Організаційно-правові форми державного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Черненко Олена Анатоліївна

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки в Україні у ринкових господарських відносинах беруть участь суб'єкти господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм. Здавалося б, поява нових суб'єктів господарювання «витісняє» державні підприємства на другий план у господарському житті. Однак у сучасному світі немає жодної країни, де б держава активно не займалася господарською діяльністю.

Державні підприємства є важливим інструментом здійснення економічної політики держави. Традиційно в світовій практиці у власності держави або під її контролем перебувають великі компанії в авіакосмічній, нафтогазовій, енергетичній, транспортній та інших галузях, які значною мірою визначають перспективи національного розвитку. У багатьох країнах масштаби державної власності останнім часом значно розширилися в результаті проведення заходів, спрямованих на врятування від банкрутства підприємств, що зазнали впливу світової фінансової кризи, однак повинні продовжувати свою діяльність з огляду на необхідність забезпечення публічних інтересів.

Державні підприємства не є новими суб'єктами господарських відносин в Україні, адже вони існували і домінували при адміністративно-командній системі та продовжують існувати при ринковій. При цьому економічні зміни не зумовили зміну матеріальної основи їх функціонування, оскільки сучасне державне підприємство в Україні залишається підприємством, яке діє на базі відокремленого державного майна. Водночас, зміна економічної та політичної ситуації в нашій державі, так само як і в інших постсоціалістичних країнах, не могла не позначитися на правовому становищі державних підприємств. Нові умови існування вплинули і на назви державних підприємств (зокрема, з'явилися казенні державні підприємства, національні (державні) акціонерні компанії), і на правовий режим їх майна, і на їх компетенцію (з'явилася свобода вибору видів господарської діяльності, формування господарських зв'язків шляхом укладання договорів тощо).

Отже, навіть з переходом до ринкових засад господарювання державні підприємства різних організаційно-правових форм відіграють значну роль в економіці України.

Актуальність обраної теми дослідження визначається, насамперед, тими змінами, що відбулися в чинному законодавстві у зв'язку з прийняттям Господарського кодексу України та втратою чинності низки нормативно-правових актів, що регулювали діяльність державних підприємств, недостатньою увагою до даної теми в науковій юридичній літературі, а також істотним практичним значенням правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні.

Окремі аспекти правового становища державних підприємств досліджувалися у працях І. М. Бондаренко, С. Н. Братуся, А. В. Венедиктова, О. М. Вiнник, М. Г. Ісакова, О. Р. Кiбенко, В. К. Мамутова, Л. В. Винаря, І. М. Любімова, В. С. Щербини та інших авторів, однак комплексних досліджень організаційно-правових форм державного підприємства з господарсько-правових позицій не здійснювалося.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України «17» квітня 2002 року (протокол № 4). Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за темою «Проблеми правового забезпечення державного регулювання та управління в сфері підприємницької діяльності» (номер державної реєстрації 0108U000497).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретико-практичної моделі регулювання правового становища державних підприємств як суб'єктів господарювання та формування конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, що регулює діяльність державних підприємств різних організаційно-правових форм.

Відповідно до мети дослідження було поставлено та вирішено такі основні завдання:

– визначити риси державного господарювання в Україні та дати визначення державному господарюванню;

– виділити ознаки державного унітарного підприємства, охарактеризувати їх та дати визначення державного унітарного підприємства як суб'єкта господарювання;

– визначити зміст господарської компетенції державних підприємств як сукупності їх господарських прав та обов'язків;

– дослідити правовий режим майна державних підприємств та його вплив на визначення правового статусу державних підприємств;

– визначити сутність державних корпоративних підприємств, дати визначення державного корпоративного підприємства та виділити його ознаки;

– дослідити стан українського законодавства, що регулює правове становище державних підприємств різних видів;

– розробити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків регулювання правового становища державних підприємств за законодавством України.

Об'єктом дослідження є сукупність господарських відносин, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення діяльності державних підприємств різних організаційно-правових форм.

Предметом дослідження є правове становище державних підприємств різних організаційно-правових форм згідно з господарським законодавством України, його наукові розробки, практика господарських судів України у спорах, пов'язаних із діяльністю державних підприємств, а також зарубіжне законодавство та міжнародні акти, що визначають таке правове становище.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Так, формально-логічний метод було використано для з'ясування стану регулювання правового становища державних підприємств за законодавством України та дослідження правозастосовчої практики. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема, при здійсненні класифікації державних підприємств. Завдяки порівняльно-правовому методу досліджено законодавство про державні підприємства в різних правових системах та здійснено зіставлення з українським законодавством. Метод аналізу був використаний для дослідження окремих аспектів правового становища державних підприємств, метод синтезу - для визначення загальних особливостей та тенденцій регулювання правового становища державних підприємств. Під час аналізу видів державних підприємств методом індукції та дедукції одержано висновки, що поширювалися на всі державні підприємства, а загальні результати, навпаки, використовувалися для пояснення рис, притаманних окремим видам державних підприємств. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням організаційно-правових форм державного підприємства, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регулювання правового становища державних підприємств згідно з господарським законодавством України.

Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є такі.

Вперше:

1) сформульовано визначення поняття державного господарювання як діяльності суб'єктів господарювання державного сектора економіки різних організаційно-правових форм (суб'єктів державного господарювання), що здійснюється з метою ефективного задоволення суспільних потреб в товарах, роботах, послугах та отримання прибутку (державне підприємництво) або без мети отримання прибутку (державне некомерційне господарювання), і передбачає реалізацію публічних інтересів з урахуванням інтересів суб'єктів державного господарювання;

2) встановлені основні недоліки організаційно-правової форми державного комерційного підприємства, що визначають обмежену придатність її для здійснення підприємництва, до яких відноситься: відсутність субсидіарної відповідальності держави за зобов'язаннями підприємства; безконтрольність використання майна (коштів) підприємства; складність застосування до керівників заходів відповідальності за результати діяльності підприємства; відсутність обов'язку проведення періодичних аудиторських перевірок; обмеженість ринкової комунікації; недоступність зовнішніх джерел фінансування;

3) обґрунтовано доцільність створення і діяльності державних комерційних підприємств лише у сфері державної монополії у випадках, коли умови господарювання передбачають можливість отримання прибутку;

4) сформульовано визначення поняття державного корпоративного підприємства як підприємства, утвореного в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, державна частка у статутному капіталі якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього підприємства;

5) виділені ознаки державного корпоративного підприємства з їх розподілом на первинні, що слугують виокремленню цих підприємств з кола суб'єктів господарювання (організаційно-правова форма господарського товариства; перебування господарського товариства під контролем держави) та вторинні, що визначаються особливостями політики держави в державному секторі господарювання (обсяг господарської компетенції; правовий титул майна; порядок корпоративного управління; порядок складання звітності і розкриття інформації про діяльність; застосування законодавства про банкрутство);

6) обґрунтовано доцільність функціонування акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації державних підприємств, які не підлягають приватизації, як приватних акціонерних товариств, оскільки акції цих товариств ніколи не будуть відчужуватися на користь недержавних суб'єктів;

7) сформульовано визначення поняття державної (національної) акціонерної компанії як акціонерного товариства, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України шляхом передачі до його статутного капіталу акцій (часток), майна державних підприємств, перебуває під контролем держави, поєднує функції суб'єкта господарювання та суб'єкта управління об'єктами державної власності з метою розв'язання найважливіших економічних і соціальних завдань, забезпечення збалансованого розвитку відповідних галузей (сфер) економіки.

Удосконалено:

8) визначення поняття державного підприємства як унітарного підприємства, що діє на основі державної власності, а також корпоративного підприємства, державна частка у статутному капіталі якого забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього підприємства, що має спеціальну правосуб'єктність, зміст якої визначається публічними інтересами;

9) визначення поняття державного унітарного підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що створюється компетентним державним органом в розпорядчому порядку і входить до сфери управління цього органу, діє на підставі статуту на базі відокремленої частини державної власності, що не поділяється на частки, та закріплюється за ним на праві господарського відання або оперативного управління, безпосередньо здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну, іншу господарську діяльність з метою одержання прибутку (доходу) та задоволення суспільних потреб з урахуванням встановлених обмежень господарської правосуб'єктності;

10) визначення поняття казенного підприємства (з урахуванням усіх його ознак як унітарного державного підприємства) як підприємства, що створюється за рішенням Кабінету Міністрів України у випадках та в порядку, визначених законом, для задоволення публічних інтересів, суспільних та державних потреб шляхом прийняття на виконання державного замовлення, входить до сфери управління державного органу, уповноваженого управляти відповідною часткою державного майна, має господарську правосуб'єктність, обмежену законом, статутом та цільовим призначенням майна, діє на базі відокремленої частки державної власності, закріпленої за ним на праві оперативного управління, характеризується особливим порядком розподілу, використання прибутку та оподаткуванням результатів діяльності, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах та порядку, визначених законом.

Дістало подальший розвиток:

11) аргументація доцільності здійснення державного господарювання на основі систематизації аргументів на користь та проти створення і діяльності державних підприємств;

12) класифікація державних підприємств на підставі таких критеріїв як: спосіб утворення (заснування) та порядок формування статутного капіталу; правовий титул майна; кількість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік; мета здійснення діяльності; обсяг відповідальності за зобов'язаннями; особа засновника; галузева належність;

13) обґрунтування положення про спеціальну правосуб'єктність усіх державних підприємств, включаючи корпоративні, оскільки саморегулювання їх діяльності значною мірою обмежується імперативними нормами законодавства та обов'язковими до виконання вказівками суб'єктів управління об'єктами державної власності;

14) аргументація необхідності скасування мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить від 25 до 100 відсотків, включаючи випадки відчуження шляхом продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, оскільки його існування спонукає до недбалого управління державними підприємствами;

15) обґрунтування необхідності змінити фіскальну спрямованість дивідендної політики держави, оскільки остання не передбачає позитивного (негативного) стимулювання державних підприємств залежно від досягнутих результатів фінансово-господарської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, сформульовані в роботі, можуть бути використані:

– у законодавчій діяльності для подальшого вдосконалення законодавства, що визначає правове становище державних підприємств. За результатами дослідження дисертанткою сформульовані пропозиції про внесення змін та доповнень до діючого законодавства, а також удосконалення законопроектів, що стосуються правового становища державних підприємств;

– у навчальному процесі при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять, а також при підготовці навчальної та методичної літератури з господарського права;

– у науковій роботі при подальших розробках проблем правового регулювання діяльності підприємств, у тому числі державних, у коментуванні нормативно-правових актів, що регулюють правове становище державних підприємств;

– у практичній діяльності державних підприємств, а також судовій практиці при вирішенні спорів за участю державних підприємств.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу правових проблем підприємництва Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України, а також на: ХІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (3 - 4 лютого 2005 р., м. Львів); міжнародній студентській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави» (5 - 7 травня 2005 р., м. Львів); науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (24 листопада 2005 р., м. Київ); круглому столі «Проблеми модернізації господарського законодавства України» (1 грудня 2010 р., м. Київ).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 9 наукових працях, зокрема, у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових для юридичних наук виданнях, та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, які включають 9 підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 200 сторінок. Список використаних джерел налічує 255 найменувань і викладений на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

організаційний правовий державний акція

У Вступі висвітлена актуальність теми дослідження, вказується її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, зазначаються використані методи дослідження, висвітлюється наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення, наводяться дані щодо їх апробації і публікації.

Розділ 1. «Економіко-правові основи державного господарювання в Україні» налічує три підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Призначення та зміст державного господарювання» здійснено огляд розвитку державного сектора економіки як в Україні, так і в розвинутих країнах. Авторкою розглянуто найпоширеніші теоретичні аргументи як на користь державного господарювання (природна монополія, провали ринку капіталів, зовнішні ефекти (екстерналії), необхідність справедливого задоволення суспільних потреб), так і проти такого господарювання (проблема принципала-агента та «м'які бюджетні обмеження»).

Виділено чотири основні чинники успішної діяльності державних підприємств, а саме: управління, стратегія, інновації, корпоративна соціальна відповідальність. Реалізація перерахованих чинників є умовою успішності державного господарювання, під яким авторка розуміє діяльність держави у сфері економіки, пов'язану зі здійсненням нею правомочностей власника майна.

В роботі проаналізовані основні ознаки державного господарювання та дане визначення поняття державного господарювання.

У підрозділі 1.2. «Поняття та ознаки державного підприємства» дисертантка досліджує поняття державного підприємства та його характерні ознаки. Розглянуті різні погляди науковців на поняття підприємства, здійснено аналіз основних ознак підприємства відповідно до діючого законодавства України та проведено огляд відповідних положень Господарського кодексу України.

На підставі проведеного дослідження нормативної бази та науково-теоретичних розробок дисертантка виділяє ознаки державного підприємства як різновиду підприємства та, здійснивши їх аналіз, дає визначення державного підприємства.

В роботі розглядаються дискусійні погляди вчених на зміст поняття «правосуб'єктність», на співвідношення понять «господарська правосуб'єктність» і «господарська компетенція», зв'язок між поняттями «господарська правосуб'єктність», «господарська компетенція», «правоздатність».

Також приділяється увага різним підходам до визначення характеру правосуб'єктності суб'єкта господарювання, які містяться в законодавстві, зокрема, в Цивільному і Господарському кодексах України. Обґрунтовано, що усі державні підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми мають спеціальну правосуб'єктність, яка означає, що вказані суб'єкти можуть мати лише ті господарські права та обов'язки, які відповідають цілям реалізації функцій держави та публічним інтересам.

У підрозділі 1.3. «Види державних підприємств» досліджуються наявні в літературі, а також висвітлюються розроблені дисертанткою класифікації державних підприємств за різними критеріями. На підставі аналізу поняття «організаційно-правова форма» встановлено, що організаційно-правовими формами державних підприємств в Україні є унітарне підприємство та господарське товариство (акціонерне товариство та товариство з обмеженою відповідальністю).

Дисертантка досліджує критерії класифікації державних підприємств відповідно до законодавства України та здійснює огляд зарубіжного законодавства на предмет наявних у ньому критеріїв класифікації. Здійснено авторську класифікацію державних підприємств за такими критеріями:

1) залежно від способу утворення (заснування) та порядку формування статутного капіталу (ч. 3 ст. 63 ГК України):

- унітарні державні підприємства (державні комерційні підприємства (ст. 74-75 ГК України), казенні підприємства (ст. 76-77 ГК України);

- корпоративні державні підприємства (державні акціонерні товариства, державні товариства з обмеженою відповідальністю, державні (національні) акціонерні компанії);

2) за правовим титулом майна:

- підприємства-невласники (унітарні державні підприємства);

- підприємства-власники (корпоративні державні підприємства).

3) залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік (ч.7 ст. 63 ГК України):

- малі;

- середні;

- великі;

4) за метою здійснення діяльності:

- комерційні (державні комерційні підприємства, усі корпоративні державні підприємства);

- некомерційні (казенні підприємства);

5) за обсягом відповідальності за зобов'язаннями:

- підприємства, які несуть відповідальність усім своїм майном (державні комерційні підприємства, усі корпоративні державні підприємства);

- підприємства, які несуть відповідальність лише частиною майна, яка визначена в законі (казенні підприємства);

6) залежно від особи засновника:

- створені юридичними особами (наприклад, дочірні підприємства державних (національних) акціонерних компаній);

- створені державою в особі уповноваженого органу управління (наприклад, державні комерційні підприємства);

- змішані (створені різними особами, наприклад державні господарські товариства за участю недержавних учасників);

7) залежно від галузевої належності:

- галузеві (діють лише в певній галузі) - в будівництві, нафтовій, газовій, вугільній тощо;

- міжгалузеві (що функціонують в різних галузях (сферах) народного господарства).

Розділ 2. «Правове становище унітарних державних підприємств» налічує два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика правового становища державних унітарних підприємств» увага приділена розгляду ознак, що притаманні саме державним підприємствам унітарного типу та дане визначення державного унітарного підприємства.

Дисертанткою розкривається зміст правових титулів майна (права господарського відання та права оперативного управління), виділяються їх спільні та відмінні риси. Так, спільними рисами права господарського відання та права оперативного управління є те, що вони є похідними від права власності та визначають правовий режим майна державних унітарних підприємств. Відмінні риси вказаних прав полягають в порядку їх обмеження, уповноважених суб'єктах, можливості визнання їх суб'єкта банкрутом та відповідальності їх суб'єкта за зобов'язаннями.

Так, право господарського відання обмежене законом і статутом, його суб'єктами є державні комерційні підприємства, суб'єкт цього права може бути визнаний банкрутом і його суб'єкт самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Право ж оперативного управління обмежене законом, статутом і вказівками органу управління, суб'єктами цього права є казенні підприємства, його суб'єкт не може бути визнаний банкрутом і власник майна несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями суб'єкта цього права.

В дисертації досліджується залежність обсягу прав та обов'язків державного унітарного підприємства від того, на якому титулі йому належить майно. Правомочності державного комерційного підприємства, якому майно належить на праві господарського відання, є більш широкими, а підприємство відповідно є більш самостійним, ніж державне (казенне) підприємство, якому майно належить на праві оперативного управління.

Авторкою виділені та проаналізовані недоліки традиційних державних унітарних підприємств - державних комерційних підприємств, які визначають обмежену придатність їх для здійснення підприємництва. На підставі проведеного аналізу запропоновано чітко визначити випадки, за яких збереження державних комерційних підприємств є доцільним. Діяльність державних унітарних підприємств повинна обмежуватися сферами, господарювання у яких становить державну монополію. В рамках цих сфер діяльність, яка не має на меті отримання прибутку, має здійснюватися казенними підприємствами. Тоді ж, коли діяльність, що може здійснюватися виключно державними підприємствами, здатна приносити власнику прибуток, така діяльність може, на думку дисертантки, здійснюватись державними комерційними підприємствами.

В дисертації додатково обґрунтовується прийняття спеціального Закону України «Про державні унітарні підприємства», у якому повинні бути визначені випадки створення державних комерційних і казенних підприємств, а також врегульовані особливості їх правового становища з урахуванням, зокрема, світового досвіду бізнес-планування, звітності та розкриття інформації такими підприємствами.

У підрозділі 2.2. «Казенне підприємство як особливий вид державного унітарного підприємства» увага приділена дослідженню поняття казенного підприємства, його характерних рис. На підставі проведеного аналізу нормативної бази та науково-теоретичних розробок виділені ознаки казенного підприємства та дано його визначення.

В дисертації розглянуті різні погляди науковців на існування казенних підприємств. При цьому дисертанткою відстоюється позиція про те, що казенні підприємства, незважаючи на свій «залежний» статус, потрібні кожній країні, бо вони дають змогу державі ефективно використовувати та зберігати майно. Наявність в багатьох країнах світу казенних підприємств пояснюється їх перевагами, серед яких, перш за все, слід відзначити можливість максимального урядового контролю. У зарубіжних країнах казенні підприємства не мають ні юридичної, ні господарської, ні фінансової самостійності. Але такий радикальний підхід неприйнятний для вітчизняної економічної і правової системи в сучасний період господарювання в силу нерозвиненості системи державного управління, її чисельних і несистемних змін, дефіциту бюджету тощо.

В дисертації обґрунтовується необхідність існування та подальшого розвитку в Україні такого виду державного унітарного підприємства як казенне, оскільки саме казенні підприємства здійснюють свою діяльність у тих сферах, що, зазвичай, не передбачають отримання прибутку, а відтак їх функціонування необхідно, насамперед, для задоволення державних та суспільних потреб.

Розділ 3. «Організаційно-правові форми корпоративних державних підприємств» налічує чотири підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Поняття та ознаки корпоративного державного підприємства» обґрунтовується, що державні корпоративні підприємства є більш ефективною формою організації державного господарювання порівняно з державними унітарними підприємствами у сферах, орієнтованих на отримання прибутку.

Державне корпоративне підприємство визначене дисертанткою як підприємство, утворене в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, державна частка у статутному капіталі якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього підприємства. В дисертації ознаки державного корпоративного підприємства поділені на первинні та вторинні.

Норми Господарського кодексу України вказують на дві ознаки державного корпоративного підприємства: організаційно-правова форма господарського товариства та перебування господарського товариства під контролем держави. Ці ознаки слугують виокремленню державних корпоративних підприємств з загального кола суб'єктів господарських відносин та є нейтральними відносно державної політики щодо цих підприємств. Тому пропонується іменувати їх первинними ознаками (на противагу вторинним ознакам, які визначаються особливостями політики держави в державному секторі господарювання).

В Україні державні корпоративні підприємства створюються та діють в організаційно-правових формах, передбачених господарським та цивільним законодавством. Водночас, існує ряд особливостей правового становища таких підприємств, які більшою чи меншою мірою властиві й таким підприємствам в інших країнах. До таких особливостей належать: обсяг господарської компетенції; правовий титул майна; порядок корпоративного управління; порядок складання звітності і розкриття інформації про діяльність; застосування законодавства про банкрутство. Зміст цих особливостей становить вторинні ознаки державного корпоративного підприємства..

Дисертанткою підтримана висловлена в юридичній літературі думка (зокрема, О. М. Вінник) про необхідність прийняття окремого Закону України «Про державні акціонерні товариства».

Розглянуті основні особливості правового становища корпоратизованого підприємства за законодавством України, зокрема, порядок створення; тип акціонерного товариства; компетенція органів управління. Дисертанткою обґрунтовується доцільність існування частини державних акціонерних товариств як приватних акціонерних товариств. Це, зокрема, стосується акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації державних підприємств, і які не підлягають приватизації, адже акції таких підприємств не підлягають відчуженню на користь недержавних суб'єктів. В роботі висловлено ряд пропозицій щодо покращення корпоративного управління відповідними товариствами, як-от: формування персонального складу наглядових рад державних акціонерних товариств переважно з числа незалежних експертів та затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку формування персонального складу наглядових рад державних підприємств, заснованого на принципах прозорості, публічності, компетентності; наділення наглядових рад повноваженнями затверджувати стратегію розвитку підприємства, розробляти фінансовий план підприємства та вносити вищестоящому органу пропозиції щодо змін до фінансового плану, здійснювати контроль за виконанням фінансового плану підприємства тощо.

У підрозділі 3.3. «Правове становище акціонерного товариства, контрольний пакет акцій якого належить державі» досліджені проблеми діяльності корпоративних підприємств, у яких державі належить контрольний пакет акцій. Такі проблеми обумовлені наявністю в недержавного міноритарного учасника/учасників, і до них відноситься, зокрема, забезпечення кворуму на загальних зборах товариства; проблема збереження розміру державної частки в статутному капіталі товариства.

Обґрунтована необхідність законодавчого закріплення норми, згідно з якою загальні збори державного акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 50 відсотків голосуючих акцій.

Доведена неефективність закріпленої у чинному законодавстві України моделі викупу акцій додаткових емісій виключно за бюджетні кошти. Основним джерелом для викупу акцій додаткових емісій повинні виступати власні кошти державних акціонерних товариств. При цьому наявність таких коштів має бути критерієм прийняття рішення при голосуванні представниками держави за проведення додаткової емісії.

У підрозділі 3.4. «Правове становище державних (національних) акціонерних компаній» досліджені ознаки цих специфічних суб'єктів, що зводяться до такого: відсутня загальна нормативна підстава створення ДАК (НАК); особи засновника та акціонера ДАК (НАК) формально не співпадають; майно ДАК (НАК) формувалося шляхом передачі до їх статутних капіталів майна державних підприємств (організацій) та акцій корпоратизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки; ДАК (НАК) поєднують функції суб'єкта господарювання та суб'єкта управління об'єктами державної власності.

Дисертанткою сформульовано визначення державної (національної) акціонерної компанії як акціонерного товариства, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України шляхом передачі до його статутного капіталу акцій (часток), майна державних підприємств, перебуває під контролем держави, поєднує функції суб'єкта господарювання та суб'єкта управління об'єктами державної власності з метою розв'язання найважливіших економічних і соціальних завдань, забезпечення збалансованого розвитку відповідних галузей (сфер) економіки.

В роботі пропонується законодавчо закріпити норму про те, що належні державі акції (частки у статутному капіталі) господарських товариств (підприємств), а також інше майно, визначене статутом ДАК (НАК), належать ДАК (НАК) на праві господарського відання. Крім того, обґрунтована необхідність законодавчого визначення переліку обмежень правомочності розпорядження об'єктами права господарського відання.

З урахуванням істотної специфіки ДАК (НАК) порівняно з державними холдинговими компаніями доведена недоцільність їх реорганізації у державні холдингові компанії. Також запропоновано передбачити у проекті Закону України «Про державні акціонерні товариства» окремий розділ, присвячений особливостям створення та функціонування державних (національних) акціонерних компаній.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черненко О. А. Деякі аспекти правового статусу державних підприємств за чинним законодавством України / О. А. Черненко // Підприємство, господарство і право. - 2004. - № 8 - С. 40 - 42.

2. Черненко О. А. Реформування відносин власності в Україні / О. А. Черненко // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць, вип. № 4. - Київ., 2005. - С. 80 - 85.

3. Черненко О. А. Статутний фонд державного комерційного підприємства / О. А. Черненко // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць, вип. № 5. - Київ., 2006. - С. 206 - 207.

4. Черненко О. А. Держава як учасник відносин у сфері господарювання / О. А. Черненко // Приватне право і підприємництво: зб. наук. праць, вип. № 9. - Київ., 2010. - С. 144 - 147.

5. Черненко О. А. Особливості правового статусу казенних підприємств за законодавством України / О. А. Черненко // Підприємство, господарство і право. - 2010. - № 2 - С. 66 - 69.

6. Черненко О. А. Особливості правового статусу корпоративних підприємств за законодавством України / О. А. Черненко // Підприємство, господарство і право. - 2011. - № 1 - С. 109 - 113.

7. Черненко О.А. Державні підприємства за законодавством України / О. А. Черненко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції. 3 - 4 лютого 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - С. 229 - 231.

8. Черненко О.А. Національна (державна) акціонерна компанія як вид державного підприємства / О. А. Черненко // Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави: Матеріали міжнародної студентської наукової конференції. 5 - 7 травня 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - С. 108 - 109.

9. Черненко О.А. Правове регулювання діяльності державних підприємств за Господарським та Цивільним кодексами України / О. А. Черненко // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. 24 листопада 2005 р. - Київ: Академія правових наук України Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2005. - С. 42 - 43.

Размещено на Allbest.ru