Адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

Куца Алла Миколаївна

Запоріжжя - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інвалідність як соціальне явище притаманне кожній державі. За офіційною інформацією Міністерства соціальної політики України, чисельність інвалідів в Україні на сьогодні складає 2,628 млн. осіб, тобто кожен 18-тий українець є інвалідом. Ці дані свідчать про гостроту та поширеність проблеми інвалідності.

Категорія осіб з обмеженими фізичними можливостями або вадами потребує соціального захисту з боку держави.

Разом із тим сьогодні виникає безліч проблем щодо реалізації соціального захисту інвалідів, що зумовлено кількома чинниками. По-перше, відносини у сфері соціального захисту інвалідів регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, які нескоординовані між собою, несистематизовані та суперечать один одному. По-друге, органами державної влади та місцевого самоврядування не виконуються в повному обсязі покладені на них обов'язки у сфері захисту прав інвалідів. По-третє, система адміністративно-правових засобів не є ефективною. Зазначене вище дозволяє зробити висновок про неможливість реалізації інвалідами у повному обсязі гарантованого їм права на соціальний захист.

Це підтверджується і результатами проведеного анкетування. Так, 50% респондентів відзначили невідповідність здійснюваних державою заходів у сфері соціального захисту інвалідів потребам останніх, а 53% - неефективність таких заходів. Водночас 40% опитаних охарактеризували стан нормативно-правового забезпечення сфери соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями як задовільний.

Детермінантом зазначених проблем є відсутність у органів державного управління та органів місцевого самоврядування можливості отримувати адекватну інформацію щодо соціального стану і потреб інвалідів, оскільки така інформація є опосередкованою: вона надається відповідними органами, що зобов'язані безпосередньо захищати і гарантувати права та інтереси осіб цієї категорії. Громадські організації як суб'єкти реалізації соціального захисту інвалідів, у свою чергу, керуються швидше комерційними інтересами, аніж задоволенням потреб відповідної категорії осіб.

За таких умов виникає потреба в дослідженні природи, особливостей, принципів, системи соціального захисту інвалідів, механізму його адміністративно-правового регулювання і розробленні на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази, упорядкування організаційно-структурних формувань, заходів у відповідній сфері.

Сьогодні адміністративно-правовому регулюванню у сфері соціального захисту інвалідів присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів залишився поза увагою.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження питання адміністративно-правового регулювання у сфері соціального захисту інвалідів, свідчать про актуальність проблеми та зумовлюють вибір теми дослідження.

При підготовці дисертаційної роботи було використано праці таких вчених у галузі адміністративного права та процесу: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, К.С. Бельського, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої, І.П. Голосніченка, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, А.Ф. Мельник, О.І. Остапенка, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі.

Значний вплив на дисертаційну роботу мали теоретичні праці дослідників соціального захисту, а саме: В.М. Акімушкіна, В.С. Андрєєва, В.А. Аралова, Н.Б. Болотіної, Н.П. Борецької, В.П. Галаганова, А.П. Зайця, А.Д. Зайкіна, Р.І. Іванової, В.Л. Костюка, О.Є. Мачульської, П.Д. Пилипенка, А.Г. Шевцова, П.І. Шевчука та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Указу Президента України від 19 травня 2011 р. № 588/2011 «Про заходи по вирішенню актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями», постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784 «Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар'єрна Україна», розпорядження Кабінету Міністрів від 21 листопада 2007 р. № 1035-р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства». Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ 28 квітня 2009 р. (протокол № 7). Тема дослідження розглянута і схвалена у 2009 році відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 686).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності, змісту й особливостей адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів, а також у виробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення такого регулювання і підвищення ефективності його практичної реалізації.

Згідно з поставленою метою, основними завданнями дослідження є:

- простежити генезис соціального захисту інвалідів;

- з'ясувати природу та ознаки поняття «соціального захисту інвалідів»;

- визначити складові елементи системи соціального захисту інвалідів;

- проаналізувати заходи щодо соціального захисту інвалідів, виявити недоліки в їх реалізації та запропонувати шляхи усунення;

- запропонувати класифікацію принципів соціального захисту інвалідів;

- розглянути теоретичні та нормативні положення щодо адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів;

- здійснити аналіз національного законодавства щодо соціального захисту інвалідів та виробити пропозиції з його вдосконалення;

- встановити зміст та особливості діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового регулювання соціального захисту осіб з фізичними вадами;

- охарактеризувати особливості та роль громадських організацій інвалідів у реалізації соціального захисту інвалідів;

- визначити досвід держав світу щодо регулювання соціального захисту інвалідів та перспективи розвитку цього напряму діяльності в Україні;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання соціального захисту інвалідів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері соціального захисту інвалідів.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів.

Методи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є різні наукові методи, що використовувалися комплексно з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених завдань й обґрунтованості висновків та рекомендацій, а саме: діалектичний - задля дослідження теоретичних і нормативних положень щодо адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів (у всіх розділах); класифікації та групування - для розроблення класифікації осіб з обмеженими фізичними можливостями (підрозділ 1.1), принципів їх соціального захисту (підрозділ 1.3), громадських організацій інвалідів (підрозділ 2.3); історико-правовий - з метою дослідження процесу становлення соціального захисту інвалідів (підрозділ 1.1); структурно-функціональний - для дослідження особливостей діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів (підрозділ 2.2); порівняльно-правовий - задля співставлення правового регулювання соціального захисту інвалідів в Україні та інших державах світу і, як результат, визначення перспектив його розвитку (підрозділ 3.1); статистичний та документального аналізу - для виявлення аналізу недоліків у здійсненні заходів щодо соціального захисту інвалідів та його адміністративно-правового регулювання (підрозділ 1.2, 2.1., 2.2); соціологічний - при проведенні анкетування громадян та працівників сфери соціального захисту населення (підрозділ 1.2); статистичний - з метою аналізу та узагальнення емпіричної інформації, яка стосується теми дисертаційної роботи (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, акти Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері соціального захисту інвалідів.

Емпіричну основу дослідження становлять: 1) статистичні дані Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Державного центру зайнятості за 2001-2010 роки; 2) вивчення та узагальнення практичної діяльності обласних державних адміністрацій (щодо співпраці з громадськими організаціями інвалідів); 3) результати анкетування 300 громадян; 4) правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питання адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів. У дисертації сформульовано ряд концептуально нових положень і висновків, а саме:

вперше:

- запропоновано дефініції: «система соціального захисту інвалідів», «принципи соціального захисту інвалідів», «адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів», «механізм адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів», «громадська організація інвалідів»;

- визначено елементи системи соціального захисту інвалідів, до числа яких віднесено соціальне страхування, соціально-побутове обслуговування, освіту, реабілітацію, зайнятість, медичне та пенсійне забезпечення, надання інвалідам державної соціальної допомоги, пільги та компенсації, забезпечення засобами реабілітації, поліпшення житлових умов та соціальної інтеграції;

- виділено види громадських організацій, які опікуються проблемами соціального захисту осіб зазначеної категорії, а саме: громадські організації інвалідів, діяльність яких спрямована виключно на їх соціальний захист, та громадські організації, які опікуються проблемами інвалідів опосередковано;

- аргументовано необхідність прийняття нової редакції Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», структурованого таким чином, щоб у ньому було закріплено організаційно-правові засади та форми соціального захисту інвалідів, відображено основні засади здійснення заходів у відповідному напрямі тощо;

удосконалено:

- поняття «інвалід», «система», «соціальний захист», «соціальний захист інвалідів», «правове регулювання», «нормативно-правовий акт»;

- рекомендації щодо вдосконалення системи органів виконавчої влади, на які покладено повноваження щодо соціального захисту інвалідів. Зокрема, запропоновано об'єднати Міністерство соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України в єдиний орган - Міністерство охорони здоров'я та соціального захисту населення України;

набули подальшого розвитку:

- наукові положення щодо системи правових принципів соціального захисту інвалідів;

- положення щодо ознак, властивих об'єднанням громадян.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:

- науковій діяльності - сформульовано пропозиції щодо гарантування та забезпечення права інвалідів на здобуття дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти (акт впровадження Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25.06.2011 р.);

- законотворчій діяльності - запропоновано та розглянуто низку змін до законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (акт впровадження Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів від 25.06.2011 р.);

- правозастосовній діяльності - надано низку пропозицій щодо покращення діяльності Міністерства соціальної політики України шляхом внесення змін до національного законодавства, а саме: законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (акт впровадження Міністерства соціальної політики України від 20.06.2011 р.);

- навчальному процесі - зібрано та систематизовано матеріал, що може бути використаний під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади» у Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 29.06.2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і круглих столах, серед них: «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Харків, 2011 р.), «Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні» (м. Запоріжжя, 2009 р.) тощо.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 9 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 297 сторінок. Список використаних джерел налічує 256 найменувань і займає 24 сторінки.

адміністративний правовий захист інвалід

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, розкрито зміст і стан наукового опрацювання проблеми; визначено зв'язок з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1. «Природа соціального захисту інвалідів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та особливості соціального захисту інвалідів» досліджено генезис соціального захисту осіб, що мають інвалідність. Задля з'ясування природи соціального захисту даної категорії осіб автором досліджено сутність поняття «інвалід» та запропоновано удосконалене визначення терміну «інвалід», виділено його характерні ознаки.

В процесі дослідження змісту соціального захисту інвалідів з'ясовано, що дане соціальне явище є системою здійснюваних державою організаційних, юридичних, економічних, фінансових, соціальних заходів, спрямованих на задоволення потреб зазначеної категорії осіб у відновленні та підтримці здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, безперешкодному доступі до об'єктів соціальної інфраструктури тощо.

Визначено, що даному різновиду соціального захисту властиві наступні ознаки: його об'єктом виступає встановлена законодавством категорія осіб - інваліди; він є системою заходів, які здійснюються державою і спрямовані на задоволення певних потреб відповідної категорії населення; дані заходи здійснюються з метою забезпечення інвалідам можливості реалізувати весь комплекс гарантованих їм загальних та додаткових прав, вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів.

У підрозділі 1.2. «Елементи соціального захисту інвалідів» досліджено систему соціального захисту інвалідів, яку визначено як цілісну сукупність таких заходів: соціальне страхування, соціально-побутове обслуговування, освіта, реабілітація, зайнятість, медичне та пенсійне забезпечення даної категорії осіб, надання їм пільг та компенсацій, забезпечення засобами реабілітації, поліпшення житлових умов та соціальної інтеграції, - які спрямовано на задоволення потреб осіб з інвалідністю у відновленні та підтримці здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, соціальній інтеграції тощо, що формується під впливом суспільних процесів.

Автором подано характеристику кожного елементу системи соціального захисту інвалідів, розкрито їх недоліки та запропоновано шляхи усунення. Зокрема, запропоновано розробити програму розвитку в Україні дистанційної форми навчання; запровадити адресну (грошову) допомогу; створити універсальний центр комплексної реабілітації зі структурними підрозділами та його філіали в областях (на сьогодні в Україні функціонує понад 320 стаціонарних (інтернатних) закладів та установ, а також територіальних центрів); удосконалити професійно-технічне навчання і професійну реабілітацію інвалідів; на телебаченні, у державних установах та організаціях культурного, інформаційного і побутового призначення ввести широке використання дактильно-жестової мови і матеріалів зі шрифтом Брайля тощо.

У підрозділі 1.3. «Принципи соціального захисту інвалідів» розглянуто основні закономірності та базові ідеї соціального захисту осіб з інвалідністю, що становлять підґрунтя даного явища. Встановлено, що принципи соціального захисту інвалідів - це ключові ідеї, що витікають із сутності та рівня розвитку суспільства, втілені у правосвідомості та нормативно-правових актах, дотримання яких сприяє реалізації основної мети - задоволення потреб осіб з інвалідністю у відновленні та підтримці здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, безперешкодному доступі до об'єктів соціальної інфраструктури тощо.

Наведено класифікацію даних принципів: загальні (визначають систему соціального захисту інвалідів в цілому, фіксують вихідні начала будь-якого явища у цій сфері) та спеціальні (відображають особливості окремих напрямів соціального захисту інвалідів). Розкрито зміст наступних принципів соціального захисту інвалідів: верховенства права, законності, гуманізму, демократизму, рівності, недискримінації, гарантованості прав і свобод, єдності прав і обов'язків, солідарності, відповідальності, реалістичності; забезпечення на рівні не нижчому за встановлені в державі соціальні нормативи, що є науково й економічно обґрунтованими; єдності централізованих і децентралізованих засад або державно-суспільного характеру соціального захисту інвалідів, участі та включення; свободи вибору; заборони звуження змісту та обсягу прав у сфері соціального захисту інвалідів при прийнятті нових законів; доступності або спеціальної організації середовища; гарантованості соціального захисту інвалідів; інноваційності заходів соціального захисту інвалідів.

Запропоновано внести зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» шляхом доповнення його статтею «Принципи соціального захисту інвалідів».

Висловлено позицію стосовно крайньої необхідності реалізації вищезгаданих принципів на практиці, оскільки саме їх реалізація, а не нормативне закріплення, має здійснитися в першу чергу. За результатами проведеного інтерв'ювання з цим твердженням погодилися 87 % опитаних.

Розділ 2. «Механізм адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Нормативно-правове регулювання соціального захисту інвалідів» визначено, що адміністративно-правове регулювання соціального захисту інвалідів є здійснюваним публічною адміністрацією цілеспрямованим впливом на відносини у сфері соціального захисту інвалідів шляхом застосування правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних приписів та ін.), пов'язаним зі встановленням конкретних прав і обов'язків їх суб'єктів, що має на меті упорядкування відповідних відносин. Визначено його складові, а саме: 1) вся система органів державної влади і місцевого самоврядування, задіяних у процесі здійснення державного регулювання відносин у відповідній сфері; 2) система правових норм, правових ідей та принципів, які у сукупності становлять законодавство про соціальний захист інвалідів і регулюють зміст та процес здійснення адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів.

Здійснено аналіз нормативно-правової бази соціального захисту інвалідів, а саме: Конституції України, Кодексу законів про працю України, Сімейного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» тощо. Також акцентовано увагу на нормативно-правових актах у сфері соціального захисту інвалідів, які видані Президентом України та органами виконавчої влади. Запропоновані конкретні зміни до перелічених нормативно-правових актів.

Доведено, що існують чинники, які ускладнюють застосування законодавства у сфері соціального захисту інвалідів, а саме: відсутність єдиної, цілісної та системної концепції соціальної політики держави та розвитку соціального законодавства; відсутність системного, комплексного та цілісного підходу до визначення системи прав інвалідів; відсутність достатніх, доступних та обміркованих механізмів їх реалізації; розпорошеність законодавства про права осіб з інвалідністю тощо.

Задля усунення перелічених вище недоліків та попередження нових запропоновано викласти у новій редакції Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідний проект акта представлений в додатках до роботи. У ході проведення інтерв'ювання 62% підтримали ідею прийняття відповідного законопроекту, 10% - висловились проти, а 28% - утримались від висловлення власної думки із зазначеного приводу.

У підрозділі 2.2. «Роль публічної адміністрації у регулюванні соціального захисту інвалідів» розглянуто діяльність вказаного напряму таких органів публічної адміністрації: Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади), органів місцевого самоврядування.

Досліджено адміністративно-правовий статус усіх перелічених суб'єктів. Особливу увагу приділено Верховній Раді України, Міністерству соціальної політики України, Міністерству охорони здоров'я України і Державній службі з питань інвалідів та ветеранів України як основним суб'єктам з регулювання зазначеної сфери. Розглянуто компетенцію їх структурних підрозділів.

На підставі проведеного автором аналізу національної та міжнародної практики запропоновано об'єднати Міністерство соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України в єдиний орган виконавчої влади - Міністерство охорони здоров'я та соціального захисту населення України.

У підрозділі 2.3. «Громадські організації як суб'єкти реалізації соціального захисту інвалідів» розкрито зміст та напрями діяльності недержавних, позабюджетних неприбуткових громадських організацій, діяльність яких полягає у реалізації заходів щодо соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Виділено дві групи таких громадських організацій: 1) громадські організації, діяльність яких спрямована виключно на соціальний захист відповідної категорії осіб; 2) громадські організації інвалідів, які опікуються проблемами осіб з інвалідністю опосередковано. За результатами дослідження змісту діяльності громадських організацій інвалідів їх класифіковано: 1) за нозологіями захворювань осіб, якими вони опікуються; 2) за віковою ознакою; 3) за статевою ознакою; 4) за професійними ознаками членів організацій; 5) за категоріями членів об'єднань.

До основних ознак громадських організацій інвалідів віднесено наступні: об'єднують у своїх рядах інвалідів; дають можливість акумулювати і використовувати соціальну ініціативу та активність інвалідів; виступають єдиною соціальною структурою, в якій інваліди є членами не опосередковано, як в інших структурах суспільства, а безпосередньо.

З метою закріплення в національному законодавстві визначення громадської організації інвалідів, яке на сьогодні відсутнє, запропоновано викласти ст. 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в наступній редакції: «Громадською організацією інвалідів є добровільне, неурядове, самоврядне, неприбуткове об'єднання осіб на основі єдності інтересів з метою здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів».

Станом на 1 січня 2011 року Міністерством юстиції України зареєстровано понад 70 всеукраїнських та міжнародних громадських організацій інвалідів, а також майже 2 тисячі відповідних об'єднань місцевого рівня.

Розділ 3. «Шляхи вдосконалення регулювання соціального захисту інвалідів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Міжнародний досвід щодо регулювання соціального захисту інвалідів» досліджено досвід низки держав світу щодо регулювання соціального захисту осіб з обмеженими функціональними можливостями, зокрема, Королівства Швеція, Федеративної Республіки Німеччина, Фінляндської Республіки, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Республіки Казахстан, Австралійського Союзу, Республіки Індія, Російської Федерації.

Зроблено висновки про те, що з метою вдосконалення національної системи соціального захисту осіб з обмеженими функціональними можливостями необхідно запровадити у правову систему України наступні заходи, а саме: ввести такі форми підтримки осіб з функціональними обмеженнями, як персональний асистент, контактна особа чи супроводжуючий (Королівство Швеція); впровадити практику надання особам з інвалідністю соціальних послуг громадськими організаціями інвалідів, у тому числі всеукраїнськими, з подальшою компенсацією їх вартості за рахунок коштів, що передбачаються на спеціальні програми, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів (Федеративна Республіка Німеччина); створити сайт «Інформація для інвалідів», який би носив характер «гарячої лінії»: інваліди мали б змогу отримати необхідну інформацію щодо заходів їх соціального захисту, а в разі виникнення питань - оперативну відповідь (Сполучені Штати Америки) тощо.

У підрозділі 3.2. «Перспективи розвитку регулювання соціального захисту інвалідів» запропоновано прийняття Загальнодержавного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів, який повинен мати наступну структуру: I. Загальна частина; II. Мета плану дій; III. Напрями розв'язання проблем; IV. Завдання і заходи; V. Очікувані результати, ефективність; VI. Суб'єкти реалізації заходів та джерела фінансування. Метою його прийняття є виконання юридичних зобов'язань України щодо забезпечення дотримання Конвенції ООН про права інвалідів, які вона взяла на себе, ратифікувавши цей міжнародний акт, створення умов для результативного функціонування в Україні системи соціального захисту людей з фізичними вадами, поваги до їхньої гідності, надання можливості бути незалежними та повною мірою брати участь у всіх сферах життя суспільства. Про необхідність прийняття відповідного плану дій також свідчать результати проведеного автором інтерв'ювання. Зокрема, відповідну пропозицію підтримало 58 % опитаних, 10 % - висловились проти, 32 % - утримались від висловлення власної позиції з поставленого питання.

У даному документі мають знайти своє відображення конкретизовані певними заходами положення щодо наступних пріоритетних напрямів державної політики щодо соціального захисту інвалідів: удосконалення системи реабілітації інвалідів, процесу отримання інвалідами освіти; забезпечення інтеграції осіб з інвалідністю в соціум; забезпечення доступності об'єктів соціальної інфраструктури, транспорту та зв'язку, інформації; удосконалення законодавчої бази щодо соціального захисту інвалідів; міжнародне співробітництво у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягали в комплексному та правовому аналізі адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Основні з них такі:

1. Соціальний захист інвалідів визначено як систему здійснюваних державою організаційних, юридичних, економічних, фінансових, соціальних заходів, спрямованих на задоволення потреб зазначеної категорії осіб у відновленні та підтримці здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, безперешкодному доступі до об'єктів соціальної інфраструктури тощо.

2. Встановлено, що до ознак соціального захисту інвалідів належать такі: його об'єктом виступає встановлена законодавством категорія осіб - інваліди; він є системою заходів, які здійснюються державою і спрямовані на задоволення певних потреб відповідної категорії населення, зокрема, у відновленні та підтриманні здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, доступі до інформації, до об'єктів соціальної інфраструктури тощо; гарантом соціального захисту інвалідів є держава; заходи здійснюються з метою забезпечення інвалідам можливості реалізувати весь комплекс гарантованих їм загальних та додаткових прав, вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів.

3. На основі аналізу національної практики щодо соціального захисту осіб з інвалідністю аргументовано зміст системи відповідних заходів: соціальне страхування, соціально-побутове обслуговування, освіта, реабілітація, зайнятість, медичне та пенсійне забезпечення даної категорії осіб, надання їм державної соціальної допомоги, пільг та компенсацій, забезпечення засобами реабілітації, поліпшення житлових умов та соціальної інтеграції.

4. Доведено, що реалізації мети соціального захисту інвалідів сприяє дотримання таких історично усталених принципів даного соціального явища: 1) загальних (належать до системи соціального захисту інвалідів в цілому, фіксують вихідні начала будь-якого явища), а саме: верховенства права, законності, гуманізму, демократизму, рівності, недискримінації, гарантованості прав і свобод, єдності прав і обов'язків, солідарності, відповідальності; 2) спеціальних (відображають особливості окремих частин соціального захисту інвалідів), зокрема, формальних (реалістичності, здійснення забезпечення на рівні не нижче встановлених в державі науково й економічно обґрунтованих соціальних нормативів, єдності централізованих і децентралізованих засад або державно-суспільного характеру соціального захисту інвалідів) та змістовних (участі та включення, свободи вибору, незменшуваності змісту та обсягу прав у сфері соціального захисту інвалідів при прийнятті нових законів, доступності або спеціальної організації середовища, гарантованості соціального захисту інвалідів, інноваційності заходів соціального захисту інвалідів).

5. Встановлено, що механізм адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів - це система адміністративно-правових засобів, способів та форм, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин у сфері соціального захисту інвалідів, що виникають в процесі діяльності публічної адміністрації з метою задоволення потреб зазначеної категорії осіб у відновленні та підтримці здоров'я, матеріальному забезпеченні, самореалізації, безперешкодному доступі до об'єктів соціальної інфраструктури тощо. Основними елементами цього механізму є правові акти, публічне адміністрування та організаційно-правові засоби.

6. Обґрунтовано нагальну необхідність викладення у новій редакції базового законодавчого акту України у сфері соціального захисту осіб з функціональними обмеженнями - Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», структурованого таким чином, щоб у ньому було закріплено організаційно-правові засади та форми соціального захисту інвалідів, відображено основні засади здійснення заходів у відповідному напрямі з урахуванням специфіки відносин у цій сфері тощо. Пропозиція обумовлена тим, що національне законодавство, яким регулюються відносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, складається з великої кількості майже неупорядкованих правових норм. Воно характеризується відсутністю єдиної, цілісної та системної концепції соціальної політики держави та розвитку соціального законодавства, системного, комплексного та цілісного підходу до визначення системи прав осіб з інвалідністю.

7. Встановлено, що регулювання соціального захисту інвалідів здійснюється державними органами влади, а також органами місцевого самоврядування, яким делеговано відповідні повноваження. За результатами дослідження компетенції Міністерства соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України у сфері соціального захисту інвалідів, а також відповідного міжнародного досвіду та з метою поєднання соціальної та медичної складових соціального захисту населення, у тому числі осіб з інвалідністю, запропоновано об'єднати відповідні центральні органи виконавчої влади в єдиний орган - Міністерство охорони здоров'я та соціального захисту населення України.

8. Доведено, що громадські організації є важливою ланкою у розв'язанні проблем інвалідів, оскільки керуються життєвими інтересами, цінностями і пріоритетами осіб, які входять до них, у тому числі інвалідів, акумулюють і використовують соціальну ініціативу та активність інвалідів, виступають єдиною соціальною структурою, до складу членів якої інваліди входять безпосередньо, а не опосередковано, як в інших структурах суспільства. У ході реалізації соціального захисту інвалідів відповідні об'єднання громадян здійснюють заходи щодо реабілітації осіб відповідної категорії, надають їм соціальні послуги, матеріальну допомогу, сприяють реалізації ними права на освіту, забезпечують працевлаштування інвалідів, туристичний та екскурсійний відпочинок, представляють і захищають права та інтереси осіб з інвалідністю, сприяють їх інтеграції в суспільство, здійснюють видавничу, проектно-нормативну та дорадчо-консультативну діяльність, проводять інформаційно-роз'яснювальну роботу тощо. Так, за офіційною інформацією Міністерства соціальної політики України, протягом 2010 року всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів лише за рахунок бюджетних коштів проведено 315 заходів щодо соціального захисту інвалідів.

9. В процесі аналізу правової бази виявлені відповідні прогалини та колізії. З метою їх усунення запропоновано внести такі зміни й доповнення: внести зміни до ст. 46 Конституції України; Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнити статтею «Принципи соціального захисту інвалідів»; доповнити Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» статтею «Соціально-культурна та творча реабілітація»; у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» ст. 12 викласти в новій редакції.

10. Обґрунтовано необхідність розроблення та затвердження на законодавчому рівні Загальнодержавного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів, у якому мають бути відображені напрями розв'язання проблем щодо соціального захисту інвалідів, відповідні завдання і заходи, очікувані результати, ефективність, а також суб'єкти реалізації заходів та джерела фінансування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Куца А.М. Доступне середовище для осіб з інвалідністю: міф чи реальність / А.М. Куца // Митна справа. - 2011. - № 2 (74). - Ч. 2. - С. 463-466.

2. Куца А.М. Нормативне регулювання соціального захисту інвалідів / А.М. Куца // Митна справа. - 2010. - № 5 (71). - Ч. 2. - С. 83-87.

3. Куца А.М. Основоположні норми та правила соціального захисту осіб з функціональними обмеженнями / А.М. Куца // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 11. - С. 105-108.

4. Куца А.М. Поняття і елементи механізму адміністративно-правового регулювання соціального захисту інвалідів / А.М. Куца // Митна справа. - 2011. - № 1 (73). - Ч. 2. - С. 259-264.

5. Куца А.М. Система соціального захисту осіб з інвалідністю / А.М. Куца // Митна справа. - 2010. - № 6 (72). - Ч. 2. - С. 19-24.

6. Куца А.М. Створення для інвалідів сприятливих умов життєдіяльності / А.М. Куца // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 12. - С. 115-117.

7. Куца А.М. Адміністративно-правовий механізм регулювання соціального захисту інвалідів / А.М. Куца // Правові реформи в Україні: матеріали ІІ міжвузівської науково-теоретичної конференції, (м. Київ, 21 жовтня 2010 р.). - Київ: НАВС, 2010. - С. 119-120.

8. Куца А.М. Громадські організації інвалідів у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю / А.М. Куца // Проблеми представництва та захисту прав дітей з інвалідністю: матеріали всеукраїнського (національного) круглого столу ВГОІ «Інститут реабілітації та соціальних технологій» (м. Київ, 2010 р.). - Київ: ПВГОІ «ІР СТ Україна», 2010. - С. 35-37.

9. Куца А.М. Зміст поняття «інвалід» / А.М. Куца // Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 12-13 лютого 2011 р.): у 3-х частинах. - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2011. - Ч. 3. - С. 22-25.

10. Куца А.М. Компоненти соціального захисту інвалідів / А.М. Куца // Наука і життя - 2010: збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Миколаїв, 17 березня 2010 р.). - Миколаїв: НУК, 2010. - С. 52-53.

11. Куца А.М. Контроль за створенням безперешкодного середовища для інвалідів в регіонах / А.М. Куца // Державний контроль: погляди на його сутність та призначення: матеріали міжвузівського круглого столу (м. Київ, 17 травня 2011 р.). - Київ: НАВС, 2011. - С. 17-18.

12. Куца А.М. Пільги і компенсації чи адресна допомога: переваги та недоліки для соціального захисту інвалідів / А.М. Куца // Правові реформи в Україні: проблеми реалізації: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 16-17 лютого 2011 р.): у 4-х томах. - Київ: Центр правових наукових досліджень, 2011. - Т. 2. - С. 89-91.

13. Куца А.М. Правове регулювання соціального захисту осіб з інвалідністю / А.М. Куца // Роль права у забезпеченні законності та правопорядку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 22-23 листопада 2010 р.): у 2-х частинах. - Запоріжжя: Запорізька міська громадська організація «Істина», 2010. - Ч. 2. - С. 37-39.

14. Куца А.М. Соціальний захист та соціальне забезпечення: масштабність понять / А.М. Куца // Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 23-24 лютого 2011 р.): у 4-х томах. - Харків: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2011. - Т. 3. - С. 32-34.

Размещено на Allbest.ru