Соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії (порівняльне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 343.222.4:343.224.1

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ ТА ІТАЛІЇ (ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Жукова Тетяна Станіславівна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Денисов Сергій Федорович, Інститут права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету, професор кафедри кримінального права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Савченко Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права;

- кандидат юридичних наук, доцент Полянський Євген Юрійович, Національний університет "Одеська юридична академія", доцент кафедри кримінального права.

Захист відбудеться "26" травня 2011 р. о 0900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий "22" квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

Анотації

Жукова Т.С. Соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії (порівняльне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

У дисертації висвітлено комплекс проблем теоретичного й практичного характеру, пов'язаних з інститутом запобігання молодіжній злочинності. Для успішної інтеграції України в ЄС, зближення законодавства України та практики його застосування із сучасною європейською системою обґрунтовано доцільність здійснення узагальнень та аналізу законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії.

Для якісного проведення порівняльного дослідження обрано вікові межі найбільш схожої частини молоді України та Італії, а саме від 16 до 21 року. Подано кримінологічну характеристику молодіжної злочинності; проаналізовано причини, умови та фактори, що детермінують злочинність; виявлено особливості злочинності молоді в Україні та Італії.

Вказано напрями використання в Україні досвіду Італії із запобігання молодіжній злочинності. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо запобігання злочинності серед осіб молодіжного віку. Запропоновано методику, яка дасть змогу вдосконалити профілактичну діяльність із запобігання молодіжній злочинності. За допомогою програми BP STAT побудовано й порівняно прогнози за фактичними та розрахунковими даними багатофакторної моделі.

Ключові слова: молодь, молодіжна злочинність в Україні та Італії, неповнолітні, особистість, профілактика, запобігання.

Жукова Т.С. Социальные основы предупреждения преступности молодежи в Украине и Италии (сравнительное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

В диссертации освещается комплекс проблем теоретического и практического характера, связанных с институтом предупреждения молодежной преступности. Для успешной интеграции Украины в Европейский Союз, сближения законодательства Украины и практики его применения с современной европейской системой обосновывается целесообразность анализа законодательных и других нормативно-правовых актов, регулирующих правовые и организационные основы предупреждения преступлений молодежи в Украине и Италии.

С учетом специфики темы для качественного проведения сравнительного исследования выбраны возрастные границы наиболее похожей части молодежи Украины и Италии, а именно от 16 до 21 года.

Работа содержит криминологическую характеристику молодежной преступности, анализ причин, условий и факторов, детерминирующих преступность. Отмечается, что преступность среди украинской молодежи увеличивается по основным показателям, в частности, возросла доля умышленных убийств, тяжких телесных повреждений, корыстных и корыстно-насильственных преступлений, хулиганства. Особенностями молодежной преступности являются ее групповой характер, неоднократность, распространение жестокого, агрессивного обращения. Динамика преступности среди лиц молодежного возраста в Италии в целом имеет тенденцию к стабильности, а в последние годы наблюдается ее снижение. Однако ее показатели характеризуются негативными качественными изменениями, выражающимися в увеличении доли тяжких, организованных преступлений, совершаемых с применением оружия. Отмечается распространение преступлений, совершенных наркозависимыми лицами, а также злоупотребляющими алкоголем. Как и в Украине, наблюдается рост жестокости, агрессии и насилия.

Уделяется внимание вопросам детерминации преступного поведения молодежи. Анализируются причины, условия и факторы совершения преступлений лицами молодежного возраста; указывается, что целесообразно последовательно определять, какие из них принадлежат к первому, второму и последующим порядкам. С учетом порядка детерминант необходимо планировать профилактическую деятельность первого, второго и последующих уровней. Выделены основные детерминанты молодежной преступности в Украине и Италии, среди которых семейное неблагополучие, недостатки школьного воспитания, негативное воздействие микросреды, отсутствие трудовых навыков, упущения в профилактической работе правоохранительных органов.

Предлагаются основные направления системы предупреждения преступности молодежи с учетом опыта такой деятельности в Италии. Констатируется, что противодействие преступности молодежи может быть эффективным лишь при условии, если такое противодействие осуществляется на прочной правовой основе. Как показывает итальянский опыт, развитие законодательства необходимо связывать с реформами в экономике, политической и социальной сферах, с насущными потребностями общества в ограничении негативных явлений, которые нарушают его нормальную жизнедеятельность.

С целью усовершенствования организационно-правового обеспечения предупреждения преступности молодежи целесообразно принять специальные программы, в которых конкретизировать объекты и субъекты профилактики молодежной преступности, распределить функции между ними, разработать принципы взаимодействия, предусмотреть кадровое обеспечение, уголовно-правовую и психолого-педагогическую специальную подготовку лиц, принимающих участие в профилактической деятельности.

Указаны направления имплементации в Украине опыта Италии по предотвращению молодежной преступности. Сформулированы предложения и рекомендации по предупреждению преступности среди лиц молодежного возраста.

Ключевые слова: молодежь, молодежная преступность в Украине и Италии, несовершеннолетние, личность, профилактика, предупреждение.

Zhukova T.S. Social foundations of youth crime prevention in Ukraine and Italy (comparative study). - Manuscript.

Thesis for obtaining academic candidat's degree of sciences (Law) on speciality 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal-executive Law. - Classic Private University. - Zaporozhzhya, 2011.

The thesis deals with the complex problems of theoretical and practical character which considers the institute for the Prevention of youth crime. For the successful integration of Ukraine into the European Union, the convergence legislation of Ukraine and its application to the modern European system, necessity of generalization and analysis of legislation and other legal acts regulating the legal and institutional frameworks to prevent crime of youth in Ukraine and Italy.

For qualitative comparative research the most similar rate of youth's age in Ukraine and Italy, namely, from 16 to 21 years was considered. Work includes criminological characteristics of youth crime, analysis of the causes, conditions and factors that determine crime, the features of youth crime in Ukraine and Italy.

These tendencies of application of positive experience in Italy and Ukraine to prevent youth crime are shown. Propositions and recommendations of fight against youth crime and decrease of juvenile delinquency are suggested.

Key words: youth, youth crime in Ukraine and Italy, minors, personality, prophylactic, prevention.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Європейська доктрина протидії злочинності - це історія довгого та складного шляху людства до осмисленого, гуманного ставлення до особи, яка вчинила злочин, поступової відмови від відплатної мети, пошуку напрямів розумної організації запобіжних заходів від криміногенних загроз. Спроможність держави в сучасних умовах виробити ефективну політику протидії негативним наслідкам злочинності, особливо серед молоді, є критерієм зрілості суспільства. На думку вчених-кримінологів, перед сучасним світом постають спільні проблеми, вирішення яких можливе лише за умови співробітництва всіх держав. Кожне цивілізоване суспільство пов'язує довгострокові перспективи свого розвитку з молодим поколінням, а тому молодь є найважливішим об'єктом політики держави. Зростання молодіжної злочинності та її інтернаціоналізація перетворили боротьбу з нею на одну з головних соціальних проблем і визначили її пріоритетним напрямом міжнародного співробітництва.

Ключовим елементом успішної євроінтеграції України є досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства з правовими нормами ЄС. Зближення законодавства України із європейським забезпечить її політичний, соціальний, культурний розвиток. Серед пріоритетних завдань протидії злочинності молоді передбачається вдосконалення законодавчого регулювання цієї діяльності з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду. Саме тому порівняльно-кримінологічні дослідження, зокрема, стану молодіжної злочинності, теорій детермінантності, досвіду протидії, є актуальними. Крім того, своєчасність подібного роду праць зростає також у зв'язку зі вступом України до Ради Європи.

Проблему протиправної поведінки неповнолітніх та молоді протягом останніх років досить інтенсивно досліджували як українські науковці, так і зарубіжні. Зокрема, цим питанням присвячено праці таких учених, як: Ю.М. Антонян, З.А. Астеміров, М.М. Бабаєв, О.М. Бандурка, В.М. Бурдін, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, В.С. Зеленецький, С.М. Іншаков, О.Г. Кальман, Т.О. Кальченко, М.П. Клейменов, О.М. Костенко, М.С. Крутер, Н.Ф. Кузнєцова, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, О.В. Лукічов, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, Н.М. Пісоцька, В.М. Трубніков, А.П. Тузов, І.К. Туркевич, В.І. Шакун, Н.С. Юзікова, Н.В. Яницька та ін.

Істотні зміни економічних, політичних та інших соціальних умов у нашому суспільстві, що позначилися на стані молодіжної злочинності, змушують правову науку знову звертатися до проблеми запобігання злочинам серед молоді. Незважаючи на увагу науковців до багатьох аспектів проблеми злочинності серед молоді, чимало питань потребують подальшої розробки, зокрема, з урахуванням зарубіжного досвіду, до якого зверталися українські вчені: А.М. Бойко, В.К. Грищук, Н.А. Зелінська, І.В. Красницький, Є.Ю. Полянський, А.В. Савченко, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, О.Ю. Шостко, С.С. Яценко та ін. Вони розглядали в основному досвід таких країн, як: Польща, Російська Федерація, Франція, США. Водночас практично невивченим залишається позитивний досвід протидії злочинності серед молоді в Італії, у зв'язку із чим на особливу увагу заслуговують дослідження праць таких відомих італійських учених, як: Т. Бандіні, А. Верде, У. Гатті, Л. Делпіно, Ф. Корнелутті, М. Маруго, А. Местіц, П. Нуволоне, Г. Палаццо, Ф. Склафані, Е. Феррі, Л. Формадзо, А. Франчині, Дж. Ф'яндака та ін.

В юридичній літературі поняття "соціальні засади" розуміється досить широко, оскільки в цивілізованій правовій дійсності кожен правовий інститут чи окремі норми права мають глибокі соціальні корені та встановлюються для виконання певних соціально значущих функцій. Будучи вираженням волі держави та суспільства й маючи політичну природу, вони завжди мають на меті найбільш ефективне регулювання конкретних суспільних відносин. Оскільки основною метою цього дослідження є розгляд проблем запобігання злочинності молоді як соціального процесу, а також його соціального механізму, то смислове навантаження поняття "соціальні засади" полягає в тому, що розглядаються загальні характеристики злочинності молоді як частини суспільства, сучасні підходи, концепції та програми запобігання молодіжній злочинності шляхом аналізу законодавства, правозастосовної практики та участі окремих інститутів громадянського суспільства. Всі зазначені процеси в цілому є складовою суспільного життя, а тому вони перебувають під його впливом, обґрунтовують заходи із запобігання молодіжній злочинності.

Отже, подальшого дослідження потребують питання, пов'язані з аналізом причин злочинної поведінки молоді, вивченням мікросередовища, негативні чинники якого можуть спричинити правопорушення та злочини серед молоді, а також з профілактикою злочинів, зокрема, розробка ефективних методів і програм запобігання злочинності молоді з урахуванням позитивного досвіду Італії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (прийнята Верховною Радою України 18.03.2004 р. № 1629-ІV), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767/2006 р.

Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) за темою "Кримінально-правова охорона суспільних відносин та запобіжний вплив на злочинність" (номер державної реєстрації 0105U002568). Тема дисертації затверджена вченою радою університету, протокол № 1 від 27 вересня 2006 р.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне наукове вивчення теоретичних і практичних засад протидії злочинності молоді з урахуванням позитивного досвіду Італії та розробка пропозицій щодо застосування законодавства України з метою підвищення ефективності запобігання злочинності молоді.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки молодіжної злочинності як об'єкта кримінологічного дослідження;

- встановити зміст історичного розвитку та характеристики діяльності щодо запобігання злочинності молоді в Україні й Італії;

- охарактеризувати сучасний стан запобігання злочинності молоді кримінально-правовими засобами в Італії;

- надати загальну характеристику молодіжній злочинності й здійснити узагальнення законодавства щодо правових та організаційних засад запобігання злочинам в Україні й Італії;

- з'ясувати причини, умови та фактори, що становлять зміст причинного комплексу молодіжної злочинності в Україні й Італії;

- дослідити систему суб'єктів у сфері боротьби зі злочинністю молоді й узагальнити італійський досвід щодо критеріїв ефективності діяльності відповідних органів держави та громадськості;

- розробити узагальнену модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку на основі досвіду Італії;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності компетентних органів з підвищення ефективності заходів щодо запобігання злочинності молоді на основі імплементації позитивного досвіду Італії в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення функції держави із запобігання злочинності.

Предметом дослідження є соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на основних законах і категоріях теорії наукового пізнання. Під час виконання дисертації застосовано такі наукові методи: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, логіко-порівняльний, системний, історичний, формально-логічний, структурно-функціональний та ін. З урахуванням специфіки теми, мети й завдань дослідження застосовано, насамперед, порівняльний метод, з метою виявлення загального, схожого й відмінного у кримінальному законодавстві України та Італії.

Методи дослідження використано в таких аспектах: 1) історичний метод дав змогу дослідити генезис кримінологічної теорії щодо запобігання злочинам осіб молодого віку (підрозділи 1.1, 1.2); 2) порівняльно-правовий метод - порівняти застосування норм галузевого законодавства України та Італії у сфері запобігання злочинності (підрозділи 1.2, 3.1, 3.3); 3) статистичний метод - проаналізувати основні кримінологічні показники діяльності компетентних органів у сфері боротьби зі злочинністю (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2); 4) логіко-порівняльний метод - проаналізувати понятійний апарат профілактичних заходів України та Італії й обґрунтувати необхідність окремих пропозицій щодо їх удосконалення (підрозділи 1.1, 2.3, 3.1); 5) соціологічний метод - провести опитування, інтерв'ювання працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, поліції, соціальних працівників, а також громадян щодо питань удосконалення заходів у сфері запобігання злочинності серед молоді (підрозділи 2.3, 3.1, 3.3); 6) системний метод - визначити структуру та класифікацію суб'єктів запобігання злочинності молоді (підрозділ 2.2); виокремити систему прогнозування щодо запобігання злочинності молоді (підрозділ 3.2); 7) структурно-функціональний аналіз - дійти висновку про наявність загального, спільного й відмінного в кримінальному законодавстві України та Італії, а також діяльності із запобігання злочинам серед молоді (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3).

Теоретичною базою дослідження є положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з історії та теорії держави і права, філософії, кримінального права, кримінології, інформатики та інших наук.

Нормативно-правову основу дослідження становлять: Конституція України, Конституція Італії, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеве законодавство України та Італії в порівняльно-правовому аспекті, відомчі нормативні акти, накази та інші документи, що регулюють відносини у сфері запобігання злочинам серед молоді, Кримінальний кодекс та Кримінальний кодекс щодо неповнолітніх Італії (Diritto Minorile).

Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали Верховного Суду, МВС України, Прокуратури України, Державного комітету статистики України, Італійської статистичної агенції, Центру статистичних досліджень Карло Катанео, результати наукових досліджень українських та італійських учених-кримінологів, а також матеріали вивчення 325 кримінальних справ за 2001-2010 рр., анкетування 540 засуджених від 16 до 21 року, які відбувають покарання в Мелітопольській і Прилуцькій виховних колоніях та виправних колоніях загального рівня безпеки в Запорізькій області. Крім того, здійснено опитування 412 працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, поліції, соціальних працівників, які здійснюють функцію запобігання злочинам молоді, а також опитуванням охоплено інших громадян.

Наукова новизна одержаних результатів визначається, передусім, тим, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним порівняльним дослідженням загальних рис й особливостей кримінологічних засобів і сучасного кримінального законодавства України та Італії в контексті їх гармонізації. У дисертації сформульовано ряд нових концептуальних у теоретичному плані та важливих для юридичної практики положень і висновків, які виносяться на захист, а саме:

уперше:

- визначено спільні та відмінні ознаки кримінальних кодексів України й Італії, що мають закономірний характер і можуть бути використані при запобіганні злочинам серед молоді; узагальнено й систематизовано тенденції, що сприятимуть імплементації позитивного досвіду Італії в Україні;

- розроблено модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку на основі італійського досвіду та пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення діяльності компетентних органів з підвищення ефективності заходів запобігання злочинності;

удосконалено:

- критерії ефективності діяльності органів держави у сфері боротьби зі злочинністю молоді та обґрунтовано додаткові напрями щодо покращання партнерства й взаємодії правоохоронних органів та населення в діяльності із запобігання злочинам;

- систему та структуру профілактичної діяльності органів внутрішніх справ і соціальних служб з урахуванням позитивного досвіду функціонування аналогічних служб Італії;

набуло подальшого розвитку:

- обґрунтування системи суб'єктів профілактичної діяльності в Україні та системи критеріїв оцінювання ефективності їх роботи на основі досвіду Італії;

- положення щодо необхідності створення банку даних щодо видів профілактичної діяльності та окремих її прийомів, що використовуються іноземними державами, для аналізу, узагальнення й поширення позитивного досвіду запобігання молодіжній злочинності в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в урахуванні розроблених автором положень щодо профілактичних можливостей діяльності відповідних служб і підрозділів, застосування кримінального законодавства для запобігання молодіжній злочинності, використання позитивного досвіду однієї з європейських країн - Італії.

Викладені в дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - при підготовці проектів законів про внесення змін і доповнень до КК України стосовно визначення кола злочинів та окремих видів покарань, що застосовуються до осіб молодіжного віку, до КВК України - стосовно виконання й відбування покарань, а також при розробці керівних роз'яснень та інших нормативних актів (лист Київського регіонального центру Академії правових наук України № 108 від 20.08.2007 р.);

- у правозастосовчій діяльності - при вирішенні судовими та правоохоронними органами проблемних питань із встановлення особливостей кримінальної відповідальності молоді (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність апеляційного суду Запорізької області № 129 від 21.04.2009 р.);

- у навчальному процесі - при проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального права та кримінології у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також під час підготовки підручників, навчальних і методичних посібників (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Класичного приватного університету № 15-10 від 05.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Внесок здобувача в статтях, підготовлених у співавторстві, конкретизовано в списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на 21 міжнародній конференції, зокрема: IX щорічному семінарі балтійських кримінологів "Кримінологія и влада" у Литві (м. Вільнюс, 2007 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.); VII Конференції Європейської спілки кримінологів в Італії (м. Болонья, 2007 р.); Міжнародних наукових конференціях студентів та аспірантів "Європейське національне кримінальне право: шляхи та перспективи розвитку" (м. Одеса, 2006, 2007, 2008 рр.); VII Міжнародній конференції молодих вчених "Проблема якості інформації про злочинність" (м. Луганськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичний конференції "Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дослідження викладені в двадцяти публікаціях, у тому числі дев'яти статтях у наукових фахових виданнях, двох статтях в інших виданнях, дев'яти тезах доповідей на конференціях та "круглих столах".

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 259 сторінок, з них основний текст - 179 сторінок, список використаних джерел (558 найменувань) - 57, додатки - 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; вказано її зв'язок з науковими програмами та планами; сформульовано мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано дані щодо їх апробації.

Розділ 1 - "ґенеза та сучасний стан молодіжної злочинності" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Молодіжна злочинність як об'єкт кримінологічного дослідження" висвітлено питання щодо наукового уявлення про сутність молодіжної злочинності. Визначено, що злочинність як соціальна реальність виявляється через поведінку конкретних осіб. Тому її поняття охоплює як сукупність здійснюваних діянь, що підпорядковується певним закономірностям, так і контингент осіб, які їх здійснюють, мають свої характеристики, закономірності формування та розвитку. Наголошено, що успішне запобігання злочинам можливо лише в тому випадку, якщо увагу буде сконцентровано на особистості молодого злочинця, оскільки саме він є носієм причин їх вчинення.

Враховуючи, що для успішної інтеграції України в ЄС необхідно зближення законодавства України та практики його застосування із сучасною європейською системою, обґрунтовано доцільність здійснення узагальнень та аналізу законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії, а також виявлення особливості злочинності молоді Україні та Італії.

В Україні особа молодого віку - це та особа, якій, за визначенням українського законодавця, від 14 до 35 років. В Італії особами молодого віку вважаються діти, юнаки та дівчата віком до 21 року. Для якісного проведення порівняльного дослідження обрано вікові межі найбільш схожої частини молоді України та Італії, а саме 16-21 рік. Така підгрупа цілком вписується в поняття "молодь" за віковими межами, незважаючи на частку 16-18 років, яку українські кримінологи та законодавець зазвичай називають неповнолітніми.

Сучасне кримінологічне вивчення особи молодого злочинця в Італії поділяється на три рівні залежно від обсягу та змісту відповідних компонентів. Особистість доцільно розглядати не як простий перелік її окремих елементів, а як сукупність внутрісистемних зв'язків і відносин. До характерних особистісних особливостей молодих злочинців належать і досить глибокі деформації їхніх моральних та правових ціннісних орієнтації. Ці деформації виявляються як у виборі перспективних і поточних цілей, так і у виборі засобів досягнення цілей.

При вивченні рис особи конкретних злочинців має значення вибір таких підстав кримінологічної класифікації, які відображають характер і ступінь антигромадської спрямованості особи, глибину її антисоціальних поглядів. Підтримано позиції В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка щодо класифікації осіб за ступенем злісності, глибини і стійкості антисоціальної спрямованості молодих злочинців, які поділяються на "випадкових", "ситуаційних", "нестійких", "злісних" і "особливо небезпечних".

У підрозділі 1.2. "Ґенеза та характеристика діяльності щодо запобігання злочинності молоді в Україні й Італії" на основі аналізу наукової літератури, присвяченої запобіганню злочинності, встановлено, що ця тема упродовж тривалого часу систематично висвітлюється як в Україні, так і в Італії. молодіжний злочинність законодавство профілактичний

Вивчення світових історичних пам'яток, а також законодавства та звичаєвого права, яке діяло на території України, дає змогу стверджувати, що інститут запобігання злочинності молоді мав місце в усіх кримінально-правових пам'ятках минулого. Залучення до аналізу проблеми положень, сформульованих іншими галузями знань, дало змогу більш повно подати діяльність щодо запобігання злочинності молоді, охопити такі її ознаки, які до недавнього часу юридичною наукою не висвітлювалися.

Зроблено висновок, що впродовж багатьох століть історія становлення законодавства, яке стосувалося особливостей кримінальної відповідальності молоді, характеризується зміною по суті двох протилежних підходів. Особливо можна відзначити прорив у діяльності держав і суспільства щодо запобігання злочинам, зроблений Ч. Беккаріа. Також у зв'язку з розвитком у ХIХ ст. позитивістської школи кримінології в Італії було запропоновано один з напрямів запобігання злочинам, так звану "медичну модель" злочинності, прихильники якої, а саме видатні представники позитивістської школи - Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало та їхні учні, вважали злочин симптомом хвороби, а в злочинці вбачали тільки хворого, який потребує лікування. Згодом під впливом жорсткої критики позиції позитивістської школи значно послабшали, і так почала своє формування та становлення неокласична школа кримінології, представники якої вже під новим кутом зору звернули увагу на роль кримінального права в практиці впливу на злочинність.

На підставі розгляду думок учених щодо запобігання злочинності кримінально-правовими засобами, зроблено висновок, що сьогодні такий підхід є одним з основних у запобіганні злочинності молоді як в Україні, так і в Італії. Оскільки в перспективі міжнародне співробітництво України у сфері кримінального права та кримінології буде розвиватися на основі зближення законодавства з країнами ЄС, ці зовнішні зв'язки будуть ефективними лише за умови прийняття державної політики й національного законодавства з урахуванням специфіки кожної держави, але з одночасним використанням досвіду інших країн. Такий позитивний досвід Україна може запозичити в соціально й політично розвинутих країн Європи, зокрема Італії.

Підрозділ 1.3. "Сучасний стан запобігання молодіжній злочинності кримінально-правовими засобами в Італії" присвячено дослідженню сучасних тенденцій запобігання молодіжній злочинності кримінально-правовими засобами в Італії. Зазначено, що італійська модель протидії злочинності молоді являє собою унікальне поєднання загальносвітових закономірностей і національних особливостей розвитку кримінологічної науки та практики протидії молодіжній злочинності.

На основі аналізу кримінального законодавства Італії з'ясовано, що в теорії італійського кримінального права існують різні класифікації злочинів, які вчинені особами молодіжного віку. Проте в основі системи італійської кримінальної статистики лежить особлива класифікація злочинів, розроблена відповідно до завдань кримінального судочинства. Згідно із цією класифікацією, усі злочини поділяються на такі категорії:

1. Злочини, що переслідуються за звинувачувальним актом (delitti perseguitati per l'atto d'accusa). Вони розглядаються судом у справах молоді. До цієї категорії належать найбільш тяжкі злочини: вбивство, зґвалтування та деякі інші.

2. Сумарні злочини (reati complessivі), до яких відносяться малозначні злочини, які караються позбавленням волі строком до 1 року.

3. Злочини з подвійною підсудністю (delitti con la doppia condanna). Ця категорія злочинів не має законодавчої назви. У літературі одні автори називають її дуалістичною, інші - гібридною. Саме злочини з подвійною підсудністю становлять переважну більшість діянь, що здійснюються сьогодні в Італії. Це крадіжки, пограбування, злочинне спричинення збитку майну, насильницькі злочини проти особи, шахрайство й фальсифікація, незаконний обіг наркотичних засобів тощо.

Італійське кримінальне законодавство дотримується так званої дуалістичної системи реалізації кримінальної відповідальності, а саме: застосування покарання чи заходів безпеки, або того й іншого разом. Підкреслено, що в сучасних умовах Італія прагне до позитивних змін і пріоритетів щодо запобігання злочинності серед молоді: від жорстокості покарання за злочин, що уже відбувся, до широкої профілактичної діяльності, яка включає усунення причин і умов вчинення злочину, підвищення рівня моральності й правової культури, сміливе використання альтернативних покарань.

Розділ 2 - "Загальна характеристика злочинності осіб молодіжного віку та суб'єкти її запобігання" - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Загальна характеристика злочинності осіб молодіжного віку в Україні та Італії" на матеріалах власного кримінологічного дослідження простежено наявність спільних та відмінних ознак і певних тенденцій у системі характеристик злочинності молоді в Україні та Італії.

Аналіз емпіричного матеріалу, статистичних даних показав, що в структурі злочинності молоді переважають корисливі, корисливо-насильницькі й насильницькі види злочинів. Злочини, вчинені молоддю, є більш зухвалими та агресивними порівняно із загальною злочинністю. Як в Україні, так і в Італії особливо зростає кількість злочинів, вчинених на ґрунті наркоманії й алкоголізму.

Питома вага жінок у загальній структурі злочинності молоді в Україні становить близько 15%, в Італії цей показник не перевищує 10%.

За рівнем освіти в Україні найчастіше вчинюють злочини особи з початковою та загальною освітою, в Італії - це особи, які не мають освіти або мають початкову освіту. Дві третини від загальної кількості виявлених осіб становлять особи молодіжного віку, які ніде не працювали й не навчалися. Найбільша кількість злочинів вчинюється у великих містах, менше - у районах та сільській місцевості.

Злочинність серед молоді має переважно груповий характер. Серед молодих злочинців високий показник вторинної й навіть неодноразової судимості. Серед осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, 25% раніше вже вчиняли злочини, початок їх "злочинної" діяльності припадає на неповнолітній вік 14-16 років. У цей період вони також мали неодноразові приводи в міліцію та притягувалися до адміністративної відповідальності.

Високий рівень повторного вчинення злочинів після застосування заходів виховної дії, які замінюють кримінальне покарання.

Узагальнення емпіричного матеріалу дало змогу дослідити загальні показники злочинності осіб молодого віку, що суттєво впливають на проблеми протидії злочинності.

У підрозділі 2.2. "Причини, умови та фактори, що детермінують молодіжну злочинність" обґрунтовано, що при аналізі причин і умов вчинення злочинів особами молодіжного віку необхідно предметно й послідовно визначити, які з них належать до першого, другого та наступних порядків, і відповідно до цього визначати об'єкти запобіжного впливу першої, другої, наступної черги.

Згідно з поглядами М. Барбалі, І. Даньшина, В. Голіни, П. Мартіно, А. Маттіа, загальні детермінанти злочинів молоді загалом тотожні тим, які зумовлюють злочинність дорослих. Проте у зв'язку з віковими та морально-психологічними відмінностями осіб молодіжного віку вони мають свою специфіку. Істотним у визначенні детермінантів злочинної поведінки молоді можна вважати динамічний зв'язок і взаємозалежність умов життєдіяльності та соціальної ситуації розвитку молоді, які впливають на їх пристосування до умов середовища.

Виділено основні чинники, які зумовлюють молодіжну злочинність в Україні та Італії, серед яких основними є сімейне неблагополуччя, недоліки в шкільному вихованні, незайнятість суспільно корисною працею, негативний вплив мікросередовища, недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів молоді.

У підрозділі 2.3. "Суб'єкти запобігання молодіжній злочинності" проведено аналіз законодавства, наукових, навчальних та інших спеціальних джерел, який дає підстави вважати, що в Україні й Італії до основних суб'єктів запобігання злочинності належать державні органи, службові особи, громадські організації, соціальні групи, окремі громадяни, які наділені відповідною компетенцією, правами й обов'язками, діяльність яких, відповідно до чинного законодавства, спрямована на розробку та реалізацію заходів, пов'язаних з виявленням, протидією й усуненням криміногенних явищ і процесів, що породжують злочин.

Відзначено, що запобіжна діяльність у галузі протидії злочинності молоді здійснюється як в Італії, так і в Україні практично одними й тими самими суб'єктами, а також спостерігається схожість позицій у діяльності спільних суб'єктів профілактики. Проте варто врахувати італійський досвід у частині більш широкого залучення органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і рухів, провідних релігійних конфесій.

Розділ 3 - "Основні підходи й концепції запобігання молодіжній злочинності в Україні та Італії" - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Сучасні підходи, концепції та програми запобігання молодіжній злочинності в Україні й Італії" зазначено, що одна з переваг італійської кримінологічної моделі протидії злочинності молоді, що сприяє розширенню горизонтів наукових досліджень, а також вирішенню конкретних правових проблем, - це реальна практична значимість. Поєднання формально-юридичного підходу до поняття злочину із широким соціальним підходом до пошуку причин злочинності полягає в комплексному аналізі соціальних аспектів злочинної поведінки молоді в тісному зв'язку з правовими явищами та процесами, а також із широким колом питань, пов'язаних з діяльністю правозастосовних органів, що зближує позиції кримінологів Італії й інших європейських країн. Профілактичний аспект моделі протидії злочинності молоді також відображає особливість італійського підходу до загальної проблеми боротьби зі злочинністю.

У вирішенні загальних проблем організації протидії злочинності молоді можна визначити такі ознаки:

- широкий міжвідомчий підхід до профілактики злочинності молоді;

- поєднання довгострокових і короткострокових заходів впливу на злочинність;

- взаємне доповнення заходів, спрямованих на запобігання криміналізації особистості, та заходів щодо усунення умов, що сприяють вчиненню злочинів;

- достатнє фінансування превентивних програм, які довели свою ефективність, на основі ретельного оцінювання співвідношення між витратами на їх здійснення й отриманою соціальною вигодою.

Оскільки в Італії накопичено багатий досвід профілактики злочинності молоді, а також унікальні методики впливу на особистість злочинця з метою профілактики рецидиву, обґрунтовано доцільність запровадження цього позитивного досвіду в Україні. Італійська модель протидії молодіжній злочинності має практичне значення для вирішення проблем превенції злочинності молоді та пошуку ефективних заходів протидії злочинності як у самій Італії, так і в інших країнах, наприклад, в Україні.

У підрозділі 3.2. "Модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку" запропоновано методику, яка дасть змогу вдосконалити профілактичну діяльності із запобігання молодіжній злочинності. За допомогою програми BP STAT побудовано й порівняно прогнози за фактичними даними та за розрахунковими даними багатофакторної моделі. На основі власного прогнозу зроблено висновок, що в наступні п'ять років відбудеться зменшення кількості злочинів загальнокримінальної спрямованості, вчинених молоддю в Україні.

Методика прогнозування індивідуальної злочинної поведінки з використанням прикладного моделювання на прикладі осіб у віці від 16 до 21 років дала змогу, з'ясувати, що в умовах практичного застосування вона є простою у використанні. Крім того, вона може сприяти досягненню високих результатів у запобіганні молодіжній злочинності.

Висновки

У дисертації викладено концептуальні положення дослідження та підбито підсумки. Констатовано, що проведена робота визначається сучасною постановкою проблеми запобігання злочинності серед молоді, виявленням і дослідженням на основі позитивного досвіду Італії нових ідей та тенденцій стосовно підходів щодо розуміння особливостей молодіжної злочинності і її прояву в умовах сучасного суспільства. У дисертації враховані положення національного законодавства, всебічно проаналізовано теоретичний та практичний матеріал, що стосується італійського досвіду і сприятиме його імплементації в Україні, адже для успішної інтеграції України в ЄС необхідно зближення законодавства України та практики його застосування із сучасною європейською системою. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації полягають у такому:

1. Молодіжна злочинність - соціальне явище, що охоплює своїм змістом сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний час особами молодіжного віку або за їх участю, з їх кількісними та якісними характеристиками. Як різновид злочинності в цілому, вона являє собою самостійний об'єкт вивчення та запобігання. Класифікацію молодіжної злочинності для вироблення диференційованих запобіжних заходів необхідно проводити не тільки за віковим критерієм, хоча він є найбільш істотним, але і за іншими підставами, зокрема, за соціальним станом окремих груп молоді, рівнем культури та освіти тощо.

Молодіжна злочинність має такі основні особливості:

- кримінальна активність молоді приблизно в два рази вище, ніж решти населення, особливо це стосується вікової групи від 16 до 21 року;

молодіжна злочинність становить основу для виробництва загальної злочинності;

у структурі злочинності молоді переважають корисливі, корисливо-насильницькі й насильницькі види злочинів;

злочинність серед молоді має переважно груповий характер, і чим молодший злочинець, тим рідше злочин вчинюється ним поодинці;

для динаміки молодіжної злочинності найбільш характерні сезонні "піки": у весняно-літні місяці кількість вчинюваних молоддю злочинів збільшується на чверть;

молодіжна злочинність найбільш тісно корелює зі станом соціального контролю;

злочинність серед молоді більш чутливо реагує на зміни в соціальному середовищі.

2. Значна зміна соціального середовища, законодавства, стану й тенденцій злочинності диктують необхідність розширення масштабів дослідної роботи у сфері боротьби з молодіжною злочинністю в Україні. З метою вироблення адекватних обстановці рекомендацій щодо запобігання злочинам, вчиненим особами молодіжного віку, встановлено, що узагальнення та поширення позитивного досвіду розвинутих країн Європи сприятиме запобіганню молодіжній злочинності в Україні. Актуальність такого підходу до проблеми протидії злочинності знайшла своє підтвердження в дослідженнях кримінологів Італії, США, Польщі, а також України. Крім того, зарубіжний досвід вирішення проблем протидії злочинності дає змогу намітити шляхи подальшого вдосконалення у вирішенні цієї проблеми. У зв'язку із зазначеним вивчено позитивний досвід Італії, зокрема, проведено аналіз та узагальнення кримінального законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії. Запозичення досвіду із застосування італійської моделі протидії злочинності молоді, яке рекомендується для впровадження в Україні, є доцільним для комплексного дослідження причин злочинності, особистості злочинця, для оцінювання ефективності здійснюваних профілактичних заходів серед молоді, для зменшення кількості злочинів, які вчинюють особи молодіжного віку.

3. Характеристика соціально-психологічних, економічних, правових та інших факторів, що становлять зміст причинного комплексу молодіжної злочинності, дала змогу встановити, що в Україні та Італії існує коло схожих чинників, що сприяють поширенню злочинів серед молоді, серед яких можна назвати такі:

негативний вплив на молоду особу в сім'ї;

недоліки в шкільному вихованні;

незайнятість суспільно корисною працею;

негативний вплив мікросередовища;

суттєві недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів молоді;

інші фонові явища, у тому числі "саморуйнівна поведінка" молоді.

У комплексі детермінант молодіжної злочинності взаємодіють не тільки специфічні, тобто характерні для молодіжного віку, явища і процеси. Активно включаються в криміногенний механізм і ті фактори, які детермінують загальну злочинність.

4. Відзначено, що злочинність серед молоді України стрімко зростає за всіма показниками: збільшилась частка корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, вчинення умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, хуліганства. Кожний п'ятий злочин у сфері господарської діяльності вчинюється особами молодіжного віку. Незважаючи на загальне зниження рівня зґвалтувань, особи молодого віку вчинюють цей злочин значно частіше від дорослих. Ознакою злочинності молоді є її груповий характер, розповсюдженість жорстокого, агресивного поводження з потерпілою особою, повторність. В Україні за останнє десятиріччя число злочинів, які вчинили особи, котрі раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності, щорічно зростало в середньому на 7,3%, а їх частка від загальної кількості розкритих злочинів становила 19,8%.

Динаміка злочинності осіб молодіжного віку в Італії виявляє в цілому тенденцію до стабільності, а в останні три роки - до зменшення. Аналіз статистичних даних свідчить про деяке зниження останніми роками рівня молодіжної злочинності. Однак це говорить швидше про збільшення її латентної частки, ніж про її фактичне зниження, для якої в суспільстві немає на цей час об'єктивних економічних, соціальних та інших передумов. Молодіжна злочинність характеризується негативними якісними змінами, що виражаються в збільшенні частки тяжких, організованих злочинів, які вчинюються з особливою жорстокістю або із застосуванням зброї. На сьогодні молодь є однією з найбільш кримінально вражених категорій населення. Відзначається зростання насильницької злочинності, злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами та вживанням алкоголю, а також злочинів, вчинених мігрантами й жінками. Зокрема, за даними кримінальної статистки Італії, 18% злочинів молодими людьми вчинюється в стані алкогольного, а 34% - наркотичного сп'яніння. У зв'язку із цим звертає на себе увагу те, що значна частка молодих злочинців в Україні та Італії мають певні психічні відхилення чи аномалії, що в подальшому може ускладнити профілактичну роботу з ними.

5. Для особистості злочинця молодіжного віку характерними є специфічні кримінологічні, соціальні, психологічні та кримінально-правові ознаки, які визначаються: а) динамічністю фізичних і соціальних змін у осіб молодіжного віку; б) їх соціально-правовим статусом і проявами в неадекватних реакціях на конфліктні ситуації, що призводять до протиправної поведінки.

Негативні установки, жорстокість, егоїзм та інші особистісні риси, які є значущими в криміногенно-детерміністському відношенні для молодіжної злочинності, є соціальними за своїм походженням. Їх формування відбувається в процесі взаємодії індивіда з його середовищем (сім'я, навчальні та трудові колективи, сфера дозвілля тощо). Серед кримінологічно значущих рис є суттєві недоліки суспільного виховання, які призводять до того, що негативний вплив сім'ї та іншого побутового оточення не зустрічає протидії, не нейтралізується. Необхідно виділити: неповне врахування особливостей особистості в процесі педагогічного впливу, у тому числі при виборі форм і методів виховання; неправильне знання і, відповідно, негативний вплив позанавчальних закладів на молодь; погану інформованість про наслідки вчинених злочинів.

Аналіз найближчого соціального оточення злочинців молодіжного віку показав, що негативний вплив на цю категорію осіб справляють дорослі особи з досвідом злочинної чи антигромадської поведінки.

6. Протидія злочинності молоді може бути ефективною, якщо вона здійснюється на міцній правовій основі. Як показує італійський досвід, розвиток законодавства в Україні повинен бути націлений на протидію злочинності молоді, а також пов'язаний з реформами в економічній, політичній і соціальній сферах, з міжнародними зобов'язаннями, з потребами суспільства в обмеженні негативних явищ, що порушують його нормальну життєдіяльність. Важливо забезпечити системний характер заходів щодо вдосконалення правових основ протидії молодіжній злочинності, їх відповідність стратегічним установкам і пріоритетам у цій галузі, а також внутрішню узгодженість, синхронність дій правових інститутів та норм галузей законодавства, що регулюють боротьбу зі злочинністю молоді (насамперед, мова йде про адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство).

7. Характерними особливостями сучасної італійської моделі протидії злочинності молоді є:

- дослідження особистості молодого злочинця й розробка програм щодо запобігання злочинності, що чітко взаємопов'язані. Щоб ефективно впливати на злочинність, слід спрямувати зусилля на пошуки її першопричин і впливати на них, відвертаючи протиправність подальшої поведінки. У зв'язку із цим підкреслено значення засобів досягнення успіху в суспільстві, таких як освіта, професійне навчання. Основним підходом до осіб, які вчинили злочини, вважається соціальне лікування, а не покарання порушника, тому робляться спроби максимального вилучення цих осіб з юрисдикції кримінальної юстиції. На всій території Італії проводяться консультації за різними соціальними напрямами молодих осіб, які перебувають у конфлікті із законом, їх педагогічне та психологічне лікування й надання їм допомоги; їх залучають до різних реабілітаційних програм, таких як програма-модель реабілітації (il rinnovamento). Курс на підтримку та впровадження цих програм-моделей вважається найбільш перспективним, оскільки саме молоді люди залучаються до злочинної діяльності, перш за все, унаслідок негативного впливу дорослих злочинців, а також навколишнього криміногенного оточення, що підсилює їх неадаптованість до життя в суспільстві, а дія програм спрямована на подолання таких негативних явищ;

...