Реалізація державної політики охорони здоров'я в системі МВС України: адміністративно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

ТИХОМИРОВА Тетяна Олегівна

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини „Україна”

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

Стеценко Семен Григорович,

Національна академія прокуратури України,

завідувач кафедри теорії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Синявська Олена Юхимівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

кандидат юридичних наук

Логвиненко Борис Олексійович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, старший викладач кафедри адміністративного права і адміністративного процесу

Захист відбудеться 3 березня 2010 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4а

Автореферат розісланий 01 лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

медичний внутрішній здоров'я відомчий

Актуальність теми. Важливим чинником реалізації соціальної політики держави є її спроможність забезпечити надання якісної медичної допомоги всім категоріям громадян. У всі часи питання життя і здоров'я, зважаючи на свою особливу значущість, викликали підвищений інтерес. Сучасні реалії свідчать про те, що здоров'я населення є запорукою національної безпеки України. З цієї причини все розмаїття аспектів, пов'язаних із охороною здоров'я громадян, характеризується підвищеною актуальністю. Безпосередня правова регламентація надання медичної допомоги разом з іншими важливими чинниками впорядкування медичної галузі фактично призвели до формування нового правового утворення - медичного права, яке певною мірою можна вважати окремою галуззю права. Зазначене вище безпосередньо стосується проблем діяльності органів внутрішніх справ у контексті реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Важливою складовою цього процесу є адміністративно-правове регулювання медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ України. Реформування Міністерства внутрішніх справ України, на наше глибоке переконання, має включати в себе також і зміни в системі медичного забезпечення органів внутрішніх справ.

Основними чинниками, які свідчать про актуальність розгляду питань діяльності органів внутрішніх справ у контексті реалізації державної політики у галузі охорони здоров'я є наступні:

- суттєві зміни нормативно-правової бази охорони здоров'я України, що призвели до появи цілої низки документів, положення яких присвячені різним аспектам медичної діяльності;

- реформування органів внутрішніх справ України принципово не торкалося організаційно-штатної структури та нормативно-правового регулювання системи медичного забезпечення;

- соціальні завдання, які виконують відомчі медичні заклади системи МВС України шляхом надання медичної допомоги не тільки працівникам органів внутрішніх справ, а й іншим категоріям громадян (членам сімей працівників ОВС, пенсіонерам ОВС тощо);

- морально-етичні та правові проблеми надання медичної допомоги в системі МВС України, пов'язані з необхідністю збереження лікарської таємниці;

- необхідність урахування особливостей праці медичних працівників системи МВС України.

Зазначені фактори свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями, оскільки перша складова (наукова) містить значний об'єм невирішених проблем, друга (практична) характеризується необхідністю пошуку шляхів удосконалення медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ України.

Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці вітчизняних та зарубіжних фахівців як адміністративного, так і інших галузей права: В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, І.П. Голосніченка, Е.Ф. Демського, О.В. Зайчука, О.Л. Копиленка, В.М. Кудрявцева, О.А. Кузьменко, Є.В. Курінного, Н.Р. Нижник, О.П. Орлюк, Р.А. Ромашова, В.П. Сальникова, О.В. Скрипнюка, Ю.М. Старілова, С.Г. Стеценка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, В.А. Юсупова та ін.

Питання забезпечення прав людини у діяльності органів внутрішніх справ викладено у працях Ю.Є. Аврутіна, М.І. Ануфрієва, О.К. Безсмертного, Л.Ш. Берекашвілі, В.Т. Білоуса, І.В. Бондаренка, С.М. Гусарова, С.Д. Гусарєва, А.П. Зайця, В.П. Ігнатова, С.А.Капітонова, В.В. Коваленка, В.В. Ковальської, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова, Б.О. Логвиненка, О.В. Негодченка, А.Ю. Олійника, Н.М. Оніщенко, П.В. Онопенка, О.В. Петришина, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, В.П. Пєткова, П.М. Рабіновича, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, В.О. Шамрая, О.В. Шмоткіна, Х.П. Ярмакі та ін.

Дисертантом використано роботи, присвячені проблематиці соціального та медичного забезпечення взагалі та працівників правоохоронних органів зокрема, авторами яких є українські та зарубіжні дослідники: І.С. Андрієнко, М.Д. Бойко, Н.Б. Болотіна, М.О. Буянова, М.М. Вовкодав, В.В. Вороненко, Ю.В. Вороненко, З.С. Гладун, Л.А. Голик, Ю.П. Дмитренко, О.Є.Жамкова, А.О.Захарова, Д.В. Карамишев, З.Р. Кисіль, Л.Л. Кінащук, С.О. Козуліна, Л.В. Красицька, О.В.Лавріненко, Д.О. Логвиненко, М.С. Малєїн, М.М. Малєїна, Г.В. Мар'ян, П.С. Мельник, Є.А. Морозова, В.Ф. Москаленко, О.В. Петраш, О.М. Піщіта, Я.Ф. Радиш, І.М. Сирота, І.М. Солоненко, Б.І. Сташків, В.Ю. Стеценко, Г.В. Сулейманова, В.Б. Філатов, О.Г. Шекера та ін.

Слід вказати, що дисертантові відоме та використовувалось дослідження Б. О. Логвиненко “Адміністративно-правові засади медичного забезпечення органів внутрішніх справ України” (Дніпропетровськ, 2008 р.), де знайшли своє відображення сутність, етапи становлення й загальна характеристика адміністративно-правової регламентації медичного забезпечення органів внутрішніх справ України. Натомість дисертант у своєму дослідженні акцентувала увагу на таких невирішених проблемах як охорона здоров'я в якості складової соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України та роль і значення органів внутрішніх справ України як суб'єкта реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Наукова значущість комплексу проблем, пов'язаних із діяльністю органів внутрішніх справ у контексті реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, зумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила мету, конкретні завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (“Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 0107U008696).

Дисертаційне дослідження здійснювалося згідно з положеннями Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення” та Постановами Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14 “Про затвердження міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки” і від 13 червня 2007 р. № 815 “Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року”.

Дисертантом сформульовано основні адміністративно-правові засади реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний адміністративно-правовий аналіз реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України.

Для досягнення цієї мети були визначені наступні основні завдання:

- проаналізувати сучасний стан соціальної політики держави стосовно працівників органів внутрішніх справ;

- запропонувати правові принципи організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ;

- висвітлити нормативно-правове регулювання медичного забезпечення органів внутрішніх справ України;

- охарактеризувати організаційно-правові засади побудови системи медичного забезпечення органів внутрішніх справ України;

- розкрити особливості відомчої медицини в органах внутрішніх справ;

- проаналізувати форми та методи діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;

- сформулювати пріоритетні напрями вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації державної політики охорони здоров'я.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Підхід до досліджуваних суспільних процесів здійснювався з урахуванням реальних умов, часу та рівня соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Для аналізу загальної характеристики соціальної політики держави щодо працівників органів внутрішніх справ та правових принципів організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ застосовано діалектичний метод (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод слугував вивченню загальних особливостей та відмінностей адміністративно-правових засад медичного забезпечення в органах внутрішніх справ та інших державних структурах (Міністерство оборони, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України) (підрозділ 2.1.). Організаційно-правові засади побудови системи медичного забезпечення органів внутрішніх справ досліджено за допомогою методу правового моделювання (підрозділ 2.1). Системно-структурний метод використано для аналізу поняття, видів та особливостей форм та методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я (підрозділ 2.3.) Основні висновки та положення дослідження, пріоритетні напрями удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я обґрунтовано за допомогою формально-юридичного методу та методу системного аналізу національного законодавства, практики його застосування (підрозділи 1.3, 2.4).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація з обраної теми є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем, пов'язаних із вивченням адміністративно-правових особливостей реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України. У межах дисертаційного дослідження отримано результати, що характеризуються науковою новизною. У роботі:

вперше:

- запропоновано оновлення організаційно-штатної структури медичного забезпечення у системі Міністерства внутрішніх справ України з наступними рівнями: перший - Медичний департамент МВС України; другий, у місті Києві - центральний госпіталь та центральна поліклініка МВС України; третій, в обласних центрах з населенням понад 800 тисяч чоловік (і відповідним штатом працівників органів внутрішніх справ) - Регіональний медичний центр МВС України; четвертий, в кожному обласному центрі (крім тих, де є Регіональні медичні центри) - поліклініка; п'ятий - медичні заклади системи Міністерства охорони здоров'я України, де обслуговуватимуться працівники органів внутрішніх справ районної ланки;

- сформульовано авторські адміністративно-правові визначення:

- форм діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, під якими необхідно розуміти зовнішні прояви діяльності органів внутрішніх справ, спрямованої на виконання завдань організації медичного забезпечення та безпосереднього надання профілактичної, лікувальної та санаторно-курортної медичної допомоги особам, які у відповідності до чинного законодавства мають право бути прикріпленими до медичних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України;

- методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, під якими необхідно розуміти способи практичного втілення у життя повноважень органів внутрішніх справ у сфері медичної діяльності, котрі залежать від компетенції суб'єктів та особливостей об'єктів організації медичного забезпечення та безпосереднього надання профілактичної, лікувальної та санаторно-курортної медичної допомоги.

- запропоновані зміни до чинного законодавства, зокрема:

- підсилити значущість щорічних звернень Президента України до Верховної Ради України шляхом внесення змін до статті 14 Основ законодавства України про охорону здоров'я, сформулювавши її абзац другий у наступній редакції: «Особисту відповідальність за стан охорони здоров'я у державі несе Президент України. Звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я є незмінною складовою щорічного звернення Президента до Верховної Ради України»;

- пропозиції щодо проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про систему медичного забезпечення миротворчого контингенту та персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях», де передбачено унормування наступних питань: організація медичного забезпечення миротворчого контингенту; керівництво медичною службою та взаємини із представниками різних силових відомств; особливості управління та надання медичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ та представникам інших силових відомств тощо;

удосконалено:

- пріоритетні напрями діяльності органів внутрішніх справ стосовно реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я, які поділяються на три групи: а) спрямовані на працівників органів внутрішніх справ; б) спрямовані на медичних працівників відомчої системи охорони здоров'я МВС України; в) спрямовані на систему медичного забезпечення органів внутрішніх справ;

- організаційні засади забезпечення профілактики захворювань серед працівників органів внутрішніх справ;

- заходи, спрямовані на подолання негативних явищ в системі охорони здоров'я України і відомчої медицини МВС України, зокрема: на законодавчому рівні зобов'язати всіх роботодавців відновити систему обов'язкового диспансерного медичного обстеження працівників не рідше за один раз на рік; здійснити „ревізію” законодавства з метою внесення змін до правових актів, які не відповідають реаліям сьогоднішнього дня; сприяти об'єднанню науковців і практиків з метою створення конкурентоздатної концепції розвитку юридичної регламентації охорони здоров'я, яка б утілювалася в життя незалежно від змін у владі; відновити управлінську функцію Міністерства охорони здоров'я України щодо всієї галузі незалежно від відомчої приналежності з метою уніфікації можливостей для реалізації пацієнтами своїх прав у сфері медичної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

- положення про важливість правового забезпечення здійснення диспансеризації, оскільки це дозволить своєчасно виявити у працівників органів внутрішніх справ гострі чи хронічні захворювання та більш ефективно їх лікувати;

- шляхи удосконалення медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можна використовувати: а) у науково-дослідній роботі - для подальшого вдосконалення адміністративно-правових засад медичного забезпечення органів внутрішніх справ; б) у навчальному процесі - для проведення занять з навчальних курсів адміністративного права, управління в органах внутрішніх справ, права соціального забезпечення, медичного права, підготовки відповідної навчально-методичної літератури (акти впровадження в Національній академії прокуратури України від 10 листопада 2009 р. та Кримському юридичному інституті Одеського державного університету внутрішніх справ від 28 листопада 2009 р.); в) у правотворчості - для підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у галузі охорони здоров'я; г) у правозастосуванні - для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства щодо забезпечення прав працівників органів внутрішніх справ на охорону здоров'я та отримання медичної допомоги.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно. Усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані автором на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”.

Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: “Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту” (м. Київ, листопад 2007 р.); “Митна політика та актуальні проблеми економічної і митної безпеки України на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, листопад 2007 р.); “Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)” (м. Львів, квітень 2008 р.); “Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України” (м. Київ, квітень 2008 р.); “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, квітень 2008 р.); “Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій” (м. Суми, квітень 2008 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані у дванадцяти наукових працях, з яких чотири - у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, вісім - у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких основний зміст - -193 сторінки; список використаних джерел - 22 сторінки (192 найменування), додатки - 2 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Охорона здоров'я як складова соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України” складається з трьох підрозділів

У підрозділі 1.1. “Соціальна політика держави стосовно працівників органів внутрішніх справ: аналіз сучасного стану” проаналізовано особливості соціальної політики України в контексті її реалізації в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Автор обстоює позицію, згідно з якою доцільно розглядати поняття соціального захисту працівників органів внутрішніх справ у широкому розумінні, додавши туди низку важливих складових, котрі прямо не пов'язані з грошовим забезпеченням. До соціального захисту у широкому розумінні можна включити й охорону здоров'я, оскільки забезпечення останньої, поза сумнівом, дозволяє отримати виражений соціальний ефект. Медичне забезпечення працівників органів внутрішніх справ має чітко виражений соціальний характер, саме на це спрямовано функціонування так званої відомчої медицини Міністерства внутрішніх справ України.

Причин, які обумовлюють відмінності функціональної діяльності працівника органів внутрішніх справ від інших професій - багато, основні з них доцільно поділити на три групи:

1. Соціальні (підвищений професійний ризик при виконанні своїх професійних обов'язків, порушення умов роботи).

2. Особисті (значні психоемоційні навантаження, вплив деформуючих правосвідомість факторів).

3. Комплексні (високий рівень травматизму, професійні захворювання).

Говорячи про соціальну захищеність працівника органів внутрішніх справ, ми повинні чітко усвідомлювати, що це завдання не виключно самих правоохоронців. Йдеться про необхідність здійснення злагоджених дій на рівні всієї держави із залученням:

- Верховної Ради України (прийняття законів, положення яких визначають мінімальні рівні соціальної захищеності працівників органів внутрішніх справ);

Міністерства внутрішніх справ України (безпосереднє втілення соціальних нормативів на практиці);

Міністерства праці та соціальної політики України (розроблення нормативів праці, правил соціальної адаптації осіб, звільнених з органів внутрішніх справ тощо);

Міністерства освіти і науки України (розробка навчальних програм, спрямованих на підвищення кваліфікації, перепідготовку працівників органів внутрішніх справ);

Міністерства фінансів України (фінансування заходів, спрямованих на забезпечення соціальної захищеності);

Міністерства охорони здоров'я України (взаємодія із системою відомчої медицини в питаннях медичної складової соціальної захищеності);

громадських організацій, і у цілому так званого «третього сектору» (відстоювання прав, свобод та законних інтересів правоохоронців).

У підрозділі 1.2. «Правові принципи організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ» проаналізовано основні ідеї та засади адміністративно-правового забезпечення організації охорони здоров'я працівників органів внутрішніх справ з позицій їх постановки та способів практичної реалізації.

З точки зору дисертанта, правові принципи організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ доцільно розділити на дві групи:

1. Загальнодержавні - це ключові засади організації медичного забезпечення, котрі містяться в законодавчих актах і визначають основні напрями організації охорони здоров'я як у цивільній, так і у відомчій медицині системи Міністерства внутрішніх справ України.

До них, керуючись комплексним сприйняттям медичної діяльності, можуть бути віднесені:

принцип віднесення охорони здоров'я до факторів забезпечення національної безпеки;

пріоритетність фінансування охорони здоров'я;

загальнодоступність медичної допомоги;

безоплатність медичної допомоги.

2. Внутрішньосистемні правові принципи організації охорони здоров'я в органах внутрішніх справ - це ключові засади організації медичного забезпечення працівників ОВС, котрі переважно містяться в підзаконних нормативно-правових актах і визначають основні напрями організації охорони здоров'я у відомчій медицині системи Міністерства внутрішніх справ України.

До внутрішньосистемних принципів організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ можуть бути віднесені наступні:

профілактична спрямованість;

пріоритет первинної медичної допомоги;

включення фармацевтичного забезпечення у перелік безоплатної медичної допомоги;

наукова обґрунтованість організаційно-штатної структури медичної служби МВС України.

У підрозділі 1.3. «Нормативно-правове регулювання медичного забезпечення органів внутрішніх справ України» аналізується стан нормативно-правового регулювання охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ України з позицій сучасного дня та необхідності його удосконалення.

Видається за доцільне навести два критерії для класифікації нормативно-правової бази, положення якої регламентують медичне забезпечення органів внутрішніх справ України:

рівень прийняття нормативно-правових актів;

спрямованість на певні соціальні групи.

Відповідно до першого критерію пропонується розрізняти наступні рівні нормативно-правових актів, положення яких регламентують медичне забезпечення органів внутрішніх справ України:

1. Міжнародно-правовий рівень.

2. Внутрішньодержавний правовий рівень.

Відомчий правовий рівень. Цей рівень представлений перш за все наказом МВС України від 4 листопада 2003 р. № 1296 «Про медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я системи МВС України», яким вводиться в дію низка інструкцій, котрі у свою чергу визначають порядок здійснення тих чи інших заходів, об'єднаних категорією медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ.

У свою чергу, керуючись другим із запропонованих критеріїв, варто виділити наступні групи нормативно-правових актів:

1. Спрямовані на врегулювання загальних питань організаційно-правової побудови органів внутрішніх справ України.

2. Спрямовані на регулювання соціального захисту працівників органів внутрішніх справ.

3. Спрямовані на регулювання безпосередньої організації та надання медичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ.

На думку дисертанта, за працівниками органів внутрішніх справ, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж медичними закладами, де вони обслуговувались під час проходження служби. Це розумно, справедливо і правильно. Слід підтримати положення, згідно з яким «зміна підпорядкування закладів охорони здоров'я, у тому числі санаторно-курортних, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, не допускається» (вони внесені у 2009 році як доповнення до Закону України «Про міліцію»), адже це дозволить мінімізувати можливість політичних спекуляцій у даній царині та гарантуватиме належний рівень медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників та пенсіонерів системи МВС України.

Другий розділ «Органи внутрішніх справ України як суб'єкт реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Організаційно-правові засади побудови системи медичного забезпечення органів внутрішніх справ України» розглянуто проблемні питання організації медичного забезпечення у системі МВС України.

Медичне забезпечення працівників органів внутрішніх справ - це сукупність організаційних, фінансово-економічних та медичних заходів, спрямованих на задоволення потреб працівників органів внутрішніх справ в отриманні доступної якісної медичної допомоги та створення належної системи запобігання захворюваності, лікування хвороб та санаторно-курортного обслуговування.

Мета реформування організаційно-штатної структури медичної служби Міністерства внутрішніх справ України - покращення забезпечення прав, свобод та законних інтересів працівників органів внутрішніх справ перш за все в отриманні якісної медичної допомоги. Говорячи про структуру медичної служби МВС України, у роботі розглянуті позитивні надбання, котрі мають медичні служби інших вітчизняних силових структур, зокрема Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України. Ними є:

оптимізація структури та чисельності медичної служби на основі формування Медичних центрів;

створення сучасної системи санаторно-курортного лікування та медичної реабілітації військовослужбовців (перші два - досвід Міністерства оборони України);

створення умов для задоволення потреб у медичній допомозі, що виходять за межі стандарту загальнодоступної медичної допомоги;

пріоритет первинної медичної допомоги (досвід Державної прикордонної служби України);

у певних випадках - угоди з медичними установами Міністерства охорони здоров'я України з метою прикріплення до них працівників МВС України (досвід Державної митної служби України).

Дисертантом запропонована побудова організаційно-штатної структури медичного забезпечення у системі Міністерства внутрішніх справ України за наступною схемою.

Керівна ланка - Медичний департамент МВС України. Він повинен мати подвійне підпорядкування - по спеціальній лінії - профільному заступнику Міністра внутрішніх справ; по медичній лінії - заступнику Міністра охорони здоров'я України.

У місті Києві - центральний госпіталь та центральна поліклініка МВС України. Тут же центральна санітарно-епідеміологічна станція та Центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України.

В обласних центрах з населенням понад 800 тисяч чоловік (і відповідним штатом працівників органів внутрішніх справ) - Регіональний медичний центр МВС України, котрий об'єднує надання поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги.

В кожному обласному центрі (крім тих, де є Регіональні медичні центри) - поліклініка;

Працівники органів внутрішніх справ районної ланки обслуговуються в медичних закладах системи Міністерства охорони здоров'я України.

У підрозділі 2.2. «Відомча медицина в органах внутрішніх справ: аналіз аргументів та пошук компромісів» висвітлено проблематику доцільності існування відомчих лікувально-профілактичних закладів системи МВС України.

Щодо доцільності атестації лікарів відомчих медичних закладів системи МВС України. Існують аргументи як «за» так і «проти» того, щоб лікарі в МВС України були в погонах. Серед ключових чинників, на які посилаються прихильники атестації медичних працівників системи МВС, варто вказати на особливості проходження служби в ОВС, специфіку певних захворювань, що певною мірою вимагає від лікарів більшої міри розуміння суті явища, та і, врешті-решт, принципи соціальної справедливості (раз атестованими є пацієнти, такими ж повинні бути і лікарі, які їх лікують). Аргументи «проти» перш за все пов'язані з економічними розрахунками, адже атестовані медичні працівники дорожче обходяться бюджету міліцейського відомства. На наше переконання, на сьогодні атестованими мають залишитись лише працівники - керівники медичних підрозділів, всі інші медики мають бути цивільними особами.

У дисертації обґрунтовується, що при вирішенні питання доцільності існування відомчої медицини МВС України необхідно керуватися загальнодержавними інтересами, з урахуванням положень сучасної науки адміністративного права. Сутність державного управління медичною галуззю полягає в наявності центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковані всі медичні заклади і установи. Це загальне правило. Адже ж немає в кожному відомстві скажемо, своїх органів внутрішніх справ, пожежників, працівників служби безпеки, з відповідними повноваженнями. Тому, з погляду адміністративно-правового регулювання медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ України, на нашу думку, доцільніше поступово модернізувати відомчу медицину із збереженням високих досягнутих результатів діяльності медицини в системі Міністерства внутрішніх справ. Керувати медициною в органах внутрішніх справ повинна структура (Медичний департамент МВС України), яка повинна мати подвійне підпорядкування - по спеціальній лінії - профільному заступнику Міністра внутрішніх справ; по медичній лінії - заступнику Міністра охорони здоров'я України.

Міністерство внутрішніх справ України повинне позбавитися нехарактерних, побічних функцій і зосередитися на якісному виконанні ключових завдань, визначених в Законі України «Про міліцію». Такий варіант жодним чином не повинен відбитися на якості медичного обслуговування працівників ОВС, адже мова йде лише про організаційні зміни.

Іншими словами, автор не проти відомчої медицини. Але ми не можемо дбати про людей у погонах, порушуючи при цьому встановлені нормативно-правовими актами вимоги та нехтуючи засадами адміністративно-правового забезпечення державного управління у сфері охорони здоров'я. Ми не за зміну суті, ми за зміну форми. Медицина має бути підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України як центральному органу виконавчої влади, відповідальному за стан справ у медицині. А система медичної служби МВС України повинна мати відносну автономію, проте знаходитись в єдиному правовому полі та єдиному територіальному просторі охорони здоров'я України.

У підрозділі 2.3. «Форми та методи діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я» проаналізовані зовнішні та внутрішні характеристики діяльності органів внутрішніх справ у контексті держаної політики охорони здоров'я.

Під формами дисертант розуміє зовнішню сторону діяльності, а під методами - внутрішні характеристики медичного забезпечення та безпосереднього надання медичної допомоги. До особливостей форм державного управління у сфері охорони здоров'я, які реалізуються органами внутрішніх справ України можуть бути віднесені:

тісно пов'язані з компетенцією органів внутрішніх справ;

обумовлені наявністю медичної служби МВС України, розгалуженою системою лікувально-профілактичних та санаторно-курортних відомчих закладів;

органічна єдність з формами соціального забезпечення та захисту працівників органів внутрішніх справ;

поєднання правових та організаційних форм.

Для розвитку законодавчого регулювання, з метою покращення практичного стану справ в сфері медичної діяльності, доцільно порушити питання про необхідність впровадження в практику діяльності відомчих лікувальних установ системи МВС України медико-правових стандартів. Стандарти надання медичної допомоги покликані визначати відповідний рівень вимог до умінь і навичок, якими повинен володіти кожен медичний працівник (від молодшого медичного персоналу до лікаря спеціалізованої установи). Вважаємо, що практична реалізація медико-правових стандартів - важлива умова забезпечення готовності відомчого медичного закладу до функціонування в нових умовах сучасності. Необхідно зазначити той факт, що завдяки впровадженню даних стандартів з'явиться реальна можливість контролювати якість і ефективність медичної допомоги, що вкрай важливо в умовах захисту прав пацієнтів.

В якості прикладу методу діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я дисертант зупиняється на проведенні диспансеризації, в основі якої лежить медичний огляд працівників органів внутрішніх справ.

Важливість вивчення правових особливостей здійснення диспансеризації у контексті методів управлінської діяльності пояснюється наступними причинами:

її якісне проведення дає можливість виявити у працівників органів внутрішніх справ гострі чи хронічні захворювання;

своєчасне виявлення хвороби суттєво підвищує шанси на загалом позитивне лікування;

систематичне проведення диспансеризації дозволяє мінімізувати виникнення епідемічних захворювань, прогнозувати кількісні та якісні показники захворюваності;

диспансеризація дозволяє забезпечувати виконання непростих міліцейських обов'язків дійсно фізично та психічно здоровим, підготовленим громадянам.

У підрозділі 2.4. «Пріоритетні напрями удосконалення діяльності органів внутрішніх справ стосовно реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я» досліджені ключові шляхи покращення медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ України.

Пріоритетними напрямами удосконалення діяльності органів внутрішніх справ стосовно реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я можуть стати наступні, які автор згрупував у три:

Спрямовані на працівників органів внутрішніх справ:

- розроблення механізмів медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях;

- захист прав пацієнтів - працівників органів внутрішніх справ;

Спрямовані на медичних працівників відомчої системи охорони здоров'я МВС України:

удосконалення системи підготовки кадрів для потреб медичної служби МВС України;

страхування професійної відповідальності медичних працівників системи МВС України.

Спрямовані на систему медичного забезпечення органів внутрішніх справ:

розробка організаційно-правових засад етапності надання медичної допомоги в системі відомчої медицини Міністерства внутрішніх справ України;

адаптація відомчих медичних закладів МВС Україні до роботи у створюваній системі обов'язкового медичного страхування.

Зокрема, говорячи про медичне забезпечення працівників органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях, автор виокремлює наступні організаційно-правові заходи:

підготовка наказу про організацію медичного забезпечення;

оперативне формування мобільних медичних груп, у складі яких мають бути фахівці, які мають знання про специфіку тієї надзвичайної ситуації, що сталась;

організація взаємодії з медичними підрозділами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, МОЗ України, інших задіяних структур;

налагодження системи евакуації постраждалих з місця події до лікувальних установ МВС України та системи МОЗ України;

інформаційно-статистичне забезпечення медичної діяльності (урахування кількості поранених, їх стан, шляхи евакуації тощо);

організація проведення санітарно-епідемічних заходів у випадку загрози розповсюдження інфекційних захворювань.

Стосовно ж кадрів для потреб медичної служби МВС України, доцільно відновити практику їх підготовки в Українській військово-медичній академії за наступними умовами:

укладення угоди між МВС та Міноборони України з приводу підготовки фахівців для потреб МВС в Українській військово-медичній академії;

визначення спеціальних курсів, котрі студенти повинні вивчати, виходячи із специфіки подальшої діяльності в системі органів внутрішніх справ;

контрактні зобов'язання відпрацювати протягом не менше 5 років у медичній службі МВС України.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в формулюванні основних адміністративно-правових засад реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України.

1. Вважаємо за доцільне розглядати поняття соціального захисту працівників органів внутрішніх справ у широкому розумінні, додавши туди низку важливих складових, котрі прямо не пов'язані із грошовим забезпеченням. Проблематика широкого сприйняття соціального захисту дозволяє включити до нього і охорону здоров'я, оскільки забезпечення останньої дозволяє безсумнівно отримати виражений соціальний ефект. Медичне забезпечення працівників органів внутрішніх справ носить чітку соціальну спрямованість, саме на це спрямоване функціонування так званої відомчої медицини Міністерства внутрішніх справ України.

2. Значущість принципів саме для реалізації на практиці соціальних гарантій працівників органів внутрішніх справ зумовлюється багатьма чинниками, ключові з яких такі:

принципи засвідчать дійсно більш виражений соціальний захист працівників органів внутрішніх справ порівняно з пересічними громадянами України;

знання принципів компенсуватиме незнання певних фактів в царині організації охорони здоров'я в системі Міністерства внутрішніх справ України;

принципи свідчитимуть про цілі як держави, так і суспільства стосовно медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ України;

принципи здатні акцентувати увагу на проблемних місцях організації та безпосереднього надання медичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ;

пацієнти - працівники органів внутрішніх справ, користуючись тими чи іншими правами, які вони мають у відповідності до чинного законодавства, будуть більш захищеними при отриманні медичної допомоги;

стане більш прозорим та зрозумілим механізм функціонування та доцільність існування у майбутньому так званої відомчої системи МВС України;

розміщені серед принципів, стануть більш вірогідними перспективи удосконалення організації охорони здоров'я в системі МВС України та створення єдиного медичного простору.

3. Створення єдиної системи медичного забезпечення українських миротворчих контингентів обумовлене наступними причинами:

- дублювання завдань і функцій медичних служб силових відомств України, представлених у миротворчих місіях;

- складність організації і особливості функціонування системи медичного забезпечення, котра прямо залежать від інтенсивності воєнних конфліктів та локальних війн;

- економія фінансових, матеріальних та технічних засобів, людських ресурсів;

- більш ефективне управління силами та засобами медичної служби і, як наслідок, більш оперативне та якісне надання медичної допомоги постраждалим миротворцям.

4. З позицій сучасного адміністративного права медичне забезпечення працівників органів внутрішніх справ - це сукупність організаційних, фінансово-економічних та медичних заходів, спрямованих на задоволення потреб працівників органів внутрішніх справ в отриманні доступної якісної медичної допомоги та створення належної системи запобігання захворюваності, лікування хвороб та санаторно-курортного обслуговування.

5. В контексті існування відомчої медицини МВС України слід вказати, що формування єдиного медичного простору не може здійсню-ватися адміністративно-командними методами. У сучасних умо-вах для цього необхідно використовувати економічні методи, які мають базуватися на поєднанні економічної зацікавленості ліку-вально-профілактичних закладів різних рівнів у наданні медичної допомоги в межах єдиного медичного простору, з одного боку, і зацікавленості громадян України в отриманні ними необхідної ме-дичної допомоги безпосередньо за місцем проживання, - з іншого. Говорячи про працівників органів внутрішніх справ, ми повинні розуміти, що не вони самі із свого гаманця повинні сплачувати за медичну допомогу, - для цього є роботодавець, котрий у встановленому законом порядку здійснюватиме взаєморозрахунки за пролікованих (обстежених) пацієнтів - працівників системи МВС України.

6. До особливостей форм державного управління у сфері охорони здоров'я, які реалізуються органами внутрішніх справ України, можуть бути віднесені:

- тісно пов'язані з компетенцією органів внутрішніх справ;

- обумовлені наявністю медичної служби МВС України, розгалуженою системою лікувально-профілактичних та санаторно-курортних відомчих закладів;

- органічна єдність з формами соціального забезпечення та захисту працівників органів внутрішніх справ;

- поєднання правових та неправових форм.

7. Необхідно враховувати наступні обставини при визначенні лінії поведінки структур медичного забезпечення МВС України при започаткуванні обов'язкового медичного страхування:

- відомчі медичні заклади Міністерства внутрішніх справ повинні брати участь в наданні медичних послуг в системі обов'язкового медичного страхування. Це дасть змогу конкурувати з іншими медичними установами й отримувати фінансування з Фонду медичного страхування;

- працівники органів внутрішніх справ, члени їх сімей, пенсіонери ОВС матимуть поліси обов'язкового медичного страхування з метою отримання медичної допомоги в будь-якому медичному закладі держави (система єдиного медичного простору);

- необхідно розробити методику оцінювання вартості медичних послуг і стандарти надання медичної допомоги з тією метою, щоб медичні послуги надавалися на прозорій, зрозумілій та нормативній підставі;

- медичний департамент МВС України (нині це Департамент медичного забезпечення та реабілітації) повинен буде контролювати діяльність відомчих лікувально-профілактичних закладів МВС України у системі обов'язкового медичного страхування, укласти комплексну угоду про взаємодію з Фондом медичного страхування;

- Міністерство внутрішніх справ України має разом з Міністерством охорони здоров'я України розробити та затвердити спільний наказ про організацію взаємодії міністерств при організації та наданні медичної допомоги в умовах обов'язкового медичного страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Тихомирова Т.О. Організаційно - правові проблеми охорони здоров'я в Україні / Т.О. Тихомирова // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - Одеса: Одеська національна юридична академія, 2007. - № 35. - С. 408 - 411.

Тихомирова Т.О. Відомча медицина МВС України: проблеми страхування професійної відповідальності медичних працівників / Т.О. Тихомирова // Вісник Львівського університету. - Львів, 2008. - № 46. - С. 93 - 97.

Тихомирова Т.О. Адміністративно - правове регулювання медичного забезпечення співробітників органів внутрішніх справ України (постановка проблеми) / Т.О. Тихомирова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008. - № 2. - С. 203 - 209.

Тихомирова Т.О. Органи внутрішніх справ як суб'єкт реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я / Т.О. Тихомирова // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова [Серія 18. Економіка і право]: Зб. наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - № 6. - С. 118 - 122.

Тихомирова Т.О. Права працівників органів внутрішніх справ на медичну допомогу: практика реалізації та захист у судовому порядку / Т.О. Тихомирова //Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 листопада 2007 року). - К.: ВГЛ „Обрії”, 2008. - С. 252-253

Тихомирова Т.О. Державна політика в сфері охорони здоров'я як прояв захисту національних інтересів України / Т.О. Тихомирова // Митна політика та актуальні проблеми економічної і митної безпеки України на сучасному етапі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2008. - С. 196 - 199.

Тихомирова Т.О. До проблеми захисту прав пацієнтів / Т.О. Тихомирова // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення): Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції (17-18 квітня 2008 р., м. Львів). - Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2008. - С. 345 - 347.

Тихомирова Т.О. Ведомственная медицина в органах внутренних дел Украины: анализ аргументов и поиск компромиссов (административно-правовой аспект) / Т.О. Тихомирова // Актуальные вопросы административно-правового регулирования в современной России: Материалы Международной научно-практической конференции, посвященной 70-летию Заслуженного юриста Российской Федерации, доктора юридических наук, профессора И.И. Веремеенко. - М.: ВНИИ МВД России, ЮУрГУ, 2008. - С. 356 - 359.

Тихомирова Т.О. Правові питання медичного забезпечення співробітників органів внутрішніх справ України з позицій соціально-економічних зрушень в Україні ХХІ століття / Т.О. Тихомирова // Сучасні проблеми економічного та соціального розвитку України: Збірник матеріалів Х міжнародної науково-теоретичної конференції (16 -17 квітня 2008 р.). - К.: Українська академія бізнесу та підприємництва, 2008. - С. 210 - 211.

Тихомирова Т.О. Адміністративно - правові проблеми медичного забезпечення працівників органів внутрішніх справ / Т.О. Тихомирова // Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали II Міжнародної науково - практичної конференції аспірантів та студентів (16 - 17 квітня 2008 року). - Луцьк: Волинський національний університет ім. Л. Українки. -2008. - С. 56 - 57.

Тихомирова Т.О. Відомча медицина в органах внутрішніх справ як об'єкт наукової діяльності вищого навчального закладу / Т.О. Тихомирова // Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій: Збірник матеріалів VII Міжнародної науково - методичної конференції (22 - 24 квітня 2008 р.). - Суми: Вид-во СумДУ, 2008. - С. 111 - 112.

Тихомирова Т.О. Організаційно-правові засади побудови системи медичного забезпечення органів внутрішніх справ України / Т.О. Тихомирова // Збірник наукових праць кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету «Україна». Випуск перший / за заг. ред. А.І. Берлача. - К.: Ун-т «Україна», 2009. - С. 44-49.

Тихомирова Т.О. Реалізація державної політики охорони здоров'я в системі МВС України: адміністративно-правовий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України. Київ, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правових особливостей реалізації державної політики охорони здоров'я в системі МВС України. Проаналізовано соціальну політику держави стосовно працівників ОВС, наведено авторську класифікацію й викладено сутність правових принципів організації охорони здоров'я в системі органів внутрішніх справ. Досліджено нормативно-правове регулювання медичного забезпечення органів внутрішніх справ України.

Висвітлено проблемні організаційно-правові питання побудови системи медичного забезпечення ОВС України, наведено аргументи на користь доцільності існування відомчої медицини Міністерства внутрішніх справ України. Особливу увагу приділено формам та методам діяльності органів внутрішніх справ у сфері реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Насамкінець у дослідженні запропоновано пріоритетні напрями удосконалення діяльності органів внутрішніх справ стосовно реалізації прав громадян у сфері охорони здоров'я.

Ключові слова: охорона здоров'я, державна політика, працівники органів внутрішніх справ, адміністративне право, медичне забезпечення, відомча медицина.

Тихомирова Т.О. Реализация государственной политики здравоохранения в системе МВД Украины: административно-правовой аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины. Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию административно-правовых особенностей реализации государственной политики здравоохранения в системе МВД Украины. Проанализирована социальная политика государства касательно сотрудников органов внутренних дел. Отмечено, что целесообразно широко рассматривать понятие социальной защиты сотрудников ОВД, не включая в него лишь денежное обеспечение. Необходимо включать туда и охрану здоровья, поскольку это безусловно позволяет получить выраженный социальный эффект.

...