Правове регулювання спеціального пенсійного забезпечення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО"

12.00.05 -- трудове право; право соціального забезпечення

УДК 349.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Колотік

Анатолій Сергійович

Харків

2011



ДИСЕРТАЦІЯ Є РУКОПИСОМ

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Савченко Анатолій Олександрович, Харківський економіко-правовий університет, завідувач кафедри трудового, екологічного та земельного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Лазор Валерій Васильович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри правознавства;

кандидат юридичних наук Лозовой Сергій Вікторович, ВНЗ "Університет економіки та права "КРОК", доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться "6" червня 2011 р. о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 в Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий "21" квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Н.П. Матюхіна



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена характером реформ у сфері пенсійного забезпечення, здійснюваних у нашій країні з початку 90-х років ХХ ст. Перехід до ринкової економіки спровокував кризу державної пенсійної системи, і протягом останніх десяти років у нашій державі здійснюються спроби переходу до якісно нових форм реалізації конституційного права громадян на соціальне забезпечення за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника.

Особлива роль у реформуванні пенсійної системи надається пенсійному страхуванню. Так, сьогодні в Україні продовжується пенсійна реформа, яка почалася з введенням у дію 1 січня 2004 р. двох кардинально нових пенсійних законів -- Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. та Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. Ці закони змінили підвалини пенсійного забезпечення, перевівши його на страхові засади.

Багато питань сьогодні виникає щодо доцільності існування спеціального пенсійного забезпечення, яке дозволяє сьогодні певним категоріям працівників виходити на пенсію до настання загального пенсійного віку (чоловіки -- 60 років, жінки -- 55 років). Так, два мільйони теперішніх пенсіонерів вийшли на пенсію на 5-20 років раніше від загального пенсійного віку, причому коло осіб, які мають на це право за фаховою ознакою, за останні десять років різко розширилося. Якщо у 1971 р. дострокову пенсію одержували 7% пенсіонерів, то у 2010 р. -- вже 28%, а з тих, хто вийшов на пенсію у 2009 р., 32% не дотягували до належних 55 (60) років. У результаті середній вік виходу на пенсію за вислугу років 2010 року становив 51,5 року у чоловіків і 48 -- у жінок. Як з'ясувалося, наймолодшими пенсію за вислугу років починають отримувати жителі Харківської (чоловіки -- у 43,6 року, а жінки -- у 47,1) та Київської областей (чоловіки -- у 44,1 року, а жінки -- у 46,3).

Незважаючи на безперечну актуальність та важливість, проблема правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення донині не одержала свого комплексного дисертаційного дослідження. Таким чином, необхідність вироблення концептуального підходу до правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення та наукова нерозробленність зазначеної тематики обумовлюють актуальність і важливість обраної тематики наукового пошуку.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних історичних періодів у галузі права соціального забезпечення, теорії права та трудового права, а саме: М.Г. Александрова, С.С. Алєксєєва, B.C. Андрєєва, В.М. Андріїва, Є.І. Астрахана, В.А. Ачаркана, К.С. Батигіна, М.О. Буянової, А.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, М.І. Іншина, М.П. Карпушина, І.Р. Маматказіна, М.І. Матузова, О.Є. Мачульської, К.Ю. Мельника, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Д.І. Рогачева, С.М. Синчук, І.М. Сироти, О.Ф. Скакун, Н.М. Стаховської, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.А. Тарасової, Е.Г. Тучкової, В.М. Толкунової, Р.О. Халфіної, Я.М. Фогеля, В.Ш. Шайхатдінова, Л.С. Явича та ін.

Нормативною базою дисертаційного дослідження є міжнародно-правові документи, законодавство України і деяких закордонних країн в сфері спеціального пенсійного забезпечення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., а також планів наукових досліджень кафедри трудового, земельного та екологічного права і науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні теоретичних засад правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення та виробленні шляхів удосконалення національного законодавства та правозастосовчої практики у сфері спеціального пенсійного забезпечення.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:

- розглянути право на пенсійне забезпечення в сучасній державі;

- визначити місце спеціального пенсійного забезпечення у пенсійній системі України;

- з'ясувати сучасний стан правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення;

- визначити поняття "правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення";

- визначити суб'єктів правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення;

- розглянути об'єкти правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення;

- визначити зміст правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення;

- розглянути підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення;

- визначити види спеціального пенсійного забезпечення;

- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення національного законодавства та правозастосовчої практики у сфері спеціального пенсійного забезпечення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в сфері пенсійного забезпечення.

Предметом дослідження є правове регулювання спеціального пенсійного забезпечення в Україні.

Методи дослідження. Представлені в дисертаційній роботі основні положення й результати здобуті з оперуванням загальними і спеціальними методами наукового пізнання, зокрема: формально-логічним, системно-структурним, логіко-семантичним та порівняльно-правовим, історико-правовим. Формально-логічний метод надав можливість дослідити правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення як цілісне правове явище та визначити особливості виникнення, зміни та припинення зазначених правовідносин (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою системно-структурного методу визначено місце спеціального пенсійного забезпечення у пенсійній системі України та досліджено види спеціального пенсійного забезпечення (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат права соціального забезпечення (підрозділи 1.2, 2.1). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства, яке регулює спеціальне пенсійне забезпечення, та законодавства промислово розвинутих країн світу у цій сфері (підрозділ 3.1). За допомогою історико-правового методу досліджено історію спеціального пенсійного забезпечення (підрозділ 1.2).

Нормативною базою дисертаційного дослідження є міжнародно-правові документи, законодавство України і деяких закордонних країн в сфері спеціального пенсійного забезпечення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних дисертаційних досліджень правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення в Україні, в якому розроблено основні засади правового регулювання зазначеного виду пенсійного забезпечення у сучасних умовах. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

вперше:

- досліджено та виокремлено ознаки правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення, до яких віднесено: публічно-правовий характер; аліментарність та перерозподільність, оскільки в юридичній формі виражають і закріплюють економічні перерозподільні відносини витрати відповідних суспільних фондів споживання (Пенсійного фонду, державного бюджету) на задоволення життєво необхідних потреб визначених законодавством категорій населення;

- визначено поняття "правовідношення зі спеціального пенсійного забезпечення". Правовідношення зі спеціального пенсійного забезпечення -- це виникле на основі норм права соціального забезпечення вольове, конкретизоване, перерозподільне та відносно аліментарне відношення фізичної особи (сім'ї), яка має право на спеціальне пенсійне забезпечення, та Пенсійного фонду, в якому фізична особа (сім'я) наділена правом регулярно в певні строки одержувати призначену пенсію у встановленому розмірі, а Пенсійний фонд -- обов'язком її виплачувати;

- визначено особливості спеціальних пенсій за вислугу років, за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника. Це, як правило, наявність спеціального стажу та визначення розміру пенсій у відсотках до заробітної плати особи;

дістало подальшого розвитку:

- розуміння підстав виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин в контексті спеціального пенсійного забезпечення;

- визначення права на пенсію як гарантовану державою можливість у випадку настання соціальних ризиків, закріплених у законі, щомісяця одержувати грошову виплату у розмірі, порівняному, як правило, з минулим заробітком, що забезпечує гідне життя пенсіонера, а у випадках призначення пенсій без урахування трудової діяльності -- у розмірах, порівняних з відповідним соціальним стандартом;

- обґрунтування доцільності збереження у майбутньому державних пенсій за вислугу років. Уявляється, що пенсійне забезпечення за вислугу років повинне поширюватися на осіб, які перебувають на службі в певних державних органах, зокрема, правоохоронних, оскільки даний вид пенсійного забезпечення покликаний підвищити зацікавленість людини в тому виді діяльності, у якому держава не може забезпечити високий рівень матеріальної винагороди, але в той же час дана діяльність є значимою для суспільства і держави в силу своєї необхідності;

удосконалено:

- поняття "пенсія". Пенсія -- це грошова виплата, що, як правило, виплачується щомісячно та призначається за рахунок коштів пенсійних фондів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з метою утримання особи з підстав, на умовах, в розмірі та порядку, передбачених законом;

- класифікацію складових інвалідності в частині економічного аспекту, як такого, що випливає з медико-біологічного і відображає втрату або зниження здатності до оплачуваної праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

- в науково-дослідній роботі -- для подальших досліджень соціально-забезпечувальних правовідносин, зокрема, пенсійних;

- у правотворчості -- при підготовці проектів пенсійних законів, а також розробці змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регламентують спеціальне пенсійне забезпечення;

- у правозастосуванні -- для вдосконалення практики застосування норм чинного національного законодавства у сфері спеціального пенсійного забезпечення;

- у навчальному процесі у вищих навчальних закладах -- в процесі вивчення та викладання навчальної дисципліни "Право соціального забезпечення", при написанні підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, а також у науково-дослідній роботі аспірантів, ад'юнктів, студентів та курсантів.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на трьох науково-практичних конференціях: "Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні" (Харків, 2009 р.), "Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин" (Чернігів, 2007 р.) та "Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах" (Харків, 2008 р.). До того ж, основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права і науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 7 опублікованих дисертантом наукових роботах, зокрема, у 4 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та трьох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 182 сторінки. Список використаних джерел складається зі 167 найменувань і займає 15 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зазначено її зв'язок з науковими планами та програмами, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, апробацію та практичне значення останнього.

Розділ 1 "Загальна характеристика спеціального пенсійного забезпечення" містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 "Право на пенсійне забезпечення в сучасній державі" відзначається, що пенсія є найбільш розповсюдженим і характерним видом соціального забезпечення. Її основне призначення -- у забезпеченні матеріальної підтримки громадян у випадку настання соціальних ризиків (старості, інвалідності, втрати годувальника тощо). В той же час, слід відмітити, що така матеріальна підтримка повинна забезпечувати людині достатній життєвий рівень.

Будь-яка країна сама визначає категорію "достатній життєвий рівень". Міжнародний досвід свідчить про те, що держави порівнюють рівень життя, який визнається достатнім, з певними нормами соціального стандарту, обумовленого на кожному новому економічному етапі розвитку даного суспільства. До числа загальновизнаних стандартів відноситься і такий, як прожитковий мінімум. В Україні, виходячи з норм Основного закону, цей стандарт має велике значення, зокрема, для призначення пенсій. Так, відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсійне забезпечення проявляється у можливості вимагати від органів, що здійснюють пенсійне забезпечення, грошових виплат у розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком заявника, але не нижчому від прожиткового мінімуму. Істотною правомочністю, що складає зміст права на пенсійне забезпечення, є можливість вимагати регулярні грошові виплати. Регулярність означає певну періодичність виплати пенсій.

Пенсійне законодавство, на відміну від законодавства ряду інших галузей, практично не допускає прийняття рішень на розсуд правозастосовчого органу. Навпаки, громадянину в окремих випадках дозволено самостійно здійснювати свій вибір (наприклад, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, за її вибором призначається один із цих видів пенсії). І в цих випадках рішення правозастосовчого органу буде вже залежати від розсуду громадянина.

У підрозділі 1.2 "Місце спеціального пенсійного забезпечення у пенсійній системі України" відмічається, що не зовсім коректно в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказується, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Виходячи з правової природи цих рівнів, таку систему більш правильно назвати системою пенсійного страхування.

Обґрунтовується, що сьогодні термін "пенсійна система" не співпадає з терміном "система пенсійного страхування". Ми виходимо перед усім з того, що поряд із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. та Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003р. діють інші законодавчі акти, які закріплюють особливості пенсійного забезпечення окремих категорій працівників і встановлюють інші засади фінансування пенсій.

Якщо говорити про пенсійну систему як різновид систем, то серед її елементів особливе місце займають пенсії, оскільки саме навколо них і організуються різноманітні зв'язки. Однак, такі зв'язки виникають і з приводу інших видів соціального забезпечення, передбачених у пенсійних законах.

Зазначено, що пенсійну систему необхідно визначити як сукупність правових, економічних та організаційних норм та інститутів, які мають за мету надання фізичним особам пенсій та інших видів соціального забезпечення за рахунок коштів пенсійних фондів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Виходячи з національного законодавства, можна говорити про функціонування в Україні змішаної багаторівневої пенсійної системи. Так, поряд з трирівневою системою пенсійного страхування існує система спеціального пенсійного забезпечення. Остання запроваджена для окремих категорій громадян, які, виходячи з певних обставин, потребують інших підходів в сфері пенсійного забезпечення. Це державні службовці, прокурорсько-слідчі працівники, народні депутати, судді, науково-педагогічні працівники, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, тощо. Причому, рівень забезпечення в цих системах різний -- вище у спеціальній.

У підрозділі 1.3 "Сучасний стан правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення" відзначається, що сьогодні як в міжнародному та регіональному (європейському) законодавстві, так і в законодавстві закордонних країн можна прослідкувати наступні загальні підходи у пенсійному забезпеченні. Насамперед, це однакові підстави пенсійного забезпечення: старість, інвалідність, втрата годувальника. Дана обставина свідчить про стійку загальносвітову тенденцію в пенсійному забезпеченні і про відповідність цієї тенденції суспільним потребам. За цими підставами призначаються пенсії трьох видів: по старості, по інвалідності, у разі втрати годувальника.

Зроблено висновок, що сучасне національне законодавство в сфері пенсійного забезпечення змістовно в основному відповідає міжнародним актам в цій сфері, що, фактично, означає визнання міжнародних положень стосовно прав людини в сфері пенсійного забезпечення.

Обґрунтовано, що всі закони, які закріплюють норми в сфері пенсійного забезпечення, можна умовно поділити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні -- це ті, які встановлюють правила в сфері пенсійного забезпечення для всіх категорій населення. Це Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р., Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р., Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р., Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. Під спеціальними законами слід розуміти ті закони, які встановлюють правила в сфері пенсійного забезпечення для чітко визначеного кола осіб. Це Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р., Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р., Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 1 червня 2000 р., Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 р., Закон України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р., Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р., Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 р., Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р.

Розділ 2 "Правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення" містить три підрозділи. У підрозділі 2.1 "Поняття правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення" зазначено, що правовідносинам зі спеціального пенсійного забезпечення притаманні загальні ознаки, характерні для будь-яких правовідносин. Так, зазначені правовідносини, по-перше, є вольовими відносинами, оскільки вони виникають у результаті вольових дій особи, яка має право на спеціальне пенсійне забезпечення (подання заяви про призначення даного виду пенсійного забезпечення до структурних підрозділів Пенсійного фонду). Обов'язок із виплати пенсії реалізується у відповідних вольових діях Пенсійного фонду. По-друге, ці відносини виникають, змінюються та припиняються на основі норми права. Між цими явищами існує причинно-наслідковий зв'язок: прийняли закон, який встановлює правила пенсійного забезпечення для окремих категорій працівників -- виникли відповідні правовідносини; доповнили цей закон іншими категоріями населення, які мають право на даний вид пенсійного забезпечення, -- змінився суб'єктний склад даного правовідношення, тощо. По-третє, в правовідносинах зі спеціального пенсійного забезпечення сторони наділені комплексом прав та обов'язків, найважливішими з яких є право фізичної особи на одержання пенсії та обов'язок Пенсійного фонду задовольнити це право. По-четверте, правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення є засобом конкретизації норм права. Так, у цьому правовідношенні права й обов'язки конкретні, прив'язані до конкретної ситуації, належать конкретним, названим по імені суб'єктам. По-п'яте, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами відповідних обов'язків у сфері спеціального пенсійного забезпечення їх виконання буде забезпечено за допомогою державного примусу.

Особливостями правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення є наступні ознаки, характерні для них. Так, по-перше, правовідносинам зі спеціального пенсійного забезпечення, притаманний публічно-правовий характер, по-друге, їх можна з певною часткою умовності назвати аліментарними, по-третє, вони є перерозподільними відносинами, оскільки вони в юридичній формі виражають і закріплюють економічні перерозподільні відносини по витраті відповідних суспільних фондів споживання (Пенсійного фонду, державного бюджету) на задоволення життєво необхідних потреб визначених законодавством категорій населення.

У підрозділі 2.2 "Суб'єкти, об'єкти та зміст правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення" відзначено, що суб'єктів правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення можна розділити на дві групи: особи -- одержувачі спеціального пенсійного забезпечення; особи -- надавачі спеціального пенсійного забезпечення. До першої групи відносяться фізичні особи, які володіють правом на отримання певного виду спеціального пенсійного забезпечення. На додаток до фізичних осіб в якості одержувача коштів зі спеціального пенсійного забезпечення слід виділити сім'ю як особливого суб'єкта. Надавачем спеціального пенсійного забезпечення є Пенсійний фонд України.

Об'єктом матеріального правовідношення зі спеціального пенсійного забезпечення є, так би мовити, "спеціальна пенсія". Зазначений термін нами застосовується як узагальнюючий, і включає в себе різні види пенсій, встановлені спеціальними законодавчими актами. Це пенсія за вислугу років, пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у разі втрати годувальника. У процедурних правовідносинах об'єктом є юридична дія зі встановлення права на певний вид спеціального пенсійного забезпечення і призначення його або юридична дія зі встановлення необхідного певного юридичного факту. У процесуальних правовідносинах об'єктом є юридична дія із розгляду спору в галузі спеціального пенсійного забезпечення з приводу порушеного права.

Юридичний зміст правовідношення зі спеціального пенсійного забезпечення складають кореспондуючі один одному права та обов'язки. Причому, основними є такі: право фізичної особи, яка має право на спеціальне пенсійне забезпечення, вимагати надання того або іншого виду пенсії у встановленому законом розмірі й у визначеному порядку, а також здійснення Пенсійним фондом інших дій з метою реалізації громадянином усіх наданих йому законом можливостей (наприклад, індексації пенсій; перерахунку пенсії в зв'язку зі збільшенням стажу, заробітку, зміною групи інвалідності, тощо), та обов'язок Пенсійного фонду задовольнити це право. Додатково сторони наділяються й іншими правами та обов'язками, хоч і менш значимими порівняно з основними. Наприклад, обов'язки фізичної особи пов'язані з необхідністю дотримання певних правил процедурно-процесуального порядку: представляти документи достовірні, належним чином оформлені; вчасно повідомляти про зміни, що впливають на розмір пенсії або тягнуть припинення її виплати; вчасно проходити огляд у медико-соціальній експертній комісії, тощо. Цим обов'язкам громадян відповідають права іншого суб'єкта правовідносин -- застосовувати правообмежувальні санкції у вигляді, наприклад, припинення виплати пенсії.

У підрозділі 2.3 "Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення" зазначено, що підставою виникнення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за вислугу років є наступний склад юридичних фактів: 1) заява особи, яка має право на даний вид пенсійного забезпечення, про надання пенсії за вислугу років; 2) наявність у неї необхідної законом вислуги років (спеціального трудового стажу); 3) рішення органу Пенсійного фонду з призначення пенсії за вислугу років певного розміру. Підставою виникнення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за віком є наступний склад юридичних фактів: 1) заява особи, яка має право на даний вид пенсійного забезпечення, про надання пенсії за віком; 2) досягнення особою пенсійного віку; 3) наявність спеціального стажу; 3) рішення органу Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком певного розміру. Підставою виникнення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення по інвалідності є наступний склад юридичних фактів: 1) заява інваліда про надання йому пенсії по інвалідності; 2) установлені медико-соціальною експертною комісією або військово-лікарською комісією для військовослужбовців інвалідність, її група, ступінь обмеження здатності до трудової діяльності, причина і час виникнення; 3) рішення органа Пенсійного фонду про призначення пенсії по інвалідності певного розміру. Підставою виникнення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення у зв'язку із втратою годувальника є склад з наступних юридичних фактів: 1) заява сім'ї померлого (загиблого) годувальника про призначення їй пенсії даного виду; 2) смерть годувальника або визнання його судом безвісти зниклим або померлим; 3) наявність у сім'ї померлого годувальника його непрацездатних утриманців; 4) рішення органа Пенсійного фонду про призначення певного розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Підставою зміни правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за вислугу років у частині розмірів пенсії можуть бути факти підвищення пенсії (наприклад, у зв'язку з централізованим підвищенням грошового забезпечення службовців правоохоронних органів), а також факти появи або припинення виплати надбавок на утриманців або на догляд за пенсіонером. Підставою зміни правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення по інвалідності є рішення МСЕК про зміну групи інвалідності, а також поява факту, що дає право інваліду на надбавку до пенсії або, навпаки, припиняє виплату надбавки. Підставою зміни правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення в разі втрати годувальника є факт зміни складу членів сім'ї, що мають право на цю пенсію.

Підставою припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення за вислугу років є факт смерті пенсіонера або переходу його на інший вид пенсії (по інвалідності, наприклад), коли замість даного правовідношення виникає пенсійне правовідношення іншого виду. Це також притаманне і спеціальному пенсійному забезпеченню за віком. Підставою припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення по інвалідності є смерть інваліда, або припинення його інвалідності, або його неявка на черговий повторний огляд (раз у рік або в два роки), а також перехід пенсіонера по інвалідності на інший вид пенсії (наприклад, за вислугу років). Правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення в разі втрати годувальника припиняються з припиненням непрацездатності або зі смертю всіх членів сім'ї, що мають право на цю пенсію.

Розділ 3 "Види спеціального пенсійного забезпечення" містить п'ять підрозділів. У підрозділі 3.1 "Пенсія за вислугу років" зазначається, що основною ознакою пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу, який має назву "вислуга років". На відміну від інших видів пенсій, пенсії за вислугу років не тільки надають джерело засобів до існування, але і за допомогою цього джерела покликані стимулювати або більш раннє залишення певного виду діяльності через погрозу передчасного професійного старіння, або залучення робочої сили у певні галузі національної економіки.

Обґрунтовується, що, виходячи з національного законодавства, можна виділити два види пенсій за вислугу років: 1) пенсія, яка призначається лише за наявності певного спеціального стажу; 2) пенсія, яка призначається за наявності певного спеціального стажу та у разі досягнення певного віку, який менший загального пенсійного віку.

Звертається увага на доцільність створення в майбутньому для працівників окремих галузей національної економіки, в яких існує загроза передчасного професійного старіння, професійних пенсійних систем, які будуть передбачати більш ранній вихід на пенсію. Такі пенсійні системи повинні базуватися на додаткових страхових внесках.

У підрозділі 3.2. "Пенсія за віком" досліджуються правова природа та порядок призначення пенсії за віком, що передбачена національним пенсійним законодавством. Обґрунтовується, що зазначена назва пенсії не зовсім відповідає її змісту. Справа в тому, що віковий ценз є характерним не тільки для пенсії за віком. Деякі інші пенсії також призначаються найчастіше з урахуванням досягнення певного вікового рубежу. На наш погляд, виходячи з правової природи зазначеної пенсії, її назва повинна бути наступною -- "пенсія по старості". Додатковим аргументом на користь цього служить норма ст. 46 Конституції України, яка встановлює право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення громадян у старості.

Відзначається, що підставою для призначення спеціальної пенсії за віком є наявність значно більшого, ніж для призначення пенсії за віком на загальних підставах, страхового або трудового стажу, а також, як правило, певного спеціального стажу. Крім цього, розмір спеціальної пенсії за віком обраховується у відсотках до заробітку особи, яка претендує на зазначений вид пенсійного забезпечення. Обрахування пенсії за віком на загальних підставах здійснюється за формулою, основними складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи та коефіцієнт страхового стажу, який має доволі складні принципи обрахування.

У підрозділі 3.3 "Пенсія по інвалідності" зазначається, що істотним для призначення пенсії по інвалідності є наявність інвалідності. Виділяються три аспекти інвалідності: медико-біологічний, економічний та соціальний. Так, ключовим є медико-біологічний аспект інвалідності -- втрата здоров'я, тобто наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя. Економічний аспект інвалідності випливає з медико-біологічного і відображає втрату або зниження здатності до оплачуваної праці. Зміни в рівні доходу особи, пов'язані із залишенням роботи або переходом на іншу роботу, а також утруднення в житті, що зазнає інвалід, складають соціальний аспект інвалідності.

Звертається увага, що для призначення спеціальної пенсії по інвалідності, як правило, не має значення страховий стаж, який має провідне значення для призначення пенсії по інвалідності на загальних підставах. Спеціальні пенсії по інвалідності не завжди призначаються інвалідам ІІІ групи. Для окремих категорій для призначення спеціальної пенсії по інвалідності потрібен спеціальний стаж. Пенсії по інвалідності на загальних підставах призначаються у розмірах, співвіднесених з пенсіями за віком, спеціальні ж пенсії по інвалідності обраховуються у відсотках до заробітної плати особи, яка має право на даний вид пенсійного забезпечення, за виключенням постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

У підрозділі 3.4 "Пенсія у разі втрати годувальника" відзначено, що за своїм призначенням пенсія у разі втрати годувальника покликана компенсувати передбачувану або реальну втрату матеріальної підтримки, понесену особами, що знаходилися на утриманні, у результаті смерті глави родини. Уявляється, що втрата засобів до існування можлива не тільки у випадку фактичної смерті годувальника, але й у випадку його безвісти відсутності або оголошення померлим.

Зазначається, що для призначення спеціальної пенсії у разі втрати годувальника, як правило, не має значення страховий стаж, який має провідне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника на загальних підставах. Для окремих категорій для призначення спеціальної пенсії у разі втрати годувальника потрібен спеціальний стаж. Пенсії у разі втрати годувальника на загальних підставах призначаються у розмірах, співвіднесених з пенсіями за віком, спеціальні ж пенсії у разі втрати годувальника обраховуються у відсотках до заробітної плати особи, яка має право на даний вид пенсійного забезпечення, за виключенням наукових і науково-педагогічних працівників.

У підрозділі 3.5 "Пенсії за особливі заслуги перед Україною" досліджується національне законодавство, яке встановлює пенсії за особливі заслуги перед Україною. Відзначено, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності та досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, тощо. Цей перелік громадян містить Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 1 червня 2000 р.

Звертається увага, що за особливі заслуги перед Україною можуть виплачуватися пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та за вислугу років. Така пенсія встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Надбавка виплачується у разі залишення пенсіонером роботи. Отже, слід розглядати пенсійне забезпечення осіб, які мають особливі заслуги перед Україною, як додаткове матеріальне забезпечення.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у визначенні теоретичних засад правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення та виробленні шляхів удосконалення національного законодавства та правозастосовчої практики у зазначеній сфері. За результатами проведеного дослідження зроблено такі основні висновки:

1. Під правом громадян на пенсійне забезпечення в умовах ринкової економіки варто розуміти гарантовану державою можливість у випадку настання соціальних ризиків, закріплених у законі, щомісяця одержувати грошову виплату у розмірі, порівняному, як правило, з минулим заробітком, що забезпечує гідне життя пенсіонера, а у випадках призначення пенсій без урахування трудової діяльності -- у розмірах, порівняних з відповідним соціальним стандартом.

2. Пенсія -- це грошова виплата, що, як правило, виплачується щомісячно та призначається за рахунок коштів пенсійних фондів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з метою утримання особи з підстав, на умовах, в розмірі та порядку, передбачених законом.

3. Поняття "пенсія", яке міститься у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можна залишити в ньому в якості визначення терміна "пенсія в солідарній системі".

4. Пенсійна система -- це сукупність правових, економічних та організаційних норм та інститутів, які мають за мету надання фізичним особам пенсій та інших видів соціального забезпечення за рахунок коштів пенсійних фондів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

5. Виходячи з національного законодавства, доведено, що в Україні функціонує змішана багаторівнева пенсійна система. Так, поряд з трирівневою системою пенсійного страхування існує система спеціального пенсійного забезпечення. Остання запроваджена для окремих категорій громадян, які, виходячи з певних обставин, потребують інших підходів у сфері пенсійного забезпечення.

6. Правовідношення зі спеціального пенсійного забезпечення -- це виникле на основі норм права соціального забезпечення вольове, конкретизоване, перерозподільне та відносно аліментарне відношення фізичної особи (сім'ї), яка має право на спеціальне пенсійне забезпечення, та Пенсійного фонду, в якому фізична особа (сім'я) наділена правом регулярно в певні строки одержувати призначену пенсію у встановленому розмірі, а Пенсійний фонд -- обов'язком її виплачувати.

7. Існує доцільність створення в майбутньому для працівників окремих галузей національної економіки, в яких існує загроза передчасного професійного старіння, професійних пенсійних систем, які будуть передбачати більш ранній вихід на пенсію. Такі пенсійні системи повинні базуватися на додаткових страхових внесках.

8. Визначено, що пенсійне забезпечення за вислугу років повинне поширюватися на осіб, які перебувають на службі в певних державних органах, зокрема, правоохоронних, оскільки даний вид пенсійного забезпечення покликаний підвищити зацікавленість людини в тому виді діяльності, у якому держава не може забезпечити високий рівень матеріальної винагороди, але в той же час дана діяльність є значимою для суспільства і держави в силу своєї необхідності. Крім цього, служба у правоохоронних органах, як відомо, відрізняється напруженістю та небезпекою, що виражається у витраті великої кількості нервової енергії, підвищених моральних та фізичних затратах, що призводить до значної стомлюваності і ранньої втрати професійної працездатності.

9. Доведено доцільність систематизації національного законодавства в сфері спеціального пенсійного забезпечення за допомогою створення консолідованого законодавчого акту -- Закону України "Про спеціальне пенсійне забезпечення", в який увійдуть всі законодавчі акти або їх частини, які встановлюють правила в сфері спеціального пенсійного забезпечення.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колотік А. С. Право на пенсійне забезпечення в сучасній державі / А. С. Колотік // Право і безпека. -- 2008. -- Т. 7. -- № 1. -- С. 59-65.

2. Колотік А. С. Пенсійна система Україна та місце в ній спеціального пенсійного забезпечення / А. С. Колотік // Право і безпека. -- 2008. -- Т. 7. -- № 2. -- С. 92-98.

3. Колотік А. С. До визначення поняття "спеціальні пенсії" працівників органів внутрішніх справ / А. С. Колотік // Право і безпека. -- 2009. -- № 4 (31). -- С. 139-144.

4. Колотік А. С. Шляхи вдосконалення законодавства про спеціальне пенсійне забезпечення / А. С. Колотік // ВІСНИК Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2008. -- № 42. -- С. 301-306.

5. Колотік А. С. До питання реформування національної пенсійної системи / А. С. Колотік // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків 5-6 червня 2009 р.) / За ред. проф. В. С. Венедіктова. -- Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. -- С. 286-288.

6. Колотік А. С. Проблеми професійної діяльності слідчих в Україні ( на прикладі слідчих органів внутрішніх справ ) / А. С. Колотік // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин : матеріали наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 31 травня -- 2 червня 2007 р.) / За ред. проф. В. С. Венедіктова. -- Чернігів : Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. -- С. 306-310.

7. Колотік А. С. До визначення виду систематизації законодавства про спеціальне пенсійне забезпечення / А. С. Колотік // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 27 листопада 2008 р.) / За ред. проф. А. Т. Комзюка та проф. М. І. Іншина. -- Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. -- С. 169-172.



АНОТАЦІЇ

Колотік А. С. Правове регулювання спеціального пенсійного забезпечення в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 -- трудове право; право соціального забезпечення. / Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". -- Харків, 2011. забезпечення правовідносини суб'єкт пенсійний

Розглянуто право на пенсійне забезпечення в сучасній державі. Визначено місце спеціального пенсійного забезпечення у пенсійній системі України. З'ясовано сучасний стан правового регулювання спеціального пенсійного забезпечення. Визначено поняття "правовідносини зі спеціального пенсійного забезпечення", "пенсія", "пенсійна система". Розглянуто суб'єктів, об'єкти та зміст правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення. Досліджено підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин зі спеціального пенсійного забезпечення. Вивчено види спеціального пенсійного забезпечення. Сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення національного законодавства та правозастосовчої практики у сфері спеціального пенсійного забезпечення, зокрема, щодо створення консолідованого законодавчого акту -- Закону України "Про спеціальне пенсійне забезпечення", в який повинні увійти всі законодавчі акти або їх частини, які встановлюють правила в сфері спеціального пенсійного забезпечення.

Ключові слова: пенсія, соціальне забезпечення, спеціальне пенсійне забезпечення, соціальний ризик.

Колотик А. С. Правовое регулирование специального пенсионного обеспечения в Украине. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 -- трудовое право; право социального обеспечения. -- Национальный университет "Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого". -- Харьков, 2011.

Рассмотрено право на пенсионное обеспечение в современном государстве. Отмечено, что, исходя из национального законодательства, можно говорить о функционировании в Украине, смешанной многоуровневой пенсионной системы. Так, рядом с трехуровневой системой пенсионного страхования существует система специального пенсионного обеспечения. Последняя внедрена для отдельных категорий граждан, которые, исходя из определенных обстоятельств, требуют других подходов в сфере пенсионного обеспечения.

Определены понятия "пенсия", "пенсионная система", "правоотношения по специальному пенсионному обеспечению". Так, пенсия -- это денежная выплата, которая, как правило, выплачивается ежемесячно и назначается за счет средств пенсионных фондов и Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины с целью содержания лица на основания и условиях, в размере и порядке, предусмотренных законом. Пенсионная система -- это совокупность правовых, экономических и организационных норм и институтов, целью которых является предоставление физическим лицам пенсий и других видов социального обеспечения за счет средств пенсионных фондов и Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний Украины. Правоотношение по специальному пенсионному обеспечению -- это возникшее на основе норм права социального обеспечения волевое, конкретизированное, перераспределительное и относительно алиментарное отношение физического лица (семьи), которое имеет право на специальное пенсионное обеспечение, и Пенсионного фонда, в котором физическое лицо (семья) наделено правом регулярно в определенные сроки получать предназначенную пенсию в установленном размере, а Пенсионный фонд -- обязанностью ее выплачивать.

Рассмотрены субъекты, объекты и содержание правоотношений по специальному пенсионному обеспечению. Исследованы основания возникновения, изменения и прекращения правоотношений по специальному пенсионному обеспечению. Изучены виды специального пенсионного обеспечения. Сформулированы рекомендации, направленные на усовершенствование национального законодательства и правоприменительной практики в сфере специального пенсионного обеспечения, в частности, относительно создания консолидированного законодательного акта -- Закона Украины "О специальном пенсионном обеспечении", в который должны войти все законодательные акты или их части, которые устанавливают правила в сфере специального пенсионного обеспечения.

Ключевые слова: пенсия, социальное обеспечение, специальное пенсионное обеспечение, социальный риск.

Kolotik A. S. Legal Regulation of Special Provision of Pensions in Ukraine. -- Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.05 -- Labour Law; Social Security Law. -- National University "Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise".- Kharkiv, 2011.

Dissertation is devoted to a right for pension provision in the modern state. The work indentifies the place of special provision of pensions in the pensions system of Ukraine. It defines the present state of legal regulation of special provision of pensions. The dissertation provides notions of "legal relations in special provision of pensions", "pension", "pensions system". The work reviews subjects, objects and essence of legal relationship in special provision of pensions. It examines grounds of origin, change and termination of legal relationship in special provision of pensions. The dissertation studies types of special provision of pensions. The work formulates recommendations for improvement of the national legislature and law enforcement practice in the sphere of special provision of pensions, in particular creation of consolidated legal statute -- the Law of Ukraine on Special Provision of Pensions that should unite all legal acts and their parts, that establish rules in the sphere of special provision of pensions.

Key words: pension, social welfare, special provision of pensions, social risk.

Размещено на Allbest.ru

...