Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності

Проаналізовано проблему необережної вини при формальних складах злочинів у сфері медичної діяльності. Робиться висновок, що за наявності діяння у виді порушення спеціальних правил, можливим видом необережної вини є лише злочинна недбалість, коли медичний працівник не передбачає необхідності вчинення (вчинення лише у відповідності з вимогами) певного діяння, хоч повинен і може це передбачити.

У зв'язку із досить високою нормативною «насиченістю», властивою соціальному регулюванню в сфері медичної діяльності, дисертант обґрунтовує, що в ряді злочинів, які посягають на правопорядок в ній, наявність умисної вини передбачає усвідомлення винним протиправності свого діяння, що може проявлятись у формі (1) достовірного знання про заборону діяння кримінальним законом; (2) усвідомлення протизаконності поведінки з позицій іншої галузі права (при умисному вчиненні злочинів, передбачених ст. 131 та 140 КК медичний працівник знає, яких саме професійних обов'язків ним не було дотримано); (3) розуміння, що ці дії заподіюють або загрожують заподіянням шкоди іншим членам суспільства.

Аналіз суб'єктивних ознак злочинів у сфері медичної діяльності дозволив констатувати характерну для них різноваріантність сполучення форм психічного ставлення суб'єктів до об'єктивних ознак відповідних посягань. Умисна вина властива насильницькому донорству, порушенню порядку трансплантації органів та тканин людини, незаконному проведенню аборту, некваліфікованому виду ненадання допомоги хворому медичним працівником, умисел або змішана форма вини - незаконному проведенню дослідів над людиною. Виною в формі необережності або змішаною характеризується суб'єктивна сторона неналежного виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, незаконна лікувальна діяльність. Для інших видів посягань на правопорядок у сфері медичної діяльності (кваліфіковані види незаконного проведення аборту та ненадання допомоги хворому медичним працівником, порушення прав пацієнта) характерна лише змішана форма вини. Альтернативна вина властива злочину, передбаченому ст. 132 КК.

Звернено увагу на неповноту формулювання особливо кваліфікуючої ознаки насильницького донорства (ч. 3 ст. 144 КК) як мети продажу, обґрунтовано необхідність заміни її на мету збуту.

Для підвищення правових гарантій забезпечення медичної таємниці, обґрунтовано необхідність перегляду суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 145, та криміналізації розголошення лікарської (медичної) таємниці з альтернативною виною.

Звернено увагу, що у зв'язку із прогресом біомедичних технологій та зростанням попиту на біоматеріали однією з потенційних цілей незаконного проведення аборту, що істотно підвищує ступінь його небезпечності, є використання ембріону або його тканин чи клітин з комерційною метою. Обґрунтоване доповнення ст. 134 відповідною кваліфікуючою ознакою.

Відзначаючи дискусійні положення щодо виду вини стосовно наслідків ненадання допомоги хворому медичним працівником (загрози настання тяжких наслідків для хворого, тяжких наслідків, смерті потерпілого), дисертант не виключає неоднорідного психічного ставлення винного до діяння й суспільно небезпечного наслідку в цьому злочині.

Розглядаючи зміст суб'єктивної сторони неналежного виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником автор аналізує ознаки «недбалості» й «несумлінності» ставлення в контексті диспозиції ст. 140 як характеристик психічного ставлення суб'єкта до професійних обов'язків і вказує, що воно в цьому випадку стосується відношення винного лише до діяння.

У підрозділі 4.2 «Лікарська помилка» та проблеми її кримінально-правової оцінки» висвітлюються юридичні аспекти кваліфікації дефекту надання медичної допомоги (послуги), що за традицією медицини і права називається лікарською (медичною) помилкою. Дослідивши її поняття, юридичну й фактичну сторони як дефекту, несприятливого результату медичної діяльності, зроблено висновок про можливість розгляду «лікарської помилки» з позицій вчення про підстави кримінальної відповідальності та, за певних умов, оцінки її як необережного злочину у сфері медичної діяльності або як невинуватого заподіяння шкоди в медицині. Як необережний злочин рекомендовано кваліфікувати помилку, причиною якої є невігластво медичного працівника (він не передбачає негативних наслідків вчинених ним професійних дій внаслідок незнання обставин, які він повинен і міг знати як фахівець у певній галузі).

В підрозділі 4.3 «Проблеми визначення суб'єкта злочинів у сфері медичної діяльності» аналізується категорія «суб'єкт злочину», що в розрізі кримінально-правової охорони правопорядку у сфері медичної діяльності розглядається як особа, яка вчинила в ній суспільно небезпечне протиправне діяння, підлягає кримінальній відповідальності за скоєне, а також як елемент складу злочину, що посягає на правопорядок у сфері медичної діяльності.

З урахуванням визначених в Загальній і Особливій частині КК ознак розглянуте питання мінімального віку, по досягненню якого особа може вважатися суб'єктом злочину у сфері медичної діяльності. Недоцільність пониженого, а в більшості злочинів - і загального віку відповідальності за ці діяння пояснюється складністю відносин в зазначений сфері, нездатністю неповнолітніх орієнтуватися у них, виступати їх активним учасником. Відзначено «підвищений» вік кримінальної відповідальності для суб'єктів низки злочинів, що посягають на правопорядок у сфері медичної діяльності.

Визначено можливість віднесення до медичних працівників осіб, які проходять навчання в навчальних закладах медичного профілю або мають незакінчену вищу медичну освіту.

Розуміння сфери медичної діяльності та її структурних частин дозволило вирішити дискусійні моменти в характеристиці спеціальних суб'єктів деяких злочинів аналізованої групи. Висновок про наявність в ст. 141 спеціального суб'єкта (лікар-дослідник, службова особа медичного закладу, що є керівником дослідження тощо) обґрунтовано тим, що проведення клінічних випробувань лікарських засобів - регламентована нормативно-правовими актами науково-дослідницька діяльність в сфері медицини, займатися якою можуть лише певні, а не будь-які особи. Наявність спеціального суб'єкта незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 142) пояснюється механізмом заподіяння шкоди об'єктові цього злочину - пошкодити його може лише особа, що є учасником відносин, із забезпечення такої безпеки, поведінка якої має відповідати певним нормам.

Підрозділ 4.4 «Медичний працівник як суб'єкт злочинів, що посягають на правопорядок у сфері медичної діяльності» присвячений розгляду найбільш характерного виду спеціального суб'єкта аналізованих посягань.

На підставі аналізу медичного законодавства, трудового і кримінального права зроблено висновок, що найчастіше спеціальним суб'єктом злочину у сфері медичної діяльності закон передбачає медичного працівника (ст. 131, 132, 139, 140), який: (1) виконуючи професійні обов'язки за відповідною медичною спеціальністю, безпосередньо, на професійній основі надає медичну допомогу чи надає медичні послуги, (2) перебуває в трудових відносинах з закладом охорони здоров'я або займається підприємницькою діяльністю та має ліцензію, (3) може підтвердити свою медичну кваліфікацію.

Здійснено класифікацію медичних працівників із визначенням відповідних ознак: лікарі, середні медичні працівники та визначено можливість визнання таким суб'єктом осіб, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн.

Підкреслено необхідність розрізняти безпосереднє надання особою медичної допомоги (послуги) та організацію такого надання, контроль за ним і обґрунтовано, що статус медичного (фармацевтичного) працівника - не службовий, а професійний, обумовлений виконання ним певних функцій (зайняттям медициною або фармацевтичною діяльністю як професією).

У підрозділі 4.5 «Інші спеціальні суб'єкти злочинів, що вчинюються у сфері медичної діяльності» виділено та проаналізовано ознаки, що визначають деяких інших (крім медичних працівників) осіб як спеціального суб'єкта злочинів, що посягають на правопорядок у сфері медичної діяльності. Ознаки суб'єкта «інший працівник» (ст. 131), визначено як особу, що здійснює діяльність, пов'язану з убезпеченням конкретних осіб від поширення СНІДу, інфекційних хвороб, зобов'язана дотримуватися медичних, санітарних нормативів, а тому у зв'язку із виконанням своїх обов'язків може контактувати з джерелами інфекції або здійснювати контроль за ними. Суб'єкт розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби «допоміжний працівник, який самочинно здобув інформацію» визначається як особа, що виконує завдання в галузі охорони здоров'я, що пропонується уточнити в диспозиції ст. 132. Визначення таких суб'єктів, як «особа, яка не має спеціальної медичної освіти» (ч. 1 ст. 134) та «особа, яка не має належної медичної освіти» (ст. 138) здійснено з використанням категорії «негативний освітній статус особи» (С.В.Растропов).

Розділ 5 «Обставини, які виключають злочинність діяння у сфері медичної діяльності» складається з двох підрозділів. У підрозділі 5.1 «Значення інституту обставин, що виключають злочинність діяння, для кримінально-правової охорони правопорядку у сфері медичної діяльності» висвітлені загальні підходи до виконання кримінальним правом регулятивної функції при забезпеченні правопорядку у сфері медичної діяльності. Встановлено, що до інституту кримінально-правової охорони правопорядку у сфері медичної діяльності входять наступні обставини, що виключають злочинність: (1) загальні, що можуть бути використані при оцінці заздалегідь не визначеного кола випадків заподіяння шкоди у сфері медичної діяльності (діяння, пов'язане із ризиком, крайня необхідність); (2) передбачені Особливою частиною КК (спеціальні) - поважні щодо невиконання професійних обов'язків причини (ст. 139), згода пацієнта або його законного представника (ст. 141); (3) обставина, передбачена іншим (не кримінально-правового характеру) нормативним актом - положення Закону про трансплантацію, в якому визначено умови правомірності останньої. Зроблено висновок, що стосовно «повсякденної», звичайної професійної діяльності медичного працівника посилання на будь-які обставини, що виключають злочинність, зазначені в кримінальному законі, як правило, зайві, оскільки її соціальна природа сама по собі детермінує допустимість створення в певних межах цим суб'єктом потенційних загроз об'єктам кримінально-правової охорони та усуває його кримінальну відповідальність за це.

Негативно оцінена дисертантом можливість визнання в ролі обставини, яка виключає злочинність діяння у сфері медичної діяльності, здійснення евтаназії.

Підрозділ 5.2 «Виправданий ризик та крайня необхідність як обставини, що виключають злочинність діянь у сфері медичної діяльності» містить аналіз найбільш актуальних в медичній діяльності загальних обставин, що виключають злочинність діяння.

Проблема виправданого ризику розглянута в ракурсі т.з. «лікарського», «медичного» ризику, який притаманний як новим методам лікування (діагностики, профілактики), так і застосуванню традиційних форм медичного втручання. Видами виправданого ризику у сфері медичної діяльності визнано ризик при медичному дослідженні та ризик під час виконання медичним працівником професійної діяльності, пов'язаної з наданням лікувальної допомоги чи медичної послуги конкретному пацієнтові.

Лікарський ризик як вид виправданого ризику у сфері медичної діяльності визначено як застосування з метою лікування конкретного пацієнта інноваційних діагностичних або лікувальних заходів, що загрожує життю або здоров'ю останнього, однак, за обґрунтованим розрахунком медичних працівників, корисний результат переважає можливість заподіяння шкоди. Зроблено висновок, що виправданий ризик у сфері медичної діяльності має відповідати сукупності умов, визначених кримінальним і медичним законодавством.

Розглядаючи крайню необхідність у сфері медичної діяльності автор наголошує, що серед джерел, які породжують цей стан, мають значення лише ті, які викликають потребу надання людині медичної допомоги. Зроблено висновок, що при конфлікті інтересів кількох пацієнтів, у ході надання медичної допомоги вирішення питання про дотримання умов крайньої необхідності повинне базуватися на оцінці медичним працівником тяжкості станів всіх пацієнтів, інтереси яких опинилися під загрозою, ступеню невідкладності надання їм допомоги, з урахуванням наявних можливостей її надати.

Розділ 6 «Проблеми призначення покарання, звільнення від нього та від кримінальної відповідальності за злочини у сфері медичної діяльності» складається з двох підрозділів. У підрозділі 6.1 «Призначення покарання за злочини у сфері медичної діяльності» розглядаються питання реалізації найбільш суворого засобу охорони правопорядку у сфері медичної діяльності - кримінального покарання.

Обґрунтовується, що практика встановлення й реалізації покарань за злочинні порушення правопорядку у сфері медичної діяльності має узгоджуватися із загальними принципами й тенденціями пеналізації/депеналізації суспільно небезпечних діянь.

На думку дисертанта, цілі покарання при застосуванні його за злочини у сфері медичної діяльності, конкретизуються й досягаються наступним: (1) кримінальна кара реалізується у будь-якому випадку засудження особи за такий злочин; (2) запобігання вчиненню нових злочинів засудженим вимагає припинення (призупинення) зв'язку засудженого зі сферою медичної діяльності; (3) виправлення осіб, які засуджені за посягання у сфері медичної діяльності, можливе без застосування інтенсивного карально-виховного впливу; (4) загальне запобігання цим злочинам, досягається поінформованістю працівників медицини про криміналізовані в ній діяння, санкції за їх вчинення, реальні факти засудження за такі злочини.

Здійснено аналіз форми й змісту санкцій, встановлених в КК за злочинні порушення правопорядку у сфері медичної діяльності. Виявлено їх в переважній більшості альтернативний характер. Найбільш поширеним основним покаранням в них є обмеження волі (77 % санкцій). Позбавлення волі використане у 68% санкцій, виправні роботи - у 40,9 %, штраф - у 27 %, громадські роботи - у 18,18%, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю - у 13%.

Розглянуто значення позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як елементу інституту кримінально-правової охорони правопорядку у сфері медичної діяльності. На думку дисертанта його застосування можливо лише з метою усунення умов, пов'язаних з професійною діяльністю засудженого у сфері медичної діяльності.

Здійснено аналіз проблем оптимізації санкцій за посягання на правопорядок у сфері медичної діяльності. Звернено увагу на неузгодженість між верхніми межами санкцій за необережне заподіяння шкоди життю або здоров'ю людини та санкцій за злочини у сфері медичної діяльності, що заподіюють такі ж наслідки при необережному ставленні до них. Наведено аргументи на користь уніфікації меж санкцій, встановлених за такі злочини.

Підрозділ 6.2 «Проблеми звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності за злочини у сфері медичної діяльності» присвячено розгляду ролі в механізмі кримінально-правової охорони правопорядку у медичної діяльності таких засобів, як звільнення від кримінальної відповідальності й від покарання.

Встановлено можливості, підстави й умови застосування інституту випробування (ст. 75 КК) стосовно засуджених за злочини у сфері медичної діяльності. Звернено увагу на необхідність надання принципово іншого юридичного значення комплексу обставин «особа винного» порівняно з його роллю при призначенні покарання. Вказано, що позитивні особисті характеристики засудженого за злочин у сфері медичної діяльності є типовим явищем. Тому не вони повинні покладатися в основу ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання засуджених за ст.ст. 131,132, 134, 138-145 КК - слід більше уваги приділяти тяжкості вчиненого злочину й іншим обставинам (розкаяння у вчиненому, дій, спрямованих на мінімізацію заподіяної злочином шкоди здоров'ю людини, причинам скоєння цього злочину, досвіду особи тощо).

У зв'язку із тим, що злочинні «дефекти» в наданні медичної допомоги чи послуги детермінують конфлікти між пацієнтами й представниками медицини, в дисертації порушене питання про підтримання правопорядку у сфері медичної діяльності шляхом реалізація ідей «відновного правосуддя». Щодо цього визнано перспективним засобом звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного із потерпілим (ст. 46 КК) Наголошено на необхідності посилення участі в процесах врегулювання таким чином конфлікту у сфері медичної діяльності представників адміністрації лікувальних закладів, громадських організацій, метою яких є захист прав пацієнтів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що виявляється в аналізі й розкритті теоретичних, практичних і нормативних аспектів забезпечення кримінально-правовими засобами правопорядку у сфері медичної діяльності.

Основні наукові здобутки дисертантки, окрім тих теоретичних та прикладних, що висвітлені вище, відображені у таких пропозиціях щодо удосконалення кримінального законодавства як основи механізму забезпечення кримінально-правової охорони правопорядку у сфері медичної діяльності:

1) у статті 131 КК:

- розширити в назві та диспозиції вказівку про діяння не тільки у вигляді неналежного виконання, а й у виді невиконання професійних обов'язків;

- викласти назву та диспозицію ст. 131 КК в такій редакції:

«Стаття 131. Невиконання або неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

1. Невиконання або неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -

карається …»

2) у статті 132 КК:

- доповнити назву і диспозицію вказівкою про незаконність розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби;

- розширити в диспозиції вказівку про діяння не тільки як незаконне розголошення відомостей, а і як інше недотримання в таємниці;

- уточнити в диспозиції характеристику допоміжного працівника, як допоміжного персоналу закладів охорони здоров'я (допоміжний працівник такого закладу)

Викласти назву та диспозицію ст. 132 КК в такій редакції:

«Стаття 132. Незаконне розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Незаконне розголошення чи інше недотримання в таємниці службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником такого закладу, який самочинно здобув інформацію або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду …»

3) доповнити ст. 134 КК новою кваліфікуючою ознакою - «з метою використання ембріону, його тканин, органів чи клітин», та викласти її частину 2 в такій редакції:

«2. Незаконне проведення аборту, вчинене з метою використання ембріону, його тканин, органів чи клітин, або якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої…».

4) замінити в ч. 1 ст. 139 КК додаткове обов'язкове на додаткове факультативне покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

санкцію ч. 1 ст. 139 КК викласти в такій редакції:

«…карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого»;

5) замінити в ч. 2 ст. 139 КК додаткове факультативне на додаткове обов'язкове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю виключивши із санкції вказівку «або без такого», щодо цього виду додаткового покарання;

з метою уніфікації меж санкцій, встановлених за злочини, що заподіюють тяжкі наслідки (смерть особи) при необережному ставленні до них підвищити верхні межі санкцій ч.2 ст. 139 - до позбавлення воли на строк до п'яти років.

санкцію ч. 2 ст. 139 КК викласти в такій редакції:

«…карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю».

6) з тією ж метою - підвищити верхні межі санкцій ч. 2 ст. 140 КК - до позбавлення воли на строк до п'яти років.

санкцію ч. 2 ст. 140 КК викласти в такій редакції:

«…карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

7) у статті 141 КК:

- змінити назву статті «Порушення прав пацієнта» на «Грубе порушення встановленого законом порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів» з метою приведення її у відповідність змісту диспозиції;

- доповнити диспозицію вказівкою на відсутність «інформованої добровільної письмової згоди» як ознаку злочину.

Викласти назву і диспозицію ст. 141 в такій редакції:

«Стаття 141. Грубе порушення встановленого законом порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів.

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без інформованої добровільної письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки …».

8) санкцію ч. 5 ст. 143 КК привести у відповідність з положеннями Загальної частини КК (ст. 55 КК «Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»), виклавши її в такій редакції:

«…караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

9) у статті 144 КК:

- змінити назву статті «Насильницьке донорство» на «Незаконне використання особи як донора» з метою більш точного відображення змісту диспозиції статті;

- у ч. 3 ст. 144 КК уточнити вказівку про мету, замінив «з метою продажу» на «з метою збуту»;

Викласти назву ст. 144 та диспозицію її частини третьої в такій редакції:

«Стаття 144. Незаконне використання особи як донора

3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою збуту незаконно вилученої донорської крові…»

10) у статті 145 КК:

- уточнити вказівку на предмет передбаченого нею злочину з «лікарської» на «медичну» таємницю;

- доповнити диспозицію вказівкою про незаконність розголошення медичної таємниці;

- усунути вказівку на умисний характер діяння в диспозиції ст. 145 КК з метою введення відповідальності і за необережне розголошення медичної таємниці;

- розширити в диспозиції вказівку про діяння не тільки як незаконне розголошення медичної таємниці, але й як недотримання медичної таємниці.

Викласти ст. 145 КК в новій редакції:

«Стаття 145. Незаконне розголошення медичної таємниці

Незаконне умисне розголошення або недотримання медичної таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки…»

11) з метою протидії умисному зловживанню у сфері медичної діяльності, шляхом схилення пацієнта до невиправданих чи непотребних процедур, внести до розділу ІІ Особливої частини КК нову статтю:

«Необґрунтоване медичне втручання

1. Умисне необґрунтоване медичне втручання, яке заподіяло шкоду здоров'ю пацієнта -

карається…

2. Те саме діяння, що потягло тяжкі наслідки для пацієнта -

карається…».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності: [монографія] / Г.В.Чеботарьова. - Київ: КНТ, 2011. - 616с.

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності: порівняльне правове дослідження / Г.В.Чеботарьова. //Сучасне українське медичне право: [колективна монографія] /за заг. ред. С.Г. Стеценка. - К.: Атіка, 2010. - Підрозд. 2.1. - С.178-196.

Статті, що опубліковані у виданнях, визначених ВАК України фаховими:

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правове забезпечення свободи прижиттєвого донорства органів і тканин людини при трансплантації в Україні / Г.В. Чеботарьова // Правове регулювання економіки: Збірник наукових праць. - К.: КНЕУ. - 2003. - вип.4. - С. 122-126.

Чеботарьова Г.В. Кримінальна відповідальність за деякі злочини в сфері медицини: іноземний досвід законодавчої регламентації / Г.В. Чеботарьова // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2007. - Том 20 (59), № 2. - С. 158-164.

Чеботарьова Г.В. Социально-правовые проблемы применения эвтаназии / Г.В. Чеботарьова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 4. - С.133-136.

Чеботарьова Г.В. Проблеми криміналізації суспільно-небезпечних діянь у сфері медицини / Г.В. Чеботарьова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Випуск 40. - С. 413-419.

Чеботарьова Г.В. Деякі питання відповідальності за злочинні діяння в сфері використання біомедичних технологій у національному й зарубіжному кримінальному праві / Г.В. Чеботарьова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 9. - С.119-123.

Чеботарьова Г.В. Поняття та класифікація злочинів у сфері медичної діяльності за кримінальним законодавством України / Г.В. Чеботарьова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Випуск 41. - С . 522-528.

Чеботарьова Г.В. Правопорядок як об'єкт кримінально-правової охорони / Г.В. Чеботарьова // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2008. - Том 21 (60), № 2. -- С. 224-229.

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова характеристика предметів злочинів у сфері медичної діяльності / Г.В. Чеботарьова // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 2. - С. 37- 41.

Чеботарьова Г.В. Проблеми визначення поняття об'єктивної сторони злочину / Г.В. Чеботарьова // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2009. - Том 22 (61), № 2. - С. 248-253.

Чеботарьова Г.В. Історичний аспект кримінально-правової охорони правопорядку в сфері медичної діяльності / Г.В. Чеботарьова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Випуск 43. - С . 482-488.

Чеботарьова Г.В. До питання про родовий і видовий об'єкти злочинів у сфері медичної діяльності / Г.В. Чеботарьова // Підприємництво, господарство і право - 2009. - № 8. - С.8-11.

Чеботарьова Г.В. Проблеми визначення безпосередніх об'єктів злочинів у сфері медичної діяльності (на прикладі злочинів, передбачених ст.ст. 132, 145 КК України) / Г.В. Чеботарьова // Право України. - 2010. - № 11. - С.164-170.

Чеботарьова Г.В. Загальні проблеми кримінально-правової оцінки тяжкої шкоди як змісту суспільно небезпечних наслідків злочинів у сфері медицини / Г.В. Чеботарьова // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 5. - С.131-134.

Чеботарьова Г.В Ненадання допомоги хворому медичним працівником: проблеми кримінально-правової характеристики об'єктивних ознак злочину / Г.В. Чеботарьова // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки».- 2010. - Том 23 (62), № 1. - С. 292-299.

Чеботарьова Г.В Загальні та спеціальні ознаки суб'єктів злочинів, що вчиняються у сфері медичної діяльності / Г.В. Чеботарьова // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Право. - 2010. - № 3. - С. 73-78.

Чеботарьова Г.В Загальні проблеми застосування кримінального законодавства при кваліфікації злочинів у сфері медичної діяльності за суб'єктивними ознаками / Г.В. Чеботарьова // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 1. - С.48-51.

Чеботарьова Г.В «Поважні причини» як ознака, що виключає злочинність ненадання допомоги хворому медичним працівником / Г.В. Чеботарьова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - Випуск 50. - С . 530-536.

Чеботарьова Г.В Проблеми визначення ознак злочинів, що вчиняються при медичному експериментуванні / Г.В. Чеботарьова // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць.- Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2011. - № 19. - С. 593-601.

Чеботарьова Г.В. Проблеми визначення змісту об'єктивного критерію злочинної бездіяльності в сфері медицини / Г.В. Чеботарьова // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2011. - № 1. - С.33-39.

Чеботарьова Г.В. Покарання за злочини у сфері медичної діяльності: аналіз санкцій кримінального закону та практики їх застосування / Г.В. Чеботарьова // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2011. - № 20. - С. 498-505.

Тези наукових доповідей, у яких додатково відображені наукові результати дослідження:

Чеботарьова Г.В. Правове регулювання трансплантації органів і тканин людини в Україні / Г.В. Чеботарьова // Матеріали ІІІ з'їзду трансплантологів України (м. Донецьк, 6-8 жовтня 2004р) /Трансплантологія. - 2004. - Том № 7. - С. 52-56.

Чеботарьова Г.В. Влияние социальных церковных доктрин на правовое регулирование трансплантации органов и тканей человека / Г.В. Чеботарьова // Третій міжнародний науковий семінар [«Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку»], (Партеніт, 17-19 квітня 2008р.) / Міжнародний науковий журнал «Порівняльно-правові дослідження». - 2008. - № 1. - С. 30-32.

Чеботарьова Г.В. Актуальні проблеми гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами у сфері проведення медичних експериментів / Г.В. Чеботарьова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та спеціалістів [«Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євро інтеграційних процесів»], (м. Сімферополь, 24-25 квітня 2008 р.) /Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім.В.Гетьмана». - Сімферополь, 2008. - С. 306-307.

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку в сфері медичної діяльності - актуальна проблема забезпечення конституційних прав громадян / Г.В. Чеботарьова // Тези ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції [«Від громадянського суспільства - до правової держави»], (м. Харків, 24 квітня 2008 р.) / Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. - С.352-353.

Чеботарьова Г.В. Деякі перспективи вдосконалення кримінально-правової охорони правопорядку в сфері медичної діяльності (на прикладі підстав кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини) / Г.В. Чеботарьова //Міжнародний симпозіум [«Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві»], (м. Львів, 12-13 вересня 2008 р.): тези і реферати доповідей, тексти повідомлень / Львівський державний університет внутрішних справ. - Львів, 2008. - С. 315-322.

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона законних інтересів особи при наукових дослідженнях, об'єктом яких є людина / Г.В. Чеботарьова //Тези доповідей ІV Міжнародної науково-практичної конференції [«Від громадянського суспільства - до правової держави»], (м. Харків, 24 квітня 2009 р.). / Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С.415-418.

Чеботарьова Г.В. Кримінальна відповідальність за посягання на правопорядок у сфері медичної діяльності: досвід порівняльно-правового аналізу законодавства країн СНД та Балтії / Г.В. Чеботарьова // Збірник матеріалів міжнародного наукового симпозіуму [«Дні порівняльного правознавства»] (м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.). - К.: Логос, 2009. - С.578-580.

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова оцінка евтаназії за вітчизняним та зарубіжним законодавством / Г.В. Чеботарьова // Збірник матеріалів ІІ міжнародного наукового симпозіуму [«Дні порівняльного правознавства»] (м. Івано-Франківськ - Яремча, 22 - 25 квітня 2010 р.). - К.: Логос, 2010. - С.437-439.

Чеботарьова Г.В. Европейские стандарты обеспечения качества и безопасности крови, органов и тканей человека, используемых в медицине / Г.В. Чеботарьова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції вчених і фахівців [«Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євро інтеграційних процесів»] (м. Сімферополь, 14-15 травня 2009 р.). /Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім.В.Гетьмана». - Сімферополь, 2010. - С. 37-39.

Чеботарьова Г.В. Охрана правопорядка в сфере медицинской деятельности уголовным правом Украины: проблемы криминализации и правоприменения / Г.В. Чеботарьова // Материалы Восьмой международной научно-практической конференции [«Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке»], (г.Москва, 27-28 января 2011 г.) /Московская государственная юридическая академия. - Москва, 2011. -- С.630-634.

Чеботарьова Г.В. Тенденції сучасної кримінально-правової політики щодо охорони правопорядку в сфері медицини / Г.В. Чеботарьова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Політика в сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення»], (м. Івано-Франківськ, 25-26 лютого 2011 р.) /Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ,2011. - С. 107-109.

АНОТАЦІЯ

Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України, Київ, 2011.

У дисертації вперше в кримінальному праві України розглянуто комплекс проблем, що стосуються забезпечення кримінально-правовими засобами правопорядку у сфері медичної діяльності. Сфера медичної діяльності розглянута в роботі як окремий об'єкт правого регулювання, а правопорядок в ній - як об'єкт кримінально-правової охорони. Проаналізовано соціальні компоненти сфери медичної діяльності, визначено засоби підтримання порядку відносин в ній та місце серед цих засобів положень кримінального права. На основі спільності видового об'єкта виділено групу діянь, що загрожують життю й здоров'ю людини шляхом руйнування порядку відносин у сфері медицини - «злочинів у сфері медичної діяльності» (ст.ст. 131, 132, 134, 138-145 КК), проаналізовано їх кримінально-правові ознаки.

З'ясовано особливості впливу на осіб, що злочинно порушують правопорядок в сфері медичної діяльності таких засобів, як покарання, звільнення від покарання та його відбування, звільнення від кримінальної відповідальності. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення КК України та практики його застосування.

Ключові слова: кримінально-правова охорона, правопорядок, медична діяльність, життя, здоров'я, злочини у сфері медичної діяльності, покарання.

АННОТАЦИЯ

Чеботарева Г.В. Уголовно-правовая охрана правопорядка в сфере медицинской деятельности. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецького Национальной академии наук Украины, Киев, 2011.

В диссертации впервые в уголовном праве Украины рассмотрен комплекс проблем обеспечения уголовно-правовыми средствами правопорядка в сфере медицинской деятельности как одной из предпосылок развития эффективной модели охраны жизни и здоровья человека в Украине.

Сфера медицинской деятельности представлена в работе как самостоятельный объект правового регулирования, а правопорядок в ней - как объект уголовно-правовой охраны, входящий в комплекс социальных средств обеспечения жизни и здоровья человека, его чести, достоинства, неприкосновенности и безопасности. Сформулировано определение правопорядка в сфере медицинской деятельности как состояния упорядочения урегулированных правовыми и международными документами общественных отношений, возникающих по поводу оказания медицинской помощи и медицинских услуг, которое соответствует задачам сохранения жизни и восстановления или улучшения здоровья человека медицинскими средствами. Проанализированы социальные компоненты сферы медицинской деятельности, определены механизмы ее правового регулирования, средства поддержания порядка отношений в ней и место среди этих средств положений уголовного права.

На основе выделения такого видового объекта как отношения, складывающиеся по поводу сохранения жизни и здоровья человека медицинскими средствами, среди преступлений, описанных в разделе II Особенной части действующего УК Украины, выделена группа деликтов, угрожающих жизни и здоровью человека путем разрушения порядка отношений в сфере медицины - «преступления в сфере медицинской деятельности» (деяния, предусмотренные статьями 131, 132, 134, 138-145 УК).

Сформулирована дефиниция преступления в сфере медицинской деятельности, как предусмотренного УК Украины общественно опасного виновного деяния, совершенного (1) медицинским работником в связи с выполнением (невыполнением или ненадлежащим выполнением) им своих обязанностей по оказанию медицинской помощи или медицинской услуги, или (2) лицом, которое не имеет права на занятие медицинской деятельностью, но осуществляет ее, причиняя вред правопорядку в сфере медицинской деятельности.

Разработана уголовно-правовая классификация преступлений в сфере медицинской деятельности: (1) преступления, состоящие в невыполнении или некачественном выполнении профессиональных обязанностей в сфере медицинской деятельности; (2) преступления, совершаемые при медицинском экспериментировании; (3) преступления, связанные с незаконным использованием возможностей медицины; (4) преступления, связанные с незаконным использованием трансплантологии и донорства крови.

Выявлены тенденции криминализации в Украине посягательств на правопорядок в сфере медицинской деятельности, выделены факторы, влияющие на этот процесс. Обосновывается, что важнейшим из них является общественная опасность деяния. Выявлены ряд оснований криминализации деяний в сфере медицинской деятельности (необходимость правовых гарантий обеспечения прав граждан на охрану здоровья путем усиления личной ответственности медицинских и фармацевтических работников за последствия профессиональной деятельности, результаты научно-технического прогресса в медицине, необходимость выполнения международно-правовых обязательств). Определены недостатки и перспективы введения и отмены уголовно-правовых запретов в сфере медицинской деятельности.

Проанализированы, с широким привлечением положений законодательства Украины об охране здоровья (медицинского права), международных документов, касающихся деятельности по охране жизни и здоровья человека медицинскими средствами, уголовно-правовые свойства общественно опасных деяний, отнесенных к преступлениям в сфере медицинской деятельности. Обобщенны, раскрыты и уточнены признаки, характеризующие их непосредственные объекты, предметы, субъектов, компоненты объективной и субъективных сторон. Рассмотрены уголовно-правовые характеристики медицинского работника как специального субъекта ряда преступлений в сфере медицины, раскрыт уголовно-правовой аспект оценки медицинской (врачебной) ошибки.

Раскрыты возможности выполнения уголовным правом регулятивной функции при обеспечении им правопорядка в медицине путем установления оснований исключения преступности причинения вреда в медицине (деяние, связанное с риском, крайняя необходимость; уважительные для невыполнения медицинским работником профессиональных обязанностей причины, согласие пациента либо его законного представителя).

С учетом специфики отношений в сфере медицинской деятельности, проанализированы возможности и особенности воздействия на лиц, преступно нарушающих правопорядок в ней, таких уголовно-правовых средств, как наказание и его отдельные виды, освобождение от наказания и его отбывания, освобождение от уголовной ответственности.

Разработаны предложения по совершенствованию законодательства Украины об уголовной ответственности (УК Украины) в части обеспечения им охраны правопорядка в сфере медицинской деятельности, а также практики применения уголовного закона с этой целью.

Ключевые слова: уголовно-правовая охрана, медицинская деятельность, правопорядок, жизнь, здоровье, преступления в сфере медицинской деятельности, наказание.

SUMMARY

Chebotareva G.V. Legal Protection of Law and Order in Medicine. - Оn the rights of the manuscript.

Dissertation for the degree of Doctor of Juridical Science, specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. - V.M.Koretsky institute of State and Law of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv,2011.

Dissertation describes the research into the problems of providing legal protection of law and order in medicine. Medical activity is presented in the dissertation as an independent object of legal regulation, and law and order as an object of legal protection. Social components of medical activity were analyzed and mechanisms for protection of order in it and the place of legal regulations were defined.

Tendencies for criminalization of law and order in medicine in Ukraine were established, and factor affecting that were identified. Drawbacks and perspectives of introduction and cancellation of legal regulations in medicine were identified.

Among crimes described in Part II Special Part of the Criminal Code of Ukraine a group of acts was identified that endanger life and health of people through destroying the order in medicine; they are crimes in the sphere of medicine (art. 131, 132, 134, 138-145 КК). Their criminal and legal features were analyzed and legal and criminal characteristics of a medical worker as a special subject of a number of crimes in medicine were discussed. The legal aspect of evaluation of medical mistakes was identified.

In view of the specificity of relationships in the sphere of medicine, possibilities of influencing people who criminally violate law and order in this sphere were analyzed and methods of punishment, relief of punishment, execution of punishment, and relief from criminal responsibility were identified.

Suggestions for improving the Criminal Code of Ukraine and their implementation were justified.

Key words: legal protection, medical activity, law and order, life, health, crimes in medicine, punishment.

Размещено на Allbest.ru

...