Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

УДК 342.922

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПОТЕРПІЛИЙ В АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

КАПШУЧЕНКО ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА

Ірпінь - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

КОЛПАКОВ Валерій Костянтинович, доктор юридичних наук, професор, Юридичний інститут Національного авіаційного університету, професор кафедри конституційного і адміністративного права.

Офіційні опоненти:

БЕРЛАЧ Анатолій Іванович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС;

ЛИТВИН Олексій Валерійович, кандидат юридичних наук, доцент, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри організації оперативно-розшукової діяльності.

Захист відбудеться "15" квітня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий "11" березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Орієнтація України на побудову правової держави та впровадження загальноєвропейських цінностей актуалізують дослідження, присвячені забезпеченню прав та свобод людини в різних сферах діяльності держави.

Адміністративне право, яке об'єктивно відображає тенденції розвитку суспільного життя, перебуває у стані оновлення фундаментальних засад і розуміння його сутності як "людиноцентриської" галузі, покликаної забезпечувати права та свободи людини у сфері публічно-правових відносин. Усе це повною мірою стосується участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі. Забезпечення для такої особи умов ефективної реалізації своїх прав є важливою гарантією законності щодо вирішення питання про адміністративну відповідальність.

Між тим, ця проблематика не дістала належного теоретичного опрацювання. Навіть у нових проектах щодо кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, регламентація статусу потерпілого характеризується фрагментарністю, залежністю від уявлень радянських часів, недостатнім врахуванням вимог законотворчості.

Зазначене підтверджується п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 №6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови про адміністративні правопорушення", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту", а також про адміністративні правопорушення на транспорті.

Внаслідок цього виникли: а) теоретичні прогалини, які знайшли вираз у відсутності чіткого розуміння складових деліктно-процесуального статусу потерпілого; б) нормативні прогалини, які знайшли вираз у невідповідність нормативного регулювання сучасному стану і перспективам розвитку суспільних відносин; в) проблеми у правозастосуванні, які виразились у порушеннях прав потерпілого і помилках щодо кваліфікації протиправних діянь.

Зазначене свідчить, що наукове супроводження забезпечення прав потерпілого в адміністративно-деліктному процесі не відповідає соціальним очікуванням і потребує суттєвого вдосконалення. За таких обставин актуалізувались питання систематизації нормативного матеріалу, уточнення понять і дефініцій, які використовуються у досліджуваній сфері, розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства і рекомендацій для правозастосовної практики.

З урахуванням цього, базове підґрунття дисертації склали дослідження проблем адміністративного права, які здійснили В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янець, О.І. Остапенко, Д.В. Приймаченко, О.П. Рябченко, М.М. Тищенко, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі та інші. Їхні здобутки містять низку системних положень і висновків, які прямо або опосередковано стосуються статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі і створюють методологічні передумови для ефективного її дослідження у нових реаліях.

Обґрунтуванню поглядів дисертанта слугували роботи з розв'язання конкретних наукових завдань, які підготували К.К. Афанасьєв, С.В. Ващенко, М.Ю. Веселов, Є.С. Герасименко, С.Т. Гончарук, В.В. Гордєєв, Е.Ф. Демський, В.В. Доненко, М.В. Коваль, О.В. Литвин, У.І. Ляхович, Т.О. Мацелик, О.І. Миколенко, Т.П. Минка, Т.І. Присяжнюк, О.Л. Соколенко, М.Р. Сиротяк, Н.В. Хорощак та інші. Однак, вони обмежились або констатацією чинних законодавчих положень, або формуванням окремих пропозицій щодо вдосконалення статусу потерпілого в контексті розгляду іншої, як правило, більш широкої теми. Так, з позицій розмежування майнових та немайнових прав, дослідив захист прав потерпілого в провадженнях по адміністративним проступкам М.Р. Сиротяк (захист дисертації відбувся у 2007 році).

Таким чином, потреба у подальшому розробленні теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового положення потерпілого в адміністративно-деліктному процесі обумовлює актуальність обраної дисертантом теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.10 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755).

Актуальність цього напряму досліджень випливає з Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2005-2010 роки. Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до чинного та розробленням новітнього вітчизняного кодифікованого адміністративно-деліктного законодавства.

Конкретне наукове завдання щодо підготовки дисертації за даною тематикою сформульовано у рішенні кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 8 від 03.12.2008 року). Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол №2 від 24.02.2009).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правового потенціалу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, особливостей вияву його адміністративно-правового статусу в зазначеному процесі, а також наукове обґрунтування сформульованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері та практики його застосування.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

- здійснити аналіз історіографії наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;

- охарактеризувати адміністративно-деліктний процес як сферу об'єктивізації потерпілого від адміністративного проступку;

- визначити основні елементи правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі та потенціал кожного з них;

- окреслити місце та роль потерпілого в системі суб'єктів адміністративно-деліктного процесу;

- виділити особливості участі потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу;

- узагальнити зарубіжний досвід нормативного регулювання процесуального статусу потерпілого від протиправних діянь та основні пріоритети його запозичення до вітчизняного законодавства;

- виділити основні напрями розвитку законодавства у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;

- сформулювати ключові проблеми та розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.

Предмет дослідження - правове положення потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, використано для розгляду їх у розвитку та взаємозв'язку, виявлення усталених напрямів і закономірностей загалом; історично-правовий метод - для вивчення історіографії наукових досліджень адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в їх розвитку, виявлення зв'язку минулого і сьогодення; системно-структурний метод - для визначення системи суб'єктів адміністративно-деліктного процесу та зв'язків між ними, виділення стадій адміністративно-деліктного процесу; логіко-семантичний метод - для формулювання відповідних дефініцій і понятійного апарату; порівняльно-правовий метод - для виявлення переваг та недоліків зарубіжного досвіду; соціологічний метод - для з'ясування думки фахівців-практиків щодо досліджуваної проблеми; методи моделювання, аналізу та синтезу - для розроблення пропозицій з удосконалення законодавства.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані на республіканському рівні Державним комітетом статистики України, Верховним Судом України, Верховним уповноваженим з прав людини Верховної Ради України, низкою громадських правозахисних організацій. Формулюванню висновків сприяло також проведення опитування практичних діячів, які є фахівцями в досліджуваній сфері суспільних відносин, а також використання особистого професійного досвіду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, зокрема:

вперше:

- у результаті аналізу історіографії наукового дослідження адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі у вітчизняній правовій науці, запропоновано й обґрунтовано власний варіант періодизації, та подано розгорнуту характеристику кожного періоду з виокремленням відповідних особливостей;

- проведено комплексний аналіз адміністративно-правового статусу по-терпілого в адміністративно-деліктному процесі шляхом характеристики окремих його елементів (прав, обов'язків та гарантій), визначення місця потерпілого серед інших суб'єктів адміністративно-деліктного процесу з виділенням відповідних зв'язків між ними та змісту участі потерпілого на стадіях відповідного процесу;

удосконалено:

- визначення адміністративно-деліктного процесу як сфери об'єктивізації потерпілого від адміністративного проступку;

- теоретичні положення щодо змісту участі потерпілого в юрисдикційному процесі, співвідношення із суміжними правовими категоріями;

- узагальнювальний аналіз зарубіжного досвіду (зокрема країн "нової" та "старої" демократії) законодавчого регулювання участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі та визначення конкретних напрямів його запозичення;

дістали подальший розвиток:

- визначення потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;

- висвітлення змісту прав, обов'язків та гарантій як елементів адміністративно-правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;

- положення щодо класифікації суб'єктів адміністративно-деліктного процесу;

- практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати проведеного дослідження використовуються у:

науково-дослідній діяльності - для подальшого розроблення теоретичних і прикладних проблем участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі;

правотворчій та правозастосовній діяльності - для удосконалення чин-ного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності у сфері адміністративно-деліктного процесу;

навчальному процесі - при викладанні дисциплін "Адміністративне право України", "Адміністративна відповідальність", "Адміністративний процес", "Провадження у справах про адміністративні проступки", "Адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ", "Адміністративне провадження у справах про адміністративні правопорушення" (акти впровадження від 28 і 29 квітня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Результати й висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Їх оприлюднено на шести науково-практичних та наукових конференціях: щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 року), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених" (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 року), Всеукраїнській конференції з адміністративного права "Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні" (м. Запоріжжя, 5-6 березня 2009 року), міжнародних науково-практичних конференціях "Захист права і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні" (м. Тернопіль, 10 лютого 2009 року), "Роль і місце органів внутрішніх справ у розбудові демократичної правової держави" (м. Одеса, 10 квітня 2009 року), "Актуальні проблеми адміністративно-деліктного права" (м. Запоріжжя, 15-16 вересня 2009 року).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано десять наукових статей і тези доповідей на науково-практичних конференціях, п'ять з яких - в юридичних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (142 найменування). Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки, загальний обсяг - 159 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. "Правова детермінація феномена "потерпілий в адміністративно-деліктному процесі", що містить три підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням історико-правової природи процесуального статусу потерпілого в деліктному сегменті адміністративного права, характеристиці сфери, у якій відбувається об'єктивізація потерпілого від адміністративного проступку, розкриттю основних засад його участі в адміністративно-деліктному процесі.

У підрозділі 1.1 "Історіографія дослідження проблем потерпілого в адміністративно-деліктному процесі" зазначається, що для створення надійного сучасного наукового фундаменту майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту доцільним убачається історичний екскурс у специфіку дослідження того чи іншого правового питання вченими-адміністративістами, визначення ними певних пріоритетів дослідження, формулювання доктринальних положень, на підставі яких і формувалося раніше діюче та чинне законодавство. Це дало змогу дисертанту виділити певні тенденції розвитку як правової доктрини, так і нормотворчої діяльності, результатом якої є прийняття адміністративно-деліктного законодавства, у тому числі й кодифікованого змісту, окреслити певні проблемні питання з одночасним з'ясуванням шляхів їх вирішення в різні історичні періоди.

На підставі аналізу генезису доктринального дослідження відповідних засад, автор умовно розподіляє вказаний процес на три етапи (перший етап (50-80 роки ХХ ст.), другий етап (90-ті роки ХХ ст.), третій етап (з початку ХХІ ст. і до цього часу)) із детальною характеристикою кожного історичного періоду. Узагальнений огляд кожного етапу історіографії дослідження проблем потерпілого в адміністративно-деліктному процесі окремо та у їх сукупності дав підстави дисертанту окреслити певну тенденцію науково-пошукової діяльності в цій сфері - поступову спеціалізацію науково-дослідних робіт, звуження предмета наукового дослідження. Проведений історичний аналіз доктринального дослідження адміністративно-правового статусу потерпілого в деліктному процесі свідчить про наявність певної тенденції - поступову спеціалізацію наукового пошуку, звуження предмета дослідження, що варто враховувати у контексті формування новітнього наукового базису для кодифікаційної роботи - визначення в новому кодифікованому адміністративно-деліктному акті засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, його правового статусу.

У підрозділі 1.2 "Адміністративно-деліктний процес - сфера об'єктивізації потерпілого від адміністративного проступку" крізь призму розгляду проблематики адміністративного процесу, з'ясування його сутності, концепцій сприйняття (юрисдикційної, управлінської і судочинної), підходів до його розуміння (вузький, широкий і т. д.), критеріїв класифікації в адміністративно-правовій літературі розкривається зміст та наводиться поняття адміністративно-деліктного процесу як сфери об'єктивізації участі потерпілого від адміністративного проступку, обґрунтовується необхідність вживання саме терміна "адміністративно-деліктний процес", який повинен замінити в подальшому та у правовій науці й у законодавстві термін "провадження у справах про адміністративні правопорушення".

Зазначається, що донині у вітчизняній адміністративно-правовій літературі відсутня єдність поглядів науковців щодо поняття, природи адміністративного процесу. Превалюючим є погляд на адміністративний процес у вузькому (провадження у справах про адміністративні правопорушення) та в широкому розуміннях (сукупність усіх видів адміністративних проваджень, порядок розгляду індивідуальних справ у сфері виконавчої діяльності державних органів, а в деяких випадках і недержавних організацій), а також виділення кількох концепцій сутності адміністративного процесу: юрисдикційної, управлінської і судочинної. Найбільш прийнятним для сучасних реалій правотворення та правозастосування, на думку дисертанта, є погляд на адміністративний процес саме в широкому розумінні, яким охоплюється весь предмет регулювання адміністративно-процесуальних норм. Адміністративний процес варто розподіляти на певні складові: юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційну складову адміністративного процесу, у свою чергу, можна поділити на: деліктну та судочинну. Відповідно, в адміністративному процесі пропонуємо виділяти адміністративно-юрисдикційну (адміністративно-деліктну й адміністративно-судочинну) та адміністративно-неюрисдикційну складові.

При цьому адміністративно-деліктний процес становить собою врегульовану нормами адміністративно-деліктного процесуального й частини матеріального права діяльність уповноважених державних органів (осіб) щодо розгляду справ про адміністративні делікти (проступки), виявлення їх причин та умов, а також забезпечення притягнення винних осіб у вчиненні адміністративних деліктів (проступків) до адміністративної відповідальності. адміністративний деліктний потерпілий статус

У підрозділі 1.3 "Зміст участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі" зосереджується увага на дослідженні поняття шкоди, її різновидів, оскільки розгляд саме вказаних питань сприяє з'ясуванню змісту адміністративно-правового статусу потерпілого. Дисертант акцентує увагу на тому, що, на жаль, на відміну від ґрунтовних досліджень фахівців у галузі кримінально-процесуального права, вчені-адміністративісти не приділили достатньої уваги вказаним питанням, поняття шкоди майже не досліджується, її різновиди лише перераховуються та фрагментарно характеризуються. У зв'язку з цим, достатньо прогресивним, на думку автора, у цьому аспекті можна розглядати здобутки фахівців у галузі кримінального процесу, які досконало вивчили поняття шкоди, її різновидів, механізм їх відшкодування, що вплинуло й на результат нормотворчої та правозастосовної діяльності. Саме тому доцільним убачається запозичення вказаних здобутків, безперечно, з урахуванням специфіки статусу учасників адміністративно-деліктного процесу, при формуванні новітнього наукового базису для нормотворчого процесу в адміністративно-деліктній сфері щодо визначення статусу потерпілого.

На підставі проведеного аналізу та відповідно до вищенаведених положень, дисертант робить висновок, що адміністративно-правовий статус потерпілого безпосередньо пов'язаний з адміністративним проступком та із шкодою, завданою цим проступком, а вид завданої шкоди й обумовлює реальний зміст відповідного статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, його мотиваційну спрямованість.

Розділ 2. "Статус потерпілого в адміністративно-деліктному процесі" складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 "Сутність правового статусу потерпілого від адміністративного проступку" містить вказівку на те, що саме шляхом розкриття змісту та сутності основних елементів такого статусу вказаного учасника адміністративно-деліктного процесу можна визначити його правову роль, характер та структуру взаємовідносин з іншими суб'єктами, окреслити правовий статус потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу тощо.

На підставі аналізу поглядів, що існують в адміністративно-правовій доктрині, та чинного адміністративно-деліктного законодавства в підрозділі, зокрема: окреслюється авторський перелік прав потерпілого з акцентуванням уваги на необхідності його розширення; запровадження, задля забезпечення реалізації прав потерпілого на відшкодування завданої йому шкоди, інституту цивільного позивача (за аналогією із кримінальним процесом); пропонується, з огляду на те, що недоліком нормативного закріплення та визначення правового статусу потерпілого є відсутність у чинному законодавстві переліку його обов'язків, покладення на потерпілого обов'язку довести завдану йому шкоду; з урахуванням одержаних результатів викладаються пропозиції власної редакції ст. 269 чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), що визначає правовий статус потерпілого.

У підрозділі 2.2 "Потерпілий у системі суб'єктів адміністративно-деліктного процесу" зазначається, що кожен учасник адміністративно-деліктного процесу є відносно самостійною фігурою в ньому. Однак, незважаючи на таку самостійність, суб'єкти для реалізації своїх прав та виконання покладених на них обов'язків приречені на взаємодію між собою.

Дослідження місця і ролі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі дало дисертанту можливість виокремити горизонтальні та вертикальні зв'язки потерпілого в межах системи суб'єктів відповідного процесу з іншими його учасниками, детально охарактеризувати їх та виділити найбільш характерні для нього взаємозв'язки. Так, наприклад, горизонтальні зв'язки характерні для площини відносин: "потерпілий - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - захисник - законні представники - свідок - експерт - перекладач". Вертикальні зв'язки потерпілий має з органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративний проступок. Найбільш виражені зв'язки потерпілий має з основними, обов'язковими суб'єктами адміністративно-деліктного процесу, що можна пояснити їх особливим місцем у процесі та характером їх повноважень. Так, потерпілий тісно взаємодіє з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, юрисдикційним органом (посадовою особою), що здійснює розгляд справи. Ураховуючи специфіку правового статусу захисника та законних представників, незважаючи навіть на той факт, що вони є факультативними суб'єктами процесу, активно виявляються зв'язки потерпілого і з цими учасниками адміністративно-деліктного процесу, що, урешті-решт, зумовлено загальною спрямованістю законодавства України стосовно необхідності гідного забезпечення захисту прав та законних інтересів людини. При цьому потерпілий взаємодіє як із "власними" захисником та законними представниками, так й із захисником та законними представниками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зв'язки потерпілого із свідками, експертом та перекладачем не завжди знаходять свій вияв у межах адміністративно-деліктного процесу і їх виникнення, насамперед, залежить від волі та бажання реалізації відповідних прав потерпілого від адміністративного проступку, хоча для забезпечення досягнення основних завдань процесу участь вказаних допоміжних суб'єктів є все ж таки бажаною.

У підрозділі 2.3 "Правове положення потерпілого на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні проступки" узагальнюються існуючі в адміністративно-правовій літературі погляди на виділення та класифікацію стадій адміністративно-деліктного процесу, пропонується власний варіант вирішення вказаного питання. Так, проаналізувавши стан наукового дослідження питання стадій процесу в адміністративно-правовій літературі, дисертант убачає за доцільне виділяти чотири стадії адміністративно-деліктного процесу, при цьому кожна стадія складається з певних етапів, а саме: 1) порушення справи про адміністративний проступок й адміністративне розслідування: 1.1) порушення справи; 1.2) з'ясування причин й обставин вчинення проступку, виявлення винних, спричиненої шкоди, потерпілих; 1.3) процесуальне оформлення результатів розслідування; 1.4) направлення матеріалів для розгляду справи за підвідомчістю до відповідного органу адміністративної юрисдикції; 2) розгляд справи про адміністративний проступок та винесення по ній постанови: 2.1) підготовка справи до розгляду та слухання справи; 2.2) аналіз зібраних матеріалів про обставини справи; 2.3) прийняття постанови по суті справи; 2.4) доведення змісту цієї постанови до відома правопорушників та інших зацікавлених осіб; 3) перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі: 3.1) подання зацікавленою особою (особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілим, прокурором) скарги або протесту на постанову у справі; 3.2) перевірка юрисдикційним органом (посадовою особою) законності і обґрунтованості винесеної постанови і прийняття з цього приводу відповідного рішення; 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення: 4.1) звернення постанови до виконання; 4.2) безпосереднє її виконання.

На кожній з виділених стадій процесу, що досліджується, автор детально розкриває специфіку вияву адміністративно-процесуального статусу потерпілого.

Розділ 3. "Шляхи вдосконалення участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі" складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного регулювання у вказаній сфері правовідносин із формулюванням основних шляхів його запозичення в Україні, а також перспективам розвитку і правового регулювання засад участі потерпілого у відповідному процесі.

У підрозділі 3.1 "Зарубіжний досвід щодо статусу потерпілого від правопорушень" підкреслюється, що задля формування досконалого законодавчого підґрунтя участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі доцільним є зосередження уваги на аналізі зарубіжного досвіду врегулювання цього питання з тим, щоб можна було б запозичити позитивний та уникнути негативного досвіду. Перш за все, на думку дисертанта, доцільним убачається зосередження уваги на відповідному досвіді тих іноземних держав, в яких уже підготовлені й набули чинності новітні кодифіковані адміністративно-деліктні акти, які вже пройшли певну апробацію часом й зарекомендували себе як дієвий регулятор адміністративно-деліктних відносин взагалі і щодо визначення засад участі окремих суб'єктів такого процесу зокрема (наприклад, потребує врахування відповідний досвід Російської Федерації та Республіки Казахстан, який максимально наближений до потреб вітчизняного нормотворчого процесу у відповідній сфері та реалій правозастосування).

У підрозділі 3.2 "Перспективи нормативного регулювання участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі" наголошується на необхідності реформування законодавчого регулювання участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі. Проведений аналіз проектів перспективних нормативних актів у цій сфері (у тому числі й кодифікованих) дав дисертанту підстави для виокремлення певних тенденцій щодо формулювання можливої моделі процесуальної складової майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту щодо визначення статусу потерпілого у відповідному процесі.

Сформульовано низку конкретних рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері правової регламентації засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі.

ВИСНОВКИ

У дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи та отримані особисто автором нові науково обґрунтовані результати у якісних і кількісних показниках, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання щодо розробки пропозицій, спрямованих на вдосконалення статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, та їх впровадженню в нормативне регулювання і практичну діяльність. Їх істотне значення для адміністративно-правової науки підтверджується актами впровадження. Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень, які конкретизовані у таких висновках.

1. Історіографію предмета дослідження поділяється на три етапи. На першому етапі (50-80-ті роки ХХ ст.) виділяються учасники деліктного процесу, до яких без змістовного обґрунтування і відносять потерпілого. На другому етапі (90-ті роки ХХ ст.) виникає питання щодо статусу потерпілого. На третьому етапі (з початку ХХІ ст. і до цього часу) здійснюються спеціальні дослідження статусу потерпілого, з'ясовується його місце в системі суб'єктів адміністративно-деліктного процесу.

2. Сферою об'єктивізації участі потерпілого від адміністративного проступку є адміністративно-деліктний процес як урегульована нормами адміністративно-деліктного процесуального права діяльність уповноважених суб'єктів щодо розгляду справ про адміністративні делікти (проступки).

3. Зміст участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі полягає: а) на забезпеченні притягнення винної особи до відповідальності, б) з'ясуванні причин та умов проступку, б) попередженні вчинення їх у подальшому, в) у відшкодуванні шкоди, яка була завдана особі вчиненням адміністративного проступку.

4. Як правило, вчені-адміністративісти серед основних елементів адміністративно-правового статусу особи розглядають права, обов'язки та гарантії, це повною мірою прийнятне і для потерпілого. Чинне адміністративно-деліктне законодавство лише в загальних рисах окреслює права потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, не конкретизуючи їх. У зв'язку з цим, доцільним вважається максимально повно та уніфікованого закріпити права потерпілого, істотно розширивши їх коло. У цьому напрямку корисним є запозичення позитивного досвіду російського кодифікатора у сфері адміністративно-деліктних відносин, а також аналогічних норм Кримінально-процесуального кодексу України щодо правового статусу потерпілого в рамках кримінального процесу.

5. Аналіз поглядів, що існують в адміністративно-правовій доктрині, та чинного адміністративно-деліктного законодавства (як вітчизняного, так і зарубіжного) дає підстави запропонувати такий комплекс прав потерпілого від адміністративного проступку в рамках адміністративно-деліктного процесу: знайомитися з усіма матеріалами справи про адміністративне правопорушення; брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення особисто або через свого представника; давати пояснення; надавати докази; заявляти клопотання та відводи; користуватися юридичною допомогою представника; виступати рідною мовою або користуватися у випадках, встановлених законодавством, послугами перекладача; оскаржувати постанову у справі; користуватися іншими процесуальними правами.

6. З урахуванням аналогічних засад кримінального процесу, а також необхідністю забезпечення реалізації прав потерпілого на відшкодування завданої йому шкоди, вважається за необхідне внести відповідні зміни до глави 21 КУпАП, розширивши коло осіб, які беруть участь в адміністративно-деліктному процесі, шляхом запровадження інституту цивільного позивача. Убачається, що такі новели значно підвищать потенціал інституту потерпілого в адміністративно-деліктному процесі, будуть сприяти захисту його прав і свобод та забезпечать дотримання принципу повноти, усебічності й об'єктивності розгляду справи про адміністративне правопорушення.

7. Недоліком нормативного закріплення та визначення правового статусу потерпілого є відсутність у чинному законодавстві переліку його обов'язків. Така нормативна фіксація правового статусу характерна і для інших учасників адміністративно-деліктного процесу. У зв'язку з цим, на особу, яка претендує на правовий статус потерпілого, необхідним є покладення обов'язку довести завдану їй шкоду (моральну, фізичну або майнову). Це сприятиме збалансуванню правового статусу потерпілого від адміністративного проступку, адже гнучкість та ступінь реалізації правового статусу залежить від рівня кореспондування прав та обов'язків між собою.

8. Потерпілий в адміністративно-деліктному процесі входить до системи учасників процесу, перебуваючи з ними в горизонтальних та вертикальних взаємозв'язках. Так, наприклад, горизонтальні зв'язки характерні для площини відносин: "потерпілий - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - захисник - законні представники - свідок - експерт - перекладач". Вертикальні зв'язки потерпілий має з органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративний проступок. Найбільш виражені зв'язки потерпілий має з основними, обов'язковими суб'єктами адміністративно-деліктного процесу - особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та юрисдикційним органом або посадовою особою, яка здійснює розгляд справи, також активно виявляються зв'язки потерпілого із захисником та законними представниками, причому як "власними", так й особи, яка притягується до відповідальності.

9. Специфічним є вияв адміністративно-процесуального статусу потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу. На першій стадії адміністративно-деліктного процесу відбувається визначення особи, яка є потерпілою від адміністративного проступку, фіксація цього факту у протоколі. Водночас комплекс прав потерпілого на цій стадії є досить обмеженим. Фактично, йому надається можливість підписати протокол, ознайомитися з його змістом, хоча реального механізму реалізації цього права потерпілий не має. На другій стадії процесу засади участі потерпілого знайшли своє більш-менш детальне нормативне закріплення; на цій стадії відбувається вивчення всіх обставин справи, у тому числі остаточно встановлюється факт завдання потерпілому шкоди, аналіз його аргументації та обґрунтування; фіксація розміру завданої шкоди, порядок та строки її відшкодування. Третя стадія для потерпілого є своєрідною гарантією забезпечення дотримання його прав та законних інтересів у тому разі, коли ініціатором цієї стадії виступає саме він або інший суб'єкт провадження в його інтересах. На стадії перегляду потерпілий, загалом, користується тим самим комплексом прав, що є характерним для другої стадії. На завершальній стадії адміністративно-деліктного процесу може йтися про те, що відбувається певне уточнення його правового статусу. Потерпілий, за рахунок норм законодавства України про виконавче провадження, наділяється достатньо широким колом повноважень, що, певним чином, "перекриває" той вакуум правового регулювання цього питання, який існує в чинному кодифікованому адміністративно-деліктному законодавстві.

10. У процесі розроблення нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту, задля забезпечення досконалості його положень та ефективності застосування, убачається за доцільне врахувати досвід зарубіжних країн у частині врегулювання засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі із тим, щоб запозичити позитивний та уникнути негативного досвіду. Відповідне врахування повинне бути виваженим з акцентом на специфіку вітчизняного нормотворчого процесу, а також логічність, послідовність зарубіжних моделей кодифікації адміністративно-деліктного законодавства, результати їх апробації часом і практикою, відсутність ідеологічних та історичних обумовленостей моделей у конкретних країнах, прогнозні показники щодо реального функціонування запозичуваних моделей для України.

11. Узагальнювальний аналіз зарубіжного досвіду законодавчого визначення засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі свідчить про існування кількох "базових" варіантів вирішення відповідного питання: закріплення легального визначення потерпілого, розмежування потерпілого-фізичної та потерпілого-юридичної особи з детальною конкретизацією їх статусу в окремих статтях кодифікованого акту, надання достатньо широких прав, обов'язків потерпілому та окреслення засад юридичної відповідальності останнього (наприклад, Російська Федерація, Республіка Казахстан тощо) і фрагментарна фіксація окреслених прав, обов'язків потерпілого з акцентом на можливість визнання потерпілим від адміністративного правопорушення лише фізичної особи (наприклад, Республіка Сербія, Республіка Молдова тощо). Для України доцільним убачається врахування, насамперед, досвіду Російської Федерації, Республіки Казахстан, у частині розроблення та прийняття кодифікованого адміністративно-деліктного акта загалом і в частині визначення засад участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі зокрема, як таких, що максимально наближені до потреб вітчизняного нормотворчого процесу у відповідній сфері та реалій правозастосування.

12. У майбутньому кодифікованому адміністративно-деліктному акті України варто врегулювати правові засади участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі в окремій статті (глави "Особи, які беруть участь у процесі") із легальним визначенням потерпілого (як фізичної, так і юридичної особи, яким адміністративним проступком заподіяно фізичну, матеріальну, моральну шкоду), змістовним переліком його прав, обов'язків та відповідальності, деталізацією їх змісту щодо участі в окремих стадіях процесу в окремих статтях інших глав КУпАП, специфікою реалізації потенціалу особливими категоріями потерпілих (неповнолітніми, особами обмежено дієздатними, недієздатними тощо). Статус потерпілого у КУпАП повинен бути максимально наближений до статусу особи, щодо якої здійснюється адміністративно-деліктний процес.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Оплачко І.О. Права, обов'язки та відповідальність потерпілого в адміністративно-деліктному процесі як визначальні елементи його адміністративно-правового статусу: прогалини їх законодавчого визначення / І.О. Оплачко // Митна справа. - 2009. - № 3 (63). - Ч. 2. - С. 132-138.

2. Оплачко І.О. Потерпілий в системі суб'єктів адміністративно-деліктного процесу / І.О. Оплачко // Митна справа. - 2009. - № 4 (64). - Ч. 2. - С. 38-43.

3. Оплачко І.О. Потерпілий в адміністративно-деліктному законодавстві зарубіжних країн: аналіз та пропозиції щодо запозичення для України / І.О. Оплачко // Митна справа. - 2009. - № 5 (65). - Ч. 2. - С. 41-48.

4. Оплачко І.О. Перспективи нормативного регулювання участі потерпілого в адміністративно - деліктному процесі / І.О. Оплачко // Вісник Запорізького університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. №1. - С. 78-87.

5. Оплачко І.О. Історіографія дослідження феномена "потерпілий в адміністративно - деліктному процесі" у вітчизняній адміністративно - правовій науці / І.О. Оплачко // Вісник Запорізького університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. №1. - С. 62-71.

6. Оплачко І.О. Особливості правового положення потерпілого на окремих стадіях адміністративно-деліктного процесу / І.О. Оплачко // Запорізькі правові читання: тези доп. щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 15-16 трав. 2009 р.: у 2 т. / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: Запоріз. нац. ун-т, 2009. - Т. 1. - С. 98-101.

7. Оплачко І.О. Потерпілий від адміністративного проступку: щодо визначення поняття / І.О. Оплачко // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених: тези доп. Всеукр. студент. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 27 берез. 2009 р. / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: Запоріз. нац. ун-т, 2009. - С. 186-189.

8. Оплачко І.О. Потерпілий в сучасній вітчизняній адміністративно-правовій доктрині: орієнтири дослідження / І.О. Оплачко // Захист права і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль, 2009. - С. 58-60.

9. Оплачко І.О. Адміністративно-деліктний процес як сфера об'єктивізації потерпілого від адміністративного проступку / І.О. Оплачко // Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні: тези доп. Всеукр. конф. з адміністративного права, м. Запоріжжя, 5-6 берез. 2010 р. / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: Запоріз. нац. ун-т, 2010. - С. 88-92.

10. Оплачко І.О. Зміст участі потерпілого в адміністративно-деліктному процесі / І.О. Оплачко // Роль і місце органів внутрішніх справ у розбудові демократичної правової держави: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса 10 квіт. 2010 р. - Одеса, 2010: ОДУВС, 2010. - 391с. - С. 224-225.

АНОТАЦІЯ

Капшученко І.О. Потерпілий в адміністративно-деліктному процесі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2011.

Дисертацію присвячено питанням правового статусу потерпілого в адміністративно-деліктному процесі. Проаналізовано історіографію дослідження проблем потерпілого у відповідному процесі, охарактеризовано адміністративно-деліктний процес як сферу об'єктивізації потерпілого від адміністративного проступку, визначено зміст участі потерпілого в зазначеному процесі. Розкрито сутність правового статусу потерпілого від адміністративного проступку, його місце та роль у системі суб'єктів адміністративно-деліктного процесу. Здійснено узагальнення зарубіжного досвіду щодо статусу потерпілого від правопорушень та основних пріоритетів його запозичення для України.

Ключові слова: адміністративно-деліктний процес, сфера об'єктивізації, потерпілий, адміністративний проступок, правовий статус, стадії адміністративно-деліктний процесу, зарубіжний досвід, перспективи.

АННОТАЦИЯ

Капшученко И.А. Потерпевший в административно-деликтном процессе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2011.

Диссертация посвящена определению правового потенциала потерпевшего в административно-деликтном процессе, особенностям проявления его административно-правового статуса в отмеченном процессе, а также формулировке предложений относительно совершенствования действующего законодательства в исследуемой сфере и практики его применения.

Объект исследования - общественные отношения в сфере участия потерпевшего в административно-деликтном процессе.

Предмет исследования - потерпевший в административно-деликтном процессе.

Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексным монографическим исследованием основ участия потерпевшего в административно-деликтном процессе. В диссертации анализируется административно-деликтный процесс как сфера объективизации потерпевшего. Кроме того, обобщается дискуссия в административно-правовой литературе по поводу понимания административного процесса в целом и его составляющих с приведением отдельных точек зрения (как ретроспективных так и современных) отечественных и российских ученых.

Осуществлен глубокий анализ историографии научных исследований и содержание современной правовой доктрины по вопросу изучения административно-правового статуса потерпевшего в административно-деликтном процессе. Значительное место занимает характеристика основных элементов правового статуса потерпевшего, проанализированы особенности их реализации путем определения места и роли потерпевшего в системе субъектов такого процесса. Раскрыты специфика и особенности участия потерпевшего на отдельных стадиях административно-деликтного процесса.

Осуществлено обобщение зарубежного опыта нормативной регламентации административно-правового статуса потерпевшего в административно-деликтном процессе и основных приоритетов его заимствования в отечественном законодательстве по исследуемым вопросам. Выделены основные перспективы и тенденции отечественного законодательства в сфере правовой регламентации участия потерпевшего эксперта в административно-деликтном процессе, разработаны предложения по усовершенствованию действующего законодательства в указанной сфере, а также рекомендации по дальнейшему осуществлению специальных научных исследований.

Ключевые слова: административно-деликтный процесс, сфера объективизации, потерпевший, административный проступок, правовой статус, стадии административно-деликтного процесса, зарубежный опыт перспективы.

ANNOTATION

Kapshuchenko I.O. Victim in a procedure of administrative offence. - Manuscript.

The dissertation for the competition for scientific degree of a Candidate of Law in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; financial law; information law. - National University of the State Tax Service of Ukraine, Irpen, 2011.

This dissertation is dedicated to the questions connected with legal status of a victim in a procedure of an administrative offence. Historiography of research of the victim's problems in the correspondent procedure has been analyzed by the author, procedure of the administrative offence as a sphere of victim's objectification from administrative offence has been characterized, contents of the victim's participation in the mentioned procedure has been defined. The essence of legal status of a victim from administrative offence, his place and role in the system of the subjects of the procedure of administrative offence have been revealed. Generalisation of the foreign experience concerning the victim's status from administrative offence, and of the main priorities of its borrowing for Ukraine have been carried out.

Key words: procedure of administrative offence, the sphere of objectification, victim, administrative offence, legal status, stages of the procedure of administrative offence, foreign experience, perspective offence legislation.

Размещено на Allbest.ru

...