Механізми управління державною власністю в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський регіональний інститут державного управління національної академії державного управління при президентові України

УДК 351.82: 334.723(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Механізми управління державною власністю в промисловості

25.00.02 - механізми державного управління

Бачинська Катерина Володимирівна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Свірін Михайло Геннадійович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри регіональної політики та публічного адміністрування.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор Долгальова Олена В'ячеславівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту невиробничої сфери;

кандидат наук з державного управління Ровинський Юрій Олександрович, Одеське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, начальник.

Захист відбудеться 30 березня 2011 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22). правовий власність економіка

Автореферат розісланий « » лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. М. Безверхнюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В Україні відбувається процес докорінних змін у системі відносин власності, зміни командно-адміністративних засад в управлінні економікою на ринкові засади, що покликані забезпечити рівність усіх форм власності і господарювання. Відносини власності є основною рушійною силою розвитку економіки в будь-якому суспільстві. Від рівня державного регулювання відносин власності багато в чому залежатиме успіх ринкових реформ в Україні.

Глобальна фінансово-економічна криза яскраво висвітлила нестійкість та неефективність існуючої системи управління державною власністю, неадекватність застарілих механізмів управління у цій сфері викликам часу. Негативний вплив на формування системи управління державною власністю мала ідеалізація ринку, відмова від державного управління економікою. Все це актуалізує питання вдосконалення організаційних та правових механізмів управління державною власністю.

Державна власність є однією з найважливіших складових економічної системи. Вона охоплює великий масив об'єктів, які є інструментами забезпечення стійкого економічного зростання та соціального благополуччя населення країни. Від ефективності управління власністю значною мірою залежить суспільно-економічний розвиток держави. Актуальність дослідження питань управління державною власністю обумовлюється також і тим фактом, що до теперішнього часу в Україні ще не вдалося створити ефективну систему управління державною власністю та відбуваються процеси її реформування.

Важливе теоретико-методологічне значення для дисертаційного дослідження мали фундаментальні праці вітчизняних науковців, таких як Л. Т. Верховодова, О. М. Денисюк, Г. А. Дорофєєва, І. В. Лазня, І. О. Жадан, М. О. Камишанська, О. В. Кухар, C. В. Мочерний, О. В. Рябченко, О. Й. Пасхавер, М. М. Шкільняк, М. В. Чечетов, Н. В. Чеснакова, та інші. Серед зарубіжних вчених вагомий внесок зробили у розробку питань, пов'язаних з власністю А. Алчіан, С. Брю, Г. Демсец, Р. Коуз, К. Макконелл, Дж. Стігліц, та інші вчені. На особливу увагу заслуговують праці російських вчених О. В. Бузгаліна, А. І. Колганова, М. Я. Петракова, В. П. Шкредова, С. Б. Чернишова. Чимало фундаментальних досліджень зроблено російськими вченими у сфері відносин корпоративної власності, зокрема С. Б. Авдашевою, Т. Г. Долгопятовою, Р. І. Капелюшниковим, О. Д. Радигіним.

Незважаючи на широке коло ґрунтовних наукових розробок щодо визначення сутності, змісту та функціонування державної власності, майже відсутні системні теоретико-методологічні дослідження системи управління державною власністю в промисловості. Необхідність теоретико-методологічного обґрунтування й розробки практичних пропозицій щодо вдосконалення організаційного та правового механізмів управління державною власністю в промисловості зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науково-дослідними роботами Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, які виконувались 2007-2010 рр. Робота виконувалась за темою «Організаційно-правовий механізм управління розвитком регіону» (2007-2008 роки), номер державної реєстрації 0107U004694. Здобувачем наданий ретроспективний і сучасний аналіз організаційно-правових механізмів управління державною власністю.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування й розробка теоретичних і методологічних положень, наукових і практичних рекомендацій щодо розвитку організаційного і правового механізмів управління державною власністю в промисловості.

Відповідно до мети дослідження були поставлені і послідовно вирішувалися такі завдання:

- розкрити сутність поняття «власність», дослідити наукові підходи до питання власності з позиції економіки, права та управління, розкрити сутність механізму управління державною власністю;

- з'ясувати зміст й специфіку організаційного та правового механізмів управління державною власністю як складових системи управління державною власністю та обґрунтувати доцільність створення ефективних організаційного та правового механізмів управління державною власністю в промисловості;

- зробити ретроспективний аналіз системи управління державною власністю за радянських часів;

- проаналізувати моделі систем управління державною власністю у промисловості зарубіжних країн;

- простежити формування системи управління державною власністю у період становлення української держави;

- визначити головні вади існуючої системи управління державною власністю;

- запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності системи управління державною власністю в промисловості.

Об'єктом дослідження є система управління державною власністю в промисловості.

Предметом дослідження є механізми управління державною власністю у промисловості.

Гіпотеза дослідження. Гіпотеза ґрунтується на припущенні, що за умови вдосконалення організаційного та правового механізмів системи управління державною власністю шляхом змін в організаційній структурі та внесення змін в діюче законодавство, підвищиться ефективність функціонування державної власності у промисловості.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі використовувались такі методи як: діалектичний, абстрактно-теоретичний (теоретичне узагальнення і формулювання висновків), класифікаційний (визначення частки державної власності промисловості у структурі державного сектору), статистичний (аналіз сучасного становища реформування державної власності та узагальнення дослідженого), історико-логічний та історико-правовий методи, метод порівняльного аналізу.

Інформаційну й емпіричну базу дослідження склали законодавчі і нормативно-правові акти, дані Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки України. Також емпіричну базу дослідження складають доповіді, економічні огляди, дисертації, монографії, науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

уперше :

- доведено, що дослідження питань управління державною власністю лише з позицій теорії економіки та права є недостатнім та її аналіз необхідно здійснювати з позицій теорії державного управління. На цій основі обґрунтовано положення, що більш достовірне розкриття сутності категорії «власність» можна лише в тріаді «економіка - право - управління», яка забезпечує об'єктивність розуміння розвитку і функціонування явища;

- введено поняття бета-управління відносно складних управлінських систем, до яких відноситься державне регулювання промислового виробництва. Особливістю бета-управління є те, що суб'єкт управління впливає на об'єкт управління через середовище його існування;

удосконалено:

- організаційно-правовий механізм управління об'єктами державної власності в промисловості шляхом внесення інституційних змін та змін у діючому законодавстві, зокрема розмежування функцій, які забезпечують процес реформування та функцій, які забезпечують функціонування державної власності, що є незмінною;

- організаційний механізм управління державною власністю в промисловості через розмежування функцій по її управлінню між центральними органами державної влади та створення на цій основі ефективної організаційної структури державного управління промисловими підприємствами та об'єднаннями;

дістали подальшого розвитку:

- поглиблення теорії власності та управління нею на основі аналізу та узагальнення (систематизації) управлінських, правових та економічних джерел та створення підґрунтя загальнотеоретичної бази наукового дослідження організаційно-правового механізму державної власності в промисловості;

- обґрунтування необхідності продовження приватизаційних процесів на засадах прозорості, обґрунтованості, прагматичності, доцільності, ефективності законодавства та прийняття Стратегічної загальнодержавної програми приватизації державної власності;

- ретроспективний аналіз управління державною власністю в промисловості не з традиційної позиції права чи економіки, а з позиції державного управління;

- необхідність реформування системи управління державною власністю в промисловості з використанням позитивного світового досвіду країн з ринковою економікою, а саме: визначення оптимальної частки державної власності в економіці, наближення її до світових стандартів; урахування стандартів ОЕСР для об'єктів, що діють на комерційній основі; провести перетворення об'єктів державної власності на адекватні ринковому середовищу організаційно-правові форми суб'єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження становлять теоретико-методологічну базу для подальших наукових розробок в обраному напрямку. Зокрема, вони можуть бути використані:

- в державно-управлінській сфері та нормотворчому процесі, як рекомендації при розробці концептуальних та організаційно-правових засад управління державною власністю в умовах ринкової економіки;

- у наукових дослідженнях, як основа подальшого організаційного та правового аналізу механізмів управління державною власністю в промисловості;

- в практиці державного управління - в удосконаленні механізму регулювання промисловості та підвищення ефективності функціонування державної власності.

- у навчальному процесі - як матеріал при вивченні навчальних дисциплін з теорії управління і економіки, державного регулювання економіки, господарського права та інших державно-управлінських та економічних дисциплін.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в діяльність органів виконавчої влади та у навчальний процес. Зокрема, в Одеському територіальному управлінні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (акт про впровадження №01/28/56 від 26.08.2010), а також під час розробки та викладання навчальних дисциплін в Херсонському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (акт про впровадження від 07.08.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою працею. Усі результати, сформульовані висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні і практичні висновки обговорені на наукових конференціях: «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2008 р.); «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2009 р.); «Економічні та фінансові процеси в умовах прогнозної невизначеності: регіональний аспект» (м. Одеса, 2010 р.); «Конституційна реформа в Україні: проблеми і перспективи здійснення» (м. Одеса, 2010 р.), «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, 2010 р.); «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи» (м. Одеса, 2010 р.); «Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби» (м. Одеса, 2010 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені в 12 наукових працях загальним обсягом 22,16 д. а., в тому числі: у одній монографії, в 4 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління та 7 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Зміст викладено на 224 сторінках друкованого тексту, у тому числі на 191 сторінці основного тексту, у 7 таблицях та 4 рисунках. Список використаних джерел включає 206 найменувань на 20 с.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими темами досліджень; розкрито мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення; визначено особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, структуру дисертації, обсяг.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи управління державною власністю», який складається з чотирьох підрозділів, проаналізовано наукові джерела за темою дисертації, визначено ступінь дослідження проблеми, обґрунтовано необхідність переосмислення і подальшої розробки теоретико-методологічних засад управління державною власністю.

Проаналізовано сутність власності та визначено, що власність - це багатопланова соціологічна категорія, в якій виділяють економічний, соціальний, політичний, правовий та інші аспекти, містить майже весь спектр тих відносин, у які вступають між собою люди в будь-якій суспільно-економічній формації. Соціально-економічний зміст власності передбачає наявність відносин між людьми у процесі суспільного відтворювання. Юридичний зміст - це відношення людини до приналежної їй речі, це майнові відносини з приводу володіння, користування та розпорядження. Власність в економічному сенсі - це відносини власників з приводу володіння, користування та розпорядження об'єктом власності.

Обґрунтовано зміни внутрішньої структури власності в сучасних умовах. Якою б монолітною не здавалась зовні категорія «власність», все ж таки в процесі її функціонування відбуваються внутрішні зміни. Якщо раніше йшла мова переважно про економічний та юридичний зміст власності, то сьогодні йдеться про ще одну дуже важливу складову власності - управлінську.

На нашу думку, сучасний етап розвитку суспільних відносин змінює та розширює розуміння тих проблем, які пов'язані з власністю. Якщо раніше предметом наукового дослідження були категорії володіння, користування та розпорядження об'єктами власності, то сьогодні на перше місце виходить проблема управління власністю. Відтак, постає питання різноманітності форм власності та методів управління нею.

Зроблено припущення, що поряд з класичною схемою управління: суб'єкт - об'єкт, може існувати інша - суб'єкт - об'єкт - середовище. Існування останньої не виключає існування класичної схеми управління. Мова йде щодо стерео, тобто просторових систем управління. Ця схема управління може бути ефективною у випадку, коли йдеться про складні структури управління економічними системами. Запропонована схема демонструє можливість перетворення середовища в агента (провідника) управління, що впливає на об'єкт управління, тобто середовище, яке не є суб'єктом управління, пропускає через себе управлінські дії, які в свою чергу змінюють функціонування об'єкта управління.

Визначено, що механізм управління державною власністю - це штучно створена державою складна система, призначена для досягнення певних цілей, яка має визначну структуру, сукупність правових норм, методів, засобів, інструментів державного впливу на об'єкт управління - державну власність. Розкрито механізм управління державною власністю як складну систему взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів, що містить у собі: об'єкти управління державною власністю, суб'єкти управління власністю в особі держави, що представлена уповноваженими органами державного управління, які здійснюють управління об'єктом - державною власністю, використовуючи свій правовий, нормативний, інформаційний, економічний, фінансовий та інші ресурси, спрямований на досягнення мети - ефективного функціонування державної власності.

Одна з найголовніших особливостей управління державною власністю полягає в тому, що власність вирізняється абсолютним масштабом усуспільнення, який ускладнює реалізацію управляючих впливів власника на об'єкти власності. Тому при управлінні державною власністю найбільш характерним є передача окремих об'єктів в управління конкретним юридичним чи фізичним особам, що дозволяє локалізувати управляючий вплив на об'єкти власності. Управління державною власністю потребує чіткого визначення кола об'єктів і суб'єктів системи управління державною власністю з урахуванням їх особливостей. Найважливіша роль в управлінні державною власністю належить системі органів державної влади, які входять до структури організаційного механізму управління державною власністю.

Обґрунтовано положення, що правовий механізм регулювання власністю є явищем суб'єктивно - об'єктивним, об'єктивність якого полягає в тому, що він об'єктивує відносини власності посередництвом системи правових норм. Суб'єктивність явища - це правила у вигляді правових норм (правил поведінки, діяльності), встановлені державою щодо регулювання державною власністю та дій суб'єктів права з реалізації своєї компетенції у цій сфері.

Доведено, що коло об'єктів права державної власності нічим не обмежено. Держава може бути власником будь-якого майна, незалежно від його об'єктивної форми, а також від засобу його створення та придбання. До об'єктів права державної власності відноситься і будь-яке інше майно необхідне для здійснення завдань держави.

У другому розділі - «Управління державною власністю в системах економічної діяльності» - здійснено історико-логічний та порівняльний аналіз управління державною власністю в промисловості, систематизовано історичний досвід управління промисловістю за радянських часів та в сучасних розвинутих країнах, оцінено досвід державного регулювання промисловістю за період незалежності та зроблено висновки щодо удосконалення організаційно-правового механізму управління державною власністю, її структурної перебудови.

За результатами ретроспективного аналізу системи управління державною власністю в промисловості за радянських часів та внутрішніх механізмів розвитку управління промисловістю доведено, що ідеологічна платформа побудови комунізму була попереду економіки та підчиняла її собі, нехтуючи об'єктивними економічними законами.

У розвитку господарського механізму СРСР можна виділити певні періоди, які відзначилися реформами, що значно вплинули на розвиток системи управління державною власністю в промисловості. Особливий інтерес являє собою економічна реформа другої половини 50-х років ХХ століття, яка суттєво торкнулась промисловості. Якщо до проведення реформи державна власність в промисловості управлялась галузевими міністерствами, які знаходились у столиці Радянського союзу - Москві, і таким чином, в дійсності управління промисловістю замикалося у центрі керівництва народним господарством, то в ході економічної реформи ця система була зруйнована. Галузеве управління було ліквідовано і на зміну йому прийшло територіальне управління в особі раднаргоспів. Промисловість об'єднувалась в економічні райони, тобто управління промисловістю з центру змістилося на рівень територій. Але нова система управління народним господарством та промисловістю, зокрема, не вписувалась в систему адміністративно-командного керування і тому була приречена на страту. Всі інші спроби реформування системи управління народним господарством теж виявилися невдалими. Історичний аналіз показує, що коли перед радянською владою постало питання створення ефективної системи управління державною власністю, вона остаточно зруйнувала попередню систему, створивши свою оригінальну модель, яка була побудована на антиринкових принципах та блокувала всі реформи, які мали ринкову спрямованість.

На підставі аналізу моделей управління державною власністю в промисловості розвинутих країн заходу доведено, що кожна країна має свою специфіку в побудові системи управління, а світова практика має широкій набір моделей організації виконання державою функцій власника.

Разом з тим, найбільш поширеними є дві основні організаційні моделі: управління державними підприємствами здійснюється різноманітними органами влади (міністерствами) у відповідності до специфіки діяльності компанії; управління державними підприємствами здійснюється шляхом передачі пакетів акцій в управління спеціально утвореним інститутам. Зазначені моделі мають свої переваги та недоліки. Зважаючи на певні відмінності у формулюваннях цілей вказаних країн, вони мають одну спільність, а саме, держава повинна бути ефективним власником.

Доведено, що в більшості економічно розвинутих країнах питання управління державною власністю в промисловості відноситься до сфери корпоративного управління. Функціонування економік цих країн здійснюється в більшості за рахунок корпоративного сектору, де межа між державним та недержавним секторами є досить розмитою. Функціонування державної власності в промисловості відбувається за загальними принципами управління власністю, а проблеми управління державною власністю типові як для державних підприємств, так і для приватних.

Встановлено, що особливістю України в проведені приватизації є визначальна роль Державних програм приватизації. Такі програми визначили концептуальні підходи щодо проведення реформування власності. Приватизація стала головним інструментом процесу формування структури державного сектору промисловості. Зміни у розмірі та структурі державного сектору промисловості в українській економіці безпосередньо повторюють зміни у приватизаційному процесі. Приватизація 1992 -2010 років призвела до значного скорочення державного сектору, вагома частка приватизованих підприємств державної власності відносилась до об'єктів промисловості.

Визначено, що гальмування приватизаційних процесів вже з початку 2000 - х років примушує державу залишатися власником ще досить значного масиву підприємств промисловості. Серед державних підприємств промисловості є багато об'єктів, збереження яких у державній власності є недоцільним. Фінансова підтримка збиткових підприємств лягає важким тягарем на бюджет держави. Тому, визначення оптимальної кількості підприємств, які необхідні державі для виконання притаманних їй функцій є одним із способів вдосконалення організаційного механізму управління державною власністю в промисловості. Політика скорочення масштабів державного сектору в промисловості може бути вирішена шляхом відновлення приватизації підприємств промисловості. Встановлено, що на сучасному етапі перетворень в економіці акценти в управлінні державною власністю в промисловості починають змінюватися. Відбувається поступова зміна пріоритетів у процесі реформування власності. Якщо на початкових етапах реформування власності приватизація використовувалась як спосіб трансформації державного сектору та створення приватного сектору, який би зайняв домінуючі позиції в економіці держави, то вже на сучасному етапі на перші місця виходять питання ефективності управління державною власністю, зокрема, питання управління державною власністю у промисловості.

Доведено, що відсутність протягом багатьох років єдиної державної політики щодо управління державною власністю, однією з основних складових якої є Державні програми приватизації та залежність приватизаційних процесів від політичних впливів призвело до деформації політики у сфері управління державною власністю. Одним з перших кроків у напряму відновлення системної політики приватизації має стати прийняття нової Державної програми приватизації, в якій були б визначенні довгострокові стратегічні цілі та завдання.

У третьому розділі - «Вдосконалення механізмів системи управління державною власністю в промисловості» - визначено основні напрями підвищення ефективності управління державною власністю в промисловості.

Досліджено систему управління державною власністю в промисловості України, яка вбудована у загальну систему управління державною власністю та доведено, що вона формувалась під впливом різноманітних чинників, а її теперішня модель не є результатом цілеспрямованої політики створення ефективної системи управління державною власністю. Сучасна модель і механізми управління об'єктами державної власності в промисловості значною мірою сформувались поза рамками системної державної політики. Спроби вдосконалення організаційно-правових механізмів управління державною власністю не внесли принципових змін у діючу систему управління об'єктами державної власності в промисловості, навпаки законодавчо закріпили та законсервували старі принципи управління. Навіть прийняття Закону України «Про управління об'єктами державної власності» кардинально не змінило ситуацію на краще. Новий Закон лише надав правові рамки вже фактично утвореній системі управління державною власністю. Відтак, існуюча система управління об'єктами державної власності в промисловості потребує невідкладного реформування.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про управління об'єктами державної власності» головним суб'єктом, що виконує функції щодо управління об'єктами державної власності від імені держави, є Кабінет Міністрів України. Решту суб'єктів управління об'єктами державної власності згідно законодавства складають: Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Таким чином, вітчизняна система управління державною власністю має величезну за кількістю мережу суб'єктів управління. Розпорошеність функцій управління об'єктами державної власності між великою кількістю суб'єктів управління зумовлює низьку ефективність управління державною власністю. Отже, існує потреба у створені спеціалізованої системи управління об'єктами державної власності.

Встановлено, що правова база, яка забезпечує сьогодні процес управління державною власністю утворилась стихійно та під впливом інтересів окремих суб'єктів управління. Нормативно-правовими актами, які регулюють питання управління об'єктами державної власності є закони Верховної Ради, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, акти міністерств, відомств та інших суб'єктів управління державною власністю.

Обґрунтовано, що організаційна перебудова системи управління об'єктами державної власності та об'єктами промисловості, як основної її складової, передбачає радикальні зміни законодавчої бази у цій сфері. Зміна функцій та повноважень Фонду державного майна потребує скасування Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та прийняття нового закону з урахуванням змін в організаційній складовій. Щоб забезпечити законодавче регулювання у цій сфері до прийняття нового закону, необхідно розробити новий законопроект про Фонд державного майна, в якому будуть враховані всі попередні неузгодженості та протиріччя, та який повинен закріпити відповідні повноваження щодо функцій Фонду державного майна. Концентрація уваги на виконанні Фондом державного майна функцій, пов'язаних з приватизацією, на нашу думку, підвищить ефективність управління приватизаційними процесами, які зараз практично заблоковані. Доцільність зосередження уваги окремого органу управління на реформуванні власності очевидна. Ефективне виконання двох полярних за сутністю функцій однією інституцією є дуже складним завданням, й, навіть за масштабністю їх обсягу, є надзвичайно складною з технічної точки зору. Проаналізовано причини неефективності діяльності Національного агентства України з управління державними корпоративними правами, яке було створено у 1998 році та проіснувало півтора року. Та обґрунтовано актуальність створення такої структури на теперішній час, з урахуванням помилок, які мали місце у минулому.

Обґрунтовано необхідність принципу дотримання єдиної стратегічної політики в сфері управління державними об'єктами. В цьому контексті важливим питанням сфери відносин власності є законодавче закріплення Концепції реформування державної власності, значну частку якої складають промислові підприємства. При формуванні Стратегії розвитку державної власності необхідно виходити з пріоритетів національної безпеки та захисту економічної незалежності. Відкритою є проблема ефективних механізмів формування і реалізації Концепції промислової політики, які б ураховували нові тенденції у міжнародній теорії і практиці державного регулювання та управління промисловим розвитком, а також були адаптовані до національних реалій. Програми політики розвитку галузей повинні чітко вписуватися у Загальнодержавну Концепцію розвитку економіки. В контексті єдиної державної економічної політики з метою підвищення регуляторного впливу на процеси промислового розвитку є доцільним ухвалення Закону України «Про державну політику розвитку промисловості».

Висновки

В дисертаційному дослідженні вирішено важливе науково-практичне завдання теоретико-методологічного обґрунтування й вдосконалення організаційного та правового механізмів управління державною власністю в промисловості України.

Узагальнення результатів дослідження дозволило сформулювати такі основні висновки:

1. На підставі аналізу сутності власності визначено, що власність - це багатоаспектна категорія, в якій виділяють економічний, соціальний, політичний, правовий та інші аспекти. Аналіз наукових підходів до питання власності визначив, що якщо раніше пріоритетними напрямами досліджень науковців були економічний та юридичний зміст власності, то сьогодні ми можемо говорити про ще одну не менш важливу складову змісту власності - управлінську. Проаналізовано стан досліджень в галузі державного управління з питань функціонування державної власності та наголошено, що розробка організаційно-правових механізмів управління державною власністю є важливим і актуальним завданням сучасної науки і практики державного управління.

На підставі аналізу основних теоретичних підходів до визначення поняття «механізм державного управління» та «державна власність» розкрито сутність поняття «механізм управління державною власністю» як штучно створеної державою складної системи, призначеної для досягнення певних цілей, яка має визначну структуру, сукупність правових норм, методів, засобів, інструментів державного впливу на об'єкт управління - державну власність.

2. Визначено, що однією з основних особливостей організаційного механізму управління державною власністю є значна кількість суб'єктів управління. До складу об'єктів управління державною власністю входить широке коло суб'єктів господарювання від державних (комерційних) підприємств, які є радянською спадщиною, до сучасних організаційно-правових форм адекватним ринковому середовищу - державних холдингових та акціонерних компаній з різною часткою у статутних капіталах. На підставі аналізу складу об'єктів державної власності доведено, що держава все ще залишається власником значного масиву об'єктів державної власності. Частка державного сектору у ВВП України складає біля 37%, що перевищує показники більшості розвинених країн світу та свідчить про незавершеність процесу реформування власності в Україні. Існування значної кількості суб'єктів управління ускладнює процес управління державною власністю.

Обґрунтовано положення, що в процесі формування дієвої системи управління державною власністю в Україні, важливе місце займає проблема створення ефективних організаційного та правового механізмів управління державною власністю. Організаційний та правовий механізм діють як єдине ціле, підсилюючи ефективність кожного з них та спрямовують системний вплив на державну власність в промисловості, удосконалюючи діяльність органів державного управління в умовах розвитку ринкової економіки.

3. В історичному плані доведено, що реформи системи управління державною власністю в промисловості за радянських часів були невдалими. Основою ідеї реформування системи управління народним господарством 1957 року була ліквідація жорсткої управлінської вертикалі. Перехід від галузевої (через міністерства) системи управління до територіальної (через раднаргоспи) став однією з найбільших раціональних модернізацій хрущовського періоду, але спроби змінити систему управління державною власністю в промисловості були згорнуті з багатьох причин. Однією з таких причин можна вважати неприйняття командно-адміністративним середовищем елементів ринкової системи господарювання. Доведено, що окремі елементи старої системи управління власністю мають місце в сучасній системі. Це дає підстави вважати, що перехід на ринкові засади в економіці потребує усунення командно-адміністративних принципів управління державною власністю, які гальмують розвиток економіки України.

4. Визначено, що в провідних розвинутих країнах державний сектор економіки відіграє важливу роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства. Цими країнами накопичено величезний досвід управління державною власністю в промисловості в ринковій економіці, який може бути використаний в Україні. За результатами системного аналізу зарубіжного досвіду функціонування інституційних систем управління державною власністю визначено, що різноманітні моделі управління державною власністю формувались під впливом історичних традицій та специфічного балансу повноважень у політичній системі суспільства. Висновком є зведення різноманіття організаційних форм управління державними підприємствами до двох найпоширеніших моделей:

а) модель 1 - спеціально створені інститути здійснюють функції щодо управління пакетами акцій державних підприємств;

б) модель 2 - різноманітні органи виконавчої влади здійснюють управління державними підприємствами. Це можуть бути міністерства, які здійснюють управління відповідно до профілю діяльності відповідних компаній.

Функціонування державної власності відбувається за загальними принципами управління власністю. Проблеми управління державною власністю є типовими як для державних підприємств, так і для приватних. Побудова систем управління державною власністю в різних країнах залежить від конкретних історичних умов, адміністративної системи, а також корпоративного права. Разом з тим, в більшості країн інституційно розведені функції держави як суб'єкта господарювання й регулятора ринкової економіки, а також як публічної влади.

5. Обґрунтовано, що процес реформування державної власності в промисловості за часів становлення української держави визначається тим, що приватизація стала одним з головних механізмів реформування системи управління державною власністю, й значно вплинула на формування структури державної власності в промисловості та на її організаційно-правові форми. Основою забезпечення правової політики у регулюванні процесів приватизації стали Державні програми приватизації, які визначили концептуальні підходи до проведення реформування власності у різні періоди. Однак відсутність єдиної державної політики щодо реформування державної власності в промисловості призвела до значних деформацій у структурі державного сектору промисловості. Визначено, що управління державною власністю в промисловості має значні резерви, як в напряму подальшого реформування державної власності, так й активізації функціонування діяльності самих промислових підприємств.

6. Виявлено проблемні питання та прогалини законодавчої бази, що знижують ефективність управління державною власністю в промисловості, а саме, відсутність законодавчо закріпленої Стратегії розвитку державного сектора, яка б слугувала орієнтиром для великої кількості суб'єктів і об'єктів управління, відсутність закону, який чітко визначив би статус Фонду державного майна, відсутність нової Державної програми приватизації. Це визначає необхідність внесення змін до законодавства, особливо щодо розробки нормативно-правового забезпечення організаційних механізмів управління державною власністю, створення ефективної системи її управління в промисловості, яка б була адекватною ринковим принципам господарювання.

7. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення організаційного і правового механізмів управління державною власністю в промисловості, що ґрунтуються на принципі розмежування функцій держави щодо функціонування державної власності та управління власністю, яка підлягає реформуванню. Такий розподіл функцій відносно управління державною власністю в промисловості, на думку здобувача, забезпечить зосередження відповідних інституцій на виконанні покладених завдань та підвищить якість здійснення функцій управління. Напрацьовано обґрунтування доцільності прийняття Закону України «Про Фонд державного майна», Закону України «Про державну політику розвитку промисловості», прийняття в новій редакції Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та корегування низки статей господарського кодексу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бачинська К. В. Державне планування і власність в ринковій економіці : [монографія] / В. П. Марущак, К. В. Бачинська. - Одеса : ПАЛЬМІРА, 2010. - 326 с.

2. Бачинська К. В. Державна власність: стан та наукові підходи / К. В. Бачинська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Вип. 2 (38). - С. 180 - 183.

3. Бачинська К. В. Інституційні системи управління : світова практика / К. В. Бачинська // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління». Державне управління та місцеве самоврядування / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. - Вип. 2. - С. 194 - 199.

4. Бачинська К. В. Проблемні питання державного сектору економіки / К. В. Бачинська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 1 (41). - С. 50 - 53.

5. Бачинська К. В. Приватизаційні процеси державної власності в процесі становлення ринкової економіки / К. В. Бачинська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - Вип. 2 (42). - С. 19 - 21.

6. Бачинська К. В. До питання державної власності в промисловості і зв'язок з регіональним розвитком / К. В. Бачинська // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізм реалізації : підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю, 31 жовтня 2008 р. ; тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 255 - 256.

7. Бачинська К. В. Правовий механізм регулювання державної власності / К. В. Бачинська // Стратегія регіонального розвитку : формування та механізм реалізації: підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю, 30 жовтня 2009 р. : у 2-х томах ; тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. - Т. 1. - С. 230 - 232.

8. Бачинська К. В. Відновлення приватизаційних процесів - складова економічного і соціального розвитку України / К. В. Бачинська // Економічні та фінансові процеси в умовах прогнозної невизначеності : регіональний аспект : щорічна наук.-практ. конф., 28 травня 2010 р. ; тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - С. 10 - 11.

9. Бачинська К. В. Державна власність в руслі конституційного процесу / К. В. Бачинська // Конституційна реформа в Україні : проблеми і перспективи здійснення: круглий стіл, 24 червня 2010 р. ; тези доп. - Одеса : ОДУВС, 2010. - С.15-17.

10. Бачинська К. В. Приватизація як антикризовий захід / К. В. Бачинська // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування : науково-практична конференція за міжнародною участю, 9 квітня 2010 р. ; тези доп. - К. : АМУ, 2010. - С. 65 - 68.

11. Бачинська К.В. Криза приватизації:причини та шляхи виходу / К. В. Бачинська // Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи : науково-практична конференція, 26-27 березня 2010 р. ; тези доп. - Одеса : ОНУ ім. Мечникова, 2010. - С. 40 - 43.

12. Бачинська К.В. Вдосконалення організаційного механізму управління державною власністю / К. В. Бачинська // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби : підсумкова науково-практична конференція за міжнародною участю, 23 вересня 2010 р. ; тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - С. 75 - 76.

Анотації

Бачинська К. В. Механізми управління державною власністю в промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2011.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й розробці практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів управління державною власністю в промисловості.

У дисертаційному дослідженні розкрито сутність та особливості системи управління державною власністю в промисловості України. Досліджено організаційний та правовий механізми управління державною власністю, як основних складових системи управління державною власністю. У дослідженні подано ретроспективний аналіз системи управління державною власністю в промисловості за радянських часів. Наведені приклади моделей систем управління державною власністю, що застосовуються у світовій практиці. Проаналізовано процес формування державного сектору і системи управління державною власністю в Україні за роки незалежності. На основі комплексного підходу визначено, що вітчизняна система управління державною власністю є неефективною та потребує удосконалення, зокрема організаційного та правового механізмів її регулювання. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності системи управління державною власністю в промисловості, зокрема, запропоновано концепцію удосконалення організаційного і правового механізмів управління державною власністю в промисловості, яка ґрунтується на принципі розмежування функцій держави, які стосуються функціонування державної власності, що є незмінною та власністю та управління власністю, яка підлягає реформуванню. Напрацьовано обґрунтування доцільності проблематики Закону України «Про Фонд державного майна», Закону України «Про державну політику розвитку промисловості», прийняття суттєво оновленого Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та корегування низки статей господарського кодексу.

Ключові слова: державна власність, об'єкти державної власності, державний сектор, система управління державною власністю, організаційний механізм управління державною власністю, правовий механізм управління державною власністю, приватизація.

Бачинская Е. В. Механизмы управления государственной собственностью в промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, Одесса, 2011.

В роботе проведено научное обоснование теоретико-методологических основ механизмов управления государственной собственностью в промышленности Украины. В процессе исследования установлено, что механизм управления государственной собственностью - это искусственно созданная государством сложная система, предназначенная для достижения определенных целей, которая имеет определенную структуру, совокупность правовых норм, методов, способов и инструментов государственного влияния на объект управления - государственную собственность. Раскрыта сущность и содержание организационного и правового механизмов управления государственной собственностью как основных составляющих системы управления государственной собственностью.

В процессе исследования сделано предположение, что наряду с классической схемой процесса управления (субъект - объект) может существовать существует иная схема, которая выходит за границы классической схемы и складывается из трех составляющих: субъект - объект - среда. Такую систему управления предложено называть системою бета-управления сложных систем.

В диссертационном исследовании раскрыта суть и особенности системы управления государственной собственностью в Украине. В диссертации представлен ретроспективный анализ системы управления государственной собственностью советского периода. Реформы системы управления народным хозяйством СССР, которые непосредственно касались промышленного сектора, не выполняли поставленных задач и кардинально не изменили ситуацию.

Рассмотрены примеры моделей систем управления государственной собственностью зарубежных стран. Проведен анализ процесса формирования государственного сектора и системы управления государственной собстсвенностью в Украине за последние два десятилетия.

Проанализированы особенности приватизационного процесса в Украине. На основе анализа был сделан вывод, что Государственные программы приватизации определили концептуальные подходы проведения реформирования государственной собственности, и стали определяющим фактором формирования государственного сектора промышленности. Определено, что отсутствие в течение многих лет единой государственной политики управления государственной собственностью, одной из основных составляющей которой являются Государственные программы приватизации, и зависимость приватизационных процессов от политического влияния привело к значительным деформациям в структуре государственного сектора промышленности Украины. Обоснована необходимость выработки единой государственной стратегической политики в сфере управления государственной собственностью, которая основывалась бы на законодательном закреплении Концепции реформирования государственной собственности. Обоснована необходимость возобновления приватизационных процессов и завершения приватизации как широкомасштабного социально-экономического проекта.

На основе комплексного подхода было установлено, что отечественная система управления государственной собственностью в промышленности является неэффективной и требует усовершенствования. С этой целью автором проанализирован позитивный мировой опыт организации управления государственной собственностью, который может быть использован в отечественной практике управления государственной собственностью.

Предложены практические рекомендации по повышению эффективности управления государственной собственностью в промышленности, в частности предложены рекомендации по усовершенствованию организационного и правового механизмов управления государственной собственностью в промышленности, которая основывается на принципе разделения функций управления государственной собственностью. Обосновано, что разделение функций по управлению государственной собственностью в промышленности обеспечит сосредоточение соответствующих институций на исполнении поставленных задач, что в свою очередь обусловит эффективное выполнение функций управления. Разработаны рекомендации по усовершенствованию законодательной базы системы управления государственной собственностью, в частности обоснована необходимость принятия Закона Украины «Про Фонд государственного имущества», принятия Закона Украины «Про управления объектами государственной собственности» в новой редакции, а также корректировки перечня статей Хозяйственного кодекса.

Ключевые слова: государственная собственность, объекты государственной собственности, государственный сектор экономики, система управления государственной собственностью, организационный механизм управления государственной собственностью, правовой механизм управления государственной собственностью, приватизация.

Bachinskay E.V. Mechanisms of state property administration in industry. - The manuscript.

The dissertation on the receipt of scientific degree of sciences from public administration on a specialty 25.00.02. - mechanisms of Public Administration. - Odessa regional institute of public administration of the National academy of public administration in front of President of Ukraine. - Odessa, 2011.

Thesis is developed to the solution of theoretical and practical problems of system of interaction of state property in industry of Ukraine. Administration system analyses of state property in soviet period industry is presented in the dissertational investigation. The specificity of the foreign systems state property administration is analyzed.

In work the necessity of state property administration system reforming in the condition of Ukraine economy transformation is well-grounded.

The prospective courses of the state property interaction mechanisms in industry development are defined, and the practical recommendations, concerning increase the effectiveness state property administration in industry of Ukraine, are offered.

Key words: state property, objects of state property, public sector of economy, system of interaction of state property, organizational mechanism of administration, legal mechanism of administration, privatization, privatization.

Размещено на Allbest.ru