Техніка формування норм права: кримінально-процесуальний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ТЕХНІКА ФОРМУВАННЯ НОРМ ПРАВА: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КОВАЛЬ Алла Анатоліївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кузьмінова Вікторія Юріївна.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Лисенко Володимир Васильович, Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету Державної податкової служби України, перший заступник начальника;

кандидат юридичних наук, доцент Смоков Сергій Михайлович, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу.

Захист відбудеться 26 вересня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 25 серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Могілевський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доступність нового Кримінально-процесуального кодексу України Далі - КПК розумінню не тільки юристами, але й пересічними громадянами, залежить від якості організації правового матеріалу і зовнішнього його виразу. Ефективність впливу закону на суб'єктів кримінально-процесуальних правовідносин знаходиться в прямому зв'язку з чіткістю викладення кримінально-процесуальних норм. Тому кожна норма зокрема та кримінально-процесуальний закон в цілому повинні бути належним чином сформовані. Однією з проблем, що виникають при формуванні кримінально-процесуальних норм, є недостатній рівень володіння технікою цього процесу.

Проведення в Україні судово-правової реформи потребує суттєвого оновлення кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим значного інтересу і набувають саме проблеми формування кримінально-процесуальних норм.

Доцільність наукової розробки проблем техніки формування норм кримінально-процесуального законодавства визначається також тим, що правові норми формулюються, виражаються за допомогою загальних, абстрактних понять, а також багатозначних слів та спеціальних юридичних термінів, які за різних умов суб'єктами права можуть сприйматися неоднозначно. Недотримання вимог юридичної техніки в правотворчості знижує ефективність правових норм у зв'язку з появою численних помилок у редакції закону, що в свою чергу вимагає дослідження причин їх виникнення, виділення типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, вивчення наслідків порушення застосування юридичної техніки та розробки пропозицій щодо їх усунення.

Таким чином, теоретична розробка кола проблем щодо техніки формування норм кримінально-процесуального права є актуальним завданням науки кримінально-процесуального права, успішне вирішення якої має пряме відношення до підготовки і прийняття нового КПК України.

Значний внесок у вивчення категорії «юридична техніка», що відноситься до теорії права, зробили видатні фахівці даної галузі: С.С. Алексєєв, Н.А. Власенко, А.С. Піголкін, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихоміров, О.О. Ушаков тощо. Окремі теоретичні аспекти щодо процесу формування саме норм кримінально-процесуального права розглядалися вченими-процесуалістами: В.В. Вандишевим, А.Я Дубинським, П.С. Елькінд, Л.М. Карнєєвою, О.М. Ларіним, Л.М. Лобойком, Е.Г. Лукьяновою, П.А. Лупинською, В.В. Назаровим, А.В. Смірновим, М.С. Строговичем, В.М.Тертишником, І.Я. Фойницьким, але фрагментарно, у межах більш широких тем. Крім того, останнім часом в Україні активізувалася робота по дослідженню кримінально-процесуальної норми (наприклад, дослідження С.О. Гейц і О.В. Капліної, які є вагомим внеском у питаннях наукової розробки понятійного апарату кримінально-процесуальної норми, її структури, видів, тлумачення) та юридичної техніки (дисертаційна робота А.В. Красницької, предметом якої є юридична техніка кримінально-процесуальних актів, однак увагу приділено тільки техніці складання документів у кримінальних справах). Проблеми ж техніки формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті комплексному монографічному дослідженню ще не підлягали.

Зазначені міркування і послужили підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 4.1 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, та до п. 7 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011 - 2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 року.

Мета і завдання дослідження.

Мета даної наукової роботи полягає в комплексному дослідженні кримінально-процесуального аспекта техніки формування правових норм і теоретичному обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення законотворчої діяльності й законодавства у сфері кримінального судочинства.

Визначена мета конкретизується наступними завданнями:

- дослідження правової природи норм кримінально-процесуального права за допомогою вивчення поняття «кримінально-процесуальна норма», її характерних ознак, походження, особливостей структури та видів;

- з'ясування поняття «юридична техніка» з урахуванням розгляду її підвидів;

- формулювання поняття техніки формування кримінально-процесуальних норм через розкриття її змісту;

- розробка способів формування норм кримінально-процесуального права;

- окреслення типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм на підставі критичного аналізу сучасного кримінально-процесуального законодавства України;

- дослідження слідчо-судової практики щодо встановлення наслідків недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм;

- визначення напрямків подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права.

Об'єктом дослідження є еволюція й сучасний стан формування норм кримінально-процесуального права, а також правотворча діяльність у сфері кримінального судочинства як динамічне, багатоаспектне явище.

Предметом дослідження виступає техніка формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в дисертації використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Їхню основу складає загальний діалектичний метод, який використано в процесі наукового пізнання сутності техніки формування кримінально-процесуальних норм. Системно-структурний метод посідає провідне місце: він дозволив вивчити види та структуру норм кримінально-процесуального права, обґрунтувати мету, завдання і значення формування вказаних тут норм, а також визначити зміст техніки їх формування. Історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити становлення й еволюцію техніки формування норм права в Україні. Формально-логічний метод застосовувався при з'ясуванні й роз'ясненні положень чинного законодавства. Соціологічні методи дослідження використовувалися при вивченні правозастосовної практики правоохоронних органів та суду, аналізі кримінальних справ, при опитуванні та анкетуванні співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури і суду щодо розуміння і застосування норм КПК. З метою одержання необхідних для дослідження даних було опитано 55 викладачів-фахівців з кримінального процесу, 49 суддів й 20 прокурорів, що працюють у містах Херсон та Харків, 260 слідчих, 290 осіб, що здійснюють дізнання з різних підрозділів Херсонської, Миколаївської, Луганської, Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей. Вивчено близько 350 кримінальних справ, що знаходяться в архівах судів і органів внутрішніх справ Харківської та Херсонської областей.

Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі філософії, філософії права, теорії права, кримінально-процесуального права, соціології, праксеології, криміналістики, кримінального права, цивільного процесу.

Нормативно-правову основу дослідження склали Конституція України та кримінально-процесуальне законодавство.

Наукова новизна одержаних результатів проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням техніки формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті.

Науковою новизною відзначаються такі положення:

- одержало подальший розвиток положення у теорії кримінального процесу щодо визначення кримінально-процесуальної норми. В аспекті техніки формування норм кримінально-процесуального права сформульовано поняття кримінально-процесуальної норми: це загальнообов'язкові, встановлені державою положення, які створені за допомогою спеціальних правил, прийомів, способів, методів і засобів, мають визначену структуру й виражені у встановленій формі, визначають і регулюють кримінальне судочинство та правовідносини, що виникають, розвиваються й припиняються у його ході;

- одержали подальший розвиток підходи до визначення особливостей структури норм кримінально-процесуального права;

- удосконалено поняття «юридична техніка». Визначено, що юридична техніка інтерпретується у двох смислових значеннях - широкому і вузькому. У широкому - під юридичною технікою слід розуміти сукупність правил і прийомів підготовки, формування й опублікування нормативних правових актів; сукупність специфічних засобів, правил і прийомів найбільш оптимального правового регулювання суспільних відносин. У вузькому - це сукупність вироблених в юриспруденції правил зовнішнього вираження в текстах різних правових актів (нормо установчого, нормо реалізаційного або нормо тлумачного характеру) певного правового змісту, систематизації правових актів-документів;

- вперше в кримінально-процесуальній науці сформульоване поняття техніки формування кримінально-процесуальних норм, під якою слід розуміти сукупність спеціальних правил, прийомів, способів, методів та засобів, які використовуються для належної побудови та зовнішнього вираження цих норм з метою їх подальшого правильного тлумачення й ефективного використання у правозастосовній діяльності суду, прокурора, слідчого та органу дізнання;

- вперше надано теоретичне обґрунтування ствердженню, що зміст техніки формування кримінально-процесуальних норм складають правила, прийоми, способи, методи та засоби. Визначено, що прийом є вихідним елементом, більш складним - спосіб, і найвищим по складності - метод. Засіб - це інструмент, що застосовується законодавцем під час використання кожного елементу;

- вперше розроблено способи формування кримінально-процесуальних норм та запропоновано таки їх види: змістовно-технічний, змістовно-логічний, структурно-графічний, механічний. З огляду на реалізацію цих способів надана характеристика кожного й вказується механізм їхнього практичного використання у процесі формування саме норм кримінально-процесуального права;

- одержало подальший розвиток виявлення недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, серед яких за допомогою статистичного аналізу вперше окреслено типові;

- вперше детально вивчено негативні наслідки недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм та встановлено, що наслідки витікають із виявлених недоліків і знаходяться з ними у взаємозв'язку;

- удосконалено порядок формування кримінально-процесуальних норм та запропоновано напрямки подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права. Підкреслено, що головним (вихідним) напрямком слід вважати інтенсивний розвиток вітчизняної теорії кримінального процесу.

На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій про внесення змін і доповнень до чинного КПК (зокрема, до: ч.3 ст. 3, ст.32, ч. 1 ст. 431, ст. 100, ст. 106, ч.1 ст. 108, ст. 114, ст.148, ч. 2 ст. 1541, ст. 169, ст. 177, ч.1 ст. 192, ст. 196, ст. 227, Глави 12, 13, 18) і розроблених проектів з метою удосконалення кримінально-процесуальних норм та успішного вирішення завдань, що стоять перед кримінальним судочинством.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції вносять конкретний вклад в теорію кримінально-процесуального права і через відсутність будь-яких інших досліджень розглянутої тут теми можуть використовуватися в різних галузях діяльності, зокрема у:

- науково-дослідній роботі - як основа для подальшої розробки проблем техніки формування кримінально-процесуальних норм, а також як предмет науково-дослідної діяльності викладачів та студентів;

- правотворчій діяльності - як методичні рекомендації при вдосконаленні чинного законодавства і розробці нового КПК (акт впровадження № 13/7-730 від 27.01.2011 р., лист до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 2777 від 17.01.2011 р.);

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників (акт впровадження Херсонського юридичного інституту ХНУВС від 01.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків науки кримінально-процесуального права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. Особистий внесок дисертанта у публікації, які виконано у співавторстві з В.М. Стратоновим та О.М. Амелькіним «Кримінально-процесуальний закон: недосконалість юридичної техніки» та у співавторстві з В.М. Стратоновим «Вдосконалення юридичної техніки КПК як гарантія забезпечення прав учасників кримінального судочинства» становить 75 відсотків і полягає у розробці пропозицій до КПК України та власних висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми протидії незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах» (Дніпропетровськ, 2007); науково-практичному семінарі «Сучасний стан і проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України» (Сімферополь, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції «Застосування норм права у кримінальному процесі» (Херсон, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми тлумачення і застосування норм кримінально-процесуального права» (Херсон, 2009); І міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук, та 5 статей за результатами міжнародних та міжрегіональних конференцій.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації складає 192 аркушів, обсяг основного тексту 170 аркушів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами, темами; визначені основна мета і конкретні завдання дисертації, її об'єкт і предмет, методологічні, теоретичні та емпіричні основи. Сформульовані положення і висновки, що визначають наукову новизну. Розкривається теоретичне й практичне значення отриманих результатів і апробації роботи.

Розділ 1 «Правова природа норм кримінально-процесуального права» присвячений дослідженню поняття та ознак норм кримінально-процесуального права, класифікації та розгляду видів, з'ясуванню особливостей їхньої структури. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та ознаки норм кримінально-процесуального права» висвітлюється своєрідний ланцюг: норма - норма права - матеріальні і процесуальні норми - кримінально-процесуальна норма. Відзначено, що його ланки взаємопов'язані, взаємозалежні й взаємообумовлені, причому кожна наступна утворюється завдяки попередній і поглинає в себе її ознаки. Однак в процесі утворення у новій ланці з'являються притаманні тільки їй специфічні риси. Природно, що кримінально-процесуальні норми увібрали в себе усі загальні ознаки норм права, часткові ознаки процесуальних норм права, і, являючись підвидом процесуальної норми, мають свої, притаманні тільки їм, спеціальні ознаки. Такі висновки зроблено на основі вивчення основних позицій науковців із загальної теорії права, теорії юридичного процесу та кримінального процесу в частині питань, що стосуються поняття, ознак та функцій норм кримінально-процесуального права.

Запропоновано власне визначення поняття норм кримінально-процесуального права. Під останніми автор розуміє загальнообов'язкові, встановлені державою положення, які створені за допомогою спеціальних правил, прийомів, способів, методів і засобів; мають визначену структуру й виражені у встановленій формі; визначають і регулюють кримінальне судочинство та правовідносини, що виникають, розвиваються й припиняються у його ході.

У підрозділі 1.2. «Класифікація та види норм кримінально-процесуального права» надаються й обґрунтовуються різноманітні підстави, за якими слід класифікувати кримінально-процесуальні норми (за: джерелами, в яких вони містяться; соціальним призначення та роллю у правовій системі; функціональною спрямованістю; функціями в механізмі правового регулювання; ступенем категоричності вимог; призначення у регулюванні кримінально-процесуальних відносин; методом правового регулювання; способом правового регулювання; побудовою, тобто структурою). Підкреслюється, що класифікація кримінально-процесуальних норм дозволяє по-перше, чітко визначити місце кожного виду досліджуваних тут норм у системі кримінально-процесуального права; по-друге, більш повно і всебічно з'ясувати функції кримінально-процесуальних норм та їх роль у механізмі правового регулювання; по-третє, точніше визначити межі і можливості регулюючого впливу кримінально-процесуального права на суспільні відносини даного виду, шляхи підвищення ефективності дії кримінально-процесуальних норм; по-четверте, удосконалити правотворчу і правозастосовну діяльність держави (в першу чергу техніку формування кримінально-процесуальних норм). Зазначається, що окремо взяту норму можна класифікувати одразу за декількома підставами, а, в свою чергу, з'ясування її належності до того чи іншого виду (підвиду) наданої класифікації допоможе зрозуміти її внутрішню будову з метою подальшого удосконалення техніки формування.

У підрозділі 1.3. «Особливості структури норми кримінально-процесуального права» на підставі результатів аналізу юридичної літератури зроблено висновок про те, що у кримінально-процесуальному праві існують норми, в яких проблематично визначити гіпотезу, диспозицію та санкцію. Крім того, структурні елементи кримінально-процесуальних норм можуть бути розміщені не лише у різних частинах одного нормативно-правового акту, а й навіть у різних законах (див., наприклад, закони «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність»). Автор підтримує точку зору С.С. Алєксєєва, Л.Б. Алєксєєвої, Л.М. Лобойка, О.Ф. Скакун про існування у кримінально-процесуальному праві типових і нетипових норм. Доведено, що кримінально-процесуальні норми, які містять у собі гіпотезу, диспозицію і санкцію (або хоча б один з цих елементів), є типовими для кримінального процесу, а ті, що не містять у собі таких структурних елементів через свою загальність та декларативність, є нетиповими.

Дослідивши наробки вчених щодо особливостей структури норм кримінально-процесуального права, дисертант вважає за доцільне додати до специфіки ознак типових норм кримінально-процесуального права наступні: по-перше, кримінально-процесуальні норми «звертаються» до суб'єктів кримінального процесу тільки після вчинення злочину (суспільно-небезпечного діяння), причому окремо взята норма Кримінального кодексу діє як гіпотеза, а відповідні норми Кримінально-процесуального кодексу стають диспозицією для суб'єктів, що ведуть процес, після ж набрання вироком суду законної сили - гіпотезою для органів виконання покарань; по-друге, норми кримінально-процесуального законодавства звернені в першу чергу до осіб, які ведуть процес, на відміну від кримінально-правових норм, що звернені до всього суспільства. Суттєвою ознакою нетипових норм кримінально-процесуального права, поряд з тим, що вони мають субсидіарний характер, є додатковими до основних норм та мають похідний характер, на думку авторки є саме те, що вони не мають класичної структури, тобто не містять у собі структурних елементів норми права. Тому наголошується на необхідності звернення особливої уваги під час формування таких норм на юридичну термінологію та застосування юридичних конструкцій.

Розділ 2 «Поняття та сутність техніки формування норм кримінально-процесуального права» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу історії формування кримінально-процесуальних норм, визначенню значення юридичної техніки у їх розвитку та з'ясуванню змісту техніки формування даних норм.

У підрозділі 2.1. «Історико-правовий аналіз формування норм кримінально-процесуального законодавства» прослідковується історія виникнення і розвитку національного кримінально-процесуального законодавства та виокремлюються таки етапи формування кримінально-процесуальних норм: 1. Період первіснообщинного суспільства. 2. Створення Руської Правди (ХІ ст.). 3. Прийняття Статуту кримінального судочинства 1864 року. 4. Період УНР, Гетьманату, Директорії, Жовтнева революція 1917 року. 5. Прийняття першого Кримінально-процесуального кодексу УРСР - 1922 року. 6. Прийняття Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1961 року. 7. 1991 - 2001 рр. - здобуття Україною незалежності. 8. 2001 р. - по теперішній час - реформування кримінально-процесуального законодавства.

Детальний розгляд етапів формування норм кримінально-процесуального права дозволив дійти до висновку про те, що лексика, стилістика, термінологія кримінально-процесуального закону тісно пов'язані з історичними, соціальними, культурними, матеріальними та політичними умовами, в яких знаходиться законодавець. Тому в залежності від часу, видів і типів держави процес формування норм кримінально-процесуального права ускладнювався чи спрощувався, і, таким чином, створювалася та розвивалася певна техніка. В широкому сенсі слова її називають юридичною.

У підрозділі 2.2. «Юридична техніка як рушійна сила формування кримінально-процесуальних норм» вивчаються поняття: юридична техніка, нормотворча техніка, законодавча техніка, правотворча техніка. Уявляється можливим вважати найширшим поняття юридична техніка, яка, на думку автора, складається з правотворчої, правотлумачної (інтерпретаційної) та правозастосовної техніки. Правотворча техніка включає в себе, крім нормотворчої техніки (яка зосереджується на створенні конкретних норм окремої галузі права), створення єдиної системи права держави з урахуванням теоретичного розвитку галузей права та з максимальним використанням матеріально-технічної бази держави й організаційно-процедурних заходів та технології формування норм. Нормотворча техніка в свою чергу складається із законодавчої та техніки створення підзаконних актів.

У дисертації показано, що в теперішній час у правовій літературі юридична техніка інтерпретується у двох смислових значеннях - широкому і вузькому. У широкому - під юридичною технікою слід розуміти сукупність правил і прийомів підготовки, формування й опублікування нормативних правових актів; сукупність специфічних засобів, правил і прийомів найбільш оптимального правового регулювання суспільних відносин. У вузькому - це сукупність вироблених в юриспруденції правил зовнішнього вираження в текстах різних правових актів (нормо установчого, нормо реалізаційного або нормо тлумачного характеру) певного правового змісту, систематизації правових актів-документів.

Викладене дозволило автору дисертації зробити висновок про те, що юридична техніка мусить належним чином застосовуватися на всіх етапах життя норми кримінально-процесуального права (та й норми права взагалі). Такими етапами слід вважати: підготовчий етап; створення (формування) норми права; впровадження останньої; її тлумачення; застосування норми права; доповнення або зміна останньої; її скасування.

У роботі звертається увага на те, що для створення кримінально-процесуальних норм необхідна «спеціальна» юридична техніка, так як останні дуже специфічні - вони є «процедурними». Проблеми розробки техніки формування саме норм кримінально-процесуального права в теперішній час набули особливої актуальності. Наразі, в період роботи над новим КПК, процесуалістам необхідно дослідити (вивчити) досягнення теоретиків права в області юридичної техніки для успішного застосування її в процесі кримінально-процесуальної правотворчості. Крім того, необхідно виробити свої, специфічні правила, прийоми, способи і методи формування кримінально-процесуальних норм.

У підрозділі 2.3. «Зміст техніки формування кримінально-процесуальних норм» звертається увага на те, що техніка формування норм кримінально-процесуального права є складовою частиною юридичної техніки, тому вона, як і юридична техніка взагалі, визначає, за допомогою яких правил, прийомів, способів, методів та засобів повинні здійснюватися операції по розробці та створенню правових норм. Дані компоненти утворюють зміст техніки. Правило - це положення, в якому відображена якась закономірність, або припис, що встановлює порядок чого-небудь. При формуванні норм кримінально-процесуального права застосовуються правила, притаманні процесу створення будь-якої лінгвістичної конструкції, а саме: мовні, логічні, графічні, правила складання дефініцій та структурності. Законотворець, формуючи норму, так би мовити групує правила, використовуючи при цьому якийсь прийом.

Серед сучасних вчених, які вивчають елементи юридичної техніки, спостерігається продовження тенденції ототожнення або вживання як синонімів понять «прийом» і «спосіб» (Белкин Р.С., Н.А. Власенко, Тихомиров Ю.А.). На наш погляд, не можна не тільки ототожнювати поняття «прийом» і «спосіб», а й нехтувати останнім. Доцільним буде під способом формування кримінально-процесуальних норм розуміти сукупність правил і систему прийомів. Такий диференційний підхід до існуючої проблеми надасть можливість якісного формування кримінально-процесуальних норм.

Крім правил, прийомів і способів до елементів юридичної техніки в літературі часто відносять і методи. Аналіз філософської, соціологічної, філологічної та юридичної літератури дозволив припустити, що в юридичній техніці взагалі, і в техніці формування кримінально-процесуальних норм, зокрема, поняття «метод» не слід ототожнювати з поняттям «прийом» і «спосіб». Метод як явище є більш змістовним за виразом. Він повинен володіти рядом якостей. Це раціональність, функціональність, результативність, надійність, економічність, радикальність, поліструктурність, прогресивність. Методи відрізняються один від одного за змістом, залежно від чого доцільним буде виділити інтенсивний та екстенсивний методи, які, за нашою думкою, існують у сфері формування кримінально-процесуальних норм.

«Прийоми», «способи», «методи» - це категорії, що відносяться до одного виду понять і вважаються у більшості своїй синонімічними, однак розрізняються своєю «компонентністю» і складністю. Стосовно теми нашого дослідження, цілком слушним буде вважати вихідним елементом прийом, більш складним - спосіб, і найвищим по складності - метод. Останній компонент юридичної техніки - це засоби. Виходячи зі змісту та призначення засобів, можна стверджувати, що вони є своєрідним інструментом, який застосовується законодавцем під час використання і прийому, і способу, і методу. Дослідження змісту техніки формування норм кримінально-процесуального права дозволило сформулювати власне її поняття: техніка формування кримінально-процесуальних норм - це сукупність спеціальних правил, прийомів, способів, методів та засобів, які використовуються для належної побудови та зовнішнього вираження цих норм з метою їх подальшого правильного тлумачення й ефективного використання у правозастосовній діяльності суду, прокурора, слідчого та органу дізнання.

Розділ 3 «Сучасні проблеми формування норм кримінально-процесуального права» присвячений розгляду типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, дослідженню наслідків недотримання вимог техніки їх формування, розробці напрямків подолання помилок, допущених під час формування. Цей розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Типові недоліки у формуванні кримінально-процесуальних норм: аналіз сучасного кримінально-процесуального законодавства» на підставі дослідження статей діючого кримінально-процесуального законодавства України та аналізу відповідного анкетування юристів-теоретиків і практиків стало можливим окреслити найбільш типові недоліки, які були допущені при формуванні кримінально-процесуальних норм: 1. Формулювання кримінально-процесуальних норм з порушенням логічних вимог і прийомів, яке надає підстави для неоднозначного або невірного їх тлумачення, а саме: а) наявність суперечностей, неузгодженості між кримінально-процесуальними нормами; б) суперечності між кримінально-процесуальними та кримінально-правовими нормами; в) суперечності між кримінально-процесуальними нормами та нормами інших галузей права; г) стилістичні помилки; ґ) відсутність або нечітке (неповне, неточне) роз'яснення термінів; д) невідповідність між назвою глави та її змістом. 2. Наявність прогалин у кримінально-процесуальних нормах. 3. Недбалість при формуванні норм. 4. Граматичні й синтаксичні помилки та калькування. 5. Завантаженість закону декларативними положеннями. 6. Дублювання норм у різних статтях та главах КПК.

У підрозділі 3.2. «Наслідки недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм», який є логічним продовженням попереднього підрозділу, зазначається природним те, що всі наслідки недотримання вимог техніки витікають з виявлених недоліків, що допускалися під час створення кримінально-процесуальних норм; безпосередньо пов'язані з ними, як явище з причиною.

Дисертант вважає за доцільне виокремити таки наслідки недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм, які є негативними: неоднозначне (невірне) тлумачення кримінально-процесуальних норм, неправильне застосування кримінально-процесуальної норми, помилки у прийнятті рішень, порушення процесуальних строків, недодержання правил складання протоколів, порушення прав суб'єктів кримінального процесу, конфлікти між суб'єктами кримінального процесу. Підкреслюється, що неоднозначне (невірне) тлумачення кримінально-процесуальних норм слід вважати основним негативним наслідком, який тягне за собою появу усіх інших. Крім того, всі існуючі наслідки недотримання вимог техніки формування досліджуваних норм права взаємообумовлені, взаємозалежні та взаємопов'язані між собою.

Висновки щодо виділення низки негативних наслідків, котрі настають найчастіше у кримінальному судочинстві, вдалося зробити завдяки вивченню близько 350 кримінальних справ та анкетуванню й інтерв'юванню понад 800 практичних працівників органів суду, прокуратури, досудового слідства та дізнання.

У підрозділі 3.3. «Напрямки подолання помилок, допущених під час формування норм кримінально-процесуального права» розроблені й вважаються важливими не тільки в теоретичному, але й у безпосередньо практичному відношенні таки напрямки подолання помилок формування кримінально-процесуальних норм: 1) інтенсивний розвиток вітчизняної теорії кримінального процесу, тобто такий, яке дає високу продуктивність і дійсно вагомий результат. Насамперед, акцентується увага на необхідності детального вивчення джерел кримінально-процесуального права і норм зарубіжного кримінально-процесуального права, анкетування юристів усіх галузей - правознавців, правозастосовувачів, правозахисників (суддів, прокурорів, адвокатів, слідчих, дізнавачів) і подальшого вивчення, систематизації і аналізування результатів анкетування на предмет змін в КПК й можливості прийняття нового КПК; а також на необхідності створення юридичних конструкцій (моделей) норм кримінально-процесуального права; розробці методики створення КПК; 2) впровадження результатів наукових досліджень у практику формування норм кримінально-процесуального права. Даний напрямок слід вважати, на думку автора, найважливішим. Тому у роботі обґрунтовуються принципи впровадження результатів теорії кримінального процесу у практику формування кримінально-процесуальних норм (готовність наукових результатів до впровадження; необхідність впровадження досягнень науки у практику формування; загальне охоплення науковими досягненнями практики формування; соціальна допустимість наукових даних до впровадження у практику формування цих норм; попередня апробація результатів науки у практичну діяльність правоохоронних органів, суду тощо; своєчасність впровадження наукових результатів у практику формування; всебічність, повнота і продуктивність впровадження результатів науки в практику формування; творча співпраця наукових і практичних працівників у процесі впровадження результатів науки в практику формування норм кримінально-процесуального права); 3) управлінський напрямок, який «вбирає» у себе два попередніх та акумулює так зване адміністративне начало у справі подолання та уникнення помилок, що допускаються під час формування кримінально-процесуальних норм. Тут дисертантом пропонується створення в Україні єдиної постійно діючої комісії по підготовці нового КПК.

норма кримінальний процесуальний законодавство

ВИСНОВКИ

У висновках роботи викладено підсумки здійсненного дослідження, наведено теоретичні узагальнення і вирішення нової наукової задачі щодо визначення поняття техніки формування норм кримінально-процесуального права та її змісту, наслідків недотримання її вимог й напрямків подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права; також сформульовано пропозиції з удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.

До найбільш важливих висновків цього дослідження належать:

1. Визначення норм кримінально-процесуального права як загальнообов'язкових, встановлених державою положень, які створені за допомогою спеціальних правил, прийомів, способів, методів і засобів, мають визначену структуру й виражені у встановленій формі, визначають і регулюють кримінальне судочинство та правовідносини, що виникають, розвиваються й припиняються у його ході.

2. Висновок про те, що кримінально-процесуальні норми увібрали в себе всі загальні ознаки норм права, часткові ознаки процесуальних норм права, і, являючись підвидом процесуальної норми, мають свої (притаманні тільки їм) спеціальні ознаки, вивчення яких є вагомим підґрунтям розробки техніки формування даних норм.

3. Узагальнення підстав класифікації досліджуваних норм та зазначення, що окремо взяту норму слід класифікувати одразу за декількома підставами для зрозуміння її внутрішньої побудови.

4. Доповнення переліку особливостей структури норм кримінально-процесуального права, що має місце у наукових джерелах, наступними позиціями: типові норми - а) «звертаються» до суб'єктів кримінального процесу тільки після вчинення злочину (суспільно-небезпечного діяння), б) вони звернені в першу чергу до осіб, які ведуть процес, на відміну від кримінально-правових норм, що звернені до усього суспільства; нетипові - не містять в собі структурних елементів (гіпотези, диспозиції, санкції).

5. Висновок про те, що юридична техніка складається з правотворчої, правотлумачної (інтерпретаційної) та правозастосовної техніки. Правотворча техніка включає в себе, крім нормотворчої техніки (яка зосереджується на створенні конкретних норм окремої галузі права), створення єдиної системи права держави з урахуванням теоретичного розвитку галузей права та з максимальним використанням матеріально-технічної бази держави й організаційно-процедурних заходів та технології формування норм. Нормотворча техніка в свою чергу складається із законодавчої та техніки створення підзаконних актів.

6. Виділення техніки формування норм кримінально-процесуального права як складової частини юридичної техніки, що визначає специфіку правил, прийомів, способів та засобів розробки та створення саме кримінально-процесуальної норми.

7. Доведення цілком слушним вважати вихідним елементом прийом, більш складним - спосіб, і найвищим по складності - метод. Засіб - інструмент, що обслуговує діяльність законодавця і застосовується при усіх елементах.

8. Визначення способів формування кримінально-процесуальних норм як сукупності правил і прийомів створення останніх, які відрізняються за змістом, функціональною спрямованістю та властивостями. На різних етапах формування кримінально-процесуальних норм використовуються різні види способів. Слід виокремити такі види способів: змістовно-технічний, змістовно-логічний, структурно-графічний, механічний.

9. Визначення техніки формування кримінально-процесуальних норм як сукупності спеціальних правил, прийомів, способів, методів та засобів, які використовуються для належної побудови та зовнішнього вираження цих норм з метою їх подальшого правильного тлумачення й ефективного використання у правозастосовчій діяльності суду, прокурора, слідчого та органу дізнання.

10. Висновок про те, що техніка формування кримінально-процесуальних норм повинна бути окремим розділом в теорії кримінального процесу.

11. Розробка напрямків подолання помилок, допущених під час формування кримінально-процесуальних норм на підставі окреслених типових недоліків у формуванні норм та виявлених негативних наслідків.

Найбільш важливі пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КПК:

1. З метою більш зручного користування КПК пропонується в окремих статтях кожного розділу надати визначення нових термінів (зокрема дізнавач, свідок, понятий, експерт, спеціаліст, перекладач, засуджений, виправданий).

2. Обґрунтовується необхідність уточнення назв глав КПК, які не повною мірою відображають сутність їх змісту, а саме: а) главу 12 - «Притягнення як обвинуваченого», тому що «Пред'явлення обвинувачення» є лише етапом процесу притягнення особи як обвинуваченого; б) главу 18 - «Призначення та проведення експертизи», бо вона охоплює діяльність слідчого щодо підготовки та призначення експертизи.

3. Норму про загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу, яка викладена у ст.165 Глави 13 «Запобіжні заходи», пропонується розташувати після ст. 149, використовуючи змістовно-логічний та структурно-графічний способи формування кримінально-процесуальних норм для хронологічного викладення гіпотези та диспозиції однієї логічної норми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Стратонов В.М. Кримінально-процесуальний закон: недосконалість юридичної техніки / В.М. Стратонов, А.А. Луценко, О.М. Амелькін // Вісник ЗЮІ. - № 4. - 2003. - С. 201- 209.

2. Луценко А.А. Особливості реалізації мовних і стилістичних правил у кримінально-процесуальному законі / А.А. Луценко // Право і безпека. - 2004. - № 4. - Том.3. - С.83-86.

3. Луценко А.А. Історіографічні особливості розбудови кримінально-процесуального законодавства через призму юридичної техніки / А.А. Луценко // Вісник НУВС. - 2004. - Вип. № 27. - С. 154-159.

4. Стратонов В.М. Вдосконалення юридичної техніки КПК як гарантія забезпечення прав учасників кримінального судочинства / В.М. Стратонов, А.А. Луценко // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Том.19 (58). - №1. - 2006. - С.110-112.

5. Луценко А.А. Юридична техніка та проблеми регламентації слідчих і процесуальних дій в кримінально-процесуальному законодавстві / А.А. Луценко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженням молодих учених. - Випуск 10. - Сімферополь, 2007. - С.246-251.

6. Коваль А.А. Сучасний стан формування кримінально-процесуальних норм: типові недоліки // Форум права [Електронний ресурс] / А.А. Коваль Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kaantn.pdf

7. Коваль А.А. Причини і наслідки недотримання вимог юридичної техніки формування кримінально-процесуальних норм // Право і безпека. - 2010. - № 5. - Том.3. - С.83-86.

8. Коваль А.А. Прогалини кримінально-процесуального законодавства щодо збирання доказів у справах про незаконний обіг наркотичних речовин / А.А. Коваль // Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах. - Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (12 жовтня 2007 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ. - 2007.

9. Коваль А.А. Проблеми застосування у Кримінально-процесуальному кодексі України норм, що роз'яснюють терміни / А.А.Коваль // Сучасний стан і проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України. - Матеріали науково-практичного семінару (29 квітня 2008 р., м. Сімферополь). - Сімферополь. - 2008.

10. Коваль А.А. Вплив юридичної техніки на тлумачення норм кримінально-процесуального законодавства / А.А. Коваль // Застосування норм права у кримінальному процесі. - Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (25 квітня 2008 р., м.Херсон). - Херсон. - 2008.

11. Коваль А.А. Застосування Рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві / А.А. Коваль // Актуальні проблеми тлумачення і застосування норм кримінально-процесуального права. - Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (30 квітня 2009 р., м. Херсон). Херсон. - 2009.

12. Коваль А.А. Усовершенствование норм уголовно-процессуального законодательства Украины как приоритетные направления защиты прав человека / А.А. Коваль // Теорія і практика сучасного права. - Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції (29 жовтня 2010 р., м. Херсон). Херсон - 2010.

АНОТАЦІЇ

Коваль А.А. Техніка формування норм права: кримінально-процесуальний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09. - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню техніки формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті. У роботі визначено поняття норм кримінально-процесуального права, їхні ознаки, види та особливості структури. На підставі вивчення історії виникнення і розвитку національного кримінально-процесуального законодавства з'ясовано значення юридичної техніки у формуванні кримінально-процесуальних норм та зміст техніки їх формування. Проведено аналіз типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм та наслідків недотримання вимог техніки формування цих норм. Розроблено напрямки подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права.

Ключові слова: норми кримінально-процесуального права (кримінально-процесуальні норми), юридична техніка, техніка формування кримінально-процесуальних норм (норм кримінально-процесуального права).

Коваль А.А. Техника формирования норм права: уголовно-процессуальный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09. - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию техники формирования норм права в уголовно-процессуальном аспекте. В работе на основе результатов научных исследований в общей теории права дается определение норм уголовно-процессуального права, исследуются их признаки и виды, а также особенности структуры.

Прослежена история возникновения и развития национального уголовно-процессуального законодательства и выделены этапы формирования норм уголовно-процессуального права, в результате чего установлено значение юридической техники в данном процессе. Определено, что юридическая техника интерпретируется в двух смысловых значениях - широком и узком. В широком - под юридической техникой следует понимать совокупность правил и приемов подготовки, формирования и опубликования нормативных правовых актов, совокупность специфических средств, правил и приемов наиболее оптимального правового регулирования общественных отношений. В узком - это совокупность выработанных в юриспруденции правил внешнего выражения в текстах правовых актах (нормо установительного, нормо реализационного или нормо толковательного характера) определенного правового содержания, систематизации правовых актов-документов.

Обосновывается положение о том, что понятие «юридическая техника» является более широким и включает в себя правотворческую, интерпретационную и правоприменительную техники. Правотворческая техника включает в себя, в свою очередь, нормотворческую и технику создания единой системы права. А нормотворческая техника состоит из законодательной и техники создания подзаконных актов.

Сформулирован вывод о том, что техника формирования уголовно-процессуальных норм является составляющей частью юридической техники. Под ней следует подразумевать совокупность специальных правил, приемов, способов, методов и средств, используемых для надлежащего построения и внешнего выражения этих норм с целью их дальнейшего правильного толкования и эффективного использования в правоприменительной деятельности суда, прокурора, следователя и органа дознания.

Теоретически обоснованно утверждение, что содержание техники формирования уголовно-процессуальных норм составляют правила, приемы, способы, методы и средства. Определено, что правило является исходным элементом, более сложным является прием, далее соответственно - способ и метод. Средство - это инструмент, который применяется законодателем во время использования каждого элемента.

На основании анализа современного уголовно-процессуального законодательства Украины очерчены наиболее типичные недостатки в формировании уголовно-процессуальных норм: формулирование уголовно-процессуальных норм с нарушением логических требований и приемов, наличие в них пробелов, небрежность при формировании, грамматические и синтаксические ошибки, загруженность закона декларативными положениями, дублирование норм. Утверждается, что недостатки в формировании норм уголовно-процессуального права приводят к определенным негативным последствиям, а именно: к неоднозначному (неверному) их толкованию, неправильному применению, ошибкам в принятии решений, нарушению процессуальных сроков, нарушениям при составлении протоколов, нарушениям прав субъектов уголовного процесса, конфликтам между ними.

В результате осуществленного диссертационного исследования предлагаются важные не только в теоретическом, но и непосредственно в практическом отношении направления преодоления ошибок, допускаемых при формировании норм уголовно-процессуального права.

Ключевые слова: нормы уголовно-процессуального права (уголовно-процессуальные нормы), юридическая техника, техника формирования уголовно-процессуальных норм (норм уголовно-процессуального права).

Koval A. A. The technique of the standard of law: criminal procedure aspect. - Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate in Law specialty 12.00.09. - Criminal Procedure and Criminalistics, Judicial Expertise; Operative Search Activity. - National University of Internal Affairs, Kharkov, 2011.

The thesis is dedicated to the techniques of standard of law in criminal procedure aspect. The research defines the concept of criminal procedural law standards, it's characteristics, types and peculiarities of the structure. On the basis of study the history and development of national criminal procedural law the value of legal techniques in the criminal procedural rules and technology content of their formation is found out. The analysis of typical defects in the formation of criminal procedural standards and the consequences of non-compliance of techniques with these standards. The directions to overcome errors in the formation of criminal procedural standards in law are worked out .

Keywords: standards of criminal procedural law (criminal procedural rules), Legal Techniques, the techniques of criminal procedural standards (rules of criminal procedural law).

Размещено на Allbest.ur