Психолого-правові засади попередження корисливої злочинності дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПСИХОЛОГО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРИСЛИВОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ДІТЕЙ

Спеціальність: Юридична психологія

ТИЧИНА ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

КИЇВ, 2010 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За Конституцією України до основних суспільних пріоритетів і найвищих соціальних цінностей належать людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Саме тому перебіг реалізації державної політики у сфері захисту дитинства тривалий час турбує не лише вчених-юристів і правоохоронців-практиків, а й широкі верстви населення. З метою упровадження в Україні європейських стандартів з охорони прав дитини наша держава взяла на себе низку міжнародно-правових зобов'язань щодо забезпечення належного психічного і фізичного розвитку молоді, її захисту від будь-яких відхилень нормативно врегульованої поведінки. Сучасні соціально-економічні й політичні перетворення в країні, що пов'язані з реформуванням усіх сфер суспільного життя, неминуче призводять до суттєвих змін у соціальному просторі, зламу колишніх моральних цінностей, норм, традицій, стереотипів мислення. Ці трансформації негативно впливають на формування особистості дітей та сприяють вчиненню ними злочинів й інших правопорушень.

За статистичними даними МВС України, в загальній структурі дитячої злочинності серед дітей за останні десять років мають стійку тенденцію до збільшення кількості корисливих посягань на власність: (питома вага крадіжок - 41,8%, грабежів - 18,1%, розбоїв - 4,3%, незаконних заволодінь транспортом - 3,8%, шахрайств - 3,6%).

Майже 70% корисливих злочинів вчинено підлітками у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Наведені дані переконують, що попередження корисливої злочинності дітей є не лише ефективним засобом охорони дитинства, а й дієвим важелем підтримання правопорядку в країні, захисту конституційних прав інших громадян. Для розв'язання складної проблеми формування психолого-правових засад попередження корисливої злочинності дітей важливе значення мають наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. Окремі її аспекти в різні часи висвітлювались у роботах із соціології, кримінального права, кримінології та юридичної психології. Цьому присвятили свої праці Ю.М. Антонян, М.М. Бабаєв, Ю.В. Баулін, Ю.Д. Блувштейн, С.В. Бобровник, В.В. Василевич, П.А. Воробей, В.О. Глушков, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, Ю.Б. Ірхін, Л.І. Казміренко, Т.Л. Кальченко, Я.Ю. Кондратьєв, С.М. Корецький, О.М. Костенко, М.В. Костицький, Т.П. Кудлай, І.І. Лановенко, С.Я. Лихова, А.Й. Міллер, В.С. Медведєв, Л.І. Мороз, П. П. Михайленко, А.А. Музика, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, А.П. Тузов, Л.Д. Удалова, В.І. Шакун, С.І. Яковенко, С.С. Яценко та ін.

Проте надзвичайна динамічність самого феномену корисливої злочинності дітей, його залежність від змін соціокультурних умов життя суспільства не дозволяє вважати проблему цілком вирішеною.

До того ж корислива злочинність дітей як окремий об'єкт вивчення до цього часу ніким із науковців у галузі юридичної психології не розглядалась, що, на наш погляд, потребує додаткового, поглибленого й комплексного дослідження. Важливість обраної теми обумовлена також тим, що вимоги програмних документів Президента України та Уряду щодо приведення вітчизняного законодавства та інститутів правозастосування у відповідність із міжнародно-правовими документами щодо захисту дитинства потребують переосмислення та пошуку нових підходів щодо забезпечення їх реалізації на практиці. Зазначені вище обставини, свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 p., №1767), Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05 липня 2004 p., №755), наказу МВС України від 25 червня 2001 p., №507 “Про затвердження Настанови про діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України з попередження злочинів”, планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення на основі законодавства, наукових джерел, результатів узагальнення правоохоронної практики науково обґрунтованих психолого-правових засад попередження корисливої злочинності дітей. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:

- визначити та з'ясувати сутність поняття “корислива злочинність дітей” з огляду на предмет і завдання юридичної психології;

- розкрити зміст окремих елементів кримінологічної характеристики корисливої злочинності дітей;

- виявити та охарактеризувати чинники, що сприяють вчиненню корисливих злочинів у дитячому середовищі;

- виокремити особливості психології особистості неповнолітнього злочинця корисливого спрямування;

- з'ясувати сучасний стан, визначити тенденції і перспективи попередження корисливих злочинів дітей;

- обґрунтувати доцільність поєднання заходів правового і психологічного впливу в системі попередження корисливої злочинності дітей;

- розробити психокорекційну програму та внести інші пропозиції щодо підвищення ефективності попередження корисливої злочинності дітей.

Об'єкт дослідження - корислива злочинність дітей та діяльність правоохоронних органів щодо її попередження.

Предмет дослідження - психолого-правові засади попередження корисливої злочинності дітей.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод, який сприяв розумінню об'єкта дослідження в контексті поєднання потреб психологічної науки та юридичної практики. У процесі дослідження застосовувались спеціально-наукові методи, зокрема: системного аналізу - для визначення критеріїв розгляду питань, пов'язаних з дитячою злочинністю, з позицій психології та правознавства, (розділ 1, підрозділ 2.1), історико-правовий - при розкритті генезису корисливої злочинності дітей, а також еволюції поглядів вчених на це явище (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий - при дослідженні законодавства, що регулює питання кримінальної відповідальності та попередження злочинності дітей в Україні та інших країнах (підрозділ 1.1, розділ 3), формально-догматичний - при тлумаченні юридичних та психологічних категорій, за його допомогою поглиблено й уточнено понятійний апарат (підрозділ 1.1), методи юридико-психологічних досліджень (методи спостереження, інтерв'ювання, анкетування, тестування) - для з'ясування думок працівників правоохоронних органів щодо удосконалення форм і методів профілактичної роботи (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2).

Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані аналітичні матеріали та офіційна статистична звітність МВС України та Верховного Суду України, результати вивчення матеріалів 268 кримінальних справ про злочини корисливого спрямування, вчинені дітьми, а також анкетування 117 працівників підрозділів кримінальної міліції у справах дітей МВС України, зведені дані психодіагностичного обстеження 96 дітей, які відбувають покарання за корисливі злочини у виховно-трудових установах для хлопців (м. Самбір) та дівчат (м. Мелітополь), результати експериментального застосування психокорекційної програми ресоціалізації дітей (стосовно 48 дітей, які перебували на обліку в органах внутрішніх справ як правопорушники).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою в Україні монографічною працею, в якій попередження корисливої злочинності дітей як наукова проблема розглядається комплексно, в єдності психологічних і правових підходів до її вирішення. Автором сформульовано нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема...

Вперше:

- запропоновано авторське визначення поняття “корислива злочинність дітей” з огляду на наукові засади юридичної психології;

- розкрито зміст основних елементів кримінологічної характеристики корисливої злочинності дітей;

- обґрунтовано підходи до класифікації психологічних чинників, що впливають на вчинення дітьми корисливих злочинів;

- виокремлено характерні риси особистості неповнолітнього злочинця корисливого типу та проведено типологію дітей, схильних до вчинення корисливих злочинів;

- визначено особливості попередження корисливих злочинів, що вчиняються дітьми;

- розроблено цільову психокорекційну програму ресоціалізації дітей, які вчинили корисливі злочини.

Удосконалено:

- критерії співвідношення категорій “злочини проти власності” та “корисливі злочини дітей” у контексті предмета дослідження;

- підходи до визначення кількісних та якісних тенденцій корисливої злочинності дітей на різних етапах розвитку правової системи України;

- форми і методи індивідуальної психологічної роботи з дітьми різних вікових і соціальних груп, які мають корисливу злочинну орієнтацію.

Дістали подальший розвиток:

- підходи до кримінологічної класифікації причин та умов, що сприяють вчиненню дітьми корисливих злочинів;

- кримінально-правова характеристика неповнолітнього як суб'єкта злочинів проти власності;

- пропозиції вчених щодо запровадження до осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку, кримінальної відповідальності за злочини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджені як рекомендації в:

- законотворчий процес та правоохоронну практику (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 13 травня 2008 p., №04-19/5-1116, акт впровадження Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12 травня 2008 p., №5-219, акт впровадження Департаменту карного розшуку МВС України від 11 лютого 2009 p., №7/1023);

- у науково-дослідну діяльність та навчальний процес (акт впровадження Державного науково-дослідного інституту МВС України від 20 жовтня 2008 р., акти впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 10 червня 2008 р., від 24 вересня 2008 р., від 27 січня 2009 р.).

Окремі положення дисертації можуть використовуватись для законодавчого, організаційного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, судів і недержавних організацій, зацікавлених у вдосконаленні системи соціально-правового захисту дітей в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконано самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У навчальному посібнику “Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх”, підготовленому у співавторстві, автору належить 20% змісту (підрозділ 4.5 “Індивідуалізація профілактичних заходів”). У методичних рекомендаціях, написаних у співавторстві, автору належить 40% змісту (питання попередження злочинів дільничними інспекторами міліції).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження доповідались на засіданнях кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ, оприлюднене на восьми всеукраїнських наукових конференціях, зокрема: “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції (Київ, 2006 р.), “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (Київ, 2006 р.), Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених (Київ, 2007 р.), “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (Київ, 2008, 2009 р.) “Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства” (Одеса, 2008 р.), “Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності” (Київ, 2008 р.), “Незалежний суд - гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина” (Чернівці, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в чотирнадцяти наукових публікаціях, серед яких чотири статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, вісім статей - у збірниках тез конференцій, а також навчальному посібнику та методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, 11 додатків на 18 сторінках, списку використаних джерел (220 посилань). Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 165 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 - “Сучасний стан та особливості корисливої злочинності дітей в Україні” складається із двох підрозділів і присвячений визначенню сутності поняття “корислива злочинність дітей” з позицій юридичної психології, а також питанням психолого-правової характеристики корисливої злочинності дітей.

Підрозділ 1.1 - “Психолого-правовий зміст та сутність поняття “корислива злочинність дітей” присвячено питанням співвідношення категорій “злочини проти власності” та “корисливі злочини дітей”.

На підставі порівняльного аналізу позицій низки вчених радянської доби (К.Є. Ігошев, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, С.А. Тарарухін та ін.), а також сучасного періоду (О.М. Джужа, О.М. Костенко, В.С. Медведєв, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, М.І. Хавронюк, С.І. Яковенко та ін.) автор зазначає, що в теорії кримінального права, кримінології та юридичній психології не склалося єдиної позиції стосовно визначення поняття “корислива злочинність”, яке б мало важливе значення для розуміння пріоритетів у профілактичній діяльності.

Корисливі злочини становлять основу злочинів проти власності, відповідальність за які передбачено ст. 185-191 Кримінального кодексу (КК) України. Корисливі злочини проти власності є найбільш розповсюдженими в загальній структурі загально-кримінальної злочинності: їх питома вага у 2008 р. становила 36,6%, 2007 р. - 38,7%, 2006 р. - 49,6%.

Водночас з корисливою метою вчиняються й інші злочини, передбачені розділами VІІ, ХІІ, ХІІІ КК України. Корисливий мотив присутній у диспозиціях ст. 146, 148, 219, 232, 289, 299, 330, 364 КК України, які містять відповідальність за злочини, що посягають на різні об'єкти кримінально-правової охорони.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Відповідальність у віці від чотирнадцяти років настає лише за обмежений перелік найнебезпечніших корисливих злочинів.

Цей підхід, хоч і не обґрунтований належним чином у законодавстві, з позицій вікової психології є цілком правильним і науково виправданим: протиправний характер цих злочинів є цілком очевидним i зрозумілим, для підлітка чотирнадцяти років, який усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій. Корисливі злочини проти власності вчиняють лише з прямим умислом та спеціальною метою. При цьому поведінка суб'єкта злочину не втрачає ознак вини й у випадках, коли він не має наміру користуватися предметом злочину особисто, а відчужує його на користь інших осіб, розраховуючи на отримання від цього певного (не лише матеріального) зиску для себе.

Доведено, що при вчиненні корисливих злочинів вигода (зиск) для винного, безумовно, існує, як і при вчиненні будь-якого умисного злочину. Зрештою, вигода у найбільш широкому сенсі є детермінантою будь-якої усвідомленої людської поведінки. Загалом, людська взаємодія (інтеракція) без одержання винагороди (без вигоди для себе) втрачає для особи сенс, стає безпредметною. Але ця вигода може бути як матеріальною, так і нематеріальною, тобто може детермінуватися не одним, а комплексом мотивів (бути полімотивованою).

У підрозділі 1.2 - “Кримінологічна характеристика корисливої злочинності дітей” на основі результатів вивчення емпіричного матеріалу розкрито зміст основних елементів кримінологічної характеристики корисливої злочинності дітей.

На підставі вивчення 268 кримінальних справ отримано узагальнені дані щодо дітей, які вчиняли корисливі злочини. Усього у справах притягувалось до відповідальності 452 особи.

Злочинність дівчат співвідноситься зі злочинністю хлопців у пропорції: 1 до 15, злочинність дітей у містах до сільської місцевості - 3 до 1, молодіжної вікової групи (14-15 років) до старшої (16-17 років) - 1 до 3, хоча перші крадіжки діти вчиняють ще з 6-7 років (37,0% від кількості опитаних засуджених). Злочини, вчинені групою дітей, становлять 60-70%.

Понад 75% дітей на момент вчинення злочину мали постійне житло, перебували під наглядом батьків або опікунів, 14,0% засуджених проживали в сім'ях родичів чи друзів.

Загалом, тенденції злочинності дітей віддзеркалюють зміни у криміногенній ситуації в Україні. Певне її зниження (протягом 2003-2008 рр. питома вага дитячої злочинності знизилась на 43,0%) не дає підстав для оптимістичних висновків, оскільки, по-перше, абсолютні значення корисливої злочинності дітей залишаються доволі високими (у середньому 44,7 тис. злочинів на рік), по-друге, на фоні зниження рівня підліткової злочинності відбувається збільшення кількості у її структурі тяжких та особливо тяжких злочинів (у середньому на 2-3% щороку), по-третє, певне зменшення кількості зареєстрованих злочинів, учинених дітьми, зумовлено підвищенням порогу кримінальної відповідальності за окремі корисливі злочини, зокрема за крадіжки.

Водночас у структурі осіб, які вчиняють корисливі злочини, зростає питома вага дітей, які залишилися без піклування, дітей із проблемами фізичного та психічного розвитку, дітей з малозабезпечених сімей, дітей, які бродяжать (щорічно за бродяжництво та жебрацтво з вулиць вилучається 18-20 тис. дітей, які поміщались у притулки для дітей).

Серед дітей-бродяг 62,0% страждають на токсикоманію, 2,0% вживають наркотики 1-2 рази на тиждень, а 3,0% - практично щодня. За немедичне вживання наркотичних засобів (алкогольних напоїв) на обліках щороку перебуває від 4 до 6 тис. дітей. Загалом, за 2003-2007 рр. кількість осіб, які перебували на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей, зросла майже на 26,0% (з 39,8 до 53,8 тис.). Особливо гостро постає питання рецидивної злочинності дітей (кожен четвертий рецидивіст свій перший злочин вчинив у віці до 18 років).

Розділ 2 - “Психолого-правова характеристика дітей-правопорушників з корисливою спрямованістю” складається з двох розділів і присвячений аналізу чинників, що впливають на вчинення дітьми корисливих злочинів, а також особливостей їх особистості та поведінки.

У підрозділі 2.1 - “Чинники, що впливають на вчинення дітьми корисливих злочинів” автор на підставі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених доводить, що вчинення дітьми корисливих злочинів - це процес, який, поряд з умовами оточуючого середовища, детермінований низкою психологічних чинників.

В аспекті цього дослідження та враховуючи результати теоретичного аналізу, вважаємо доцільним запропонувати типологію дітей, які вчиняють корисливі злочини, виходячи з огляду на їх суб'єктивні ознаки.

До першого типу відносимо дітей, які сприймають вчинення злочину як гру (27,0% від кількості засуджених). Це здебільшого діти з благополучних сімей, а їх участь у вчинені злочину є прагненням отримати нові “гострі” враження, можливістю урізноманітнити своє дозвілля. У свідомості цього злочинця закріплюється не лише переконання у власній безкарності (завдяки впевненості в підтримці батьків), а й бажання вдосконалювати свою злочинну майстерність, після чого “гра у злочинця” набуває ознак суспільної небезпеки.

Представники другого типу, вчиняючи корисливий злочин, задовольняють надзвичайно значущу для підлітків потребу в самоствердженні (30,0%). Оскільки типовим у цьому віці є прагнення до новизни, оригінальності, бажання досягати успіху - це може стати підґрунтям для девіантної поведінки в разі неможливості досягти цієї мети у правомірний спосіб.

До третього типу належать діти, які шляхом вчинення злочину демонструють свій протест проти фізичного або психологічного насильства з боку певної мікрогрупи: сім'ї, школи, підліткового середовища тощо (28,0%). Вчинивши протиправне діяння, ці діти намагаються вирівняти баланс між ставленням до неї та власними амбіціями. Ці злочинці часто виховуються в сім'ях, у яких звичним явищем є конфлікти, аморальна чи адиктивна поведінка. Деструктивний базис родинних відносин є спонукальним чинником, для дитини “сплачувати” суспільству тими самими методами.

Четвертий тип представлений дітьми, які вчинюють корисливі злочини через матеріальні негаразди (15,0%). Злочини у цьому разі є реакцією на функціональну неспроможність сім'ї через незабезпеченість або наявність психологічних дисфункцій її дорослих членів (алкоголізм, безробіття, асоціальна поведінка, фізичні або психічні вади та ін.). За таких несприятливих умов у підлітків формується суперечливий або негативний “Я-образ”, неадекватна самооцінка.

Незважаючи на зазначені відмінності, діти з антисуспільною корисливою установкою мають багато спільних психологічних рис (схильність до адиктивної поведінки, підвищена віктимність, залежність від впливу з боку дорослих).

До вчинення злочинів корисливої спрямованості їх нерідко підбурюють дорослі товариші з кримінальним досвідом, звертаючись до кримінальної субкультури, що позбавляє підлітка психологічних перешкод, якими є традиційні уявлення про мораль та правила співіснування в суспільстві.

У підрозділі 2.2 - “Психолого-правові особливості особистості та поведінки дитини - корисливого злочинця” автор аналізує риси особистості дитини - корисливого злочинця та пропонує наступну періодизацію етапів психологічного розвитку цих осіб: 7-10 років - формування уявлень про чужу власність, 10-14 років - формування відчуття вседозволеності через безкарність за вчинення дрібних правопорушень, 14-18 років - формування стійкої антисуспільної корисливої спрямованості.

Результати проведеного дослідження свідчать, що характерними психологічними рисами дітей у підлітковому віці є: підвищена емоційність, невпевненість у собі, почуття залежності від дорослих, тривожність. Асоціальний спосіб життя призводить до виникнення високого рівня агресивності та ворожої деструктивності, афективності, негативізму, емоційної нестійкості. Водночас елементарні моральні принципи в дітей, які вчинюють корисливі злочини, або не виважені, або викривлені: злочинний спосіб життя призводить до набуття комплексу установок на протиставлення себе суспільству, у них наявна також власна система норм - викривлені уявлення про волю, дружбу, благородство.

На основі психологічної характеристики особистості дитини, яка вчиняє корисливі злочини, визначено психодіагностичний інструментарій, що складається з відповідних методик, порядок застосування яких описаний в роботі.

Розділ 3 - “Попередження корисливої злочинності дітей як системний психолого-правовий феномен” складається з двох підрозділів, у яких розглядаються теоретичні та практичні засади цієї діяльності.

У підрозділі 3.1 - “Організація та забезпечення профілактики вчинення дітьми корисливих злочинів” автор дійшов висновку, що ефективність попереджувальної діяльності залежить від правильного розуміння її сутності. Нині в юридичній літературі й на практиці поряд з терміном “попередження” вживають поняття “профілактика”, “запобігання”, “протидія”, причому єдиного підходу до розуміння цих термінів у науці не напрацьовано.

Під попередженням злочинів розуміємо систему методів і заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин, що детермінують злочини, та умов, які їм сприяють (загальна профілактика), недопущення (запобігання) вчинення злочинів конкретними особами, поведінка яких свідчить про цю можливість (спеціальна профілактика) і здійснення ресоціалізації та психокорекційного впливу на дітей-правопорушників (індивідуальна профілактика). Попередження корисливих злочинів дітей є складовою соціальної діяльності щодо попередження злочинності загалом.

Спеціальна профілактика корисливих злочинів дітей спрямована на запобігання злочинам, що готуються, та припинення тих, що вже розпочалися, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, та мінімізацію впливу криміногенних чинників, що детермінують формування особистості дітей - корисливих злочинців, а також зменшення ризику рецидиву злочинів. Ці заходи здійснюють на різних рівнях (загальнодержавному, регіональному, обласному, районному, місцевому) різними методами (оперативно-розшукова, адміністративна, слідча, судова профілактика тощо).

Професійно-психологічна готовність фахівців, які здійснюють спеціально-профілактичні заходи - це інтегральна характеристика особистості, що визначає позитивне ставлення людини до професії, надає їй глибокого особистісного сенсу, підвищуючи таким чином рівень розвитку професійно значущих рис, засвоєння професійних знань, умінь і навичок. Відповідна готовність фахівця, який працює з дітьми - корисливими злочинцями, передбачає наявність таких професійно значущих рис: організаційних (організованість, діловитість, ініціативність, вимогливість, активність, уміння прогнозувати результат і доводити розпочату справу до кінця), перцептивних і рефлексивно-аналітичних (емоційна стійкість, стабільність, чуйність, емпатія і рефлексія, співпереживання, інтуїція, самокритичність), креативних (творчий підхід, вміння знаходити нетипові комбінації в реалізації профілактичних завдань, потреба у самовдосконаленні, постійному професійному пошуку тощо).

У підрозділі 3.2 - “Індивідуально-профілактичні та психологічні заходи протидії корисливій злочинності дітей” висвітлюються особливості ресоціалізаційного та психокорекційного впливу на дітей-правопорушників з корисливою спрямованістю.

Доведено, що можливості психокорекції поведінки дітей ширші, ніж дорослих, оскільки психіка дитини більш пластична й чутлива до впливів як негативного, так і позитивного характеру. Останні можливі за рахунок забезпечення належного психолого-педагогічного супроводження.

Технологія психолого-педагогічного супроводу включає в себе збирання інформації та психолого-педагогічну діагностику, розроблення рекомендацій для дитини, батьків, соціальних працівників та правоохоронців. У дослідженні ця технологія реалізована у вигляді психокорекційної програми, апробованої в рамках формуючого експерименту, що проводився протягом вересня 2007 р. - травня 2008 р. стосовно 48 дітей, які перебували на обліку в органах внутрішніх справ як правопорушники.

Психолого-педагогічне супроводження здійснювалось за двома напрямами: навчання та фахове стажування. Навчання було мотивовано на отримання винагороди (безкоштовний відпочинок улітку, екскурсії та подорожі, допомога у працевлаштуванні під час канікул, членство у спортивних секціях та гуртках тощо) за позитивну успішність і поведінку в школі. Чіткий контроль, з одного боку, та винагорода - з іншого, створювали конструктивну модель навчально-виховного процесу, а диференційований підхід до цієї винагороди - атмосферу довіри. Загалом, це стимулювало до успіху в пропонованій дитині діяльності.

Запропонована нами психокорекційна програма ресоціалізації дітей, які вчиняють корисливі правопорушення, має три взаємопов'язані складові: навчальні заняття в загальноосвітніх школах із забезпеченням психолого-педагогічного супроводу, залучення дітей до надбань світової культури (організація дозвілля), опанування навчального курсу “Правознавство”.

Психолого-педагогічне супроводження здійснювалося в чотири етапи, на кожному з яких було розроблено проміжні цілі, завдання, методи реалізації та критерії оцінки результатів, що детально описані в роботі.

Другою складовою запропонованої програми було стажування - ознайомлення дітей з майбутньою професією. Вибір фахового напряму визначався відповідно до особистісних показників, встановлених за методикою визначення типу професійних схильностей та особливостей характеру. За результатами експерименту не зафіксовано жодного випадку вчинення респондентами корисливих або інших злочинів, отримані позитивні відгуки щодо їх праці. Загалом, можна констатувати, що ця практика може застосовуватись як складова індивідуальної профілактики дітей, схильних до вчинення корисливих правопорушень.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного комплексного психолого-правового дослідження проблем попередження корисливої злочинності дітей сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та юридичної практики, зокрема: злочинність кримінологічний неповнолітній

1. Поняття “корислива злочинність дітей” охоплює посягання на власність (ст. 185-191 КК України), а також інші злочини, передбачені різними розділами законодавства про кримінальну відповідальність (ст. 146, 148, 219, 232, 289, 299, 330, 364 КК України) у разі, якщо їх суб'єктами є діти (особи з 14 до 18 років) та ці діяння вчиняються з прямим умислом і корисливим мотивом (зокрема, у випадках, коли суб'єкт не має наміру користуватися предметом злочину безпосередньо, а відчужує його на користь інших осіб);

2. Вивчені в роботі кількісні та якісні характеристики корисливої злочинності дітей свідчать, що її поширенню сприяють такі чинники: суттєві соціальні й моральні проблеми в молодіжному середовищі, неефективність реалізації державної політики стосовно дітей та молоді, поширення дитячої бездоглядності та безпритульності, посилення спрямованості молоді до здобуття моральних благ поза процесом суспільно корисної праці (азартні ігри, проституція, бродяжництво тощо). У запобіганні зростанню показників злочинності неповнолітніх важливе значення має своєчасне встановлення та притягнення до відповідальності дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, наркоманію, заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми. Підлітки разом з дорослими вчиняють найнебезпечніші корисливі злочини. При чому більшість з них без ініціативи дорослих та їх участі діти вчинити не змогли. Основними тенденціями розвитку дитячої корисливої злочинності є все більша орієнтація неповнолітніх на корисливі та корисливо-насильницькі злочини (грабежі, розбої - за 2003-2007 рр. відповідно на 37 злочинів або 4,8% та 515 злочинів або 18,5%, та їх відсоток у структурі злочинності відповідно з 2,3 до 4,2% та з 8,3 до 17,4%, тобто практично вдвічі), а також зростання питомої ваги осіб жіночої статі у вчиненні злочинів та їх участь у тяжких й особливо тяжких злочинах;

3. У кримінологічній характеристиці корисливої злочинності дітей суттєву специфіку мають також предмет злочинного посягання (гроші, престижні особисті речі, комп'ютерна техніка, ігрове та спортивне обладнання), мета вчинення злочинів (реалізація з подальшим використанням коштів для дозвілля, придбання одурманюючих речовин або предметів особистого користування), місце вчинення злочинів (житлові приміщення, школи, громадський транспорт, установи проведення дозвілля), груповий характер вчинення злочинів, наявність попереднього знайомства між злочинцем і потерпілим, віктимна поведінка жертви;

4. Діти починають вчиняти правопорушення корисливого спрямування у ранньому віці, через що вони певний час залишаються безкарними. Безкарність, у свою чергу, сприяє поглибленню їх антисуспільної спрямованості та удосконаленню злочинного досвіду. За мотивацією злочинної поведінки неповнолітні утворюють чотири типи (“гра”, “самоствердження”, “протест”, “бідність”). У переважній більшості діти - корисливі злочинці мають постійне місце проживання та виховуються в сім'ях, які потенційно спроможні забезпечити їм належні умови для соціалізації;

5. Основними психологічними чинниками, що сприяють вчиненню дітьми корисливих злочинів, є: деформовані моральні цінності, несформовані уявлення про позитивні методи самоствердження, протестна реакція на негативні методи виховання, наркотизація, віктимізація та потрапляння у злочинні угруповання. Типовими індивідуально-психологічними відмінностями дітей з антисуспільною корисливою орієнтацією від однолітків є підвищена схильність до ризику, агресивність, виражений нонконформізм, емоційна нестійкість, схильність неадекватно реагувати на фрустрацію, невміння знаходити продуктивний вихід із психотравмуючої ситуації, несформованість моральних норм;

6. Серед чинників навколишнього середовища, що негативно впливають на психіку дитини, слід назвати: втягнення у зловживання алкоголем, наркотиками, азартні ігри, низький рівень виховної роботи в дитячих і навчальних закладах, негативний вплив засобів масової інформації, незайнятість, безробіття, низький рівень життя, брак координації в діяльності органів і служб у справах дітей;

7. Попередження корисливої злочинності дітей є системою заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин, що детермінують корисливі злочини, та умов, які їм сприяють (загальна профілактика), недопущення (запобігання) вчинення корисливих злочинів дітьми, поведінка яких свідчить про цю можливість (спеціальна профілактика), та здійснення ресоціалізації і психокорекційного впливу на дітей-правопорушників (індивідуальна профілактика). Попередження корисливих злочинів дітей є складовою соціальної діяльності щодо попередження злочинності загалом;

8. До системи попередження корисливої злочинності дітей в Україні належать три складові: заходи загальної профілактики, які спрямовані, насамперед, на створення належних умов для повноцінного функціонування сім'ї як основного середовища початкової соціалізації дитини, заходи спеціальної (спеціально-кримінологічної) профілактики, заходи щодо формування фахової професійно-психологічної готовності суб'єктів профілактики. У роботі обґрунтовано пропозиції щодо зміни пріоритетів у діяльності кримінальної міліції у справах дітей на здійснення профілактичних функцій, а також посилення виховної функції навчальних закладів. Потребує відпрацювання механізм чіткої взаємодії всіх органів, служб, установ, комітетів, організацій щодо профілактики злочинності дітей;

9. Необхідною умовою індивідуальної профілактики дітей з корисливою спрямованістю є здійснення психокорекційних заходів, спрямованих на зняття емоційного дискомфорту та формування здатності до адекватного реагування на складні чи невизначені морально-правові ситуації. Психологічні заходи протидії корисливій злочинності дітей повинні передбачати соціально-педагогічну профілактику та психолого-педагогічний супровід, що реалізуються на основі принципів реабілітаційної педагогіки. У цьому плані ефективною розроблена нами психокорекційна програма профілактики та ресоціалізації дітей, від корисливого правопорушення, що використовується у школах, коледжах, ліцеях, спеціальних виховних закладах, як складова системи попереджувальних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тичина Д.М. Психологічні засади попередження корисливої злочинності неповнолітніх / Д.М. Тичина // Науковий вісник КНУВС. - 2007. - №5. - С. 127-135.

2. Тичина Д.М. Причини та умови корисливої злочинності неповнолітніх / Д.М. Тичина // Науковий вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - №4. - С. 230-237.

3. Тичина Д.М. Соціально-психологічний аналіз корисливої злочинності / Д.М. Тичина // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - №3. - С. 147-154.

4. Тичина Д.М. Психологічні та юридичні особливості поведінки неповнолітнього, який вчиняє корисливі злочини // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - №3. - С. 91-99.

5. Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх: рекомендованого МОН України студентам вищих навчальних закладів (протокол №9 від 18 груд. 2008 р.): посіб. / (Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Д.М. Тичина та ін.), за наук. ред. Л.І. Мороз. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. - 210 с.

6. Діяльність дільничного інспектора міліції: метод. рек. / (В.Д. Сущенко, С.Ф. Константінов, Д.М. Тичина та ін.), за ред. В.Г. Фатхутдінова. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - 208 с.

7. Тичина Д.М. Корислива злочинність неповнолітніх - відлуння минулого та перспективи боротьби / Д.М. Тичина // Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті європейської інтеграції: тези доп. наук. практ. конф., м. Київ, 21-22 квіт. 2006 р. - Ч. ІІ. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. - 268 с. - С. 252-254.

8. Тичина Д.М. Особа “корисливого” неповнолітнього злочинця (психологічний аспект) / Д.М. Тичина // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід: тези доп. загальноуніверситет. підсумкової наук. теорет. конф., присвяченої Дню науки / за ред. О.М. Джужі. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. - 148 с. - С. 116-117.

9. Тичина Д.М. Особливості корисливої особистості неповнолітнього злочинця (психологічний аспект) / Д.М. Тичина // Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених: тези доп. загальноуніверситет. підсумкової наук. теорет. конф., присвяченої Дню науки / за ред. О.М. Джужі. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - 140 с. - С. 101-102.

10. Тичина Д.М. Психологічні засади корисливої мотивації особи неповнолітнього / Д.М. Тичина // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук. теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р. / (ред. кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький та ін.), передмова О.М. Джужі. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. - 200 с. - С. 163-165.

11. Тичина Д.М. Організація системи психологічного попередження корисливих злочинів неповнолітніх / Д.М. Тичина // Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства: матеріали міжнар. наук. практ. конф., м. Одеса, 30 трав. 2008 р. - О.: Одес. держ. ун-т внутр. справ, 2008. - 320 с. - С. 282-285.

12. Тичина Д.М. Використання оперативними працівниками психологічних методів запобігання корисливим злочинам неповнолітніх / Д.М. Тичина // Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності” (присвячена пам'яті професора Я.Ю. Кондратьєва): тези наук. практ. конф., м. Київ, 28 листоп. 2008 р. / (ред. кол.: Є.М. Моісеєв, Д.О. Александров, О.О. Бандура та ін.). - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. - 120 с. - С. 106-107.

13. Тичина Д.М. Використання працівниками міліції психологічних методів запобігання корисливим злочинам неповнолітніх / Д.М. Тичина // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: матеріали ІІ всеукр. наук. теорет. конф., м. Київ, 31 січ. 2009 р. / (ред. кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, М.В. Костицький та ін.), передмова О.М. Джужі. - К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. - 284 с. - С. 197-199.

14. Тичина Д.М. Поняття корисливого мотиву в кримінальному праві України / Д.М. Тичина, Л.І. Казміренко // Незалежний суд - гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина: матеріали всеукр. наук. теорет. конф., м. Чернівці 30 трав. 2009 р. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - 600 с. - С. 374-381.

Размещено на Allbest.ru