Адміністративно-правовий статус органів прокуратури України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут

Міністерства внутрішніх справ України

На правах рукопису

УДК 342.95 (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Івчук Михайло Юрійович

КИЇВ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Курило Володимир Іванович, Навчально-науковий інститут земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування, директор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідуючий кафедрою адміністративного та інформаційного права;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Цимбалюк Віталій Степанович, Науково-дослідний центр правової інформатики Національної академії правових наук України, завідуючий відділом історії та теорії інформаційного права

Захист відбудеться 8 квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 в Державному науково-дослідному інституті МВС України (01011, м. Київ, пров. Кутузова,4-А)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України (01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4-А)

Автореферат розіслано березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шопіна І.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституційні зміни державного механізму, необхідність реалізації сучасної правової політики в галузі прав людини потребують оновлення всієї державно-правової системи, в тому числі і такої її провідної ланки, як прокуратура. У зв'язку з цим варто нагадати, що вітчизняна прокуратура має глибокі коріння і вікові традиції. Створена як орган державної влади, здійснюючий від її імені і за дорученням нагляд за виконанням законів центральними та місцевими органами і установами, їх посадовими особами, прокуратура майже у всі часи розглядалася як важливий правоохоронний та правозахисний інститут.

Докорінні політичні та економічні перетворення в Україні, демократизація суспільних відносин актуалізували питання про роль прокуратури у державному механізмі, її завдання та функції. В умовах зростання кількості порушень прав людини зростає роль прокуратури в посиленні нагляду за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність, в забезпеченні одного з головних принципів кримінального судочинства - невідворотності покарання за кожний вчинений злочин. Водночас, на сьогодні, у діяльності прокуратури є низка проблемних питання, що пов'язані з визначенням місця та ролі органів прокуратури як суб'єкта адміністративного права у системі органів державної влади.

Проблемні питання адміністративно-правого статусу органів у сфері протидії злочинності, місця та значення у ній органів прокуратури були предметом наукових досліджень О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, В.Г. Бесарабова, М.М. Бурбики, А.С. Васильєва, Ю.М. Грошового, Л.М. Давиденка, В.В. Долежана, П.М. Каркача, Ю.В. Капітонова, Т.В. Корнякової, М.В. Косюти, В.О. Макарченка, В.І. Малюги, І.Є. Марочкіна, М.І. Мичка, О.Р. Михайленка, М.О. Потебенька, Є.М. Поповича, М.В. Руденка, В.П. Рябцева, В.В. Сухоноса, П.В. Шумсього, М.К. Якимчука та інших науковців. Проте, у вітчизняній юридичній науці питання адміністративно-правового статусу органів прокуратури України висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. У переважній більшості наукових праць не враховано специфіку вимог, продиктованих сьогоденними тенденціями у світовій політиці та економіці і тими змінами, які сталися у сфері міжнародного й національного законодавства.

Таким чином, зазначені та інші проблеми діяльності органів прокуратури України, відсутність їх належного наукового опрацювання обумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження питань їх адміністративно-правового статусу.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.15 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» № 1 від 19 вересня 2005 р. та Розділу 2 Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. №1911-р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового статусу органів прокуратури України, наданні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій до нормативно-правових актів із зазначених питань на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів й узагальнення практики їх реалізації. адміністративний правовий законодавство прокуратура

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі основні завдання:

- провести історично-правовий аналіз організації, становлення та розвитку органів прокуратури України;

- уточнити сутність та структуру адміністративно-правового статусу органів прокуратури України;

- охарактеризувати правові засади організації діяльності органів прокуратури України та напрямки її реформування;

- дослідити права і обов'язки органів прокуратури України;

- з'ясувати особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури України;

- визначити сутність та особливості юридичної відповідальності працівників прокуратури України;

- з'ясувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу органів прокуратури України у взаємодії з іншими суб'єктами адміністративного права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності органів прокуратури України.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус органів прокуратури України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат із досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.2). Для дослідження проблем діяльності органів прокуратури України використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.4). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, їх правових засад діяльності (підрозділ 1.1, 1.3). Застосування структурно-логічного методу дозволило визначити та охарактеризувати структурні елементи адміністративно-правового статусу органів прокуратури України (підрозділи 1.2, 2.1-2.4). За допомогою методів класифікації та групування визначені комплексні групи повноважень органів прокуратури України (підрозділ 2.1). Особливості взаємовідносин органів прокуратури України з іншими органами виконавчої влади, а також проблеми місця і ролі контрольно-наглядової діяльності у державному управлінні досліджені за допомогою порівняльно-правового та статистичного методів (підрозділ 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять дослідження із загальної теорії держави і права, адміністративного права та теорії управління. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів прокуратури України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів прокуратури України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, враховуючи новітні досягнення науки адміністративного права, дослідити проблеми особливостей адміністративно-правового статусу органів прокуратури України та сформулювати авторське бачення шляхів його розвитку. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- сформульовано визначення правозастосовчої діяльності органів прокуратури України як особливої форми діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб'єктів, а також направленої на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей;

- визначено критерії ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності, до яких віднесено: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрат, що мали місце в її роботі;

дістало подальшого розвитку:

- визначення періодів організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, охарактеризовані особливості функціонування органів прокуратури у відповідні періоди розвитку;

- характеристика місця та ролі прокуратури у системі органів державного управління України, що знаходить свій вияв у тому, що: прокуратура має виокремлену законодавчу самостійність; окремий адміністративно-правовий статус; чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; визначену відповідальність за виконання покладених завдань; сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; здійснення нагляду за додержанням законності; здійснення діяльності від імені держави;

- розуміння правових засад діяльності органів прокуратури України, у зв'язку з чим запропоновано ряд змін та доповнень до чинного законодавства України з метою удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури, а також визначенні напрямки реформування законодавства;

- характеристика прав та обов'язків органів прокуратури, які визначено як здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов'язково забезпечується державним примусом;

удосконалено:

- поняття та уточнено структуру адміністративно-правового статусу органів прокуратури України;

- поняття юридичної відповідальності працівників прокуратури, що визначена як встановлений державою примусовий захід (покарання), що застосовується до правопорушника за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов'язків, порушення правил субординації, а також його обов'язок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством;

- перспективні напрямки взаємодії між прокуратурою та судами, до яких віднесено: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодію прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань щодо зміцнення правопорядку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідницькій сфері - матеріали дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення теоретико-правових питань діяльності органів прокуратури України;

- у правотворчій сфері - висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює діяльність органів прокуратури України;

- у правозастосовній діяльності - для вдосконалення діяльності органів прокуратури України, їх взаємодії з державними та недержавними суб'єктами (акт впровадження від 14 грудня 2010 р.);

- у навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть знайти застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисципліни «Адміністративне право».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2009 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2010 р.), а також на теоретичних семінарах Національного університету біоресурсів і природокористування.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях, опублікованих у наукових виданнях, фахових з юридичних наук, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань). Повний обсяг дисертації - 180 сторінок, з яких обсяг основного тексту роботи становить 162 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Правові основи організації діяльності органів прокуратури України» присвячено історично-правовому аналізу організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, з'ясуванню сутності та структури їх адміністративно-правового статусу, уточненню правових засад організації діяльності на сучасному етапі.

У підрозділі 1.1 «Історично-правовий аналіз організації, становлення та розвитку органів прокуратури в Україні» проаналізовано загальні особливості формування та розвитку органів прокуратури України.

Визначено, що процес розвитку інституту прокуратури в Україні охоплює наступні історико-правові періоди: 1) період зародження (так званий «ранній»); 2) період функціонування інституту прокуратури за часів Речі Посполитої та козацько-гетьманської доби (так званий «допетровський період»; 3) період знаходження України у складі Російської імперії та формування прокуратури у Російській імперії (1722 - 1917 рр.); 4) період Української Народної Республіки (1917 - 1922 рр.); 5) радянський період (1922 - 1991 рр.); 6) пострадянський період (1991 - тепер. час). У свою чергу, в межах названих періодів можна виділити проміжні етапи.

Науковий аналіз літератури та нормативного матеріалу, який регулював діяльність органів прокуратури у різні періоди її розвитку, а також практику її функціонування, дозволив дійти висновку, що історично пріоритетним завданням прокуратури було здійснення «адміністративного нагляду», який згодом став називатися загальним наглядом. Зміст такого нагляду полягав у здійсненні від імені держави нагляду за законністю дій всіх органів влади, підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб за допомогою застосування до винних осіб заходів юридичної відповідальності та опротестування дій, які порушували закон.

Обґрунтовано, що прокуратура в Україні переважно мала повноваження, які підкреслювали її незалежність та самостійність як окремого органу державного управління. При цьому зазначені повноваження характеризувалися специфічністю, багатоплановістю та важливістю для держави.

Україна як члени Ради Європи, як правова, демократична держава, на даний час проходить важливий період розвитку, спрямований на модернізацію правової системи. У створенні нового механізму захисту прав громадян і інтересів держави особлива роль має належати саме прокуратурі, яка в Україні виконує свою основну функцію - забезпечує законність у державі.

У підрозділі 1.2 «Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів прокуратури України» зазначено, що наукове визначення статусу органів прокуратури України неможливе без визначення загального поняття адміністративно-правового статусу та його елементів.

На підставі аналізу поглядів науковців щодо елементів адміністративно-правового статусу органу державної влади обґрунтовано, що такими є: юридично закріплені цілі, завдання та функції; компетенція; організаційно-структурний компонент (нормативне регулювання порядку утворення (обрання, призначення), легалізації, реорганізації, ліквідації, підпорядкованості, встановлення та зміни внутрішньоорганізаційної структури, право на організаційне самовизначення, процедури діяльності, офіційні символи тощо); відповідальність.

Сформульовано поняття адміністративно-правового статусу органів прокуратури України. До основних характеристик адміністративно-правового статусу органів прокуратури віднесено: по-перше, він закріплюється адміністративно-правовими нормами; по-друге, його зміст становлять права та обов'язки; по-третє, він визначає місце прокуратури у системі органів державної влади; по-четверте, є засобом реалізації владних повноважень.

Підкреслено, що використання при формуванні системи органів прокуратури України закордонних аналогів, зокрема деяких європейських та американських країн, на даному етапі розвитку України є недоречним. Маючи багаторічний досвід діяльності, прокуратура України поєднує в собі різнопланові функції, які носять публічно-правовий характер. Крім того, принципи організації та діяльності органів прокуратури України не схожі на аналогічні органи у світі, що свідчить про їх специфічність та індивідуальність. На сьогоднішній день органи прокуратури України не належать до жодної з гілок державної влади, так як її функції і повноваження за своїм характером суттєво відрізняються від законодавчої, виконавчої та судової влади.

Визначено, що прокуратура - це комплексний і багатогранний правовий інститут, що є єдиною централізованою системою, виконує особливий вид державної діяльності, пов'язаний з усією системою державного механізму України і не відноситься до жодних гілок влади. Повноваження, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються окремим законом, при цьому за обсягом і характером виконуваних функцій прокуратура України відрізняється від країн Західної та Східної Європи. Реалізація компетенції прокуратури України носить публічно-правовий, імперативний характер.

Обґрунтовується, що прокуратура України на сьогоднішній день має усі необхідні знаки та атрибути, щоб посідати окреме місце у системі органів державного управління України, до таких віднесено: 1) виокремлену законодавчу самостійність прокуратури; 2) окремий адміністративно-правовий статус; 3) чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; 4) визначена відповідальність за виконання покладених завдань; 5) сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; 6) здійснення нагляду за додержанням законності; 7) прокуратура здійснює свою діяльність від імені держави. На сучасному етапі розвитку України прокурорський нагляд є ефективною та доцільною формою державного контролю за додержанням та застосуванням законів.

У підрозділі 1.3 «Правове регулювання організації діяльності органів прокуратури України на сучасному етапі» досліджено систему нормативно-правових актів, які становлять правову основу функціонування органів прокуратури України.

Підкреслюється, що пріоритетними напрямками реформування органів прокуратури є: 1) підвищення статусу прокуратури як централізованого правозахисного наглядового органу, а також статусу прокурорсько-слідчих працівників; 2) більш чітке і змістовне відображення функцій і повноважень прокуратури як у Конституції України, так і в Законі «Про прокуратуру», в кримінально-процесуальному законодавстві України; 3) наділення прокуратури додатковими повноваженнями, необхідними для успішного виконання покладених на неї функцій; 4) обов'язковість виконання законних вимог прокурорів, спрямованих на усунення та попередження порушень законів, поновлення порушених прав і свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; 5) законодавча конкретизація у процесуально-процедурному плані наглядових та інших дій прокурорів; 6) посилення правового і соціального захисту прокурорів і слідчих прокуратури та членів їхніх сімей; 7) вдосконалення організаційно-правових форм відомчого та судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень і дій посадових осіб прокуратури.

У підрозділі, враховуючи значення завдань, що стоять перед прокуратурою України, її роль в утвердженні законності та забезпеченні прав особи, інтересів суспільства і держави, досвіду її роботи, визначено, що існує нагальна необхідність у наступних змінах і доповненнях до чинного законодавства України. По-перше, враховуючи той факт, що ограни прокуратури в тій чи іншій мірі мають об'єктивну інформацію про рівень забезпечення законності в державі, можуть отримувати інформацію про колізії та недоліки у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин, доцільно Генерального прокурора України включити до числа суб'єктів законодавчої ініціативи, для чого пропонується внести відповідні зміни до ч.1 ст. 93 Конституції України; по-друге, обґрунтовується доцільність деталізації повноважень органів прокуратури та закріплення таких з них як: нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів і дій органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді і захист в суді майнових та інших інтересів держави, а також нагляд за відповідністю судових актів Конституції та закону; нагляд за додержанням законів у місцях виконання кримінального покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру, по-третє, пропонуються зміни до Конституції України з метою закріплення на конституційному рівні принципу незалежності прокурора при здійсненні ним своїх повноважень. Це повинно створити систему захисту працівників прокуратури від незаконного впливу органів влади, управління, комерційних та інших структур.

Розділ 2 «Юридична природа і структура адміністративно-правового статусу органів прокуратури України» присвячено дослідженню обов'язків і прав як основи адміністративної правосуб'єктності органів прокуратури України; юридичної відповідальності працівників прокуратури України; з'ясуванню особливостей її правозастосовчої діяльності та взаємодії органів прокуратури України з іншими державними органами і громадськими організаціями.

У підрозділі 2.1 «Обов'язки і права як основа адміністративної правосуб'єктності органів прокуратури України» піддано ґрунтовній характеристиці обов'язки і права органів прокуратури України, які об'єднано у такі комплексні групи: 1) інформаційно-методичні; 2) забезпечувальні; 3) контрольно-наглядові, кожну з яких охарактеризовано окремо.

Визначено, що права та обов'язки органів прокуратури - це здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов'язково забезпечуються державним примусом..

На підставі дослідження загальних прав та обов'язків, які закріпленні в чинному законодавстві України, дисертант визначає органи прокуратури України як одну з найвпливовіших правоохоронних структур нашої країни, яка основним і першочерговим завданням має захист законних прав, свобод і обов'язків людини та громадянина, а також інтересів держави.

У підрозділі 2.2 «Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури України» визначено що органи прокуратури України - це органи, що ведуть боротьбу зі злочинністю, за всесвітнє утвердження верховенства закону та зміцнення правопорядку. Ці напрямки визначають основні змістовні та структурні елементи правозастосовчої діяльності. Але протягом останнього часу погляди на правозастосовчу діяльність органів прокуратури значно трансформуються. Це пояснюється тим, що прокуратура, здійснюючи свою діяльність, досить часто використовує інформацію, яка є недоступною для більшості населення. Саме це породжує зростання відчуження прокуратури від суспільства, що, в свою чергу, негативно впливає на правозастосовчу діяльність.

Правозастосовча діяльність органів прокуратури України - це особлива форма діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб'єктів, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Зроблено висновок, що захист порушених прав здійснюється шляхом визнання права, відновлення положення права, що існувало до порушення, припинення дій і забезпечення осіб цими правами, що в свою чергу, позитивно впливає на правозастосовчу діяльність органів прокуратури.

Підкреслюється, що механізм правозастосовчої діяльності органів прокуратури - це сукупність взаємоузгоджених і взаємопов'язаних засобів правового регулювання, які використовуються органами прокуратури та їх посадовими особами з метою реалізації і функціонування законного, обґрунтованого, доцільного, справедливого, гуманного та об'єктивного застосування правових норм для забезпечення і підтримання суспільного порядку.

Визначено критерії ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності, до яких віднесено: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрат, що мали місце в її роботі.

У підрозділі 2.3 «Юридична відповідальність працівників прокуратури України» сформульовано висновок, що юридична відповідальність працівників прокуратури - це встановлений державою примусовий захід (покарання) за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов'язків, порушення правил субординації, що застосовується до правопорушника, а також його обов'язок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством.

Визначено, що метою дисциплінарної відповідальності є: по-перше, застосування покарання за неправомірні дії, що є однією з умов забезпечення належного виконання управлінських функцій; по-друге, усунення негативних наслідків вчиненого проступку та недопущення дискримінації організаційної структури, у якій проходить служба посадової особи. Поряд з цим, заходи дисциплінарної відповідальності мають превентивний характер і спрямованні на формування сумлінного виконання службових обов'язків.

У підрозділі підкреслюється, що на сьогоднішній день сам порядок притягнення прокурорсько-слідчих працівників до дисциплінарної відповідальності належним чином неврегульований. Дисциплінарний статут прокуратури, на який покладається встановлення такого порядку, не містить багатьох принципових положень здійснення такої процедури. Тому, ми вважаємо, що Дисциплінарний статут прокуратури України, який було прийнято 6 листопада 1991 року не сумісний з параметрами сучасного стану розвитку прокуратури. Це, в першу чергу, проявляється в необхідності чіткого формулювання підстав дисциплінарної відповідальності прокурорів, шляхом визначення кола службових обов'язків, порушення яких і складатиме дисциплінарний проступок, а також законодавчого закріплення поняття дисциплінарного проступку.

Обґрунтовується, що проблемні питання правового регулювання порядку реалізації юридичної відповідальності працівників органів прокуратури вимагають глибокого опрацювання та свого термінового вирішення. Недосконалий механізм застосування різноманітних видів юридичної відповідальності не забезпечує, з одного боку невідворотність відповідальності за порушення службових обов'язків, а з іншого - створює можливості для зловживань у цій сфері, призводить до помилок, і як наслідок до дезорганізації в роботі з кадрами, не сприяє закріпленню кращих з них в системі органів прокуратури. Потрібно вдосконалити механізм притягнення працівників прокуратури до юридичної відповідальності. Для досягнення цієї мети, потрібно закріпити чіткий перелік суб'єктів ініціювання юрисдикційного провадження та обсяг їх повноважень; визначити етапи юрисдикційного провадження та порядок їх реалізації; скоординувати порядок порушення юрисдикційного провадження; на законодавчому рівні закріпити реалізацію прийнятих рішень.

У підрозділі 2.4 «Взаємодія органів прокуратури України з іншими державними органами і громадськими організаціями» наголошено на тому, що саме при спільній координації та взаємодії між органами прокуратури України та іншими державними органами і громадськими організаціями буде досягнуто ефективного результату. На жаль, на сьогодні питання взаємовідносин прокуратури із законодавчою і виконавчою гілками влади до кінця не врегульоване, що негативно позначається на прокурорській практиці. Це пов'язане з тим, що правову прірву, яка утворилася в нашій державі, намагаються заповнити названі гілки влади, діючи при цьому на свій розсуд і вподобання.

У відносинах між прокуратурою та судами виокремлено такі напрями: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодія прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань щодо зміцнення правопорядку.

Відзначається, що державна політика щодо правового регулювання і контролю за діяльністю громадських організацій є досить неправильною і нав'язливою. Це проявляється через досить складну і тривалу процедуру їх реєстрації. Саме тому, при подальшій розробці та прийнятті нового законодавства, що стосується «третього сектору», потрібно спростити процедуру його реєстрації, створити належні умови для участі представників громадських організацій у діяльності на всіх рівнях державного управління, оскільки недостатнє врахування державними органами потреб громадського суспільства призводить до прийняття недоцільних бюрократичних рішень та створює додаткові перешкоди для прогресивного розвитку нашої держави.

Обґрунтовано, що взаємодія органів прокуратури України з іншими державними органами і громадськими організаціями має дуже важливе практичне значення для подальшого розвитку економічної, політичної та соціальної сфери нашої держави. Україна пройшла складний і довготривалий шлях утворення рівноваги між органами державної влади. Тому діяльність цих інститутів нерозривно пов'язана між собою і повинна розглядатися лише в їх сукупності. Система «стримувань та противаг», до якої належать і органи прокуратури України, слугує засобом, який сприяє забезпеченню стабільності суспільства, розвитку демократії. Головним завданням і призначенням цієї системи являється забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму. Саме при досягненні цих завдань Україна стане державою, якій буде притаманна європейська стабільність та економічна свобода.



ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми Ї удосконалення адміністративно-правового статусу органів прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Процес організації, становлення та розвитку органів прокуратури в Україні включає наступні історико-правові періоди: 1) період зародження (так званий «ранній»); 2) період функціонування інституту прокуратури за часів Речі Посполитої та козацько-гетьманської доби (так званий «допетровський період»); 3) період знаходження України у складі Російської імперії та формування прокуратури у Російській імперії (1722 - 1917 рр.); 4) період Української Народної Республіки (1917 - 1922 рр.); 5) радянський період (1922 - 1991 рр.); 6) пострадянський період (1991 р. - по теперішнй час).

2. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури - це врегульований законодавством порядок створення, реорганізації, ліквідації цих органів, визначення функцій і завдань прокуратури та наділення їх необхідною компетенцією для виконання покладених на неї державою прав та обов'язків. Елементами адміністративно-правового статусу органу прокуратури України є: юридично закріплені цілі, завдання та функції; компетенція; організаційно-структурний компонент; відповідальність.

3. Прокуратура - це комплексний і багатогранний правовий інститут, що є єдиною централізованою системою, виконує особливий вид державної діяльності, пов'язаний з усією системою державного механізму України і не відноситься до жодних гілок влади.

Прокуратура України на сьогоднішній день має усі необхідні ознаки та атрибути, щоб посідати окреме місце у системі органів державного управління України, до таких можна віднести: 1) виокремлену законодавчу самостійність прокуратури; 2) окремий адміністративно-правовий статус; 3) чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; 4) визначена відповідальність за виконання покладених завдань; 5) сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; 6) здійснення нагляду за додержанням законності; 7) прокуратура здійснює свою діяльність від імені держави. На сучасному етапі розвитку України прокурорський нагляд є ефективною та доцільною формою державного контролю за додержанням та застосуванням законів.

4. Пріоритетними напрямками законодавчого реформування органів прокуратури України слід визначити: 1) підвищення статусу прокуратури як централізованого правозахисного наглядового органу, а також статусу прокурорсько-слідчих працівників; 2) більш чітке і змістовне відображення функцій і повноважень прокуратури як у Конституції України, так і в Законі «Про прокуратуру», в кримінально-процесуальному законодавстві України; 3) наділення прокуратури додатковими повноваженнями, необхідними для успішного виконання покладених на неї функцій; 4) обов'язковість виконання законних вимог прокурорів, спрямованих на усунення та попередження порушень законів, поновлення порушених прав і свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; 5) законодавча конкретизація у процесуально-процедурному плані наглядових та інших дій прокурорів; 6) посилення правового і соціального захисту прокурорів і слідчих прокуратури та членів їхніх сімей; 7) вдосконалення організаційно-правових форм відомчого та судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень і дій посадових осіб прокуратури.

5. Права та обов'язки органів прокуратури - це здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов'язково забезпечуються державним примусом..

Процесуальні права та обов'язки прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є досить розгалуженими, впливовими та достатньо вагомими. Саме при сумлінному ставленні до їх виконання неодмінно з'явиться можливість щодо ефективної боротьби з правопорушеннями, які на даний момент мають тенденцію до невпинного зростання.

6. Правозастосовча діяльність органів прокуратури України - це особлива форма діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб'єктів, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Правозастосовча діяльність органів прокуратури є особливою та індивідуальною формою реалізації права. Ця діяльність спрямована на індивідуальну регламентацію і правогарантування. Сутність правозастосовчої діяльності органів прокуратури найбільш повно і змістовно проявляється за допомогою актів прокурорського реагування.

7. Критеріями ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності є: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрат, що мали місце в її роботі.

8. Юридична відповідальність працівників прокуратури - це встановлений державою примусовий захід (покарання) за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов'язків, порушення правил субординації, що застосовується до правопорушника, а також його обов'язок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством.

9. У відносинах між прокуратурою та судами можна виокремити наступні перспективні напрямки взаємодії: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодія прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань зміцнення правопорядку.

Взаємодія органів прокуратури України з державними органами і громадськими організаціями має дуже важливе практичне значення для подальшого розвитку економічної, політичної та соціальної сфери нашої держави. Діяльність цих інститутів нерозривно пов'язана між собою і повинна розглядатися лише в їх сукупності.

У дисертації сформульовані й інші висновки та пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового статусу органів прокуратури України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Івчук М.Ю. Взаємодія органів прокуратури України з іншими державними органами /М.Ю.Івчук// Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірка наукових праць. - 2010. - №16. - С.47-51.

2. Івчук М. Ю. Юридична відповідальність працівників прокуратури України / М. Ю. Івчук // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 397-401 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10imjppu.pdf

3. Івчук М. Ю. Особливості правозастосовної діяльності органів прокуратури України /М.Ю.Івчук // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірка наукових праць. - 2010. - №18. -С.334-340.

4. Івчук М. Ю. Щодо правового регулювання організації діяльності органів прокуратури України на сучасному етапі /М.Ю.Івчук // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірка наукових праць. - 2010. - №19. -С.286-292.

5. Івчук М. Ю. Особливості правового статусу органів прокуратури /М.Ю.Івчук // Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірка наукових праць. -2011. - №20. - С.293-298.

6. Івчук М. Ю. Питання взаємодії органів прокуратури України з державними органами /М.Ю.Івчук //Матеріали науково-практичної конференції «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід»(Луганськ, 2010 р.). -C.114-119.7. Івчук М. Ю. Особливості організації діяльності органів прокуратури України /М.Ю.Івчук // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2009 р.) - С.117-120.



АНОТАЦІЇ

Івчук М.Ю. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Державний науково-дослідний інститут МВС України, Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних та практичних проблем адміністративно-правового статусу органів прокуратури України. У роботі визначено шість історико-правових періодів розвитку інституту прокуратури України, з'ясовано місце прокуратури у механізмі держави, уточнено сутність та структуру її адміністративно-правового статусу. Охарактеризовано правові засади організації діяльності органів прокуратури України. Розкривається змістовна сторона прав та обов'язків, що належать органам прокуратури України. Визначені особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури України, досліджуються форми їх взаємовідносин і взаємодії з іншими державними органами і громадськими організаціями.

Значне місце в дисертації відводиться дослідженню проблем юридичної відповідальності працівників прокуратури України. Надаються пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Ключові слова: суб'єкт адміністративного права, органи прокуратури, нагляд та контроль, адміністративно-правовий статус, завдання, функції, структура, компетенція, повноваження, відповідальність, взаємодія.



Ивчук м.Ю. Административно-правовой статус органов прокуратуры Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Государственный научно-исследовательский институт МВД Украины, Киев, 2011.

В диссертации исследованы теоретико-методологические и практические проблемы административно-правового статуса органов прокуратуры Украины. В результате проведенного исследования сформулирован ряд новых научных положений и выводов, предложенных лично соискателем. В частности получила дальнейшее развитие историко-правовая периодизация развития и становления института прокуратуры в Украине, а также определение характеристики места и роли прокуратуры в системе органов государственного управления Украины, которые определяются тем, что: прокуратура имеет выделенную законодательную самостоятельность; особый административно-правовой статус; четкие функции и компетенцию, которая включает, в частности, определенные полномочия; ответственность за выполнение поставленных заданий; оказывает содействие эффективной и законной деятельности органов исполнительной и судебной власти; осуществление надзора за соблюдением законности; осуществление деятельности от имени государства.

Уточнены понятие и структура административно-правового статуса органов прокуратуры Украины, к элементам которого отнесены: цели, задачи, функции; компетенция; организационно-структурный блок; ответственность.

В работе исследованы правовые основы организации деятельности органов прокуратуры Украины. Впервые сформулировано определение правоприменительной деятельности органов прокуратуры Украины и определены критерии эффективности такой прокурорской деятельности. Получила дальнейшее развитие характеристика прав и обязанностей прокуратуры Украины, усовершенствовано их понятие и классификация.

Усовершенствовано перспективные направления взаимодействия между прокуратурой и судами. Отмечается, что взаимодействие органов прокуратуры Украины с государственными органами и общественными организациями имеет очень важное практическое значение для последующего развития экономической, политической и социальной сферы Украины. Деятельность этих институтов неразрывно связана между собой и должна рассматриваться лишь в их совокупности

Значительное место в диссертации отводится исследованию проблем юридической ответственности работников прокуратуры Украины. Предлагаются предложения и рекомендации по исследуемым вопросам.

Ключевые слова: субъект административного права, органы прокуратуры, надзор и контроль, административно-правовой статус, задания, функции, структура, компетенция, полномочия, ответственность, взаимодействие.



Ivchyk M.U. The Administrative and Legal Status of the Prosecution in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the degree of law in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure, financial law, information law. - The National research University of Ministry of Interior Affairs of Ukraine, Kyiv 2011.

The dissertation investigates the theoretical and methodological and practical problems of administrative and legal status of the prosecution in Ukraine. In the dissertation the six historical periods of development of the institute of legal prosecution of Ukraine are established, the mechanism of state prosecutors is determined, the essence and structure of its administrative and legal status is specified. The legal principles of activity of the Prosecutor of Ukraine are described. The content side of rights and duties that belong to the prosecutor's bodies of Ukraine is revealed. The features of the prosecution of law enforcement Ukraine are determined, the forms of their mutual relations and cooperation with other government agencies and NGOs are studied.

Significant place in the dissertation is given to the problems of the legal responsibility of the Prosecutor of Ukraine. The proposals and recommendations to the investigated problems are given.

Key words: the subject of administrative law, prosecution, supervision and control, administrative and legal status, tasks, functions, structure, competence, authority, responsibility, cooperation.

Размещено на Allbest.ru

...