Реалізація прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342. 98+351.811

реалізація Прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Авторефератдисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Цалюк Олексій Михайлович

Запоріжжя 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент Лихачов Сергій Васильович, Донецький державний університет управління, завідуючий кафедрою адміністративного права;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Калаянов Дмитро Петрович, Одеський державний університет внутрішніх справ професор кафедри управління та інформаційно-технічного забезпечення органів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук Ракша Наталія Станіславівна, Донецький державний університет управління, доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться «06» липня 2011 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «03» червня 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова демократичної, правової, соціальної держави Україна передбачає здійснення реформування у сфері адміністративно-правового забезпечення реалізації прав людини працівниками служб та підрозділів органів внутрішніх справ, покликаних реалізовувати внутрішню політику Верховної Ради України і уряду України щодо охорони прав та свобод громадян. За таких умов особливо гостро постають питання визначення правового статусу працівників органів внутрішніх справ, як державних службовців, з'ясування напрямків удосконалення правового регулювання останнього, розвитку юридичних гарантій щодо забезпечення реалізації співробітниками цих органів своїх прав, як громадян. Фактична відсутність монографічних досліджень щодо аналізу складових елементів правового статусу працівників органів внутрішніх справ, прогалини у діючому нормативно-правовому забезпеченні негативно впливають на реалізацію особами рядового й начальницького складу цих органів своїх прав.

Досі предметом дисертаційних досліджень були лише окремі теоретично-методичні основи адміністративно-правового забезпечення статусу працівників органів внутрішніх справ України, порядок реалізації основних складових правового статусу осіб рядового й начальницького складу органів, служб та підрозділів органів внутрішніх справ. Наведені положення й аргументи повною мірою обґрунтовують актуальність і важливість даного дисертаційного дослідження.

Дисертаційне дослідження здійснене з урахуванням теоретичного доробку таких вчених як: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, В.С. Венедиктова, І.П. Голосніченка, І.П. Козаченка, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, В. І. Курила, В.В. Ладиченка, Р.С. Мельника, А.Р. Михайленка, П.М. Рабіновича, Н.С. Ракші, О.Ф. Скакун, С.М. Тимченка, В.О. Шамрая, Ю.С. Шемшученка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років». Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ МВС України ім. Е.О. Дідоренка.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка 27 квітня 2005 р. (протокол № 4).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз, розкриття сутності та особливостей статусу працівників органів внутрішніх справ міліції, розробка конкретних практичних рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації ними своїх прав людини і громадянина.

Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв'язання завдань, спрямованих на:

— визначення сутності, особливостей та елементного складу правового статусу працівника органів внутрішніх справ як державного службовця;

— дослідження сучасного стану нормативно-правового забезпечення державної служби в органах внутрішніх справ;

— розкриття змістовності основних прав і свобод людини, особливостей їх реалізації особовим складом органів внутрішніх справ;

— з'ясування юридичних гарантій щодо забезпечення реалізації правового статусу осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ;

— формулювання пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення захисту прав та свобод працівників міліції, як громадян України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державно-службових відносин в органах внутрішніх справ.

Предметом дослідження є реалізація прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові теорії про державу і право, розробки у сфері філософії права, державного управління, адміністративного права та процесу, соціології. У роботі використано діалектичний, логіко-семантичний (розділ 1), структурно-функціональний (підрозділи 2.2, 2.3), історичний (підрозділ 2.1), порівняльно-правовий (підрозділ 1.3), системно-структурний, емпіричний (підрозділ 3.1) та інші методи. державний служба внутрішній справа

Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності та обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Застосування методів моделювання, аналізу та синтезу дозволили сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали дослідження із загальної теорії держави і права, адміністративного права та теорії управління. Положення та висновки роботи ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення прав і свобод людини й громадянина та діяльності органів внутрішніх справ. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики діяльності Міністерства внутрішніх справ України та його територіальних підрозділів, публікації в періодичних виданнях, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень питань реалізації прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ. Вона характерезується новою постановкою проблеми, дослідженням тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративній сфері та напрямів удосконалення законодавства щодо реалізації прав і свобод громадянина співробітниками органів внутрішніх справ.

На основі проведеного дослідження автором сформульовано низку висновків і пропозицій, у тому числі й таких, які відповідають вимогам наукової новизни, а саме:

вперше:

— сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України «Про міліцію» з метою подальшого удосконалення соціально-правового захисту працівників міліції, а саме до ст.ст. 18, 22 Закону України «Про міліцію»;

— з метою удосконалення законодавства в згаданій сфері запропоновано прийняття Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ України», який повинен включати наступні важливі положення: поняття і принципи державної служби в органах внутрішніх справ, визначення поняття посади в органах внутрішніх справ, класифікацію посад, поняття посадової особи в органах внутрішніх справ, комплектування органів внутрішніх справ, а також формування кадрового резерву, визначення компетенції кадрових служб з питань проходження державної служби в органах внутрішніх справ;

— визначено, що існуючий механізм соціально-правового захисту працівників міліції має недоліки, які негативно впливають на процес реалізації законодавчо встановлених гарантій, а саме: недостатня якість законодавчого закріплення; неналежне забезпечення реального процесу реалізації; відсутність належних умов, за яких механізм захисту відповідав би реаліям сьогодення; відсутність єдиної управлінської структури в системі МВС, яка б займалась зазначеними питаннями;

удосконалено:

— наукові положення визначення поняття «статус державних службовців органів внутрішніх справ», а саме змістом статусу державного службовця органів внутрішніх справ України слід вважати нормативно-встановлену, складну, динамічну і диференційовану систему елементів, необхідних для якісного та ефективного виконання правоохоронних завдань в сфері внутрішніх справ держави;

— визначення складових елементів механізму соціально-правового захисту працівників міліції, а саме: юридичних норм; форм та видів захисту; правовідносин; професійної правової культури та свідомості;

набули подальшого розвитку:

— наукові положення щодо напрямів забезпечення реалізації прав працівників поліції зарубіжних країн та їх імплементація у законодавство України;

— напрямки захисту прав та свобод працівників міліції, як громадян України, зокрема розробка законодавчих актів щодо соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у:

— науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення проблем адміністративно-правового забезпечення реалізації прав людини та громадянина співробітниками органів внутрішніх справ України (акт впровадження Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 17 від 17.12.2010 р.);

— правозастосовній діяльності - для удосконалення нормативно-правового забезпечення прав і свобод осіб рядового й начальницького складу структурних підрозділів органів внутрішніх справ (акт впровадження управління МВС України на Донецькій залізниці від 03.02.2010 р.; акт впровадження ГУМВС України в Донецькій області від 25.11.2010 р.);

— навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Робота з персоналом» (акт впровадження № 7 Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка від 17.12.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на восьми науково-практичних конференціях: «Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку» (м. Донецьк, 2004 р.), «Актуальные проблемы юридической науки и практики» (г. Орел, 2004 г.), «Основні напрямки реформування ОВС в умовах демократичної держави» (м. Одеса, 2004 р.), «Проблеми розвитку та модернізації податкових і правоохоронних органів України, боротьба з корупцією та злочинністю» (м. Ірпінь, 2005 р.), «Захист прав людини: національний та міжнародний досвід» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), «Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм» (м. Донецьк, 2006 р.), «Актуальні питання охороні громадського порядку при проведенні міжнародних спортивно-масових заходів» (м. Донецьк, 2008 р.), «Підсумкова науково-практична конференція» (м. Донецьк, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 187 сторінок. Список використаних джерел налічує 188 найменувань і займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Загальна характеристика державно-службових відносин в органах внутрішніх справ» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Державна служба в органах внутрішніх справ як різновид державної служби» зазначається, що державна служба стає все більш важливим інститутом адміністративного права, а державні службовці - основними його суб'єктами. Даний інститут діє в апараті всіх гілок влади і на всіх її рівнях.

Доведено, що державна служба з'явилась в системі соціальних відносин як необхідна умова для нормальної життєдіяльності суспільства та як засіб забезпечення інших видів соціальної діяльності, наприклад, виробництва, головним чином в інтелектуальному відношенні.

Наголошено на тому, що існує необхідність побудови науково обґрунтованої системи регулювання різноманітних видів державної служби в Україні, що базується на ефективно діючій системі правових норм, дотриманні законності, правопорядку. Реформи, що здійснюються, потребують нових підходів до визначення поняття, функцій та принципів державної служби, регулювання питань відповідальності службовців різних державних органів, їх особливих повноважень, а також до питання проходження різних видів державної служби.

Державно-владні відносини охарактеризовано як особливий вид суспільних відносин, що виникають в процесі здійснення державним службовцем державно-владної діяльності. Особливість їх полягає в тому, що вони регулюються різними галузями права: конституційним, адміністративним, трудовим, цивільним, кримінальним, міжнародним, фінансовим та ін.

У підрозділі 1.2. «Правовий статус працівників органів внутрішніх справ і гарантії його реалізації та захисту» визначено, що правовий статус особи знаходить своє вираження у системі закріплених в нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує свою поведінку в суспільстві.

Аналізуючи позиції вчених до з'ясування змісту та суті явища та поняття правового статус, автор зробив наступні висновки: 1) правовий статус необхідно розуміти, насамперед, як систему визначених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод та обов'язків особи, необхідних для задоволення тих або інших інтересів останньої; 2) будь-яка, навіть мінімальна, зовнішня, номінальна або фактична невідповідальність між юридичним та об'єктивним соціальним станом людей є свого роду необхідністю, закономірністю і передумовою існування та розвитку правового статусу. У цьому сенсі правовий статус особи, залишаючись з юридичної точки зору незмінним, повинен підтягувати до свого рівня соціальний стан людей; 3) визначальною рисою правового статусу, основу якого складають конституційні права, свободи та обов'язки громадян, є його відносна стабільність та незмінність. Саме ця якість правового статусу в порівнянні з більш динамічним та мінливим суспільним життям дозволяє йому виконувати важливу роль, особливо у тих випадках, коли в суспільстві відбуваються негативні, регресивні процеси; 4) у науковій літературі розрізняють загальний, спеціальний та індивідуальний правові статуси; 5) взаємодія трьох різновидів правових статусів (загального, спеціального та індивідуального) накладається один на одне, і вони на практиці є неподільними.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжний досвід забезпечення прав людини у правовому статусі поліцейського» присвячений вивченню та можливостям застосування позитивного досвіду зарубіжних країн щодо організації забезпечення прав людини і громадянина у правовому статусі поліцейського.

Наголошено, що в умовах інтеграції європейських держав, зближення національних культур і правових систем, розширення міжнародного співробітництва та загострення глобальних проблем людства все більшу актуальність набувають питання забезпечення безпеки громадян як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.

Проаналізовано особливості проходження служби та соціально-правове забезпечення особового складу органів внутрішніх справ Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Латвія, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан та Сполучених Штатів Америки. Позитивним є досвід Російської Федерації та Республіки Казахстан стосовно закріплення на законодавчому рівні порядку оскарження у судовому порядку посадовими особами органів внутрішніх справ рішень керівництва, що обмежують права та свободи співробітників міліції не тільки поза межами, а й безпосередньо під час службової діяльності.

В Республіці Молдова працівникам поліції надається житлова площа у вигляді окремої квартири чи будинку, відповідно до встановлених законодавством норм, місцевими органами влади не пізніше трьох років, а офіцерам - не пізніше одного року після їх призначення на посаду.

Розділ 2. «Особливості реалізації прав людини в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття та система прав людини, правові гарантії їх реалізації» наголошується, що розвиток більшості країн на шляху демократії значною мірою визначали систему прав та свобод людини і громадянина. Історія людства свідчить про можливість еволюції суспільства шляхом домінування свободи і права, формування вільної, незалежної, але водночас законослухняної особистості.

Зазначено, що проблема поняття «права та свободи людини» є ключовою в життєдіяльності суспільства, яке претендує на статус правового та демократичного.

Автор дійшов висновку, що права людини, їх генезис, соціальні корені, призначення були і залишаються одвічною проблемою соціально-культурного розвитку людства, вони пройшли через тисячоліття і постійно перебували у центрі уваги політичної, правової, етичної, релігійної, філософської думки.

У підрозділі 2.2. «Особливості реалізації громадянських і політичних прав і свобод громадян в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» автор акцентує, що включення співробітника міліції до партійних виборчих списків є свідченням його професіоналізму і громадської позицій на території регіону (області; району) чи територіальної громади.

Пропонується з метою узгодження виборчого законодавства з діючим законодавством, що регулює діяльність органів внутрішніх справ та гарантії реалізації права бути обраним для співробітників органів внутрішніх справ, внести зміни до Закону України «Про міліцію», а саме змінити деякі положення ст.18 «Проходження служби в міліції»:

- пункт «Працівник міліції, який є народним депутатом, прикомандировується на час постійної роботи до Ради народних депутатів з залишенням на службі в органах внутрішніх справ. По закінченні постійної роботи в Раді або раніше цього строку народний депутат за його бажанням направляється в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади» змінити на пункт наступного змісту: «Співробітник міліції, що бажає бути обраним народним депутатом України, депутатом місцевої ради та сільським, селищним, міським головою, на час участі у виборчій компанії усувається від виконання службових обов'язків шляхом надання відпустки на строк виборчої компанії із збереження грошового утримання. Співробітник міліції, що обраний народним депутатом України, депутатом місцевої ради та сільським, селищним, міським головою, призупиняє службу в органах внутрішніх справ. Після припинення повноважень народного депутата України або сільського, селищного, міського голови співробітникам міліції за їх бажанням надається попередня посада або при її відсутності інша рівноцінна посада за останнім місцем служби чи за його згодою за іншим місцем служби. Строк перебування на посаді народного депутата України або сільського, селищного, міського голови зараховується у календарному вимірі до загального стажу та вислуги років у строк, що необхідний для присвоєння чергового звання, доплату за вислугу років, додаткову відпустку та нарахування пенсії»;

доповнити наступним пунктом «У разі включення співробітника міліції до списків будь-якої політичної партії, громадської організації, що має політичну мету, з метою участі у виборчому процесі, тобто бути обраним депутатом за списками партії або громадської організації, він також повинен призупинити службу в органах внутрішніх справ на період виборчого процесу з метою запобігання використання його положення в політичній боротьбі».

Дисертантом зроблено висновок, що після внесення таких змін до діючого законодавства, буде закріплено та забезпечено на законодавчому рівні реалізацію не тільки права обирати, а також і права бути обраним для співробітників органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.3. «Специфіка реалізації економічних, соціальних і культурних прав і свобод громадян в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» автором підкреслено, що економічні, соціальні, і культурні права і свободи належать до прав людини другого покоління. Вони стосуються підтримки і нормативного закріплення соціально-економічних умов життя індивіда, визначають становище людини в сфері праці і побуту, зайнятості, добробуту, соціальної захищеності з метою створення умов, за яких люди можуть бути вільними від страху і нестатку, забезпечують духовний розвиток людини. Їх обсяг і ступінь реалізації багато в чому залежать від стану економіки і ресурсів, і тому гарантії їх реалізації порівняно із громадянськими і політичними правами (правами першого покоління), менш розвинуті.

На думку дисертанта, існує певний недолік у законодавстві України, яке стосується діяльності правоохоронних органів, оскільки воно обмежує право співробітників цих органів, як приватних власників можливостей розпоряджатися власністю (житловим будинком або квартирою) на власний розсуд, тобто спрямованих на реалізацію правомочностей володіння, користування, розпорядження та інших правомочностей щодо належного власнику майна, з метою задоволення потреб та інтересів власника, а також осіб, визначених ним.

Автор дійшов висновку, що існує необхідність удосконалення правового регулювання вільного розпорядження приватною власністю по відношенні до співробітників органів внутрішніх справ. Це зумовлено тим, що функціонування й забезпечення реалізації права приватної власності співробітниками органів внутрішніх справ вимагають його подальшого наукового осмислення. При цьому варто врахувати, що приватна власність - це економічна категорія, яка має бути врегульована правом, тобто набути юридичного змісту, стати інститутом права приватної власності.

Розділ 3. «Напрями вдосконалення реалізації прав людини в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Характеристика чинників, які впливають на ефективність забезпечення прав та свобод людини та громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» встановлено, що рівень ефективності забезпечення прав і свобод людини та громадянина в державно-службових відносинах органів внутрішніх справ зумовлений складною взаємодією багатьох чинників: нормативного, організаційного, економічного, політичного, соціального, соціально-психологічного, морально-ідеологічного, інформаційного та ін.

Зазначено, що серед основних факторів, що впливають на ефективність діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод працівників органів внутрішніх справ є нормативний чинник, сутність якого полягає у наявності відповідної якісної правової бази. Тому що саме право забезпечує соціально-політичну, психологічну й організаційну спрямованість управлінського діяння, закріплює нормативно оформлену директивну основу управління, визначає права і обов'язки (компетенцію) органів адміністративно-правового регулювання, їхніх структурних підрозділів та службових осіб, встановлює правильне співвідношення між обсягом повноважень і відповідальністю апарату адміністративно-правового регулювання, закріплює найраціональніший процес регулювання, підтримує належну організованість і дисципліну учасників процесу регулювання.

Обґрунтовується, що для зміцнення законності в суспільстві, підтримання її належного рівня, необхідно провадити низку заходів: приводити законодавство у відповідність до Конституції України, забезпечувати її стабільність; усувати суперечності та невизначеності, що виникають у законодавстві, систематично вдосконалювати правову базу, узгоджуючи її з темпами розвитку суспільства, впроваджувати нові системи захисту прав та свобод людини і громадянина, наближувати законодавство держави до законодавства інших розвинутих, демократичних, правових держав, удосконалювати державну правову політику, передусім у сфері юридичного забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, приводити законодавство у відповідність до економічних реалій, впроваджувати системи соціального захисту осіб.

У підрозділі 3.2. «Визначення шляхів удосконалення реалізації прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ» зазначено, що вивчення проблем, пов'язаних із зміцненням законності в діяльності органів внутрішніх справ, дозволяє визначити основні напрями щодо вдосконалення системи заходів, направлених на забезпечення соціальної і правової захищеності співробітників цих органів.

Найбільш ефективними серед зазначених заходів автор виділяє заходи щодо вдосконалення нормативного регулювання, у тому числі і відомчого, діяльності органів внутрішніх справ, структури і системи управління, роботи з кадрами, зв'язків з органами місцевого самоврядування, громадськістю і засобами масової інформації.

Дисертантом наголошено, що соціальний і правовий захист співробітників органів внутрішніх справ тісним чином пов'язаний з правовою системою. Забезпеченість соціальної і правової захищеності співробітників органів внутрішніх справ залежить не від кількості правових норм, а від їх якості, від ступеня досконалості законодавства.

Автор доводить, що забезпечення соціального і правового захисту співробітників органів внутрішніх справ - це найважливіший обов'язок держави і його органів. Державне регулювання економічних, соціальних, політичних і інших напрямів здійснюється, перш за все, на рівні закону. Разом з тим ряд питань забезпечення соціальної і правової захищеності співробітників органів внутрішніх справ регулюється на відомчому рівні. Закони в більшості випадків містять положення про права і свободи, а механізм їх втілення в дійсність зазвичай визначається у відомчих актах органів державного управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання, що виявляється у визначенні та удосконаленні питань реалізації прав і свобод людини й громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Державну службу України визначено як професійну діяльність із забезпечення виконання повноважень державних органів і осіб, які заміщають державні посади України, встановлені Конституцією України і законами для безпосереднього виконання повноважень державних органів, здійснювану на державних посадах державної служби, що базується у встановленому законодавством України порядку та утримується за рахунок засобів державного бюджету, якщо інше не встановлене законом.

2. Встановлено, що поняття державної служби в органах внутрішніх справ України в даний час не отримало свого належного правового закріплення. Проте аналіз різних нормативних джерел дозволяє зробити висновок, що під державною службою в органах внутрішніх справ України слід розуміти професійну діяльність з виконання і забезпечення повноважень органів внутрішніх справ, як різновиду органів державної влади, а також осіб, що заміщають державні посади, встановлені Конституцією України і законами для безпосереднього виконання повноважень державних органів, здійснювану на державних посадах державної служби, що створені у встановленому законодавством України порядку та утримуються за рахунок засобів державного бюджету.

3. До основоположних ознак служби в органах внутрішніх справ, що характеризують її як різновид державної служби, віднесено наступні ознаки: здійснення її на всій території України, зокрема через територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України; реалізація функцій в рамках встановленої компетенції, якими наділено Міністерство внутрішніх справ України як орган виконавчої влади; виконується на посадах рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, встановлюваних міністром внутрішніх справ України, а також на посадах вищого начальницького складу, що встановлюються Президентом України; порядок її фінансування визначається Кабінетом Міністрів України. Враховуючи витоки служби в органах внутрішніх справ, в законодавство необхідно внести зміни про утримання співробітників як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок місцевих бюджетів; служба в органах внутрішніх справ - мілітаризована служба з властивими воєнізованим органам ознаками (пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, озброєння службовців, особливий порядок проходження служби, ухвалення присяги, носіння форми єдиного зразка, наявність спеціальних звань та ін.).

4. Обґрунтовано, що служба в органах внутрішніх справ України - це різновид мілітаризованої державної служби, здійснюваної відповідно до законодавства на державних посадах рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, встановлюваних міністром внутрішніх справ України, а також на державних посадах вищого начальницького складу, що встановлюються Президентом України, і що фінансуються за рахунок засобів державного бюджету, з організації і безпосереднього забезпечення державних функцій у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, особистої безпеки громадян і суспільної безпеки, охорони власності і громадського порядку; попередження, припинення, розкриття і розслідування злочинів і адміністративних правопорушень на всій території України.

5. Визначено, що служба в органах внутрішніх справ виконує свою соціальну роль на основі провідних положень - принципів, які прямо або побічно закріплені в правових нормах і концентрують в собі юридичні вимоги, обов'язкові для всіх учасників державно-службових відносин в органах внутрішніх справ.

6. Доведено, що система принципів служби в органах внутрішніх справ є певною сукупністю організаційних, статусних і етично-правових початків, що встановлюють її суть. Вона виражається в поєднанні загальних для всієї державної служби принципів і принципів власне служби в органах внутрішніх справ.

7. До принципів державної служби в органах внутрішніх справ автором віднесено організаційні принципи: верховенство права, а саме верховенство Конституції України і законів над іншими нормативними правовими актами і посадовими інструкціями; забезпечення державних інтересів; здійснення державно-службової діяльності в масштабі України; єдність системи органів внутрішніх справ України; єдиноначальність; статусні принципи: рівний доступ громадян до служби відповідно до їх здібностей і професійної підготовки; професіоналізм і компетентність співробітників органів внутрішніх справ; єдність кваліфікаційних вимог з державних посад; відповідальність співробітників органів внутрішніх справ за прийняті рішення, невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків; стабільність кадрів органів внутрішніх справ; забезпечення державного захисту співробітників органів внутрішніх справ; етично-правові принципи: політична нейтральність; дотримання честі та гідності.

8. Акцентовано на тому, що службовці органів внутрішніх справ України є представниками виконавчої влади, адміністративно-правовим статусом яких є зміст державно-службових відносин, врегульованих правовими нормами за посадою, що встановлені Президентом України або міністром внутрішніх справ України, та розкриті через встановленні законодавством державно-владні повноваження, обов'язки у сфері забезпечення законності, правопорядку, суспільної безпеки, захисту прав і свобод особи, а також і такі, що гарантуються державою права.

9. Зроблено висновок, що державно-службові правовідносини в органах внутрішніх справ складаються на основі норм різних галузей права (конституційного, адміністративного, трудового, фінансового, кримінального, цивільного та ін.), що вони є індивідуалізованими суспільними відносинами між Міністерством внутрішніх справ України в особі керівника відповідного органу і службовцем органів внутрішніх справ, а в окремих випадках - з особою, що не є таким, з приводу вступу на службу, проходження служби, її припинення, а також між службовцями органів внутрішніх справ або між службовцем органів і зовнішнім суб'єктом (громадянин, організація та ін.) у зв'язку із здійсненням першими державно-службовій діяльності із захисту прав і свобод громадян, охорони громадського порядку, забезпеченню суспільної безпеки, виявленню, припиненню, розкриттю і розслідуванню правопорушень.

10. З'ясовано, що державно-службові відносини в органах внутрішніх справ різноманітні за змістом, що дозволяє умовно розділити їх на правовідносини, що встановлюються в ході організації державної служби (службово-трудові), і правовідносини, що формуються в ході її практичного здійснення (службово-функціональні). Загальним в характеристиці даних правовідносин слід визнати наступне: урегульованість різними галузями права; поліфункціональний характер, що виражається в множинності завдань, що виконуються службовцями органів внутрішніх справ; обов'язковим суб'єктом є службовець органів внутрішніх справ як державний службовець; особливість організації і діяльності органів внутрішніх справ, що виражаються в єдиноначальності і особливій службовій дисципліні; за межами органів внутрішніх справ це, як правило, відносини влади-підкорення; співробітник наділений державно-владними повноваженнями; особливість юридичних фактів, які служать підставою виникнення, зміни та припинення цих правовідносин.

11. Зроблено висновок, що під проходженням служби в органах внутрішніх справ слід розуміти здійснюване в особливому порядку становлення, зміна і припинення державно-службових відносин, викликане виданням індивідуального акту, у встановлених випадках, зафіксована в особистій справі співробітника органів внутрішніх справ, з приводу його вступу на службу, просування по службі, службової дисципліни, умов служби, державного захисту, припинення служби, а також відновлення на посаді, спеціальному званні і на службі в органах внутрішніх справ.

12. Комплектування посад виділено як найважливішу умову формування високопрофесійного кадрового потенціалу органів внутрішніх справ, яке є безперервним процесом, що складається з наступних стадій: 1) планування поточної і перспективної потреби в кадрах; 2) поширення інформації про вакантні місця і вимоги до кандидатів на службу; 3) перевірка кандидата на відповідність вимогам, що пред'являються; 4) вивчення кандидата; 5) ухвалення рішення про прийом кандидата на службу (про укладення контракту). Випробування під час вступу на службу в органи внутрішніх справ проводиться в процесі комплектування посад з метою перевірки і вивчення моральних, професійних і ділових якостей кандидата для подальшого укладання з ним індивідуального контракту.

13. Контракт про службу в органах внутрішніх справ визначено як різновид адміністративного договору між громадянином і Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника відповідного органу внутрішніх справ, уповноваженого міністром внутрішніх справ України, який укладається у письмовій формі, як правило, на невизначений термін і закріплює вичерпний перелік суб'єктивних обов'язків і прав сторін, а також додаткові умови, що не суперечать законодавству про службу в органах внутрішніх справ України.

14. Сформульовано низку пропозицій щодо прийняття Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ України», який повинен регламентувати порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, і включати наступні важливі положення: поняття і принципи державної служби в органах внутрішніх справ; визначення поняття посади в органах внутрішніх справ, класифікацію посад відповідно до закону «Про державну службу»; поняття посадової особи в органах внутрішніх справ; комплектування органів внутрішніх справ (професійна освіта, випробування під час вступу на службу, особиста справа співробітника та ін.); формування кадрового резерву; визначення компетенції кадрових служб з питань проходження державної служби в органах внутрішніх справ та ін.

15. Обґрунтовано доцільність розробки пакету законодавчих ініціатив та відомчих нормативних правових актів. Зокрема, в цілях вдосконалення контрактних відносин необхідно найближчим часом розробити Інструкцію про порядок укладення контракту про службу в органах внутрішніх справ України, а також модель контрактної служби в органах внутрішніх справ, що дозволить використовувати у повному обсязі переваги індивідуально-договірних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Цалюк О.М. Соціальний захист державних службовців органів внутрішніх справ / О.М. Цалюк // Право України. 2006. № 5. С. 149.

2. Цалюк О.М. Забезпечення реалізації політичних прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ: теорія та практика / О.М. Цалюк // Право і безпека. 2006. № 5(2). С. 76-78.

3. Цалюк О.М. Економічні права людини і громадянина та їх реалізація в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ / О.М. Цалюк // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. 2006. № 9. С. 98-102.

4. Цалюк О.М. Деякі проблеми реалізації права людини і громадянина у державно-службовій діяльності органів внутрішніх справ / О.М. Цалюк // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2007. № 2. С. 148-153.

5. Цалюк О.М. Соціальний та правовий захист працівників органів внутрішніх справ / О.М. Цалюк // Правова держава. 2007. № 9. С. 217-221.

6. Цалюк А.М. Проблемы реализации в системе государственного управления Украины норм международных конвенций / А.М. Цалюк // Актуальные проблемы юридической науки и практики: материалы международной научно-практической конференции (Орел, 26 февраля, 2004 г.). Орел: Орловский юридический институт МВД Российской Федерации. С. 106.

7. Цалюк О.М. Вербальні навички як один із факторів забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ України та членів громадських формувань під час охорони громадського порядку / О.М. Цалюк // Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Донецьк, 26 березня 2004 р.). Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2004. С. 240-242.

8. Цалюк О.М. Питання щодо правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України в сучасних умовах / О.М. Цалюк // Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 14-15 жовтня 2004 р.). Одеса: Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, 2004. С. 122-123.

9. Цалюк О.М. Соціальний захист працівника міліції: є він чи немає? / О.М. Цалюк // Матеріали підсумкової наукової конференції (Донецьк, 8 квітня 2009 р.). Донецьк: Донецький державний університет управління, 2009. С. 28-29.

АНОТАЦІЯ

Цалюк О.М. Реалізація прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено аналізу питань реалізації прав людини і громадянина в державно-службових відносинах в органах внутрішніх справ, формулюванню науково-обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення цього напрямку. Проаналізована адміністративно-правова характеристика державної служби в органах внутрішніх справ. Визначено сутність, особливості та елементний склад правового статусу працівника органів внутрішніх справ як державного службовця. Розкрито змістовність основних прав і свобод людини та громадянина, особливості їх реалізації особовим складом органів внутрішніх справ; поняття й соціальну значущість обмежень та морально-правових вимог до поведінки працівників органів внутрішніх справ. З'ясовано юридичні гарантії щодо забезпечення реалізації правового статусу осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення захисту прав та свобод працівників міліції, як громадян України.

Ключові слова: державна служба, органи внутрішніх справ, правовий статус, права та свободи громадян, реалізація, службові відносини, удосконалення.

АННОТАЦИЯ

Цалюк А.М. Реализация прав человека и гражданина в государственно-служебных отношениях в органах внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена анализу проблем реализации прав человека и гражданина в государственно-служебных отношениях в органах внутренних дел, формулировке научно-обоснованных предложений и рекомендаций относительно их разрешения.

Государственную службу в Украине предложено понимать как профессиональную деятельность по обеспечению исполнения полномочий государственных органов, замещение государственных должностей, установленных Конституцией Украины и законами для непосредственного исполнения полномочий государственных органов (Президента Украины, Премьер-министра Украины, руководителей органов исполнительной власти, депутатов, министров, судей и др.), осуществляемую на государственных должностях государственной службы, которая основывается на установленном законодательством Украины порядке и содержится за счет государственного бюджета (если иное не установлено законом).

Сформулированы предложения по принятию Закона Украины «О службе в органах внутренних дел», который должен регламентировать порядок прохождения, включая следующие положения: понятия и принципы государственной службы в органах внутренних дел; определение должности в органах внутренних дел, классификацию должностей (в соответствие с законом Украины «О государственной службе»); понятие должностного лица в органах внутренних дел; комплектование органов внутренних дел (профессиональное образование, испытание во время поступления на службу, личное дело сотрудников и др.); управление карьерой сотрудника органов внутренних дел (включая аттестационное производство, а также формирование кадрового резерва); определение компетенции кадровых служб по вопросам прохождения государственной службы в органах внутренних дел и др.

Определены юридические гарантии по обеспечению реализации правового статуса лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел, сформулированы предложения и рекомендации по усовершенствованию защиты прав и свобод сотрудников милиции, как граждан Украины.

Обоснована целесообразность разработки пакета законодательных инициатив и ведомственных нормативных правовых актов, при помощи которых должны конкретизироваться отдельные положения закона. В частности, в целях усовершенствования контрактных отношений необходимо в ближайшее время разработать и принять Инструкцию о порядке заключения контракта о службе в органах внутренних дел Украины, а также модель контрактной службы в органах внутренних дел, которые разрешат использовать в полном объеме преимуществ индивидуально-договорных отношений.

Ключевые слова: государственная служба, органы внутренних дел, правовой статус, права и свободы граждан, служебные отношения, реализация, усовершенствование.

SUMMARY

Tsalyuk А.М. Realization of human and citizen rights in state-official relations in the organs of internal affairs. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. -Zaporizhzhya National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2011.

Dissertation is sanctified to the analysis of problems of realization of human and citizen rights in state-official relations in the organs of internal affairs, formulation of scientifically-reasonable suggestions and recommendations in relation to their permission.

Formulated suggestion on adopting an Act of Ukraine «About service in the organs of internal affairs», which must regulate the order of passing, including next positions: concepts and principles of government service in the organs of internal affairs; determination of position in the organs of internal affairs, classification of positions (in accordance with the law of Ukraine «On government service»), concept of public servant in the organs of internal affairs; completing of organs of internal affairs (trade education, test during a receipt on service, personal file of employees and other); management by the career of office worker of organs of internal affairs (including an attestation production, and also forming of skilled reserve); determination of competence of skilled services on questions of passing of government service in the organs of internal affairs and other.