Правовий статус суддів як суб’єктів трудового права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК: 349.22

12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правовий статус суддів як суб'єктів трудового права України

Штих

Тетяна Василівна

ЛУГАНСЬК

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, доцент

Погрібний Сергій Олексійович,

Одеська національна юридична академія, доцент кафедри цивільного процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Лазор Валерій Васильович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля професор кафедри правознавства;

кандидат юридичних наук, професор Копайгора Іван Данилович,

Криворізький економічний інститут Київського Національного економічного університету ім. В.Гетьмана, завідуючий кафедрою правознавства

Захист відбудеться "3" липня 2010 р. о "13" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034,

м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий "2" травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

І.І. Шамшина



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні висвітилося багато проблем щодо забезпечення правосуддя й незалежності судової гілки влади. Викликає занепокоєння ситуація, що склалася в цій царині, зокрема, намагання політизувати діяльність судів, використати їх у своїх інтересах, схилити до ухвалення неправосудних рішень. Незважаючи на принцип незалежності суддів, передбачений Конституцією й законами України, мають місце факти неправомірного впливу на них стосовно відправлення правосуддя, втручання в їх діяльність. Незалежність суддів знаходиться під загрозою на всіх стадіях їх кар'єри, починаючи з добору і призначення кандидатів на суддівські посаду, просування на керівні посади в судовій системі й аж до випадків притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади.

Заслуговує на увагу питання матеріального забезпечення суддів. Хоча вони працюють з великим навантаженням, їх заробітна плата не відповідає рівню кваліфікації, складності, напруженості й обсягу виконуваної роботи.

Суддя з позиції дослідження його правового статусу як суб'єкта трудового права є працівником, для якого роботодавцем виступає держава в особі відповідного органу. Специфіка його трудових функцій зумовлена відмінностями правового регулювання трудової діяльності за рахунок установлення додаткових вимог до кандидата на посаду судді, пільг, переваг, обмежень, заборон та ін. Надзвичайно актуальним є визначення меж реалізації трудових прав суддями. Ці та пов'язані з ними проблеми також є досить важливими з огляду на євроінтеграцію України й необхідність приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів у сфері здійснення правосуддя, зокрема, що стосується трудової діяльності суддів.

Означену проблему загалом та окремі її питання досліджували М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Б.К. Бегічев, В.Я. Бурак, В.С. Венедіктов, Л.Я. Гінзбург, Ю.П. Дмитренко, М.І. Іншин, О.В. Лавриненко, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та інші знані фахівці в галузі трудового права. Однак, незважаючи на отримані ними вагомі здобутки, слід наголосити, що в Україні немає жодного комплексного наукового дослідження меж реалізації трудових прав суддів у зв'язку з особливостями їх правового статусу. Саме це й обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні правового статусу суддів як суб'єктів трудового права, з'ясуванні меж реалізації трудових прав суддями з урахуванням специфіки їх трудової діяльності, а також у внесенні конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення вказаних питань.

Досягнення поставленої мети пов'язується з вирішенням наступних завдань:

- визначити поняття, структуру й особливості правового статусу судді як суб'єкта трудового права;

- висвітлити міжнародні стандарти регулювання трудової діяльності суддів, охарактеризувати й узагальнити їх;

- розкрити зміст трудової правосуб'єктності суддів;

- навести перелік трудових прав та обов'язків суддів, виявити їх особливості, зумовлені специфікою службово-трудових правовідносин;

- виявити обмеження й заборони, пов'язані з трудової діяльністю суддів;

- навести особливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;

- окреслити напрямки подальшого вдосконалення правового регламентування трудової діяльності суддів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією права на працю в органах судової влади.

Предметом дослідження є комплекс правових норм, на підставі яких відбувається правове регулювання трудової діяльності суддів та межі реалізації суддями трудових прав, що встановлюються у зв'язку зі специфікою службово-трудових правовідносин за їх участю.

Методи дослідження. Для з'ясування меж реалізації суддями трудових прав у зв'язку з особливостями їх правового статусу використовувалися як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, підґрунтя яких становить діалектичний підхід до досліджуваного об'єкта, так і спеціальні методи, сучасні методики узагальнення й аналізу наявної інформації. Зокрема, для поглибленого дослідження різних теоретико-концептуальних позицій щодо змісту правового статусу особи (підрозділ 1.1), поняття трудових прав та обов'язків судді (підрозділ 2.1, 2.3), доцільності закріплення за працівниками суду права на об'єднання у профспілки (підрозділ 2.2), їх юридичної відповідальності та її підстав (підрозділ 2.4) застосовано логіко-семантичний і системно-структурний методи, в той час як метод системного аналізу - для визначення або уточнення вказаних категорій. Методами документального аналізу та спеціально-юридичним автор оперував при виявленні специфіки правосуб'єктності працівників органів судової влади (підрозділ 1.1), розгляді міжнародних стандартів правового регулювання трудової діяльності суддів (підрозділ 1.2), опрацюванні переліку нормативно-правових актів, за допомогою яких регламентується дисциплінарна відповідальність суддів (підрозділ 2.4). За допомогою історико-правового методу досліджено ґенезу основних напрямків діяльності профспілкових організацій представників судової влади (підрозділ 2.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто суддів як суб'єктів трудового права, а також виявлено особливості правового регулювання службово-трудової діяльності зазначеної категорії працівників. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:

Наукову новизну становлять нижченаведені висновки, положення й рекомендації, які й становлять особистий внесок автора в дослідження порушеної проблематики:

Уперше:

- розкрито зміст трудових прав суддів і названо їх характерні ознаки: а) належність відповідному суб'єктові права - судді; б) реалізація на підставі особистих інтересів суб'єкта права; в) з'ясування меж здійснення можливостей суб'єкта права рамками закону; г) особливий зміст і обсяг трудових прав; д) обмеження особливостей реалізації трудових прав судді у просторі колом осіб, які володіють цим статусом, а в часі - періодом наявності такого статусу у конкретної особи;

- визначені обов'язкові для законодавчого закріплення особливості діяльності профспілок суддів, а саме неможливість: а) включення лідерів профспілок у виборчі списки політичних партій; б) створення профспілками суддів власних політичних партій; в) об'єднання профспілок з іншими об'єднаннями громадян;

- визнаючи професійну діяльність суддів такою, що не передбачає необхідності безперервного виконання завдань і функцій, доведено доцільність законодавчого закріплення за суддями права на страйк;

- доведено неконституційність обмеження права суддів на об'єднання у професійні спілки;

Удосконалено:

- обґрунтування доцільності законодавчого затвердження Кодексу професійної етики судді України і прийняття окремого закону, який визначав би: а) сутність службової дисципліни суддів; б) їх обов'язок стосовно її дотримання; в) види заохочень і дисциплінарних стягнень; г) порядок і права компетентних органів щодо їх застосування; д) процедуру оскарження дисциплінарних стягнень;

- обґрунтування необхідності розгляду питання щодо ратифікації Конвенції МОП №151 "Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі" (1978 р.);

Дістало подальший розвиток:

- положення, що відмінності правового статусу суддів повинні визначатися насамперед за рахунок окреслення меж реалізації ними трудових прав та обов'язків, а не обмежень і заборон, установлення яких суперечить принципам рівності всіх людей у своїх правах і гідності;

- розуміння трудової правосуб'єктності судді як спеціальної, що включає набір специфічних якостей і здібностей особи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій роботі - для подальшого опрацювання проблем правового регулювання службово-трудових правовідносин суддів;

б) у правотворчості - при розробці нового Трудового кодексу України, вдосконаленні законодавства з питань державної служби взагалі і правового статусу суддів, зокрема, та інших законодавчих і підзаконних актів, призначених регламентувати трудові й пов'язані з ними відносин;

в) у правозастосуванні - як теоретична база для вирішення практичних проблем, пов'язаних із правовим статусом суддів як суб'єктів трудового права;

г) у навчальному процесі - положення й висновки дисертації можуть бути задіяні у вищих юридичних закладах освіти в процесі вивчення дисципліни "Трудове право України", а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій для студентів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації автора оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: "Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід" (м. Луганськ, 21-22 квітня 2010р.) та "Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку" (м. Суми, 15-16 травня 2010р.)

Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалось на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права й науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Провідні практичні й теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття в 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в 2 тезах доповідей та наукових повідомлень на вказаних конференціях.

Структура роботи відповідає меті й завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (254 найменування). Загальний обсяг роботи 184 сторінки, з яких основного тексту 160 сторінка.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, простежується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюються її мета й завдання, визначаються об'єкт, предмет і методи дослідження, розкриваються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, подаються відомості щодо їх упровадження, міститься інформація про апробацію й публікації результатів дисертації.

Розділ 1. "Судді як суб'єкти трудового права" складається із 2-х підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Поняття й особливості правового статусу судді як суб'єкта трудового права" дисертант виходить з того, що судді є особами, правовий статус яких визначається спеціальними законами ("Про статус суддів", "Про судоустрій України", "Про Вищу раду юстиції", "Про Конституційний Суд України" та ін.). Проте це не означає їх вилучення з категорії державних службовців. З огляду на те, що суддя здійснює трудову діяльність на професійній основі, працює в органі судової влади, приймає рішення по справах від імені держави й одержує заробітну плату за рахунок державних коштів, він є державним службовцем. Функції відправлення правосуддя передбачають особливе регулювання праці суддів, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку зі специфікою їх правового статусу, що відрізняє їх від інших працівників - представників державної служби.

Спеціальний статус судді зумовлює особливості правового положення особи у зв'язку з посадою, яку він займає, й відповідною службовою діяльністю від імені держави. До змісту правового статусу судді як суб'єкта трудового права входять трудова правосуб'єктність і трудові права й обов'язки'.

Аналіз положень Закону України "Про статус суддів" дозволив зробити висновок, що його нормами охоплено більш широке коло питань, аніж межі характеристики правового статусу судді. Зміст Закону є ширше окреслених назвою меж, що викликає потребу назвати його "Про суддів України".

Трудова правосуб'єктність судді є спеціальною. Вона включає перелік специфічних якостей і здібностей особи, має свої особливості, зумовлені правовим статусом суддів, який є дуальним. Це передбачає наявність взаємопов'язаних і взаємозумовлених складників правового статусу, який включає ознаки 2-х статусів - особи як працівника й особи як державного службовця. За рахунок того, що останні притаманні одночасно одній фізичній особі фактично мову слід вести про один спеціальний, відмінний від першого й від другого, якісно новий спеціальний статус - статус судді.

З урахуванням того, що суддям як персональним носіям судової влади надаються виняткові можливості й гарантії, до них установлюються й додаткові вимоги. Для них визначається особливий, відмінний від загального, порядок реалізації певних прав та обов'язків, який дозволяє, як запобігати зловживання ними владою, так і мати безпечні умови праці, адже, з одного боку, особа обіймає посаду носія судової влади, з другого - володіє як загальним, так і, можливо, декількома спеціальними статусами, серед яких і статус працівника відповідного державного органу.

У підрозділі 1.2. "Міжнародні та зарубіжні стандарти правового регулювання трудової діяльності суддів" наголошується, що однією зі стратегічних цілей державної політики є інтеграція України до Європейського Союзу. Згідно з п. 4.2 Європейської хартії про статус суддів суддя вільно може займатися різними видами діяльності, крім його службових повноважень, зокрема, й тими, які є вираженням його прав громадянина. Однак ця свобода може (й повинна) бути обмежена в тій мірі, в який зовнішній вид цієї діяльності є несумісним з довірою щодо неупередженості й незалежності судді чи з професійною необхідністю уважно й у розумний строк розглядати справи.

Зроблено висновок: якщо в ранніх міжнародних актах ідеться про встановлення законних обмежень права на свободу об'єднання, то переглянута в 1996 р. Європейська соціальна хартія закріплює неможливість обмеження національним законодавством цього права. Загальні гарантії щодо свободи об'єднання поширюються на всіх працівників з можливістю окреслення національним законодавством меж її реалізації шляхом визначення обсягу й порядку застосування гарантій. Іншими словами, межі здійснення права на об'єднання суддів повинні визначатися й закріплюватися в тому обсязі, який гарантує іншим особам захист їх прав і свобод, стан забезпечення державної безпеки і громадського порядку.

Конвенцією МОП №151 "Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі" також встановлюється можливість не обмеження права на асоціації, а окреслення меж реалізації цього права державними службовцями. Кабінету Міністрів України необхідно доручити Міністерству праці, Міністерству юстиції й Міністерству закордонних справ щонайшвидше розглянути питання щодо можливості ратифікації цього міжнародного акта, що сприятиме ефективнішому підходу до врегулювання службово-трудових відносин державних службовців.

Розділ 2. "Система трудових прав та обов'язків суддів як суб'єктів трудового права" складається із 4-х підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Особливості трудових прав суддів" висловлюються міркування, що трудові права судді становлять собою формально визначені й гарантовані можливості: (а) діяти самому; (б) вимагати дій від інших; (в) звертатися в необхідних випадках за сприянням у реалізації своїх прав (за захистом) до відповідного державного органу.

Установлено, що характерними ознаками трудових прав судді є: а) належність конкретному суб'єктові права - судді; б) реалізація прав на підставі особистих інтересів; в) визначення меж реалізації можливостей суб'єкта права рамками закону; г) особливий зміст та обсяг трудових прав судді внаслідок специфіки його правового статусу; д) обмеження здійснення трудових прав судді у просторі колом осіб, які володіють цим статусом, а в часі - періодом наявності такого статусу у конкретної особи.

Захист від незаконного звільнення - одна з провідних засад об'єктивності суддівських рішень. Поряд із закріпленням принципу незмінюваності суддів законодавчо закріплено й інше положення: вперше судді призначаються (обираються) строком на 5 років, що означає виняток із загального правила. Незрозумілою є мотивація такого винятку. З одного боку, якщо суддя сумлінно виконує свої обов'язки, не порушує дисципліни, вимог щодо несумісності, не вчиняв злочину, у зв'язку з чим набрав законної сили обвинувальний вирок щодо нього, то й немає підстав припиняти його трудову діяльність. З другого - якщо суддя порушив закон, він в установленому законом порядку буде притягнений до відповідальності й у разі необхідності його буде звільнено з посади на законних підставах і в порядку, визначеному законом. Як вбачається, слід скасувати цей виняток, щоб усі судді обіймали посади безстроково, окрім суддів Конституційного Суду України.

Видиться доцільним збільшення посадового окладу суддів у декілька разів з одночасною мінімізацією ролі керівника у визначенні розміру отримуваної оплати праці. Це сприятиме усуненню негативних проявів, пов'язаних з оплатою праці суддів, рівень якої не тільки не дозволяє захистити працівника державного органу від тиску при прийнятті ними рішень, а, навпаки, створює передумови для наявності такого тиску.

Підрозділ 2.2. "Правове регулювання обмежень і заборон стосовно трудової діяльності суддів" присвячено з'ясуванню доцільності встановлених обмежень і заборон щодо діяльності суддів як суб'єктів трудового права з урахуванням міжнародних стандартів і зарубіжного досвіду врегулювання аналогічних питань.

Надаючи всім громадянам України рівне право доступу до державної служби, законодавець разом із тим встановлює коло обмежень, пов'язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням. Доведено, однак, що відмінності правового статусу судді повинні визначатися перш за все за рахунок окреслення меж здійснення ними своїх трудових прав та обов'язків, а не обмежень і заборон, установлення яких суперечить принципам рівності всіх людей у своїх правах і гідності, але в той же час є необхідним як виняток при доведенні обґрунтованості їх закріплення.

На наше переконання, слід погодитися з тим, що на даний час немає законних підстав для обмеження права суддів на об'єднання у професійні спілки. Це зумовлено наступним: (а) завдання й функції сучасних профспілок сконцентровані на захисті певної сфери прав та інтересів осіб найманої праці - працівників, представництві їх інтересів поряд з наявністю контрольних повноважень за додержанням законодавства; (б) діяльність профспілок та інших об'єднань громадян ґрунтується на засадах рівності і взаємної поваги, на відсутності тиску й на співпраці в разі взаємного бажання; (в) взаємодія профспілок і політичних партій не є обов'язковою, що вказує на можливість дотримання принципу політичного нейтралітету при створенні або участі у профспілковій організації. Доцільним вбачається скасування заборони на участь в профспілкових організаціях суддів з одночасним закріпленням цього права як однієї з гарантій права на працю для даної категорії працівників. Пропонуємо при цьому законодавчо закріпити такі особливості діяльності профспілок суддів, як неможливість (а) включення лідерів профспілок у виборчі списки політичних партій; (б) створення профспілками суддів власних політичних партій; (в) об'єднання їх профспілок з іншими організаціями громадян.

Ураховуючи міжнародні стандарти й визнаючи професійну діяльність суддів публічною службою, яка не передбачає необхідності безперервного виконання завдань і функцій, вважаємо доцільним закріпити за суддями право не тільки на об'єднання в профспілки, а й на страйк як складову частину профспілкового руху.

Що стосується права на сумісництво, то вважаємо що реалізовувати його суддями недоцільно, окрім зайняття викладацькою, науковою чи творчою діяльністю. Це сприяє не тільки підвищенню їх професійного рівня, накопиченню нових і актуалізації отриманих знань, формуванню пропозицій з удосконалення чинного законодавства, а й підготовці молодих фахівців з позиції не лише опрацювання теорії, а й передачі практичного досвіду, що виправдовує таку діяльність судді.

У підрозділі 2.3. "Особливості реалізації суддями трудових обов'язків" трудові обов'язки судді конкретизуються відповідно до його трудових функцій (спеціальність, кваліфікація, посада) та особистості. Сумлінність судді у виконанні цих обов'язків диктується насамперед його статусом і рівнем відповідальності за рішення, які він приймає. Додержання вимог щодо заборони займатися іншою оплачуваною діяльністю, за винятком наукової, викладацької або творчої, а також принципу політичного нейтралітету сприяє зосередженню на основній справі, забезпечуючи максимальну концентрацію сил та уваги.

Трудовий обов'язок судді - розгляд судових справ - конкретизується в кожному окремому випадку. Завершення слухання певної справи і прийняття відповідного рішення по ній не означає припинення трудових відносин, тому що цим не вичерпується зміст виконуваної суддею трудової функції.

Особливу увагу привертає проблема нормування праці суддів. Їх перевантаженість на практиці позначається на можливості виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо забезпечення державою права кожного на справедливий і відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом протягом розумного строку, встановленого законом. Обстоюється думка, що тільки за умови встановлення об'єктивних нормативів буде вирішено питання оптимальної чисельності суддів у відповідних судах, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності системи в цілому і зменшенню навантаження на суддів, зокрема.

Висловлюється точка зору стосовно можливості вирішення проблеми перевантаженості судів за рахунок скасування судів військових. Спеціалізація останніх є обґрунтованою, але можливою в рамках суддів загальної юрисдикції. Вищих навчальних закладів, які на високому фаховому рівні готували б військових юристів, в країні немає, тому не існує й необхідності в системі військових судів. Їх ліквідація з одночасною розробкою процедури переведення суддів до загальних судів, а також порядку передачі справ, що знаходилися у провадженні військових судів, сприяла б оптимізації трудової діяльності працівників судової влади.

Підрозділ 2.4. "Дисциплінарна відповідальність як гарантія реалізації трудових прав та обов'язків суддями" присвячено дослідженню відповідальності суддів за вчинення дисциплінарного проступку. Під останнім слід розуміти винне, протиправне порушення меж реалізації трудових прав суддями, невиконання або неналежне виконання ними своїх обов'язків, порушення законодавства при розгляді судових справ.

Суддя є спеціальним суб'єктом дисциплінарної відповідальності. Однак питання притягнення його до юридичної відповідальність пов'язано із забезпеченням недоторканності суддів як однієї з гарантій суддівської незалежності. Суддівський імунітет включає 2 елементи: (а) звільняє суддів від виконання окремих юридичних обов'язків і (б) містить ускладнені правові процедури притягнення їх до юридичної відповідальності.

Суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку судді може бути представлена однією з 2-х форм вини - умислом і необережністю. Стосовно судді остання може існувати виключно у формі недбалості, коли він не передбачає настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), хоча й повинен був і міг їх передбачити при необхідній увазі. Пропонуємо в ст. 31 Закону України "Про статус суддів" внести відповідні уточнення: термін "несумлінність" замінити терміном "недбалість".

Суддівську помилку як казус через відсутність вини судді в помилково прийнятому рішенні належить розмежовувати з недбалістю, що є необережним порушенням норм права, а тому тягне настання для суб'єкта цього проступку негативних наслідків у формі юридичної відповідальності. Помилка судді, як і його недбалість, потенційно є шкідливою, однак у першому випадку немає можливості передбачити шкідливі наслідки, а в другому вона є наявною. Відмежування помилки від проступку знаходиться у площині ставлення судді до прийнятого ним рішення, тобто це або керування особистим суддівським переконанням, або свідоме порушення норм права. Проведення такої диференціації, яка є вкрай складним завданням, покладено на спеціально уповноважені органи - кваліфікаційну комісію суддів або Вищу раду юстиції, що відповідає світовим тенденціям.

Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку судді складається з протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ними. Протиправність поведінки полягає: (а) в порушенні меж здійснення трудових прав суддями, передбачених поряд з принципом політичного нейтралітету в ст. 5 Закону України "Про статус суддів"; (б) у невиконанні або неналежному виконанні обов'язків судді, передбачених ст. 6 вказаного Закону; (в) недотриманні законодавства при розгляді судових справ. Враховуючи, що одним з обов'язків суддів є недопущення вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості чи незалежності, можемо зробити висновок, що вимоги морального змісту включені до трудових обов'язків цих представників судової влади.

Відмічено, що особливістю порядку накладення дисциплінарних стягнень передусім є виконання цієї процедури не роботодавцем, а кваліфікаційною комісією суддів, яка є постійно діючим органом у системі судоустрою України. Одним з її завдань є розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів і надання висновків про звільнення судді з посади.



ВИСНОВКИ\

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у вирішенні проблем правового регулювання праці суддів як суб'єктів трудових правовідносин, вдосконаленні понятійного апарату і формулюванні науково-практичних рекомендацій, які мають бути покладені в основу якісного перетворення механізму правового регулювання праці професійних суддів в Україні.

1. Суддя є державним службовцем, правовий статус якого визначається спеціальними законами ("Про статус суддів", "Про судоустрій України", "Про Вищу раду юстиції", "Про Конституційний Суд України" та ін.). Підтвердженням цьому слід вважати наступне: (а) суддя здійснює трудову діяльність на професійній основі, (б) працюючи в органі судової влади, він приймає рішення по справах від імені держави, (в) суддя одержує заробітну плату за рахунок коштів Державного бюджету України. Функція відправлення правосуддя передбачає особливе регламентування праці судді: межі реалізації ним трудових прав (у зв'язку з особливостями його правового статусу) та іншими працівниками відрізняються в основному завданнями й функціями, які він виконує, здійснюючи судову владу.

2. Правовий статус судді, будучи спеціальним, визначає особливості правового положення цієї особи через займану ним посаду й відповідну службову діяльність від імені держави. До структури правового статусу судді треба включити виключно ті елементи, які є загальними для даної категорії і які є основою правового положення судді; це правосуб'єктність і комплекс прав та обов'язків. Аналіз положень Закону України "Про статус суддів" дозволяє стверджувати, що його нормами охоплено ширше коло питань, аніж межі характеристики правового статусу судді. Зміст Закону є повнішим окреслених назвою меж, що викликає необхідність назвати його "Про суддів України".

3. Трудова правосуб'єктність судді, будучи спеціальною, охоплює специфічні якості і здібності особи. Поряд із загальними рисами вона має свої особливості, зумовлені специфікою правового статусу цієї категорії осіб, який є дуальним. Останнє передбачає наявність взаємопов'язаних і взаємозумовлених складників одного правового статусу, який включає ознаки 2-х: особи як працівника й особи як державного службовця. За рахунок того, що ці 2 статуси притаманні одночасно одній особі, фактично мову слід вести про один спеціальний (відмінний і від першого, й від другого) якісно новий статус - статус судді.

Правосуб'єктність судді включає низку критеріїв, за якими визначається відповідність властивостей, якостей і здібностей особи законодавчо закріпленим вимогам для здійснення трудової діяльності на посаді судді. Якщо за загальним правилом трудова правосуб'єктність працівників виникає з 16 років, то для судді вона має інший віковий ценз. Вимоги, необхідні для роботи в суді, є підвищеними порівняно з вимогами до працівників інших державних органів, що зумовлено специфікою службової діяльності в суді. Відповідно до норм законодавства України до осіб, які претендують на зайняття посади судді, встановлюються додаткові вимоги щодо віку, освіти, професійного стажу, громадянства, володіння державною мовою, проживання.

4. Кабінету Міністрів України необхідно доручити Мінпраці, Мін'юсту й МЗС України якнайшвидше розглянути питання про можливість ратифікації Конвенції МОП №151 "Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі". Це сприятиме ефективнішому й виваженішому підходу до врегулювання службово-трудових відносин державних службовців і підвищить рівень їх соціального-захисту.

5. Трудові права судді являють собою формально визначені й гарантовані можливості: а) діяти самому; б) вимагати дій від інших; в) звертатися в необхідних випадках за сприянням у реалізації права (за захистом) до відповідного державного органу. Характерними ознаками цих прав є: а) належність їх певному суб'єкту права - судді; б) реалізація прав на підставі особистих інтересів суб'єкта; в) визначення меж здійснення можливостей суб'єкта права рамками закону; г) особливий зміст і обсяг трудових прав судді у зв'язку зі специфікою його правового статусу; д) обмеження особливостей реалізації трудових прав судді в просторі колом осіб, які володіють цим статусом, а в часі - періодом наявності такого статусу в конкретної особи.

6. Вбачається доцільним підвищення посадового окладу суддів у декілька разів з одночасною мінімізацією ролі керівника у визначенні розміру отримуваної ними оплати праці, що сприятиме усуненню негативних проявів, пов'язаних із заробітною платою суддів, рівень якої не тільки не дозволяє захистити працівника державного органу від зовнішнього впливу, тиску при прийнятті ним рішень, а, навпаки, створює передумови для нього.

7. Виходячи з того, що (а) завдання й функції сучасних профспілок сконцентровані на захисті певної сфери прав та інтересів осіб найманої праці - працівників, представництві їх інтересів поряд з наявністю контрольних повноважень за додержанням законодавства; (б) діяльність профспілок та інших об'єднань громадян ґрунтується на засадах рівності і взаємної поваги, на відсутності тиску й на співпраці в разі взаємного бажання; (в) взаємодія профспілок і політичних партій не є обов'язковою, що вказує на можливість дотримання принципу політичного нейтралітету при створенні або участі у профспілковій організації, слід погодитися з тим, що на даний час немає підстав для обмеження права на об'єднання в професійні спілки для суддів. Доцільним вбачається скасування заборони на участь в профспілкових організаціях суддів з одночасним закріпленням цього права як однієї з гарантій права на працю для даної категорії працівників. Ось чому пропонуємо законодавчо закріпити такі особливості діяльності профспілок суддів, як неможливість (а) включення лідерів профспілок у виборчі списки політичних партій; (б) створення профспілками суддів власних політичних партій; (в) об'єднання їх профспілок з іншими організаціями громадян.

8. Враховуючи міжнародні стандарти й визнаючи професійну діяльність суддів публічною службою, яка не передбачає необхідності безперервного виконання завдань і функцій, доцільним вбачаємо закріпити за суддями не тільки право на об'єднання у профспілки, а й на страйк як складову частину профспілкового руху.

9. Особливу увагу звертає на себе проблема нормування праці суддів. Їх перевантаженість позначається на можливості виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосовно забезпечення державою права кожного на справедливий і відкритий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом протягом розумного строку, встановленого законом. Тільки за умови визначення об'єктивних нормативів буде належним чином вирішено питання чисельності суддів у відповідних судах, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності системи в цілому і зменшенню навантаження на суддів, зокрема. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є ліквідація військових судів.

10. При визначенні підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності аналіз положень ст. 31 Закону України "Про статус суддів" дозволяє стверджувати: по-перше, суддя може припуститися помилки при винесенні рішення, що не потягне притягнення його до дисциплінарної відповідальності в разі особистого переконання в правильності прийнятого по справі рішення; по-друге, суб'єктивна сторона дисциплінарного проступку судді може бути представлена у формі як умислу, так і необережності. За відсутності вини, що встановлюється таким колегіальним органом, як кваліфікаційна комісія суддів, яка перевіряє факти порушення закону суддею шляхом дотримання спеціального порядку, немає й суб'єктивної сторони проступку, а значить, і складу дисциплінарного проступку, отже й підстави для відповідальності.

11. Необхідно на законодавчому рівні затвердити Кодекс професійної етики судді і прийняти окремий закон, який врегулював би питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності з конкретизацією понять, які на даний час є невизначеними (оціночними), що перешкоджає належному застосуванню правових норм щодо дисциплінарної відповідальності суддів, залишаючи місце розбіжностям у трактуванні поняття "дисциплінарний проступок".



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Штих Т.В. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів як гарантія дотримання меж реалізації трудових прав та обов'язків / Т.В. Штих // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №1.- С. 147-150.

2. Штих Т.В. Право суддів на асоціацію: міжнародні норми і досвід / Т.В. Штих // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №3.- С.138-142.

3. Штих Т.В. Право на об'єднання та його обмеження відносно суддів України / Т.В. Штих // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2009. - Вип. №13. - С.171-175.

4. Штих Т.В. Право на страйк та його обмеження відносно суддів / Т.В. Штих // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний ун-т імені Володимира Даля. - 2010. - №15. - С. 423-431.

5. Штих Т.В. Права і обов'язки судді як суб'єкта трудового права / Т.В. Штих // Форум права. - 2010. - №3. - С. 347-351.

6. Штих Т.В. Дисциплінарна відповідальність судді як гарантія дотримання меж реалізації трудових прав та обов'язків / Т.В. Штих // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 15-16 травня 2010р.- Суми, 2010. - С.429-434.

7. Штих Т.В. До питання про право на об'єднання професійних суддів / Т.В. Штих // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції науковців, викладачів, аспірантів, студентів. Книга 1. м. Луганськ, 21-22 квітня 2010р. / За ред. проф. Л.І. Лазор. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2010. - С.305-309.



АНОТАЦІЇ

Штих Т.В. Правовий статус суддів як суб'єктів трудового права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010.

Дисертацію присвячено специфіці та проблемам правового статусу професійних суддів як суб'єктів трудового права, з огляду на розуміння статусу як основної характеристики правового положення особи з урахуванням особливостей інших статусів, що можуть їй належати.

В умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні постало багато проблем щодо забезпечення судочинства й незалежності судової гілки влади. Незважаючи на цей основний принцип, передбачений Конституцією й законами України, мають місце факти неправомірного впливу на суддів стосовно здійснення правосуддя. Їх незалежність перебуває під загрозою на всіх стадіях кар'єри суддів, починаючи з добору й призначення кандидатів на суддівські посаду, просування на керівні посади й аж до питання притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення судді з посади. статус працівник правовий держслужбовець

Трудова правосуб'єктність судді, будучи спеціальною, охоплює специфічні якості і здібності особи. Поряд із загальними рисами вона має свої особливості, зумовлені специфікою правового статусу цієї категорії осіб, який є дуальним. Останнє передбачає наявність взаємопов'язаних і взаємозумовлених складників одного правового статусу, який теоретично включає ознаки 2-х: особи як працівника й особи як державного службовця. За рахунок того, що ці 2 статуси притаманні одночасно одній особі, фактично мову слід вести про один спеціальний (відмінний і від першого, і від другого) якісно новий статус - статус судді.

Ключові слова: суддя, правовий статус, право на працю, трудова правосуб'єктність, трудові права й обов'язки, державна служба.

Штых Т.В. Правовой статус судей как субъектов трудового права Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

Диссертация посвящена специфике и проблемам правового статуса судьи как субъекта трудового права, исходя из понимания статуса как основной характеристики правового положения лица с учетом особенностей иных статусов, которые могут ему принадлежать.

В условиях обострения внутриполитической ситуации в Украине возникло много проблем, связанных с обеспечением судопроизводства и независимости судебной ветви власти. Несмотря на этот важнейший принцип, предусмотренный Конституцией и законами Украины, имеются факты неправомерного влияния на судей относительно осуществления правосудия. Их независимость находится под угрозой на всех стадиях карьеры судей, начиная с отбора и назначения кандидатов на судейские должности, продвижения на руководящий пост, вплоть до привлечения к дисциплинарной ответственности и увольнения судей с должности.

Судья - государственный служащий, правовой статус которого определяется специальными законами. Доказательствами этого является то, что он, работая в органе судебной власти, осуществляет трудовую деятельность на профессиональной основе, принимает решения по делам от имени государства, получает заработную плату за счет средств Государственного бюджета Украины. Функция осуществления правосудия предусматривает особое регулирование труда судей: границы реализации ими трудовых прав (в связи с особенностями их правового статуса) и иных работников отличаются вследствие задач и функций судей, возложенных на судебную власть.

Трудовая правосубъектность судьи, будучи специальной, включает совокупность специфических качеств и способностей лица. Вместе с общими чертами она имеет свои особенности, обусловленные спецификой правового статуса этой категории лиц, который является дуальным. Последнее предусматривает наличие взаимосвязанных и взаимообусловленных составных одного правового статуса, который теоретически включает признаки 2-х: лица как работника и лица как государственного служащего. За счет того, что эти 2 статуса присущи одновременно одному лицу фактически речь идет об одном специальном (отличном и от первого, и от второго) качественно новом статусе - статусе судьи.

Доказана противоправность ограничение права судей на создание профсоюзов и участие в них. Отмена этого запрета с одновременным провозглашением данного права как одной из гарантий права на труд для этой категории работников возможна при обязательном законодательном закреплении таких положений, как невозможность (а) включения лидеров профсоюзов судей в избирательные списки политических партий; (б) этих профсоюзов создавать собственные политические партии; (в) профсоюзов судей объединяться с другими организациями граждан.

Ключевые слова: судья, правовой статус, право на труд, трудовая правосубъектность, трудовые права и обязанности, государственная служба.

Shtykh T.V. Legal Status of Judges as Subjects of Labour Law of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.05 - Labour Law; Social Security Law / Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Lugansk, 2010.

Dissertation is devoted to specificity and problems of legal status of professional judges as subjects of Labour Law of Ukraine, understanding a status as the main characteristic of person's legal position taking into consideration peculiarities of other statuses, which she might bear.

In conditions of aggravation of internal political situation in Ukraine, a great number of problems concerning securing legal procedure and independence of judicial blanch of law have emerged. In spite of the fact that this fundamental principle is set in Constitution and laws of Ukraine, there are a number of facts of illegal influence on judges in questions of legal procedure execution. Their independence is under the threat during all stages of judicial career, starting with selection and appointment of candidates on judicial position, promotion for leading positions and up to the issues connected with institution of disciplinary liability and judges' dismissal from office.

Labour legal personality of a judge being a special legal personality embrace peculiar characteristics and abilities of a person. Together with general features, it bears certain peculiarities, stipulated by specificity of legal status of this category of persons, which is dual. The latter provides for the presence of interconnected and interdependent components of a single legal status, which theoretically includes characteristics of two statuses: of a person as a worker and of a person as a public servant. Because of the fact that these two statuses are united simultaneously in the same person, it should be considered as one special (different from the first and the second) completely new status - a status of a judge.

Key words: judge, legal status, right to work, labour legal personality, labour rights and obligations, state service.

Размещено на Allbest.ru

...