Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет

"Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"

УДК 349.42

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКІ ЛОКАЛЬНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ФОРМА АГРАРНОГО ПРАВА

Панченко Вікторія Валеріївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Статівка Анатолій Миколайович, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", професор кафедри аграрного права, член-кореспондент АПрН України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Єрмоленко Володимир Михайлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука;

- кандидат юридичних наук Батигіна Олена Михайлівна, Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", доцент кафедри спеціально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту.

Захист відбудеться 16 червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національному університеті "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 14 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Колісник

Анотації

Панченко В.В. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств як форма аграрного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - Харків, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню питань внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права за законодавством України. Досліджено поняття "джерела аграрного права" та "форми аграрного права", обґрунтовано положення про те, що ці поняття не тотожні, визначено юридичну природу, місце внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств в системі права України. Окремо досліджено ознаки та особливості внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів, які регулюють внутрішні відносини в сільськогосподарських підприємствах, проведено їх класифікацію. Особливу увагу приділено оптимізації локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах. З'ясовано зміст кожної із стадій локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах, запропоновано його стадійність. Визначено перспективні напрями оптимізації локального нормотворчого процесу органами управління сільськогосподарських підприємств. Розроблено відповідні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення системи локальних нормативно-правових актів у сфері регулювання внутрішніх аграрних відносин в сільськогосподарських підприємствах. Визначено вид і зміст окремих внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти, джерела аграрного права, форми аграрного права, локальна нормотворчість, оптимізація локального нормотворчого процесу.

Панченко В.В. Внутрихозяйственные локальные нормативно-правовые акты сельскохозяйственных предприятий как форма аграрного права. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальный университет "Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого". - Харьков, 2011.

Диссертация является комплексным исследованием проблем относительно внутрихозяйственных локальных нормативно-правовых актов сельскохозяйственных предприятий как форм аграрного права по действующему законодательству Украины. Проанализированы научные подходы относительно понятий "источники аграрного права" и "формы аграрного права". Выделены характерные признаки источников и форм аграрного права, проведено их разграничение, а именно: в материальном смысле, под источником права следует понимать факторы, в основном социально-экономического характера, которые обуславливают возникновение, развитие и содержание права; в идеалистическом смысле источники права рассматриваются как совокупность идей, теорий, взглядов, влияние которых порождает создание и функционирование аграрного права; в специально-юридическом понимании источники права - это существование норм права, которые имеют внешнее выражение и являются формой права. На основе осуществленного анализа доказана нетождественность понятий "источников аграрного права" и "форм аграрного права" и даны их определения.

Определена юридическая природа внутрихозяйственных локальных нормативно-правовых актов сельскохозяйственных предприятий как форм аграрного права, их место в системе права Украины. Отдельно исследованы признаки и особенности внутрихозяйственных локальных нормативно-правовых актов, которые регулируют отношения, возникающие внутри сельскохозяйственных предприятиях, что позволило сформулировать понятие внутрихозяйственных локальных нормативно-правовых актов сельскохозяйственных предприятиях. Проведена их классификация, причем, аргументировано то, что классифицировать внутрихозяйственные локальные нормативно-правовые акты сельскохозяйственных предприятий, которые являются формой аграрного права, кроме как по юридической силе, целесообразно также и по их функциональному назначению, что позволяет разрешать вопросы в процессе практического применения Устава (как детализированого локального акта), Правил внутреннего распорядка, Положения про оплату труда, Положения о паевом и неделимом фондах и другие (как конкретизированые локальные акты) з целью надлежащего урегулирования внутренних отношений в сельскохозяйственных предприятиях.

Особое внимание уделено оптимизации локального нормотворческого процесса в сельскохозяйственных предприятиях. Сформулировано определение локального нормотворческого процесса, выделены два этапа этого процесса, разработана стадийность и раскрыто содержание каждой из стадий локального нормотворческого процесса в сельскохозяйственных предприятиях. Определены перспективные направления оптимизации локального нормотворческого процесса в сельскохозяйственных предприятиях, а именно: а) повышение эффективности локальных актов (закрепление стадий при разработке, обсуждении, принятии, утверждении и оформлении проектов соответствующих локальных актов); б) повышение качества норм; в) систематизация локальных нормативно-правовых актов; г) стимулирование развития инициативы членов и нанятых работников сельскохозяйственных предприятий; д) повышение уровня правовой культуры причастных к разработке, принятию проектов локальных актов сельскохозяйственных предприятий. Розработаны соответствующие предложения и рекомендации относительно усовершенствования системы локальных нормативно-правовых актов в сфере регулирования внутренних аграрних отношений в сельскохозяйственных предприятиях.

Определены вид и содержание отдельных внутрихозяйственных локальных нормативно-правовых актов сельскохозяйственных предприятий.

Ключевые слова: внутрихозяйственные локальные нормативно-правовые акты, источники аграрного права, формы аграрного права, локальное нормотворчество, оптимизация локального нормотворческого процесса.

V.V. Panchenko Intercompany Local Regulatory Legal Acts of Agricultural Companies as a Form of Agrarian Law. - Manuscript.

Ph.D. thesis (Ph.D. in Law) in 12.00.06 - land law; agrarian law; environmental law; natural resources law. - National University "Yaroslav The Wise Law Academy of Ukraine". - Kharkiv, 2011.

Ph.D. thesis is devoted to the study of problems of intercompany local regulatory legal acts of agricultural companies as a form of agrarian law under the law of Ukraine. The notions of "sources of agrarian law" and "forms of agrarian law" have been studied; the statement that the above notions are not synonymous has been substantiated; the legal nature as well as the place of intercompany local regulatory legal acts of agricultural companies in the system of law of Ukraine have been determined. Elements and peculiarities of intercompany local regulatory legal acts, regulating intercompany relations of agricultural companies, have been studied separately; they have been classified as well. Special attention has been given to optimization of the local rulemaking process of agricultural companies. The content of each stage of the rulemaking process of agricultural companies has been clarified; its staging has been offered. Prospective ways of optimization of the local rulemaking process by management of agricultural companies have been determined. Corresponding propositions and recommendations for improvement of the system of local regulatory legal acts in the field of regulation of intercompany agrarian relations of agricultural companies have been developed. Type and content of certain intercompany local regulatory legal acts of agricultural companies have been determined.

Key words: intercompany local regulatory legal acts, sources of agrarian law, forms of agrarian law, local rulemaking, optimization of local rulemaking process.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сьогодні в сільськогосподарських підприємствах виникає потреба в удосконаленні локальних нормативно-правових актів, що зумовлено правовим статусом сільськогосподарських підприємств з огляду на те, що вони - сільськогосподарські товаровиробники, а також фактичним станом законодавства України щодо сільськогосподарських підприємств, яке не відрізняється поки що високим рівнем досконалості.

Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств - складова системи аграрного законодавства України. Тому, їм мають бути притаманні основні риси цього галузевого законодавства у частині встановлення основних принципів та правил щодо врегулювання аграрних відносин, спеціальних нормативно-правових актів стосовно функціонування сільськогосподарських підприємств.

В сучасних умовах не можна розглядати локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств ізольованого один від одного та поділяти їх на види без урахування загального взаємозв'язку, що існує в системі нормативно-правових актів, що врегульовують аграрні відносини.

Особливе місце в системі внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств, поряд з іншими, належить двом основним видам локальних нормативно-правових актів: Статуту та Правилам внутрішнього розпорядку з урахуванням особливостей конкретного сільськогосподарського підприємства. Їх суворе додержання всіма учасниками внутрішньогосподарських відносин в сільськогосподарському підприємстві є передумовою злагодженої і чіткої роботи.

Викладене підкреслює необхідність комплексного аналізу внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів, які регулюють внутрішньогосподарські відносини в процесі виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, у всебічному дослідженні теоретичних і практичних проблем щодо розробки, прийняття та застосування внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права.

До цього часу в аграрно-правовій науці комплексні дослідження щодо внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми права на рівні дисертації або монографії не проводилися. Наведені обставини, а також необхідність врахування фактичного стану аграрного законодавства України, що значно посилює роль локального правового регулювання відносин в сільськогосподарських підприємствах, й зумовили вибір теми цієї дисертаційної роботи.

Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації послужили праці представників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного, трудового права та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С.С. Алексєєва, О.М. Батигіної, З.С. Бєляєвої, Г.Ю. Бистрова, С.Ф. Василюка, М.Я. Ващишин, Я.З. Гаєцької-Колотило, В.М. Гайворонського, О.В. Гафурової, А.П. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, О.С. Іванова, М.І. Козиря, В.М. Корнієнко, П.Ф. Кулинича, Т.В. Курман, В.С. Мілаш, М.І. Палладіної, О.В. Петришина, М.О. Петришиної, О.О. Погрібного, Б.М. Полякова,Т.П. Проценко, П.М. Рабіновича, В.К. Самігулліна, В.І. Семчика, О.Ф. Скакун, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоровича, М.В. Цвіка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших провідних вчених - юристів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямам державної політики України стосовно підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" в межах державної цільової комплексної програми "Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в Україні" (державна реєстрація № 0106u002289).

Тема кандидатської дисертації "Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств як форма аграрного права" затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 20.12.2002 р.). агропромисловий внутрішньогосподарський законодавство

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у з'ясуванні сутності, природи і значення внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права, обґрунтуванні пропозицій щодо заповнення прогалин, що мають місце в аграрно-правовій теорії з цієї проблематики.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:

- виділити специфічні ознаки та сформулювати поняття внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права;

- класифікувати локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств;

- встановити характер і ступінь забезпечення локального нормотворчого процесу здійснюваного органами управління сільськогосподарських підприємств;

- розкрити особливості технології локального нормотворчого процесу в органах управління сільськогосподарських підприємств, в тому числі на основі вивчення досвіду зарубіжних країн;

- визначити поняття локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах;

- визначити види, зміст окремих локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств;

- визначити перспективні напрями оптимізації локального нормотворчого процесу органами управління сільськогосподарських підприємств, сформулювати відповідні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення системи локальних нормативно-правових актів у сфері регулювання внутрішніх аграрних відносин в сільськогосподарських підприємствах.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням локального нормотворчого процесу органами управління сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та нормативно-правові засади регулювання локального нормотворчого процесу, пов'язаного з розробкою, прийняттям, затвердженням і застосуванням внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів органами управління сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний науковий підхід до аналізу внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів, що регулюють відносини в процесі виробничо-господарської діяльності в сільськогосподарських підприємствах, зумовлений специфікою теми роботи і пов'язаний з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання.

На всіх стадіях опрацювання теми використовувався метод матеріалістичної діалектики з метою з'ясування сутності досліджуваних внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств, закономірностей та особливостей їх функціонування. Виділяючи види внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів за ознаками їх подібності і відмінності, будується одночасно єдина цілісна система. Характеристика цієї системи внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів можлива лише на основі вимог системного підходу, орієнтованого на вивченні і пізнанні всієї сукупності складних і всебічних ієрархічних зв'язків нормативно-правових актів аграрного законодавства України. Формально-логічний метод став у нагоді при формуванні поняття "внутрішньогосподарський локальний нормативно-правовий акт сільськогосподарського підприємства"; системно-функціональний метод використано для дослідження правових засобів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва за допомогою внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. На окремих етапах дослідження застосовувалися також структурний, порівняльно-правовий, історико-правовий наукові методи. Широкого застосування в роботі отримали категорії і способи формальної логіки: поняття, визначення, аналіз, порівняння, узагальнення тощо.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційне дослідження є першим у аграрно-правовій науці комплексним дослідженням питань внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сучасних сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права, що полягало у виявленні природи, з'ясуванні змісту та визначенні сутності цього явища, на підставі якого обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення системи локальних нормативно-правових актів у сфері регулювання внутрішньогосподарських відносин в сільськогосподарських підприємствах. Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових наукових положень, уточненні змісту окремих понять, які мають суттєве значення для науки, практики та вдосконалення законодавства, а саме:

уперше:

- обґрунтовано положення про те, що дефініція "джерела аграрного права" не тотожна поняттю "форми аграрного права", а саме: у матеріальному сенсі, під джерелом права слід розуміти чинники, в основному соціально-економічного характеру, які обумовлюють виникнення, розвиток і зміст права; в ідеалістичному сенсі джерела права розглядаються як сукупність ідей, теорій, поглядів, вплив яких зумовлює створення і функціонування аграрного права; у спеціально-юридичному розумінні джерела права - це існування норм права, які мають зовнішнє вираження і є формою права;

- розроблено визначення джерел аграрного права, які розглядаються як антропологічні основи права (розум, воля людини), воля державної влади, воля (автономія) учасників суспільних відносин, а також суспільна (неюридична) практика (наукові розробки, ідеї, погляди, теорії) тощо, які при певних чинниках економічного, політичного, соціального, культурного характеру стають витоками змісту норм права, якими регулюються аграрні відносини;

- обґрунтовано визначення, що форми аграрного права - це сукупність нормативно-правових актів, тобто офіційні акти - документи компетентних суб'єктів нормотворчості, які містять і закріплюють зміст норм права, завдяки яким регулюються аграрні відносини і, які забезпечуються державою;

- запропоновано, беручи до уваги розмаїття наукових поглядів, таку стадійність локального нормотворчого процесу в органах управління сільськогосподарського підприємства: а) ініціювання доцільності розробки локального акта, визначивши предмет правового регулювання; б) прийняття рішення про підготовку проекту локального нормативно-правового акта; в) розробка проекту акта; г) попередній розгляд проекту локального акта; д) безпосередній (офіційний) розгляд проекту локального акта сільськогосподарського підприємства; е) прийняття та затвердження локального нормативно-правового акта, його оформлення і набрання чинності;

- сформульовано поняття локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах, під яким слід розглядати закріплену законодавством компетенцію органів управління сільськогосподарських підприємств щодо загальних правил поведінки, пов'язаних із здійсненням дій по розробці, прийняттю, внесенню змін та доповнень у приписи внутрішньогосподарських деталізуючих або конкретизуючих локальних нормативно-правових актів;

удосконалено:

- визначення внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарського підприємства - це належним чином оформлені нормативно-правові акти компетентних органів сільськогосподарського підприємства, як юридичної особи, що діють тільки в межах такого конкретного підприємства з метою врегулювання внутрішніх відносин і які є загальнообов'язковими для виконання керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівниками останнього;

- тезу про те, що не має підстав для включення локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств (за наявності таких ознак як компетенція нормотворчих органів, сфери дії) до актів органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади;

дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що внутрішньогосподарським локальним нормативно-правовим актам сільськогосподарських підприємств властиві як загальні, так і специфічні ознаки, які слід враховувати при моделюванні поняття внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств;

- положення про те, що внутрішньогосподарським локальним нормативно-правовим актам притаманні наступні загальні ознаки: а) це дозволені вольові акти сільськогосподарських підприємств; б) санкціонований характер норм внутрішньогосподарських локальних актів; в) є підзаконними нормативно-правовими актами; г) за своїм змістом вони поширюються лише на певні ділянки суспільних відносин;

- положення про те, що до специфічних ознак внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств варто віднести: а) належним чином оформлені; б) діють тільки в межах конкретного сільськогосподарського підприємства і поширюються на членів і найманих працівників останнього; в) обов'язкове дотримання і виконання положень нормативно-правових актів керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівниками сільськогосподарського підприємства;

- вивчення позитивних і негативних аспектів практики локальної нормотворчої роботи в органах управління сільськогосподарських підприємств з урахуванням практики деяких зарубіжних країн;

- дослідження змісту кожної із стадій локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах;

- пропозиції, спрямовані на оптимізацію локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах: а) підвищення ефективності локальних актів (закріплення стадій при розробці, обговоренні, прийнятті, затвердженні і оформленні проектів відповідних локальних актів; б) підвищення якості норм; в) систематизація локальних нормативно-правових актів; г) стимулювання розвитку ініціативи членів і найманих працівників сільськогосподарських підприємств; д) підвищення рівня правової культури причетних до розробки, прийняття проектів локальних актів сільськогосподарських підприємств;

- положення про необхідність класифікувати внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти, що є формою аграрного права, окрім як за порядком набуття юридичної сили, також і за їх функціональним призначенням, що дозволяє вирішити завдання в процесі практичного застосування Статуту (як деталізованого локального акту), Правил внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці, Положення про пайовий і неподільний фонди та інші (як конкретизовані локальні акти) з метою належного врегулювання внутрішніх відносин в сільськогосподарських підприємствах;

- дослідження системи внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права і змісту кожного з них.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання:

- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових розробок функціональних ознак та інституціональної будови аграрного права;

- у сфері правозастосування - у практичній роботі юристів-аграрників;

- у нормотворчій сфері - для удосконалення аграрного законодавства щодо внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів, які регулюють комплекс відносин в сільськогосподарських підприємствах;

- у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників із курсу "Аграрне право", викладанні відповідної навчальної дисципліни, у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Найважливіші положення дисертаційного дослідження відображено в доповідях та наукових повідомленнях: на Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права" (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.); науково-практичній конференції "Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі" (м. Харків, 11 грудня 2009 р.); XVI регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Правова політика Української держави" (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД" (м. Луцьк, 10-11 вересня 2010 р.).

Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у визначених ВАК України фахових виданнях, а також у п'ятьох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (183 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 192, в тому числі основного тексту 174 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета й завдання дослідження, стан наукового опрацювання проблеми; характеризуються об'єкт, предмет і методи дослідження; розкриваються отримані внаслідок наукових пошуків основні результати дослідження, їх наукова новизна, теоретичне і практичне значення, вказується ступінь апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації та структура дисертації.

Перший розділ "Загальна характеристика внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств" складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Поняття та ознаки внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств" присвячений дослідженню природи внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів як форми аграрного права, їх загальній характеристиці, а також визначенню особливих рис внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств.

Дисертантом проаналізовано окремі наукові підходи стосовно понять "джерело" і "форма" аграрного права, які в аграрно-правовій літературі науковцями ототожнюються.

Виділено характерні ознаки джерел та форм аграрного права, проведено їх розмежування, а саме: у матеріальному сенсі, під джерелом права слід розуміти чинники, в основному соціально-економічного характеру, які обумовлюють виникнення, розвиток і зміст права; в ідеалістичному сенсі джерела права розглядаються як сукупність ідей, теорій, поглядів, вплив яких зумовлює створення і функціонування аграрного права; у спеціально-юридичному розумінні джерела права - це існування норм права, які мають зовнішнє вираження і є формою права.

На основі здійсненого аналізу наукової юридичної літератури дисертантом доведена не тотожність понять "джерел" і "форм" аграрного права та розроблено їх визначення, а саме: під джерелами аграрного права слід розглядати антропологічні основи права (розум, воля людини), волю державної влади, волю (автономію) учасників суспільних відносин, а також суспільну (неюридичну) практику (наукові розробки, ідеї, погляди, теорії) тощо, які при певних чинниках економічного, політичного, соціального, культурного характеру стають витоками виникнення змісту норм аграрного права, якими регулюються аграрні відносини; під формами аграрного права слід розглядати сукупність нормативно-правових актів, тобто офіційні акти - документи компетентних суб'єктів нормотворчості, які містять і закріплюють зміст норм права, завдяки яким регулюються аграрні відносини і, які забезпечуються державою.

Проведено дослідження щодо внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств, виділено як загальні, так і специфічні ознаки цих актів, що дозволило автору сформулювати поняття внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарського підприємства, під яким слід розуміти належним чином оформлені нормативно-правові акти компетентних органів сільськогосподарського підприємства, як юридичної особи, що діють тільки в межах такого конкретного підприємства з метою врегулювання внутрішніх відносин і які є загальнообов'язковими для виконання керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівниками останнього. Дисертантом зазначено, що при моделюванні поняття внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарського підприємства, слід враховувати як загальні, так і специфічні ознаки останнього.

Доведено, що немає підстав для включення локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств (за наявності таких ознак як компетенція нормотворчих органів, сфера дії) до актів органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади. Останні у змістовому розумінні необхідно розглядати ширше на відміну від локальних.

У підрозділі 1.2. "Класифікація локальних актів та оптимізація нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах" проведена класифікація внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств, визначені характерні риси, притаманні етапам та стадіям локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах, виявлені позитивні і негативні явища при здійсненні локальної нормотворчості органами управління в сільськогосподарських підприємствах, які слід враховувати з метою удосконалення локальної нормотворчості останніх.

Автор акцентує увагу й наводить аргументи на користь того, що класифікувати внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств, що є формою аграрного права, окрім як за порядком набуття юридичної сили, доцільно також і за їх функціональним призначенням, що дозволяє вирішити завдання в процесі практичного застосування Статуту (як деталізованого локального акту), Правил внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці, Положення про пайовий і неподільний фонди та інші (як конкретизовані локальні акти) з метою належного врегулювання внутрішніх відносин в сільськогосподарських підприємствах.

Дослідження і узагальнення основних характеристик локальної нормотворчості в сільськогосподарських підприємствах дозволили виділити два етапи цього процесу, а саме: на першому етапі відбувається виявлення необхідності у правовому регулюванні відповідних внутрішніх відносин в межах конкретного підприємства, що є передумовою для розробки проекту відповідного локального нормативно-правового акта сільськогосподарського підприємства; другий етап локальної нормотворчості охоплює розробку, обговорення, розгляд проекту і прийняття локального нормативно-правового акта сільськогосподарського підприємства, що і є власне нормотворчим процесом.

Запропоновано у межах локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах виокремити такі стадії: а) ініціювання доцільності розробки локального акта, визначивши предмет правового регулювання; б) прийняття рішення про підготовку проекту локального нормативно-правового акта; в) розробка проекту акта; г) попередній розгляд проекту локального акта; д) безпосередній (офіційний) розгляд проекту локального акта сільськогосподарського підприємства; е) прийняття та затвердження локального нормативно-правового акта, його оформлення і набрання чинності.

На думку автора на сьогодні гостро стоїть питання про оптимізацію локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах тому, що як свідчить практика, в сільськогосподарських підприємствах локальний нормотворчий процес знаходиться на неналежному рівні. Це зумовлено тим, що не використовуються, як цього вимагають реалії, організаційні, правові, матеріально-фінансові важелі впливу на нормотворчий процес в сільськогосподарських підприємствах. Як наслідок, в останніх, окрім статуту, інколи можуть бути прийняті правила внутрішнього розпорядку, інші - просто відсутні. Це не дає можливості всебічно і на належному рівні врегулювати різноманітні суспільні відносини, виходячи з конкретних умов окремо взятого сільськогосподарського підприємства.

Підкреслено, що поряд з оптимізацією локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах, необхідно підвищувати організацію нормотворчої роботи у зазначених підприємствах. Все це можливо за умов запровадження єдиних концептуальних підходів до врегулювання означених питань.

Дисертантом пропонується за доцільне Департаменту правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України розробити Інструкцію про порядок розробки і прийняття внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств.

У підрозділі 1.3. "Відносини, які регулюються внутрішньогосподарськими локальними нормативно-правовими актами сільськогосподарських підприємств" охарактеризовано сутність внутрішніх аграрних відносин в сільськогосподарських підприємствах, які регулюються внутрішньогосподарськими локальними нормативно-правовими актами, їх специфічні риси та ознаки.

Установлено, що здійснення правового регулювання аграрних відносин внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств вимагає не лише урахування, але і безпосереднього закріплення внутрішньогосподарськими локальними нормативно-правовими актами особливостей виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства.

Доведено, що при відсутності нормативно-правових актів, які б регулювали відносини соціального характеру за участю сільськогосподарських підприємств, такі відносини можуть і повинні бути врегульовані внутрішньогосподарським локальним нормативно-правовим актом - Правилами внутрішнього розпорядку.

Автором підкреслено, що різноманітний характер внутрішніх відносин, які виникають в сільськогосподарських підприємствах, повинні бути належно врегульовані через оптимізацію локальної нормотворчості, внаслідок чого закріплюються норми у внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актах, як форми аграрного права, і які мають зовнішній вигляд (вид) та зміст.

Обґрунтовано думку про доцільність доповнення ст.28 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію", ст.13 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", п.2 ст.24 Закону "Про фермерське господарство" положенням: "самостійно планує свою господарську діяльність і приймає нормативний документ щодо планування останньої".

Другий розділ "Види, зміст окремих локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств" складається з шістьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. "Статут сільськогосподарського підприємства-особлива форма локального нормативно-правового акта сільськогосподарських підприємств" присвячений характеристиці та з'ясуванню особливостей статуту як форми локального нормативно-правового акта сільськогосподарських підприємств з урахуванням теоретичних розробок та практики застосування статуту.

Дисертантом доведено, що особливість статуту, як внутрішньогосподарського локального нормативно-правового акта сільськогосподарського підприємства як форми аграрного права, полягає в тому, що він є: по-перше, основним, оскільки визначає підприємство як статутний суб'єкт; по-друге, конститутивним, тобто правоутворюючим, праворегулюючим локальним актом; по-третє, універсальним, регулює внутрішні відносини різні за характером (членські, трудові, земельні, майнові, організаційно-управлінські тощо) у конкретному підприємстві; по-четверте, деталізуючим внутрішньогосподарським локальним актом.

Обґрунтовано доцільність та запропоновано розробити Департаменту правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики та продовольства України та затвердити наказом Міністерства аграрної політики і продовольства "Примірний статут сільськогосподарського виробничого кооперативу" та "Примірний статут фермерського господарства".

У підрозділі 2.2. "Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського підприємства" досліджено основні положення, які містяться у правилах внутрішнього розпорядку сільськогосподарського підприємства, виявлено специфіку з урахуванням особливостей виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

З'ясовано юридичну природу Правил внутрішнього розпорядку через розгляд співвідношення Правил внутрішнього розпорядку і Статуту сільськогосподарського підприємства.

Зазначено, що, по-перше, Статут в системі локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств є загальним, а Правила внутрішнього розпорядку виступають частиною цієї системи і є формою конкретизації положень Статуту; по-друге, норми, які містяться і закріплені в Правилах внутрішнього розпорядку, є юридично значимі, з огляду на те, що містять визначений імператив для тих, кому адресований, є обов'язковими, і їх слід пов'язувати з визначеними правовими наслідками; по-третє, Правила внутрішнього розпорядку отримують санкцію від органу управління сільськогосподарським підприємством і є базою для подальшої локальної нормотворчої роботи в сільськогосподарському підприємстві.

Відмічено "ступінчастість" в регулюванні внутрішніх відносин.

У підрозділі 2.3. "Положення про оплату праці в сільськогосподарському підприємстві" розглядається специфіка оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.

У результаті дослідження автор дійшов висновку, що за сучасних умов у вирішенні питання щодо застосування форм, видів, системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах, які б стали основоположними у конкретному підприємстві, через відсутність рекомендаційних актів, певну роль змогли б відіграти і рекомендації, викладені в Методичному посібнику з організації та оплати праці в колгоспах, радгоспах та інших сільськогосподарських підприємствах, розробленому з ініціативи Міністерства сільського господарства і продовольства України в 1991 р.

Підкреслено, що за своїм призначенням і змістом рекомендації по оплаті праці слід розглядати як рекомендаційний акт, а його рекомендаційні положення доцільно використовувати при розробці і прийнятті Положення про оплату праці членів сільськогосподарських підприємств - як локального акту конкретизованого характеру.

У підрозділі 2.4. "Положення про виробничі структурні підрозділи та компетенцію їх органів" наведена характеристика структурних підрозділів та визначено повноваження їх органів управління, надано рекомендації щодо оптимізації локального нормотворчого процесу стосовно цих органів.

Дисертантом запропоновано, що з метою надання методичної допомоги щодо розробки проектів положень про структурні підрозділи та визначення повноважень їх органів управління, доцільно було б Головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій (відповідні структурні підрозділи - юридичний відділ, юридичні групи) розробити Примірні положення про структурні підрозділи сільськогосподарських підприємств та компетенцію їх органів.

Відмічено, що надання методичної допомоги щодо розробки проектів положень про структурні підрозділи та визначення повноважень їх органів управління дасть можливість оптимізувати локальний нормотворчий процес в сільськогосподарських підприємствах із врахуванням регіональних (місцевих) умов функціонування таких підприємств, а також врахувати їх організаційні, економічні, виробничо-господарські та інші особливості.

У підрозділі 2.5. "Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства" розглядаються питання щодо обсягу й меж компетенції органів управління та спеціалістів в сільськогосподарському підприємстві.

Наголошується, що організація злагодженого виробничого процесу потребує активної взаємодії керівника та спеціалістів сільськогосподарського підприємства, чіткого розподілу обов'язків між ними.

Обґрунтовується доцільність закріплення цих положень у такому внутрішньогосподарському локальному нормативно-правовому акті як Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства.

Зазначено, що при розробці Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства доцільно врахувати досвід попередніх років, наприклад, Примірне положення про основні функції керівників і спеціалістів колгоспів Української РСР, а також звичайно нові економіко-правові обставини, що впливають на діяльність сільськогосподарських підприємств в нинішніх умовах. Це дозволить останнім працювати ефективніше, що підвищить рівень виробництва.

Підрозділ 2.6. "Положення про внутрішньогосподарський підряд у сільськогосподарському підприємстві" присвячений вивченню юридичної природи та з'ясуванню доцільності існування внутрішньогосподарського підряду в сільськогосподарському підприємстві.

Зазначається, що договори і Положення про внутрішньогосподарський підряд в сільськогосподарському підприємстві, як локальний нормативно-правовий акт, що є формою аграрного права, в сфері регулювання організації підрядних аграрних виробничих відносин належать до найскладніших. Тому, стосовно виробничої сфери використовуються положення інших внутрішніх локальних актів. Значною мірою тут використовуються положення Правил внутрішнього розпорядку і щоденного контролю з боку органів управління або осіб, уповноважених цим органом, за виконанням виробничих підрядних завдань.

Наголошується, що зазначене жодною мірою не применшує роль і важливість щодо розробки і прийняття Положення про внутрішньогосподарський підряд у сільськогосподарському підприємстві. Навпаки, реалії сьогодення свідчать про необхідність прийняття такого локального акта. Це зумовлено декількома обставинами: по-перше, різке зменшення кількості висококваліфікованих працівників у рослинництві - трактористів-машиністів широкого профілю, у тваринництві - майстрів машинного доїння тощо; по-друге, використання сучасної сільськогосподарської техніки, яка відповідає світовим стандартам; по-третє, відсутність належної сучасної навчальної бази, яка дозволила б здійснювати підготовку, перепідготовку зазначених вище висококваліфікованих спеціалістів. Виходячи з такої ситуації доцільно активніше використовувати в сільськогосподарських підприємствах підрядну форму організації праці. Наприклад, у рослинництві трактористи-машиністи, застосовуючи підряд (індивідуальний або колективний), змогли б виконувати замкнений агротехнічний чи технологічний цикл обробітку земельних ділянок (оранка, внесення мінеральних добрив та ін.), посівів зернових і технічних культур, боротьби з хворобами і шкідниками насаджень тощо. У цілому все це дозволить сільськогосподарському підприємству заощадити значні матеріальні ресурси і кошти, а особі чи колективу - за кінцевим результатом отримати більш високу заробітну плату. І головне, застосування підряду як прогресивної форми організації праці виступає і формою матеріального стимулювання працюючих, підвищує відповідальність, дозволяє розділити сферу відповідальності між органом управління і підрядним колективом.

Дисертант робить висновок про те, що Положення про внутрішньогосподарський підряд в сільськогосподарському підприємстві, виконуючи своє функціональне призначення як локального акту конкретизуючого характеру, дозволить через закріплені в ньому норми, конкретизувати умови застосування підрядної форми організації праці в конкретному сільськогосподарському підприємстві.

Висновки

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало у з'ясуванні сутності, природи і значення внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств як форми аграрного права в сучасних умовах, завдяки чому визначаються напрями та перспективи вдосконалення аграрного законодавства України в цій сфері. Результати дисертаційного дослідження можна сформулювати у формі таких узагальнених висновків:

1. Оскільки внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти (статути, правила, положення, колективний договір) сільськогосподарських підприємств є підзаконними, тобто мають нормативно-правовий характер, то вони є складовими аграрного законодавства, а значить однією із форм зовнішнього вираження норм аграрного права.

2. Внутрішньогосподарським локальним нормативно-правовим актам притаманні такі загальні ознаки: а) це дозволені вольові акти сільськогосподарських підприємств; б) санкціонований характер норм внутрішньогосподарських локальних актів; в) є підзаконними правовими актами, які стоять на нижчому рівні правового регулювання; г) за своїм змістом вони поширюються лише на певні ділянки суспільних відносин, маючи конкретизуючу та деталізуючу властивість, вони компенсують недосконалість законодавства.

3. До спеціальних ознак внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств слід віднести: а) належним чином оформлені; б) діють тільки в межах конкретного сільськогосподарського підприємства і поширюються на членів і найманих працівників останнього; в) загальне і обов'язкове дотримання і виконання положень нормативно-правових актів керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівниками сільськогосподарських підприємств.

4. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарського підприємства - це належним чином оформлені нормативно-правові акти компетентних органів сільськогосподарського підприємства, як юридичної особи, що діють тільки в межах такого конкретного підприємства з метою врегулювання внутрішніх відносин і які є загальнообов'язковими для виконання керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівниками останнього.

5. Локальний нормотворчий процес у сільськогосподарських підприємствах - це закріплена законодавством компетенція органів управління сільськогосподарських підприємств щодо загальних правил поведінки, пов'язаних із здійсненням дій по розробці, прийняттю, внесенню змін та доповнень у приписи внутрішньогосподарських деталізуючих або конкретизуючих локальних нормативно-правових актів.

6. Складовими оптимізації (від латинського optimus - найкращий, покращення) локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах є: по-перше, проходження проекту деталізованого або конкретизованого локального нормативно-правового акта сільськогосподарського підприємства від виявлення необхідності у нормативному регулюванні внутрішніх відносин до розробки, обговорення, розгляду проекту і прийняття локального акта; по-друге, ретельний аналіз і обґрунтування витрат (матеріальних, фінансових, організаційних та ін.) з метою отримання бажаного результату від проекту; по-третє, зміст проекту локального нормативно-правового акта.

7. Пропозиції, спрямовані на оптимізацію локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах: а) підвищення ефективності локальних актів (закріплення стадій при розробці, обговоренні, прийнятті, затвердженні і оформленні проектів відповідних локальних актів); б) підвищення якості норм; в) систематизації локальних нормативно-правових актів; г) стимулювання розвитку ініціативи членів і найманих працівників сільськогосподарських підприємств; д) підвищення рівня правової культури причетних до розробки, прийняття проектів локальних актів сільськогосподарських підприємств.