Гармонізація норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 349.2+340.5

Гармонізація норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників

Спеціальність 12.00.05 - трудове право, право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Мельник Катерина Володимирівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, м. Луганськ.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Обушенко Олександр Миколайович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Попов Сергій Вікторович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника;

кандидат юридичних наук Клемпарський Микола Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться « 8 » липня 2011 року о « 10 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 6 » червня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. П. Стадник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Права людини, громадянина завжди були актуальною темою для дослідження представників різних наук, таких як право, філософія, економіка, політологія, соціологія та психологія. Сьогодні, в час, коли світ переживає економічну кризу, найбільш актуальним питанням є трудові права працівників та форми і засоби їх захисту. В процесі реформування та проведення кодифікації законодавства України про працю постало питання адаптації системи трудових норм до економічних та соціальних змін на ринку праці, які відображені в міжнародно-правових актах, до яких долучилась Україна або які повинні бути реалізовані у національній правовій системі у зв'язку з членством України у міжнародних організаціях.

В умовах становлення демократичної правової держави, соціально орієнтованої ринкової економіки проблема реформування існуючих і закріплення нових форм і способів захисту є об'єктивною потребою. Чинне національне законодавство про працю є результатом адаптації концептуальних положень радянського законодавства до вимог процесу глобалізації і не відповідає за своїм правовим змістом прогресивним правозахисним міжнародним трудо-правовим нормам і міжнародним стандартам захисту прав працівників.

У зв'язку з цим перед наукою трудового права постало завдання визначити форми та способи захисту цих прав, доцільність існування окремих їх елементів, механізму їх реалізації, змісту захисту трудових прав людини як нового інституту в системі трудового права та проблеми універсалізації форм і засобів захисту трудових прав працівників.

Проблемам, пов'язаним із захистом трудових прав працівників, присвячували свої дослідження такі відомі вітчизняні вчені, як Н. Б. Болотіна, В. С. Венедіктов, Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, С. І. Запара, В. Л. Костюк, І. В. Лагутіна, В. В. Лазор, Т. Г. Маркіна, П. Д. Пилипенко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, Н. А. Циганчук, Г. І. Чанишева, В. І. Щербина, а також зарубіжні вчені: Л. Ю. Бугров, Д. Н. Вороненков, Д. Камбел, І. Я. Кисельов, М. В. Лушнікова, А. М. Лушніков, Д. С. Нєкіпєлов, В. М. Оробець, Г. А. Свердлик, А. А. Сілин, В. Сенгерберг, Є. Л. Страунінг, В. М. Толкунова та ін. Проте, незважаючи на доволі значну кількість вагомих наукових праць, написаних у минулі роки, можемо стверджувати: ще й дотепер у вітчизняному правознавстві бракує загальновизнаної концепції правового забезпечення захисту трудових прав працівників, не визначено форми і способи захисту зазначених прав.

Наявність невирішених проблем свідчить про актуальність і складність тематики даної дисертаційної роботи, що пов'язана з гармонізацією норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до Державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1716 від 24 грудня 2001 р., а також комплексної цільової програми університету і кафедри.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дослідження є розробка концепції форм і способів захисту трудових прав та інтересів працівників в Україні на основі вивчення досвіду ряду зарубіжних держав та особливостей регулювання їх у міжнародному праві, а також адаптація національних норм, що регулюють форми та засоби захисту трудових прав працівників, до міжнародних.

Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі основні завдання:

- уточнити форми захисту трудових прав працівників;

- з'ясувати засоби захисту трудових прав працівників;

- визначити особливості захисту трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій;

- охарактеризувати вплив Міжнародної організації праці на процес захисту трудових прав працівників;

- визначити стан та проблеми адаптації національного законодавства до системи міжнародних норм у сфері захисту трудових прав;

- окреслити шляхи вдосконалення трудового законодавства України в сфері захисту трудових прав працівників відповідно до міжнародних стандартів.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням матеріальних і процедурно-процесуальних норм трудового законодавства, що регламентують захист трудових прав та інетересів працівників.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми гармонізації трудового законодавства України та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників. трудовий право праця працівник

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів широко застосовувалася система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлено особливостями об'єкта, предмета, мети й завдань дисертаційної роботи. Методологічне підґрунтя становить діалектичний метод пізнання юридичних явищ: захист трудових прав та інтересів працівників розглядається в розвитку і взаємозв'язку. Застосування історико-правового методу дало змогу проаналізувати розвиток чинного законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні різних аспектів суспільних відносин у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників, вивченні міжнародного досвіду захисту трудових прав працівників (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Завдяки формально-юридичному методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників (підрозділ 3.2). Порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити подібні об'єкти пізнання при аналізі національного трудового законодавства, міжнародних правових актів та законодавства зарубіжних країн (підрозділ 3.1).

Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів про права людини, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, досягнень загальної теорії права, конституційного права, міжнародного права, трудового права, цивільного права, інших галузей права України, матеріалів судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, діяльності органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням проблем удосконалення форм та засобів захисту трудових прав та інтересів працівників в умовах ринкової економіки відповідно до принципів міжнародного трудового права і позитивного досвіду існування таких форм та засобів у зарубіжних країнах.

У результаті проведеного дослідження сформульовано цілий ряд положень і висновків, запропонованих особисто дисертанткою, до найбільш вагомих з яких належать наступні:

Уперше:

- з'ясовано, що МОП у своїй діяльності користується такими процесами захисту, як: а) регулярний контроль; б) загальний контроль приватного обвинувачення; в) загальний контроль публічного обвинувачення; г) спеціальний контроль;

- з'ясовано правову природу трудових судів у світі як особливого спеціалізованого органу державної влади, котрий здійснює судову владу шляхом відправлення правосуддя при розгляді справ, що виникають з трудових відносин, у порядку, встановленому процесуальним законодавством;

- доведено, що в Україні існують усі передумови для створення системи трудової юстиції;

- встановлено причину концептуальної застарілості законодавчих норм, котрі регламентують захист трудових прав та інтересів працівників, та надані рекомендації щодо застосування юридико-технічних засобів забезпечення відповідності національного законодавства із міжнародними та регіональними нормами ЄС;

- внесено рекомендації щодо реформування національного трудового законодавства шляхом визначення характерних ознак, які повинен мати Трудовий кодекс України для того, щоб відповідати фундаментальним нормам міжнародного трудового права.

Удосконалено:

- аргументацію необхідності прийняття в Україні Трудового процесуального кодексу, при цьому визначені обов'язкові положення, які повинні бути ним урегульовані: 1) право працівників позиватись до суду як за місцем свого проживання, так і за місцезнаходженням роботодавця; 2) обов'язок доведення повинен покладатись на роботодавця; 3) залучення до кола суб'єктів трудового процесу свідків та експертів; 4) участь прокурора у процесі;

- розуміння ефективності спеціалізованих міжнародних механізмів захисту та контролю за дотриманням трудових прав працівників та проаналізовані їх особливості;

- обґрунтування доцільності реформування трудового законодавства України, зокрема, визначено характерні правові якості, якими повинен бути наділений Трудовий кодекс України для того, щоб відповідати нормам міжнародного трудового права.

Набули подальшого розвитку:

- положення про те, що норми законодавства про працю, які регламентують захист трудових прав працівників, є колізійними, нестабільними та малозрозумілими, а також такими, що не передбачають сучасні форми та засоби захисту трудових прав працівників;

- обґрунтування того, що слід розрізняти юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту трудових прав. До юрисдикційних віднесено: а) міжнародні та національні органи; б) органи нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства; в) органи громадського контролю за додержанням трудового законодавства, котрі є компетентними захищати, а також відновлювати порушені й оспорюванні трудові права працівників. А до неюрисдикційних - самозахист.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації результати дослідження, отримані авторкою, можуть бути використані:

а) у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем реалізації форм та способів захисту трудових прав працівників в Україні, зарубіжних державах та в системі міжнародного трудового права, проблем адаптації трудового законодавства України до відповідних міжнародно-правових норм;

б) у правотворчості - у процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів, які встановлюють форми та засоби правового захисту трудових прав громадян. Зокрема, при розробці проектів Трудового кодексу України та Трудового процесуального кодексу України;

в) у правозастосовній діяльності - з метою вдосконалення практики використання норм чинного законодавства судами при вирішенні індивідуальних і колективних трудових спорів;

г) у навчальному процесі - положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення таких наукових дисциплін як «Трудове право», «Міжнародне трудове право», «Порівняльне трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.

Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації авторки оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 31 січня 2011 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21-22 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти особистих статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, включених до переліку таких ВАК України, а також у тезах виступів на двох наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертації зумовлені предметом, метою, завданнями й логікою дослідження обраної теми. Вона складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що містять 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 192 сторінки. Список використаної літератури містить 259 найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, з'ясовано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслені мета й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, характеризується методологічне підґрунтя, аргументуються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація про апробацію й публікацію результатів проведеної роботи, визначаються її структура й обсяг.

Розділ 1 «Форми та засоби захисту трудових прав працівників в Україні» містить два підрозділи, які присвячено визначенню основних форм та засобів захисту трудових прав працівників..

У підрозділі 1.1 «Форми захисту трудових прав працівників» проаналізовано й узагальнено точки зору вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері права на інститут форм захисту трудових прав, проаналізовано правову природу форм захисту трудових прав працівників відповідно до розмежування їх за ознаками юрисдикційності, досліджено проблемні норми законодавства України про працю, що закріплюють такі форми, та виокремлено позитивні аспекти і недоліки законодавчої регламентації форм захисту трудових прав; розглянуто такі проблеми: застарілість норм, що регламентують діяльність компетентних органів у сфері захисту трудових прав працівників, відсутність системи форм захисту, відсутність регламентації неюрисдикційної форми захисту, невизначеність відповідальності профспілки за необґрунтовану відмову працівникові в наданні захисту, ототожнення понять «форма» та «спосіб» захисту, фінансова залежність профспілок та комісій з трудових спорів (КТС) від роботодавця, обмеженість ефективності діяльності Національної служби посередництва і примирення (НСПП).

Проаналізовано проблеми концептуальної застарілості розуміння форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників у вітчизняній законодавчій практиці. Виокремлено юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту трудових прав працівників, котрі закріплені в законодавстві України про працю. Досліджено проблеми визначення поняття форм захисту прав працівників в українському трудовому законодавстві. Проаналізовано юрисдикційну форму захисту та її види (міжнародна, європейська, національна). Вивчені питання щодо неюрисдикційної форми захисту трудових прав працівників та її видів в Україні, а також законодавча практика закріплення та врегулювання такої форми в інших державах.

Зазначено, що під формами захисту трудових прав працівників потрібно розуміти регламентовану законодавцем діяльність компетентних державних і недержавних органів, котра полягає в установленні фактичних обставин порушення трудового права, застосуванні норм законодавства про працю, визначенні способу захисту права та прийнятті рішення щодо конкретного спору (конфлікту).

Для вирішення цілого ряду проблем, що були розглянуті в рамках підрозділу, запропоновано: доповнити проект Трудового кодексу України нормами, що регламентуватимуть неюрисдикційну форму захисту, та створити систему форм захисту для покращення можливостей захисту працівниками своїх трудових прав; регламентувати в трудовому законодавстві заборону необґрунтованої відмови профспілкою в наданні захисту працівникові та передбачити відповідальність за такі дії у Кодексі України про адміністративні правопорушення; скасувати правові норми, які ставлять профспілки та КТС у становище фінансової залежності від роботодавця, удосконалити діяльність НСПП.

У підрозділі 1.2 «Засоби захисту трудових прав працівників» досліджено проблеми засобів захисту трудових прав працівників, що передбачені чинним законодавством; доведена доцільність наукової та законодавчої класифікації засобів захисту трудових прав працівників за ознаками юрисдикційності (відновлювальні, припиняючі, відновлювально-припиняючі, штрафні) та неюрисдикційності (правова і неправова форми реалізації) їх природи.

З'ясовано, що поряд із недосконалістю та застарілістю трудового законодавства України воно допускає і можливість на практиці застосовувати не передбачені законодавством способи захисту своїх прав. Виходячи зі ст. 55 Основного Закону України, що закріплює право особи захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами, законодавець заповнив прогалини в трудовому законодавстві України нормами, які повинні регулювати проблему захисту працівником своїх трудових прав. Таким чином, працівник може звернутися до практики захисту трудових прав, що містяться в трудових законодавствах зарубіжних держав, і якщо такі заходи не суперечать чинному національному законодавству, застосовувати їх для вирішення своїх приватних трудових конфліктів.

Аргументується висновок, що в Україні існує нагальна потреба в удосконаленні способів захисту трудових прав працівників, що включає імплементацію ряду міжнародних норм, які регламентують нові засоби захисту і містять нові підходи щодо розуміння традиційних засобів. Зокрема, зазначено, що доцільно доповнити чинне трудове законодавство та проект Трудового кодексу України нормами, які б регламентували здійснення неюрисдикційної форми захисту трудових прав працівником.

Розділ 2 «Міжнародне регулювання захисту трудових прав працівників: теорія та практика» містить три підрозділи, в яких з'ясовано особливості захисту трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій, досліджено діяльність спеціалізованих трудових судів у зарубіжних державах, встановлено правову природу примирно-третейської процедури в процесі захисту трудових прав.

У підрозділі 2.1 «Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій» визначені міжнародні та регіональні механізми, котрі покликані захищати трудові права працівників; досліджено особливості правозахисної діяльності МОП (принципи її діяльності, основні функції, правову природу нормативно-правових актів Організації); проаналізовано особливості регіональної форми співробітництва в галузі захисту трудових прав працівників (ЄСПЛ, Контрольний механізм Європейської соціальної хартії, органи СНД); досліджено проблеми, що виникають у міжнародній практиці захисту трудових прав та інтересів працівників.

Обґрунтовується, що головною міжнародною організацією у сфері захисту трудових прав працівників є МОП, яка, головним чином, здійснює: 1) нормотворчу діяльність за формулою трипартизму. Зокрема, у процесі міжнародної превенції трудових прав працівників МОП спрямовує свою нормотворчу діяльність на вирішення таких актуальних проблем, як: подолання дискримінації в галузі праці, примусової праці та торгівлі людьми, захист прав інвалідів, ґендерна рівність у сфері праці, профспілки, дитяча праця, вплив ВІЛ/СНІДу на сферу праці, глобалізація; 2) контроль за застосуванням конвенцій та рекомендацій. Ця система контролю складається з таких елементів: a) регулярний контроль (зобов'язує держави надавати в секретаріат Організації (МБП) щорічні доповіді про заходи, які вони застосовують для реалізації конвенцій, учасницями яких вони є); б) загальний контроль приватного обвинувачення (скарга організацій на порушення уряду); в) загальний контроль публічного обвинувачення (скарга держави на порушення іншої держави); г) спеціальний контроль (процедурний контроль у сфері свободи асоціації); 3) співпрацю із державами-учасницями. У своїй співпраці із державами-членами МОП проводить політику адаптації та вдосконалення їх внутрішнього трудового законодавства.

Зроблено висновок, що в міжнародно-правовому процесі превенції трудових прав працівників існує низка практичних проблем, що пов'язані із частковою модернізацією ефективності захисту трудових прав працівників МОП. Для вирішення цих питань, зокрема, пропонується: 1) конкретно регламентувати договірні норми про правовий статус і розподіл компетенції між органами МОП, що здійснюють контроль, а також про характер їх рішень; 2) для покращення адаптації національних трудових норм держав-учасниць до трудових норм МОП потрібно провести кодифікаційну роботу щодо норм Організації, результатом чого повинно стати створення Міжнародного кодексу праці, який був би наділений юридичною силою прямої дії в Європейському суді з прав людини, спеціалізованих трудових судах та судах загальної юрисдикції держав - учасниць МОП; 3) розробити систему санкцій за невиконання державами-членами узятих зобов'язань, що вимагає внесення відповідних додаткових положень до Статуту МОП.

У підрозділі 2.2 «Практика діяльності спеціалізованих трудових судів у зарубіжних державах» досліджено поняття «спеціалізований трудовий суд»; проаналізовано досвід організації та функціонування трудової юстиції у різних правових системах світу та в Російській імперії і колишньому СРСР; вивчено питання виключної компетенції та підсудності справ у спеціалізованих трудових судах.

Діюча система та процесуальна форма судового захисту в галузі трудових правовідносин в Україні значно відстають від вимог, що висуваються до оперативності та якісного розгляду трудових спорів. У зв'язку з цим важливо було дослідити окрему ланку, покликану здійснювати правосуддя у справах, що випливають з трудових і пов'язаних з ними відносин, - спеціалізованих судів з розгляду трудових спорів. При розробці законопроекту про спеціалізовані суди з питань трудових спорів доцільно врахувати розроблені теорією концепції, пропозиції, напрацьовані українськими фахівцями, судову систему, а також досвід держав, у яких функціонує така інституція, як спеціалізований трудовий суд.

Зроблено висновок, що перевагою існування спеціалізованих трудових судів у національній правовій системі держави є можливість урахування ними специфіки трудових спорів при розгляді конкретних судових справ. Впровадження спеціалізованих трудових судів в Україні сприятиме підвищенню ефективності судової системи загалом та захисту трудових прав найманих працівників.

У підрозділі 2.3 «Правова природа примирно-третейської процедури в процесі захисту трудових прав працівників» досліджено позитивні аспекти досудового захисту трудових прав працівників; проаналізовано функціональну ефективність захисту трудових прав працівника комісіями з трудових спорів; проаналізована історія становлення трудового арбітражу в Російській Федерації та Ізраїлі, а також звернуто увагу на історичний аспект існування трудового арбітражу в СРСР; вивчено питання заборони в Україні вирішення трудових спорів у третейських судах; розглянуто особливості та результати діяльності НСПП.

Зроблено висновок про необхідність розгляду трудових спорів третейськими судами, головним чином, тому, що вони, виходячи з обставин ефективності арбітражу, можуть найбільш ефективно застосовувати примирну процедуру й захищати трудові права та законні інтереси працівників, а також володіють такими процесуальними особливостями, як: 1) оперативність розгляду трудового конфлікту (спору); 2) диспозитивність обрання арбітрів.

Розділ 3 «Гармонізація національного трудового законодавства з міжнародними нормами у сфері захисту трудових прав працівників» містить два підрозділи, в яких досліджені проблеми адаптації національного трудового законодавства до міжнародно-правових стандартів у сфері трудових прав працівників, сформульовані напрями удосконалення трудового законодавства України у сфері захисту трудових прав працівників.

У підрозділі 3.1 «Стан і проблеми адаптації українського трудового законодавства до системи міжнародних норм у сфері захисту трудових прав» проаналізовано сучасний стан удосконалення національного трудового законодавства, що є виконанням міжнародних зобов'язань України та реалізацією узгодженості національного трудового права з міжнародними трудовими нормами; сформовано рекомендації щодо покращення процесу удосконалення застарілих норм, які регламентують захист трудових прав та інтересів працівників.

На підставі проведеного у підрозділі дослідження зроблено такі висновки: 1) для втілення міжнародних норм і принципів праці в Україні потрібно створити умови для їх сприйняття національним правом, зокрема, створення чіткої законодавчої бази, котра визначає порядок застосування міжнародних актів, а також наслідки за їх порушення; 2) при імплементації міжнародних норм потрібно враховувати характер національної правової системи, стан економіки, рівень культури, історичні особливості й традиції, внаслідок чого розкривається ефективність міжнародних норм у сфері праці та їх сприятливий вплив на трудові відносини в державі; 3) чинне трудове законодавство України є результатом пристосування соціалістичних норм УРСР до умов ринкової економіки та глобалізації, тому воно відстає від вимог норм міжнародного трудового права; 4) норми, що закріплюють форми та засоби захисту трудових прав та інтересів працівників, проекту Трудового кодексу України, не відповідають міжнародному трудовому праву.

Існуюча законодавча база трудового права України є колізійною та не стабільною. Залишаються невирішеними важливі питання загальнодержавного значення. У державі існує проблема захисту класичних трудових прав працівників, основною причиною чого є: 1) відсутність регламентації в трудовому та в інших галузях законодавства норм, що передбачають відповідальність роботодавця за порушення тих чи інших трудових прав, або їх недостатня регламентація; 2) прийняття законодавцем цілої низки дискримінаційних трудових нормативно-правових актів.

В умовах удосконалення трудового законодавства захисна функція трудового права розширюється за рахунок поширення його норм на відносини, які раніше ним не регулювалися, а також включення нових елементів, головним чином, таких, як заборона дискримінації; заборона втручання в особисте життя працівника; захист працівників від посягань з боку роботодавця тощо. Також у такому процесі існує тенденція поширення захисних положень трудового права на категорії трудящих, що не належать до найманого персоналу (ремісників, дрібних торгівців, осіб вільних професій, а також членів виробничих кооперативів, сімейних підприємств, на державних службовців, поліцейських і військовослужбовців).

Проаналізовано окремі норми проекту, на основі чого зроблено висновок, що деякі норми є дискримінаційними та такими, що погіршують форми й засоби захисту трудових прав працівників в Україні. Зокрема, з проекту повністю вилучено розділ XVI чинного КЗпП України «Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників», що загрожує ліквідацією організаційно-правового механізму забезпечення прав членів профспілок, закріплених у міжнародно-правових актах, законодавстві щодо профспілок та інших спеціальних нормативних актах. Для національної сфери захисту трудових прав працівників це становить потенційну небезпеку тому, що світовий досвід доводить неспроможність працівників самостійно ефективно захистити свої трудові права та законні інтереси без такої організації, як профспілка.

У підрозділі 3.2 «Шляхи реформування трудового законодавства України в сфері захисту трудових прав працівників згідно з міжнародними стандартами» сформульовано рекомендації щодо покращення ефективності та процесу реформування трудового законодавства в Україні в сфері захисту трудових прав працівників.

У підрозділі наголошується, що пріоритетним завданням сучасного трудового права є законодавче реформування старих і закріплення сучасних форм і засобів захисту трудових прав і законних інтересів працівників, що не повинно зводитись лише до регулювання трудових спорів, а проблема трудових конфліктів повинна розглядатись не лише як метод її вирішення, а й в їх превенції. Зокрема, потрібно законодавчо визначити комплексний механізм юридичної відповідальності за порушення трудових прав працівників й закріпити порядок самозахисту працівниками своїх порушених прав.

Доведена необхідність прийняття Трудового процесуального кодексу України, який регламентував би такі специфічні процесуальні особливості захисту трудових прав працівників, як: 1) право працівників позиватись до суду як за місцем свого проживання, так і за місцезнаходженням роботодавця; 2) обов'язок доведення повинен покладатись на роботодавця; 3) залучення до кола суб'єктів трудового процесу свідків та експертів; 4) участь прокурора у процесі.

Запропоновано закріпити в проекті Трудового кодексу України, в рамках регламентації прав та обов'язків профспілок, норми, котрі повинні регулювати: 1) межі повноважень профспілок; 2) форми їх обов'язків; 3) заборону безпідставної відмови в допомозі, котру вимагає її член; 4) можливість застосування санкцій за невиконання своїх обов'язків.

Для удосконалення форм захисту трудових прав працівників рекомендовано: 1) створити змішану систему організації юстиції з трудових спорів, що передбачає організацію спеціалізованих трудових судів із широкою юрисдикцією (з власною системою, відокремленою від судів загальної юрисдикції, включаючи касаційні й наглядові інстанції), удосконалення примирно-третейської процедури; 2) для відновлення ефективності правозахисної функції КТС: a) передбачити санкції за не створення комісій на підприємствах; б) звільнити КТС від її фінансової залежності від роботодавця або звести таку залежність до мінімуму; 3) у нормах проекту потрібно надати рішенням НСПП обов'язкової юридичної сили та наділити такими правами, як: a) право передачі зафіксованого порушення трудового законодавства до прокуратури та Державної інспекції праці; б) звернення до ДВС для примусового виконання; в) право брати участь у посередництві представникові НСПП в індивідуальних і колективних трудових спорах до повного їх вирішення; г) формування списків арбітрів і посередників у конкретних трудових процесах.

Сформульовано рекомендації щодо системи побудови організації трудової юстиції в Україні, що повинно передбачати: 1) стадію створення судів першої інстанції; 2) стадію створення спеціалізованих апеляційних інстанцій трудових судів; 3) стадія виділення спеціалізованих трудових судів в окрему організаційну структуру; 4) стадія створення Вищого трудового суду України.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дозволило вирішити наукове завдання, яке полягало у всебічному аналізі, з'ясуванні сутності й особливостей гармонізації норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників. У результаті всебічного дослідження правової природи захисту трудових прав працівників, головним чином, форм і засобів захисту в національній системі права, законодавстві інших держав і в системі міжнародного права, та, відповідно, дослідження особливостей гармонізації норм національного законодавства про працю та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників сформульовано такі теоретичні висновки.

1. Чинне трудове законодавство на належному рівні не врегульовує сучасні правовідносини між працівником і роботодавцем, котрі ґрунтуються на принципах ринкової економіки, а його норми характеризуються суперечливістю, нестабільністю. Головним чином, законодавець захищає права працівників лише в сфері охорони здоров'я та безпеки виробництва, залишаючи за межами регулювання цілий ряд нових правовідносин між працівником і роботодавцем, що зупиняє процес формування в законодавстві про працю ефективного галузевого механізму захисту трудових прав та інтересів працівників.

2. Форми захисту трудових прав працівників у національному трудовому законодавстві, на відміну від законодавств Російської Федерації, Казахстану та ряду інших держав, не розмежовуються за ознаками юрисдикційної та неюрисдикційної природи захисту цих прав.

До юрисдикційної форми необхідно відносити міжнародні (контрольний механізм МОП, Європейський суд з прав людини) та національні органи (національні суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини), органи нагляду й контролю за додержанням трудового законодавства (Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори, центральні органи державної виконавчої влади), органи громадського контролю за додержанням трудового законодавства (професійні спілки та їх об'єднання), які є компетентними захищати, відновлювати порушені або оспорювані трудові права працівників.

До неюрисдикційної форми захисту потрібно віднести таку прямо не передбачену чинним законодавством про працю форму захисту, як самозахист працівником своїх трудових прав. Проект Трудового кодексу України необхідно доповнити главою «Неюрисдикційні форми захисту», в якій була б окреслена чітка система норм, котрі визначили б правовий зміст поняття «самозахист», обставини, за якими виникає право вчиняти самозахист, засоби здійснення, заборону вчинення протиправних діянь роботодавця, що спрямовані проти працівника, який вчиняє самозахист під час і з приводу вчинення самозахисту, та визначити адміністративну та кримінальну відповідальність у відповідних нормативних актах за такі протиправні діяння роботодавця.

3. Найбільш ефективними міжнародними спеціалізованими організаціями у сфері захисту та контролю за дотриманням трудових прав працівників є:

- Міжнародна організація праці, система контролю якої складається з таких елементів: а) регулярний контроль (зобов'язує держави надавати в секретаріат Організації (МБП) щорічні доповіді про заходи, які вони застосовують для реалізації конвенцій, учасницями котрих вони є; б) загальний контроль приватного обвинувачення (скарга організацій на порушення уряду); в) загальний контроль публічного обвинувачення (скарга держави на порушення іншої держави); г) спеціальний контроль (процедурний контроль у сфері свободи асоціації);

- Європейський суд з прав людини, який став регіональним центром захисту прав людини.

4. Спеціалізований трудовий суд - це особливий спеціалізований орган державної влади, котрий здійснює судову владу шляхом відправлення правосуддя при розгляді справ, що виникають з трудових відносин, у порядку, встановленому процесуальним законодавством. Основна причина створення спеціалізованих трудових судових органів полягає, головним чином, у необхідності врахування специфіки зазначених справ під час їх розгляду.

У більшості європейських країн сформована спеціалізована трудова юстиція у вигляді трудових судів чи адміністративних органів. Ці структури наділені функціями з вирішення деяких трудових спорів, що становить характерну особливість правового регулювання праці в країнах розвиненої ринкової економіки. В Україні є всі передумови для створення системи трудової юстиції, тобто створення спеціалізованих трудових судів із широкою юрисдикцією (з власною системою, відокремленою від судів загальної юрисдикції, включаючи касаційні й наглядові інстанції), удосконалення примирно-третейської процедури.

5. Поряд із функціональними питаннями існування трудових судів у світі важливим питанням залишається процесуальне вирішення трудових конфліктів цими судами. Саме тому необхідними в Україні є розробка та прийняття Трудового процесуального кодексу, який повинен регламентувати такі специфічні процесуальні правила захисту трудових прав працівників, як: 1) право працівників позиватись до суду як за місцем свого проживання, так і за місцезнаходженням роботодавця; 2) обов'язок доведення повинен покладатись на роботодавця; 3) залучення до кола суб'єктів трудового процесу свідків та експертів; 4) участь прокурора у процесі.

6. Сучасні норми трудового законодавства України є результатом адаптації застарілих норм колишнього соціалістичного законодавства до сучасних ринкових умов, що існують у нашій державі. Концептуальна позиція радянських норм і принципів ґрунтувались радянським законодавцем на специфічній для соціалістичної системи нормативістській теорії права. Концептуальна зміна природи такого законодавства може відбутись лише за застосування юридично-технічних засобів забезпечення відповідності національного законодавства міжнародному праву чи регіональним нормам ЄС. Такими засобами є позитивна рецепція (включення в національне законодавство норм міжнародного права без змін) та негативна (виключення норм, що не відповідають міжнародним актам).

7. За роки незалежності України законодавець провів масштабну роботу з адаптації національного законодавства до міжнародного, головним чином, шляхом: 1) прямого застосування міжнародних актів після ратифікації; 2) внесення міжнародних норм до тексту законів; 3) реалізації положень ратифікованих або нератифікованих актів засобами національного законодавства.

8. Положення Трудового кодексу України не відповідають принципам міжнародного трудового права тому, що цим документом передбачений ряд статей, котрі знищують чи зводять до мінімуму ефективність існуючих форм і засобів захисту трудових прав працівників.

9. Новий Трудовий кодекс України повинен відповідати принциповим нормам міжнародного трудового права, зокрема: 1) бути вільним від ідеологічних стереотипів і декларативних норм законодавства радянського режиму; 2) відповідати соціально-економічним і культурним процесам сучасності; 3) систематизувати в цілісну систему всі трудові норми та принципи України й міжнародного трудового права, всі загальні та універсальні правові норми галузі (ліквідація прогалин у правовому регулюванні, усунення дублюючих норм); 4) детально прописувати повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання трудових відносин.

Для створення такого нормативно-правового акта потрібно дослідити досвід прийняття таких документів іншими державами світу, урахувати рекомендації МОП та, головним чином, використати позитивний досвід нормотворення та правозастосування в міжнародному праві та національних правових системах держав світу.

10. Процес гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими актами в сфері захисту трудових прав працівників уповільнюється через: а) лобіювання інтересів роботодавців на державному рівні; б) праворозуміння багатьох чиновників сформовано на нормативному стереотипі радянського періоду; в) об'єктивну відмінність історичного та соціокультурного розвитку правових систем, корупцію державних службовців і бюрократичну систему в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у виданнях, які входять до переліку ВАК України

1. Мельник К. В. Стан та проблеми адаптації українського трудового законодавства до системи міжнародних норм в сфері захисту трудових прав / К. В. Мельник // Наука і правоохорона: науковий журнал. 2010. №4 (2). С. 192-199.

2. Мельник К. В. Стан та проблеми адаптації українського трудового законодавства до системи міжнародних норм в сфері захисту трудових прав / К. В. Мельник // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. праць. Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2011. № 19. С. 372-380.

3. Мельник К. В. Практика діяльності трудових судів в зарубіжних державах / К. В. Мельник // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. праць. Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2011. № 20. С. 350-359.

4. Мельник К. В. Поняття, види та особливості установ виконання покарань як об'єкта державного контролю / К. В. Мельник // Південноукраїнський правничий часопис Одеського державного університету внутрішніх справ: науковий журнал. 2011. №2. С. 271-275.

5 Мельник К. В. До питання адаптації трудового законодавства до міжнародних норм / К. В. Мельник // Форум права. 2011. №1. С. 645-651 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11mkvdmn.pdf.

Тези доповідей і повідомлень на наукових конференціях

6. Мельник К. В. Адаптація трудового законодавства до системи міжнародних норм в сфері захисту трудових прав / К. В. Мельник // Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 31 січня 2011 р.) / за ред. проф. С. В. Пєткова, О. М. Музичука. К.: Всеукр. громад. орг-ція «Майбутнє країни», 2011. С. 146-150.

7. Мельник К. В. Спеціалізована трудова юстиція у зарубіжних державах / К. В. Мельник // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. науковців, викладачів, аспірантів, студентів. Кн. 2. (м. Луганськ, 21-22 квітня 2011 р.) / за ред. проф. Л. І. Лазор. Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2011. С. 241-244.

АНОТАЦІя

Мельник К. В. Гармонізація норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено розкриттю особливостей та проблем гармонізації норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників. У дисертаційному досліджені наведена авторська система класифікації форм та засобів захисту трудових прав та інтересів працівників відповідно до юрисдикційності та неюрисдикційності їх природи. Виокремлено ряд проблем, що виникають у процесі гармонізації національного законодавства України про працю та міжнародних, регіональних норм у сфері захисту трудових прав працівників. Проаналізовано трудове законодавство України та, на основі цього, доведено, що норми законодавства про працю, що регламентують захист трудових прав працівників є суперечливими, нестабільними та малозрозумілими, а також такими, що не передбачають сучасних форм та засобів захисту трудових прав працівників. Досліджено стан адаптації національного трудового законодавства до європейських та міжнародних норм, та визначені проблеми реформування законодавства. Сформовані рекомендації щодо покращення ефективності процесу гармонізації норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників.

Ключові слова: трудові права, форми захисту, засоби захисту, гармонізація, реформа.

АННОТАЦИЯ

Мельник К. В. Гармонизация норм национального трудового законодательства и международных норм в сфере защиты трудовых прав работников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертационное исследование посвящено раскрытию особенностей и проблем гармонизации норм национального трудового законодательства и международных норм в сфере защиты трудовых прав работников. Целью диссертационного исследования является разработка концепции форм и способов защиты трудовых прав и интересов работников в Украине на основании изучения опыта ряда зарубежных государств и особенностей их регламентации в международном праве, а также адаптация национальных норм, регламентирующих формы и способы защиты трудовых прав работников с международными, и усовершенствование механизма их реализации в Украине.

В диссертационном исследовании приведена авторская система классификации форм и средств защиты трудовых прав и интересов работников в соответствии с юрисдикционностью и неюрисдикционностью их природы. Проанализировано трудовое законодательство Украины, на основании чего доказано, что нормы законодательства о труде, регламентирующие защиту трудовых прав работников, являются противоречивыми, нестабильными и малопонятными, а также не в полной мере предусматривающими современные формы и средства защиты трудовых прав работников. Рассмотрены эффективные международные специализированные механизмы защиты и контроля за соблюдением трудовых прав работников, а также проанализированы их процедуры защиты. Исследована правовая природа специализированных трудовых судов в мире и проанализированы предпосылки для создания в Украине смешанной системы организации юстиции по трудовым спорам.

В ходе исследования также доказана необходимость принятия Трудового процесуального кодекса Украины, который должен регламентировать процессуальный прорядок защиты трудовых прав работников. Установлена причина устарелости законодательных норм, регламентирующих защиту трудовых прав и интересов работников, и, соответственно, даны рекомендации по применению юридически-технических средств обеспечения соответствия национального законодательства с международным правом и/или с региональными нормами ЕС. Исследованы положительные стороны масштабной работы законодателя по адаптации национальных трудовых норм, регламентирующих защиту трудовых прав работников, к международным. Сделан комплексный юридический анализ норм, закрепляющих формы и средства защиты трудовых прав работников, которые предусматриваются в проекте ТКУ, и на основании этого сделан вывод о том, что большинство таких норм носит дискриминационный характер в отношении работника, а также являются несовершенными и противоречивыми. Впервые комплексно внесены рекомендации по реформированию трудового законодательства Украины, главным образом, определены характерные правовые качества, которыми должен обладать новый ТКУ для того, чтобы соответствовать основополагающим нормам международного трудового права. Определены проблемы, которые замедляющим образом влияют на процесс гармонизации украинского законодательства с международно-правовыми актами в сфере защиты трудовых прав и интересов работников. В частности, такими проблемами являются объективное различие исторического и социокультурного развития правовых систем, коррупция государственных служащих и бюрократическая система в Украине.