Державна підтримка розвитку житлового будівництва в Україні

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник -

доктор наук з державного управління, професор Ільяшенко Вікторія Анатоліївна,

Класичний приватний університет,

професор кафедри державного управління та адміністративного менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

Дєгтяр Андрій Олегович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

завідувач кафедри економічної теорії та фінансів;

кандидат наук з державного управління

Захаров Сергій Євгенович,

Донбаська національна академія будівництва та архітектури,

доцент кафедри менеджменту організацій.

Захист відбудеться «11» травня 2011 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий «11» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний фінансування житловий будівництво

Актуальність теми. Політика держави відіграє вирішальну роль у розвитку житлового будівництва в усьому світі, оскільки саме держава контролює основний і найбільш обмежений ресурс, без якого неможливе будівництво, - землю. Досвід розвинутих країн показує, що ефективне виконання державою своїх функцій дає потужний стимул розвитку житлового будівництва. Водночас держава часто зазнає критики за створення різних бар'єрів на шляху розвитку житлового будівництва. Адміністративні бар'єри, бюрократична тяганина, корупція й непрозорість у здійсненні основних функцій держави безпосередньо впливають на обсяги ринку будівництва та ціну житла, оскільки забудовники перекладають усі витрати на подолання бар'єрів влади на кінцевого покупця житла.

Надання формуванню ринку доступного житла якості національного пріоритету відбиває проблемний стан цього ринку в Україні. Низька забезпеченість житлом громадян Україні порівняно з Європою та США сигналізує про незадоволений попит на нове житло. Більшість громадян не можуть придбати житло через відсутність необхідних нагромаджень і дорожнечу іпотечного кредитування. Високі адміністративні бар'єри, слабка фінансова система країни й відсутність інженерної підготовки територій перешкоджають інтенсивному розвитку індустрії житлового будівництва та збільшенню пропозиції житла. Наслідком високого попиту й обмеженої пропозиції є зростання цін на житло як на первинному, так і на вторинному ринку.

Політика держави щодо стимулювання пропозиції житла полягає в лібералізації ринку будівництва, підвищенні прозорості та мінімізації своєї участі. Так, як основні заходи передбачається впровадження відкритих конкурентних процедур надання прав власності на сформовані земельні ділянки забудовникам, спрощення процедур узгодження й державної експертизи містобудівної та проектної документації, а також встановлення прозорих і ефективних процедур фінансування розвитку комунальної інфраструктури для об'єктів нового житлового будівництва.

Питання державного регулювання висвітлено в працях В.Б. Авер'янова, О.Ю. Амосова, А.Г. Ахламова, В.Д. Бакуменка, В.М. Вакуленка, Н.В. Грицяк, А.О. Дєгтяра, В.В. Дорофієнка, О.М. Іваницької, В.М. Князєва, В.С. Куйбіди, А.В. Мерзляк, О.Г. Мордвінова, Т.В. Мотренка, Н.Р. Нижник, В.М. Огаренка, О.С. Поважного, В.М. Олуйка, В.М. Рижих, І.В. Розпутенка, С.М. Серьогіна, О.І. Черниш.

Разом з тим перехід житлового будівництва на якісно нові відносини виявив дефіцит його теоретичного осмислення. Не розроблено модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм, що ускладнює процес розвитку цієї галузі. Відсутнє серйозне методичне забезпечення стимулювання попиту та пропозиції житла в рамках інституціональної моделі. Недостатньо досліджений інструментарій застосування механізмів інвестування та фінансування житлового будівництва.

Недостатня розробленість цієї проблеми в науці та потреби практики визначили її актуальність і зумовили вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в розробці моделі формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, методичних і практичних положень щодо формування механізмів державної підтримки розвитку житлового будівництва в Україні, вироблення рекомендацій з удосконалення механізмів державного регулювання цієї галузі.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- розвинути теоретичні й методичні основи державного регулювання розвитку житлового будівництва;

- запропонувати концептуальні підходи до формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм;

- узагальнити зарубіжний досвід державного регулювання житлово-комунального господарства;

- запропонувати методичний підхід до стимулювання попиту та пропозиції житла в рамках інституціональної моделі;

- обґрунтувати теоретичні положення щодо застосування механізмів інвестування та фінансування житлового будівництва.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку житлового будівництва й комунальної інфраструктури.

Предметом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі розвитку житлового будівництва та комунальної інфраструктури, спрямовані на підвищення ефективності управління.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи: узагальнення (при вивченні та узагальненні нормативно-правової бази, яка регулює діяльність будівельних підприємств в Україні); системного аналізу (при проведенні аналізу формування інструментарію державного регулювання в різних аспектах розвитку житлового будівництва); аналітичний і структурно-логічний (при розробці пропозицій з удосконалення державної політики розвитку житлового будівництва); порівняння (при проведенні порівняльного аналізу завдань у сфері житлового будівництва).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- запропоновано модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм, яка характеризує ступінь впливу держави на виробничі та споживчі показники житлового будівництва;

удосконалено:

- механізм забезпечення молоді житлом, який включає правові, економічні, соціальні та організаційні засади забезпечення молоді житлом шляхом державного фінансування й цільового довгострокового кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян України;

- методичний підхід до стимулювання попиту та пропозиції житла в рамках інституціональної моделі, в якій у частині реорганізації пропозиції на ринку житла запропоновано формування системи місторегулювання й розвитку комунальної інфраструктури, в частині стимулювання попиту запропоновано розвиток банківського сектора, страхування іпотечних кредитів, кредитних бюро, рієлтерів-брокерів;

набуло подальшого розвитку:

- визначення дефініцій «містобудування», «місторегулювання», де містобудування розглядається як діяльність професійних організацій в організації забудови територіальних поселень, а місторегулювання - як форма державно-приватного партнерства, що має здійснюватися органами державної влади за участю громадян та включає регулювання містобудівної діяльності з розвитку територій;

- обґрунтування теоретичних положень щодо застосування механізмів інвестування та фінансування житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб через: фонди фінансування будівництва; випуск безпроцентних (цільових) облігацій; інститути спільного інвестування; фонди операцій з нерухомістю; недержавні пенсійні фонди.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у визначенні особливостей застосування механізму місторегулювання та містобудування на регіональному рівні (довідка Запорізької обласної державної адміністрації № 154 від 17.02.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертації використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне управління», «Соціальна і гуманітарна політика», «Державне регулювання економіки», «Соціальний захист населення», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 347 від 19.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах: «Актуальні проблеми цивільного, господарчого права і процесу» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Інституціональні зміни системи державного управління в умовах суспільних трансформаційних перетворень в Україні» (м. Запоріжжя, 2009 р.), «Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір» (Мелітополь, 2009 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2010 р.), «Наука і вища освіта - 2010» (м. Запоріжжя, 2010 р.), «Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития» (м. Мінськ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 12 наукових працях, із них 5 - статей в наукових фахових виданнях. Загальним обсяг публікацій - 4,47 обл.-вид. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 181 сторінка, із них 9 рисунків займають 5 сторінки, 2 таблиці - 1 сторінки, список використаних джерел (157 найменувань) - 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження; визначено його мету та завдання; вказано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію та публікації.

У першому розділі - «Теоретичні засади функціонування механізмів державного управління розвитку будівельного комплексу України» - розглянуто теоретичні основи механізмів державного управління в умовах ринкової економіки; визначено особливості функціонування будівельного комплексу як об'єкта державного управління; досліджено зарубіжний досвід державного регулювання економіки в житлово-комунальній сфері.

Комплекс макроекономічних змін і кризові явища в економіці, що є характерними для всіх регіонів України, визначають складність перебігу соціально-економічних процесів та впливають на розвиток будівельного комплексу й організаційні форми управління ним. Проблеми в реалізації економічних реформ відбилися в суперечливій економічній ситуації, яка характеризується відсутністю стабільного соціально-економічного зростання, наявність структурної диспропорції, загостренням соціальних, економічних і екологічних проблем. Серед причин економічної кризи можна виділити дотаційний характер бюджету більшості регіонів, недостатнє фінансування державних програм і бюджетної сфери, падіння попиту на багато видів продукції, викликане низьким рівнем платоспроможності споживачів, а також насичення ринку імпортними товарами. У цьому випадку головною метою політики держави має бути підвищення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішньому й внутрішньому ринках, оскільки лише на цій основі можна здійснювати перехід до сталого розвитку.

Досліджено такі основні напрями державної політики розвитку житлового будівництва, як: регіональний протекціонізм «власного будівельника»; планування держзамовлень з позиції «теореми» збалансованого бюджету (кратне збільшення продукції рівносильно кратного збільшення доходів і податкових надходжень); використання податкової системи, у тому числі коригування податкових ставок, у межах компетенції регіону; фінансовий та кредитний вплив на товаровиробника; перетворення матеріально-технічної бази будівельної галузі; страхування ризику на ринку будівництва; інформаційне забезпечення та надання консультацій різного роду.

Житлове будівництво, як і інші види будівельного виробництва, достатньою мірою матеріаломістке й ґрунтується на потужній машинобудівній та індустріальній базі. Тому чим вища інтенсивність цього виду діяльності, тим більший попит на будівельно-шляхове машинобудування, виробництво будівельних матеріалів (будівельна індустрія), будівельного інструменту тощо. У свою чергу, ці сектори пред'являють попит на продукцію металургійних галузей, верстатобудування, хімічної промисловості, транспорту тощо. Адже саме ці галузі складають величезну питому вагу в промисловості, потужності якої мають настільки низький рівень завантаження. Це дає підстави говорити, що чим вища інтенсивність будівництва, тим ефективніше використовуються наявні виробничі потужності індустріального сектора, тобто про ефект масштабу. Об'єктивна цінність одержуваного ефекту масштабу полягає в тому, що в ньому закладена основа зниження цін на продукцію індустріального сектора, а отже, і на продукцію, названу нами житловим товаром. У свою чергу, зниження цін забезпечує передумови для підвищення попиту на житло.

Для подальшого розвитку індивідуального житлового будівництва необхідно вжити таких заходів: використання в житловому будівництві прогресивних технологій, сучасних архітектурно-будівельних і містобудівних рішень, екологічно чистих, сучасних за дизайном видів продукції та матеріалів, що відповідають за асортиментом і номенклатурою платоспроможному попиту різних верств населення як на елітне житло, так і на житлові будинки для громадян з невисокими доходами; відведення земельних ділянок під будівництво будинків поблизу магістральних інженерних мереж, а також на територіях, не зайнятих будовами і комунікаціями.

Зарубіжний досвід показав, що управління багатоквартирними будинками є інтернаціональною темою, що об'єднує більшість цивілізованих країн і оперує досить близькими поняттями, одним з яких є об'єднання власників житла. Об'єднання власників житла (ОВЖ) є некомерційною споживчою організацією, що об'єднує власників об'єктів нерухомого майна або пайовиків і створена з метою управління комплексом нерухомого майна, забезпечення експлуатації цього комплексу, володіння, користування й розпорядження майном. ОВЖ стало узагальнювальним поняттям різних юридичних форм житлової кооперації, наприклад таких, як територіальні співтовариства жителів (Planning Unit Developments - PUD), кондомінімуми (Condominium Association), житлові кооперативи (Houses building Cooperatives) в США і Канаді; синдикати у Франції; квартирні акціонерні товариства у Фінляндії; об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) в Україні; товариства власників житла (ТВЖ) і житлово-будівельні кооперативи (ЖСК) в Росії.

У країнах Східної Європи з перехідною економікою найбільш висока частка витрат на ЖКП у домашніх господарств Естонії (10,2%), Угорщини (10,8%), Польщі (9,9%). У Австрії ця частка становить близько 9,2%, у Фінляндії й Швеції - 3,4-3,7%.

Практика показує, що на побутовому рівні найбільш гострі проблеми українські домашні господарства зазнають не стільки у сфері комунальних послуг, скільки у сфері обслуговування багатоквартирного будинку, а саме: заміна й ремонт сантехнічного устаткування, електропроводки. За рівнем розвитку державного регулювання економіки зазвичай виділяють дві групи країн:

- країни з розвинутим механізмом державного регулювання економіки - держави Західної Європи (Німеччина, Франція, Нідерланди, Скандинавські країни, Австрія), а також країни Азії (Японія, Південна Корея, Китай), що швидко розвиваються, використовують механізм макроекономічного планування на середньострокову перспективу. Причому в державах Західної Європи використовується комплексний підхід у державному регулюванні, включаючи державне програмування, що пов'язано з їх орієнтацією на так званий нормальний соціалізм (шведський, австрійський), зважаючи на сильні позиції й великий вплив соціал-демократичних партій цих держав;

- країни з менш розвинутим механізмом державного втручання в економіку (Канада, Австралія, США), із розвинутим корпоративним капіталом, розміри і можливості якого нерідко перевищують державні. Проте і в цих країнах роль держави дуже важлива, особливо в періоди погіршення економічної кон'юнктури, зростання інфляції й безробіття.

У другому розділі - «Сутність і специфіка організації житлового будівництва та комунальної інфраструктури в Україні» - розглянуто сучасний стан розвитку житлового будівництва й комунальної інфраструктури в України; визначено основні напрями державної політики щодо стимулювання пропозиції житла; запропоновано програмний підхід до формування цілеспрямованої державної політики розвитку житлового будівництва.

Державна політика у сфері розвитку житлового будівництва, що проводиться сьогодні, спрямована на ліквідацію проблем, які виникають на місцевому рівні. Багато в чому державна політика ґрунтується на так званій інституціональній моделі ринку доступного й комфортного житла. Модель передбачає комплексний підхід до створення державою ряду інститутів, здатних стимулювати попит і пропозицію житла, а також знизити трансакційні витрати ринку. У цій моделі роль держави полягає в забезпеченні законодавчих і адміністративних інститутів (наприклад, розвитку та вдосконаленні державних систем реєстрації прав і обліку об'єктів нерухомості, державної експертизи й контролю в будівництві тощо) для розвитку ринкових інститутів і механізмів. Безпосередня фінансова участь держави реалізується у формі підтримки становлення окремих ринкових інститутів на початковому етапі.

Формування платоспроможного попиту на житло пов'язано з розвитком банківського сектора української економіки. Стимулювання попиту багато в чому залежить від дій органів державної влади, тоді як стимулювання пропозиції - від усіх рівнів влади, насамперед від місцевої. У роботі запропоновано модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм, яка характеризує ступінь впливу держави на виробничі та споживчі показники житлового будівництва. Зростання виробництва незмінно викликає зростання національного доходу, а отже, й особистого доходу громадян. Таким чином, можна впевнено говорити про те, що інтенсифікація житлового будівництва створить передумови для зростання попиту на житловий товар. З іншого боку, виробничі процеси, які обслуговують будівництво, також забезпечують зворотні платежі. Це: податкові надходження до Державного і місцевого бюджетів; повернення коштів за короткостроковими банківськими кредитами; повернення фінансових коштів у формі податкових надходжень, пов'язаних з діяльністю з обслуговування житлових товарів; зворотні фінансові ресурси, пов'язані зі страхуванням майна та житлового товару; формування амортизаційних фондів, які, при певній формі організації житлової програми, можуть залучатися для реалізації централізованої технічної політики або самої житлової програми. Таким чином, реалізація будівельної програми створює, з одного боку, пропозицію товару, а з іншого - попит на нього. У роботі виділено лише найголовніші чинники, що визначають процес реалізації житлової програми. Так, якщо намагатися відобразити процеси реалізації програми, то модель повинна бути обов'язково динамічною, тобто мати змінні в часі показники. Арсенал такого роду моделей досить широкий: від диференціальних до різного роду імітаційних моделей. Тут головне значення має властивість взаємозв'язку та взаємодії всіх елементів механізму.

Так, наприклад, якщо здійснюється стимулювання виробництва житла, тобто зростає його інтенсивність, наслідком цього процесу має бути зниження цін, збільшення продажів і зростання інтенсивності зворотних платежів. Це, у свою чергу, дає можливість розширити кредитні операції й керувати ними таким чином, щоб гарантувати повернення позик.

З іншого боку, якщо розглядати цей підхід з точки зору його системності, то можна помітити, що сама ідея зворотності платежів, точніше їх потоків, дає уявлення про зворотні зв'язки, а отже, в тій чи іншій формі ставить питання про стійкість процесів (рис. 1).

В основі наведеної схеми лежать показники, які відображають стан реалізації будівельної програми. До них належать: рівень кредиту або показник нагромадженої на поточний момент заборгованості; рівень нагромадження житлового товару; рівень, що відображає обсяг нагромаджених зворотних платежів. Потік фінансування будівельної програми визначає інтенсивність будівельного виробництва - потік прямої дії. Отже, одним із завдань є визначення цієї інтенсивності. Висока інтенсивність будівництва може призвести до формування високого рівня вартості житлових товарів, не реалізованих на ринку. Це повинно поставити під загрозу повернення кредитів, що неприпустимо. Таким чином, можна говорити про керований потік кредитування або фінансування будівництва. На рис. 1 показано потік, пов'язаний з амортизацією житла. Держава може формувати й управляти цим потоком у двох випадках: по-перше, залучаючи (з відповідними надійними гарантіями) кошти власників житла; по-друге, у разі оренди житла, встановлюючи в законодавчому порядку, норми амортизації житла й мінімальні терміни їх служби. Таким чином, управляти через норму амортизації можна лише в орендній формі реалізації. Рентні платежі є обов'язковими складовими вартості й одним з головних важелів механізму регулювання програм.

Рис. 1. Модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм

У разі продажу земельних ділянок державою саме через рентні платежі можна забезпечити необхідну форму розселення та регулювати ціни на житло.

У третьому розділі - «Формування системи державної підтримки житлового будівництва в Україні» - надано методичні рекомендації щодо впровадження елементів місторегулювання як інституціональної основи житлового будівництва й розвитку комунальної інфраструктури; запропоновано механізм забезпечення державних гарантій розвитку молодіжного будівництва; вдосконалено систему фінансового забезпечення житлового будівництва.Розвиток ринку житла та житлового будівництва, забезпечення їх необхідною комунальною інфраструктурою неможливі без розвитку інституціональної бази, яка стимулювала б цей процес. Одну з провідних ролей у забезпеченні реформування інституціональних умов житлового будівництва й розвитку комунальної інфраструктури в Україні, безумовно, відіграли розвиток законодавства у сфері регулювання забудови та планування територіального розвитку.

Місторегулювання в Україні - поки ще малоосвоєна сфера діяльності. Залежно від розвитку ринкової економіки її масштаби, ступінь обізнаності про її результати неминуче зростатимуть при залученні до процесу місторегулювання як управлінців різних рівнів, так і фахівців різного профілю, а також громадян, які не обізнані зі спеціальними питання, але мають з ними справу в повсякденному житті. Регулювання, місторегулювання неминуче виникають тоді, коли вже неможливо наказувати, але можна й треба спонукати до вільної діяльності приватних суб'єктів, обмежуючи її певними рамками та гарантуючи при цьому права на використання нерухомості.

Містобудування було прерогативою «технологів», ним займалися виключно професіонали. Місторегулювання - прерогатива не лише професіоналів, але й осіб, які не можуть зарахувати себе до таких, але діють з ними на рівних через виражену зацікавленість - наявність майнових прав, що захищаються законом. У регулюванні беруть участь усі, кого воно торкається, а торкається воно прямо або побічно, всіх.

Місторегулювання - це не стільки професійна спеціалізація, скільки синтетична творча діяльність, що залучає й об'єднує фахівців багатьох професій: архітекторів, управлінців (менеджерів), юристів, економістів, екологів, соціологів, землевпорядників, інженерів-дослідників, будівельників, оцінювачів нерухомості, фахівців у галузі інвентаризації, інформатики тощо.

Місторегулювання взаємодіє з усіма інститутами управління, економіки, інфраструктурного забезпечення ринку нерухомості, тобто інститутами планування, землеустрою й технічної інвентаризації; державного кадастрового обліку нерухомості, державної реєстрації прав на нерухомість, надання земельних ділянок для будівництва, масової оцінки нерухомості з метою оподаткування й індивідуальної оцінки об'єктів нерухомості, оподаткування нерухомості.

Через синтетичний, об'єднавчий характер місторегулювання в законодавчому аспекті оформляється пізніше за інші інститути ринку нерухомості та управління. Така ситуація характерна не лише для України. Проте для неї законодавче оформлення інституту місторегулювання ускладнене рядом особливостей.

По-перше, місторегулювання - досить нова сфера державно-приватного партнерства. До моменту його появи значна частина законодавчих актів регулювала відносно «вузькі» питання, через що формувалися далекі від оптимальних схеми управління, що характеризуються дублюванням однотипних дій. У законодавчому аспекті місторегулювання - це гармонізація законодавства. Гармонізуюча функція місторегулювання з'явилася, наприклад, при об'єднанні численних видів державної експертизи проектної документації, які раніше функціонували окремо, в єдину державну експертизу з ліквідацією дублювання, але зі збереженням усього комплексу вимог, що висуваються до такої документації.

По-друге, місторегулювання, на відміну від багатьох інших видів діяльності, не може бути забезпечено одним або декількома законами. Місторегулювання в умовах ринку нерухомості - це, передусім, гарантії прав і свобод у використанні нерухомості. Такого роду права і гарантії можуть визначатися тільки й виключно на місцях за допомогою нормативно-правових актів, що визначають правила землекористування та забудови. Таким чином, правове місторегулювання в повномасштабному вигляді може відбутися тільки в майбутньому. І в цьому сьогодні його головний «недолік» - його потрібно створювати, а для цього необхідно мати знання, енергію й ініціативу.

Удосконалено організаційний механізм розвитку молодіжного житлового кредитування через створення Державного фонду молодіжного житлового кредитування. Визначено правовий статус, організаційну структуру Державного фонду молодіжного житлового кредитування. Основним завданням Фонду є проведення державної молодіжної політики шляхом акумулювання коштів державного та місцевих бюджетів, коштів, що надходять від юридичних осіб, коштів кредитних спілок і банків, позабюджетних коштів, та їх спрямування на: сприяння проведенню державної молодіжної житлової політики; виконання Державної програми забезпечення молоді житлом; розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв'язання житлових проблем молоді; кредитування; фінансування будівництва житла для молодих сімей із застосуванням спеціальних житлово-накопичувальних депозитних рахунків громадян у комерційних банках; залучення коштів кредитних спілок на покриття витрат по першому внеску для молодих сімей при отриманні кредитів комерційних банків; формування резервного фонду; залучення іноземних інвестицій.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладне завдання розробки теоретичних, методичних і практичних положень щодо формування державної політики підтримки розвитку житлового будівництва в Україні.

1. Для проведення цілеспрямованої державної політики розвитку житлового будівництва необхідно аналітичне обґрунтування розмірів і видів державної підтримки діяльності будівельних підприємств на підставі оцінки адекватності державного управління будівництвом вимогам ринку. Розуміння суті та призначення державного регулювання як координації діяльності господарюючих суб'єктів з метою максимізації можливої ефективності, з повним правом можна віднести до будівництва, що відіграє важливу роль в економічному та соціальному розвитку країни. Ринковий механізм у змозі сам розставити пріоритети розвитку галузі, але необхідне його коректування в рамках підтримки й зміцнення економіки. На цій основі політика органічно включається в загальний контекст державного регулювання будівництва.

2. Аналіз засвічує, що якщо до фінансової кризи про незавершене будівництво говорили, як про проблему наднормативних витрат, відтягування термінів введення об'єктів в експлуатацію, то тепер ідеться про майже повне припинення будівництва. Падіння обсягів виробництва негативно позначається на курсовій вартості акцій будівельних компаній. В умовах фактично відсутнього розвинутого фондового ринку неможлива кваліфікована оцінка цінних паперів підприємства, що не дає можливості акціонерам знати реальну вартість акцій свого підприємства.

3. Світовий досвід управління ЖКГ показує, що будівництво житла, комунальні послуги й усе, що пов'язано із житлом, є життєво важливими. Як наслідок, забезпечення населення цими послугами завжди здійснюється за активною участю державних органів. Чотири загальні підходи до регулювання та управління ЖКГ муніципальних утворень (США, Англія, Франція, Німеччина) так чи інакше сходяться в одному: регуляторні органи визначають правила роботи приватних підприємств-конкурентів, захищають права споживачів, гарантують виконання стандартів якості на життєво важливі послуги. В ідеальному випадку вся система менеджменту виглядає як децентралізоване управління з контролем за відхиленнями. Особливістю управління ЖКГ в Україні, яка має застосувати накопичений за кордоном досвід, є те, що ЖКГ - галузь дотаційна, де має місце перехресне субсидування. Таким чином, модель управління розвитком ЖКГ муніципальних утворень повинна мати основу для усунення цих недоліків зі сфери управління галуззю. Таким чином, з точки зору підходу до управління багатоквартирними будинками Україна не будує своєї унікальної моделі, а сприймає міжнародний досвід, перевірений десятиліттями.

4. Будівельна галузь є однією з основних галузей економіки України. Саме розвиток цієї галузі забезпечує виконання соціально-економічних показників розвитку країни. У 2010 р. обсяг виконаних будівельних робіт зменшився порівняно з 2009 р., тому можна говорити про стрімкий спад будівельних робіт через фінансово-економічну світову кризу. А отже, питання виведення будівельної галузі з кризи, збільшення обсягів будівництва набувають актуального характеру. Отже, на сьогодні вітчизняна будівельна галузь входить у стадію рецесії. Причинами такої негативної ситуації для будівельної галузі стала відсутність фінансування під прийняті державою антикризові закони з підтримки будівельного ринку, а також те, що не розроблено або перебувають на різних етапах розроблення процедури, передбачені антикризовими законами. Ще однією причиною значного спаду обсягів будівництва є відсутність споживчого кредитування.

5. Метою побудови моделі індикативного управління будівельною галуззю є вирішення проблем розвитку житлового будівництва, що забезпечує доступність житла для широких верств населення. Основними завданнями індикативного управління будівельною галуззю є: створення повноцінного збалансованого ринку житла як з боку пропозиції, так і попиту; залучення приватних інвестицій у житлове будівництво; формування ефективного ринку будівельної індустрії; підвищення доступності іпотечного кредитування й житлових будівельних заощаджень для широких верств населення.

6. Запропоновано підхід до стимулювання попиту на житло в рамках інституціональної моделі. Основним напрямом стимулювання попиту на житло є розвиток банківського сектора, що надає громадянам довгострокові (на 20-30 років) кредити на придбання або будівництво індивідуального житла під заставу цього житла (іпотека). Для формування ефективного ринку житла та житлового кредитування потрібний розвиток нових інститутів - страхування іпотечних кредитів, кредитних бюро, рієлтерів-брокерів тощо. Зниження вартості угод на ринку житла й іпотечного кредитування вимагає вдосконалення діяльності державних систем реєстрації прав на нерухомість і обліку об'єктів нерухомості (підвищення прозорості, надійності та інформаційної доступності, зниження витрат і часу обслуговування для учасників ринку житла, посилення гарантій прав через систему реєстрації прав та інші заходи). Підхід до стимулювання пропозиції житла в рамках інституціональної моделі полягає в реорганізації ринку з метою задоволення платоспроможного попиту населення на житло, який істотно зросте за рахунок підвищення доступності довгострокових житлових кредитів. У частині реорганізації пропозиції на ринку житла інституціональна модель полягає у формуванні систем місторегулювання й розвитку комунальної інфраструктури.

7. Визначено можливість економічного впливу держави на виробничі та споживчі показники житлового будівництва. У випадку стимулювання виробництва житла зростає його інтенсивність, наслідком цього процесу має бути зниження цін, збільшення продажів і зростання інтенсивності зворотних платежів. Це, у свою чергу, дає можливість розширити кредитні операції й керувати ними таким чином, щоб гарантувати повернення позик. З іншого боку, якщо розглядати представлений підхід з точки зору його системності, то можна помітити, що сама ідея зворотності платежів, точніше їх потоків, дає уявлення про зворотні зв'язки, а отже, в тій чи іншій формі ставить питання про стійкість процесів. На підставі цих висновків запропоновано модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм, яка характеризує ступінь впливу держави на виробничі та споживчі показники житлового будівництва.

8. Місторегулювання мають здійснювати органи державної влади за участю громадян. Воно включає регулювання містобудівної діяльності з розвитку територій, у тому числі міст та інших населених пунктів, у вигляді: територіального планування; містобудівного зонування; планування території; архітектурно-будівельного проектування; будівництва, капітального ремонту, реконструкції об'єктів капітального будівництва. Місторегулювання в Україні - поки ще малоосвоєна сфера діяльності. Залежно від розвитку ринкової економіки її масштаби, ступінь поінформованості про її результати неминуче зростатимуть при залученні до процесу місторегулювання як управлінців різних рівнів, так і фахівців різного профілю, а також громадян, які не обізнані зі спеціальними питаннями, але мають з ними справу в повсякденному житті. Місторегулювання взаємодіє з усіма інститутами управління, економіки, інфраструктурного забезпечення ринку нерухомості, тобто інститутами планування, землеустрою й технічної інвентаризації; державного кадастрового обліку нерухомості, державної реєстрації прав на нерухомість, надання земельних ділянок для будівництва, масової оцінки нерухомості з метою оподаткування й індивідуальної оцінки об'єктів нерухомості, оподаткування нерухомості.

9. Удосконалено механізм забезпечення молоді житлом. У ході дослідження визначено основні принципи житлового кредитування та субсидування. Забезпечення молоді житлом шляхом надання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла та цільових адресних субсидій здійснюється на принципах: строковості надання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) або придбання житла; повернення наданих кредитних ресурсів; платності наданих кредитних ресурсів; безповоротності цільових адресних субсидій; забезпеченості наданого кредиту на будівництво (реконструкцію) або придбання житла; цільового використання кредитних ресурсів та цільових адресних субсидій на будівництво (реконструкцію) або придбання житла.

10. Запропоновано механізми пільгового житлового кредитування та субсидування молодих громадян України. Пільгове житлове кредитування й субсидування молодих громадян України здійснюється шляхом: надання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам; надання цільових адресних субсидій на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам; надання кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам шляхом упровадження спеціальних житлово-накопичувальних депозитних рахунків громадян у комерційних банках; надання житла в оренду з правом його викупу; надання стандартних іпотечних житлових кредитів.

11. Аналіз наявного стану фінансування житлового будівництва показав, що в сучасних економічних умовах в Україні надзвичайно актуальним залишатися питання пошуку ефективних механізмів залучення коштів приватних інвесторів (тоді як питома вага інших джерел фінансування будівництва житла продовжує залишатися незадовільною). На сьогодні найбільш оптимальними серед таких механізмів є фонди фінансування будівництва та випуск безпроцентних (цільових) облігацій. Інші ж механізми з ряду причин не набули достатнього розвитку. Для розвитку фінансування житлового будівництва в Україні набувають значення адаптація досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного фінансування, що використовуються в розвинутих країнах та визначення можливості їх застосування в Україні. При цьому рекомендується переходити від тактичних цілей фінансування житлового будівництва до реалізації стратегічних цілей житлово-будівельної політики, зумовлених соціально-економічними перетвореннями в суспільстві. Крім того, розглянуті інструменти, які використовуються учасниками ринку для фінансування проекту житлової сфери, існують окремо один від одного. Тому, беручи до уваги той факт, що кожен з них є досить складним фінансовим продуктом і має ряд індивідуальних особливостей, важливою є розробка стандарту, який враховував би їх. Це дало б змогу органічно поєднувати ці інструменти, використовуючи індивідуальні переваги кожного.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Покатаєв П.С. Функціонування механізмів державного управління розвитку будівельного комплексу України / П.С. Покатаєв // Актуальні проблеми державного управління та самоврядування. Серія: Державне управління. - 2008. - Т. 9. - Вип. 99. - С. 297-301.

Покатаєв П.С. Сучасні проблеми в системі містобудування: механізм вирішення / П.С. Покатаєв // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 1. - С. 47-52.

Покатаєв П.С. Правове регулювання надання будівельних послуг / П.С. Покатаєв // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 4. - С. 125-129.

Покатаєв П.С. Будівельна галузь як об'єкт державного регулювання / П.С. Покатаєв // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2010. - № 4. - С. 83-86.

Покатаєв П.С. Розробка механізму державного управління інвестиційною діяльністю в будівництві / П.С. Покатаєв // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2011. - № 1. - С. 170-176.

Покатаєв П.С. Термін «будівництво» у розумінні чинного законодавства / П.С. Покатаєв, С.В. Єршова // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / [редкол.: В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя : ГУ»ЗІДМУ, 2007. - Т. 2. - С. 196-198.

Покатаєв П.С. Сутність договору підряду в капітальному будівництві / П.С. Покатаєв // Наука і вища освіта : матеріали наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми цивільного, господарчого права і процесу», 17-18 травня 2007. - Запоріжжя : КПУ, 2010. - С. 218-218.

Покатаєв П.С. Розвиток комунальної інфраструктури великого міста / П.С. Покатаєв // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ»; [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. - Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2008. - Т. 2. - С. 187-189.

Покатаєв П.С. Політика забезпечення державних гарантій розвитку молодіжного будівництва // П.С. Покатаєв // Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір : зб. наук. праць учасників ІХ Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів (Мелітополь, 17-18 травня 2009 р.) : у 2 ч. / [за заг. ред. А.А. Ткача]. - Мелітополь : МІДМУ «КПУ», 2009. - Ч. 1. - С. 61-63.

Покатаєв П.С. Програмний підхід до формування цілеспрямованої державної політики розвитку житлового будівництва / П.С. Покатаєв // Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність : Матеріали IV Міжнарод. наук.-метод. конф. Тези доп. (4-6 вересня 2009 р.). - Мелітополь, 2009. - С. 157-159.

Покатаєв П.С. Ліцензування як механізм державного регулювання якості надання будівельних послуг / П.С. Покатаєв // Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства : зб. матер. семінару / [редкол.: В.М. Огаренко, О.Г. Мордвінов та ін.]. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - С. 274-276.

Покатаєв П.С. Реалізація програмно-цільового методу державної підтримки житлового будівництва / П.С. Покатаєв // Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування : зб. тез доповідей Всеукр. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 3 грудня 2010 р.). - Запоріжжя : КПУ, 2010. - С. 169-171.

АНОТАЦІЯ

Покатаєв П.С. Державна підтримка розвитку житлового будівництва в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо формування теоретико-методологічних засад і практичного обґрунтування напрямів державної підтримки розвитку житлового будівництва в Україні, вироблення рекомендацій з удосконалення механізмів державного регулювання цієї галузі. Запропоновано модель формування прямих і зворотних фінансових потоків при реалізації житлових програм, яка характеризує ступінь впливу держави на виробничі та споживчі показники житлового будівництва. Удосконалено механізм забезпечення молоді житлом, який включає правові, економічні, соціальні та організаційні засади забезпечення молоді житлом шляхом державного фінансування й цільового довгострокового кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян України. Розроблено методичний підхід до стимулювання попиту та пропозиції житла в рамках інституціональної моделі, в якій у частині реорганізації пропозиції на ринку житла запропоновано формування системи місторегулювання та розвитку комунальної інфраструктури, в частині стимулювання попиту з0апропоновано розвиток банківського сектора, страхування іпотечних кредитів, кредитних бюро, рієлтерів-брокерів. Обґрунтовано теоретичні положення щодо застосування механізмів інвестування та фінансування житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних і юридичних осіб через: фонди фінансування будівництва; випуск безпроцентних (цiльових) облігацій; інститути спільного інвестування; фонди операцiй з нерухомістю; недержавні пенсійні фонди.

Ключові слова: державна підтримка, житлове будівництво, житлова програма, містобудування, місторегулювання, фінансування житлового будівництва.

АННОТАЦИЯ

Покатаев П.С. Государственная поддержка развития жилищного строительства в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет, Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена разработке теоретических положений и практических рекомендаций и практического обоснования направлений государственной поддержки развития жилищного строительства в Украине, выработке рекомендаций по усовершенствованию механизмов государственного регулирования этой отрасли. Предложена модель формирования прямых и обратных финансовых потоков при реализации жилищных программ, которая характеризуется степенью влияния государства на производственные и потребительские показатели жилищного строительства. Усовершенствован механизм обеспечения молодых семей жильем, который включает правовые, экономические, социальные и организационные принципы обеспечения молодых семей жильем путем государственного финансирования и целевого долгосрочного кредитования молодых семей и одиноких молодых граждан Украины. Предложен методический подход к стимулированию спроса и предложения на рынке жилья в рамках институциональной модели, в которой в части реорганизации предложения на рынке жилья предлагается формирование системы градорегулирования и развития коммунальной инфраструктуры, в части стимулирования спроса предлагается развитие банковского сектора, страхование ипотечных кредитов, кредитных бюро, риелтеров-брокеров. Обоснованы теоретические положения относительно применения механизмов инвестирования и финансирования жилищного строительства с использованием негосударственных средств, привлеченных от физических и юридических лиц через: фонды финансирования строительства; выпуск беспроцентных (целевых) облигаций; институты общего инвестирования; фондовые операции с недвижимостью; негосударственные пенсионные фонды.

Для проведения целенаправленной государственной политики развития жилищного строительства необходимо аналитическое обоснование размеров и видов государственной поддержки деятельности строительных предприятий на основании оценки адекватности государственного управления строительством требованиям рынка. Понимание сути и назначения государственного регулирования как координации деятельности хозяйствующих субъектов с целью максимизации возможной эффективности с полным правом можно отнести к строительству, которое играет важную роль в экономическом и социальном развитии страны.

Целью построения модели индикативного управления строительной отраслью является решение проблем развития жилищного строительства, которое обеспечивает доступность жилья широким слоям населения. Основными задачами индикативного управления строительной отраслью являются: создание полноценного сбалансированного рынка жилья как со стороны предложения, так и спроса; привлечение частных инвестиций в жилищное строительство; формирование эффективного рынка строительной индустрии; повышение доступности ипотечного кредитования и жилищных строительных сбережений для широких слоев населения.

В рамках исследования предложен подход к стимулированию спроса на жилье в рамках институциональной модели. Основным направлением в стимулировании спроса на жилье является развитие банковского сектора, который предоставляет гражданам долгосрочные (на 20-30 лет) кредиты на приобретение или строительство индивидуального жилья под залог этого жилья (ипотека). Для формирования эффективного рынка жилья и жилищного кредитования необходимо развитие новых институтов - страхование ипотечных кредитов, кредитных бюро, риелтеров-брокеров. Снижение стоимости соглашений на рынке жилья и ипотечного кредитования требует усовершенствования деятельности государственных систем регистрации прав на недвижимость и учета объектов недвижимости (повышение прозрачности, надежности и информационной доступности, снижение расходов и времени обслуживания для участников рынка жилья, усиление гарантий прав через систему регистрации прав и другие мероприятия). Подход к стимулированию предложения жилья в рамках институциональной модели заключается в реорганизации рынка с целью удовлетворения платежеспособного спроса населения на жилье, который существенно вырастет за счет повышения доступности долгосрочных жилищных кредитов. В части реорганизации предложения на рынке жилья институциональная модель заключается в формировании систем градорегулирования и развития коммунальной инфраструктуры.

Ключевые слова: государственная поддержка, жилищное строительство, жилищная программа, градостроение, градорегулирование, финансирование жилищного строительства.

SUMMARY

Pokataew P. State support of development of houses building in Ukraine - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the specialty 25.00.02 - mechanisms of public administration. - The Classic Private University. - Zaporozhye, 2011.

Dissertation is sanctified to development of theoretical positions and practical recommendations and practical ground of directions of state support of development of houses building in Ukraine, rule-making on perfection of mechanisms of government control of this industry. A forming model is offered direct and reverse financial streams during realization of the houses building programs, which characterizes the degree of influence of the state on the productive and consumer indexes of houses building. The mechanism of houses building of young families is improved, which includes legal, economic, social and organizational principles of houses building of young families by the state financing and having a special purpose long-term crediting of young families and be single young citizens of Ukraine. The methodical going is offered near stimulation of demand and supply at the market of accommodation within the framework of institutional model in which in part of reorganization of suggestion at the market of accommodation offered forming of the system of градорегулирования and development of communal infrastructure, in part stimulation of demand is offered development of bank sector, insurances of mortgage loans, credit bureaus. Theoretical positions are reasonable in relation to application of mechanisms of investing and financing of houses building with the use of the non-state facilities attracted from physical and legal persons through: funds of financing of building; producing of passive (having a special purpose) bonds; institutes of the general investing; fund operations with the real estate; non-state pension fund.