Технології психологічного консультування у органах державної влади України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ У ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

УДК 351:35.073.534

ГУРІЄВСЬКА Валентина Миколаївна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат ветеринарних наук, доцент

УСАЧЕНКО Лариса Михайлівна,

Інститут законодавства Верховної Ради України,

головний консультант.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління,

старший науковий співробітник

КАЛЬНИШ Юрій Григорович,

Національний інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділу стратегій розвитку громадянського суспільства та протидії корупції;

кандидат наук з державного управління

НЕСТЕРЕНКО Людмила Олексіївна,

Національний університет “Києво-Могилянська академія”, старший викладач загальноуніверситетської кафедри англійської мови.

Захист відбудеться 24 лютого 2010 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 22 січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Ф.Дехтяренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динаміка суспільно-політичних процесів в Україні зумовлює формування нового типу державного управління, його інноваційного потенціалу, спрямованого на забезпечення потреб всебічного розвитку як особистості, так і суспільства в цілому.

Це вимагає нових підходів до організації діяльності в зазначеній сфері, диктує необхідність у реформуванні системи державно-управлінських відносин та привертає увагу дослідників до ролі соціально-психологічних факторів у реалізації державно-владних повноважень.

Запорукою ефективної державно-управлінської діяльності є наявність у державних службовців комплексу відповідних мотивів, знань, умінь, навичок та особистісних якостей, що забезпечують їх професійне зростання. Серед останніх: емоційно-психологічна врівноваженість, психологічна готовність працювати в умовах постійних змін та кризових ситуацій, здатність до швидкої адаптації, саморегулювання емоційно-вольового стану та психологічна компетентність. Усе це в сукупності є важливою передумовою здійснення будь-якої цілеспрямованої діяльності, зокрема й державно-управлінської, на що і спрямовані технології психологічного консультування в органах державної влади.

Упровадження технологій психологічного консультування в органах державної влади України покликане стати дієвим інструментом, спрямованим на вдосконалення менеджменту управлінської діяльності, підвищення організаційної культури державних службовців та покращення їхньої управлінської взаємодії. Водночас доводиться констатувати, що на сьогодні питання практичного застосування психологічних технологій не отримало достатнього науково-теоретичного й практичного обґрунтування в науці державного управління, у той час як на Заході вони є одним із важливих напрямів розвитку сучасної теорії і практики демократичного врядування.

Окремі аспекти застосування технологій психологічного консультування в політичному контексті досліджувалися зарубіжними вченими Г.Ласвеллом, В.Парсонсом, Д.Перлматтером, російськими дослідниками Д.Ольшанським, Є.Єгоровою-Гантман, К.Плешаковим, А.Куртовим і М.Каганом, а також українськими вченими О.Валевським, В.Ребкалом, М.Головатим, Ю.Кальнишем, М.Ільїним, Г.Почепцовим.

Розробці теорії та механізмів психологічного консультування сприяли дослідження З.Фройда, К.Юнга, А.Адлера, Е.Фрома, К.Роджерса, І.Ялома, К.Хорні, Г.Саллівана, Дж.Коттлера, Р.Брауна, К.Вітакера, Р.Нельсон-Джоунс, А.Айві, М.Айві, Л.Саймек-Даунінг, А.Фон Шліппе, Й.Швайцера, а також праці вітчизняних науковців О.Бондаренка, С.Васьківської, П.Горностая, М.Дідик, Л.Карамушки, Л.Орбан-Лембрик та ін.

Питання застосування психологічних технологій та концепцій в органах державної влади постійно перебувають у полі зору українських та зарубіжних фахівців з державного управління: В.Авер'янова, Е.Афоніна, Г.Атаманчука, Р.Войтович, Н.Гончарук, С.Дубенко, В.Князєва, М.Логунової, В.Майбороди, Л.Нестеренко, Н.Нижник, О.Оболенського, Н.Протасової, М.Пірен, Г.Райта, Г.Саймона, С.Серьогіна, Ю.Сурміна, С.Сьоміна, В.Токовенко, С.Чукут та ін.

Беручи до уваги важливість і наукову цінність наявних досліджень, доводиться визнати, що наукові здобутки та досвід їх упровадження у сферу державного управління України ще до кінця не вивчені і розглядаються лише в окремих аспектах.

Потреба в нових підходах до реформування системи державно-управлінських відносин та врахування ролі соціально-психологічних факторів у реалізації цих завдань є важливою передумовою актуальності дослідження теоретико-методологічних засад та механізмів практичного застосування технологій психологічного консультування як ефективного інструменту розвитку управління, спрямованих на вдосконалення менеджменту управлінської діяльності, підвищення організаційної культури державних службовців та оптимізацію управлінської взаємодії в умовах демократизації українського суспільства.

Отже, актуальність означеної проблематики та недостатність відповідних вітчизняних досліджень і зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною роботою здобувача, що проводилась на кафедрі державної політики та управління політичними процесами в рамках наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові України та комплексної науково-дослідної роботи “Концептуальні засади взаємодії політики і управління” (ДР № 010811002012). Автор як молодший науковий співробітник була виконавцем у частині “Технології психологічного консультування в контексті взаємодії політики й управління” в роботі над навчальним посібником “Концептуальні засади взаємодії політики й управління” протягом 2008-2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування та аналіз сучасних видів і технологій психологічного консультування в органах державної влади України як механізму оптимізації управлінської діяльності та розробка системної практичної моделі психологічного супроводу державно-управлінської діяльності. Досягнення мети зумовило постановку і вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

- здійснити структурно-функціональний аналіз еволюції технологій психологічного консультування в контексті історії і теорії державного управління;

- проаналізувати сучасні види та технології психологічного консультування, спрямовані на оптимізацію управлінської діяльності в Україні;

- розглянути й обґрунтувати концептуальні засади технологій психологічного консультування (зміст, структуру, функції та принципи організації психологічного консультування в органах державної влади України), встановити теоретичні й прикладні відмінності категоріального апарату психологічного консультування, коучингу та супервізії;

- розробити системну практичну модель соціально-психологічного супроводу державно-управлінської діяльності та визначити етапи її реалізації;

- запропонувати шляхи реалізації соціально-психологічного супроводу управлінської діяльності для практичного впровадження в діяльність органів державної влади України.

Об'єкт дослідження - психологічне консультування в державному управлінні.

Предмет дослідження - види та технології психологічного консультування як механізм оптимізації державно-управлінської діяльності.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади України сприятиме оптимізації державно-владних повноважень в умовах демократизації українського суспільства.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних, соціально-психологічних принципів, підходів і методів. Вивчення стану досліджуваної в дисертаційній роботі проблеми здійснено на основі застосування теоретичних методів: історико-еволюційного, теоретичного та порівняльного аналізу. Історико-еволюційний метод дав змогу проаналізувати становлення психологічного консультування як окремої дисципліни та можливості його застосування в органах державної влади. Теоретичний метод та порівняльний аналіз дозволили узагальнити наукові підходи, розробки й пропозиції вітчизняних і зарубіжних учених за темою дисертації та виділити необхідні складові для розробки системної практичної моделі психологічного супроводу державно-управлінської діяльності. Системний аналіз, синтез і обґрунтування дали можливість визначити об'єкт і предмет дослідження, з'ясувати системні характеристики державно-управлінської діяльності, охарактеризувати системні фактори впливу на здійснення державно-владних повноважень, дослідити феномен психологічного консультування як складну наукову систему, що розвивається, а також розкрити складові процесу психологічного консультування в органах державної влади України. Для вивчення системи державного управління з точки зору соціальної взаємодії був застосований структурно-функціональний аналіз, що дало змогу наочно відобразити досліджувані явища та схематично представити отримані результати.

Обрана методологія дала змогу здійснити комплексний аналіз поставлених завдань, зробити теоретичні узагальнення і запропонувати практичні рекомендації щодо визначення основних шляхів застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади України як механізму оптимізації управлінської діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі:

уперше:

- виділено технології (системне психологічне консультування, супервізію, коучинг) як види практичної допомоги, спрямовані на забезпечення соціально-психологічних умов управлінської діяльності в органах державної влади України, та доведено наукову доцільність теоретичного й прикладного розмежування категоріального апарату психологічного консультування;

- розкрито зміст понять психологічного консультування (як спеціально організованого процесу взаємодії, виду психологічної допомоги та засобу психологічної компетенції державних службовців) і коучингу (як технології і водночас компетенції менеджменту управлінської діяльності та стилю лідерства) в органах державної влади та обґрунтовано доцільність соціально-психологічного супроводу державно-управлінської діяльності;

- розроблено практичну модель соціально-психологічного супроводу державно-управлінської діяльності, що базується на системному підході до процесу психологічної допомоги й орієнтована на вдосконалення процесу управління та підвищення психологічної компетентності державних службовців;

удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат державного управління шляхом введення понять системних факторів впливу на процес управлінської діяльності, до яких належать: “стереотипи взаємодії”, “правила”, “системні міфи”, “границі”, “стабілізатори”, “системні історії”;

- методологічні підходи (системний та процесуальний) до психологічного консультування як механізми оптимізації управлінської діяльності та методики їх практичного застосування в процесі соціально-психологічного супроводу;

- механізми практичного використання та технології імплементації психологічного консультування в органах державної влади, що являють собою логічно обґрунтовані, послідовні процедури і сприяють удосконаленню системи державного управління;

дістали подальшого розвитку:

- систематизація основних підходів, принципів, етичних норм застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади України;

- пріоритетні напрями вдосконалення управління людськими ресурсами в органах державної влади України, що базуються на побудові нової парадигми мислення (зміні лінійного мислення холістичним), формуванні корпоративної культури та застосуванні технологій психологічного консультування в органах державної влади України;

- класифікація психологічних технологій у державному управлінні (коучинг, супервізія) як засіб оптимізації державно-управлінської діяльності та інструментарій їх практичного застосування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо застосування технологій психологічного консультування як механізму оптимізації державно-управлінської діяльності можуть бути використані в роботі кадрових служб в органах державної влади України.

Теоретичні положення, висновки, рекомендації автора враховані й частково використані: в навчальних дисциплінах “Керівництво та оцінювання управлінської діяльності” та “Контроль у державних інституціях” у Національній академії державного управління при Президентові України; у роботі департаменту Головної служби безпекової та оборонної політики Секретаріату Президента України під час підготовки міжнародної науково-практичної конференції “Створення системи підготовки державних службовців з питань реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України: організаційно-навчальні аспекти” та при розробці проекту Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2008 р. № 401 (довідка про впровадження від 11 грудня 2008 р.).

Практичний аспект дослідження апробовано в роботі Полтавського обласного центру соціальних служб для молоді в процесі організації виконання державних програм, запровадження інноваційних технологій та новітніх методик (довідка про впровадження № 05/920 від 17 грудня 2008 р.); упроваджено у формі теоретико-методологічних розробок та рекомендацій у Хорольській районній державній адміністрації Полтавської області при практичній реалізації програми “Мобільний консультативний пункт” та в роботі з персоналом (довідка про впровадження № 03/203 від 27 грудня 2007 р.).

Результати дисертаційної роботи використані адміністративним департаментом Міністерства юстиції України при здійсненні організаційного забезпечення діяльності міністерства, організації співпраці з підрозділами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також у практичній роботі департаменту в процесі організації та забезпечення керівництва і контролю персоналу (довідка про впровадження № 18-52/388 від 10 грудня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення, результати та висновки, зокрема ті, що характеризують наукову новизну дослідження, отримані та сформульовані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати, які становлять теоретичну і практичну основи дисертаційної роботи, викладені в наукових доповідях, повідомленнях на науково-практичних конференціях, зокрема за міжнародною участю: “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), “Україна - людина, суспільство, природа” (Київ, 2004), “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Сім'я. Сімейна психотерапія. Влада, контроль чи співпраця” (Київ, 2006), “Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007), “Психотерапія - наука, мистецтво, ремесло” (Львів, 2007), “Психотерапія. Суспільство. Влада. Право” (Полтава, 2008), “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008) та під час роботи Конгресу Європейської Асоціації Психотерапії “Психотерапія - ідентичність та суперечності” (Львів, 2003).

Дисертація виконана і обговорена на засіданні кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові України.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатка. Загальний обсяг основного тексту становить 180 сторінок. Дисертація включає 14 таблиць і один рисунок. Перелік використаних джерел містить 255 найменувань, із них 18 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, розкрито ступінь розробленості проблеми, вказано на її зв'язок із науковими напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження, охарактеризовано використані в дисертації методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо впровадження й апробації результатів наукової роботи, вказано загальні відомості про публікації за темою дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - “Теоретичні та науково-методологічні засади технологій психологічного консультування” - здійснено системний аналіз стану дослідження проблеми й наявних підходів до її розв'язання в зарубіжній і вітчизняній науковій літературі.

Виходячи з основних складових сучасної психологічної концепції управління дисертант зазначає, що для забезпечення соціально-психологічних засад державно-управлінської діяльності необхідним є використання психологічних послуг і психологічної допомоги як технологій у процесі здійснення психологічного супроводу в органах державної влади, визначення критеріїв ефективності державно-управлінських рішень, оцінювання їх результатів і взагалі розв'язання комплексу державно-управлінських проблем.

Такі твердження автора базуються на дослідженнях зарубіжних учених Г.Ласвелла, Дж.Андерсена, М.Фоллетта і Е.Мейо, які підвищення продуктивності праці розглядали як результат справляння впливу на людину й регулювання людських стосунків, та висновках Д.Мак-Грегора, який вказував на залежність ефективності роботи будь-якої організації від людського чинника.

Серед українських дослідників, праці яких можуть бути використані як теоретико-методологічна база в процесі дослідження психологічних технологій в органах державної влади, автор відзначає роботи Л.Орбан-Лембрик, М.Головатого, Г.Почепцова, В.Князєва, В.Ребкала, в яких проаналізовано вплив психологічних технологій на політичну діяльність та виділено психологічний аспект у дослідженні політики й державного управління.

Окрему увагу в роботі приділено психологічним розробкам, зокрема З.Фройда, К.Юнга, А.Адлера, Е.Фрома, К.Роджерса, які розглядали психологічне консультування як засіб допомоги окремим особам і організаціям. К.Роджерс акцентував увагу, серед іншого, на можливості застосування технологій психологічного консультування в політичній сфері.

Комплексний аналіз історичних передумов застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади дав підстави визначити розвиток економічної та соціальної сфер суспільства як фактор, що зумовив появу менеджменту державного управління та спрямував дослідження психологічних технологій на підвищення економічної ефективності виробництва, оптимізацію процесу управлінської діяльності та створення нових систем управління.

Як самостійна галузь дослідження консультативна психологія виокремилась у міру усвідомлення вченими і практиками специфіки процесу психологічного консультування. Ідеї професора психології В.Джеймса про те, що емоції й дії, так само як і мислення та розум, є важливою складовою людського існування, сприяли становленню консультування як самостійної дисципліни.

Практичне використання технологій психологічного консультування базується на визначених процедурах, в основу яких покладено теоретичні положення найбільш відомих наукових шкіл, що суттєво вплинули і продовжують впливати на теорію і практику управління. Порівняння різних психологічних напрямів доводить доцільність їх застосування у процесі аналізу соціально-психологічних складових управлінської діяльності.

Технології психологічного консультування як метод удосконалення практики державно-управлінської діяльності в Україні спрямовані на забезпечення когнітивної та інноваційної складових державно-управлінської діяльності. Це актуалізує потребу дослідження психологічних технологій як об'єкта науки державного управління, що зумовлені специфікою державно-управлінської діяльності і визначаються як процес, спрямований на оптимізацію, актуалізацію додаткових сил і здібностей суб'єкта управління засобом спеціально організованого спілкування.

Визначено, що уникнення та ігнорування психологічних термінів, знань та технологій у сфері державного управління України призводить до створення навколо державного управління міфологічного поля, яке не дозволяє системно аналізувати процеси, що відбуваються в державно-управлінському середовищі, з погляду людських стосунків та наявних конфліктів, а також перешкоджає детальному вивченню, аналізу та застосуванню психологічних знань в органах державної влади. Таке упередження призводить до обмежень у розвитку та професійній діяльності працівників органів державної влади, оскільки саме на несвідоме сприйняття інформації та технології подолання психологічного опору орієнтована практика та більшість РR-технологій, що застосовуються в сучасному світі. Цей висновок підтверджений практичними дослідженнями Г.Ласвелла про значення несвідомих впливів на особистість управлінця при прийнятті державних та політичних рішень та його переконанням, що психологічний чинник перебуває в центрі розуміння політики влади. Поділяємо думку вченого про необхідність практичного застосування навичок психологічної інтерпретації для врахування несвідомих причин і розуміння існуючих глибинних конфліктів як складової інтуїції особистості керівника та підвищення індивідуальної психологічної компетенції в усіх сферах особистого та суспільного життя, в тому числі й державного управління.

Адаптація світового досвіду практичної психології до українських національних особливостей відкриє ширші можливості для застосування технологій психологічного консультування як ефективного інструменту оптимізації державно-управлінської діяльності.

Визначення власної належності до існуючої концепції та світосприйняття є підвалинами, що визначають процес і процедуру психологічного консультування в органах державної влади.

Головна ідея системного психологічного консультування для органів державної влади може бути сформульована як зміна парадигми традиційного лінійного мислення в діяльності структурних підрозділів органів державної влади на системне.

Оскільки зміни в управлінні обумовлюють підвищення вимог до керівників та їх психологічної компетентності, зростає потреба в управлінцях, які мають лідерські якості, вміють мотивувати людей на реалізацію державно-управлінських завдань, здатні усвідомлювати та аналізувати процеси розвитку особистості, групи та організації; володіють навичками функціональної комунікації, отримання зворотного зв'язку, рефлексії, саморегуляції, усвідомлення; мають розвинений емоційний інтелект та здатні швидко адаптуватись до нових умов і приймати креативні рішення.

Для цього необхідні спеціально підготовлені фахівці, зміст діяльності яких передбачає застосування психологічних технологій у процесі вирішення проблем (чи пошуку шляхів вирішення) у професійній і особистісній сферах. Необхідною професійною якістю психолога-консультанта є його обізнаність у всіх теоретичних підходах до здійснення процесу психологічного консультування.

Для збільшення впливу технологій психологічного консультування на процес управління потрібно впровадження комплексного підходу, що може бути реалізовано через здійснення психологічного супроводу державно-управлінської діяльності.

Розглядаючи можливості застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади, автор акцентує увагу на розв'язанні психологічних питань у контексті державно-управлінської діяльності.

У другому розділі - “Психологічне консультування у діяльності органів державної влади України” - досліджуються особливості та перспективи впровадження психологічного консультування, обґрунтовуються необхідність реалізації психологічної концепції управління персоналом і загалом важливість психологічних інновацій нарівні із соціальними та економічними.

У роботі проаналізовано і зіставлено наявні визначення сутності процесу консультування та зроблено висновок, що в найбільш загальному вигляді його можна визначити як діяльність, змістом якої є допомога керівникам у розв'язанні проблем їхніх організацій; як процес надання допомоги колективу (чи групі осіб) у вирішенні питань організації; як психологічні послуги, що їх надають незалежні спеціалісти. Зазначено, що психологічне консультування в органах державної влади розглядається як процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (чи пошуку шляхів вирішення) проблем і подоланні труднощів психологічного характеру.

У дослідженні вказується, що технології психологічного консультування застосовуються, насамперед, як процесуальні, тобто спрямовані на забезпечення соціально-психологічних умов державно-управлінської діяльності через здійснення соціально-психологічного супроводу управлінського процесу.

Очікуваними результатами їх упровадження є: оптимізація управлінської діяльності й сприяння психічному здоров'ю особистості, попередження “вигорання”, підвищення витривалості до стресів, адаптація в соціальній та емоційній сферах, розширення власних ресурсів, підвищення психологічної компетентності, толерантності, сприяння особистісному зростанню державних службовців і водночас поліпшенню взаємовідносин та морального клімату в державних установах.

За допомогою структурно-функціонального аналізу встановлено, що категоріальний апарат психологічного консультування має теоретичні й прикладні відмінності порівняно з найбільш дослідженими в науці державного управління поняттями (управлінське консультування, політичне консультування, публічне консультування, політичний аналіз, політична аналітика, консалтинг).

Уперше в контексті державно-управлінської діяльності проаналізовано можливості застосування коучингу як прикладного інструментарію (основи якого фіксуються відповідними теоретичними положеннями, методико-технологічними моделями й логіко-методологічними принципами) і як окремого виду консультування для управлінців, метою якого є допомога персоналу органів державної влади в покращенні їх професійної діяльності, досягненні цілей та вирішенні управлінських завдань.

Як технологія, що передбачає демократичний стиль керівництва та сформоване системне мислення, коучинг базується на певним чином організованій техніці запитань, на основі співробітництва і налагодження зворотного зв'язку. Як компетенція менеджменту - це певний тип лідерства, що зумовлює особистісний розвиток через взаємодію з командою.

Зіставлення наявних визначень сутності процесу консультування доводить доцільність його застосування в процесі аналізу специфічних впливів, владно-управлінських відносин, організації суспільного життя в поєднанні з вивченням закономірностей впливу суспільної свідомості людей на мотивацію та соціально-психологічну складову управлінської діяльності.

У найбільш загальному вигляді консультування в системі органів державної влади визначається як спеціально організований процес надання допомоги керівникам, колективу (чи групі осіб) у розв'язанні проблем державно-управлінської діяльності та підвищення соціально-психологічної компетенції людей.

Спираючись на дослідження М.Ільїна, Г.Ласвелла, Р.Нельсон-Джоунс, В.Парсонса, Л.Карамушки, Л.Нестеренко, Н.Нижник, О.Машкова, О.Оболенського, Л.Орбан-Лембрик та ін., які характеризують технології прийняття рішень як системоутворюючий елемент та необхідну умову ефективності політико-технологічного інноваційного процесу, дисертант зосереджує увагу на аналізі можливостей застосування системного підходу в психологічному консультуванні в органах державної влади, принципах його здійснення, етичних аспектах та описує прикладні аспекти психологічного консультування як засобу оптимізації управлінської діяльності.

Зазначається, що оскільки управлінська підсистема представлена спільною діяльністю великої групи ієрархічно взаємопов'язаних управлінців, це дає змогу аналізувати із системної точки зору способи їх взаємозв'язку та розглядати індивідуальні результати в контексті цілісної колективної управлінської діяльності.

У роботі здійснено порівняння та аналіз окремих концепцій у рамках системного підходу (комунікаційної, структурної, генеалогічної, стратегічної, кібернетичної, конструктивізму, концепції гомеостазу, дисипації, аутопоезу, самореферентності, синергетики, соціального конструктивізму, наративу та філософії постмодерну).

На основі теоретичних положень системного консультування та концепції ефективного розвитку систем автором сформульовані основні характеристики системи органів державної влади України, яка формує в державних службовців певні “системні якості”, є визначальною для утворення особливостей її структурних елементів та має здатність до саморегуляції.

Системні фактори впливу на державно-управлінську діяльність наведені в таблиці.

Таблиця

Системні фактори впливу на державно-управлінську діяльність

Системні фактори впливу	Прояви	Можливі проблеми	Завдання щодо застосування психологічних технологій
1. Стереотипи взаємодїі	“Комунікація за еталоном”	Реакція в комунікації спрямовується не на повідомлення, а на власні очікування	Подолання “штампів” комунікації, розширення контексту
2. Правила	Непорозуміння	Неузгодженість експліцитних (сформованих внутрішньою культурою організації) та імпліцитних (сформованих зовнішніми чинниками) правил	Визначення та розширення існуючих правил
3. Системні міфи	Ототожнення з групою за зразком: Ми - це...	Несформована групова ідентичність, невідповідність міфів, переданих у “спадок”, із сучасними потребами	Вивчення міфів системи; усвідомлення потреб, які вони задовольняють; використання їх сюжету для подальшого переформулювання, розширення контексту, формування ідентичності групи
4. Границі	Закритість системи державних структур	Порушення зворотних зв'язків, комунікації, довіри, взаємодії	Налагодження та розширення моделей взаємодії
5. Стабілізатори	Проблеми, негативні прояви	Система спрямовує енергію не на розвиток, а на подолання проблем (акцентування на проблемах призводить до їх підтримки)	Зміна акцентів на ресурси, пошук “вигоди” проблем та можливості задоволення потреб в інший спосіб
6. Системні історії	Уникнення відповідальності, обмежені погляди щодо власного впливу та участі у змінах	Фокусування та відтворення лише певних історій, обмеження репертуару	Розширення контексту, рефремінг (переформулювання) історій, надання іншого значення, пошук ресурсів

Вказано на складну внутрішню побудову та психологічну структуру системи управління. Відзначено, що внутрішня побудова відображається організаційною структурою управління, його культурою та ресурсами. Психологічну структуру складають: групові інтереси, групові норми, групові потреби, групова думка, групові рішення, групові цінності та групові цілі.

Зазначено, що правила функціонування системи органів державної влади України зумовлені її властивостями, особливостями і стереотипами взаємодії. У свою чергу, стереотипи управлінської взаємодії спричинені певною мірою організаційними міфами, історичними подіями та системними стабілізаторами. Описані складові механізмів функціонування системи органів державної влади України, а саме: системні ролі; підсистеми державних установ; зовнішні й внутрішні межі між ними.

Окрема увага приділена застосуванню системного психологічного консультування в структурі державного управління України, яке може бути використане при плануванні широкомасштабної кадрової політики. Основною метою застосування системного підходу автор визначає системний аналіз державно-управлінської діяльності.

Дисертант доходить висновку, що застосування технологій психологічного консультування в цілому впливає на зміну парадигми з традиційного лінійного мислення в діяльності структурних підрозділів органів державної влади на системне, що відповідає сучасним тенденціям розвитку науки і практики державного управління.

Оскільки сучасні підходи до проблеми управління людськими ресурсами засновані на гуманістичній парадигмі та збереженні й розвитку найкращих вітчизняних традицій, суттєве вдосконалення системи управління персоналом в органах державної влади можливе лише за умови комплексного підходу до її розв'язання, що передбачає реалізацію соціально-психологічного супроводу та застосування технологій психологічного консультування в державно-управлінській діяльності.

Виходячи з вищезазначеного можна зробити висновок, що психологічне консультування в органах державної влади України може бути застосоване для знаходження управлінцями оптимального рішення, враховуючи наявні особистісні ресурси і завдання, які випливають із професійної та життєвої ситуації індивідуального розвитку державного службовця. А основною його метою можна вважати забезпечення екологічних умов управлінської діяльності, сприяння психічному здоров'ю, підвищення психологічної компетентності особистості та формування сприятливих взаємовідносин і морального клімату в державному управлінні в цілому.

У третьому розділі - “Практичні аспекти застосування технологій психологічного консультування у діяльності органів державної влади України” - описано системну практичну модель психологічного супроводу державно-управлінської діяльності.

На основі аналізу теоретичних положень, досвіду та емпіричних даних дисертантом запропонована загальна модель застосування технологій психологічного консультування, що базується на психологічній концепції управління, головним завданням якої є оптимізація управлінського процесу й забезпечення супроводу управлінської діяльності через надання психологічних послуг та психологічної допомоги.

Як вид практичної діяльності та галузь застосування управлінської психології психологічна допомога може адресуватись як окремому суб'єкту, так і групі, організації. Основними способами її реалізації є індивідуальне консультування та групові форми психологічної роботи.

В органах державної влади України впровадження психологічного консультування передбачає реалізацію теоретичного та практичного етапів (див. рисунок).

Теоретичний етап		Практичний етап
Теоретико-методологічні засади: · напрями; · принципи; · функції; · завдання		Створення організаційної структури
		Практичні напрями діяльності: форми, методи та види консультування

Рис. Модель психологічного супроводу державно-управлінської діяльності

Виділено теоретичний етап, що включає визначення теоретико-методологічних засад здійснення практичної консультативної роботи. Зазначено, що на цьому етапі необхідними є збирання і аналіз інформації щодо наявного стану проблеми, визначення структури психологічного консультування в органах державної влади, потреб цільових груп, потенційних партнерів, ідентифікація існуючих проблем, перешкод і обмежень на шляху практичного втілення моделі.

Відповідно, актуальною є підготовка державними освітніми установами фахівців відповідної кваліфікації з урахуванням умов державно-управлінської діяльності та введення в структуру органів державної влади посад практичних психологів. Автор акцентує увагу на доцільності використання залучених фахівців для здійснення психологічного супроводу державно-управлінської діяльності (зокрема на етапі становлення психологічного консультування в органах державної влади України).

Зазначено, що під час практичного впровадження психологічного консультування у сферу державного управління системний підхід дозволяє врахувати сукупність взаємозв'язків між учасниками управлінського процесу як на рівні організації, так і на рівні особистісного консультування. Це дає можливість впливати на забезпечення оптимальних умов державно-управлінської діяльності, передбачати перспективи їх розвитку і сприяє ефективній взаємодії системи організації й системи окремого працівника.

Реалізація соціально-психологічного супроводу управлінської діяльності передбачає застосування комплексного підходу і включає реалізацію двох напрямів консультування: психологічного та організаційного. Організаційне консультування в загальному вигляді спрямоване на розвиток персоналу та стосується оптимізації людських ресурсів. Воно передбачає оптимізацію діяльності та розвиток керівників і персоналу.

Психологічне консультування, у свою чергу, поділяється на дві групи: особистісне та коучинг. За своїм змістом особистісне консультування спрямоване на корекцію та вирішення особистісних проблем, труднощів психологічного складу, а коучинг (Life coach) - на досягнення результатів, також передбачає управління особистісним розвитком. Коучинг як вид організаційного консультування допомагає управлінцям сфокусувати свою увагу на складних завданнях, застосовувати навички функціональної комунікації, брати відповідальність за реалізацію повноважень, бачити шляхи досягнення спільних цілей та мотивувати персонал.

Дисертантом встановлено теоретичні й прикладні відмінності категоріального апарату супервізії як виду професійної допомоги. Вказано, що її предметом є рефлексія робочих відносин і робочих процесів у системі органів державної влади. Вказано, що супервізія - це вид взаємодії, що спрямований на забезпечення виконання професійних обов'язків та підтримку ефективних стратегій розвитку організації. До найважливіших завдань супервізії належать такі: сприяння професійній автономії і незалежності супервізованого, стабілізація його думок та почуттів щодо професійної діяльності, створення моделі аналізу та компетентного вирішення проблем, які виникають у державно-управлінській взаємодії. Крім того, супервізія є інструментом, необхідним для порівняння значимості змін, які настали, з цілями, які були зафіксовані на початку супервізії.

Супервізія в державно-управлінській діяльності в загальному вигляді може бути охарактеризована як надання професійних порад спеціалістам. Вона спрямована на підтримку та розвиток ефективних стратегій вирішення робочих завдань, які виконуються в рамках професійної діяльності. Супервізія команди чи групи розглядається як складова організаційного консультування, компетенцією якої є опрацювання конфліктів та проблем у взаємовідносинах між державними службовцями, керівниками та підлеглими, державними установами та суспільством, а також узгодження вимог, очікувань та знаходження ресурсів.

Виділено види системного психологічного консультування як аспекту державного управління: психологічне консультування керівного персоналу за допомогою стороннього консультанта; консультування, що спирається на власних спеціалістів, які можуть виступати консультантами для інших співробітників (за умови їх спеціальної підготовки); консультування підлеглих адміністративним персоналом.

Вказано, що процес психологічної консультаційної допомоги включає моніторинг та прогнозування психологічного аспекту проблем в органах державної влади, визначення шляхів оптимізації управлінського процесу та оцінку ефективності результатів діяльності, використання світового та вітчизняного практичного досвіду.

На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що психологічне консультування в органах державної влади України є комплексним видом діяльності, спрямованим на оптимізацію управлінського процесу. Вказано, що перспективними є розробка критеріїв ефективності оцінювання психологічних технологій та подальше дослідження ефективності застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади.

ВИСНОВКИ

У дисертації на теоретичному рівні досліджено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування необхідності застосування технологій психологічного консультування в діяльності органів державної влади як механізму, що забезпечує оптимізацію управлінської діяльності та створення системної практичної моделі психологічного супроводу.

На підставі отриманих результатів, які підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, і забезпечують досягнення мети та реалізацію завдань дослідження, можна зробити узагальнюючі висновки, що мають теоретичне та практичне значення.

1. Здійснено структурно-функціональний аналіз еволюції технологій психологічного консультування в контексті управлінської діяльності. Виділено технології психологічного консультування як об'єкт дослідження науки державного управління та вид практичної діяльності, спрямований на оптимізацію державно-управлінського процесу. Обґрунтовано переваги застосування системного підходу в психологічному консультуванні як такого, що забезпечує врахування взаємозв'язків і взаємозалежності системи державного управління і суспільства.

2. Проаналізовано сучасні види та технології психологічного консультування в державно-управлінській діяльності. Зазначено, що як метод удосконалення практики державно-управлінської діяльності в Україні технології психологічного консультування спрямовані на забезпечення когнітивної та інноваційної складових. Доведено, що психологічне консультування в органах державної влади - це спеціально організований процес взаємодії та вид практичної допомоги, спрямований на узгодження особистісних потреб управлінця із здійсненням державно-владних повноважень та оптимізацію управлінського процесу.

Коучинг визначається як технологія, що базується на демократичному стилі керівництва, сформованому системному мисленні та певним чином організованій техніці запитань, орієнтована на перспективу позитивних змін та оптимізацію виробничих відносин через співробітництво і налагодження зворотного зв'язку, і водночас як компетенція менеджменту та стиль лідерства, що допомагає управлінцям реалізовувати цілі та розвиватися через взаємодію.

3. Розглянуто й обґрунтовано концептуальні засади технологій психологічного консультування (зміст, структуру, функції та принципи організації психологічного консультування в органах державної влади України). На основі теоретичних положень системного консультування та концепції ефективного розвитку систем автором сформульовані основні характеристики системи органів державної влади України, яка формує у державних службовців певні “системні якості”, є визначальною для утворення особливостей її структурних елементів та має здатність до саморегуляції.

Встановлено теоретичні й прикладні відмінності категоріального апарату психологічного консультування, коучингу та супервізії від раніше досліджених у державному управлінні понять (управлінське консультування, політичне консультування, публічне консультування, політичний аналіз, політична аналітика, консалтинг) як прикладного інструментарію в державно-управлінській діяльності, основні елементи якого фіксуються відповідними теоретичними положеннями, методико-технологічними моделями й логіко-методологічними принципами.

Вказано на необхідність упровадження нових підходів щодо управління людськими ресурсами та кадрового менеджменту в системі державного управління України та доцільність дослідження негативних чинників діяльності органів державної влади, до яких належать: бюрократизм; закритість; відсутність з боку держави замовлень соціально-психологічних досліджень з розвитку управління людськими ресурсами; недостатній рівень організаційно-правової та соціально-психологічної культури працівників кадрових служб; низький рівень роботи з персоналом; відсутність прозорої системи конкурсного добору працівників, а також системи мотивації і стимулювання ефективної роботи та ін.

4. Запропоновано системну практичну модель соціально-психологічного супроводу державно-управлінської діяльності, в якій визначено етапи, види і зміст діяльності в процесі її реалізації. Теоретичний етап передбачає визначення мети, основних функцій, принципів, завдань та напрямів здійснення практичної консультативної роботи з питань державно-управлінської діяльності, практичний - створення в структурах органів державної влади психолого-консультаційних підрозділів чи служб, призначених для реалізації відповідних форм та методів практичної консультаційної допомоги.

Зазначено, що здійснення психологічного консультування в органах державної влади включає також визначення цілей, завдань, сфери застосування, перелік функцій, методів, інструментів упровадження. Соціально- психологічний супровід орієнтований на вдосконалення процесу управління та підвищення психологічної компетентності державних службовців.

Встановлено, що для впровадження технологій психологічного консультування в органах державної влади України необхідне розв'язання інформаційних (роз'яснювальних), мотиваційних, організаційних, теоретико-методологічних, кадрових, фінансових та інших питань. Зроблено висновок, що в органах державної влади технології психологічного консультування можуть бути застосовані в процесі вирішення управлінських завдань, знаходження оптимальних управлінських рішень, а також у роботі з персоналом. Зазначено, що основною метою управління персоналом є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації з розвитком здібностей працівників і стимулюванням їх до виконання робіт більш високого рівня. Вказано, що психологічне консультування в органах державної влади має власну специфіку, урахування якої є обов'язковою умовою результативності.

5. У контексті практичних рекомендацій запропоновано направити пропозиції щодо реалізації соціально-психологічного супроводу державно-управлінської діяльності для ознайомлення з наступним доповненням Головному управлінню державної служби України, НАН України та іншим зацікавленим інституціям для обґрунтування необхідності забезпечення соціально-психологічних умов управлінської діяльності в органах державної влади України. Подальшим кроком може бути звернення до Прем'єр-міністра України з пропозицією щодо розробки проекту постанови Кабінету Міністрів України про реформування кадрових служб органів державної влади України у служби з організації та управління розвитком персоналу для реалізації соціально-психологічного супроводу управлінської діяльності та застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади України.

У дисертаційному дослідженні не вирішуються всі питання застосування технологій психологічного консультування в органах державної влади України. З урахуванням його складності й багатогранності перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні критеріїв його ефективності та розробці змісту практичної психолого-консультативної допомоги з питань державного управління й механізмів її впровадження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гурієвська В. М. Деякі аспекти формування гендерної культури молоді в контексті реформування суспільно-політичних відносин / В. М. Гурієвська // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 1. - С. 391-399.

2. Гурієвська В. М. Історичні передумови становлення психологічного консультування в контексті психології управління / В. М. Гурієвська // Державне управління: теорія та практика : електрон. наук. фах. вид. - 2007. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2007-2/

3. Гурієвська В. М. Технології процесу психологічного консультування у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях / В. М. Гурієвська // Вісн. НАДУ. - 2008. - № 1. - С. 235-246.

4. Гурієвська В. М. Основні підходи до психологічного консультування як засобу забезпечення ефективності державного управління / В. М. Гурієвська // Вісн. НАДУ. - 2008. - № 2. - С. 133-143.

5. Гурієвська В. М. Аналіз можливостей застосування системного підходу в психологічному консультуванні в системі вищих органів державної влади / В. М. Гурієвська // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : НАДУ, 2008. - Вип. 2. - С. 49-60.

6. Гурієвська В. М. Технології системного підходу у психологічному консультуванні в контексті взаємодії політики і управління / В. М. Гурієвська // Зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 16/17. - С. 41-47.

7. Гурієвська В. Досвід упровадження проекту виховання гендерної культури молоді у Хорольському районі Полтавської області : метод. рек. для працівників центрів соц. служб для молоді / В. Гурієвська, Л. Олійник, К. Сєдих ; кер. авт. кол. В. Гурієвська. - Хорол : [б.в.], 2003. - 120 с. - Авторські с. 8-29, 95-117.

8. Гурієвська В. М. Проблеми формування гендерної культури молоді в контексті реформування суспільно-політичних відносин / В. М. Гурієвська // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 28 трав. 2004 р. : у 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2004. - Т. 1. - С. 259-261.

9. Гурієвська В. М. Управлінсько-психологічний аспект політичного впливу / В. М. Гурієвська // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2005 р. : у 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 1. - С. 251-253.

10. Гурієвська В. М. Технології психологічного консультування у діяльності вищих органів державної влади / В. М. Гурієвська // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 204-206.

11. Гурієвська В. М. Процес консультування як інструмент ефективного державного управління / В. М. Гурієвська // Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 трав. 2007 р. - Чернівці : Рута, 2007. - С. 582-584.

12. Гурієвська В. М. Огляд історичних передумов застосування психологічних технологій як інструменту державного управління / В. М. Гурієвська // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 2. - С. 157-158.

13. Гурієвська В. М. Місце політичних партій в системі державно-владних відносин / В. М. Гурієвська, Л. В. Гонюкова // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. : у 3 т. - К. : НАДУ, 2008. - Т. 1. - С. 220-222. - Авторські с. 220-221.

...