Земельна ділянка як об’єкт адміністративно-правових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Земельна ділянка як об'єкт адміністративно-правових відносин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з умов демократичного розвитку української держави є зміцнення правових основ щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель, оскільки суспільні відносини, що виникають у цій сфері, поширюються на всі галузі народного господарства, а їх належна правова регламентація суттєво впливає на розвиток економіки та інші сфери життєдіяльності держави. Проте, у сфері земельних відносин є низка невирішених проблем, зокрема й адміністративно-правового характеру, які нерідко стають умовою чи підставою порушення земельного законодавства. Особливу стурбованість сьогодні викликає стан законності в діяльності самих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які приймають рішення з питань володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою. Сказане спричиняє факти корупції, зловживання службовим становищем, затягування із вирішенням питань, непрофесіоналізм посадових та службових осіб у цій сфері, які в комплексі завдають невиправної шкоди як суб'єктам, так і об'єктам земельних відносин, викликають зростання недовіри населення до органів, які розпоряджаються земельними ресурсами. Все це вимагає проведення подальших реформ у даній сфері, значна частина з яких має спрямовуватися на вдосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельних ділянок. Проте, для досягнення зазначеної мети необхідно починати не зі створення правових норм, а з вивчення особливостей та змісту адміністративно-правових відносин, які, на сьогодні, реально існують у цій сфері. Така ситуація зумовлена, зокрема, тим, що переважна більшість правових норм, які визначають правовий режим використання земельних ділянок, процедури їх реєстрації, приватизації тощо мають публічний характер і, як наслідок, застосовуються суб'єктами публічного управління. Все це, власно кажучи, і свідчить про надзвичайну поширеність адміністративно-правових відносин у даній сфері

Слід зауважити, що адміністративно-правові відносини, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, дотепер спеціально не вивчались, у відомих сьогодні наукових працях досліджувались фрагментарно або в межах ширшої правової проблеми. Частково до цієї проблематики зверталися І.А. Галаган, О.М. Дрозд, О.П. Клюшниченко, А.П. Коваленко, І.А. Куян, В.М. Козонок, В.І. Курило, Л.В. Мілімко, О.С. Мірошниченко, Р.С. Мельник, О.В. Мордвинов, Т.С. Моторіна, Р.В. Миронюк, Т.Б. Саркісова, О.С. Стукаленко, В.В. Хохуляк та інші науковці. Однак комплексного підходу до теоретичних та практичних питань адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки адміністративно-правовою наукою не вироблено, тому існує об'єктивна потреба наукового пошуку в цьому напрямі.

Таким чином, надзвичайна поширеність адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельних ділянок, з одного боку, недостатня розробленість теоретичних положень про дану групу об'єктів адміністративно-правових відносин, - з іншого, обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних з особливостями та структурою адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельних ділянок.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до основних положень Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1001, п.п. 1.5, 1.7 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ на 2009-2012 рр., схвалених рішенням Вченої ради від 19.11.2008 р. (протокол № 3).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

– уточнити поняття та особливості адміністративно-правових відносин;

– визначити систему об'єктів адміністративно-правових відносин та місце земельної ділянки у її структурі;

– здійснити класифікацію адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка;

– провести розмежування правових відносин, які виникають з приводу земельної ділянки;

– визначити систему суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки;

– з'ясувати сутність та систему юридичних фактів як підстав виникнення, зміни і припинення адміністративно-правових відносин з приводу земельної ділянки;

– охарактеризувати права та обов'язки суб'єктів адміністративно-правових відносин з приводу земельної ділянки;

– уточнити сутність та призначення правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки;

– на основі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки.

Предметом дослідження є земельна ділянка як об'єкт адміністративно-правових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування системи об'єктів адміністративно-правових відносин та місця земельної ділянки у її структурі, розмежування правових відносин, які виникають з приводу земельної ділянки (підрозділи 1.2, 1.4). Системно-структурний метод використано для визначення особливостей адміністративно-правових відносин, зокрема і тих, об'єктом яких є земельна ділянка (підрозділи 1.1, 1.3), характеристики суб'єктів, змісту та юридичних фактів як елементів структури адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення прогалин у правовому та організаційному забезпеченні адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка (підрозділи 1.2, 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права (К.Г. Волинка, М.М. Гуренко-Вайцман, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, І.М. Погрібний, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, О.Р. Халфіна), теорії управління та адміністративного права (В.Б. Авер'янов, В.М. Бевзенко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, О.І. Остапенко, О.І. Харитонова), інших галузевих правових наук, насамперед, земельного права (В.І. Андрейцев, О.Г. Бондар, М.Я. Ващишин, В.В. Носік, М.В. Шульга), зокрема і зарубіжних.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.

Основні з них такі:

вперше:

– визначено поняття земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин, під якою пропонується розуміти специфічну матеріальну цінність (земельну нерухомість), яка є частиною землі, має установлені межі, певне місце розташування, площу, перебуває під особливою охороною держави, володіння, користування й розпорядження якою пов'язане з реалізацією суб'єктивних юридичних права і обов'язків, переважна частина яких регламентується нормами адміністративного законодавства;

– адміністративно-правові відносини, об'єктом яких є земельна ділянка, класифіковано за такими критеріями: залежно від виконуваної функції; за характером норм; за характером дій зобов'язаного суб'єкта; за кількістю суб'єктів адміністративно-правових відносин; за рівнем (територією) поширення; за учасниками (суб'єктами); за джерелом правового регулювання; за цільовим призначенням земель; залежно від реалізації прав на земельну ділянку; залежно від суб'єкта набуття права власності на земельну ділянку; за сферою виникнення; за підставою виникнення;

– визначено особливості адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка, головною з яких названо те, що вони виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з реалізацію суб'єктами публічної адміністрації владних повноважень з питань володіння, користування й розпорядження земельними ділянками;

удосконалено:

– наукові пропозиції щодо визначення, за допомогою попередньо обраного комплексу критеріїв класифікації суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, їх системи та особливостей;

– наукові положення щодо визначення повноважень суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки класифіковано за такими критеріями: залежно від суб'єкта, який їх реалізує; залежно від спрямування; за наявністю (відсутністю) владних приписів; за правовою природою; залежно від юридичної сили нормативного акта, який їх закріплює; за методом реалізації; за змістом; за характером дій зобов'язаного суб'єкта;

– підходи до поняття адміністративно-правових відносин, під якими пропонується розуміти урегульовані нормами адміністративного права (законодавства) суспільні відносини, які виникають з метою забезпечення (реалізації) публічної потреби (інтересу), обов'язковим учасником яких є юридична чи фізична особа, що наділена державно-владними повноваженнями;

– наукові пропозиції щодо розуміння місця та значення адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки у системі правовідносин, що, насамперед, зумовлене тим, що більшість правових норм, які визначають правовий режим використання земельних ділянок, процедури їх реєстрації, приватизації, відчуження, контролю тощо, мають публічний характер і, як наслідок, застосовуються суб'єктами публічного управління;

– наукові положення щодо системи об'єктів адміністративно-правових відносин, до яких запропоновано відносити не лише дії, а й бездіяльність суб'єктів, а також події техногенного та природного характеру, які пов'язані із введенням режиму надзвичайного стану;

– пропозиції щодо поняття змісту адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, під яким запропоновано розуміти сукупність закріплених у нормативних актах різної юридичної сили прав та обов'язків (повноважень) їх суб'єктів, за допомогою яких забезпечується раціональне володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, а також їх охорона та захист.

набули подальшого розвитку:

– характеристика теоретичних основ правовідносин, у зв'язку з чим зроблено висновок про наявність: загальних ознак, які характерні для всіх правовідносин; спеціальних ознак, які характерні для всіх видів адміністративно-правових відносин; особливих ознак, які характерні для окремих видів адміністративно-правових відносин, зокрема й тих, об'єктом яких є земельна ділянка;

– з'ясування особливостей земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що суттєвою ознакою, яка дозволяє вести мову про земельну ділянку як об'єкт адміністративно-правових відносин є факт реєстрації визначеної в натурі частини земної поверхні в державному реєстрі; держава встановлює загальнообов'язкові правила володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою, значна частина яких регулюється нормами адміністративного законодавства; кожна земельна ділянка має власний правовий режим, зумовлений її категорією, цільовим призначенням, місцезнаходженням тощо, що підтверджується правоустановчими документами адміністративного характеру;

– характеристика правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, що виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, які визначено як сукупність правових норм та правових засобів їх реалізації, за допомогою яких забезпечується законне володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, їх охорона та захист;

– обґрунтування того, що одним із найбільш перспективних напрямів удосконалення чинного адміністративного законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають з приводу земельної ділянки, є його деталізація у формі окремих адміністративних процедур, що створило б додаткові гарантії дотримання прав суб'єктів таких правовідносин, підвищило б ефективність управлінської діяльності та істотно зменшило б посадові зловживання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:

– науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення теоретико-правових питань адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки;

– правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення деяких законодавчих та підзаконних актів, які регулюють адміністративно-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки;

– правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність адміністративних процедур, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням земельною ділянкою. Окремі результати дисертаційного дослідження вже впроваджено в практичну діяльність ТОВ «Інститут екології, землеустрою та проектування» (акт впровадження від 02.11.2010 р.) та Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (акт впровадження від 28.10.2010 р.);

– навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної літератури з дисципліни «Адміністративне право». Вони вже використовуються в ході проведення занять із цієї дисципліни в Республіканському вищому навчальному закладі «Кримський гуманітарний університет» (акт впровадження від 14.12.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на 4 науково-практичних конференціях (круглих столах): «Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм та стратегічні можливості України» (м. Київ, 19-20 лютого 2009 р.), «Проблеми гендерної рівності в діяльності правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування в аспекті конституційної реформи України» (м. Сімферополь, 6 травня 2008 р.), «Організаційно-правові засоби забезпечення прав територіальної громади» (м. Сімферополь, 27 березня 2009 р.), «Історія та сучасний стан місцевого самоврядування в Криму» (м. Сімферополь, 30 листопада 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також в одних тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Основний зміст роботи

юридичний правовий земельний ділянка

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Загальна характеристика адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка» присвячено уточненню поняття та особливостей адміністративно-правових відносин, визначенню системи об'єктів адміністративно-правових відносин та місця земельної ділянки у її структурі, класифікації адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка, а також розмежуванню правових відносин, які виникають з приводу земельної ділянки.

У підрозділі 1.1. «Поняття та особливості адміністративно-правових відносин» визначено адміністративно-правові відносини як урегульовані нормами адміністративного права (законодавства) суспільні відносини, які виникають з метою забезпечення (реалізації) публічної потреби (інтересу), обов'язковим учасником яких є юридична чи фізична особа, що наділена державно-владними повноваженнями.

До спеціальних ознак адміністративно-правових відносин віднесені такі: 1) регулюються нормами адміністративного права (законодавства); 2) обов'язковою стороною таких правовідносин є юридична чи фізична особа, що наділена державно-владними повноваженнями; 3) об'єктом таких відносин є публічні потреби (інтереси); 4) домінуючим методом регулювання адміністративно-правових відносин є імперативний; 5) спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішуються як в адміністративному, так і в судовому порядку; 6) у разі порушення адміністративно-правової норми порушник відповідає перед державою в особі органу (посадової особи), який її представляє.

У підрозділі 1.2. «Система об'єктів адміністративно-правових відносин та місце земельної ділянки у її структурі» уточнено загальнотеоретичні аспекти щодо розуміння об'єкта правовідносин у цілому та адміністративно-правових відносин, зокрема, визначено систему об'єктів адміністративно-правових відносин.

Зокрема, зроблено висновок, що система об'єктів адміністративно-правових відносин складається з таких елементів: 1) окремих речей (предметів) та інших матеріальних цінностей (земля, підприємства, заводи, фабрики, шахти, електростанції, окремі види транспорту, засоби зв'язку, продукція тощо); 2) дій (бездіяльності) фізичних чи юридичних осіб, учасників адміністративно-правових відносин; 3) нематеріальних благ (життя, здоров'я, честь, гідність тощо); 4) подій соціального, техногенного чи природного характеру (масові терористичні акти, масові міжнаціональні чи міжконфесійні конфлікти (масові безпорядки), зокрема й ті, що пов'язані із землею, великі пожежі, повені, землетруси, інші катастрофи), які можуть бути підставами введення режиму надзвичайного стану.

Сформульовано поняття земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин, а також визначено її особливості.

У підрозділі 1.3. «Класифікація адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка» обґрунтовано, що теоретичне значення класифікації адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка зумовлена необхідністю їх структурного поділу на окремі, пов'язані між собою, однорідні правовідносини, що виникають у досліджуваній сфері державного управління.

Адміністративно-правові відносини, об'єктом яких є земельна ділянка класифіковано за такими критеріями: залежно від виконуваної функції; за характером норм; за характером дій зобов'язаного суб'єкта; за кількістю суб'єктів адміністративно-правових відносин; за рівнем (територією) поширення; за учасниками (суб'єктами); за джерелом правового регулювання; за цільовим призначенням земель; залежно від реалізації прав на земельну ділянку; залежно від суб'єкта набуття права власності на земельну ділянку; за сферою виникнення; за підставою виникнення.

У підрозділі 1.4. «Розмежування правових відносин, які виникають з приводу земельної ділянки» акцентується увага на тому, що земельна ділянка є об'єктом різних правовідносин, що, насамперед, обумовлено галузевою приналежністю правових норм, які їх регулюють, і які є основним критерієм розмежування таких правовідносин. Однак мають місце випадки, коли деякі суспільні відносини тією чи іншою мірою регулюються правовими нормами декількох галузей законодавства, що створює певні проблеми в їх розмежуванні. Такими суспільними відносинами є земельні.

Наголошується, що з'ясування співвідношення адміністративних та інших правовідносин, що виникають з приводу земельної ділянки надало змогу уточнити соціальну природу, призначення та особливості окремих їх видів, що сприятиме об'єктивному вирішенню спорів, які виникають у сфері земельних відносин.

Зроблено висновок, що значна частина правовідносин, які виникають у сфері функціонування земельних ділянок, має адміністративний (управлінський) характер. Це зумовлено тим, що більшість правових норм, які визначають правовий режим використання земельних ділянок, процедури їх приватизації або інших форм відчуження, носять публічний характер і, як наслідок, застосовуються суб'єктами публічного управління.

Розділ 2. «Структура адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки та правові гарантії забезпечення законності їх функціонування» присвячено уточненню структури адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, визначенню особливостей суб'єктів, змісту та юридичних фактів як окремих елементів досліджуваних правовідносин, з'ясуванню сутності та призначення правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки.

У підрозділі 2.1. «Суб'єкти адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки» наголошується на тому, що основною ознакою, за якою можна провести розмежування між категоріями «суб'єкти права» та «суб'єкти правовідносин» є: по-перше, можливість брати участь у різних правовідносинах, що характерно для суб'єкта права; по-друге, реальна участь у правовідносинах, що властиве суб'єктам (учасникам) правовідносин.

Підкреслюється, що для адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки характерна наявність великої кількості суб'єктів з різними завданнями, функціями, компетенцією, повноваженнями, організаційно-штатною структурою, а отже, і специфічним адміністративно-правовим статусом.

Суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки класифіковано за такими критеріями: залежно від компетенції; залежно від території, на яку поширюється їх компетенція; за характером повноважень; за нормативністю приписів; за характером зв'язків; за характером дій; залежно від належності до державних структур; за напрямом діяльності (предметом відання); залежно від контрольних повноважень.

У підрозділі 2.2. «Зміст адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки» наголошується, що змістом правовідносин є сукупність прав та обов'язків їх суб'єктів (учасників). Щодо поведінки (дій, бездіяльності) суб'єктів правовідносин, то вона характеризує об'єкт правовідносин, а не їх зміст. Вона також може бути юридичним фактом виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Зміст адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки визначено як сукупність закріплених в нормативних актах різної юридичної сили прав та обов'язків (повноважень) їх суб'єктів, за допомогою яких забезпечується раціональне володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, а також їх охорона та захист.

Запропоновано систему практично-значимих критеріїв класифікації повноважень суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки.

У підрозділі 2.3. «Юридичні факти як підстава виникнення, зміни і припинення адміністративно-правових відносин з приводу земельної ділянки» наголошується, що встановлення або підтвердження юридичних фактів є одним з головних завдань діяльності правозастосовчих органів, насамперед, органів публічної адміністрації. Без цього є немислимими правильне застосування закону чи підзаконного акта, охорона та захист прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері земельних правовідносин, вирішення питання про притягнення до відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.

У підрозділі сформульовано поняття юридичних фактів, уточнено їх головне завдання в процесі правового регулювання, а також запропоновано їх класифікацію.

Акцентується увага на тому, що види юридичних фактів повинні бути чітко визначені в земельному законодавстві. Підзаконні нормативно-правові акти можуть лише конкретизувати визначені в законодавчих актах ознаки юридичних фактів, а не фіксувати при цьому нові, оскільки така практика може призвести до необґрунтованого порушення прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави у сфері земельних правовідносин.

У підрозділі 2.4. «Правові гарантії забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки» підкреслюється, що суттєвого вдосконалення потребує система правових гарантій, що передбачена чинним Земельним кодексом України та іншими правовими актами, які регламентують земельні правовідносини.

Під законністю правових відносин, як об'єкта впливу, охорони та захисту правових гарантій, треба розуміти режим їх відповідності законам і підзаконним правовим актам, який створюється внаслідок їх неухильного дотримання всіма суб'єктами (учасниками) таких правовідносин.

У підрозділі сформульовано поняття правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки, уточнено їх головне завдання у процесі правового регулювання, запропоновано практично-значимі критерії їх класифікації.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин, сформульовано ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення таких правовідносин. Основні з них такі:

1. Насамперед, акцентовано увагу на тому, що надзвичайна поширеність адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельних ділянок, з одного боку, недостатня розробленість теоретичних положень про дану групу об'єктів адміністративно-правових відносин, - з іншого, зумовлюють необхідність дослідження земельної ділянки саме як об'єкта адміністративно-правових відносин.

2. Обґрунтовано, що значна частина правовідносин, які виникають у сфері функціонування земельних ділянок, має адміністративний (управлінський) характер. Така ситуація зумовлена, зокрема, тим, що більшість правових норм, які визначають правовий режим використання земельних ділянок, процедури їх приватизації або інших форм відчуження, мають публічний характер і, як наслідок, застосовуються суб'єктами публічного управління. Все це, власне кажучи, і свідчить про надзвичайну поширеність адміністративно-правових відносин у даній сфері.

3. Земельну ділянку як об'єкт адміністративно-правових відносин визначено як специфічну матеріальну цінність (земельну нерухомість), яка є частиною землі, має установлені межі, певне місце розташування, площу, перебуває під особливою охороною держави, володіння, користування й розпорядження якою пов'язане з реалізацією суб'єктивних юридичних права і обов'язків, переважна частина яких регламентується нормами адміністративного законодавства.

4. До особливостей земельної ділянки як об'єкта адміністративно-правових відносин віднесено такі: 1) вона є специфічною матеріальною цінністю (земельною нерухомістю) - частиною землі, яка перебуває під особливою охороною держави; 2) має установлені межі, певне місце розташування, площу, які окреслені відповідно до затвердженої в установленому порядку землевпорядної документації, що також пов'язано з реалізацією адміністративно-правових норм; 3) володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою пов'язане із реалізацією суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, які регламентуються нормами адміністративного законодавства; 4) суттєвою ознакою, яка дозволяє вести мову про земельну ділянку як об'єкт адміністративно-правових відносин є факт реєстрації визначеної в натурі частини земної поверхні в державному реєстрі; 5) важливість земельної ділянки зумовлює визначення державою загальнообов'язкових правил поведінки, значна частина яких регулюється нормами адміністративного законодавства; 6) кожна земельна ділянка має власний правовий режим, зумовлений її категорією, цільовим призначенням, місцезнаходженням тощо, який підтверджується правоустановчими документами адміністративного характеру.

5. Адміністративно-правові відносини, об'єктом яких є земельна ділянка класифіковано за такими критеріями: залежно від виконуваної функції; за характером норм; за характером дій зобов'язаного суб'єкта; за кількістю суб'єктів адміністративно-правових відносин; за рівнем (територією) поширення; за учасниками (суб'єктами); за джерелом правового регулювання; за цільовим призначенням земель; залежно від реалізації прав на земельну ділянку; залежно від суб'єкта набуття права власності на земельну ділянку; за сферою виникнення; за підставою виникнення.

6. Для адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки характерна наявність великої кількості суб'єктів з різними завданнями, функціями, компетенцією, повноваженнями, організаційно-штатною структурою, а отже, і специфічним адміністративно-правовим статусом. Такий статус вказує на їх зовнішню відокремленість, тобто відмінність одного суб'єкта від іншого як учасника досліджуваних правовідносин. Поведінка суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки регламентується нормами адміністративного законодавства.

7. Обґрунтовано, що лише комплекс критеріїв, а не один із них, який окремі адміністративісти вважають основним, надасть змогу всебічно розглянути систему суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки. До таких критеріїв запропоновано віднести такі: 1) залежно від компетенції: суб'єкти загальної компетенції, суб'єкти міжвідомчої компетенції та суб'єкти відомчої компетенції з питань, які виникають з приводу володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою; 2) залежно від території, на яку поширюється їх компетенція: загальнодержавні, регіональні та локальні; 3) залежно від їх кількості: індивідуальні або колективні; 4) за характером повноважень: ті, які мають владні повноваження, тобто мають право приймати обов'язкові для виконання управлінські рішення; ті, які зобов'язані виконувати такі рішення; 5) за нормативністю приписів: суб'єкти, які виконують загальні норми земельного законодавства; суб'єкти, які виконують спеціальні норми (наприклад, ті, що стосуються сплати штрафу, відшкодування шкоди, приписи, які містяться в адміністративних договорах); 6) за характером зв'язків: суб'єкти адміністративно-правових відносин, які перебувають у вертикальних відносинах; суб'єкти адміністративно-правових відносин, які перебувають у горизонтальних відносинах; 7) за характером дій: суб'єкти адміністративно-правових відносин, які зобов'язані вчинити окремі дії; суб'єкти адміністративно-правових відносин, які зобов'язані утриматись від вчинення окремих дій; 8) залежно від належності до державних структур: державні суб'єкти адміністративно-правових відносин, які ініціюють зміну правового статусу земельної ділянки; недержавні суб'єкти адміністративно-правових відносин, які ініціюють зміну правового статусу земельної ділянки; 9) за напрямом діяльності (предметом відання): які вступають у правовідносини з приводу розробки та прийняття нормативно-правових актів, визначення владно-розпорядчих повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин; з приводу визначення складу, категорії та цільового призначення земель України, зміни цільового призначення земель; приватизації, оренди та використання земельних ділянок; сплати земельного податку; реєстрації земельних ділянок тощо; 10) залежно від контрольних повноважень: суб'єкти міжнародного контролю за використанням та охороною земель; суб'єкти державного контролю за використанням та охороною земель; суб'єкти самоврядного контролю за використанням та охороною земель; суб'єкти громадського контролю за використанням та охороною земель.

8. Нормативне визначення суб'єктивних прав та обов'язків учасників правовідносин, зокрема і земельних, має неабияке значення, оскільки чітко окреслює рамки їх можливої та належної поведінки, є підставою визначення виду та міри відповідальності за порушення зазначених меж. Особливістю змісту правовідносин є те, що в них чітко проявляється характер взаємодії між суб'єктами. Межі можливої поведінки суб'єкта правовідносин окреслені не тільки предметом можливої поведінки, тобто тим, що дозволено робити, а й тим, як, яким чином, у якій послідовності можлива поведінка. Зважаючи на взаємозумовлений характер прав та обов'язків суб'єктів (учасників) правовідносин, запропоновано розглядати їх як повноваження.

9. Повноваження суб'єктів адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки класифіковано за такими критеріями: залежно від суб'єкта, який їх реалізує; залежно від спрямування; за наявністю (відсутністю) владних приписів; за правовою природою; залежно від юридичної сили нормативного акта, який їх закріплює; за методом реалізації; за змістом; за характером дій зобов'язаного суб'єкта.

10. Зміст адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки визначено як сукупність закріплених у нормативних актах різної юридичної сили прав та обов'язків (повноважень) їх суб'єктів, за допомогою яких забезпечується раціональне володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, а також їх охорона та захист.

11. Незважаючи на важливість інституту правових (юридичних) гарантій як фактора забезпечення законності правовідносин, зокрема й адміністративно-правових, їх сутність, призначення та система в науковій літературі з'ясовані фрагментарно. Як наслідок, науковці висловлюють різні, інколи протилежні думки із зазначених питань. Визначення системи правових гарантій, що передбачена чинним Земельним кодексом України та іншими правовими актами, які регламентують земельні правовідносини, потребує суттєвого вдосконалення.

12. Правові гарантії забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки визначено як сукупність правових норм та правових засобів їх реалізації, за допомогою яких забезпечується законне володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, їх охорона та захист.

13. Наголошується на тому, що основою правових гарантій забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки є сукупність правових норм та правових засобів їх реалізації, за допомогою яких забезпечується законне володіння, користування й розпорядження земельними ділянками та їх охорона. Сказане, насамперед, ми обґрунтовуємо тим, що саме в нормах права та законодавства передбачені умови, засоби (способи), методи, напрями, заходи тощо, які: по-перше, визначають межі поведінки учасників цих суспільних відносин; по-друге, передбачають заходи примусу до недобросовісних суб'єктів.

14. Акцентується увага на тому, що важливим напрямом удосконалення чинного адміністративного законодавства, яке регулює суспільні відносин, що виникають з приводу земельної ділянки, є його деталізація у формі певних процедур, що створило б процесуальні гарантії дотримання прав громадян, підвищило б ефективність управлінської діяльності та істотно зменшило б посадові зловживання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ейдельберг М.М. Особливості адміністративно-правових відносин, об'єктом яких є земельна ділянка / М.М. Ейдельберг // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових праць. - Донецьк, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - 2009. - № 2. - С. 150-158.

2. Ейдельберг М.М. Розмежування правових відносин, які виникають з приводу володіння земельною ділянкою / М.М. Ейдельберг // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 704-710 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09emmvzd.pdf.

3. Ейдельберг М.М. Система об'єктів адміністративно-правових відносин та місце земельної ділянки у її структурі / М.М. Ейдельберг // Кримський юридичний вісник. - 2010. - Випуск 1 (8). - Ч. 1. - С. 84-90.

4. Ейдельберг М.М. Суб'єкти адміністративно-правових відносин з приводу володіння земельної ділянки / М.М. Ейдельберг // Форум права. - 2010. - № 2. - С. 145-150 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10emmpzd.pdf.

5. Ейдельберг М.М. Правові гарантії забезпечення законності адміністративно-правових відносин, які виникають, змінюються і припиняються з приводу земельної ділянки / М.М. Ейдельберг // Юридичний вісник. Повітряне та космічне право. - Київ, Національний авіаційний університет. - 2010. - № 1 (14). - С. 18-22.

6. Ейдельберг М.М. Земельна ділянка як об'єкт адміністративно-правових відносин / М.М. Ейдельберг // Державна політика розвитку цивільної авіації ХХІ століття: економічний патріотизм та стратегічні можливості України: матеріали науково-практичної конференції (Київ, 19-20 лютого 2009 р.). - 2009. - С. 214-218.

Размещено на Allbest.ru