Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького

УДК 342.8 : 34.037

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

Тимошенко Ірина Василівна

Київ - 2010

Дисертація є рукопис

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна, член Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) правовий юридичний конституційний

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор КОЛОДІЙ Анатолій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ начальник кафедри конституційного та міжнародного права

кандидат юридичних наук, професор ШУКЛІНА Наталія Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права

Захист відбудеться 21 травня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 15 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. І. Тарахонич

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Безпосередня участь народу у здійсненні публічної влади в Україні - найважливіше джерело демократизації української державності. Інтеграційні процеси руху України до міжнародних структур зумовили необхідність приділити належну увагу проблемам гарантування прав та свобод людини і громадянина, в тому числі і політичних. Характерні для сучасної України тенденції та ознаки переходу до стану беззаконності, зокрема фальсифікація результатів виборів і виборчих процедур, системне порушення виборчого законодавства та парламентських правил обумовлює необхідність звернення уваги на охорону виборчих прав, що забезпечується реалізацією відповідних правових гарантій, зокрема юридичною відповідальністю за порушення виборчого законодавства, оскільки вона є однією з важливих та ефективних гарантій охорони Конституції України, правопорядку, суспільних та особистих інтересів.

Зазначені обставини актуалізують необхідність поглиблення наукових досліджень проблематики юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України, оскільки вона є однією з важливих та ефективних гарантій чіткого та неухильного дотримання всіма без винятку учасниками виборчого процесу та на всіх його стадіях прав і свобод людини і громадянина, а також охорони Конституції України, правопорядку, суспільних та особистих інтересів.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється недостатністю у вітчизняній конституційно-правовій науці самостійних комплексних фундаментальних досліджень з проблем відповідальності за порушення виборчого законодавства України. Останнім часом в Україні проводяться теоретичні дослідження відповідальності під час підготовки та проведення виборів здебільшого фрагментарно в контексті досліджень проблем безпосередньої демократії, політичних прав громадян у цілому або наукових проблем, пов'язаних з виборами, референдумами, місцевим самоврядуванням, державним управлінням тощо, однак цього недостатньо для реального забезпечення та гарантування прав і свобод людини та громадянина. Водночас виникає потреба усвідомлення цього явища не лише в юридичному, а й у політологічному, соціологічному, управлінському та інших аспектах, тобто існує необхідність у його комплексних дослідженнях.

Вивчення проблем юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України має також виняткове значення для розвитку конституційного права України як науки та навчальної дисципліни. Сукупність означених факторів і зумовила вибір даної теми дисертаційного дослідження.

Джерельну базу дослідження становить Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, чинне виборче та референдне законодавство, законодавство про державну службу, про судоустрій України, Кримінальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства, Цивільний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, акти Конституційного Суду України, які стосуються організації та проведення виборів в Україні та інші джерела. З метою порівняльно-правового аналізу природи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України досліджувались зарубіжні наукові джерела та законодавство.

Науково-теоретичною основою дослідження є висновки вітчизняних і зарубіжних вчених, роботи яких присвячені проблемам безпосередньої демократії, політичних прав і свобод, виборів і референдумів, їх гарантуванню та юридичній відповідальності, зокрема, теоретичні аспекти правопорушень досліджували такі вчені, як С. С. Алексєєв, С. М. Братусь, Ю. А. Денисов, А. М. Колодій, О. Л. Копиленко, В. М. Кудрявцев, О. Е. Лейст, Д. А. Липинський, М. С. Малеїн, П. М. Рабінович, І. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин та ін.

Проблеми відповідальності та її підстави досліджувались у працях таких зарубіжних вчених, як С. А. Авак'ян, Н. А. Боброва, О. В. Зайчук, О. О. Кутафін, Т. Д. Зражевська, Н. М. Колосова, Є. І. Колюшин, В. Й. Лучін, М. С. Матейкович, Д. Т. Шон та ін. В Україні також зроблені суттєві кроки щодо досліджень питань відповідальності в цілому та за порушення виборчого законодавства України зокрема такими авторами, як Ю. Г. Барабаш, Ю. М. Бисага, А. З. Георгіца, І. П. Голосніченко, В. С. Журавський, В. М. Кампо, О. Л. Копиленко, В. В. Кравченко, Н. С. Кузнєцова, О. В. Лавринович, С. Я. Лихова, П. М. Любченко, О. О. Майданник, О. В. Марцеляк, Н. М. Мироненко, В. Ф. Мелащенко, М. І. Мельник, Г. О. Мурашин, В. О. Навроцький, Л. Р. Наливайко, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, В. Ф. Погорілко, Ж. М. Пустовіт, О. В. Скрипнюк, В. І. Співак, М. І. Ставнійчук, О. І. Сушинський, Т. І. Тарахонич, В. П. Тихий, Ю. М. Тодика, О. Ю. Тодика, В. Л. Федоренко, О. Ф. Фрицький, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, Н. Г. Шукліна та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках планової науково-дослідної теми відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Конституційно-правові відносини в Україні» (номер державної реєстрації 0106U004754).

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз особливостей правового регулювання та практичного застосування юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, формулювання наукових положень і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення цієї сфери конституційно-правових відносин та підвищення рівня ефективності механізму реалізації юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Визначена мета дослідження зумовила вирішення наступних завдань:

визначити поняття порушення виборчого законодавства, розкрити його зміст, правову природу та особливості;

здійснити класифікацію порушень виборчого законодавства України та надати характеристику їх окремих видів;

дослідити еволюцію доктринального розуміння змісту юридичної відповідальності за порушення норм виборчого законодавства України та з'ясувати її місце в системі гарантій виборчих прав громадян України;

узагальнити понятійно-категоріальний апарат щодо юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України та удосконалити її визначення;

розкрити зміст основних видів юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України та дослідити їх особливості;

виробити шляхи удосконалення інституційного механізму реалізації юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України та розробити пропозиції щодо врахування їх у законодавстві України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації юридичної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що визначають природу, зміст та порядок реалізації юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи наукового пізнання: діалектичний метод, методи системного аналізу, насамперед у структурному та функціональному аспектах, методи аналогії, аналізу і синтезу, а також історичний, порівняльний, формально-логічний, статистичний метод.

Діалектичний метод використано для всебічного аналізу права громадян України обирати та бути обраним як суспільно-правового явища, його сутності, форм, ролі в системі владних взаємовідносин між громадянином, суспільством та державою, що дало найбільш об'єктивні та обґрунтовані результати стосовно досліджуваного питання. Історичний метод був використаний для аналізу й обґрунтування теоретичного аспекту становлення та розвитку інституту юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України. За допомогою формально-логічного методу визначено юридичне поняття порушення виборчого законодавства та зроблено їх класифікацію, а також здійснено тлумачення норм права та встановлено особливості їх реалізації. Шляхом застосування формально-юридичного методу розкрито зміст нормативного матеріалу (Конституції України, кодексів, законів та інших правових актів, які були використані під час написання роботи). Порівняльний метод дав змогу зіставити юридичні поняття, явища і процеси при систематизації, класифікації та визначенні видів порушень виборчого законодавства та юридичної відповідальності за них і виявленні між ними подібностей та розходжень. Системно-функціональний метод застосовувався для розгляду конституційно-правової, кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності як елементів єдиної конституційно-правової цілісності - інституту юридичної відповідальності, а також для дослідження правової природи рішень, дій та бездіяльності різних суб'єктів та учасників виборчого процесу, які є порушеннями виборчих прав громадян України. Використання статистичного методу дало змогу глибше дослідити та проаналізувати кількісні показники та фактори, які впливають на предмет дисертаційного дослідження, зокрема дані про зростаючу кількість злочинів та інших порушень виборчих прав громадян, що дозволили зробити більш точні та науково обґрунтовані висновки про необхідність посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дана дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень, в якому сформульовані теоретичні та практичні проблеми юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства Україні, які знайшли своє вираження в таких положеннях, висновках та рекомендаціях:

вперше:

зроблено висновок, що порушення виборчого законодавства України являє собою особливий вид винних, протиправних, суспільно шкідливих або небезпечних діянь у формі дії чи бездіяльності з приводу застосування законодавства про вибори під час призначення, підготовки, проведення та встановлення результатів голосування, а також у міжвиборчий період, що завдає шкоди виборчій системі України та за вчинення яких застосовуються заходи поновлення порушених прав або заходи юридичної відповідальності;

обґрунтовано класифікацію порушень виборчого законодавства України, вчинення яких тягне настання юридичної відповідальності, залежно від 1) способу вчинення; 2) рівня виборів; 3) предмета спору; 4) статусу сторін, що протистоять; 5) часу виникнення; 6) галузевої належності, яка має не лише теоретичне значення для більш глибшого розуміння їх сутності, а й практичне - для судочинства, зокрема, для встановлення підсудності справ, строків звернення за захистом порушених прав, для визначення виду та міри відповідальності тощо;

встановлено необхідність визнати одним із способів фальсифікації виборчих документів модифікацію - змінення вже існуючої істинної інформації, яка міститься у виборчому документі на електронному носії, що включає й автоматизовані банки даних Державного реєстру виборців та ЄІАС «Вибори», що створені на базі інформації, яка міститься у виборчих документах;

запропоновано ввести поняття «інформаційний блок», яким передбачено подачу інформації про проведення передвиборних заходів без коментарів та без надання переваг якому-небудь кандидату, політичній партії (виборчому блоку), у тому числі за часом висвітлення їх передвиборної діяльності та встановити, що участь (або показ) кандидатів у будь-яких інших телепередачах, окрім «інформаційних блоків», вважається передвиборною агітацією та порушує рівні умови її проведення;

удосконалено:

положення про те, що, залежно від кількісного складу носія права, суб'єктивне активне та номінаційне виборче право є індивідуальними, але можуть бути реалізовані колективно, а суб'єктивне пасивне виборче право є індивідуальним, але зумовлено реалізацією активного виборчого права;

поняття юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства як нормативно-правової гарантії виборчих прав громадян, що визначається як особливий вид правовідносин, учасниками яких є індивідуальні та колективні суб'єкти, що вчинили порушення норм виборчого законодавства, з одного боку, а з іншого - уповноважені особи, які реагують на протиправні діяння перших, застосовуючи до них засоби впливу, які ті зобов'язані притерпіти, та які виражаються у позбавленнях особистого, майнового чи організаційного характеру, що містяться безпосередньо у виборчих чи інших законах України;

положення, що суб'єктами юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України є індивідуальні та колективні суб'єкти, які вступають у виборчі правовідносини, тобто мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, пов'язані з організацією та проведенням виборів, а також створенням належних умов для реалізації виборчих прав громадян у міжвиборчий період, у разі порушення встановлених законодавством прав та обов'язків;

поняття виборчої правосуб'єктності, яка у суб'єктів юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства повинна бути орієнтована на механізм реалізації виборчого законодавства, а виборча деліктоздатність є обов'язковою для притягнення їх до конкретного виду відповідальності;

положення, що для конституційних деліктів колективних суб'єктів є характерним солідарна відповідальність їх членів, а їх вина визначається як домінуюче ставлення колективу до вчинюваного суспільно небезпечного діяння та його наслідків;

здобули подальший розвиток:

поняття родового об'єкта порушень виборчого законодавства, під яким розуміють виборчі права, які охоплюють складний комплекс конституційних і похідних від них прав і свобод людини та громадянина, що забезпечує вільний характер виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування;

концепція субсидіарної юридичної відповідальності, у контексті якої зроблено висновок, що конституційно-правова та цивільно-правова відповідальність за порушення виборчого законодавства України може застосовуватись як до індивідуальних, так і до колективних суб'єктів, а участь кожного учасника колегіального органу в нелегітимному діянні має розцінюватись як міра його індивідуальної додаткової відповідальності, а орган державної влади або місцевого самоврядування має відповідати як субсидіарний відповідач за протиправні діяння їх посадових чи службових осіб;

положення про те, що настання конституційно-правової, кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності за порушення норм виборчого законодавства відрізняється підставами (правовими, фактичними та процесуальними), санкціями, суб'єктним складом і процесуальною формою реалізації та є ефективною нормативно-правовою гарантією виборчих прав громадян;

положення щодо подальшого суттєвого реформування виборчого та суміжного законодавства України в напрямку чіткої регламентації юридичних складів порушень виборчого законодавства України та механізму реалізації юридичної відповідальності за їх вчинення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексній систематизації знань з питань гарантування виборчих прав громадян України. Розроблена система правових заходів охорони та захисту суб'єктів та учасників виборчого процесу забезпечує цілісне уявлення про досліджуване явище, що дає можливість сформувати новий інститут конституційного права - інститут юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Пропозиції, розробки та висновки дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності, для вдосконалення виборчого законодавства, зокрема при розробці кодифікованого правового акта з питань виборів, при внесенні змін до чинних виборчих законів, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України та ін.

Наукові напрацювання і висновки, що містяться в дисертації, можуть бути запроваджені у процесі викладання курсів «Конституційне право України», «Муніципальне право України», «Виборче право України», інших дисциплін та для підготовки підручників і навчальних посібників, а також у правозастосовчій діяльності для підвищення рівня підготовки членів виборчих комісій та кваліфікації працівників державного апарату, підвищення рівня правової культури населення.

Апробація результатів дослідження. Положення та висновки і рекомендації дисертації розглядалися на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема на: Сьомій всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 25-26 листопада 2004 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.; тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції «Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання» (м. Київ, 7-8 грудня 2005 р.; тези опубліковані); Дванадцятій регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 17-18 березня 2006 р.; тези опубліковані); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р.; тези опубліковані); Першій міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 8-9 грудня 2006 р.; тези опубліковано); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 21-22 грудня 2007 р.; тези опубліковані); Третьому міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Сімферополь, смт. Партеніт, 17-20 квітня 2008 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях України, затверджених ВАК України, та дев'яти опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, що містять у собі п'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 215 сторінок, у тому числі список використаних джерел включає 256 найменувань на 27 сторінках.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проведено огляд стану та ступінь наукового опрацювання проблеми в сучасній вітчизняній та іноземній конституційно-правовій літературі, зв'язок роботи з науковими темами, визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризується методологічна база дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, зазначено відомості про апробацію та публікації основних положень дисертації, наведено інформацію про її структуру та обсяг.

Розділ 1 «Порушення виборчого законодавства України як підстава застосування юридичної відповідальності» складається з трьох підрозділів і присвячений визначенню поняття та особливостей порушень виборчого законодавства України, дослідженню виборчих прав громадян як родового об'єкту виборчих порушень, аналізу видів порушень виборчого законодавства України, що являються підставою застосування юридичної відповідальності.

Підрозділ 1.1. «Поняття та особливості порушень виборчого законодавства України» присвячений з'ясуванню правової природи виборчого правопорушення. Зокрема, відзначається, що порушення виборчого законодавства України викликає значну кількість конфліктних ситуацій, пов'язаних з виборами, однак лише юридичні процедури їх розв'язання можуть виступати як універсальні та загальнообов'язкові гарантії захисту виборчих прав усіх учасників виборчого процесу.

Зроблено висновок, що порушення виборчого законодавства України є фактичною підставою настання юридичної відповідальності. Автор пропонує розглядати порушення виборчого законодавства як особливий вид винних, протиправних, суспільно-шкідливих або небезпечних діянь у формі дії чи бездіяльності з приводу застосування законодавства про вибори під час призначення, підготовки, проведення та встановлення результатів голосування, а також у міжвиборчий період, що завдає шкоди виборчій системі України, та за вчинення яких застосовуються заходи поновлення порушених прав або заходи юридичної відповідальності.

Обґрунтовано, що порушенню виборчого законодавства України властиві усі загальні ознаки правопорушення, які характерні й для інших видів правопорушень, проте дані ознаки у виборчому порушенні мають свої особливості, які свідчать про своєрідність його як особливого виду правопорушення. Зокрема 1) порушення виборчого законодавства України посягають на основи конституційного ладу України через важливість інституту виборів як демократичного способу формування органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) порушення виборчого законодавства України викликають юридичний конфлікт між учасниками виборчих правовідносин; 3) родовим об'єктом порушень виборчого законодавства України виступають виборчі та похідні від них права та свободи громадян; 4) порушення виборчого законодавства України має наслідком відповідну реакцію уповноважених органів, які від імені держави виступають стороною у виборчих правовідносинах; 5) порушення виборчого законодавства України можна розглядати як особливий вид юридичних конфліктів, які виникають у зв'язку з дійсними чи можливими порушеннями виборчих прав громадян та розв'язуються в адміністративному чи судовому порядку на основі передбачених законом процедур; 6) вирішення виборчих спорів може виступати універсальним способом захисту виборчих прав громадян, які не потребують попереднього або наступного використання інших засобів захисту.

Порушення виборчого законодавства України мають досить широкий видовий діапазон, котрий зумовлений рівнем виборів, предметом спору, статусом сторін, що протистоять, часом виникнення та іншими чинниками. Класифікація, що покладена автором дисертаційного дослідження в основу роботи, по-перше, сприяє більш чіткому розумінню даного явища та його якісних характеристик, а по-друге, її використання сприятиме практичному запровадженню у судочинстві.

Підрозділ 1.2. «Виборчі права громадян як родовий об'єкт порушень виборчого законодавства України» присвячений розкриттю сутності поняття «виборчі права» та з'ясуванню місця виборчих прав громадян у загальній системі прав і свобод. Здійснений дисертантом аналіз законодавства України, дозволяє зробити висновок, що поняттям «виборчі права громадян» охоплюється складний комплекс як конституційних, так і похідних від них інших прав і свобод людини і громадянина, що забезпечує вільний характер виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зауважено, що залежно від кількісного складу носія права, суб'єктивне активне та номінаційне виборче право є індивідуальними, але можуть бути реалізовані колективно, а суб'єктивне пасивне виборче право є індивідуальним, але зумовлено реалізацією активного виборчого права. Вказане розуміння форми реалізації пасивного виборчого права має принципове значення під час здійснення його судового захисту, оскільки порушення права бути обраним може зачіпати права виборців, які обирають, а отже, захист пасивного виборчого права спонукає захист і активного виборчого права щодо обрання влади на вільних демократичних виборах.

Автор також робить висновок, що суб'єктивне виборче право має особливі (конституційні) ознаки, що підвищує важливість їх гарантування, і, дослідивши роботи вітчизняних та іноземних авторів, дисертант обґрунтовує, що порушення виборчих прав громадян України впливають не лише на конкретні виборчі правовідносини, а й посягають на конституційний лад в цілому, оскільки їх реалізація є демократичною основою механізму формування органів державної влади, а отже, їх попередження та захист необхідні не лише під час конкретного виборчого процесу, а й у міжвиборчий період.

Специфіка відносин юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України зумовлює те, що незважаючи на різноманітні види відповідальності, спільним у них є родовий об'єкт порушень, а саме закріплені на міжнародному та національному рівнях конституційні та похідні від них юридичні можливості повнолітніх громадян держави брати участь в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення за допомогою обрання своїх представників на підставі індивідуального волевиявлення, а також за допомогою здійснення пов'язаних з таким обранням інших процесуальних дій, які зазнають протиправного впливу під час призначення, підготовки, проведення та встановлення результатів голосування, а також у міжвиборчий період, що завдає шкоди виборчій системі України.

Підрозділ 1.3. «Основні види порушень виборчого законодавства України та їх зв'язок з іншими порушеннями» присвячений дослідженню порушень, юридичні склади яких містяться у виборчому та суміжному законодавстві України, родовим об'єктом яких виступають виборчі права громадян.

Дисертант, ґрунтуючись на положеннях чинного законодавства, доводить, що суб'єкти юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України повинні мати виборчу правосуб'єктність, орієнтовану на механізм реалізації виборчого законодавства, та мати виборчу деліктоздатність для притягнення їх до конкретного виду відповідальності.

Зауважено, що досвід проведення виборів свідчить про характерність низки суспільно шкідливих та небезпечних проявів, які прямо чи опосередковано пов'язані з виборчим процесом та впливають на проведення виборчої кампанії і на результат виборів загалом, таким чином виборчі порушення можуть бути причиною або наслідком інших правопорушень, які передбачені в суміжному законодавстві, що вимагає комплексного підходу до вирішення питання щодо ефективності реалізації юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

Зроблено висновок, що характерним для юридичної відповідальності колективних суб'єктів (виборчі комісії, органи державної влади та місцевого самоврядування, засоби масової інформації тощо) є те, що притягнення їх як суб'єктів відповідальності не позбавляє уповноважені органи права притягнення одночасно з колективним суб'єктом і індивідуального, тобто конкретну фізичну особу, в діях котрої є склад виборчого чи іншого правопорушення, за яке законодавством встановлена конкретна відповідальність (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та ін).

Розділ 2 «Відповідальність за порушення виборчого законодавства як гарантія конституційного ладу України» складається з двох підрозділів та п'яти пунктів і присвячений теоретичному аналізу ознак та юридичної природи відповідальності за порушення виборчого законодавства, розкриттю її сутності та з'ясуванню місця в системі гарантій виборчих прав, а також видів і форм її реалізації.

У підрозділі 2.1. «Поняття, ознаки та сутність юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, її місце в системі гарантій виборчих прав громадян» автор виходить з тієї позиції, що юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України є комплексною правовою гарантією, яка виступає ефективним засобом гарантування усіх трьох видів суб'єктивного виборчого права: активного, номінаційного та пасивного.

Зроблено висновок, що для юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства характерним є базування на загальнотеоретичних принципах: законності, обґрунтованості відповідальності, доцільності (адекватності), невідворотності покарання, одноразовості відповідальності, своєчасності, що розкривають загальну спрямованість та стійкі взаємозв'язки цього інституту і дозволяє правильно застосовувати охоронні норми та вирішувати справи за наявності прогалин у законодавстві.

Відмінною рисою функцій юридичної відповідальності є їх цільовий характер. Кожній функції юридичної відповідальності або кільком функціям останньої відповідає визначена суспільно корисна мета, яку висуває суспільство, використовуючи юридичну відповідальність як один із засобів її досягнення, а саме - захист правопорядку та виховання громадян в дусі поваги до права. Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України виконує наступні функції: правозахисну, регулятивну, загальної та приватної превенції, каральну, поновлювальну, виховну, компенсаційну, профілактики злочинів, стимулюючу.

Зауважено, що особливість інституту юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України, на відміну від інших інститутів виборчого права, проявляється в тому, що він формується як система заходів, спрямованих на запобігання і захист усієї сукупності виборчих прав громадян.

У роботі обґрунтовано, що існування юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України як невід'ємної складової ефективної системи захисту прав людини і громадянина є не лише однією з ознак правової держави, але й способом її існування, коли правова державність забезпечується низкою фундаментальних правових принципів та гарантій, що закріплюються на найвищому конституційному рівні, і які групуються навколо ідеї пріоритету та безумовної цінності прав і свобод людини і громадянина.

У підрозділі 2.2. «Види відповідальності за порушення виборчого законодавства та шляхи її вдосконалення» досліджується система видів відповідальності, які можуть бути застосовані, та особливості реалізації конституційно-правової, кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

У пункті 2.2.1. «Конституційно-правова відповідальність за порушення виборчого законодавства України» увага приділена проблемам законодавчої регламентації складів конституційних деліктів у сфері виборів та реалізації конституційно-правової відповідальності у цій галузі на практиці.

Зауважено, що ефективність конституційно-правової відповідальності багато в чому залежить від якості виборчого законодавства та неухильного його виконання. Автор дійшов висновку, що існування великої кількості виборчих законів та підзаконних актів, їх неузгодженість у багатьох випадках призводить до суперечливого регулювання відносин у сфері виборів, їх незнання та нерозуміння суб'єктами виборчого процесу викликає складнощі в їх застосуванні, що створює сприятливі передумови для вчинення порушень у сфері організації та проведення виборів, тому нагальною є проблема прийняття Виборчого кодексу України.

Автор робить висновок про співіснування персональної та колективної відповідальності та доводить, що для конституційно-правової відповідальності характерною є солідарна відповідальність складу колегіальних органів, які беруть участь в організації та проведенні виборів в Україні, за свої протиправні діяння з урахуванням того, що її настання можливе за вини як складової суб'єктивної сторони правопорушення, а участь кожного учасника колегіального органу в нелегітимному діянні буде розцінюватись як міра його індивідуальної додаткової відповідальності, а орган державної влади або місцевого самоврядування має відповідати як субсидіарний відповідач за протиправні діяння їх посадових чи службових осіб.

У пункті 2.2.2. «Кримінальна відповідальність за порушення виборчого законодавства України» автор стосується проблем надмірної деталізації протиправних діянь у Кримінальному кодексі України, що суперечить загальноприйнятим та усталеним стандартам викладення норм Особливої частини кодексу, їх лаконічності та абстрактності, тому обґрунтовується необхідність універсалізації норм Кримінального кодексу України та внесення відповідних змін до нього. Зокрема, виключити із Кримінального кодексу України статтю 160 «Порушення законодавства про референдум» як таку, що конкурує з відповідними положеннями статей 157, 158, 158-1, 158-2, та 159, які встановлюють кримінальну відповідальність за всі діяння, що передбачені в ст. 160, а це ускладнює застосування кримінального закону в частині відповідальності за злочини проти виборчих прав громадян.

За результатами вивчення судової практики, визначено, що притягненню до кримінальної відповідальності порушників норм виборчого законодавства заважає не брак санкцій, а відсутність належного механізму її реалізації, а причини невисокої ефективності каральних засобів протидії виборчим порушенням криються в тому, що кримінальне право покликане боротися з наслідками й об'єктивно не здатне впливати на причини більшості негативних проявів у суспільному житті.

Надано характеристику способів фальсифікації виборчих документів, до яких належать: завідомо неправильне складання списків виборців; заміна бюлетенів з відмітками виборців; незаконне пошкодження або знищення бюлетенів; підписання членами виборчої комісії протоколу про підсумки голосування до підрахунку голосів або встановлення результатів виборів; незаконне внесення до протоколу про підсумки голосування змін після його заповнення; завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів та ін.

Сформульовано пропозицію передбачити у ст. 158 Кримінального кодексу України одним із способів фальсифікації виборчих документів модифікацію - змінення вже існуючої істинної інформації, яка міститься у виборчому документі на електронному носії, що включає й автоматизовані банки даних Державного реєстру виборців та ЄІАС «Вибори», що створена на базі інформації, яка міститься у виборчих документах.

У пункті 2.2.3. «Адміністративна відповідальність за порушення виборчого законодавства України» автор дійшов висновку, що адміністративна відповідальність у сфері, яка досліджується, полягає у застосуванні судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі й у порядку, встановленому чинним законодавством.

У роботі визначено, що адміністративна відповідальність за порушення виборчого законодавства України має публічний характер і відрізняється від інших видів відповідальності тим, що об'єктом охорони виступають суспільні відносини, які регулюються не лише адміністративним правом, а й іншими галузями права, тобто дані охоронні відносини спрямовані на захист норм конституційного права, що закріплюють виборчі права громадян.

Автор виходить з тієї позиції, що адміністративна відповідальність за порушення виборчого законодавства виводиться за межі персональної та обґрунтовується необхідність введення в суб'єктний склад колективних суб'єктів, зокрема і тих, які не наділені статусом юридичної особи (виборчий штаб, представництво, дільнична виборча комісія тощо), діяння яких завдають шкоди суспільним відносинам у сфері державного управління, що не може не відбитися на якості реалізації владних повноважень в державі, а деталізація адміністративних порушень виступає способом відмежування протиправних діянь від кримінально караних.

У пункті 2.2.4. «Цивільно-правова відповідальність за порушення виборчого законодавства України» дослідження присвячується скоріше винятковому виду відповідальності, яка пов'язана з нанесенням виключно майнової шкоди під час виборчого процесу, проте можливість захисту особистих немайнових прав набуває все більшої актуальності.

Аналізуючи норми виборчого законодавства, автор робить висновок, що в разі їх порушення деформується правопорядок як такий і перш за все страждають публічні інтереси, однак нанесення шкоди конкретній особі має передбачати досить дієвий механізм реалізації цивільно-правової відповідальності та відшкодування завданих збитків. Зауважено, що даний вид відповідальності може бути основним засобом впливу на правопорушника або виступати додатковим заходом за умови притягнення порушника до кримінальної, адміністративної чи іншої публічно-правової відповідальності.

У рамках цивільно-правової відповідальності здобуває подальшого розвитку положення щодо субсидіарної відповідальності, в контексті якої зроблено висновок, що держава має відшкодовувати майнову та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особливу увагу дисертант приділяє проблемам неналежного виконання своїх службових обов'язків представниками органів влади різного рівня, чому присвячено пункт 2.2.5. «Дисциплінарна відповідальність за порушення виборчого законодавства України», оскільки саме вони є першопричиною вчинення більш серйозних порушень виборчих прав громадян, тому їх попередження на ранніх етапах дозволило б знизити показники фальсифікацій і зловживань.

Автор робить висновок, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування за порушення виборчого законодавства є посадовий проступок, а також вчинок, який порочить даного службовця або дискредитує орган, в якому він працює, що прямо чи опосередковано пов'язані з виборчим процесом та пропонує розробити Кодекс честі чиновників, у якому підкреслити престижність державної служби та відповідальності осіб, що перебувають на службі, перед суспільством та державою.

Узагальнено, що вагомим чинником вчинення зазначених порушень зокрема є корупція у виборчому процесі, яка дає право у майбутньому розпоряджатися значними публічними ресурсами, що в подальшому породжує багатоманітні її форми в органах державної влади та виступає підставою для виокремлення даних дій в окрему форму корупції у виборчому процесі. Пов'язаність і значущість даної проблеми з організацією процесу формування представницьких органів влади прямо простежується у виборчих кампаніях та результатах їх проведення і не може ігноруватися законодавцем під час розробки та прийняття кодифікованого акта з питань виборів.

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та нові підходи до вирішення наукового завдання щодо юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

1. Правова охорона виборчих прав громадян здійснюється за допомогою встановлення на законодавчому рівні відповідальності за порушення виборчого законодавства України, вона до того ж стимулює правомірну поведінку, є засобом впливу та гарантією ефективності правового регулювання виборчих відносин, законності та демократії.

2. Єдиною фактичною підставою настання юридичної відповідальності є порушення виборчого законодавства України, що завдає шкоди виборчій системі України, та за вчинення яких застосовуються заходи поновлення порушених прав або заходи юридичної відповідальності. В сучасному конституційному праві України поняття порушення виборчого законодавства розуміється як здійснення будь-якого негативного впливу на виборчі правовідносини. Порушенням виборчого законодавства України властиві як усі загальні ознаки правопорушення, так і специфічні ознаки, які відмежовують їх від інших видів правопорушень та роблять їх особливо шкідливими та небезпечними для суспільства та держави в цілому.

3. Незважаючи на багатоманітність видів юридичної відповідальності, у всіх порушеннях норм виборчого законодавства збігається один складовий елемент - це об'єкт правопорушень, тобто виборчі права громадян - закріплені у міжнародно-правових актах та актах національного законодавства конституційні та похідні від них юридичні можливості повнолітніх громадян держави брати участь в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення за допомогою обрання своїх представників на підставі індивідуального волевиявлення, а також за допомогою здійснення пов'язаних з таким обранням інших процесуальних дій, які зазнають протиправного впливу під час призначення, підготовки, проведення та встановлення результатів голосування, а також у міжвиборчий період, що завдає шкоди виборчій системі України.

4. Виборчі права виступають істотним елементом правового статусу громадянина. Реалізацію виборчих прав забезпечують нормативно-правові, організаційно-правові та інші гарантії - однакові для всіх суб'єктів виборчих відносин умови, правила та процедури, які встановлені законодавством України. Виборчі права, що реалізуються у конкретному правовідношенні, не припиняються і не виникають знову, а існують постійно, мають однаковий обсяг і зміст для всіх громадян, обумовлені особливим механізмом забезпечення.

5. Порушення виборчих прав громадян України впливають не лише на конкретні виборчі правовідносини, а й посягають на конституційний лад в цілому, оскільки їх реалізація є демократичною основою механізму формування органів державної влади, а отже, їх попередження та захист необхідні не лише під час конкретного виборчого процесу, а й у міжвиборчий період. Порушення виборчого законодавства України мають досить широкий видовий діапазон, який запропоновано класифікувати за наступними критеріями: за рівнем виборів, за предметом конфлікту, за часом виникнення, за колом суб'єктів, за галузевою належністю порушень, що має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

6. Система конституційно-правових гарантій виборчих прав громадянина у сукупності становить зв'язане ціле соціально-економічних, політичних, моральних, юридичних, організаційних передумов, засобів та способів, яка створює можливості для громадян брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представників, а також забезпечує таку організацію та проведення виборів відповідно до діючого законодавства, за яких виключається можливість фальсифікації голосування. Інститут юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України на сучасному етапі розвитку конституційного права знаходиться на стадії формування як міжгалузевого комплексного правового інституту, що складається з норм конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного та інших галузей права.

7. Специфікою інституту юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України є те, що він формується як система заходів, спрямованих на запобігання та захист усієї сукупності виборчих прав та виступає комплексною правовою гарантією, яка є ефективним засобом гарантування усіх трьох видів суб'єктивного виборчого права: активного, номінаційного і пасивного та являє собою особливий вид правовідносин, учасниками яких є індивідуальні та колективні суб'єкти, що вчинили порушення норм виборчого законодавства, з одного боку, а з іншого - уповноважені особи, які реагують на протиправні діяння перших, застосовуючи до них засоби впливу, які ті зобов'язані притерпіти та які виражаються у позбавленнях особистого, майнового чи організаційного характеру, що містяться безпосередньо у виборчих законах чи інших законах України.

8. Загальнотеоретичні принципи юридичної відповідальності повною мірою реалізуються при застосуванні юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, хоча їх застосування у сфері боротьби з порушеннями законодавства про вибори має свою специфіку, що зумовлена складним неоднорідним за своїм правовим статусом суб'єктним складом виборчих правовідносин, часовою обмеженістю виборчої кампанії та періодичним характером виборчого процесу, а їх з'ясування дозволяє глибше зрозуміти сутність механізму реагування держави на порушення законодавства про вибори, а функції, які виконує юридична відповідальність за порушення встановлених норм виборчого законодавства мають цільову спрямованість на захист правопорядку та виховання громадян у дусі поваги до права та володіють певними особливостями, які характеризують як об'єктивний вплив на суспільні відносини, що були порушені, так і суб'єктивний - на осіб, які винуваті у вчиненні протиправних діянь.

9. Для юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства характерним є співіснування персональної та колективної відповідальності, зокрема, за порушення, які вчиняються виборчими комісіями різного рівня, органами державної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації. Визначено, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони виборчих правопорушень є вина, а мотив і мета є факультативними ознаками. Для конституційних деліктів колективних суб'єктів є характерним солідарна відповідальність їх членів, а їх вина визначається як домінуюче ставлення колективу до вчинюваного суспільно небезпечного діяння та його наслідків.

10. Нечіткість та розбіжність визначення видів юридичної відповідальності у виборчих законах та інших нормативно-правових актах України, а також відсутність у більшості з них переліку правопорушень, за які вона настає, свідчить про відсутність системного підходу до захисту виборчих прав громадян України, що знижує її гарантуючий потенціал. За порушення законодавства про вибори передбачається настання конституційно-правової, кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

11. Для конституційно-правової відповідальності є характерними жорсткі часові межі можливого застосування, обмежений склад суб'єктів відповідальності, припинення у випадку реалізації усіх правомочностей суб'єкта як учасника виборчих правовідносин. У порядку конституційної відповідальності колегіальні органи несуть солідарну відповідальність за свої протиправні діяння з урахуванням того, що її настання можливе за вини як складової суб'єктивної сторони правопорушення, а участь кожного учасника колегіального органу в нелегітимному діянні має розцінюватись як міра його індивідуальної додаткової відповідальності, а орган державної влади або місцевого самоврядування має відповідати як субсидіарний відповідач за протиправні діяння їх посадових чи службових осіб.

12. Встановлення кримінальної відповідальності за порушення законодавства про вибори напряму залежить від розвитку демократичних інститутів суспільства та правових норм, які регламентують виборчі процедури. З розвитком та ускладненням регламентації порядку проведення виборів збільшується й кількість порушень, за які передбачається відповідальність, що вимагає удосконалення норм кримінального закону. Обґрунтовується ідея універсалізації норм Кримінального кодексу України, спрямована на спрощення правових конструкцій диспозицій статей та узагальнене формулювання протиправних діянь, що дозволить під час конкретного розгляду справи правильно кваліфікувати протиправні діяння та виключити з їх складу інші.

13. Сучасний стан законодавства про адміністративні правопорушення не може бути охарактеризований як такий, що задовольняє потреби боротьби з адміністративно-деліктною поведінкою у сфері виборчих правовідносин. У зв'язку з цим однією з нагальних задач удосконалення механізму адміністративно-правової охорони виборчих прав громадян представляє суттєве оновлення адміністративно-деліктного законодавства шляхом прийняття законів високої правової якості, розраховане не стільки на кількісні параметри правового регулювання адміністративної відповідальності, скільки на змістовну характеристику складів адміністративних правопорушень та санкцій за їх вчинення.

14. Цивільно-правова відповідальність за порушення норм виборчого законодавства являє собою самостійний вид юридичної відповідальності, який наступає в разі порушення приватних правових інтересів учасників виборчих правовідносин виключно на підставі рішення суду. В контексті дослідження цивільно-правової відповідальності за порушення виборчого законодавства України встановлено, що держава має відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, тобто мають застосовуватись правила субсидіарної відповідальності.

15. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про вибори виходить за межі виборчого процесу і має розглядатись як невід'ємна частина реформи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні, а її ефективність визначається тим, наскільки застосування дисциплінарних санкцій сприяє досягненню загальної та безпосередньої цілей дисциплінарної відповідальності - охороні суспільних відносин у сфері державного управління та попередженню вчинення дисциплінарних та інших правопорушень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Тимошенко І. В. Проблеми реалізації захисту виборчих прав громадян в Україні / І. В. Тимошенко // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С. 99-103.