Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Прутяний Сергій Олександрович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник : кандидат юридичних наук, доцент

Храмцов Олександр Миколайович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Литвак Олег Михайлович,

Національна академія прокуратури України, завідуючий кафедрою теорії прокурорської діяльності та кримінального процесу;

кандидат юридичних наук

Титаренко Олексій Олексійович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник відділу організації наукової роботи.

Захист відбудеться 16 червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50 - річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 12 травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О. Житний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

злочинність професійний особистість кримінологічний

Актуальність теми дослідження. Існування професійного злочинного середовища тривалий час офіційно не визнавалося. Вважалося, що є певна категорія осіб, які постійно займаються вчиненням злочинів, що обумовлено недоліками їх соціалізації. У науковій літературі радянського періоду вказувалося, що таких осіб так мало, що не має підстав для визнання існування самостійного виду злочинності - професійної. Але професійна злочинність як існувала, так і продовжує своє існування, розвиваючись в якості самостійного, одного з найбільш небезпечних видів злочинності, що в свою чергу визначає її попередження приоритетним напрямком діяльності ОВС та суспільства в цілому.

Професійна злочинність існує і постійно змінюється в залежності від соціальних, економічних, правових і навіть політичних факторів. Вона не тільки заподіює істотну шкоду суспільству, але й сприяє відтворенню злочинного світу. Ознаки злочинного професіоналізму спостерігаються не тільки в загальнокримінальних злочинах, а й в злочинах у сфері економічної діяльності і злочинах у сфері використання електронно-обчислювальних машин. Професійна злочинність разом з організованою є найбільш небезпечними видами злочинності. Протидія та запобігання ним повинна бути пріоритетним напрямом у діяльності відповідних державних органів та суспільства в цілому. Але така діяльність обов'язково потребує проведення наукових досліджень даного феномену. Комплексний науковий аналіз стану цього виду злочинності, основних її кримінологічних детермінант, характеристики особистості професійного злочинця та інших елементів кримінологічної характеристики дозволить розробити ефективні заходи попередження цього виду злочинності як на загальносоціальному, так і на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Проблемами дослідження професійної злочинності в різні часи займалися як вітчизняні, так і закордонні вчені-кримінологи, криміналісти, спеціалісти з кримінально-виконавчого права, соціологи та психологи. Певні аспекти цього явища розглядалися Ю. М. Антоняном, О. М. Бандуркою, М. І. Гернетом, С. К. Гогелем, В. В. Голіною, О. І. Гуровим, Л. М. Давиденком, І. М. Даньшиним, А. П. Закалюком, А. Ф. Зелінським, С. М. Іншаковим, О. М. Костенком, Д. А. Корецьким, О. М. Литваком, О. М. Литвиновим, С. А. Масловим, С. Р. Микаутадзе, С. А. Солодовніковим, О. О. Тайбаковим, М. С. Таганцевим, О. О. Титаренком, В. О. Туляковим, І. П. Рущенком, І. Я. Фойницьким, В. П. Філоновим, Г. Й. Шнайдером та іншими.

На дисертаційному рівні окремі проблеми професійної злочинності виступали предметом досліджень в межах кандидатської дисертації Д. А. Виговського (2006 р.) та докторської дисертації В. С. Батиргарєєвої (2011 р.).

Разом з цим, комплексного аналізу професійної злочинності як окремого кримінологічного явища в Україні не проводилося. Це обумовлює актуальність та доцільність проведення на дисертаційному рівні комплексного кримінологічного дослідження професійної злочинності на сучасному етапі розвитку суспільства, а також виявлення та обґрунтування шляхів зниження її рівня.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; базується на положеннях п. 1.2 «Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005-2010 рр.» від 09.04.2004 р.; п. 2.5 «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр.», затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755; п. 5.3 «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.» від 23.01.2005 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 26 грудня 2008 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вдосконалення практики попередження професійної злочинності на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях, а також вдосконалення відповідної нормативно-правової бази.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання:

визначити основні кримінологічні ознаки професійної злочинності та здійснити відмежування професійної злочинності від організованої, рецидивної та злочинності у сфері службової діяльності;

проаналізувати основні історичні етапи розвитку професійної злочинності;

здійснити кримінологічну класифікацію професійної злочинної діяльності;

надати кримінологічну характеристику окремих злочинів, вчинення яких має ознаки професійної злочинної діяльності;

дослідити основні криміногенні фактори професійної злочинності;

здійснити кримінологічну характеристику особистості професійного злочинця;

визначити основні мотиви злочинів, що вчиняються професійними злочинцями, та здійснити їх кримінологічну класифікацію;

провести аналіз кримінальної субкультури як кримінологічної ознаки професійної злочинності та її детермінант, визначити її основні елементи та функції;

розробити основні заходи профілактики, запобігання та припинення злочинів, що вчиняються злочинцями-професіоналами та надати відповідні рекомендації з вдосконалення норм кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, що спрямовані на протидію професійній злочинності.

Об'єктом дослідження є професійна злочинність як цілісне соціально-правове явище, її прояви, умови функціонування, тенденції розвитку, взаємозв'язки з іншими соціальними явищами і процесами.

Предметом дослідження є надання кримінологічної характеристики професійної злочинності та вирішення теоретичних і прикладних кримінологічних проблем попередження цього виду злочинності.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, об'єкту та предмету дослідження. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Діалектичний метод застосовувався при написанні всіх розділів роботи. Історичний метод дав можливість виявити закономірності виникнення, розвитку професійної злочинності (підрозділи 2.1. та 2.2). За допомогою формально-логічного методу сформульовано визначення поняття професійної злочинності та досліджено чинне законодавство, що спрямоване на протидію професійній злочинності, обґрунтовано необхідність внесення відповідних рекомендацій, що стосуються змін та доповнень у норми кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, що спрямовані на боротьбу з професійною злочинністю (підрозділ 4.2). Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити норми вітчизняного законодавства, що розраховані на протидію професійній злочинності та порівняти їх з правовими нормами інших країн і врахувати їх при розробці змін та доповнень до чинного законодавства України (підрозділи 4.1 та 4.2). Використання системно-структурного методу дозволило визначити місце професійної злочинності в загальній структурі злочинності та визначити її взаємозв'язок з іншими видами злочинності: організованою, рецидивною, службовою злочинністю тощо (підрозділ 1.2.). Конкретно-соціологічний метод дозволив визначити основні детермінанти професійної злочинності, надати кримінологічну характеристику особистості професійного злочинця та його жертви, проаналізувати правозастосовну практику протидії професійній злочинності, позиції працівників правоохоронних органів та представників суспільства з цього приводу (підрозділи 3.1.,3.2.,3.3.,4.1.,4.2). Для досягнення об'єктивності висновків за даною проблемою застосовувалися також статистичні методи.

Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали МВС України та результати проведених дисертантом анкетування, вивчення документів, висновків експертів. Вивчено 187 архівних кримінальних справ про злочини, які мають ознаки професійної злочинної діяльності, опитано 97 осіб, які засуджені за злочини, що мають ознаки професійності, 100 слідчих та оперативних співробітників міліції, 150 інших респондентів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні науковим дослідженням сучасної професійної злочинності, її причин та умов, а також основних заходів протидії цьому виду злочинності. У роботі висунуто та обґрунтовано низку нових концептуальних положень та висновків, що мають теоретичне та практичне значення і відповідають змістовним ознакам новизни роботи. Основними з них є такі:

вперше:

визначено кримінально-правові та кримінологічні ознаки, які дозволяють в статистичних обліках виділяти професійну злочинність в самостійний вид, а саме: систематичність вчинення злочинів, тотожність злочинів, рецидивний та організований характер злочинів, наявність в діях осіб ознак професійної злочинної діяльності;

проведено класифікацію мотивів злочинів, які мають ознаки професійної злочинної діяльності, за такими підставами: а) за рівнем індивідуальних потреб особистості; б) за рівнем установок особистості, від яких залежить вибір способу задоволення актуальної потреби, що дозволило виділити вісім самостійних груп мотивів;

удосконалено:

кримінологічне визначення поняття професійної злочинності з позиції теорії злочинної діяльності як сукупності злочинів, які мають ознаки злочинної діяльності і вчиняються особами, що мають спеціальні знання, навички та вміння, застосовують їх при вчиненні злочинів і отримують від цього основний або додатковий дохід, підтримуючи при цьому зв'язок з кримінальним середовищем, сприймаючи його субкультуру;

кримінологічну класифікацію злочинів, що вчиняються професіональними злочинцями, та класифікацію професійної злочинної діяльності;

кримінологічну характеристику особистості професійного злочинця, що передбачає її соціально-демографічні, морально-психологічні та інші якості;

систему заходів профілактики, запобігання та припинення професійної злочинності на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях;

норми кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, спрямовані на попередження професійної злочинності та обґрунтовано внесення відповідний змін до законодавства;

дістало подальшого розвитку:

розуміння професійної злочинності як відносно самостійного виду злочинності та визначення її зв'язків з організованою та рецидивною;

визначення історичних, економічних, соціальних, організаційно-управлінських, політичних чинників професійної злочинності;

кримінологічна характеристика найбільш поширених злочинів, що мають ознаки професійної злочинної діяльності, а саме бандитизму, шахрайства, крадіжок тощо;

встановлення криміногенних факторів сучасної професійної злочинності;

дослідження концепції про місце, роль, структуру та функції злочинної субкультури, на підставі чого зроблено висновок, що кримінальна субкультура повинна визнаватися хоча й важливою, але не обов'язковою ознакою професійної злочинності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати та висновки дослідження можуть бути використані:

у правотворчій сфері - при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень в чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче та інше законодавство, спрямованих на попередження професійної злочинності;

у правоохоронній діяльності - як науково-обґрунтовані заходи щодо вдосконалення практики протидії професійній злочинності на спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях (акт впровадження в діяльність Управління боротьбі з організованою злочинністю в Херсонській області від 11 січня 2011 р.);

у навчальному процесі - як матеріали для підготовки відповідних навчальних, навчально-методичних і наукових видань та для проведення різних форм занять із курсантами з курсів «Кримінологія», «Профілактика злочинів», «Кримінальне право України» (акт впровадження Херсонського юридичного інституту ХНУВС від 14 лютого 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та висновки дисертації оприлюднені на 7 міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: «Проблеми теорії та практики застосування норм права у кримінальному судочинстві» (м. Херсон, 2008 р.); «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 2009 р.); «Держава і право: проблеми становлення та стратегія розвитку» (м. Суми, 2009 р.); «Сучасна кримінологія: проблеми розвитку та протидії» (м. Запоріжжя, 2009 р.); «Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи» (м. Херсон, 2010 р.); «Інноваційні напрямки вдосконалення правового захисту в Україні» (м. Тернопіль, 2010 р.); «Захист прав, свобод та законних інтересів особи на досудових стадіях кримінального судочинства в Україні» (м. Херсон, 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; окремі положення роботи оприлюднені в 7 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, чотирьох додатків, списку використаних джерел (214 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок, з яких основний текст роботи - 170 сторінок, список використаних джерел - 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами, темами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Поняття, ознаки професійної злочинності та її зв'язок з іншими видами злочинності» містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття та ознаки професійної злочинності» дисертантом запропоновано авторське визначення професійної злочинності, яку слід розуміти як сукупність злочинів, які мають ознаки злочинної діяльності і вчиняються особами, що мають спеціальні знання, навички та вміння, які застосовують при вчиненні злочинів і отримують від цього основний або додатковий дохід, підтримуючи при цьому зв'язок з кримінальним середовищем, сприймаючи його субкультуру.

Визначальною ознакою професійної злочинності є те, що злочини, які в неї входять, мають ознаки злочинної діяльності, яка, у свою чергу, відображає спрямованість особи, її ставлення до оточення і являє собою усвідомлену і вольову цілеспрямовану поведінку. До злочинної діяльності слід відносити вчинення як декількох (двох або більше) злочинів, так і одного, який потребує довготривалої підготовки та приховування злочину.

У підрозділі 1.2. «Співвідношення та зв'язок професійної злочинності з організованою, рецидивною та злочинністю у сфері службової діяльності» автор простежує зв'язок професійної злочинності з організованою, рецидивною та злочинністю у сфері службової діяльності.

Злочинний професіоналізм є ознакою як професіональної, так і організованої злочинності, однак, організована злочинність, поряд з цим, має і специфічну ознаку - наявність корумпованих зв'язків, що використовуються членами злочинних угруповань для досягнення злочинної мети. Хоча серед професійних злочинців велика кількість осіб є раніш судимими за вчинення злочинів, разом з цим, не кожний рецидивіст може характеризуватися як професійний злочинець: не поодинокими є випадки, коли професійний злочинець не має жодної судимості і не притягувався взагалі до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що в основному обумовлено його високою професійністю. Автором не підтримується думка про те, що до професійних злочинців слід відносити осіб, що вчиняють злочини з використанням свого службового становища та професійних обов'язків, оскільки для них не притаманний тісний зв'язок зі злочинним середовищем.

Хоча між професійною злочинністю наявний тісний зв'язок з організованою, рецидивною та злочинністю у сфері службової діяльності, цей зв'язок не позбавляє її специфічних кримінологічних ознак, що притаманні виключно їй.

Розділ 2 «Історія та генезис професійної злочинності в Україні» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Професійна злочинність у дорадянський період» досліджуються історичні передумови та стан професійної злочинності в Україні, що входила до складу Російської імперії. Доведено, що на відміну від країн Західної Європи її становлення відбувалося в специфічних соціально-економічних умовах: у цей період часу країна була аграрною, з патріархальними традиціями і одночасно кріпацькою, що обумовлювало її істотне відставання від європейських країн за своїм економічним розвитком. Низький рівень життя кріпаків призводив до їх об'єднання в злочинні групи та вчинення нападів. Найбільш поширеними об'єднаннями професійних злочинців ХVІІІ-ХХ сторіччя слід визнавати крадіїв, що мали безліч злочинних спеціалізацій.

У підрозділі 2.2. «Професійна злочинність у радянський період та перші роки незалежності» на підставі аналізу історичної літератури зроблено висновок, що початок ХХ сторіччя характеризувався збільшенням рівня професійної злочинності, особливо загальнокримінальної. Кількісні та якісні характеристики професійної злочинності в радянський період були обумовлені станом злочинності в цілому. Поряд з цим, професійний злочинний світ формував злочинну мораль, традиції, погляди. Ряди злочинців-професіоналів поповнювалися за рахунок безпритульних, неповнолітніх, озброєних дезертирів тощо. У подальшому професійна злочинність отримала поширення, з'явилися нові злочинні професії та спеціалізації, які існують і сьогодні, не зазнавши істотних змін.

Розділ 3 «Кримінологічна характеристика професійної злочинності в Україні» містить чотири підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Класифікація злочинів, які вчиняються кримінальними професіоналами» розглядаються питання виділення окремих груп злочинів, що можуть бути вчинені професійними злочинцями. Підставами для такої класифікації слід визнавати: пристосувальну спрямованість мотивів вчинення злочинів; юридичні (кримінально-правові) ознаки злочинів; інтенсивність здійснення професійної злочинної діяльності; тривалість діяльності, а також її цілісність тощо.

У залежності від пристосувальної (адаптивної спрямованості) мотивів вчинення злочинів вони можуть мати ознаки адаптивної і характеризуватися тим, що вони носять цілеспрямований характер з переважно корисливою мотивацією, та дезадаптивної (деструктивної), до якої слід відносити діяльність, що суперечить основним засадам соціального існування.

У залежності від юридичних (кримінально-правових) ознак злочинів професійна злочинність може мати вигляд одиничного (триваючого або продовжуваного) злочину, повторності або сукупності.

Професійну злочинну діяльність можна поділити на види і за її інтенсивністю, під якою розуміється частота кримінально-караних діянь, що вчиняються особою. Така злочинна діяльність може бути безперервною, якщо інтервали між злочинними діяннями не перевищували доби, активною - з інтервалом не більше трьох місяців, активно-епізодичною або сезонною, з перервами до одного року, але такою, що інтенсивно здійснюється в певні періоди часу. Професійна злочинна діяльність може бути й епізодичною, тобто такою, що характеризується великими перервами, які тривають понад один рік.

Залежно від цілісності злочинної діяльності, тобто ступенем її спланованості та інтервалами між окремими діяннями, які створюють слід виділяти: цілісну - злочинну діяльність, яка характеризується декількома діяннями, що мають чітку мету, яка усвідомлюється злочинцем та складену - діяльність, що складається з низки суспільнонебезпечних діянь, які лише в загальних рисах охоплюються наміром особи.

У підрозділі 3.2. «Структура професійної злочинності в Україні» розглядається питання про виокремлення професійної злочинності зі структури загальної злочинності. Зазначається, що критеріями виокремлення злочинів, що відносяться до професіональної злочинності, слід визнавати кримінально-правові та кримінологічні ознаки цих злочинів: систематичність вчинення злочинів, тотожність злочинів, рецидивний та організований характер злочинів, наявність в діях осіб ознак саме професійної злочинної діяльності.

Вивчення офіційної статистики, кримінальних справ та опитування працівників ОВС, а також злочинців-професіоналів, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, дозволило зробити висновок про те, що найбільш поширеним серед професійних злочинців є вчинення: крадіжок, шахрайств, грабежів, розбоїв, вимагань та фальшивомонетництва. Злочини у сфері господарської діяльності та злочини у сфері використання ЕОМ становлять незначну частку в структурі професійної злочинності.

У підрозділі 3.3 «Особистість професійного злочинця, причини, умови та особливості мотивації злочинів, що ним вчиняються» дисертантом надаються додаткові аргументи на підтримку позиції, що про особистість злочинця слід говорити лише відносно людини, яка займається злочинною діяльністю, тобто відносно такої, що вчинила низку умисних, цілеспрямованих, передбачених кримінальним законом дій заради реалізації спільного для них мотиву.

Серед осіб, які займаються професійною злочинною діяльністю, переважають чоловіки (96%), в основному це молодь та особи середнього віку. Найбільшу частку складають особи у віці до 35 років (78%). Професійні злочинці характеризуються достатньо високим рівнем освіти: приблизно 49,5% з них мають повну середню або середню спеціальну освіту. Перший злочин особи вчиняють в основному в неповнолітньому віці (62%) і, як правило, з корисливих мотивів. Серед опитаних дисертантом злочинців 67% взагалі ніде не працювали, а 13% мали випадкові легальні заробітки, і лише 20% мали постійне місце роботи. Заслуговує на увагу той факт, що для професійних злочинців притаманним є наявність родини та дітей. Серед них таких 76%. Опитування показало, що 62% респондентів зловживали алкогольними напоями, 34% вживали наркотичні засоби.

Доведено, що для професійних злочинців притаманними є певні морально-психологічні якості: вони виступають носіями певної ідеології, відокремлюють себе від суспільства і навіть створюють свою окрему спільноту зі зрозумілими лише їм нормами, правилами, традиціями тощо.

Автором надається класифікація мотивів злочинів, що вчиняються професійними злочинцями за такими підставами: 1) за рівнем індивідуальних потреб особистості; 2) за рівнем установок особистості, від яких залежить вибір способу задоволення актуальної потреби (вони можуть бути обумовлені особистісними чи ситуаційними установками). Виходячи з такої класифікації, пропонується виділяти вісім самостійних груп мотивів.

У підрозділі 3.4 «Кримінальна субкультура як ознака та детермінанта професійної злочинності» розглядаються основні функції та структура кримінальної субкультури. Остання виконує такі функції: стратифікаційну, регулятивну, інформаційно-комунікативну, матеріально-фінансову, карально-виховну, дозвільну.

Злочинна субкультура складається з таких елементів: регулятивних - «законів» і «правил», що упорядковують взаємовідносини між злочинцями у зв'язку з веденням ними антисуспільного способу життя і вчиненням злочинів, специфічних ритуалів спілкування та поведінки в злочинному середовищі; атрибутивних - татуювання, жаргону, прізвиськ, міміки, жестикуляції, що відображають належність до того чи іншого виду злочинної діяльності; емоційних - пісень, віршів тощо на злодійську тематику.

Злочинна субкультура має три підсистеми: ідеологічне ядро системи, інституціональну оболонку ядра та субкультурну периферію. Ідеологічне ядро - це сукупність базових та світоглядних установок, ідеологем, які створені та охороняються злочинним світом (так звана «злодійська ідея»). Інституціональну оболонку утворює низка інститутів кримінального світу. Виділяється декілька стійких цінністно-нормативно-рольових комплексів - статусних, процедурних, організаційних. До таких комплексів відносяться: злодійська сходка, процедура коронування «злодія в законі», ведення злодійського «общаку» і деякі інші. Третя підсистема - субкультурна периферія, яка найбільш об'ємна та постійно змінювана частина кримінальної субкультури (кримінальний сленг, пісні та вірші, тюремні правила, азартні ігри тощо).

Розділ 4 «Спеціально-кримінологічне попередження професійної злочинності» містить два підрозділи.

У підрозділі 4.1 «Профілактика та віктимологічна профілактика» розглядаються заходи суспільно-морального, організаційно-управлінського, а також організаційно-тактичного характеру, що спрямовані на профілактику професійної злочинності.

Суспільно-моральні заходи профілактики спрямовані на формування в свідомості людей відповідних моральних цінностей. Заходи організаційно-управлінського характеру спрямовані на нейтралізацію протиправного збагачення професійних злочинців, а також на вдосконалення діяльності служб та підрозділів правоохоронних органів; зокрема, реалізація цих заходів передбачає відновлення спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з різними видами професійної злочинної діяльності (кишеньковими крадіжками, шахрайством, контрабандою тощо). Заходи організаційно-тактичного характеру передбачають розробку і впровадження відповідних методик розкриття та попередження злочинів, що вчиняються кримінальними професіоналами.

У роботі доведено, що важливим напрямом протидії професійній злочинності є віктимологічна профілактика. Для механізму вчинення злочину істотне значення має характеристика вини жертви злочину та вид віктимної поведінки. Основними об'єктами віктимологічної профілактики професійної злочинності виступають особистісні якості осіб, які є потенційними жертвами злочину, соціальне оточення цих осіб (особливо мікросередовище) та конкретні життєві ситуації, які сприяють вчиненню злочину відносно цих осіб. Віктимологічна профілактика повинна передбачати здійснення таких заходів: виготовлення та поширення спеціальних пам'яток як для всього населення, так і відносно конкретних категорій осіб (приватних підприємців, водіїв таксі тощо), які містять форми поведінки для осіб в конкретних криміногенних ситуаціях; організацію належної професійної та спеціальної підготовки осіб, які займаються кримінально небезпечним видом діяльності (інкасаторів, охоронців, працівників фінансових та банківських установ); лікування осіб, які зловживають алкогольними напоями чи вживають наркотичні засоби; підвищення контролю з боку батьків за неповнолітніми; проведення належного професійного відбору, навчання та перенавчання осіб, професії яких пов'язані з кримінальними ризиками.

У підрозділі 4.2 «Запобігання, припинення та правові засоби попередження професійної злочинності» дисертантом наголошується, що для ефективної діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та припинення професійних злочинів необхідно вдосконалити відповідні норми кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства.

Для попередження професійної злочинності важливим є застосування кримінально-правових норм з так званою подвійною превенцією. Такі норми мають подвійне функціональне призначення: з одного боку, вони встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення конкретних злочинів, а з другого - здійснюють попередження небезпечних злочинів. До таких норм слід відносити: ст. 150 КК України «Експлуатація дітей», ст. 150-1 КК України «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом», ст. 198 КК України «Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом», ст. 300 КК України «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагандують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію», ст. 301 КК України «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів», ст. 302 КК України «Створення або утримання місць розпусти і звідництво», ст. 303 КК України «Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією», ст. 304 КК України «Втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність», ст. 307 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» та деякі інші.

З метою вдосконалення чинного законодавства дисертантом запропоновано доповнити Розділ VII Загальної частини КК «Повторність, сукупність та рецидив злочинів» статтею 34-1 «Злочинна діяльність» такого змісту: «Злочинною діяльністю визнається система передбачених Кримінальним кодексом України суспільно небезпечних діянь або діяльність, внутрішньо детермінованих загальним мотивом, реалізація якого планується суб'єктом шляхом постановки та досягнення окремих проміжних цілей».

Автором доведено, що більш суворе покарання слід призначати судом не в усіх випадках наявності повторності або рецидиву злочинів. Таке покарання може бути призначено лише у випадку, коли злочини є елементами злочинної діяльності особи. Це можуть також бути різнорідні але пов'язані між собою злочини, наприклад, вбивство конкурента та певні економічні злочини.

У кримінально-виконавчому законодавстві слід передбачити норми, що повинні визначати умови утримання злочинців виходячи не тільки з формальної ознаки - судимості, а й ознак професіоналізму.

ВИСНОВКИ

У дисертації, із застосуванням комплексної методики, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми професійної злочинності, що дає можливість зробити ряд загальних висновків щодо кримінологічної характеристики цього виду злочинності і шляхів її попередження в Україні.

1. Професійна злочинність визначається як сукупність злочинів, які мають ознаки злочинної діяльності і вчиняються особами, що мають спеціальні знання, навички та вміння, застосовують їх при вчиненні злочинів і отримують від цього основний або додатковий дохід, підтримуючи при цьому зв'язок з кримінальним середовищем, сприймаючи його субкультуру.

2. Визначальною ознакою злочинів, що вчиняються професійними злочинцями, є те, що вони мають ознаки злочинної діяльності, яка трактується як система передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних діянь і тісно пов'язаних з ними дій, психологічно детермінованих загальним мотивом, реалізація якого планується суб'єктом через встановлення і досягнення корисливої мети. Злочинна діяльність відображає також спрямованість особи, її ставлення до оточення і являє собою усвідомлену і вольову, цілеспрямовану поведінку.

3. Особливості професійної злочинної діяльності виявляються шляхом її поділу на види за такими підставами: пристосувальна спрямованість мотивів вчинення злочинів; юридичні (кримінально-правові) ознаки злочинів; інтенсивність здійснення професійної злочинної діяльності, її тривалість та цілісність.

4. Критеріями виділення злочинів, які відносяться до професіональної злочинності в окрему статистичну групу, визнаються кримінально-правові та кримінологічні ознаки цих злочинів: систематичність вчинення злочинів, тотожність злочинів, рецидивний та організований характер злочинів, наявність в діях осіб ознак саме професійної злочинної діяльності.

5. Професійна злочинність обумовлена низкою криміногенних факторів, основними з яких є: історичні (існуючи тривалий час, професійна злочинність виступає в якості власної причини, відтворюючи сама себе); економічні (скорочення або навіть падіння виробництва, занепад науково-технічного потенціалу); соціальні (значне розшарування суспільства за рівнем доходів); організаційно-управлінські (суперечливість системи оподаткування, масовий імпорт товарів, поширення контрабанди, недоліки у процесі проведення приватизації тощо), політичні (широке впровадження платних медичних послуг, а також навчання у вищих навчальних закладах, недостатнє пенсійне забезпечення, тривале замовчування явища професійної злочинності, недооцінка владою її підвищеної суспільної небезпечності), суспільно-психологічні (наявність у суспільній свідомості корисливо-паразитичної психології, користолюбства), недоліки в роботі правоохоронних органів та установ з виконання покарань (непрофесійність працівників, низький рівень забезпечення тощо), недоліки адміністративного та громадського контролю, а також в правовому забезпеченні протидії професійній злочинності.

6. Підтримується позиція, що про особистість злочинця можна говорити лише стосовно конкретної людини, яка займається злочинною діяльністю, тобто стосовно такої, що вчинила низку навмисних, цілеспрямованих, передбачених кримінальним законом дій заради реалізації спільного для них мотиву.

7. Запропоновано класифікувати мотиви за рівнем індивідуальних потреб особистості, а також за рівнем установок особистості, від яких залежить вибір способу задоволення актуальної потреби.

8. Доведено, що субкультура, яка розуміється як сукупність духовних та матеріальних цінностей, що регламентують і регулюють життя, злочинну поведінку злочинних угруповань, що сприяє їх живучості, згуртованості, кримінальній активності спадковості поколінь правопорушників, є істотною але не обов'язковою ознакою сучасної професійної злочинності.

9. Протидія професійній злочинності повинна носити комплексний характер та здійснюватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному.

На загальносоціальному рівні повинні бути ліквідовані протиріччя, які виникли в процесі переходу економіки на ринкові умови та в процесі приватизації державного майна. Для цього влада повинна здійснити, по-перше, заходи, спрямовані на реальне підвищення стандартів життя населення, створення умов для законного отримання достатніх для життя людини та його родини доходів; по-друге, заходи для оздоровлення морального клімату в суспільстві.

На спеціально-кримінологічному рівні необхідно вжити заходів суспільно-морального, організаційно-управлінського, організаційно-тактичного характеру. Суспільно-моральні заходи профілактики повинні бути спрямовані на формування в свідомості людей відповідних моральних цінностей. Організаційно-управлінські мають бути орієнтовані на нейтралізацію протиправного збагачення професійних злочинців (бо саме ці кошти виступають матеріальним підґрунтям існування професійної злочинності) та вдосконалення діяльності служб та підрозділів правоохоронних органів. У цьому контексті цілком обґрунтованим є відновлення в системі ОВС підрозділів профілактики злочинів, а також проведення підготовки чи перепідготовки працівників, які будуть займатися боротьбою з різними видами професійної злочинної діяльності, де головну роль повинні виконати навчальні заклади системи МВС України. Заходи організаційно-тактичного характеру мають включати створення системи захисту осіб, їх житла та власності, запровадження відеоспостереження в місцях масового скупчення людей (метро, вулиці) тощо.

Ефективним засобом індивідуальної профілактики професійної злочинності повинен виступати адміністративний нагляд за професійними злочинцями, які звільнилися з місць позбавлення волі і на шлях виправлення не стали. Його слід здійснювати з урахуванням індивідуальних якостей особи, до якої він застосовується. Наголошується, що потрібна розробка і впровадження узгодженої програми ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі: надання їм допомоги при реєстрації та працевлаштуванні, встановлення та відновлення соціально корисних зв'язків, в тому числі й з членами родини, нейтралізація негативного впливу на них з боку професійних злочинців та рецидивістів.

10. Указується, що важливим напрямом протидії професійній злочинності є віктимологічна профілактика. Для механізму вчинення злочину істотне значення має характеристика вини жертви злочину та вид віктимної поведінки. Так, загальнокримінальні корисливі злочини, що мають ознаки професійної злочинної діяльності характеризуються, як правило, провокуючим та легковажним видами поведінки потерпілої особи.

11. Основними об'єктами віктимологічної профілактики професійної злочинності виступають особистісні якості осіб, які є потенційними жертвами злочину, соціальне оточення цих осіб (особливо мікросередовище) та конкретні життєві ситуації, які сприяють вчиненню злочину.

Профілактична робота у цьому напрямку повинна також здійснюватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному (індивідуальна віктимологічна профілактика). Вона включає в себе комплекс заходів політичного, соціально-економічного, соціально-психологічного, організаційного, медичного, інформаційного, технічного та іншого характеру.

12. Діяльність правоохоронних та інших державних органів щодо запобігання та припинення професійних злочинів потребує належного правового забезпечення. У роботі запропоновано відповідні зміни та доповнення до кримінального законодавства, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства.

13. Обґрунтовано доповнення Розділу VII Загальної частини КК «Повторність, сукупність та рецидив злочинів» статтею 34-1 «Злочинна діяльність» такого змісту: «Злочинною діяльністю визнається система передбачених Кримінальним кодексом України суспільно небезпечних діянь або діяльність, внутрішньо детермінованих загальним мотивом, реалізація якого планується суб'єктом шляхом постановки та досягнення окремих проміжних цілей».

14. Запропоновано змінити назву статті 304 КК України на «Втягнення неповнолітніх у вчинення злочину», оскільки злочинна діяльність передбачає систематичну діяльність, пов'язану із вчиненням злочину (злочинів), а вказаний склад злочину, нарівні з втягненням неповнолітнього у систематичну антигромадську діяльність передбачає спільне вчинення з ним хоча б одного злочину.

15. Указується на те, що не у всіх випадках суд повинен призначати більш суворе покарання за повторність чи рецидив злочинів. Висловлюється думка, що більш суворе покарання може бути призначено лише у випадку, коли вчинені злочини є елементами злочинної діяльності особи. Зазначено, що це можуть бути різнорідні злочини, наприклад, вбивство конкурента (конкурентів) та окремі економічні злочини.

16. Доведено, що норми КПК України про обов'язковість встановлення причин та умов вчиненого злочину (ст. 23-1 КПК) слідчими та дізнавачами повинні передбачати не формальний підхід, а мати вказівку на те, що відсутність встановлення дійсних причин та умов злочину (злочинів) може виступати підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

17. Наголошується, що у кримінально-виконавчому законодавстві, необхідно передбачити спеціальні норми, які б визначали умови утримання злочинців виходячи не з формальної ознаки - судимості, а в тому числі й ознак професіоналізму злочинця. Беззаперечним, на думку автора, є висновок про те, що професійних злочинців слід утримувати ізольовано від інших засуджених з метою недопущення їх кримінального впливу на останніх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Прутяний С.О. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Проблеми теорії та практики застосування норм права у кримінальному судочинстві / (Херсон, 25 квітня 2008 р.); МВС України ХЮІ ХНУВС. - Херсон, 2008. - С. 44-46.

2. Прутяний С. О. Щодо основних криміногенних факторів сучасної професійної злочинності: матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Сучасна кримінологія: проблеми розвитку та протидії / Держава та регіони / (Запоріжжя 3-4 липня 2009 р.) / Класичний приватний університет імені Володимира Сташиса ЗДУ. - Запоріжжя, 2009. - С. 136-139.

3. Прутяний С. О. Щодо поняття та ознак професійної злочинності / С. О. Прутяний // Вісник ХНУВС.- Харків. - 2009.- № 44. - С. 98-102.

4. Прутяний С. О. Щодо історії генезису професійної злочинності в Україні / С. О. Прутяний // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 2009.- № 45. - С. 84-91.

5. Прутяний С. О. Про співвідношення професійної злочинності з організованою та рецидивною злочинністю (кримінологічний аспект) / С. О. Прутяний // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 2009. - № 46. - С. 63-69.

6. Прутяний С. О. Кримінологічна класифікація професійної злочинної діяльності / С. О. Прутяний // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 2010.- № 50. - С. 63-69.

7. Прутяний С.О. Щодо кримінологічних ознак професійної злочинності: матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи / (Сімферополь, 24 квітня 2009 р.); МОН України ОНЮА. - Сімферополь, 2009. - С. 584-587.

8. Прутяний С.О. Кримінально-правові заходи протидії професійній злочинності в Україні (сучасний стан): матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку / (Суми, 16-17 травня 2009 р.); МВС України ХНУВС Сумська філія. - Суми, 2009. - С. 140-142.

9. Прутяний С.О. Кримінологічні ознаки професійної злочинності в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Теорія і практика сучасного права / (Херсон, 29 жовтня 2010 р.); МВС України ХЮІ ХНУВС. - Херсон, 2010. - С. 139-141.

10. Прутяний С.О. Професійна злочинність в Україні (історичний аспект: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи / (Херсон, 13 травня 2010 р.); МВС України ХЮІ ХНУВС. - Херсон, 2010. - С. 81-83.

АНОТАЦІЇ

Прутяний С.О. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу професійної злочинності в Україні як одного з найбільш небезпечних видів злочинності. Досліджено історичні етапи розвитку професійної злочинності як самостійного соціально-правового явища. Встановлено зв'язок професійної злочинності з організованою, рецидивною та злочинністю у сфері службової діяльності. Надано кримінологічну характеристику професійної злочинності: здійснено класифікацію злочинів, що вчиняються кримінальними професіоналами; досліджено структуру професійної злочинності в Україні; встановлено основні якості, притаманні особистості професійного злочинця; виявлено криміногенні детермінанти цього виду злочинності; визначено місце і роль кримінальної субкультури в детермінації професійної злочинності. Запропоновано заходи профілактики, запобігання та припинення професійної злочинності. Визначено місце правових засобів попередження професійної злочинності в діяльності ОВС.

Ключові слова: професійна злочинність, криміногенні фактори, правові заходи запобігання, кримінальна субкультура, особистість професійного злочинця, мотивація злочину, віктимологічна профілактика.

Прутяной С. О. Криминологическая характеристика и предупреждение профессиональной преступности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию профессиональной преступности в Украине как одного из наиболее опасных видов преступности. Исследованы исторические этапы развития профессиональной преступности как самостоятельного социально-правового явления. Определена связь профессиональной преступности с организованной, рецидивной и преступностью в сфере служебной деятельности.

В работе осуществлена криминологическая характеристика профессиональной преступности. Проведена классификация преступлений, которые совершаются преступниками-профессионалами по различным основаниям: приспособленческой направленности мотивов совершения преступления, юридическим (уголовно-правовым) признакам этих преступлений, интенсивности осуществления профессиональной преступной деятельности, ее продолжительности, целостности и др. В работе исследована структура профессиональной преступности и показано, что ее основу составляют общеуголовные корыстные преступления. Определены основные социально-демографические, морально-психологические, уголовно-правовые и иные признаки личности профессионального преступника. Установлены основные криминогенные детерминанты этого вида преступности: социальные, социально-психологические, экономические, культурные и др. Автором определены место, роль, структура и функции уголовной субкультуры, что позволило впервые сделать вывод о том, что она является необязательным признаком современной профессиональной преступности.

Предложены научно-обоснованные рекомендации по осуществлению мер профилактики, предотвращения и пресечения профессиональной преступности. Для повышения эффективности данной деятельности предложены соответствующие изменения в действующее законодательство.

Ключевые слова: профессиональная преступность, криминогенные факторы, правовые средства предупреждения, уголовная субкультура, личность профессионального преступника, мотивация преступления, виктимологическая профилактика.

Prutyanyi S.O. Criminological characteristics and prevention of professional crimes in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law, Speciality 12.00.08. - Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2011.

The paper presents a complex study of professional crimes in Ukraine as one of the most dangerous types of crimes. Historical stages of development of professional crimes as a separate social-legal phenomenon are investigated. Connection of professional crimes with organized, recidive crimes as well as crimes in the sphere of official activity is determined. The dissertation reveals criminological characteristics of professional crimes: describes classification of crimes committed by criminal professionals; investigates the structure of professional crimes in Ukraine; provides major features of the identity of the professional criminal; reveals criminogenic determinants of this type of crimes; explains place and role of criminal substructure in determination of professional crimes. Measures for prevention, aversion and restriction of professional crimes are suggested. Place of legal measures for prevention of professional crimes in the activity of the internal affairs agencies is outlined.

Key words: professional crimes, criminogenic factors, legal measures of prevention, criminal subculture, identity of the professional criminal, motivation of a crime, victimological prophylactic.

Размещено на Allbest.ru

...