Реалізація Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства верховної ради України

УДК 341.23 (612)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Реалізація Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва

12.00.11 - міжнародне право

Ворошилова Інна Валеріївна

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Генеза міжнародних відносин зумовила становлення і розвиток сучасного міжнародного правопорядку, в основі якого лежить принцип міжнародно-правового співробітництва. Закріплений ще всередині ХХ століття як один із основних принципів міжнародного права, вже на початку ХХІ століття принцип міжнародно-правового співробітництва набув нового правового змісту, що було зумовлено процесами глобалізації та регіоналізації, змінами у потребах та інтересах сучасних держав. До цих процесів залучені тією чи іншою мірою всі держави світу. У цьому контексті унікальним прикладом активізації загальноцивілізаційного процесу глобалізації є Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагирія (Лівія), яка поступово переходить від процесів дезінтеграції до активного включення в систему міжнародних відносин.

Сьогодні Лівія як одна з країн Середземноморського регіону розглядається багатьма державами світу як один з найбільш перспективних партнерів для стратегічного співробітництва, особливо в енергетичній сфері. Крім того, ця країна набуває дедалі важливішого значення як регіональний економічний лідер та перспективний постачальник енергоносіїв, зокрема до країн Європи.

Оцінка можливих перспектив налагодження і розвитку стратегічного партнерства з цією країною потребує ґрунтовного теоретичного аналізу та переосмислення в сучасних умовах взаємопов'язаності та взаємозалежності держав у міжнародній спільноті. Аналіз процесу реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва, зокрема з огляду на тривалий період міжнародної економічної ізоляції країни внаслідок дії режиму санкцій Ради Безпеки ООН, сприяє встановленню юридичного змісту і напрямів розвитку міжнародно-правового співробітництва з цією країною.

Для України Лівія є перспективним стратегічним партнером у багатьох пріоритетних сферах двостороннього співробітництва, зокрема енергетичній, авіаційній, будівельній, сільськогосподарській, військово-технічній, у сфері охорони здоров'я та туризму тощо. Відтак пошук оптимальних шляхів найефективнішого правового регулювання співробітництва з цією країною видається вкрай актуальним.

Унікальність Лівії як держави зі специфічною формою правління, шляху її історичного розвитку та становлення як суб'єкта сучасного міжнародного права актуалізує необхідність комплексного доктринального аналізу реалізації цією країною міжнародно-правового принципу співробітництва, виявлення його детермінант та характерних рис, враховуючи період дії режиму економічних санкцій Ради Безпеки ООН.

Зазначене вище свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, а також важливість і комплексність теоретичних та практичних аспектів питання реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва, особливо в умовах дії режиму міжнародних санкцій, зумовлюють необхідність її ґрунтовного наукового вивчення.

Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження складають праці українських і зарубіжних правознавців у галузі як теорії та історії міжнародного права, так і загальної теорії права, зокрема таких, як М. Баймуратов, І. Бліщенко, М. Буроменський, В. Буткевич, Д. Вовк, Р. Давід, В. Денисов, Л. Ентін, О. Задорожній, О. Зайчук, Р. Каламкарян, О. Копиленко, В. Корецький, І. Лукашук, Н. Малишева, В. Мицик, Н. Нижник, Н. Оніщенко, М. Сапронова, Ю. Фисун, С. Черніченко, Д. Швейгман, Ю. Шемшученко та інших.

Окремі питання становлення та історичного розвитку Лівії як суб'єкта міжнародного права досліджуються провідними українськими та зарубіжними науковцями, зокрема такими, як Дж. Андерсен, Н. Аршаруні, Г. Вельямінов, Д. Вендвол, Р. Вяткіна, А. Громико, Г. Деборін, Ж.-Б. Дюрозель, А. Єгорін, Г. Керімов, К. Кононова, В. Лаврентьєв, М. Лубська, К. Мухтар, Т. Ніблок, Д. Пайпс, А. Пелт, О. Подцероб, А. Протопопов, Н. Прошин, С. Стан, С. Товмасян, В. Фатіс, А. Хаялі, В. Шагаль, К. Ульяніщева та іншими. У роботах зазначених авторів знайшли належне відображення різні аспекти становлення Лівії як суб'єкта міжнародного права, розвитку її співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні.

Питанням дослідження ісламської правової доктрини присвячені праці таких українських та зарубіжних науковців, як О. Бібікова, М. Бурхануддін, В. Донцов, М. Жданов, О. Ігнатенко, Н. Коулсон, О. Львова, А. Массе, О. Скакун, М. Хаддурі, В. Халлак, Дж. Шахт та ін. Окремі аспекти мусульманського міжнародного права висвітлюються у дослідженнях О. Буткевич, Дж. Рехмана, А. Саїдова, Л. Сюкіяйнена, М. Хамідуллаха, Р. Шарля. Найважливішим та найґрунтовнішим джерелом висвітлення питань міжнародного права з позицій ісламу стала праця провідного ісламського юриста М. Шайбані «Велика книга сіяру» («Великий сіяр») у перекладі М. Хаддурі.

Крім того, різні аспекти проблеми встановлення і розвитку двосторонніх відносин між Європейським Союзом і Лівією досліджували у своїх роботах Аднан Абдул-Кадер Абдулла Аль-Хуалані, Х. Бехруз, А. Веселовський, О. Волович, В. Макух, Д. Малишева, Д. Сєров, В. Швед та інші.

За останні роки в Україні та Росії захищено кілька дисертаційних досліджень, які містять аналіз окремих аспектів функціонування унікальної державної системи Лівії та її особливостей, встановлення та розвитку двосторонніх українсько- та російсько-лівійських відносин, проте зазначені праці не містять комплексного правового підходу до теорії та практики реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексних науково-дослідних тем Інституту законодавства Верховної Ради України «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975) та «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний № 0104U007245), що передбачають розширення української законодавчої бази з огляду на якісне вдосконалення існуючих та розробку нових правових засобів і механізмів розвитку міжнародно-правового співробітництва України з Лівією, а також - на прикладі досліджуваної країни - з іншими найперспективнішими партнерами України у Середземноморському регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні, у тому числі в умовах дії режиму санкцій Ради Безпеки ООН.

Окреслена мета закономірно визначає завдання дослідження:

- виявити особливості становлення Лівії як суб'єкта сучасного міжнародного права;

- проаналізувати вплив особливостей державного устрою Лівії на реалізацію нею міжнародно-правового принципу співробітництва;

- визначити характерні риси реалізації державою міжнародної правосуб'єктності під час дії режиму міжнародних санкцій;

- виявити основні форми та правові механізми співробітництва Лівії з міжнародними універсальними та регіональними організаціями;

- визначити перспективи розвитку правового регулювання транскордонного співробітництва Лівії та Європейського Союзу у формі надання фінансової підтримки країні через Інструмент європейського сусідства і партнерства;

- встановити стратегічні напрями співробітництва Лівії з Україною;

- проаналізувати взаємовплив та співвідношення національного права Лівії та міжнародного права;

- розробити рекомендації щодо розвитку подальшого багатостороннього співробітництва Лівії зі стратегічними партнерами, зокрема у форматі Україна - Лівія - Росія.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва.

Предметом дослідження є міжнародно-правові норми, що регулюють реалізацію Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність загальнонаукових, філософсько-світоглядних та спеціальних методів наукового пізнання, застосування яких дозволило забезпечити достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.

Зокрема, діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її змістовних і формальних ознак, обґрунтувати основні тенденції розвитку міжнародно-правового співробітництва Лівії.

Формально-логічний метод сприяв з'ясуванню та уточненню змісту окремих понять і категорій історії і теорії міжнародного права (підрозділ 1.1).

Використання дослідницького та евристичного потенціалу історико-правового методу дозволило вивчити динаміку та внутрішню логіку процесу становлення Лівії як суб'єкта сучасного міжнародного права (підрозділи 1.1 та 1.2). Зазначений підхід надав також можливість простежити еволюцію дво- та багатостороннього співробітництва Лівії на міжнародному (підрозділ 2.1), регіональному (підрозділ 2.2) та транскордонному (підрозділ 2.3) рівнях передусім в умовах дії міжнародних санкцій.

Системний, нормативно-правовий та формально-юридичний методи сприяли аналізу юридичного змісту універсальних міжнародно-правових документів (підрозділ 1.1) та двосторонніх договорів (підрозділи 3.1 та 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в українській юридичній науці комплексним науково-практичним дослідженням реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва, зокрема в умовах дії режиму міжнародних санкцій.

У проведеному дослідженні:

вперше:

- визначено особливості реалізації міжнародних зобов'язань держави як суб'єкта міжнародного права в умовах дії режиму міжнародних санкцій;

- доведено, що режим міжнародних економічних санкцій, обмежуючи реалізацію державою принципу міжнародно-правового співробітництва на міжнародному рівні, не виключає посилення однієї з його складових на рівні двосторонньої співпраці;

- встановлено вплив реалізації принципу міжнародно-правового співробітництва на формування регіонального партикулярного права, який полягає у взаємопроникненні двох різних правових систем - міжнародного звичаєвого та мусульманського права;

- доведено вплив доктрини стабільного розвитку як елементу принципу міжнародно-правового співробітництва на формування інституту міжнародної технічної допомоги;

- встановлено правову природу групи норм, що регулюють правовідносини між Європейським Союзом та його партнерами у Середземноморському регіоні;

- виявлено динамічну складову міжнародно-правового співробітництва на прикладі українсько-лівійських відносин;

- запропоновано нові формати та механізми розвитку дво- й багатостороннього співробітництва України та Лівії із залученням інших партнерів;

удосконалено:

- поняття міжнародного партикулярного права;

- розуміння мусульманського міжнародного права та визначено вплив на нього європейського права;

набули подальшого розвитку:

- визначення змісту принципу міжнародно-правового співробітництва;

- положення про те, що міжнародне регулювання економічних відносин між державами є основою для поглиблення приватноправового співробітництва на двосторонньому рівні.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше розглянуто теоретичні аспекти та узагальнено міжнародно-правову практику реалізації Лівією своїх зобов'язань у дво- та багатосторонніх відносинах на регіональному та трансрегіональному рівнях, у тому числі в умовах дії режиму міжнародних санкцій.

Запропонований та апробований у дисертації підхід до дослідження практики реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва та виявлення її особливостей може бути використаний у вивченні аналогічних аспектів реалізації іншими державами, зокрема арабськими мусульманськими, свого права на здійснення міжнародно-правового співробітництва в умовах дії режиму міжнародних санкцій.

Результати дослідження можуть також бути використані при розробці окремих аспектів реалізації зовнішньої політики держави, а також у сфері наукового консультування.

Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані:

- при розробці навчального курсу з міжнародного права, у тому числі окремих аспектів реалізації державою міжнародної правосуб'єктності в умовах дії режиму міжнародних санкцій;

- при підготовці пропозицій та рекомендацій щодо розвитку всебічного співробітництва України з іншими країнами Середземноморського регіону.

Наукові розробки автора можуть бути також використані при розробці навчальних посібників і спецкурсів з міжнародного та мусульманського права.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно з урахуванням новітніх тенденцій розвитку та досягнень науки і практики міжнародного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи також були представлені автором та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях та семінарах: Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні правові питання очима молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.; тези опубліковані), Українсько-німецька науково-практична конференція «Законодавче і регуляторне забезпечення іноземних інвестицій: досвід України та Німеччини» (м. Київ, 18-19 червня 2009 р.; тези опубліковані), Науково-практична конференція «Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи» (м. Київ, 21 серпня 2009 р.; тези опубліковані), Міжнародна наукова конференція «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.; тези опубліковані), Х Ювілейна науково-практична конференція «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії» (м. Київ, 20 травня 2010 р.; тези не публікувалися).

Окремі положення дисертаційного дослідження використані як складові навчального курсу лекцій та практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Крім того, практичні положення та висновки дисертаційного дослідження було представлено у дослідницькому проекті «Росія - Лівія - Україна: сфери перетину інтересів як імпульс до розвитку тристоронньої співпраці», який став переможцем Міжнародного конкурсу аспірантів та молодих вчених «Лівія у сучасному світі: реальність та перспективи», що проводився спільно Центром арабських досліджень Російського Університету дружби народів та Посольством Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії в РФ (м. Москва, 15 березня - 15 червня 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено у 5 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, інших наукових публікаціях автора й опублікованих тезах виступів на міжнародних та національних наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (285 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 195 сторінок, з яких обсяг основного тексту - 165 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами, визначаються його мета та завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо апробації та публікації результатів проведеного дослідження, структури та обсягу роботи.

Розділ 1. «Лівія як суб'єкт міжнародного права», який присвячений вивченню та правовому аналізу особливостей процесу становлення, формування і розвитку Лівії як нового суб'єкта міжнародного права, складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Становлення Лівії як суб'єкта сучасного міжнародного права» здійснено поетапний аналіз процесу становлення Лівії як незалежної постколоніальної держави та суб'єкта міжнародного права. Встановлено, що процес набуття Лівією незалежності та статусу суб'єкта міжнародного права значною мірою був зумовлений її тривалим колоніальним минулим.

Водночас процес формування і розвитку Лівії як нової незалежної держави тривав під впливом двох чинників - зовнішньополітичного та внутрішньодержавного. З одного боку - це вплив ООН, оскільки саме Лівія однією з перших серед постколоніальних держав отримала незалежність завдяки функціонуванню новостворених механізмів ООН, що, у свою чергу, дозволило запобігти громадянській війні в країні. Встановлено важливу роль ООН як універсальної міжнародної організації у процесі становлення і розвитку Лівії як суб'єкта міжнародного права. Автором доведено, що створення Лівії як держави фактично стало результатом діяльності ООН із реалізації своїх повноважень щодо створення нової держави. З іншого боку, формування і розвиток внутрішнього законодавства Лівії відбувалися під економічним, політичним та інституційним впливом Італії як держави-колонізатора, а також Франції і Великої Британії як держав-переможниць у Другій світовій війні.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що складний процес трансформації постколоніальної Лівії у незалежну державу закономірно позначився і на правовій системі країни, яка розвивалася вже під впливом трьох чинників: міжнародного права, італійського і французького кодифікованого права та мусульманського права.

У підрозділі 1.2 «Загальна характеристика й особливості державного устрою сучасної Лівії та їх вплив на реалізацію нею міжнародно-правового принципу співробітництва» досліджено правову природу та характерні риси становлення, розвитку і функціонування Лівії на сучасному етапі.

Лівія є прикладом специфічної форми правління, що встановлюється у багатьох арабських мусульманських державах у результаті військових переворотів. З'ясовано, що перехід від у цілому класичної президентсько-мілітаристської республіки (з рядом особливостей) до форми правління sui generis - джамагирії, її подальший розвиток і зміцнення були зумовлені рядом важливих факторів. Ключовим і визначальним серед них є геополітичне та геостратегічне становище країни, що, своєю чергою, дало їй можливість розвиватися у різноплановому середовищі, використовуючи при цьому позитивний досвід різних країн, інтеграційних об'єднань та союзів.

Доведено, що розроблений Муаммаром Каддафі механізм внутрішньодержавного управління має характерні риси, які зумовлюють формування зовнішньополітичного курсу держави. Режим, запроваджений в Лівії у 1969 р., зумовлює характерні особливості реалізації нею міжнародно-правового принципу співробітництва, а також встановлення і розвитку дво- та багатосторонніх відносин із цією країною.

Автором зроблено висновок про те, що сучасний розвиток Лівії зазнав якісних змін та глибокого впливу завдяки двом визначним подіям. Першою стало відкриття на території країни наприкінці 1950-х рр. нафтогазових родовищ, що впродовж десятиріччя вивело одну з найбідніших та економічно залежних країн у регіональні лідери з видобутку нафти. Другою подією стала революційна зміна режиму правління внаслідок військового перевороту 1969 р. під керівництвом М. Каддафі.

У підрозділі 1.3 «Реалізація міжнародної правосуб'єктності Лівії в умовах дії санкцій Ради Безпеки ООН та їх міжнародно-правові наслідки» розглянуто правовий механізм реалізації Лівією міжнародної правосуб'єктності в умовах дії режиму міжнародних санкцій.

У результаті дослідження встановлено, що після 1969 р. під час формування зовнішньої політики Лівії одне з ключових місць відводилося захисту власних інтересів країни у контексті спільних арабських, мусульманських та африканських інтересів у міжнародних відносинах і політиці. Прагнення будь-якими засобами захищати ці інтереси стало рушійною силою лівійської зовнішньої політики. Проте у своєму бажанні обстоювати національні інтереси Лівія відрізнялася від інших країн «третього світу» готовністю нехтувати міжнародно-правовим контекстом. Такий курс країни обумовлювався, передусім, економічною складовою.

На основі дослідження динаміки зовнішньої політики країни було зроблено висновок про те, що на загальний характер відносин між Лівією та країнами Заходу, а також між Лівією та іншими арабськими країнами істотно впливали різні фактори, але всі вони були зумовлені переслідуванням Лівією власних цілей. Лівія міжнародний правовий співробітництво

Окрему увагу в дослідженні приділено режиму односторонніх економічних санкцій США проти Лівії, що були зумовлені новим виміром боротьби з міжнародним тероризмом за часів президентства Р. Рейгана. Наприкінці 1980-х рр. загострення лівійсько-американського протистояння призвело до запровадження спочатку односторонніх, а згодом і багатосторонніх економічних санкцій проти Лівії. Зроблено також висновок про те, що за своєю правовою природою заходи Ради Безпеки ООН проти Лівії були чіткою реалізацією її повноважень згідно з Главою VIІ Статуту ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, але запровадження таких заходів було зумовлене радше політичними, ніж правовими міркуваннями.

Розділ 2. «Особливості реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва в рамках міжнародних інституцій» присвячений розгляду та аналізу практики реалізації Лівією міжнародної правосуб'єктності як члена універсальних міжнародних інституцій, регіональних і транскордонних організацій, складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Правове регулювання членства Лівії в ООН та участі у діяльності її спеціалізованих установ» проаналізовано досвід міжнародно-правового співробітництва Лівії у рамках ООН та її спеціалізованих установ та встановлено, що важливим фактором у реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва у багатосторонній співпраці є її членство в усіх спеціалізованих установах ООН та пов'язаних з нею організаціях (за винятком Світової організації торгівлі, заявку на вступ до якої Лівія подала у 2004 р.).

Аналіз багатостороннього співробітництва Лівії в рамках ООН дав підстави стверджувати, що таке співробітництво здійснюється на двох рівнях - нормативному та інституційному. Це проявляється, зокрема в активній участі Лівії у програмах ООН, спрямованих на вирішення найактуальніших проблем сучасності. Лівія також бере активну участь у політико-правовому діалозі в рамках ООН із загальних питань безпеки у світі, у тому числі загального і повного роззброєння. Разом із тим, при співробітництві в рамках ООН Лівія недостатньо уваги приділяє питанням захисту прав людини та протидії міжнародному тероризму і контролю за потоками нелегальної міграції.

Окрему увагу в дослідженні приділено питанням звернення Лівії до судової системи Міжнародного суду ООН та аналізу практики використання країною його механізмів для вирішення ключових питань свого існування як держави. Аналіз судових справ за участі Лівії ще раз підтвердив, що захист національних інтересів є прерогативою будь-якої держави, незалежно від наявності чи відсутності накладених на неї санкцій будь-якого характеру (одно- чи багатосторонніх).

У підрозділі 2.2 «Реалізація Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на регіональному рівні» здійснено аналіз регіональних процесів розвитку багатосторонньої співпраці Лівії в рамках регіональних організацій.

Набуття Лівією міжнародної правосуб'єктності зумовило активізацію її діяльності як важливого «гравця» на регіональному та партикулярному рівні. Регіональне співробітництво Лівії має два основні виміри - африканський (за географічним фактором) та арабський або ісламський (за національно-релігійним фактором). До першого виміру можна віднести співпрацю країни у складі таких регіональних організацій, як Організація африканської єдності (Африканський Союз), до другого - Союз арабського Магрибу (САМ), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація Ісламська конференція (ОІК), а також Конференція країн, що не приєдналися. Варто відзначити, що Лівія була членом-«піонером» майже в усіх регіональних міжнародних організаціях Африканського континенту, що ще раз підтверджує її прагнення до ефективної реалізації міжнародно-правового принципу співробітництва.

У підрозділі 2.3 «Особливості правового регулювання участі Лівії у транскордонному співробітництві та перспективи його розвитку (на прикладі Європейського Союзу)» проаналізовано практику співробітництва Лівії з Європейським Союзом у рамках спеціальних ініціатив ЄС для країн Середземноморського регіону. В сучасних умовах глобалізації економічних, політичних та інших аспектів міжнародно-правових відносин на світовому рівні Лівія шукає нові форми співробітництва з потенційними споживачами своїх ресурсів, найбільш вагомими серед яких традиційно є держави Європи.

Якісно новою та найбільш перспективною формою розбудови взаємовигідного співробітництва між Європейським Союзом та його середземноморськими сусідами стала ініціатива ЄС «Євросередземноморське партнерство» (Барселонський процес). Внаслідок скасування Європейським Союзом заходів щодо обмеження економічного співробітництва з Лівією у квітні 1999 р. країна отримала статус спостерігача у Барселонському процесі, а також запрошення від Європейської Комісії стати його повноправним учасником за умови та після остаточного скасування всіх санкцій і ухвалення нею Барселонського acquis у повному обсязі.

У сучасному правовому контексті Лівії слід якнайшвидше підписати Барселонську декларацію, аби перейти до активізації переговорного процесу щодо рамкової угоди з Європейським Союзом, та, як наслідок, розробки угоди щодо приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС. Для активізації процесу юридичного оформлення двосторонніх відносин необхідна, перш за все, політична воля обох партнерів та відповідні правові ресурси.

Розділ 3. «Реалізація Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на двосторонньому рівні» включає три підрозділи, в яких досліджуються особливості ісламської доктрини міжнародного права та їх вплив на процес реалізації співробітництва Лівії на рівні двосторонньої співпраці з окремими державами.

У підрозділі 3.1 «Загальнотеоретичні аспекти ісламської доктрини міжнародного права в контексті розвитку двостороннього співробітництва Лівії» аналізується правова природа і характерні риси ісламської правової доктрини у цілому та доктрини міжнародного права, зокрема.

У ході дослідження автором виявлено характерні риси мусульманського міжнародного права (сіяру), які впливають на процес міжнародно-правового співробітництва мусульманських держав з іншими державами світу як на дво-, так і на багатосторонньому рівні. Встановлено також, що на сутність і природу ісламської концепції міжнародного права значно вплинули особливості процесу її становлення і характеру формування.

Доведено, що значний вплив на сучасне мусульманське міжнародне право здійснив процес вестернізації, внаслідок якого відбувалося поступове взаємопроникнення і взаємовплив мусульманського права та інших правових систем світу. Автором виділено два аспекти цього процесу: перший стосується зміни самих норм мусульманського права, другий - зміни їх тлумачення та застосування.

У підрозділі 3.2 «Співробітництво Лівії та Росії в рамках стратегічного партнерства» здійснено аналіз договірно-правової бази двосторонньо співробітництва Лівії та Росії та окреслено перспективи її вдосконалення в контексті розвитку і поглиблення стратегічного партнерства двох держав.

У підрозділі 3.3 «Пріоритетні сфери двостороннього співробітництва України та Лівії» проаналізовано досвід двостороннього співробітництва України та Лівії за пріоритетними сферами співробітництва та визначено основні етапи формування договірно-правової бази такої співпраці.

На основі аналізу договірно-правової бази двостороннього співробітництва України і Лівії встановлено, що двосторонні угоди, укладені між двома країнами, охоплюють всі ключові сфери співпраці, а саме: юстицію, інвестиції, енергетику, сільське господарство, науку, освіту, культуру, медицину тощо. Разом з тим, існує ряд питань, що потребують додаткових зусиль для активізації співробітництва у відповідних напрямах. Зокрема, вважається за доцільне розвивати та поглиблювати взаємодію між Україною та Лівією у сільськогосподарській сфері через розробку і реалізацію спільної програми у форматі «пшениця в обмін на нафту й газ»; на рівні спеціалізованих міністерств розробити програму реалізації українсько-лівійської Угоди про співробітництво в сфері туризму 2004 р., що дозволить інтенсифікувати розвиток перспективного туристичного напряму співробітництва між двома державами; оновити Програму співробітництва між Україною та Лівією, яку було укладено лише на 2008-2009 рр.; деталізувати окремі положення Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України та Лівії щодо ремонту та модернізації авіаційної техніки, а також закупівлі Лівією нової авіатехніки українського виробництва. Останнє завдання може бути реалізовано також шляхом укладення відповідних зовнішньоекономічних контрактів між українськими авіавиробниками та лівійськими споживачами

У Висновках дисертаційного дослідження викладено найсуттєвіші результати роботи, проаналізовано практику та наведено авторське вирішення наукового завдання щодо реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні, у тому числі в умовах дії режиму міжнародних санкцій. Крім того, сформульовано практичні рекомендації щодо розвитку такого співробітництва з Україною у двосторонньому форматі. Найважливішими висновками роботи є такі положення:

1. Створення Лівії як незалежної постколоніальної держави та суб'єкта сучасного міжнародного права стало результатом діяльності ООН як універсальної міжнародної організації з реалізації своїх повноважень щодо створення нової держави. Завдяки діяльності ООН та адмініструючих держав процес формування конституційної системи Лівії зазнав відчутного впливу європейського праворозуміння. Це, зокрема, призвело до прийняття у 1951 р. класичної європейської за своєю структурою Конституції Лівії.

2. Накладення санкцій на будь-яку державу зумовлює ряд особливостей стосовно реалізації нею правосуб'єктності, зокрема, обмежує ряд її прав як суб'єкта міжнародного права. Однак це не стосується тих прав, які випливають з основних принципів міжнародного права, закріплених Статутом ООН. Судовий процес у Міжнародному суді ООН щодо «справи Локербі» підтвердив, що санкції, накладені на Лівію Радою Безпеки ООН, а також односторонні санкції з боку США мали радше політичний, ніж правовий характер. Доведено, що внаслідок запровадження антилівійських санкцій Ради Безпеки ООН було досягнуто обмеженої мети - політичної та економічної ізоляції Лівії, що, своєю чергою, стимулювало керівництво країни до зміни її зовнішньополітичного курсу. Водночас, як міжнародні, так і односторонні санкції завдали значних економічних збитків не лише Лівії як об'єкту режиму санкцій, але й багатьом іншим державам світу, які підтримували з цією країною економічні, політичні, гуманітарні, інвестиційні зв'язки.

3. Особливості механізму реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва залежать від правової природи інституцій, з якими здійснюється таке співробітництво. Поглиблення і розширення масштабів міжнародно-правового співробітництва Лівії в рамках міжнародних універсальних організацій призводить до поступової вестернізації мусульманського права через вплив на нього європейської правової системи.

4. У результаті дослідження процесу міжнародно-правового співробітництва мусульманських держав (на прикладі багатосторонньої співпраці Лівії) встановлено, що, на відміну від міжнародного партикулярного права європейських держав (яке зародилося на основі європейського бачення, ґрунтується на римському праві та має в своїй основі європейське праворозуміння), в основі співробітництва мусульманських держав між собою лежить ісламська концепція міжнародного права (сіяр).

5. Встановлено існування міжнародного партикулярного права за ознакою правосвідомості, яка сягає своїм корінням у спільну релігію. Виявлено, що ісламська концепція міжнародного права ґрунтується на дуалістичній концепції поділу всіх країн і народів світу на дві групи за релігійною ознакою - мусульманський та немусульманський світ. Цей аспект необхідно враховувати при здійсненні дво- та багатостороннього співробітництва з мусульманськими державами, оскільки ісламська правова доктрина в цілому має свої характерні особливості, зумовлені відмінним ісламським праворозумінням у цілому та специфікою ісламської концепції міжнародного права, зокрема. Таким чином, на основі єдиних релігійно-правових цінностей та стандартів, що закріплені переважно у міжнародно-правових звичаях та міжнародних дво- та багатосторонніх договорах, відбувається процес формування доктрини мусульманського міжнародного права.

6. Значний вплив на сучасне мусульманське право у цілому та мусульманське міжнародне право як його окрему галузь здійснив процес вестернізації, в результаті якого норми і принципи мусульманського права, незважаючи на їх незмінність, часто отримують нове, «актуалізоване» тлумачення, водночас окрема їх частина поступово витісняється запозиченими з інших правових систем нормами і принципами, що, в свою чергу, здійснює комплексний вплив на подальший розвиток мусульманської правової доктрини. Такий розвиток подій зближує мусульманське право з іншими правовими системами, зокрема у питаннях, пов'язаних із реалізацією міжнародно-правового принципу співробітництва як на дво-, так і на багатосторонньому рівні, що є позитивним фактором для розвитку і поглиблення такого співробітництва.

7. Відносини між Лівією і Європейським Союзом як ключовим трансрегіональним партнером країни регулюються за допомогою особливого механізму. Цей механізм включає типові інструменти співробітництва за участі ЄС, у тому числі у формі надання фінансової підтримки Лівії через Інструмент європейського сусідства та партнерства. Це, своєю чергою, дає змогу Лівії встановити ефективний контроль за транзитними потоками нелегальної міграції з країн Африканського континенту до держав ЄС. У ході вивчення і аналізу практики розвитку співробітництва між Європейським Союзом і країнами - партнерами Середземноморського регіону запропоновано визначення поняття «Барселонський acquis» як групи правових норм, що характеризуються спільністю предмета регулювання та функціональної спрямованості, що забезпечує розвиток міжнародно-правового співробітництва ЄС та держав Середземноморського регіону. У вузькому сенсі під терміном «Барселонський acquis» мається на увазі, в першу чергу, Барселонська декларація 1995 р. як базовий міжнародно-правовий документ, що забезпечує функціонування Барселонського процесу співпраці. У широкому сенсі «Барселонський acquis» охоплює весь комплекс правових інструментів, розроблених у рамках Барселонського процесу.

8. З урахуванням зростання ролі енергетичного вектору зовнішньої політики України на особливу увагу заслуговує інтенсифікація відносин з Лівією саме в енергетичній сфері, оскільки у цьому регіоні наша держава має серйозних конкурентів, до яких, зокрема належать країни Європи та Росія. Це зумовлює доцільність пошуку нових шляхів і форм розвитку міжнародного співробітництва. З метою активізації і розширення потенційних можливостей співробітництва з Лівією доцільно залучити до спільних українсько-лівійських програм і проектів інші держави-партнери (зокрема, Росію). Автором пропонується укласти тристоронню російсько-українсько-лівійську угоду, що дозволить Україні зайняти гідну позицію на лівійському енергетичному ринку та частково вирішити питання конкуренції з основним стратегічним партнером Лівії, яким є Росія.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ворошилова І. В. Основні етапи українсько-лівійського правового співробітництва / І.В. Ворошилова // Митна справа. - № 4(64) (липень-серпень 2009 р.). - С. 76-82.

2. Ворошилова І. В. Правове регулювання співробітництва Лівії з Європейським Союзом / І. В. Ворошилова // Університетські наукові записки. - Хмельниц., 2009. - Вип. 2(30). - С. 280-284.

3. Ворошилова І. В. Правові аспекти надання Європейським Союзом фінансової допомоги Лівії у пріоритетних сферах співробітництва / І. В. Ворошилова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. - Випуск 13 (частина 2). - 2010. - C. 287-290.

4. Ворошилова І. В. Політико-правова архітектоніка стратегічного партнерства Росії та Лівії / І. В. Ворошилова // Віче. - 2010. - № 20. - С. 21-23.

5. Ворошилова І. В. Правова природа та особливості ісламської доктрини міжнародного права / І. В. Ворошилова // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2010. - № 3. - С. 91-97.

6. Ворошилова І. В. Участь України в міжнародних та регіональних системах колективної безпеки / І.В. Ворошилова, Л.В. Білоусов, С. М. Войцеховська // Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин (на основі аналізу законопроектів, включених до порядку денного другої і третьої сесій Верховної Ради України шостого скликання) / За заг. ред. В.О. Зайчука. - К., 2009. - С. 254-257.

7. Ворошилова І. В. Україна - Лівія: правові напрями співробітництва / І. В. Ворошилова // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 квітня 2009 року). - К., 2009. - ч. 1. - С. 181-182.

8. Ворошилова І. В. Інвестиційне співробітництво України та Німеччини з країнами Середземноморського регіону в умовах фінансово-економічної кризи (на прикладі Лівії) / І. В. Ворошилова // Українсько-німецьке співробітництво у сфері інвестицій: проблеми правового регулювання та практики в умовах економічної інтеграції (збірник матеріалів науково-практичних конференцій) // За заг. ред. В.О. Зайчука. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, Мюнхенський Інститут східноєвропейського права, Юрінком Інтер, 2010. - С. 96-99.

9. Ворошилова І. В. Окремі аспекти правового регулювання співробітництва Лівії з Європейським Союзом / І. В. Ворошилова // Актуальні проблеми юридичної науки. Збірник тез міжнародної наукової конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.): У 4-х частинах. - Частина перша: «Теорія держави і права. Історія політичних та правових вчень. Філософія права. Міжнародне право. Порівняльне правознавство». - Хмельницький, 2009. - С. 130-131.

10. Ворошилова І. В. Правові засади зміцнення енергетичної незалежності України (на прикладі двосторонніх українсько-лівійських угод) / І. В. Ворошилова // Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи. - К.: Інститут законодавства, 2009. - С. 224-227.

Анотація

Ворошилова І. В. Реалізація Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва. Автором встановлено особливості та виявлено детермінанти становлення і розвитку Лівії як суб'єкта сучасного міжнародного права, проаналізовано вплив особливостей державного устрою Лівії на реалізацію нею міжнародно-правового принципу співробітництва, досліджено практику реалізації Лівією міжнародно-правового принципу співробітництва на дво- та багатосторонньому рівні, у тому числі в умовах дії режиму міжнародних санкцій Ради Безпеки ООН.

У роботі досліджено правові механізми співробітництва Лівії з міжнародними універсальними та регіональними організаціями, визначено основні форми правового регулювання транскордонного співробітництва Лівії та ЄС у рамках механізмів Євросередземноморського партнерства, окреслено перспективи розвитку двостороннього співробітництва Лівії з Росією і Україною, а також у форматі Росія - Лівія - Україна.

Ключові слова: Лівія, державний устрій, принцип співробітництва, правосуб'єктність, мусульманське право, партикулярне право, двостороннє співробітництво, Євросередземноморське партнерство, міжнародні санкції.

Аннотация

Ворошилова И. В. Реализация Ливией международно-правового принципа сотрудничества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию особенностей реализации Ливией международно-правового принципа сотрудничества. Автором установлены особенности и выявлены детерминанты становления и развития Ливии как субъекта современного международного права, проанализировано влияние особенностей государственного строя Ливии на реализацию ею международно-правового принципа сотрудничества. Исследована практика реализации Ливией международно-правового принципа сотрудничества на двух- и многостороннем уровне, в том числе в условиях действия режима международных санкций Совета Безопасности ООН.

Особое внимание уделено особенностям правовой системы Ливии, установлен ряд важных факторов, обосновывающих переход государства от, в целом, классической президентско-милитаристской республики (с некоторыми особенностями) к уникальной форме правления - джамахирии.

В работе исследованы правовые механизмы сотрудничества Ливии с международными универсальными и региональными организациями, определены основные формы правового регулирования трансграничного сотрудничества Ливии и Европейского Союза в рамках механизмов Евросредиземноморского партнёрства, намечены перспективы развития двухстороннего сотрудничества Ливии с Россией и Украиной, а также в формате Россия - Ливия - Украина.

В работе раскрыты характерные особенности мусульманского международного права, регулирующего правоотношения между мусульманскими государствами, исходя из особенностей единой правовой культуры и правосознания. Установлено, что эти особенности влияют на процесс международно-правового сотрудничества мусульманских государств с другими государствами мира на двух- и многостороннем уровне.

Доказано, что на сущность и природу исламской концепции международного права значительно повлияли особенности процесса ее становления и характера формирования.

Ключевые слова: Ливия, государственное устройство, принцип сотрудничества, правосубъектность, мусульманское право, партикулярное право, двухстороннее сотрудничество, Евросредиземноморское партнёрство, международные санкции.

Annotation

Voroshylova I. V. The Realisation of the International Legal Cooperation Principle by Libya. - Manuscript.

A thesis is submitted for a Candidate Degree in Law Sciences, speciality 12.00.11 - International Law. - The Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The thesis focuses on the practice of the realisation of the international legal cooperation principle by Libya. The author defines the peculiarities and the determinants of the formation and the development of Libya as a subject of International Law, as well as analyzes the influence of the state system of Libya on the implementation of international legal cooperation principle. The author examines Libya's practice of the international legal cooperation principle realisation at the bilateral and multilateral levels, in particular under the international sanctions regime imposed by UN Security Council.

The thesis covers the legal mechanisms of the Libya's international cooperation with universal and regional organizations, the main forms of legal regulation of the cross-border cooperation between Libya and the EU within the Euro-Mediterranean Partnership, the perspectives of the bilateral cooperation of Libya and Russia, and of Libya and Ukraine, as well as within the framework of the format «Russia - Libya - Ukraine».

Key words: Libya, polity, principle of cooperation, legal personality, Islamic law, particularistic law, bilateral cooperation, Euro-Mediterranean Partnership, international sanctions.

Размещено на Allbest.ru

...