Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Гапотченко Геннадій Миколайович

Харків 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Втілюючи в життя конституційний принцип верховенства права, держава постійно удосконалює свою правову систему, законодавство та механізм реалізації громадянами своїх конституційних прав і свобод. Демократичні перетворення здійснюються внесенням змін до чинних законів України, прийняттям нових, що мають за мету приведення кримінально-процесуального законодавства у відповідність до Конституції України, узгодження з іншими законами та міжнародними стандартами у галузі кримінального провадження.

Разом з тим, формування в Україні правовідносин європейського рівня, боротьба з організованою злочинністю, корупцією, хабарництвом та іншими тяжкими злочинами, вимагає від суспільства оновленого бачення шляхів усунення вказаних явищ. Процеси реформування усіх сфер життя нашого суспільства вимагають удосконалення діяльності правоохоронних органів.

Аналіз результатів роботи слідчих підрозділів та судових органів свідчить, що організована злочинність в Україні стає більш «інтелектуальною», до неї часто залучаються державні службовці та посадові особи різного рівня, серед яких, на жаль і працівники правоохоронних органів. З розвитком високих технологій ускладнюються можливості правоохоронних органів щодо отримання інформації, її перевірки, документування і використання отриманих матеріалів у кримінально-процесуальній діяльності.

Виявлення і розкриття багатьох злочинів (наприклад, отримання хабара, ухилення від сплати податків, вбивство на замовлення та багато інших) взагалі неможливо без використання оперативно-розшукових заходів, в тому числі із застосуванням спеціальних технічних засобів: кіно або відео зйомки, зняття інформації з каналів зв'язку та інше.

Незважаючи на те, що з 18 лютого 1992 р. діє Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність», ефективність застосування його норм у боротьбі зі злочинністю є вкрай низькою, оскільки відсутні реальні механізми його використання у практичній діяльності, а деякі положення взагалі залишаються не врегульованими.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України був прийнятий 28 грудня 1960 р. і введений в дію з 1 квітня 1961 р. Станом на 20.08.2010 р. до нього внесено майже 180 змін і доповнень. Зазначені зміни не внесли чіткої ясності для одностайного розуміння слідчими, прокурорами, суддями, працівниками органів дізнання норм, що регулюють порушення кримінальної справи. Матеріали практики свідчать, що, за результатами розгляду одних і тих самих матеріалів, уповноважені посадові особи приймають різні, іноді вкрай протилежні підсумкові рішення. Так, протягом 2007-2009 років із загальної кількості кримінальних справ, які знаходились у провадженні слідчих підрозділів МВС, податкової міліції та прокуратури України було скасовано 10546 постанов про порушення кримінальної справи, з яких 6797 прокурором і 3749 судом.

Для створення законних та ефективних умов боротьби зі злочинністю та виключення випадків корупції, хабарництва, інших зловживань з боку посадових осіб, що здійснюють кримінальне судочинство, необхідно якнайшвидше розробити та прийняти такий КПК, у якому будуть чітко регламентовані дії, права та обов'язки кожного суб'єкта на кожній стадії кримінально-процесуальної діяльності.

Науковцями приділялась увага дослідженню процесуальної діяльності з порушення кримінальної справи, взаємодії слідчого з оперативними працівниками, прокурорського нагляду і судового контролю за законністю порушення кримінальної справи, проведенню оперативно-розшукової діяльності з перевірки заяв і повідомлень про злочини. Значний внесок в розробку і дослідження зазначених питань зробили Ю.П. Аленін, М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Д.І. Бедняков, Р.С. Бєлкін, В.М. Бесчастний, В.Д. Берназ, В.П. Бож'єв, С.В. Бородін, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.В. Гевко, А.В. Горбачов, В.П. Горбачов, В.Н. Григор'єв, М.А. Громов, Ю.М. Грошевий, Е.А. Дідоренко, О.Ф. Долженков, Є.А. Доля, В.Я. Дорохов, А.Я. Дубинський, Г.О. Душейко, М.В. Жогін, В.І. Зажицький, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Д.С. Карєв, Л.М. Карнеєва, Н.С. Карпов, І.П. Козаченко, І.М. Коз'яков, В.С. Кузмічов, В.В. Лисенко, Л.М. Лобойко, Є.Д. Лук'янчиков, В.Г. Лукашевич, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, М.І. Мичко, В.В. Назаров, В.Т. Нор, С.М. Піскун, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, Р.Д. Рахунов, М.Я. Сегай, М.І. Сірий, С.В. Слинько, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, В.В. Тищенко, Л.Д. Удалова, Ф.Н. Фаткуллін, П.В. Цимбал, М.А. Чельцов, О.О. Чувильов, С.А. Шейфер, М.Є. Шумило та інші.

Окремі питання висвітлені у роботах В.С. Афанас'єва, В.І. Василинчука, Л.Я. Гордіна, В.Л. Грохольського, С.А. Кириченка, В.М. Клименка, В.П. Климчука, П.В. Коляди, Р.Ю. Савонюка, С.М. Сівочека, С.М. Смокова, Г.Л. Чигрини.

Разом з тим, багато із вказаних вище проблем залишаються неврегульованими на законодавчому рівні. Вочевидь, що шляхи їх вирішення потребують концептуального наукового дослідження, а розв'язання можливе лише шляхом внесення збалансованих змін і доповнень не лише до КПК України, а й інших законодавчих актів, які регулюють діяльність із порушення кримінальної справи.

Викладені обставини, а також те, що дослідження проводиться в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи, розробки проекту нового КПК України та прагнення нашої держави до євроінтеграції, безумовно свідчать про високий рівень актуальності обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дослідження виконано відповідно до тематики пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 роки, затверджених наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року. Робота спрямована на реалізацію основних положень Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Донецького юридичного інституту (протокол № 3 від 29.03.2006 р.), розглянута і схвалена відділенням Академії правових наук України, включена до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права за № 753 (2006 р.). Дисертацію включено до планів науково-дослідницьких робіт Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка.

Мета і завдання дослідження. На підставі теоретичного осмислення та аналізу законодавства і наукової літератури, узагальнення слідчої, прокурорської та судової практики, сучасних теоретичних концепцій науки кримінального процесу, використовуючи при цьому світовий досвід, розробити теоретичні та практичні положення щодо особливостей порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів, приведення у відповідність до Конституції України окремих положень кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства України.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні взаємопов'язані завдання:

- розглянути формування та правове врегулювання діяльності з порушення кримінальної справи в кримінально-процесуальному законодавстві України;

- визначити зміст і завдання стадії порушення кримінальної справи;

- проаналізувати законодавче визначення приводів і підстав до порушення кримінальної справи, визначити неврегульовані, дискусійні та спірні питання; розробити і обґрунтувати пропозиції щодо шляхів їх усунення та унормування;

- розробити і обґрунтувати пропозиції щодо законодавчої регламентації взаємодії слідчого і оперативного працівника на стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи;

- встановити особливості одержання та використання оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи;

- розробити пропозиції щодо удосконалення та законодавчого врегулювання процесуального порядку порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукових заходів;

- проаналізувати законодавчі та відомчі нормативні акти щодо прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною і оперативно-розшуковою діяльністю у стадії порушення кримінальної справи, визначити прогалини та запропонувати заходи з їх усунення;

- дослідити зміни до кримінально-процесуального законодавства щодо судового контролю за порушенням кримінальної справи, наданням дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів під час перевірки заяв (повідомлень) про злочини, визначити неузгодженості й суперечності, обґрунтувати пропозиції щодо їх законодавчого врегулювання;

- за результатами дослідження запропонувати зміни і доповнення до кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства щодо приведення їх у відповідність до Конституції України, виключення неузгодженостей і суперечностей між ними;

- сформулювати основні положення щодо удосконалення законодавчого врегулювання процесуальної діяльності з порушення кримінальної справи взагалі і застосування у цій діяльності оперативно-розшукових заходів зокрема.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність кримінально-процесуальних відносин, які виникають між різними суб'єктами під час кримінально-процесуальної і оперативно-розшукової діяльності з отримання, перевірки і вирішення заяв (повідомлень) про злочин.

Предметом дослідження є особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань, його об'єкта та предмета. Методологічну основу дослідження становить сукупність діалектико-матеріалістичних методів сучасної теорії пізнання соціальних явищ та процесів у сфері дії держави та права. У дослідженні також використано дедуктивний метод, який на основі вивчення окремих праць та юридичних документів дозволив зробити певні узагальнення (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2). Для вивчення розвитку вітчизняного кримінально-процесуального законодавства щодо діяльності з порушення кримінальної справи застосовувався історично-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2). Для аналізу і характеристики сучасних нормативно-правових актів та наукових праць, присвячених кримінально-процесуальній і оперативно-розшуковій діяльності, прокурорського нагляду і судового контролю у стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи використано порівняльно-правовий і описово-аналітичний методи (розділи 1, 2, 3). Логіко-юридичний метод застосовували для поглиблення розуміння понятійного апарату дисертації (підрозділи 1.1,1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Статистичний метод дозволив зробити висновки про характер і стан сучасної злочинності (підрозділи 2.2, 3.1). Дослідження змісту правових документів, що передбачають можливість застосування оперативно-розшукової діяльності під час перевірки заяв (повідомлень) про злочини здійснювали формально-юридичним методом (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1). Соціологічні методи (анкетування, вивчення кримінальних справ, справ оперативного обліку тощо) застосовували під час вивчення практики застосування кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства (підрозділи 1.2, 2.2, 2,3, 3.1, 3.2). Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності.

Все це дозволило вірно визначити наукові позиції дослідження, обрати належні методи щодо збирання та вивчення матеріалів, оцінки одержаних результатів роботи.

Теоретичну основу дослідження складають наукові праці, монографії, підручники, навчальні посібники, збірники наукових статей вітчизняних та зарубіжних вчених, що відносяться до науки кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань.

Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування та інтерв'ювання слідчих органів внутрішніх справ та податкової міліції України (128), оперативних працівників органів внутрішніх справ та податкової міліції України (150), прокурорських працівників районних, міжрайонних, міських та обласних прокуратур (42), суддів місцевих та апеляційних судів (36), вивчено, проаналізовано і узагальнено 145 кримінальних справ, які перебували у провадженні слідчих підрозділів МВС та податкової міліції України. Дослідження проводилося протягом 2006-2010 років на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської та Харківської областей. Використовувався багаторічний особистий досвід практичної роботи автора на оперативних та слідчих посадах в системі МВС та податкової міліції України.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, чинне кримінально-процесуальне і оперативно-розшукове законодавство, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, МВС України, Міністерства юстиції України, рішення Конституційного та Верховного судів України, проекти кримінально-процесуального кодексу та закону про оперативно-розшукову діяльність. У ході дослідження проаналізовано кримінально-процесуальне і оперативно-розшукове законодавство Російської Федерації, Латвійської Республіки, США, ФРН, Франції, Англії.

Наукова новизна отриманих результатів зумовлена характером обраної теми та підходами до її дослідження й вирішення. Дослідження проведено в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи та підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України. Ґрунтуючись на досягненнях науковців-процесуалістів в роботі пропонується вирішення недостатньо вивчених, неврегульованих і дискусійних питань законодавчого, методичного та організаційного характеру. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:

Вперше:

- обґрунтовано, що чітке законодавче визначення початку кримінального процесу (кримінально-процесуальної діяльності), є початком стадії порушення кримінальної справи;

- запропоновано авторське визначення приводу до початку кримінально-процесуальної діяльності, відповідного до якого ним є факт отримання (виявлення) і реєстрації органом дізнання, слідчим, прокурором або судом відомостей, що вказують на вчинене або підготовлюване злочинне діяння, який зобов'язує зазначених посадових осіб почати кримінально-процесуальну діяльність, в межах якої виконати необхідний обсяг передбачених нормами КПК заходів та прийняти процесуальне рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в її порушенні;

- доведена необхідність визначення у КПК підстав перевірки заяви (повідомлення) про злочин шляхом проведення ОРД.

Удосконалено:

- позиція, згідно якої поняття «кримінальний процес» і «кримінальна справа» не співпадають. Процесуальна діяльність певних посадових осіб з розгляду заяв (повідомлень) про злочини, що регламентована кримінально-процесуальним законом, розпочинається значно раніше прийняття підсумкового рішення про порушення кримінальної справи або відмову в її порушенні;

- позиція, згідно якої у законодавстві повинно йтися не про приводи до порушення кримінальної справи, а про приводи до початку кримінально-процесуальної діяльності, а отже, - до початку кримінального процесу;

- положення щодо режиму реєстрації, засобів та строків перевірки відомостей про злочин шляхом проведення оперативно-розшукових заходів.

Дістало подальшого розвитку:

- позиція відповідно до якої без доказування неможливо вирішити питання про наявність або відсутність підстав до порушення справи або відмови в її порушенні;

- твердження, що з моменту початку кримінально-процесуальної діяльності, в разі необхідності, посадова особа, яка уповноважена вести кримінальний процес, повинна мати визначені законом повноваження щодо проведення слідчих дій, які скеровані на отримання та закріплення доказів, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи, або відмову в її порушенні;

- пропозиція про розмежування на законодавчому рівні і викладення окремими статтями КПК приводів до початку кримінально-процесуальної діяльності і підстави до порушення кримінальної справи;

- положення, відповідно до якого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи може бути прийнято лише за наявності реабілітуючих підстав, якщо вони достовірно встановлені сукупністю доказів на час його прийняття. В інших випадках кримінальна справа повинна бути порушена;

- обґрунтування, що норма про десятиденний термін перевірки не відповідає вимогам сьогодення, в окремих випадках не дозволяє вирішити питання, пов'язані з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи. Запропоновано зміни до частини 4 та 5 ст.97 КПК України та сформульована їх редакція.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є основою для подальшого розвитку та вдосконалення кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства. Сформульовані дисертантом положення, висновки, рекомендації і пропозиції використовуються:

- у практичній діяльності слідчих підрозділів податкової міліції ДПА України (акт впровадження від 18.05.2010 р.) та слідчих підрозділів ГУ МВС України у Донецькій області (акт впровадження від 12.05.2010 р.);

- у навчальному процесі Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка як складова частина питань, що відображені в темах № 8 (для курсантів) і № 9 (для студентів факультету права) «Порушення кримінальної справи» з курсу «Кримінальний процес», спецкурсах «Забезпечення конституційних прав та свобод громадян під час розслідування кримінальних справ», «Дізнання в органах внутрішніх справ», «Досудове слідство у справах про дорожньо-транспортні події» (акт впровадження № 7 від 26.05.2010 р.); кримінальний справа оперативний розшуковий

- у законотворчій роботі - пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного законодавства направлені до Верховної Ради України (лист від 02.04.2010 р. № 04-19/14-730) і до Національного комітету по боротьбі з корупцією (лист від 14.04.2010 р. № 4921).

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри кримінального процесу ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка. Теоретичні положення, висновки та пропозиції зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднені на десяти конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві» (Донецьк, 2004); Всеукраїнський науково-практичний семінар «Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства» (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародна науково-практична конференція «Питання реформування кримінального судочинства» (Донецьк, 2005); Постійно діючий семінар «Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» (Луганськ, 2007); Міжвузівський науково-практичний семінар «Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України» (Луганськ, 2008); Міжвузівська науково-практична конференція «Проблеми теорії і практики застосування норм права у кримінальному судочинстві» (Херсон, 2008); Міжнародна науково-практична конференція «Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи» (Одеса, 2008); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми кримінального судочинства» (Донецьк, 2009); Міжнародна науково-практична конференція «Кримінальна юстиція в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (Другі Донбаські правові читання) (Луганськ, 2010 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Особливі провадження у кримінальному процесі України: проблеми теорії та практики» (Донецьк, 2010).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у п'ятнадцяти одноособових наукових публікаціях, з яких 11 у вітчизняних фахових виданнях, затверджених ВАК України та 4 наукових статтях за результатами виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації відповідає меті і завданням дослідження, і композиційно складається із вступу, трьох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (270 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 284 сторінки, з них основний текст дисертації - 194 сторінки, додатки на 59 сторінках.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сутність і стан наукової розробки проблеми, зв'язок з науковими програмами, планами та темами, визначаються об'єкт і предмет, мета і завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, зазначається практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Поняття та сутність стадії порушення кримінальної справи» складається з двох підрозділів. Досліджуються актуальні питання щодо змісту і завдань стадії порушення кримінальної справи, правового визначення та врегулювання приводів і підстав до порушення кримінальної справи, з'ясовуються умови та підстави використання ОРД під час перевірки заяв (повідомлень) про злочин.

У підрозділі 1.1 «Зміст і завдання стадії порушення кримінальної справи» дисертантом розглядається правове врегулювання діяльності з порушення кримінальної справи в кримінально-процесуальному законодавстві України; досліджується зміст і завдання стадії порушення кримінальної справи; аналізується законодавче визначення приводів та підстав до порушення кримінальної справи; визначаються неврегульовані, дискусійні та спірні питання; обґрунтовуються пропозиції щодо шляхів їх усунення та унормування.

Дисертант дискутує з науковцями, які діяльність з перевірки і вирішення заяв та повідомлень про злочин не відносять до кримінального процесу, а його початком вважають прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Доведено, що чітке законодавче визначення початку кримінального процесу (кримінально-процесуальної діяльності), є початком стадії порушення кримінальної справи.

Доведено що у стадії порушення кримінальної справи здійснюється доказування. Запропоновано зміни редакції ст.65 КПК України, відповідно до яких доказами не в «кримінальній справі», а в «кримінальному процесі є…» і далі за текстом.

У підрозділі 1.2 «Приводи і підстави до порушення кримінальної справи» проаналізовано законодавче визначення приводів і підстави до порушення кримінальної справи, визначені неврегульовані, дискусійні та спірні питання.

Доведено, що чинним КПК України не врегульовано порядок порушення кримінальної справи за матеріалами ОРД. Дискусійним залишається питання щодо приводу до порушення справи за матеріалами ОРД і його процесуального оформлення. Пропонується доповнити КПК України окремим приводом (п.6 ст.97 КПК України) наступного змісту - «отримання або виявлення оперативно-розшукової інформації підрозділами, що здійснюють ОРД». При цьому залишити у КПК редакцію ч.5 ст.97 КПК.

Обґрунтовано, що з моменту отримання оперативними підрозділами первинних відомостей (інформації) про вчинений або підготовлюваний злочин, пізнавальна діяльність повинна відбуватися в межах ст.97 КПК України.

Сформульовано авторське визначення приводу до початку кримінально-процесуальної діяльності.

Рішення про порушення кримінальної справи має ґрунтуватися на «достатніх доказах», про що слід зазначити в новій редакції ч.2 ст.94 КПК.

Розділ 2. «Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами справ оперативного обліку» складається з трьох підрозділів, що охоплюють три взаємопов'язані групи проблем: питання взаємодії слідчого та оперативного працівника в стадії порушення кримінальної справи; особливості одержання та використання оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи; процесуальний порядок порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукових заходів.

У підрозділі 2.1 «Взаємодія слідчого та оперативного працівника в стадії порушення кримінальної справи» проаналізовані законодавчі та відомчі нормативні акти, які регламентують взаємодію слідчого і оперативного працівника у стадії порушення кримінальної справи.

Аналіз норм чинного КПК свідчить, що процесуальна взаємодія слідчого й органу дізнання регулюється законом вже після порушення кримінальної справи. Доведено, що взаємодія слідчого з оперативним працівником повинна починатися з моменту надходження у правоохоронний орган як заяви або повідомлення про злочин, які у відповідності зі ст.97 КПК України потребують перевірки шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, так і отримання або виявлення підрозділами, що здійснюють ОРД первинної оперативно-розшукової інформації про ознаки злочину.

Доведено, що рішення про порушення кримінальної справи (у тому числі за матеріалами ОРД) повинен приймати той суб'єкт кримінального процесу, який буде її розслідувати і для якого це є передбачений КПК обов'язок. Такими суб'єктами, відповідно до вимог ст.102, 111-114 чинного КПК є слідчі.

Підтримується думка науковців про надання слідчому права на ознайомлення з матеріалами оперативно-розшукового характеру. Дисертант вважає, що це має бути слідчий, який є членом слідчо-оперативної групи і буде вирішувати питання про порушення кримінальної справи за конкретно наданими матеріалами ОРД. Для прийняття законного й обґрунтованого процесуального рішення він повинен мати не лише право, а й обов'язок вивчити матеріали ОРД, які йому надані.

У підрозділі 2.2 «Особливості одержання та використання оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи» досліджені дискусійні питання щодо джерел отримання оперативно-розшукової інформації; засобів її фіксації, надання слідчому і використання у кримінальному процесі на стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Доведено, що КПК України не визначає в яких випадках проведення перевірки первинної інформації (повідомлення) про злочин здійснюється кримінально-процесуальними засобами, а в яких шляхом проведення ОРД.

Дисертантом запропоновано доповнити ст.97 КПК України наступним змістом: «Заява або повідомлення про злочин, що вчинений або готується, до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, як правило, про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також у випадках, коли пошук, отримання і фіксація фактичних даних про обставини злочину та осіб, що його вчинили здобути іншими процесуальними засобами ускладнено, неможливо чи недоцільно. При відсутності вказаних підстав, приймати рішення про перевірку заяви (повідомлення) або іншої інформації про злочин шляхом проведення оперативно-розшукових заходів забороняється».

Пропонується порядок і процедура фіксації оперативно-розшукової інформації у відповідному документі, обґрунтовані вимоги до нього і зроблено висновок, що складений за таких умов документ (протокол або рапорт про виявлення ознак злочину) буде виступати законним приводом до початку кримінально-процесуальної діяльності, а інформація, що у ньому міститься - підставою для проведення як оперативно-розшукових заходів, так і слідчих дій.

У підрозділі 2.3 «Процесуальний порядок порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукових заходів» досліджені питання щодо особливостей порушення кримінальних справ за результатами ОРД.

Доведено, що діяльність у такому режимі вимагає нерозголошення відомостей як про саму перевірку, так і про її результати. Констатовано, що розголошення вказаних даних може призвести до знищення зацікавленими особами слідів і знарядь злочину, важливих доказів тощо.

Запропоновано зміни до ст.97 КПК щодо вдосконалення діяльності з перевірки заяв про злочин шляхом проведення ОРД.

Обґрунтовано висновок, що зміст частини 2 ст.98 КПК України не відповідає Конституції України і нормам чинного законодавства, не сприяє захисту прав і свобод громадян, зміцненню демократії і верховенства права. Пропонується цю норму виключити з КПК України.

Дисертантом запропоновано зміни до описової частини постанови про порушення кримінальної справи за матеріалами ОРД, які виключають розголошення відомостей як про порушення кримінальної справи за фактом певної події, так і про суб'єктів, що причетні до злочинної події, коли це не бажане в інтересах слідства.

Розділ 3. «Прокурорський нагляд, судовий і відомчий контроль за діяльністю органів досудового слідства і підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність у стадії порушення кримінальної справи» складається з двох підрозділів. Аналізуються законодавчі та відомчі нормативні акти щодо прокурорського нагляду та судового контролю за кримінально-процесуальною і оперативно-розшуковою діяльністю у даній стадії, визначаються прогалини, пропонуються шляхи їх законодавчого врегулювання.

У підрозділі 3.1 «Прокурорський нагляд і відомчий контроль в стадії порушення кримінальної справи» констатується, що недосконалість і протиріччя окремих норм КПК України, які регулюють діяльність з порушення кримінальної справи призводить до того, що різні посадові особи, розглядаючи одні й ті ж матеріали, приймають різні, іноді діаметрально протилежні підсумкові рішення.

Доведено, що положення ч.5 ст.97 КПК України не визначають умови та обставини, на підставі яких приймається рішення про перевірку первинних відомостей шляхом проведення ОРД, не містять вимог щодо здійснення прокурорського нагляду для визначення законності підстав для її призначення і проведення. Запропоновано на законодавчому рівні визначити низку питань, які повинен розглянути і вирішити прокурор під час здійснення нагляду за законністю призначення та проведення перевірки застосуванням ОРЗ.

Обґрунтовано, що нагляд за законністю порушення кримінальної справи в цілому і проведення у рамках перевірки заяви (повідомлення) про злочин окремих оперативно-розшукових заходів зокрема має покладатися на прокурора, який відповідно до КПК України здійснює нагляд за законністю діяльності підрозділу, що безпосередньо проводить перевірку відповідно до вимог ст.97 КПК України і вирішує питання про порушення кримінальної справи.

Констатовано, що норми ст.100 КПК України не конкретизують межі прокурорського нагляду і не містять чіткого переліку питань, які необхідно з'ясувати прокурору під час перевірки законності прийнятого процесуального рішення. Дисертантом розроблений і обґрунтований перелік питань, які повинен з'ясувати прокурор, перевіряючи законність рішення про порушення кримінальної справи.

У підрозділі 3.2 «Процесуальний контроль органів судової влади в стадії порушення кримінальної справи як гарантія забезпечення законності, захисту прав і свобод громадян» досліджено зміни до кримінально-процесуального законодавства щодо судового контролю за порушенням кримінальної справи, наданням дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів під час перевірки заяв (повідомлень) про злочини.

Доведена недосконалість внесених до КПК України змін щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи (ст.236-7 і 236-8 КПК), оскільки вони суперечать іншим положенням КПК і запропоновано їх законодавче врегулювання.

Констатовано, що наявність судового контролю під час надання дозволу на проведення окремих оперативно-розшукових заходів в межах чинного законодавства повинна не виключати, а навпаки, передбачати посилення прокурорського нагляду за законністю їх проведення. У такому разі, прокурор буде не замінювати судову владу, а сприяти прийняттю законних і обґрунтованих рішень.

Доведено, що повноваження на надання дозволу про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію окрім голови апеляційного суду і його заступника, повинні також розповсюджуватися на голову місцевого суду.

Висновки

У дисертації здійснено узагальнення та наведено нове вирішення актуального теоретико-прикладного завдання, що полягає у визначенні особливостей порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів. Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків, що мають певний ступінь наукової новизни.

1. Кримінально-процесуальна діяльність починається з моменту отримання відомостей про події, які містять ознаки злочину. Змістом даної стадії є доказування, а відомості, на підставі яких приймається рішення про порушення справи або відмову в її порушенні є нічим іншим як докази, що має знайти відображення в ст.65 КПК України.

2. Доведена недостатність процесуальних засобів перевірки заяв і повідомлень про злочини, які викладені у ст.97 КПК. Констатовано, що з початку кримінально-процесуальної діяльності, в разі необхідності, посадова особа, яка уповноважена вести кримінальний процес, повинна мати повноваження щодо проведення слідчих дій, які скеровані на отримання необхідних доказів для прийняття процесуального рішення про порушення кримінальної справи.

3. Взаємодія слідчого та оперативного працівника на стадії порушення кримінальної справи повинна відбуватися у наступних формах: а) створення слідчо-оперативної групи, спільне планування комплексу перевірочних оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій та їх проведення в межах своєї компетенції; б) надання слідчим оперативному працівнику методичної допомоги у визначенні необхідного для порушення кримінальної справи обсягу вихідної інформації; в) спільне вивчення і юридична оцінка отриманих в результаті проведення перевірки фактичних даних щодо їх повноти та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

4. Доведена необхідність закріплення у КПК норми про обов'язкове створення слідчо-оперативної групи у кожному випадку, коли приймається рішення про проведення перевірки із застосуванням ОРД. До її складу мають увійти слідчий, якому доручений розгляд заяви (повідомлення) про злочин і оперативний працівник відповідного підрозділу, який буде здійснювати оперативний супровід.

5. Обґрунтовано зміни до ст.97 КПК для визначення умов перевірки заяви (повідомлення) про злочин шляхом проведення ОРД у наступній редакції: «заява або повідомлення про злочин, що вчинений або готується, до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення ОРД, як правило, про тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також у випадках, коли пошук, отримання і фіксація фактичних даних про обставини злочину та осіб, що його вчинили здобути іншими процесуальними засобами ускладнено, неможливо чи недоцільно. При відсутності вказаних підстав, приймати рішення про перевірку заяви (повідомлення) або іншої інформації про злочин шляхом проведення оперативно-розшукових заходів забороняється».

6. Оскільки норми КПК покладають обов'язок (ч.1ст.103) і уповноважують (ч.5 ст.97) окремих суб'єктів кримінального судочинства (органи дізнання) на виконання оперативно-розшукової діяльності в інтересах кримінального судочинства, зроблено висновок, що саме норми КПК і повинні містити чітко визначений перелік оперативно-розшукових заходів, які можуть бути здійснені для вирішення вказаних питань.

7. Оперативно-розшукова діяльність, яка здійснюється з моменту отримання оперативними підрозділами первинних відомостей (інформації) про вчинений або підготовлюваний злочин, що зафіксовані у відповідному документі і зареєстровані належним чином є складовою частиною кримінального процесу. Відповідно, оперативно-розшукові заходи, якими згідно ч.5 ст.97 КПК можуть бути перевірені заява або повідомлення про злочин є окремими засобами пізнавальної діяльності, а тому повинні бути чітко вказані саме у нормах КПК і ними ж регламентовані.

8. Десятиденний термін перевірки заяв та повідомлень не відповідає вимогам сьогодення, в окремих випадках не дозволяє вирішити питання, які необхідні для прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Дисертантом обґрунтовано і запропоновано внесення змін до ст.97 КПК щодо збільшення строків перевірки залежно від правового режиму її здійснення та характеру первинних відомостей про злочин.

9. Прокурорським наглядом не охоплюється частина кримінального процесу від появи приводу до прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Запропоновано доповнити ст.95 КПК України частиною 4 наступного змісту: «Про кожний факт отримання або виявлення заяви, повідомлення чи оперативно-розшукової інформації про злочин, їх реєстрацію та зміст керівник відповідного підрозділу (або посадова особа, яка тимчасово виконує його обов'язки) протягом доби письмово повідомляє прокурора».

10. Чинний КПК не конкретизує рівень прокурора, який здійснює нагляд за законністю ОРД під час перевірки заяв та повідомлень про злочини. Відповідно до ст.14 Закону України «Про ОРД» та відомчих наказів Генерального прокурора України прокурорський нагляд обмежений рівнем співробітників обласної прокуратури. Дане положення не узгоджується з Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру». Доведено, що повноваження на здійснення нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють ОРД, дізнання і досудове слідство повинні також розповсюджуватися на районних і міських прокурорів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання МВС / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2006. - № 2. - С.254-264.

2. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності на стадії порушення кримінальної справи/ Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2007. - № 3. - С.172-184.

3. Гапотченко Г.М. Оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи щодо певної особи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2008. - № 1. - С.225-235.

4. Гапотченко Г.М. Удосконалення кримінально-процесуальної діяльності щодо отримання та перевірки інформації про злочин / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 1 (Спеціальний випуск у двох частинах). - ч.2. - С.136-147.

5. Гапотченко Г.М. Порушення кримінальної справи щодо певної особи: крок до демократії чи повернення в минуле? / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 2. - С.66-72.

6. Гапотченко Г.М. Практичні питання оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2008. - № 3 (Спеціальний випуск). - С.103-106.

7. Гапотченко Г.М. Інформація підрозділів, що здійснюють ОРД як привід до початку кримінально-процесуальної діяльності / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2009. - № 4. - С.229-236.

8. Гапотченко Г.М. Взаємодія слідчого з працівниками підрозділів, що здійснюють ОРД у стадії порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2009. - № 4. - С.164-170.

9. Гапотченко Г.М. Прокурорський нагляд у стадії порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2010. - № 1. - С.193-200.

10. Гапотченко Г.М. Удосконалення норм КПК, що регулюють порушення кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2010. - № 3. - С.159-168.

11. Гапотченко Г.М. Удосконалення прокурорського нагляду у стадії порушення кримінальної справи» // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. - 2010. - № 6 (Спеціальний випуск у трьох частинах.). Частина 3. - С.85-92.

12. Гапотченко Г.М. Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадянина України в разі порушення щодо нього кримінальної справи / Г.М. Гапотченко // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Донецьк, 26 листопада 2004 року. - Донецьк : ДЮІ МВС при ДонНУ, 2005. - 240 с. - С.31-39.

13. Гапотченко Г.М. Реформування кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання МВС України / Г.М. Гапотченко // Питання реформування кримінального судочинства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції : Донецьк, 25 листопада 2005 року. - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2005. - 516 с. - С.324-330.

14. Гапотченко Г.М. Правомірність порушення кримінальної справи відносно особи / Г.М. Гапотченко // Проблеми теорії і практики застосування норм права у кримінальному судочинстві : Збірник матеріалів конференції. - Херсон : ХЮІ ХНУВС, 2008. - С.113-118.

15. Гапотченко Г.М. Взаємодія слідчого та оперативного працівника під час перевірки заяв і повідомлень про злочини / Г.М. Гапотченко // Сторіччя розшуку: історія, сучасність та перспективи. Матеріали науково-практичної конференції. (Одеса, 24 жовтня 2008 р.) - Одеса : ОДУВС, 2008. - С. 73-74.

Анотація

Гапотченко Г.М. Особливості порушення кримінальних справ за матеріалами оперативно-розшукових заходів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Україна, Харків, 2011.

У дисертації досліджуються питання законодавчого врегулювання процесуальної діяльності, взаємодії слідчого з оперативним працівником, прокурорського нагляду і судового контролю у стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи. Міститься аналіз чинного законодавства, результатів слідчої, прокурорської і судової практики з порушення та розслідування кримінальних справ за 2006-2009 роки. Визначені неврегульовані, дискусійні та спірні питання, окреслені шляхи їх правового врегулювання. Розроблені та обґрунтовані основні положення щодо удосконалення законодавчого врегулювання процесуальної діяльності з порушення кримінальної справи взагалі і застосування у цій діяльності оперативно-розшукових заходів зокрема. За результатами дослідження запропоновані зміни та доповнення до кримінально-процесуального і оперативно-розшукового законодавства України щодо удосконалення діяльності з порушення кримінальної справи, приведення його у відповідність до Конституції України, виключення неузгодженостей і суперечностей.

Ключові слова: кримінальна справа, оперативно-розшукова діяльність, слідчий, прокурорський нагляд, судовий контроль.

Аннотация

Гапотченко Г.Н. Особенности возбуждения уголовных дел по материалам оперативно-розыскных мероприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Украина, Харьков, 2011.

Диссертация является монографическим исследованием правовых и организационных вопросов возбуждения уголовных дел по материалам оперативно-розыскных мероприятий.

В диссертации исследуются вопросы законодательного урегулирования процессуальной и оперативно-розыскной деятельности, форм и видов взаимодействия следователя с оперативным работником, прокурорского надзора и судебного контроля в процессе проверки заявлений, сообщений и другой информации о преступлении и решения вопроса о возбуждении уголовного дела. Содержится анализ действующего законодательства, результатов следственной, прокурорской и судебной практики по возбуждению и расследованию уголовных дел за 2006-2009 годы, анализируются мнения ученых и практических работников относительно способов и сроков проверки заявлений и сообщений о преступлениях. Диссертантом исследовано и проанализировано ведомственное регулирование деятельности по принятию и разрешению заявлений (сообщений) о преступлениях уполномоченными на то субъектами.

Констатируется несовершенство и несогласованность отдельных положений действующего законодательства в вопросах регламентации деятельности по возбуждению уголовного дела, правового регулирования использования оперативно-розыскной деятельности при проверке заявлений о преступлениях, прокурорского надзора и судебного контроля в стадии решения вопроса о возбуждении уголовного дела, использования полученных в результате ОРД данных в уголовном процессе.

Определены неурегулированные, дискуссионные и спорные вопросы, обозначены пути их правового разрешения. Диссертантом разработаны и обоснованы основные положения по усовершенствованию процессуальной деятельности по возбуждению уголовных дел, как на общих основаниях, так и использование в этой деятельности оперативно-розыскных мероприятий в частности.

По результатам исследования диссертантом предложены изменения и дополнения к действующему уголовно-процессуальному и оперативно-розыскному законодательству, касающиеся приведения его в соответствие с Конституцией Украины, исключения несогласованностей и противоречий.

Ключевые слова: уголовное дело, оперативно-розыскная деятельность следователь, прокурорский надзор, судебный контроль.

Summary

Gapotchenko G.M. The peculiarities of criminal cases breaking due to the materials of operative and search events. - Manuscript.

The dissertation on law sciences degree on specialty 12.00.09 - Criminal process and criminalistics, trial expertise, operative and search activity. - Kharkiv national university of internal affairs. - Ukraine, Kharkiv, 2011.

The dissertation is the monography on examining the legal matters of criminal cases breaking due to the materials of operative and search events.

Matters of legal regulation of procedural activity, cooperation of the investigator and operative officer, prosecutor supervision and trial control at the stage of solving the matters on criminal cases breaking. There is an analysis of current legislation, the result of prosecutor's and court practice on breaking and investigation of criminal cases in 2006-2009. The author has defined the irregular and disputable matter and determined the ways of their legal regulation. The basic positions for improving legal regulation of procedural activity are grounded and worked out. Due to the results of research the author has proposed some changes and additions to criminal and procedural legislation and operative and search legislation of Ukraine on improving the activity on cases breaking, arranging it due to Ukraine's constitution, excluding drawbacks and contradiction.

Key words: criminal case, operative and search activity, investigator, prosecutor's supervision, trial control.

Размещено на Allbest.ru

...