Господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право

Господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні

Коротка Роксолана Олександрівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Пашков Віталій Михайлович, Полтавський юридичний інститут Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доцент кафедри спеціально-правових дисциплін,

кандидат юридичних наук, доцент Янкова Олена Степанівна, Донецький національний університет завідувач кафедри цивільного права.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Михальнюк О.В.

Анотація

правовий агентський законодавство

Коротка Р.О. Господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарське процесуальне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011.

У дисертації досліджуються питання правового регулювання агентських відносин у широкому розумінні як універсального виду діяльності, що використовується в різних сферах суспільного буття, та господарсько-правовому - як виду господарської діяльності. Визначаються загальні ознаки агентських відносин у сфері господарювання та спеціальні, притаманні для їх певних видів (у окремих галузях економіки, за безпосередньої участі держави, з використанням міжнародних ринків).

Обґрунтовується, що на агентування у сфері господарювання впливає мета та функції його здійснення (отримання прибутку, виконання контрольних чи інших функцій), що дозволяє відмежувати комерційне агентування (комерційне посередництво, що здійснюється як вид підприємницької діяльності) та некомерційне (діяльність податкових та валютних агентів, відповідні функції на яких покладаються законодавством і виконання яких зазвичай не передбачає прибутковість такого агентування). Залежно від домінування публічного інтересу в агентських відносинах виділяється такий їх вид, як агентські відносини за безпосередньої участі держави (приватизація державного майна/акцій із застосуванням міжнародних/транснаціональних фондових ринків; експорт/імпорт зерна та продуктів його переробки) та пропонуються зміни до низки актів законодавства.

Ключові слова: агентські відносини; сфера господарювання; комерційний агент; принципал; агентський договір.

Аннотация

Короткая Р.А. Хозяйственно-правовое регулирование агентских отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственное процессуальное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2011.

В диссертации исследуются вопросы правового регулирования агентских отношений в широком понимании как универсального вида деятельности, используемой в различных сферах общественной жизни, и хозяйственно-правовом - как вида хозяйственной деятельности. Определяются общие признаки агентских отношений в сфере хозяйствования и специальные, присущие для определенных их видов (в отдельных отраслях экономики, при непосредственном участии государства, с использованием международных рынков).

Обосновывается влияние на правовое регулирование агентирования в сфере хозяйствования целей и функций его осуществления (получение прибыли, исполнение контрольных либо иных функций). Это позволяет разграничить коммерческое агентирование, осуществляемое как вид предпринимательства, и некоммерческое (деятельность налоговых и валютных агентов, соответствующие функции на которых возлагаются законодательством и исполнение которых, как правило, не предусматривает прибыльности такого агентирования).

В зависимости от доминирования публичного интереса в агентировании выделяется такой его вид, как агентирование (и соответственно - агентские отношения) отношения при непосредственном участии государства (приватизация государственного имущества/акций с использованием международных/транснациональных фондовых рынков; экспорт/импорт зерна и продуктов его переработки). Систематизированы критерии, влияющие на хозяйственно-правовое регулирование агентских отношений, в том числе и требования к их участникам: сфера хозяйствования; трансформационные процессы в экономике; непосредственное участие государства в агентских отношениях; уровень рынка (национальный или транснациональный), на котором складываются агентские отношения; степень публичного интереса (его доминирование) в агентских отношениях.

Обосновываются различные подходы к статусу участников агентских отношений: обязательное наличие статуса субъекта хозяйствования только для коммерческого агента и возможность отсутствия такового у других участников таких отношений - принципала и третьих лиц, если они вступают в агентские отношения как собственники имущества для удовлетворения своих потребностей или исполнения функций собственника (государство, территориальные общины в лице органов местного самоуправления, прочие собственники имущества в сфере хозяйствования) или как потребители услуг (туристических, страховых, валютно-обменных).

С целью обеспечения социальной ориентации агентских отношений, как важной составляющей экономики Украины, определена необходимость возложения на коммерческого агента дополнительных обязанностей, призванных обеспечить интересы принципала, третьих лиц, а также общехозяйственного интереса. С целью совершенствования правового регулирования агентских отношений предлагаются изменения к законодательству Украины (главе 31 Хозяйственного кодекса, законам «О ценных бумагах и фондовом рынке», «О государственном регулировании рынка ценных бумаг в Украине», деятельности в сфере трансфера технологий», «О зерне и рынке зерна» и др.).

Ключевые слова: агентские отношения; сфера хозяйствования; коммерческий агент; принципал; агентский договор.

Annotation

Korotka R.O. The business legal regulation of agent relations in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a scholarly degree of Candidate of Law in specialty 12.00.04 - Business Law; Business and Procedure Law.- Kyiv National University, named Taras Shevchenko. - Kyiv. 2011.

In dissertation the questions of the legal adjusting of agent relations are investigated in the wide understanding (as an universal type of activity which is used in the different spheres of public life) and the legal-economy - as to the type of economic activity. The general signs of agent relations are determined in the field of economic and special, inherent for their certain kinds (in the certain spheres of economy, at direct participation of the state, with the use of international markets).

Grounded that on agency service in the field of economic influences aim and functions of his realization (receipt of income, implementation of control or other functions), that allows to mark off commercial agency service (commercial mediation which comes true as a type of entrepreneurial activity) but noncommercial (activity of tax and currency agents, corresponding functions on which are laid by a legislation and implementation of which does not foresee profitability of such agency service usually). Depending on prevailing of public interest in agent relations distinguished such their kind, as agent relations at direct participation of the state (privatizing of state property/of actions with application of international/transnational fund markets; an export/is an import of grain and foods of his processing) and changes are offered to the row of acts of legislation.

Keywords: agent relations; sphere of economicy; commercial agent; principal; agent agreement.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасна система господарських відносин між виробниками товарів, робіт та послуг, між ними та споживачами організована на засадах розподілу праці і спеціалізації. У цій системі важлива роль належить такій категорії її учасників, як посередники, в т. ч. комерційні агенти, які на професійних засадах здійснюють комерційне посередництво. До послуг комерційних агентів звертаються і суб'єкти господарювання, і держава та територіальні громади в особі уповноважених органів, і власники майна, що використовується у господарській сфері суспільного життя, як на національних, так і транснаціональних товарних ринках. Відтак комерційне посередництво стало світовим явищем. Використання його в Україні зумовлено відродженням ринкових відносин, оскільки цей вид діяльності належить до підприємництва - невід'ємної складової ринку, що знайшло відображення в низці актів законодавства, а в уніфікованому вигляді - в главі 31 Господарського кодексу України. Разом з тим положення законодавства щодо цього виду підприємництва досі не позбавлені численних вад (колізій, застарілих норм, прогалин тощо), що зумовлює необхідність удосконалення правового регулювання відносин з комерційного посередництва (агентування).

Аналіз праць вітчизняних дослідників агентських правовідносин свідчить про те, що лише певним аспектам комерційного посередництва чи деяким видам агентських договорів присвячені кандидатські дисертації (Сергєєва Н.М., Дрішлюк А.І., Колосов Р.В., Сальнікова Г.І., Гелецька І.О.), окремі положення монографічно-дисертаційних досліджень (Васильева В.А.), науково-практичні коментарі гл. 31 ГК України (в авторському коментуванні Беляневича В.Е., зокрема), Цивільного кодексу України (норми якого щодо доручення застосовуються на субсидіарних засадах), відповідні положення підручників (навчальних посібників) з господарського права (Щербини В.С., Вінник О.М., Мілаш В.С., за ред. Подцерковного О.П. та ін.). Комплексному дослідженню комерційного посередництва була присвячена дисертація Дядюк А.Л. «Правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання» (2010 рік), проте низка аспектів залишилася без належної уваги або потребує подальших досліджень з огляду на складність зазначених відносин (зокрема, питання відмежування комерційного посередництва від інших видів агентування; визначення загальних ознак агентських відносин та агентського договору у сфері господарювання та їх специфіки, зумовленої такими факторами, як участь у них держави, сфера економіки та/або трансформаційні процеси, що в ній відбуваються - рівень ринку - національний, транснаціональний та, відповідно, доцільність корегування положень вітчизняного законодавства щодо агентських відносин з урахуванням зазначених факторів).

За кордоном агентські правовідносини досить широко досліджуються, проте, по-перше, в ракурсі переважно договірних відносин і, по-друге, з урахуванням положень відповідного законодавства, російського (Бєлов В.Н., Барабаш С.В., Брагінський М.І., Вітрянський В.В., Ремишевська О.В, Садовніков О. В., Суханов Є.О.), в т.ч. дореволюційного періоду (Таль Л.С., Покровський І.А., Шершеневич Г.Ф. та ін.), інших країн (Бушев А.Ю., Макарова О.А., Попондопуло В.Ф., Залеський В.В., Цвайгерт К. і Кетц Х., Свядосц Ю.І. та ін.) або транснаціонального регулювання (Тинель О., Функ Я., Хвалей В., Згонніков О. П., Боярська З.І., Мамутов В.К., Чувпило О.О., Цірат Г., William A. Gregory, Ian Brown, Brenda M. Hannigan, Goode Roy).

Вищенаведене зумовлює актуальність і доцільність комплексного дослідження агентських відносин у ракурсі їх господарсько-правового аспекту, включаючи й здійснення агентування як підприємницької діяльності суб'єктами господарювання на підставі агентського договору, що належить до категорії господарських договорів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено відповідно до держбюджетної науково-дослідної теми юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка "Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу" (номер теми: 06БФ042-01; номер державної реєстрації 0106U006631).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретичних положень щодо правового регулювання агентських відносин, виявлення проблем такого регулювання, напрацювання практичних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та рекомендацій щодо його застосування.

Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань:

виявлення основних етапів в розвитку агентування, становлення агентських відносин та їх правового регулювання;

визначенню понять та ознак агентування як універсального виду діяльності, що використовується в різних сферах суспільного життя;

відмежування комерційного посередництва від інших видів агентування;

виділення характерних ознак комерційного агентування, агентських відносин у сфері господарювання, їх складу, видів;

здійснення класифікації комерційних агентів;

визначення особливостей договірних відносин, що опосередковують комерційне посередництво, та видів договорів, що при цьому використовуються;

виявлення загальних ознак агентського договору, закріпленому в гл. 31 ГК України, так і його різновидів, що використовуються в певних сферах господарювання (на транспорті, у сфері фінансових послуг, ярмарковій діяльності тощо), на певних ринках (цінних паперів, ринку зерна та зернозбиральної техніки), за активної участі держави в цих відносинах (в процесі приватизації державного майна, у разі необхідності задоволення нагальних публічних потреб у певних благах), включаючи й використання при цьому транснаціональних ринків (цінних паперів, зерна тощо);

виявлення особливостей правового регулювання відносин комерційного посередництва в зарубіжному та міжнародному (транснаціональному) праві.

напрацювання пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання агентських відносин в гл. 31 ГК та актах законодавства, що визначають специфіку комерційного посередництва (агентування) у певних сферах господарювання, на певних товарних ринках, з урахування трансформаційних процесів (приватизації) та/або суспільної значущості зазначених відносин.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, що складаються у процесі комерційного посередництва (агентування).

Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні та за кордоном

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використаний комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання, що дає змогу розглядати процеси та явища в їх розвитку та взаємозв'язку. Історичний метод використано при дослідженні становлення та розвитку комерційного посередництва та його правового регулювання. Формально-логічний метод та методи аналізу і синтезу використовувався при дослідженні теоретичних положень, змісту нормативно-правових актів та інших правових документів, а також при виробленні доктринальних положень і пропозицій щодо вдосконалення законодавства; порівняльний метод - при аналізі положень вітчизняного, зарубіжного та міжнародного/транснаціонального права. Застосування системно-структурного методу стало у пригоді при дослідженні проблем узгодження положень ГК та актів законодавства, що визначають специфіку певних видів агентування, метод узагальнення - при визначенні теоретичних засад вибору шляхів та напрямів вдосконалення законодавства.

Теоретичну основу для проведення дослідження склали праці вищезазначених авторів, а також дослідників, які приділяли увагу договірним відносинам (Беляневич О.А., Боднар Т.В., Дзера О.В., Гайдулін О.О., Луць А.В., Луць В.В., Кузнєцова Н.С., Красько І., Майданик Р.А., Мережко О.О., Мічурін Є.О., Погрібний С.О., Шишка Р.Б.), правовому статусу суб'єктів господарювання, в т. ч. посередників на певних товарних ринках (Рєзнікова В.В., Янкова О.С., Кологойда О.В., Пацурія Н.Б., Клепікова О.В.), теоретичним засадам правового регулювання суспільних відносин (Алексеєв С.С., Керімов Д.А., Котюк В.О.) і звичайно ж - питанням публічного господарського порядку, з дотриманням якого і мають діяти усі учасники господарських (включаючи й агентські) відносин (Мамутов В.К., Знаменський Г.Л., Бобкова А.Г., Задихайло Д.В., Пашков В.М. та ін.).

Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України, зарубіжних країн, міжнародні правові документи, матеріали практики правозастосування (судової та напрацьованої суб'єктами господарювання). Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні правового регулювання агентської діяльності в Україні, а також у виявленні і вирішенні актуальних та важливих з теоретичної та практичної точок зору правових проблем комерційного посередництва (агентування), включаючи правове становище його учасників та договірні засади встановлення відносин між ними.

Новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є такі.

Уперше:

визначено, що агентування є тією діяльністю, що може використовуватися в різних сферах суспільного буття (дипломатичних відносинах, військовій справі, у тому числі розвідці, у сфері освіти, трудових та господарських відносинах тощо), як всередині країни, так і на міжнародному рівні; проведено розмежування агентування як універсального виду суспільної діяльності від комерційного посередництва, що застосовується в господарській сфері;

доведено, що на агентування у сфері господарювання впливає мета та функції його здійснення (отримання прибутку, виконання контрольних чи інших функцій), що дозволяє відмежувати комерційне агентування (комерційне посередництво, що здійснюється як вид підприємницької діяльності) та некомерційне (діяльність податкових та валютних агентів, відповідні функції на яких покладаються законодавством і виконання яких зазвичай не передбачає прибутковість такого агентування);

запропоновано виділити серед агентських відносин такий їх вид, як відносини за безпосередньої участі держави (приватизація державного майна/акцій із застосуванням міжнародних/транснаціональних фондових ринків; експорт/імпорт зерна та продуктів його переробки) з огляду на специфіку правового регулювання, рівня ринку (транснаціональний), правового статусу учасників цих відносин та їх договірних зв'язків;

систематизовано критерії, що впливають на регулювання агентських відносин, включаючи й встановлення вимог до їх учасників: сфера господарювання; трансформаційні процеси; безпосередня участь держави в агентських відносинах; рівень ринку (національний чи транснаціональний), на якому виникають агентські відносини; ступінь публічного інтересу (його домінування) при встановленні агентських відносин;

обґрунтовано відмінні підходи до статусу учасників агентських відносин: обов'язкова наявність статусу суб'єкта господарювання лише для комерційного агента як такого, що здійснює комерційне посередництво на професійних засадах, та можлива відсутність такого статусу в інших учасників агентських відносин - принципала та третіх осіб, якщо вони вступають у ці відносини як власники майна для задоволення своїх потреб чи виконання функцій власника (держава, територіальні громади в особі уповноважених органів, інші власники майна господарського призначення) або як споживачі послуг (туристи, страхувальники, особи, що звертаються до послуг обмінних пунктів, - відповідно при агентуванні у сфері туристичних, страхових послуг, валютно-обмінних операцій);

з метою забезпечення соціальної орієнтації агентських відносин як складової економіки України визначена необхідність покладення на агента додаткових обов'язків, що забезпечують домінування в таких відносинах інтересів принципала з оптимальним врахуванням інтересів агента, третіх осіб, а також загальногосподарського інтересу; у зв'язку з цим пропонуються зміни до законодавства (гл. 31 ГК України, законів України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ін.).

Удосконалено положення щодо:

зміни найменування особи, в інтересах, від імені, під контролем і за рахунок якого здійснюється комерційне посередництво, на традиційне, що використовується в більшості країн та в міжнародній практиці, - принципал;

врегулювання відносин стосовно передоручення в агентських відносинах, а також укладання субагентського договору з внесенням відповідних положень у гл. 31 ГК України;

строку дії агентського договору, зокрема, можливості його укладення як на визначений строк, так і без зазначення строку, якщо інше не передбачено актами законодавства, що регулюють певний вид агентування.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

розмежування агентських договорів із суміжними договорами (доручення, комісії, довірчого управління майном);

класифікації комерційних агентів, зокрема, шляхом доповнення до переліку їх видів, виділених іншими дослідниками (морський агент, турагент, страховий агент, агент валютно-обмінних операцій та ін.) новими видами (державні агенти на ринку зерна та зернозбиральної техніки; агент на міжнародних фондових ринках, що діє в інтересах українських акціонерних товариств у процесі приватизації і відповідно - продажу акцій; технологічний агент; прикріплений агент інвестиційної фірми);

визначення загальних для агентування рис, що притаманні цьому виду діяльності незалежно від вимог національного законодавства та міжнародного права, і спеціальних, зумовлених традиціями правового регулювання в певній країні, станом її економіки, використанням агентування на міжнародних/транснаціональних ринках тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні теоретичні положення та практичні пропозиції можуть бути використані у законотворчій діяльності для вдосконалення правового регулювання агентської діяльності; при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних розробок для студентів та аспірантів юридичних вишів; у навчальному процесі при викладанні курсу «Господарське право» та спецкурсів «Правове регулювання посередництва у сфері господарювання», «Правове регулювання фондового ринку», «Правове регулювання страхової діяльності» та ін.; у правозастосовчій практиці. Окремі висновки та пропозиції, що носять дискусійний характер, можуть скласти основу для подальших наукових досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в доповідях на наукових конференціях, в яких брала участь дисертантка, а саме на: міжвишівській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації» (15 березня 2007 р., м. Київ, Національний аграрний університет); науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (19-20 квітня 2007 р., Київ, КНУ ім. Т. Шевченка); науково-практичній конференції «Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин» (19-20 жовтня 2007 р., м. Івано-Франківськ, на базі Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 24-25 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених (13 червня 2008 р.; Інститут держави та права ім. В.М. Корецького, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24-25 квітня 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23-24 квітня 2009 р., м. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка); міжнародній науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 22-23 травня 2009 р.); науково-практичній конференції «Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі» (м. Харків, 11 грудня 2009 р.); V-их щорічних читаннях з проблем права інтелектуальної власності, присвячених пам'яті проф. О.А. Підопригори (м. Київ, 31 березня 2011 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 15 опублікованих працях: 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України та у 9 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, у якій комплексно досліджено правове регулювання комерційного посередництва (агентування) як виду господарської діяльності та його різновидів, специфіка яких залежить від низки факторів (сфера господарювання, ступінь участі у цих відносинах держави, наявність міжнародного елементу тощо).

Структура дисертації обумовлена об'єктом дослідження та особливостями авторського підходу до розробки обраної проблеми. Робота складається з чотирьох розділів, до яких входить 12 підрозділів, висновків, списку використаних нормативних актів, теоретичних праць, матеріалів практики (понад 250 джерел). Загальний обсяг роботи складає 257 сторінки, з них 223 основного тексту.

2. Основний зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання роботи, методологічну та теоретичну основи дослідження, його об'єкт та предмет; сформульовано положення, що відображають наукову новизну одержаних результатів; висвітлено їх практичне значення, апробацію.

Розділ 1. «Поняття, ознаки та види агентської діяльності та агентських правовідносин» складається з трьох підрозділів, у першому з яких («Історія розвитку агентування та його правового регулювання») висвітлюються основні етапи становлення комерційного посередництва та його правового регулювання, витоки якого можна побачити в Римському праві. Проте в сучасному розумінні агентські відносини виникли, ймовірно, в епоху Середньовіччя, а їх появу нерідко пов`язують з Англією з притаманною для цієї країни специфікою правового регулювання (значною роллю судових прецедентів, торгових звичаїв), хоча в країнах романо-германського права розвиток цього інституту (як комерційного представництва/посередництва) відбувалося дещо іншим шляхом з віддзеркаленням у комерційних/торговельних кодексах, а згодом - і в спеціальних законах.

У сучасній Україні відбулося відновлення цього інституту в зв'язку з розвитком ринкових відносин після 70-річної перерви, а його уніфіковані положення закріплено в ГК України (гл. 31).

Другий підрозділ («Поняття, ознаки та види агентування») присвячений характеристиці агентських відносин як універсальних (тобто таких, які можуть складатися в різних сферах суспільного буття, - дипломатичній, військовій, у галузі трудових відносин, у сфері господарювання тощо), а також відмежуванню комерційного посередництва від інших видів агентування (за сферою їх виникнення та підстав установлення) та функціями (валютні та податкові агенти діють у сфері господарювання, проте не є комерційними, оскільки виконують інші функції, покладені на них законодавцем).

У третьому підрозділі («Поняття, характерні ознаки та види агентських відносин») визначаються ознаки комерційного агентування, узагальнення яких дозволяє запропонувати його визначення як такого виду комерційної господарської діяльності, що здійснюється суб'єктом підприємництва на підставі агентського договору, і полягає у здійснення дій юридичного та фактичного характеру від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала. Господарсько-правове регулювання агентських відносин в Україні здійснюється за допомогою нормативно-правових актів (положень гл. 31 ГК, інших актів законодавства) та агентського договору (індивідуальне регулювання). Аналіз перших свідчить про неналежне врахування законодавцем положень гл. 31 ГК при визначенні особливостей агентування в певних сферах господарювання, на певних ринках тощо, у зв'язку з чим пропонується доповнити його низкою положень.

Розділ 2. («Договори, які опосередковують агентські відносини у сфері господарювання») присвячений договорам, що опосередковують агентські відносини. У першомупідрозділі («Господарсько-правова природа договорів, що опосередковують агентські відносини у сфері господарювання») обґрунтовується господарсько-правова природа таких договорів та здійснюється їх класифікація за критерієм функцій, що вони виконують в агентських відносинах, на: 1) агентські договори як підстави виникнення відносин комерційного посередництва між принципалом та комерційним агентом та 2) договори, що укладаються комерційним агентом з третіми особами на виконання його договірних зобов'язань за агентським договором. Провідна роль належить агентському договору, а договори з третіми особами віддзеркалюють досягнення мети агентського договору - встановлення договірних відносин з третіми особами, що можуть опосередковуватися різними видами договорів (переважно господарських). Хоча друга категорія договорів укладається комерційним агентом, проте наслідки в результаті цього настають зазвичай для принципала.

У другому підрозділі («Агентський договір як підстава виникнення агентських відносин у сфері господарювання та здійснення комерційного агентування») виділяються ознаки агентського договору: опосередкування ним відносин комерційного посередництва як виду господарської діяльності; виконавцем за договором є професійний підприємець - комерційний агент, тоді як принципалом може бути не лише суб'єкт господарювання, а й інші особи (держава, територіальна громада в особі уповноважених органів, інші власники майна, що використовується у сфері господарювання); довірчий характер відносин між принципалом та агентом, що зумовлює їх права та обов'язки, обмеження.

Залежно від сфер використання агентські договори можуть бути кількох різновидів (договір транспортного, в т. ч. морського агентування, договір туристичного агентування, договір страхового агентування та ін.), що відбивається на правовому становищі сторін, їх правах та обов'язках, установленні спеціальних вимог до договорів, порядку їх виконання, підставах припинення тощо. Проте законодавець у спеціальних актах законодавства, що визначають специфіку агентування в певній сфері, нерідко ігнорує ґрунтовність вимог до відповідного різновиду агентського договору, на що практика відповіла своїм заходом - розробкою так званих проформ агентських договорів, які використовуються в тій чи іншій сфері (надання туристичних послуг зокрема).

Належність агентського договору до великої категорії посередницьких договорів зумовила необхідність його відмежування від договору комісії, договору доручення, договору на управління майном як таких, що, незважаючи на відмінність, мають спільні риси з агентським договором. Самостійність агентського договору, завдяки його характерним рисам, зумовила закріплення основних вимог до нього на рівні закону - ГК, Кодексу торговельного мореплавства та ін. У цьому підрозділі визначаються підстави виникнення агентських відносин (насамперед - агентський договір), дається характеристика сторін агентського договору (принципала та агента) з акцентом на виконавця - комерційного агента, їх прав та обов'язків з огляду на наявність між ними довірчих відносин, підстав припинення цього договору, відповідальності сторін. Під час аналізу відповідних актів законодавства дано їм оцінку, виявлено вади та запропоновано шляхи їх усунення.

У третьому розділі («Особливості правового регулювання окремих видів агентських відносин») приділяється увага характеристиці певних видів агентських відносин з метою виявлення підстав для встановлення особливостей їх правового регулювання, включаючи й специфічні вимоги до сторін договору. У першому підрозділі («Агентські відносини за участю держави») аналізуються агентські відносини за безпосередньої участі в них держави, що зумовлено суспільною вагою відповідної сфери (приватизації державного майна/акцій із застосуванням міжнародних/транснаціональних фондових ринків; експорту/імпорту зерна та продуктів його переробки).

Принципалом у цих відносинах виступає держава в особі уповноважених органів. Агенти визначаються на конкурсних засадах і мають бути професійними учасниками відповідного ринку. Хоча специфіка цих відносин закріплюється в низці нормативно-правових актів, проте роль закону при цьому незначна, а вимоги до агентського договору або відсутні, або незначні/не конкретизовані. Разом з тим наявність в зазначених відносинах іноземного/міжнародного елементу зумовлює застосування до них міжнародних правових документів (міжнародних договорів України, права іншої країни чи міжнародної спільноти, на ринку якої здійснюється таке агентування).

У другому підрозділі - «Агентські відносини в окремих сферах господарювання (на певних товарних ринках)» - йдеться про комерційне посередництво на певних товарних ринках (цінних паперів, туристичних послуг, інновацій, у т. ч. трансферу технологій), що дозволяє виявити низку особливостей. Так, в законодавстві про ринок цінних паперів (фондовий ринок) відсутні більш-менш уніфіковані положення про агентування (попри його використання в сфері приватизації і при розміщенні цінних паперів інститутів спільного інвестування) на відміну від брокерської, дилерської та іншої професійної діяльності на цьому ринку. Для агентських відносин у сфері туризму характерним є наявність статусу суб'єкта господарювання і у принципала (туроператора) і у турагента, проте деякі категорії третіх осіб (зокрема туристи) можуть його і не мати. У сфері трансферу технологій законодавець передбачив як комерційного посередника технологічного брокера, встановивши до нього певні вимоги, проте недостатні для ефективності трансферу технологій з точки зору врахування інтересів власника технологій та їх набувача, у зв'язку з чим пропонуються зміни до інноваційного законодавства.

Розділ 4. («Комерційне посередництво в міжнародному праві та комерційному праві зарубіжних країн») присвячено правовому регулюванню агентських відносин у зарубіжному та міжнародному праві.

Аналіз агентських правовідносин за законодавством країн загальної системи права (Англії та США), який здійснено в першому підрозділі - «Комерційне посередництво за законодавством країн загальної системи права (Англії та США)» - дозволяє виділити специфічні риси агентування в цих країнах, зокрема, його універсальність, відсутність чіткої межі між комерційним та некомерційним агентуванням, різноманітності джерел регулювання, серед яких все більшого значення набуває закон, проте інші джерела (торгові звичаї, звичаї ділового обороту, традиційні для цих країн судові прецеденти) зберігають свою роль, що спонукало законодавця (зокрема, в США) встановити їх співвідношення з положеннями агентського договору в разі наявності в них (зазначених джерелах і договорі) колізій.

У країнах романо-германського права (Франції, Німеччині, Росії, значною мірою - Японії), яким присвячено другий підрозділ - «Особливості комерційного посередництва за законодавством країн континентальної правової традиції (Франції, Німеччини, Російської Федерації та ін.)» - основним джерелом правового регулювання відносин комерційного посередництва є закон (у т. ч. торгові кодекси - у Франції, Німеччині, Японії, цивільний - у Російській Федерації), а на локальному рівні - агентський договір. Галузева належність кодексу, який регулює агентські відносини, відбивається на низці обставин, зокрема, на правовому статусі комерційного агента, який за законодавством Франції, Німеччини, Японії та інших країн, повинен мати статус комерсанта/підприємця, проте ЦК РФ такої вимоги до агента не встановлює.

Аналіз зарубіжного законодавства дозволив віднайти правові механізми, що посилюють соціальну спрямованість (цивілізованість) агентських відносин і пропонуються для врахуванням вітчизняним законодавцем. В останньому (третьому) підрозділі («Міжнародне торгове представництво») розглянуто проблему регулювання агентських відносин в міжнародному/транснаціональному праві, різних його джерелах та їх ролі в регулюванні агентування, що здійснюється на міжнародних/транснаціональних ринках.

Особлива увага приділяється використанню в праві ЄС прикріплених агентів інвестиційних фірм та специфіці їх правового статусу, що дозволяє попередити та/або зменшити зловживання і з боку інвестиційних фірм на ринках інвестиційних послуг, і прикріплених агентів. Подібний досвід вартий запозичення з огляду на численні зловживання у сфері інвестиційних послуг України, а шляхи його використання пропонуються в дисертації.

Висновки

У висновках викладено найважливіші наукові та практичні результати дисертаційного дослідження правового регулювання агентських відносин, отримані на основі комплексного аналізу законодавства, доктринальних положень та правозастосовчої практики.

Основними науково-теоретичними узагальненнями, винесеними у висновки дисертації, є положення щодо визначення:

етапів становлення інституту агентування;

характерних рис агентування як універсальної діяльності, що може здійснюватися в різних сферах суспільного буття, та відмежування комерційного агентування як його різновиду, що здійснюється у сфері господарювання професійним її учасником - комерційним агентом на підставі укладеного з принципалом агентського договору, відповідно до якого агент здійснює діє юридичного та фактичного характеру на користь, під контролем, за рахунок і в інтересах принципала, встановлюючи для нього господарські зв'язки з третіми особами;

поняття комерційного посередництва як різновиду господарської комерційної діяльності, на яку поширюються відповідні, закріплені в ГК, принципи (статті 6, 44 ГК);

поняття агентських відносин як різновиду господарських, які складаються у сфері господарювання за участю суб'єктів господарювання, в т. ч. комерційного агента як виконавця з надання посередницьких послуг, та інших учасників зазначених відносин, що виступають у ролі принципала та третіх осіб, опосередковуються за допомогою договорів переважно господарського характеру, провідне місце серед яких відіграє агентський договір;

джерел регулювання агентських відносин: законодавство, звичаї ділового обороту, ділова практика (в т. ч. проформи агентських договорів, що широко використовуються на практиці), міжнародно-правові документи (у разі наявності в агентських відносинах іноземного/міжнародного елементу);

господарсько-правової природи договорів, які опосередковують агентські відносини, та їх видів: 1) агентські договори, що є підставою виникнення агентських відносин і укладаються між принципалом та агентом щодо здійснення останнім дій юридичного та фактичного характеру від імені, в інтересах, за рахунок і під контролем принципала; 2) договори, які укладаються агентом з третіми особами на виконання його зобов'язань за агентським договором (різновиди таких договорів залежать від положень основного - агентського договору; ними можуть бути договори на реалізацію/придбання товарів/майна, підрядні, на надання послуг тощо);

самостійності агентського договору, зумовленої його специфічними ознаками (належність до посередницьких договорів за участю професійного підприємця - комерційного агента; комплексний характер дій комерційного агента, що виконує дії юридичного та фактичного характеру, та фідуціарний характер відносин між сторонами договору - принципалом і комерційним агентом, зумовлений тією обставиною, що агент має діяти в інтересах, від імені, під контролем та за рахунок принципала, що й позначається на правах та обов'язках сторін договору, та встановленні обмежень для них; письмова форма договору), які дозволяють відмежувати його від суміжних договорів (доручення, комісії, довірчого управління майном) та свідчать про обґрунтованість закріплення положень про цей договір у гл. 31 Господарського кодексу України;

вимог до комерційного агента: загальних - наявність статусу суб'єкта господарювання, та спеціальних (залежно від сфери його діяльності), в т. ч. щодо організаційно-правової форми, капіталу, організаційної структури, ліцензування тощо), що дозволяє виділити такі види комерційних агентів: агенти у сфері транспорту (в т. ч. морський агент), агенти на фондовому ринку (агент з розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, агент з розміщення депозитарних розписок), агенти у сфері туризму (турагенти), агенти у сфері страхування (страхові агенти), агенти у сфері банківської діяльності (агенти з обміну валют, банки-агенти з розрахунків), агенти на ринку зерна (державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами), агенти ярмаркової діяльності та ін.;

причин звернення до зарубіжного досвіду правового регулювання агентських відносин (відносин комерційного посередництва/представництва): брак власного (вітчизняного) з огляду на незначну тривалість існування ринкових відносин в сучасній Україні; глобалізація господарського життя; вихід вітчизняних суб'єктів господарювання на зарубіжні та міжнародні/транснаціональні ринки; доцільність установлення прозорих і зрозумілих для учасників агентських відносин незалежно від їх так би мовити «національності» правил здійснення агентування; апробація зарубіжного та міжнародного досвіду протягом багатьох століть і в сучасних умовах;

про агентування як світове явище, а інституту комерційного посередництва як надбання правової науки різних країн та права міжнародних спільнот, попри наявність різних традицій правового регулювання (англо-саксонської та романо-германської), національних особливостей/традицій, відображених у законодавстві певної країни, а також міжнародної практики, віддзеркаленої в численних міжнародних правових документах (враховуючи й правові акти ЄС).

За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо вдосконалення законодавства України шляхом:

внесення змін і доповнень до ГК (статей 295, 296, 297, 298, 302 і 304) - щодо правового статусу учасників агентських відносин та найменування ініціатора встановлення агентських відносин, якого слід іменувати принципалом; додаткових вимог до комерційного агента; строку дії агентського договору; можливості укладання субагентського договору; закріплення відкритого переліку видів агентування та комерційних агентів;

закріплення в законі «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» положень щодо: а) визначення поняття посередницької діяльності у сфері трансферу технологій та суб'єктів такої діяльності; б) включення до кола останніх не лише технологічних брокерів, а й технологічних агентів; в) установлення додаткових вимог до зазначених осіб (наявність відповідної освіти та/або осіб з такою освітою у складі юридичної особи - комерційного агента; дотримання вимог законодавства про діяльність у сфері трансферу технологій); г) можливості використання суб'єктами інноваційної діяльності (інноваційними підприємствами, інноваційними структурами) прикріплених технологічних агентів з обов'язковим дотриманням умов щодо солідарної відповідальності суб'єкта інноваційної діяльності та його прикріпленого технологічного агента за зобов'язаннями, що виникають у процесі здійснення агентом комерційного представництва перед третіми особами;

закріплення в законодавстві, що регулює ринок цінних паперів (зокрема, законах «Про цінні папери та фондовий ринок» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні») положень про агентську діяльність професійних учасників фондового ринку, що здійснюється на підставі агентського договору і не потребує разового доручення на кожну дію агента, якщо інше не передбачено договором;

встановлення на рівні закону вимог до агентського договору, що використовується в інших сферах (приватизації державного майна, страхуванні, наданні туристичних послуг, валютно-обмінних операцій, експорті/імпорті зерна та ін.) з врахуванням специфіки відповідної сфери;

доповнення ч. 2 ст. 79 закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» положеннями про укладення з державним агентом агентського договору та вимог до нього (з врахуванням інтересів держави та необхідності дотримання положень щодо міжнародного комерційного посередництва).

Список опублікованих праць

1. Коротка Р. Місце інституту комерційного посередництва в господарському праві / Р. Коротка // Юридична Україна. - 2007. - № 6. - С. 80-86.

2. Коротка Р. Особливості агентських відносин в окремих сферах господарювання: агентування у сфері приватизації державного майна з використанням міжнародних фондових ринків / Р. Коротка // Юридична Україна. - 2007. - № 11. - С. 62-69.

3. Коротка Р.О. Комерційне посередництво (агентська діяльність) як самостійний інститут господарського права / Р.О. Коротка // Приватне право і підприємництво. - 2008. - Випуск 7. - С. 150-155.

4. Коротка Р.О. Види агентських відносин (окремі аспекти вдосконалення правового регулювання) / Р.О. Коротка // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 3. - С. 147-155.

5. Коротка Р.О. Особливості агентських правовідносин на ринку зерна / Р.О. Коротка // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 5. - С. 31-33.

6. Коротка Р.О. До питання про розмежування комерційного посередництва та інших видів агентування / Р.О. Коротка // Університетські наукові записки: Хмельницький університет економіки та права. - 2011. - № 1. - С. 190-194.

7. Коротка Р.О. Комерційне посередництво (агентська діяльність) як самостійний інститут господарського права / Р.О. Коротка // Збірник наукових праць учасників Міжвузівської науково-практичної конференції молодих вчених «Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації» (15 березня 2007 р.). - К.: Видавничий центр НАУ, 2007. - С. 262-265.

8. Коротка Р. Види комерційних агентів / Р. Коротка // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених: Збірник наукових праць науково-практичної конференції студентів та аспірантів (19-20 квітня 2007 р., м. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка)). - К.; Промінь, 2007. - С. 222.

9. Коротка Р. Агентський договір та суміжні договори / Р. Коротка // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: Матеріалили Всеукраїнської науково практичної конференції (19-20 жовтня 2007 р.). - м. Івано-Франківськ, ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. - С. 96-101.

10. Коротка Р.О. Правове становище комерційних агентів у сфері інвестиційних послуг (досвід ЄС) / Р.О. Коротка // Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту: Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 23-24 листопада 2007 р.). - К.: ВГЛ «Обрій», 2008. - С. 231-233.

11. Коротка Р.О. Агентські відносини в міжнародному праві / Р.О. Коротка // Правова система України в світлі європейського вибору: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених (13 червня 2008 р.; Інститут держави та права ім. В.М. Корецького, м. Київ). - К., 2008. - С. 198-201.

12. Коротка Р. Особливості агентування у сфері трансферу технологій /Р. Коротка// Збірник наукових праць: Актуальні питання державотворення в Україні: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 24-25 квітня 2008 р.). Ч. 3. - К., 2008. - С. 53-54.

13. Коротка Р. Агентський договір та його різновиди /Р. Коротка// Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених. Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції (23-24 квітня 2009 р.). Частина п'ята. - К., 2009. - С. 95-96.

14. Коротка Р.О. Агентські відносини: методи правового регулювання / Р.О. Коротка // Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 22-23 травня 2009 р.) / Ред. кол. О.Д. Крупчан (голова), Н.С. Кузнєцова, Я.М. Шевченко та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. - С. 302-305.

15. Коротка Р.О. Агентські відносини у сфері інноваційного інвестування / Р.О. Коротка // Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі: матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 11 грудня 2009 р. / ред. кол. Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2009. - С. 65-66.

Размещено на Allbest.ru