Соціальний захист державних службовців в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національній університет

імені Івана Франка

УДК 349.3 : 35.087] (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Соціальний захист державних службовців в Україні

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

Луцький Роман Петрович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Пилипенко Пилип Данилович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри трудового, аграрного та екологічного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права.

кандидат юридичних наук, доцент Якушев Ігор Михайлович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, декан юридичного факультету.

Захист відбудеться «13» травня 2010 року о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: вул. Січових Стрільців 14, м. Львів, 79000

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова 5, м. Львів, 79000

Автореферат розісланий «12» квітня 2010 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиВ.О. Семків

захист державний службовець пенсійний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Комплексний характер необхідних та планових реформ у правовому й економічному житті України зумовлює доцільність проведення науково-теоретичних досліджень, пов'язаних із формуванням нових правових інститутів у системі вітчизняного права, удосконаленням чинного законодавства й системною розробкою питань, які є визначальними для забезпечення гарантій соціального захисту громадян України в умовах ринкових перетворень. Одним із таких питань є проблема реалізації права на соціальний захист державними службовцями України.

Зниження престижу державної служби, невідповідність соціального та правового статусу державних службовців ступеню їхньої відповідальності та обсягу законодавчих обмежень ще більше підвищує значимість вироблення рекомендацій щодо побудови ефективної системи соціального захисту цієї категорії осіб.

Вітчизняне законодавство дотепер не містить чітких гарантій, які б визначали можливості реалізації права державних службовців на соціальний захист. Тому об'єктивно існує необхідність здійснення наукових досліджень з метою встановлення належного правового механізму їхнього соціального захисту, а також вироблення рекомендацій щодо внесення до чинного законодавства відповідних змін.

Вже сьогодні у правовій науці формується новий напрямок, що передбачає вироблення концепції національного права соціального захисту, яка поступово охоплює не лише соціально-забезпечувальні відносини, а все більше проникає у сферу соціально - захисних стосунків працівників окремих професійних категорій, в тому числі і обґрунтування юридичної природи соціального захисту державних службовців.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад соціального захисту громадян зробили відомі українські та зарубіжні науковці різних історичних періодів. Це зокрема В.С. Андрєєв, В.М. Андріїв, Я.І. Безугла, Н.Б. Болотіна, В.Я. Бурак, В.В. Жернаков, Р.І. Іванова, Л.М. Князькова, Л.І. Лазор, О.Є. Мачульська, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, С.М. Синчук, І.М. Сирота, Н.М. Стаховська, Б.І. Сташків, Б.С. Стичинський, В.А. Тарасова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та інші. Дослідженню проблем пенсійного забезпечення державних службовців присвячена дисертація М.М. Шумило. Загальнотеоретичним підґрунтям для з'ясування багатьох питань правового характеру у сфері соціального захисту стали дослідження В.Б. Ісакова, В.В. Копєйчікова, Л.А. Луць, І.О. Панкевича, П.М. Рабіновича та інших.

Утім, незважаючи на достатньо велику кількість робіт, присвячених проблемам соціального захисту в Україні, доводиться констатувати, що на сьогодні відсутній комплексний аналіз одного із важливих напрямків національної політики у цій сфері - соціального захисту державних службовців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукової роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Гарантії забезпечення соціально-економічних прав громадян в Україні», яка затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка №1344 від 4 квітня 2008 року (державна реєстрація № 0109U004358).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивченння і аналіз змісту соціального захисту державних службовців, а також для розробки обґрунтованих конкретних пропозицій щодо розвитку законодавства в частині вдосконалення правової основи для його системного правового регулювання.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- визначити правову природу соціального захисту державних службовців, розкрити його зміст;

- охарактеризувати особливості правового статусу державних службовців як основи їхнього професійного соціального захисту;

- визначити основні засади правового забезпечення соціального захисту державних службовців;

- дослідити правові ознаки пенсій державних службовців та з'ясувати підстави їхнього пенсійного забезпечення;

- проаналізувати теоретичні засади та перспективи запровадження професійного недержавного пенсійного забезпечення;

- охарактеризувати особливості соціального захисту державних службовців у трудових правовідносинах;

- обґрунтувати висновки та пропозиції стосовно удосконалення правого забезпечення соціального захисту державних службовців.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту державних службовців. При цьому головна увага зосереджена на видах соціального захисту у трудових і соціально-забезпечувальних правовідносинах.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади правового забезпечення соціального захисту державних службовців в Україні.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано низку методів, загальноприйнятих юридичною наукою, наукою трудового права та права соціального забезпечення. Із загальнонаукових методів застосовувались, насамперед, діалектичний, системно-структурний, історичний, порівняльний та метод аналізу й синтезу, а зі спеціально-юридичних методів - формально-юридичний метод.

За допомогою діалектичного методу пізнання досліджувалися та обґрунтовувалися основні поняття, використані в роботі, та вивчено соціально-правові явища з метою виявлення і пояснення розвитку соціального захисту у правовідносинах різного галузевого спрямування та змін його змісту. За допомогою методу аналізу та синтезу досліджувались окремі властивості соціального захисту державних службовців та узагальнення їх в єдине ціле. Системно-структурний метод застосовано з метою виявлення місця соціального захисту державних службовців поміж іншими правовими категоріями. Порівняльний метод було покладено в основу аналізу вітчизняного законодавства про винагороду за працю та пенсійне забезпечення державних службовців, а також законодавства інших держав. Крім того для встановлення змісту правового забезпечення соціального захисту використовувався формально-юридичний метод. Переважно ці та інші методи наукового дослідження використовувались в їхньому взаємозв'язку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що здобувачем вперше здійснено комплексне дослідження системи соціального захисту державних службовців в Україні, з'ясовано його правову природу та визначено принципи правого регулювання.

До отриманих результатів, що мають наукову новизну належать:

Уперше:

- з'ясовано поняття професійного соціального захисту. Таким на переконання здобувача є встановлені державою приписи, що спрямовані на забезпечення додаткових та підвищених гарантій працівників, пов'язаних із здійсненням трудової діяльності та осіб, які з огляду на біологічні та професійні ризики припинили виконання такої діяльності.

- визначено та комплексно охарактеризовано основні засади правового забезпечення соціального захисту державних службовців як професійного. Вони полягають у: - адресності професійного соціального захисту державних службовців; - законодавчо закріплених умовах та порядку їхнього соціального захисту; - оптимальному поєднанні державних та недержавних організаційно-правових форм соціального захисту цієї категорії осіб; - об'єктивній зумовленості підвищеного (порівняно із загальним) рівня професійного соціального захисту.

- сформульовано авторське визначення поняття пенсії державного службовця як елемента професійного соціального захисту та пенсійної виплати - надбавки, що її державний службовець - пенсіонер отримує додатково до забезпечення за загальнообов'язковою державною системою пенсійного страхування.

- обґрунтовано ознаки, що притаманні професійному соціальному захисту: суб'єкти; правова підстава; зміст державних гарантій;

- обґрунтовано доцільність запровадження в Україні недержавної системи пенсійного забезпечення державних службовців. Для цього пропонується створити єдину, обов'язкову за формою участі, корпоративну систему забезпечення цієї категорії осіб, де основним принципом функціонування має стати поєднання індивідуальних інтересів державних службовців та відповідних державних гарантій такого забезпечення. Держава окрім функцій гаранта системи недержавного пенсійного забезпечення повинна взяти на себе зобов'язання щодо заснування корпоративного фонду та забезпечити сплату страхових внесків.

Удосконалено:

- пропозиції щодо ухвалення єдиного закону про спеціальні пенсії з метою уніфікації пенсійного забезпечення деяких категорій громадян, визначення суб'єктів, видів (соціальне та професійне), принципів, критеріїв та підстав такого забезпечення;

- пропозиції про доповнення закону України «Про державну службу» новим розділом «Професійний соціальний захист державних службовців». У ньому закріпити єдині принципи та критерії соціального захисту цієї категорії осіб, а також види такого захисту, умови й обсяг їх надання, процедуру забезпечення, соціальні та правові гарантії;

- положення про обчислення стажу державної служби для пенсійного забезпечення державних службовців. Пропонується внести зміни і вилучити із періодів, які прирівнюються до такого стажу, відпустки по догляду за дитиною та період проходження військової строкової служби;

- загальні вимоги преміювання державних службовців. Пропонується конкретизувати порядок та критерії преміювання цієї категорії осіб у спеціальному положенні.

- юридичні критерії винагороди за працю державних службовців. Пропонується встановити співвідношення між посадовим окладом державного службовця першої категорії і відповідно нижчих категорій та визначити максимальні розміри доплат, надбавок і премій, що їх може отримувати державний службовець.

Дістали подальшого розвитку:

- концептуальні підходи щодо визначення поняття «соціальний захист» у вітчизняній науковій літературі;

- пропозиції щодо розширення понятійного апарату науки права соціального забезпечення, зокрема стосовно запровадження поняття «професійного соціального захисту» та «професійного пенсійного забезпечення»;

- теоретичні напрацювання про правові ознаки пенсії, як виду соціального захисту, що надається фізичним особам;

- дослідження теорії пенсійного забезпечення за вислугу років. Автор критично оцінює існуючі сьогодні наукові конструкції про приналежність пенсії державного службовця до так званих пенсій за вислугу років. Їм більш властиве означення - професійна пенсія.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, будуть корисними для подальших наукових напрацювань у сфері соціального захисту населення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчій діяльності, зокрема, при вдосконаленні нормативно-правових актів, призначених забезпечувати регулювання відносин соціального захисту державних службовців. Одержані результати також можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів „Трудове право”, „Право соціального забезпечення”, при написанні навчально-методичної й наукової літератури та у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювались у доповідях на таких науково-практичних конференціях: регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина України» (Івано-Франківськ, 2003р.); III Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (2-3 червня 2006р., м. Луцьк); Всеукраїнська міжвузівська науково-практична конференція молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (Івано-Франківськ, 20 квітня 2007р.); III Міжнародна науково-практична конференція «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2007» ( Полтава, 14-16 травня 2007р.); Міжвузівська наукова конференція присвячена 150-річчю від дня народження Костя Левицького, громадсько-політичного діяча, адвоката, першого голови уряду ЗУНР (Івано-Франківськ, 2009р.)

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, з них 6 у фахових виданнях.

Структура дисертації. Основна мета дослідження та її завдання визначили структуру і зміст дисертації. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на сім підрозділів, а також висновки та перелік використаних джерел (.... найменувань). Повний обсяг рукопису дисертації становить...., із них основний текст - ..., список використаних джерел - ..

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначаються мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлюється наукова новизна отриманих результатів та їхнє практичне значення, а також подано відомості про апробацію теоретичних положень дослідження і його структуру.

Розділ 1. «Правове забезпечення соціального захисту державних службовців» містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Соціальний захист державних службовців та його місце в системі соціального захисту України», виходячи з багатоаспектності поняття соціальний захист, узагальнюються погляди широкого кола науковців на проблему формування поняття «соціальний захист». Автор не є прихильником розуміння змісту соціального захисту населення як широкого тлумачення поняття соціального забезпечення. Соціальний захист як правова категорія - це суспільні відносини, що виражають соціальну сутність нашої держави та спрямовані на здійснення особою своїх соціальних прав.

Окрема увага приділена вивченню категорії «професійний соціальний захист». У роботі сформульовані особливості, що притаманні професійному соціальному захисту. Найперше, правовою підставою цього захисту є законодавче визнання державою певного виду трудової діяльності такою, що відповідає державним інтересам. Держава встановлює для кожної категорії працівників особливий правовий режим соціального захисту з огляду на ступінь значимості виду трудової діяльності. Зважаючи на це, в загальному статусі суб'єктів професійного соціального захисту існує чимало видів, які істотно відрізняються один від одного. Тут держава має право будувати політику соціального захисту, незважаючи на біологічні чи соціальні ознаки, а керуватись винятково потребами суспільної значимості відповідної діяльності для держави.

Особливістю є також і те, що визнання за окремими суб'єктами права на професійний соціальний захист не є обов'язком держави. На певному етапі свого розвитку держава самостійно визначає пріоритети окремих напрямків професійного захисту та доцільність його запровадження щодо певних категорій працівників. Ще однією особливістю є мета такого захисту. Вона полягає у компенсації особі особливих умов здійснення трудової діяльності, стимулюванні мотивації обрання нею такого виду діяльності та належного виконання обов'язків, а також забезпеченні виконання цієї необхідної для держави трудової діяльності висококваліфікованими кадрами. І нарешті, такий професійний захист є додатковим у системі соціального захисту, що не виключає можливості особи скористатись правом на загальний захист.

На підставі проведених досліджень робиться висновок про професійний характер соціального захисту державних службовців.

Підрозділ 1.2. «Основні засади правового забезпечення соціального захисту державних службовців» містить ґрунтовне дослідження принципів соціального захисту цієї категорії осіб, що на думку автора визначають напрямки для розвитку юридичних норм, якими регулюються однойменні відносини соціального захисту.

Принцип адресності професійного соціального захисту полягає у спрямуванні політики держави на захист відповідної категорії осіб, зважаючи на її інтереси та пріоритети розвитку. Держава з позицій доцільності та ефективності надає підвищені, додаткові до системи загального соціального захисту громадян України заходи професійного соціального захисту.

Чимало уваги в роботі приділено визначенню кола осіб, що є правоможними суб'єктами професійного соціального захисту державних службовців. До них належать особи, які проходять службу в органах державної влади та інших державних органах, володіють при цьому державно-владними повноваженнями та виконують необхідні для функціонування держави повноваження.

Автор вважає, що система соціального захисту державних службовців повинна бути єдиною для всіх осіб, які набули такого статусу, незалежно від організаційно-правового рівня органу, де здійснюються їхні повноваження, та обсягу і характеру компетенції на конкретній посаді. Недоліком автор вважає відсутність єдиного законодавчо-регламентованого переліку посад, перебування на яких надає статус державного службовця та можливість у кожному конкретному випадку визнавати державними службовцями відповідних осіб.

Чимало уваги в роботі присвячено з'ясуванню змісту принципу законодавчого закріплення умов та порядку соціального захисту державних службовців. Автор вважає, що законодавче регулювання системи соціального захисту цієї категорії осіб зумовлене, передусім, публічним характером їхніх правовідносин та особливостями джерел фінансування відповідної діяльності.

З критичних позицій подаються окремі положення законодавства про соціальний захист державних службовців, що носять декларативний характер, позбавлені конкретних гарантій та не передбачають відповідальності за їхнє невиконання. Констатується, зокрема, відсутність єдиної концепції розвитку державної системи соціального захисту державних службовців. Автор схильний вважати, що з огляду на значення виконуваних ними трудових функцій держава повинна посилити гарантії їхньої соціальної захищеності.

Принцип оптимального поєднання державних та недержаних організаційно-правових форм соціального захисту державних службовців передбачає узгодження способів його фінансування. Він полягає у забезпеченні найбільш повної ефективності та справедливості системи соціального захисту державних службовців.

Автор обґрунтовує також зміст принципу об'єктивної зумовленості підвищеного (порівняно із загальним) рівня професійного соціального захисту державних службовців. Доводиться зокрема, що спроби ототожнення мети соціального захисту незахищених верств населення, які проживають нижче рівня прожиткового мінімуму, та соціального захисту державних службовців не мають об'єктивних підстав.

Перший розділ дисертації завершується короткими висновками, які крім доктринальних містять також пропозиції щодо правозастосування та правовстановлення.

Розділ 2. «Пенсійне забезпечення державних службовців» складається з трьох підрозділів.

Перший підрозділ цього розділу «Поняття та правові ознаки пенсій державних службовців» присвячений з'ясуванню поняття та визначенню правових ознак пенсії державного службовця. Автор відзначає, що такій пенсії притаманні більшість ознак, що характеризують пенсію загалом як родове поняття (грошова форма надання, щомісячний систематичний характер виплати, взаємозв'язок із трудовою діяльністю та заробітною платою, вона є основним джерелом життєіснування, компенсаційний характер, тощо).

Водночас цей вид пенсій відрізняється за властивими тільки йому ознаками: механізм призначення такої пенсії передбачено спеціальним законом; державний бюджет, а не створені державою фінансові структури (фонди), несуть зобов'язання щодо виділення коштів на пенсійне забезпечення цієї категорії осіб; вона виплачується як надбавка, додатково до загальної страхової пенсії особи; обов'язковою умовою призначення такої пенсії є наявність стажу державної служби як різновиду професійного стажу особи. З огляду на наведені ознаки пропонується визначення пенсії державного службовця.

Не менш ґрунтовно у підрозділі з'ясовуються питання пенсійного забезпечення за вислугу років. Автор критично оцінює існуючі на сьогодні наукові конструкції про приналежність пенсії державного службовця до так званих пенсій за вислугу років. Більш правильним, на його думку, вважатиметься визначення її як професійної. Частина пенсії, що обчислюється як різниця з-поміж двох соціальних виплат, нарахованих відповідно до Закону України «Про державну службу» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є додатковою пенсійною виплатою - надбавкою, що виражає професійний характер виплати, а тому найбільш правильно буде її називати - пенсія державного службовця.

Аналізуються також додаткові гарантії підвищеного розміру пенсії державного службовця та шляхи обмеження її максимуму. Вітчизняна практика передбачає два шляхи обмеження розміру пенсії державного службовця: непряме обмеження заробітної плати (за аналогією всієї системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні), та безпосереднє обмеження розміру пенсії шляхом законодавчого закріплення максимального фіксованого її розміру або ж в кратному співвідношенні щодо мінімального розміру пенсії за віком.

Наступний підрозділ 2.2. «Особливості пенсійного забезпечення державних службовців» присвячено з'ясуванню структури фактичного складу, який зумовлює виникнення правовідносин пенсійного забезпечення державних службовців.

Автор обґрунтовує, що правовими підставами пенсійного забезпечення державних службовців є: - наявний у момент звернення (а в законодавчо встановлених випадках - у минулому) статус державного службовця; - стаж державної служби (при цьому у законодавстві передбачено мінімальний кількісний критерій стажу державної служби); - страховий стаж особи; - соціальний ризик, що зумовлює виникнення суб'єктивного права на пенсію; - стать особи.

Наводяться аргументи щодо необхідності удосконалення порядку обчислення стажу державної служби. Невиправданим, на думку автора, є те, що професійне пенсійне забезпечення в Україні державних службовців надається з урахуванням не лише періоду трудової діяльності особи, а й періодів, законодавчо до нього прирівняних, у силу вчинення особою соціальних послуг для держави (військовослужбовці строкової служби) або з морально-етичних міркувань (період догляду за дитиною чи навчання в навчальних закладах). Очевидно, що охорона материнства й дитинства та професійний соціальний захист - різні за правовою природою напрямки соціальної політики держави.

Автор доводить, що для обчислення професійного стажу державної служби має значення лише практичне виконання завдань і функцій держави.

У підрозділі 2.3. «Проблеми недержавного пенсійного забезпечення державних службовців» обґрунтовуються потреби сучасного розвитку системи соціального захисту державних службовців, зокрема, щодо запровадження недержавних програм їхнього пенсійного забезпечення. Наголошується на необхідності вдосконалення законодавства та ухвалення ряду нормативно-правових актів, які повинні завершити процес формування юридичних основ професійного недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Пропонується ухвалити Закон «Про обов'язкове недержавне пенсійне забезпечення».

На підставі світового досвіду автор пропонує створення в Україні єдиного корпоративного пенсійного фонду державних службовців, умови та принципи діяльності якого повинні відповідати гарантіям діяльності недержавних корпоративних пенсійних фондів.

Досліджується зміст принципу індивідуальної відповідальності особи та державних гарантій в системі професійного недержавного пенсійного забезпечення. На думку автора, держава за цих умов виступатиме водночас гарантом дієвості системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні, засновником пенсійного корпоративного фонду державних службовців та платником пенсійних страхових внесків.

Основні переваги такої системи для державних службовців полягатимуть у тім, що страхові внески залишатимуться їхньою приватною власністю. Повертатимуться їм у вигляді пенсії або спадкуватимуться в разі смерті. А розмір майбутніх пенсійних виплат визначатиметься пропорційно страховим внескам особи та інвестиційним доходам.

Завершують розділ стислі висновки.

Розділ 3. «Особливості соціального захисту державних службовців у сфері трудових правовідносин» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Матеріальне забезпечення державних службовців як складова соціального захисту» з'ясовуються правові питання винагороди за працю цієї категорії осіб. Обґрунтовується, що одним із елементів системи професійного соціального захисту державних службовців є гарантування їм належного рівня оплати праці. При цьому він забезпечуватиме не лише фізіологічне виживання, а й задоволення основних соціальних, економічних та культурних потреб державного службовця та його сім'ї, а також компенсуватиме звуження обсягу трудових прав при проходженні державної служби.

Автор доводить, що основним структурним компонентом винагороди за працю державного службовця має стати його посадовий оклад. Розмір останнього не повинен бути меншим від розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

У роботі звертається увага на те, що велика чисельність нормативно-правових актів, які визначають умови оплати праці державних службовців, є проявом необґрунтованої диференціації правового регулювання цих відносин. Автор наполягає на ухваленні спеціального положення про умови і порядок оплати праці державних службовців, де необхідно визначити співвідношення між посадовим окладом державного службовця першої категорії і нижчих категорій, а також встановити розміри доплат і надбавок, які можуть отримувати державні службовці, зокрема, закріпити максимальний розмір надбавки за високі досягнення у праці.

З огляду на негативну практику, що подекуди існує у сфері преміювання державних службовців, пропонується внести до положення про преміювання норму, за якою керівник державного органу мав би здійснювати преміювання підлеглих лише у разі наявності коштів, достатніх для встановлення премій усім державним службовцям, які мають на це право у відповідному преміальному періоді.

Окремо з'ясовується проблема існування колізій у правовому регулюванні розмірів надбавки за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також доплати за науковий ступінь та звання «заслужений». Автор пропонує привести положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 у відповідність до положень чинної Генеральної угоди, яка передбачає, що надбавка за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника може призначатися у розмірі до 100 відсотків посадового окладу відсутнього працівника.

Задля усунення необґрунтованої, на думку автора, диференціації, необхідно уніфікувати розміри доплат за науковий ступінь та звання «заслужений», які можуть бути встановлені державним службовцям та іншим працівникам бюджетної сфери.

Останній підрозділ 3.2. «Інші елементи соціального захисту державних службовців за трудовим законодавством» присвячено характеристиці ряду важливих складових професійного соціального захисту державних службовців. Це і виплата грошової винагороди за сумлінну, безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків, представлення державних службовців до державних нагород і присвоєння їм почесних звань, а також надання щорічних і додаткових відпусток з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналіз законодавства, що визначає умови і порядок виплати грошової винагороди за сумлінну, безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків, дозволив автору зробити висновок про неефективність цього елементу соціального захисту державних службовців, і відповідно про необхідність вдосконалення правового регулювання у цій сфері.

У роботі звертається увага на те, що встановлення державним службовцям подовженої тривалості щорічної відпустки, надання додаткових оплачуваних відпусток з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу є відповідною компенсацією за обмеження і заборони, які передбачені для цієї категорії осіб, зокрема, і у сфері реалізації ними права на відпочинок.

Останній розділ, як і попередні, завершується короткими висновками.

У висновках дисертації сформульовано найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми соціального захисту державних службовців в Україні. Відзначається, що :

- загальний та професійний соціальний захист є двома різними видами національної системи соціального захисту, відмінними між собою за суб'єктами, підставами та змістом державних гарантій;

- професійний соціальний захист - це встановлені державою приписи, що спрямовані на забезпечення додаткових та підвищених гарантій працівників пов'язаних із здійсненням трудової діяльності та осіб, які з огляду на природні та професійні ризики припинили виконання такої діяльності;

- термін «професійний соціальний захист» більш повно відображає сутність тих видів забезпечення, що надаються державним службовцям, ніж «спеціальний», що ним традиційно послугуються науковці, що досліджують відповідну проблематику;

- основні завдання соціального захисту державних службовців полягають у: - збалансуванні законодавчо встановлених обмежень їхніх трудових прав додатковими заходами матеріального забезпечення; - стимулюванні бажання таких осіб здійснювати важливу для держави трудову діяльність; - компенсуванні втрачених засобів до існування при виникненні обставин, передбачених законодавством; - забезпеченні стабільності кадрів у державній службі;

- закон України «Про державну службу» необхідно доповнити новим розділом «Професійний соціальний захист державних службовців», де закріпити єдині принципи та критерії соціального захисту цієї категорії осіб, а також види такого захисту, умови й обсяг їх надання, процедуру забезпечення, соціальні та правові гарантії;

- принцип адресності професійного соціального захисту державних службовців, що лежить в основі такого захисту передбачає єдність та диференціацію обсягу їхніх прав як під час виконання обов'язків державної служби, так і в разі її припинення;

- об'єктивними обставинами, які зумовлюють підвищений рівень соціального захисту державних службовців є: - зміст їхньої трудової діяльності, яка характеризується важливістю завдань, які вони вирішують щодо управління державою, а також підвищеним нервово-емоційним навантаженням; - особливості трудоправового статусу цієї категорії осіб, які відображені у законодавчо встановлених обмеженнях проходження державної служби, покликаних не допустити конфлікту приватних інтересів державних службовців та публічних інтересів суспільства.

Правовий статус державних службовців у сфері соціального захисту є похідним від загального та зумовлений особливостями їхнього трудоправового та адміністративного правового статусу.

- пенсією державного службовця є грошова виплата, що пов'язана з його професійною діяльністю (державною службою), яку держава зобов'язана виплачувати на умовах та в порядку, що визначені спеціальним законом непрацездатним особам, які з підстав загального пенсіонування припинили державну службу.

- з огляду на юридичну природу стажу державної служби як професійного трудового стажу пропонується внести зміни до законодавства про обчислення стажу державної служби для пенсійного забезпечення на підставі Закону України «Про державну службу», та вилучити із періодів, які прирівнюються до такого стажу, відпустки по догляду за дитиною та період проходження військової строкової служби;

- частину 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу» пропонується викласти у такій редакції: «Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та обсягу виконуваних службових обов'язків і не можуть бути меншими розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб». Така редакція цієї норми гарантуватиме відповідний рівень соціального захисту цієї категорії осіб, на відміну від існуючого тепер правила, де розмір посадового окладу прив'язано до так званого «рівня відповідальності»;

- зважаючи на невиправдану диференціацію у правовому регулюванні оплати праці державних службовців, пропонується уніфікувати законодавство шляхом ухвалення Кабінетом Міністрів України положення про умови і порядок оплати праці державних службовців, зафіксувавши в ньому співвідношення між посадовим окладом державного службовця першої категорії і державних службовців нижчих категорій.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Луцький Р.П. Поняття соціального захисту як конституційного права людини і громадянина / Р.П. Луцький // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей, випуск XIV // Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - "Плай". -Івано-Франківськ, 2004. - с. 66-73.

2. Луцький Р.П. Досвід реформування системи пенсійного забезпечення в країнах Європейського Союзу / Р.П. Луцький // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління та права).- Випуск 4/2005. - Хмельницький.- с. 176-179.

3. Луцький Р.П. Соціальне становище державних службовців в Україні / Р.П. Луцький // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей, випуск XVII // Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2006. - с. 117-121.

4. Луцький Р.П. Щодо поняття соціального захисту державних службовців / Р.П. Луцький // Право України, 2006, № 7. - с. 114-116.

5. Луцький Р.П. Соціальне страхування, як форма здійснення соціального захисту / Р.П. Луцький // Часопис Київського університету права // Київський університет права НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2007, № 4. - с. 118-121.

6. Луцький Р.П. Проблемні аспекти соціальних гарантій посадових осіб органів місцевого самоврядування / Р.П. Луцький // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей, випуск XХ // Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2008. - с. 52-58.

7. Луцький Р.П. Правова основа та сутність функціонування уповноваженого / Р.П. Луцький // Матеріали Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів ["Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні"], (Івано-Франківськ, 2003 р.). - Юридичний інститут.

8. Луцький Р.П. Співвідношення категорій «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» / Р.П. Луцький // Актуальні питання реформування правової системи України: Збірник наукових статей за матеріалами III Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.: У 2-х т./Уклад. Д.Климчук, І.М.Якушев. - Луцьк: «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2006.-Т. 2.-с.50-53.

9. Луцький Р.П. Особливості спеціального соціального захисту державних службовців в Україні / Р.П. Луцький // Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів ["Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина"], (Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.). - Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2007. - с. 253-258.

10. Луцький Р.П. Соціальні проблеми державної служби в Україні / Р.П. Луцький // Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції ["Наукові дослідження - теорія та експеримент 2007"], (Полтава, 14-16 травня 2007 р.). - Полтава, 2007. - с. 73-76.

11. Луцький Р.П. Соціально-правовий аспект діяльності Костя Левицького / Р.П. Луцький // Матеріали Міжвузівської наукової конференції присвяченої 150-річчю від дня народження Костя Левицького, громадсько-політичного діяча, адвоката, першого голови уряду ЗУНР , (Івано-Франківськ, 2009 р.). - Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького, 2009.

АНОТАЦІЯ

Луцький Р.П. Соціальний захист державних службовців в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню системи соціального захисту державних службовців; розкрито його зміст та правову природу.

Здійснено ґрунтовний аналіз правових ознак пенсій державних службовців, з'ясовано підстави їхнього пенсійного забезпечення; проаналізовано теоретичні засади та перспективи запровадження недержавного професійного пенсійного забезпечення.

Значна увага приділена особливостям соціального захисту державних службовців у трудових правовідносинах.

На підставі проведеного аналізу сформульовані пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб.

Ключові слова: соціальний захист, професійний соціальний захист, пенсія державного службовця, стаж державної служби, недержавні корпоративні програми пенсійного забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Луцкий Р.П. Социальная защита государственных служащих в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем социальной защиты государственных служащих в Украине. В работе сделаны выводы о профессиональной природе социальной защиты этой категории работников; раскрывается понятие и отличительные признаки профессиональной социальной защиты. В частности профессиональной социальной защитой автор называет установленные государством предписания, направленные на обеспечение дополнительных, более высоких гарантий работников в связи с исполнением ими трудовой деятельности, а также лиц, прекративших такую деятельность в связи с природными или профессиональными рисками.

Сформулированы принципы правового обеспечения социальной защиты государственных служащих. К ним относятся: адресность профессиональной социальной защиты; объективная обусловленность повышенного уровня (в сравнении с общей социальной защитой) такой защиты; законодательное определения условий и порядка социальной защиты государственных служащих; оптимальное взаимодействие государственных и негосударственных организационно-правовых форм защиты.

Проанализированы правовые признаки пенсии государственных служащих. Исследована структура фактического состава, который является основой профессионального пенсионного обеспечения. Изначальным юридическим фактом автор считает существующий на момент обращения (а в законодательно установленных случаях - в прошлом) статус государственного служащего. Последующими в этой цепи фактами являются стаж государственной службы, общий страховой стаж, пол лица, и, наконец, социальный риск.

Исследуются актуальные вопросы формирования негосударственной пенсионной системы государственных служащих. Автор предлагает сформировать единственную, обязательную за формой участия корпоративную пенсионную программу государственных служащих. Основным принципом функционирования такой программы автор считает принцип согласования индивидуальных интересов государственных служащих - работников и государственных гарантий этого вида обеспечения.

Значительное внимание уделяется особенностям социальной защиты государственных служащих в трудовых правоотношениях. Элементом системы профессиональной социальной защиты должна быть не просто заработная плата как награда за выполненную работу, а надлежащий уровень оплаты трудовой деятельности государственных служащих. Соответствующий уровень социальной защиты гарантирует не только физиологическое выживание, а и удовлетворение основных социальных, экономических и культурных нужд государственного служащего, его семьи, а также компенсирует обусловленные государственной службой ограничения. Другими элементами профессиональной социальной защиты государственных служащих является денежное вознаграждение; поощрение за беспрерывную трудовую деятельность в государственных органах, образцовое исполнение трудовых обязанностей; представление к государственным наградам, предоставление дополнительных отпусков с выплатой материальной помощи на оздоровление и т. п.

В работе вносятся предложения, касающиеся усовершенствования законодательства о социальной защите государственных служащих.

Ключевые слова: социальная защита, профессиональная социальная защита, пенсия государственного служащего, стаж государственной службы, негосударственные корпоративные программы пенсионного обеспечения.

ANNOTATION

Lutskyy R.P. Social protection of public servants in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of Law on the Speciality 12.00.05 - Labour Law; Social Security Law. - The Ivan Franko Lviv National University. - Lviv, 2010.

The dissertation contains the complex analysis of system of public servants social protection; the content and legal nature are investigated.

Legal features of public servant's pensions are analyzed in details; grounds of their pension provision are elucidated; theoretical basis and prospects of introduction of non-governmental occupational pension provision are analyzed.

The author elucidates peculiarities of public servants social protection in labour legal relations.

Key words: social protection, occupational social protection, public servant's pension, state service, non-state corporative programs of pension provision.

Підписано до друку 09.04.2010 р. Формат 60х90/16

Обсяг 0,9 авт. арк.

Тираж 100 прим. Папір офсетний.

Друк: ФОП Кундельський Г.Л.

79000, Львів, вул.. Дорошенка, 14

Свідоцтво держ. реєстру: серія В02 № 076643

Тел.: (032)2727897; 096 2706287; 050 2213497

e-mail: genaprint@mail.ru

Размещено на Allbest.ru

...