Адміністративно-правові засади формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

УДК 346.543

Адміністративно-правові засади формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КНЯЗЕВ Всеволод Сергійович

Херсон - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному університеті бізнесу і права, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Захист відбудеться 11 липня 2011 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 9 червня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Нікітенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В цілому, в Україні створено адміністративно-правові засади здійснення інвестиційної діяльності, але окремі елементи системи потребують змін та доповнень. Чисельність нормативних актів, що видаються для регулювання інвестиційних відносин, велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створюють масив несистематизованих та невпорядкованих актів, які формують несприятливе правове поле інвестиційної діяльності. Цей масив не має у своїй основі системоутворюючого акту, хоч деякою мірою цю прогалину заповнює Закон України «Про інвестиційну діяльність». Необхідно зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; створити стійку і взаємопов'язану ієрархію актів, у якій, виходячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; за рахунок створення Загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, у якому принципові положення не потребували б повторення в кожному підрозділі Особливої частини інвестиційного законодавства. Проблеми можуть бути вирішені шляхом кодифікації інвестиційного законодавства. І саме тому заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України.

Надзвичайно важливими компонентами інвестиційного законодавства є чітке визначення засобами законодавчої техніки всіх елементів інвестиційних правовідносин, видів таких правовідносин, видів та форм інвестування, договорів, що мають визнаватися як інвестиційні, тощо. Зазначені об'єкти законодавчої урегульованості, передусім ступінь досконалості їх юридичного закріплення і регулювання, справляють значний вплив на кінцеву ефективність законодавства про інвестиційну діяльність. Слід визнати, що бурхливий розвиток законодавства у цій сфері протягом останніх років призвів до фактичного утворення, по-перше, достатньо об'ємного нормативно-правового масиву; по-друге, масиву, що містить у собі необхідні ознаки системності, у тому числі ієрархічність внутрішньої структурної побудови, а також наявність змістовних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків тощо; по-третє, масиву, в якому вже фактично існує внутрішній поділ на «загальну» і «спеціальну» частини.

Дослідженню проблем правового регулювання інвестиційних відносин присвячені наукові праці як вітчизняних учених-правників Ю.Є. Атаманової, A.Г. Бобкової, О.В. Буткевич, О.М. Вінник, Н.Н. Вознесенської, Д.В. Задихайла, О.Р. Зельдіної, Г.Л. Знаменського, О.Р. Кібенко, B.М. Коссака, В.І. Кухаря, В.К. Мамутова, А.В. Омельченка, О.П. Підцерковного, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатая, Л.В. Таран, О.В. Шаповалової, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини, так і зарубіжних науковців Б.І. Альохіна, О.М. Антипової, В.В. Гущина, Д.К. Лабіна, О.О. Овчиннікова, В.А. Трапєзнікова, І.3. Фархутдінова та ін. Проблема регулювання інвестиційних відносин також знайшла відображення у наукові досягнення таких учених-економістів, як І.О. Бланк, Р. Кабріяк, Вільям Д. Нордхаус, Дж.М. Розенберг, Пол Е. Самуельсон тощо.

Суспільна важливість інвестиційних відносин визначається тим, що вони є обов'язковою складовою будь-яких підприємницьких відносин, а в умовах ринкової економіки економічних відносин. У зв'язку з цим вимоги до якості законодавчого регулювання в цій сфері, його відповідності вимогам часу є дуже високими. Тому систематизація та власне кодифікація законодавства про інвестиційну діяльність, розроблення і прийняття Інвестиційного кодексу України в цих умовах є радикальним засобом підвищення якості правового регулювання відповідних суспільних відносин. Кодифікація не тільки сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої системи нормативних актів, що базується на науковому фундаменті та забезпечує оптимальну скоординованість між діючими нормами, а й дозволяє вирішити два взаємопов'язані завдання - вдосконалювати і зміст і форму законодавства.

Зазначене вище, безумовно, актуалізує наукові дослідження проблеми кодифікації інвестиційного законодавства як засобу підвищення ефективності державної економічної політики взагалі та інвестиційної, зокрема.

Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права на 2008-2012 рр. за темою «Стратегічні напрямки та пріоритети розвитку ринків в умовах інтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 0109U002937). Особистий внесок дисертанта полягає у дослідженні адміністративно-правового регулювання інвестиційно-фінансових відносин в Україні, обґрунтуванні теоретичних положень та розробці пропозицій щодо удосконалення законодавства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад формування системи адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин в Україні для забезпечення підвищення його ефективності та вирішення актуальних завдань формування та реалізації інвестиційної політики держави.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати сутність інвестиційних відносин, як об'єкту правового регулювання і визначити концептуальні засади адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин;

- обґрунтувати потребу кодифікації інвестиційного законодавства України;

- удосконалити класифікацію видів кодифікації законодавства за методом її здійснення;

- визначити сутність кодифікації-модернізації інвестиційного законодавства України.

- визначити передумови та обґрунтувати підстави кодифікації інвестиційного законодавства України;

- обґрунтувати цілі та методичні завдання кодифікації інвестиційного законодавства;

- розробити концепцію розбудови кодифікації інвестиційного законодавства;

- розробити структуру Інвестиційного кодексу України (ІКУ), та визначити його зміст.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення інвестиційної діяльності, та законотворча діяльність держави щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження також використовувались спеціальні методи. При вивченні етапів еволюціонування змісту інвестиційного законодавства України застосовувався історико-правовий метод (підрозділ 1.1, 1.2). За допомогою методу комплексного аналізу в роботі досліджено правову сутність інвестиційного ринку України та специфіку сучасного механізму правового регулювання інвестиційних відносин (підрозділ 2.1, 2.2). Особливого значення в дослідженні набув системно-структурний метод, який було використано під час з'ясування ієрархічної природи як самого об'єкта правового регулювання - інвестиційного ринку, так і структури та внутрішніх зв'язків запропонованої кодифікації інвестиційного законодавства (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1). Для тлумачення норм чинного законодавства України, а також з метою створення нових юридичних конструкцій, які пропонується запровадити у вітчизняне законодавство, дисертантом активно застосовувалися такі спеціальні методи дослідження, як формально-юридичний і логіко-семантичний. Вказані вище методи наукового дослідження дозволили не лише теоретично дослідити обрану у роботі тематику, але й сформувати перспективні напрями її подальшого вивчення.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти з питань адміністративного, фінансового та іншого матеріального та процесуального законодавства, міжнародні договори.

Емпіричну онову дослідження склали дані про практику адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, а також матеріали міністерств та інших органів виконавчої влади з питань регулювання інвестиційних процесів та одержані дисертантом дані з моніторингу правових актів, судову практику, іншу адміністративно-правову практику.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у визначенні сутності та змісту удосконалення норм адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, у виробленні конкретних пропозицій щодо кодифікації інвестиційного законодавства України. Внаслідок проведеного дослідження отримано й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:

вперше:

- обґрунтовано підстави кодифікації інвестиційного законодавства, основою яких є зміст статей 97 та 116 Конституції України, якими об'єктом законодавчого регулювання визначено саме інвестиційний ринок як складне й системне суспільно-економічне утворення, створення та функціонування якого визнано об'єктом регулювання виключно законами України, а проведення інвестиційної політики, що потребує створення складної системи організаційно-господарського впливу, - конституційним обов'язком Уряду України;

- визначено цілі і завдання кодифікації інвестиційного законодавства, які забезпечують інтеграцію національного правового інвестиційного порядку до міжнародної системи правового регулювання інвестиційного ринку з забезпеченням національних інтересів; стабілізацію національного правового інвестиційного порядку; правове закріплення балансу інтересів між основними учасниками інвестиційної діяльності; доступ до міжнародних інвестиційних ресурсів;

- доведено, що принциповою особливістю вперше запропонованої концепції розбудови кодифікації інвестиційного законодавства є збереження пандектної системи розташування нормативно-правового матеріалу, з одного боку, а з іншого, - спроба об'єднати інструментальні господарсько-правові засоби регулювання із системою визначених типів ринкових інвестиційних відносин, що функціонують як окремі об'єкти державної інвестиційної політики;

- розроблено структуру запропонованого ІКУ, у змісті якого виокремлено загальну, особливу та спеціальну частини, а також детально визначено їх зміст.

- обґрунтовано положення, що кодифікація інвестиційного законодавства України шляхом розроблення та прийняття ІКУ як реального і ефективного нормативно-правового акту, виходячи із сутності такої кодифікації, змісту техніко-юридичних, економічних та політичних її завдань, місця в системі джерел українського законодавства в цілому і господарського законодавства зокрема, яке вже є кодифікованим на галузевому рівні, може існувати тільки як унікальний продукт вітчизняної законотворчості. На підставі цього вперше сформульовано положення про принципову неможливість імпорту (трансплантації) іноземних кодифікацій інвестиційного законодавства до України та доведено потребу створення власної вітчизняної кодифікації.

удосконалено:

- розподіл видів кодифікації законодавства за методом її здійснення на кодифікації-компіляції та кодифікації-реформи, внаслідок доповнення новим видом - кодифікацією-модернізацією, яка передбачає не тільки зібрання й систематизацію норм чинних джерел законодавства в новому, спільному для них нормативно-правовому акті з метою спрощення та раціоналізації правового регулювання, але і є підставою для суттєвого вдосконалення його змісту та підвищення ефективності відповідно до оновленої та скоригованої політики держави у визначеній сфері згідно із сучасними вимогами до змістовних параметрів установленого в ній правового режиму;

- концептуальні засади адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, що визначають, насамперед, його соціальну ефективність і мають бути враховані під час кодифікаційних робіт у сфері інвестиційного законодавства. Як такі засади запропоновано розглядати врахування складної природи інвестиційних правовідносин, їх системного характеру, завдань довгострокової інвестиційної політики держави. У цьому контексті кодифікація інвестиційного законодавства має стати системним нормативно-правовим джерелом спрямування й координації багатофункціональної ролі держави в інвестиційній сфері, зважаючи на велику кількість суб'єктів організаційно-господарських повноважень, а також на те, що інвестиційна політика є складником інших самостійних напрямів державної економічної та соціальної політики.

дістали подальший розвиток:

- положення про потребу кодифікації інвестиційного законодавства України, яку слід розглядати як засіб зупинення законодавчої інфляції у сфері правового регулювання інвестиційних відносин, а також значного підвищення раціоналізації такого законодавства, уніфікації, стабільності та ефективності;

- положення про те, що за своєю сутністю кодифікація-модернізація інвестиційного законодавства України має полягати у знаходженні адекватної сучасному стану інвестиційного ринку країни унікальної конфігурації поєднання приватних і публічних, коротко- й довгострокових, тактичних і стратегічних, комерційних та некомерційних інтересів, що виникають з приводу функціонування такого ринку та якими мотивуються учасники інвестиційних відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості, їх застосування: у науково-дослідницькій сфері - матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення питання правового регулювання інвестиційних відносин; у правотворчій сфері - сформульовані в роботі пропозиції можуть бути певною базою для розроблення нових та вдосконалення вже існуючих актів законодавства України; у навчальному процесі - положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час підготовки навчальних посібників для студентів і викладання лекцій на тему «Правове регулювання інвестиційних відносин» з навчального курсу «Господарське право України».

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації оприлюднені автором на конференціях, семінарах, нарадах, серед яких найбільш важливими були: Київська науково-практична конференція молодих вчених «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 2008); Студентська та професорсько-викладацька наукова конференція «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009); Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукові дослідження» (м. Миколаїв, 2010); щорічні конференції професорсько-викладацького складу Міжнародного університету бізнесу і права.

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у 7 статтях, у тому числі у 4 статтях у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України та у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, містить 1 рисунок та список використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 203 сторінки. Список використаних джерел складається з 149 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зазначається методологічна основа дослідження, викладені положення, що мають наукову новизну, розкривається практичне значення досягнутих результатів, наводяться дані про їх апробацію та публікацію.

Розділ І. «Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин» включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Розвиток правового регулювання інвестиційних відносин в Україні» встановлено, що сукупність суспільних відносин, що виникають внаслідок здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій) та державного впливу на їх учасників, формує інвестиційні відносини, нормативною основою яких є інвестиційне законодавство. В інвестиційному законодавстві домінує принцип рівності в регламентації прав вітчизняних та іноземних інвесторів, відповідно до якого формується система нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері інвестування.

За завданням та обсягом правового регулювання у сфері інвестиційної діяльності серед цієї системи актів можна виділити дві основні групи: 1) комплексні законодавчі і підзаконні акти, які мають універсальний характер і встановлюють основні принципи та загальні положення правового регулювання діяльності на території України вітчизняних та іноземних інвесторів; 2) предметні або рамкові законодавчі та підзаконні акти, які спеціально орієнтовані на регламентацію правового режиму інвестиційної діяльності або її конкретних організаційних та правових форм, легалізованих в Україні.

Норми права, що регулюють суспільні відносини у сфері інвестування, знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що виникають у процесі інвестування. Інвестиційне законодавство включає також і видані відповідними державними органами нормативні акти. Особливістю адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності є те, що відносини регламентуються широкою системою підзаконних нормативних актів.

Інвестиційному законодавству притаманні наступні риси: розгалуженість і велика кількість нормативних актів; наявність у системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих і локальних; відсутність Інвестиційного кодексу.

Аналіз існуючої правової бази і практики застосування інвестиційного законодавства свідчить про необхідність його подальшого вдосконалення шляхом систематизації і розробки на цій основі Інвестиційного кодексу України.

У підрозділі 1.2. «Роль адміністративних норм у формуванні та реалізації інвестиційних відносин» обґрунтовано, що саме стан адміністративно-законодавчого регулювання інвестиційних відносин є визначальним чинником забезпечення балансу інтересів, що виникають в інвестиційній сфері. Правовідносини з формування, узгодження, прогнозування, створення, розгляду, прийняття та реалізації державних програм інвестиційного розвитку, особливо взаємодія таких програм з системою адміністративно-правових засобів державного регулювання інвестиційних відносин, повинні стати елементом предмету регулювання саме ІКУ. У зв'язку з цим, ІКУ повинен стати тим законодавчим чинником, тим центральним джерелом законодавства, яке має сфокусувати в собі інвестиційні аспекти забезпечення національної економічної безпеки, в тому числі і через законодавчу фіксацію механізмів їх визначення та забезпечення.

Концептуальними засадами адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин, що визначають його соціальну ефективність та мають бути враховані в процесі кодифікаційних робіт в сфері інвестиційного законодавства є: врахування складної природи інвестиційних правовідносин, що водночас передбачає єдність їх адміністративно-законодавчого врегулювання; врахування системного характеру відносин, що виникають в процесі функціонування інвестиційного ринку та необхідності законодавчого закріплення всіх основних внутрішніх і найбільш впливових зовнішніх елементів-чинників такого ринку та системоутворюючих відносин між ними, закріплення інвестиційного ринку як ієрархічної системи інвестиційних відносин, що і має виступати у якості інтегрованого об'єкту законодавчого регулювання; врахування через спрямованість та зміст законодавчого регулювання інвестиційних відносин завдань довгострокової інвестиційної політики держави як самостійного напряму її економічної політики; кодифікація інвестиційного законодавства має стати системним нормативно-правовим джерелом спрямування і координації багатофункціональної ролі держави в інвестиційній сфері.

У підрозділі 1.3. «Поняття та сутність інвестиційних відносин як об'єкту адміністративно-правового регулювання» обґрунтовується, що економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Інвестиційні відносини є важливою та невід'ємною частиною ринкової економіки будь-якої країни. Системний аналіз цих специфічних відносин свідчить про необхідність їх розгляду в якості елементів інвестиційного ринку, який, в свою чергу, функціонує як складова більш широкого поняття - «ринкова економічна система».

Механізми інвестиційного ринку не можуть функціонувати в режимі ідеальних моделей. Це визначає необхідність державного регулювання інвестиційних відносин, яке реалізується економічними («непрямими») та адміністративними («прямими») методами. У цьому сенсі провідна роль належить адміністративно-правовому регулюванню, як інструменту забезпечення збалансованості інвестиційно-фінансового ринку, важливому засобу створення інфраструктури функціонування інвестиційного ринку.

Суспільна важливість інвестиційних відносин визначається тим, що вони є обов'язковою складовою будь-яких економічних відносин. У зв'язку з цим вимоги до якості адміністративно-правового регулювання в цій сфері, його відповідності вимогам часу є дуже високими. Тому систематизація та власне кодифікація законодавства про інвестиційну діяльність, розроблення і прийняття Інвестиційного кодексу України в цих умовах є радикальним засобом підвищення якості правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Розділ ІІ. «Удосконалення адміністративно-правових засад формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Завдання та методичні засади удосконалення адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин» визначено сутність кодифікації, як способу якісного упорядкування законодавства, визначено характерні риси та види кодифікації. Кодифікація інвестиційного законодавства розглядається як об'єктивний етап процесу розвитку законодавства України. Кодифікація є не просто новим законом або механічним об'єднанням спільного за предметом регулювання нормативно-правового матеріалу, але й являє собою суттєво новий системно-структурний елемент, з появою якого виникає ціла низка проблем співвідношення (співіснування) з іншими елементами структури законодавства, зокрема через встановлення нових системних зв'язків із суміжними елементами з необхідністю визначити та оптимізувати їх змістовні характеристики.

Стосовно інвестиційного законодавства, що має бути уособленим через Інвестиційний кодекс, проблема пошуку місця останнього в структурній організації законодавства України затрудняється через достатньо складну правову природу інвестиційних правовідносин, що є функціональною, інтегративною і, загалом, вторинною характеристикою правовідносин, які виступають як корпоративні, зобов'язальні, речові тощо.

Для складно організованих систем, які розвиваються, до яких належать суспільство, ринкова економіка тощо, характерною є присутність процесів управління, що і забезпечують адекватність розвитку та самоорганізації таких систем. Звідси механізм управління є складовою частиною складного механізму адаптеру системи.

Саме таке співвідношення в системі законодавства України має бути відтворено через моделювання системно-структурних зв'язків між Інвестиційним кодексом та законодавством, яке регулює суспільні відносини на ринках матеріальних та інтелектуальних цінностей, котрі можуть виступати в якості інвестицій. В цьому сенсі, зважаючи на надсистемний, «функціонально-управлінський» характер ІКУ по відношенню до законодавства, що регулює залежні, «пов'язані» ринки, інвестиційне законодавство, особливо ІКУ, мають виконувати такі важливі внутрішні системні функції, як: 1) спрямування всієї системи законодавства про ринки окремих товарів, що можуть виступати у якості інвестицій, на адміністративно-правове забезпечення відносин, задоволення саме інвестиційного попиту; 2) застосування додаткових юридичних засобів, що підсилюють, підвищують ефективність усіх адміністративно-правових механізмів, які забезпечують урегульованість саме інвестиційного компоненту функціонування відповідних ринків, через визначення статусу інвестора, надання йому конкретних гарантій тощо; 3) адаптація відповідних механізмів правового регулювання відносин щодо названих ринків для застосування загальних засобів державного регулювання інвестиційної діяльності, які здійснювали б вплив саме на активізацію інвестиційних відносин; 4) визначення напрямів подальшого розвитку законодавства про ринки в контексті подальшого розвитку законодавства про інвестиційний ринок.

Таким чином, ІКУ має стати новим структурним елементом в системі законодавства, який представляє собою певну управлінську, в системологічному сенсі, надсистему, якій функціонально підпорядковані блоки законодавства, що регулюють ринки майнових і інтелектуальних цінностей, які можуть виступати в якості інвестицій.

У підрозділі 2.2. «Кодифікація адміністративно-правових норм, які регулюють інвестиційні відносини в Україні» досліджується проблема визначення місця Інвестиційного кодексу України як в системі законодавства про інвестиційну діяльність, так і в системі законодавства України як такого.

В умовній вертикально-горизонтальній "системі координат" (системі внутрішньоструктурних зв'язків між актами законодавства) в центрі якої розміщується пропонований Інвестиційний Кодекс простежуються наступні зав'язки:

- по вертикалі - над ІКУ мають бути розміщені Конституція України і ГКУ. З іншої сторони, підпорядкованими Інвестиційному кодексу мають бути визначені спеціальні Закони України, що регулюють окремі види інвестиційної діяльності і які умовно знаходяться в зоні активної економічної і законотворчої динаміки. До цих спеціальних законів приєднуються і відповідні підзаконні нормативно-правові акти;

- по горизонталі - найважливішим елементом взаємодії з Інвестиційним кодексом, а також із спеціальним законодавством про окремі види інвестиційної діяльності мають бути Державні програми розвитку інвестиційної діяльності на окремий період, а більш опосередковано - суміжні державні програми (наприклад, розвитку окремих галузей або секторів економіки), і безперечно - Державна програма соціально-економічного розвитку, в яких розкривається зміст загальної економічної та інвестиційної політики держави. По іншу сторону від ІКУ має бути розташоване господарське законодавство України, що, в першу чергу, пов'язане з регулюванням окремих ринків виробництва та реалізації товарів та послуг. При цьому слід обов'язково зазначити, що важливим є не тільки гармонійне "розміщення" актів законодавства в системі координат, але і з'ясування змісту взаємозв'язків між ними.

У підрозділі 2.3. «Адміністративно-правові проблеми створення Інвестиційного кодексу України» зазначається, що концепція кодифікованого законодавчого регулювання інвестиційного ринку має на меті подолання відстані між правовим інструментарієм регулювання та його кінцевою метою - безпосереднім станом економічних відносин.

Пропонована структура ІКУ, на відміну від традиційної пандектної організації нормативного матеріалу, містить три складові частини: загальну, особливу та спеціальну. У зв'язку з цим існує можливість сконцентрувати диференціацію норм за критерієм уніфікація - спеціалізація.

1. «Загальна частина» концентрує універсальні норми для відносин, що охоплюють весь предмет регулювання, а також норми, що визначають методи адміністративно-правового регулювання, його принципи та базові правові цінності. «Загальна частина» ІКУ має містити в собі норми, що встановлюють, закріплюють або врегульовують: предмет кодексу; принципи адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин; гарантії учасникам інвестиційної діяльності; інвестиційну політику держави; інвестиції та їх види; інвестиційний оборот; інвестування; інвестиційну діяльність; інвестиційні правовідносини (види та склад); підстави виникнення інвестиційних правовідносин; інвестиційний проект; адміністративно-правові режими інвестиційної діяльності; державу в інвестиційній сфері; інвестиційну безпеку держави та національної економіки; відповідальність учасників інвестиційних відносин; інвестиційне законодавство; міжнародні зобов'язання України в сфері регулювання інвестиційних відносин.

Що стосується адміністративно-правового регулювання, то слід зазначити про надзвичайно об'ємний і урізноманітнений предмет - економічну діяльність, що може бути диференційована не тільки за видами такої, але і функціонувати в системі надзвичайно складних механізмів ринкової організації відповідних її сфер та сегментів. Відтак, адміністративно-правове регулювання отримує мікро- та макрорівень свого безпосереднього впливу на суспільно-економічні відносини. Безперечно, що до названих критеріїв, якими визначається порівняльна складність предмету адміністративно-правового регулювання, необхідно додати і традиційний розподіл економічних відносин на типи: виробничі, організаційні та внутрішньогосподарські. Вказане стосується і методу адміністративно-правового регулювання, що є значно більш складним і синтезованим за природою у порівнянні з галузями, що уособлюють чітку приналежність або до сфери приватного, або - публічного права. Саме цими особливостями адміністративно-правового регулювання обумовлені особливості структурування нормативно-правового матеріалу в процесі кодифікації.

2. При формуванні «Особливої частини» за основу покладено об'єктний підхід через закріплення та врегулювання окремих системоутворюючих елементів структури інвестиційного ринку, що водночас є автономними підсистемами - типами інвестиційних відносин, до яких застосовуються адміністративно-правові засоби регулювання. «Особлива частина» запропонованого проекту кодифікації є головним елементом інноваційності підходу, в ній слід закріпити макроекономічні адміністративно-правові засоби впливу держави на найважливіші складові інвестиційного ринку. «Особлива частина» містить регулювання за інституційним принципом, яке може об'єднуватись за критерієм спеціалізованого характеру норм об'єднаних в межах окремих інститутів. У структурі «Особливої частини» ІКУ здійснюється фіксація «постійної» складової змісту інвестиційної політики держави взагалі, основних її завдань по відношенню до окремих елементів інвестиційного ринку як системи, що дозволить спрямувати весь механізм адміністративно-правового впливу на досягнення завданих фінансово-економічних результатів.

Таким чином, «Особлива частина» має включати в себе норми, що встановлюють, закріплюють або регулюють: систему правовідносин, що виникають в процесі формування та використання інвестиційного потенціалу; систему правовідносин, що опосередковують інвестиційну пропозицію; систему правовідносин, що виникають з приводу функціонування суб'єктів інвестиційної інфраструктури; систему правовідносин, що виникають в процесі залучення інвестицій їх реципієнтами; багатофункціональну роль держави в інвестиційній сфері.

3. «Спеціальна частина», представляє собою диференціацію на окремі типи та види інвестиційної діяльності (динамічний аспект регулювання), що за тим чи іншим критерієм суспільної актуалізації визначені законодавцем як такі, що повинні бути окремо врегульовані саме в межах і на рівні Інвестиційного кодексу України. «Спеціальна частина» має своїм призначенням врегулювати спеціальні або спеціалізовані інвестиційні відносини, що виникають у різних сегментах інвестиційного ринку. До змісту «Спеціальної частини» майбутнього ІКУ мають бути включені адміністративно-правові норми, що закріплюють та врегульовують відповідні правові режими, а саме режими: самоінвестування; професійної інвестиційної діяльності; іноземного інвестування; інвестування з України; інвестування в об'єкти виключної (морської) економічної зони, на державному кордоні та в інших охоронних зонах; в окремих секторах економіки; на окремих визначених територіях; в формі державно-приватного партнерства; інноваційного інвестування; інвестування правами користування природними ресурсами; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою заходів по забезпеченню національної інвестиційної безпеки; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою антикризових економічних заходів.

У підрозділі 2.4. «Підвищення ефективності правозастосовної практики у сфері формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні» зазначається, що економічними завданнями-функціями кодифікації інвестиційного законодавства є: забезпечення активізації інвестиційної пропозиції на національному та міжнародному інвестиційному ринку; створення спеціальних суб'єктів інвестиційної діяльності державної форми власності; розвиток національної системи професійних інституційних інвесторів, зокрема інститутів спільного інвестування; забезпечення хеджування інвестиційних ризиків, що досягається включенням у інвестиційні портфелі похідних цінних паперів (деривативів).

Провідне місце мають посідати адміністративні заходи органів влади у напрямку централізації та безкоштовної передачі інформації про інвестиційно привабливі об'єкти, умови та перспективи інвестування в них. Через проведення інвестиційних форумів, задіяння ресурсу економічної дипломатії адміністративні заходи виступають чинниками, що суттєво зменшують трансакційні витрати, але їх застосування лежить поза сферою кодифікації. Важливим завданням кодифікації-модернізації інвестиційного законодавства є подолання помилок, недоліків минулих етапів розвитку інвестиційної політики держави, неефективності застосованих засобів подолання дисфункцій інвестиційного ринку, що залишаються без коригуючої ролі держави.

Новим, актуалізованим світовою фінансовою кризою економічним завданням кодифікації інвестиційного законодавства є запровадження антикризових механізмів у здійснення правового інвестиційного порядку як такого. Кодифікація в цьому напрямку має передбачити заходи та правові режими мобілізації державних інвестиційних ресурсів, мобілізації кредитних ресурсів банківських установ, гарантування державою безпеки і повернення банківських депозитних вкладень, формування відповідних резервів, підтримання пропорцій між стратегічними і портфельними інвесторами, розуміючи певну типовість їх поведінки на випадок різкого падіння економічної кон'юнктури.

Кодифікація інвестиційного законодавства, враховуючи її комплексний та предметний характер, може утворити той рівень безпосереднього і детального врегулювання усіх основних аспектів реалізації інвестиційної політики держави та реалізації окремих її важливих функцій в інвестиційний сфері.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, яке полягає у вдосконаленні адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин та обґрунтуванні правових позицій щодо розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України, а також визначення його основних змістовних та техніко-юридичних особливостей для ефективної практичної реалізації. Основними теоретичними та практичними результатами дослідження є наступні положення та пропозиції.

1. Надзвичайно важливими компонентами інвестиційного законодавства є чітке визначення засобами законодавчої техніки всіх елементів інвестиційних правовідносин, видів таких правовідносин, видів та форм інвестування, договорів, що мають визнаватися як інвестиційні, тощо. Зазначені об'єкти законодавчої врегульованості, передусім ступінь досконалості їх юридичного закріплення і регулювання, справляють значний вплив на кінцеву ефективність законодавства про інвестиційну діяльність.

2. Слід визнати, що бурхливий розвиток законодавства у сфері інвестиційних відносин, протягом останніх років призвів до фактичного утворення, по-перше, достатньо об'ємного нормативно-правового масиву; по-друге, масиву, що містить у собі необхідні ознаки системності, у тому числі ієрархічність внутрішньої структурної побудови, а також наявність змістовних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків тощо; по-третє, масиву, в якому вже фактично існує внутрішній поділ на «загальну» і «спеціальну» частини.

3. Суспільна важливість інвестиційних відносин визначається тим, що вони є обов'язковою складовою будь-яких підприємницьких відносин, а в умовах ринкової економіки фінансово-економічних відносин. У зв'язку з цим вимоги до якості законодавчого регулювання в цій сфері, його відповідності вимогам часу є дуже високими. Тому систематизація та власне кодифікація законодавства про інвестиційну діяльність, розроблення і прийняття Інвестиційного кодексу України в цих умовах є радикальним засобом підвищення якості правового регулювання відповідних суспільних відносин.

4. Суттєвим недоліком законодавства, що тільки посилюється на фоні розвитку та ускладнення правової системи, поглиблення адміністративно-правового регулювання є численність і фрагментарність законів, їх занадто вузька тематика. Основним шляхом подолання такого недоліку, на наш погляд, є підвищення уваги саме до кодифікації законодавства, прийняття законів по укрупненим блокам законодавства. Саме такий підхід сприятиме подоланню колізій, повторів, усуненню застарілих положень, встановленню єдиних універсальних принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин та гарантій, що надаються їх учасникам; уніфікації дефінітивного апарату.

5. Удосконалення існуючої системи інвестиційного законодавства повинне спрямовуватись на: створення дієвого законодавчо закріпленого механізму формування та реалізації інвестиційної політики держави, її переведення у склад найактуальніших напрямів економічної політики; стимулювання інвестиційних процесів з боку національних та іноземних учасників інвестиційної діяльності за рахунок закріплення та стабілізації правового інвестиційного порядку на модернізованій законодавчій основі; цілеспрямоване зменшення рівня трансакційних витрат та інвестиційних ризиків, що виникають в процесі інвестиційної діяльності, саме за рахунок адміністративно-правових засобів; заохочення інвестиційних процесів за рахунок впровадження нових правових форм інвестування, зокрема в межах державно-приватного партнерства; створення чітких і прозорих правових механізмів акумуляції інвестиційного потенціалу; запровадження ефективних правових засобів та механізмів репатріації до України офшорних капіталів вітчизняного походження; здійснення ефективного державного контролю за доцільністю та ефективністю процесів інвестування з України національними інвесторами.

6. ІКУ має включати в себе такі елементи: «Загальна частина» має містити в собі норми, що встановлюють, закріплюють або врегульовують: предмет кодексу; принципи адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин; гарантії учасникам інвестиційної діяльності; інвестиційну політику держави; інвестиції та їх види; інвестиційний оборот; інвестування; інвестиційну діяльність; інвестиційні правовідносини (види та склад); підстави виникнення інвестиційних правовідносин; інвестиційний проект; правові режими інвестиційної діяльності; державу в інвестиційній сфері; інвестиційну безпеку держави та національної економіки; відповідальність учасників інвестиційних відносин; інвестиційне законодавство; міжнародні зобов'язання України в сфері регулювання інвестиційних відносин. «Особлива частина» має включати в себе норми, що встановлюють, закріплюють або регулюють: систему правовідносин, що виникають в процесі формування та використання інвестиційного потенціалу; систему правовідносин, що опосередковують інвестиційну пропозицію; систему правовідносин, що виникають з приводу функціонування суб'єктів інвестиційної інфраструктури; систему правовідносин, що виникають в процесі залучення інвестицій їх реципієнтами; багатофункціональну роль держави в інвестиційній сфері. «Спеціальна частина» має включати в себе норми, що закріплюють та врегульовують відповідні адміністративно-правові режими, а саме режими: самоінвестування; професійної інвестиційної діяльності; іноземного інвестування; інвестування з України; інвестування в об'єкти виключної (морської) економічної зони, на державному кордоні та в інших охоронних зонах; в окремих секторах економіки; на окремих визначених територіях; в формі державно-приватного партнерства; інноваційного інвестування; інвестування правами користування природними ресурсами; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою заходів по забезпеченню національної інвестиційної безпеки; інвестиційної діяльності в умовах запровадження державою антикризових економічних заходів.

7. Принциповою особливістю концепції розбудови кодифікації інвестиційного законодавства, що вперше пропонується є, з однієї сторони, збереження пандектної системи розташування нормативно-правового матеріалу, яка стала традиційною для вітчизняної законотворчої техніки, хоча і досить складною для кодифікації норм саме адміністративно-правового регулювання, адже поєднує в собі різні за методами регулювання типи правовідносин, а з іншої - спроба об'єднати інструментальні господарсько-правові засоби регулювання з системою визначених типів економічних ринкових інвестиційних відносин, які виступають в якості окремих об'єктів державної інвестиційної політики, що має своїм завданням забезпечення певних параметрів функціонування інвестиційного ринку як такого. Таким чином, концепція кодифікованого законодавчого регулювання інвестиційного ринку має на меті подолання відстані між правовим інструментарієм регулювання та його кінцевою метою - безпосереднім станом фінансово-економічних відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Князев В.С. Проблеми адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин в Україні / В.С. Князев // Наше право. - 2011. - №2. - ч.1. - С. 35-39.

2. Князев В.С. Інвестиційні відносини: сутність та правове врегулювання / В.С. Князев // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія «Право». - 2011. - №1. - С. 107-109.

3. Князев В.С. Юридична природа інвестиційних відносин // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія «Право». - 2010. - №3. - С. 182-187.

4. Князев В.С. Інвестиційний процес і його адміністративно-правове регулювання / В.С. Князев // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2010. - №4(56). - С. 60-64.

5. Князев В.С. Регулювання створення та розвитку інфраструктури інвестиційного ринку / В.С. Князев // Бізнес-навігатор. Науково-виробничий журнал. - 2008. - №15. - С. 189-195.

6. Князев В.С. Завдання провового регулювання інвестиційних відносин в Україні / В.С. Князев // Бізнес-навігатор. Науково-виробничий журнал. - 2009. - №17. - С. 117-120.

7. Князев В.С. Підвищення ефективності правозастосовної практики у сфері формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні / В.С. Князев // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харківк, 27 листопада 2008 р. - Харків. - С. 289-292.

АНОТАЦІЇ

Князев В.С. Адміністративно-правові засади формування та реалізації інвестиційних відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2011.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних засад формування системи адміністративно-правового регулювання інвестиційних відносин в Україні для забезпечення підвищення його ефективності та вирішення актуальних завдань формування та реалізації інвестиційної політики держави.

Обґрунтовано конституційно-правові підстави кодифікації інвестиційного законодавства, визначено цілі і завдання кодифікації інвестиційного законодавства. Встановлено, що принциповою особливістю вперше запропонованої концепції розбудови кодифікації інвестиційного законодавства є збереження пандектної системи розташування нормативно-правового матеріалу, з одного боку, а з іншого, - спроба об'єднати інструментальні господарсько-правові засоби регулювання із системою визначених типів ринкових інвестиційних відносин, що функціонують як окремі об'єкти державної інвестиційної політики.

Розроблено структуру запропонованого Інвестиційного кодексу України, у змісті якого виокремлено загальну, особливу та спеціальну частини, а також детально визначено їх зміст.

Сформульовано положення про принципову неможливість імпорту (трансплантації) іноземних кодифікацій інвестиційного законодавства до України та доведено потребу створення власної вітчизняної кодифікації.

Удосконалено розподіл видів кодифікації законодавства, концептуальні засади правового регулювання інвестиційних відносин, розвинуто положення про потребу і суть кодифікації інвестиційного законодавства України.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, інвестиційні відносини, фінансові відносини, кодифікація інвестиційного законодавства, Інвестиційний кодекс України.

законодавство інвестиційний кодифікація

Князев В.С. Административно-правовые основы формирования и реализации инвестиционных отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2011.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ формирования системы административно-правового регулирования инвестиционных отношений в Украине для обеспечения повышения его эффективности и решения актуальных задач формирование и реализации инвестиционной политики государства.

Обоснованы конституционно-правовые основы кодификации инвестиционного законодательства, определены цели и задача кодификации инвестиционного законодательства. Установлено, что принципиальной особенностью впервые предложенной концепции развития кодификации инвестиционного законодательства является сохранение пандектной системы расположения нормативно-правового материала, с одной стороны, а с другой, - попытка объединить инструментальные хозяйственно-правовые средства регулирования с системой определенных типов рыночных инвестиционных отношений, которые функционируют как отдельные объекты государственной инвестиционной политики.

Разработана структура предложенного Инвестиционного кодекса Украины, в содержании которого выделены общая, особая и специальная части, а также детально определено их содержание.

Сформулированы положения о принципиальной невозможности импорта (трансплантации) иностранных кодификаций инвестиционного законодательства к Украине и доказана потребность создания собственной отечественной кодификации.

Усовершенствовано распределение видов кодификации законодательства по методу его осуществления на кодификации-компиляции и кодификации-реформы, вследствие дополнения новым видом - кодификациией-модернизацией.

Разработаны концептуальные основы административно-правового регулирования инвестиционных отношений, которые определяют, прежде всего, его социальную эффективность и должны быть учтены во время кодификационных работ в сфере инвестиционного законодательства.

Получили развитие положения о потребности кодификации инвестиционного законодательства Украины, которую следует рассматривать как средство остановки законодательной инфляции в сфере правового регулирования инвестиционных отношений, а также значительного повышения рационализации такого законодательства, унификации, стабильности и эффективности.

Обосновано положение о том, что по своей сущности кодификация-модернизация инвестиционного законодательства Украины может состоять в нахождении адекватной современному состоянию инвестиционного рынка страны уникальной конфигурации объединения частных и публичных, коротко- и долгосрочных, тактических и стратегических, коммерческих и некоммерческих интересов, которые возникают по поводу функционирования такого рынка и которыми мотивируются участники инвестиционных отношений.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, инвестиционные отношения, финансовые отношения, кодификация инвестиционного законодательства, Инвестиционный кодекс Украины.

Knyazev V.S. Administrative-legal bases of the shaping and realization of the investment relations in Ukraine. - Manuscript

The Thesis on competition scientific degree candidate of the legal sciences on professions 12.00.07 - an administrative right and process; the financial right; information law. - an International university of the business and law, Kherson, 2011.

The Thesis is dedicated to development theoretical основ shaping the system administrative-legal regulation of the investment relations in Ukraine for provision of increasing to its efficiency and decisions of the actual problems shaping and realization investment politicians state.

They Are Motivated constitutional-law bases to codifications investment legislation, is determined to purposes and problem to codifications investment legislation. It Is Installed by that principle particularity for the first time offered concepts of the development to codifications investment legislation is a system pandect conservation of the location normative-legal material, on the one hand, but with another, - an attempt to unite instrumental economic-legal facilities of the regulation with system of the certain types of the market investment relations, which function as separate objects state investment politicians.