Виявлення та усунення суб’єктами кримінального судочинства причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

УДК 343.97+343.85

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ВИЯВЛЕННЯ ТА УСУНЕННЯ

СУБ'ЄКТАМИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

ПРИЧИН І УМОВ, ЯКІ СПРИЯЛИ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНІВ

Давиденко Вікторія Леонідівна

Харків 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук Титаренко Олексій Олексійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник відділу організації наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Мартиненко Олег Анатолійович, Харківській національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології ННІ права і масових комунікацій;

кандидат юридичних наук Топольскова Ірина Олександрівна, Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, заступник начальника кафедри кримінології, конфліктології та соціології.

Захист відбудеться 19 лютого 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 17 січня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Житний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кримінологічний судочинство злочин

Актуальність теми. На сучасному етапі державотворення в Україні злочинність представляє значну загрозу національній безпеці. У зв'язку з цим постійно існує потреба в активній протидії злочинності та вдосконаленні системи запобігання вчиненню нових злочинів, своєчасному виявленні та усуненні їх причин і умов. У цьому контексті звертання до проблем протидії злочинам правоохоронними органами є актуальним. Однією з таких проблем, що позначена комплексним характером та зумовлена необхідністю пошуку найбільш оптимальних шляхів подолання криміногенних детермінант є кримінологічна діяльність суб'єктів кримінального судочинства, пов'язана з виконанням вимог закону щодо виявлення й усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Діяльність правоохоронних органів із протидії злочинності, яка є багатогранною за своїм характером, включає в себе кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, кримінологічний та інші аспекти боротьби зі злочинністю. Важливе місце серед них посідає кримінологічна діяльність правоохоронних органів. У науковій літературі та на практиці ця діяльність також називається кримінологічною профілактикою злочинів, до якої нерідко відносять діяльність правоохоронних органів у межах і поза межами кримінального судочинства у зв'язку з виконанням вимог ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України.

Теоретичні основи цієї діяльності розроблялися багатьма вченими протягом декількох десятиріч. Так, загальнотеоретичну основу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, які займаються проблемами кримінологічної профілактики злочинів, кримінального процесу, теорією прокурорського нагляду, а саме: С.А. Альперта, Д.М. Бакаєва, О.М. Бандурки, О.Д. Бойкова, Л.Р. Гріцаєнка, В.В. Голіни, Ю.М. Грошевого, Л.М. Давиденка, О.М. Джужи, В.В. Долежана, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, В.К. Звірбуля, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, П.М. Каркача, І.І. Карпеця, О.Г. Колба, В.М. Косюти, В.М. Куца, І.М. Коз'якова, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвака, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, М.І. Мичка, В.О. Негодченка, О.Є. Омельченка, В.П. Півненка, М.В. Руденка, В.М. Савицького, Є.Л. Стрельцова, В.В. Сухоноса, В.Я. Тація, В.М. Трубникова, М.К. Якімчука, В.Б. Ястребова та ін.

У названих роботах поряд із питаннями кримінологічної профілактики злочинів, розглянуто питання організації та провадження роботи слідчих та інших суб'єктів кримінального судочинства щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, а також питання організації прокурорського нагляду за виконанням законодавства, яке регулює цю діяльність.

Попри те, що діяльність основних суб'єктів кримінального судочинства - слідчого (органів дізнання), прокурора, адвоката-захисника і суду - із виявлення й усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, на практиці виступає як єдиний кримінологічний процес, комплексному дослідженню цей напрямок на теоретичному рівні не був підданий. Тому порушена проблематика є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження відповідає основним положенням Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р., Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності ОВС України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки України на 2005-2010 рр., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня 2004 р., та виконаний з урахуванням Державної комплексної цільової програми «Проблеми удосконалення організації діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 186.0.099931).

Тема дослідження затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 26 березня 2009 р. (протокол № 3).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні на підставі комплексного вивчення кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства як комплексної підсистеми протидії злочинності, націленої на виявлення й усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, науково обґрунтованих результатів у вигляді висновків та пропозицій щодо вдосконалення цієї кримінологічної діяльності.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити правові та теоретичні основи кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства;

- сформулювати зміст поняття «кримінологічна діяльність суб'єктів кримінального судочинства»;

- з'ясувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочині, в Україні та в деяких зарубіжних країнах;

- дослідити форми та методи діяльності слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника, суду щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів;

- дослідити практику виконання підприємствами, установами та організаціями профілактичних документів з усунення причин і умов злочинів;

- проаналізувати кримінологічну діяльність прокурора з нагляду за виконанням вимог закону щодо виявлення у процесі розслідування кримінальної справи причин і умов злочину;

- визначити кримінологічну роль адвоката-захисника, суду щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів;

- дослідити інформаційно-аналітичну роботу правоохоронних органів щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів;

- сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері протидії злочинності щодо виявлення та усунення криміногенних чинників.

Предметом дослідження є виявлення та усунення суб'єктами кримінального судочинства причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети і завдань з урахуванням об'єкта і предмета дослідження. Їх основу складає загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, що реально існують, та їх зв'язок із практичною діяльністю правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю. У його межах використовувалися системно-структурний, порівняльно-правовий, статистичний, логіко-правовий, соціологічний підходи.

Так, за допомогою системно-структурного методу діяльність суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, було розглянуто як систему (підсистему) протидії злочинності, що дозволило по-новому оцінити багато питань практики виконання вимог ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити положення законодавства України та зарубіжних країн, котре регулює питання виявлення й усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів (підрозділ 2.2). Статистичний метод використовувався під час вивчення практики діяльності слідчих (органів дізнання), прокурорів і судів із винесення подань і окремих ухвал (постанов) про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів (підрозділи 2.2 - 2.5, 3.2). Логіко-правовий метод застосовано під час дослідження норм чинного КПК України, Кримінального кодексу України (далі - КК України), Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП - України), що дало змогу сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 1.1, 2.1 - 2.5). Конкретно-соціологічний метод дослідження використано під час вивчення матеріалів слідчої та судової практики, анкетування працівників слідчих підрозділів, прокуратури, суду та адвокатів щодо вивчення фактичного стану справ з виконання вимог ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України і думок спеціалістів про шляхи підвищення ефективності кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства (підрозділи 2.2 - 2.5. 3.2, 3.3).

Емпіричну основу дослідження становлять матеріали вибіркового вивчення 640 кримінальних справ, 850 подань слідчих і прокурорів про причини і умови, які сприяли вчиненню злочинів (вивчення проводилося в Харківській, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Полтавській, Кіровоградській, Одеській, Луганській, Волинській, Рівненській, Сумській областях та в Автономній Республіці Крим); статистичні дані про роботу слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції, суду з виконання ними вимог ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України за 2003-2009 рр.; результати вибіркового опитування слідчих (160), прокурорів (248), адвокатів-захисників (143) і суддів (79).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення й усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:

вперше:

– запропоновано визначення кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства, під якою слід розуміти діяльність спеціально уповноважених суб'єктів (слідчих, органу дізнання, прокурора, суду, адвоката-захисника) під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді, яка спрямована на своєчасне виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, та вжиття обґрунтованих процесуальних і не процесуальних заходів, спрямованих на усунення зазначених причин і умов та мінімізацію криміногенного впливу. Ця діяльність є багатогранною та комплексною і має дві складові. Перша - це діяльність слідчих, органу дізнання, прокурора, суду, адвоката-захисника, яка спрямована на виконання вимог ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України (виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину). Друга - це проведення зазначеними суб'єктами інформаційно-аналітичної роботи за межами кримінального судочинства;

– запропоновано теоретичну модель організаційної структури з контролю фактичного вжиття заходів за поданнями слідчих, органів дізнання і окремими ухвалами (постановами) суду, що включає в себе діяльність спеціальних суб'єктів на трьох рівнях у взаємодії із загальними суб'єктами, які виконують подання та окремі ухвали (постанови), та суб'єктами, які сприяють здійсненню контролю виконання профілактичних документів;

– з метою посилення відповідальності за невиконання профілактичних документів запропоновано криміналізувати діяння службових (посадових) осіб за невиконання окремих ухвал (постанов) суду, якщо вони призвели до настання тяжких наслідків, що виразилось у вчиненні нового злочину;

удосконалено:

– положення про кримінологічну роль адвоката-захисника у виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка, здебільшого, проявляється у двох формах: а) подачі заяв, клопотань на досудовому слідстві та в суді з приводу виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину; б) здійснення самостійних процесуальних дій, спрямованих на виявлення причин і умов злочинів;

– пропозиції щодо доцільності внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах» від 28 березня 2008 р. № 3 з метою підвищення кримінологічної ролі суду у виявленні та усуненні причин і умов злочинів;

– визначення меж контролю над виконанням профілактичних заходів-пропозицій, який здійснюється слідчим, органом дізнання, прокурором при розслідуванні кримінальної справи. Обґрунтовується, що контроль реалізації подань під час досудового слідства здійснює слідчий, а після його закінчення - прокурор та суд;

дістало подальшого розвитку:

– дослідження основних вимог, яким повинні відповідати профілактичні документи, та внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення процесуальних заходів реагування на причини і умови злочинів з позиції як структурно-змістовної сторони цих документів, так і тактики їх застосування на практиці;

– положення, відповідно до якого основні принципи - законність, охорона прав людини, судовий контроль і прокурорський нагляд, гласність, гуманізм, всебічність, повнота й об'єктивність - властиві як підсистемі кримінально-правового впливу на злочинність шляхом виявлення, розкриття, розслідування злочинів і притягнення винних осіб до відповідальності, так і підсистемі кримінологічного впливу на злочинність за допомогою виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

– наукова думка про те, що змістовна сторона кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства і змістовна сторона кримінологічної профілактики в цілому збігаються;

– обґрунтування необхідності включення на законодавчому рівні безпосередніх причин і умов злочину (обставини, що сприяли вчиненню злочину) до переліку обставин, які підлягають обов'язковому встановленню в кримінальній справі (ст. 64 КПК України);

– наукова позиція щодо розроблення та прийняття положення про координаційну діяльність правоохоронних органів із боротьби зі злочинністю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані :

у науково-дослідній роботі - для подальшого розроблення проблем кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства. Результати дослідження впроваджено в наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт № 7 від 12 лютого 2010 р.);

правотворчій діяльності - під час підготовки проектів законів про внесення змін та доповнень до КК України, що стосується встановлення кримінальної відповідальності за невиконання окремих ухвал (постанов) суду; та доповнень до КПК України щодо обов'язковості внесення подань та розширення переліку обставин, які підлягають доказуванню (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, вих. № 04-19/14-931 від 29 квітня 2010 р.);

правозастосовчій діяльності - для покращення діяльності судових органів щодо виявлення й усунення детермінант злочинів та підвищення їх кримінологічної ролі. Результати дослідження впроваджено до Верховного Суду України (лист за вих. № 202-1085/0/8-10 від 19 березня 2010 р.)

навчальному процесі - під час підготовки та проведення лекцій, семінарських та практичних занять з навчальної дисципліни «Кримінологія», „Прокурорський нагляд” у вищих юридичних навчальних закладах, підготовки підручників, навчально-методичних посібників з навчальних дисциплін кримінального циклу, а також у системі підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів. Результати дослідження впроваджено в навчальний процес юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (акт від 17 травня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладено в дисертації, розроблені автором особисто. Щодо п'яти публікацій, які підготовлено у співавторстві з Л.М. Давиденком (одна з них із О.А. Шпортою) - участь дисертанта становить 50 %.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи доповідались на двох науково-практичних конференціях і трьох науково-практичних семінарах: «Від громадянського суспільства - до правової держави» (Харків, 2009 р., 2010 р.), «Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства» (Дніпропетровськ, 2009 р.), «Актуальні проблеми протидії злочинності» (Дніпропетровськ, 2010 р.), «Актуальні проблеми застосування кримінального законодавства України» (Дніпропетровськ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 13 наукових статтях і тезах доповідей, з яких 10 наукових статей (5 - у співавторстві) опубліковано у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, 3 - тези доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 245 сторінок, з яких 198 сторінок - основний текст, 23 сторінки - додатки, 24 сторінки - список використаних джерел (271 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та охарактеризовано ступінь її наукового розроблення, висвітлено зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

Розділ 1 «Причинно-умовний комплекс вчинення злочину як об'єкт кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Правові та теоретичні основи кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства» автор на підставі аналізу правових норм та теоретичних основ кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства дійшов висновку, що слідчий, прокурор і суд зобов'язані виявляти причини і умови конкретного злочину і вживати заходів з їх усунення незалежно від того, посилить чи послабить це позиції обвинувачення. Доведено, що такий суб'єкт кримінального судочинства як адвокат-захисник бере участь у виявленні причин і умов злочину тільки тоді і тією мірою, коли і наскільки це відповідає інтересам обвинуваченого (підсудного).

Визначається, що кримінологічна діяльність суб'єктів кримінального судочинства - це спільна діяльність основних учасників кримінального судочинства із виявлення та усунення причин і умов розслідуваного злочину, яка здійснюється в межах кримінального судочинства і регулюється правовими нормами.

З позиції системного підходу, кримінологічну діяльність суб'єктів кримінального судочинства правомірно розглядати як підсистему кримінального судочинства, що випливає з аналізу цілей-завдань цієї діяльності. На підставі аналізу останніх виділено дві їх основні групи: перша група включає охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний; друга група включає виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів.

Встановлено, що правову основу кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства, яка в переважно спрямована на виявлення та усунення причин та умов злочинів, утворюють вимоги ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України та положення законів України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України» та ін.; теоретичною ж основою практичної діяльності цих суб'єктів з виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, є концепція, згідно з якою кожен злочин є результатом взаємодії негативних властивостей особистості та конкретної життєвої ситуації.

У підрозділі 1.2 «Теорія причин і умов конкретних злочинів» аналізуються концепції причин злочинності у кримінології та підтримується позиція, що в детермінації злочинності та окремих злочинах однаково відіграють роль як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Останні, як правило, детермінуються під впливом перших.

На підставі вивчення наукових позицій щодо детермінації злочинності та окремих злочинів, слідчої та судової практики наголошується, що під час здійснення кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства вивчаються три ланки причин: перша ланка - негативні властивості особи, що вчинила конкретний злочин; другу ланку утворюють обставини, що відіграли роль криміногенної ситуації; третю ланку становлять життєві обставини, що вплинули на формування негативних властивостей особи злочинця.

Акцентується увага на тому, що негативні властивості особи злочинця і чинники зовнішнього середовища, що вплинули на злочинну поведінку, - це дві взаємодіючих ланки «причини конкретної поведінки». Пропонується дану позицію закріпити в ст. 64 КПК України, виходячи при цьому із того, що властивості особи обвинуваченого (підсудного), як і криміногенні фактори ситуації злочину, можуть бути враховані судом як обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Розділ 2 «Кримінологічна роль суб'єктів кримінального судочинства у виявленні причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття та зміст кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства і виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів» автором надається поняття кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства, під якою розуміється діяльність спеціально уповноважених суб'єктів (слідчих, органу дізнання, прокурора, суду, адвоката-захисника) під час розслідування кримінальної справи та її розгляду в суді, спрямована на своєчасне виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, та вжиття обґрунтованих процесуальних і не процесуальних заходів, спрямованих на усунення та мінімізацію їх криміногенного впливу.

Відмічається, що кримінологічна діяльність суб'єктів кримінального судочинства здійснюється у зв'язку з розслідуванням конкретної кримінальної справи і пов'язана з установленням події злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, виконується за правилами збору й оцінки доказів у кримінальному процесі, регулюється нормами КПК України. Також у цьому напрямку наголошується на тому, що робота з виявлення причин і умов злочинів даними суб'єктами має дослідний характер, і для її виконання потрібні відповідні знання в галузі кримінології.

У підрозділі 2.2 «Кримінологічна роль слідчого (дізнавача) щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретного злочину» розглядається робота слідчого (органу дізнання) з виявлення причин і умов розслідуваного злочину. Ця робота, здебільшого, здійснюється слідчим паралельно з розслідуванням обставин, які належать до об'єктивної сторони злочину (час, місце, спосіб, обстановка та інші обставини). Підкреслюється, що процесуальне законодавство з даного питання відстає від слідчої практики, тому що не вимагає від слідчого доказування причин і умов злочину. З метою усунення цієї прогалину додатково аргументується та підтримується пропозиція доповнити ст. 64 КПК України.

Зазначається, що слідчий є основним суб'єктом кримінологічної роботи з виявлення причин і умов вчиненого злочину, хоча в ній беруть участь також інші суб'єкти кримінального судочинства, що випливає з вимог ст. 23 КПК України. Розглянуто питання про межі дослідження слідчими причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Зазначається, що межі встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, фактично збігаються з межами їх доказування.

У підрозділі 2.3 «Кримінологічна роль прокурора щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів» розглядається кримінологічна діяльність прокурора-обвинувача у виявленні причин і умов злочину. Підкреслюється, що прокурор, з одного боку, є активним виконавцем вимог ст. 23 КПК України, з іншого - органом нагляду за виконанням вимог цієї норми закону.

Наголошується, що прокурор, як виконавець вимог ст. 23 КПК України, у процесі досудового слідства правомочний самостійно або спільно зі слідчим (органом дізнання) проводити будь-які слідчі дії, спрямовані на виявлення причин і умов злочину.

Доводиться, що завдання і характер кримінологічної діяльності прокурора в суді визначаються його процесуальним становищем, завданнями на цій стадії кримінального судочинства. Як сторона обвинувачення прокурор бере активну участь у дослідженні доказів і тим самим сприяє виявленню в суді причин і умов розглянутого злочину. У межах обвинувальної промови прокурор викладає свою думку про причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і пропонує заходи для їх усунення. Робить він це незалежно від того, чи підсилить ця думка про причини злочину його позицію обвинувача, чи, навпаки, послабить.

У підрозділі 2.4 «Кримінологічна роль адвоката-захисника у виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів» зазначається, що на захисника прямо хоча і не поширюються вимоги ст. 23 КПК України, але його обов'язок щодо виявлення причин і умов злочину випливає з вимог ст. 48 КПК України, в якій вказується, що захисник повинен з'ясовувати всі обставини, які пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підзахисного. Причини і умови злочину за своїми природою та характером, як правило, є такими, що суд може визнати їх обставинами, що пом'якшують вину.

Автор доходить висновку, що кримінологічна діяльність адвоката з виявлення причин і умов злочину здійснюється у двох формах: а) подачі заяв, клопотань на досудовому слідстві та в суді з приводу виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину; б) здійснення самостійних процесуальних дій, спрямованих на виявлення причин і умов злочину. Звертається увага на важливу вимогу до кримінологічної діяльності захисника, а саме на те, що ця діяльність здійснюється в інтересах підзахисного і не може погіршувати його позицію ні за яких умов.

У підрозділі 2.5 «Кримінологічна роль суду у виявленні причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів» аналізуються завдання і кримінологічна роль суду у виявленні причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів. Зазначається, що хоча суд не названий у ст. 23 КПК України безпосереднім учасником кримінологічної роботи щодо виявлення причин і умов злочину, однак така участь суду передбачається. По-перше, це зумовлено тим, що головуючий у суді здійснює процесуальне керівництво судовим розглядом кримінальної справи, у тому числі з'ясуванням обставин, які сприяли вчиненню злочину. По-друге, тим, що в рамках судового розгляду справи, як наступної стадії кримінального процесу, здійснюється контроль і нагляд щодо законності досудового слідства.

На підставі вибіркового аналізу кримінальних справ та низки постанов Пленуму Верховного Суду України автор доводить необхідність поліпшення кримінологічної роботи судів щодо виконання вимог ст. 23 КПК України відповідними суб'єктами шляхом внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах» від 28 березня 2008 р. № 3.

Акцентується увага на тому, що під час судового розгляду кримінальної справи суд вирішує такі основні кримінологічні завдання: 1) перевіряє повноту виявлення причин і умов розглянутого злочину органами досудового слідства; 2) самостійно виявляє причини і умови злочину.

Розділ 3 «Заходи з усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів суб'єктами кримінального судочинства» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Загальна характеристика кримінологічних заходів з усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів» розглядаються заходи, які застосовуються суб'єктами кримінального судочинства з усунення причин і умов злочинів. До них відносяться заходи-сигнали, що становлять собою інформацію, пропозиції, вимоги про вплив на виявлення причин і умов злочинів, та заходи-дії, що становлять собою практичну реалізацію заходів-сигналів або приймаються самостійно службовою (посадовою) особою, яка самостійно виявила та усунула причини і умови, котрі в майбутньому могли призвести до вчинення нового злочину.

У свою чергу, заходи-сигнали поділяються на заходи-команди та заходи-пропозиції. Заходи-команди виходять від органів, які мають право приймати загальнообов'язкові рішення у сфері профілактики злочинів, і містять у собі конкретні завдання, строки їх виконання, вказівки на конкретних виконавців тощо. Заходи-пропозиції виходять від органів, яких не наділено правом приймати загальнообов'язкові рішення у сфері профілактики злочинів, але які за чинним законодавством зобов'язані виявляти причини і умови злочинів та вносити до відповідних органів і організацій пропозиції про їх усунення. Надалі робиться висновок, що до цієї групи профілактичних заходів належать внесення подань слідчими і прокурорами та внесення окремих ухвал (постанов) суду.

У підрозділі 3.2 «Подання органу дізнання, слідчого, прокурора і окрема ухвала (постанова) суду як засоби усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів» зазначається, що кримінологічну діяльність суб'єктів кримінального судочинства з усунення причин і умов злочину поєднано з внесенням слідчим і прокурором подань у порядку ст. 23-1 КПК України та винесенням судом окремих ухвал (постанов) в порядку ст. 23-2 КПК України.

Зазначається, що протягом року правоохоронними органами в середньому виноситься до 189 тис. подань. Їхня левова частка (90 %) припадає на слідчих органів внутрішніх справ (ОВС) і тільки 10 % - на слідчих податкової міліції та прокуратури. Судами протягом року виноситься до 6,1 тис. окремих ухвал (постанов) з означеного питання. Щодо практики їх виконання, то в 95 % випадків правоохоронні органи отримують відповіді про вжиті заходи відповідними суб'єктами. Найбільш високий рівень виконання подань спостерігається в органах прокуратури (98,5 %). Проте показник виконання окремих ухвал (постанов) суду нижчий, ніж в ОВС, податковій міліції, органах прокуратури, і становить 66,8 %.

Доведено, що питома вага кримінальних справ, за якими вносилися подання, залишається достатньо високою. Так, за кримінальними справами, що були у проваджені слідчих прокуратури, цей показник становив 88,5 %, у слідчих ОВС - 83,2 %, у слідчих податкової міліції - 82,7 %. Зазначається, що більшість із вивчених подань (76 %) мають формальний характер.

Наголошується, що в тих випадках, коли суд у процесі розгляду кримінальної справи отримає нові відомості про детермінанти вчиненого злочину, окрім тих, що були зазначені в поданні, та зробить висновок про їх значущість, є також доцільним винесення окремої ухвали (постанови).

У підрозділі 3.3 «Контроль над реалізацією профілактичних заходів, пропозицій, що виходять від суб'єктів кримінального судочинства» розглядаються питання кримінологічного контролю виконання заходів-пропозицій, які містяться в поданнях слідчих (прокурорів) і окремих ухвалах (постановах) судів. Наголошується, що контроль вжиття заходів службовими (посадовими) особами за поданням слідчого, прокурора і окремою ухвалою (постановою) суду - процесуальний обов'язок цих суб'єктів кримінального судочинства, невиконання якого слід розглядати як порушення норм КПК України.

На підставі вибіркового вивчення заходів-пропозицій, викладених у профілактичних документах, робиться висновок про те, що їхній зміст різний і залежить від поширеності на певній території тих чи інших видів злочинів, а також від характеру причин і умов, які зумовили їхнє вчинення. Умовно ці заходи автор поділяє на чотири основні групи: дисциплінарні й адміністративно-управлінські запобіжні заходи (62,1 %), культурно-виховні заходи (12,4 %), контрольно-перевірочні заходи (10,2 %) та технічні заходи (12, 6 %).

Встановлено таке: 1) дисциплінарні й адміністративно-управлінські заходи, здебільшого, рекомендуються у профілактичних документах у кримінальних справах за злочинами у сфері службової діяльності та злочинами проти господарської діяльності (41,1 %), порушення правил безпеки руху (72,9 %); злочинами проти громадського порядку (68,1 %); 2) культурно-виховні заходи, відповідно, рекомендуються за злочинами: проти власності (35,3 %); проти статевої свободи та недоторканності (29,8 %); проти громадського порядку (25,1 %); умисним вбивствам та тяжким тілесним ушкодженням (19,6 %); 3) контрольно-перевірочні заходи рекомендуються за службовими злочинами та злочинами проти господарської діяльності (36,5 %); 4) технічні заходи, здебільшого, зазначаються за злочинами: пов'язаними з викраденням чужого майна (3,7 %); з хуліганства (2,1 %); у сфері службової діяльності (7,8 %); поєднаними з порушенням правил безпеки під час виконання робіт (40,9 %) тощо.

Аналіз виконання профілактичних документів і практики застосування ст. 185-6 КУпАП дозволив автору обґрунтувати позицію щодо доцільності встановлення кримінальної відповідальності за невиконання окремих ухвал (постанов) суду, якщо воно призвело до настання тяжких наслідків. З метою забезпечення належного контролю над реалізацією заходів-пропозицій пропонується утворити спеціальну службу профілактики в ОВС, на яку покласти контрольну функцію над виконанням подань слідчих і до роботи якої залучити громадськість.

У підрозділі 3.4 «Аналітична робота правоохоронних органів за межами кримінального судочинства щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів» зазначається, що продовженням кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, є аналітична робота правоохоронних органів, яка здійснюється ними за межами кримінального судочинства.

Зроблено висновок, що аналітична робота здійснюється правоохоронними органами за такими основними напрямками: а) стан злочинності на певному об'єкті за відповідний термін; б) стан злочинності у певній сфері (економіка, аграрний сектор, освіта тощо); в) групи однорідних злочинів, що найчастіше вчинюються особами; г) стан боротьби зі злочинністю в певному регіоні, районі, місті, ділянці; д) стан реагування на подання.

Зазначається, що у практичному плані під час здійснення суб'єктами кримінального судочинства аналітичної роботи виникає необхідність оцінки ефективності їх кримінологічної діяльності щодо виявлення та усунення детермінант злочинів. На підставі аналізу наукових позицій щодо ефективності виконання профілактичних документів та з математичної точки зору, з метою кількісної оцінки інтегрованого показника ефективності, запропоновано математичну формулу.

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано низку теоретичних та практичних положень, здійснено нове вирішення наукового завдання щодо комплексного дослідження кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства, спрямованої на виявлення та усунення причин і умов злочинів, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки та пропозиції:

1. Встановлено, що здійснювати кримінологічну діяльність з виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, мають право всі учасники кримінального судочинства. Однак правовий обов'язок покладено лише на чотирьох суб'єктів: слідчого (орган дізнання), прокурора, адвоката-захисника та суд. Обсяг і характер кримінологічних обов'язків цих суб'єктів кримінального судочинства різний: а) обов'язки слідчого (органу дізнання) найбільш широкі, визначаються вимогами ст. 23, 23-1 і 64 КПК України; б) обов'язки прокурора також випливають із вимог зазначених норм КПК України, а також наглядової функції прокурора в кримінальному судочинстві; в) кримінологічні завдання адвоката-захисника підпорядковано інтересам підзахисного, і тому адвокат бере участь у виявленні лише тих криміногенних факторів, які можуть бути визнані судом обставинами, що пом'якшують покарання; г) обов'язки суду у виявленні причин і умов злочину визначаються його керівною роллю в судовому процесі, наглядово-контрольною функцією суду стосовно досудового слідства, загальними цілями (завданнями) цього органу в кримінальному судочинстві.

2. Визначено, що суб'єкти кримінального судочинства складають три основних профілактичних документи, які на практичному рівні є заходами з усунення причин і умов злочину: подання слідчого (органу дізнання) і прокурора, окрема ухвала (постанова) суду і вирок суду.

3. Обґрунтовано використання в науковому обігу терміна «кримінологічний предмет судового доказування» як такого, що окреслює коло кримінологічно значущих питань, що з'ясовуються судом. До них, насамперед, віднесено питання, пов'язані зі встановленням спонукальних мотивів злочину і виявленням негативних властивостей особи підсудного, що мали криміногенний вплив на його поведінку в момент вчинення злочину. Ці питання мають не лише кримінологічне, але і кримінально-правове значення, тому підлягають дослідженню в суді в усіх випадках, оскільки висновки суду щодо цих питань можуть ґрунтуватися лише на фактах, перевірених у судовому засіданні.

4. На підставі аналізу різних наукових точок зору доводиться, що не за всіма кримінальними справами повинні вноситися подання про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, тому що завдання з їх усунення може вирішуватися слідчими і органами дізнання й іншими засобами.

5. Обґрунтовано можливість притягнення службових (посадових) осіб, які не виконують профілактичні документи, не тільки до адміністративної відповідальності за ст. 185-6 КУпАП, а і до кримінальної відповідальності за ст. 364 або ст. 367 КК України. Останнє можливе в разі встановлення органами прокуратури достатніх даних, які свідчать про потурання злочину з боку посадових осіб підприємств, установ та організацій.

6. Запропоновано криміналізувати діяння, поєднанні з невиконанням службовими (посадовими) особами окремих ухвал (постанов) суду, якщо вони призвели до настання тяжких наслідків (наприклад, вчинення нового злочину). У зв'язку з цим до Розділу XVIII Особливої частини «Злочини проти правосуддя» КК України пропонується включити таку статтю:

«Стаття 382-1 КК України „Невиконання окремої ухвали (постанови) суду”

Умисне невжиття службовою особою заходів до усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, зазначені в окремій ухвалі (постанові) суду, якщо це призвело до вчинення нового злочину, -

карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

7. Зазначається, що базовою формою координації є координаційні наради, на яких проводиться загальний аналіз відомостей про вчинені злочини і фактори, які знаходяться з ними у причинному зв'язку, та організується більшість спільних заходів правоохоронних органів. Пропонується залучення до спільної роботи правоохоронних органів представників судів. Однак зазначається, що додержуючись принципу самостійності судової влади і незалежності суддів, питання про таку участь судді вирішують самостійно.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Давиденко, В.Л. Причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, як предмет кримінологічної діяльності слідчого по кримінальній справі / В.Л. Давиденко, Л.М. Давиденко // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. - 2005. - № 1. - С. 260-267.

2. Давиденко, В.Л. Спеціально-кримінологічна діяльність прокурора в кримінальному суді / В.Л. Давиденко // Право і безпека. - 2005. - № 4'4. - С. 60-63.

3. Давиденко, В.Л. Питання кримінології, кримінального і кримінально-виконавчого права / В.Л. Давиденко, Л.М. Давиденко // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. - 2006. - № 4. - С. 260-266.

4. Давиденко, В.Л. Діяльність органів прокуратури по попередженню злочинності (теоретичний та правовий аспекти) / В.Л. Давиденко, Л.М. Давиденко, О.А. Шпорта // Право і безпека : наук. журн. - 2005. - № 4`5. - С. 64-67.

5. Давиденко, В.Л. Кримінологічна діяльність прокурора в кримінальному суді першої інстанції / В.Л. Давиденко, Л.М. Давиденко // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. - 2006. - № 4. - С. 175-182.

6. Давиденко, В.Л. Прокурорський нагляд за виконанням вимог закону / В.Л. Давиденко, Л.М. Давиденко // Вісн. прокуратури. - 2006. - № 5. - С. 30-34.

7. Давиденко, В.Л. Кримінологічна діяльність адвоката-захисника в кримінальному судочинстві / В.Л. Давиденко // Право і безпека : наук. журн. - 2006. - № 5`4. - С. 43-44.

8. Давиденко, В.Л. Поняття та зміст процесуальної діяльності суб'єктів кримінального судочинства по виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочину / В.Л. Давиденко // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. Спец. випуск. - 2007. - № 1 (36). - С. 100-106.

9. Давиденко, В.Л. Кримінологічна діяльність суб'єктів кримінального судочинства / В.Л. Давиденко // Вісн. Національної Академії прокуратури України. 2008. - № 4. - С. 111-117.

10. Давиденко, В.Л. Роль суду у виявленні причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів / В.Л. Давиденко // Вісн. ХНУ ім. В. Н. Каразіна. - 2009. - № 872, вип. 2 (6). - С. 191-195.

11. Давиденко, В.Л. Виявлення та усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину суб'єктами кримінального судочинства / В.Л. Давиденко // Від громадянського суспільства - до правової держави: тези доп. IV Міжнар. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2009 р.; ХНУ ім. В.Н. Каразіна, м. Харків). - Х. : ХНУ ім.. В.Н. Каразіна, 2009. - С. 277-281.

12. Давиденко, В.Л. Здійснення кримінологічної роботи слідчим (дізнавачем) в межах розслідування кримінальної справи / В.Л. Давиденко // Від громадянського суспільства - до правової держави: тези доп. V Міжн. наук.-практ. конф. (23 квіт. 2010 р.; ХНУ ім. В. Н. Каразіна, м. Харків) - Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - С. 34-38.

13. Давиденко, В.Л. Здійснення кримінологічної роботи слідчим (дізнавачем) в межах розслідування кримінальної справи / В.Л. Давиденко // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства : матеріали круглого столу (29 трав. 2009 р.) / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. - Дніпропетровськ, 2010. - С. 130-132.

АНОТАЦІЯ

Давиденко В.Л. Виявлення та усунення суб'єктами кримінального судочинства причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2011.

Робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів. Визначено зміст кримінологічної діяльності суб'єктів кримінального судочинства. Розглянуто кримінологічну роль основних суб'єктів кримінального судочинства (слідчого (дізнавача), прокурора, адвоката-захисника, суду) з виявлення та усунення причин і умов злочинів. Досліджено питання меж вивчення причин і умов злочинів під час розслідування кримінальних справ та основних вимог, яким повинні відповідати профілактичні документи. Запропоновано теоретичну модель організаційної структури з контролю фактичного вжиття заходів із виконання профілактичних документів слідчих, органів дізнання, прокуратури і суду.

Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до кримінального та кримінально-процесуального законодавства щодо вдосконалення превентивної діяльності суб'єктів кримінального судочинства з виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Ключові слова: кримінологічна діяльність, суб'єкти кримінального судочинства, виявлення, усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

АННОТАЦИЯ

Давиденко В.Л. Выявление и устранение субъектами уголовного судопроизводства причин и условий, которые сопутствовали совершению преступлений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2011.

В диссертации осуществлено комплексное исследование криминологической деятельности субъектов уголовного судопроизводства по выявлению и устранению причин и условий преступлений. Исследованы правовые и теоретические основы осуществления данного вида криминологической деятельности субъектов профилактики преступности как в Украине, так и в отдельных зарубежных странах. Дано понятие криминологической деятельности субъектов уголовного судопроизводства. Исследуется практика деятельности следователей, дознавателей, прокурора по внесению представлений в порядке ст. 23-1 Уголовно-процессуального кодекса (УПК) Украины и суда по внесению отдельных определений (постановлений) в порядке ст. 23-2 УПК Украины, а также формы и методы деятельности субъектов уголовного судопроизводства по устранению детерминант преступлений. Определено, что к мерам, которые применяются субъектами уголовного судопроизводства по устранению причин и условий преступлений, следует относить меры-сигналы, представляющие собой предложения, требования повлиять на выявление причин и условий преступлений, и меры-действия, представляющие собой практическую реализацию мер-сигналов либо принимаемые самостоятельно должностным лицом, которое само выявило и устранило криминогенные факторы.

Конкретизированы дополнительные требования, которые предъявляются для составления профилактических документов субъектами уголовного судопроизводства. Проанализирована роль следователя, прокурора, адвоката-защитника, суда по выявлению причин и условий преступлений, а также определены границы их деятельности в данном направлении. Рассмотрены вопросы контроля за реализацией профилактических мер-предложений, которые делятся на четыре основные группы предупредительных мер: дисциплинарные и административно-управленческие, культурно-воспитательные, контрольно-проверочные и технические.

На основании изучения вопроса о повышении эффективности контроля со стороны субъектов уголовного судопроизводства за выполнением профилактических документов предприятиями, учреждениями и организациями обоснована возможность привлечения должностных лиц не только к административной, но и к уголовной ответственности по ст. 364, 367 Уголовного кодекса Украины. Также обоснована целесообразность установления уголовной ответственности должностных лиц за умышленное невыполнение отдельного определения (постановления) суда, если такие действия привели к тяжким последствиям.

Установлено, что продолжением криминологической деятельности субъектов уголовного судопроизводства по выявлению и устранению причин и условий преступлений является аналитическая робота данных субъектов за пределами уголовного судопроизводства, но в рамках координации и взаимодействия на условиях равенства и самостоятельности всех ее участников.

Для количественной оценки интегрированного показателя эффективности разработана и предложена математическая формула, с помощью которой можно изучать эффективность исполнения профилактических документов об устранении причин и условий преступлений.

Сформулированы предложения о внесении в уголовное и уголовно-процессуальное законодательство дополнений, направленных на усовершенствование превентивной деятельности субъектов криминального судопроизводства в направлении выявления причин и условий преступлений.

Ключевые слова: криминологическая деятельность, субъекты уголовного судопроизводства, выявление, устранение причин и условий преступлений.

ANNOTATION

Davidenko V.L. Detection and removal of the subjects of criminal justice reasons and conditions, that contributed the commission of crimes. - Manuscript.

Thesis for the degree of legal specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

The research work is the first in Ukraine complex monographic criminological activities of criminal justice to identify and eliminate the reasons and conditions that contributed to the commission of crimes. The contents of criminological subjects of criminal justice are determined. Considered the criminological role of major subjects of criminal justice (investigator, prosecutor, defense lawyer, court) to detect and eliminate the reasons and conditions of crimes. The questions of borders of researching the reasons and conditions of crimes during the investigation of criminal cases, and basic requirements to be satisfied by maintenance documents are considered. The theoretical model of organizational structure to monitor the actual measures to implement preventive documents of the investigator, the police, prosecutors and courts is offered.

...