Організаційно-інструментальне забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

УДК 352.078(477)::3.078

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ СТІЙКИМ РОЗВИТКОМ АДМІНІСТРАТИВНИХ РАЙОНІВ

25.00.04 - місцеве самоврядування

СКРИПЧЕНКО Наталія Миколаївна

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент САВОСТЕНКО Тетяна Олександрівна, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри економіки та регіональної економічної політики.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор ШАРОВ Юрій Павлович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри менеджменту та управління проектами;

кандидат наук з державного управління ПУШКАРЬОВА Наталія Олександрівна, Інститут економіки, менеджменту і права в будівництві Донбаської національної академії будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, заступник директора.

Захист відбудеться «18» листопада 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.866.01 у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29, ауд. 104.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29.

Автореферат розісланий «14» жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. М. Дрешпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення стійкого розвитку визнано важливою складовою державної політики на сучасному етапі, що зумовлено економічними, соціально-демографічними та суспільними чинниками, а також необхідністю реалізації основних ідей і принципів, задекларованих Україною на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку. Система поглядів щодо переходу України на засади стійкого розвитку базується на необхідності збереження навколишнього середовища й одночасно забезпечення високої якості життя для нинішнього і майбутнього поколінь. Це передбачає координацію дій у всіх сферах суспільного життя, відповідне функціонування публічного управління в напрямі застосування нових підходів до забезпечення збалансованого розвитку територій.

Вирішення цієї проблеми потребує формування сучасної моделі місцевого самоврядування на основі створення економічних, організаційних і нормативно-правових передумов для врегулювання організації діяльності публічних органів влади на регіональному та районному рівнях управління, де функціонують одночасно два центри публічної влади - місцеві державні адміністрації й обласні та районні ради. У зв'язку з цим виникає необхідність розширення можливостей останніх щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад області чи району через запровадження сучасних методів управління, таких як моніторинг процесів соціо-еколого-економічного розвитку для формування управлінських впливів на науковій основі з використанням інформаційно-аналітичного ресурсу.

У науковій літературі питання організації й практичної діяльності органів місцевого самоврядування, формування дієвого механізму управління в місцевому самоврядуванні досліджували О. Бабінова, В. Бакуменко, О. Батанов, О. Бориславська, В. Борденюк, В. Григорішен, І. Дробот, І. Дробуш, З. Катушева, І. Козюра, В. Куйбіда, В. Кравченко, Ю. Наврузов, Н. Пушкарьова, С. Серьогіна, А. Ткачук, Ю. Шаров та інші.

Теоретично-методологічні підходи до забезпечення стійкого розвитку на загальнодержавному та регіональному рівнях, у тому числі й через оцінювання стану територій, розглядали у своїх роботах зарубіжні й вітчизняні вчені В. Антонов, В. Артеменко, Б. Буркинський, Д. Галданова, В. Геєць, З. Герасимчук, Ю. Гладкий, М. Голубець, Б. Данилишин, В. Данілов-Данільян, М. Долішній, С. Дорогунцов, С. Дятлов, Л. Зайцева, В. Керецман, В. Коптюг, В. Кухар, Д. Львов, Г. Марушевський, Л. Мельник, Н. Моісеєв, О. Невелєв, І. Польська, Л. Руденко, Т. Савостенко, С. Семенець, С. Серьогін, А. Урсул, А. Чимітова, А. Чистобаєв, Е. Чиянова, А. Шапар, В. Шевчук, інші.

Однак, незважаючи на широке коло наукових напрацювань щодо стійкого соціально-економічного розвитку територій, поки що відсутні комплексні дослідження стосовно визначення ролі місцевого самоврядування у забезпеченні цих процесів.

Отже, актуальність дослідження зумовлюється наявністю проблеми, сутність якої полягає в необхідності розширення можливостей обласних і районних рад у напрямі зміни традиційної моделі розвитку на таку, що сприятиме формуванню повноцінного життєвого середовища, більш якісного і безпечного в майбутньому.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі економіки та регіональної економічної політики Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах наукових тем «Розробка методологічних засад державної політики сталого регіонального розвитку» (номер державної реєстрації 0106U006529) та «Організаційно-аналітичне забезпечення управління регіональним розвитком» (номер державної реєстрації 0109U000466), у яких автор брала участь як науковий співробітник. Автором було досліджено практику застосування наукових підходів до комплексного оцінювання територій з позиції стійкості та запропоновано систему показників оцінювання стану адміністративних районів.

Мета, завдання дослідження. Головною метою дослідження є формування організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів органами місцевого самоврядування та розробка практичних рекомендацій щодо впровадження в їх діяльність методології оцінювання за ознакою «стійкість».

Реалізація визначеної мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– узагальнити наукові погляди щодо визначення понять «стійкість» і «стійкий розвиток» з позиції територіального й управлінського аспектів;

– дослідити зарубіжний досвід реалізації принципу стійкого розвитку в управлінській діяльності;

– розкрити необхідність і можливість реалізації принципу стійкого розвитку в місцевому самоврядуванні, для чого здійснити аналіз взаємообумовленості принципів державного управління, державної регіональної політики з принципами місцевого самоврядування;

– запропонувати нові функціональні складові організації діяльності органів місцевого самоврядування;

– дослідити існуючі підходи до формування системи показників оцінювання стану територій з позиції стійкого розвитку та обґрунтувати методологію оцінювання адміністративних районів за ознакою «стійкість»;

– сформувати базисну модель реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку» та продемонструвати можливість її застосування на прикладі районів Дніпропетровської області;

– сформувати модель організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів обласними та районними радами.

Об'єктом дослідження є діяльність органів місцевого самоврядування, обласних і районних рад, щодо управління стійким розвитком адміністративних районів. Предметом дослідження є організаційно-інструментальне забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів обласними та районними радами. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що організаційно-інструментальне забезпечення процесу управління стійким розвитком адміністративних районів на основі запровадження моніторингу соціо-еколого-економічного стану з використанням запропонованої методико-технологічної моделі та інструментарію оцінювання за ознакою «стійкість» через здійснення більш системного аналізу в частині пошуку ресурсів для районів, які в першу чергу потребують переведення до групи більш високого рівня розвитку, дозволить районним і обласним радам підвищити результативність діяльності в напрямі формування повноцінного життєвого середовища.

Методи дослідження. Виконання дисертаційної роботи базується на застосуванні фундаментальних загальнонаукових і спеціальних методів наукових досліджень. Методологічною основою наукової роботи є діалектичний метод пізнання, застосований до вивчення сучасних концепцій розвитку, теоретичних розробок вітчизняних і зарубіжних учених з питань стійкого розвитку, законодавчих та нормативних актів щодо діяльності та розвитку місцевого самоврядування. Дослідження організації діяльності органів публічної влади на місцевому рівні побудоване на використанні системного підходу та системного аналізу. Методи економіко-статистичного аналізу дали можливість виявити недоліки прийнятого підходу до здійснення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Використання структурно-функціонального, інформаційного підходу в поєднанні з такими загальними методами наукового пізнання, як математичне моделювання, порівняння, узагальнення, дедукція, індукція, аналіз та синтез, абстрагування, логічний метод дозволили сформувати складові методико-технологічної моделі, інструментарій оцінювання адміністративних районів за ознакою «стійкість» та запропонувати інституційно-правове забезпечення управління стійким розвитком районів органами місцевого самоврядування. Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання - обґрунтуванні наукових положень, щодо побудови моделі організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів обласними та районними радами. З огляду на це наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

уперше:

– обґрунтовано підхід до побудови моделі організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів обласними та районними радами, в якій визначені складові діяльності й необхідні зв'язки процесу системних дій, що дозволяє формувати комплекс методико-технологічних засобів моніторингу на основі використання інформаційно-аналітичного ресурсу для запровадження нового принципу зв'язку в системі управління публічних органів влади - «соціо-еколого-економічний стан - планування розвитку» й здійснення управлінських впливів у напрямі зміни традиційної моделі розвитку;

– розкрито зміст функції управління «моніторинг стійкого розвитку» та запропоновано стадії її здійснення через побудову методико-технологічної моделі; формування інструментарію оцінювання стану адміністративних районів за ознакою «стійкість» із застосуванням економіко-математичних методів для згортання показників у більш узагальнені оцінки, розрахунків порогових значень за критерієм мінімізації витрат на переведення районів однієї групи в групу більш високого рівня; розподіл районів за рівнями розвитку; групування й аналіз стану цих територій відповідно до класифікаційних груп;

удосконалено:

– систему показників оцінювання розвитку адміністративних районів, що є змістовним входом для побудови методико-технологічної моделі оцінювання стану цих територій з позиції стійкого розвитку;

– підхід до оцінювання районів за ознакою «стійкість», який базується на групуванні первинних показників в більш узагальнені компонентні характеристики в розрізі складових розвитку - економічної, екологічної, соціальної; розрахунку інтегральних оцінок компонентних характеристик з наступним їх агрегуванням в оцінки за соціальною, економічною, екологічною складовими розвитку на основі використання кореляційного аналізу та методу головних компонент;

дістало подальшого розвитку:

– наукові погляди щодо понятійно-категоріального апарату предметної сфери дослідження, а саме: запропоновано визначення понять «стійкість», «стійкий розвиток» з позиції територіального й управлінського аспектів на основі виокремлення основної ознаки - «узгодженість між агрегованими параметрами економічної, екологічної, соціальної складових розвитку адміністративно-територіальних одиниць»;

– система поглядів на принципи місцевого самоврядування з позиції необхідності та можливості здійснення управлінських впливів органами місцевого самоврядування для узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів з метою стійкого розвитку;

– наукові положення щодо розширення можливостей здійснення діяльності органами місцевого самоврядування, які базуються на врахуванні дії загальносистемного закону щодо функціональної цілісності системи, що дає можливість запропонувати основну функцію відповідно до сфери діяльності - соціо-еколого-економічну та функцію управління відповідно до змісту управлінської діяльності - «моніторинг стійкого розвитку».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони забезпечують можливість здійснення управлінських впливів районними та обласними радами в напрямі забезпечення стійкого розвитку адміністративних районів через запровадження наукових підходів і практичних рекомендацій до організації їх діяльності. Результати наукового дослідження відображені в конкретних положеннях. Так, модель реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку» апробовано на базі адміністративних районів Дніпропетровської області. Практичні рекомендації можуть бути використані для формування координаційних зв'язків у системі публічного управління під час планування розвитку районів у напрямі стійкості на науково обґрунтованій основі. Одержані в процесі виконання дисертації результати впроваджені в діяльність органів місцевого самоврядування та державних установ, а саме:

– Дніпропетровською обласною радою для формування висновків комісій обласної ради при затвердженні Програми соціально-економічного та культурного розвитку Дніпропетровської області на 2010 рік (довідка про впровадження від 14. 05. 2010 р. № 0029377);

– Павлоградською районною радою для формування висновків комісій районної ради при затвердженні Програми соціально-економічного та культурного розвитку Павлоградського району на 2010 рік (довідка про впровадження від 11. 05. 2010 р. № 1/ 14 -145);

– Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в навчальному процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (довідка про впровадження від 23.03.2010 р № 03/1-2-03/1-206 ).

До дисертації додаються документи, що підтверджують реалізацію наукових розробок дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Висновки та результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані автором особисто. У дисертації не використовуються ідеї або розробки інших дослідників, у співавторстві з якими були підготовлені окремі публікації. У надрукованій спільно з А. А. Босовим науковій статті «Методика визначення інтегральних оцінок рівня розвитку АТО районного рівня» автором запропоновано аналітичний інструмент реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку», у науковій статті в співавторстві з А. А. Босовим «Удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування на основі моніторингу стійкого розвитку адміністративних районів» автором обґрунтовано функціональні підходи до вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування, в опублікованих тезах у співавторстві з А. А. Покотіловим, В. І. Дорохіним «Проблемы формирования концепции устойчивого развития» результатом особистої роботи здобувача є дослідження еволюції теорії стійкого розвитку.

Апробація результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: на IХ міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2009); 11-ій міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (Дніпропетровськ, 2007); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2008); 5-ій регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2008); регіональній науково-практичній конференції «Проблеми управління соціальним та гуманітарним розвитком» (Дніпропетровськ, 2008); науково-практичній конференції «Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України» (Одеса, 2008).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових праць, із них: 1 публікація у колективній монографії, 10 статей у наукових фахових виданнях, 6 публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 247 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту. Дисертація містить 35 рисунків, 31 таблицю, 9 додатків, список використаних джерел з 286 найменувань.

ОСНОВИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, її значення для розвитку місцевого самоврядування в Україні, визначено ступінь наукової розробленості теми; розкрито мету, завдання й гіпотезу дисертаційної роботи; наведено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів; подані відомості щодо апробації й опублікування результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні основи забезпечення стійкого розвитку адміністративно-територіальних одиниць» - розглянуто генезис наукових ідей щодо змістовних ознак понять «стійкість» і «стійкий розвиток» систем, що дозволяє розвинути наукові погляди на їх сутність у контексті територіального й управлінського аспектів; визначаються сучасні тенденції запровадження політики стійкого розвитку в зарубіжних країнах; досліджується адміністративний район як відкрита система, з точки зору взаємозв'язків у самій системі та за її межами; розглядається існуюча модель управління адміністративним районом; організаційно-правові передумови забезпечення стійкого розвитку цих територій органами місцевого самоврядування.

Проведений у дисертації аналіз теоретичних підходів до визначень понять «стійкість», «стійкий розвиток» дає підстави стверджувати, що стійкий розвиток територіальних систем розглядається як збалансування економічної, екологічної, соціальної складових розвитку для забезпечення повноцінного життєвого середовища. Однак поза увагою залишаються практичні аспекти процесу управління, які б забезпечували відповідну діяльність органів публічної влади на місцевому рівні. Це дало підстави розвинути наукові погляди щодо визначення понять «стійкість» і «стійкий розвиток» з позиції територіального підходу й управлінського аспекту. Основна спільна змістовна ознака, яка виокремлюється автором з-поміж інших, відображається як узгодженість між агрегованими параметрами економічної, екологічної, соціальної складових розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Аналіз закордонного досвіду свідчить про те, що розробка й прийняття стратегічних документів, їх інституційно-правове забезпечення, організація системи спостереження є основними засобами під час планування з метою стійкого розвитку. Важливого значення набувають і цілі щодо удосконалення місцевого управління в напрямку реалізації політики стійкого розвитку.

У роботі акцентується увага на адміністративному районі як адміністративно-територіальній одиниці в територіальному поділі країни. Дане територіальне утворення пропонується розглядати як складну динамічну систему, що постійно розвивається та взаємодіє із зовнішнім середовищем. Відображено сучасні тенденції розвитку адміністративних районів, які характеризуються структурною деформацією, технологічним відставанням сільськогосподарського виробництва (економічний аспект), поглибленням диспропорцій між рівнем життя сільського та міського населення (соціальний аспект), екстенсивним веденням сільськогосподарського виробництва в умовах посилення техногенного впливу на природне середовище (екологічний аспект). Це свідчить про необхідність вирішення проблем розвитку адміністративних районів на основі підвищення ролі та можливостей органів місцевого самоврядування щодо забезпечення їх стійкого розвитку.

Доведено недосконалість системи управління на районному рівні, що, у свою чергу, є перешкодою для розвитку районів у напрямі стійкості. Так, існуюча модель управління даним територіальним утворенням закріплює підходи до функціонування різних за своєю природою органів публічної влади, які мають спільний предмет відання - формування суспільних відносин, спрямованих на соціально-економічний розвиток. Це породжує одну з найскладніших проблем теорії та практики управління - розмежування між ними функцій, повноважень, ресурсів на їх виконання. Розкрито необхідність і можливість реалізації принципу стійкого розвитку в місцевому самоврядуванні. Система поглядів базується на аналізі та синтезі щодо взаємообумовленості законодавчо закріплених принципів місцевого самоврядування з принципами державної регіональної політики та загальносистемним принципом об'єктивності. Визначено, що зазначені принципи управління узгоджуються між собою та забезпечують можливість здійснювати управлінську діяльність у напрямі стійкого розвитку.

На основі аналізу взаємозв'язку між принципами діяльності й функціями органів управління всіх рівнів та врахування дії загальносистемного закону щодо функціональної цілісності системи запропоновано інтегрувати основні функції місцевого самоврядування за економічною, екологічною, соціальною сферами діяльності в одну - соціо-еколого-економічну та виокремити з поміж інших функцій управління таку функцію управління, як «моніторинг стійкого розвитку». За сферою діяльності соціо-еколого-економічна функція передбачає організацію діяльності суб'єктів місцевого самоврядування в напрямі узгодження основних складових розвитку - економічної, екологічної, соціальної; функція управління «моніторинг стійкого розвитку» - спостереження за системою показників їх інтегрування та подальший аналіз стану адміністративно-територіальних одиниць за допомогою інформаційно-аналітичного інструментарію.

У другому розділі - «Дослідження та обґрунтування методології оцінювання стану територій з позиції стійкого розвитку» - розглядаються методологічні підходи до оцінювання територій з позиції стійкого розвитку; здійснюється аналіз результатів оцінювання соціально-економічного розвитку районів на прикладі Дніпропетровської області відповідно до затвердженого в Україні Порядку про запровадження комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі Порядок); обґрунтовуються підходи до побудови методико-технологічної моделі та формування інструментарію щодо оцінювання адміністративних районів за ознакою «стійкість».

Дослідження досвіду зарубіжних країн свідчить про те, що важливим аспектом запровадження національних політик стійкого розвитку є процес розробки стратегій, способів їх реалізації, запровадження системи збору та аналізу інформації на основі показників, запропонованих Комісією зі стійкого розвитку при ООН. При цьому цілі спрямовані на узгодження темпів соціально-економічного розвитку з можливостями природних систем. Методологія оцінювання розвитку базується на двох підходах: перший - використання інтегральних індикаторів з урахуванням еколого-економічних, еколого-соціально-економічних, екологічних показників відповідно до обраних напрямів розвитку; другий - використання системи індикаторів з виокремленням таких підсистем показників, як екологічна, економічна, соціальна, інституціональна.

Дослідження існуючих в Україні методологічних підходів до комплексного оцінювання стану адміністративно-територіальних одиниць свідчить про неврахування певних особливостей функціонування адміністративних районів та обмежені можливості щодо формування інформаційно-аналітичного інструментарію для планування місцевого розвитку.

Відповідно до чинного в Україні Порядку проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць здійснено аналіз результатів оцінювання адміністративних районів Дніпропетровської області. З'ясовано, що Порядок має певні недоліки для оцінювання й аналізу, у тому числі й з позицій стійкості: несистематичний характер збору показників - 47,0 % від їх загальної кількості обліковуються щомісячно, близько 30,0 % - щоквартально, 23,0 % - щорічно; показники не повною мірою відображають економічні, екологічні, соціальні процеси розвитку. Так, в економічному розрізі значна частина показників відображає стан фінансових розрахунків. Такий показник, як обсяг реалізованої продукції, характеризується лише за окремими видами економічної діяльності, а саме: промисловість і сільське господарство, значна частина показників відображає темпи приросту, що спотворює фактичний стан справ з огляду на такі фактори, як цінова політика та інфляція. Показники, які б характеризували забезпеченість об'єктами соціального призначення, рівень надання послуг закладами охорони здоров'я й освіти, стан здоров'я населення, відсутні. Проте в теорії стійкого розвитку вищезазначені напрями є основними, що потребують змін у соціальній сфері. Сфера екології не відображена показниками, що характеризують техногенне навантаження, - наявність та утворення небезпечних відходів.

Крім того, відповідно до Порядку, оцінювання соціально-економічного розвитку територій здійснюється на основі розрахованих рейтингових оцінок за окремими сферами діяльності. Застосований підхід до побудови рейтингових оцінок за сферами соціально-економічного розвитку дозволяє лише визначити місце окремого району стосовно інших. Це унеможливлює здійснення аналізу для формування управлінських впливів у частині збалансування економічної, екологічної, соціальної складових під час розробки планів розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сформовано підхід до побудови базисної моделі реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку». Даний підхід передбачає змістовне наповнення функції управління «моніторинг стійкого розвитку» на основі побудови методико-технологічної моделі та формування інструментарію для оцінювання адміністративних районів з позиції стійкого розвитку. Методологія побудови методико-технологічної моделі базується на запропонованій системі первинних показників, які на відміну від нормативно врегульованих найбільш повно характеризують економічний, екологічний, соціальний стан районів і одночасно відображають пріоритетні напрями стійкого розвитку; групуванні первинних показників у компонентні (більш узагальнені характеристики) в розрізі складових розвитку - економічної, екологічної, соціальної; розрахунку інтегральних оцінок компонентних характеристик з наступним їх агрегуванням в оцінки за соціальною, економічною, екологічною складовими розвитку. Як інформаційно-аналітичний інструментарій пропонується розподіл районів за рівнями розвитку відповідно до визначених порогових значень економічного, екологічного, соціального станів розвитку; розподіл районів у класифікаційні групи за ознакою «стійкість».

У третьому розділі - «Наукові підходи до забезпечення стійкого розвитку адміністративних районів органами місцевого самоврядування» -запропоновано науковий підхід до побудови методико-технологічної моделі та формування інструментарію оцінювання розвитку адміністративних районів за ознакою «стійкість», продемонстровано можливість його застосування, відображено способи інституційно-правового врегулювання організаційно-інструментального забезпечення діяльності районних та обласних рад в напрямі зміни традиційної моделі розвитку.

З метою організації практичної діяльності районних та обласних рад побудовано модель організаційно-інструментального забезпечення управлінських впливів через вироблення й прийняття обґрунтованих управлінських рішень на науковій основі в напрямі стійкого розвитку адміністративних районів. Для відображення економічного, екологічного, соціального стану районів будується методико-технологічна модель на основі застосування кореляційного аналізу - для визначення взаємопов'язаних показників та вибору серед них некорельованих. Подальше використання методу головних компонент дозволяє побудувати інтегральні оцінки компонентних характеристик економічної, екологічної, соціальної складових розвитку й агрегувати їх в оцінки економічного, екологічного, соціального станів адміністративно-територіальних одиниць через лінійне перетворення загальної кількості показників у показники, які між собою некорельовані й нормовані. Економіко-математичні методи дають змогу визначити параметри кореляційної матриці, через які будуються лінійні рівняння економічної, екологічної, соціальної складових розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, метод головних компонент дозволяє визначити ступінь впливу первинних показників на інтегральні оцінки компонентних характеристик і останніх - на агреговані оцінки економічного, екологічного, соціального станів відповідно до коефіцієнтів лінійних рівнянь для здійснення більш системного аналізу їх розвитку. Для здійснення розподілу адміністративних районів за рівнями розвитку «високий», «середній», «низький» пропонується визначення порогових значень економічного, екологічного, соціального станів. У математичній площині завдання визначення порогових значень сформульовано таким чином, що задано множину районів A, в якій кожному району a_i A відповідає агрегована оцінка розвитку за складовими: економічною, екологічною, соціальною - дійсне число z_i на одиничному відрізку [0, 1].

місцевий самоврядування державний управлінський

Рис. 1. Модель організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів районними та обласними радами

При цьому розподіл множини районів A на підмножини може бути виконано відповідно до деяких порогових значень z_c та z_в, де z_c порогове значення між рівнем розвитку «низький», «середній», z_в порогове значення між рівнем розвитку «середній», «високий».

Значення z_c та z_в розраховуються відповідно до мети групування, якою в даній роботі є мінімізація витрат на переведення районів, що належать до відповідних груп за рівнем розвитку, в наступну групу - більш високого рівня розвитку, ніж наявний:

Цільова функція описує загальну величину витрат на переведення районів, що належать до відповідних груп за рівнем розвитку, на вищий рівень розвитку із застосуванням методу прямого пошуку. При цьому витрати на переведення кожної групи районів будуть відрізнятися від витрат іншої певними величинами - коефіцієнтами, які в даній роботі визначені експертним шляхом.

Це, у свою чергу, дозволяє автору запропонувати групування районів у класифікаційні групи за ознакою «стійкість»: «критично нестійкі», «відносно нестійкі», «відносно стійкі», «стійкі» - відповідно до приналежності агрегованих оцінок до рівня розвитку «низький» за соціальним, екологічним, економічним станом.

Застосування запропонованого підходу створює можливість розподілити адміністративні райони за класифікаційними групами за ознакою «стійкість» та здійснити аналіз розвитку з позиції стійкого розвитку, а саме: до «критично нестійких» потрапили 3 райони області із 22, які мають «низький» рівень розвитку за економічним, екологічним та соціальним станом. До «відносно нестійких» належать 10 районів - мають «низький» рівень розвитку за двома основними характеристиками; до «відносно стійких» потрапили 8 районів - мають «низький» рівень розвитку за однією з трьох основних характеристик, і лише один район - не має жодної низької інтегральної оцінки, тобто класифікується як «стійкий».

У межах класифікаційної групи районів «критично нестійких» один із трьох районів має найгірше становище: економічна та екологічна складові належать до класифікаційної групи «критично нестійкі», а соціальний стан є «відносно нестійкий», при тому, що з його шести компонентних характеристик чотири мають рівень «низький» і найбільші коефіцієнти впливу на агреговану оцінку. Серед десяти районів за класифікаційною групою «відносно нестійкі» п'ять із них в першу чергу потребують здійснення заходів щодо переведення їх в наступну за рівнем розвитку групу за економічною та соціальною складовими розвитку. Серед семи районів класифікаційної групи «відносно стійкі» організаційно-правових заходів щодо переведення до вищого рівня розвитку за економічною складовою потребують три райони області, соціальною - один, екологічною - один. Запропоновано способи організаційно-правового забезпечення для функціонування даної моделі, а саме: на законодавчому рівні через розширення повноважень районних та обласних рад; на місцевому рівні через регламентування управлінських функцій структурних підрозділів у частині реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку».

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового завдання в частині обґрунтування наукових положень щодо побудови моделі організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів районними та обласними радами, орієнтованої на зміну традиційної моделі розвитку. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити такі основні висновки та надати практичні рекомендації.

1. Вивчення різних підходів до розуміння сутності понять «стійкість» і «стійкий розвиток» дозволило автору узагальнити їх спільні суттєві ознаки та запропонувати спосіб відображення цих понять з погляду територіального підходу й управлінських аспектів. Він базується на виокремленні такої змістовної ознаки, як узгодженість між агрегованими параметрами економічної, екологічної, соціальної складових розвитку адміністративно-територіальних одиниць. «Стійкість» визначено як стан, за якого агреговані параметри економічної, екологічної, соціальної складових розвитку адміністративно-територіальних одиниць узгоджуються між собою; «стійкий розвиток» - як процеси взаємообумовленої взаємодії між соціальною, екологічною, економічною складовими розвитку адміністративно-територіальних одиниць, за яких досягається узгодженість між ними, що позитивно впливає на забезпечення стійкої динамічної рівноваги. Ураховуючи це, місцеве самоврядування як суб'єкт управління місцевим розвитком повинно мати можливість забезпечувати виконання даного завдання як такого, що інтегрує в собі загальнодержавні й місцеві цілі щодо забезпечення стійкого розвитку територій.

2. Дослідження зарубіжного досвіду з реалізації принципу стійкого розвитку на всіх рівнях управління дозволило автору дійти висновку, що організація і координація діяльності щодо узгодження й інтегрування економічної, екологічної, соціальної складових спрямовані на формування умов, за яких економічне зростання підтримує соціальний прогрес, соціальна політика перебуває в основі економічних показників, а екологічна політика є економічно ефективною. Політика стійкого розвитку реалізується на основі розробки стратегій, інституційно-правового забезпечення, формування засобів для досягнення визначених пріоритетів, таких як системи спостереження та оцінювання. На місцевому рівні, крім економічних, екологічних, соціальних цілей, важливого значення набувають цілі щодо вдосконалення організації й практичної діяльності місцевих органів влади з метою стійкого розвитку.

3. Проведені дослідження щодо організації діяльності органів управління всіх рівнів свідчать про те, що принципи діяльності слугують базисом для формування та реалізації відповідних завдань. Положення теорії державного управління, нормативно закріплені базові положення щодо діяльності місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування дозволили розкрити необхідність і можливість реалізації останніми принципу стійкого розвитку на основі аналізу та синтезу взаємообумовленості законодавчо закріплених принципів діяльності органів управління на місцевому рівні з принципами державної регіональної політики та загальносистемним принципом об'єктивності.

4. На основі застосування структурно-функціонального підходу та аналізу взаємозв'язку між принципами діяльності та функціями органів управління всіх рівнів доведено, що реалізація принципу стійкого розвитку передбачає формування певного напряму та видів діяльності органів місцевого самоврядування. Це дало змогу запропонувати впровадження основної функції відповідно до сфери діяльності - соціо-еколого-економічної та функції управління відповідно до змісту управлінської діяльності - «моніторинг стійкого розвитку» в систему місцевого самоврядування.

5. Дослідження зарубіжних та національних методологій щодо формування системи показників для оцінювання розвитку територій з позиції стійкості дозволило визначити, що вони базуються на двох підходах: перший - використання інтегральних індикаторів з урахуванням еколого-економічних, еколого-соціально-економічних, екологічних показників; другий - використання системи індикаторів з виокремленням таких підсистем показників, як екологічна, економічна, соціальна, інституціональна.

На основі аналізу можливостей застосування затвердженого Порядку щодо проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку територіальних одиниць та існуючих в Україні методологічних підходів до даної проблематики доведено їх недосконалість - неврахування певних особливостей функціонування адміністративних районів та обмежені можливості щодо формування інформаційно-аналітичного інструментарію для планування з метою стійкого розвитку.

6. Сформовано базисну модель механізму реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку». Вона ґрунтується на побудові методико-технологічної моделі та формуванні інформаційно-аналітичного інструментарію оцінювання районів за ознакою «стійкість». Використання запропонованої функції управління на прикладі районів Дніпропетровської області дозволило продемонструвати можливість формування управлінських впливів районними, обласними радами на основі встановлення прямого і зворотного зв'язку в системі управління - «соціо-еколого-економічний стан - планування розвитку».

7. Запропоновано модель організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів районними й обласними радами. Змістовне наповнення моделі відображає погляди на можливість формування управлінських впливів органами місцевого самоврядування через запровадження функції управління «моніторинг стійкого розвитку», модифікацію функції управління «планування» та організаційно-правовове забезпечення діяльності, а саме: на законодавчому рівні через розширення повноважень районних, обласних рад; на місцевому рівні через регламентування управлінських функцій організаційних структур. Змістовна модель спрямована на підвищення ролі районних, обласних рад щодо формування повноцінного життєвого середовища, більш якісного та безпечного в майбутньому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скрипченко Н. Методологічні підходи до вимірювання розвитку адміністративних районів у контексті сталості / Н. Скрипченко // Методологічні засади державної політики сталого регіонального розвитку : монографія / за заг. ред. Т. О. Савостенко. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 60 - 71.

2. Скрипченко Н. Реалізація політики сталого розвитку в Україні на сучасному етапі / Наталія Скрипченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 1 (31). - С. 68 - 76.

3. Скрипченко Н. Обґрунтування методології оцінки сталого розвитку адміністративно-територіальної одиниці / Наталія Скрипченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 4 (34). - С. 276 - 283.

4. Скрипченко Н. Науково-теоретичні підходи до визначення понятійного апарату концепції стійкого розвитку територій / Наталія Скрипченко // Теоретичні та прикладні питання державотворення : електрон. наук. фах. вид. [Ел. ресурс] - О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 4. - Режим доступу : www. nbuv.gov.ua/e%2 Djournals/tppd/2008-4/index. - Назва з екрану.

5. Скрипченко Н. М. Теоретичні основи формування поняття «функції місцевого самоврядування» / Н. М. Скрипченко // Формування механізмів держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : О. С. Поважний (голов. ред.) [та ін.]. - Донецьк : ДонДУУ, 2008. - Т. ХІ, вип. 112 : Держ. упр. - С. 217 - 226.

6. Скрипченко Н. М. Діяльність органів публічної влади на місцевому рівні в контексті реалізації принципів стійкого розвитку / Н. М. Скрипченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : В. В. Корженко (голов. ред.) [та ін.]. - Х. : Вид-во ХарРІДУ НАДУ «Магістр», 2009. - №. 1 (35). - С. 350 - 358.

7. Скрипченко Н. Запровадження національної політики стійкого розвитку / Наталія Скрипченко // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 1 (35). - С. 196 - 205.

8. Скрипченко Н. Методика визначення інтегральних оцінок рівня розвитку територіальних одиниць районного рівня / Наталія Скрипченко, Аркадій Босов // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : М. М. Іжа (голов. ред.) [та ін.]. - О. : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 1 (37) . - С. 167 - 171.

9. Скрипченко Н. Удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування на основі моніторингу стійкого розвитку адміністративних районів / Наталія Скрипченко, Аркадій Босов // Держ. упр. та місц. самоврядування : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 3 (3). - С. 243 - 254.

10. Скрипченко Н. М. Організаційно-правові засади запровадження політики стійкого розвитку в систему місцевого самоврядування / Н. М. Скрипченко // Ефективність держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол. : В. С. Загорський (голов. ред.) [та ін.]. - Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 22. - С. 342 - 350.

11. Скрипченко Н. М. Формування теоретичних основ понять «механізм місцевого самоврядування» та «механізм здійснення функцій місцевого самоврядування» / Н. М. Скрипченко // Демократичне врядування : електрон. наук. фах. вид. [Ел. ресурс] - Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 3. - Режим доступу : www.lvivacademy.com/visnik3. - Назва з екрану.

12. Скрипченко Н. Н. Проблемы формирования концепции устойчивого развития / Н. Н. Скрипченко, А. А. Покотилов, В. И. Дорохин // Фінанси України : матеріали одинадцятої міжнар. наук.-практ. конф. 18 - 19 трав. 2007 р. - Д. : ДНУ, 2007. - С. 68.

13. Скрипченко Н. Сучасна парадигма державного регіонального управління з урахуванням європейського досвіду / Наталія Скрипченко // Актуал. пробл. європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 5-ї регіон. наук.-практ. конф. 15 трав. 2008 р. / редкол. : Л. Л. Прокопенко (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 80 - 82.

14. Скрипченко Н. М. Напрями реформування дієвого механізму державного управління сталим регіональним розвитком / Н. М. Скрипченко // Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. 30 трав. 2008 р. / редкол. : А. Г. Ахламов (голов. ред.) [та ін.]. - О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 87 - 88.

15. Скрипченко Н. М. Напрямки запровадження принципів демократичного врядування на регіональному рівні / Н. М. Скрипченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумкової наук.-практ. конф. за міжнар. участю 31 жовт. 2008 р. / редкол. : М. М. Іжа (голов. ред.) [та ін.]. - О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 295 - 297.

16. Скрипченко Н. Напрямки та шляхи формування організаційних передумов для переходу країни на засади стійкого розвитку / Наталія Скрипченко // Проблеми управління соціальним та гуманітарним розвитком : матеріали ІІ регіон. наук.-практ. конф. 21 листоп. 2008 р. / редкол. : В. Г. Вікторов (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 118 - 121.

17. Скрипченко Н. М. Удосконалення державного управління на місцевому рівні як складова політики стійкого розвитку / Н. М. Скрипченко // Державне управління та місцеве самоврядування : матеріали IХ міжнар. наук. конгр. 26 - 27 берез. 2009 р. / редкол. : В. В. Говоруха (відп. ред.) [та ін.]. - Х. : ХарРІДУ НАДУ, 2009. - С.45 - 46.

АНОТАЦІЇ

Скрипченко Н. М. Організаційно-інструментальне забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04. - місцеве самоврядування. Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Дніпропетровськ, 2010.

Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню побудови моделі організаційно-інструментального забезпечення управління стійким розвитком адміністративних районів районними та обласними радами, яка відтворює можливості формування управлінських впливів з метою стійкого розвитку. Модель ґрунтується на запровадженні функції управління «моніторинг стійкого розвитку»; модифікації функції управління «планування» розвитку; регламентуванні способів її функціонування.

Здійснено аналіз розвитку адміністративних районів за ознакою «стійкість» на основі реалізації функції управління «моніторинг стійкого розвитку» через побудову методико-технологічної моделі та формування інформаційно-аналітичного інструментарію оцінювання стану цих територій з позиції стійкого розвитку.

Ключові слова: місцеве самоврядування, адміністративний район, стійкий розвиток, принцип, функція, показник, моніторинг стійкого розвитку, планування, модель.

Скрипченко Н. Н. Организационно-инструментальное обеспечение управления устойчивым развитием административных районов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.04. - местное самоуправление. Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, Днепропетровск, 2010. Диссертация посвящена научному обоснованию построения модели организационно-инструментального обеспечения управления устойчивым развитием районов органами местного самоуправления - районными, областными советами. Модель направлена на возможность формирования управленческих воздействий районных и областных советов при планировании развития районов на основе мониторинга экономической, экологической и социальной составляющих развития районов.

Функция управления «мониторинг устойчивого развития» представляет собой организованную систему сбора показателей с последующим анализом состояния административно-территориальных единиц на основе расчетов агрегированных оценок экономической, экологической, социальной составляющих развития и формирования инструментария планирования. Содержательное наполнение предложенной функции управления предусматривает построение методико-технологической модели, а также формирование информационно-аналитического инструментария оценки с точки зрения устойчивого развития.

Методология построения методико-технологической модели включает в себя: группировку предложенных первичных показателей в компонентные характеристики (более обобщенные), которые наиболее полно характеризуют, с одной стороны, экономическое, экологическое, социальное состояние административных районов, с другой - приоритетные направления устойчивого развития; расчет интегральных оценок компонентных характеристик с последующим их агрегированием в оценки в разрезе составляющих - экономической, экологической, социальной.

В качестве информационно-аналитического инструментария предлагается: распределение районов по уровням развития «высокий», «средний», «низкий» в соответствии с пороговыми значениями экономического, экологического, социального состояния их развития; последующую группировку районов по признаку «устойчивость» в классификационные группы - «критически неустойчивые», «относительно неустойчивые», «относительно устойчивые», «устойчивые». Основным фактором такого распределения районов в классификационные группы является принадлежность агрегированных оценок экономического, экологического, социального состояния к уровню развития «низкий».

Для построения методико-технологической модели оценки административных районов используется корреляционный анализ с последующим применением метода главных компонент. Использование математического аппарата дополнительно позволяет определить значимость первичных показателей для интегральных оценок компонентных характеристик, а также значимость последних для агрегированных оценок экономического, экологического, социального состояния районов.

Формирование информационно-аналитического инструментария основывается на расчете пороговых значений экономического, экологического, социального состояния развития районов, что позволяет распределить районы по уровням развития «высокий», «средний», «низкий» для последующего их распределения в классификационные группы по признаку «устойчивость».

Эти значения определяются путем расчета целевой функции, которая описывает общие затраты по переводу районов на более высокий уровень развития по отношению к имеющемуся. При этом применяется метод прямого поиска для решения задачи по минимизации общих затрат и коэффициенты для каждой группы районов относительно необходимых средств для их перевода на более высокий уровень развития, которые в данной работе являются условными.

Реализация функции управления «мониторинг устойчивого развития» способствует модификации функции управления «планирование» развития районов через изменение принципа связи между объектом и субъектом управления. Это становится возможным за счет обеспечения прямой и обратной связи при планировании развития - «социо-эколого-экономическое состояние - планирование развития», координационных связей между органами публичной власти при планировании местных бюджетов через правовое регламентирование полномочий органов местного самоуправления. Проведен анализ развития административных районов Днепропетровской области, тем самым продемонстрирована возможность реализации функции управления «мониторинг устойчивого развития» и формирования научно обоснованных управленческих воздействий районными, областными советами при планировании административных районов в направлении устойчивого развития.