Державні механізми управління енергозбереженням

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

управління енергозбереження державний

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державні механізми управління енергозбереженням

Кошева Ганна Олександрівна

ДОНЕЦЬК - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк).

Науковий керівник

доктор наук з державного управління, доцент Марова Світлана Феліксівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), завідувач кафедри екологічного менеджменту

Офіційні опоненти

доктор наук з державного управління, доцент Ткачова Наталія Миколаївна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), завідувач кафедри логістики;

кандидат економічних наук, доцент Овсієнко Ольга Вікторівна, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Харків), доцент кафедри економічної теорії

Захист відбудеться 18 жовтня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, к. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 12 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наявність доступних і зручних для використання джерел енергії є найважливішим чинником розвитку економіки. Кожному рівню соціально-економічного розвитку відповідає своя структура енергоспоживання, яка зазвичай прагне до оптимальної. Перехід до наступного ступеня можливий тільки на основі нової технічної бази й, як правило, супроводжується значним зростанням енергоспоживання.

Енергетична інфраструктура світового господарства, що сформувалася протягом останніх десятиліть, заснована, головним чином, на використанні вичерпних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Застосування альтернативних - обмежено високими витратами та вимагає створення принципово нової інфраструктури господарства й тому навряд чи стане визначальним у недалекому майбутньому. Нові види енергії, що «вписуються» у задану систему енергопостачання, поки не знайдені. Саме недолік ПЕР являє загрозу економічному розвитку країни.

Отже, в умовах обмеженості ПЕР, особливо при енергетичній структурі світової економіки, що склалася, питання більш раціонального й ощадливого використання енергії є досить актуальним для всіх без винятку національних економік.

Низька ефективність використання енергоресурсів в Україні є наслідком відсутності реальної державної політики енергозбереження в адміністративно-командній економіці, яка склалася ще за радянських часів. Починаючи з 1994 р. вводилися певні вимоги до діяльності суб'єктів господарювання, спрямовані на енергозбереження, відбувалися інституційні перетворення, активізувалася законодавча діяльність у даній сфері, але підвищення ефективності використання ПЕР все-таки не відбулося. Причиною ситуації, що склалася, у значній мірі, є відсутність злагоджених державних механізмів управління енергозбереженням, які забезпечують узгодження інтересів усіх суб'єктів державної енергозберігаючої політики.

Перехід до активної державної політики енергозбереження, яка буде підкріплена діючими державними механізмами управління енергозбереженням, є актуальним завданням, рішення якого забезпечить значні економічні переваги, як для України в цілому, так і для суб'єктів господарювання: зростання загальної ефективності функціонування економіки, поліпшення її структури, підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках, зниження екологічного навантаження на навколишнє природне середовище, більш комфортні умови для проживання людей.

Основу для розвитку ідей енергозбереження заклали праці зарубіжних та вітчизняних дослідників, зокрема, Г.С. Асланяна, Е.Ф. Вайцзеккера, Д.Б. Вольфберга та ін.

Безпосередньо формуванню й реалізації державної енергозберігаючої політики, розвитку державних механізмів управління енергозбереженням в України присвячені роботи О.І. Амоши, І.А. Башмакова, С.П. Денисюка, В.А. Жовтянського, Д.В. Зеркалова, М.П. Ковалка, М.М.Кулика, В.Е. Ліра, В.В. Микитенко, О.В. Овсієнко, В.Л. Пілюшенка, С.Ф. Поважного, Б.С. Стогнія, О.М. Суходолі, Д.К. Турченка, І.А. Франчука та ін. При всій цінності й актуальності проведених досліджень зберігається необхідність застосування комплексного підходу до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням, який би дозволив погодити інтереси всіх учасників державної енергозберігаючої політики.

Висока соціально-економічна значущість енергозбереження обумовила вибір теми, визначила мету й завдання, структуру та зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових науково-дослідницьких тем кафедри екологічного менеджменту Донецького державного університету управління «Науково - практичні засади реформування управління екологічною безпекою в регіонах з розвиненою промисловою інфраструктурою» (номер державної реєстрації: 0105U006622, 2007-2009 рр.) та «Удосконалення державних механізмів екологізації економіки та суспільства» (номер державної реєстрації: 0110U003044, 2010 р.). Роль автора полягає у розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування й розробка напрямів удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням на основі узгодження інтересів суб'єктів господарювання й органів державної влади.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:

узагальнити сучасні наукові погляди щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтувати його роль в забезпеченні національної безпеки країни;

виявити особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах;

визначити ефективність застосування державних механізмів управління енергозбереженням в Україні;

розробити методичний підхід до управління енергозбереженням;

запропонувати заходи щодо удосконалення інституційних основ державного управління енергозбереженням;

обґрунтувати напрями удосконалення економічного механізму управління енергозбереженням на основі узгодження інтересів органів державної влади та суб'єктів господарювання;

розробити пропозиції щодо удосконалення інформаційного механізму управління енергозбереженням.

Об'єктом дослідження є процес державного управління енергозбереженням.

Предмет дослідження - державні механізми управління енергозбереженням та шляхи їх удосконалення.

Методи дослідження. Методичну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, а саме: методи аналізу й синтезу - для уточнення сутності поняття «енергозбереження», для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері енергозбереження; порівняння - для здійснення порівняльного аналізу державних механізмів управління енергозбереженням у контексті вітчизняного й світового досвіду, а також методи узагальнення результатів при формуванні висновків. Для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між енергозбереженням та економічним зростанням, між енергозбереженням та екологічною безпекою держави застосовувався принцип детермінації. Системний підхід було використано для визначення структурних елементів державних механізмів управління енергозбереженням і дослідження їх взаємозв'язків, для обґрунтування рекомендацій з удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні методичних основ щодо формування комплексного підходу до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням, що дозволить підвищити ефективність реалізації державної енергозберігаючої політики. Основні положення дисертаційної роботи, які містять її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, який, на відміну від існуючого, передбачає реформування організації бюджетного процесу шляхом застосування програмно-цільового методу та дозволяє забезпечити своєчасне виявлення зниження результативності системи управління даним процесом;

на основі комплексного підходу науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного та економічного механізмів управління енергозбереженням, які, на відміну від існуючих, базуються на узгодженні інтересів державних, регіональних, місцевих органів влади, енергопостачальних та енергоспоживаючих підприємств, організацій;

удосконалено:

наукове уявлення щодо визначення сутності поняття «енергозбереження» на основі обґрунтування ролі даного процесу в забезпеченні національної безпеки. У цьому випадку понятійно-термінологічний апарат щодо тлумачення поняття «енергозбереження», на відміну від наявних, базується на виділенні трьох аспектів: забезпеченні енергоефективного економічного розвитку; поліпшенні соціальної ситуації в країні; збереженні екосистеми й непоновлюваних енергетичних ресурсів для майбутніх поколінь;

інституційні основи державного управління енергозбереженням за рахунок організації регіональних компаній енергозбереження та місцевих енергозберігаючих офісів, що дозволить здійснити розподіл функцій щодо формування та реалізації державної політики енергозбереження по всім рівням управлінської ієрархії та підвищити ефективність державного управління у даній сфері;

інформаційний механізм управління енергозбереженням на основі організації нової інституційної структури в рамках Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України;

дістало подальшого розвитку:

виявлення особливостей реалізації державної політики енергозбереження на основі врахування досвіду розвинених країн світу та співробітництва органів управління різних рівнів;

визначення ефективності застосування державних механізмів управління енергозбереженням, що надало цілісне уявлення про існуючі недоліки та проблеми реалізації державної енергозберігаючої політики в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені пропозиції щодо удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням дозволяють створити умови для переходу економіки на енергозберігаючий шлях розвитку, підвищити результативність реалізації державної енергозберігаючої політики. Окремі пропозиції можуть послужити базою для більш поглибленого дослідження проблем по даній тематиці.

Положення дисертаційної роботи, які стосуються розробленого методичного підходу до управління енергозбереженням, використані в практичній діяльності ВАТ «Східенерго» (довідка № 18 / 249 від 26.10.2010 р.).

Пропозиції щодо підвищення теплоізоляції стін й утеплення міжпанельних стиків будинків були використані при розробці технічних завдань на проектування, будівництво та реконструкцію будинків, громадських, загальноосвітніх та культурно-спортивних споруджень у м. Харкові (довідка № 14/3141 від 18.11.2010 р.).

Результати дослідження щодо застосування контролю за використанням енергоресурсів у житловому фонді на рівні домових комітетів враховані у Мар'їнському районі Донецької області (довідка № 35-01-37 від 03.02.2011 р.).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі в Донецькому державному університеті управління при викладанні дисциплін: «Ресурсозбереження та утилізація відходів» (розділ «Енергозбереження та альтернативні джерела енергії») та «Екологічний менеджмент» програми освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» (довідка № 01-12/255 від 15.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Основні розробки, висновки, пропозиції й рекомендації виконані дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи дисертанта. Конкретний особистий внесок автора у спільних наукових роботах наведено в списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на всеукраїнських, регіональних науково-практичних і науково-методичних конференціях, зокрема: «Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України» (м.Київ, 27 - 28.10.2008 р.); «Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку» (м.Київ, 10 - 11.12.2009 р.); «Екологічний менеджмент у загальній системі управління» (м. Суми, 20 - 21.04.2010р.); «Збалансований (сталий) розвиток України - пріоритет національної політики» (м. Київ, 26.10.2010 р.), професорсько - викладацького складу ДонДУУ (м.Донецьк, 18 - 19.05.2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць (8 у фахових виданнях), з них 2 статті у наукових журналах, 7 у збірниках наукових праць та 4 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 5, 47 д.а., з них особисто автору належить 4,7 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки друкованого тексту, у тому числі 20 рисунків на 20 сторінках, 28 таблиць на 36 сторінках, список використаних джерел із 236 найменувань на 22 сторінках, 3 додатки на 13 сторінках.

ОСНОВНОЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - «Державна політика енергозбереження в макроекономічному та екологічному контексті» - узагальнено сучасні наукові погляди щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтовано його роль в забезпеченні національної безпеки України. Виявлено особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах.

Визначено, що виникнення проблеми енергозбереження пов'язано з об'єктивною тенденцією збільшення попиту на ПЕР та неефективним їх використанням при дефіцитності власної енергетичної бази.

Узагальнення сучасних наукових поглядів щодо сутності поняття «енергозбереження» показало, що, незважаючи на високу актуальність і зацікавленість наукових та виробничих кіл цією проблемою, однозначного визначення даного поняття не існує.

Обґрунтування ролі енергозбереження в забезпеченні національної безпеки країни, передусім, в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах, дозволило удосконалити сутність даного поняття. Під енергозбереженням пропонується розуміти процес раціонального використання енергоресурсів і залучення в господарський оборот поновлюваних джерел енергії з метою забезпечення енергоефективного економічного розвитку й поліпшення соціальної ситуації в країні, а також збереження екосистеми й непоновлюваних енергетичних ресурсів для майбутніх поколінь. З цієї точки зору, енергозбереження є пріоритетним напрямом діяльності держави.

Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку державної політики енергозбереження в Україні показав, що її становлення почалося з 1994 р. з прийняттям Закону України «Про енергозбереження». З того часу було створено структуру державного управління й контролю за ефективним використанням енергетичних ресурсів, введена система нормування ПЕР, енергетичний аудит, державна експертиза з енергозбереження, митні, податкові та кредитні пільги.

З'ясовано, що інструментом реалізації державної енергозберігаючої політики в Україні є Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕУ). У результаті вивчення статистичних звітів щодо виконання основних заходів було визначено основні досягнення програми та відображено реальну ситуацію щодо енергозбереження в країні (табл. 1).

Таблиця 1

Результати дослідження щодо виконання КДПЕУ

Етап реалізації	Фінансування заходів, млрд.грн.	Економія ПЕР, млн.т.у.п.
	План	Факт	% до плану	План	Факт	% до плану
I етап (1997 - 2000 рр.)	6 633,7	1 294,5	19,5	35,9	23,1	64,3
II етап (2001 - 2005 рр.)	9 753,0	6 029,7	61,8	32,8	24,9	75,9
III етап (2006 - 2010 рр. )	13 787,6	20 430,5	148,1	40,1	20,9	52,1
Всього	30 174, 3	27 754,7	92,0	108,8	70,9	65,1

Основним показником ефективності державної енергозберігаючої політики є енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП). Встановлено, що починаючи з 1997 р. спостерігається позитивна тенденція зниження енергоємності ВВП: на протязі 1997 - 2004 рр. її зменшення склало 32,7 %, у наступні роки (2005 - 2010 рр.) - всього 12,3 %. Таке зниження енергоємності ВВП для національної економіки, безумовно, є позитивним результатом, але, несвоєчасне прийняття рішень щодо корегування державної політики енергозбереження з боку уряду призвело до уповільнення темпів підвищення енергоефективності в останні роки.

На основі дослідження результатів впровадження державної енергозберігаючої політики у зарубіжних країнах і формування відповідної системи державного управління енергозбереженням, було виділено певні особливості, які можуть бути використані у вітчизняних умовах:

- застосування комплексного й системного підходу до формування й реалізації державної енергозберігаючої політики;

- поєднання ринкових та державних механізмів управління енергозбереженням;

- зосередження основної діяльності щодо енергозбереження на регіональному рівні із наданням державної підтримки з ряду напрямів, зокрема, у житлово-комунальному господарстві й бюджетній сфері на основі використання принципів виділеної компетенції та ресурсної забезпеченості.

Зроблено висновок, що передбачені КДПЕУ державні механізми управління енергозбереженням не забезпечили належного впливу на процеси, які відбуваються в національній економіці. І тому постає питання їх дослідження та удосконалення.

У другому розділі - «Дослідження ефективності застосування державних механізмів управління енергозбереженням в Україні» - досліджено практичні аспекти застосування державних механізмів управління енергозбереженням та визначено їх ефективність. Виділено недоліки, що обумовили низькі результати реалізації державної енергозберігаючої політики в Україні.

Встановлено, що організуючий та регулюючий вплив на діяльність суб'єктів господарювання держава здійснює шляхом розробки комплексу заходів та механізмів їх реалізації: нормативно-правового, організаційного, економічного, інформаційного та науково-технічного.

На основі проведеного аналізу нормативно-законодавчої бази енергозбереження було встановлено, що система державного управління енергозбереженням знаходиться у стані постійної трансформації. Незважаючи на проведену протягом 1994 - 2010 рр. роботу зі створення правової бази енергозбереження, основним законом, що регулює відносини у цій сфері залишається Закон України «Про енергозбереження» (1994 р.). Головним його недоліком є те, що він містить лише наміри, жодне положення не має прямої дії.

З'ясовано, що загальнодержавним органом у сфері енергозбереження, який здійснює координацію державної політики та контроль у даній сфері, є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, яке з березня 2011 р. стало правонаступником Національного агентства з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) та Державної інспекції з енергозбереження. Створення підрозділів з енергозбереження у складі обласних державних адміністрацій носить рекомендаційний характер. На рівні місцевого самоврядування будь-які органи у сфері енергозбереження зовсім відсутні.

Визначено, що значний розвиток в нашій країні отримали адміністративні методи державного управління енергозбереженням: стандартизація, нормування питомих витрат ПЕР, енергетичні обстеження, енергетична експертиза. Прості в управлінні та не потребуючі великих державних витрат, вони виявилися практично єдиним способом впливу на рівень енергоефективності з боку держави.

Дослідження ефективності застосування адміністративних методів управління енергозбереженням показало, що 6,04 % загальної економії ПЕР за 2004 - 2010 рр. було забезпечено завдяки застосуванню саме цієї групи методів. Результати дослідження наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Результати застосування адміністративних методів державного управління енергозбереженням

Рік	Загальна економія ПЕР	Економія ПЕР, яка отримана підприємствами в результаті виконання контрольно-наглядових функцій Держінспекції з енергозбереження
	млн.грн.	тис. т.у.п.	млн.грн.	тис. т.у.п.	відносно загальної економії ПЕР, %
2004	1 602,44	6 062,84	108,03	301,89	5,01
2005	2 215, 74	5 084,92	199,50	333,96	6,56
2006	2 549,13	5 513,52	92,12	193,84	3,52
2007	3 149, 18	4 495,17	412,42	517,40	11,51
2008	4 030,86	4 486,63	186,57	279,98	6,24
2009	5 442,42	4 020,05	164,28	235,97	5,86
2010	7507,49	2 412,34	191,52	159,61	3,61

Проведений аналіз ефективності застосування економічного механізму управління енергозбереженням дозволив встановити, що на даному етапі розвитку він не спонукає суб'єктів господарювання до активізації діяльності у даній сфері.

Доведено, що тарифна політика на електроенергію, яка застосовується державними органами влади, негативно впливає на реалізацію державної енергозберігаючої політики, оскільки базується на перехресному субсидіюванні та дотаціях, які передбачають обов'язкову компенсацію частки витрат з боку держави енергопостачальним компаніям, а отже, створюються умови незацікавленості даних підприємств у зниженні втрат ПЕР при виробництві та постачанні електроенергії споживачам.

Найважливішою проблемою реалізації державної енергозберігаючої політики було визначено відсутність ефективного механізму фінансування енергозберігаючих програм. Держава, розглядаючи енергозбереження як пріоритетний напрям державної політики України, не забезпечує стабільність бюджетного фінансування розроблених програм енергозбереження, що не дозволяє досягти поставлених завдань та підриває довіру суб'єктів господарювання до цілеспрямованості дій держави.

Фінансування енергозберігаючих заходів за принципом «самоінвестування» залишається головною й невирішеною проблемою. Замість збільшення обсягів фінансування з фактично отриманої економії, вони фінансуються по залишковому принципу з бюджетів різних рівнів.

Доведено, що на протязі 2000 - 2010 рр. впровадження енергозберігаючих заходів відбувалося переважно за рахунок власних коштів підприємств при одночасному скороченні частки державного бюджету в загальній структурі фінансування (рис. 1).

В результаті аналізу даних Державного комітету енергозбереження та НАЕР щодо фінансування енергозберігаючих заходів було встановлено:

Рис. 1. Структура джерел фінансування заходів з енергозбереження, %

потенціал маловитратних енергозберігаючих заходів майже вичерпано (протягом 2001 - 2010 р. фінансування заходів збільшилося майже у 7,5 разів, а отримана економія має тенденцію до зменшення (4,86 млн. т.у.п. у 2001 р., 4,41 млн. т.у.п. у 2010 р.)). Таким чином, зроблено висновок, що на сьогодні виникає потреба у здійсненні довгострокових й дорогих енергозберігаючих проектів, що потребує застосування комплексного підходу до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням, який дозволяє погодити інтереси всіх учасників державної енергозберігаючої політики.

У третьому розділі - «Удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням» - розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного, економічного та інформаційного механізмів управління енергозбереженням, що дозволить підвищити ефективність реалізації державної енергозберігаючої політики.

З урахуванням виявлених тенденцій було розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням. Під пропонованою методикою варто розуміти певну послідовність дій суб'єкту управління енергозбереженням, які описують процес переходу економіки на енергозберігаючий шлях розвитку (рис. 2).

З метою підвищення ефективності реалізації державної політики енергозбереження в рамках розробленої методики було запропоновано:

а) реформувати організацію бюджетного процесу шляхом застосування програмно-цільового методу. Реалізація даного підходу забезпечить комплексне фінансування енергозберігаючих програм та завадить виникненню «недофінансованих» управлінських рішень;

б) здійснити реорганізацію системи державного управління енергозбереженням, що дозволить подолати інституційні проблеми, які ускладнюють реалізацію державної енергозберігаючої політики. Пропонується:

- передати функцію виконавця енергозберігаючих програм на регіональний рівень та закріпити на законодавчому рівні за Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України повноваження щодо розробки єдиної державної політики енергозбереження;

- створити у структурі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України регіональні компанії енергозбереження, які дозволять не тільки усунути міжвідомчу роз'єднаність споживачів і виробників енергоресурсів й забезпечити безпосередній зв'язок між органами управління й учасниками енергозбереження, але й приймати на державному рівні своєчасні збалансовані рішення;

- організувати на місцевому рівні енергозберігаючі офіси, які займаються пропагандою енергозбереження й наданням консультаційної допомоги суб'єктам економіки, тим самим сприяючи залученню населення та юридичних осіб до даного процесу.



Науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного та економічного механізмів управління енергозбереженням, які базуються на узгодженні інтересів органів державної влади, енергопостачальних та енергоспоживаючих підприємств, організацій, населення (рис. 3).



Рис. 3. Напрями удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням

Доведено, що впровадження приладів обліку й контролю витрат ПЕР на основі карткової системи дозволить не тільки забезпечити державні органи фактичними даними щодо споживання ПЕР, але й вирішити ряд проблем, актуальних на даному етапі розвитку економіки.

По-перше, це заборгованість за спожиті енергоресурси. Впровадження запропонованих приладів обліку виключає наявність такої проблеми.

По-друге, запрацює система оплати за комунальні послуги відповідно до їх витрат. Це дозволить населенню одержати наочну економію коштів.

По-третє, зменшення собівартості продукції забезпечить підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

По-четверте, впровадження пропонованих приладів ліквідує необхідність застосування норм споживання води, тепла, електроенергії, які найчастіше викликають суперечки й невдоволення, як з боку монополістів, так і споживачів.

Удосконалення тарифної політики в електроенергетиці шляхом встановлення економічно обґрунтованих тарифів та створення домових комітетів дозволить: вирішити протиріччя у взаєминах між енергопостачальними організаціями й споживачами енергоресурсів; знизити фінансове навантаження на бюджети усіх рівнів; підвищити комфортність умов проживання за рахунок надання комунальних послуг більш високої якості.

Спрощення процедури узгодження інвестиційних проектів на всіх рівнях управління на основі використання принципу «одного вікна», створення на регіональному рівні револьверних фондів енергозбереження дозволить прискорити процес реалізації енергозберігаючих проектів.

Удосконалено інформаційний механізм управління енергозбереженням на основі організації нової інституційної структури в рамках Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження - Єдиного інформаційного центру з енергозбереження. З метою забезпечення інформаційної підтримки прийняття рішень у сфері енергозбереження, як державними та регіональними органами влади, так і суб'єктами господарювання, було визначено наступні завдання даного центру: нормативно-законодавче, фінансове, аналітичне, науково-технічне забезпечення, а також здійснення пропаганди енергозбереження.

Запропоновано на законодавчому рівні закріпити за кожним органом державної влади зобов'язання щодо надання інформації у Єдиний інформаційний центр не рідше 1 разу у квартал для функціонування інформаційної системи. Доступ до інформації, включеної у державну інформаційну систему, забезпечується шляхом її розміщення на офіційному сайті оператора державної інформаційної системи, на офіційних сайтах органів державної, регіональної влади та органів місцевого самоврядування в мережі Інтернет.

Впровадження розроблених рекомендацій щодо удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням дасть загальний імпульс для розвитку економіки України на більш високій енергоефективній основі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення державних механізмів управління енергозбереженням. Отримані у процесі дослідження результати дають можливість сформулювати такі загальні висновки:

1. Необхідність здійснення реорганізації системи управління енергозбереженням в Україні зумовлюється неефективністю існуючої державної енергозберігаючої політики, яка не відповідає потребам суспільства й тягне значні витрати держави на забезпечення суб'єктів господарювання та населення енергоресурсами. Це вказує на необхідність подальшого пошуку механізмів, спрямованих на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

2. Проведено аналіз сучасних наукових поглядів щодо сутності поняття «енергозбереження» та обґрунтовано роль енергозбереження у забезпеченні національної безпеки, передусім, в економічній, енергетичній, екологічній та соціальній сферах. Запропоновано власне бачення сутності даного поняття: процес раціонального використання енергоресурсів та залучення в господарський оборот поновлюваних джерел енергії з метою забезпечення енергоефективного економічного розвитку й поліпшення соціальної ситуації в країні, а також збереження екосистеми й непоновлюваних енергетичних ресурсів для майбутніх поколінь.

3. Виявлено особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах. Зроблено висновок про неналежний вплив державних органів на процеси, які відбуваються в національній економіці нашої держави, зокрема, у сфері енергозбереження. Підтвердженням даної думки є низькі результати реалізації Комплексної державної програми енергозбереження України.

З'ясовано, що висока результативність державної енергозберігаючої політики у розвинених країнах зумовлена застосуванням комплексного й системного підходу до її формування й реалізації, поєднанням ринкових і державних механізмів управління, зосередженням основної діяльності щодо енергозбереження на регіональному рівні із наданням державної підтримки в декількох напрямах, зокрема, у житлово-комунальному господарстві й бюджетній сфері на основі використання принципів виділеної компетенції та ресурсної забезпеченості. Позитивний досвід зарубіжних країн зумовлює необхідність перегляду та удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням в Україні.

4. Визначено ефективність застосування державних механізмів управління енергозбереженням. Виділено недоліки, що обумовили низькі результати реалізації державної політики енергозбереження в Україні: відсутність ефективного механізму фінансування енергозберігаючих програм; перевага адміністративних методів державного управління; нераціональна структура інститутів управління, яка має слабку регіональну орієнтацію; низька ефективність економічного механізму управління енергозбереженням.

5. Розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, який передбачає реалізацію послідовних етапів з урахуванням необхідності переходу до впровадження довгострокових енергозберігаючих проектів. Запропоновано:

- реформувати організацію бюджетного процесу шляхом практичної реалізації програмно-цільового методу;

- створити вертикальну систему державного управління енергозбереженням;

- застосувати комплексний підхід до розвитку державних механізмів управління енергозбереженням;

- проводити постійний моніторинг щодо виконання проміжних запланованих показників енергозбереження на основі системи індикаторів.

6. Удосконалено інституційні основи державного управління енергозбереженням. Пропонується за Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України закріпити на законодавчому рівні повноваження щодо розробки єдиної державної політики енергозбереження та створення сприятливих умов для активізації даного процесу в Україні; функцію виконавчої агенції з реалізації прийнятих державних програм та проектів передати регіональним компаніям енергозбереження, створення яких передбачається у складі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження. З метою широкого залучення населення та юридичних осіб до енергозбереження було запропоновано створення на місцевому рівні енергозберігаючих офісів.

7. Науково обґрунтовано напрями удосконалення організаційного та економічного механізмів управління енергозбереженням на основі застосування комплексного підходу. З'ясовано, що організація карткових приладів контролю та обліку витрат паливно-енергетичних ресурсів, створення домових комітетів та зміна підходу до формування тарифної політики в електроенергетиці дозволить вирішити протиріччя між органами державної влади, енергопостачальними підприємствами та учасниками процесів енергоспоживання.

З метою прискорення процесу реалізації енергозберігаючих проектів було запропоновано: спростити процедуру узгодження інвестиційних проектів на всіх рівнях управління на основі використання принципу «одного вікна», створити на регіональному рівні револьверні фонди енергозбереження.

8. Удосконалено інформаційний механізм управління енергозбереженням шляхом створення єдиного інформаційного центру з енергозбереження, який дозволить не тільки підвищити інформованість усіх суб'єктів господарювання, але й забезпечить інформаційно-аналітичну підтримку прийняття рішень у сфері енергозбереження. Дану інституційну структуру пропонується створити в рамках Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Кошева Г.О. Сутність та значення ресурсозбереження в стратегії управління підприємством / Г.О. Кошева, О.І. Шапоренко // Фінансово - банківські механізми державного управління економікою України : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2007. - Т.VIII. - С. 133 - 141. - (Державне управління; вип. 82).

Особистий внесок: обґрунтовано роль ресурсозбереження як основи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

2. Кошева Г.О. Енергозбереження й економічне зростання / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2008. - Т.ІХ. - С. 107 - 115. - (Державне управління; вип. 111).

3. Кошева Г.О. Удосконалення механізмів управління ресурсозбереженням в Україні / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2008. - Т.ІХ. - С. 40 - 49. (Державне управління; вип. 100).

4. Кошева Г.О. Методичні аспекти управління ресурсозбереженням на макро- та мікроекономічному рівнях / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2009. - Т.Х. - С. 149 - 156. - (Державне управління; вип. 134).

5. Кошева Г. О. Екологічний аудит як інструмент екоорієнтованого управління економікою / Г.О. Кошева // Соціальні аспекти державного управління : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2009. - Т.Х. - С. 172 - 178. - (Державне управління; вип. 115).

6. Кошева Г.О. Механізми фінансування заходів щодо економії та раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів / Г.О. Кошева // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. ДонДУУ. - 2010. - Т. ХІ. - С. 123 - 131. - (Державне управління; вип. 170).

7. Кошева Г.О. Можливості використання резервів енергозбереження в економічному розвитку України / Г.О. Кошева, С.Ф. Марова // Економіка та держава. - 2010. - №12. - С. 90 - 92.

Особистий внесок: визначено чинники, які впливають на здійснення енергозбереження та використання існуючих резервів.

8. Кошева Г.О. Контроль та облік витрат енергоресурсів - первинна умова енергозбереження / Г.О. Кошева, С.Ф. Марова // Менеджер. - 2011. - №1(55). - С. 161 - 164.

Особистий внесок: запропоновано впровадження механізму кредитування споживачами енергоресурсів енергопостачальних підприємств шляхом установки приладів контролю й обліку витрат енергоресурсів на картковій основі.

9. Кошева Г.О. Концептуальні основи ресурсозберігаючої політики України / Г. О. Кошева, О.І. Шапоренко // Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України : матеріали ІІ Українського екологічного конгресу (м. Київ, 27 - 28.10.2008 р.) - К., 2009. - С. 122 - 125.

Особистий внесок: узагальнено методологічні положення концептуальних основ формування ресурсозберігаючої політики.

10. Кошева Г.О. Проблеми формування ефективного економічного механізму управління ресурсозбереженням в Україні / Г.О. Кошева // Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку : матеріали ІІІ Українського екологічного конгресу (м. Київ, 10 - 11.12.2009 р.). - Київ, 2009. - С. 123 - 126.

11. Кошева Г.О. Законодавче забезпечення державного контролю за ефективністю використання паливно-енергетичних ресурсів / Г.О. Кошева // Збалансований (сталий) розвиток України - пріоритет національної політики : матеріали Всеукраїнської наукової екологічної конференції (м.Київ, 26 жовтня 2010 р.) - К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. - С. 131 - 135.

12. Кошева Г.О. Механізми державного управління енергозбереженням в Україні: проблеми та шляхи вирішення / Г.О. Кошева // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : матеріали Х щорічної Всеукраїнської наукової конференції (м. Суми, 20 - 21 квітня 2010р.) : у 2 т. - Суми : СумДУ, 2010. - Т.1. - С. 155 - 158.

13. Кошева Г.О. Механізми державного управління енергозбереженням у розвинених країнах: аналіз, пропозиції щодо їх використання в Україні / Г.О. Кошева // Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища : зб. наук. пр./ ДонДУУ. - 2010. - Т.ХІ. - С. 186 - 196. - (Економіка; вип. 156).

АНОТАЦІЯ

Кошева Г.О. Державні механізми управління енергозбереженням. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - Донецьк, 2011.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню та розробці напрямів удосконалення державних механізмів управління енергозбереженням. Узагальнено сучасні наукові погляди щодо сутності поняття «енергозбереження». Обґрунтовано роль енергозбереження в забезпеченні національної безпеки. Виявлено особливості реалізації державної політики енергозбереження в Україні й розвинених країнах. Дослідження ефективності застосування державних механізмів управління енергозбереженням дозволило виявити причини, що обумовили низькі результати реалізації державної політики енергозбереження в Україні.

Розроблено методичний підхід до управління енергозбереженням, який передбачає реформування організації бюджетного процесу шляхом застосування програмно-цільового методу та дозволяє забезпечити своєчасне виявлення зниження результативності системи управління даним процесом. Обґрунтовано напрями розвитку організаційного й економічного механізмів управління енергозбереженням на основі узгодження інтересів суб'єктів господарювання та органів державної влади. Розроблено пропозиції щодо удосконалення інформаційного механізму управління енергозбереженням, що дозволяє суб'єктам господарювання ухвалювати рішення на основі достовірної інформації.

Ключові слова: державні механізми управління енергозбереженням, енергозбереження, паливно-енергетичні ресурси, державна політика енергозбереження, Комплексна державна програма енергозбереження України, енергоємність.

АНнОТАЦиЯ

Кошевая А.А. Государственные механизмы управления энергосбережением. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. - Донецк, 2011.

В диссертационной работе обобщены современные научные взгляды относительно сущности понятия «энергосбережение». Обоснование роли энергосбережения в обеспечении национальной безопасности страны позволило раскрыть возможность решения посредством энергосбережения ряда глобальных проблем, среди которых: обеспечение энергоэффективного экономического развития, улучшение социальной ситуации в стране, сохранение экосистемы и невозобновляемых топливно-энергетических ресурсов для будущих поколений.

Изучение особенностей реализации государственной политики энергосбережения в Украине и развитых странах позволило установить, что на результативность данного процесса существенное влияние оказывает целенаправленная политика государства, где энергосбережение рассматривается с позиции важнейшей национальной проблемы, инструментом решения которой являются долгосрочные целевые программы, подкрепленные эффективными государственными механизмами управления.

Определено, что высокая результативность государственной энергосберегающей политики в зарубежных странах обусловлена использованием комплексного и системного подхода к ее формированию и реализации, сочетанием рыночных и государственных механизмов управления, сосредоточением основной деятельности по энергосбережению на региональном уровне с предоставлением государственной поддержки по ряду направлений на основе использования принципов выделенной компетенции и ресурсной обеспеченности.

Исследование государственных механизмов управления энергосбережением в Украине и анализ их эффективности позволил определить недостатки, оказавшие влияние на результаты реализации Комплексной государственной программы энергосбережения в Украине: преимущественное использование административных методов государственного управления; нерациональная структура институтов управления, имеющая слабую региональную направленность; отсутствие эффективного механизма финансирования энергосберегающих программ; низкая эффективность экономического механизма управления энергосбережением.

Разработанный методический подход к управлению энергосбережением базируется на реформировании организации бюджетного процесса путем использования программно-целевого метода, что обеспечит повышение эффективности реализации управленческих решений.

В рамках разработанной методики предложено осуществление реорганизации структуры государственного управления энергосбережением. Было выделено 3 ее уровня: государственный, определяющий стратегические цели энергосбережения и создающий условия для их достижения; региональный, осуществляющий реализацию государственной политики энергосбережения; местный, содействующий широкому привлечению населения и юридических лиц к энергосберегающей деятельности.

На основе комплексного подхода научно обоснованы направления совершенствования организационного и экономического механизмов управления энергосбережением, которые базируются на согласовании интересов государственных, региональных, местных органов власти, энергопоставляющих и энергопотребляющих предприятий, организаций. Определено, что организация внедрения карточных приборов контроля и учета затрат топливно-энергетических ресурсов позволит не только обеспечить государственные органы фактическими данными по потреблению энергоресурсов, но и решить такою проблему, как задолженность за потребленные энергоресурсы, внедрить систему оплаты за коммунальные услуги в соответствии с их затратами и ликвидировать необходимость использования норм потребления воды, тепла и т.д.

Доказано, что установив экономически обоснованные тарифы на электроэнергию и ликвидировав перекрестное субсидирование, государство не только обеспечит заинтересованность субъектов хозяйствования в повышении эффективности использования топливно-энергетических ресурсов, но и высвободит значительные средства бюджетов всех уровней.

С целью ускорения процесса реализации энергосберегающих проектов было предложено: упростить процедуру согласования инвестиционных проектов на всех уровнях управления на основе использования принципа «одного окна», создать на региональном уровне револьверные фонды энергосбережения, сущность которых заключается в аккумулировании ресурсов для осуществления инвестиций в проекты за счет финансовых потоков, полученных от предыдущих инвестиций.

Разработаны рекомендации по совершенствованию информационного механизма управления энергосбережением на основе организации новой институциональной структуры в рамках Государственного агентства по энергоэффективности и энергосбережению Украины - Единого информационного центра энергосбережения.

Ключевые слова: государственные механизмы управления энергосбережением, энергосбережение, топливно-энергетические ресурсы, государственная политика энергосбережения, Комплексная государственная программа энергосбережения Украины, энергоемкость.

ANNOTATION

Koshevaya A.A. The state mechanisms of management of energy saving. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Science on State management on speciality of 25.00.02 - Mechanisms of state management. - Donetsk State University of Management, Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine. - Donetsk, 2011.

The thesis is dedicated to theoretical and methodological bases of state management of energy saving and development of practical recommendations based on harmonization the interests of businesses and government authorities. The scientific views regarding the real meaning of "energy saving" have been considered. The role of energy saving as the foundation for economic development of Ukraine has been grounded. The peculiarities of energy saving state policy in Ukraine and the developed countries have been exposed. Analysis of efficiency of state mechanisms of management of energy saving allows us to define reasons which have caused low results of realisation of energy saving state policy in Ukraine.

The algorithm of management of energy saving, which allows to streamline decision-making for formation on energy strategy has been worked out. Directions of development of state mechanisms of management of energy saving sphere based on reconciling the interests of businesses and government agencies have been proposed. Improved information mechanism of management of energy saving allows entities to make decisions based on trustworthy information.

Key words: the state mechanisms of management, energy saving, fuel and energy resources, the state policy of energy saving, Complex State Program of Ukraine, energy intensity.

Размещено на Allbest.ru

...