Розвиток державної екологічної політики України в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

УДК 354:338.242:334.012.644

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Ветвицький Дмитро

Олександрович

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор Іванова Тамара Вікторівна,

Академія муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, проректор з науково-педагогічної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Гаман Петро Ілліч, Східноєвропейський університет (м. Черкаси), перший проректор;

кандидат наук з державного управління Гриджук Ірина Анатоліївна, Державна академія житлово-комунального господарства (м. Київ), доцент кафедри менеджменту та адміністрування.

Захист відбудеться 27 січня 2011 р. о 1400 годині годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 25 грудня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Успішність реалізації концепції сталого розвитку в Україні залежить від багатьох аспектів, в першу чергу - від обраних стратегій екологічної політики, її ґрунтовності, змістовності й взаємоузгодженості. Процес переходу країни на засади сталого розвитку повинен здійснюватися паралельно на всіх рівнях господарювання (державному, регіональному та на рівні окремих господарюючих суб'єктів) відповідно до пріоритетного розвитку держави та з обов'язковістю зворотного зв'язку.

Вирішення екологічних проблем, що виникли внаслідок збільшення техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у глобальному масштабі, передбачає їх першочергове розв'язання. Проблеми реалізації принципів державної екологічної політики пов'язані з недосконалістю законодавчих та нормативно-правових актів, відсутністю необхідних обсягів фінансування, неузгодженістю дій органів влади та суб'єктів господарювання, безвідповідальною, руйнівною для природи діяльністю підприємств, а головне - з необґрунтованістю, розмитістю, нечіткістю стратегічних рекомендацій і планів дій щодо формування заходів, спрямованих на їх розв'язання. Загострення вищезазначених проблем потребує науково обґрунтованого розроблення та поетапної реалізації державної екологічної політики України в умовах глобалізації.

Теоретичні та практичні основи державної екологічної політики в умовах глобалізації, які є ключовим аспектом даного дослідження, розробляються в Україні за кількома науковими напрямами. Зокрема, екологічні проблеми та концептуальні засади сталого розвитку висвітлені в роботах Васюти О.А., Веклич О.О., Галушкиної Т.П., Гамана П.І., Голян В.А., Данилишина Б.М., Загвойської Л.Д., Іванової Т.І., Кураєвої Н.В., Кравціва В.С., Лінника С.О., Мельника Л.Г., Семишкур В.В, Синякевича І.М., Харічкова С.К., Хвесика М.А. та багатьох інших, які сформували теоретичне підґрунтя для подальших досліджень.

Разом з тим, наукові дослідження розвитку державної екологічної політики в Україні в умовах глобалізації, не дивлячись на отримані результати і накопичений досвід, на наш погляд, потребують удосконалення напрямів забезпечення соціально-економічного й екологічного моніторингу безпеки в сучасних умовах, чинників впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні, пріоритетів системи екологічного моніторингу в регіонах і містах, перспектив екологічного розвитку України в умовах глобалізації, стратегічних напрямів реалізації екологічної політики держави в регіонах і містах.

Їх вирішення надасть можливість сформувати такі стратегічно обґрунтовані рекомендації, які підвищать ефективність практичної реалізації державної екологічної політики в Україні в умовах глобалізації.

Актуальність цих та ряду інших питань, їх велика теоретична і практична значущість зумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164), зокрема дисертантом обґрунтовано напрями в реалізації державної екологічної політики в Україні в умовах глобалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи розвитку державної екологічної політики України в умовах глобалізації.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

- проаналізувати стан досліджень та розглянути світовий досвід здійснення державної екологічної політики, що враховуються сучасною науковою галуззю “Державне управління”;

- визначити особливості застосування екологічної політики України в умовах глобальних викликів;

- дослідити специфіку здійснення регіональної екологічної політики України;

- проаналізувати напрями забезпечення соціально-економічного й екологічного моніторингу безпеки в сучасних умовах;

- розглянути чинники впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні;

- виявити пріоритети системи екологічного моніторингу в регіонах і містах;

- визначити перспективи екологічного розвитку України в умовах глобалізації;

- розробити та запропонувати пріоритетні напрями реалізації державної екологічної політики в Україні, її регіонах і містах.

Об'єктом дослідження є державна екологічна політика.

Предметом дослідження є розвиток державної екологічної політики України в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи. До основних загальнонаукових методів дослідження, слід віднести: а) методи теоретичних досліджень - ідеалізацію, гіпотези та припущення, історичний та логічний методи, системний підхід; б) методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях досліджень - абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; в) методи емпіричного дослідження - спостереження, порівняння, вимірювання. Із застосованих спеціальних методів можна зазначити: а) економіко-статистичні - зведення та групування даних, розрахунок узагальнюючих та синтетичних показників, вибіркові обстеження, методи інтерполяції та екстраполяції; б) економіко-математичні - табличний та графічний методи, моделювання та програмування; в) економічного аналізу - факторного аналізу, метод балансової ув'язки, евристичні прийоми економічного аналізу. Сполучення використаних спеціальних методів забезпечило цілісність проведеного аналізу розвитку державної екологічної політики України в умовах глобалізації.

Всі зазначені підходи застосовуються, доповнюють один одного в усіх компонентах основної частини роботи і в сукупності дозволяють всебічно розглянути предмет дослідження.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань розвитку державної екологічної політики України в умовах глобалізації, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, а також монографії і наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

удосконалено:

- систему екологічного моніторингу в регіонах і містах в Україні з урахуванням вимог законодавства про місцеве самоврядування, європейських орієнтирів, досвіду регіонів з розробки і здійснення екологічної політики та введення в дію нормативно-правового акта з регіональної екологічної політики, пріоритетів вирішення регіональних еколого-соціальних проблем, відповідних механізмів розподілу відповідальності й ресурсів, запровадження регіональних (обласних) і місцевих екологічних програм за методологією, рекомендованою Регіональним екологічним центром для країн Центральної та Східної Європи;

- методичні підходи до розробки стратегії державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів, яка орієнтована на перехід від моделі, що заснована на ліквідації наслідків екологічних порушень (до якої належить Україна), до моделі, що базується на прогнозуванні та попередженні забруднень довкілля і покращенні його стану, включаючи синхронізацію напрямів соціально-економіко-екологічних перетворень;

- систематизацію участі громадськості в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля та здійсненні державної екологічної політики України на всіх рівнях шляхом систематичного інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через засоби масової інформації, Інтернет та офіційні видання;

дістали подальшого розвитку:

- визначення поняття державної екологічної політики як комплексу засобів і заходів, спрямованих суспільством і державою на охорону та оздоровлення довкілля, ефективне поєднання природокористування і охорони природи, забезпечення нормальної життєдіяльності громадян, який має два виміри - нормативний (система правил і норм) та регуляційний (конкретні дії для охорони навколишнього середовища);

- напрями в реалізації державної екологічної політики в Україні, а саме: сприяння зменшенню впливу споживання на довкілля через менший вплив товарів та послуг на етапах виробництва, використання та видалення відходів; налагодження контролю споживання ресурсів на всіх рівнях (від індивідуального споживача до галузі); проведення реформи тарифів на енергоресурси; забезпечення модернізації систем розподілення тепла; повторне використання будівельних матеріалів і матеріалів від споруд, що руйнуються; застосування економічних механізмів для стимулювання використання комбінованих пристроїв для генерації тепла й енергії та використання біомаси або відходів для заміщення викопного палива; впровадження механізму «зелених» державних закупівель;

- напрями здійснення регіональної екологічної політики України, зокрема було запропоновано розробити та прийняти Концепцію регіональної екологічної політики як єдиний визначальний нормативний документ на рівні регіону, який має забезпечити злагоджену взаємодію різних державних, регіональних структур та суспільних інституцій у формуванні й проведенні регіональної екологічної політики як складової державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку окремої території у контексті національної безпеки України в умовах глобалізації;

- перспективи екологічного розвитку в Україні в умовах глобалізації, де основними було визначено поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки, зокрема: підвищення якості атмосферного повітря у найбільш техногенно навантажених містах; забезпечення впровадження технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин у атмосферне повітря із теплосилових установок; зменшення рівня забруднення водних ресурсів та забезпечення очистки стічних вод шляхом будівництва та реконструкції інженерних споруд систем водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства та господарських об'єктах, посиленням контролю за їх проектуванням та експлуатацією; удосконалення системи поводження з відходами, наближення її до аналогів держав Європейського Союзу;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть виступати науковим підґрунтям удосконалення процесу розвитку державної екологічної політики України в умовах глобалізації. Практичні розробки використані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в процесі розробки Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 року № 1989-III (дов. № 24560/04/4/10-10 від 30.11.2010 р.). Пропозиції автора стосуються відтворення природного стану елементів екологічної мережі та забезпечення виконання природоохоронних функцій національної екологічної мережі.

Науково-практичні висновки, практичні рекомендації щодо теоретико-методологічних оцінок та практичних аспектів розвитку державної екологічної політики України в умовах глобалізації використані Міністерством промислової політики України щодо напрямів здійснення регіональної екологічної політики України (дов. № 27-12-01/16 від 07.04.2010 р.). Розробки автора щодо системи екологічного моніторингу в регіонах і містах в Україні використані в роботі Київської обласної державної адміністрації (дов. № 13/654 від 27.05.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: “Правове забезпечення державного управління”, “Соціальна і гуманітарна політика” (довідка № 342-67 від 24.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертації не використовуються ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Всі наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий внесок здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, 2010); «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (Дніпропетровськ, 2009); «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (Київ, 2010); «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2010); «Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні» (Ірпінь, 2010).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з них 5 статей у фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій - 3,4 обл.вид.арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 198 с., у т.ч. 2 рисунка на 2 с. та 3 таблиці на 3 с., 3 додатки - на 8 с. Список використаних джерел з 191 найменування розміщений на 23 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан розробленості наукового завдання, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - «Теоретико-методичні основи державної екологічної політики» - проаналізовано стан досліджень та розглянуто світовий досвід здійснення державної екологічної політики; визначено особливості застосування екологічної політики України в умовах глобальних викликів; досліджено специфіку здійснення регіональної екологічної політики України.

Теоретичні та практичні основи державної екологічної політики в умовах глобалізації, які є ключовим аспектом даного дослідження, розробляються за кількома науковими напрямами. Зокрема, екологічні проблеми та концептуальні засади сталого розвитку висвітлені в роботах Васюти О.А., Веклич О.О., Вернадського В.І., Галушкиної Т.П., Голян В.А., Загвойської Л.Д., Кураєвої Н.В., Кравціва В.С., Линніка С.О., Мельника Л.Г., Семишкур В.В, Синякевича І.М., Смирнової Є.В., Харічкова С.К. та багатьох інших, які сформували теоретичне підґрунтя для подальших досліджень.

Принциповим недоліком розглянутих визначень, на думку автора, є те, що в них система дій щодо забезпечення екологічної безпеки розглянута в абстрактному вигляді, ізольовано від розуміння політики як цілеспрямованої діяльності органів державної влади за допомогою методів, що забезпечують реалізацію суспільних інтересів. Отже, екологічну політику можна представити як систему цілей і дій органів державної влади та управління, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки держави і задоволення екологічних потреб населення.

Аналіз світового досвіду здійснення екологічної політики показав, що упор у досягненні екологічних цілей був зроблений на наступні адміністративні засоби впливу: жорсткість стандартів і нормативів на якість продукції та навколишнього середовища; використання екологічної експертизи виробничих проектів для контролю за їх розміщенням; угоди, що укладаються місцевими органами влади про контроль за забрудненням; системи арбітражу екологічних конфліктів; природоохоронні програми всіх рівнів (локальний - рівень підприємства, організації; місцевий - рівень адміністративного району, міста; регіональний - рівень області; національний - рівень держави; міждержавний - рівень кількох держав).

Розглянувши основні напрями світового досвіду здійснення державної екологічної політики, ми дійшли висновку, що державна екологічна політика - це комплекс засобів і заходів, спрямованих суспільством і державою на охорону та оздоровлення довкілля, ефективне поєднання природокористування і природоохорони та забезпечення нормальної життєдіяльності громадян, який має два виміри - нормативний і регуляційний. Перший - це система правил і норм, другий - це конкретні дії для охорони навколишнього середовища.

Було встановлено, що основою державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів має бути стимулювання природоохоронної діяльності, яке ґрунтується на існуючій методологічній базі, апробованій вітчизняною практикою, а також враховує досягнення інших країн у вирішенні екологічних проблем.

Було визначено, що стратегія державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів має бути спрямована на перехід від моделі, орієнтованої на ліквідацію наслідків екологічних порушень (до якої належить зараз Україна), до моделі, що базується на прогнозуванні та попередженні забруднень довкілля і покращенні його стану, характерної для більшості розвинених країн світу. Однак без синхронізації напрямів соціально-економіко-екологічних перетворень державна екологічна політика залишатиметься неефективною.

На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду формування механізмів вирішення соціальних і екологічних проблем, проаналізувавши стратегічні напрями реалізації екологічної політики в Україні, автором було запропоновано виділити принципи державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів, а саме: ?пріоритет екології над економікою, поступовий та поетапний перехід до нових механізмів державного управління у сфері реалізації екологічної політики; ?відповідність механізму державного управління у сфері реалізації екологічної політики фактичному стану розвитку суспільства; узагальнення позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду з метою вирішення екологічних проблем; участь держави у фінансуванні екологічних програм; забезпечення сталого і невиснажливого природокористування; неперервне екологічне виховання, екологічна освіта й отримання екологічної інформації.

Державна регіональна екологічна політика є складовою частиною національної стратегії сталого розвитку України та її регіонів. Пропорційність і збалансованість розвитку регіонів і України не забезпечується через відсутність екологічної компоненти й Концепції регіональної екологічної політики. Тому екологічна політика як складова державної регіональної політики повинна стати пріоритетним напрямом в системі управління навколишнім природним середовищем. Наступним етапом для забезпечення стійкого, тобто економічно ефективного і екологічно безпечного, природокористування є необхідність у трансформації механізмів її реалізації.

Було визначено, що в найбільш загальному вигляді регіональну екологічну політику можна представити в єдності і взаємодії п'яти основних структурних блоків, функціонування яких забезпечує той чи інший рівень вирішення екологічних проблем. Це: науково-інформаційне забезпечення, нормативно-правові акти, виробничо-технічний потенціал, організаційно-економічний механізм, екологічна культура населення.

Було запропоновано прийняти Концепцію регіональної екологічної політики як єдиний визначальний нормативний документ на рівні регіону, який має забезпечити злагоджену взаємодію різних державних і регіональних структур та суспільних інституцій у формуванні й проведенні регіональної екологічної політики як складової державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку окремої території у контексті національної безпеки України в умовах глобалізації.

У другому розділі - «Сучасний стан здійснення державної екологічної політики в Україні» - проаналізовано напрями забезпечення соціально-економічного й екологічного моніторингу безпеки в сучасних умовах; розглянуто чинники впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні; виявлено пріоритети системи екологічного моніторингу в регіонах і містах.

Визначено, що активізація забезпечення соціально-економічного й екологічного моніторингу безпеки потребує від адміністративної влади неформальних підходів і високого рівня виконавчої дисципліни. Необхідною є екологічно безпечна політика сталого розвитку, яка передбачає реалізацію цілого комплексу заходів, зокрема: затвердження повномасштабної правової основи для докорінного поліпшення стану навколишнього природного середовища в країні; створення ефективного механізму реалізації природоохоронної політики за рахунок неухильного зменшення ресурсоємності економіки через залучення у господарський обіг накопичених відходів, а також запобігання надзвичайним ситуаціям з важкими еколого-економічними наслідками; технічне і технологічне переозброєння з метою ефективного раціонального природокористування та постійного зростання коефіцієнта корисної дії економіки; підвищення екологічної свідомості та рівня екологічної освіти.

Розглянуто проект Закону «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року», який був розроблений Мінприроди 27 травня 2010 року, але на сьогоднішній день відкликаний. Необхідність прийняття проекту Стратегії зумовлена послабленням дієвості екологічної політики та інституцій, істотним зниженням ефективності структури управління в галузі охорони довкілля на державному та регіональному рівнях, сповільненням необхідних змін у законодавстві, послабленням дієвості контролю за дотриманням екологічних вимог, що призводить до зростання темпів забруднення довкілля, неефективного та виснажливого використання природних ресурсів.

Визначено перспективи реалізації Стратегії, серед яких передбачено досягнення наступних змін у реалізації державної екологічної політики та стану довкілля в умовах глобалізції: стабілізація та поліпшення стану навколишнього природного середовища до безпечного для життєдіяльності населення; усунення прямого зв'язку між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього середовища; впровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів; створення розгалуженої екомережі та припинення втрат біорізноманіття; впровадження дієвої системи інформування населення щодо збереження довкілля, екологічної політики та сталого розвитку.

У ході дослідження встановлено, що до основних чинників впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні відносяться: правові, програмні та інституційні механізми; науково-освітні механізми; фінансово-економічні механізми; моніторинг стану довкілля та екологічний контроль.

Забезпечення стабільного фінансування природоохоронної діяльності, розвиток економічних інструментів є основними чинниками реалізації державної екологічної політики в Україні. Основні проблеми фінансування державної екологічної політики полягають у домінуванні в різних владних органах політичних та економічних пріоритетів над екологічними, а також у відсутності ефективного контролю за надходженнями та видатками екологічних коштів, тому впровадження та зміцнення нових фінансово-економічних важелів реалізації державної екологічної політики - необхідна умова для сталого екологічного розвитку України. До них належать: створення Національного екологічного фонду; впорядкування та концентрація екологічних фондів з метою їх укрупнення та ефективного використання коштів; державна підтримка у створенні екологічних банків; реалізація державних екологічних програм у рахунок заборгованості перед різними фондами, країнами-інвесторами; дієвий контроль і продаж квот за забруднення довкілля; впровадження екологічного лізингу, екологічного страхування, екологічного акцизного збору, податкових пільг, субсидій тощо.

Розглянувши основні чинники впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні, виявлено, що Україні сьогодні необхідне підвищення прозорості діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та діяльності інших органів влади, що впливає на довкілля, шляхом систематичного інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через засоби масової інформації, Інтернет та офіційні видання. Необхідним є забезпечення постійної участі громадськості в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля, та здійсненні державної екологічної політики України на всіх рівнях.

Визначено, що головною метою екологічного моніторингу в регіонах і містах є не тільки кількісно-якісна оцінка техногенного впливу на природне навколишнє середовище, а головна оцінка та передбачення наслідків її багатокомпонентної реакції у відповідь для визначення загального стану екологічної безпеки. Такий підхід визначає необхідність виявлення і вивчення зв'язків між типами та рівнями техногенних навантажень, динамічними параметрами природних процесів, станом рослинності, живих організмів, здоров'ям, психологічним станом людей та змінами соціально-економічних процесів у суспільстві.

Встановлено, що регіональний екологічний моніторинг - це спостереження за природними і техногенними процесами і явищами в межах будь-якого регіону, аналіз їх впливу на місцеві екосистеми, на основі сучасних підходів та прогноз екологічної ситуації для вироблення ефективної екологічної політики в регіоні. Завдяки проведенню регіонального екологічного моніторингу прискорюється екологічний розвиток того або іншого регіону, відбувається вдосконалення соціальних структур останнього, відбувається прискорення процесу ефективного розв'язання екологічних проблем, використання фактора економіко - географічного стану регіону тощо.

Удосконалено систему екологічного моніторингу в регіонах і містах України з урахуванням вимог законодавства про місцеве самоврядування, європейських орієнтирів, досвіду регіонів з розробки і здійснення екологічної політики та введення в дію нормативно-правового акта з регіональної екологічної політики, пріоритетів вирішення регіональних еколого-соціальних проблем, відповідних механізмів розподілу відповідальності й ресурсів, запровадження регіональних (обласних) і місцевих екологічних програм за методологією, рекомендованою Регіональним екологічним центром для країн Центральної та Східної Європи.

У третьому розділі - «Удосконалення державної екологічної політики в Україні» - визначено перспективи екологічного розвитку України в умовах глобалізації; запропоновано пріоритетні напрями реалізації державної екологічної політики в Україні; розроблено стратегічні напрями реалізації екологічної політики держави в регіонах і містах.

Найважливішими напрямами перспективного екологічного розвитку в Україні в умовах глобалізації визначені поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки. Діяльність всієї природоохоронної системи має спрямовуватись на утвердження екологічної політики як інтегрованого чинника соціально-економічного розвитку держави, формування і впровадження екологічно збалансованої системи природокористування, зміни нераціональних моделей виробництва і споживання, еколого-інноваційної модернізації економіки України. Адже екологічна безпека - компонент системи національної безпеки з нормальними умовами для розширеного відтворення природних ресурсів та життя людей.

У напрямі інтеграції екологічної політики та екологічного розвитку в умовах глобалізації необхідним є удосконалення системи інтегрованого екологічного управління, міжвідомчої координації та співробітництва щодо інтеграції екологічної складової до програм розвитку секторів економіки.

Визначено, що в напрямі поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки необхідним є вирішення наступних завдань: підвищення якості атмосферного повітря у найбільш техногенно навантажених містах; забезпечення впровадження технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин у атмосферне повітря із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 Мвт; впровадження заходів з пом'якшення наслідків зміни клімату, реалізація механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату, вироблення на урядовому рівні позиції України в переговорному процесі на посткіотський період; поліпшення екологічного стану довкілля Азовського і Чорного морів, поверхневих водних об'єктів, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами; реалізація державної політики, спрямованої на зменшення рівня забруднення довкілля Азовського та Чорного морів, поліпшення їх екологічного стану; зменшення рівня забруднення водних ресурсів та забезпечення очистки стічних вод шляхом будівництва та реконструкції інженерних споруд систем водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства та господарських об'єктах, посиленням контролю за їх проектуванням та експлуатацією; удосконалення системи управління водними ресурсами в частині використання води; удосконалення системи поводження з відходами, наближення її до аналогів держав Європейського Союзу; упорядкування питання ввезення на територію України окремих видів відходів як вторинної сировини.

Показано, що у зв'язку з поглибленням світової екологічної кризи та загостренням інших глобальних проблем для України дедалі більшого значення набувають політичні аспекти заходів, що вживаються в окремих державах, та міжнародних заходів щодо розв'язання окремих питань екологічної безпеки. Тому найбільш гостро постає питання взаємодії практичних заходів на міжнародному, регіональному, національному рівнях. Це вимагає формування моделі екологічно стійкого розвитку. Необхідно добиватися встановлення міжнародного екологічного порядку для всіх держав. Визначено, що цей порядок повинен передбачати: уведення обов'язкових для всіх держав верхніх меж гранично допустимих концентрацій техногенних сполук і міжнародного контролю за їх дотриманням; удосконалення наявних та створення нових адміністративних та політичних механізмів міжнародної відповідальності, пов'язаної із заподіянням транскордонних екологічних збитків; створення міжнародного механізму екологічного моніторингу та контролю; впровадження міжнародної екологічної експертизи для всіх нових значних проектів природокористування; відповідальність держав за знищення екосистем у межах територіальних кордонів цих держав; визначення нижньої межі прийнятної якості життя і створення економічного механізму її забезпечення; створення механізмів стимулювання передачі, поширення та впровадження «чистих» технологій. регіональний екологічний політика глобалізація

Визначено, що основні завдання державної екологічної політики, спрямовані на посилення екологічної складової у промисловій політиці та вирішення екологічних проблем, потребують удосконалення структури промислового виробництва, поступового згортання екологічно шкідливих виробництв; стимулювання впровадження більш чистих технологій і систем виробництва, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, у тому числі шляхом надання фінансової допомоги господарюючим суб'єктам на їх впровадження; удосконалення управління промисловістю, нагальне впровадження сучасних систем менеджменту, сертифікації промислового виробництва, продукції, її якості за міжнародними стандартами; зменшення негативного впливу на довкілля в промислових регіонах, особливо у старопромислових районах і центрах, для яких характерна надмірна концентрація підприємств важкої індустрії та складний екологічний стан.

Зазначено, що реалізація екологічної політики держави в регіонах і містах Україні та перспективи вирішення екологічних проблем в основному визначатимуться рівнем усвідомлення їх актуальності науково-технічною елітою, політиками та тими державними інститутами, які формують і здійснюють екологічну політику. При виборі аргументів щодо необхідності її активізації соціальні мотиви повинні відігравати провідну роль. Тут мають враховуватись реальні факти шкідливого впливу стану довкілля на здоров'я людей, рівень екологічної свідомості громадян, вплив забруднення довкілля на умови життєдіяльності та комфортності проживання населення.

На основі аналізу основних пріоритетів системи екологічного моніторингу в регіонах і містах визначено низку суттєвих недоліків, які необхідно усунути, а саме: суб'єкти моніторингу здійснюють свою діяльність у відповідності з відомчими програмами, що неузгоджені між собою на обласному рівні; служби спостережень роз'єднані й не мають єдиної системи, яка дозволяла б оперативно обмінюватися інформацією у випадках виникнення надзвичайних ситуацій; мережа спостережень, яка діє на теперішній час, має недостатню кількість пунктів спостереження та слабо забезпечена сучасними контрольно-вимірювальними приладами; в регіонах і містах майже відсутні автоматизовані системи контролю стану об'єктів довкілля. Встановлено, що усунення визначених недоліків є стратегічним напрямом реалізації екологічної політики держави в регіонах і містах. З метою усунення цих недоліків мають бути розроблені скоординовані регіональні програми організації моніторингу довкілля. В рамках цих програм за кошти обласних фондів охорони навколишнього природного середовища мають бути розроблені обласні системи моніторингу довкілля, які будуть визначати організаційну і функціональну структуру системи моніторингу, її ієрархічні рівні та принципи взаємодії між суб'єктами моніторингу в регіонах і містах.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлене вирішення конкретного наукового завдання, що полягає у вдосконаленні державної екологічної політики України в умовах глобалізації на основі розвитку теоретико-методологічних засад та обґрунтування відповідних науково-прикладних рекомендацій. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки.

1. Встановлено, що наявні публікації зарубіжних та вітчизняних учених висвітлюють переважно теорії, що є загальноприйнятими на сучасному етапі екологічної політики. При цьому наголос у досягненні екологічних цілей був зроблений на наступних адміністративних засобах впливу: жорсткість стандартів і нормативів на якість продукції та навколишнє середовище; використання екологічної експертизи виробничих проектів для контролю за їх розміщенням; угоди, що укладаються місцевими органами влади про контроль за забрудненням; системи арбітражу екологічних конфліктів; природоохоронні програми всіх рівнів (локальний - рівень підприємства, організації; місцевий - рівень адміністративного району, міста; регіональний - рівень області; національний - рівень держави; міждержавний - рівень кількох держав). Цим зумовлюється необхідність подальших досліджень з виявлення тенденцій трансформації адміністративних засобів у державній екологічній політиці.

Розглянувши основні напрями світового досвіду здійснення державної екологічної політики, зроблено висновок, що державна екологічна політика є комплексом засобів і заходів, спрямованих суспільством і державою на охорону та оздоровлення довкілля, ефективне поєднання природокористування і природоохорони та забезпечення нормальної життєдіяльності громадян, який має два виміри - нормативний і регуляційний. Перший - це система правил і норм, другий - це конкретні дії для охорони навколишнього середовища.

2. Визначено, що основою державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів має бути стимулювання природоохоронної діяльності, яке ґрунтується на існуючій методологічній базі, апробованій вітчизняною практикою, а також враховує досягнення інших країн у вирішенні екологічних проблем. Тому було встановлено, що стратегія державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів має бути спрямована на перехід від моделі, орієнтованої на ліквідацію наслідків екологічних порушень (до якої належить зараз Україна), до моделі, що базується на прогнозуванні та попередженні забруднень довкілля і покращенні його стану, характерної для більшості розвинених країн світу. Однак без синхронізації напрямів соціально-економіко-екологічних перетворень державна екологічна політика залишатиметься неефективною.

На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду формування механізмів вирішення соціальних і екологічних проблем, проаналізувавши стратегічні напрями реалізації екологічної політики в Україні, запропоновано виділити принципи державної екологічної політики України в умовах глобальних викликів: пріоритет екології над економікою, поступовий та поетапний перехід до нових механізмів державного управління у сфері реалізації екологічної політики; ?відповідність механізму державного управління у сфері реалізації екологічної політики фактичному стану розвитку суспільства; узагальнення позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду з метою вирішення екологічних проблем; участь держави у фінансуванні екологічних програм; забезпечення сталого і невиснажливого природокористування; неперервне екологічне виховання, екологічна освіта й отримання екологічної інформації.

3. Встановлено, що регіональна екологічна політика визначається, виходячи з пріоритетності національних і регіональних інтересів та є невід'ємною складовою державної екологічної політики. Вона органічно вплітається в державну політику національної екологічної безпеки і здійснюється шляхом реалізації стратегій, концепцій і програм відповідно до чинних нормативних актів як на державному рівні, так і правових актів місцевих органів влади і самоврядування.

Запропоновано прийняти єдиний нормативно-правовий акт, який скоординував би взаємодію всіх регіональних органів на вироблення єдиної цілі - реалізацію екологічної безпеки та сталого розвитку області, а саме - Концепцію регіональної екологічної політики як єдиний визначальний нормативний документ на рівні регіону, який має забезпечити злагоджену взаємодію різних державних і регіональних структур та суспільних інституцій у формуванні й проведенні регіональної екологічної політики як складової державної екологічної політики, спрямованої на забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку окремої території у контексті національної безпеки України в умовах глобалізації.

4. Доведено, що активізація забезпечення соціально-економічного й екологічного моніторингу безпеки потребує від адміністративної влади неформальних підходів і високого рівня виконавчої дисципліни. Необхідна екологічно безпечна політика сталого розвитку, яка передбачає реалізацію цілого комплексу заходів: затвердження повномасштабної правової основи для докорінного поліпшення стану навколишнього природного середовища в країні; створення ефективного механізму реалізації природоохоронної політики за рахунок неухильного зменшення ресурсоємності економіки через залучення у господарський обіг накопичених відходів, а також запобігання надзвичайним ситуаціям з важкими еколого-економічними наслідками; технічне і технологічне переозброєння з метою ефективного раціонального природокористування та постійного зростання коефіцієнта корисної дії економіки; підвищення екологічної свідомості та рівня екологічної освіти.

Виявлене розуміння на державному рівні соціальної потреби в конструктивній, дієвій державній екологічній політиці, оновленій на засадах сталого розвитку, спонукало розроблення проекту Закону «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року», який було розроблено Мінприроди 27 травня 2010 року, але на сьогоднішній день проект відкликано. Необхідність прийняття проекту Стратегії також зумовлена послабленням дієвості екологічної політики та інституцій, істотним зниженням ефективності структури управління в галузі охорони довкілля на державному та регіональному рівнях, сповільненням необхідних змін у законодавстві, послабленням дієвості контролю за дотриманням екологічних вимог, що призводить до зростання темпів забруднення довкілля, неефективного та виснажливого використання природних ресурсів.

5. Встановлено, що до основних чинників впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні необхідно віднести: правові, програмні та інституційні механізми; науково-освітні механізми; фінансово-економічні механізми; моніторинг стану довкілля та екологічний контроль. Розробка методологічних основ та впровадження безперервної екологічної освіти є чинником впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні та парадигмою її успішної реалізації. Такі її надзвичайно важливі елементи, як екологічна освіта для сталого розвитку, програма екологічної освіти в рамках державних освітніх програм для середніх, технічних та вищих навчальних закладів, є мірилом успішності реалізації Стратегії.

Розглянувши основні чинники впливу на здійснення державної екологічної політики в Україні, визначено, що Україні сьогодні необхідне підвищення прозорості діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та діяльності інших органів влади, що впливає на довкілля, шляхом систематичного інформування про діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища через засоби масової інформації, Інтернет та офіційні видання. Тобто необхідне забезпечення постійної участі громадськості в процесі прийняття рішень, що стосуються довкілля, та здійсненні державної екологічної політики України на всіх рівнях.

6. Пріоритетами системи екологічного моніторингу в регіонах і містах в Україні визначено: розроблення з урахуванням європейських вимог законодавства про місцеве самоврядування урахування досвіду регіонів з розробки і здійснення екологічної політики, введення в дію нормативно-правового акта з регіональної екологічної політики з визначенням пріоритетів вирішення регіональних еколого-соціальних проблем, відповідних механізмів розподілу відповідальності й ресурсів; запровадження регіональних (обласних) і місцевих екологічних програм за методологією, рекомендованою Регіональним екологічним центром для країн Центральної та Східної Європи; впровадження басейнового та екосистемного принципів екологічної політики на рівні місцевих та регіональних планів, проектів, програм; забезпечення пришвидшення оновлення природоохоронних основних фондів на підприємствах базових галузей промисловості; впровадження обов'язкової сертифікації зі зниження природно-техногенного ризику господарювання (об'єктів, технологій, видів діяльності) згідно стандартів ЄС.

Визначено, що основними функціональними елементами системи екологічного моніторингу в регіонах і містах мають стати: багатовимірна база даних, призначена для нагромадження й зберігання соціально-економічних і фінансових показників регіону в галузевому й територіальному розрізах; розрахунково-аналітична підсистема підтримки прийняття управлінських рішень, що складається з комплексу імітаційних і цільових моделей, які відображають основні соціально-економічні процеси регіону, і прогнозування динаміки соціально-економічних показників. Багатовимірна база даних має складатися з декількох блоків.

7. Встановлено, що найважливішим напрямом перспективного екологічного розвитку в Україні в умовах глобалізації є поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки. Діяльність всіє природоохоронної системи має спрямовуватись на утвердження екологічної політики як інтегрованого чинника соціально-економічного розвитку держави, формування і впровадження екологічно збалансованої системи природокористування, зміну нераціональних моделей виробництва і споживання, еколого-інноваційну модернізацію економіки України. Визначено, що екологічна безпека є невід'ємним компонентом системи національної безпеки з нормальними умовами для розширеного відтворення природних ресурсів та життя людей.

Показано, що необхідним в напрямі поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки є вирішення наступних завдань: поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки, зокрема підвищення якості атмосферного повітря у найбільш техногенно навантажених містах; забезпечення впровадження технологічних нормативів допустимого викиду забруднювальних речовин у атмосферне повітря із теплосилових установок; зменшення рівня забруднення водних ресурсів та забезпечення очистки стічних вод шляхом будівництва та реконструкції інженерних споруд систем водовідведення на об'єктах житлово-комунального господарства та господарських об'єктах і посилення контролю за їх проектуванням та експлуатацією; удосконалення системи поводження з відходами, наближення її до аналогів держав Європейського Союзу.

8. Визначено, що у зв'язку з поглибленням світової екологічної кризи та загостренням інших глобальних проблем для України дедалі більшого значення набувають політичні аспекти заходів, що вживаються в окремих державах, та міжнародних заходів щодо розв'язання окремих питань екологічної безпеки. Доведено необхідність встановлення міжнародного екологічного порядку для всіх держав.

Визначено пріоритетні напрями в реалізації державної екологічної політики в Україні, якими мають стати: сприяння зменшенню впливу споживання на довкілля через менший вплив товарів та послуг на етапах виробництва, використання та видалення відходів; налагодження контролю споживання ресурсів на всіх рівнях (від індивідуального споживача до галузі); зміна характеру споживання у масовому масштабі з метою зміщення попиту від категорій товарів і послуг з високим рівнем використання матеріалів та енергії до категорій нижчого рівня; перехід до органічного землеробства; проведення реформи тарифів на енергоресурси; забезпечення модернізації систем розподілення тепла; збільшення теплоізоляційних можливостей будівель; повторне використання будівельних матеріалів і матеріалів від споруд, що руйнуються; застосування економічних механізмів для стимулювання використання комбінованих пристроїв для генерації тепла й енергії та використання біомаси або відходів для заміщення викопного палива; сприяння розвитку громадського транспорту; впровадження механізму «зелених» державних закупівель.

Встановлено, що в регіонах і містах мають бути скоординовані регіональні програми організації моніторингу довкілля. В рамках цих програм за кошти обласних фондів охорони навколишнього природного середовища мають бути розроблені обласні системи моніторингу довкілля, які будуть визначати організаційну і функціональну структуру системи моніторингу, її ієрархічні рівні та принципи взаємодії між суб'єктами моніторингу в регіонах і містах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ветвицький Д. О. Інструменти регулювання екологічно сталого рeгіонального розвитку в ринкових умовах / Д. О. Ветвицький // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 2/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2010. - С. 286-296.

2. Ветвицький Д. О. Політика комплексного моніторингу якості життя населення України з урахуванням екологічних факторів / Д. О. Ветвицький // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №9. - С. 94-96.

3. Ветвицький Д. О. Роль держави у раціональному використанні природних ресурсів та охорони довкілля щодо забезпечення якості життя / Д. О. Ветвицький // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 2/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2010. - С. 233-239.

4. Ветвицький Д. О. Урахування екологічного фактору в процесі формування стратегії розвитку держави [Електронний ресурс] / Д. О. Ветвицький // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - № 2. - Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua.

5. Ветвицький Д. О. Формування регіональної стратегії екологічно сталого розвитку в Україні відповідно до умов зовнішнього середовища / Д. О. Ветвицький // Економіка та держава. - 2010. - №7. - С. 126-128.

6. Ветвицький Д. О. Визначення на місцях державної політики у галузі охорони навколишнього середовища / Д. О. Ветвицький // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку: міжнар. наук. -практ. конф. , 9 квітня 2010 р.: тези доп. : у 2 ч. - К. : ВПЦ АМУ, 2010. - Ч. 2. - С. 219-221.

7. Ветвицький Д. О. Екологічно орієнтована продукція як інструмент забeзпeчeння екологічно сталого розвитку / Д. О. Ветвицький // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: міжнар. наук. -практ. конф. , 25-26 груд. 2009 р. : тези доп. : в 5-т. - Дніпропетровськ: Біла К. О., 2009. - Т. 5. - С. 60-63.

8. Ветвицький Д. О. Інвестиційне забезпечення екологічної освіти в країні / Д. О. Ветвицький // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу: міжнар. наук. -практ. конф. , 25 квітня 2010 р. : тези доп. - К. : КНЕУ, 2010. - С. 70-72.