Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 35.07: 342.571-043.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Довіра громадян до органів публічної влади як суспільно-політичний феномен

25.00.02. - механізми державного управління

Погорєлий Сергій Степанович

ОДЕСА - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник -доктор наук з державного управління, доцент РАДЧЕНКО Олександр Віталійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри політології та філософії.

Офіційні опоненти:доктор наук з державного управління, доцент ПЕТРОВСЬКИЙ Петро Михайлович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри публічного адміністрування та іноземних мов;

кандидат наук з державного управління, доцент ПІРОЖЕНКО Наталія Вікторівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри державного управління і місцевого самоврядування.

Захист відбудеться "7" липня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою : 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22).

Автореферат розісланий "20" травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиТ. М. Безверхнюк

довіра демократичний політичний публічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах суспільно-політичного розвитку України, становлення і закріплення демократичних цінностей публічного врядування актуалізується проблема довіри до влади як до інституту представницької демократії. Пояснюється це перш за все тим, що державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування в умовах розвитку демократії стають об'єктом особливої уваги з боку громадськості, при цьому рівень довіри населення до влади стає індикатором соціальної стабільності, що свідчить про готовність суспільства до серйозних реформ. Високий рівень довіри населення до органів публічної влади сприяє стабілізації соціально-політичної ситуації, підвищує рівень взаємодії державних структур і громадянського суспільства, покращує соціальне самопочуття державних службовців, якість роботи державного апарату у цілому.

Значна увага до феномену "довіри" у державному управлінні обумовлена й тим, що лише позитивний образ інституту публічної влади виступає домінантним чинником підвищення ефективності її діяльності. Це суттєво впливає на якість державно-управлінських рішень, а отже, і на розвиток суспільства в цілому. Разом з тим, сьогодні в Україні спостерігається досить низький рівень довіри громадськості до різних гілок влади, що пов'язане не лише з негативною оцінкою діяльності державних інституцій, але й, значною мірою, зумовлено емоційним сприйняттям їхньої діяльності. Відтак недостатня підтримка населенням дій та програм, які здійснюються органами публічної влади, сприяє виникненню передумов для соціальної напруги, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві.

Актуальність досліджуваної проблематики полягає й в тому, що докорінні соціально-економічні трансформації в Україні вимагають установлення принципово нових відносин між владою та громадськістю на основі створення дієвих та ефективних механізмів державного управління із широким залученням інститутів громадянського суспільства до процесів публічного управління. Таким чином, виникає нагальна потреба наукового обґрунтування та розробки механізму формування і розвитку політичної довіри, що насамперед сприятиме гармонізації взаємодії органів державної влади з громадськістю.

Наукове осмислення проблеми довіри до влади розкривається в працях таких дослідників як М. Бубер, П. Бурд'є, М. Вебер, Д. Гамдетта, Е. Гідденс, Е. Дюркгейм, Н. Луман, В. Мішлер, Б. Міцтел, К. Ньютон, Т. Парсонс, Б. Ротштейн, А. Селігмен, Ф. Фукуяма, Дж. Хоманс, П. Штомпка та ін.

Серед вітчизняних науковців, що досліджували різні аспекти політичної довіри широко відомі Е. Афонін, В. Бакуменко, С. Білошитський, О. Бейко, А. Гошко, В. Дзюндзюк, Н. Діденко, В. Зазикин, А. Здравомислов, В. Козаков, А. Комендант, І. Кон, В. Корженко, Р. Кричевський, О. Крутій, О. Крюков, Л. Лаптєв, А. Мельничук, Н. Мельтюхова, Н. Нижник, Б. Паригин, П. Петровський, Н. Піроженко, Л. Приходченко, Н. Ротар, О. Радченко, С. Серьогін, А. Уледов, В. Цвєтков, Е. Шестопал, Е. Яблокова та інші.

Водночас комплексних досліджень, присвячених розгляду феномену довіри громадян до органів публічної влади та механізмів її формування, ще недостатньо. Зазначене актуалізує та зумовлює мету й вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідних робіт кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Політика регіональних органів влади в умовах трансформації українського суспільства" (державний реєстраційний номер 0106U012322) та "Політика та адміністрування в системі державного управління" (державний реєстраційний номер 0109U004873). Доробок автора полягає в розробці механізмів формування політичної довіри громадян до органів публічної влади в Україні в умовах демократичної трансформації суспільства (акт про упровадження від 9 червня 2010 р.).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування механізмів формування і розвитку довіри громадян до органів публічної влади, розробка практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективної взаємодії органів публічної влади з громадськістю в Україні. Мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

– проаналізувати ступінь розробки проблеми довіри громадян до органів публічної влади та простежити еволюцію наукових уявлень в системі взаємовідносин "держава-громадянин";

– розкрити зміст поняття "довіра до влади" як складової соціального механізму демократичного врядування та встановити генетичний зв'язок з іншими суспільними явищами;

– з'ясувати природу, форми й структуру політичної довіри як результату соціальної взаємодії держави та громадянина;

– проаналізувати сучасні соціально-політичні технології за рівнем їхнього впливу на формування політичної довіри громадян до органів публічної влади;

– узагальнити сучасні моделі й механізми формування політичної довіри в системі публічного управління;

– охарактеризувати сучасний стан та запропонувати шляхи вдосконалення сучасних соціально-політичних технологій, які використовуються при формуванні політичної довіри громадян до влади;

– розробити теоретичну модель партнерської взаємодії органів публічної влади та громадськості на засадах нової парадигми суспільного врядування.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає довіра громадян до органів публічної влади як суспільно-політичний феномен.

Предметом дослідження виступають механізми формування і розвитку довіри громадян до органів публічної влади.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що встановлення довіри між органами публічної влади та громадськістю є необхідною умовою розбудови демократичного публічного врядування, що неможливе без запровадження науково-обґрунтованих організаційних, правових, комунікаційних та інших механізмів державного управління.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів. Методологічною основою роботи є діяльнісний підхід у поєднанні з соціологічним та порівняльним методами, а також методом соціального моделювання.

Для теоретико-методологічного аналізу джерел при визначенні сутнісних характеристик ключових понять дослідження, значна частина поставлених завдань була вирішена, спираючись на історичний метод. Для обстеження складових елементів процесу формування довіри до державних установ та їх взаємозв'язків з громадськістю у роботі знайшла своє застосування низка загальнонаукових методів, серед яких особливе місце займають методи аналізу та синтезу, індукції, дедукції та абстрагування. Застосування системного підходу з використанням інструментально-методичного апарату синергетики, забезпечило можливість аналізу особливостей функціонування механізмів державного управління у сфері соціального партнерства з урахуванням закономірностей самоорганізаційних процесів у суспільстві. При дослідженні функціонування системи державного управління та її складових, при виявленні недоліків у структурній побудові та пошуку шляхів удосконалення механізмів довіри та соціального партнерства використано метод функціонально-структурного аналізу. З метою характеристики фактів і явищ, оцінки стану, тенденцій та шляхів подальшої розбудови системи соціального партнерства застосовано метод порівняльного і статистичного аналізу даних. Прогностичний метод дозволив виокремити напрямки та шляхи вдосконалення механізмів формування політичної довіри громадян до органів публічної влади в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці механізмів формування і розвитку політичної довіри громадян до органів публічної влади за умов розбудови і закріплення демократичних цінностей в українському суспільстві. У межах здійсненого дослідження виокремлено такі результати, що окреслюють його наукову новизну. У дисертації:

уперше:

– розроблено модель партнерської взаємодії органів публічної влади та громадян на засадах нової парадигми публічного врядування, що відрізняється системним поєднанням організаційних, правових, комунікативних, ресурсних та інших механізмів державного управління та широкого застосування системоутворюючих і операціональних підходів, відмовою від використання негативних соціальних технологій;

удосконалено:

– змістовні ознаки феномену "довіра" в контексті ставлення громадян до державної влади, а саме виокремлення когнітивної, інформаційної, дійової, емоційної та образної складових. Визначено, що довіра до влади - це складне, багатогранне явище, яке відтворює ставлення соціальної групи, індивіда до результатів діяльності органів публічної влади, сформоване на основі переконаності в правоті і вірності етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій та є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою;

– теоретичні уявлення щодо природи та типології довіри як провідного принципу функціонування механізму соціальної взаємодії органів публічної влади та громадян, де в залежності від природоутворюючих факторів формується відповідний тип політичної довіри (ідеологічний, структурний та персоналізований);

– класифікацію соціально-політичних технологій державного управління за їх впливом на формування довіри громадян до органів публічної влади (системоутворюючі, операціональні, антитехнологї);

дістали подальшого розвитку:

– тлумачення змісту довіри до органів публічної влади як одного з головних чинників розбудови демократичного врядування, в основі якого лежить зацікавленість сторін у спільному пошуку шляхів вирішення проблем, узгоджене співробітництво, об'єднання зусиль і можливостей, пошук реалістичних рішень, взаємоприйнятий контроль і врахування суспільних інтересів, правова обґрунтованість;

– концепція соціальної самоорганізації суспільства, у процесі якої визріває потреба формування нової позитивної та стабільної конструкції взаємостосунків держави й громадянського суспільства на засадах довіри у всіх сферах життєдіяльності;

– теоретичні підходи до застосування соціально-політичних технологій формування довіри до влади, що відрізняються поєднанням принципів партнерства з патерналізмом, переходу від використання механізмів примусу та однобічних управлінських дій до домінування побудованих на соціальній і політичній довірі механізмів взаємодії й соціального партнерства органів державної влади та інститутів громадянського суспільства.

Практичне значення одержаних результатів.

У дисертації сформульовані теоретичні положення і практичні рекомендації, які можуть бути використані: при розробці і впровадженні регіональної моделі демократичного урядування, формуванні довіри до органів державної влади та місцевого самоврядування. Практичне значення одержаних результатів підтверджується їх використанням в практичній діяльності Луганської обласної ради, зокрема при розробці мас-медійного плану висвітлення діяльності на 2010 рік (довідка про впровадження № 1/5-892 від 19.05.2010 р. - Додаток А); Луганської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 9/30-2250 від 20.05.2010 р. - Додаток Б); Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, зокрема при підготовці законопроекту 5264 "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" (довідка впровадження № 5/238-10 від 10.06.2010 р. - Додаток В); Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти (довідка впровадження № 80 від 20.05.2010 р. - Додаток Г). Результати дослідження можна застосовувати для методичного і наукового забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах, зокрема при підготовці фахівців за напрямом "Державне управління", "Політологія" (що підтверджено актом упровадження результатів дисертаційного дослідження Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка № 1/1321 від 21.05.2010 р.), а також у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, навчання керівників (активу) неурядових організацій і безпосередньо в діяльності цих організацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, яка містить одержані автором результати, що забезпечують розв'язання важливого теоретико-прикладного завдання в межах здійснення нових розробок щодо наукового обґрунтування механізмів формування і розвитку довіри громадян до органів публічної влади в умовах демократичної модернізації українського суспільства.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, оприлюднювались на таких науково-комунікативних заходах як: ІХ та Х Міжнародні наукові конгреси "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2009 р.; м. Харків, 2010 р.), науково-практичні конференції "Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці" (м. Харків, 2008 р.), "Актуальні проблеми публічного управління в нових суспільно-політичних умовах" (м. Феодосія, 2009 р.), науково-практична конференція за міжнародною участю "Галузь науки "Державне управління": історія, теорія, впровадження" (м. Київ, 2010 р.), "Архетипіка й державне управління" (м. Феодосія, 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження викладено автором у 9 одноосібних публікаціях, із них 5 опубліковано у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Структура дисертації відповідає головній меті дослідження і включає вступ, три розділи, кожен з яких містить по три підрозділи, висновки, додатки, список використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 200 сторінок, у т. ч. основного тексту - 174 стор., 10 рисунків (на 4 стор.), три таблиці (на 2 стор.), сім додатків (на 7 стор.). Список використаної літератури налічує 211 найменувань, у т. ч. - 29 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також розкрито зв'язок з науковими програмами Національної академії державного управління при Президентові України, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та наукові публікації, в яких викладено результати й основні ідеї дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження довіри до влади в умовах демократизації державного управління" досліджується ступінь розробленості проблем формування політичної довіри у вітчизняній і зарубіжній літературі, визначаються теоретичні підходи до аналізу засад довіри громадян до органів публічної влади, як складової соціального механізму демократичного врядування.

Зокрема, зазначається, що політична довіра залежить від рівня політичної культури громадян та формується на підставі: сліпої (безоглядної) віри в релігійні символи та ритуали, публічні ідеали, запропоновані лідерами політичних рухів; на основі динамічного співвідношення інтересів різних класів, верств населення; на основі переконаності у правильності дій (політики) органів публічної влади.

Головним теоретичним підходом дослідження виступає уточнення та оновлення понять, які використовуються при аналізі феномену довіри. Особлива увага приділена поняттям "віра", "довіра", "соціальна взаємодія", "імідж", "соціальний капітал". На підставі аналізу наукових підходів до визначення сутності понять "довіра", "соціальна взаємодія" можна зазначити, що як соціально-політичний феномен довіра характеризує, по-перше, певний тип зв'язків і відносин, які складаються між різними партнерами, незалежно від того, із приводу чого ці відносини виникають. По-друге, думку й позицію людей стосовно інститутів і осіб, що приймають рішення, а також до самих цих рішень.

На основі державноуправлінського аналізу поняття "довіра" синтезовано визначення, за яким довіра до влади - це складне, багатогранне явище, яке відображує ставлення соціальної групи, індивіда до дій державного службовця (який втілює державну владу) і до нього самого, сформоване на основі переконаності в правоті й вірності його етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій і є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою (рис. 1).

Основною умовою стійкості довіри до влади є ступінь відповідності політики, здійснюваної її представниками, тенденції соціально-політичного розвитку країни. У разі, коли представники влади керуються приватними, корисливими інтересами, довіра стрімко падає, що знаходить свій прояв спочатку в невдоволенні урядом, потім у масових виступах з вимогами його відставки.

Вищим свідченням недовіри є загальнонаціональна криза і зміна типу влади. Виразом крайнього ступеня недовіри при бездіяльності суб'єктів влади є розпад суспільства.

Рис.1. Структура довіри до влади

Сьогдні у всьому світі розгортається процес гуманізації суспільного розвитку, що припускає її орієнтацію на реалізацію людських інтересів і цінностей. За такого підходу важливого значення набуває довіра населення до органів влади - позитивне ставлення людей до них, засноване на впевненості в надійності, компетентності, сумлінності даних органів, у їхній здатності ефективно виконувати функції із забезпечення нормальних умов життя й соціальної захищеності громадян.

Довіра породжує широкий спектр міжособистих взаємовідносин, коли наявність довіри або її відсутність є умовою існування діалогу. Від довіри, за М. Обушним, залежить ефективність політики: 1) характер і повнота реакцій на імпульс влади; 2) число людей (груп, організацій), які підтримують владу; 3) розмір і конфігурація політичного простору й сфери (поля) даної влади; 4) перевага однієї групи політичної еліти над іншою; 5) ступінь зміни політичних відносин; 6) скорочення або обмеження числа альтернатив, з яких вибирає той, хто кориться владі.

Запровадження європейських принципів в організацію вітчизняної системи публічного врядування:

– по-перше, потребує чіткого та обґрунтованого визначення феномену довіри до влади;

– по-друге, зосередження на розробці стратегії формування і розвитку феномену довіри до органів влади, (яка б, з одного боку, - відповідала європейським стандартам, а з іншого - була б пристосована до національного контексту);

– по-третє, потребує значних фінансових (розбудова і модернізація інститутів) і кадрових (забезпечення нової якості державних послуг) ресурсів та політичної підтримки на вищому рівні для удосконалення механізмів формування довіри;

– по-четверте, державна влада, перш за все на місцевому рівні, повинна створювати сприятливі умови щодо підвищення довіри та авторитету як важливих умов позитивного ставлення до неї з боку суспільства. З цією метою необхідно дотримуватись єдиної місії, стратегії й тактики, адекватних до вимог зовнішнього середовища;

– по-п'яте, для підтримки репутації державній владі слід дотримуватись єдиної інформаційної політики, уникаючи при цьому взаємовиключних характеристик та надаючи перевагу простим, доступним повідомленням.

У другому розділі "Довіра суспільства до влади як складова механізму публічного управління" проаналізовано природу, сутність та ознаки політичної довіри як результат взаємодії з громадськістю в системі державного управління. Розкрито сутність соціального моделювання довіри до влади в сучасному державному управлінні та особливості впливу політичних технологій і механізмів довіри на функціонування державно-владного режиму.

Наголошується, що соціальні й політичні зміни, викликані процесами модернізації держави, вимагають нового підходу до розуміння політичної довіри як принципу конструювання соціальних відносин. В такому контексті довіра виступає як регулятор взаємовідносин між суб'єктами відносин, як внутрішня переконаність людини в щирості намірів органів державної влади, політиків та державних службовців. Поняття "довіри до влади" фіксує особливий етичний бік державно-владних відносин. Специфіка цих відносин полягає в тому, що вони ґрунтуються на етичному кредиті, добровільних взаємних зобов'язаннях, що виникають як результат вимог суспільства до державного діяча і є підставою для виділення сутності довіри.

Виокремлено три основні джерела політичної довіри: ідеологічні принципи, звикання до структури і норм влади, особиста відданість владі як наслідок позитивної особистісної (персональної) оцінки її лідерів. Цим трьом джерелам відповідають три основні типи довіри - "ідеологічний", "структурний" і "персональний". Структурно механізм довіри до влади набуває наступного вигляду (рис.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Механізм формування довіри до влади

Доведено, що розвитку довіри і процесу солідаризування суспільства може сприяти лише проведення соціально-орієнтованої політики, яка здатна вирішити суперечності між людиною і суспільством, громадянином і державою, дати людям відчуття соціальної захищеності і значущості кожного з них для суспільства в цілому. Така політика здатна підвищити і авторитет влади.

Важливим елементом механізму формування цілісного позитивного образу державної установи є соціальний капітал, який належить до категорій, у яких експлікуються характеристики інститутів, відносин і норм, що визначають якість і кількість соціальних взаємодій у суспільстві. Значною мірою він формується як результат самоорганізації суспільства за рахунок, на перший погляд, спонтанного утворення соціальних мереж та соціальних норм, які стають умовами координації, співробітництва заради взаємної вигоди.

Особливого значення в сучасному державному управлінні набуває так званий "позиковий політичний капітал", який грунтується на кредиті суспільної довіри до владних інституцій. Цей кредит як сподівання на єфективне врядування суспільство, незадоволене поточним станом справ у державі та розчароване чинною владою, під час виборів надає опозиційним політичним силам, котрі, отримавши таким чином важелі державної влади, мають докласти всіх зусиль, аби виправдати наданий кредит довіри, або ж безславно залишити виборну посаду внаслідок ще більшого розчарування громадян від невиправданих надій.

Позиковий політичний капітал агрегують та артикулюють різноманітні організації громадянського суспільства, котрі під час виборчих кампаній створюють широкі мережі суспільної підтримки тих політиків або політичних партій та блоків, яким вони надають свій кредит довіри. Політичний та соціальний капітал стають однією з найважливіших характеристик сучасного етапу цивілізації, на якому роль структур громадянського суспільства стає рівнозначною ролі публічно-управлінських структур.

Довіра виступає важливим чинником легітимності влади, тому будь-яка політична влада прагне створити і зміцнити підтримку з боку більшості народу, оскільки державна влада спирається на підтримку і довіри народу від якого залежить ефективність і стабільність політичної системи. Зазначено, що довіра виникає, з одного боку як результат практичного підтвердження відповідності діяльності політичних інститутів інтересам маси, так і з другого боку, унаслідок використання політичних та соціальних технологій, в тому числі, технологій масового маніпулювання свідомістю.

Політичні технології являють собою частину державноуправлінських технологій, вони можуть бути системоутворюючими, операціональними та антитехнологіями. Політичні технології задіяні в здійсненні державної політики, у процесі державного управління, у боротьбі політичних партій у виборчому процесі, у процесах політичного реформування й різноманітних політичних комунікацій. Політичні технології реалізуються в процесі функціонування політичних режимів, знаходять втілення в процесі взаємодії держави і громадянського суспільства, є формою інституціоналізації політичного лідерства та служать інструментом лобіювання. Крім того, політичні технології застосовуються політичними елітами, їх ефективність визначає результати боротьби за владу, створення політичних партій і об'єднань тощо. Політичні технології наповнюють державну політику "інструментальним" змістом.

Визначено, що сучасних умовах українського суспільства саме довіра (а не примус) стає визначальною умовою ефективності влади, її здатності консолідувати суспільство у вирішенні проблем його розвитку та виокремлено низку соціальних моделей формування політичної довіри громадян до органів публічної влади, найбільш актуальних в умовах демократичного державотворення (рис. 3).



Рис. 3. Модель формування політичної довіри

Для підвищення рівня довіри до влади, у діяльності органів влади та управління багатьох розвинутих країн світу, на сьогодні широко застосовуються інструменти політичного маркетингу. Визначено, що маркетингово-орієнтована система державного управління має базуватися на таких вихідних положеннях: кінцевий результат державного управління має базуватися на людино-орієнтованому цілепокладанні; управління територією як єдиним організмом; формування двосторонніх взаємовигідних зв'язків із зовнішнім середовищем; виявлення потреб та пошук шляхів їх задоволення за допомогою впровадження в діяльність публічних інституцій державно-управлінського маркетингу.

Визначено, що українському суспільству необхідні нові владні взаємовідносини, основою яких має бути суспільний договір, основу якого складає загальна довіра до влади. Мова йдеться про делегування частини повноважень суспільним структурам, інститутам самоорганізації громадян. Суспільна потреба в самоорганізації викликала необхідність взаємодії з неурядовими некомірційними організаціями, які поступово стають дієвим механізмом громадянського суспільства, що впливає на позитивні зміни та підвищення рівня довіри до влади.

У третьому розділі "Сучасний стан та шляхи підвищення рівня довіри до органів державної влади в Україні" проаналізовано феномен політичної довіри до влади як фактору ефективності функціонування суб'єктів державного управління на регіональному рівні, розкриті організаційні, правові, ресурсні та комунікативні механізми довіри в державному управлінні, запропоновано нову парадигму державного управління на засадах довіри до влади.

Сучасні трансформаційні процеси в Україні обумовлюють постійний пошук у процесі державотворення власних шляхів до формування місцевої публічної влади, які б враховували особливості менталітету народу і водночас орієнтувалися на світовий досвід. Системі управління суспільством транзитивного типу (до якого належить Україна) властивий суперечливий комплекс технологій, до якого можуть бути включені як постмодерні комунікативні технології, так і технології формальної демократії й авторитарного управління, характерні для індустріального суспільства.

Сьогодні органам державної влади вкрай необхідна моральна та дієва підтримка громадськості, ефективний зворотний зв'язок, що мають забезпечити механізми формування довіри громадян до органів державної влади.

Визначено, що ефективність місцевої публічної влади визначається наступними чинниками: часткою органів місцевого самоврядування у споживанні ВВП, зайнятістю, яка припадає на місцеві органи, а також активністю у виборах до місцевих органів влади та рівнем довіри до них з боку населення. Саме цей, останній чинник, на нашу думку, характеризує місцеве самоврядування як один із важливих інститутів демократії. В інституціональному аспекті органи місцевого самоврядування інтегровані в єдиний державний механізм управління країною. У функціональному ж аспекті місцеве самоврядування є важливим елементом громадянського суспільства, формою політичної самоорганізації локальних співтовариств.

Проблема забезпечення стійкого соціально-економічного зростання українського суспільства усе в більшій мірі переміщається в неекономічну сферу: в сферу соціального управління, політико-правової, інформаційно-комунікативної та культурно-духовної взаємодії. Необхідним етапом будівництва демократичної держави стає впровадження концепції доброго публічного врядування, що безпосередньо вимагає сприяння політиці децентралізації в країні та формування життєздатного місцевого публічного управління.

Головним механізмом формування політичної довіри як результату ефективної реалізації соціального партнерства є його поєднання з патерналізмом для досягнення певного рівня повноцінного співіснування кожного учасника суспільних відносин. Прийняття рішень через делегування влади та децентралізації обов'язків, завдяки участі та представництву, вимагає чіткої політичної стратегії. Це вимагає роботи в партнерстві з приватним сектором та надання повноважень громадським організаціям і органам самоорганізації населення. Таке уповноваження має бути гарантовано механізмами та стратегіями, які мають забезпечити місцеві інституції можливістю імплементації власних рішень через відповідне та ефективне управління.

Організаційні механізми формування політичної довіри у державному управлінні визначаються як сукупність процедур ухвалення та реалізації державноуправлінських рішень; як відповідну підсистему публічного управління, покликану перетворювати організуючий вплив органу влади на бажану поведінку державних службовців, громадян та всього суспільства (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Організаційний механізм формування довіри до влади

Зазначено, що формування довіри передбачає активну комунікативну взаємодію органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій і суспільства в цілому, адже будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого інформаційного обміну та зворотного зв'язку. Оскільки успіх діяльності органів публічної влади у значній мірі залежить від рівня довіри та ставлення до них партнерів, споживачів державноуправлінських послуг та суспільства в цілому, то з розвитком ринкових механізмів та підвищенням ролі суспільної думки цей фактор буде ставати дедалі сильнішим.

На підставі аналізу п'яти моделей комунікативної взаємодії держави та громадянського суспільства виокремлено п'ять відповідних механізмів взаємовідносин влади та суспільства, які кінцевим результатом своєї діяльності мають той чи інший рівень політичної довіри, отже, в такому розумінні виступають і механізмом формування політичної довіри (рис. 5).

Визначено, що нова парадигма державного управління має відкинути механізми публічного примусу, однобічних управлінський дій та політичного маніпулювання й базуватися на принципах довіри та партнерства з інститутами громадянського суспільства.

Рис. 5. Механізми комунікативної взаємодії влади й суспільства

Результати дослідження свідчать про існування безпосереднього зв'язку політичної довіри з проблемою ефективності функціонування демократичних інститутів. Відтак ключовою проблемою, від рішення якої багато в чому залежить ефективність демократичних політичних інститутів публічного управління, є формування атмосфери довіри, котра передбачає, насамперед, додання цим інститутам соціальної спрямованості, можливість у їхній соціальній партнерській взаємодії з інститутами громадянського суспільства здійснювати соціальну політику в інтересах українського суспільства

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого науково-практичного завдання щодо розробки механізму формування і розвитку довіри громадян до органів публічної влади як джерела демократичного державотворення, забезпечення на цих засадах ефективної взаємодії органів державної влади з громадськістю в системі державного управління в Україні.

1. Аналіз ступеню розробки проблеми довіри до державної влади у вітчизняній і зарубіжній літературі дав змогу встановити, що органи публічної влади та їх посадові особи в умовах розвитку демократичних форм управління стають об'єктом особливої уваги з боку всього суспільства, і рівень довіри населення до них, і їх діяльності обумовлюють рівень соціальної стабільності суспільства та його готовність до серйозних реформ. Водночас, недостаток довіри громадян до органів публічної влади гальмує демократичні реформи, є фактором соціальної напруженості, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві.

2. Розкриті поняття, сутність і основні категорії феномену політичної довіри, основу якого складають зацікавленість сторін у пошуку шляхів вирішення проблем, узгоджене співробітництво, об'єднання зусиль і можливостей, прагнення пошуку реалістичних рішень, взаємоприйнятий контроль і врахування суспільних інтересів, правова обґрунтованість. Основними структурними складовими довіри є когнітивно-змістовна, когнітивно-інформаційна, дійова, емоційна та образна підсистеми Визначено, що політична довіра відтворює ставлення соціальної групи, індивіда до дій державного службовця (який втілює державну владу) і до відповідного органу публічної влади, сформоване на основі переконаності в правоті і вірності його етичних, соціально-психологічних, емоційних і раціональних дій та є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою.

3. Виявлено роль політичної довіри у процесі соціальної самоорганізації як провідного принципу функціонування механізму соціальної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Це обумовлено безпосередньою кореляцією рівня довіри громадян до влади з формуванням позитивної та стабільної конструкції взаємостосунків держави й громадянського суспільства у всіх сферах життєдіяльності, насамперед, на рівні місцевого та муніципального управління, де йде найінтенсивніша взаємодія органів публічної влади та громадян і їх самоврядних організацій. Основною умовою стійкості політичної довіри (як ідеологічного, так і структурного та персоналізованого типу) є ступінь відповідності політики, здійснюваної представниками офіційної влади, інтересам громадян та тенденціям соціального прогресу.

4. На підставі впливу на формування політичної довіри громадян до органів публічної влади та ефективності діяльності владних інституцій проведено класифікацію сучасних соціально-політичних технологій державного управління. Виокремлено три основні класи соціально-політичних технологій - системоутворюючі (використання яких стимулює інституціоналізацію демократичних інститутів і владних відносин), операціональні (що алгоритмизують поточні державноуправлінські процеси) та антитехнології (використання яких збільшує відчуження народу від влади, дестабілізує та делігитимізує публічну владу, унеможливлює ефективну діяльність владних органів в інтересах суспільства та демократичний розвиток держави).

5. Доведено, що головними чинниками розбудови демократичного публічного врядування є управлінські, організаційні, правові, ресурсні та комунікативні механізми довіри в державному управлінні, що передбачає реформування системи державного управління у синергетичному поднанні чотирьох державноуправлінських сфер: організаційна структура управління; методи управління; технологія управління (механізми реалізації функцій влади); ресурсне забезпечення. В нових суспільно-політичних умовах основою формування рівня довіри до влади стають узгоджене співробітництво, об'єднання зусиль і можливостей, прагнення пошуку реалістичних рішень, взаємоприйнятий контроль і врахування суспільних інтересів, правова обґрунтованість державно-управлінських рішень, відмова від використання негативних соціальних технологій та широке застосування системоутворюючих і операціональних технологій.

6. Встановлено, що в процесі соціальної самоорганізації суспільства визріває потреба формування нової позитивної та стабільної конструкції взаємодії держави й громадянського суспільства у всіх сферах життєдіяльності, що є неможливим без відповідного рівня довіри до влади. Такою конструкцією може бути міжсекторне соціальне партнерство, суспільний договір, які виступають як засіб організації і функціонування управління, що виражається у висуванні обґрунтованих цілей, у створенні і розвитку управлінської системи. Необхідною умовою також має стати створення ефективних інструментів суспільної експертизи і суспільного контролю дій влади. Все це дозволить підвищити рівень політичної довіри та ефективності управлінських рішень, знизити рівень невиправданих очікувань населення по відношенню до держави, розширити можливості самореалізації громадян.

7. Розроблено теоретичну модель партнерської взаємодії органів публічної влади та громадськості на засадах нової парадигми державного управління, що передбачає підвищення ефективності влади, її здатності консолідувати суспільство у вирішенні проблем його розвитку. При цьому організаційний механізм формування стійкої довіри до державної влади діє як система певних стратегічних та тактичних кроків від спільної постановки органами публічної влади та громадськістю порядку денного поточної політики, вироблення альтернатив, публічного обговорення та прийняття державноуправлінського рішення до партнерської взаємодії у практичній реалізації ухвалених рішень.

8. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів формування довіри громадян до органів публічної влади. Найголовнішими з них є поєднання принципів партнерства з патерналізмом, модернізація політичних технологій транзитивного суспільства через їх оптимізацію й інформатизацію, підвищення ефективності влади, її здатності консолідувати суспільство у вирішенні проблем його розвитку, перехід від використання механізмів примусу та однобічних управлінських дій до домінування побудованих на соціальній і політичній довірі механізмів взаємодії й партнерства органів державної влади та інститутів громадянського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Погорєлий С. Феномен довіри у зарубіжних та вітчизняних дослідженнях: генезис та сучасний стан наукової теорії / С. С. Погорєлий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". - 2009. - Вип. 1 (24). - С. 103 - 110.

2. Погорєлий С. Теоретико-методологічний аспект формування довіри до державної влади / С. С. Погорєлий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". - 2009. - Вип. 2 (25). - С. 75 - 82.

3. Погорєлий С. Механізм політичної довіри в системі соціального та державного управління / С. С. Погорєлий // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. - Запоріжжя, 2010 - № 2. - С. 56 - 61.

4. Погорєлий С. Соціальне моделювання довіри до влади в сучасному державному управлінні / С. С. Погорєлий // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. - Запоріжжя, 2010 - № 3. - С. 73 - 78.

5. Погорєлий С. Формування довіри до державної влади як стрижневий напрямок удосконалення державно-управлінських відносин / С. С. Погорєлий // "Галузь науки "Державне управління": історія, теорія, впровадження" : тези наук.-практ. конф. за Міжнар. участю, Київ, 2010 р. : зб. наук. пр. - К. : Вид-во НАДУ. - 2010. - С. 112-114.

6. Погорєлий С. Довіра суспільства як позиковий соціальний капітал державної влади / С. С. Погорєлий // Державне управління та місцеве самоврядування : тези Х Міжнар. наук. Конгресу 26 березня 2010 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". - 2010. - С. 357 - 358.

7. Погорєлий С. Громадський моніторинг місцевих виборів в Україні 2010 року. /Авт. кол. Радченко О. В., Карташов А. В., Погорєлий С. С та ін; За ред. д.держ.упр., доц. О. В. Радченко. - Х. : Вид-во Асоціації докторів державного управління, 2010. - 200 с. (Доробок автора полягає у виокремленні виборчих соціальних та політичних технологій, що впливають на зростання або падіння рівня довіри громадян до посадових осіб органів публічної влади, державних, політичних та громадських діячів).

8. Погорєлий С. Політичні технології взаємодії органів державної влади та суспільства / С. С. Погорєлий, О. В. Радченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". - 20011. - Вип. 1 (39). - С. 309 - 317. (Доробок автора полягає у визначенні та класифікації політичних технологій взаємодії органів державної влади та суспільства).

9. Погорєлий С. Довіра до політичних лідерів як визначальна передумова політичної модернізації / С. С. Погорєлий // Політична модернізація : [підручник] / за ред. д.держ.упр., проф. В. Б. Дзюндзюка; д.держ.упр., доц. О. В. Радченка; к.соц.н. О.А.Котукова. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2011. -С. 181-194.

АНОТАЦІЯ

Погорєлий С. С. Довіра громадян до органів публічної влади як суспільно-політичний феномен. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2011.

У дисертації розглядаються актуальні теоретичні і методологічні проблеми розробки механізму формування і розвитку політичної довіри як джерела демократичного державотворення, забезпечення на цих засадах ефективної взаємодії органів державної влади з громадськістю в системі державного управління в Україні.

Докладно аналізуються природа, сутність та ознаки політичної довіри як результат взаємодії з громадськістю в системі державного управління. Розкрито сутність соціального моделювання довіри до влади в сучасному державному управлінні та особливості впливу політичних технологій і механізмів довіри на функціонування державно-владного режиму.

Виокремлено і комплексно проаналізовано в контексті демократичного державотворення в Україні феномен політичної довіри до влади як фактор ефективності функціонування суб'єктів державного управління на регіональному рівні, розкриті організаційні, правові, ресурсні та комунікативні механізми довіри в державному управлінні.

Запропоновано нову парадигму державного управління, яка наріжним каменем сучасного державного управління ставить формування довіри громадян до влади.

Ключові слова: політична довіра, соціальна взаємодія, партнерство, органи публічного врядування.

ANNOTATION

Pogorely S.S. Citizens' trust to public authority bodies as a socio-political phenomenon. _ Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Science in Public Administration following the speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. _ Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2011.

Dissertation is dedicated to the modern theoretical and methodological problems of working out the mechanism of political trust formation and development, as a source of democratic creation of the state, and maintaining the effective interaction between state authority bodies and public in system of public administration in Ukraine.

Nature, essence and features of political trust, as a result of interaction with the public in system of public administration are analyzed in detail. The essence of social modelling of trust to the authority in the modern public administration, peculiarities of political technologies influence and trust mechanisms on functioning the state-authority regime are discovered.

The phenomenon of political trust to the power as the factor of efficiency of functioning the public administration subjects at the regional level was marked out and analyzed in detail in the context of democratic state creation in Ukraine; organizational, legal, resort and communicative mechanisms of trust in public administration were opened. The new paradigm of the public administration, which in a corner stone of the modern government puts formation of trust of citizens to the power, as a result of action of the mechanism of partner interaction of bodies of public authority and communes in Ukraine, is offered.

Keywords: political trust, social interaction, partnership, public administration bodies.

АННОТАЦИЯ

Погорелый С. С. Доверие граждан к органам публичной власти как общественно-политический феномен. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Одесса, 2011.

В диссертации рассматриваются актуальные теоретические и методологические проблемы разработки механизма формирования и развития доверия граждан к органам публичной власти (или политического доверия) как источника демократического созидания государства, обеспечение на этих началах эффективного взаимодействия органов государственной власти с общественностью в системе государственного управления в Украине.

Подробно анализируются природа, сущность и признаки политического доверия как результата взаимодействия с общественностью в системе государственного управления. Определено, что политическое доверие воссоздает отношение социальной группы, индивида к действиям государственного служащего (воплощающего государственную власть) и к соответствующему органу публичной власти, сформированное на основе убежденности в правоте и верности его этических, социально-психологических, эмоциональных и рациональных действий и есть добровольным сознательно-положительным отношением, моральной или действенной поддержкой.

Доказано, что уровень доверия населения к органам публичной власти обуславливает уровень социальной стабильности общества и его готовности к серьезным реформам. Вместе с тем, недостаток доверия граждан к органам публичной власти тормозит демократические реформы, является фактором социальной напряженности, деструктивных процессов и кризисных ситуаций в обществе.

Раскрыта сущность социального моделирования доверия к власти в современном государственном управлении и особенности влияния политических технологий и механизмов доверия на функционирование государственно-властного политического режима. Проведена классификация современных социально-политических технологий государственного управления. Выделено три основных класса социально-политических технологий - системотворческие (использование которых стимулирует институционализацию демократических институтов и властных отношений), операциональные (алгоритмизирующие текущие государственно-управленческие процессы) и негативные антитехнологии (использование которых увеличивает отчуждение народа от власти, дестабилизирует и делегитимизирует публичную власть, делает невозможным эффективную деятельность властных органов в интересах общества и демократическое развитие государства).

Установлено, что в процессе социальной самоорганизации общества вызревает потребность формирования новой позитивной и стабильной конструкции взаимоотношений государства и гражданского общества во всех сферах жизнедеятельности, невозможной без соответствующего уровня доверия к власти.

Определено, что главенствующую роль в развитии демократического публичного управления играют управленческие, организационные, правовые, ресурсные и коммуникативные механизмы доверия в государственном управлении, что предусматривает реформирование системы государственного управления в синергетическом единении четырех сфер публичного управления: организационной структуры управления; методов управления; технологий управления (механизмов реализации основных функций власти); ресурсного обеспечения. В новых общественно-политических условиях основой формирования уровня доверия к власти становятся согласованное сотрудничество, объединение усилий и возможностей, стремление к поиску реалистических решений, взаимоприемлемый контроль и учет общественных интересов, правовая обоснованность государственно-управленческих решений, отказ от использования негативных социальных технологий.

...