Кримінальна відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Кримінальна відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Мошняга Любов Володимирівна

Харків-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Ємельянов В'ячеслав Павлович, навчально-науковий інститут права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Савченко Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Шамара Олександр Володимирович, Національна академія Служби безпеки України, вчений секретар. кримінальний конституційний закон

Захист відбудеться 17 червня 2011 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 в Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розіслано 12 травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Житний

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стаття 1 Конституції України проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Тому порушення встановленого Конституцією України порядку створення та захисту конституційного ладу, території України, а також порядку виконання представниками влади своїх повноважень може створювати загрозу основам національної безпеки взагалі та конституційним основам національної безпеки України зокрема. У випадках, прямо передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), за такого роду посягання встановлюється кримінальна відповідальність. Так, в ст. 109 КК вона встановлюється за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, в ст. 110 КК - за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, в ст. 112 КК - за посягання на життя державного чи громадського діяча. Законодавець розмістив ці склади злочинів у Розділі I Особливої частини КК, який має назву «Злочини проти основ національної безпеки України», чим підкреслив особливу значимість для людини, суспільства і держави тих об'єктів кримінально-правової охорони, які маються на увазі у вказаних статтях кримінального закону.

При характеристиці цих злочинів в науковій та навчальній літературі зазвичай вказується на їх особливу суспільну небезпечність, а також на явно виражену антиконституційну спрямованість, однак не ставиться питання про виокремлення їх як відносно самостійного виду серед злочинів проти основ національної безпеки України.

Питання щодо злочинів проти основ національної безпеки України розглядалися у роботах таких українських вчених як В. Ф. Антипенко, О. Ф. Бантишев, В. О. Глушков, В. П. Ємельянов, В. А. Ліпкан, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, А. В. Савченко, В. Я. Тацій, М. І. Хавронюк, О. В. Шамара та ін. При цьому наукові дослідження у зазначеній сфері останнім часом значно активізувалися, і в тому числі щодо злочинів проти конституційних основ національної безпеки України. Зокрема, захистили кандидатські дисертації О. С. Сотула («Кримінальна відповідальність за посягання на життя державного чи громадського діяча», 2003 р.) та І. В. Діордіца («Кримінально-правова відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», 2008 р.), але комплексного кримінально-правового дослідження протидії злочинам проти конституційних основ національної безпеки України поки ще не здійснювалось.

Зазначені обставини підтверджують необхідність здійснення комплексного, системного дослідження злочинів проти конституційних основ національної безпеки України як окремого виду посягань на основи національної безпеки, встановлення спільних рис цих діянь та їх відмінностей, а також неузгодженостей та протиріч між їх ознаками, що містяться у вітчизняному кримінальному законі, його вдосконалення на цих підставах. Незважаючи на актуальність та очевидну наукову новизну і практичну значущість, ці питання ще не були об'єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ і ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р; Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 р.р., затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347; Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005 - 2010 р.р., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 09.04.2004 р.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.12.2009 р. (протокол № 10) та схвалена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27.12.2010 р. (протокол № 10).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розв'язання конкретного наукового завдання щодо розробки питань кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України та вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за такі злочини.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:

- визначити загальне поняття, види та місце злочинів проти конституційних основ національної безпеки України в системі кримінально-правових норм;

- вивчити зарубіжних досвід криміналізації посягань на конституційні основи національної безпеки;

- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України посягань на конституційні основи національної безпеки України підставам та принципам криміналізації;

- виявити підходи до досліджуваної проблематики, які мають місце в науковій літературі;

- дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки конкретних складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України та встановити конкретні неузгодженості та недосконалості;

- дослідити кваліфікуючі ознаки розглядуваних складів злочинів;

- навести аргументи та розробити пропозиції стосовно вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.

Об'єктом дослідження є закономірності виникнення і дії кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об'єкта та предмета дослідження. Методологічну основу становлять положення теорії пізнання - закони діалектики, філософські категорії й наукові методи пізнання соціально-правової дійсності.

Як методологічне підґрунтя дослідження було обрано загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані і водночас у розвитку. Історико-правовий метод було використано при дослідженні розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за розглядувані злочини. За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняння розглядуваних норм з відповідними нормами кримінального законодавства інших держав, а також з суміжними нормами Кримінального кодексу України. Формально-логічний (догматичний) метод послужив аналізу розглядуваних норм з точки зору додержання правил законодавчої техніки при їх конструюванні, а також поглибленню понятійного апарату стосовно сфери боротьби зі злочинами проти конституційних основ національної безпеки. Системно-структурний метод було використано при дослідженні багатоплановості національної безпеки України з позиції рівневого підходу, при встановленні місця норм про злочини проти конституційних основ національної безпеки України в системі кримінально-правових норм, а також при з'ясуванні об'єктивних та суб'єктивних ознак розглядуваних складів злочинів під кутом зору удосконалення норм чинного кримінального законодавства.

Нормативно-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційної роботи послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені як загальним питанням кримінального права, так і питанням кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, а також праці із загальної теорії держави і права, кримінології, інших галузей права та наукових сфер.

Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської Республіки, Аргентини, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Іспанії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Нідерландів, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Японії.

В якості емпіричної бази дослідження використані дані Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням злочинів проти конституційних основ національної безпеки України у світлі нового кримінального закону. На підставі проведеного дослідження автором висунуто низку нових у концептуальному план положень, висновків, пропозицій та рекомендацій. А саме:

вперше:

- визначене загальне поняття злочинів проти конституційних основ національної безпеки України як окремого виду серед злочинів проти основ національної безпеки України, що передбачається кількома статтями Кримінального кодексу України;

- у порівняльному аспекті встановлено об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених статтями 109, 110 і 112 КК, виявлено їх неузгодженості та суперечливості і запропоновано шляхи усунення недоліків та вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність;

- запропоновано уніфікувати диспозиції та кваліфікуючі ознаки статей 109 і 110 КК;

- обґрунтована доцільність виключення зі статей 109 і 110 КК ознак публічних закликів до вчинення вказаних дій чи розповсюдження матеріалів із такими закликами і доповнення Кодексу новою статтею 114-1 КК, в якій передбачити відповідальність за публічні заклики до вчинення будь-якого злочину проти основ національної безпеки України чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій;

- з позиції уніфікації положень ст. 112 КК із суміжними нормами запропоновано доповнити цю статтю ознаками посягання на життя близьких родичів державного чи громадського діяча;

удосконалено:

- поняття родового та видового об'єкту злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;

- положення про співвідношення понять «злочини проти держави», «злочини проти основ національної безпеки», «злочини проти конституційних основ національної безпеки»;

дістало подальшого розвитку:

- концептуальні положення щодо загального визначення об'єкту злочину у кримінально-правовій науці;

- положення про об'єктивну сторону злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;

- положення про суб'єктивну сторону розглядуваних злочинів;

- положення про суб'єкта злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;

- положення про кваліфікуючі ознаки складів розглядуваних злочинів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності - для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України;

- у правотворчості - для опрацювання пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінального кодексу України в частині охорони конституційних основ національної безпеки;

- у правозастосовній діяльності - для вирішення питань кваліфікації злочинів проти конституційних основ національної безпеки України та відмежування від суміжних складів злочинів (що підтверджується актом впровадження в діяльність прокуратури Черкаської області від 9 березня 2011 року);

- у навчальному процесі - для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників та викладання курсу Особливої частини кримінального права (що підтверджується актом впровадження у навчальний процес Відокремленого структурного підрозділу Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Черкаси від 8 лютого 2011 року).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладені у дисертації та доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Наука-2009: теоретичні та практичні дослідження» (м. Черкаси, 23-24 квітня 2009 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 23-24 жовтня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука - 2010: проблеми та перспективи розвитку» (м. Черкаси, 23-24 квітня 2010 р.).

Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковані чотири статті у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, окремі положення, оприлюднені у тезах трьох наукових доповідей на вказаних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновку, додатків, списку використаних джерел (всього 317 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, обсяг основного тексту дисертації - 195 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета й завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічні та теоретичні засади, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію.

Розділ 1. «Загальна характеристика злочинів проти конституційних основ національної безпеки України» містить три підрозділи.

Підрозділ 1.1. «Поняття злочинів проти конституційних основ національної безпеки України» присвячено встановленню відмітних ознак цих злочинів, визначенню їх загального поняття та місця в системі кримінально-правових норм.

З'ясовано, що злочини проти конституційних основ національної безпеки України є особливим видом злочинів проти основ національної безпеки і передбачені статтями, що містяться у Розділі І «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини КК України, тому вказані у цьому розділі злочини можна поділити на три групи: 1) злочини проти конституційних основ національної безпеки України (ст. ст. 109, 110 і 112 КК); 2) злочини проти основ зовнішньої безпеки України (ст. ст. 111, 114 КК); 3) злочини проти основ внутрішньої безпеки і економічної системи (ст. 113 КК).

Встановлено, що злочини проти конституційних основ національної безпеки України - це такий вид передбачених Розділом І Особливої частини КК злочинів проти основ національної безпеки України, які посягають на конституційний лад і державну владу, територіальну цілісність і недоторканість України, а також на нормальну діяльність усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та політичних партій і порядок виконання їх представниками своїх обов'язків та повноважень. Це діяння, які передбачені статтями 109, 110 і 112 КК України, бо при характеристиці цих злочинів в науковій та навчальній літературі звичайно вказується на їх явно виражену антиконституційну спрямованість, однак не ставиться питання про виокремлення їх як відносно самостійного виду серед злочинів проти основ національної безпеки України.

Доведено, що в історії вітчизняного кримінального права, злочини, які зараз мають назву «злочини проти основ національної безпеки України» і містяться у Розділі І Особливої частини КК раніше мали назву «контрреволюційні злочини», «особливо небезпечні державні злочини», «особливо небезпечні злочини проти держави» і передбачалися як складова частина більш широкої категорії злочинів як мала назву «державні злочини», «злочини проти держави». Тому не можна ототожнювати основи національної безпеки України і безпеку держави. Це хоча й близькі але не зовсім однакові поняття та явища реальної дійсності. Їх взаємозв'язок можна уявити у вигляді системи двох кіл, що перетинаються. Кожне з цих понять тією чи іншою мірою ширше за інше, проте у багатьох випадах вони збігаються за обсягом, коли йдеться про найбільш важливі і основні складові безпеки держави. Водночас вони охоплюються більш широким поняттям яким є «національна безпека України». У свою чергу поняттям «основи національної безпеки» як складової частини національної безпеки України охоплюються не тільки найбільш важливі та основні складові безпеки держави але й найбільш важливі та основні складові безпеки суспільства і особи, тому злочини проти основ національної безпеки України - це такі злочини, які цим основним і найбільш важливим складовим безпеки держави, суспільства і особи завдають істотної шкоди.

У підрозділі 1.2. «Зарубіжний досвід криміналізації злочинів проти конституційних основ національної безпеки» досліджено положення кримінальних кодексів зарубіжних країн щодо встановлення відповідальності за антиконституційні дії.

Порівнюючи положення КК України з кримінальним законодавством інших країн слід констатувати, що ознаки статей 109, 110 і 112 КК у тій чи іншій мірі присутні у всіх досліджених кодексах, проте з певними специфічними рисами. При цьому у кримінальних кодексах багатьох держав такий вид злочинів, як злочини проти конституційних основ чітко виокремлений шляхом прямої вказівки на це у назвах відповідних глав та розділів, які мають наприклад, такий вигляд: «Злочини проти основ конституційного ладу та безпеки держави», «Посягання на конституційний порядок та демократичний устрій», «Посягання проти Конституції і вищих органів влади», «Злочини проти Конституції» тощо.

На відміну від українського кримінального закону деякі іноземні КК додатково передбачають відповідальність за такі антиконституційні дії: озброєний заколот, бунт чи повстання; насильницьке утримання державної влади; незаконне захоплення військового керівництва; посягання на безпеку та незалежність Парламенту, Конституційного чи Верховного судів, Уряду чи його членів; створення і діяльність антиконституційного угруповання; образа нації.

Мають місце також додаткові риси щодо захисту державних чи громадських діячів. У низці кримінальних кодексів встановлена відповідальність не тільки за посягання на життя, але й з такі дії як: заподіяння тілесних ушкоджень, посягання на здоров'я, фізичне насильство; посягання на свободу; посягання на власність; проникнення у житло, залякування, активний напад; посягання на честь та гідність. Для законодавства деяких держав притаманне поширення кримінально-правового захисту не тільки на державних чи громадських діячів, але й на їх родичів.

В тих кримінальних законах іноземних держав, які містять норму, що встановлює відповідальність за публічні заклики до вчинення злочинів антиконституційної спрямованості, ця норма передбачена виключно в окремій статті або частині статті, яка не містить ознак інших злочинів. При цьому в деяких кодексах відповідальність передбачається за публічні заклики не тільки до вчинення антиконституційних дій, але й за публічні заклики до вчинення будь-якого злочину проти основ національної безпеки.

У більшості кримінальних кодексів зарубіжних країн дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, або на захоплення державної влади, а також умисні дії з метою посягання на територіальну цілісність країни, розцінюються як рівні за суспільною небезпечністю й передбачаються диспозицією однієї і тієї ж статті, що обумовлює також єдину санкцію, яка містить єдиний для цих діянь вид та розмір покарання.

У підрозділі 1.3. «Підстави та принципи криміналізації злочинів проти конституційних основ національної безпеки України» розглянуті основні моменти відповідності кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України науковим уявленням щодо криміналізації суспільно небезпечних діянь.

Встановлено, що криміналізація розглядуваних діянь дійсно має достатньо підстав і в цілому відповідає принципам криміналізації, але технічне виконання статей 109,110 і 112 КК в деяких моментах не повню мірою відповідає принципам криміналізації, що потребує їх певного вдосконалення.

Розділ 2. «Об'єктивні ознаки злочинів проти конституційних основ національної безпеки України» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Об'єкт злочинів» надано аналіз родового, видового та безпосереднього об'єктів розглядуваних злочинів, а також ознак потерпілого від злочину, передбаченого ст. 112 КК України.

Доведено, що питання про родовий і видовий об'єкт злочинів, передбачених статтями 109, 110 і 112 КК, є досить дискусійним. При цьому автор приєднується до позиції тих дослідників, які родовим об'єктом вказаних злочинів визнають основи національної безпеки, і полемізує з науковцями, на думку яких таким об'єктом є безпека держави. Обґрунтовується, що основи національної безпеки і безпека держави - це хоча й близькі, але не тотожні поняття.

Видовим об'єктом цих злочинів в дисертації визнається такий вид основ національної безпеки, як конституційні основи національної безпеки України, оскільки вони знаходяться не тільки під охороною Кримінального кодексу України, але й під прямою охороною Конституції України. При цьому автор полемізує з тими дослідниками, які визнають видовим об'єктом аналізованих злочинів внутрішню безпеку або політичну безпеку, оскільки в цих випадках поза увагою залишається саме антиконституційний характер цих злочинів, а з іншого боку, посягання на конституційні основи можуть спричинити шкоду як внутрішній так і зовнішній безпеці України, як політичній, так і соціальній чи економічній сферам життєдіяльності людей.

Аналіз ознак потерпілих від злочину, передбаченого ст. 112 КК, свідчить про те, що діяльність останніх знаходиться під прямою охороною Конституції України. Тому основним безпосереднім об'єктом цього злочину у дисертації визнаються конституційні основи національної безпеки у сфері здійснення та функціонування державної влади, а також у сфері діяльності політичних партій, а додатковим обов'язковим об'єктом - життя зазначених у диспозиції цієї статті осіб. При цьому на підставі порівняння положень ст. 112 КК з положеннями статей 348, 379 і 400 КК робиться висновок про необхідність доповнення ст. 112 КК ознаками таких потерпілих, як близькі родичі зазначених у цій статті осіб.

У підрозділі 2.2. «Об'єктивна сторона злочинів» розглянуто ознаки об'єктивної сторони складів злочинів, що аналізуються.

Встановлено, що формами вчинення злочинів, передбачених ст. 109 КК є: 1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу; 2) дії вчиненні з метою захоплення державної влади; 3) змова про вчинення таких дій; 4) публічні заклики до вчинення таких дій; 5) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Формами вчинення злочину передбаченого ст. 110 КК є: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території України; 2) дії, вчинені з метою зміни держаного кордону України; 3) публічні заклики до вчинення таких дій; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Звертається увага на те, що чотири форми є однотипними для статей 109 і 110 КК, і лише передбачена ч.1 ст. 109 КК така форма як змова про вчинення відповідних дій є нетиповою. Її визнано зайвою у цьому складі злочину, оскільки наявність в ньому цієї форми суперечить такому принципу криміналізації як принцип системно-правової несуперечливості за двома обставинами: 1) така форма об'єктивної сторони не міститься більше в жодному складі злочину з передбачених Розділом І Особливої частини КК; 2) така форма призводить до окремої криміналізації створення будь-яких злочинних груп, передбачених ст. 28 КК України, тоді як за канонами кримінального права України окремій криміналізації можуть підлягати лише організовані злочинні угруповання.

Не відповідає принципу системно-правової несуперечливості і та обставина, що відносно такої форми об'єктивної сторони, як зміна конституційного ладу, передбачений виключно насильницький спосіб вчинення, а відносно інших передбачених статтями 109 і 110 КК форм об'єктивної сторони насильницький спосіб вчинення не є обов'язковим. У цьому зв'язку дисертантом підтримано висловлену в науковій літературі пропозицію про заміну в ч. 1 ст. 109 КК слова «насильницької» на слово «незаконної».

Доведено також, що з урахуванням положень про основний та додатковий обов'язкові об'єкти злочину, передбаченого ст. 112 КК, точнішим буде наступне визначення об'єктивної сторони цього злочину: це порушення конституційних основ національної безпеки, нормальної діяльності органів влади чи політичних партій шляхом посягання на життя державного чи громадського діяча.

Розділ 3. «Суб'єктивні ознаки злочинів проти конституційних основ національної безпеки України» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Суб'єктивна сторона злочинів» приділено увагу з'ясуванню існуючих в науці кримінального права позицій щодо визначення суб'єктивної сторони злочинів, передбачених законом про кримінальну відповідальність за посягання проти конституційних основ національної безпеки України.

Стверджується те, що специфіка суб'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 109, 110 і 112 КК, полягає в тому, що при вчиненні цих діянь особа усвідомлює їх суспільну небезпечність і антиконституційний характер, передбачає, що їх результатами стане заподіяння фактичного збитку або створення небезпеки, реальної можливості заподіяння фактичного збитку національним інтересам у конституційній сфері і бажає настання таких наслідків.

У підрозділі 3.2. «Суб'єкт злочинів» надається характеристика ознак суб'єкта розглядуваних злочинів. Передусім звернуто увагу на те, що суб'єктом злочинів проти конституційних основ національної безпеки України може бути тільки фізична, осудна особа, котра досягла віку, з якого може наступати кримінальна відповідальність. Тому не можуть бути визнані суб'єктами розглядуваних злочинів юридичні особи або держава в цілому, бо такий підхід не відповідає притаманним кримінальному праву принципам особистої і винної відповідальності.

Що стосується віку кримінальної відповідальності, то загальний вік встановлений щодо дій, передбачених статтями 109 і 110 КК і знижений (з чотирнадцяти років) - щодо дій, передбачених ст. 112 КК. У цьому зв'язку викликає сумнів доцільність встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності за посягання на життя державного чи громадського діяча, тому автор погоджується з висловленою в науковій літературі думкою, що в такому віці особа не може у повному обсязі усвідомлювати цей складний злочин.

Розділ 4 «Кваліфікуючі ознаки складів злочинів що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України та шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність» містить два підрозділи.

У підрозділі 4.1. «Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України» розглянуті кваліфікуючі ознаки, що містяться у статтях 109 і 110 КК України.

Звертається увага на те, що загальними для цих статей є лише такі кваліфікуючі ознаки, як вчинення злочину особою, яка є представником влади і вчинення злочину повторно, при цьому встановлюється відповідальність за повторність тотожних злочинів.

Інші кваліфікуючі ознаки передбачені лише тією або іншою з розглядуваних статей, що, на думку автора, свідчить про конструктивну недосконалість статей 109 і 110 КК, і потребує уніфікації кваліфікуючих ознак цих статей.

У підрозділі 4.2. «Шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України» узагальнюються внесені в дисертації пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.

Стверджується, що для приведення статей 109 і 110 КК до класичного вигляду необхідно виключити з них ознаки публічних закликів до вчинення вказаних у них дій чи розповсюдження матеріалів із такими закликами і передбачити ознаки останніх у новій статті - 114-1 КК. Водночас, статті 109, 110 і 114-1 КК уніфікувати конструктивно таким чином, щоб вони складалися з трьох частин і містили однакові кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. При цьому санкції статей 109 і 110 КК не повинні суттєво відрізнятися за видом та розміром передбачених покарань.

Висновки

У дисертації наведене узагальнення та нове вирішення конкретного наукового завдання щодо комплексного дослідження кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки, до основних з яких належать такі:

1. Злочини проти конституційних основ національної безпеки України - це такий вид злочинів проти основ національної безпеки, які посягають на конституційний лад і державну владу, територіальну цілісність, а також на нормальну діяльність усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та політичних партій і порядок виконання їх представниками своїх обов'язків і повноважень. Це такі злочини, що передбачені статтями 109, 110 і 112 КК України, які містяться у Розділі І Особливої частини КК. На явний антиконституційний характер дій, передбачених цими статтями, звичайно вказується в науковій літературі, проте вони потребують виокремлення саме як злочини проти конституційних основ національної безпеки України.

2. Порівняння положень статей 109, 110 і 112 КК України з відповідними положеннями статей кримінальних кодексів інших країн свідчить про відсутність істотних розбіжностей в частині визначення основних ознак злочинів проти конституційних основ національної безпеки. При цьому в законах багатьох держав такий вид злочинів, як злочини проти конституційних основ чітко виокремлений шляхом вказівки на це у назвах відповідних глав чи розділів (наприклад, «Злочини проти основ конституційного ладу та безпеки держави», «Посягання на конституційний порядок та демократичний устрій», «Посягання проти Конституції і вищих органів влади», «Злочини проти Конституції» тощо).

3. Чинний закон про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України в цілому узгоджується із загальновизнаними підставами та принципами криміналізації, але мають місце і певні неузгодженості, які потребують усунення і відповідного вдосконалення статей закону.

4. Принципу суспільної небезпечності не відповідає передбачення в ст. 110 КК однакової відповідальності за вчинення різних за своєю суттю та суспільною небезпечністю діянь: умисних дій, з метою порушення територіальної цілісності України, та публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Це не відповідає і принципу домірності санкції та економії репресії. Водночас, включення в конструкції статей 109 і 110 КК ознак публічних закликів до вказаних тут дій, чи розповсюдження матеріалів з такими закликами не відповідає принципу системно-правової несуперечливості, оскільки в КК України мають місце також інші норми про відповідальність за публічні заклики до вчинення певних дій і вони передбачені в окремих статтях - 258-2 і 295 КК. До того ж, у зарубіжних кодексах які містять норму про відповідальність за публічні заклики до вчинення антиконституційних дій, ця норма, як правило, передбачається в окремій статті. З метою усунення вказаних недоліків доцільно зі статей 109 і 110 КК виключити ознаки публічних закликів або розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій і встановити за це відповідальність в окремій новій статті 114-1 КК України.

5. Невідповідністю принципу системно-правової несуперечливості є те, що статті 109 і 110 КК сконструйовано неоднаковим чином, що передбачений в ч.1 ст. 109 КК насильницький спосіб посягання має відношення лише до такої дії, яка спрямована на зміну конституційного ладу, тоді як незаконність і караність інших дій, передбачених статтями 109 і 110 КК, має місце незалежно від способу їх вчинення, і що в ч.1 ст. 109 КК всупереч положенням КК України щодо криміналізації створення злочинних груп, криміналізована змова про вчинення вказаних тут дій. З метою усунення вказаних протиріч слід виключити з ч. 1 ст. 109 КК слова «а також змова про вчинення таких дій», слово «насильницької» в ч. 1 ст. 109 КК змінити на слово «незаконної», та уніфікувати склади злочинів, передбачених статтями 109 і 110 КК, у конструктивному плані, уніфікувати їх кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а також санкції цих статей.

6. Принцип визначеності та єдності термінології порушено в тому, що в назві статті і в диспозиції ст. 110 КК України використовуються різні за своїм обсягом і змістом терміни. З урахуванням зарубіжного досвіду доцільніше як в назві так і в диспозиції цієї норми використовувати термін «територіальна цілісність».

7. Принципу безпрогаленості не відповідає таке положення, що в Розділі І Особливої частини КК передбачено відповідальність за публічні заклики лише до тих дій, ознаки яких мають місце у статтях 109 і 110 КК, а за публічні заклики до вчинення інших дій проти основ національної безпеки України відповідальності не встановлено. Доцільно у запропонованій статті 114-1 КК встановити відповідальність за публічні заклики, а також за розповсюдження матеріалів з такими закликами до вчинення будь яких злочинів, що передбачені в Розділі І Особливої частини КК.

8. Принципу повноти складу не відповідає така обставина, що в статтях 109 і 110 КК йдеться про публічні заклики чи розповсюдження матеріалів з такими закликами, тоді як в статтях 258-2 і 295 КК мають місце також ознаки виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами, якими слід доповнити запропоновану ст. 114-1 КК. Також відповідно до принципу повноти складу треба встановити у ст. 112 КК відповідальність за посягання на життя не тільки вказаних у цій статті осіб, але й їх близьких родичів.

9. У статях 109 і 110 КК, а також у запропонованій ст. 114-1 КК повинні бути однакові уніфіковані кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, при цьому така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення злочину повинна встановлювати відповідальність за повторність не тотожних, а однорідних злочинів, у зв'язку з чим необхідно доповнити ст. 109 КК відповідною приміткою, в якій буде міститися положення про те, що повторним у статтях цього Розділу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів передбачених статтями Розділу І Особливої частини цього Кодексу.

10. Оскільки такі діяння, як дії, спрямовані на незаконну зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, а також умисні дії з метою посягання на територіальну цілісність країни, відповідно до зарубіжного досвіду розцінюються як діяння практично однакової суспільної небезпечності, то і санкції статей 109 і 110 КК України не повинні суттєво відрізнятися за видом та розміром передбаченого покарання.

11. Родовим об'єктом розглядуваних злочинів є основи національної безпеки України, видовим об'єктом - конституційні основи національної безпеки. Потерпілими від злочину, передбаченого ст. 112 КК, є особи, діяльність яких знаходиться під прямою охороною Конституції України.

12. Суб'єкт злочинів - загальний, при цьому у ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110 КК мають місце ознаки спеціального суб'єкта - особи, яка є представником влади. Вік кримінальної відповідальності щодо дій, передбачених статтями 109 і 110 КК, встановлений з 16 років, щодо дій, передбачених ст. 112 КК - з 14 років. У зв'язку з цим слід погодитися з висловленою у науковій літературі думкою про необхідність підвищення до 16 років віку кримінальної відповідальності щодо посягання на життя державного чи громадського діяча внаслідок складності об'єктивних та суб'єктивних ознак цього злочину.

На підставі викладеного вважається за необхідне здійснити в чинному Кримінальному кодексі України такі зміни і доповнення:

1) в частині 1 ст. 109 КК слово «насильницької» замінити на слово «незаконної»;

2) з частини 1 статті 109 КК слова «а також змова про вчинення таких дій» - виключити;

3) з частини 2 статті 109 КК слова «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» - виключити;

4) з частини 1 статті 110 КК слова «а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» - виключити;

5) статтю 112 КК після слів «керівника політичної партії» доповнити словами «чи близьких родичів вказаних осіб».

6) доповнити Кодекс статтею 114-1 такого змісту:

«Стаття 114-1. Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України

1. Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів із такими закликами, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років».

7) Викласти статті 109 і 110 у такій редакції: «Стаття 109. Дії, спрямовані на незаконну зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою незаконної зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Примітка. У статтях 109, 110 та 114-1 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів передбачених цими статтями, а також статтями 111-114 цього Кодексу.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність України

1. Посягання на територіальну цілісність України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років».

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Мошняга Л. В. Щодо загального поняття злочинів, які посягають на конституційні основи національної безпеки України / Л. В. Мошняга // Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Черкаси, 23-24 квітня 2009 р.). - Черкаси : СУЕМ, 2009. - С. 106.

2. Мошняга Л. В. Посягання на життя державного діяча та суміжні склади злочинів / Л. В. Мошняга // Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки : матер. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 23-24 жовтня 2009 р.). - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2010. - С. 145-147.

3. Мошняга Л. В. Склади злочинів, що посягають на конституційні основи національної безпеки України: поняття та шляхи вдосконалення / Л. В. Мошняга // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1. - С. 207-213.

4. Мошняга Л. В. Суб'єктивні ознаки злочинів, які посягають на конституційні основи національної безпеки України / Л. В. Мошняга // Право і суспільство. - 2010. - № 1. - С. 123-127.

5. Мошняга Л. В. Об'єктивна сторона злочинів проти конституційних основ національної безпеки України / Л. В. Мошняга // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1. - С. 203-208.

6. Мошняга Л. В. Кваліфікуючи ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України / Л. В. Мошняга // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2. - С. 182-188.

7. Мошняга Л. В. Склади злочинів, що посягають на конституційні основи національної безпеки України: поняття та шляхи вдосконалення / Л. В. Мошняга // Наука-2010 : проблеми та перспективи розвитку: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Черкаси, 23-24 квітня 2010 р.) : у 2 т. - Т. 2. - Черкаси : СУЕМ, 2010. - С. 100-102.

Анотації

Мошняга Л.В. Кримінальна відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2011.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням питань кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України. З'ясовано поняття цих злочинів як різновиду злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у Розділі І Особливої частини КК України; встановлено, що до цього виду злочинів відносяться ті, що передбачені статтями 109,110 і 112 КК; досліджено ступінь відповідності положень цих статей підставам та принципам криміналізації і вказано на ті положення, які не відповідають певним принципам криміналізації. У порівнянні з колишнім вітчизняним та сучасним зарубіжним законодавством розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки цих злочинів, на підставі чого встановлені недоліки та неузгодженості у конструкціях розглядуваних статей та запропоновано шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.

Ключові слова: основи національної безпеки, конституційні основи національної безпеки, конституційний лад, державна влада, територіальна цілісність, державний чи громадський діяч, злочин, склад злочину.

Мошняга Л.В. Уголовная ответственность за преступления против конституционных основ национальной безопасности Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

В диссертации осуществлено комплексное исследование вопросов уголовной ответственности за преступления протии конституционных основ национальной безопасности Украины. Определено понятие этих преступлений, как отдельного вида преступлений против основ национальной безопасности Украины, предусмотренных в Разделе І Особенной части УК Украины; установлено, что к этому виду преступлений относятся те, которые предусмотрены статями 109, 110 и 112 УК Украины; обращено внимание на то, что относительно явного антиконституционного характера действий, предусмотренных этими статьями, прямо указывается в научной и учебной литературе, что является научной основой выделения их как самостоятельного вида среди преступлений против основ национальной безопасности.

Установлено, что аналоги такого вида преступлений предусмотрены и в уголовном законодательстве многих других государств, при этом, такой вид преступлений, как преступления против конституционных основ национальной безопасности, четко обозначенный путем прямого указания на это, в названиях соответствующих глав и разделов, как то: «Преступления против конституционного строя и безопасности государства», «Посягательства на конституционный порядок и демократическое устройство», «Посягательства против Конституции и высших органов власти», «Преступления против Конституции» и т.п.

На базе сравнительного исследования с использованием бывшего отечественного и современного зарубежного законодательства в работе рассмотрены объективные и субъективные признаки этих преступлений, на основе чего установлены недостатки в конструкциях рассматриваемых статей и предложены пути усовершенствования закона об уголовной ответственности за преступления против конституционных основ национальной безопасности Украины.

В целях совершенствования законодательства необходимо из конструкций статей 109 и 110 УК Украины исключить признаки публичных призывов к совершению указанных в этих статях действий, и предусмотреть ответственность за публичные призывы к совершению преступления против основ национальной безопасности Украины, а также за распространение, изготовление или хранение с целью распространения материалов с такими призывами в новой отдельной статье 114-1 УК Украины. Также, целесообразно усовершенствовать не только формулировки диспозиций статей 109 и 110 УК Украины, но и формулировки соответствующих квалифицирующих и особо квалифицирующих признаков. При этом следует полностью унифицировать квалифицирующие и особо квалифицирующие признаки как в новых редакциях статей 109 и 110 УК, так и в новой статье 114-1 УК Украины.

Одновременно, ст. 112 УК Украины предложено дополнить признаками такого потерпевшего как близкие родственники указанных в этой статье лиц, поскольку такой признак имеет место в смежных составах посягательств на жизнь соответствующих лиц (ст.ст. 348, 379 и 400 УК Украины).

Ключевые слова: основы национальной безопасности, конституционные основы национальной безопасности, конституционный строй, государственная власть, государственный или общественный деятель, преступление, состав преступления.

Moshnyaga L.V. Criminal Liability For Crimes Against Constitutional Basis of Ukrainian Nation Security. - Manuscript.

Dissertation for a candidate degree by specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Correctional Law - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

Dissertation deals with the theoretical and practical problems of criminal liability for crimes against basics of Ukrainian nation security by the Ukrainian criminal Law. The author detect social, historic, comparative and legislative factors for the establishment and further maintaining of criminal liability for crimes against basis of Ukrainian nation security by the Ukrainian criminal Law.

The signs of crimes against the basics of Ukrainian nation security were researched by the author - their objects, objective mood, subject and subjective mood. Qualifycated and especially qualifycated signs were of crimes against the basics of Ukrainian nation security analyzed too/

Key words: basics of Ukrainian nation security, Constitutional Basis of Ukrainian Nation Security, corpus delicti, crime, governor, state power.

Размещено на Allbest.ru

...