Цивільна процесуальна відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347.921

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦИВІЛЬНА ПРОЦЕСУАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Лукіна Ірина Михайлівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, завідувач кафедри господарського права та процесу Міжрегіональної фінансової академії м. Ірпінь;

кандидат юридичних наук, доцент Гетманцев Олександр Валентинович, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, завідуючий кафедрою правосуддя.

Захист відбудеться «05» березня 2011 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.-т. 50-річчя CРCР, 27.

Автореферат розісланий « 02» лютого 2011р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.О. Серьогін



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Aктyaльнicть теми дослідження. Реалізація конституційної ідеї створення в Україні демократичної, соціальної, правової держави створює необхідні умови для подальшого проведення судово-правової реформи для формування ефективно діючого законодавства, що має забезпечувати реальне додержання і захист прав і свобод людини й громадянина.

Відповідно до Конституції України життя та здоров'я, права та свободи людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції). У контексті цього однією з головних і беззаперечних ознак правової держави є захист порушених прав та законних інтересів, що покладено законом на різні державні органи. Важливу роль у забезпеченні захисту прав безперечно, належить суду. Розгляд та вирішення судами цивільних справ складає особливий вид державної діяльності - здійснення правосуддя у цивільних справах. Проте трапляються випадки, коли особи, які беруть участь у справі та інші учасники цивільного процесу (гл. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України порушують приписи норм цивільного процесуального законодавства, протидіють самому процесу здійснення правосуддя, зловживають своїми правами та ін. У зв'язку з цим виникає потреба в належних засобах протидії таким порушенням, найбільш ефективним із яких є встановлення цивільної процесуальної відповідальності. Проблема полягає в тому, що в Україні ще не створені відповідні правові умови для законодавчого закріплення належних засад цивільно-процесуальної відповідальності. Це обумовлено ще й тим, що здійснювана судова реформа в державі та діючий ЦПК України не в достатній мірі регулюють питання відповідальності у цивільному процесі. Слід також зазначити, що пропоновані в теорії права класифікації юридичної відповідальності за галузевим критерієм теж не завжди згадують як самостійний інститут цивільну процесуальну відповідальність.

Забезпечення справедливості, неупередженості та своєчасності розгляду і вирішення цивільних спорів у порядку цивільного судочинства викликає необхідність формування правових норм, встановлюють цивільну процесуальну відповідальність. Встановлення підстав цивільної процесуальної відповідальності та меж її застосування через її зіставлення з іншими різновидами юридичної відповідальності дозволить зняти деякі протиріччя, що існують в українському процесуальному законодавстві. Розроблення та вдосконалення конкретних заходів цивільної процесуальної відповідальності повинні проводитися з урахуванням змісту принципів цивільного процесуального права (змагальності, диспозитивності, процесуальної рівноправності та ін.).

Цивільна процесуальна відповідальність, як правове явище, мало досліджена наукою цивільного процесуального права, що підтверджується нечисленністю публікацій з цієї тематики. Обрана тема не була об'єктом дисертаційного дослідження в Україні. У правовій науці проблема цивільної процесуальної відповідальності в останні десятиріччя не піддавалася комплексній монографічній розробці, практично відсутні й спеціальні дослідження окремих її положень.

У різні часи в роботах В. В. Бутнєва, П. Ф. Єлісейкіна, І. М. Зайцева, М. В. Кузнєцова, А. Г. Новікова, Д. Г. Нохріна, Н. О. Чечиної, М. Й. Штефана, А. В. Юдін та ін. аналізувалися окремі питання відповідальності у цивільному судочинстві. При цьому слід зазначити, що деякі з указаних авторів взагалі не визнають цивільну процесуальну відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. На нашу думку, природа цивільної процесуальної відповідальності повністю ще не розкрита і не реалізована.

Комплексне дослідження інституту цивільної процесуальної відповідальності,її особливостей, визначення галузевої самостійності в системі видів юридичної відповідальності є вельми актуальним і має вагоме значення як для теорії цивільного процесуального права України, так і для судової практики. Наведені положення обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867); відповідно до п 9.1 (Проблеми цивільного права і процесу у світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.», затверджених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2005 р. (протокол № 13). Робота також спрямована на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої наказом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072; Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-ІV; розд. 2 п. 1.1. плану заходів щодо виконання у 2010 р. Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 р. № 1196-р станом на 20 січня 2010 р. цивільний процесуальний відповідальність законодавство

Мета і завдання дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є вироблення на основі комплексного аналізу теоретичних проблем цивільної процесуальної відповідальності та судової практики обґрунтованих науково-практичних рекомендацій для удосконалення цивільного процесуального законодавства й практики його застосування.

Для досягнення зазначеної мети визначені такі завдання наукового пошуку: удосконалити поняття цивільної процесуальної відповідальності, визначити її ознаки, галузеві особливості і видові прояви; відмежувати заходи цивільної процесуальної відповідальності від інших правових категорій; обґрунтувати самостійність цивільної процесуальної відповідальності в системі галузевих видів юридичної відповідальності; визначити умови і підстави притягнення до цивільної процесуальної відповідальності; виділити конкретні заходи цивільної процесуальної відповідальності і розробити рекомендації щодо їхнього вдосконалення й застосування; сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України.

Об'єктом дослідження є цивільно-процесуальні відносини, що виникають у сфері застосування цивільно-процесуальної відповідальності до учасників цивільного процесу, які порушують вимоги процесуального законодавства, під час розгляду та вирішення судами цивільних справ.

Предметом дослідження є цивільне процесуальне законодавство, норми якого регулюють вищезазначені відносини, судова практика застосування цих норм, наукова доктрина цивільної процесуальної відповідальності в праві.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становить система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об'єктивних достовірних результатів.

У роботі використані методи класифікації й систематизації, що дозволило узагальнити законодавство і наукову літературу про цивільну процесуальну відповідальність; моделювання й прогнозування - для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення дії норм, які регулюють цивільну процесуальну відповідальність в Україні. Використання методу аналізу при постановці проблеми і розгляді правової природи цивільної процесуальної відповідальності дозволило з'ясувати погляди вчених-цивілістів на проблему дослідження і на їх основі дійти самостійного висновку з питань цивільної процесуальної відповідальності.

У ході дослідження також було використано такі методи, як історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін. Історико-правовий метод дозволив простежити розвиток цивільного процесуального права як науки, підстави становлення в ньому інституту цивільної процесуальної відповідальності, вплив історичних подій та соціального розвитку на законодавчий процес. Порівняльно-правовий метод використано при встановленні особливостей правового регулювання цивільної процесуальної відповідальності в різних країнах, виявленні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій. Формально-юридичний метод дав можливість проаналізувати співвідношення та взаємозв'язок норм, що регулюють цивільну процесуальну відповідальність, дослідити наукові джерела, які містять погляди вчених на вдосконалення інституту цивільної процесуальної відповідальності, та ін. За допомогою статистичного методу опрацьовувалися матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснене комплексне дослідження інституту цивільно-процесуальної відповідальності. На основі аналізу теоретичних джерел, нормативно-правових актів, судової практики автором самостійно розроблені й обґрунтовані положення і висновки, що є новими або характеризуються елементами новизни, мають теоретичне й практичне значення. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є такі:

уперше:

висловлена думка про те , що до цивільної процесуальної відповідальності можуть бути притягнені згідно з рішенням суду тільки учасники цивільного процесу (гл. 4 ЦПК). Громадяни, що присутні в залі судового засідання, не є учасниками цивільних процесуальних правовідносин та при цьому порушують встановлений порядок, мають притягуватися до адміністративної відповідальності, згідно зі ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

цивільна процесуальна відповідальність є самостійним інститутом, який за своєю характеристикою слід уважати міжгалузевим. Міжгалузевий характер обумовлений наявністю відповідних норм у всіх процесуальних галузях права.

удосконалено:

- поняття цивільної процесуальної відповідальності. Цивільна процесуальна відповідальність - це встановлені нормами цивільного процесуального права заходи процесуального примусу, що застосовуються судом у встановленому законом порядку до осіб, які беруть участь у справі та інших учасників процесу за вчинення цивільного процесуального правопорушення у вигляді позбавлення порушника суб'єктивного цивільного процесуального права чи покладання на нього нових або додаткових обов'язків;

- положення про те, що цивільна процесуальна правоздатність (здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи, іншого учасника цивільного процесу) властива всім учасникам цивільного процесу. Це ж стосується і цивільної процесуальної відповідальності як обов'язкового елементу процесуальної дієздатності;

- теза щодо можливості застосування цивільної процесуальної відповідальності лише до дієздатних осіб. Для цього необхідно її зв'язати з участю у цивільному процесі і порушенням приписів норм цивільного процесуального законодавства: правил поведінки особи, яка залучена до участі у цивільному процесі; обов`язків які покладені на неї процесуальним законом відповідно до статусу такого залучення; оголошених обов'язків суддею в залі судового засідання; наявності письмово зафіксованого порушення і реакції судді на нього. Зокрема, зроблено висновок, що осіб, які не досягли віку дієздатності і є учасниками цивільного процесу неможливо притягнути до цивільної процесуальної відповідальності;

набули подальшого розвитку:

- цивільна процесуальна відповідальність є самостійним різновидом юридичної відповідальності, тому з метою забезпечення єдності її застосування вона повинна мати легальне визнання і визначення у цивільному процесуальному законодавстві України;

- підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених в суді правил або протиправна поведінка, що перешкоджає здійсненню правосуддя у цивільних справах. Застосування заходів процесуального примусу можливе судами всіх ланок судової системи, але тільки під час судового засідання;

встановлені ЦПК заходи процесуального примусу слід уважати формою цивільної процесуальної відповідальності за невиконання встановлених процесуальних обов'язків. Заходами процесуального примусу слід уважати нормативно визначені способи впливу як майнового, так і немайнового характеру на учасників процесу, які скоїли цивільні процесуальні правопорушення. Підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених у суді правил, у тому числі й тих, що встановлюються безпосередньо судом, протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства чи зловживання своїми правами;

- основними критеріями розмежування заходів цивільної процесуальної відповідальності та заходів відповідальності інших галузей права виступають об'єкт правопорушення, цільове призначення конкретного заходу відповідальності та різновиди санкцій;

- положення про необхідність запровадження окремого заходу цивільної процесуальної відповідальності у вигляді судового штрафу;

- відшкодування судових витрат необхідно розглядати як захід процесуальної відповідальності сторони за несумлінне доведення спору до суду (несумлінне звернення до суду або неправомірна відмова в задоволенні заявлених вимог).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані як аналітична та інформаційна основа для подальших наукових розробок у сфері дослідження цивільної процесуальної відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості їх використання в різних сферах, зокрема:

а) у науково-дослідній сфері результати дослідження можуть слугувати підґрунтям для подальшої розробки питань щодо цивільної процесуальної відповідальності;

б) у правотворчості можуть бути застосовані для удосконалення вітчизняного процесуального законодавства, узгодження його із сучасними міжнародними документами, а також приведення цивільного процесуального законодавства у відповідність до норм міжнародного права, зокрема права ЄС;

в) у правозастосуванні можуть сприяти становленню та вдосконаленню практики судів України щодо вживання заходів цивільної процесуальної відповідальності;

г) у навчальному процесі можуть використовуватись під час проведення лекцій та практичних занять зі студентами та курсантами з навчальної дисципліни «Цивільний процес»; а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначеної дисципліни.

Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження обговорювалось на міжкафедральних засіданнях кафедри цивільного права та процесу та кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПМК Харківського національного університету внутрішніх справ.

Результати дослідження були оприлюднені на міжвузівських науково-практичних конференціях, присвячених пам'яті проф. О. А. Пушкіна «Проблеми цивільного права» (Харків, 2001, 2002); науково-практичній конференції «Проблема юридичної особи у цивільному праві України», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2004); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Напрямки розвитку корпоративного права в Україні (питання теорії та практики)» (Івано-Франківськ, 2006); засіданні круглого столу «Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи» (Харків, 2006); міжнародній науково-практичної конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2007); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (Макіївка, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Поєднання публічно-правових та приватноправових механізмів регулювання господарських відносин» (Івано-Франківськ, 2007); науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2008), круглому столі «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин» (Ірпінь, 2009), міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2010), науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (Харків, 2010).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також в одинадцяти тезах виступів та доповідей на науково-практичних конференціях та інших наукових форумах.

Структура дисертаційного дослідження обумовлена метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, що об'єднують п'ять підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 204 сторінки, із них основного тексту - 178 сторінок, список використаних джерел містить 236 найменувань і займає 23 сторінки, додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об'єкт і предмет, методологічна основа дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, зазначається їх теоретичне і практичне значення, наводяться відомості щодо апробації результатів та вказуються публікації за темою дисертаційного дослідження.

Розділ 1. «Загальна характеристика цивільної процесуальної відповідальності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Становлення інституту цивільної процесуальної відповідальності у цивільному процесуальному праві України» автор дослідження аналізує історію становлення і проблеми визначення юридичної відповідальності в цілому і цивільної процесуальної відповідальності зокрема. Спостерігаючи за розвитком теоретичних доктрин цивільного процесуального права, можна побачити, що концепції розвитку теорії цивільної процесуальної відповідальності не мають чітких фундаментальних підвалин.

Аналіз наукових праць (Н. О. Чечиної, М. Й. Штефана, В. В. Бутнєва, М. В. Кузнєцова, Д. Г. Нохріна, А. В. Юдіна, М. Л. Гальперіна та ін.) дозволив зробити висновок, що до цього часу виконана значна робота з дослідження цієї важливої правової категорії, але досі залишається ще багато нерозв'язаних і дискусійних питань. Дисертант доходить висновку, що історичний розвиток змінив сформовані суспільні відносини, це відбилося на законодавстві та в доктрині в галузі цивільного процесуального права. Незважаючи на це, цивільне процесуальне законодавство продовжує активно розвиватися, а разом із ним активізуються наукові пошуки щодо вчення про цивільну процесуальну відповідальність як окремого виду юридичної відповідальності, яка настає за порушення вимог цивільних процесуальних норм і може полягати, зокрема, у застосуванні більш суворих заходів процесуального примусу.

Підрозділ 1.2. «Поняття цивільної процесуальної відповідальності» присвячений аналізу сутності категорії «цивільна процесуальна відповідальність». Визначення цивільної процесуальної відповідальності, як і юридичної відповідальності узагалі, може формуватися на загальних підходах. Дисертант виділяє різноманітні ознаки відповідальності та пропонує удосконалене поняття цивільної процесуальної відповідальності. На погляд дисертанта, для визначення поняття цивільної процесуальної відповідальності необхідно враховувати такі її основні ознаки, а саме:

умовою притягнення особи до цивільної процесуальної відповідальності є наявність у цивільній процесуальній нормі відповідної санкції;

визначений в законі процесуальний порядок притягнення до цивільної процесуальної відповідальності;

притягнення до цивільної процесуальної відповідальності здійснює лише суд;

суб'єкти цивільної процесуальної відповідальності є особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не відносяться до безпосередніх учасників процесу (свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі та ін.);

підставою притягнення до цивільної процесуальної відповідальності є факт скоєння особою процесуального правопорушення;

специфіка заходів процесуального примусу, знаходить свій прояв у тому, що вони пов'язані з позбавленням правопорушника суб'єктивного цивільного процесуального права чи покладанням на нього нового або додаткового обов'язків.

Таким чином, цивільна процесуальна відповідальність - це встановлені нормами цивільного процесуального права заходи процесуального примусу, що застосовуються судом у встановленому законом порядку до учасників цивільного процесу (осіб, які беруть участь у справі та інших учасників процесу) за скоєння цивільного процесуального правопорушення у вигляді позбавлення порушника суб'єктивного цивільного процесуального права чи покладання на нього нових або додаткових обов'язків.

Для цивільної процесуальної відповідальності характерно те, що вона встановлюється нормами цивільного процесуального права і реалізується в цивільному судочинстві. До цієї відповідальності можуть бути притягнені згідно з рішеннями суду тільки учасники процесу: особи, які беруть участь у справі; інші учасники цивільного процесу. Громадяни, які присутні в залі судових засідань і при цьому порушують встановлений порядок, мають притягуватися до адміністративної відповідальності. До цивільної процесуальної відповідальності залучаються ті, чия поведінка відхиляється від приписів норм ЦПК України: не виконують вчасно і належним чином цивільні процесуальні обов'язки. Цивільна процесуальна відповідальність має за мету забезпечення законності і правового порядку у цивільному процесі. Автор робить висновок, що кожна галузь права має свої власні специфічні заходи відповідальності.

Перспективи дослідження пов'язуються із характеристикою інституту цивільної процесуальної відповідальності, якій слід уважати міжгалузевим. Міжгалузевий характер обумовлений наявністю відповідного інституту у всіх процесуальних галузях права. Такій підхід дозволяє взяти найкраще, що було напрацьовано в процесуальній науці суміжних процесуальних галузей.

У роботі досліджуються цивільна процесуальна правосуб'єктність і цивільно-процесуальне правопорушення як передумови цивільної процесуальної відповідальності. Дисертантом удосконалено положення про те, що цивільна процесуальна правоздатність (здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи, іншого учасника цивільного процесу) властива всім учасникам цивільного процесу (фізичним та юридичним особам). Це ж стосується і цивільної процесуальної відповідальності як обов'язкового елементу процесуальної дієздатності.

Можливість застосування цивільної процесуальної відповідальності лише до дієздатних осіб дисертант розкриває через їх участь у цивільному процесі і порушенням приписів норм цивільного процесуального законодавства: правил поведінки особи, яка залучена до участі у цивільному процесі; обов'язків, які покладені на неї процесуальним законом відповідно до статусу такого залучення; оголошених обов'язків суддею в залі судового засідання; наявності письмово зафіксованого порушення і реакції судді на нього. Зокрема, дисертант робить висновок, що осіб, які не досягли віку дієздатності і є учасниками цивільного процесу, неможливо притягнути до цивільної процесуальної відповідальності.

Підрозділ 1.3. «Проблеми класифікації цивільної процесуальної відповідальності» присвячений загальнотеоретичним і методологічним проблемам класифікації юридичної відповідальності, містить аналіз основних точок зору на природу юридичної відповідальності і на критерії класифікації юридичної відповідальності. У даному розділі також міститься критичний аналіз думок вчених, які не визнають цивільну процесуальну відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності.

Більшість дослідників у якості критеріїв поділу юридичної відповідальності на види використовують предмет і метод відповідних галузей права, а універсальним інструментом підтвердження «самостійності» конкретного виду юридичної відповідальності визнають перевірку на наявність у правовій системі відповідної «перевіркового» виду юридичної відповідальності самостійної галузі права (тобто галузі права, що має свої власні предмет і метод). Таким чином, вони є прихильниками галузевого підходу при класифікації юридичної відповідальності. Як класифікаційну ознаку автор пропонує використовувати не предмет і метод відповідної галузі права, а юридичний режим, сучасна концепція якого була розроблена С. С. Алексєєвим. На думку зазначеного вченого, юридичний режим є цілісною системою правового регулювання, яка характеризується особливим порядком виникнення і формування змісту прав і обов'язків, їх здійснення, специфікою санкцій, способів їх реалізації, а також дією єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на дану сукупність норм.

Вивчення проблеми відповідальності в цивільному процесі повинне здійснюватися за допомогою встановлення зв'язків між юридичною відповідальністю і елементами режиму цивільного процесу, моделюванням ефективного з погляду практики і обґрунтованого з погляду теорії механізму процесуальної відповідальності.

Досягнення мети цивільної процесуальної відповідальності залежить не тільки від її змісту (передбачених законом заходів відповідальності), але й від чіткості та доцільності порядку її реалізації.

Розглядаючи позиції про класифікацію юридичної відповідальності, безумовно, слід зазначити, що галузевий підхід до класифікації юридичної відповідальності не відповідає на найважливіше питання про можливість існування самостійної галузевої відповідальності у всіх галузях права, що мають власний предмет і метод. Концепція «традиційних» і «нетрадиційних» видів юридичної відповідальності поки що не має під собою достатньої теоретичної основи і, як правило, ґрунтується лише на аргументах про «недостатню розробленість» відповідного питання. Попри очевидні недоліки існуючого галузевого підходу, юридична доктрина не розробила принципово новго підходу до класифікації юридичної відповідальності, який дозволив би вирішити виникаючі на сучасному етапі розвитку української правової системи проблеми класифікації юридичної відповідальності.

Самостійність галузі цивільного процесуального права підтверджується наявністю самостійного виду цивільної процесуальної відповідальності.

Аналізуючи авторитетні позиції щодо класифікації цивільної процесуальної відповідальності, ми пропонуємо розмежувати заходи відповідальності на два види: заходи цивільної процесуальної відповідальності, що пов'язані з позбавленням порушника суб'єктивного цивільного процесуального права, та заходи цивільної пpoцecyaльної відповідальності, які пов'язані з покладанням нових або додаткових обов'язків на правопорушника цивiльнoгo процесуального права.

Розділ 2. «Характеристика окремих видів цивiльнoї пpoцecyaльної відповідальності» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Заходи цивільної пpoцecyaльної відповідальності, які пов'язані з позбавленням порушника суб'єктивного цивільного процесуального права» здійснюється дослідження виду цивільної процесуальної відповідальності, що пов'язана з позбавленням порушника суб'єктивного цивільного процесуального права, до якого слід віднести попередження (ч. 1 ст. 92 ЦПК), видалення із зали судового засідання (ч. 3 ст. 92 ЦПК), тимчасове вилучення доказів для дослідження судом (ст. 93 ЦПК). Самі заходи вказаної цивільної процесуальної відповідальності представлені винятково якісною (видовою) складовою покарання. Згадані заходи (попередження, видалення із зали судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом) іноді іменують особистою немайновою відповідальністю. Попередження не містить у собі додаткового обтяження і не пов'язане з позбавленням процесуальних прав, але є несприятливим наслідком, у якому закладена осудлива оцінка поведінки порушника. До того ж, із винесенням попередження нерозривно пов'язана можливість подальшого застосування більш суворих заходів впливу, а отже, попередження має юридичне значення. Що стосується видалення із зали судового засідання, то з погляду забезпечення правопорядку такий захід процесуального примусу більше нагадує захід припинення, тому що видалення винного із зали суду фізично унеможливлює подальше порушення встановленого порядку цією особою.

Підставою застосування такого заходу, як тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, є протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства у формі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом полягає в припиненні володіння, а як наслідок - користування й розпоряджання особою, яка скоїла правопорушення, певною річчю або документом. Умовою застосування такого заходу процесуального примусу є наявність ухвали про витребування письмових чи речових доказів (ст. 137 ЦПК), яка має характер владного правозастосовного акта, на підставі якого виникає обов'язок у певної особи надати суду витребуваний доказ або повідомити про причини його неподання. За невиконання цього обов'язку без поважних причин суд виносить ухвалу про тимчасове вилучення письмового чи речового доказу, яка є підставою примусового здійснення цього обов'язку.

Цей вид відповідальності означає, що відповідальна особа позбавляється можливості впливати в подальшому на процес доказування у справі.

Висновок про наявність охоронних правовідносин як самостійного різновиду цивільних процесуальних правовідносин випливає із забезпеченості норм цивільного процесуального права процесуальними санкціями. Санкція процесуальної норми вказує на юридично несприятливі наслідки порушення юридичного обов'язку, передбачені диспозицією регулятивної норми. У той же час вона являє собою відносно самостійне правило поведінки суб'єктів процесуальних відносин у конфліктній ситуації, є диспозицією охоронної процесуальної норми. Передбачені нею права й обов'язки суб'єктів процесу реалізуються в рамках охоронних процесуальних правовідносин.

У підрозділі 2.2. «Заходи цивільної пpoцecyaльної відповідальності, які пов'язані з покладанням нових або додаткових обов'язків на правопорушника цивiльнoї пpoцecyaльної вiдпoвiдaльнocтi» автор визначає особливості окремих видів заходів цивільної процесуальної відповідальності, які пов'язані з покладанням нових або додаткових обов'язків на правопорушника цивільної процесуальної відповідальності.

Якщо розглядати привід з точки зору його цільового призначення, цей захід, скоріше, має забезпечувальну властивість. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 4 ст. 10 ЦПК), чим виконуються завдання цивільного судочинства - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ (ст. 1 ЦПК). Показання свідка або роз'яснення експерта можуть бути важливими для вирішення цивільно-правового спору. Привід стає моральним обтяженням і сприймається оточуючими (колегами, сусідами, членами родини) і примушуваним як покарання. Привід впливає на авторитет, репутацію цієї особи, що становить сутність морального обтяження. Привід є примусом до виконання порушеного обов'язку. Тому привід має чітку смислову процесуально-правову спрямованість - встановлені судом обставини мають більший ступінь достовірності, істинності, а тому судове рішення може бути охарактеризоване як справедливе та правосудне. Таким чином, процесуальними заходами досягається кінцевий матеріально-правовий ефект.

Компенсаційна функція цивільної процесуальної відповідальності має за мету відшкодування збитків, заподіяних стороні при провадженні у цивільних справах. Збитки можуть бути заподіяні при безпідставному забезпеченні позовних вимог: у результаті сутяжництва однієї зі сторін, що несумлінно заявила безпідставний позов, чи необґрунтованого спору проти позову, або систематичної протидії правильному й своєчасному розгляду справи.

Стягнення судових витрат відносять до заходів цивільного процесуального захисту. Однак при встановленні фактів несумлінного звернення до суду, коли це передбачено законом, стягнення судових витрат виступає як захід процесуальної відповідальності.

Штрафні санкції добре відомі в процесуальній теорії: вони настають при застосуванні цивільних процесуальних санкцій карального характеру і покликана зміцнювати процесуальну дисципліну в судочинстві, сприяти виконанню завдань у цивільних справах, покарати особу, що не виконує свої процесуальні обов'язки і, нарешті, забезпечити авторитет судової влади. Судовий штраф - це прояв самостійної галузевої відповідальності у вигляді заходу майнового впливу, встановленого ЦПК, що застосовується судом до осіб, котрі не виконали покладених на них конкретних процесуальних обов'язків у складі цивільних процесуальних правовідносин у справі. Вони застосовувались судом до осіб, котрі не виконували покладених на них конкретних процесуальних обов'язків у складі цивільних процесуальних правовідносин у справі. Санкції у вигляді штрафу дозволяють реалізувати функції процесуальної відповідальності - відновлення суспільних відносин, попередження здійснення правопорушень, примушування до виконання юридичних обов'язків. Зараз у ЦПК України штрафна санкція скасована, однак з огляду на актуальність цього питання можна сказати, що необхідно приділити увагу штрафній санкції в чинному ЦПК України внести судовий штраф до заходів цивільного процесуального примусу.

Автор робить висновок, що сучасне цивільне процесуальне право має розвинуту систему видів відповідальності, яка здатна забезпечити належну дисципліну в судочинстві при розгляді та вирішенні цивільних справ. Проте деякі з тих видів відповідальності, від яких відмовився законодавець, у ЦПК слід відновити.



ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження автором на основі теоретичного узагальнення існуючих в науці цивільного процесуального права ідей, поглядів концепцій щодо цивільної процесуальної відповідальності, аналізу норм цивільного процесуального законодавства, судової практики було зроблено наступні висновки та пропозиції:

Цивільна процесуальна відповідальність є самостійним різновидом юридичної відповідальності. Як самостійний вид відповідальності вона має об'єктивну підставу - норми цивільного процесуального права, що упорядковують цивільні процесуальні відносини. Відмінною ознакою наявності цивільної процесуальної відповідальності в правовій дійсності процедура покладання й оскарження застосування заходів цивільної процесуальної відповідальності, а особливо - заходів процесуального примусу.

Цивільна процесуальна відповідальність - це встановлені нормами цивільного процесуального права заходи процесуального примусу, що застосовуються судом у встановленому законом порядку до учасників цивільного процесу (осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу) за скоєння цивільного процесуального правопорушення у вигляді позбавлення порушника суб'єктивного цивільного процесуального права чи покладання на нього нових або додаткових обов'язків.

Дослідження привело до висновку, що інститут цивільної процесуальної відповідальності слід уважати міжгалузевим.

Встановлені ЦПК України заходи процесуального примусу є формою цивільної процесуальної відповідальності за виконання процесуальних обов'язків. Підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених в суді правил або протиправна поведінка, яка заважає здійсненню правосуддя у цивільних справах. Застосування заходів процесуального примусу можливе судами всіх ланок судової системи, але тільки під час судового засідання.

Цивільна процесуальна відповідальність має специфічні риси. Як і інші види відповідальності, вона представляє закріплену юридичними нормами необхідність певної поведінки учасників судочинства. Для цивільної процесуальної відповідальності, так само як і для інших, видів юридичної відповідальності характерним є чіткість і визначеність змісту. Поняття відповідальності нерозривно пов'язане з реалізацією санкцій відповідних юридичних норм, що визначають її сутність, зміст і види.

Необхідною передумовою притягнення суб'єкта правопорушення до процесуальної відповідальності є наявність у процесуальній нормі санкції. До цивільної процесуальної відповідальності можуть бути притягнені згідно з рішеннями суду тільки учасники процесу. Громадяни, які присутні в залі судового засідання і при цьому порушують встановлений порядок, мають притягуватися до відповідальності згідно зі ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільна процесуальна відповідальність призначена для забезпечення законності і правового порядку цивільного судочинства.

Функціонування цивільної процесуальної відповідальності можливе тільки в механізмі цивільних процесуальних правовідносин та забезпечується реалізацією наступних дій: поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку шляхом припинення неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин і спонукання їх до виконання своїх обов'язків; захист прав фізичних та юридичних осіб як конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, порушених неправомірними діями; зміцнення законності в цивільному судочинстві та запобігання цивільним процесуальним правопорушенням; виховання суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин у дусі неухильного виконання приписів норм цивільного процесуального права.

Цивільне судочинство має «двоєдину» сутність. По-перше, воно є формою захисту саме цивільних прав. Тому метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин багато в чому є похідним від методу цивільного права. Цим же пояснюється існування таких специфічних принципів цивільного процесуального права, як диспозитивність, змагальність і процесуальна рівноправність сторін. По-друге, цивільне судочинство являє собою форму правосуддя, яка обумовлює проникнення імперативних рис у метод цивільного процесуального права. Як відомо, правосуддя - це діяльність, котра спирається безпосередньо на державний примус. Тому норми цивільного процесуального права неминуче повинні мати такі санкції, де елемент державного примусу виявляється найбільш яскраво. Оскільки юридична відповідальність виступає найбільш гострою реакцією держави на правопорушення, логічно припустити наявність самостійного різновиду юридичної відповідальності - цивільної процесуальної відповідальності.

Цивільні процесуальні штрафи - це прояв самостійної галузевої відповідальності у вигляді заходу майнового впливу, встановленого ЦПК, що застосовується судом до осіб, котрі не виконали покладених на них конкретних процесуальних обов'язків у складі цивільних процесуальних правовідносин у справі.

Відшкодування судових витрат розглядається як захід цивільної процесуальної відповідальності сторін за несумлінне доведення спору до суду. Тому як захід цивільної процесуальної відповідальності відшкодування судових витрат має на меті запобігти випадкам несумлінного звернення до суду, адже ці дії перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, а відповідно - реалізації гарантій.

Вивчення існуючих заходів цивільної процесуальної відповідальності і їхньої ефективності дало можливість дисертанту сформулювати висновок про необхідність удосконалення цивільного процесуального законодавства України шляхом внесення відповідних змін і доповнень до ЦПК України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черв'якова І. М. Відповідальність як особлива категорія правовідносин / І. М. Черв'якова // Проблеми цивільного права : зб. тез наук. доп. і повідомл. до конф. пам'яті проф. О. А. Пушкіна, 21 трав. 2001 р. - Х. : НУВС, 2001. - С. 88 - 93.

2. Лукіна І. М. Особливості накладання цивільно-процесуальних штрафів / І. М. Лукіна // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. - Донецьк, 2003. - Вип.2. - С. 301 - 307.

3. Лукіна І. М. Немайнова відповідальність як один з видів цивільної процесуальної відповідальності / І .М. Лукіна // Вісн. Харк. нац. ун. внутр. справ. - 2005. - Вип. 29. - С. 347 - 352.

4. Лукіна І. М. Цивільна процесуальна відповідальність (на прикладі майнової відповідальності). / І. М. Лукіна // Право і безпека. - 2005. - № 4'2. - С. 149 - 151.

5. Лукіна І. М. Заходи примусу в цивільному процесуальному праві / І. М. Лукіна // Вісн. Харк. нац. ун. внутр. справ. - 2006. - Вип. 34. - С. 304 - 309.

6. Черв'якова І. М. Судові штрафи / І. М. Черв'якова // Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ : програма наук.-практ. конф. пам'яті проф. О. А. Пушкіна, 21 трав. 2003 р. - Х. : НУВС.

7. Лукіна І М. Поняття цивільної процесуальної відповідальності / І. М. Лукіна // Проблема юридичної особи у цивільному праві України : зб. тез за матеріали наук.-практ. конф. пам'яті проф. О.А.Пушкіна, 21 трав. 2004 р. - Х. : НУВС. - С. 144 - 152.

8. Лукіна І. М Судовий захист прав акціонерів / І. М. Лукіна // Напрямки розвитку корпоративного права в Україні (питання теорії та практики) : зб. тез за матеріалами всеукр. наук.-практ. семінару, 27 жовт. 2006 р. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 109 - 112.

9. Лукіна І. М. Судові вирішення житлових спорів / І. М. Лукіна // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи : зб. тез за матеріалами наук.-практ. конф., 16 грудня 2006 р. - Х. : НУВС, 2006. - С. 73 - 75.

10. Лукіна І. М. Цивільна процесуальна відповідальність за процесуальні фікції / І. М. Лукіна // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О. А. Пушкіна) : зб. тез за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 26 трав. 2007 р. - Х. : НУВС, 2007. - С. 277 - 279.

11. Лукіна І. М. Цивільно-процесуальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності (порівняльний аналіз законодавства України й Росії) / І. М. Лукіна // Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин : зб. допов. та тез повідом. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 21 - 22 верес. 2007 р. - Макіївка, 2007. - С. 180 - 182.

12. Лукіна І. М. Застосування цивільно-правових норм до трудових відношень / І. М. Лукіна // Поєднання публічно-правових та приватноправових механізмів регулювання господарських відносин : зб. тез за матеріалами всеукр. наук.-практ. конф., 28 листоп 2007 р., - Івано-Франківськ, 2007. - С. 215 - 218.

13. Лукіна І. М. Щодо проблем цивільної процесуальної відповідальності / І. М. Лукіна // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О. А. Пушкіна) : зб. тез за матеріалами наук.-практ. конф., 31 трав. 2008 р. - Х. : НУВС, 2008. - С. 296 - 299.

14. Лукіна І. М. Загальні засади участі держави у цивільних правовідносинах / І .М. Лукіна // Юридичні особи публічного права, як учасники цивільних правовідносин: зб. док. та тез повідомл. на засіданні круглого столу 6 лют. 2009 р. - Ірпінь : НУДПС України, 2009. - С. 256 - 258.

15. Лукіна І. М. Цивільне процесуальне правопорушення як підстава цивільної процесуальної відповідальності / І. М. Лукіна // Запорізькі правові читання: зб.тез за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 14 - трав. 2010 р. - Запоріжжя : НУ, 2010 - С. 140 - 142.

16. Лукіна І. М. Зловживання процесуальними правами в цивільному процесі України / І. М. Лукіна // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О. А. Пушкіна) : зб. тез за матеріалами наук.-практ. конф., 22 трав. 2010 р. - Х. : НУВС, 2010. - С. 361 - 364.



АНОТАЦІЇ

Лукіна І. М. Цивільна процесуальна відповідальність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню питань правового статусу цивільної процесуальної відповідальності. Розкрито змістову характеристику цивільної процесуальної відповідальності, підстави її виникнення. Доведено, що цивільна процесуальна відповідальність є самостійним різновидом юридичної відповідальності, яка з метою забезпечення єдності її застосування повинна мати легальне визначення в законодавстві України. Уточнене поняття цивільної процесуальної відповідальності.

Сформульовано низку висновків і рекомендацій щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання реалізації цивільної процесуальної відповідальності.

Ключові слова: суд, суддя, учасники розгляду справи, примус, правоздатність, правопорушення, юридична відповідальність, цивільна процесуальна відповідальність.



Лукина И. М. Гражданская процессуальная ответственность. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию теоретических проблем гражданской процессуальной ответственности и судебной практики с целью усовершенствования гражданского процессуального законодательства и практики его применения. Раскрыта содержательная характеристика гражданской процессуальной ответственности, основания ее возникновения. На основании анализа теоретических источников, правовых актов, судебной практики автором самостоятельно разработаны и обоснованы положения и выводы, которые стали новыми либо характеризуются элементами новизны, имеют теоретическое и практическое значение.

Доказано, что гражданская процессуальная ответственность является самостоятельной разновидностью юридической ответственности, которая с целью обеспечения единства ее применения должна иметь легальное определение в законодательстве Украины. Уточнено понятие гражданской процессуальной ответственности. Функционирование санкций процессуальной ответственности возможно только в механизме гражданских процессуальных правоотношений.

Для гражданской процессуальной ответственности характерно то, что она устанавливается санкциями гражданских процессуальных норм и реализуется в гражданском судопроизводстве. К такой ответственности могут привлекаться на основании решений суда только участники процесса. Граждане, которые присутствуют в зале судебного заседания и при этом нарушают установленный порядок, привлекаются к административной ответственности. Гражданская процессуальная ответственность применима для обеспечения законности и правового порядка в судопроизводстве.

Автор приходит к выводу о самостоятельности такой меры гражданской процессуальной ответственности, как судебный штраф.

Сформулирован ряд выводов и рекомендаций по усовершенствованию законодательства в сфере регулирования реализации гражданской процессуальной ответственности.

Ключевые слова: суд, судья, участники рассмотрения дела, принуждение, правоспособность, правонарушение, юридическая ответственность, гражданская процессуальная ответственность.



Lukina I. M. Civil procedure responsibility. - Manuscript.

Thesis for obtaining the degree of Candidate of Law, speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

The thesis is dedicated to investigating the problems of the legal status of civil procedure responsibility. The content characteristics of the institution of civil procedure responsibility, and the grounds of its appearance have been scrutinized. It has been proved that civil procedure responsibility is a special kind of legal responsibility, which, in order to secure the unanimity of its application, shall acquire its legal definition in Ukrainian legislation. The author's own doctrine concept of civil procedure responsibility has been suggested. A number of conclusions and recommendations concerning the perfection of legislation in the sphere of regulating the realization of civil procedure responsibility has been formulated.

Key words: court, judge, participants of legal proceedings, compulsion, legal capacity, legal personality, infringement of a law, legal responsibility, civil procedure responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...