідження і завдяки якому дисертант розглядав проблему як аналіз цілісної системи та її складових елементів. Дослідження проблеми державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України стало можливим завдяки використанню низки інших наукових методів: історичного, логічного, порівняльно-правового та узагальнення.

У другому розділі - “Становлення державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України: організаційно-правовий механізм” - проаналізовано організаційно-правове забезпечення зовнішньої трудової міграції громадян України.

Порівнюючи міграційне законодавство країн Західної Європи із аналогічним законодавством України, можна стверджувати, що остання лише починає формувати його.

Україна продовжує розвивати міжнародне співробітництво, що є одним із складових елементів міграційної політики держави. Особливо це стосується сфери запобігання незаконній міграції. В розділі пропонуються кроки держави щодо запобігання перетворенню України у так званий “відстійник” для нелегалів. У даному контексті досліджуються питания щодо відкриття нових пунктів тимчасового утримування нелегальних мігрантів, а також делімітацію і демаркацію кордонів із сусідніми державами.

У дисертації аналізується історія становлення і розвитку в Україні державних органів управління міграційними процесами. Констатовано розпорошеність функцій регулювання міграційними процесами між цілою низкою державних відомств, відсутність чіткої координації діяльності в цій сфері державного управління. Акцентована увага на необхідності створення в Україні єдиного органу державної виконавчої влади (державної міграційної служби), який би займався розробкою та впровадженням державної міграційної політики України, а також координацією діяльності інших органів державної виконавчої влади, причетних до регулювання міграційних процесів у державі. Проте для ефективної діяльності державної міграційної служби України необхідний фундаментальний документ - Концепція державної міграційної політики України. В роботі аналізуються проекти цього документа, які подавались до Верховної Ради України впродовж 2003-2009 рр. Всі вони мали різну кількість недоліків. До основних слід віднести наступні:

- всі законопроекти пропонувалось затвердити законом України. Проте, тексти проектів повністю складались із положень ненормативного характеру, що протирічить загальним положеннями правової доктрини та відповідним нормам Конституції України;

- в проектах було лише частково задекларовано, але не відображено фактично питання, пов'язане із захистом біженців в Україні;

- недосконалим вбачається термінологічний апарат проектів. В одних - не розкриваються значення низки понять, які у ньому вживаються; в інших - вбачається довільне оперування понятійно-категоріальним апаратом без чіткого визначення його змісту, в третіх - подаються визначення термінів, значення яких вже розкриті чинними законами України, в четвертих - запропоновані терміни не узгоджуються із термінологією чинних законів України.

Щодо формування механізмів державного управління процесами працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном, то потрібно зазначити, що відповідно до Конституції України, держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Законодавець визначив, що в період тимчасового перебування за кордоном громадяни України мають право займатись трудовою діяльністю, якщо це не суперечить чинному законодавству України та країни перебування.

Законне (легальне) працевлаштування в країні перебування провадиться за схемою: національне законодавство - колективні договори - трудові договори (контракти).

В роботі наголошується про нагальну потребу у ратифікації українським законодавцем низки Конвенцій МОП. Акцентовано увагу на необхідності підписання Україною ст. 19 Європейської соціальної хартії, адже непідписання позбавляє наших громадян, які легально працевлаштовані за кордоном, користуватись правами, що випливають з цього документа.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян зарубіжних країн та України” - досліджено питання формування механізмів державного управління трудовою міграцією та їх реалізація в країнах Європейського Союзу, особливості функціонування механізмів управління міграційними процесами у країнах СНД, а також вироблення інструментів удосконалення державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян України.

Щодо ЄС, то впродовж усього періоду його існування спостерігаємо поступове формування спільної міграційної політики, а його сучасний етап розвитку, коли до складу ЄС увійшло 27 країн-членів, відзначається особливою динамікою.

Проведений аналіз нормативно-правових актів, програм і законопроектів у рамках ЄС показав, що політика Євросоюзу, в основному в останній період, акцентується на посиленні імміграційного контролю та імміграційної політики в цілому, в першу чергу стосовно мігрантів із країн „третього світу”. З іншого боку, основне завдання ЄС - створення умов для залучення висококваліфікованої робочої сили. Розробка і реалізація такої міграційної політики спрямована на досягнення цілей Лісабонської стратегії та перетворення ЄС на найбільш конкурентоспроможний ринок праці у світі.

Врахування цього процесу в Україні є необхідним. Розвиток зовнішнього вектора міграційної політики ЄС розширює для України можливості співпраці з Євросоюзом у сфері запобігання нелегальній міграції, торгівлі людьми, забезпечення безпеки кордону. Здійснено аналіз цілої низки проблем, які постали перед Україною у зв'язку із формуванням спільної міграційної політики ЄС, а також у зв'язку із ратифікацією країнами Євросоюзу Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб.

Формування спільної міграційної політики ЄС привносить і позитивні моменти. Тісна співпраця із європейськими країнами дає можливість формувати власну державну політику України щодо незаконної міграції, залучення висококваліфікованих мігрантів, враховуючи спільний досвід цих держав.

У процесі інтеграції західноєвропейських держав, який триває вже піввіку, формувалася й правова база, необхідна для регулювання країнами ЄС зовнішніх міграційних процесів. Що стосується держав - учасниць СНД, то їм доводиться терміново вирішувати проблему правового регулювання зовнішньої міграції в умовах піднесення її активності. Незважаючи на відносно невеликий час існування Співдружності Незалежних Держав, її державам-учасницям вдалося розробити й підписати цілу низку як багатосторонніх, так і двосторонніх правових актів, що охоплюють питання правового регулювання основних напрямків розвитку міграційних процесів у рамках Співдружності.

Враховуючи той факт, що серед країн СНД найбільша протяжність державного кордону України припадає на Російську Федерацію, з якою здійснюється найбільший міграційний обмін, а також те, що найбільша кількість незаконних мігрантів потрапляє в нашу державу із Росії, в дисертації досліджено питання національної безпеки України у контексті міграційної політики цієї держави-сусіда.

В роботі глибоко проаналізована демографічна та імміграційна політика Росії. В даному контексті (як наслідок міграційних процесів у світі) аналізується також ситуація із незаконним набуттям частиною громадян України громадянства країни перебування, зокрема Російської Федерації.

Пропонуються практичні кроки держави, щоб загальмувати процес виїзду українських громадян за кордон, в тому числі й до Росії, а також залучення українських громадян до служби за контрактом у Збройних Силах Російської Федерації.

Проаналізовано інструменти удосконалення державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян України, а також міграційну ситуацію в Україні в зв'язку із світовою фінансовою кризою. Аналіз ситуації привів до висновку: еміграційні тенденції в Україні збережуться та, швидше за все, будуть посилюватись.

Дисертантом розроблено авторський проект Концепції державної міграційної політики України - правового акта, який визначає сутність державної міграційної політики, її стратегічні завдання, формує загальнодержавне розуміння процесів, пов'язаних з міграцією населення, визначає принципи і пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції, напрями удосконалення її законодавчого, адміністративного та інституціонального забезпечення, а також механізми і форми реалізації.

Дисертантом також розроблено графічну модель Концепції (див. Рис. 1), а також низку супровідних документів, які подаються до Верховної Ради України суб'єктом законодавчої ініціативи. За суб'єкт законодавчої ініціативи взято Кабінет Міністрів України.

У дисертації удосконалено модель механізму державного управління, яку запропоновано Р. Рудніцькою, О. Сидорчук, О. Стельмахом, а також О. Федорчак.

Беручи до уваги запропоноване визначення механізму державного управління та враховуючи думку Н. Брюховецької, що “від переваги акцентів на ті чи інші сфери управління механізм управління буде мати свою назву”, дисертантом сформульовано визначення такого поняття: механізм державного управління зовнішньою трудовою міграцією - це штучно створена складна система, яка має визначену структуру, методи, важелі, інструменти впливу суб'єкта управління на об'єкт управління з відповідним правовим, нормативним та інформативним забезпеченням, призначена для практичного здійснення державного управління та досягнення стратегічної мети - збереження та відновлення трудового потенціалу України. В дисертації внесено пропозиції щодо організаційних змін у складі Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України.

Рис. 1. Модель Концепції державної міграційної політики України

Висновки

В дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні особливостей удосконалення механізмів державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян України. Основні висновки та результати, отримані на основі проведених досліджень, полягають у наступному:

1. Дослідження теоретико-методологічної основи, нормативно-правової і джерельної бази державного управління трудовою міграцією показало сутність поняття державного управління у сфері міграції та дало можливість уточнити його зміст, суттю якого є здійснення управлінського організуючого впливу на цю сферу шляхом використання повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного впливу на дану сферу, а також забезпечення реалізації державної міграційної політики. Аналіз вітчизняних наукових джерел, присвячених проблемам державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України, показав, що проблеми міграції належать до найважливіших управлінських та організаційних проблем, які на даний момент характеризуються недостатнім рівнем вивчення і розв'язання, що зумовлює необхідність ґрунтовних і комплексних досліджень. Удосконалено понятійно-категорійний апарат механізму державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян України, запропоновано власні узагальнені визначення наступних понять: “трудівник-мігрант”, “міжнародна трудова міграція”, “державне управління у сфері міграції”, “державна міграційна політика”, “механізм державного управління зовнішньою трудовою міграцією”.

2. Проаналізовано організаційно-правове забезпечення зовнішньої трудової міграції громадян України. Встановлено, що за роки незалежності України напрацьована певна законодавча база, яка регулює відповідні питання міграції громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Проте, вона не є остаточно сформованою. Проаналізовано історію становлення і розвитку в Україні державних органів управління міграційними процесами. Констатовано розпорошеність функцій регулювання міграційними процесами між цілою низкою державних відомств, відсутність чіткої координації діяльності в цій сфері державного управління. Доведено необхідність створення в Україні єдиного органу державної виконавчої влади (державної міграційної служби), який би займався розробкою та впровадженням державної міграційної політики України, а також координацією діяльності інших органів державної виконавчої влади, причетних до регулювання міграційних процесів у державі. Доведено, що для ефективної діяльності цієї структури необхідно, щоб законодавець прийняв фундаментальний документ у цій сфері - Концепцію державної міграційної політики України, де будуть чітко окреслені стратегічні цілі, принципи та завдання державної міграційної політики, напрями діяльності державних органів у сфері управління міграційними процесами.

3. Досліджено формування механізмів державного управління процесами працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном.

Встановлено, що майже в усіх країнах ЄС та СНД уведений дозвільний порядок працевлаштування іноземних громадян. У багатьох країнах встановлені щорічні квоти на в'їзд іноземців, в тому числі й для осіб, що спеціально приїжджають для роботи у відповідній країні. Реалізація державної політики України в даній галузі здійснюється через укладення міжурядових угод про надання її громадянам певних квот для працевлаштування за кордоном та розв'язання інших питань, пов'язаних з працевлаштуванням.

4. Простежено процес формування механізмів державного управління трудовою міграцією та їх реалізацію в країнах Європейського Союзу. Встановлено, що правові акти та політика Євросоюзу спрямовуються на посилення імміграційного контролю та імміграційної політики, найперше стосовно мігрантів із країн так званого “третього світу”. Одночасно ЄС створює сприятливі умови для залучення висококваліфікованої робочої сили, спеціалістів, наукових кадрів. Встановлено, що основним завданням ЄС є розробка та реалізація такої міграційної політики, інструментів і засобів залучення мігрантів, забезпечення їм необхідних прав і свобод, відповідних соціально-економічних умов. Подальше поглиблення співпраці України із Євросоюзом, підписання та ратифікація різного роду міжнародних угод у сфері міграції, по-перше, поліпшить умови захисту прав та інтересів громадян України за кордоном; по-друге, розширить можливості працевлаштування в країнах ЄС.

5. Досліджено особливості механізмів управління міграційними процесами в країнах СНД, проблеми незаконної міграції та вироблення сучасних прийомів і методів для їх подолання. Встановлено, що результатом скоординованих дій країн-учасниць СНД стало підписання цілої низки багатосторонніх угод та інших міжнародних документів (Конвенцій та протоколів до них, тощо), що охоплюють питання правового регулювання основних напрямків розвитку міграційних процесів у рамках СНД. Розкрито позитивні моменти такої співпраці: по-перше, це сприяє подальшому розвитку співробітництва та виробленню узгодженої політики на міждержавному рівні в даній галузі, взаємодії у вирішенні питань міграції та запобігає незаконній міграції; по-друге, дає можливість Україні формувати власну державну політику щодо незаконної міграції, враховуючи спільні напрацювання та досвід цих держав. У контексті цього розкрито механізми регулювання імміграційних процесів у Російській Федерації, формування її демографічної та міграційної політики. Встановлено, що чинні законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти Росії спрямовані на заохочення до переселення в Російську Федерацію громадян країн СНД, і в першу чергу з України. Державні програми Росії спрямовані на залучення на постійне проживання до Росії не тільки мільйонів українських громадян, а й також осіб призовного віку до служби за контрактом у Збройних Силах цієї держави (що, відповідно до законодавства України, є кримінально караним діянням). Запропоновано конкретні кроки української держави, щоб загальмувати процес виїзду українських громадян за кордон з метою працевлаштування, в тому числі й до Росії, а також залучення українських громадян на службу за контрактом у Збройних Силах Російської Федерації.

6. Розроблено авторський проект Концепції державної міграційної політики України, графічну модель цієї Концепції та низку супровідних документів, які подаються до Верховної Ради України; запропоновано цілу низку практичних рекомендацій, які повністю узгоджуються із проектом Концепції державної міграційної політики України, і які повинна запровадити держава, щоб ліквідувати наявні прогалини в державному управлінні в сфері зовнішньої трудової міграції громадян України, серед яких найважливішими є наступні:

1) Для вирішення нагальної проблеми у прийнятті міграційного законодавства України, рекомендовано Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України виокремити із “Підкомітету з питань жертв політичних репресій, етнополітики, упередження національних конфліктів, біженців, міграції та у зв'язку з українцями, які проживають за кордоном” ще один “Підкомітет з питань

формування міграційної політики”, передавши до компетенції останнього контрольні функції в наступних сферах: громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства; імміграції, біженців та надання притулку в Україні; співробітництва з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародної організації з міграції, Комісією ООН з прав людини відповідно до статутних завдань зазначених організацій, що збігаються з компетенцією Комітету; співробітництва з національними установами країн - членів СНД з питань міграційних процесів; забезпечення зв'язків з українцями за кордоном. У зв'язку з цим необхідно “Підкомітет з питань жертв політичних репресій, етнополітики, упередження національних конфліктів, біженців, міграції та у зв'язках з українцями, які проживають за кордоном” перейменувати на “Підкомітет з питань жертв політичних репресій, етнополітики, упередження національних конфліктів”, передавши до його компетенції контрольні функції з усіх раніше визначених питань, за виключенням тих, які будуть віднесені до компетенції “Підкомітету з питань формування міграційної політики”.

2) Зусилля держави повинні бути спрямовані на ратифікацію в максимально короткі строки Конвенцій МОП № 97 “Про працівників-мігрантів” (1949 р.); №118 “Про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення” (1962 р.); № 143 “Про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівності можливостей і рівного ставлення” (1975 р.); № 157 “Про встановлення міжнародної системи збереження прав в галузі соціального забезпечення” (1982 р.), та інших, які стосуються міграції, а також повністю ратифікувати Європейську соціальну хартію (зокрема, ст. 19) з тим, щоб права наших громадян в галузі працевлаштування за кордоном були більш захищеними.

3) Необхідно також:

? ініціювати та вести переговори із країнами-реципієнтами, в першу чергу Іспанією, Італією, Португалією та іншими країнами, де зосереджена велика кількість українських трудових мігрантів, про підписання міждержавних угод про взаємне визнання трудового стажу. Це дасть можливість українським громадянам, які здійснюють відрахування до пенсійних фондів країн-реципієнтів, у разі повернення на Батьківщину, отримувати в Україні зароблені пенсії за кордоном;

? в короткі терміни підписати з країнами, де є в цьому нагальна потреба, відповідні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень;

? розробити та запровадити в практичній діяльності, зокрема банківських установ України за кордоном, систему заходів, які заохочували б мігрантів переказувати зароблені гроші в Україну, гарантуючи їм право на недоторканність приватної власності. Широко висвітлювати ці заходи в українських та зарубіжних засобах масової інформації, через дипломатичні та консульські установи України за кордоном, через чисельні громадські організації українських заробітчан у країнах-реципієнтах;

? розробити і запровадити комплекс державних заходів для повернення в Україну наших співвітчизників.

Отже, враховуючи всі наведені факти, є необхідність вирішувати дану проблему комплексно.

? створенні спеціалізованої системи підготовки фахівців у сфері міграції;

? розробці та затвердженні державної статистичної методології дослідження міграційних процесів замість відомчих показників, що існують зараз;

? розробці та запровадженні єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку та аналізу міграційних потоків;

? забезпеченні контролю та нагляду у сфері зовнішньої трудової міграції;

? залученні іноземних працівників в Україну та працевлаштуванні громадян України за її межами;

? міжнародному співробітництві цього органу у міграційній сфері, як єдиного представника України, з органами державної влади іноземних держав, міжнародними організаціями та поглиблення взаємодії з міграційними службами зарубіжних країн.

Необхідно реформувати прикордонну службу із воєнізованої структури у повноцінний правоохоронний орган із наданням йому повноважень для проведення слідчих дій у сфері нелегальної міграції. Також потрібні реформи, спрямовані на перетворення МВС на орган формування внутрішньої політики держави (як це є на Заході), зокрема в галузі керування міграційними процесами.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

1. Дробко Е. В. Напрями державного регулювання трудової міграції громадян України / Е. В. Дробко // Ефективність державного управління [Текст]_: зб. наук. пр. -- Вип. 10 / за заг. ред. А. О. Чемериса. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. -- № 10. -- С. 310--320.

2. Дробко Е. В. Трудова міграція та українська діаспора за кордоном / Е. В. Дробко // Університетські наукові записки [Текст]. -- Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2006. -- № 2 (18). -- С. 302--309.

3. Дробко Е. В. Напрями державної політики України щодо запобігання незаконній міграції / Е. В. Дробко // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. -- Вип. 12 / за заг. ред. П. І. Шевчука. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007 -- С. 67--78.

4. Дробко Е. В. Питання національної безпеки України в контексті імміграційної політики Російської Федерації / Е. В. Дробко // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. -- Вип. 14/15 / за заг. ред. проф. В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008 -- С. 61--71.

Тези доповідей, статті в інших виданнях

5. Дробко Е. В. Проблема переміщення трудових мігрантів / Е. В. Дробко // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтернаціональних процесах [Текст] : матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 жовтня 2006 р., м. Луцьк) / за ред. В. Й. Лажніка, С. В. Федонюка. -- Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. -- С. 191--193.

6. Дробко Е. В. Правове регулювання міграційних процесів у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав / Е. В. Дробко // Наукові записки [Текст]. -- Вип. 7. -- Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2006. -- С. 242--260. -- (Cерія “Право”).

7. Дробко Е. В. Служба українських громадян у Збройних Силах Росії та питання національної безпеки України / Е. В. Дробко // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю : у 2 ч. Ч. 1 / за заг. ред. проф. В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. -- С. 293 -- 299.

8. Дробко Е. В. Питання національної безпеки України в контексті трудової еміграції українських громадян та незаконного набуття ними іноземного громадянства / Е. В. Дробко // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю : у 2 ч. Ч. 2 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева ; Державна установа “Інститут економіки та прогнозування” Національної академії наук України ; Львівська обласна державна адміністрація. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. -- С. 173--176.

9. Дробко Е. В. Захисна функція держави в контексті політики, яку вона здійснює в галузі трудової міграції громадян України / Е. В. Дробко // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування [Текст] : зб. наук. пр. -- Вип. 3 (47). -- Ч. 1. -- Рівне : НУВГП, 2009. -- С. 146--151. -- (Серія “Економіка”).

10. Дробко Е. В. Українське заробітчанство в умовах світової фінансової кризи / Е. В. Дробко // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування [Текст] : зб. наук. пр. -- Вип. 3 (47). -- Ч. 1. -- Рівне : НУВГП, 2009. -- С. 152--158. -- (Серія “Економіка”).

11. Дробко Е. В. Регулююча функція держави в контексті політики, яку вона здійснює у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України / Е. В. Дробко // Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю_: у 2 ч. Ч. 1 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. -- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. -- С. 307--311.

Анотація

Дробко Е. В. Удосконалення механізмів державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції громадян України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління. - Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2011.

Досліджено систему механізмів державного управління трудовою міграцією, їх реалізацію в країнах Європейського Союзу, а також особливості функціонування механізмів управління міграційними процесами у країнах СНД. Звернуто увагу на механізми регулювання імміграційних процесів у Російській Федерації, формування її демографічної та міграційної політики.

Комплексно досліджено систему державного управління зовнішніми міграціями в Україні, етапи її становлення й розвитку, окреслено її найсуттєвіші вади і недоліки. Досліджено питання організаційно-правового забезпечення зовнішньої трудової міграції громадян України, а також

механізми державного управління процесами працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном. Запропоновано інструменти удосконалення державного управління зовнішньою трудовою міграцією громадян України. Розроблено проект Концепції державної міграційної політики України та її графічну модель, удосконалено теоретико-методологічні засади державного управління трудовою міграцією. Вироблено реальні пропозиції для прийняття управлінських рішень у даній сфері державного управління в умовах світової фінансової кризи.

Ключові слова: міграція, трудова міграція, державне управління, механізми державного управління, державна міграційна політика.

Дробко Э. В. Усовершенствование механизмов государственного управления в сфере внешней трудовой миграции граждан Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению. Специальность 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Львовский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Львов, 2011.

Исследованы механизмы государственного управления трудовой миграцией и их реализацию в странах Европейского Союза. Правовые акты и политика ЕС на современном этапе направлены на усиление иммиграционного контроля и иммиграционной политики, прежде всего относительно мигрантов из стран так называемого “третьего мира”. В то же время ЄС создает различные благоприятные условия для привлечения высококвалифицированной рабочей силы, специалистов, научных кадров. Основная задача ЕС - разработка и реализация такой миграционной политики, инструментов и средств для привлечения этой категории мигрантов, гарантирование им необходимых прав и свобод, соответствующих социально-экономических условий. Учет этих реалий является обязательным при формировании собственной миграционной

политики Украины.

Исследованы особенности формирования механизмов управления миграционными процессами в странах СНГ, проблемы незаконной миграции и выработка современных приемов и методов для их преодоления. Результатом скоординированных действий стран-участниц СНГ стало подписание целого ряда многосторонних соглашений и других международных документов (Конвенций и протоколов к ним, и т.п.), охватывающих вопросы правового регулирования основных направлений развития миграционных процессов в рамках СНГ.

В работе исследованы механизмы регулирования миграционных процессов в Российской Федерации, формирование ее демографической и миграционной политики. Проанализированы различные нормативно-правовые акты России, принятые в течение последних лет. Установлено, что проблему сокращения собственного населения Россия старается решить за счет ближайших соседей - в первую очередь Украины. Государственные программы России направлены на привлечение на постоянное жительство в Россию не только миллионов ее так называемых „соотечественников”, т.е. россиян, но и лиц призывного возраста для службы по контракту в Вооруженных Силах этого государства. В диссертационной работе предлагаются конкретные шаги украинского государства для того, чтобы затормозить процесс выезда украинских граждан за границу, в том числе и в Россию, а также привлечения украинских граждан на службу по контракту в Вооруженных Силах Российской Федерации.