Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 342.9:656.13.072/073

Адміністративна відповідальність за порушення Правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Циба Євгеній Володимирович

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Берлач Анатолій Іванович,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Ярмакі Христофор Петрович,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Гуржій Тарас Олександрович,

Міжвідомчий науково-дослідницький центр з проблем

боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки

при Раді національної безпеки і оборони України,

головний науковий співробітник.

Захист відбудеться «09» червня 2011 року о «1300» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету за адресою (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «07» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П. С. Лютіков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із пріоритетних напрямів державної політики в галузі безпеки дорожнього руху є протидія адміністративним проступкам у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Ґрунтовний аналіз статистичних даних щодо означених адміністративних деліктів дає підстави для висновку, що їх кількість постійно збільшується. Наслідками цих порушень є дорожньо-транспортні пригоди за участю ліцензованого автомобільного транспорту, що спричиняють смерть і травмування не однієї тисячі громадян України, а також значні матеріальні збитки. Загально відомо, що Україна за рівнем аварійності, кількістю й тяжкістю ДТП посідає одне з перших місць у Європі.

Основним правовим засобом протидії цим проступкам є застосування підрозділами ДАІ МВС України та уповноваженими на те посадовими особами органів державної влади адміністративної відповідальності до порушників. З огляду на це, постало завдання вдосконалення нормативно-правової основи адміністративно-правового регулювання перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, розроблення та запровадження дієвого механізму протидії та притягнення осіб до адміністративної відповідальності за делікти такого роду. Актуальність і важливість означених питань, а також недостатність наукових розробок з відповідної проблематики, відсутність упорядкованої системи нормативно-правових актів зумовили вибір теми дисертації.

В юридичній літературі різнобічно розглянуто проблеми сутності, підстав та порядку застосування адміністративної відповідальності. Однак питання адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом проаналізовано фрагментарно або в межах ширшої адміністративно-правової проблематики, комплексні дослідження не проводилися.

Фундаментальною основою дослідження стали наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних правознавців: В. Б. Авер'янова, Ю. П. Битяка, А. І. Берлача, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Е. Ф. Демського, В. М. Бевзенка, А. С. Васильєва, І. П. Голосніченка, Т. О. Гуржія, Є. В. Додіна, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Т. О. Коломоєць, О. В. Кузьменко, О .П. Коренєва, А. І. Коробєєва, Д. М. Лук'янця, О. І. Остапенка, А. М. Подоляки, В. Й. Развадовського, Ф. Д. Фіночка, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиша та ін.

Окремі питання теми досліджували такі науковці, як Г. К. Голубєва, Г. В. Галімшина, В. В. Доненко, М. М. Долгополова, В. В. Новіков, А. О. Собакарь М. М. Стоцька, О. Ю. Салманова та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до положень: указу Президента України від 20 листопада 2007 р. № 1121 «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 1384-р. Про схвалення концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху на 2009-2012 рр., п. 227 наказу МВС України від 05 липня 2004 р. № 755 Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр., п. 7 додатку № 11 наказу МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 - 2014 рр. та згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри адміністративної діяльності ДАІ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка на 2009 р. (державний реєстраційний номер 0109U000387).

Тема затверджена вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, протокол № 1 від 28 січня 2009 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, навчальних, науково-публіцистичних джерел та чинного вітчизняного законодавства дослідити адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, й на основі цього розробити та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства в досліджуваній сфері.

Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:

— дослідити ґенезу інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом у різні історичні періоди, а також виділити його особливості в зарубіжних країнах;

— визначити соціальну та економічну зумовленість інституту адміністративної відповідальності за означені порушення;

— розглянути перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об'єкт адміністративно-правового регулювання;

— проаналізувати підстави й зміст адміністративної відповідальності за такі порушення;

— розкрити суб'єктивні та об'єктивні ознаки адміністративних деліктів у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

— провести комплексний аналіз адміністративно-правового статусу суб'єктів адміністративно-деліктного процесу в досліджуваній сфері шляхом характеристики окремих його елементів (прав, обов'язків та гарантій);

— виділити особливості провадження у справах про адміністративні проступки щодо порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

— сформулювати ключові проблеми та розробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства в сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження стали положення діалектичного методу пізнання соціальних явищ та процесів, який дає змогу враховувати всі взаємозв'язки розглядуваних явищ, об'єктивно оцінювати ефективність нормативно-правових актів та правозастосовної діяльності у сфері протидії порушенням правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, у роботі використовувалися такі наукові методи, як історико-правовий метод дав можливість здійснити періодизацію виникнення та формування інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні (підрозділ 1.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджено досвід зарубіжних країн щодо протидії адміністративним проступкам у досліджуваній сфері суспільних відносин (підрозділ 1.1). Статистичний метод дозволив обґрунтувати необхідність існування інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезень (підрозділ 1.2 ). Використання логіко-юридичного й системно-структурного методів дало змогу проаналізувати склади адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів вказаним видом транспорту, дослідити особливості провадження у відповідних справах (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). За допомогою формально-логічного методу сформульовано авторські визначення основних категорій дослідження (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2,3).

Метод системного аналізу застосовувався з метою зіставлення різних нормативно-правових актів щодо їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів уможливило забезпечило всебічне дослідження особливостей адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, її ролі і місця в структурі інституту адміністративної відповідальності та в галузі адміністративного права України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Наукову новизну одержаних результатів можна конкретизувати в таких основних положеннях:

вперше:

— запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, та подано розгорнуту характеристику кожного періоду з виокремленням відповідних особливостей;

— дано авторське визначення адміністративного проступку у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як суспільно небезпечного, протиправного, винного (умисного або необережного) діяння, що посягає на встановлений законом порядок, правила, норми та стандарти в галузі перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

— сформульовано авторську дефініцію адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як особливого виду юридичної відповідальності, що являє собою процесуальне застосування правомочним суб'єктом заходів примусового впливу щодо особи, яка вчинила адміністративний проступок, що посягає на встановлений законом порядок, правила, норми та стандарти в галузі перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

удосконалено:

— поняття «пасажирські перевезення автомобільним транспортом» в частині розширення переліку транспортних засобів, якими перевозять пасажирів, вантажними автомобілями, пристосованими для перевезення пасажирів;

— поняття «адміністративно-правове регулювання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»;

— поняття «загальний та безпосередній об'єкт адміністративно-правового регулювання у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»;

— поняття «загальний, родовий, видовий і безпосередній об'єкт адміністративного проступку» в досліджуваній сфері;

набули подальшого розвитку:

— теоретичне обґрунтування необхідності законодавчого закріплення поняття «адміністративна відповідальність»;

— положення щодо класифікації суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки;

— практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

— у наукових дослідженнях - для подальшого розроблення теоретичних і перекладних проблем інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

— у правотворчій та правозастосовній діяльності - для удосконалення чинного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності у сфері адміністративно-деліктного процесу щодо порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи від 27.04.2011 р., акт впровадження від 24.02.2011 р.);

— у навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративне процесуальне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження від 22.12.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Результати та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративної діяльності ДАІ ДЮІ ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка та отримали позитивну оцінку. Їх оприлюднено на 10 міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглому столі: «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2009 р.), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 2009 р.), «Організаційно-правові засади боротьби с правопорушеннями на транспорті» (м. Одеса, 2009 р. ), «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (м. Донецьк, 2009 р.), «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2010 р.), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 2010 р.), «Система обеспечения безопасности дорожного движения: проблемы реализации и пути совершенствования» (г. Ульяновск, 2010 г.), «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (м. Одеса, 2010 р.), «Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе» (г. Красноярск, 2011 г.), «Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих учених» (м. Донецьк, 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 10 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують 8 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 228 сторінок. Список використаних джерел налічує 206 найменувань і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета, завдання, об'єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як складова забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні» складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду адміністративної відповідальності у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, характеристиці соціально-економічної зумовленості адміністративної діяльності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також дослідженню перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об'єкта адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1. «Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом: історико-правовий та порівняльно-правовий аспекти» висвітлено процес становлення та розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з часу його появи.

На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукових праць учених автором запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Кожен з цих етапів (перший етап (1900-1926 рр.), другий етап (1927-1939 рр.), третій етап (1940-1988 рр.), четвертий етап (1989-1990 рр.), п'ятий етап (1991р. і до цього часу) характеризує відповідну історичну епоху розвитку інституту адміністративної відповідальності за правопорушення в досліджуваній сфері і відрізняється своєю специфікою. У зв'язку з цим зроблено висновок, що інститут адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом розвивається як складова інституту адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху.

Автором проаналізовано зарубіжний досвід функціонування інституту адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні, Російської Федерації, Білорусі та Польщі, визначено конкретні напрями його запозичення, зокрема запропоновано запровадити в Україні систему нарахування штрафних балів за кожний адміністративний проступок у досліджуваній сфері, з вилученням посвідчення водія та перескладанням іспитів на право керування транспортним засобом.

У підрозділі 1.2. «Соціальна й економічна обумовленість адміністративної діяльності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» досліджено соціальну та економічну обумовленість необхідності застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, що виражається людськими втратами та матеріальними збитками.

Дисертант зосереджує увагу на тому, що наслідками порушень правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом стають дорожньо-транспортні пригоди, в яких у 2009 р. загинуло близько 284 осіб та отримало тілесні ушкодження близько 1429 осіб, тоді як матеріальні збитки від однієї ДТП складають більше тисячі доларів США. У зв'язку з цим, автор розглядає заходи адміністративної відповідальності основним засобом адміністративно-правової протидії адміністративним деліктам у досліджуваній сфері.

Разом з тим, на думку автора, адміністративні санкції за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, як і інших адміністративних правопорушень не відповідають соціально-економічним реаліям життя.

Завершується підрозділ висновком, в якому автор обґрунтовує необхідність щорічно зі зростанням доходів громадян на законодавчому рівні переглядати штрафні санкції (штраф) за адміністративні проступки в досліджуваній сфері.

У підрозділі 1.3. «Перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об'єкт адміністративно-правового регулювання» визначено сутність та значення перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як об'єкта адміністративно-правового регулювання.

На основі аналізу законодавства, правової літератури, а також практики діяльності державних органів автором сформульовано визначення адміністративно-правового регулювання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом як процесу послідовного використання уповноваженими суб'єктами адміністративно-правових засобів з метою впливу на відносини приватно-правового та публічно-правового характеру, що виникають з приводу та підчас перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Доведено, що об'єктом адміністративно-правового регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління між суб'єктами державно-управлінських відносин та фізичними і юридичними особами, з приводу задоволення потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях пасажирів та вантажів. Тоді як безпосереднім об'єктом адміністративно-правового регулювання у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом дисертант розглядає виконавчо-розпорядчу діяльність органів публічної адміністрації та вольові діяння суб'єктів, не наділених державно-владними повноваженнями, але дії яких спрямовані на задоволення потреб населення в перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Автор підтримує точку зору вчених про те, що ознаки суспільних відносин у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом мають вольовий характер або «вольовий аспект»; можуть бути опосередковані за допомогою специфічних юридичних засобів; у даних соціально-економічних умовах об'єктивно потребують правового регулювання; є найважливішими, оскільки торкаються інтересів усього суспільства; врегульовані не тільки нормами права, але й техніко-юридичними нормами; виникають з приводу надання послуг перевезення автомобільним транспортом; обов'язковим їх елементом є легковий чи вантажний автомобіль або автобус.

Завершується підрозділ висновком автора щодо необхідності доповнення ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. термінами «послуга у сфері перевезення пасажирів автомобільним транспортом» та «послуга у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом», що усуне протиріччя в чинному законодавстві.

Розділ 2. «Адміністративно-правова кваліфікація порушень правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні» складається з трьох підрозділів присвячених дослідженню підстав адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також об'єктивних та суб'єктивних ознак адміністративних проступків у досліджуваній сфері.

Підрозділ 2.1. «Підстави адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» присвячено дослідженню підстав адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та наголошено на їх важливості в кваліфікації працівниками ДАІ адміністративних проступків у досліджуваній сфері.

Автор підтримує точку зору вчених, що єдиною підставою застосування адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері є вчинення проступку, тоді як реальне настання адміністративної відповідальності за порушення правил можливе лише за наявності трьох ознак: нормативної, фактичної та процесуальної.

На основі аналізу законодавчих і нормативних актів та наукових праць вчених-адміністративістів сформульовано поняття «адміністративний проступок у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» як суспільно небезпечне, протиправне, винне (умисне або необережне) діяння, яке посягає на встановлений законом порядок, правила, норми та стандарти у галузі перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

У зв'язку з цим, зважаючи на відсутність законодавчого закріплення поняття «адміністративна відповідальність», автором на основі аналізу вітчизняного законодавства, наукових праць вчених-адміністративістів, сформульовано поняття «адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» як різновиду юридичної відповідальності, що являє собою процесуальне застосування правомочним суб'єктом передбачених законом стягнень до особи, яка вчинила адміністративний проступок, що посягає на встановлений законом порядок, правила, норми та стандарти у галузі перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Дисертантом доведено, що адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, має низку ознак, властивих для адміністративної відповідальності взагалі, й такі, що відрізняють її від інших видів.

Завершується підрозділ висновком автора щодо необхідності змін і доповнень до ст. ст. 121, 122, 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо необхідності проведення кодифікації норм вищезазначених статей закону.

Підрозділ 2.2. «Об'єктивні ознаки адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» присвячено дослідженню об'єкта та об'єктивної сторони адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Досліджуючи об'єкт адміністративних проступків щодо порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, автором звернуто увагу на загальний, родовий, видовий та безпосередній об'єкти адміністративного проступку. Зважаючи на це, автор обґрунтовує висновок, що для правильної кваліфікації адміністративних деліктів у досліджуваній сфері, необхідно брати за основу зміст суспільних відносин, які охороняються санкціями адміністративно-правових норм і при цьому виділяє такі об'єкти адміністративних проступків: загальний, родовий, видовий, безпосередній і наводить їх визначення.

Досліджуючи об'єктивну сторону проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дисертантом обґрунтовано висновок, що адміністративні проступки, відповідальність за які передбачено нормами ст. 121-2, чч.1, 2, 4 та ч. 7 ст. 133-1 КУпАП, вчиняються шляхом дії, а проступки, передбачені чч. 3, 6 ст. 133-1 КУпАП, вчиняються у формі як дії, так і бездіяльності. Тоді як адміністративний делікт, передбачений нормами ч. 5 ст. 133-1 КУпАП, вчиняється тільки у формі бездіяльності.

Автор зазначає, що обов'язковою ознакою вчинення адміністративних проступків, передбачених нормами ст. 121-2 та 133-1 КУпАП, яку необхідно враховувати, здійснюючи кваліфікацію вищезазначених проступків, є засіб (транспортний) їх вчинення.

Аналіз чинного законодавства та практики діяльності підрозділів ДАІ дає можливість стверджувати про відсутність законодавчо закріпленого поняття «маршрутне таксі». У зв'язку з цим, автором сформульовано поняття «маршрутне таксі» як транспортний засіб (автобус (мікроавтобус)), що здійснює перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, а саме перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, у якому визначається час відправлення автобусів (мікроавтобусів) з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою й посадкою пасажирів на їхню вимогу на шляху прямування автобуса (мікроавтобуса) в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.

Завершується підрозділ висновком автора про необхідність змін і доповнень до частин 1 та 2 ст. 121-2, частини 3 ст. 133-1 КУпАП щодо необхідності розширення переліку режимів перевезення пасажирів, а також удосконалення понятійного апарату.

Підрозділ 2.3. «Суб'єктивні ознаки адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» присвячено дослідженню суб'єкта та суб'єктивної сторони адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Автор підтримує точку зору вітчизняних вчених-адміністративістів, що суб'єктом адміністративних проступків за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є фізична особа, що відноситься до категорії спеціальних суб'єктів.

Автор запропонував класифікацію спеціальних суб'єктів адміністративних проступків у досліджуваній сфері за ознакою віку, з якого суб'єкт набуває право керувати транспортними засобами відповідної категорії.

Аналіз адміністративного законодавства та практика діяльності підрозділів ДАІ свідчить про відсутність законодавчого закріплення вимог щодо стажу водіїв автобуса, який здійснює перевезення туристів. У зв'язку з цим, автор обґрунтовує висновок про необхідність доповнення ст. 50 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.01.1998 р., щодо вимог до водіїв мати стаж керування транспортним засобом.

Досліджуючи вину як конструктивну ознаку суб'єктивної сторони складу адміністративного проступку, автором наголошено, що настання шкідливих матеріальних наслідків не є обов'язковим. Окрім цього визначено, що адміністративні проступки в досліджуваній сфері можуть вчинятися як навмисно, так і з необережності, тоді як відношення суб'єкта проступку до протиправного діяння виражається у формі умислу та необережності.

Розділ 3. «Особливості провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні» складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню адміністративно-процесуального статусу суб'єктів провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також змісту і стадіям адміністративного провадження означеної категорії справ.

У підрозділі 3.1. «Адміністративно-процесуальний статус суб'єктів провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» наголошується, що саме розкриття змісту та сутності основних елементів такого статусу вказаних учасників адміністративно-деліктного процесу може визначити їх правову роль, характер та структуру взаємовідносин між собою, а також окреслити їх правовий статус на окремих стадіях провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Підтримуючи позиції вітчизняних вчених-адміністративістів щодо класифікації суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки, автор акцентує увагу на процесуальному статусі прокурора як суб'єкта провадження та обґрунтовує висновок про віднесення прокурора до лідируючих суб'єктів, наділених правом владних дій, які впливають на вирішення справи по суті.

Зважаючи на зміни в системі органів виконавчої влади, автор наголошує на необхідності внесення змін до ст. 229 КУпАП в частині зміни назви суб'єкта, посадові особи якого уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

З метою забезпечення прав та свобод людини в провадженні у справах про адміністративні проступки, автором досліджено процесуальний статус адвоката як суб'єкта, що обмежує можливі порушення з боку органів адміністративної юрисдикції. У зв'язку з цим, автор пропонує внести зміни до ч. 2 ст. 271 КУпАП щодо повноважень адвоката на участь у розгляді справи, які посвідчуються також і свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю.

У підрозділі 3.2. «Зміст і стадії адміністративного провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» узагальнюються існуючі в адміністративно-правовій літературі погляди на виокремлення та класифікацію стадій провадження у справах про адміністративні проступки.

Зважаючи на відсутність законодавчого закріплення поняття «провадження у справах про адміністративні проступки», автором на основі аналізу наукових праць вчених-адміністративістів, сформульовано визначення поняття «провадження у справах про адміністративні проступки за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» як різновид провадження, що являє собою врегульовані нормами права адміністративно-деліктні відносини у формі сукупності процесуальних стадій або послідовно вчинених процесуальних дій усіма учасниками провадження щодо розгляду і вирішення адміністративних справ та виконання постанов про накладання адміністративних стягнень за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Підтримуючи погляди вітчизняних вчених, автором визначено стадії провадження у справах про адміністративні проступки щодо порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким притаманні особливості, викликані об'єктом посягання: 1) безпосереднє виявлення проступку та з'ясування обставин його вчинення; 2) розгляд справи та винесення по ній постанови; 3) оскарження або опротестування постанови по справі; 4) виконання постанови.

Завершується підрозділ висновком автора щодо необхідності доповнення ст. 278 КУпАП частиною 2, норми якої передбачали б процесуальне право органу (посадової особи), що здійснює підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, виносити постанови про перекваліфікацію складу адміністративного проступку без направлення матеріалів до суб'єкта, яким було складено процесуальні документи, за умови наявності усіх достовірних даних по справі.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі історичних аспектів, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, аналізу зарубіжного та чинного законодавства України та практики його реалізації, автором здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в необхідності вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, спрямованих на вирішення окреслених завдань. До основних з них можна віднести такі:

1. На основі аналізу нормативно-правових актів, норми яких у різні часи регулювали перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, за порушення яких застосовувалась уповноваженими на те органами адміністративна відповідальність на території України, виділено п'ять етапів розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення означених правил.

Перший етап обумовлюється широкою автомобілізацією і використанням автомобільного транспорту для перевезення пасажирів та вантажів. Адміністративна відповідальність за порушення правил вуличного руху та правил перевезення пасажирів і вантажів встановлювалась на цьому етапі постановами, декретами та розпорядженнями органів влади й управління.

Другий етап розвитку цього інституту починається з прийняття у 1927 р.

Адміністративного кодексу УРСР, до якого було включено норми, що встановлювали відповідальність за порушення правил вуличного руху в тому числі і правил перевезення пасажирів та вантажів.

Третій етап розвитку інституту припадає на1940 р. у зв'язку з прийняттям «Правил руху й користування автогужовими шляхами УРСР», відповідно до яких водії, винні у порушенні цих правил, підлягали штрафу, якщо їх дії не підпадали під дію норм кримінального законодавства.

Четвертий етап пов'язаний з доповненням у 1989 р. Кодексу УРСР про адміністративні правопорушення частинами 1, 2 ст. 122, якими було передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення людей (ч. 1), та за ті ж самі дії, що призвели до створення аварійної обстановки (ч. 2).

П'ятий етап починається в 1991 р. проголошенням незалежності України. Цей період характеризується значною кількістю змін до КУпАП, пов'язаних з віднесенням діянь в сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом до адміністративних проступків, які раніше такими не вважались.

Таким чином ґенеза адміністративно-правового регулювання правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом свідчить про системність, необхідність та дієвість такого регулювання.

2. На основі аналізу значної кількості наукових, нормативних джерел автором обґрунтовано, що застосування адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є одним із найважливіших засобів державного примусу, що використовується для протидії адміністративним проступкам у досліджуваній сфері. Об'єктивним аспектом адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є правовідносини, що виникають між органами виконавчої влади і фізичними особами з приводу вчинення останніми передбачених законом протиправних діянь і застосування до них передбачених законом стягнень, а суб'єктивним - є обов'язок особи, винної у вчиненні протиправного діяння, зазнати обмежень майнового, організаційного або особистого характеру відповідно до накладеного на неї адміністративного стягнення.

3. Адміністративна відповідальність за порушення порядку правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом має ряд загальних ознак, властивих для адміністративної відповідальності взагалі, а також спеціальних, що характеризують вид та суб'єктів відповідальності:

- порушення правил та вимог безпеки перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом передбачено певною низкою статей КУпАП (ч. 1, ч. 2 ст. 121, ст. 121-2, ч. 1, ч. 4 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст. 133-1);

- «розкиданість» правових норм, що встановлюють порядок надання послуг перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом у різних правових актах України та міжнародних правових угодах, що ускладнює процедуру застосування до винних осіб заходів адміністративної відповідальності;

- застосування до винних осіб, що скоїли адміністративне правопорушення у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом таких стягнень: штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, адміністративний арешт.

4. Доведено, що об'єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 133-1 КУпАП, у широкому розумінні є суспільні відносини щодо забезпечення:

- безпеки перевезення пасажирів та вантажів під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (пасажирським та вантажним);

- порядку перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (пасажирським та вантажним);

5. Встановлено, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів є «час» («під час руху»), а також «транспортний засіб», зокрема: транспортний засіб, що працює в режимі маршрутного таксі або транспортний засіб, що здійснює міжміські та міжнародні перевезення пасажирів; транспортний засіб, що працює в режимі маршрутного таксі; автобус або маршрутний таксомотор; таксі; автобус, таксі, вантажний автомобіль.

6. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема:

А) До Кодексу України про адміністративні правопорушення:

- ч. 1 ст. 121-2 КУпАП викласти у такій редакції:

- перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі або режимі експресу (тільки мікроавтобуси), пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб,-

- тягне за собою накладання штрафу від дев'яти до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- ч. 2 ст. 121-2 КУпАП викласти у такій редакції:

- порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі

маршрутних таксі або режимі експресу, правил зупинки під час здійснення (посадки) висадки пасажирів,-

- тягне за собою накладання штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- в ч. 2 ст. 229 КУпАП внести зміни і викласти у такій редакції:

«Від імені органів автомобільного транспорту та … розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) на автомобільному транспорті - голова Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та його заступники, керівники територіальних органів Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті - штраф до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі відповідно до тексту статті);

- ст.278 КУпАП доповнити ч. 2 і викласти у такій редакції:

- у разі виявлення неправильно складеного протоколу, у частині кваліфікації діяння за іншою статтею КУпАП ніж зазначено в протоколі, посадова особа, яка розглядає справу за наявності достовірних даних, що свідчать про те, що діяння, описані в протоколі про адміністративне правопорушення підпадають під дії норм іншої статті або частини статті, має право своїм рішенням, яке оформлюється у вигляді мотивованої постанови, перекваліфікувати склад адміністративного проступку за тією статтею, під дії норм якою підпадають діяння, описані в протоколі.

Б) До Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р.:

- в ст. 1 викласти такі терміни в такій редакції:

- під пасажирськими перевезеннями розуміти перевезення пасажирів легковими автомобілями, автобусами та вантажними автомобілями, пристосованими для цього;

- під послугою у сфері перевезення пасажирів автомобільним транспортом необхідно розуміти безпосередню діяльність юридичних та фізичних осіб, що здійснюється відповідно до законодавства і спрямована на задоволення потреб населення в перевезеннях в якості пасажирів за допомогою легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів, пристосованих для перевезення пасажирів;

- під послугою у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом варто розуміти безпосередню діяльність підприємств, організацій та окремих осіб (юридичних та фізичних осіб), спрямована на задоволення потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях вантажів за допомогою вантажних автомобілів;

- під маршрутним таксі варто розуміти транспортний засіб (автобус (мікроавтобус)), що здійснює перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, а саме перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, у якому визначається час відправлення автобусів (мікроавтобусів) з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою й посадкою пасажирів на їхню вимогу на шляху прямування автобуса (мікроавтобуса) в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;

- ст. 60 «Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт» викласти у такій редакції:

- безпідставна відмова від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі, передбаченим ч. 7 ст. 133-1 КУпАП;

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону - штраф у розмірі, передбаченим ч. 1 ст. 133-1, ч. 1, ст. 126 КУпАП;

- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі, передбаченим ч. 6 ст. 133-1 КУпАП;

- перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі, передбаченим ч. 2 ст. 121-2 КУпАП (далі відповідно до тексту статті);

В) До Ст. 50 «Правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.1997 р., викласти у такій редакції:

«Регулярні спеціальні перевезення виконуються досвідченими водіями, які мають стаж керування транспортним засобом не менш як п'ять років. Під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та паспорт маршруту».

Г) До п. 1.10. «Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів» від 10.10.2001 р., у частині визначення поняття водія внести зміни, викласти у такій редакції:

«Водій - це особа, що керує транспортним засобом та має відповідне посвідчення встановленого зразка».

7. Доведено, що необхідно внести зміни до «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та МВС України від 05.06.2000 р., в частині включення до складу медичної комісії, що здійснює огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, лікаря-психіатра.

8. Пропонується запровадити систему нарахування штрафних балів за кожний адміністративний проступок у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом шляхом внесення змін до низки Законів України. У разі набрання 20 штрафних балів протягом року, вилучати посвідчення водія і повертати його після успішного складання в установленому порядку іспиту у відповідних підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Циба Є. В. Особливості об'єкта адміністративно-правового регулювання в сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №3. - C. 129-132.

2. Циба Є. В. Соціальна й економічна зумовленість адміністративної відповідальності в сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №4. - C. 174-177.

3. Циба Є. В. Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Кримський юридичний вісник. - 2010. - № 2(9). - Ч.1 - С. 254 - 261.

4. Циба Є. В. Особливості об'єкту адміністративних проступків у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом / Є.В. Циба // Наше право. - 2010. - №4 (ч.2). - C. 79-84.

5. Циба Є. В. Зовнішня сторона адміністративних проступків у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Європейські перспективи. - 2010. - №4. - С. 124-129.

6. Циба Є. В. Визначення та закріплення терміну «Адміністративної відповідальності» на законодавчому рівні як одна із сучасних проблем адміністративної реформи в Україні / Є. В. Циба // Роль та місце ОВС у розбудові нової демократичної: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 10 квітня 2009 р.). - Одеса : ОДУВС, 2009. - С. 240-241.

7. Циба Є. В. Історичні аспекти законодавства про адміністративну відповідальність / Є. В. Циба // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів та молод. учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 23-24 квітня 2009 р.). - К., 2009. - Ч. 1. - С. 339-340.

8. Циба Є. В. Правове забезпечення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Організаційно-правові засади боротьби с правопорушеннями на транспорті : матеріали всеукр. наук.-практ. конф.(Одеса, 9-10 жовтня 2009 р.). - Одесса: ОДУВС, 2009. - С. 167-170.

9. Циба Є. В. Рівень безпеки перевезення пасажирів як один із факторів забезпечення безпеки дорожнього руху / Є. В. Циба // Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє : міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 23 жовтня 2009 р.). - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2009. - С. 227-231.

10. Циба Є. В. Застосування адміністративної відповідальності на початковому етапі розвитку автомобільного транспорту в Україні / Є. В. Циба // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: матеріали II міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 23 квітня 2010 р.). - Одеса : ОДУВС, 2010. - С. 186-187.

11. Циба Є. В. «Об'єкт адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» / Є. В. Циба // Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти : матеріали міжнар. наук.-практ. (Донецьк, 15 жовтня 2010 р.). - Донецьк : ООО «Цифрова типографія», 2010. - С. 363-365

12. Цыба Е. В. Безопасность перевозки пассажиров и грузов как составляющая безопасности дорожного движения / Е. В. Цыба // Система обеспечения безопасности дорожного движения : проблемы реализации и пути совершенствования: материалы круглого стола (Ульяновск, 22 октября 2010 г.). - Ульяновск. : ОАО «ИПК «Ульяновский Дом печати», - 2011. - С. 208-212.

13. Циба Є. В. Щодо суб'єктів адміністративних деліктів у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є. В. Циба // Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Одеса, 15 грудня 2010 р.). - Одеса : ОДУВС, 2010. - С. 185-186.

14. Цыба Е. В. К вопросу об административной ответственности за нарушение правил перевозки пассажиров и грузов в Украине / Е. В. Цыба // Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе : сборник материалов ХIV научно-практической конференции (Красноярск, 17 февраля 2011 г.). - Красноярск : СибЮИ МВД России. - 2011. - Ч. 2. - С.60-62.

15. Циба Є. В. Провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом: теоретичний аспект / Є. В. Циба // Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених : зб. наук. праць за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф. (Донецьк, 25 лютого 2011 р.) - Донецьк, 2011. - Ч. 1. - С. 178-180.

відповідальність адміністративний транспорт автомобільний

АНОТАЦІЇ

Циба Є. В. Адміністративна відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертація містить комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних із дослідженням сутності, змісту та підстав адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

У дисертації проведено аналіз загальнотеоретичних проблем адміністративної відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; досліджено суб'єктивні та об'єктивні елементи й ознаки складів адміністративних проступків у сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; визначено та охарактеризовано адміністративно-процесуальний статус суб'єктів адміністративного провадження у справах про порушення правил перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом і систему стадій провадження у справах про адміністративні проступки в аналізованій сфері.

...