Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування

Размещено на http://allbest.ru

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 347.453.046 (043.5)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ У ДОГОВОРАХ ПРО ПЕРЕДАННЯ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Хащівська Надія Василівна

КИЇВ-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Луць Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Ромовська Зорислава Василівна, Академія адвокатури України, завідувач кафедри цивільного, господарського права та процесу

кандидат юридичних наук, доцент, Логвінова Марія Володимирівна, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, заступник директора

Захист відбудеться «____» «28» квітня 2011 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

Автореферат розісланий «____» «28» березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною особливістю всіх цивільних правовідносин є те, що вони виникають, тривають, змінюються та припиняються у часі. Строки (терміни) закріплюються нормами цивільного законодавства з метою врегулювання темпоральних показників цивільних правовідносин. Вони упорядковують цивільний обіг, стабілізують цивільні правовідносини, сприяють якісному задоволенню потреб їх учасників, забезпечують своєчасний захист цивільних прав.

Строки пронизують всі інститути цивільного права, в тому числі договори про передання майна у тимчасове користування, які опосередковують відносини з тимчасового володіння та користування майном. Реалізація суб'єктивних прав і виконання обов'язків сторонами таких договорів здійснюється різними способами та засобами, в різному обсязі та послідовності, що обумовлює різну обмеженість такої діяльності часовими межами.

На сьогодні правове регулювання відносин щодо передання майна у тимчасове користування здійснюється одночасно Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України і деякими іншими нормативно-правовими актами, не всі норми яких є взаємоузгодженими. Крім того, чинне законодавство України не достатньо повно регламентує строки (терміни) у договорах про передання майна у тимчасове користування та порядок їх обчислення.

У практиці вітчизняних судів справи за позовами про порушення встановлених законом або договором строків при укладенні, виконанні, зміні та припиненні вищевказаних договорів є непоодинокими. При цьому судова практика у таких справах формується за неоднакового застосування судами одних і тих самих норм цивільного права у подібних правовідносинах.

Це обумовлює необхідність проведення наукового дослідження строків у договорах найму (оренди). Актуальність такого дослідження пов'язана також з тим, що проблематика строків у вищевказаних договорах не достатньо розроблена у вітчизняній цивілістиці, не зважаючи на чималу кількість наукових публікацій щодо таких договорів.

Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці таких вчених-правників: Д. В. Бобрової, Л. Г. Вострікової, Т. М. Вахонєвої, В. П. Грибанова, М. А. Гурвича, О.В. Дзери, А. В. Жгунової, В. Б. Ісакова, О. С. Іоффе, А. Г. Калпіна, В. М. Коссака, К. В. Кейни, М. Я. Кириллової, Н. С. Кузнєцової, О. А. Красавчикова, М. В. Логвінової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, А. І. Масляєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, П. М. Рабіновича, З. В. Ромовської, М. П. Рінга, В. М. Самойленка, А. П. Сергеєва, В. І. Синайського, Є. А. Суханова, Ю. К. Толстого, Н. П. Фрідман, Є. О. Харитонова, Є. Д. Шершеневича, О. В. Шовкової, Н. А. Яхніної та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 26 березня 2008 року (протокол № 3). Дисертаційна робота виконувалась у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України відповідно до теми науково-дослідної роботи «Проблеми здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» (№ державної реєстрації 0108U000494).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні особливостей цивільно-правового регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування, а також виробленні пропозицій та наукових рекомендацій стосовно вдосконалення цивільного законодавства у даній сфері відносин.

Досягнення зазначеної мети можливе у процесі вирішення таких основних завдань:

ь визначити функції та завдання строків (термінів) у цивільних правовідносинах;

ь з'ясувати поняття, ознаки та значення строків у договорах про передання майна у тимчасове користування;

ь виявити особливості законодавчого закріплення строків у вказаних договорах, їх окремих видах та порядку їх обчислення;

ь узагальнити існуючі та виробити нові класифікації строків у цивільному праві;

ь охарактеризувати строки здійснення та захисту прав і виконання обов'язків за договорами про передання майна у тимчасове користування;

ь встановити правові наслідки порушення сторонами строків у цих договорах;

ь внести пропозиції щодо удосконалення норм цивільного законодавства, які стосуються особливостей строків у договорах про передання майна у тимчасове користування.

Об'єктом дослідження є строки та терміни в договорах про передання майна у тимчасове користування.

Предмет дослідження складають норми цивільного законодавства України та іноземних держав, що закріплюють строки у договорах про передання майна у тимчасове користування (крім найму (оренди) житла, виходячи із своєрідності таких відносин), практика їх застосування, а також відповідні положення цивілістики щодо строків у вказаних договорах.

Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати здобуті у процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Так, за допомогою історичного та порівняльно-правового методів досліджувались дореволюційні та радянські наукові праці, колишнє цивільне законодавство (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації). Системно-структурний метод використано при класифікації строків у цивільному праві та у договорах про передання майна у тимчасове користування (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації). Застосування методу аналізу та синтезу було здійснено при характеристиці строків здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, а також строків захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування (підрозділи 2.1.-2.3 дисертації). Метод абстрагування та узагальнення використовувався у процесі розробки дефініцій різних правових понять та категорій (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації). Застосування формально-юридичного методу було здійснено у процесі створення нових правових норм і приписів та удосконалення вже існуючих (підрозділи 2.1.-2.3 дисертації).

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження розроблені та сформульовані наступні основні положення, що виносяться на захист.

Вперше:

1) виділені окремі групи однотипних за своїм характером преклюзивних (присікальних) строків: а) строки здійснення переважних прав; б) строки поновлення договору;

2)претензійні строки визначено як процедурні строки розгляду та вирішення цивільних справ, що застосовуються у випадках урегулювання відповідного спору за домовленістю сторін у порядку, визначеному договором між ними;

3)встановлено необхідність законодавчого закріплення претензійної процедури та порядку обчислення претензійних строків;

4)сформульовано визначення гарантійного строку в договорах про передання майна у тимчасове користування як встановленого законом або договором строку, протягом якого наймодавець (орендодавець) гарантує якість речі, переданої в найм.

Удосконалено:

1)класифікацію строків у цивільному праві на: визначені, невизначені та абстрактні строки. При цьому доведено, що абстрактними слід вважати строки, позначені термінами «розумний строк», «негайно», «будь-який час» тощо;

2)характерні ознаки строків у цивільному праві, до яких віднесено те, що строк: а) є певним проміжком часу (термін - моментом (миттю)); б) має імперативне або диспозитивне встановлення або закріплення; в) не є окремою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин; г) є часовим показником, що має тісний зв'язок з юридичними фактами (діями та подіями); д) встановлюється для упорядкування цивільного обігу або захисту порушених цивільних прав;

3) обґрунтування необхідності встановлення двадцятиденного строку для усунення наймодавцем виявлених недоліків речі, переданої у найм з гарантією якості.

Дістали подальший розвиток:

1)положення про те, що при визначенні строку найму годинами або хвилинами початок перебігу такого строку розпочинається з наступної хвилини, що слідує за моментом укладення договору (для консенсуальних договорів), або з наступної хвилини, що слідує після моменту фактичного передання предмета договору (для реальних договорів);

2)доведення необхідності встановлення відповідальності наймача за ухилення від прийняття ним майна у користування у формі відшкодування збитків, пов'язаних з неприйняттям майна без поважних причин;

3)аргументування доцільності закріплення у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» обов'язку сторін відповідного договору оренди при його укладанні та припиненні складати акт приймання-передачі об'єкта оренди із зазначенням у ньому стану об'єкта.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що представлені в роботі теоретичні розробки і висновки можуть бути використані:

а) при подальших наукових дослідженнях поняття, юридичної природи, співвідношення, характеристики та особливостей строків і термінів в договірних зобов'язаннях;

б) у навчальному процесі при викладанні та при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з курсу цивільного права та спецкурсів з проблем договірного (зобов'язального) права;

в) у процесі нормотворчої діяльності при розробці та удосконаленні норм цивільного законодавства;

г) у правозастосовній діяльності - рекомендації щодо застосування чинного законодавства та удосконалення договірного регулювання можуть використовуватись у судовій і договірній практиці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Положення та результати дослідження доповідалися на дев'яти науково-практичних конференціях: «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (м. Київ, Академія муніципального управління, 26 вересня 2008 р.); «Принципи верховенства права та права людини» (м. Київ, Національний університет «Києво-Могилянська академія», 24-26 жовтня 2008 р.); «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 28-29 листопада 2008 р.); «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, Академія муніципального управління, 10 квітня 2009 р.); «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України 22-23 травня 2009 р.); «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 25-26 вересня 2009 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, Донецький юридичний інститут, 20 листопада 2009 р.); «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії та практики» (м. Київ, Національний авіаційний університет, 18 лютого 2010 р.); «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, Академія муніципального управління, 9 квітня 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 наукових роботах, зокрема у 6 статтях у наукових журналах і збірниках, що входять до переліків фахових наукових видань, затверджених ВАК України, а також 9 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Робота складається із вступу, 2 розділів, що містять 5 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок. Список використаних джерел налічує 195 найменувань та викладений на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується його зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет, методи дисертаційного дослідження, зазначаються використані методи дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробації, зазначаються публікації за темою дисертації.

Розділ 1. «Загальна характеристика строків (термінів) у договорах про передання майна у тимчасове користування» складається з двох підрозділів, в яких досліджуються поняття та види договорів про передання майна у тимчасове користування, висвітлюється сутність і проводиться класифікація цивільно-правових строків у даному типі договорів, визначаються особливості їх правового регулювання.

Підрозділ 1.1. «Поняття та види договорів про передання майна у тимчасове користування» присвячений висвітленню доктринальних і законодавчих підходів до визначення поняття договорів про передання майна у тимчасове користування та їх видів.

Дисертанткою зазначається, що цивільно-правові договори, опосередковуючи відносини у різних сферах суспільної діяльності, юридично оформлюючи і закріплюючи зв'язки між їх учасниками, являють собою єдину систему, окремі частини якої тісно пов'язані між собою і взаємодіють.

За допомогою договорів про передання майна у тимчасове користування опосередковуються відносини з тимчасового володіння і користування майном.

Договір найму (оренди) є класичним договірним інститутом, відомим ще римському приватному праву. Цей договір є консенсуальним, оплатним, двостороннім та взаємним договором. В дисертації визначені наступні характерні ознаки договору найму (оренди):

1) наймач (орендар) отримує майно лише у володіння і користування або тільки у користування;

2) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом майнового найму можуть бути:

а) індивідуально-визначені, неспоживчі речі, які не знищуються повністю або не перетворюються на іншу річ у процесі їх використання;

б) майнові права, наприклад, право на земельні паї;

в) підприємство як єдиний майновий комплекс;

3) наймодавець за виконання своїх обов'язків щодо передання майна у володіння і користування наймачу отримує від останнього плату. Ці ознаки, на думку дисертантки, дозволяють розглядати цей договір у якості самостійного типу цивільно-правових договорів.

Сторонами договору найму (оренди) є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар), якими можуть виступати будь-які учасники цивільних правовідносин: фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади тощо.

Однак в деяких різновидах договорів про передання майна у тимчасове користування законодавець встановлює особливі вимоги до суб'єктного складу учасників правовідносин (договір оренди державного та комунального майна, договір прокату).

Беручи до уваги легальне визначення договору найму (оренди), до його істотних умов, крім умови про предмет, на думку дисертантки, необхідно відносити строк договору та плату за користування майном. Умова про строк договору найму є необхідною для даного виду договірного зобов'язання, адже вона в поєднанні з іншими ознаками цього договору виражає правову природу та особливості відносин найму.

В дисертації відзначається, що виділення в ЦК України окремих видів договорів про передання майна у тимчасове користування проводиться за відсутності будь-якого єдиного класифікаційного критерію. Таке виділення здійснено вітчизняним законодавцем для встановлення окремих правил для передання в найм певних видів речей, специфіка яких вимагає особливого правового регулювання.

Поняття договорів про передання майна у тимчасове користування є родовим поняттям щодо окремих видів найму (оренди). До договорів, що визнаються чинним законодавством України окремими видами найму (оренди) відносяться договори: прокату, найму (оренди) земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруди, найму (оренди) транспортного засобу, лізингу, оренди державного та комунального майна.

У підрозділі 1.2. «Сутність та класифікація цивільно-правових строків (термінів) у договорах про передання майна у тимчасове користування» визначаються сутність, класифікація та призначення цивільно-правових строків у договорах про передання майна у тимчасове користування.

Здійснення прав і виконання обов'язків у часі викликає необхідність закріплення моментів їх виникнення, зміни та припинення в загальному часовому плині. Саме з цією метою використовується категорії строків та термінів.

Обґрунтовується, що строк по відношенню до терміну, є більш загальною часовою категорією, оскільки він, як певний відрізок часу, зі спливом якого наступають юридичні наслідки, визначає період, протягом якого суб'єкт цивільних правовідносин може реалізувати та захистити свої права. законодавство оренда майно наймач

Термін являє собою спеціальну часову категорію цивільного права, яка визначає момент часу, з настанням якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини, а також починається або припиняється обчислення строків, в межах яких здійснюється реалізація та захист учасниками цивільних правовідносин своїх прав та обов'язків.

Відмінність між «моментом» та «терміном», який також визначається як певний момент у часі, полягає у тому, що законодавець поняття «термін» трактує як техніко-юридичну категорію цивільного права, призначену саме для визначення часових показників цивільних правовідносин. Поняття «момент» у цивільному праві є більш складною юридичною категорією, що являє собою сукупність певних дій (юридичних фактів) і визначає процедуру встановлення часу настання правових наслідків. Момент є підґрунтям для визначення терміну.

Запропоновано в п. 2 ч. 1 ст. 10, ст. 17 та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» слово «термін» замінити словом «строк», що дозволить привести термінологію цього Закону у відповідність до тих значень вищевказаних понять, які вказані у ст. 251 ЦК України.

Розглядаючи співвідношення між строками і юридичними фактами доводиться, що строк в цивільному праві є самостійним правовим явищем, яке тісно пов'язане та обумовлене юридичними фактами (діями та подіями). Строк в цивільному праві встановлюється, як правило, для упорядкування цивільного обігу або захисту порушених цивільних прав.

Реалізація суб'єктивних прав та виконання обов'язків у договорах про передання майна у тимчасове користування обмежена різними часовими межами, у зв'язку з чим строки виконання таких договорів є достатньо різноманітними і підлягають класифікації або поділу на види за різними підставами.

Так, за ступенем самостійності учасників зазначені строки поділяються на імперативні, диспозитивні, імперативно-диспозитивні. При цьому імперативно-диспозитивними є ті строки, визначаючи які, закон встановлює лише мінімальний чи максимальний строк здійснення певних дій і дозволяє учасникам відповідних правовідносин відповідно їх збільшувати або зменшувати.

Характеризуючи поділ строків в договорах про передання майна у тимчасове користування на визначені, невизначені та абстрактні, в дисертації вказується, що абстрактними слід вважати строки, які визначені в законодавстві як «негайні» (ст. 765, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»), «розумні» (ч. 2 ст. 776, ч. 2 ст. 777 ЦК України), «будь-який час» (ч. 1 ст. 790 ЦК України) тощо, адже такі строки відзначаються неконкретністю та відсутністю чіткої або загальноприйнятої визначеності.

Поділ строків за цільовим призначенням на строки здійснення суб'єктивних прав, строки виконання цивільних обов'язків та строки захисту цивільних прав дає можливість чітко визначити, який саме строк слід застосувати до тих чи інших цивільних правовідносин та які саме наслідки для сторін цих відносин потягне сплив того чи іншого строку.

В дисертації констатується, що строки здійснення цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування:

1) є різноманітними за способом закріплення та застосування;

2) виступають гарантією своєчасної реалізації сторонами наданих їм прав;

3) потребують чіткого визначення у загальних нормах цивільного законодавства про передання майна у тимчасове користування.

Строки ж виконання цивільних обов'язків у договорах про передання майна у тимчасове користування:

1) тісно пов'язані зі строками здійснення цивільних прав;

2) можуть встановлюватися у договірному порядку, визначатися законодавством та рішенням суду;

3) при їх визначенні на практиці застосовуються переважно саме терміни, які є більш вдалою формою визначення часу виконання таких обов'язків;

4) є різними за змістом та особливостями застосування і залежать від змісту правовідношення, в межах якого вони встановлюються;

5) слугують регулятором цивільних правовідносин, а також забезпечують можливість своєчасного отримання бажаного результату правомочними особами.

Строки захисту цивільних прав визначаються як надані правомочним особам періоди часу для звернення до правопорушника чи до суду з вимогою про захист або примусове здійснення своїх прав. Застосування того чи іншого строку захисту цивільного права залежить від обраної суб'єктом цивільного права форми захисту порушеного права.

При юрисдикційній формі захисту застосовуються строки позовної давності, а при неюрисдикційній - претензійні строки та строки оперативного захисту.

Початок перебігу строків позовної давності у договорах про передання майна у тимчасове користування визначається за особливими правилами (ч. 2 ст. 786 ЦК України), які є винятком із загального правила про початок перебігу строків позовної давності.

Так, початок перебігу строків позовної давності у договорах про передання майна у тимчасове користування пов'язується вітчизняним законодавцем: щодо вимог наймодавця - з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму (оренди).

Обчислення цивільно-правових строків відбувається у певній послідовності, яка, зокрема, передбачає:

1) визначення строку, який необхідно обчислити;

2) визначення термінів, які є початковими (кінцевими) моментами відповідного строку, що потребує обчислення;

3) виявлення необхідних юридичних фактів, які визначають терміни, тобто встановлюють конкретні моменти у часі, що мають юридичне значення;

4) обрахування строку з обов'язковим врахуванням загальних техніко-юридичних норм щодо обчислення строків, передбачених статтями 253-255 ЦК України.

Розділ 2. «Строки здійснення сторонами суб'єктивних прав і виконання цивільних обов'язків у договорах про передання майна у тимчасове користування» складається з трьох підрозділів, присвячених характеристиці строків здійснення суб'єктивних прав і виконання цивільних обов'язків наймодавцем і наймачем, а також визначенню правових наслідків порушення сторонами строків у договорах про передання майна у тимчасове користування.

У підрозділі 2.1. «Строки здійснення суб'єктивних прав та виконання цивільних обов'язків наймодавцем» визначаються часові межі здійснення суб'єктивних прав і виконання цивільних обов'язків наймодавцем як однією із сторін договору найму (оренди).

Строк є однією з основних умов договорів. Ним встановлюються часові межі існування самого договору і моменти (терміни), в яких повинне відбутися виконання зобов'язань контрагентами. Своєчасність досягнення учасниками цивільних правовідносин того чи іншого правового результату є необхідною умовою здійснення суб'єктивних прав і виконання цивільних обов'язків.

Преклюзивні строки як строки здійснення цивільних прав, у тому числі і в договорах про передання майна у тимчасове користування, характеризуються такими ознаками: вони встановлюються для припинення суб'єктивних прав у разі їх нездійснення; їх правоприпиняючий характер є своєрідною цивільно-правовою санкцією, яка або визначена законодавцем, або встановлюється учасниками цивільних правовідносин і застосовується до правомочної особи за нездійснення чи неналежне здійснення належного їй права; преклюзивний характер того чи іншого строку визначається змістом правової норми або за домовленістю сторін.

Окремими групами преклюзивних строків, що є однотипними за своїм характером, оскільки вони мають свої, притаманні саме їм особливості та властивості, у договорах про передання майна у тимчасове користування є строки здійснення переважних прав (ч. 1 ст. 777 ЦК України) та строки поновлення договору (ст. 764 ЦК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Пасивність наймодавця у правовідносинах з передання майна у тимчасове користування щодо подання письмових заперечень на продовження строку дії договору найму протягом встановленого законом строку призводить до пролонгації відповідного договору найму, якщо у цьому договорі не буде передбачено інше.

В дисертації підкреслюється, що основними обов'язками наймодавця за договором найму (оренди) є: передання майна у користування наймачеві негайно або у строк, встановлений договором найму; передання речі наймачеві у стані та у комплекті, що відповідають умовам договору найму та призначенню речі; проведення за власний рахунок капітального ремонту речі, переданої у найм.

У договорі найму (оренди) повинен чітко визначатися склад майна, що передається у користування, місце його розташування, інші дані про майно, що дозволяють індивідуалізувати об'єкт найму (оренди). За відсутності у договорі таких даних умова про предмет (майно), що підлягає переданню, може вважатися неузгодженою сторонами, а відповідний договір -- неукладеним.

Зазначається, що у консенсуальному договорі найму (оренди) наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (оренди) (ст. 765 ЦК України).

У підрозділі 2.2. «Строки здійснення суб'єктивних прав та виконання цивільних обов'язків наймачем» розглядаються строки здійснення наймачем прав і виконання обов'язків за договорами про передання майна у тимчасове користування.

В дисертації підкреслюється, що для здійснення переважного права наймача на укладення договору найму на новий строк необхідні наступні умови:

а) намір наймодавця продовжувати здавати майно у найм;

б) закінчення строку дії договору найму;

в) виконання наймачем належним чином своїх обов'язків;

г) згода наймача на умови передання майна у найм;

д) письмове повідомлення наймодавця з боку наймача про бажання укласти договір найму на новий строк. У разі укладення договору найму на невизначений строк переважне право не виникає, оскільки ч. 3 ст. 763 ЦК України надає право кожній із сторін у будь-який час відмовитися від такого договору, попередивши про це іншу сторону у встановлений строк.

Зазначається, що гарантійний строк у договорах про передання майна у тимчасове користування є встановлений законом або договором строк, протягом якого наймодавець (орендодавець) може гарантувати якість речі, переданої у найм. Гарантійні строки у цих договорах встановлюються для забезпечення прав наймачів від прихованих недоліків речі, що передається у найм, які не можуть бути виявлені при звичайному прийманні речі, але можуть бути виявлені в процесі її використання.

Гарантування якості речі, переданої у найм забезпечує наступні права наймачів:

1) право на належну якість речі, що передається в найм;

2) право на вимогу виконання зобов'язаною особою гарантійного зобов'язання у визначеному законом або договором обсязі;

3) право на безпеку речі, переданої в найм. Дисертантка поділяє гарантійні строки залежно від стану та особливостей речі, що передається у найм, на такі види:

1) строк користування виготовленими чи відремонтованими речами;

2) гарантійний строк для явних та прихованих недоліків речі;

3) гарантійний строк на основні та комплектуючі вироби.

Основними обов'язками наймача за договором найму (оренди) є: прийняти майно, що передається наймодавцем у тимчасове володіння та користування; перевірити справність речі, яка передається в найм, в момент її передання у присутності наймодавця; користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору; утримувати річ, передану в найм, у належному стані та проводити за свій рахунок її поточний ремонт; своєчасно вносити плату за користування орендованим майном; повернути річ, отриману в найм, після закінчення строку договору найму або припинення договору найму на інших підставах.

Щодо обов'язку наймача користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору в дисертації відзначається, що в чинному законодавстві закріплено не обов'язок користування відповідною річчю, а обов'язок користуватися річчю відповідно до умов договору або її призначення, адже не використання речі не тягне для наймача будь-яких негативних наслідків, якщо інше не буде передбачено договором.

Підрозділ 2.3. «Правові наслідки порушення сторонами строків у договорах про передання майна у тимчасове користування» присвячений дослідженню правових наслідків порушення умов вказаних договорів про строки.

Повнота та реальність здійснення будь-яких суб'єктивних цивільних прав залежить від того, наскільки ефективний їх захист у випадку порушення. При цьому окрім форм, способів і засобів захисту порушених прав значну роль відіграють строки, в межах яких можна захистити своє порушене право.

Порушення умов договорів про передання майна у тимчасове користування (невиконання або неналежне їх виконання) тягне за собою як відшкодування заподіяних збитків, так і передбачені договором або законом санкції у формі неустойки, пені, штрафу (за несвоєчасне внесення плати за користування річчю, що передана в найм, за невиконання обов'язків щодо передання речі наймачеві, за користування річчю не за її призначенням або з порушенням умов договору найму тощо). Цивільно-правова відповідальність може бути також наслідком невиконання й гарантійного зобов'язання, передбаченого договором про найму.

Щодо правових наслідків порушення зобов'язань, що виникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що, незважаючи на поєднання у змішаному договорі елементів різних договорів, він все ж є одним цілісним договором.

В дисертації доводиться, що у випадку, коли наймач чинить наймодавцеві перепони щодо передання речі у користування або ухиляється від її прийняття, для наймодавця не повинні виникати негативні правові наслідки, передбачені ст. 766 ЦК України, оскільки в таких випадках відсутня його вина.

Доводиться, що при порушенні наймодавцем переважного права наймача та укладенні нового договору найму з іншою особою, останній має право в судовому порядку не лише вимагати переведення на нього прав і обов'язків наймача за укладеним договором а й, крім того, - відшкодування збитків, заподіяних відмовою поновити з ним договір найму. Якщо ж особа, яка володіє переважним правом на укладення договору найму на новий строк і чиє право було порушено, втратить зацікавленість в укладенні такого договору, єдиним способом захисту її порушеного права буде стягнення збитків, заподіяних порушенням цього права.

Відзначається, що строки оперативного захисту цивільних прав:

1) є періодами у часі (строками) або моментами (термінами), протягом яких або до яких правомочна особа може звернутися до зобов'язаних осіб з вимогою про захист порушеного права дозволеними законодавством способами;

2) є строками непримусового (неюрисдикційного) захисту порушених прав;

3) мають нетривалий характер, оскільки призначені для швидкого захисту порушеного права;

4) тісно пов'язані із строками виконання відповідних обов'язків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в з'ясуванні особливостей регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування за цивільним законодавством України.

Основні положення та висновки, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, окрім положень наукової новизни, що виносяться на захист, зводяться до наступного.

1. Поняття договорів про передання майна у тимчасове користування є родовим щодо окремих видів найму (оренди), суть яких полягає у тому, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування на певний строк за плату або безоплатно, якщо йдеться про договір позички. Виділення в ЦК України окремих видів договорів про передання майна у тимчасове користування проводиться за відсутності будь-якого єдиного класифікаційного критерію. Таке виділення здійснено вітчизняним законодавцем для встановлення окремих правил передання в тимчасове користування певних видів речей, специфіка яких вимагає особливого правового регулювання.

2. Категорія строків та термінів у цивільному праві використовується для забезпечення визначеності та стабільності цивільних правовідносин, а також з метою закріплення моментів виникнення, зміни та припинення суб'єктивних прав та обов'язків в загальному спливі часу.

3. Строк є більш загальною часовою категорією порівняно з терміном. Строк визначає період, протягом якого суб'єкт цивільних правовідносин може реалізувати та захистити свої права і зобов'язаний виконати свої обов'язки. Терміни встановлюють граничні межі строків.

4. Обґрунтовано, що гарантійні строки у договорах про передання майна у тимчасове користування встановлюються для забезпечення прав наймачів від прихованих недоліків речі, що передається у найм, які не можуть бути виявлені при звичайному прийманні речі, але можуть бути виявлені в процесі її використання.

5.У разі укладення договору найму на невизначений строк переважне право на укладення договору найму на новий строк у наймача не виникає, оскільки ч. 3 ст. 763 ЦК України надає право кожній із сторін у будь-який час відмовитися від такого договору, попередивши про це іншу сторону у встановлений строк.

6. Запропоновано внести такі зміни і доповнення до чинного законодавства України:

а) в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» в п. 2 ч. 1 ст. 10, в ст. 17 та в ч. 2 ст. 22 слово «термін» замінити словом «строк» у відповідних відмінках;

б) доповнити ст. 768 ЦК частиною 3 в такій редакції: «3. Наймодавець не пізніше ніж в двадцятиденний строк із дня отримання відповідного повідомлення наймача зобов'язаний усунути виявлені недоліки речі, переданої у найм з гарантією якості або замінити її аналогічною річчю у справному стані, якщо інше не встановлено договором або законом».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хащівська Н. В. Особливості правового регулювання строків виконання цивільних обов'язків у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 8, 2009 р. / Крупчан О. Д. та ін. - К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2009. - С. 38-42.

2. Хащівська Н. В. Преклюзивні строки у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 7. - С. 75-79.

3. Хащівська Н. В. Строки захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 10. - С. 115-117.

4. Хащівська Н. В. Особливості правового регулювання строків у договорі найму (оренди) земельної ділянки / Н. В. Хащівська // Юридична Україна. - 2010. - № 4. - С. 70-76.

5. Хащівська Н. В. Гарантійні строки у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 5. - С. 53-56.

6. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорі оренди державного та комунального майна / Н. В. Хащівська // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 9, 2010 р. / Крупчан О. Д. та ін. - К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2010. - С. 99-104.

7. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорі найму (оренди) земельної ділянки / Н. В. Хащівська // Матеріали Науково-практичної конференції «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» приуроченої до 10-ї річниці юридичного факультету Академії муніципального управління (м. Київ, АМУ, 26 вересня 2008 р.). - К., 2009. - С. 147-153.

8. Хащівська Н. В. Правове регулювання строків позовної давності у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Вибрані тези учасників І міжнародного науково-практичного форуму «Принцип верховенства права та права людини» (м. Київ, НУ «Києво-Могилянська академія», 24-26 жовтня 2008 р.). - Київ-Донецьк: Норд-Пресс, 2009. - С. 174-176.

9. Хащівська Н. В. Особливості обчислення цивільно-правових строків / Н. В. Хащівська // Збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 28-29 листопада 2008 р.). - Хмельницький, 2008. - С. 285-287.

10. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання преклюзивних строків у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, АМУ, 10 квітня 2009 р.). - К., 2009. - С. 208- 210.

11. Хащівська Н. В. Гарантійні строки у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 22-23 травня 2009 р.). - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. - С. 232-237.

12. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорі оренди державного, комунального та іншого майна / Н. В. Хащівська // Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 25-26 вересня 2009 р.). - Івано-Франківськ, 2010. - С. 107-113.

13. Хащівська Н. В. Претензійні строки у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, Донецький юридичний інститут, 20 листопада 2009 р.): У 2-х частинах. - Ч. ІІ. - Донецьк: ТОВ «Цифрова поліграфія», 2009. - С. 189-191.

14. Хащівська Н. В. Строки виконання цивільних обов'язків у договорах про передання майна у тимчасове користування / Н. В. Хащівська // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії та практики» (м. Київ, НАУ, 18 лютого 2010 р.). - К., 2010. - С. 262-265.

15. Хащівська Н. В. Строк, як істотна умова договору оренди державного та комунального майна / Н. В. Хащівська // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, АМУ, 9 квітня 2010 р.): У 2-х частинах. - Ч. І. - К., 2010. - С. 151-153.

АНОТАЦІЯ

Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України. - Київ, 2011. Дисертація присвячена дослідженню особливостей правового регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування за цивільним законодавством України. У роботі визначено поняття, функції, завдання та характерні ознаки строків (термінів) у цивільних правовідносинах в цілому та у договорах про передання майна у тимчасове користування зокрема. Досліджено юридичну природу та особливості законодавчого закріплення строків у даній групі договорів. Узагальнені існуючі та запропоновані нові класифікації строків у цивільному праві та встановлено порядок їх обчислення. У дисертації охарактеризовано строки здійснення прав та виконання обов'язків кожною зі сторін договору найму (оренди). Здійснено правовий аналіз та порівняння законодавчого регулювання строків в окремих видах договорів про передання майна у тимчасове користування, зокрема прокату, оренди державного та комунального майна, лізингу, позички тощо. Визначені правові наслідки порушення сторонами строків у договорах про передання майна у тимчасове користування, розглянуто питання відшкодування збитків та сплати неустойки за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ключові слова: строк, термін, договори про передання майна у тимчасове користування, найм, оренда, сторони договору.

АННОТАЦИЯ

Хащивская Н. В. Гражданско-правовое регулирование сроков в договорах о передаче имущества во временное пользование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Национальной академии правовых наук Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию особенностей правового регулирования сроков в договорах о передаче имущества во временное пользование по гражданскому законодательству Украины.

В работе определяются понятие, функции, задания и характерные признаки сроков в гражданских правоотношениях в целом и в договорах о передаче имущества во временное пользование в частности. Исследуются юридическая природа и особенности законодательного закрепления сроков в данной группе договоров.

В диссертации указано, что факт осуществления прав и выполнение обязанностей во времени вызывает необходимость закрепления моментов их возникновения, изменения и прекращения для обеспечения определенности и стабильности гражданских правоотношений, и именно с этой целью используется категория сроков.

Обращается внимание на то, что нормы-дефиниции гражданского законодательства, закрепляя официальное определение сроков, предоставляют им особенное технико-юридическое назначение и повышают их роль в отдельных институтах гражданского права.

В работе указывается, что разделение сроков по целевому назначению на сроки осуществления субъективных прав, сроки выполнения гражданских обязанностей и сроки защиты гражданских прав, дает возможность четко определить, какой именно срок следует применить к тем или иным гражданским правоотношениям и какие именно последствия для сторон этих отношений потянет истечение того или иного срока.

Отмечено, что при определении срока часами или минутами начало срока начинается со следующей минуты, которая следует за моментом заключения договора либо после часового момента фактической передачи предмета договора.

Установлен следующий порядок исчисления гражданско-правовых сроков:

а) определение срока, который необходимо исчислить;

б) определение начальных и конечных моментов соответствующего срока, что нуждается в исчислении;

в) установление необходимых юридических фактов, которые определяют сроки;

г) исчисление срока с обязательным учетом общих норм по исчислению гражданских сроков, предусмотренных статьями 253-255 ЦК Украины.

Принимая во внимание легальное определение договора найма (аренды), сделан вывод о том, что условия договора о предмете, сроке договора аренды и плате за пользование имуществом, можно отнести к существенным условиям договора найма (аренды). В диссертации охарактеризированы сроки осуществления прав и исполнения обязанностей каждой из сторон договора найма (аренды). Проведен правовой анализ и сравнение законодательного регулирования сроков в отдельных видах договоров о передаче имущества во временное пользование.

В договорах о передаче имущества во временное пользование выделены отдельные группы преклюзивных сроков, которые являются однотипными по своему характеру, и которые имеют свои, присущие именно им особенности и свойства - это сроки осуществления преимущественных прав и сроки возобновления договора.

Обоснован вывод о том, что гарантийные сроки в договорах о передаче имущества во временное пользование устанавливаются для обеспечения прав нанимателей от скрытых недостатков вещи, передаваемой в аренду, которые не могут быть обнаруженные при обычном принятии вещи, но могут быть обнаружены в процессе ее использования.

Однако, для реализации, в частности, права на устранение недостатков товара необходимо не только знать длительность гарантийного срока, а также и порядок его исчисления. Поэтому такие сроки нуждаются в четком определении в гражданском законодательстве.

Отмечается, что для осуществления преимущественного права арендатора на заключение договора аренды на новый срок необходимы следующие условия:

а) намерение арендодателя продолжать сдавать имущество в аренду;

б) окончание срока действия договора аренды;

в) выполнение арендатором должным образом своих обязательств;

г) согласие арендатора с условиями передачи имущества в аренду;

д) письменное уведомление арендодателя со стороны арендатора о желании заключить договор аренды на новый срок.

Доказывается, что в случае заключения договора аренды на неопределенный срок преимущественное право не возникает.

Определены правовые последствия нарушения сторонами сроков в договорах о передаче имущества во временное пользование. Обосновано вывод о том, что уклонение от принятия арендатором имущества в пользование дает основания арендодателю требовать возмещения убытков, связанных с отказом в принятии имущества.

Отмечено, что при нарушении арендодателем преимущественного права арендатора и заключении нового договора аренды с другим лицом, последний имеет право в судебном порядке требовать перевода на него прав и обязанностей арендатора по заключенному договору и, кроме того, - возмещения убытков, причиненных отказом возобновить с ним договор аренды.

Если же лицо, которое владеет преимущественным правом арендатора на заключение договора аренды на новый срок и чье право было нарушено, потеряет заинтересованность в заключении такого договора, единственным способом защиты ее нарушенного права будет взыскание убытков, причиненных нарушением этого права.

Ключевые слова: срок, договора о передаче имущества во временное пользование, наем, аренда, стороны договора, сроки защиты прав, исчисления сроков.

ANNOTATION

Khashchivs'ka N. V. Civil-legal adjusting of terms in contracts on the transfer of property in temporal using. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of Candidate of Sciences (Law), specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; international private law / The Scientific-Research Institute of Private Law and Enterpreneurship of the National Academy of Science of Ukraine. - К., 2011.

The thesis is dedicated to research of features of the legal adjusting of terms in contracts on the transfer of property in temporal using in the civil law of Ukraine. The expression, the concept, functions, tasks and characteristic signs of terms in contracts on the transfer of property in temporal using are determined in the work. One of the main objects of the thesis are also legal nature and features of the legislative fixing of terms in this group of contracts. New classifications of terms in a civil law and the order of their calculation are generalized

The terms of realization of civil laws and implementation of duties of each parties of the contract of lease are characterized in the work. A legal analysis and comparison of the legislative adjusting of terms is conducted in the separate types of contracts on the transfer of property in temporal using, in particular to the rental, lease of state and communal property, leasing, loan, and others like that. The law consequences of violation by the sides of terms in contracts on the transfer of property in temporal using are determined.

Key words: term, contracts on the transfer of property in temporal using, lease, parties of the contract, terms of protect of rights, calculations of terms.

Размещено на Allbest.ru

...