Механізми державного управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 351.82:504

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

СТАРОДУБЦЕВ СЕРГІЙ ЄВГЕНІЙОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - Офіційні опоненти:	кандидат економічних наук, доцент ВАСІНА Ірина Петрівна, Донецький державний університет управління, доцент кафедри інноваційного менеджменту та управління проектами. доктор наук з державного управління, професор ШАПОРЕНКО Ольга Іванівна, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, професор кафедри спеціальної техніки, інформатики та інформаційних технологій; кандидат економічних наук, доцент ДАЦІЙ Надія Василівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Захист відбудеться 10 грудня 2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, к. 202).

Автореферат розісланий 6 листопада 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.держ.упр.,с.н.с. І.О. Драган

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі спостерігаються тенденції збільшення обсягів виробництва, чисельності населення, посилення негативної дії на навколишнє середовище, скорочення запасів природних ресурсів і тим самим збільшення росту урбанізованих територій. Вони провокують виникнення екологічних проблем, перешкоджають стійкому соціально-економічному розвитку країн і регіонів, дотриманню прав людини на сприятливе місце існування, принципів платності природокористування і відшкодування збитків.

У даний час, таким чином, вельми актуальними є питання державного управління природокористуванням урбанізованих територій, еколого-інноваційного розвитку економіки, правового і фінансового забезпечення природоохоронної діяльності, стимулювання зниження негативної дії, активізації екологічного підприємництва. Для їх вирішення і забезпечення переходу до стійкого розвитку потрібне удосконалення державних механізмів управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі.

Дослідженню державних механізмів управління природокористуванням, проблем сучасного урбанізованого міського середовища присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них І.П. Васіна, М.А. Голубець, В.К. Данілов-Данільян, С.І. Дорогунцов, О.Ю. Дмитрук, К.К. Карташова, В.П. Кучерявий, О. Лапко, Р.І. Фоков, О.І. Шапоренко.

Питання інвестиційної діяльності, науково-технічного та інноваційного розвитку неодноразово досліджувались такими авторами, як О.І. Балацький, Б.В. Буркинський, О.О. Веклич, І.Г. Гречановська, Б.М. Данилишин, Р.В. Заєць, Б.А. Маліцький, Д.В. Карамишев, Н. Кожевіна, А.С. Лисецький, О.Г. Мордвінов, В.Л. Пілюшенко, С.Ф. Поважний, Ф.Ю. Поклонський, О.С. Попович, В.І. Сілаєв, А.М. Телиженко, К.О. Тюлькіної, Л.І. Федулової, С.К. Харічков, М.А. Хвесик, Й. Шумпетер.

Слід зазначити, що в науковій літературі не отримали достатнього висвітлення проблеми системного підходу до управління і фінансування інноваційно-інвестиційних процесів в урбанізованих регіонах, муніципальних утвореннях при реалізації державних програм. Недостатньо вивчена роль інноваційної діяльності у вирішенні екологічних проблем урбанізованих територій. Є недоліки в правовому регулюванні природокористування.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена зростанням негативних процесів у стані навколишнього середовища, зростанням урбанізованих територій, потребою в створенні й вдосконаленні державних механізмів, методів, стимулювання, фінансування інноваційно-інвестиційних процесів у екологічній сфері для вирішення конкретних регіональних проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати , теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Донецького державного університету управління «Розробка ефективних стратегій управління інноваційними проектами» (номер державної реєстрації 0108U010343), в рамках якої дисертантом удосконалено державні механізми управління природокористуванням на інноваційній основі.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо удосконалення державних механізмів управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі. Відповідно до мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

?дослідити сучасні теоретичні підходи розвинутих країн країн у сфері управління природокористування урбанізованих територій;

?визначити основні інструменти і форми державного управління інноваційною діяльністю в природокористуванні;

?розкрити сутність поняття «екологічний ризик» як об'єкта державного управління;

?запропонувати напрями ефективного розвитку інноваційного потенціалу урбанізованого регіону;

?удосконалити механізми формування регіональних еколого-інноваційних програмам;

?розробити інформаційно-аналітичну систему природокористування урбанізованих територій.

Об'єктом дослідження є процес державного управління природокористуванням територій.

Предметом дослідження є механізми державного управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі.

Методи дослідження. Методичну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених із ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державної екологічної політики як чинника збереження здоров'я нації та реального сектора економіки); аналізу і синтезу (для встановлення причинно-наслідкових причин і закономірностей застосування механізмів державної екологічної політики); системного аналізу механізмів державного управління природокористуванням (аналіз сучасного стану державної політики з природокористування України та державного регулювання розвитком інноваційно-інвестиційною діяльністю у екологічній сфері урбанізованих територій); експертної оцінки (розробка основних напрямів і впровадження заходів удосконалення державних механізмів управління інноваційною діяльністю природокористування урбанізованих територій) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

удосконалено:

-інформаційно-аналітичну систему природокористування урбанізованих територій, яка, на відміну від існуючих, являє собою комплекс інформаційної підтримки ухвалення управлінських рішень на державному рівні в межах єдиного інформаційного простору у сфері навколишнього середовища;

-інструментарій, форми державної підтримки інноваційної діяльності в природокористуванні регіону, який охоплює інформаційну, наукову, проектно-конструкторську, виробничу, допоміжну, економіко-управлінську і соціально-культурну складові;

-механізми формування регіональних еколого-інноваційних програмам шляхом забезпечення обґрунтованості встановлюваних екологічних нормативів, відповідальності за їх виконання, створення систем об'єктивного обліку, аналізу чинників екологічної небезпеки, визначення пріоритетів та створення системи екологічних фондів для цільового фінансування програмних заходів на конкурсній основі після проведення екологічної експертизи і оцінки ефективності проекту;

набули подальшого розвитку:

-поняття «екологічний ризик» як об'єкт державного управління, яке, на відміну від існуючих, розглядається як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язана з подоланням невизначеності управлінських рішень, у процесі чого можливо оцінити вірогідність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети;

-дослідження сучасної теорії і практики розвинених країн у сфері управління і фінансування еколого-інноваційних процесів і пропозицій для удосконалення законодавства України з охорони навколишнього природного середовища;

-напрями ефективного розвитку інноваційного потенціалу урбанізованого регіону шляхом створення Регіонального інноваційного фонду природокористування, на основі якого з метою інституційного забезпечення управління інноваційною діяльністю запропоновано підготувати законодавчу базу для пільгової системи інвестування.

Практичне значення результатів дослідження полягає у запропонованих автором пропозиціях щодо створення Єдиної інформаційно-аналітичної системи природокористування урбанізованих територій, яку пропонується до впровадження Держуправлінню з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області (довідка № P-6308 від 20.05.2010).

Матеріали дослідження використано головним управлінням МНС України в Донецькій області (довідка № 36 від 12.05.2010).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління при викладанні таких дисциплін: «Основи екології», «Урбоекологія», «Інноваційний менеджмент», «Стратегічний менеджмент», (довідка № 43 від 15.06.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язано наукове завдання щодо удосконалення державних механізмів управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, конгресах, як: “Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Управління інноваційним розвитком промисловості: держава, регіон, підприємство” (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, загальним обсягом 3,2 друк. арк., у тому числі 6 у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, які викладено на 191 сторінці друкованого тексту. Матеріали дисертації мають 23 рисунки та 7 таблиць, які вміщено на 20 сторінках. Список використаних джерел із 160 найменувань наведено на 16 сторінках, 5 додатків - на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи управління природокористуванням і екологізації урбанізованих територій» - проаналізовано стан теорії та практики державного управління природокористуванням і екологізації урбанізованих територій, визначено його особливості, що враховуються сучасною науковою галуззю «Державне управління». Досліджуючи місто як природний об'єкт системного підходу в управлінні природокористуванням урбанізованих територій, визначено, що у сучасних умовах місто зіткнулися з рядом серйозних проблем, що вимагають науковообґрунтованих підходів у їх вирішенні, де особливе значення надається питанням управління їх розвитку. Урбанізація тісно пов'язана з глобальними проблемами. До них сьогодні віднесені відвернення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зростання населення, особливо в країнах, що розвиваються, і великих містах (рис. 1).

Зроблено висновки, що для досягнення високої результативності функціонування природоохоронного комплексу необхідно забезпечити раціональне використання інноваційного потенціалу, накопиченого протягом попереднього періоду соціально-економічного розвитку країни, на основі перерозподілу матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів національної економіки на користь інноваційних активних галузей. Це може бути досягнуто лише в результаті формування ефективного механізму управління процесом державної підтримки інноваційної діяльності відповідно до потреб національної економіки.

Рис. 1. Урбанізація та глобальні проблеми сучасності

Проведені дослідження дозволили зробити висновки, що розвиток і зміцнення науково-дослідного сектора повинні базуватися, перш за все, на дієвій нормативно-правовій базі, жорсткому державному регулюванні й піддаватися контролю з боку державних органів управління. При цьому такого роду контроль має бути орієнтований на підвищення досягнутих раніше показників соціально-економічного розвитку всієї макроекономічної системи в цілому, а не набувати епізодичного характеру в напрямі контролю за розподілом наявних фінансових ресурсів між окремими суб'єктами господарювання на розвиток наукових розробок.

В Україні налічується 436 міст і понад 900 селищ міського типу, де розташована значна частина промислових підприємств (більше як 80 %), що формують основне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище.

На одного жителя міста припадає: 250-300 кг/р. сміття, зокрема побутового - 160-190 кг/р. (на 1м2 твердого покриття вулиць сміття утворюється від 5 до 15 кг/р.); від 150 до 260 л/добу побутових стічних вод, або 0,4 м3 (залежно від щільності населення об'єм побутових стічних вод, що надходять від 1га житлової забудови, коливається від 10 до 15 тис. м3/р.). З атмосферними опадами на 1 км2 території міста за 1 рік випадає до 20-30 т розчинених речовин, у сільській місцевості - 5-15 т.

З'ясовано, що раціональне природокористування ? це об'єктивний процес, який спрямований на повне припинення викидів і скидів забруднювальних речовин в навколишнє середовище, ефективне використання усіх природних ресурсів на основі досягнень науки і виробництва при забезпеченні еколого-економічного балансу на урбанізованих територіях.

Проведені дослідження дозволяють дійти висновку, що в зарубіжних країнах накопичений значний досвід щодо державного управління і фінансування інноваційних й інвестиційних процесів у екологічній сфері, щодо використання інструментів адміністративного та економічного стимулювання раціонального природокористування залежно від конкретних еколого-економічних умов і концепції державного регулювання. Згодом за правильної організації системи бюджетні витрати компенсуються податковими надходженнями, підвищенням соціальної стабільності.

Доведено, що в Україні може бути використаний накопичений і апробований у зарубіжних країнах позитивний досвід з управління і фінансування еколого-інноваційних процесів, стійкого розвитку, охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, науково обґрунтованих економічних, правових методів і механізмів їх стимулювання.

У другому розділі - «Механізми державного управління інноваційним процесом в екологічній сфері урбанізованих територій» - визначено, що у сучасному світі інноваційний розвиток держави визначає перспективи його соціально-економічного розвитку, обороноздатність, захищеність населення від дії небезпечних природних і антропогенних чинників, забезпечує можливості переходу на шлях стійкого розвитку, зниження забруднення навколишнього середовища і ресурсоспоживання. Це зумовлює необхідність вивчення сучасного стану і проблем інноваційної діяльності, визначення напрямів удосконалення механізмів управління в екологічній сфері України та її суб'єктів.

Доведено, що у процесі проведення інноваційної діяльності можлива поява ринкових, виробничо-технологічних, економічних, катастрофічних, науково-технічних, політичних ризиків.

Розглянуто ризик як атрибут новаторської, інноваційної та економічної діяльності. З метою його характеристики визначено поняття «ситуація ризику». Акт розуміння індивідом того, що він зіткнувся з ситуацією ризику, позначено терміном «усвідомлення ризику». Це необхідний комплект взаємозв'язку щодо ситуації ризику і ризикованої дії. Усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти, вирішити її шляхом вибору і реалізації одного з наявних варіантів, тобто шляхом здійснення ризикованої дії щодо навколишнього середовища. Цей процес якомога повно передає поняття «ризик», представлене моделлю «зняття невизначеності».

Сказане дозволяє визначити екологічний ризик як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якого є можливість оцінити вірогідність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети, що наявні у можливих варіантах.

Структурно пропонується механізм управління інноваційним розвитком природокористування представити у вигляді схеми (рис. 2).

Одним із завдань державного управління є проведення комплексу заходів з організаційно-нормативної і державної фінансово-ресурсної підтримки інноваційної активності суб'єктів господарювання.

Розглянуто інструменти та результати державного регулювання інноваційного процесу, а також форми державної підтримки інноваційної діяльності.

Обґрунтовано, що державна інноваційна природоохоронна політика повинна формуватися на основі аналізу поточного стану інноваційної діяльності в Україні, комплексного походу до розв'язання задач державної інноваційної політики, визначення стратегій і розроблення прогнозів розвитку інноваційної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Структура механізму управління інноваційним розвитком природокористування регіону

Знання процесу управління інноваційним розвитком природокористування означає попередній аналіз позитивних і негативних сторін впроваджуваного нововведення, а також можливостей, що виникають при цьому, та погроз для підприємства і навколишнього природного середовища. Отже, зміст управління інноваційним розвитком природокористування в регіоні визначається складом методів і функцій, здійснюваних у ході підготовки і проведення інноваційних заходів.

Наукова обґрунтованість інноваційних природоохоронних програм забезпечується виконанням наступних вимог: наявності й успішного функціонування маркетингової системи в областях стратегічного інтересу; наявності й успішного функціонування системи науково-технічного прогнозування, що сприяє ранньому розпізнаванню перспективних напрямів розвитку науки і техніки; наявності у регіоні ефективної і динамічної інформаційної системи забезпечення маркетингових досліджень, науково-технічного прогнозування і планування нововведень, використання системи ранжирування і відбору пропозицій при формуванні портфеля нововведень і портфеля інновацій, що заснована на застосуванні об'єктивних множинних критеріїв, використанні наукових методів оцінки і економічного обґрунтування інноваційних пропозицій і проектів.

Визначено, що організація управління інноваційним розвитком природокористування в регіоні охоплює інформаційну, наукову, проектно-конструкторську, виробничу, допоміжну, економіко-управлінську і соціально-культурну діяльність.

Основними заходами щодо підтримки і стимулювання еколого-інноваційного підприємництва в Україні є:

розробка стандартів, норм і правил в області екологічного підприємництва, заходів адміністративного регулювання, в тому числі штрафів у випадку виробництва екологічно шкідливої продукції, надання послуг;

створення ефективної економічної системи, враховуючи державне замовлення, надання податкових і кредитних пільг, залучення джерел зовнішнього фінансування, вдосконалення системи платного природокористування;

вдосконалення правової бази для забезпечення екологічної безпеки підприємництва, визначення прав, обов'язків, функцій органів управління в природоохоронній сфері, методів і механізмів економічного стимулювання і адміністративної дії.

Значна увага приділяється комплексному розв'язанню наступних чотирьох задач:

оцінка стану навколишнього середовища в цілому по країні, в масштабах конкретних регіонів, територіально-виробничих комплексів і великих суб'єктів господарювання, а також прогнозування її динаміки, зокрема з метою попередження появи зон екологічного неблагополуччя і надзвичайних екологічних ситуацій;

організація встановлення цільових показників охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки на довгострокову, середньострокову і короткострокову перспективу в галузевому і територіальному розрізі, розробка відповідних програм, планів і управління процесом їх реалізації;

формування на державному і територіальному рівнях переліків (реєстрів) підприємств, щодо яких нормування їх дії на навколишнє середовище повинне здійснюватися на основі технологічних нормативів, враховуючи збір інформації про кожного суб'єкта господарювання, який характеризується значними масштабами негативної дії на компоненти природного середовища або становить певну екологічну небезпеку, і групування об'єктів за вибраними ознаками і критеріям;

формування державного і галузевих переліків найкращих доступних технологій (можливо, макро- і мікрогалузевих або тих, які відповідних загальноукраїнським класифікаторам техніко-економічної інформації, наприклад, класифікатору видів економічної діяльності).

Одним із завдань державного управління є проведення комплексу заходів з організаційно-нормативної і державної фінансово-ресурсної підтримки інноваційної активності суб'єктів господарювання.

Для створення ефективної системи управління стійким розвитком в Україні потрібні:

оцінка господарської ємності локальних і регіональних екосистем країни, визначення допустимої антропогенної дії;

створення економічних і фінансових механізмів раціонального природокористування, стимулювання ведення господарської діяльності в екологічно допустимих межах із встановленням відповідальності за її результати, реформування системи природо-ресурсних платежів;

формування ефективної системи пропагування ідей стійкого розвитку, екологічного виховання і освіти;

вдосконалення правової бази, зокрема з питань охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і компонентів середовища, розмежування повноважень між органами влади.

Доведено, що у зв'язку з тим, що більшість екологічних проблем має довготривалий характер, державні органи повинні формувати інвестиційну політику, необхідну для запобігання екологічного ризику на тривалу перспективу

На основі проведених досліджень визначені основні напрями запобігання, зниження негативної дії виробничих процесів на навколишнє середовище і впровадження якнайкращих доступних технологій. У сфері охорони атмосферного повітря - це:

- скорочення в технологічних процесах викидів специфічних токсичних речовин (сполук хлору, фтору, сірковуглецю, сірководню, ртуті, свинцю, бенз(о)пірена, формальдегіду, метилмеркаптанів, окремих вуглеводнів й ін.);

переведення автотранспорту на менш токсичні види палива (стиснений і зріджений газ, дизельне паливо), впровадження різних насадок і домішок, що поліпшують екологічні характеристики двигунів автомобілів, а також нейтралізаторів відпрацьованих газів двигунів автомобілів;

збільшення виробництва малозольних і малосірчистих видів палива;

скорочення викидів оксидів сірки і азоту, а також парникових газів у виконання міжнародних зобов'язань України.

У сфері охорони водних ресурсів:

впровадження нових технологій і комбінованих методів знезараження питної води, а також її кондиціонування, зокрема опріснення, знезалізнення, знефторування тощо;

розвиток зворотних і повторно-послідовних систем водопостачання, систем локального очищення і повторного використання виробничих стічних вод, замкнутих систем водозабезпечення окремих підприємств і виробництв;

створення систем для акумуляції, очищення і використання води поверхневого стоку, з очищення і використання скидних вод, у т. ч. шахтно-рудних, дренажних і промивних, а також доочищених міських стічних вод;

розвиток виробництва портативних установок колективного та індивідуального користування для очищення і знезараження питної води і очищення стічних вод (у сільських районах, при котеджній і дачній забудові, в польових умовах, при вахтовому методі організації праці тощо);

впровадження технологій і ефективного устаткування для запобігання забрудненню водних об'єктів важкими фракціями вуглеводнів при навантажувально-розвантажувальних роботах, морських і річкових перевезеннях, розвідці, видобутку ресурсів річищ річок.

У сфері використання, знешкодження і розміщення відходів:

розширення потужностей зі збору і використання (утилізації) різних видів вторинної сировини;

створення установок і виробництв зі знешкодження і знищення (зокрема, термічними методами) токсичних виробничих відходів, ураховуючи заборонені й непридатні до застосування пестициди і агрохімікати;

створення систем збору і переробки (знешкодження) токсичних відходів, утворених у житловому секторі й комунальному господарстві (люмінесцентні лампи, автомобільні та інші акумулятори і батареї, лакофарбна тара, побутова електронна техніка і т. ін.);

створення полігонів для екологічно безпечного поховання виробничих відходів;

створення потужностей з переробки і використання опадів міських стічних вод і локальних очисних споруд.

У третьому розділі - «Вдосконалення механізмів державного управління інноваційною діяльністю в екологічній сфері урбанізованих територій» - визначено, що особливої актуальності в сучасних умовах набувають подальшого розвитку екологічне законодавство, створення системи екологічного управління, формування екологічно справедливого ринку, збільшення державних природоохоронних витрат, екологізація податкової системи, визначення прав власності на природні ресурси, вдосконалення науково обґрунтованих інструментів регулювання і стимулювання стійкого еколого-інноваційного розвитку країни і регіонів, екологобезпечної поведінки суб'єктів господарювання.

Крім цього, виявлені й обґрунтовані резерви збільшення обсягів доходів і витрат бюджетної системи України у сфері охорони навколишнього середовища і природних ресурсів на базі збалансованого поєднання фіскальної і регулюючої функцій екологічних податків, підвищення ставок, вилучення ренти, акумуляції та цільового витрачання коштів, які надходять.

Отже, проблема досягнення балансу між розвитком ринкових, виробничих відносин і підтримкою оптимальної якості навколишнього середовища може бути розв'язана шляхом вдосконалення економічного і адміністративно-правового механізмів управління, розробки гнучкіших і адаптованих до сучасних умов інструментів стимулювання, впровадження інноваційних технологій.

Проведені дослідження дозволяють констатувати, що для ефективного управління інноваційною діяльністю в екологічній сфері регіонів необхідне вдосконалення їх економічних, правових методів і механізмів за наступними напрямами.

Адекватна економічна оцінка природних ресурсів і дій на навколишнє середовище, компенсації екологічного збитку.

Удосконалення системи платежів за користування природними ресурсами і забруднення навколишнього середовища (збільшення їх ставок, частки в структурі стягуваних податків, забезпечення цільового використання).

Фінансування природоохоронних заходів на основі програмно-цільового методу за рахунок ресурсів цільових екологічних фондів, що акумулюють платежі, які надходять.

Розробка заходів фінансової підтримки й економічного стимулювання природозберігаючих інноваційних способів ведення господарської діяльності, екологічного підприємництва, впровадження систем екологічного страхування, менеджменту, аудиту, модернізації інноваційної інфраструктури.

Залучення інвестицій у сферу природокористування, виробництво екологічної продукції, розробка еколого-інноваційних технологій.

Удосконалення кредитної політики у напрямі пріоритетів екологічно стійкого розвитку, компенсація частини відсоткових витрат, встановлення відсотка залежно від екологічної надійності.

Розробка і ухвалення нормативних правових актів, що регулюють:

1) організаційні аспекти природокористування: Закони України «Про екологічну політику України», «Про управління у сфері охорони навколишнього середовища», «Про екологічні програми», «Про політику у сфері екологічної освіти і культури», «Про екологічну інформацію»;

2) економічні аспекти: Закони України «Про плату за негативний вплив на навколишнє середовище», «Про екологічне підприємництво», «Про рентні платежі за користування окремими видами природних ресурсів», «Про обов'язкове екологічне страхування» «Про встановлення пільг для підприємницької діяльності, здійснюваної в цілях охорони навколишнього середовища».

Запропоновано створення Регіонального інноваційного фонду природокористування (РІФП) та наведена його організаційна структура та функції, серед яких виділено організаційно-економічні, експертні й контрольні функції витрачання регіонального бюджету інноваційного розвитку, представлено на розгляд Уряду України великі інноваційні проекти, що потребують державної підтримки, проведення робіт із залучення іноземних інвесторів.

Запропоновано до обласної Програми природоохоронних заходів міста Донецька на 2010 р. додати створення Регіонального інноваційного фонду природокористування. У зв'язку з цим додатковими задачами Програми мають бути: формування інституційних і законодавчих умов для масштабного освоєння прогресивних енерго- і ресурсозберігаючих технологій; розробка і вдосконалення нормативного правового забезпечення інноваційної природоохоронної діяльності й механізмів її стимулювання в регіоні; застосування в промисловості CALS-технологій, розробка і реалізація яких відповідають міжнародним вимогам ефективних інформаційно-телекомунікаційних технологій виробництва інноваційної продукції; розвиток сучасних методів відтворення природних ресурсів і технологій синтезу найбільш дефіцитних видів мінеральної сировини в регіоні; розвиток системи венчурного інвестування (позабюджетного фінансування високоризикових екологічних проектів у регіоні; розвиток малого інноваційного підприємництва шляхом формування сприятливих умов для утворення і функціонування малих підприємств у регіоні та ін.).

Можливість залучення інвестицій у РІФП є критичною складовою комерціалізації результатів інноваційної діяльності. Залежно від типу інвестора та умов фінансування способи залучення капіталу можуть бути різними: кредитування (банківський кредит - короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий); державне фінансування (пряме кредитування, гранти, дотації, пайова участь, гарантії за кредитами); венчурні інвестиції, прямі інвестиції (кошти інвестиційних фондів, іноземні інвестиції) (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Способи залучення капіталу в РІФП

На основі проведеного аналізу змісту, порядку розробки і джерел фінансування цільових регіональних эколого-інноваційних програм запропоновано основні напрями підвищення їх ефективності шляхом забезпечення обґрунтованості встановлюваних екологічних нормативів, відповідальності за їх виконання, створення систем об'єктивного обліку, аналізу чинників екологічної небезпеки, визначення пріоритетів; створення системи екологічних фондів для цільового фінансування програмних заходів на конкурсній основі після проведення екологічної експертизи і оцінки ефективності проекту та розвитку системи пільгового кредитування природоохоронних заходів, пошук інших джерел фінансування і стимулювання стійкого еколого-інноваційного розвитку на основі програмно-цільового методу, залучення інвесторів.

Запропоновано на регіональному рівні створення Єдиної інформаційно-аналітичної системи природокористування і охорони навколишнього середовища, впровадження якої дозволить забезпечити:

? формування єдиного інформаційного простору у сфері природокористування урбанізованих територій і охорони навколишнього середовища в межах загальної системи інформаційної підтримки ухвалення управлінських рішень на державному рівні;

? підвищення якості й скорочення термінів підготовки та ухвалення рішень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, інших державних органів виконавчої влади і органів виконавчої влади України - суб'єктів з питань природокористування урбанізованих територій і охорони навколишнього середовища.

Роль ІС у розвитку інформаційних ресурсів урбанізованих територій полягає в наступному:

формування єдиної регіональної політики організації системної інформації, необхідної всім рівням управління, що визначає обсяги вхідних, вихідних і горизонтальних потоків інформації;

економічно ефективна організація інформаційних ресурсів, які забезпечують максимальну вигоду управлінським структурам за стратегічно мінімальних витрат;

визначення функцій і відповідальності кожного рівня управління за розв'язання проблем відповідної території;

розвиток інформаційної забезпеченості населення, підприємств, організацій і установ усіх сфер діяльності на території.

Розроблено модель комплексної інформаційної системи управління природокористуванням урбанізованих територій та охороною навколишнього природного середовища на рівні регіону України. Запропоновані програмні продукти, моделі й методики комплексної оцінки природно-ресурсного потенціалу, аналізу і прогнозу екологічної ситуації території, систематизації інформаційних даних і моделювання ситуацій (блок «Моделювання») дозволяють здійснювати:

інформаційне забезпечення управління природокористуванням і екологічною безпекою;

територіальне зонування;

класифікацію ризиків при виникненні аварійних ситуацій;

оцінку екологічного стану територій для виявлення зон надзвичайної екологічної ситуації та зон екологічного лиха;

комплексну оцінку територій за ступенем сприятливості її освоєння на основі гідрогеологічних параметрів;

еколого-гігієничну оцінку навантаження: шкідливих чинників на населення різних територій; блок «Атрибутивна інформація» складається з елементів лінгвістичного забезпечення ІС УП, що дозволяє створити єдиний інформаційний простір на базі єдиної системи класифікаторів, кодифікаторів, номенклатурної інформації та тематичного рубрикатора, а також уніфіковану систему обліку і опису інформаційних ресурсів.

Блок цифрових топографічних і кадастрових карт природних ресурсів і стану навколишнього середовища в цілому для Донецька (М 1:500 000) і для його муніципальних утворень (М 1:10 000 -1:100 000).

Для підвищення обґрунтованості управлінських рішень у сфері природокористування і забезпечення екологічно безпечного розвитку регіону пропонується створення єдиної регіональної інформаційної системи комплексного управління природокористуванням, до якої входять:

галузеві кадастри природних ресурсів, функціональні кадастри і комплексні територіальні кадастри природних ресурсів;

система економічного моніторингу території Донецького регіону;

система реєстрації (дозволів) і договорів на природокористування;

система оцінки впливу на навколишнє середовище;

система екологічної паспортизації території і об'єктів господарської або будь-якої іншої діяльності;

система економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу системи еколого-господарського зонування території;

моніторинг цін на природні ресурси;

дані системи державного статистичного обліку і звітності про сферу природокористування.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане важливе наукове завдання удосконалення механізму управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі шляхом теоретичного обґрунтування і розробки практичних рекомендацій у напрямі організації структури управління інноваційно-інвестиційними процесами в регіоні, формування інвестиційних проектів у сфері природокористування та використання інформаційної системи природокористування як механізму державного управління. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані наступні висновки.

1. Визначено, що у сучасних умовах міста зіткнулися з рядом серйозних проблем, що вимагають науковообґрунтованих підходів до їх вирішення, де особливе значення надається питанням управління їх розвитку. Збільшення обсягів виробництва в країні за відсутності достатніх інвестицій у модернізацію природоохоронних фондів, впровадження еколого-інноваційних технологій провокує погіршення екологічної ситуації, зростання техногенних аварій і захворюваності населення.

Доведено, що в Україні може бути використано накопичений і апробований в зарубіжних країнах позитивний досвід щодо управління і фінансування еколого-інноваційних процесів, стійкого розвитку, охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, щодо науково обґрунтованих економічних, правових методів і механізмів їх стимулювання.

2. Розглянуто ризик як атрибут новаторської, інноваційної та економічної діяльності. Визначено поняття «ситуація ризику». Акт розуміння індивідом того, що він зіткнувся з ситуацією ризику, позначено терміном «усвідомлення ризику». Це необхідний комплект взаємозв'язку щодо ситуації ризику і ризикованої дії. Усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти або вирішити її шляхом вибору і реалізації одного з наявних варіантів, тобто шляхом здійснення ризикованої дії щодо навколишнього середовища. Цей процес якомога повно передає поняття «ризик», що представлене моделлю «зняття невизначеності». Це дозволяє визначити екологічний ризик як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якого є можливість оцінити вірогідність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети, що наявні у можливих варіантах.

3. Наведена структура та організація управління інноваційним розвитком природокористування в регіоні, яка охоплює інформаційну, наукову, проектно-конструкторську, виробничу, допоміжну, економіко-управлінську і соціально-культурну діяльність. Одним із завдань державного управління є проведення комплексу заходів з організаційно-нормативної і державної фінансово-ресурсної підтримки інноваційної активності суб'єктів господарювання. Розглянуто інструменти та результати державного регулювання інноваційного процесу, а також форми державної підтримки інноваційної діяльності.

Обґрунтовано, що державна інноваційна природоохоронна політика повинна формуватися на основі аналізу поточного стану інноваційної діяльності в Україні, комплексного підходу до розв'язання задач державної інноваційної політики, визначення стратегій і розроблення прогнозів розвитку інноваційної діяльності.

4. Запропоновано створення Регіонального інноваційного фонду природокористування, метою якого є сприяння максимальному і ефективному використанню інноваційного розвитку природокористування регіону, на основі нього з метою інституційного забезпечення управління інноваційною діяльністю підготувати законодавчу базу для пільгової системи інвестування і зниження податків суб'єктам венчурного бізнесу шляхом надання їм канікул з податку на прибуток і ПДВ. Його інституційним базисом може стати фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері.

5. Удосконалено основні напрями підвищення ефективності реалізації цільових регіональних еколого-інноваційних програмам шляхом забезпечення обґрунтованості встановлюваних екологічних нормативів, відповідальності за їх виконання, створення систем об'єктивного обліку, аналізу чинників екологічної небезпеки, визначення пріоритетів; створення системи екологічних фондів для цільового фінансування програмних заходів на конкурсній основі після проведення екологічної експертизи і оцінки ефективності проекту та розвитку системи пільгового кредитування природоохоронних заходів, пошук інших джерел фінансування і стимулювання стійкого еколого-інноваційного розвитку на основі програмно-цільового методу, залучення інвесторів.

6. Запропоновано на регіональному рівні створення Єдиної інформаційно-аналітичної системи природокористування і охорони навколишнього середовища, впровадження якої дозволить забезпечити формування єдиного інформаційного простору в сфері природокористування урбанізованих територій і охорони навколишнього середовища в межах загальної системи інформаційної підтримки ухвалення управлінських рішень на державному рівні та підвищити ефективність використання природно-ресурсної інформації за рахунок оптимізації процесу проходження інформації від першоджерела до споживача і зниження витрат, а також підвищить оперативність і якість надання інформації про хід виконання державних цільових програм в області охорони навколишнього природного середовища, ефективності їх реалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Стародубцев С.Є. Стан та проблеми інноваційно-інвестиційної діяльності суб'єктів України у галузі стійкого розвитку і охорони навколишнього середовища / С.Є. Стародубцев // Державні механізми управління природокористуванням: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т. Х. - вип. 134. - С. 390-401. - (Серія „Державне управління”).

2. Стародубцев, С.Є. Дослідження якості існування урбанізованих територій / С.Є. Стародубцев // Держава та економіка: розподіл функцій та особливості сучасної взаємодії: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т. Х. - вип. 135. - С. 117-125. - (Серія „Державне управління”).

3. Стародубцев С.Е. Совершенствование государственных механизмов управления инноавционно-инвестиционной деятельностью в экологической сфере урбанизированных территорий / С.Е. Стародубцев // Управління інноваційними проектами та об'єктами інтелектуальної власності: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. - Т. ХЙ. - втп. 148. ? С. 282-294.

4. Стародубцев, С.Е. Экология среды городских поселений / С.Е. Стародубцев, И.П. Васина // Державні механізми управління природокористуванням: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - Т. 1Х. - вип. 111. - С. 62-70 (Серія „Державне управління”). Особистий внесок: проаналізовано основні ступені цивілізації.

5. Стародубцев, С.Є. Шляхи розроблення екологічної програми розвитку міста / С.Є. Стародубцев, І.П. Васіна // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2008. - Вип. 3 (22). - С. 136-140. Особистий внесок: визначено основні завдання екологічної програми розвитку міста.

6. Стародубцев, С.Е. Организационные принципы использования окружающей природной среды города / С.Е. Стародубцев, И.П. Васина // Державні механізми управління природокористуванням: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т. Х. - вип. 119. - С. 158-166 (Серія „Державне управління”). Особистий внесок: розроблено принципи використання навколишнього природного середовища.

Матеріали наукових конференцій:

7. Стародубцев, С.Є. Державне управління інноваційним розвитком природокористування регіону [Текст] / С.Є. Стародубцев // Управління інноваційним розвитком промисловості: держава, регіон, підприємство. Матеріали ЙЙЙ Міжнародної наук.-практ. конф., м. Донецьк, ДонДУУ, 1 червня 2010 р / під ред. О.С. Поважного. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. - С. 180-183.

8. Васина, И.П. Состояние и проблемы окружающей природной среды города / И.П. Васина, С.Е. Стародубцев // ЙЙ Український екологічний конгрес „Пріоритети збалансованого розвитку України (27-28 жовтня 2008 р. Ч. 1. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2008. - С. 183-188. Особистий внесок: Визначено основні проблеми навколишнього природного середовища міста.

АНОТАЦІЇ

управління державний природокористування територія

Стародубцев С.Є. Механізми державного управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. ? Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена обгрунтуванню теоретичних і методичних засад, практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління природокористуванням урбанізованих територій на інноваційній основі. Встановлено теоретичні засади об'єктивності державного управління природокористуванням як способу мобілізації ресурсів для вирішення екологічних проблем на іноваційній основі.

Досліджено систему державного управління природокористуванням урбанізованих територій з позиції інституціональної теорії. Застосовано кращі здобутки світового досвіжу щодо державного регулювання природокористування на інноваційній основі. Обгрунтовано інформаційну систему природокористування урбанізованих територій як інноваційний механізм державного управління

Розкрито роль інноваційних процесів у розв'язанні екологічних проблем урбанізованих територій та механізми державного управління інноваційним розвитком природокористування регіону.

Розроблено шляхи вдосконалення інноваційної діяльності природокористування та механізми формування регіональних еколого-інноваційних програм.

Ключові слова: механізми державного управління, природокористування, урбанізовані території, інновації, екологічні проблеми, охорона навколишнього природного середовища.

Стародубцев С.Е. Механизмы государственного управления природопользованием урбанизированных территорий на инновационной основе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Установлено, что эколого-экономические проблемы природопользования урбанизированных территорий занимают все более важное место в системе мировых приоритетов. Объективная реальность современного мира свидетельствует о том, что экологические последствия человеческой деятельности в целом и поселенческих территориальных общностей в частности становятся важнейшим фактором социально-экономического развития общества. Исследуя город как естественный объект системного подхода в управлении природопользованием урбанизированных территорий определенно, что в современных условиях город столкнулись с рядом серьезных проблем, которые требуют научнообоснованных подходов в их решении, где особенное значение предоставляется вопросам управления их развития.

Объективная необходимость государственной поддержки природопользования урбанизированных территорий обусловлена экологическим кризисом, порождающим социально-экономические проблемы в Украине.

Обосновано, что развитие и укрепление научно-исследовательского сектора должны базироваться, прежде всего, на действенной нормативно-правовой базе, жесткой государственной регуляции и подлежать контролю со стороны государственных органов управления. При этом такого рода контроль должен быть ориентирован на повышение достигнутых ранее показателей социально-экономического развития всей макроэкономической системы в целом.

Сделан вывод, что в Украине может быть использован накопленный и апробированный в зарубежных странах позитивный опыт управления и финансирования эколого-инновационных процессов, устойчивого развития, охраны окружающей природной среды и рационального использования природных ресурсов, научно обоснованных экономических, правовых методов и механизмов их стимулирования.

Рассмотрено понятие «риск» как атрибут новаторской, инновационной и экономической деятельности. Понятие «экологический риск» определено как деятельность субъектов хозяйствования, связанную с ликвидацией неопределённости в ситуации неизбежного выбора, в процессе которого есть возможность оценить возможность достижения желаемого результата, поражения и отклонения от цели, содержащихся в выбираемых вариантах.

Обосновано, что государственное управление в сфере инновационного развития природопользования, должно проводиться на основе принципов законности, объединения территориального и отраслевого управления, комплексности, планомерности, использования возможностей научно-технического прогресса и международного сотрудничества. Рассмотрены инструменты и результаты государственного регулирования инновационного процесса, а также формы государственной поддержки инновационнй деятельности. Выявлены и обоснованы резервы увеличения объёмов доходов и затрат бюджетной системы Украины в сфере охраны окружающей природной среды и природных ресурсов на базе сбалансированного объединения фискальной и регулирующей функций экологических налогов, повышении ставок, извлечения ренты, аккумуляции и целевой трады средств, которые поступают. Предложено создание Регионального инновационного фонда природопользования и приведена его организационная сруктура и функции.

На основе проведенонго анализа содержания, порядка разработки и источников финансирования целевых региональных эколого-инновационных програм предложено основные направления повышения их эффективности. Разработано и предложено на региональном уровне создание единой информационно-аналитической системы природопользования и охраны окружающей природной среды, внедрение которой позволит обеспечить формирование единого информационного простора в сфере природопользования урбанизированных территорий на инновационной основе.

Разработана модель комплексной информационной системы управления природопользованием урбанизированных территорий.

Ключевые слова: механизмы государственого управления, природопользование, урбанизированные территории, инновации, экологические проблемы, охрана окружающей природной среды.

Starodubtsev S.E. Government nature management mechanisms of the urbanized territories on an innovative basis. - The Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 25.00.02 are mechanisms of state administration. The Scientific Council of the National Academy of Sciences of Ukraine on research of Ukraine. - Kiev, 2010.

Dissertational work is devoted a substantiation of theoretical and methodical positions and practical recommendations for the purpose of improvement government nature management mechanisms of the urbanized territories on an innovative basis.

...