Правовий статус Конференції ООН з торгівлі і розвитку та його еволюція

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.24

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВИЙ СТАТУС КОНФЕРЕНЦІЇ ООН З ТОРГІВЛІ І РОЗВИТКУ (ЮНКТАД) ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

ГРЕБЕНЮК Маріанна Степанівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, ДЕНИСОВ Володимир Наумович, Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу міжнародного права та порівняльного правознавства, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор МИКІЄВИЧ Михайло Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри європейського права;

кандидат юридичних наук, доцент ФАЛАЛЄЄВА Людмила Григорівна, Академія адвокатури України, доцент кафедри прав людини, міжнародного та європейського права.

Захист відбудеться “ 22 ” лютого 2010 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 у залі Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58 к. 12.

Автореферат розісланий “22” січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М. О. Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Закінчення Другої світової війни призвело до виникнення у світі нового міжнародного порядку, складовою якого стало створення міжнародної інституційної системи. Остання уособлюється з Організацією Об'єднаних Націй як універсальною міжнародною структурою, основними цілями якої є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між народами та здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру і в заохоченні розвитку поваги до прав людини (ст. 1 Статуту ООН). Отже, серед зазначених цілей важливе місце посідає міжнародне співробітництвo в економічній сфері як необхідного чинника поліпшення умов життя народів і підтримання між ними мирних відносин.

В результаті в рамках Організації Об'єднаних Націй вперше була створена низка взаємопов'язаних між собою фінансових та економічних організацій з торгівлі та розвитку: Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Міжнародний банк з реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд та ін. В той же час в процесі деколонізації на основі здійснення принципу рівноправності і самовизначення народів, що є одним із основних принципів Статуту ООН, на політичній мапі світу з'явилася велика група незалежних країн, отримавши назву країн, що розвиваються. Вони мали інтегруватися у світову економіку, що вимагало спільних зусиль міжнародного співтовариства. Ці зусилля призвели до створення у 1964 р. на постійній основі Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Основою для цього послужила Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1995 (ХІХ) від 30 грудня 1964 р., яка стала установчим актом ЮНКТАД, визначивши її статус в інституційній системі ООН як органу Асамблеї, що дорівнюється на практиці до міжнародної організації.

ЮНКТАД є автономною міжнародною організацією, що діє на багатосторонній основі, охоплюючи широке коло економічних відносин, пов'язаних, з одного боку, з торгівлею країн, що розвиваються, а з іншого боку, з розвитком цих країн. Визнаючи торгівлю одним з найважливіших елементів економічного зростання та світового розвитку, а також інструментом для викорінення бідності, вона стала також форумом для координації зв'язків між торгівлею і розвитком як на національному, так і на міжнародному рівнях. В нинішній період її діяльність охоплює також проблеми держав з перехідною економікою, до яких відноситься Україна.

Глобалізація міжнародної економіки ставить перед ЮНКТАД серйозні завдання по вирівнюванню для зазначених категорій країн можливостей в отриманні вигод від торгівлі, інвестицій та потоків технології. У зв'язку з цим діяльність ЮНКТАД, що є координаційним центром в Організації Об'єднаних Націй для комплексного розгляду питань торгівлі та розвитку, має ключове інституційне значення для покращення глобального управління міжнародною економікою в напрямі усунення зовнішніх обмежень на шляху утвердження стійкого розвитку країн, які цього потребують.

Виходячи з цього, дослідження правового статусу ЮНКТАД та особливостей організації її діяльності в процесі еволюційного розвитку є важливою проблемою теорії та практики міжнародного інституційного права, яка ще недостатньо висвітлена у вітчизняній науці міжнародного права.

Деяких аспектів діяльності ЮНКТАД у своїх роботах торкалися, зокрема, С. Войтович, І. Лукашук, М. Микієвич, О. Покрещук та ін. Загальні питання функціонування права ООН та її економічних установ досліджували Б. Ашавський, В. Денисов, В. Євінтов, О. Зайцева, Н. Крилов, Л. Мінгазов, Г. Морозов, Т. Нешатаєва, Е. Обмінський, В. Опришко, А. Талалаєв, Е. Шибаєва та багато ін. Правовою природою ЮНКТАД займалися Г. Вельямінов, Б. Пінєгін, В. Фомін та ін., проте їх праці опубліковані вже понад 30-ти років тому і в них не віддзеркалено докорінні зміни, які мали місце за цей час. В зарубіжній науці міжнародного права існує чимало праць, присвячених правовому аналізу структури та діяльності ЮНКТАД в міжнародному інституційному праві, що набуло нових рис після закінчення «холодної війни» та розпаду СРСР разом із створенням в рамках колишніх союзних республік незалежних держав, включаючи Україну. Цими питаннями займалися Е. Аречага, Р. Ашер, Р. Гарднер, Д. Кордовес, К. Кольяр, Х. Лаутерпахт, Е. Луард, В. Моравецький, Дж. Рідель, А. Барлі-Слотер, З. Хаквані, Р. Хюдек, А. Юсуф та ін. Крім праць наведених авторів, в дисертації використано роботи з міжнародного права розвитку М. Беджауї, М. Булаїча, Х. Зінгера, Г. Мюрдаля, Р. Пребіша, О. Ріверо та ін. Теоретичною основою дослідження правового порядку ЮНКТАД слугували роботи з тих чи інших питань міжнародного інституційного права таких відомих представників науки міжнародного права, як С. Бастід, Д. Бовет, П. Дайє, І. Деттер, Нгуен Куок Динь, І. Зайдль-Гогенвельдерн, Р. Лагоні, М. Міллікан, А. Пелле, П. Райтер, О. де Ріверо, Б. Пальєрі, Ш. Розен, У. Фрідман, Г. Шермерс, М. Шоу, а також праці А. Фердросса, Л. Оппенгейма, І. Тункіна та ін. При підготовці дослідження використовувалися офіційні документи Генеральної Асамблеї ООН, матеріали ЮНКТАД та доповіді Генеральних Секретарів ООН і ЮНКТАД.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Міжнародно-правові проблеми співробітництва України з світовими та європейськими інституційними структурами» (номер державної реєстрації 0101U007291).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є висвітлення правої природи ЮНКТАД та її організаційної структури разом із встановленням форм діяльності Організації.

Дана мета обумовила формулювання і вирішення таких наукових завдань: висвітлити політико-правові умови створення ЮНКТАД як окремої структури Генеральної Асамблеї ООН;

дати оцінку Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1995 (ХІХ) від 30 грудня 1964 р., що має значення установчого акту ЮНКТАД;

показати правовий зміст цілей, функцій та принципів діяльності ЮНКТАД;

розкрити специфіку міжнародної правосуб'єктності ЮНКТАД як автономної структури Генеральної Асамблеї ООН;

висвітлити структуру органів ЮНКТАД, порядок їх формування та компетенцію;

показати порядок розгляду та прийняття рішень органами ЮНКТАД;

визначити статус рішень ЮНКТАД в міжнародному інституційному праві;

встановити правове значення зв'язків ЮНКТАД з іншими міжнародними організаціями та органами в системі ООН та поза нею;

розглянути форми участі України в ЮНКТАД, виходячи з членства в цій Організації з часу її створення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правове регулювання діяльності ЮНКТАД як автономної економічної структури Генеральної Асамблеї ООН.

Предметом дослідження є принципи та норми, які регулюють цілі, функції та порядок діяльності ЮНКТАД.

Методи дослідження обиралися, виходячи з мети та поставлених в ньому завдань. За допомогою історичного методу надано оцінку фактам та процесам, пов'язаним з розвитком міжнародних економічних відносин у повоєнний та постколоніальний періоди, що характеризувалися пошуком міжнародно-правових засобів врегулювання питань торгівлі як найпотужнішого механізму укріплення співробітництва між країнами. Соціологічний метод використовувався для визначення суспільних процесів в країнах, що розвиваються, і необхідності правового забезпечення їх економічних інтересів в міжнародному інституційному праві, що в решті решт призвело до створення ЮНКТАД як автономної економічної структури Генеральної Асамблеї ООН. Структурно-системний метод застосовано в процесі дослідження організаційно-правового механізму ЮНКТАД, а також при визначенні місця останньої в системі міжнародних економічних організацій. Функціональний метод використовувався при розкритті характеру цілей, форм діяльності та особливостей міжнародної правосуб'єктності Організації. Нормативний метод дозволив розробити класифікацію та розкрити зміст принципів та норм, які складають правовий порядок ЮНКТАД. Для висвітлення правової природи зв'язків ЮНКТАД з іншими міжнародними економічними організаціями застосовано порівняльний метод, тоді як діалектичний метод використано для визначення еволюційних процесів, що стосуються розвитку цієї Організації та форм її діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в сучасний період проведено комплексний аналіз правової природи ЮНКТАД та її інституційного розвитку. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які характеризують його новизну, полягають в наступному:

вперше:

виділено складові принципи концепції міжнародного права розвитку які, базуючись на взаємозв'язку між торгівлею і розвитком, слугували підґрунтям для створення ЮНКТАД. Дана концепція виходить з принципів деколонізації, викорінення бідності, невід'ємного суверенітету народу над своїми природними ресурсами та національним багатством, преференційного застосування для країн, що розвиваються, відповідних форм міжнародного співробітництва заради розвитку, спільної, але диференційованої відповідальності та справедливого розподілу світових ресурсів і утвердження фактичної, а не лише формальної рівності держав в міжнародних економічних відносинах;

доведено, що «Принципи міжнародних торгових відносин і торгової політики, що сприяють розвитку», прийняті на Женевській конференції 1964 р., створили правову базу для визначення законності цілей економічної допомоги, яка може надаватися країнам, що розвиваються, у різних формах, що регулюються публічним та приватним міжнародним правом, а також законності угод про таку допомогу на відповідність їх нормам jus cogens. В жодній формі така допомога не може надаватися на умовах, які ведуть до порушення принципів суверенної рівності держав та невід'ємного суверенітету над їх природними ресурсами та національними багатствами;

показано особливості міжнародної правосуб'єктності ЮНКТАД як автономного органу Генеральної Асамблеї ООН. Вона характеризується, з одного боку, існуванням власних прав і обов'язків, що виходять з Резолюції Генеральної Асамблеї 1995 (ХІХ) від 30 грудня 1964 р. і розвиваються практикою, а з іншого боку, відзначається тим, що діє в рамках правосуб'єктності самої Організації Об'єднаних Націй, посилюючи тим самим значення функціональної спроможності ЮНКТАД в розв'язанні глобальних проблем економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою;

визначено, що в процесі еволюції мандату ЮНКТАД склалися такі інституційні механізми: дослідження та аналіз багатостороннього економічного процесу; визнання консенсусу як способу досягнення в рамках Організації рішень в цілях розвитку країн, що розвиваються; та надання технічної допомоги. Зазначені механізми взаємодіють та взаємодоповнюють один одного, складаючи єдиний правовий порядок, що є інституційною специфікою ЮНКТАД та відрізняє її від інших міжнародних організацій економічного характеру;

показано, що в процесі прийняття ЮНКТАД рішень умовне голосування (conditional vote) не може бути прийнятним для належного функціонування її інституційного механізму, призначеного для спільних дій, оскільки це суперечить належному виконанню її резолюцій;

ЮНКТАД, подібно до Комісії міжнародного права ООН, в процесі своєї еволюції перетворилася також в авторитетний орган, який активно сприяє розвитку міжнародного права в таких сферах міжнародних відносин, як економіка, фінанси та стійкий розвиток; проаналізовано причини низької ефективності участі України в роботі ЮНКТАД, що є результатом, зокрема, відсутності належного законодавчого забезпечення на національному рівні, а саме, відсутності Закону України «Про міжнародну технічну допомогу»;

отримали подальший розвиток наступні положення:

особливістю правової природи ЮНКТАД є те, що Організація, будучи органом Генеральної Асамблеї ООН, характеризується у своїй діяльності певною автономією та міжнародною правосуб'єктністю, що базується на спроможності діяти в якості окремої структури в системі ООН, складовим елементом якої є універсальне членство в ній;

рішення ЮНКТАД консенсуального характеру при згоді держав-членів можуть набувати значення норм міжнародного звичаєвого права. До таких актів ЮНКТАД відносяться: Загальна система преференцій, Кодекс поведінки лінійних конференцій, Угода про глобальну систему торгових преференцій між країнами, що розвиваються, які містять положення, що на практиці діють в якості таких норм міжнародного права;

характер взаємодії ЮНКТАД з неурядовими міжнародними організаціями будується між ними на основі угод про співробітництво, які передбачають офіційні та неофіційні форми участі останніх в діяльності Організації, включаючи роботу під час проведення засідань конференцій, робочих груп та семінарів, виконання спільних досліджень і підготовки публікацій, забезпечення програм з технічної співпраці;

удосконалено:

положення про те, що Заключний акт Женевської конференції з питань торгівлі і розвитку 1964 р. слід розглядати таким, що хоча його положення носять рекомендаційний характер, вони можуть вважатися зобов'язаннями держав-учасниць, виходячи із правового значення змісту їх заяв, висловлених ними в зауваженнях та застереженнях до цього акту;

положення про те, що діяльність ЮНКТАД як головного координуючого органу в системі ООН у сфері торгівлі та розвитку, підпорядкована Генеральній Асамблеї ООН, яка здійснює нагляд за нею, включаючи виконання її резолюцій, шляхом заслуховування Асамблеєю доповідей Конференції та Ради з торгівлі і розвитку;

характеристику статусу ЮНКТАД, а саме, хоча її Секретаріат є інтегрованою частиною Секретаріату ООН, перший, виходячи з наполегливої позиції країн, що розвиваються, в багатьох напрямах своєї діяльності проводить незалежні дії. Те ж стосується бюджету ЮНКТАД, що є частиною бюджету ООН, проте ЮНКТАД має право ним розпоряджатися для автономного використання.

Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі відповідних державних відомств України, які займаються міжнародними економічними питаннями в рамках ЮНКТАД, а також сприяти підприємницьким колам щодо активнішого співробітництва з Міжнародним торговельним центром, створеним ЮНКАД спільно з СОТ, з метою залучення програм з технічної допомоги. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані як в науковій, так і у викладацькій роботі, зокрема при підготовці курсів „Міжнародне економічне право” та „Право міжнародних організацій”, а також спецкурсу „Міжнародне право розвитку”.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були викладені в доповідях на наукових конференціях: «П'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.; тези опубліковані); «Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.; тези опубліковані); «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 19-20 вересня 2008 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено автором у 5 публікаціях, які опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Одна з цих статей видана у співавторстві. Крім того, опубліковано три тези доповідей на науково-практичних конференціях. Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто здійснив дане дисертаційне дослідження. Одна з виданих публікацій підготовлена у співавторстві:

Правосуб'єктність ЮНКТАД // Часопис Київського університету права. - 2006. - № 4. - С. 149-154 (у співавторстві з В. Н. Денисовим). Не менше половини обсягу статті є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає у визначенні міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій на основі висновків Міжнародного Суду ООН, резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та доктрин провідних вчених-міжнародників, а також на підставі детального аналізу практики досліджуваної Організації.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження структура роботи включає вступ, три розділи, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, список використаних джерел складається з 253 найменувань, викладених на 30 сторінках.

торгівля асамблея міжнародний правосуб'єктність

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі висвітлено актуальність теми дисертації, рівень сучасного стану її вивчення та зв'язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету та завдання роботи, її об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення, подано відомості про апробацію результатів роботи, наведений перелік публікацій за темою дисертації, її структуру та обсяг.

У Розділі 1 «Особливості правової природи ЮНКТАД», який складається з трьох підрозділів, на основі аналізу економічної та політичної ситуації у світі після Другої світової війни показано основні передумови та причини створення міжнародних міжурядових економічних організацій та, в першу чергу, ЮНКТАД. Детально розглядається процес її створення, правові засади діяльності, а також обсяг та специфіка її правосуб'єктності.

У підрозділі 1.1. «Передумови та підстави створення Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) як універсальної міжнародної організації» проаналізовано витоки виникнення та розвитку міжнародного економічного порядку в середині ХХ ст. і як складової - утворення міжнародних економічних інституцій, в рамках яких узгоджуються міжнародно-правові позиції держав. Попри те, що було створено міжнародну систему ООН, включаючи Бреттон-Вудську фінансову систему в складі Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції та розвитку, важливі проблеми правового регулювання міжнародної торгівлі сировиною, послугами, судноплавства, фінансування торгівлі залишалися поза увагою міжнародного співтовариства, як і сталий економічний розвиток країн, що розвиваються. Саме ці країни в ході Женевської конференції з питань торгівлі і розвитку 1964 р. утворили міжурядову структуру «Групу 77», яка виступила ініціатором створення ЮНКТАД, здатної вирішувати найважливіші питання світової торгівлі в інтересах всіх країн світу. Сьогодні вона об'єднує 130 країн світу і значно впливає на діяльність ЮНКТАД, узгоджуючи та координуючи свої позиції в процесі формування пріоритетних напрямів її діяльності.

Концепція права на розвиток, сформульована в рамках ЮНКТАД, виходить з необхідності певних відступів від принципів міжнародного економічного права на користь країн, що розвиваються, а саме: взаємності, недискримінації, вільної конкуренції, захисту ринкової економіки та вільного доступу до природних ресурсів. Вона передбачає надання країнам, що розвиваються, довгострокової та багатосторонньої допомоги задля розвитку, новий поділ праці, невід'ємний суверенітет над їх природними ресурсами, преференційне та невзаємне провадження міжнародної торгівлі, самостійність і взаємне сприяння та співробітництво. Для успішного розвитку цих країн необхідно в односторонньому порядку застосовувати протекціоністські заходи, тоді як розвинені країни мають компенсувати їх втрати на світовому ринку та забезпечити відкритість своїх ринків для товарів даної категорії країн. «Принципи міжнародних торгових відносин і торгової політики, що сприяють розвитку», прийняті на Женевській конференції 1964 р., вперше в міжнародному економічному праві регламентували право на розвиток, визначивши торгівлю одним з найважливіших інструментів росту, як і завдання інституціоналізувати досягнення цієї мети.

Виходячи із змісту Заключного акту Женевської конференції, в тому числі зауважень та застережень ряду держав, зазначені Принципи мають зобов'язуючий характер. На виконання Заключного акту Конференції Генеральна Асамблея ООН й створила ЮНКТАД, а сама Конференція стала вважатися її першою сесією.

У підрозділі 1.2. «Характеристика правової природи установчого акту ЮНКТАД» наданий аналіз Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1995 (ХІХ) «Заснування Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку в якості органу Генеральної Асамблеї» від 30 грудня 1964 р., який набув значення установчого акту ЮНКТАД.

Зроблено висновок, що ЮНКТАД цілком відповідає критеріям міжнародної організації, а саме, є формою стабільних правовідносин держав-членів, має узгоджені цілі та систему органів, що діють на основі відповідних процедур та встановленого порядку прийняття рішень, як і визначену компетенцію цих органів, що здійснюють відповідні функції та підтримують координаційні зв'язки з іншими міжнародними організаціями у сфері розвитку.

Особливістю правової природи ЮНКТАД є те, що вона була створена як орган Генеральної Асамблеї ООН, однак швидко розвинулася в автономну структуру, що діє в рамках ООН. Подібна практика була використана й при створенні Генеральною Асамблеєю ООН Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) та Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) тощо. Створення таких додаткових органів, що діють в рамках юрисдикції ООН, фактично дорівнюються міжнародним організаціям, і це стало результатом політичного компромісу між різними групами країн, в першу чергу, між „Групою 77” та розвиненими країнами.

З часу свого створення ЮНКТАД надано значення установи, що характеризується універсальним членством з наділенням її мандатом бути координаційним центром системи ООН для комплексного розгляду проблем торгівлі та розвитку і взаємопов'язаних з ними питаннями фінансів, інвестицій, технології як складових елементів стійкого розвитку. Для виконання цього мандату Організація наділена компетенцією визначати принципи та політику у сфері міжнародної торгівлі, надавати рекомендації для їх виконання, співпрацювати з відповідними органами ООН для ведення переговорів щодо прийняття багатосторонніх правових актів в області торгівлі та служити центром узгодження політики урядів держав та регіональних економічних структур у сфері торгівлі.

Крім того, зазначений установчий акт в частині „Майбутні організаційні заходи” передбачає можливість подальшої еволюції ЮНКТАД з метою внесення в її статус необхідних змін. Практика діяльності Організації підтверджує, що її організаційна структура змінюється відповідно до вимог часу і спрямована на покращення синергізму, збільшення віддачі, обміну передовою практикою та підвищення ефективності і ролі ЮНКТАД у сфері стійкого розвитку.

У підрозділі 1.3. «Правосуб'єктність Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку» надано характеристику обсягу міжнародно-правових повноважень та зобов'язань ЮНКТАД.

Аналіз прав і обов'язків ЮНКТАД дозволяє зробити висновок, що вона володіє певним обсягом міжнародних прав і обов'язків та здатна їх здійснювати. Згідно з установчим актом ЮНКТАД наділена повноваженнями не лише в сфері торгівлі, але й в сфері розвитку, зосереджуючи свою діяльність на найпріоритетніших питаннях.

Мандат ЮНКТАД спирається на три „колони” інституційного характеру, якими є: дослідження та аналіз політики; формування консенсусу; та надання технічної допомоги, що визнається унікальною рисою Організації. Аналітична функція є інституційним каркасом діяльності ЮНКТАД, який включає: вивчення факторів, що визначають успіх в процесі економічного розвитку; сприяння конструктивному обміну досвідом, і все це в кінцевому результаті служить правовою основою для опрацювання стратегій розвитку. Формування консенсусу є вирішальним в процесі інтеграції держав, інвестиційній та фінансовій політиці. Практичний результат діяльності ЮНКТАД проявляється у наданні індивідуалізованої технічної допомоги країнам, що розвиваються, що необхідно для посилення їх людського, інституційного, технологічного та інноваційного потенціалу, усвідомленої та вигідної участі в міжнародній торгівлі, сприяння доступу до нових технологій, підвищення конкурентоздатності, що ґрунтується на принципах транспарентності, ефективності, економічності та підзвітності. Зазначені елементи мандату ЮНКТАД є взаємопов'язаними між собою і складають єдиний механізм роботи Організації.

В умовах глобалізації міжнародних економічних відносин здійснено переорієнтацію діяльності ЮНКТАД, основою для якої послужили постанови восьмої сесії Конференції, проведеної у 1992 р. в м. Картахені (Колумбія). В основі таких змін визначено чотири напрями: нове міжнародне партнерство в цілях розвитку; глобальна взаємозалежність; шляхи забезпечення розвитку; та стійкий розвиток.

Аналіз діяльності ЮНКТАД свідчить про її вирішальну роль в процесі опрацювання комплексного та узгодженого пакету заходів та ініціатив в області розвитку для того, щоб перетворити глобалізацію в позитивну рушійну силу, яка б відповідала інтересам всіх країн при справедливому розподілі її вигод.

Розділ 2 «Структура та компетенція органів ЮНКТАД» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню організаційно-правової структури ЮНКТАД, до якої відносяться основні та допоміжні органи, що діють на основі відповідних процедур. В окремому підрозділі розглядається правовий статус рішень, які приймаються ЮНКТАД. У підрозділі 2.1. «Система основних та допоміжних органів ЮНКТАД» досліджено організаційну структуру ЮНКТАД, розглянуто функції і порядок скликання, повноваження основних органів Конференції та Ради з торгівлі і розвитку, а також комітетів, Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем.

Конференція є вищим пленарним органом ЮНКТАД, що здійснює основні функції Організації, а саме: заохочує міжнародну торгівлю з метою прискорення економічного розвитку; служить центром узгодження політики урядів і регіональних економічних угрупувань в області торгівлі та розвитку; встановлює принципи і політику, які стосуються міжнародної торгівлі і зростання; та розробляє рекомендації для втілення їх в життя.

Конференція ЮНКТАД скликається не рідше ніж раз на чотири роки. Всього за час діяльності Організації було проведено дванадцять сесій. В результаті останньої Конференції у м. Аккрі (Гана) в 2008 р. було прийнято Аккрську декларацію і Угоду, якими були внесені зміни до організаційної структури ЮНКТАД, а саме: зменшено кількість допоміжних органів - комісій; конкретизовано обсяг їх повноважень; призначено регіональних координаторів в рамках існуючої структури та наявних ресурсів з метою поглиблення її регіональних підходів; скорочено чисельність та тривалість нарад експертів; та зосереджено їх увагу на програмах, що представляють особливий інтерес і мають практичну цінність для країн, що розвиваються.

В період між сесіями Конференції Рада з торгівлі і розвитку здійснює функції, які належать до компетенції Конференції. Юридична і певною мірою фактична рівність повноважень Конференції і Ради є особливістю діяльності ЮНКТАД, оскільки більш звичним є порядок, при якому вищий орган володіє виключними повноваженнями щодо інших підлеглих структур. Рада виконує також функцію управління в рамках ЮНКТАД, забезпечує загальну діяльність Організації та її здійснення у відповідності з встановленим мандатом. У своїх взаємовідносинах з органами та установами ООН вона діє у відповідності з правами та обов'язками Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР), передбаченими Статутом ООН, зокрема відповідно до координаційних зв'язків та угод про співпрацю. Рада подає Конференції та щорічно Генеральній Асамблеї ООН доповіді про свою діяльність через посередництво ЕКОСОР. Порядок взаємодії Ради з Генеральною Асамблеєю ООН та ЕКОСОР свідчить про значний рівень самостійності цього органу, що проявляється в його незалежності у виконанні передбачених установчим актом функцій, значному обсязі управлінських повноважень, прийнятті рішень з організаційно-правових, координаційних та економічних питань.

Згідно з Аккрською угодою 2008 р. кількість допоміжних органів ЮНКТАД - комісій було зменшено до двох: Комісія з торгівлі і розвитку та Комісія з інвестицій, підприємництва і розвитку, які виконують функції проведення досліджень та міжурядового діалогу щодо обраних економічних тем; здійснення керівництва програмою роботи нарад експертів та розгляду доповідей цих нарад, а також подання рекомендацій щодо виконання прийнятих рішень.

ЮНКТАД обслуговуються Секретаріатом, який працює на постійній основі в рамках Секретаріату ООН та очолюється Генеральним секретарем Організації, який призначається Генеральним секретарем ООН та затверджується на посаді Генеральною Асамблеєю.

Організаційний апарат ЮНКТАД зазнає постійних змін та адаптується до нових умов глобалізації і є продовженням роботи Генеральної Асамблеї ООН по перебудові економічного і соціального секторів Організації Об'єднаних Націй, зокрема ініціативи, розпочатої Резолюцією Асамблеї 46/207 «Укріплення міжнародних організацій в області багатосторонньої торгівлі» 1991 р. по реформуванню інституційних механізмів в даній сфері, головними принципами якого є усунення інформаційних, координаційних та комунікаційних перешкод, що ускладнюють процес прийняття рішень, як і необхідність підвищення транспарентності. Зроблено висновок про організаційну налагодженість і компактність ЮНКТАД, де чітко визначене коло питань та обсяг повноважень кожного підрозділу, порядок їх взаємодії, враховано небажаність повторення і дублювання обов'язків структурних одиниць Організації і відзначається висока ефективність та результативність їх діяльності, здатність еволюціонувати та оновлюватися.

У підрозділі 2.2. «Правила процедури діяльності ЮНКТАД» основна увага зосереджена на процедурних особливостях роботи органів ЮНКТАД.

Одним із нововведень у роботі ЮНКТАД є процедура узгодження позицій, передбачена в установчому акті ЮНКТАД, яка є засобом формування найширшої згоди для прийняття рекомендацій та створення підстав для їх більшої ефективності. Процедура полягає у досягненні домовленостей між державами з приводу спірних питань в рамках спеціально створеного Погоджувального комітету шляхом проведення консультацій між державами. Дана процедура може застосовуватися до проведення голосування і лише на рівні Конференції, Ради та комітетів з питань, які мають „конкретний характер” відносно заходів, що „істотно” зачіпають економічні та фінансові інтереси окремих держав. До таких питань належать: економічні плани, програми; економічні або соціальні зміни; торгівля; валютна чи тарифна політика або платіжний баланс; політика в області економічної допомоги або передачі ресурсів та ін.

Вперше в практиці міжнародних організацій офіційно застосований метод розділення держав на чотири групи «А», «В», «С», «D», перелік яких міститься в додатку до установчого акту ЮНКТАД і формується на основі не тільки географічного, але й соціально-економічного принципу. Окремі питання порядку денного Організації спочатку розглядаються та узгоджуються в групах і після цього обговорюються на пленарних засіданнях. Груповому методу роботи надається практичне і політичне значення, оскільки він відіграє каталітичну роль, значно полегшуючи процес прийняття рішень.

Метод консенсусу, який широко застосовується в діяльності багатьох органів ООН, також часто використовується в діяльності ЮНКТАД в процесі прийняття рішень з питань процедури і по суті. Особливістю цього методу є те, що він охоплює весь процес розробки та прийняття рішення. Механізм консенсусу складається із стадії переговорів та узгодження і саме вияву консенсусу та є способом прийняття рішень на основі спільної згоди за відсутності принципових заперечень у більшості зацікавлених сторін без проведення формального голосування та виявляється як засіб забезпечення єдності позицій держав. Практично всі структурні підрозділи ЮНКТАД застосовують процедуру консенсусу, яка визнана однією з найефективніших в роботі міжнародних організацій, оскільки основою їх діяльності є політичний процес досягнення згоди по можливості всіх держав-членів.

В процесі створення Організації західні країни наполягали на застосуванні умовного голосування (conditional vote) в ході прийняття рішень та введення практики, згідно з якою попередні рішення ЮНКТАД, щодо яких вони робили свої заперечення, в наступних рішеннях при посиланні на них обов'язково повинні враховуватися. Однак такий підхід не може мати правових наслідків, оскільки це вводило б в оману щодо належного виконання відповідних рішень ЮНКТАД, руйнуючи її спроможність діяти спільно та ефективно.

Застосування зазначених механізмів роботи ЮНКТАД дозволяють державам-членам на основі принципів рівності і взаємної поваги брати участь в спільній роботі по створенню економічно збалансованого та мирного світу.

У підрозділі 2.3. «Міжнародно-правовий статус рішень ЮНКТАД» проведено поділ резолюцій, прийнятих міжнародними організаціями, на обов'язкові для держав-членів (процедурні, організаційні та фінансові) і рекомендаційні. Другу категорію рішень прийнято відносити до «м'якого права», положення якого не вважаються джерелом міжнародного права згідно з п. 1 ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, в якому міститься перелік таких джерел. З формальної точки зору, резолюції ЮНКТАД не можуть зобов'язувати суб'єктів міжнародного права, а мають лише рекомендаційний характер. Однак відповідні резолюції ЮНКТАД можуть мати нормативний характер. До них належать резолюції, які внаслідок розповсюдженого і тривалого застосування міжнародною практикою набули характеру міжнародно-правового звичаю. У даному випадку Загальна система преференцій, прийнята ЮНКТАД, пройшла процес трансформації від ідеї рекомендаційного характеру до нового інституту міжнародного економічного права. Іншими прикладами набуття рис міжнародно-правового звичаю є прийняті в рамках ЮНКТАД Кодекс поведінки лінійних конференцій, Угода про глобальну систему торгових преференцій між країнами, що розвиваються та Угода про створення Спільного фонду для сировинних товарів.

Ще одним видом резолюцій ЮНКТАД є такі, обов'язковість яких вже раніше визнавалася міжнародним правом, оскільки вони доповнюють і розвивають ряд загальних принципів міжнародного права відповідно до Статуту ООН та Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970 р. До таких актів ЮНКТАД, зокрема, належать Принципи міжнародних торгових відносин і торгової політики, що сприяють розвитку, 1964 р., які доповнили основі принципи міжнародного права положенням про те, що економічний розвиток і соціальний прогрес є засобами укріплення мирних відносин між країнами та спільною справою міжнародного співтовариства.

Прикладом практичного застосування положень «м'якого» права є прийняті в рамках ЮНКТАД Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою та Кодекс поведінки в області передачі технології, які містять положення регулятивного характеру і в перспективі можуть стати міжнародно-правовим звичаєм.

Таким чином, з прийнятих в рамках ЮНКТАД резолюцій, виділено акти, які мають нормативний характер. До них належать, крім процесуальних та адміністративних актів, також резолюції які, внаслідок застосування їх в міжнародній практиці та визнання державами opinio juris, набули характеру міжнародно-правового звичаю, та документи, що доповнюють та розвивають загальні принципи міжнародного права згідно зі Статутом ООН, а саме принципи суверенної рівності держав та самовизначення народів разом із принципом невід'ємного суверенітету над природними ресурсами.

В рамках ЮНКТАД підготовлено проекти багатосторонніх конвенцій для прийняття Генеральною Асамблеєю ООН, що свідчить про існування в її рамках правотворчої функції. В такий спосіб були розроблені та прийняті Конвенція щодо транзитної торгівлі країн, які не мають виходу до моря 1965 р., Конвенція ООН про морські перевезення вантажів 1978 р., Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 р., Конвенція ООН про умови реєстрації суден 1986 р., Конвенція ООН про морські застави і іпотеки 1993 р., ряд товарних угод з торгівлі пшеницею, цукром, алюмінієм, оливковою олією та ін. ЮНКТАД також опрацювала для Генеральної Асамблеї ООН ряд важливих резолюцій, серед яких Хартія економічних прав і обов'язків держав 1974 р., Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку 1974 р. та Міжнародна стратегія розвитку 1990 р. та ін.

У Розділі 3 «Співробітництво ЮНКТАД з іншими суб'єктами міжнародних економічних відносин», що складається з трьох підрозділів, дана характеристика діяльності Організації з економічними органами та спеціалізованими установами системи ООН, іншими міжнародними організаціями та міжнародними неурядовими організаціями. Особливу увагу приділено діяльності України в ЮНКТАД та перспективам подальшого співробітництва з цією Організацією.

У підрозділі 3.1. «Правові засади співпраці ЮНКТАД з органами та спеціалізованими установами ООН» визначено характер зв'язків ЮНКТАД з міжнародними організаціями та органами системи ООН. ЮНКТАД наділена функцією сприяння координації діяльності установ системи ООН в області міжнародної торгівлі та розвитку. Вона співпрацює з Генеральною Асамблеєю ООН та ЕКОСОР щодо виконання їх обов'язків по координації, передбачених Статутом ООН. ЮНКТАД, що є установою з універсальним членством, покликана служити координаційним центром в системі ООН для комплексного розгляду питань торгівлі і розвитку і взаємопов'язаних питань в областях фінансів, технології, інвестицій та стійкого розвитку.

Головним принципом, на основі якого будуються відносини міжнародних організацій в системі ООН, є принцип координації. Він полягає в узгодженні дій, підходів, понять між координуючим органом - ЮНКТАД і координованими органами і організаціями ООН. Такі відносини передбачають обмін необхідною інформацією і документами, узгодження порядку денного з питань, які стосуються торгівлі і суміжних проблем розвитку, програм їх діяльності, надання рекомендацій з боку ЮНКТАД і доповідей органів та організацій про їх виконання. Як координуюча структура ЮНКТАД не може приймати рішень, які мають обов'язковий характер для координованих організацій, така підпорядкованість організацій не зачіпає їхньої функціональної незалежності.

Водночас Генеральна Асамблея ООН виступає певною мірою контролюючим органом ЮНКТАД і з цією метою щорічно заслуховує доповіді Ради з торгівлі і розвитку про її діяльність, які надаються Асамблеї через посередництво ЕКОСОР. Асамблея здійснює нагляд за виконанням її резолюцій та надає ЮНКТАД рекомендації з питань здійснення Програми ООН по забезпеченню розвитку Африки, вирішення особливих проблем острівних країн, зокрема шляхом виконання Програми дій по забезпеченню стійкого розвитку малих острівних країн, що розвиваються, та таких, які не мають виходу до моря, а також надає пропозиції щодо сприяння підвищенню ефективності механізмів торгівлі та послуг, зокрема, країнам з перехідною економікою в сфері транспорту, митного контролю, банківських та страхових послуг. Генеральна Асамблея ООН разом з Генеральним секретарем здійснюють нагляд за виконанням заходів по укріпленню керівництва Секретаріатом ЮНКТАД щодо посилення його потенціалу в області виконання програм та підвищення їх результативності, заслуховують доповіді про виконання наданих рекомендацій та внесених змінах в систему багатосторонньої торгівлі.

Рада з торгівлі і розвитку ЮНКТАД тісно співпрацює з ЕКОСОР та забезпечує обслуговування її Комісії з науки і техніки в цілях розвитку. Тісну співпрацю ЮНКТАД налагодила з регіональними економічними комісіями ООН, з спеціалізованими установами ООН, серед яких: Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), а також з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) та ін.

У підрозділі 3.2. «Правові засади співпраці ЮНКТАД з іншими міжнародними організаціями» визначено характер відносин із Світовою організацією торгівлі. Ці організації пройшли шлях від протистояння і суперництва до продуктивного співробітництва. На даний час співпраця обох установ спрямована на реалізацію програми СОТ, прийнятої в ході Четвертої конференції міністрів у м. Доха (Катар) у 2001 р., де проблема розвитку вперше була поставлена в центр багатосторонніх торговельних переговорів, що значно зблизило СОТ з мандатом ЮНКТАД. Остання надає технічну допомогу країнам, які висловили бажання стати членами СОТ, оскільки приєднання до неї є складовою частиною стратегій в області розвитку більшості країн. За участі обох організацій-засновниць у 1968 р. був створений Міжнародний торговельний центр (МТЦ), що дозволило уникнути паралелізму та дублювання в роботі ЮНКТАД та СОТ. Генеральна Асамблея ООН визначила правовий статус МТЦ як допоміжний орган СОТ та ООН, що діє через ЮНКТАД. Сьогодні МТЦ є центральним органом по наданню технічної допомоги з розвитку торгівлі, зокрема експорту країн, які розвиваються, та, на відміну від організацій-засновниць, зосереджує свою роботу на співпраці безпосередньо з підприємцями.

ЮНКТАД підтримує тісні взаємини з Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) здійснюється, перш за все, в рамках виконання Котонуської конвенції 2000 р., а також програми Загальної системи преференцій (ЗСП) яка, згідно з схемами, поданими ЄС, охоплює значну частину сільськогосподарських товарів і промислової продукції та є одним з найважливіших внесків Союзу в справу розвитку.

ЮНКТАД та Міжнародна торговельна палата співпрацюють в рамках об'єднаного проекту «Інвестиційні рекомендації та створення потенціалу для найменшрозвинених країн», метою якої є об'єднання сторін із зустрічними інтересами. ЮНКТАД допомагає Південноафриканському співтовариству розвитку (SADC) у переговорах з організаційно-правових питань встановлення територій вільної торгівлі товарами і послугами. Разом з Міжнародним центром з торгівлі та стійкого розвитку (ICTSD) здійснюється Проект по створенню перспектив з питань прав інтелектуальної власності і стійкого розвитку з метою інкорпорації Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТRIPS), прийнятої в рамках СОТ. Важливим є співробітництво з Фундацією міжнародного права з навколишнього середовища та розвитку, Латиноамериканською Інтеграційною Асоціацією (ALADI), Асоціацією південно-східних азійських націй (ASEAN) та ін. ЮНКТАД сприяє діяльності Віртуального інституту з торгівлі і розвитку, а також здійснює фінансову підтримку Світового торговельного університету (WTU), залучає до роботи представників громадськості, а саме неурядові організації, академії, профспілки, парламентські та підприємницькі асоціації. Зокрема, в роботі дванадцятої сесії ЮНКТАД у 2008 р. були зареєстровані понад 200 неурядових організацій.

У підрозділі 3.3. «Правові основи та напрями співпраці України з ЮНКТАД» дана характеристика діяльності України в рамках Організації з часу її створення у 1964 р. В процесі аналізу нормативної бази зовнішньоекономічної діяльності України визначено, що Міністерство економіки України виступає координатором роботи з ЮНКТАД, проте його діяльність є недостатньо ефективною. Причиною такого стану справ є, зокрема, відсутність належного нормативного забезпечення в сфері технічної допомоги, хоча відповідний Закон був прийнятий за основу в квітні 2007 р. Зроблено висновок, що Україна може скористатися програмами технічної допомоги, передбаченими ЮНКТАД, для підвищення рівня конкурентоздатності, особливо в нинішній період світової фінансової та економічної кризи. Це може також надати новий імпульс мобілізації внутрішніх ресурсів, сприяти створенню підприємницького середовища та досягненню цілей розвитку, визначених у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” та Плану дій Україна - ЄС.

Важливою є активізація співпраці Міністерства фінансів України з ЮНКТАД в рамках Міжурядової робочої групи експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності, зокрема, щодо запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності, опрацьованих в рамках ЮНКТАД.

Антимонопольний комітет України регулярно проводить семінари та консультації за підтримки та участі фахівців відповідних підрозділів ЮНКТАД. Основна робота ведеться по впровадженню Комплексу узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою, який регулює питання конкуренції.

В сфері договірної практики, опрацьованої ЮНКТАД, Україна приєдналася до Міжнародної угоди по цукру 1992 р. та ратифікувала Міжнародну угоду з тропічної деревини 2006 р., прийнятої в рамках ЮНКТАД. Однак чимало інших угод в сфері торгівлі, зокрема, пшеницею, алюмінієм, оловом залишаються поза увагою Уряду України. Це важливо в плані вдосконалення регулятивних механізмів торгівлі та сприятиме виходу на світові товарні ринки.

Україна несе головну відповідальність за свій власний економічний та соціальний розвиток. Покращення інституційної структури, вдосконалення законодавчого забезпечення економічної діяльності, внутрішні реформи, спрямовані на залучення внутрішніх та прямих іноземних інвестицій, сприяння розширенню зайнятості мають сьогодні ключове значення для України. Якщо міжнародна політика доповнюється структурними перетвореннями і технологічним прогресом, то це стимулюватиме економічне зростання країни. Торговельна інтеграція є найбільш ефективною в тому випадку, якщо вона пов'язана з технологічною модернізацією, диверсифікацією енергетичного балансу, доповнюється належним національним законодавством і співробітництвом із врахуванням конкретних умов країни. Для стійкого розвитку Україні потрібна орієнтована на економічний ріст політика на національному і міжнародному рівнях, яка б враховувала здійснюваний нею вплив на екологічну і соціальну сфери.

В умовах політичної нестабільності України та уповільнення економічних реформ різностороння допомога такої організації, як ЮНКТАД може бути ефективною. Відповідним установам України потрібно активніше співпрацювати з цією Організацією та сприяти залученню її правових, інституційних та фінансових ресурсів.

...