Актуальність теми. Конституція України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Це докорінно новий погляд на людину з боку держави, що одержав закріплення в Основному Законі України. В ринкових умовах розвитку суспільства визначення свободи та механізму її реалізації є важливою загальнотеоретичною і концептуальною проблемою. У найбільш загальному вигляді конституційна свобода - це можливість людини розпоряджатися собою та реалізовувати свої права в межах, передбачених чинною Конституцією та законами країни у всіх сферах народного господарства. Реалії сьогодення свідчать, що реформування системи агропромислового комплексу та зміна форм власності - це перший крок до соціально-економічного зростання добробуту населення, ефективного використання суб'єктами господарювання земельних ресурсів та майна. Наступний крок - забезпечення правового режиму використання земель сільськогосподарського призначення, створення і розвиток ефективної системи земельно-майнових орендних відносин, врегулювання питань захисту законних інтересів і прав громадян у сфері агропромислового комплексу та реалізації механізму захисту їх прав на звернення.

Теоретичними засадами становлення правового статусу людини, процесам реалізації прав, свобод та обов'язків громадян в умовах розвитку демократичного суспільства присвячені праці науковців та практиків-дослідників теоретико-правового, конституційного, адміністративного, господарського та інших галузей права: В. Авер'янова, О. Бандурки, В. Білоуса, В. Василенко, І. Голосніченка, Н. Карпачової, С. Кєнжаєва, С. Ківалова, Б. Кістяківського, І. Коліушко, В. Колпакова, Д. Лук'янця, А. Олійника, М. Орзіха, А. Рабіновича, О. Скакун, С. Стеценка, В. Тація, Ю. Тихомирова, О. Тодики, А. Селіванова, Н. Хаманєвої, Ю. Шемшученка, А. Янчука та інших. Поглиблене дослідження стану питання адміністративно-правового регулювання реалізації права громадян на звернення висвітлене в роботах, зокрема: О. Баклана, О. Ганшина, Н. Дригваль, О. Захарова, О. Костюкевича, В. Кудрі, М. Міняйла, Є. Шевченка, О. Червякової. Доробок цих вчених дозволив розробити теоретико-методологічні основи та принципи реалізації права громадян на звернення. Поряд з цим проблема практичної реалізації і забезпечення конституційного права громадян на звернення в сфері агропромислового комплексу держави потребує подальших наукових напрацювань. Це викликане тим, що дослідження реалізації кожної складової цього права в поточний період визначені не чітко та окреслюються сучасною потребою предметного дослідження перегляду сутності наукового пізнання права людини на звернення та еволюцію організаційно-правових відносин у цій сфері, що обумовлюють вибір теми роботи та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науковий напрям дослідження пов'язаний з системним розглядом проблематики правового вирішення питання забезпечення реалізації та захисту прав громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу відповідно до науково-дослідної роботи Міжнародного університету бізнесу і права за темою "Обґрунтування теоретико-методологічних засад права громадян на звернення в умовах демократизації державного устрою" (номер державної реєстрації 0110U004228).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексно-системний аналіз організаційно-правових відносин у сфері реалізації громадянами права на звернення в агропромисловому комплексі для вироблення рекомендацій по вдосконаленню механізму правового регулювання реалізації цього права.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:

- здійснити аналіз конституційного забезпечення становлення парадигми інституту права громадян на звернення;

- розкрити теоретичні засади здійснення реформування агропромислового комплексу держави;

- дослідити генезис понятійного апарату інституту права громадян на звернення;

- визначити характерні ознаки та специфіку організаційно-правового забезпечення розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу відповідно до сутності цих правовідносин;

- розглянути складові, що породжують правові підстави виникнення у громадян права на звернення у сфері агропромислового комплексу;

- дослідити питання ефективності управлінської діяльності та Закону України "Про звернення громадян";

- розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу;

- здійснити аналіз та узагальнити практику розгляду звернень громадян сфери агропромислового комплексу виконавчою владою та органами прокуратури;

- дослідити питання імплементації чинного законодавства у сфері агропромислової діяльності до законодавства Європейського Союзу.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в процесі розгляду звернень громадян у сфері АПК.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий аспект розгляду звернень громадян у сфері АПК.

Методи дослідження обрані з огляду на визначення у роботі мети та завдання, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження.

Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, провідне місце серед яких посідають діалектичний метод пізнання та системно-функціональний метод дослідження наукового міждисциплінарного матеріалу [підрозділ 1.2]. Застосування історико-правового та логічного методів дозволило проаналізувати науково-теоретичні розробки, пов'язані з реалізацією права громадян на звернення та сформулювати підходи до визначення правової природи розгляду звернень громадян та правовідносин у цій сфері [підрозділами 1.1; 2.1]. Формально-догматичний метод застосовувався при дослідженні системи органів державного управління, що забезпечують реалізацію права громадян на звернення [підрозділ 2.2] та ефективність управлінської діяльності у цій сфері [підрозділ 2.2]. Статистичний метод дозволив провести та узагальнити результати аналізу кількісних показників звернень [підрозділи 1.2; 3.1]. Використання методів сучасного соціально-правового пізнання соціальних процесів та екстраполяції дозволило врахувати взаємозв'язки відносин, що розглядаються, об'єктивно оцінити ефективність нормативно-правових актів і правозастосовної діяльності суб'єктів владних повноважень у сфері реалізації права громадян на звернення [підрозділ 3.2].

Нормативно-правова база дослідження базується на чинному законодавстві України та відповідних нормативних актах, що регулюють діяльність у сфері агропромислового комплексу та складають інформаційну і емпіричну основу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що виконана робота є комплексним монографічним дослідженням адміністративно-правового аспекту розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу.

У результаті дослідження сформульовано нові положення, висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

здійснено визначення рівня ефективності застосування Закону України "Про звернення громадян" у сфері агропромислового комплексу;

визначено розуміння місця та ролі суб'єктів владних повноважень щодо розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу;

удосконалено:

агропромисловий комплекс звернення громадянин

обґрунтування необхідності підвищення юридичної відповідальності за порушення порядку зміни категорій і використання земель сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням;

організаційно-правові засоби дотримання законодавства про звернення громадян органами прокуратури та практика розгляду ними звернень;

розуміння сутності адаптації законодавства України з розгляду звернень громадян у сфері агропромислової діяльності до вимог законодавства Європейського Союзу;

дістало подальшого розвитку:

обґрунтування конституційних засад формування парадигми інституту права громадян на звернення;

дослідження сутності права громадян на звернення та елементів його організаційно-правового механізму у сфері агропромислового комплексу;

обґрунтування теоретичних засад здійснення реформування агропромислового комплексу в частині встановлення та забезпечення правового режиму земель сільськогосподарського призначення;

організаційно-правові підходи до розгляду звернень громадян органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;

складові підвищення адміністративно-управлінської діяльності щодо розгляду звернення громадян у сфері агропромислового комплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані теоретичні висновки і практичні рекомендації дослідження, що розвивають та поглиблюють засади правового регулювання суспільних відносин щодо розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу і виступають як підстава реалізації цього права, сприяють удосконаленню чинного порядку розгляду звернень громадян та можуть бути використані у:

- правотворчій сфері під час підготовки і вдосконалення чинних нормативних актів, які регламентують порядок та механізм реалізації права громадян на звернення;

- правозастосовчій діяльності суб'єктів владних повноважень при вирішенні практичних питань щодо розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу;

- науково-дослідних роботах в частині подальшого вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту організаційно-правового забезпечення реалізації права громадян на звернення.

Висновки напрацювань, що мають прикладне значення, надані до впровадження Центру нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень (довідка від 25.01.11 р. № 1-05) та прийняті до практичного застосування Миколаївською обласною державною адміністрацією (довідка від 18.12.09 р. № 2391/69-05-61/6-09); головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації (довідка від 16.12.09 р. № 423/01/09-01-29/09); Інститутом історії та права Миколаївського державного університету ім.В.О. Сухомлинського (довідка від 22.06.10 р. № 104/09); Міжнародним університетом бізнесу і права (м. Херсон, довідка від 24.06.10 р. № 474).

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що характеризують наукову новизну дослідження, а також теоретичне та прикладне значення його результатів одержані дисертантом особисто. В наукових працях здобувача за темою дисертації, наведених у списку опублікованих праць, викладено та використано лише особисті напрацювання.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались та оприлюднені на науково-практичних конференціях: Міжнародних IV-й "Проблеми конструкції та розвитку форм самоорганізації людських спільнот (м. Київ, м. Лондон, 2011 р.) " та "Треті Прибузькі юридичні читання" (м. Миколаїв, 2007 р.); III Загальноукраїнській (м. Донецьк, 2009 р.); Всеукраїнській (м. Миколаїв-Одеса, 2001 р.); регіональній (м. Сімферополь, 2008 р.) та розглядалися на засіданнях кафедр: адміністративного, кримінального права і процесу Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон, 2008-2011 рр.); правознавства Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського (м. Миколаїв, 2009-2011 рр.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 16 публікаціях у наукових виданнях, в тому числі в 6 наукових статтях, включених до переліку наукових фахових видань України, монографії (у співавторстві) та в 9 інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації визначені метою та завданнями її дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, до яких входить 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 280 сторінок. Список використаних джерел нараховує 179 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами та планами, формулюється мета і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологію роботи; викладено основні результати наукового дослідження, які виносяться на захист, доведено теоретичне і практичне значення результатів дослідження, вказано на їх апробацію, публікації та впровадження.

Розділ І "Теоретико-методологічні засади права громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу" присвячений обґрунтуванню конституційного забезпечення та сутності права громадян на звернення на засадах здійснення реформування агропромислового комплексу держави.

У підрозділі 1.1 "Концептуальне забезпечення формування парадигми інституту права громадян на звернення" досліджено конституційне забезпечення права громадян на звернення в контексті необхідності перегляду розуміння сутності цього інституту.

Встановлено, що кожна з конституцій за своїм призначенням покликана на реалізацію національного запиту та прагнень народу, стабілізацію діяльності інститутів влади та врахування народної волі у процесі прийняття життєво важливих для народу і держави рішень. Зроблено висновок, що в суспільному розвитку держави змістовне наповнення такого поняття як права людини за роки незалежності України докорінно змінилося.

Підкреслюється, що основою постановки та вирішення проблеми забезпечення реалізації права громадян на звернення є соціально-правова еволюційна парадигма, оскільки еволюційні процеси у цій сфері на протязі історико-правового розвитку зумовили зміни у відношенні держави до людини та відносинах між суспільством і людиною. Нормативно-правове регулювання права громадян на звернення має характер поступового вдосконалення і внаслідок розвитку соціально-правової реальності підвищується рівень його реалізації. В законодавчому плані це реалізується шляхом прийняття у 2011 році Законів України: "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про безоплатну правову допомогу". Автором доведено, що становлення та ефективне функціонування інституту права громадян на звернення, забезпечення на практиці належного і своєчасного реагування та розгляду звернень громадян, першочергове завдання, яке потребує реального втілення в законодавчих нормах та практичній діяльності всіх органів держави.

У підрозділі 1.2 "Сутність права громадян на звернення в АПК, його складові та особливості реалізації" здійснено аналіз сучасної ситуації в сфері агропромислової діяльності за результатами системозмінюючих трансформацій в державі та визначені складові правового забезпечення права громадян на звернення.

Дослідник стверджує, що ефективні умови розвитку відносин власності здатні створити держава та суб'єкти господарювання, які успішно поєднують критерії ефективної ринкової економіки з державним регулюванням. Трансформація відносин власності є тільки одним з інструментів державної політики розбудови соціального ринкового господарства, інструментом, основою якого є природне право людини володіти і користуватися результатами цього володіння, а тому потужним і дійовим, який потребує адекватного законодавчого забезпечення земельно-майнових орендних відносин у сфері АПК.

На думку автора здійснена аграрна реформа в Україні створила суттєве підґрунтя для різного роду зловживань керівниками колишніх сільськогосподарських підприємств та державних службовців. В свою чергу зловживання і порушення прав власників землі та майна керівниками реформованих підприємств, приниження ролі та впливу на них державними управлінськими структурами у сфері АПК щодо захисту порушених прав сільського населення, власна зацікавленість у вирішенні конкретних особистих питань окремими особами державних структур закономірно викликають цілком справедливі нарікання селян та спричиняють значний потік скарг, звернень, запитів, пропозицій до різних рівнів органів виконавчої та законодавчої влади.

Відповідно до повноважень адміністративно-управлінської діяльності головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації на протязі 2002-2010 років розглянуто 2307 звернень громадян. Автором проаналізовано зміст заяв і скарг та визначено, що головними складовими, які визначають сутність права громадян на звернення у сфері АПК, є комплекс причин, серед яких: - порушення вимог чинного законодавства в частині його дотримання та невиконання договірних зобов'язань керівниками новостворених сільськогосподарських підприємств перед власниками землі та майна; - небажання керівників агроформувань пошуку компромісного вирішення проблемних питань, а звідси - зневажливе ставлення до інтересів та законних прав конкретної людини, що викликає у неї особисту невдоволеність і призводить до спірних та конфліктних ситуацій; - некомпетентність та власна зацікавленість у вирішенні конкретних питань представниками районних органів виконавчої влади, що призводить до корупційних дій та втрати авторитету і довіри до влади.

Дисертант зазначає, що можливість звернення громадян за захистом своїх прав до різних рівнів державних органів є способом не тільки припинення конкретного порушення прав, але й відродження в них віри у власні сили та у реальність відновлення правового положення чи справедливого відшкодування за шкоду, яка була спричинена порушенням прав.

Розділ II "Організаційно-правовий механізм забезпечення права громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу" присвячений теоретико-методологічному обґрунтуванню механізму та системі державних органів, що забезпечують реалізацію права громадян на звернення, дослідженню ефективності Закону України "Про звернення громадян".

У підрозділі 2.1 "Сутність та елементи організаційно-правового механізму забезпечення права громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу" зазначається, що механізм забезпечення права громадян на звернення в агропромисловому комплексі має багато спільних ознак з механізмами правового регулювання та механізмом забезпечення конституційних прав, свобод і обов'язків.

Наявність значної кількості звернень громадян сільської місцевості до органів виконавчої влади в поточний період вимагає від останніх підвищеної уваги та посилення роботи, спрямованої на своєчасне реагування на них, повний і об'єктивний їх розгляд шляхом адміністративних проваджень та надання громадянам за їх результатами відповідних адміністративних (управлінських) послуг. Ці провадження за зверненнями громадян у сфері АПК характеризуються значною багатоманітністю та мають свої особливості. У цьому зв'язку актуальним є питання класифікації адміністративних (управлінських) послуг громадянам з боку органів виконавчої влади, особливо тим верствам, які зазнають найбільших страждань у перехідний період і об'єктивно готові до різкого соціального протесту.

Зроблено висновок, що побудова і становлення правової держави потребує виконання нових завдань в найближчий перспективі у сфері забезпечення функціонування інституту права громадян на звернення, зокрема: а) вдосконалення системи механізму та процедур, що гарантують суб'єктивні права на основі об'єктивного, що ґрунтується на праві та порядку державної діяльності; б) створення системи засобів організаційного, правового, просвітницького та морального характеру, покликаних забезпечувати повагу до прав і свобод людини у суспільстві; в) підвищення відповідальності посадових осіб, що порушують та не забезпечують ефективне гарантування права людини на звернення; д) запровадження процедури громадського обговорення нормативно-правових актів з погляду їх відповідності реальній ситуації в країні та міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини.

У підрозділі 2.2 "Система державних органів, що забезпечують реалізацію права громадян на звернення" стверджується, що в сучасних умовах глобалізації суспільства в Україні порушення прав і свобод людини і громадянина не вважається рідкістю, що справедливо викликає соціальну напругу в суспільстві та нерідко сприяє виникненню різних конфліктів.

Підкреслюється, що зазначене особливо характерне для агропромислового комплексу держави, де відбулися кардинальні зміни відносно власності на землю та майно, які призвели до виникнення різних правопорушень в народногосподарській сфері та спричинили значне надходження звернень і скарг громадян до Президента України, Верховної Ради України, судових органів та різних рівнів органів виконавчої влади держави.

Гарантом свобод людини і громадянина є Президент України. Для здійснення повноважень по забезпеченню конституційних свобод людини при Президентові України утворено службу з питань звернень громадян (структурний підрозділ Секретаріату Президента України). Служба з питань звернень громадян утворена для надання йому допомоги у здійсненні функцій по забезпеченню реалізації права громадянами на звернення у всіх сферах народногосподарського комплексу держави, у тому числі і в АПК.

До відома місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань стосовно забезпечення розгляду звернень громадян та їх об'єднань, контролю стану цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян, прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь, проводити особистий прийом громадян у порядку, визначеному Законом. Рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені Президентом України, органом виконавчої влади вищого рівня, Уповноваженим з прав людини або судом.

Досліджено, що в частині дотримання вимог Земельного кодексу України та здійснення державного контролю у сфері земельних відносин органом адміністративної юрисдикції є Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її структурні територіальні підрозділи на обласному та районному рівнях. Держземінспекція організує та здійснює державний контроль за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; вживає заходів до усунення порушень земельного законодавства. Тільки за 2-й квартал 2009 року територіальні органи Держземінспекції провели близько 28 тис. перевірок, якими виявлено понад 16,2 тис. порушень вимог земельного законодавства, внаслідок чого 9,8 тис. громадян і посадових осіб притягнуто до адміністративної відповідальності.

Автор стверджує, що порушення земельного законодавства є підставою настання спеціального виду відповідальності як земельно-правова.

З врахуванням того, що порушення у використанні земельних ресурсів мають тенденцію щорічного зростання, пропонується внести зміни до чинних Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та доповнити перелік злочинів проти власності новим видом: - за нецільове використання земель сільськогосподарського призначення та доповнити перелік службових злочинів новим видом: - за порушення порядку зміни категорій та цільового використання земель сільськогосподарського призначення.

У підрозділі 2.3 "Сучасний стан реалізації законодавства про звернення громадян в Україні" визначається, що ефективність управлінської діяльності є ступінню досягнення посадовими особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування мети та завдань, визначених Законом України "Про звернення громадян", іншими правовими та управлінськими актами.

Тут ефективність дослідник розглядає як співвідношення поставленої мети з досягнутим результатом. Ефективність управлінської діяльності з розгляду звернень громадян визначається за допомогою критеріїв оцінки і показників ефективності. Показники дозволяють вимірювати ефективність, критерії - її оцінювати.

Дисертантом зроблено висновок, що ефективність будь-якого права зумовлюється його реальністю та можливістю ним скористатися. Реальність прав забезпечується правовою охороною та можливістю їх захисту. Чим більш ефективним і надійним є захист суб'єктивного права, тим більшою є його реальність, віра та довіра до нього. Зазначене зумовлене тим, що права людини стали нині справляти значний вплив на формування сучасного правопорядку та реалізацію законодавчих актів у частині їх дотримання громадянами, що значно підвищує ефективність законодавства. Узагальнені результати розгляду звернень громадян за напрямами надання управлінських послуг головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації по визначенню ефективності застосування цього Закону наведено в таблиці.

Результати розгляду звернень громадян головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації, кількість

Аналіз результатів розгляду звернень громадян свідчить, що найбільшу питому вагу (до загальної кількості) займають питання надання громадянам роз'яснень з порушених ними проблем у сфері АПК (63,0-88,7%); надання допомоги з підготовки матеріалів та рекомендовано звернутися до суду (3,8-24,1%); направлено на розгляд за належністю (1,7-14,4%) при низькому рівні вирішення питань позитивно відразу (1,1-5,8%).

Використання методики юридичного аналізу ефективності застосування законодавства на підставі аналізу кількісного надходження та результатів якісного розгляду звернень громадян дозволило автору визначити дефіцит закону України "Про звернення громадян", який в 2002 та 2010 роках відповідно, складав 87,1 та 91,6%. Це посилює твердження про обмеженість норм закону щодо позитивного вирішення порушених питань у зверненнях. Зазначене в свою чергу, по-перше свідчить про декларативність його норм, які не врегульовують сучасні суспільні відносини, по-друге про його недосконалість з практичної точки зору, що в цілому є недоліком закону в чинній редакції.

Розділ III "Шляхи вдосконалення практики розгляду звернень громадян" присвячено стану дотримання законодавства зі звернень громадян, практиці та напрямам удосконалення діяльності з розгляду звернень громадян органами виконавчої влади та контролюючими органами.

У підрозділі 3.1 "Практика розгляду звернень громадян центральними та місцевими органами виконавчої влади в сфері АПК" зазначається, що організаційно-правове забезпечення реалізації прав громадян на звернення має здійснюватись таким чином, щоб кожен громадянин мав реальну можливість захисту цього права, вважав це справедливим навіть тоді, коли його претензії не будуть задоволені повністю.

За перше півріччя 2009 року до Міністерства аграрної політики України надійшло 1014 звернень від 8130 громадян (порівняно з відповідним періодом 2008 року їх кількість зменшилась на 410 звернень).

Автор доходить до висновку, що в сучасний період у всіх сферах народногосподарського комплексу держави приватної форми власності будь-який контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, крім фіскального припинено. У сфері агропромислового виробництва керівництво агроформувань самостійно вирішує, що виробляти, а оскільки метою будь-якої діяльності є одержання прибутку, то в першу чергу ставка робиться на ті види продукції, які є високоліквідними і найшвидше забезпечують надходження коштів. Запровадження в аграрному виробництві земельно-майнових орендних відносин передбачає проведення за оренду земельних ділянок та майна розрахунків коштами, сільськогосподарською продукцією та послугами. Практика свідчить, що договірні відносини орендарем не завжди дотримуються в частині термінів і обсягів проведення розрахунків, що обґрунтовано викликає у орендодавців справедливі нарікання та потік скарг і звернень щодо забезпечення їх законних прав.

Протягом 2010 року до головного управління агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації надійшло 106 звернень з різноманітних питань функціонування аграрного сектора області (на 133 звернення менше ніж у 2009 році). Основними питаннями, які порушують громадяни у зверненнях є: - незадоволеність неврегульованістю майнових і земельних відносин.

Враховуючи актуальність питання роботи зі зверненнями громадян автор наголошує, що першочерговими складовими її покращення є: орієнтація на уважний та неупереджений підхід до звернень громадян в частині забезпечення їх правового захисту; активація наглядової та представницької діяльності щодо захисту конституційних прав громадян; підвищення уваги до якісного розгляду звернень громадян органами виконавчої влади, відомчого контролю та управління в підприємствах, організаціях та установах; забезпечення дотримання законності у сфері земельно-майнових орендних відносин у частині виконання суб'єктами договірних зобов'язань (проведення розрахунків за оренду земельних часток, майнових паїв, по заробітній платі, погашення її заборгованості тощо).

У підрозділі 3.2 " Контроль та нагляд за дотриманням законодавства зі звернень громадян у сфері АПК та напрями його вдосконалення" підкреслюється що прокуратура як специфічний орган державного управління наділена правоохоронними і контрольно-наглядовими функціями.

Найхарактернішими і найпоширенішими порушеннями законодавства, які дають підстави для притягнення винних до відповідальності, є такі: - безпідставна відмова у розгляді звернень, які належать до компетенції певного органу (службової особи), пересилання до інших органів (посадових осіб), надання не заснованих на законі роз'яснень про порядок розгляду; - взяття до провадження анонімних заяв; - направлення звернень для розгляду органам (службовим особам), дії чи рішення яких оскаржуються; - упереджене ставлення до заявників і небажання задовольнити їх справедливі вимоги. Це виявляється у поверховості перевірок за зверненнями коли з декількох прохань або фактів обирається одне, а інші залишаються без уваги; прийняття рішень за зверненнями лише на підставі пояснень службових осіб, дії яких оскаржувалися. Проявом упередженості є зневажливе ставлення до заявників, спроби переслідування їх за надуманими підставами, збирання щодо них компрометуючої інформації, витік інформації конфіденційного характеру щодо заявників.

Результати дослідження покращення діяльності органів прокуратури засвідчили про необхідне: а) узагальнення практики діяльності прокуратури на всіх рівнях її системи щодо розгляду звернень громадян та поширення її позитивних результатів; в) підвищення ефективності застосування відповідних законодавчих актів, в тому числі Закону України "Про звернення громадян"; д) забезпечення дієвості зворотнього зв'язку з громадянами в частині надходження звернень громадян, прозорості їх розгляду та відповідного висвітлення і обнародування результатів реагування; є) практикування здійснення виїзних та особистих прийомів громадян; ж) запровадження дії "гарячої лінії", опрацювання інформації та оперативне її озвучення на радіо, - телеефірі з відповідним наданням коментарів; з) здійснення моніторингу надходження звернень громадян, аналіз ефективності розгляду та спрямування зусиль на забезпечення повного та об'єктивного вирішення проблемних питань в установлені законодавством терміни; к) оперативного реагування на звернення, яке розглядається, як сигнал для організації ґрунтовної перевірки обставин не лише в інтересах окремого громадянина, а й широкого кола осіб з метою недопущення зростання соціальної напруги та суспільного резонансу.

Автор наголошує, що на сьогодні можливість подання громадянином звернення до будь-якого органу державної влади та закріплений законом обов'язок надання відповіді на нього використовується деякими особами умисно у неправомірних цілях з метою створення "неприємностей" на роботі особі, на яку подана скарга, негативного впливу на неї в цілому. Непоодинокі випадки, коли скарги громадян містять свідомо неправдиві відомості, але відсутність налагодженого механізму притягнення до відповідальності за це сприяє поширенню цього явища. Вважається, що нарівні з відповідальністю державного службовця за якісний розгляд звернень громадян повинна бути передбачена відповідальність заявника, яка б полягала у відшкодуванні певної частини витрат за надання послуг у частині розгляду звернень. До розгляду на підставі розробленої та узгодженої з чинним законодавством, наприклад, "Інструкції про порядок та механізм розгляду звернень громадян державними службовцями, відповідальними особами, які надають управлінські послуги", повинні прийматися звернення, до яких додається копія про сплату відповідної суми. Обов'язковість оплати вартості послуги дисциплінуватиме заявника в частині прийняття рішення про підготовку та направлення звернення.

Дисертант робить висновок, що розглядаючи систему розгляду звернень громадян як сферу надання адміністративних послуг, вважається за необхідне мати відповідний державний стандарт на надання послуг по розгляду звернень та скарг громадян. Вважається, що узагальнення та систематизація вимог щодо розгляду звернень у стандарті надання адміністративних послуг дозволить значно підвищити якість розгляду звернень громадян.

З метою підвищення ефективності адміністративно-управлінської діяльності у роботі зі зверненнями громадян автор пропонує внести доповнення до чинних:

"Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації" таким змістом: "Відправлення відповіді заявникові на звернення (скаргу) здійснюється "замовним" ("з повідомленням") листом". Запровадження зазначеного забезпечуватиме загальносуспільне підвищення відповідальності та посилюватиме виконавчу дисципліну відповідальних осіб, гарантуватиме реальність одержання заявником відповіді на звернення.

Класифікатора звернень громадян. Враховуючи широкий спектр питань, що порушують громадяни у зверненнях стосовно функціонування агропромислового сектора доцільно їх класифікувати за змістом з присвоєнням відповідного номера в межах індексу 020 - Аграрна політика і земельні відносини, зокрема: 021 - врегулювання майнових і земельних відносин (розпаювання, ліквідація, реорганізація реформувань); 022 - виплата боргу заробітної плати; 023 - проведення розрахунків за оренду земельних та майнових паїв.

Автором зазначається, що базовим документом у сфері захисту права громадян на звернення в Україні залишається Закон України "Про звернення громадян", який встановлює загальні принципи правового регулювання у цій царині, та потребує модернізації та актуалізації.

Висновки

1. Оптимальний формат системи юридичних засобів у механізмі реалізації права громадян на звернення має базуватися на засадах нормативного закріплення та їх єднанні. Усвідомлення та розуміння громадянами конституційного права на звернення є стрижнем парадигми у цій галузі та каталізатором масштабних змін у суспільній свідомості, громадянсько-політичному житті країни щодо осмислення ролі та пріоритетного значення людини в її відносинах з державою.

2. Підвищення ефективності законодавства щодо звернення громадян потребує покращення діяльності державних інститутів. Ідеологія законодавчого регулювання розгляду звернення громадян повинна зміститися в бік удосконалення позитивного (регулятивного) законодавства (адміністративного, цивільного, господарського тощо), яке створило б прозорі механізми діяльності суб'єктів господарювання та унеможливлювало б протиправну суспільно небезпечну економіко-виробничу та адміністративно-управлінську діяльність, сприяло б належному врегулюванню відносин в народногосподарському комплексі економіки держави та обмежувало порушення конституційних прав і свобод особи.

3. Соціально-економічна ситуація на селі залишається досить складною та проблематичною, що зумовлено комплексом об'єктивних (зміна форми власності, запровадження орендних відносин) і суб'єктивних (психологічна неготовність орендарів та орендодавців до нових економічних відносин, рівень господарювання) причин, які є визначальними. Стримуючими чинниками, що прямо чи опосередковано вплинули на розвиток суспільного агропромислового виробництва та сільських територій, є послаблення ролі держави у регулюванні процесів впровадження економічних відносин, що базуються на приватній формі власності, та здійснення контрольної функції щодо діяльності галузей народногосподарського комплексу в перехідний період. Це в свою чергу негативно вплинуло на найбільш вразливу та залежну галузь - аграрний комплекс та призвело до незадовільного матеріально-технічного забезпечення агропромислового виробництва, обмеженості розвитку соціальної сфери, дисбалансу відносин з іншими галузями, розмежування у мотивації та оплаті праці, погіршенню демографічної ситуації у сільській місцевості.

4. Наявність відповідної законодавчо-нормативної бази, сучасний стан врегулювання земельних і майнових відносин та проведення розрахунків за оренду земельних ділянок та майна в цілому формують засади становлення та функціонування цих відносин. Поряд з цим перспективний розвиток різних організаційно-правових форм господарювання у сфері АПК передбачає необхідність рівних умов для оптимального функціонування господарств усіх форм власності на основі ефективного функціонування земельно-майнових орендних відносин.

5. Забезпечення становлення демократичного устрою держави, запровадження ринкових відносин, дотримання норм закону, правовий захист людини і боротьба з правопорушеннями у сфері АПК є важливим завданням органів державної влади. Економічна злочинність та правопорушення суттєво впливають на результати діяльності АПК і потребують своєчасного вжиття відповідних заходів на їх усунення. Невжиття заходів оперативного реагування на факти правопорушень, злочинів та корупційних діянь органами, наділеними державними повноваженнями, призводить до породження звернень (скарг) громадянами сільської місцевості та їх спрямування до різних рівнів державних органів країни.

6. Ефективний розвиток сільського господарства нерозривно пов'язаний з економіко-технологічними його складовими та становленням і належним забезпеченням стану суб'єктивних прав і свобод громадян. В реалізації та охороні таких прав і свобод важливе місце займають пропозицій, заяви та скарги громадян, які виконують роль, що гарантує дотримання законності в державному управлінні, є важливим джерелом інформації, необхідної для вирішення питань діяльності аграрного сектора економіки країни, та являють собою засіб здійснення і охорони прав людини. Реалізація права громадян (колективу) на звернення є важливим інструментом налагодження ефективної діяльності та відносин у аграрній сфері, підвищення правосвідомості громадян щодо можливості захисту та відновлення, у разі порушення, своїх прав. Це в свою чергу потребує практичного вдосконалення механізму провадження за зверненнями громадян.

7. Механізм забезпечення права громадян на звернення в агропромисловому комплексі здійснюється шляхом впровадження механізму реалізації, який призначається для втілення в життя соціальних благ, що закріплені за суб'єктом нормами об'єктивного права та потребує активної діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, об'єднань громадян для створення належних умов щодо реалізації зазначеного права громадянами. В країні сформована та функціонує система органів, наділених повноваженнями держави, стосовно забезпечення реалізації права громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу, діяльність яких визначається відповідним законодавством. У сфері регулювання земельних відносин, які в поточний період мають надзвичайну актуальність та потребують посиленої уваги, належну діяльність мають забезпечити Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її регіональні представництва, оскільки ситуація щодо наявності правопорушень та злочинів у сфері земельних відносин не має тенденції до зниження. Наявність значної кількості правопорушень та злочинів стосовно використання земель є однією із причин порушення законних прав громадян та підставою для подання ними звернень для відповідного реагування органами влади. В зв'язку з зазначеним пропонується внести зміни до чинних Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та доповнити перелік злочинів проти власності новим видом: - за нецільове використання земель сільськогосподарського призначення та доповнити перелік службових злочинів новим видом: - за порушення порядку зміни категорій та цільового використання земель сільськогосподарського призначення.

8. Ефективність права громадян на звернення в агропромисловому комплексі зумовлюється його реальністю та можливістю скористатися. Реальність цього права забезпечується правовою охороною та можливістю його захисту. З точки зору кількісного надходження звернень громадян, які є достатньо високими, вважається, що наявність Закону України "Про звернення громадян" в сучасному правовому полі зумовлена потребою, яка викликана ситуацією у зв'язку зі змінами в державі суспільних та економіко-виробничих відносин. Якісний склад результатів розгляду звернень громадян свідчить про обмеженість норм цього закону щодо позитивного вирішення порушених питань відразу.

9. Сучасний стан організаційно-правового захисту прав і свобод громадян в агропромисловому комплексі в центральних органах виконавчої влади, зокрема міністерствах, є важливим етапом на шляху побудови правової держави.

Головні управління агропромислового розвитку облдержадміністрацій та управління агропромислового розвитку райдержадміністрації діяльність по розгляду звернень громадян здійснюють відповідно до вимог Конституції, законів України та нормативно-розпорядчих документів у цій сфері. Діяльність зазначених державних органів має бути спрямована на усунення формального ставлення, тяганини, байдужості посадових та службових осіб до розгляду звернень на місцях; порушення термінів розгляду та надання відповідей; запровадження системи персональної відповідальності посадових та службових осіб за неналежний стан організації роботи із зверненнями громадян; забезпечення додержання графіків особистого, виїзного та у позаробочий час прийому громадян; недопущення самоусунення керівників від контролю та особистої участі в організації та забезпеченні якісного розгляду звернень.

10. Державно-владна діяльність прокуратури у сфері розгляду звернень громадян здійснюється шляхом нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади на місцях. Найхарактернішими і найпоширенішими порушеннями законодавства, які дають підстави органам прокуратури для притягнення винних до відповідальності, є: безпідставна відмова у розгляді звернень, які належать до компетенції певного органу чи службової особи, а також їх пересилання до інших органів чи посадових осіб чи надання не заснованих на законі роз'яснень про порядок розгляду; направлення звернень для розгляду органам чи службовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються; порушення прав заявників при розгляді їхніх звернень; упереджене ставлення до заявників і небажання задовільнити їх справедливі вимоги; прийняття необґрунтованих або незаконних рішень; взяття до провадження анонімних заяв. Покращення діяльності роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури потребує здійснення системного аналізу стану розгляду заяв і скарг громадян для вироблення заходів по усуненню причин, що породжують їх надходження. Цей аналіз має бути невід'ємною складовою їх аналітичної діяльності, результати якої повинні використовуватися для планування наглядових та інших заходів.

11. Система розгляду звернень громадян потребує наявності відповідного державного стандарту на надання послуг з розгляду звернень та скарг громадян.

Конкретизація положень законів, всебічна оцінка законодавства по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, підвищення ролі та активізація діяльності органів виконавчої влади по вдосконаленню механізму та практики розгляду звернень громадян мають сприяти підвищенню ефективності законодавства та становленню соціальної справедливості у відповідності до вимог європейських стандартів та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це потребує перенесення європейських і загальноосвітніх правничих цінностей у законодавство України шляхом його адаптації та імплементації до міжнародного права.

Cписок опублікованих праць за темою дисертації

1. Кіщак Ю. Конституційне забезпечення формування парадигми інституту права громадян на звернення / Ю. Кіщак // Вісник АПСВ. Серія: Право та державне управління. - 2011. - № 3. - С.127-134.

2. Кіщак Ю. Адміністративно-правова природа послуги при розгляді звернень громадян / Ю. Кіщак // Правничий вісник Університету "КРОК" - 2011. - № 8. - С.29-37.

3. Кіщак Ю. Форми захисту прав і свобод особистості в процесі земельної реформи / Ю. Кіщак, В. Паліюк // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 9. - С.59-60. (Особистий внесок: визначені основні форми захисту прав громадян - 0,15 ум. друк. арк.).

4. Кіщак Ю.І. Досконалення механізму розгляду звернень громадян стосовно діяльності АПК / Ю.І. Кіщак, М.П. Міняйло, О.В. Козаченко // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 1. - С.118-120. (Особистий внесок: обґрунтовані складові механізму розгляду звернень громадян - 0,15 ум. друк. арк.).

5. Кіщак Ю.І. Розгляд звернень громадян - платні чи безкоштовні послуги? / Ю.І. Кіщак, М.П. Міняйло // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 10. - С.54-67. (Особистий внесок: обґрунтована необхідність та доцільність сплати послуг у процесі розгляду звернень - 0,1 ум. друк. арк.).