Межі національної та міжнародної правотворчості: загальнотеоретичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 340.134

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Межі національної та міжнародної правотворчості: загальнотеоретичні аспекти (на матеріалах європейської практики)

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних та правових учень

НИЧКА ЮРІЙ ВАДИМОВИЧ

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

ЛУЦЬ Людмила Андріївна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри теорії та філософії права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ТИХОМИРОВ Олександр Деонисович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри теорії держави та права

кандидат юридичних наук, доцент

КЕЛЬМАН Михайло Степанович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться «02» липня 2011 р. о «10.00» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14 (зал засідань юридичного факультету, ауд. Г-409).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий «01» червня 2011 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Семків В. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стрімке поглиблення інтеграційних процесів в Європі, насамперед, прослідковується у правотворенні: змінюються суб'єкти правотворчої діяльності, обсяги предметів правотворчого регулювання, процедура, специфіка окремих видів правотворчості. Все більшої ваги набирає міжнародна правотворчість, спостерігається розширення предмету її правотворчого регулювання та кола суб'єктів правотворчої діяльності.

Характерною ознакою для сучасної Європи є формування спільного правового простору, щодо якого особливої значимості набувають питання співвідношення міжнародного та національного права, розмежуванняміжнародної та національної правотворчості. Не оминули ці проблеми і правову систему України, яка на сучасному етапі розвитку набуває більш чітких ідентифікаційних ознак континентального права, і у правовому просторі якої посилюється вплив міжнародних правових стандартів. Все це вимагає встановлення оптимального для національної правової системи співвідношення міжнародного та національного права, забезпечення взаємодії джерел міжнародного та національного права у національному правовому просторі, а цьому має сприяти, насамперед, встановлення чітких меж національної та міжнародної правотворчості.

Адже порушення меж чи національної, чи міжнародної правотворчості веде до виникнення юридичних колізій, нормативно-правової інфляції, зниження рівня правового регулювання. Водночас, чітке розмежування національної та міжнародної правотворчості дозволить уникнути дефектів правового регулювання, підвищити його якість.

Деякі напрацювання у цьому напрямку прослідковуються у європейській юридичній практиці, але інтеграційні процеси посилюють увагу правознавців до проблем встановлення чітких меж національної та міжнародної правотворчості.

Питання міжнародної та національної правотворчості не обділені увагою як вітчизняної, так і зарубіжної науки. Ті чи інші аспекти даної проблематики висвітлені у працях С. Алексєєва, В. Баранова, Ю. Буніної, В. Буткевича, В. Василенка, О. Гаврилова, Р. Гринюка, В. Денисова, Б. Дрейшева, С. Дроб'язка, М. Ентіна, Г. Ігнатенка, О. Іларіонова, Х. Кайтаєвої, А. Капустіна, В. Карташова, Д. Керімова, Д. Ковачова, В. Корецького, І. Лукашука, Л. Луць, Н. Любімова, Н. Малишевої, Ю. Манахової, В. Мармазова, М. Марченка, М. Микієвича, О. Міцкевича, В. Муравйова, Л. Мурашко, А. Нашиц Т. Нешатаєвої, В. Опришка, А. Піголкіна, В. Погорілка, С. Полєніної, П. Рабіновича, С. Синюкова, А. Соколової, А. Талалаєва, О. Тихомирова, Ю. Тихомирова, Б. Топорніна, Г. Тункіна, Р. Халфіної, С. Черніченка, С. Шевчука, Г. Шмельової, І. Шувалова, О. Ющика та інших.

Деякі проблеми співвідношення національного та міжнародного права, у тому числі їх взаємодії, висвітлювалися зокрема у працях Р. Давида, Л. Луць, М. Марченка, О. Романова, А. Саідова, Ю. Тихомирова та ін.

Проте загальнотеоретичний аналіз розмежування міжнародної та національної правотворчості у вітчизняній науці не здійснювався.

Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах планової теми кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Загальнотеоретичні та філософські аспекти правотворення в Україні» (№ державної реєстрації 0109U004354).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення закономірностей здійснення та розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості для забезпечення збалансованості міжнародного та національно права у спільному правовому просторі, виявлення особливостей такого розмежування в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:

? розкрити можливості використання поняттєвого апарату діяльнісної методології для дослідження європейської міжнародної та національної правотворчості, виявити структуру правотворчості;

? сформулювати поняття меж правотворчості для подальшого використання у дослідженнях проблем розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості;

? виявити основні види меж правотворчості та фактори, які впливають на їх встановлення та зміну;

? визначити межі правотворчості континентального, загального (англійського) та скандинавського типів правових систем;

? визначити межі європейської міжнародної правотворчості;

? встановити критерії розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості;

? сформувати пропозиції щодо вдосконалення механізму розмежування національної та міжнародної правотворчості в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є європейська міжнародна та національна правотворчість.

Предметом дисертаційного дослідження є закономірності здійснення та розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості з метою забезпечення ефективності правового регулювання, збалансованості міжнародного та національного права у спільному європейському правовому просторі. правотворчість європейський скандинавський розмежування

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний та діяльнісний підходи. Діалектичний підхід дозволив розглянути міжнародну та національну правотворчість як явища, що є соціально обумовлені та постійно розвиваються. Діяльнісний підхід дозволив трактувати правотворчу діяльність як юридичну та соціально значиму діяльність.

Структурно-функціональний метод дозволив виявити основні елементи правотворчої діяльності: мету, суб'єктів, об'єкти, правову активність (дії), результати та зв'язки між ними.

Застосування загальнологічних методів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, абстрагування) дозволили виявити основні ознаки національної та міжнародної правотворчості, сформулювати визначення поняття меж правотворчої діяльності.

Серед спеціально-юридичних методів застосовувався метод загальної теорії права, який дозволив виявити загальні закономірності та особливості окремих видів правотворчості, закономірності здійснення та розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості, а також герменевтико-правовий метод, який використовувався для тлумачення міжнародних договорів та національних джерел права.

Порівняльно-правовий метод дозволив виявити подібні та відмінні ознаки правотворчості у континентальному, загальному (англійському) та скандинавському типах правових систем.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що у вітчизняному правознавстві дисертація є першим загальнотеоретичним дослідженням, яке присвячене розмежуванню європейської міжнародної та національної правотворчості, виявленню особливостей такого розмежування в Україні.

Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:

уперше:

? cформульовано поняття меж правотворчості як явищ, що окреслюють правотворчість та визначають її зміст і параметри;

? встановлено, що якісними межами правотворчості є: компетентний суб'єкт, нормативно-регламентована процедура, предмет правотворчого регулювання, юридична, зовнішня форма виразу нормативно-правових приписів;

? виявлено фактори, що впливають на встановлення та зміну меж правотворчості: зовнішні (природні, соціальні явища) та внутрішні (правові); виявлено, що зовнішні фактори впливають на мінливість меж правотворчості, а внутрішні - забезпечують її відносну сталість, необхідну для здійснення правотворчої діяльності протягом певного періоду;

? доведено звуження меж правотворчості у сучасних європейських правових системах континентального, загального (англійського) та скандинавського типу (завдяки чіткій регламентації в законах компетенції спеціально уповноважених правотворчих суб'єктів та нормативно-правовій уніфікації);

? доведено розширення меж європейської міжнародної правотворчості в сучасних умовах (завдяки збільшенню кола суб'єктів міжнародної правотворчості, розширенню предметних сфер регулювання, збільшенню частки зовнішніх форм (джерел) права);

? виявлено, що в Україні відсутні законодавчі положення, які б чітко визначали межі національної правотворчості з врахуванням предметних сфер міжнародно-правового регулювання;

? сформовано пропозиції щодо вдосконалення механізму розмежування міжнародної та національної правотворчості в Україні, зокрема, в частині визначення основних принципів розмежування міжнародної та національної правотворчості, сфер правотворчого регулювання, суб'єктів правотворчості та процедури розмежування, а також щодо необхідності закріплення механізму розмежування міжнародної та національної правотворчості у Законі України «Про нормативно-правові акти»;

удосконалено:

? положення про структуру правотворчості, яка включає мету, суб'єктів, об'єкти, правову активність (дії), результати, які необхідні для встановлення меж міжнародної та національної правотворчості;

набули подальшого розвитку:

? положення про основні види меж правотворчості (просторові, часові, якісні);

? положення про якісні властивості правотворчості як критерії розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватися: у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теорії правотворчості; особливостей окремих видів міжнародної та національної правотворчості; особливостей правотворчої діяльності в Україні; матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку науки загальної теорії права та порівняльного правознавства; у національній правотворчості при підготовці проектів нормативно-правових актів; у навчальному процесі при підготовці навчальних посібників та підручників; при викладанні дисциплін «Загальна теорія права», «Порівняльне правознавство».

Автор впроваджує результати дослідження при проведенні семінарських занять у Львівському національному університеті імені Івана Франка, при наданні консультацій для працівників Головного управління юстиції у Львівській області.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, наукових та науково-практичних конференціях: ХV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4-5 лютого 2009); IV міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 8-9 квітня 2009 р.); ХVІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2010); ІІ науковій конференції «Компаративістські читання» (м. Івано-Франківськ - Яремче, 22-25 квітня 2010); IX Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 14-16 травня 2010 р.); ХVІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2-3 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Конституційні аспекти судової реформи в Україні» (м. Львів, 24-25 березня 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли своє відображення у 12 публікаціях, зокрема у семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, які входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, 4 розділів, 10 підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 285 найменувань. Обсяг основного тексту дисертації становить 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок роботи з науковими планами, охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методологію дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію та опублікування.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу наукових джерел з питань розмежування національної та міжнародної правотворчості та методології дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки проблеми розмежування національної та міжнародної правотворчості» аналізуються правові дослідження питань правотворчості, зокрема, розмежування міжнародної та національної правотворчої діяльності та зазначається, що питанням правотворчості у зарубіжній та вітчизняній науці приділяється постійна увага. Деякі питання співвідношення міжнародного та національного права також аналізувалися у юридичній літературі в цілому та загальнотеоретичній літературі зокрема. Деякі питання правотворчості у національних чи міждержавних правових системах також висвітлювалися у юридичній літературі. Проте у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві і до тепер відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені питанням встановлення чи зміни меж правотворчості і, зокрема, розмежування міжнародної та національної правотворчості.

У підрозділі 1.2. «Методологія дисертаційного дослідження» обґрунтовується доцільність методологічних засад дослідження меж міжнародної та національної правотворчості, характеризуються основні його методи.

У дисертації зазначається, що методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний та діяльнісний підходи. Діалектичний підхід дозволив розглянути міжнародну та національну правотворчість як явища, що є соціально обумовлені та постійно розвиваються. Діяльнісний підхід дозволив трактувати правотворчу діяльність, як юридичну та соціально значиму діяльність.

Застосування загальнологічних методів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення та абстрагування) дозволили сформулювати поняття меж правотворчої діяльності.

Структурно-функціональний метод дозволив виявити основні елементи правотворчої діяльності: мету, суб'єктів, об'єкти, правову активність (дії) та результати.

Серед спеціально-юридичних методів застосовувався метод загальної теорії права, який дозволив виявити загальні закономірності та особливості окремих видів правотворчості, закономірності здійснення та розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості, а також герменевтико-правовий метод, який використовувався для тлумачення міжнародних договорів та національних джерел права.

Порівняльно-правовий метод дозволив виявити подібні та відмінні ознаки правотворчості у континентальному, загальному (англійському) та скандинавському типах правових систем.

Вибір такої системи підходів та методів обумовлено предметом дисертаційного дослідження.

Другий розділ «Загальнотеоретична характеристика правотворчості» містить два підрозділи, в яких виявляється природа та структура правотворчості, формулюються поняття меж правотворчості та факторів їх виявлення, встановлення та зміни.

Підрозділ 2.1. «Поняття, структура та види правотворчості» присвячений характеристиці основних ознак правотворчості, виявленню основних елементів її структури. Зокрема, правотворчість трактується як різновид юридичної діяльності, що спрямована на створення (об'єктивацію) нормативно-правових приписів, їх зміну та скасування. На основі діяльнісного підходу виокремлюються такі елементи правотворчості: мета, суб'єкти, об'єкти, правова активність (дії), результати. Така структура притаманна будь-якому виду правотворчості. Класифікація правотворчості здійснюється за різними критеріями. При цьому, звертається увага на важливість для даного дисертаційного дослідження класифікації правотворчості за територіальним критерієм. Завдяки данному критерію виділяються міжнародна та національна правотворчість, яким притаманна суттєва видова своєрідність, правильне з'ясування якої істотно полегшує завдання дослідження проблем розмежування даних видів правотворчості.

У підрозділі 2.2. «Межі правотворчості: теоретичні аспекти» визначається поняття меж правотворчості, виокремлюються їх основні види: просторові, часові та якісні. Перші - мають важливе значення для встановлення територіальних параметрів правотворчості, зокрема, міжнародної та національної. Другі - є важливими для встановлення початку та завершення правотворчої діяльності. Треті - дозволяють як відрізняти правотворчість від інших видів юридично значимої діяльності, так і розмежовувати різновиди самої правотворчості. У роботі встановлюються якісні межі правотворчості, акцентується увага на такій межі як предмет правотворчого регулювання, оскільки він не лише відокремлює правотворчість від інших видів діяльності, зокрема від інших видів правотворчості, а й забезпечує їх взаємозв'язок у спільному правовому просторі, а його зміна може викликати зміну змісту правотворчої діяльності в цілому.

Доводиться, що на виявлення, встановлення чи зміну меж правотворчості впливають зовнішні та внутрішні фактори. Виокремлюються зовнішні (неправові) фактори (природні, соціальні явища, умови, середовище формування меж) та внутрішні (правові) (правова система суспільства, мета і завдання держав та міждержавних об'єднань, принципи права тощо). При цьому, обґрунтовується положення про те, що зовнішні фактори створюють умови для зміни меж правотворчості, а внутрішні - сприяють їх поступовій зміні шляхом формалізації.

Ставиться питання про необхідність формування механізму встановлення та зміни меж правотворчості, що здійснюється, насамперед, за допомогою принципів правотворчості, які виступають основними засобами встановлення та зміни меж.

Третій розділ «Особливості національної правотворчості у правових системах Європи: до питання про розмежування» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються особливості правотворчої діяльності у континентальному, загальному (англійському) та скандинавському праві в умовах глобалізації, виявляються межі правотворчості та тенденції до їхньої зміни.

У підрозділі 3.1. «Межі правотворчості в континентальному типі правових систем» зазначається, що будь-яка національна правотворчість складається із таких елементів, як мета, суб'єкти, об'єкти, правова активність (дії) суб'єкта, результати. Звертається увага на те, що межі правотворчості у континентальному праві є звуженими, завдяки регламентації у конституціях та законах компетенції спеціально уповноважених правотворчих суб'єктів, визначенню предмета правотворчого регулювання.

Аналізуються особливості національної правотворчості в Україні, де спостерігається хаотичне зростання нормативно-правових приписів, правова інфляція, колізії, дублювання, інші деформації правотворчої діяльності.

Підрозділ 3.2. «Межі правотворчості в загальному (англійському) типі правових систем» присвячений характеристиці особливостей правотворчої діяльності у загальному праві, які пов'язані, насамперед, із функціонуванням такого виду правотворчості як судова. Встановлено, що для держав загального (англійського) права межі правотворчості є дещо ширшими завдяки нормотворчим повноваженням вищих судових органів.

Разом із тим, звертається увага на те, що зростає роль законотворчої діяльності та делегованої правотворчості.

У підрозділі 3.3. «Межі правотворчості в скандинавському типі правових систем» дається характеристика правотворчості у правових системах скандинавського права, яка хоч і є подібною до правотворчості у правових системах континентального типу, але має і особливості, притаманні для кожної правової системи типу. Межі національної правотворчості в скандинавському типі правових систем є більш широкими, порівняно із континентальним типом правових систем, за рахунок правотворчих повноважень вищих судових органів, але, водночас, вони є звужені завдяки нормативно-правовій уніфікації у межах типу.

Четвертий розділ «Європейська міжнародна правотворчість та розмежування її з національною правотворчістю» складається з трьох підрозділів. У ньому дається загальнотеоретична характеристика міжнародної правотворчості, розкриваються особливості європейської міжнародної правотворчості та особливості розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості.

У підрозділі 4.1. «Міжнародна правотворчість: поняття, структура, види» дається характеристика природи міжнародної правотворчості. Структура міжнародної правотворчості, як і національної, містить наступні елементи: мету, суб'єкти, об'єкти, дії (правова активність) та результати. Серед видів міжнародної правотворчості виокремлюється універсальна та регіональна правотворчість. Різновидом останньої є і європейська міжнародна правотворчість. Серед основних тенденцій міжнародної правотворчості називаються такі: збільшення кількості суб'єктів міжнародної правотворчості, розширення сфер міжнародно-правового регулювання, урізноманітнення джерел міжнародного права, інституціалізація правотворчих процедур.

У підрозділі 4.2. «Особливості європейської міжнародної правотворчості» аналізуються природа, структура та види європейської міжнародної правотворчості, якій притаманні ознаки міжнародної правотворчості в цілому та певні особливості, зокрема, такі: підвищення ролі таких суб'єктів правотворчості, як міждержавні організації та їх інституції; більш чітка визначеність предметних сфер правотворчої діяльності в установчих договорах міждержавних організацій; розширення сфер міжнародно-правового регулювання; високий рівень інституціалізації правотворчої діяльності та її формалізації в установчих договорах та інституційних актах міждержавних організацій; зростання питомої ваги та значимості інституційних актів міждержавних організацій; зростання ваги міжнародних договорів та інших актів цих організацій у правовому просторі держав-учасниць міждержавних організацій.

Підрозділ 4.3. «Розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості» присвячений характеристиці основних критеріїв розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості, якими є властивості правотворчості: компетентний суб'єкт, предмет правотворчого регулювання, регламентована процедура правотворчої діяльності та юридична зовнішня форма виразу нормативно-правових приписів. Доведено, що на даному етапі розвитку межі європейської міжнародної правотворчості розширюються: збільшується коло суб'єктів міжнародної правотворчості, розширюються предметні сфери, збільшується частка зовнішніх форм (джерел) міжнародного права, формуються нові процедури, що веде до звуження сфер національної правотворчості, насамперед, у державах-учасницях ЄС. Виявлено відсутність чіткого розмежування національної та міжнародної правотворчості в Україні, що веде до зниження рівня ефективного правотворчого регулювання. Сформовані пропозиції щодо попередження деформацій при розмежуванні міжнародної та національної правотворчості в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане нове наукове завдання, що полягає у виявленні закономірностей здійснення та розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості з метою забезпечення збалансованості міжнародного та національного права у спільному правовому просторі, виявленні особливостей такого розмежування в Україні.

Отримані у процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. На основі діяльнісного підходу удосконалено положення про структуру правотворчої діяльності, яка включає такі елементи: мету, суб'єктів, об'єкти, правову активність (дії), результати.

2. Межі правотворчості - це явища, що окреслюють правотворчість та визначають її зміст і параметри.

3. Виявлено основні межі правотворчості: просторові, часові, якісні. При цьому, просторові межі мають важливе значення для територіального розмежування; часові - для встановлення початку та завершення правотворчості; якісні - для розмежування правотворчості з іншими видами юридично значимої діяльності чи міжвидового розмежування правотворчості.

4. До якісних меж правотворчості необхідно віднести: компетентного суб'єкта, нормативно-регламентовану процедуру, предмет правового регулювання, юридичну, зовнішню форму виразу нормативно-правових приписів. При цьому предмет правотворчого регулювання не лише дозволяє розрізнити види правотворчості, а й забезпечує їх зв'язок у спільному правовому просторі.

5. Доведено, що на встановлення та зміну меж правотворчості суттєвий вплив мають зовнішні (неправові) (природні, соціальні явища) та внутрішні (правові) фактори (правова система суспільства, мета і завдання держав та міжнародних організацій, принципи правотворчості та ін.).

Вони також впливають на стійкість та мінливість меж правотворчої діяльності. Так, зовнішні фактори впливають на мінливість меж правотворчості, а внутрішні забезпечують її відносну сталість, яка необхідна для певного періоду здійснення правотворчої діяльності. Водночас, обґрунтовується положення про те, що зовнішні фактори створюють умови для встановлення та зміни меж, а внутрішні (правові) - сприяють їх поступовій зміні шляхом формалізації. Основними засобами встановлення та зміни меж правотворчості є принципи правотворчої діяльності, у межах яких і здійснюється встановлення чи зміна меж.

6. З'ясовано, що основними критеріями розмежування міжнародної та національної правотворчості є такі якісні властивості правотворчості: компетентний суб'єкт, нормативно-регламентована процедура правотворчої діяльності, предмет правотворчого регулювання, юридичні зовнішні форми виразу нормативно-правових приписів. При цьому, аргументується позиція про те, що зміна предмету правотворчого регулювання викликає зміну змісту правотворчої діяльності в цілому, а відтак суттєво впливає на розмежування міжнародної та національної правотворчості.

7. Доведено, що у сучасних європейських правових системах континентального, загального (англійського) та скандинавського права межі національної правотворчості звужуються. У правових системах континентального права звуження меж відбувається завдяки чіткій регламентації у законах компетенції спеціально уповноважених правотворчих суб'єктів.

Дещо ширшими від континентального права є межі правотворчості у правових системах загального (англійського) права завдяки нормативним повноваженням вищих судових органів, що спостерігається і у скандинавських правових системах. Хоча в останніх межі правотворчості звужуються завдяки нормативно-правовій уніфікації в межах скандинавського права.

Звужуються межі національної правотворчості і для держав-учасниць ЄС.

8. Доведено, що на даному етапі розвитку межі європейської міжнародної правотворчості розширюються: збільшується коло суб'єктів міжнародної правотворчості; розширюються предметні сфери регулювання; збільшується частка зовнішніх форм (джерел) права; формуються нові нормативно-регламентовані процедури. Розширення меж правотворчості регламентується установчими документами міжнародних організацій та викликає потребу у звуженні меж національної правотворчості.

9. Виявлено відсутність чіткого розмежування міжнародної та національної правотворчості в Україні, що спричинило хаотичне зростання нормативно-правових приписів, їх інфляцію, колізійність, дублювання та інші деформації, знизило рівень ефективності правового регулювання.

10. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення механізму розмежування міжнародної та національної правотворчості в Україні. Так, при формуванні механізму розмежування міжнародної та національної правотворчості необхідно: 1) чітко сформулювати принципи правотворчості, які спрямовані на виявлення меж правотворчості, їх встановлення чи зміну; 2) виявити ті сфери правотворчого регулювання, які потребують національної правотворчості; 3) встановити суб'єкти національної правотворчості та зовнішні форми виразу нормативноправових приписів; 4) виявити сфери, де необхідно обмежити (звузити) правове регулювання на національному рівні; 5) здійснити перегляд чинного законодавства у сферах, які потребують обмеження правотворчої діяльності на національному рівні; 6) враховувати результати міжнародної правотворчості як ті, що впроваджені, так і ті, що можуть бути впроваджені у національну правову систему; 7) визначити процедуру розмежування. Ці положення необхідно зафіксувати в Законі України «Про нормативно-правові акти України». Необхідно також створити автоматизовану систему обліку всіх нормативно-правових приписів, що містяться у різних джерелах права. Це дозволило б уникнути їх неконтрольованого нагромадження, запобігало б виникненню нормативно-правової інфляції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ничка Ю. Міжнародна правотворчість: загальнотеоретичні аспекти / Ю. Ничка // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XV регіональної наук.-практ. конф., (Львів, 4-5 лютого 2009 р.). - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С. 29 -30.

2. Ничка Ю. Сфери та межі правотворчості: загальнотеоретичні аспекти / Ю. Ничка // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVІ регіональної наук.-практ. конф., (Львів, 8-9 лютого 2010 р.). - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - С. 27 - 28.

3. Ничка Ю. В. Поняття «правотворчість»: загальнотеоретична характеристика / Ю.В. Ничка // Митна справа. - 2010. - № 4 (70). - Ч. 2. - С. 208 - 212.

4. Ничка Ю. В. Правотворчість в європейських правових системах континентального типу: теоретичні та порівняльні правові аспекти / Ю. В. Ничка // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - Львів, 2010. - Вип. 3. - С. 82 - 89.

5. Ничка Ю. В. Європейська міжнародна правотворчість: загальнотеоретична характеристика / Ю. В. Ничка // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. - Серія юридична. - Львів, 2010. - Вип. 50. - С. 10 - 14.

6. Ничка Ю. В. Правотворчість в європейських правових системах англійського типу: загальнотеоретична характеристика [Електронний ресурс] / Ю. В. Ничка // Часопис -Академії адвокатури України. - 2010. - № 9 (4). - С. 1-5. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ Chaau/2010-4/10nyvtzh.pdf.

7. Ничка Ю. В. Правотворчість у правових системах скандинавського типу / Ю. В. Ничка // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2011. - Вип. 52. - С. 21 - 26.

8. Ничка Ю. В. Міжнародна та національна правотворчість: загальнотеоретичні та порівняльно-правові аспекти (на матеріалах європейської практики) / Ю. В. Ничка // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. праць / за ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Гриценка, М. Б. Бучка; упор. О. В. Кресін. - К. : Логос, 2010. - С. 219 - 221.

9. Ничка Ю. Основні тенденції європейської міжнародної правотворчості: загальнотеоретична характеристика / Ю. Ничка // Тези доповідей ІХ Міжнародної студентсько-аспірантської наукової конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи», (Львів, 14-12 травня 2010 р.). - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - С. 276 - 277.

10. Ничка Ю. Правотворчість у правових системах скандинавського типу: порівняльно-правові аспекти / Ю. Ничка // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVІІ регіональної наук.-практ. конф., (Львів, 3-4 лютого 2011 р.). - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. - С. 29 - 31.

11. Ничка Ю. В. Межі європейської міжнародної та національної правотворчості: загальнотеоретична характеристика [Електронний ресурс] / Ю. В. Ничка // Часопис Академії адвокатури. - 2011. - № 1 (10). - С. 1-6. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2011-1/11nyvpzc.pdf.

12. Ничка Ю. В. Міжнародна правотворчість: загальнотеоретична характеристика / Ю. В. Ничка // Порівняльно-правові дослідження : українсько-грецький міжнародний науковий юридичний журнал. - 2011. - Вип.1. - С. 92 - 96.

АНОТАЦІЯ

Ничка Ю.В. Межі національної та міжнародної правотворчості: загальнотеоретичні аспекти (на матеріалах європейської практики). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертацію присвячено загальнотеоретичному аналізу проблем розмежування міжнародної та національної правотворчості в сучасних умовах. У роботі виявляється природа правотворчості, встановлюється її структура, виокремлюються види; формулюється поняття меж правотворчості; характеризуються основні їх види; встановлюються критерії розмежування національної та міжнародної правотворчості. У дисертації виявляються тенденції до звуження сфер національного правотворчого регулювання та розширення сфер міжнародного правотворчого регулювання, визначаються основні засоби встановлення чи зміни меж правотворчості - принципи правотворчості, в межах яких і функціонує механізм розмежування європейської міжнародної та національної правотворчості; формуються пропозиції щодо вдосконалення механізму розмежування міжнародної та національної правотворчості в Україні.

Ключові слова: європейська міжнародна правотворчість, європейська національна правотворчість, межі правотворчості.

АННОТАЦИЯ

Нычка Ю.В. Пределы национального и международного правотворчества: общетеоретические аспекты (на материалах европейской практики). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена общетеоретическому анализу проблем установления пределов национального и международного правотворчества в современных условиях, что вызвано необходимостью достижения правового баланса в общем правовом пространстве. В работе определяется природа правотворчества, характеризуется его структура (цель, субъекты, объекты, правовые действия, результаты), проводится дифференциация на виды, формулируется понятие пределов правотворчества, выделяются основные их виды. Особое внимание в диссертации уделяется качественным пределам: компетентным субъектам, предмету правового регулирования, нормативно-регламентируемой процедуре и внешним формам объективации нормативно-правовых предписаний. Эти качества правотворческой деятельности являются критериями установления предметов международного и национального правотворчества.

В диссертационном исследовании установлено сужение пределов национального правотворчества в европейском континентальном, общем (английском), скандинавском праве. Наиболее узкие пределы национального правотворчества наблюдаются в правовых системах государств-членов Европейского Союза. Вместе с тем, пределы европейского международного правотворчества расширяются: увеличивается количество субъектов международного правотворчества, расширяются предметные сферы, увеличивается количество источников международного права, появляются новые регламентированные процедуры. Это вызывает потребность в сужении пределов национального правотворчества.

В Украине отсутствует четкая практика установления пределов национального и международного правотворчества, что создает условия для хаотического накопления нормативно-правовых предписаний, их инфляции, приводит к различному роду правотворческих деформаций, снижает уровень эффективности правового регулирования в целом. В работе предлагаются пути совершенствования механизма разграничения международного и национального правотворчества в Украине. В частности, предлагается создание автоматизированной системы учета всех нормативно-правовых предписаний, объективированных в действующих источниках права Украины, что позволит избежать их неконтролированного накопления.

SUMMARY

Yu.V. Nychka Limits of International and National Law-Making Activity: General Theoretical Aspects (based on the Materials of European Practice). - Manuscript.

Thesis for attainment of the scientifi c degree of the Candidate of Legal Sciences, speciality 12.00.01. - Theory and History of State and Law; History of Political and Law Doctrine. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2011.

The thesis is dedicated to the general theoretical analysis of problems of differentiation of international and national law-making activity in the modern context. The paper reveals nature of law-making activity, determines its structure, defi nes its types, formulates the notion of limits of law-making activity, provides characteristics of its main types; sets up criteria of differentiation of international and national law-making activity. The paper reveals trends towards the narrowing of spheres of national law-making regulation and the expansion of spheres of international law-making regulation; determines principles of lawmaking activity as main means of establishing and changing of law-making activity limits, within which the mechanism of differentiation of international and national law-making activity functions; formulates the propositions concerning the improvement of the mechanism of differentiation of international and national law-making activity in Ukraine.

Key words: European international law-making activity, European national law-making activity, limits of law-making activity.

Підписано до друку 27.05.2011 р. Формат 60x90/16.

Обсяг 0,9 авт. арк.

Тираж 100 прим. Папір офсетний.

Друк: ФОП Кундельський Г.П.

79000, Львів, вул. Дорошенка, 14.

Свідоцтво держ. реєстру: серія В02 №076643.

Тел.: (032) 272 78 97; 096 270 6287

e-mail: genaprint@mail.ru

Размещено на Allbest.ru

...