Цивільно-правова відповідальність за шкоду і збиток, що завдані працівникам правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

ННАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 347.440.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ЗБИТОК І ШКОДУ, ЩО ЗАВДАНІ ПРАЦІВНИКАМ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Присяжнюк Валерій Павлович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, Міжрегіональна фінансово-юридична академія, завідувач кафедри господарського права і процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Дзера Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права

доктор юридичних наук, доцент Ківалова Тетяна Сергіївна, Національний університет «Одеська юридична академія»,

професор кафедри цивільного права

Захист відбудеться 5 липня 2011 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

Автореферат розісланий 04 червня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Бобрик.



АНОТАЦІЇ

Присяжнюк В. П. Цивільно-правова відповідальність за шкоду і збиток, що завдані працівникам правоохоронних органів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України. - Київ. 2011.

Дисертація присвячена дослідженню та аргументуванню основних елементів конструкції цивільно-правової відповідальності за збитки та шкоду, що завдані працівникам правоохоронних органів при виконанні ними своїх посадових обов'язків. У ній репрезентовані результати дослідження цивільно-правової відповідальності, визначено її особливості, зокрема генерального і спеціального деліктів.

Автор виходить з того, що при завданні фізичної шкоди працівнику правоохоронних органів йдеться про два об'єкти заподіяння шкоди: особисті немайнові та майнові права самого працівника правоохоронних органів як потерпілого, а також майнові права й охоронювані законом інтереси держави у сфері охорони правопорядку, його матеріального і кадрового забезпечення.

Визначено кваліфікуючі ознаки спеціального делікту, пов'язаного із відповідальністю за збитки та шкоду, що завдані працівникам правоохоронних органів.

Ключові слова: зобов'язання, делікти, працівники правоохоронних органів, цивільно-правова відповідальність, деліквент, потерпілий.

правоохоронний цивільний делікт відповідальність



Присяжнюк В. П. Гражданско-правовая ответственность за вред и ущерб, причиненный сотрудникам правоохранительных органов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное честное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Национальной академии правовых наук Украины. - Киев. 2011.

Диссертация посвящена исследованию и аргументации основных элементов конструкции гражданско-правовой ответственности за вред, причиненный работникам правоохранительных органов при исполнении ими своих служебных обязанностей. В ней представлены результаты исследования гражданско-правовой ответственности и определены её особенности, в частности генерального и специального деликтов. Указаны общие признаки последних и их проявления относительно определенных категорий потерпевших.

Определены квалифицирующие признаки специального деликта. Предложено расширить перечень лиц, ответственных за вред и ущерб, причиненные лицом, которое не осознает значения своих действий и/либо не могло ими руководить вследствие психического расстройства либо болезни, путем включения в него учебных и воспитательных учреждений, приемников для таких лиц, а также лиц, которые постановлением или приговором суда признаны такими, что контролировали их деятельность и использовали их в своих целях;

Обосновано, что сотрудники правоохранительных органов иных государств, которые при проведении мероприятий на территории Украины в обход установленных для сотрудничества правоохранительных органов правил нарушают установленный порядок, не подлежат правовой охране на территории Украины как лица со специальным правовым статусом, и не могут заявлять требования, связанные с возмещением вреда и ущерба, причиненного противодействием проведению таких мероприятий.

Предложено компенсировать моральный вред правоохранителям на общих основаниях, которые предусмотрены ст. 23 ГК Украины как потерпевшим вообще, что повышает гарантии их защищенности. Не исключается их уточнение актами гражданского и иного специального законодательства.

При причинении вреда одним правонарушением нескольким потерпевшим на уровне презумпции следует исходить из того, что причиненный им вред должен быть возмещен каждому из них в полном объеме.

Обращено внимание на недопустимость толкования отсутствия оснований для привлечения к гражданско-правовой ответственности как освобождение от неё. Предложено основания для привлечения к гражданско-правовой ответственности разделить на три группы (общие, специальные и отдельные). Уточнены специальные основания освобождения работников правоохранительных органов от гражданско-правовой ответственности.

Ключевые слова: обязательства, деликты, сотрудники правоохранительных органов, гражданско-правовая ответственность, деликвент, потерпевший.



Prisyajnuk V.P. Civil liability for harm inflicted on law enforcement officers. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.03. - Civil Law and Civil Procedure, Family Law, International Private Law. - Scientific Research Institute of Private Law and Enterprise of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The dissertation is dedicated to the study and argumentation of the key elements in the structure of the civil liability for damages and/or harm inflicted on the law enforcement officers during the performance of their duties. It presents the results of theoretical and functional study of the civil liability, defines its features, in particular general and special delicts.

The author assumes that inflicting physical harm on the law enforcement officer it is referred to two objects of harm: personal non-property and property rights of the law enforcement officer himself/herself as a victim and property rights and interests of the state covered by law in the field of law enforcement, its material security and staff assistance.

It defines the qualificatory features of the special delict: 1) inflicting damage and harm on the law enforcement officer at the time of fulfilling their official or status requirements stipulated by the special acts of legislation; 2) the requirements of the law enforcement officer and their form complied with the acts of current legislation; 3) the respective service document was settled based on counteraction against the law enforcement officer (protocol, report, etc.).

The growth of tort liability into the civil liability is the qualitatively new form of existence of these legal relationships that transfers from private to public sphere due to commencement of the legal action, rendering hereupon of the legal decision and its entry into force as such that proceeds in the name of the state and is realized under the state compulsion.

Key words: delicts, law enforcement officers, civil liability, essential elements of civil offense, delinquent, victim.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена потребою переведення в практичну площину абстрактної задекларованої законодавством турботи про життя, здоров'я та охорону прав та інтересів людини. Зокрема, йдеться про захист прав працівників правоохоронних органів (міліції, Військової служби правопорядку в Збройних силах України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Рибоохорони, Державної лісової служби, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших органів, що здійснюють правоохоронні функції), яких в Україні сумарно налічується більше 500 тис. Їх професійна діяльність щодня пов'язана із підвищеним ризиком порушення їх майнових та особистих немайнових прав і заподіяння їм шкоди. Так, за даними МВС України, лише за роки незалежності України загинуло більше 1000 та завдано шкоди здоров'ю більше 7000 працівників міліції.

На працівників правоохоронних органів так само, як і на кожну людину в України поширюється конституційна норма (ст. 3 Конституції України) про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Проте чинне законодавство України недостатньо забезпечує охорону прав і свобод працівників правоохоронних органів. І хоча в цьому аспекті на перший план виходить їх неналежне соціальне забезпечення внаслідок організаційних недоліків системи правоохоронних органів, роботи в умовах постійних небезпек та ризиків, мізерного грошового забезпечення і недостатньої матеріально-технічної бази, необхідно звернути увагу й на те, що цивільне законодавство не містить будь-яких особливостей відновлення прав і інтересів осіб, які діють у ситуаціях підвищеного ризику для їх життя, здоров'я та майна і зазнають унаслідок цього шкоди. Це вимагає приділення уваги в рамках цивілістики проблемі відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів.

З цього приводу варто відзначити, що попри загальний високий рівень розвитку теорії деліктних зобов'язань в Україні проблеми відшкодування шкоди працівникам правоохоронних органів практично не розроблялися. У цивілістичній літературі відсутні вузько інституційні дослідження специфіки відповідальності за збиток та шкоду, що завдані працівникам правоохоронних органів. Деякі проблеми такої відповідальності порушувалися на сторінках відомчих видань правоохоронних органів, але нічого, крім загальних підходів у рамках генерального делікту, вони не містили.

Останніми роками в Україні виконано ґрунтовні наукові дослідження загальних положень цивільно-правової відповідальності (Н. М. Оніщенко, І. С. Канзафарова, Т. В. Ківалова та інші). Окремі аспекти проблеми відшкодування шкоди, що завдана працівникам міліції, розглядалися в кандидатських дисертаціях М. М. Фроловим (2006 р.) і О. В. Церковною (2008 р.). Разом з тим проблема відшкодування шкоди, що завдана працівникам правоохоронних органів, в Україні потребує спеціального дослідження з урахуванням положень ст. 3 Конституції України, норм ЦК України, Законів України «Про державну службу», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інших спеціальних законів.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали праці відомих теоретиків права (С. С. Алєксєєв, В. М. Горшеньов, О. В. Котюк, О. В. Петришин, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун тощо) і цивілістів, які спеціалізувалися на дослідженні деліктних зобов'язань і зробили вагомий внесок у формування їх вчення (А. Л. Анісімов, А. М.Бєлякова, Д. В Боброва, Т. В. Боднар, С. М. Братусь, В. Варкалло, Д. М. Генкін, В. П. Грибанов, О. В. Дзера, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарова, Т. С. Ківалова, А. С. Комаров, В. І. Кофман, Л. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць, М. С. Малеін, Г. К. Матвєєв, В. П. Маслов, В. Т. Нор, В. А. Ойгензіхт, О. О. Отраднова, В. П. Паліюк, В. Д. Приймак, В. К. Райхер, А. М. Савицька, М. С Самощенко, А. О. Собчак, В. О. Тархов, Є. О. Харитонов, Б. Б. Черепахін, М.Д.Шаргородський, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, С. І. Шимон, Р. Б. Шишка та інші).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 26 квітня 2010 року (протокол № 3). Тема відповідає напрямку досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України «Проблеми здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні прогалин у цивільно-правовій охороні майнових та немайнових прав працівників правоохоронних органів, подальшому розробленні теорії генерального делікту та поглибленні змісту спеціальних деліктів, виробленні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відносин з відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів.

Для досягнення цієї мети визначено наступні завдання:

– установити теоретичні підходи до регулювання деліктних зобов'язань на рівні генерального делікту та його проявів залежно від елементів складу правопорушення;

– виявити недоліки вітчизняного законодавства в частині, що регулює відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів;

– уточнити загальне та спеціальне правове становище працівників правоохоронних органів як осіб, потерпілих у деліктних правовідносинах;

– виявити спеціальні умови відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів, залежно від місця та обставин її завдання;

– розкрити зміст деліктного зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів;

– з'ясувати місце норм про відповідальність за заподіяння шкоди, що завдана працівникам правоохоронних органів, у системі норм про деліктні зобов'язання;

– розробити пропозиції щодо вдосконалення цивільного та спеціального законодавства, що визначає правовий статус працівників правоохоронних органів, а також рекомендації щодо практики його застосування.

Об'єктом дослідження є деліктні правовідносини, що виникають при завданні та відшкодуванні збитків і моральної шкоди працівникам правоохоронних органів, визначенні їх розмірів.

Предметом дослідження є норми, що регулюють відносини у зв'язку із завданням збитків і шкоди працівникам правоохоронних органів, а також доктринальне їх розуміння в науковій літературі, судова практика в справах про відшкодування шкоди, завданої працівникам правоохоронних органів.

Методи дослідження. Дисертантом використано загальнофілософські (діалектика, об'єктивність, історизм), загальнонаукові (метод системного аналізу, структурно-функціональний метод, ретроспективно-порівняльний метод, метод моделювання і прогнозування) і спеціальні (формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, статистичний метод) методи наукового пізнання правових явищ. Зокрема, за допомогою історичного методу досліджено виникнення, формування та розвиток правових норм (від римського права до норм чинного ЦК України), що регулюють відносини, пов'язані із захистом цивільних прав та інтересів (підрозділи 1.1, 1.2 дисертації). Аналіз поняття та змісту права на захист, динаміки правовідносин, що виникають у зв'язку із порушенням права та його захистом, здійснювався з використанням аналітико-синтетичного методу (підрозділ 1.3 дисертації). Формально-логічний метод використовувався для з'ясування механізму реалізації загальних принципів цивільного законодавства при застосуванні основних форм, способів і засобів захисту порушеного права чи інтересу (підрозділ 2.1 дисертації). Застосування системно-структурного методу сприяло визначенню співвідношення права на захист, способів і форм захисту, засобів захисту як сукупності різних правових явищ і їх взаємозв'язків (підрозділи 2.2-3.3 дисертації). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння відповідних правових інститутів за ЦК УРСР 1963 року і чинним ЦК України, а також при порівняльному дослідженні норм цивільного законодавства України і деяких пострадянських держав (підрозділ 1.3 дисертації). Метод моделювання застосовано при розробленні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства і практики його застосування.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в теоретичних положеннях, висновках, рекомендаціях, що виносяться на захист.

Уперше:

1) доведено, що при завданні шкоди працівнику правоохоронних органів йдеться про подвійність об'єктів її заподіяння: з одного боку таким об'єктом є особисті немайнові та майнові права працівника правоохоронного органу як потерпілого, а з другого боку - майнові інтереси держави щодо забезпечення правопорядку та фінансування відповідних заходів;

2) визначено, що до кваліфікуючих ознак (умов) спеціального делікту при відшкодуванні шкоди працівникам правоохоронних органів відноситься наступне: а) завдання збитку та шкоди працівнику правоохоронного органу настало при виконанні ним своїх професійних обов'язків; б) професійна діяльність працівника правоохоронного органу, при здійсненні якої йому було заподіяно шкоду, відповідає актам чинного законодавства; в) факт протидії працівнику правоохоронного органу було в установленому спеціальним законодавством порядку документально зафіксовано (складено протокол, рапорт тощо); г) деліквент добровільно не відшкодував завдані збиток і шкоду;

Удосконалено:

3) обґрунтування того, що цивільно-правова охорона життя та здоров'я працівників, які в силу своєї професійної діяльності постійно стикаються із небезпеками для життя, здоров'я та їх майна, повинна здійснюватися на основі конструкції спеціального делікту, який охоплює як загальні підстави для відшкодування завданої шкоди, так і спеціальні, які відображають правове становище потерпілих та особливості виникнення такого деліктного зобов'язання;

4) пропозицію щодо розширення переліку осіб, які несуть відповідальність за шкоду, завдану особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати у зв'язку із психічним розладом або недоумством, за рахунок включення до нього навчальних та виховних закладів, притулків для таких осіб, а також осіб, які постановою чи вироком суду будуть визнані такими, які повинні були контролювати чи контролювали їх діяльність та/або використовували їх у своїх цілях.

Дістало подальшого розвитку:

5) положення про те, що особливостями правового захисту порушеного права є: а) правозастосовна діяльність, що здійснюється компетентним органом чи управненою особою самостійно; б) механізм реалізації такої діяльності гарантується державою; в) мета такої діяльності - відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або інтересу; г) підстава застосування захисту цивільних прав та інтересів - їх порушення, невизнання чи оспорювання; д) обов'язкова наявність потерпілого, суб'єктивне цивільне право або інтерес якого порушено, не визнано чи оспорюється; ж) диспозитивний характер захисту цивільних прав та інтересів;

6) положення про те, що поза юридичними процесом та процедурою притягнення до цивільно-правової відповідальності та її реалізація Державною виконавчою службою неможлива. Цивільно-правова відповідальність застосовується від імені держави судом і на деліквентів покладається лише на підставі та в порядку, передбачених цивільно-процесуальним законом;

7) обґрунтування переваг відшкодування завданої працівнику правоохоронних органів шкоди на основі положень цивільного права над її відшкодуванням на основі норм трудового права, оскільки: а) унаслідок відсутності коштів і особливостей формування кошторисів правоохоронних органів суттєво погіршиться правове становище працівників правоохоронних органів; б) це суттєво затягне здійснення права на відшкодування шкоди; в) у кошторисах правоохоронних органів не передбачені кошти на відшкодування шкоди, яка завдана їх працівникам при виконанні своїх обов'язків; г) деліквент може уникнути відповідальності в разі непред'явлення йому регресного позову; д) збільшується навантаження на перевантажену систему правосуддя;

8) положення про те, що у разі якщо особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними внаслідок раптової втрати пам'яті або стану афекту, заподіяна нею шкода не відшкодовується.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором теоретичні положення та висновки можуть бути використані при подальшому науковому розробленні цивілістичних проблем відшкодування завданої шкоди, у процесі розроблення та вдосконалення актів вітчизняного законодавства, що регламентують охорону суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів працівників правоохоронних органів, у правозастосовній практиці органів державної влади, зокрема судів, а також при викладанні навчальних курсів з цивільного права для студентів юридичних вузів, професійній підготовці працівників правоохоронних органів, підготовці підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України, а також були оприлюднені на науково-практичних заходах: міжнародних науково-практичних конференціях «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (10 квітня 2009 р., м. Одеса), «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (присвячена пам'яті О. А. Пушкіна, 29 травня 2008 р. та 23 травня 2009 р., м. Харків), «Методологія приватного права: Сучасний стан та перспективи розвитку» (22 - 23 травня 2009 р., м. Київ), «Восьмі осінні юридичні читання» (13 - 14 листопада 2009 р., м. Хмельницький), VI цивілістичній конференції студентів та аспірантів (3 - 4 квітня 2009 р., м. Одеса), «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (19 - 20 листопада 2009 р., м. Запоріжжя); круглих столах «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин (6 лютого 2009 р. та 17 грудня 2010 р., м. Ірпінь), «Захист прав учасників цивільних правовідносин» (14 травня 2009 р., м. Ірпінь), «Об'єкти цивільних прав» (16-17 жовтня 2009 р., м. Сімферополь); міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми удосконалення законодавства і практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності» (10 грудня 2009 р., м. Ірпінь).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження відображені в 13 наукових працях, зокрема в 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що віднесені ВАК України до фахових з юридичних наук, а також у 8 тезах повідомлень на науково-практичних конференціях та круглих столах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 2 розділів, що містять 9 підрозділів, висновку, 3 додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки. Додатки А, Б і В викладені на 5 сторінках. Список використаних джерел викладений на 34 сторінках та містить 303 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зазначено використані методи дослідження, репрезентовано положення наукової новизни, окреслено практичне значення одержаних результатів та наведено дані про їх апробацію і публікацію.

Розділ 1. «Характеристика відповідальності за збитки та шкоду у цивільному праві» складається із 4 підрозділів, які присвячені з'ясуванню сутності й функцій відшкодування збитків та компенсації немайнової шкоди, доктрині деліктної відповідальності, а також особливостям правового становища працівників правоохоронних органів.

У підрозділі 1.1 «Відшкодування завданої шкоди в системі цивільно-правової охорони суб'єктивних прав фізичної особи» дисертант обґрунтовує індивідуальний характер юридичної відповідальності та необхідність підвищеної правової охорони життя та здоров'я фізичної особи, інших її немайнових благ, а також її майна. Звертається увага на те, що для працівників правоохоронних органів наклеп на них, звинувачення їх у порушенні закону, нечуйності, грубості чи некоректності є атрибутом їх професійного ризику. Проте в разі безпідставності таких звинувачень відповідні дії осіб є порушенням прав працівників правоохоронних органів.

При завданні шкоди працівникам правоохоронних органів слід мати на увазі, що йдеться про захист прав: 1) особи, яка потерпіла і якій завдано збитку чи шкоди; 2) особи, яка потерпіла при виконанні своїх посадових обов'язків чи у зв'язку з їх виконанням; 3) особи, яка має право на застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї; 4) особи, професійна діяльність якої є правоохоронною.

У дисертації наголошується, що суб'єктивне право на відшкодування шкоди, закріплене в ст. 1066 ЦК України, полягає в тому, що порушник (деліквент) зобов'язаний відшкодувати завдану потерпілому шкоду. Однак всяке завдання шкоди є протиправним доти, доки не буде доведено відсутність вини.

У підрозділі 1.2 «Теоретичні конструкції цивільно-правової відповідальності за делікти» висвітлюється теоретичне підґрунтя та структура деліктних зобов'язань. У роботі підтримано позицію Н. С. Кузнєцової щодо моменту виникнення охоронного зобов'язання (при завданні збитку та шкоди) та настання цивільно-правової відповідальності (винесення рішення про притягнення до неї). При розгляді питання про механізм цивільно-правової відповідальності дисертант приєднується до запропонованого низкою вчених розуміння такого механізму як органічного поєднання елементів матеріально-правового та процесуально-правового характеру, що проходять у своєму розвитку три рівні існування (законодавчий - передбачено законом як санкцію норми права, правозастосовний - винесено акт правозастосування і він вступив у силу, функціональний - виконавче провадження успішно реалізовано).

Звернуто увагу на непослідовність позиції вітчизняного законодавця щодо співвідношення понять «збитки» і «шкода» в ЦК України. Так, у п. 3 ч. 2 ст. 11, а також у ст. 1166 ЦК України законодавець ототожнює збитки та шкоду, позначаючи їх лише терміном «шкода». У ст.ст. 22 і 23 ЦК України вказані терміни розмежовуються. У ст. 1192 використовується лише термін «збитки». У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець узагалі вказує на наявність «відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди». Така непослідовність у термінології призводить до змішування на практиці категорій «збитки» та «майнова шкода».

У підрозділі 1.3 «Працівники правоохоронних органів як потерпілі від завдання збитку та шкоди» розкриваються особливості правового становища вказаних працівників.

Їх цивільно-правове становище визначається в таких аспектах: 1) як людини взагалі, як громадянина України , як працівника правоохоронних органів, яким можуть бути тільки громадяни України. Працівники правоохоронних набувають спеціального статусу військовослужбовця, який має владно-розпорядчі повноваження і пов'язані з цим обмеження. Цивільно-правове становище правоохоронця, зокрема працівника міліції, пов'язане із його обов'язком відповідно до присяги та займаної посади виконувати свої безпосередні та загальні обов'язки, передбачені законом. Такі працівники піддаються підвищеним ризикам при виконанні своїх безпосередніх службових обов'язків.

Чинне законодавство передбачає учасників цивільних правовідносин із особливим правовим становищем, спеціальними умовами їх участі в цих правовідносинах, визначенням меж здійснення ними прав та виконання юридичних обов'язків, особливостями притягнення їх до цивільно-правової відповідальності та підставами звільнення від неї. На цій основі запропоновано виділити спеціальний інститут відповідальності за збиток та шкоду, які завдані працівникам правоохоронних органів, а в його рамках як субінститут виділити відповідальність за шкоду, завдану особам, які мають право на застосування зброї.

У підрозділі 1.4 «Функції відшкодування шкоди у цивільному праві» дисертант виходить з того, що в сучасних умовах захист прав і свобод фізичних осіб набуває особливого значення і проявляється через функції права та функції цивільно-правової відповідальності зокрема. На думку дисертанта, цивільно-правова відповідальність є частиною механізму цивільно-правового регулювання, а тому на неї поширюються функції цивільного права.

Звертається увага на те, що для цивільно-правової відповідальності є важливими компенсаторна функція, у межах якої виділяється відновлювальна функція при відшкодуванні збитків та компенсаційна при компенсації моральної шкоди, а також виховна (виховання у дусі поваги до закону, суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб) та превентивна (попередження повторення правопорушень).

Розділ 2. «Відшкодування збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів» присвячено встановленню особливостей загальних та спеціальних підстав притягнення до цивільної відповідальності, юридичній кваліфікації зобов'язань із відшкодування збитків та шкоди, підходам та механізму встановлення їх обсягу, порядку і формам відшкодування та підставам звільнення від відповідальності деліквентів.

У підрозділі 2.1 «Підстави для відшкодування деліквентами збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів» досліджуються підстави виникнення деліктних зобов'язань та їх вплив на цивільно-правову відповідальність взагалі та її розмір. Між деліктним зобов'язанням та цивільно-правовою відповідальністю є принципова різниця, адже перше виконується деліквентом добровільно без застосування примусу і без притягнення до цивільно-правової відповідальності, а для другої необхідно рішення суду чи іншого управненого органу як підстава для застосування державного примусу. Крім загальних підстав для виникнення деліктного зобов'язання ( правопорушення, наслідки у вигляді збитку чи шкоди, причинний зв'язок та вина), до нього повинні бути закріплені в законі ще й додаткові підстави, які перетворюють деліктне зобов'язання в цивільну відповідальність. Йдеться про звернення (позов) про притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Переведення генерального делікту, який охоплює наявність збитку чи шкоди, протиправність дій деліквента, причинний зв'язок між першим і другим і вину, у спеціальний делікт з огляду на правове становище працівників правоохоронних органів потребує додаткових підстав. Такими підставами, на думку дисертанта, є: завдання збитку чи/та немайнової шкоди при виконанні правоохоронцем посадових обов'язків; його діяльність була правомірною і здійснювалась у порядку та у формі, що передбачені законом; деліквент добровільно відмовляється відшкодувати чи компенсувати завдану правоохоронцю шкоду (збиток).

У підрозділі 2.2 «Кваліфікація зобов'язань з відшкодування збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів» дисертант виходить з того, що така кваліфікація пов'язана з установленням спеціальних проявів відповідних деліктних зобов'язань.

Автор пропонує компенсувати моральну шкоду правоохоронцям не лише в тих випадках, коли це безпосередньо передбачено спеціальними актами цивільного та іншого законодавства, які уточнюють правове становище працівників правоохоронних органів і встановлюють для них спеціальні правові гарантії, а й на підставі ст. 23 ЦК України. У такому випадку працівники правоохоронних органів будуть більш захищеними від свавілля. Спеціальною підставою для виникнення деліктних зобов'язань є перешкоджання діяльності працівників із виконання їх службових обов'язків.

У підрозділі 2.3 «Встановлення обсягу збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів» дисертант зазначає, що відповідно до чинного законодавства України існує два основних способи відшкодування потерпілому завданої шкоди: 1) відшкодування шкоди в натурі, що полягає в передачі потерпілому речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо, якщо таке відшкодування є можливим; 2) відшкодування завданих збитків в грошовій формі. При цьому відшкодування завданих збитків у грошовій формі здійснюється у повному обсязі, що відповідно до ст. 22 ЦК України означає відшкодування реальних збитків (втрат) та упущеної вигоди. Автор вважає, що при встановленні обсягів збитків і шкоди основним критерієм повинна бути презумпція їх повного відшкодування для потерпілого правоохоронця. Збитки охоплюють доходи як від служби, так і від інших видів діяльності, які не заборонені законом (викладацька, наукова, творча).

У підрозділі 2.4 «Порядок відшкодування збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів» дисертант вказує на потребу встановити такий порядок відшкодування збитків і шкоди, що завдані працівникам правоохоронних органів, який би забезпечив повне, вчасне, відповідне рішенню суду чи домовленості між потерпілим та деліквентом відшкодування.

З метою забезпечення повноти та оперативності відшкодування шкоди, завданої правоохоронцю, запропоновано збільшувати розмір грошового відшкодування на вимогу потерпілого на етапі виконання рішення державною виконавчою службою. Воно повинне пропорційно збільшуватися на суму розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян та проведеної індексації за період від вступу рішення суду в силу до моменту його виконання. Автор відстоює можливість договірного врегулювання відносин між деліквентом та потерпілим щодо порядку, способів та строків відшкодування збитку і шкоди.

У підрозділі 2.5 «Звільнення деліквентів від відповідальності за збитки і шкоду, завдані працівникам правоохоронних органів» звертається увага на те, що відсутність підстав для притягнення до відповідальності не може тлумачитись як звільнення від неї, на що, зокрема, вказувала у своїх роботах О. В. Церковна. Між непритягненням особи до цивільно-правової відповідальності та звільненням її від цивільно-правової відповідальності є принципова різниця. Звільнення деліквента від відповідальності можливе лише у разі встановлення судом обставин, які погіршували б становище тих кредиторів деліквента, які мають переважні права (його неповнолітніх дітей), або у разі вини самого потерпілого.

Запропоновано поділити підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки та шкоду працівникам правоохоронних органів на декілька груп: загальні, спеціальні та інституційні (окремі). Перші встановлені в загальних положеннях про зобов'язання (ст. 617 ЦК України), другі містяться в окремих інститутах цивільного права про делікти ( ст. 1193 ЦК України), окремі - в нормах спеціального законодавства, яке врегульовує діяльність окремих правоохоронних органів та їх працівників (у Законі України «Про міліцію», Законі України «Про Службу безпеки України» тощо).



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні спеціального делікту щодо відшкодування шкоди, яка завдана працівникам правоохоронних органів. Крім наукових положень, що мають наукову новизну, у дисертації обґрунтовано такі основні висновки, положення та пропозиції.

1. Доведено, що при визначенні специфіки деліктних зобов'язань слід виходити із презумпції, що всяке завдання шкоди є протиправним доти, доки не буде доведено зворотне.

2. Термін «винагороди за збитки чи шкоду» семантично та логічно видається некоректним, оскільки шкоду чи збиток можна виправити лише частково, так би мовити «загладити» їх наслідки, а саме: відшкодувати знищену річ у натурі (повернути таку ж), відремонтувати пошкоджену річ, відшкодувати прямий збиток та упущену вигоду грошима, оплатити витрати на лікування потерпілого, виплатити різницю, що утворилася внаслідок втрати працездатності, у інший спосіб зменшити страждання та переживання потерпілого.

3. Установлено, що наразі для працівників правоохоронного органу небезпеки мають переважно суб'єктивний, а не об'єктивний характер і випливають з розширеного тлумачення свободи як вседозволеності, нічим не обмеженого абсолюту.

4. Бездіяльність може входити в генеральний делікт лише тоді, коли законом передбачено обов'язок активної поведінки особи, наприклад, для працівників правоохоронних органів - захищати життя та здоров'я людей, майно, правопорядок, для медичних працівників - подати невідкладну медичну допомогу тощо.

5. Регулювання відносин між деліквентом та потерпілим цивільним законодавством не виключає можливості їх договірного регулювання.

6. На підставі науково-теоретичних результатів дослідження запропоновано внести такі зміни та доповнення до ЦК України:

1) ст. 1166 ЦК України доповнити ч. 5 у наступній редакції: «Виплачені відшкодування та компенсації у зв'язку із загибеллю (смертю) або каліцтвом працівника правоохоронних органів у регресному порядку стягуються з осіб, які в установленому законом порядку визнані винними в загибелі (смерті) або каліцтві працівника правоохоронних органів»;

2) ч. 2 ст. 1186 ЦК України після слова «підставах» доповнити словами « , якщо законом не передбачене інше»;

3) ч. 3 ст. 1186 ЦК України після слів «або недоумство» доповнити словами «, а також навчальних та виховних закладів, притулків для таких повнолітніх осіб, а також осіб, які постановою чи вироком суду будуть визнані такими, що контролювали їх діяльність та використовували у своїх цілях»



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Присяжнюк В. П. Відшкодування шкоди, завданої співробітникам ОВС / В. П. Присяжнюк // Науковий вісник Національного університету Державної податкової служби України. - №2 (45). - 2009. Ірпінь, 2009. - С. 266 - 271.

2. Присяжнюк В. П. Підстави для відшкодування шкоди, що завдана працівникам ОВС / В. П. Присяжнюк // Наше право. - № 2. - 2009. - С. 82 - 86.

3. Присяжнюк В. П. Цивільно-правове становище працівників ОВС / В. П. Присяжнюк // Підприємництво господарство та право. - 2009. - № 7. - С.84 - 88.

4. Присяжнюк В. П. Право відшкодування шкоди, завданої міліціонерам, як суб'єктивне право / В. П. Присяжнюк // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Серія: «Економіка. Екологія. Право». Спец. випуск. - 2010. - № 3. - С. 212 - 219.

5. Присяжнюк В. П. Теоретичні та практичні підходи до відшкодування шкоди, завданої співробітникам ОВС / В. П. Присяжнюк //Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора О.А.Пушкіна ( 23 травня 2009 р.) Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - 2009. - С. 238 - 241.

6. Присяжнюк В. П. Категорії «шкода» та «збиток» за цивільним законодавством / В. П. Присяжнюк// Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин : збірник доповідей та тез повідомлень на засіданні круглого столу ( 6 лютого 2009 року) - Ірпінь: НУДПС України, 2009. - С. 363 - 366.

7. Присяжнюк В. П. Встановлення обсягу шкоди, завданої працівникам ОВС /В. П. Присяжнюк // Об'єкти цивільного права / Збірка доповідей та тез повідомлень на засіданнях круглого столу (16 - 17 жовтня 2009 р., м. Сімферополь) / КрЮІ ОДУВС, ОДУВС, НУДПС України. - Сімферополь, 2009. - С. 56 - 58.

8. Присяжнюк В. П. Підстави, які виключають притягнення працівників міліції до відповідальності за завдану шкоду / В. П. Присяжнюк // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 24 - 25 грудня 2009 року: у 2 томах. / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць, - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - Т.1. - С.213 - 214.

9. Присяжнюк В. П. Звільнення від відповідальності за завдану шкоду працівникам міліції / В. П. Присяжнюк //Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої пам'яті Ю. С. Червоного. (Одеса, 12 лютого 2010 р.) / Одеська націон. юрид. академія. - Одеса : Фенікс, 2010. -С. 226 - 230.

10. Присяжнюк В. П. Звільнення деліквентів від відповідальності за завдану шкоду співробітниками ОВС / В. П. Присяжнюк //Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України: Збірник доповідей та тез повідомлень учасників цивільно-правової секції всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.) / Ред. кол. С. Г. Кузьменко, Є. В. Петров. -Донецьк: ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. - С. 117 - 118.

11. Присяжнюк В. П. Право на відшкодування шкоди, що завдана співробітнику ОВС, як суб'єктивне право / В. П. Присяжнюк // «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» ІІ міжнародна науково-практична конференція (23 квітня 2010 р.) Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса: ОДУВС, 2010. - С. 111.

12. Присяжнюк В. П. Гарантії працівників міліції при завданні їм збитку та шкоди / В. П. Присяжнюк // Проблеми цивільного права та процесу : Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті проф. О. А. Пушкіна. -Х.: Харківський націон. ун-т внутр. справ. 2010. -С. 239 - 241.

Размещено на Allbest.ru

...